.

Загальна характеристика грибів. Основні представники вищих грибів, їх біологія та значення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
461 3653
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Загальна характеристика грибів.

Основні представники вищих грибів,

їх біологія та значення”

1. Загальна характеристика грибів

Гриби — група гетеротрофних організмів, які не містять хлорофілу. Гриби
об’єднують в окрему систематичну групу — царство (поряд з царствами
тварин і рослин). Це одноклітинні й багатоклітинні організми. Нині
систематики налічують понад 100 тис. видів грибів.

Гриби займають проміжне положення між тваринами і рослинами, оскільки
характеризуються низкою ознак, що роблять їх подібними, з одного боку,
до тварин (в оболонці є хітин, запас поживних речовин у вигляді
глікогену, в результаті обміну речовин утворюється сечовина), а з іншого
— до рослин (необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення, тобто
всмоктування). Грибисапрофіти живляться органічними речовинами відмерлих
організмів, а грибипаразити можуть жити на рослинах, тваринах і людині.
Є також перехідні форми грибів (трутовики), які частину свого життя
існують як сапрофіти, а іншу частину — як паразити. Грибисапрофіти
живуть на опалому листі, деревині та перегної.

Багато видів грибів живуть у симбіозі з водоростями і вищими рослинами.
Взаємовигідне співжиття міцелію грибів з коренями вищих рослин утворює
мікоризу (наприклад, підберезник з березою, підосичник з осикою тощо).
Значна частина вищих рослин (дерева, тверда пшениця та ін.) не може
нормально розвиватися без мікоризи. Гриби отримують від вищих рослин
кисень, продукти виділення коріння та безазотисті сполуки. Гриби
“допомагають” вищим рослинам засвоювати важкодоступні речовини гумусу,
активізують діяльність ферментів вищих рослин, своїми ферментами
сприяють вуглеводному обміну, фіксують вільний азот і в сполуках
передають його вищим рослинам разом з ростовими речовинами, вітамінами
тощо.

Ріст і розвиток грибів у лісі залежать від метеорологічних умов, складу
грунту, утворення мікоризи тощо. У деяких грибів шапка може досягати 72
см у діаметрі, а маса гриба (наприклад, грибабарана) — 20 кг.

Поняття “їстівні” та “отруйні” гриби досить умовні. Одні й ті самі види
грибів в одній місцевості вважають їстівними, в іншій — неїстівними. В
Україні росте близько 200 видів їстівних грибів, однак у їжу практично
використовують не більш як 40 видів. Нині промисловим способом розводять
печериці, літні опеньки.

Використовувані в їжу гриби поділяють на безумовно і умовно їстівні. До
безумовно їстівних відносять: білі, підосичники, підберезники, маслюки,
рижики, печериці, лисички, опеньки справжні та ін. Використання цих
грибів у їжу не потребує додаткової і попередньої їх обробки перед
кулінарною. До умовно їстівних належать гриби, які перед кулінарною
обробкою потрібно тривалий час варити і видаляти відвар (сироїжки,
свинушки, строчки, зморшки, вовнянки тощо) або вимочувати в проточній
воді з періодичною її заміною (хрящімолочники та ін.). Якщо умовно
їстівні гриби приготувати неправильно, використання їх у їжу може
призвести до харчових отруєнь.

Є чимало грибів, підозрілих щодо отруйності та отруйних. Особливо
небезпечні бліда поганка (подібна до печериці), деякі мухомори,
несправжні опеньки й лисички. Бліда поганка — найотруйніший гриб. Смерть
внаслідок отруєння блідою поганкою настає більш ніж у 50 % випадків. До
смертельно отруйних належить мухомор гадючий. Він має зелену або білу
без лусок шапку, а пеньок у нижній частині потовщений І обгорнутий
вільною піхвою. Отруєння мухоморами спостерігається рідше, оскільки вони
добре помітні І чітко відрізняються від їстівних грибів.

У разі отруєння грибами слід терміново викликати швидку медичну
допомогу. Медпрацівники Інтенсивно промивають шлунок з використанням
активованого вугілля, дають проносні та Інші препарати.

Використовуючи гриби в їжу, потрібно уважно оглядати кожний гриб,
відкидаючи всі підозрілі. Білки грибів досить швидко розкладаються з
утворенням отруйних азотистих основ, тому отруїтися можна І не
отруйними, але несвіжими грибами.

Роль грибів у природі і народному господарстві. Основне значення грибів
у природі полягає в руйнуванні й мінералдзаци органічних сполук. Тут
вони виконують майже ту саму роботу, що й бактерії. Особливо велике
значення має їхня діяльність у тундрі, де цьому сприяють низька
температура, значна затшеність у лісах І кисла реакція грунтів. Багато
видів грибів знищують у грунті деяких збудників хвороб. Велика роль
грибів у створенні мікоризи, особливо в лісі, де гриби найчастіше
вступають у симбіоз з вищими деревними породами, та в утворенні
лишайників — піонерів рослинності.

Дріжджові гриби використовують у пивоварінні, виноробстві та
хлібопеченні. Пивні дріжджі використовують у медицині.

Кормові дріжджі спеціально вирощують на соломі, відходах деревини І
разом з комбікормами або концентратами згодовують різним видам
сільськогосподарських тварин. Багато видів грибів людина використовує в
їжу, оскільки енергетична цінність свіжих грибів більша, ніж багатьох
овочів. Гриби багаті на білки (до 70 % сухої маси) та мінеральні солі.
Клітковина грибів містить багато фосфорних сполук та Інші цінні для
організму речовини. У грибах є також вітаміни кальцифероли (віт. D),
ретинол (віт. А), вітаміни групи В, аскорбінова кислота (віт. С).

З деяких грибів добувають антибіотики.

Сапрофітні гриби не лише знищують до 10—30 % заготовленої деревини, а й
руйнують фанеру, шпали, дерев’яні будівлі (домовий гриб), книги тощо.

2. Основні представники вищих грибів, їх біологія та значення

Гриби умовно поділяють на нижчі й вищі.

У вищих грибів міцелій розділений перегородками на окремі клітки, які
містять одне або декілька ядер.

Яскравими представниками вищих грибів є пеніцилін, аспергил, дріжджі,
всі шапкові.

Аспергил і пеніцил мають багатоклітинний міцелій. Плодоносний гіф
(конідієносець) аспергила на верхівці має потовщення з паличкоподібними
виростами, від яких відшнуровується ланцюжок спор. У пеніцила
конідієносець на верхівці не потовщується, а розгалужується. У цих
грибів плодові тіла утворюються рідко.

У 1929 р. англійський учений А. Флемінг виявив антибактеріальну дію
пеніцила і виділив речовину, яку назвав пеніциліном. Його широко
використовують для лікування різних хвороб.

Дріжджі — це одноклітинні нерухомі організми розміром від 8 до 10 мкм.
Форма цих грибів овальна або видовжена. Справжнього міцелію вони не
утворюють. Швидкість обміну речовин у дріжджів (у перерахунку на одиницю
маси) значно вища, ніж у міцелярних грибів. Вони дуже поширені в грунті,
на субстратах з рослин, що містять багато глюкози.

Дріжджі швидко ростуть і розмножуються, що значною мірою впливає на
зовнішнє середовище, їх культивують і використовують у господарській
діяльності з давніхдавен, оскільки вони викликають бродіння вуглеводів з
утворенням спирту і вуглекислого газу. Велике значення мають хлібні, або
пивні, дріжджі, які використовують у хлібопеченні та пивоварінні
(існують лише культурні раси), а також винні, які застосовують при
виготовленні вин. У природі останні містяться в соку різних соковитих
плодів. Деякі дріжджі накопичують у клітинах білки та жири, тому їх
використовують у їжу.

Серед вищих грибів чимало є грибів-паразитів.

Псування багатьох видів сільськогосподарських продуктів і втрати урожаю
від грибів-паразитів настільки великі, що боротьбу з ними ведуть
спеціальні державні установи та міжнародні організації.

З грибів, що паразитують на рослинах, найпоширеніші сажкові, іржасті
гриби, ріжки та ін. Вони вражають сходи городніх, злакових культур,
лісових порід та інших рослин.

Представники сажкових грибів паразитують в основному на культурних і
дикорослих злаках, спричинюючи захворювання злаків — сажку. Таку назву
захворювання дістали внаслідок того, що хворі рослини мають вигляд
обвуглених або обсипаних сажею. Міцелій сажкових грибів міститься в
міжклітинниках хазяїна, в його клітини проникають гаусторії. Зимуюча
стадія гриба — сажкові спори, які зимують або в грунті, або в
зерносховищах. Різні види сажки порізному заражають рослини. Виділяють
три основних способи зараження: 1) зараження відбувається в грунті під
час проростання зернівок (колбоподібна сажка проса, тверда сажка
пшениці); 2) зараження в період цвітіння злаків, коли сажкова спора
потрапляє на приймочку маточки і проростає до зав’язі; такий спосіб
зараження властивий порошистій сажці пшениці та ячменю; 3) уражаються
молоді надземні частини рослин, зараження викликають спори, при цьому
міцелій не розростається по всій рослині, а локалізується в місці
зараження, де й спричинює утворення пухлин, наростів (пухирчаста сажка
кукурудзи).

Іржасті гриби, яких налічують близько 7000 видів, паразитують не лише на
покритонасінних, а й на вищих спорових рослинах, зумовлюючи хворобу
іржу. На уражених грибом листках і стеблах з’являються бурі плями,
звідки і назва хвороби. Найпоширенішою є лінійна іржа, що паразитує на
різних злакових. Уражаючи асиміляційну поверхню хлібних злаків, іржа
призводить до значних втрат урожаю.

Ріжки (див. мал. 1, г) — це паразитичний гриб, що розвивається на житі,
часом на пшениці та інших злаках. Під час цвітіння жита спори гриба
заносяться вітром на зав’язь квітки, де вони проростають у міцелій. На
міцели утворюється значна кількість конідієносців. Конідії, що
утворюються при цьому, містяться в солодкій, трохи липкій речовині —
медяній росі. Спиваючи медяну росу, комахи переносять конідії на квітки
здорових рослин. Пізніше на цих рослинах замість насіння з ураженої
зав’язі розростається склероцій (ріжок), що складається з міцно
сплетених гіфів гриба.

До вищих грибів належать добре відомі людині шапкові гриби (див. мал. 1,
е) — хрящі, білі, опеньки, лисички, мухомори тощо, які ведуть
сапрофітний або симбіотичний спосіб життя. Вони розростаються і
живляться за допомогою гіфів, що обплітають частинки грунту (сапрофіти)
або корені рослин (симбіонти) і утворюють білу грибницю, на якій
виникають органи спороутворення — плодові тіла, що мають пеньок і шапку.

Мал. 1. Гриби:

а — мукор; б — пеніцил (а, б — збільшено); в — сажка; г — ріжки
(праворуч — пророслий склероцій); д — трутовик; е — шапковий гриб (1 —
шапка; 2 — пеньок; 3 — міцелій)

Плодове тіло утворене пучками ниток грибниці, які щільно прилягають одна
до одної. Зверху шапки нитки гіфів забарвлені. На нижньому боці шапки у
одних грибів (білий, маслюк, підберезник тощо) розміщені численні
трубочки; ці гриби називають трубчастими. У інших грибів (сироїжки,
лисички, рижики та ін.) нижній шар утворений численними пластинками,
тому їх називають пластинчастими. В трубках і на пластинах шапки
розміщені сумки зі спорами, якими гриби розмножуються. Шапкові гриби
розмножуються і вегетативне — частинами міцелію.

Література

Біологія: Навч. посіб. / За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3-е
вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.

Вашненко В.І. Все про гриби. – К., 1989.

Словник-довідник юного біолога. – М., 1990.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020