Реферат з біології
Шипшина – історія і сучасність
На земній кулі зростає величезна кількість дивовижно красивих квіток,
проте однією з найкращих вважається троянда. Стародавні греки
присвячували її дочці Зевса-громовержця Афродіті — богині кохання і
краси. Колись, згідно з легендою всі троянди були білі. Та ось одного
разу рано-вранці, коли природа прокидається від сну, Афродіта, гуляючи в
саду, побачила квітку дивовижної краси. Це була шипшина. Ніжні пахощі
квіток поширювалися на значну віддаль. Богиня нахилилися над кущем, щоб
понюхати диво-квітки і, захоплена їх витонченою красою, хотіла нарвати
букет, та лише сильно поколола пальці. Білі пелюстки квіток зросилися
кров’ю богині і з того часу вони зберігають цей божествений колір.
Згідно з іншим міфом Афродіта, узнавши про смерть свого коханця Адоніса,
який загинув на полюванні від дикого вепра, у страшенному відчаї, не
пам’ятаючи себе від горя, побігла до місця його загибелі. Бігла через
колючі кущі шипшини і не помічала її гострих шипів. Колючки впивалися в
ніжне тіло богині. Кров цебеніла з її ран і падала на білі квіти
шипшини, які відразу ж ставали рожевими і червоними. Ці міфи свідчать,
що шипшина, або дика троянда, була добре відома людям з прадавніх часів.
Про неї згадується у більшості ботанічних творів древності, які дійшли
до нас. Геродот (V століття до н. е.) писав про троянду з Македонії, яка
мала 60 пелюсток.
Стародавні греки вважали троянду уособленням радості та любові, а
Гіппократ — унікальним і незамінним цілющим засобом. Величезні зарості
шипшини зростали колись на о. Родос, назва якого походить від троянди.
Тривалий час на монетах родоської держави зображали квітку шипшини. У
1270 р. хрестоносець граф Тібольд IV Шампанський привіз у Європу
червону, або дамаську, троянду. Вона відома тепер у Болгарії під назвою
казанликської. Саме її розводять тут для одержання дорогоцінної
трояндової олії — сировини для парфюмерної промисловості.
Королівський дім Ланкастерів в Англії зробив червону троянду своєю
емблемою, в той час як Йорки віддали перевагу білій. Ці емблеми ввійшли
в історію у зв’язку з надзвичайно кровопролитною тридцятирічною війною
(1455-1485 pp.) між Ланкастерами і йорками, яка відома, як війна між
Алою та Білою Трояндами. Згодом селекціонери вивели різнокольорові
троянди: на одному й тому ж кущику можна побачити білі, рожеві та
біло-рожеві квіти. Так символічно помирили ворогуючих аристократів. В
Росії троянди почали культивувати в період царювання Олексія
Михайловича, а через деякий час вони вже зростали в парках багатьох
поміщиків.
Шипшина — дикий предок, родоначальниця всіх культурних сортів троянд,
оспіваних поетами різних часів і народів. Змінювалися епохи, смаки,
приходили і зникали різні захоплення і моди, а троянда завжди залишалася
царицею квітів. Мабуть, жодна квітка не користується такою любов’ю і
поклонінням, як троянда. В античному світі нею нагороджували доблесних
воїнів. В ті ж часи влаштовували веселі весняні свята і дівчата мріяли
про титул королеви троянд, який присуджувався переможниці конкурсу
красунь.
Шипшина — кущ заввишки 1,5-2,5 м, гілки її вкриті міцними гачкуватими
колючками — шипами, через що вона й одержала свою назву. Це надійна
зброя шипшини, без якої, можливо, вона б і не вижила: надто багато рук
тягнеться до чудових квітів і плодів, які е ласощами для багатьох
лісових мешканців.
Восени з гарних і великих квіток шипшини, типових для родини розових,
розвиваються яскраво-червоні соковиті плоди. У цей час під ласкавим
промінням осіннього сонця кущі шипшини ніби загоряються яскравим
полум’ям. Складається враження, що кожна гілочка прикрашена численними
червоними ліхтариками. Плоди округлої або веретеноподібної форми
рубіновими краплями висять на кущах до морозів. Вони містять величезну
кількість дрібних насінин-горішків, густо вкритих щетинистими волосками.
Листки у шипшини з обох боків голі, пилчасті, чергові, непарноперисті, з
сімома, рідше дев’ятьма листочками. Шипшина росте на сухих і змитих
ґрунтах, не боїться посух і морозів. В степовій зоні її можна побачити
там, де ніякі інші деревні породи і чагарники рости не можуть. Здається
зовсім змита і суха земля, навіть бур’яни на ній не ростуть, а шипшина
зачепилася корінням, росте, цвіте і плодоносить. Отже, шипшина
невибаглива і стійка проти всяких незгод, тому її широко використовують
при створенні яружно-балкових насаджень, насамперед в степовій і
лісостеповій зонах, її потрібно саджати по днищах ярів кількома рядами
по периметру заліснюваних яружно-балкових та прирічкових насаджень, що
дасть можливість створити живоплоти, через які худоба не зможе
проникнути в посадки.
Шипшина — справжнє джерело здоров’я. Вона захищає людину від різних
хвороб і підвищує її працездатність.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
