Реферат на тему:
Світовий досвід управління кредитним ризиком і можливості його
використання в Україні
Сучасні тенденції розвитку кредитного сектора економіки змушують
українських аналітиків банківської справи і безпосередньо банкірів
виявляти інтерес до моделей оцінки кредитного ризику і методів його
управління. Спадкоємність світового досвіду в цьому найважливішому
аспекті функціонування комерційних банків представляє сьогодні
підвищений інтерес, оскільки власний, іноді гіркий досвід кредитування і
спроби організації кредитного процесу методом проб і помилок усе більш
відчутно позначаються на фінансових результатах діяльності українських
банків.
Проблематика кредитних ризиків не була актуальною для планової
адміністративно-командної економіки радянського періоду, тому вітчизняні
вчені зіштовхнулися з необхідністю її вирішення лише з розвитком і
становленням ринкової економіки. У зв’язку з цим, очевидним є дефіцит
наукових досліджень українських аналітиків і практиків банківської
справи.
Ціль статті – дослідити й об’єктивно охарактеризувати найкращі види
оцінки та управління кредитним ризиком у зарубіжній банківській
практиці, розглянути можливість їхнього ефективного використання в
кредитній системі України.
Зарубіжній практиці під кредитним ризиком розуміється можливе зниження
прибутку банку або втрата частини акціонерного капіталу в результаті
нездатності позичальника погашати й обслуговувати отриманий кредит.
Зарубіжні банки для оцінки кредитного ризику застосовують спеціальні
методики кредитного рейтингу, що становлять сукупність оцінних
параметрів кредитоспроможності позичальника. Для них характерна
комплексність і порівнянність усієї палітри факторів кредитного ризику.
Англійські клірингові банки здійснюють оцінку потенційного ризику
неплатежу по кредиту із використанням методик «РARSEL» і «САМРARI».
Методика «РАRSEL» включає: Р (Реrson) — інформація про персону
потенційного позичальника, його репутація; А (Аmount) — обґрунтування
суми затребуваного кредиту; R(Repayment) — можливість погашення; S
(Security) – оцінка забезпечення; Е (Ехреdiensly) – доцільність кредиту;
R (Remuneration) – винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання
кредиту. Методика «САМРАRI» більш розширена в системі оцінки: С
(Сharacter) — репутація позичальника; А (Аbility) – оцінка бізнесу
позичальника; М (Меаns) — аналіз необхідності звертання за позичкою; Р
(Риrpose) — ціль кредиту; А (Аmount) – обґрунтування мети кредиту;
R(Repaiment) – можливість погашення; I (Іnsurance) — спосіб страхування
кредитного ризику.
У практиці американських банків використовують «правило п’ятьох сі»: 1 С
(customer`s character — характер позичальника) – репутація позичальника,
ступінь відповідальності, готовність і бажання сплатити борг; 2 С
(сарасіtу tо рау – фінансові можливості) – припускає ретельний аналіз
доходів і витрат позичальника і перспективи їхнього розвитку в
майбутньому; З С (саріtal) — капітал, майно; 4 С (соllateral) —
забезпечення позики, достатність, якість і ступінь реалізовуваної
застави у випадку непогашений позички; 5 С (сurrent business conditions
and goodwill — загальні економічні умови) — визначають діловий клімат у
країні і впливають на становище банку і позичальника. Перераховані
критерії «сі» іноді доповнюють шостим критерієм – 6 С (соntrol) —
моніторинг законодавчих основ діяльності позичальника і відповідність
його стандартам банку.
Оптимально використовуючи дані методики, зарубіжні банки мінімізують
кредитний ризик, чітко організовують кредитний процес, домагаючись
найкращої якості кредитного портфеля.
Банки при оцінці кредитних ризиків по виданих позичках застосовують
кредитний класифікатор, відповідно до якого кредити групуються в
ризикові класи: 1) кредити із мінімальним ризиком; 2) кредити із
підвищеним ризиком; 3) кредити із граничним ризиком; 4) нетипові кредити
(надані як виняток з правил).
Предметом досконального аналізу для американських комерційних банків
слугують чинники, які сформувалися під впливом несприятливих економічних
умов, тобто група чинників, незалежна від діяльності банку: недосконалий
менеджмент, неадекватний первісний капітал фірми, високий рівень
фінансового коефіцієнта і коефіцієнта поточних витрат, високі темпи
росту реалізовано: продукції, конкуренція, економічний спад.
У цьому аспекті цікавим є досвід зарубіжного банківського сектора із
залучення до оцінки кредитного ризику незалежних рейтингових агентств.
Рейтингове агентство має у своєму розпорядженні великий об’єм інформації
і досвід створення неупереджених оцінок для всіх можливих варіантів
ситуацій, у нього відсутня будь-яка зацікавленість, крім формування
достовірної оцінки кредитного ризику банку.
Отже, в Україні необхідно заохочувати створення рейтингових агентств,
тому що їхня діяльність буде сприяти зниженню кредитних ризиків банків і
підвищувати надійність банківської системи України в цілому. На жаль, у
даний час в Україні відсутня якісна статистична база даних по
позичальниках, дотепер не діють кредитні бюро. Українські банки змушені
спиратися на власні методики оцінки кредитного ризику, брати на себе всю
вагу кредитного ризику. Найкращий варіант, і це найпоширеніша українська
практика, кредитування юридичних осіб під заставу їхнього майна.
Використання українськими банками зарубіжного досвіду в удосконаленні
управління кредитним ризиком повинне йти і шляхом створення механізму
розподілу кредитних ризиків, дія якого полягає в страхуванні від
імовірних, небажаних відхилень фактичних результатів від прогнозованих
за допомогою таких фінансових інструментів, як кредитні деривативи,
емісія цінних паперів, сек’юритизація активів, реструктуризація
кредитних портфелів.
В Україні в даний момент актуальним стає завдання інтеграції великої
кількості методів управління кредитними ризиками в єдину методологію
контролю й обмеження ризиків на консолідованій основі щодо вітчизняних
умов і у відповідності зі стандартами Базельського комітету. Ключовими
його документами стали видані в січні 1988 року нормативи оцінки
достатності капіталу (документ отримав назву «Базель-2»). Відповідно до
них, банки розвинутих країн зобов’язані мати капітал, що відповідає,
принаймні, 8% від суми своїх неліквідних активів, із урахуванням ризику.
Найбільші українські банки вже зараз, не очікуючи особливих розпоряджень
НБУ, починають упроваджувати ключові положення «Базеля-2». Це
пояснюється тенденцією українських банків до повноцінного
співробітництва з іноземними контрагентами.
Результативність управління кредитними ризиками в банківському секторі
економіки України повинна ґрунтуватися, насамперед, на інституціональних
принципах організації банківської справи.
Вітчизняному банківському секторові необхідно на основі світового
банківського досвіду удосконалювати такі методи управління кредитним
ризиком як лімітування, резервування коштів під покриття очікуваних і
непередбачених втрат, диверсифікованість, страхування, хеджування,
сек’юритизація боргових зобов’язань, умови дострокового стягнення сум,
нетінг тощо.
Використання досвіду іноземних банків дозволить уникнути помилок в
оцінці й управлінні кредитним ризиком, створить умови для формування
нових організаційних структур (кредитних бюро, рейтингових агентств),
які сприяють оптимізації управління системою кредитних ризиків, буде
стимулювати інвесторів розділяти банківські ризики, але, разом з тим,
дозволить одержувати їм значний прибуток.
1. Банки Fоr sale// Банківський огляд – 2004.-№11. – С. 28.
2. Грачева М. Н. Особливості корпоративного управління в банках //
Банківський огляд.— 2004.-№9. -С. 43.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
