Реферат на тему:
Погода в циклонах та антициклонах
Атмосфера — повітряна оболонка, яка оточує Землю. Нижня межа атмосфери —
поверхня Землі. Верхню межу умовно проводять на висоті 2000-3000 км від
земної поверхні.
До складу атмосфери входять азот (близько 78%), кисень (близько 21%) та
інші гази (всі вони складають ледве більше 1%). На частку вуглекислого
газу припадає 0,033% .
Кожний газ виконує свою функцію. Кисень забезпечує дихання і горіння.
Азот входить до складу білків — речовин, з яких складаються всі живі
організми. Вуглекислий газ — одна з основ фотосинтезу рослин. Озон —
газ, що поглинає основну частину ультрафіолетового випромінювання Сонця.
По вертикалі атмосфера ділиться на шари — тропосферу, стратосферу,
мезосферу, термосферу (іоносферу) та екзосферу.
Тропосфера — найнижчий і найщільніший шар атмосфери (80% її маси).
Простягається на висоту від 7-9 км (над полюсами) до 16-18 км (над
екватором). У тропосфері зосереджена майже вся водяна пара, тут
відбуваються найважливіші для географічної оболонки атмосферні процеси.
У тропосфері температура повітря з висотою знижується (в середньому на
6,5 С на 1 км). Тиск повітря на рівні моря складає 760 мм рт. ст. Цей
тиск прийнято за нормальний. У нижніх шарах тропосфери тиск падає з
висотою — в середньому на 10 мм рт. ст. на кожні 100 м підйому.
Стратосфера простягається від верхніх меж тропосфери до висоти 50 км. У
стратосфері на висоті 21-29 км розташований озоновий шар. Вище
стратосфери знаходяться верхні шари атмосфери.
Атмосфера регулює теплообмін планети з космічним простором, впливає на
її радіаційний і водний баланси, захищає Землю від метеоритів. Повітря
підтримує різні форми життя на Землі.
У зв’язку з інтенсивною господарською діяльністю людини виникла проблема
охорони атмосфери від забруднення. У повітря викидається величезна
кількість сполук, здатних зруйнувати озоновий екран, викликати
парниковий ефект, смоги, кислотні дощі. Згорання палива, вирубування
лісів призводять до зменшення кількості кисню в атмосфері.
Шляхами розв’язання цих проблем є створення безвідхідних виробництв,
надійних газо- і пиловловлювачів, використання екологічно чистих джерел
енергії, озеленіння міст, відновлення площі лісів тощо.
Вся система повітряних течій над земною кулею називається загальною
циркуляцією атмосфери. Причиною руху повітря в атмосфері є різниця тиску
над земною поверхнею, що обумовлено нерівномірністю розподілу сонячної
радіації і неоднорідністю підстилаючої поверхні.
На Землі діють постійні вітри, що дують завжди в одному напрямі — від
поясів високого тиску до поясів низького тиску.
Низький тиск над екватором пояснюється тим, що тут сильно нагріте легке
повітря постійно піднімається вгору. У верхніх шарах тропосфери воно
розтікається в напрямку полюсів, охолоджується і приблизно над ЗО” пн.
ш. і пд. ш. починає опускатися. Тут виникають тропічні пояси високого
тиску. Формуються постійні вітри, що дують від 30° пн. ш. до екватора
(північна-схід ні пасати) і від 30 пд. ш. до екватора (південно— східні
пасати).
У помірних широтах дують переважно західні вітри, їх утворення
пояснюється тим, що від тропічних поясів високого тиску вітри спрямовані
не тільки до екватора, але і до полюсів, оскільки біля 65 пн. ш. і пд.
ш. знаходяться пояси низького тиску. Внаслідок обертання Землі ці вітри
відхиляються від свого меридіонального напрямку вправо (у Північній
півкулі) і вліво (у Південній півкулі). Так утворюється потужне західне
перенесення.
Над обома полюсами Землі повітря холодне і важке. Тут формуються пояси
високого тиску. Звідси вітри спрямовані до 65 пн. ш. і 65° пд. ш. Під
впливом обертання Землі вони перетворюються на північно-східні (у
Північній півкулі) і в південно-східні (у Південній півкулі) вітри,
Загальна схема руху повітряних мас ускладнюється і мусонною циркуляцією,
найкраще вираженою на сході Євразії. На загальну циркуляцію атмосфери
найбільше впливають циклони і антициклони. Вони можуть досягати в
діаметрі декількох тисяч кілометрів.
На Землі існує і місцева циркуляція. Вона охоплює невеликі території.
Серед місцевих вітрів найбільше відомі бризи, що виникають на узбережжі
морів. Денний бриз віє з моря на суходол, нічний — навпаки.
Циклони й антициклони є замкнутими областями відповідно низького і
високого тиску — своєрідними атмосферними вихорами висхідного і
низхідного потоків повітря.
Циклон — великомасштабний атмосферний вихор зі зниженим тиском у центрі
і висхідними потоками повітря. У Північній півкулі циклон має загальне
обертання проти годинникової стрілки. Циклон помірних широт досягає в
діаметрі 1000-3000 км. З циклоном пов’язані великі області хмар і
опадів. Взимку з приходом циклону наступає потепління, влітку — зниження
температури повітря.
Антициклон — область підвищеного атмосферного тиску з максимальним
тиском у центрі і низхідними потоками повітря. Розтікаючись біля
поверхні землі, повітря надає антициклону в Північній півкулі обертання
за годинниковою стрілкою. Антициклони досягають у діаметрі тисяч
кілометрів. Для антициклону характерні ясні погоди, відсутність
хмарності й опадів. У центрі антициклону — штиль. Взимку з антициклоном
у помірних широтах пов’язане різке зниження температури (унаслідок
нічного вихолоджування земної поверхні). Влітку, навпаки, з антициклоном
пов’язане підвищення температур (завдяки надходженню прямої сонячної
радіації протягом довгого дня).
Атмосферний фронт — перехідна зона між двома повітряними масами з
різними фізичними властивостями. Атмосферний фронт називається теплим,
якщо тепле повітря наступає на холодне, витісняючи його. З теплим
фронтом звичайно пов’язане потепління, висхідне ковзання теплого повітря
по відступаючому холодному, утворення шарувато-дощових хмар з обложними
опадами.
Холодний атмосферний фронт виникає у випадку, якщо холодне повітря
витискує тепле. З холодним фронтом звичайно пов’язане похолодання,
посилення вітру, збільшення прозорості повітря. Внаслідок підйому
теплого повітря по клину холодного виникають купчасто-дощові хмари й
опади — влітку зливового характеру, із грозами, градом.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
