.

Операційно-технологічний ризик в банку. Ризики іпотечного кредитування та особливості їх вияву в Україні. Формування органів державної реєстрації об\’

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3930
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Операційно-технологічний ризик в банку. Ризики іпотечного кредитування
та особливості їх вияву в Україні. Формування органів державної
реєстрації об’єктів нерухомого

1. Операційно-технологічний ризик

Операційно-технологічний ризик, по-суті, є внутрішньобанківським і
виникає через недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього
контролю або неадекватність процесів обробки інформації.

При іпотечному кредитуванні такі недоліки можуть призвести до фінансових
збитків через помилку, невчасне виконання кредитної операції або стати
причиною того, що інтереси банку постраждають у якийсь інший спосіб,
наприклад, працівники кредитних підрозділів банку перевищать свої
повноваження або здійснюватимуть операції на порушення етичних норм або
із занадто високим ризиком.

Недоліком внутрішнього контролю є помилкова оцінка вартості заставного
майна, що робить іпотечний кредит проблемним вже на момент надання.
Вартість майна, що пропонується як застава, повинна бути достатньою для
того, щоб покрити не тільки кредит, а й відсотки за весь період
користування позичальником кредитом. Складністю оцінки є ринкова
вартість застави, яка може суттєво змінюватись за час користування
кредитом. Крім того, існують випадки, коли непорядні позичальники
бажають позбавитись неліквідної нерухомості за допомогою іпотечного
кредитування. І тому, якщо банк недостатньо кваліфіковано здійснить
оцінку предмета застави та надасть кредит, йому цей кредит може взагалі
не повернутися.

Для оцінки вартості заставного майна банки залучають професійних
оцінювачів (незаінтересованих осіб) незалежної компанії. Оцінювання
майна здійснюється на основі перевірених спеціальних методик та є більш
достовірною, ніж оцінка майна співробітниками самого банку, які мають
ліцензію на здійснення таких операцій. При цьому обов’язково беруться до
уваги фактична та перспективна кон’юнктури ринку за видами майна,
довідкові матеріали про рівень цін. В Україні в багатьох банках існує
саме така практика оцінювання.

2. Ризики іпотечного кредитування та особливості їх вияву в Україні

Іпотечному кредитуванню притаманна низка ризиків, на які наражаються
учасники іпотечного ринку. Ризик – це економічна категорія, яка
характеризує ймовірність настання події, пов’язаної з можливими
фінансовими втратами чи іншими негативними наслідками для діяльності
суб’єкта ринку через несприятливі зміни на цьому ринку. Чим вищим є
ризик для учасника іпотечного ринку, тим вищою має бути винагорода за
його прийняття і тим вищими будуть витрати іншого суб’єкта. Точка
домовленості між учасниками ринку – це ціна за ризик. Питання дохідності
має розглядатися в контексті його адекватності прийнятим ризикам, а самі
ризики – в контексті ефективного управління ними, але аж ніяк не
уникнення. Саме цей аспект є ключовим для нового комплексу процесів у
фінансовій сфері, що узагальнюється під назвою «ризик-менеджмент».
Ризик-менеджмент (в частині іпотечних ризиків) кожного банку залежить
від того, за якою моделлю іпотечного ринку розвиватиметься його кредитна
діяльність.

z ~ A L

???ні кредиту. Під час продажу заставних іншому учасникові ринку –
спеціалізованій іпотечній установі – майже всі ризики з банку переходять
на установу, яка буде емітувати та продавати іпотечні цінні папери, але
й прибутки банку будуть значно знижені. У світовій банківській практиці
розрізняють як загальні ризики, що притаманні всім сегментам фінансового
ринку, так і ризики специфічні, які є характерними тільки для певного
сегмента. Таким чином, кожному сегменту ринку притаманні одночасно
кілька ризиків, які у поєднанні з дохідністю операцій на цьому ринку
роблять його або привабливим, або занадто небезпечним для учасників.

Розглядаючи ризики іпотечного кредитування, слід визначити не тільки
види (категорії) ризику, які притаманні цьому сегменту ринку
банківського кредитування, а й визначити, як ці ризики впливають на
кожного з учасників ринку – банки, позичальників, емітентів іпотечних
цінних паперів та інвесторів. При цьому слід врахувати особливості, які
характерні однорівневій та дворівневій моделям побудови вторинного
іпотечного ринку.

3. Формування органів державної реєстрації об’єктів нерухомого майна і
прав власності

Важливу роль мають відіграти органи державної реєстрації об’єктів
нерухомого майна та прав власності. Нині питання реєстрації прав
власності на нерухоме майно регламентуються лише підзаконними
нормативно-правовими актами. 1998 р. була ухвалена Постанова Кабінету
Міністрів України «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав
власності на нерухоме та рухоме майно». Відповідно до цієї Постанови
була утворена Міжвідомча комісія з питань створення системи реєстрації
прав на нерухоме майно. 2002 р. Міністерством юстиції було затверджене
Тимчасове положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме
майно». Відповідно до цього положення органом, який здійснює реєстрацію
прав власності, та ведення реєстру цих прав було покладено на
Міністерство юстиції України. Адміністратором реєстру прав було
визначене державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства
юстиції України. У січні 2003 р. до цього положення Міністерством
юстиції були внесені зміни.

Цього ж місяця 2003 р. Міністерство юстиції затвердило Порядок ведення
Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Врегулювання питань державної реєстрації об’єктів нерухомості
передбачено також Указом Президента України від 17.02.2003 «Про заходи
щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок,
нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного
кадастру». Відповідно до Указу, на Державний комітет України по
земельних ресурсах покладені функції з державної реєстрації земельних
ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі Державного земельного
кадастру.

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну реєстрацію
об’єктів нерухомого майна та прав на них», яким визначається система
органів, які будуть здійснювати держав не регулювання в цій сфері.
Зокрема, це центральний орган виконавчої влади з питань містобудування
та архітектури, Міністерство юстиції України, що визначатимуть зміст та
порядок ведення державного реєстру об’єктів нерухомого майна та прав на
них. До органів державного регулювання в цій сфері також віднесено
Центральне бюро технічної інвентаризації та територіальні бюро технічної
інвентаризації. Територіальні бюро технічної інвентаризації мають
функціонувати як державні підприємства.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020