Залози внутрішньої секреції (реферат)

Реферат з біології

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ

Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є відсутність
вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпосередньо у кров або
лімфу, що їх омиває. Кількість цих секретів невелика, називаються вони
гормонами (від грецького слова, яке означає «збудження»). Науку, що
вивчає будову, функції і захворювання залоз внутрішньої секреції,
називають ендокринологією.

До залоз внутрішньої секреції відносяться: гіпофіз, щитовидна,
прищитовидні, шишковидна (епіфіз), вилочкова (тімус), наднирники,
статеві і підшлункова. Останні дві одночасно є і залозами зовнішньої
секреції, тому їх називають змішаними. Значення залоз внутрішньої
секреції. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі.
Гормони — це біологічно активні речовини, які в невеликих кількостях
здатні робити на організм значний вплив.

Гормони характеризуються специфічністю, тобто кожний гормон виконує
певну функцію і не торкається інших. Гормони, надходячи в кров,
виконують свою роль далеко від місця синтезу. В швидкості виникнення
ефекту гормони поступаються нервовій системі.

Хімічна природа гормонів неоднорідна: видозмінені амінокислоти, білки,
поліпептиди, стероїди (органічні сполуки, які належать до групи складних
ліпідів, що не піддаються омиленню) та ін. Так, тироксин щитовидної
залози є йодованою амінокислотою; інсулін, глюкагон підшлункової залози,
соматотропний гормон (росту) гіпофізу — білки; адреналін, норадреналін
наднирників — катехоламіни (азотвмісні органічні сполуки, що утворюються
в клітинах організмів з амінокислот у процесі декарбоксилювання) гормони
статевих залоз: естрадіол, тестостерон — стероїди.

Гормони мають сильний вплив на регуляцію обміну речовин, росту,
статевого розвитку, функцій окремих органів. Одні гормони здатні
підсилювати функцію, а інші — послаблювати. Отже, завдяки гормонам, що
виробляються в залозах внутрішньої секреції, здійснюється регуляція
життєдіяльності організму.

На жаль, злагоджена функція залоз внутрішньої секреції може
розладнюватися. Вони можуть виділяти гормони в надлишку і це
супроводжується гіперфункцією їх (більше норми). В інших випадках залози
можуть виробляти мало гормонів, тоді проявляється недостатність їх в
організмі — гіпофункція (менше норми). Гіперфункція і гіпофункція
призводять до порушення життєдіяльності організму, захворювань.

Залози внутрішньої секреції виконують багато функцій. Серед них найбільш
показовим у цьому відношенні є гіпофіз. Він невеликий за розміром, маса
його 0,35-0,65г, розташований при основі мозку, з яким сполучений за
допомогою ніжки. В гіпофізі виділяють три долі: передню, середню і
задню. Усі вони продукують гормони з різними функціями.

Передня доля виробляє кілька гормонів. Один з них впливає на ріст тіла,
інші — на діяльність статевих залоз, щитовидної залози, наднирників і т.
п. Гормон росту стимулює розвиток організму, одночасно впливаючи на
обмін жирів, вуглеводів і білків. При надлишку цього гормону
розвивається гігантизм. У дітей і дорослих хвороба проявляється
по-різному. Зріст хворих дітей значно більший зросту однолітків, і в
юному віці вони можуть досягати двох метрів.

Якщо гіперфункція передньої долі гіпофізу розвивається у дорослих, то у
них ніби відновлюється ріст. При цьому збільшуються тільки ті частини
тіла (руки, ноги, язик, ніс, щелепи), які не втратили здатність рости.
Захворювання називають акромегалією.

При недостатній кількості гормону росту у дітей розвивається
карликовість. На відміну від кретинізму, що зв’язаний з гіпофункцією
щитовидної залози, зберігаються пропорції тіла і психічний розвиток.
Якщо захворювання виникає у дорослих, то змінюється обмін речовин, який
супроводжується тяжким ожирінням або, навпаки, схудненням (виснаженням).

Середня доля гіпофіза виділяє гормон, який регламентує утворення
пігменту шкіри.

Задня доля гіпофізу нагромаджує гормони вазопресин і окси-тоцин, що
надходять сюди від підгорбової ділянки. Вазопресин підвищує артеріальний
тиск і пригнічує утворення сечі. Знижена функція задньої долі призводить
до нецукрового діабету. Це захворювання супроводжується виділенням
надзвичайно великої кількості сечі — 5 і більше літрів за добу. На
відміну від цукрового діабету сеча не містить цукру.

Другий гормон — окситоцин — діє на мускулатуру матки, викликаючи її
скорочення.

Як видно з далеко не повного опису значення гіпофізу, ця залоза має
сильний і різноманітний безпосередній вплив на організм. Крім того,
гіпофіз регулює діяльність інших ендокринних залоз: щитовидної,
статевих, епіфізу, наднирників.

Щитовидна залоза розташована спереду від дихального горла і по боках
гортані. Маса її близько 30-40 г. Продукує гормон тироксин, її
природжене недорозвинення призводить де захворювання мікседемою і
кретинізмом. Мікседема зумовлюється недостатністю гормону тироксину. При
цьому відбувається надлишкове нагромадження в шкірі складних сполук,
через що вона здається товстою. Затримується процес окостеніння. Діти
погане ростуть, пізніше звичайного починають ходити і сидіти. Кретинізм
— більш важка форма недостатності функції щитовидної залози. У хворих
затримується фізичний і психічний розвиток. Хворі діти виростають не
більше 140 см і такими залишаються на все життя. При цьому у них тіло
непропорціональне, білковий і сольовий обмін знижені, але підвищений
вуглеводний обмін; затримується розвиток мови.

Штучне введення гормонів в організм поліпшує розвиток, але повністю не
нормалізує.

При підвищеному виділенні щитовидною залозою тироксину розвивається
базедова хвороба. Вона характеризується інтенсивним обміном-речовин,
вирячкуватістю, підвищеною збудливістю нервової системи, дрижанням
кінцівок, похуданням. Лікування спрямоване на пригнічення активності
продукції гормонів, хірургічне видалення більшої частини залози.

Таким чином, від гормонів щитовидної залози залежать: правильний
розвиток тканин, зокрема кісткової системи, обмін речовин, функція
нервової системи.

Гормони підшлункової залози, наднирників. Підшлункова залоза поряд з
утворенням травних ферментів здійснює синтез ряду гормонів — інсуліну,
глюкагону, із яких ми розглянемо інсулін. Він утворюється спеціальними
клітинами панкреатичних острівців (острівців Лангерганса) цієї залози і
складається з 51 амінокислоти. Під впливом інсуліну підвищується
проникність цитоплазматичних мембран, відбувається проникнення молекул
глюкози із крові в клітини, підсилюється синтез складного вуглеводу
глікогену. В нормі вміст глюкози в крові коливається від 4,4 до 6,6
ммоль/л. При недостатньому утворенні інсуліну клітинами підшлункової
залози або порушенні його засвоєння в організмі не відбувається
утилізація тканинами глюкози з плазми крові, і тоді різко підвищується
її кількість у крові і тканинах. Це супроводжується порушенням обміну не
тільки вуглеводів, але й інших сполук нормальної життєдіяльності, і
розвивається захворювання — цукровий діабет. Крім цукру в крові і сечі
нагромаджуються кислі продукти обміну речовин. Вони виділяються з сечею,
кількість якої збільшена, бо хворі п’ють багато води, щоб утамувати
спрагу, яка супроводжує цю хворобу.

Для лікування цієї хвороби застосовують препарати інсуліну або речовини
з подібною дією. Вони нормалізують обмін вуглеводів і у хворих
відновлюється життєдіяльність. Для профілактики діабету необхідний
здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки дотримання режиму праці
і відпочинку, але й раціональне харчування, нормальну психологічну
обстановку в сім’ї і колективі.

На жаль, введений інсулін діє не довго і його вводять щоденно. Вчені
інтенсивно працюють над розробленням препаратів більш тривалої дії.

Наднирники — парні залози невеликих розмірів, масою до 4 г. Розташовані
на верхніх полюсах нирок, тому їх так і називають. Складаються із
мозкового і кіркового шарів. Клітини мозкового шару продукують декілька
гормонів. Основні з них адреналін і норадреналін. Вони звужують просвіт
кровоносних судин, підсилюють розщеплення глікогену, підвищують
працездатність, серцеву діяльність. Звуження кровоносних судин
супроводжується підвищенням тиску крові. Підсилення розщеплення
глікогену супроводжується збільшенням кількості цукру в плазмі крові.
Такі зміни в організмі відбуваються при емоціональних хвилюваннях
людини, що є наслідком підвищення виділення адреналіну із наднирників.

У корі наднирників синтезуються гормони під загальною назвою
кортикостероїди, їх близько 40 видів. Серед широко використовуваних в
медицині відомі кортизон і гідрокортизон. Вони регулюють обмін
вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів
виникає бронзова хвороба, при якій шкіра набуває бронзового кольору.
Крім цього людина худне, втрачає працездатність через розлади
нервово-м’язової системи.

Таким чином, функція наднирників складна і різноманітна: вони регулюють
обмін речовин, тиск крові, тонус м’язів, стан імунітету. Для запобігання
захворювань наднирників важливо зміцнювати психоемоціональне здоров’я,
раціонально загартовувати організм, що дає можливість уникнути
простудних хвороб.

У цілому залози внутрішньої секреції, не дивлячись на невеликі розміри,
невелику кількість гормонів, що вони продукують, мають великий вплив на
життєдіяльність організму і тісно взаємодіють між собою. Разом з
нервовою системою вони відносяться до біологічних регуляторів вищого
ряду і забезпечує нейрогуморальну регуляцію.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *