.

Напрямки пристосування організмів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
459 11578
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Напрямки пристосування організмів

ПЛАН

Вступ

1. Значення пристосування організмів для їх виживання

2. Адаптація в природі, її різновиди

3. Біологічний прогрес та його напрямки як особливості пристосування
організмів

4. Пристосування птахів до життя в різних середовищах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розвиток організмів у часі зумовлює їх постійну боротьбу за виживання та
пристосування до оточуючих його умов. У звязку з цим в біології
розглядають різні напрямки пристосування організмів. У даному рефераті
спробуємо розглянути основні різновиди таких пристосувань.

1. Значення пристосування організмів для їх виживання

В процесі еволюційного розвитку кожний вид організмів пристосовується до
певних умов, поза якими існувати не може. Такими умовами є певний
хімічний склад середовища, температурний і світловий режими тощо.

Завдяки добору виживають організми, найкраще пристосовані до
навколишнього середовища, але пристосування завжди мають відносний
характер. Достатньо незначної зміни навколишнього середовища, і ті
ознаки, що були корисними в попередніх умовах, втрачають своє
пристосувальне значення.

Уссурійський тигр має захисне забарвлення, добре ховається в заростях
улітку, але взимку, коли випадає сніг, забарвлення робить хижака
помітним. З настанням осені заєць-біляк линяє, але якщо випадання снігу
затримується, побілілий заєць на темному фоні оголеного поля стає Добре
помітним.

Ознаки організму навіть за тих умов, в яких вони збереглися добором,
ніколи не досягають абсолютної досконалості. Так, яйце аскариди добре
захищене від впливу отрут, але швидко гине від нестачі вологи і за
високої температури. Отруйні залози — надійний захист багатьох тварин,
але отрута каракурта, смертельна для верблюдів і великої рогатої худоби,
зовсім не діє на овець і свиней. Отруйних змій поїдають їжаки, мангусти,
деякі птахи. Стебла молочаю травоїдні ссавці не поїдають, але ці стебла
залишаються беззахисними проти гусені молочайного бражника тощо. Добір
завжди має широке поле діяльності для подальшого вдосконалення
пристосувань.

Якщо умови змінюються, то пристосування, які раніше були доцільними,
перестають бути такими. Тоді з’являються нові пристосування, а форми,
які раніше були “доцільними”, вимирають.

Вища нервова діяльність забезпечує найглибше і найдосконаліше
пристосування організму до умов існування. В основі пристосувань лежить
здатність кори головного мозку швидко утворювати нові рефлекси і
гальмувати старі у відповідь на зміни в середовищі.

2. Адаптація в природі, її різновиди

Адаптація в біології — анатомічна структура, фізіологічний процес, або
реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в
процесі еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий
репродуктивний успіх даного організму. Термін “адаптація” також інколи
використовується як синонім природного відбору, але більшість біологів
не схвалюють такого використання.

Ефект адаптації може бути показаний на протязі геологічного проміжку
часу, або на протязі життя одного індивіда чи групи.

Організми, що адаптовані до свого оточуючого середовища, здатні до
наступних дій:

Отримувати повітря, воду, їжу та поживні речовини;

Пристосовуватись до фізичних характеристик оточуючого середовища, таких
як температура, освітленість та вологість;

Захищатись від природніх ворогів;

Розмножуватись;

Реагувати на зміни оточуючого середовища.

Адаптації — це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на тиск
навколишнього середовища. Одна із звичайних форм фізичної адаптації
називається акліматизацією.

Види

Адаптації можуть бути структурними, фізіологічними, або адаптаціями
поведінки.

Структурні адаптації — це спеціальні частини організму, що допомагають
йому виживати в природніх умовах. Наприклад, такими адаптаціями можуть
бути колір шкіри, форма тіла, або відозміни покривів.

Адаптації поведінки — це відозміни поведінкових реакцій організму у
відповідь на зміни в оточуючому середовищі. Наприклад, це можуть бути
умовні або безумовні рефлекси.

Фізіологічні адаптації — це системи всередині організму, що дозволяють
виконувати деякі біохімічні або фізіологічні процеси — секрецію яду,
підтримання температури тіла, нейтралізацію токсинів при травленні і
т.ін.

Підвиди

Маладаптація

Можливою є ситуація, коли деяка перевага, що її надає адаптація, з часом
зменшується, аж до стану, коли минула адаптація стає шкідливою для
виживання виду. Таке явище відомо під назвою “маладаптація”, і може
зустрічатись серед рослин, тварин або людей в таких областях як
біологічні процеси, психологія, та безумовні рефлекси.

Акліматизація

Існує велика різниця між адаптацією та зовнішньо схожою на неї
акліматизацією. Адаптація виникає та стабілізується на протязі поколінь,
що змінюють одне одного; акліматизація ж відбувається на проміжку часу
всередині життєвого циклу однієї особини, і звичайно пов’язана з
набагато менш критичними впливами оточуючого середовища.

Наслідки

Організми, що не можуть адаптуватись до навколишнього середовища,
покидають його або вимирають. Термін “вимирання” в контексті адаптації
означає, що доля організмів, що гинуть на протязі деякого проміжку часу,
постійно перевищує долю організмів, які народжуються, і цей проміжок
часу достатньо великий для повного вимирання популяції.

Загалом природний добір постійно вдосконалює адаптації, спричинює певну
впорядкованість живих систем, створює різноманітність форм життя.

3. Біологічний прогрес та його напрямки як особливості пристосування
організмів

Біологічний прогрес у процесі розвитку органічного світу простежується у
тих систематичних категорій, які виявляються найпристосованішими до
зміни умов навколишнього середовища. У зв’язку з цим значно збільшується
чисельність особин цієї групи організмів і розширюється ареал, який вони
займають. Утворюються нові види, підвиди, популяції. Отже, біологічний
прогрес виявляється у прогресуючих видів або систематичної категорії
вищого рангу. Нині в стані біологічного прогресу перебувають деякі групи
покритонасінних рослин, круглих червів, комах, костистих риб, птахів,
ссавців.

Біологічний прогрес, який писав О. М. Сєверцов, може досягатися не
тільки шляхом морфофізіологічного прогресу, як у квіткових рослин і
хребетних тварин, а й іншими шляхами, без ускладнення організації, а
іноді навіть у результаті її спрощення (як у стьожкових червів). О. М.
Сєверцов встановив такі три шляхи реалізації еволюції: ароморфози,
ідіоадаптації, загальна дегенерація.

Ароморфози — це зміни, які підвищують морфофізіологічну організацію,
загальну життєздатність організмів. Це вузлові моменти еволюції, які
зумовлюють виникнення нових груп органічного світу — класів, типів.
Прикладом ароморфозу є: виникнення щелеп, плавців у риб; перетворення
плавального міхура на легені; утворення серця та його подальша еволюція;
перетворення плавців риб на п’ятипалі кінцівки в амфібій;
багатсклітинність, утворення тканин і органів у рослин, що забезпечило
вихід їх із води на суходіл; поява кори головного мозку тощо.
Перетворення парних плавців кистеперих риб на парні кінцівки земноводних
стало передумовою виходу хребетних на суходіл. Поява яйця, зародкових
оболонок навколо нього забезпечила розвиток хребетних на суходолі, і
тільки завдяки цьому сформувались справжні наземні хребетні, не
пов’язані в період розмноження з водою. Розвиток три, а згодом і
чотирикамерного серця забезпечив їх теплокровність і можливість
завоювання всіх середовищ існування. О. М. Северцов зазначав, що
ароморфози — це стрибки у розвитку, що підносять організацію тієї або
іншої групи тварин чи рослин на вищий щабель і тим самим створюють
передумови для подальшого прогресивного розвитку. Отже, прогресивна
еволюц.я здійснюється ніби східцями вгору.

Ідіоадаптації — це зміни, які не підвищують рівня організації
організмів, але дають їм змогу краще пристосуватися до вузьких
конкретних умов життя. Порівняємо будову тіла у птахів: курки, качки,
ластівки, дятла і багатьох інших. Рівень організації в них один, але,
наприклад, форма і розмір дзьоба у всіх різні, пристосовані до певної
їжі. У ссавців, що мешкають у воді (китоподібні) і на суходолі, — рівень
організації один (у будові, наприклад, органів кровообігу, дихання,
виділення), а форми тіла, кінцівок — різні. Типовими прикладами
ідіоадаптацій можуть бути захисне забарвлення тіла у тварин; колючки і
шипи — у рослин, різні пристосуіання для поширення насіння.

Шляхом ідіоадаптацій виникають нижчі систематичні категорії — види,
роди, родини.

Загальна дегенерація — це зміни, пов’язані із спрощенням організації і
зниженням активіих функцій частини органів, ніби сходинка вниз (явище
протилежне ароморфозу), але й вони можуть сприяти кращій пристосованості
організмів. Тут спрощення організації особини приводить до біологічного
прогресу виду, його розквіту. Пристосування, пов’язані зі спрощенням
організації, зазвичай спостерігаються в організмів, які перейшли до
осілого способу життя або паразитизму. Стьожкові черви втратили органи
травлення, паразитичні рослини — повитиця — листки, замість коренів у
них присоски. Зазвичай спрощення організації супроводжується інтенсивним
розвитком статевої системи.

В історії розвитку органічного світу різні напрями еволюційного процесу
взаємозв’язані. На вищий ступінь організації підіймають ароморфози. За
ароморфозами йдуть ідіоадаптації, часом

4. Пристосування птахів до життя в різних середовищах

Птахи добре пристосувались до різноманітних умов існування: до життя в
болотах, водного способу життя, у повітрі, лісах і кущах, на рівнинах чи
скелях.

Для деяких птахів (стрижів, ластівок тощо) повітря є основним
середовищем існування, оскільки вони живляться в повітрі різними
літаючими комахами. Птахи, що добувають поживу в повітрі, є мешканцями
обривів, скель і дерев. Ластівки і “стрижі, наприклад, вторинно
пристосувались будувати свої гнізда в будівлях людини, які замінюють
собою схили берегів і скель.

Птахи, що використовують повітря і як середовище пересування, і як
середовище добування поживи, більшу частину доби проводять у польоті.
Вони мають найдосконаліший літальний апарат. Дрібні та середні птахи
(стрижі, ластівки, соколи) мають надзвичайно видовжене крило, загострене
до вершини. Хвіст у них частіше глибоко вирізаний, або вилчастий. Ці
птахи літають дуже швидко і можуть робити несподівані повороти. У
більших птахів літальний апарат пристосований до ширяння. Наприклад, у
морських форм (чайок, буревісників) крило відносно довге й вузьке, а у
сухопутних (хижих птахів) воно ширше і коротше.

Птахи, що використовують як середовище існування й добування поживи
воду, також мають відповідні пристосування, які розвивались у двох
напрямках: пристосування крил і пристосування ніг. Одні птахи
(буревісники) мають надзвичайно довгі крила і цілими днями ширяють над
водою, хапаючи побачену здобич. Такі птахи можуть плавати на воді. Інші
птахи (пінгвіни) для пересування у воді використовують крила, якими
діють як веслами. Пір’я крил пінгвінів перетворилися на лускоподібні
утвори, тому ці птахи зовсім не можуть літати.

У водяних птахів, які під час плавання й пірнання використовують ноги, в
ході еволюції між пальцями з’явились плавальні перетинки. Винятком є
водяна курочка, яка непогано плаває, а перетинок на ногах не має.

Висновки

Отже, в процесі еволюційного розвитку кожний вид організмів
пристосовується до певних умов, поза якими існувати не може. Такими
умовами є певний хімічний склад середовища, температурний і світловий
режими тощо.

Адаптація в біології — анатомічна структура, фізіологічний процес, або
реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в
процесі еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий
репродуктивний успіх даного організму. Термін “адаптація” також інколи
використовується як синонім природного відбору, але більшість біологів
не схвалюють такого використання.

Адаптації — це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на тиск
навколишнього середовища. Одна із звичайних форм фізичної адаптації
називається акліматизацією.

Біологічний прогрес у процесі розвитку органічного світу простежується у
тих систематичних категорій, які виявляються найпристосованішими до
зміни умов навколишнього середовища. У зв’язку з цим значно збільшується
чисельність особин цієї групи організмів і розширюється ареал, який вони
займають. Утворюються нові види, підвиди, популяції. Отже, біологічний
прогрес виявляється у прогресуючих видів або систематичної категорії
вищого рангу.

Ароморфози — це зміни, які підвищують морфофізіологічну організацію,
загальну життєздатність організмів.

Ідіоадаптації — це зміни, які не підвищують рівня організації
організмів, але дають їм змогу краще пристосуватися до вузьких
конкретних умов життя.

Загальна дегенерація — це зміни, пов’язані із спрощенням організації і
зниженням активіих функцій частини органів, ніби сходинка вниз (явище
протилежне ароморфозу), але й вони можуть сприяти кращій пристосованості
організмів.

Список використаної літератури

Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та
ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов.
— К.: Вища шк., 2002. — 622 с.

Енциклопедія юного біолога. – М., 2000.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020