Організація банківського кредитування в сучасних умовах (реферат)

Реферат на тему:

Організація банківського кредитування в сучасних умовах

План

1. Основні принципи та умови кредитування банками клієнтів

2. Механізм кредитування: суть й основні елементи. Суб’єкти та об’єкти
кредитування, їх класифікація і загальна характеристика

3. Форми кредитування та сфера їх застосування

4. Кредитна угода, її зміст і значення для організації кредитних
відносин

5. Порядок видачі позик на конкретні цілі, їх документальне оформлення
та скерування

6. Визначення строків і порядок погашення позик. Умови та порядок
відстрочки погашення позик

7. Плата за кредит. Порядок визначення, нарахування та сплати відсотків

8. Кредитний ризик та методи управління ним

9. Форми забезпечення повноти й своєчасності повернення позик

10. Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від
кредитної діяльності банків

11. Банківський контроль та кредитні санкції

1. Основні принципи та умови кредитування банками клієнтів

Кредитні операції банків здійснюються на основі положення НБУ «Про
кредитування» (вересень 1995 р.).

До основних умов банківського кредитування відносять:

1. Операції проводяться тільки в межах вільних кредитних ресурсів у
національній або іноземній валюті.

2. Банки виходять із необхідності поєднання своїх інтересів з інтересами
вкладників та держави.

3. Для забезпечення власної стійкості операції проводяться з дотриманням
встановлених НБУ економічних нормативів. Про видачу кредитів у іноземній
валюті обов’язково повідомляється НБУ.

4. Рішення про умови та порядок надання кредиту приймається колективно і
визначається правилами банку.

5. Кредити надаються тільки право- та кредитоспроможним позичальникам,
які мають власні оборотні кошти і самостійний баланс.

6. Позики видаються на забезпечення потреб сфери виробництва і сфери
обігу, фізичним та юридичним особам незалежно від форми власності й
організаційної будови.

7. Всі питання у кредитних взаємовідносинах будуються на договірній
основі тощо.

Забороняється надання кредитів на такі цілі:

— покриття збитків від господарської діяльності позичальників;

— формування статутних фондів;

— погашення раніше отриманих позик;

— придбання цінних паперів інших підприємств і організацій;

— без відповідного забезпечення, крім випадків надання бланкових
кредитів.

2. Механізм кредитування: суть й основні елементи. Суб’єкти та об’єкти
кредитування, їх класифікація і загальна характеристика

Кредитний механізм — сукупність взаємопов’язаних прийомів та способів,
що забезпечують реалізацію на практиці об’єктивних функцій кредиту як
економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Основними елементами кредитного механізму є:

1. Суб’єкти кредитування.

2. Об’єкти кредитування.

3. Форми кредитування.

4. Механізм надання чи погашення позик.

5. Система формування кредитних ресурсів та їх резервування.

6. Система формування та використання резервів із відшкодування можливих
втрат від кредитної діяльності.

7. Економічний контроль та банківський нагляд за ходом та результатами
кредитної діяльності.

Суб’єкти кредитування — особи, які беруть участь у процесі кредитування.
Для отримання кредиту клієнт подає до банку такі документи:

— заяву;

— фінансово-економічну інформацію;

— форми бухгалтерської звітності;

— показники дебіторської та кредиторської заборгованості;

— розрахунок економічної окупності об’єкта;

— відомості про спосіб забезпечення позики та ін.

Оцінка фінансового стану позичальника проводиться за такими показниками:

— обсяг реалізації продукції;

— прибутки і збитки;

— рентабельність;

— ліквідність активів;

— рух грошових коштів, стан рахунків;

— собівартість продукції;

— ліквідність, оцінка забезпечення та ін.

Об’єкти кредитування — певна частина вартості виробничих оборотних
фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за
рахунок банківського кредиту.

До основних об’єктів кредитування можна віднести:

1. Додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей
і створення запасів для нормального режиму роботи.

2. Сезонні та несезонні затрати виробництва й обігу.

3. Потребу в додаткових коштах в зв’язку з тимчасовим їх замороженням.

4. Потребу для здійснення інвестицій в основні фонди.

Сучасна банківська практика використовує посуб’єктний метод
кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага
персональному підходу до позичальника.

3. Форми кредитування та сфера їх застосування

Під формою кредитування розуміють вид банківського рахунка, який
відкривається клієнтові при кредитуванні, де відображається рух
кредитної заборгованості, що здійснюється за певними правилами,
відповідно до нормативно-правової бази банку.

Форми кредитування та сфери їх застосування.

По простому позичковому рахунку:

— видача позик на конкретні цілі;

— позика має платіжний характер;

— конкретний строк;

— погашення з поточного рахунка у зазначений в угоді строк.

По спеціальному позичковому рахунку:

— кредитується як конкретний об’єкт, так і укрупнений;

— позика має платіжний характер;

— погашається у міру надходження виручки на поточний рахунок;

— відсутні конкретні строки погашення.

По конкретному рахунку:

— різновид спеціального позичкового рахунка, (надійним клієнтам);

— відображаються всі обороти клієнта;

— дебетове сальдо покривається за рахунок кредиту.

По поточному рахунку з овердрафтом:

— дебетовий залишок має не постійного характеру;

— для юридичних та фізичних осіб;

— межа овердрафту регулюється;

— не достатньо надійним клієнтам.

4. Кредитна угода, її зміст і значення для організації кредитних
відносин

Кредитні взаємовідносини між банками та позичальниками регламентуються в
кредитних договорах, які укладаються, як правило, в письмовій формі.
Зміст угоди складають такі розділи:

1. Предмет договору (мета, сума, строк, погашення, відсоток тощо).

2. Умови забезпечення кредиту (форма забезпечення, посилання на
додаткові документи, наприклад договір застави).

3. Зобов’язання банку (відкриття рахунка, надання консультацій,
перевірка забезпечення та цільового використання кредиту тощо).

4. Зобов’язання позичальника (використання на вказані цілі, стягненням
банком штрафів, власне повернення кредиту в строк, інформація про хід
виконання угоди, подача звітності тощо).

5. Права банку (відстрочка погашення, перевірка використання та
забезпечення, можливість розірвання угоди тощо).

6. Права позичальника (дострокове погашення, можливість відстрочки
тощо).

7. Особливі умови договору (перерахунок суми кредиту, зміна %, зміна
умов договору, спірні питання, зміна юридичної адреси тощо).

8. Реквізити сторін.

Комерційні банки мають право вносити зміни до умов договорів, які не
суперечать чинному законодавству, та вимагати додаткової інформації від
клієнта, якщо вона не суперечить інтересам сторін.

5. Порядок видачі позик на конкретні цілі, їх документальне оформлення
та скерування

Надання комерційними банками позик здійснюється при наявності дотримання
позичальниками всіх вимог, особливо тих, які стосуються реальних
можливостей забезпечення своєчасності повернення кредиту та сплати
відсотків за користування ним.

Порядок видачі (надання) позик передбачає такі етапи:

1. Подання в банк заяви, де зазначається:

— сума кредиту;

— цільове призначення;

— термін користування;

— пропонована форма забезпечення;

— характеристика об’єкта кредитування.

При розрахунковому обслуговуванні клієнта іншим банком вимагається
подання:

— установчих документів;

— картки зі зразками підписів та відбитком печатки;

— довідки про наявність коштів на поточному рахунку та про стан
заборгованості, отриманої в інших банках.

2. Подання до банку техніко-економічного обґрунтування заходу, на який
планується отримати позику, з розрахунком графіка його окупності.

3. Якщо позика видається на оплату продукції, товарів та послуг за
угодами, то подаються копії даних угод (контрактів).

4. Для отримання довготермінового кредиту для спорудження об’єктів
виробничого призначення подаються:

— проект будівництва;

— кошторис;

— контракт з будівельною організацією;

— графіки виконання робіт;

— висновки санітарно-епідеміологічної комісії;

— дотримання екологічних нормативів тощо.

5. Позичальник, який отримує кредит на витрати виробництва, які не
покриваються його власними доходами протягом календарного року, подає до
банку прогнозні розрахунки потреби в кредиті загалом на поточний рік із
розбивкою за кварталами.

6. Подання позичальником бухгалтерських і статистичних звітів на останню
дату, включаючи звіти про фінансові результати, висновки незалежних
аудиторів або аудиторських фірм тощо. В разі необхідності банк може
вимагати інші документи, які підтверджують забезпечення повернення
кредиту.

Розмір кредиту визначається банком разом із позичальником з урахуванням
прогнозних обсягів виробництва або реалізації продукції, капітального
будівництва та інших показників господарської діяльності клієнтів.
Кредити видаються з простого позичкового рахунка в безготівковій формі
шляхом оплати розрахункових документів на умовах контрактів як у
національній, так і в іноземній валюті. В деяких випадках вони можуть
зараховуватися на поточний рахунок позичальника в компенсаційному
порядку, або для використання на цілі, які передбачені в кредитній
угоді.

Кредит може видаватися одноразово, щоденно або періодично в інші строки,
які визначені в кредитному договорі. Клієнтам із безперервним виробничим
циклом і стабільним фінансовим становищем відкривається «кредитна лінія»
— надання кредиту в міру потреби (по частинах) у межах певної визначеної
суми. За цю операцію комерційний банк отримує комісійні, які
нараховуються на всю суму відкритого кредиту, в зв’язку з попереднім їх
резервуванням.

Разом із кредитною угодою кредитним відділом складається строкове
зобов’язання і передається розпорядження у бухгалтерію про відкриття
позичкового рахунка.

6. Визначення строків і порядок погашення позик. Умови та порядок
відстрочки погашення позик

Встановлення строків користування позикою залежать від багатьох
факторів, зокрема від:

— характеру об’єкта кредитування;

?

p r

X

Z

O

Oe

?

r

Z

Oe

— забезпеченості банків кредитними ресурсами, їх складу та структури за
строками залучення та запозичення;

— плато- й кредитоспроможності позичальників;

— рівня фінансової стійкості банку-позичальника, стану дотримання ним
економічних нормативів;

— характеру кредитної політики НБУ та комерційних банків тощо.

Терміни користування кредитами, конкретні строки та порядок погашення
передбачається в кредитному договорі між позичальником та банком.

Погашення проводиться за рахунок коштів позичальника на підставі
ордерів-розпоряджень, строкових зобов’язань або платіжними дорученнями
самого позичальника. Відповідно до кредитної угоди позичальник має право
достроково погасити позику та проценти по ній, або банк може надати
відстрочку погашення позики. Відстрочка погашення позики та процентів
може дозволятися банком у разі виникнення труднощів, які не залежать від
дій самого клієнта (форс-мажорні обставини), але приймаються заходи по
їх усуненню. Вона оформляється додатковою угодою. При відмові в наданні
відстрочки погашення позики банк реалізує своє право стягнення кредиту і
процентів шляхом реалізації заставленого майна або інших форм
забезпечення.

7. Плата за кредит. Порядок визначення, нарахування та сплати відсотків

В сучасних ринкових умовах кредит не може видаватися безпроцентно
(безоплатно). Сума плати за користування коштами залежить від середньої
суми кредиторської заборгованості й розміру процентної ставки на день
отримання кредиту. Величина процентної ставки залежить від таких
факторів:

— облікової ставки НБУ;

— відсоткових ставок за депозитними операціями;

— характеру наданого забезпечення кредиту;

— рівня кредитного ризику;

— попиту і пропозиції на ринку кредитних ресурсів;

— строку користування позикою;

— об’єкта кредитування тощо.

Відсоткові ставки за кредитами встановлюються з урахуванням і того, що
сума отриманих відсотків за позичковими коштами повинна покривати сплату
відсотків за залученими коштами; повністю покрити операційні витрати,
пов’язані з обслуговуванням кредитних операцій, і забезпечити певну суму
прибутку для банку. При кредитуванні в іноземній валюті враховуються
процентні ставки, які діють на міжнародних ринках позичкових капіталів.
Рівень процентів, порядок нарахування та сплати обумовлюються в
кредитній угоді.

8. Кредитний ризик та методи управління ним

Кредитний ризик пов’язаний із можливістю невиконання позичальником своїх
фінансових зобов’язань, тобто з небезпекою втрати банком основної суми
позики і процентів на неї.

До основних і найбільш поширених методів мінімізації кредитного ризику
відносять:

— диверсифікацію капіталу;

— оцінку юридичної і фінансової кредитоспроможності позичальника;

— регулювання обсягів кредитних вкладів;

— використання ефективних форм забезпечення повноти і своєчасності
повернення кредиту;

— створення комерційними банками спеціальних резервів для відшкодування
втрат від кредитної діяльності тощо.

9. Форми забезпечення повноти й своєчасності повернення позик

До основних діючих форм повноти й своєчасності повернення позик
відносять: заставу, гарантію, поручительство, страхування.

Форми забезпечення повернення позик.

Договір застави.

Основні засоби реалізації: в разі невиконання позичальником своїх
зобов’язань перед банком — реалізація останнім заставленого майна на
свою користь.

Необхідні документи: оцінка вартості, нагляд за збереженням, реалізація
заставленого майна.

Законодавче забезпечення: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ
«Про заставу», ЗУ «Про нотаріат» тощо.

Гарантійний лист.

Основні засоби реалізації: здійснює виплату суми позики і відсотків за
нею в разі настання гарантійного випадку — неповернення позики.

Необхідні документи: оцінка фінансового стану, стану рахунків та
заборгованості гаранта.

Законодавче забезпечення: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ
«Про підприємства в Україні», ЗУ «Про нотаріат» тощо.

Договір поруки.

Основні засоби реалізації: відповідальність поручителя всім своїм майном
перед банком у разі неповернення кредиту з боку позичальника.

Необхідні документи: оцінка фінансового стану, стану рахунків та
заборгованості поручителя.

Законодавче забезпечення: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ
«Про підприємства в Україні», ЗУ «Про нотаріат» тощо.

Страховий поліс.

Основні засоби реалізації: виплата суми боргу та відсотків страховою
компанією в разі настання страхового випадку — неповернення позики.

Необхідні документи: статут, оцінка фінансового стану, стану рахунків та
заборгованості, висновки аудиторів по страховій компанії.

Законодавче забезпечення: ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про банки і
банківську діяльність» тощо.

10. Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від
кредитної діяльності банків

Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від
кредитної діяльності регламентується положенням НБУ «Про порядок
формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за
кредитними операціями комерційних банків», затвердженим постановою
Правління НБУ № 279 від 6 липня 2000 р.

Резерви для покриття втрат від кредитної діяльності створюються для
підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту
інтересів клієнтів і є обов’язковими для комерційних банків. Вони
створюються для відшкодування втрат тільки за основним боргом.

Для нарахування резервів комерційні банки здійснюють класифікацію
наданих кредитів й оцінку кредитного ризику.

Коефіцієнт резервування встановлюється відповідно до категорії кредитної
операції:

— стандартна — 2% від суми кредиту;

— під контролем — 5% від суми кредиту;

— субстандартна — 20% від суми кредиту;

— сумнівна — 50% від суми кредиту;

— безнадійна — 100% від суми кредиту.

Відповідно до класів позичальників та до оцінки погашення позики банки
здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та
визначається категорія кредитної операції.

Сума заборгованості, за якою нараховується резерв, коригується
(зменшується) для кожного позичальника:

— на суму гарантій Кабінету Міністрів України;

— на суму гарантій іноземних банків, які зареєстровані як юридичні особи
і відносяться до категорії А (Великобританія, Німеччина, Японія тощо);

— на суму застави майна та майнових прав (ураховується не більше 50%
вартості зазначеної у договорі застави).

Використання комерційними банками резервів на покриття кредиторської
заборгованості здійснюється, у таких випадках:

— безнадійна заборгованість позичальників, які визнані банкрутами;

— комерційний банк надав кредит позичальнику, проти якого порушено
справу про банкрутство, до укладеної угоди й інформація була оприлюднена
пізніше, безнадійна заборгованість погашається за рахунок загального
резерву;

— заборгованість, яка забезпечена заставою, погашається в першу чергу,
якщо частина заборгованості не погашається виручкою від реалізації
заставленого майна, — проводиться списання зі спеціального резерву;

— безнадійна заборгованість, яка виникає внаслідок неспроможності
позичальника погасити її через форс-мажорні обставини;

— безнадійна заборгованість підприємств, на майно яких не може бути
звернене стягнення — списується зі спеціального резерву, якщо протягом
30-ти днів не буде відшкодована за рахунок бюджету чи інших коштів;

— заборгованість фізичних осіб, які визнані судом безвісти відсутніми
або померлими — зі спеціального резерву;

— заборгованість фізичних осіб, щодо яких слідчими органами порушено
справу про розшук — списання зі спеціального резерву, якщо протягом
180-ти днів із дня оголошення розшуку місце їх перебування не
встановлено;

— заборгованість юридичних осіб, до керівників яких органами слідства
оголошений розшук — списання зі спеціального резерву, якщо протягом
180-ти днів із дня оголошення розшуку місце їх перебування не
встановлено;

— заборгованість за договорами, визнаними в судовому порядку недійсними
з вини позичальника — зі спеціального резерву, якщо позичальник не
погашає її протягом 30-ти днів із дня рішення суду;

— заборгованість за договорами, визнаними в судовому порядку недійсними
з вини як банку, так і позичальника — із загального резерву, якщо вона
не повернена протягом 30-ти днів;

— комерційні банки можуть самостійно списувати безнадійну заборгованість
згідно з рішенням правління — за рахунок загального резерву, але не
пізніше останнього робочого дня року, в якому ця заборгованість визнана
безнадійною.

Банківський нагляд постійно проводить перевірку правильності операцій із
класифікації кредитів, формування та використання резервів на покриття
втрат від кредитної діяльності. При виявленні порушень застосовуються
санкції відповідно до статті 48 Закону України «Про банки і банківську
діяльність».

11. Банківський контроль та кредитні санкції

Санкції за порушення кредитної дисципліни регламентуються Положенням НБУ
«Про кредитування» та статтею 38 Закону України «Про банки і банківську
діяльність».

Банки забезпечують постійний контроль за дотриманням позичальниками умов
кредитної угоди: цільовим використанням кредиту, своєчасністю і повнотою
погашення позик тощо.

В разі порушення умови цільового використання кредиту банк може
застосовувати до клієнта штрафні санкції:

— якщо кредит виданий за рахунок власних кредитних ресурсів комерційного
банку — до 25% від суми кредиту;

— якщо кредит виданий за рахунок залучених ресурсів — не менше 25% від
суми кредиту.

При несвоєчасності погашення позики банк стягує, крім передбачених
відсотків, штраф не менше 0,5% від суми прострочки за кожен її день.

Санкції можуть застосовуватися і до комерційних банків у разі порушення
кредитної дисципліни, наприклад, при несвоєчасності надання позики
позичальником може стягуватися пеня в розмірі 0,5% за кожен день
відстрочки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *