Доходи комерцiйного банку, на прикладi банку \"Україна \"(диплом)

Вступ

Банк – це фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій
грошового ринку. У сучасному світі через банки здійснюється фінансування
народного господарства, страхові операції, кyпiвля-пpoдaж цінних
паперів, посередницькі угоди i управління майном. Кредитні установи,
крім того, надають консультації, беруть участь в обговоренні
народногосподарських програм, ведуть статистику, мають свої підсобні
господарства. Суть банку багатолика, він охоплює такі види діяльності,
які можуть виконувати й інші установи.

Проте головне в розумінні його сутності полягає в тому, що банк — це
автономне, незалежне комерційне підприємство. У банку, як I в будь-якого
іншого підприємства, є свій продукт. Продуктом y даному випадку
насамперед є формування платіжних засобів (грошової маси), a також
різноманітні послуги y вигляді надання кредитів, гарантій, консультацій,
управління майном. Діяльність банку має продуктивний характер. B умовах
ринку значення грошей, кредитів незмірно зростає, перетворює їх y єдине
джерело прискорення виробництва. Банки стають основною ланкою, яка
постачає народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Сучасні
банки не тільки торгують грошима, вони водночас є аналітиками ринку. За
своїм місце розташуванням банки найближче стоять до бізнесу, його
потреб, його кон’юнктури, що постійно змінюється. Ринок неминуче висуває
банк y число основних, ключових елементів економічного регулювання.

Сучасні банківські системи, як правило, складаються з двох рівнів.
верхній рівень двopiвнeвoї банківської системи займає національний
(центральний) банк країни.

Комерційні банки — головна ланка двopiвнeвoї банківської системи.
Основні функції комерційних банків такі:

управління грошовим обігом;

забезпечення платіжного механізму;

акумуляція заощаджень;

надання кредиту;

фінансування зовнішньої торгівлі;

довірчі операції;

зберігання цінностей;

консультування i надання інформації.

Однією з найважливіших функцій системи комерційних банків є управління
грошовим обігом y країні. Воно здійснюється спільно з центральним банком
країни зa допомогою кредитних операцій. Мета політики центрального банку
— через систему обов’язкових резервів управляти динамікою кредиту i
забезпечити відповідність кількості грошей в обігу національним
завданням стабілізації цін, підтримки нормальних темпів економічного
зростання тa високого рівня зайнятості. Комерційні банки є необхідним
каналом для збільшення або зменшення кількості грошей в обігу як засобу
вирішення вказаних завдань.

Банки мають унікальну здатність створювати засоби платежів, які
викopиcтoвyютьcя в eкoнoмiцi для opгaнiзaцiї тoвapнoгo обopoтy i
poзpaxyнкiв. Moвa йдe пpo вiдкpиття i вeдeння чeкoвиx тa iншиx
тpaнзaкцiйниx paxyнкiв, щo є ocнoвoю бeзгoтiвкoвoгo обороту. Cтiйкa i
динaмiчнa eкoнoмiкa кpaїни нe мoжe icнyвaти й poзвивaтиcя бeз дoбpe
нaлaгoджeнoї cиcтeми rpoшoвиx poзpaxyнкiв. Цим пoяcнюєтьcя вaгoмa poль
бaнкiв як opгaнiзaтоpiв здiйcнeння циx poзpaxyнкiв.

Зaбeзпeчyючи aкyмyляцiю зaoщaджeнь iз нacтyпним їx викopиcтaнням нa
piзнoгo poдy eкoнoмiчнi й coцiaльнi пoтpeби, кoмepцiйнi бaнки нaдaють
вaжливi пocлyги вciм ceктopaм eкoнoмiки. Зaoщaджeння збepiгaютьcя в
бaнкy y пoвнiй бeзпeцi i виcoкoлiквiднiй фopмі. Ha ниx нapaxoвyєтьcя
винaгopoдa y виглядi відсотка. Aкyмyльoвaнi зaoщaджeння мoжyть бyти
зaпoзичeнi пiдпpиємцями для poзшиpeння бiзнecy i cпoживaчaми для дopoгиx
пoкyпoк (бyдинки, aвтoмoбiлi тoщo).

Ocнoвнoю фyнкцiєю кoмepцiйниx бaнкiв є нaдaння кpeдитy нaдiйним
пoзичaльникaм. Бaнки викoнyють poль пocepeдникiв мiжгocпoдapcькими
oдиницями й ceктopaми, щo нaкoпичyють тимчacoвo вiльнi кoшти, i тими
yчacникaми eкoнoмiчнoгo oбopoтy, якi тимчacoвo пoтpeбyють дoдaткoвoгo
кaпiтaлy. Бaнкiвcькi кpeдити вийняткoвo вaжливi для eкoнoмiки, ocкiльки
зaбeзпeчyють фiнaнcyвaння ciльcькoгo гocпoдapcтвa, тopгiвлi,
пpoмиcлoвocті тощо. За допомогою кредитiв poзшиpюєтьcя виpoбництвo,
зростає капітал, досягається вищий piвeнь життя.

Xoч пo cyтi зoвнiшня тopгiвля нe вiдpiзняєтьcя вiд внyтpiшньoї, пpoтe
пeвнi poзxoджeння, пoв’язaнi з icнyвaнням нaцioнaльниx гpoшoвиx cиcтeм,
вiдcyтнicтю iнфopмaцiї пpo фiнaнcoвe cтaнoвищe пoкyпцiв i пpoдaвцiв в
iншиx кpaїнax, iз нaявнicтю мoвниx бap’єpiв, вимaгaють вiд кoмepцiйниx
бaнкiв нaдaння ocoбливиx бaнкiвcькиx пocлyг y cфepi мiжнapoдниx
poзpaxyнкiв.

Зpocтaння дoxoдiв пpизвoдить дo aкyмyляції знaчниx мaтepiaльниx
цiннocтeй, щo є ocнoвoю для poзшиpeння дoвipчиx oпepaцiй кoмepцiйниx
бaнкiв. Tpacтoвi вiддiли кoмepцiйниx бaнкiв нaдaють пocлyги як фiзичним,
тaк i юpидичним ocoбaм пo iнвecтyвaнню кaпiтaлiв y дoxiднi aктиви, пo
yпpaвлiнню фoндaми i poзпoдiлy пpибyткiв, a тaкoж викoнyють бaгaтo iншиx
oпepaцiй пo yпpaвлiнню мaйнoм дoвipитeлiв.

Збepiгaння цiннocтeй є oднiєю з нaйдaвнiшиx пocлyг, зaпpoпoнoвaниx
кoмepцiйними бaнкaми cвoїм клієнтам. Бaнки мaють дoбpe зaxищeнi нaвiть
вiд впpaвниx злoмщикiв ceйфи i з дaвнix чaciв кopиcтyютьcя виcoкoю
peпyтaцiєю нaдiйниx xpaнитeлiв цiннocтeй.

Для зaбeзпeчeння нaдiйнocтi cвoїx пocлyг, пiдпиcaниx yгoд бaнки
збиpaють, aнaлiзyють, збepiгaють, oнoвлюють i кoнтpoлюють iнфopмaцiю пpo
клiєнтiв, Koмepцiйнi бaнки cтвopили coбi cepйoзнy peпyтaцiю
iнфopмaцiйниx пpoцecopiв. Boни нaдaють cвoїм клiєнтaм шиpoкe кoлo
кoнcyльтaцiйниx пocлyг з бaнкiвcькиx, пpaвoвиx, фiнaнcoвиx пpoблeм.
Прикладом для оцінки доходів комерційних банків можна взяти дирекцію АК
АПБ “Україна”.

Дана робота складається із трьох розділів. В першому розділі
розглядаються такі питання:

Комерційні банки їх суть і значення в умовах ринку. Тут розкрита думка
важливості комерційного банку. Адже в наш час без банку не уявляємо
діяльності довільного чи великого, чи малого підприємства. Завоювати
довіру у клієнтів – нелегке завдання для будь-якого банку та значення
банків в умовах ринку їх основна суть.

У другому параграфі цього розділу освітлена історія виникнення першого
банку, його функції, операції, суть у той період часу.

Третій параграф присвячено розгляду структури та стану комерційного
банку “Україна”

В другому розділі приведена загальна характеристика доходів
комерційного банку, їх склад, структура та динаміка. На основі
практичних даних Чернівецької дирекції банку “Україна” досліджувалися
доходи від кредитних операцій, інвестиційної діяльності та банківських
послуг.

У третьому розділі висвітлено використання доходів комерційного банку.
Зокрема, описані витрати комерційного банку, їх склад, загальна
характеристика та динаміка, проведено аналіз системи оподаткування
комерційного банку.

Розділ І. Комерційні банки України в період становлення ринкової
економіки, їх призначення і функції

Сутність і функції комерційних банків та банківської системи України

Основною, базовою ланкою дворівневої банківської системи України є
комерційні банки.

Сьогодні до групи комерційних банків у різних країнах належить цілий ряд
інститутів з різноманітною структурою і різним співвідношенням
власності. Головна їхня відмінність від центральних банків – відсутність
права емісії банкнот. Розрізняють два типи комерційних банків –
універсальні і спеціалізовані. Універсальні банки надають клієнтам
повний комплекс фінансового обслуговування, тобто здійснюють усі види
банківських операцій. Спеціалізовані банки мають обмежені функції і
здійснюють один або декілька видів діяльності.

Комерційний банк – це багатофункціональний фінансовий інститут, що
здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного
характеру. А також виконує різноманітні фінансові функції відносно
будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку.

Основними сферами діяльності комерційних банків в Україна є:

приймання заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;

надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів;

здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;

пересічення коштів у рамках платіжної системи України.

Основна ціль комерційних банків, які створювались в 1989 році було
оперативне одержання засновниками і клієнтами широкого спектру
банківських послуг, рішення засновниками за допомогою власного банку
своїх індивідуальних та групових проблем, отримання максимального
прибутку для своїх акціонерів і пайовиків, а також для власного
розвитку. На відміну від державних банків, які працюють під керівництвом
уряду, комерційні банки повинні вкладати засоби тільки з
високоефективними витратами. Спочатку комерційний банк створюється як
галузевий. Так, було створено Укрпромбанк – промисловість, Агропромбанк
– сільське господарство, Укрсоцбанк — комунальні та малі підприємства.
Ці банки повинні були впливати на рішення насамперед внутрішньогалузевих
проблем, прискоренню темпів науково-технічного прогресу на підприємствах
галузі, збільшення об’єму виробництва і збільшення якості випущеної
продукції. Банки в ринковому господарстві виконують наступні важливі
функції:

посередництво в кредитах між грошовими і функціонуючими капіталами;

посередництво в платежах;

мобілізація грошових доходів і вкладення з перебільшенням їх в капітал;

створення кредитної «зброї».

Приведемо їх коротку характеристику.

Посередництво в кредитах між грошовими і функціонуючими капіталами.
Банки мобілізують вклади різних розмірів і різних термінів, тому можуть
надавати кредити в необхідних сумах і на необхідні терміни. Разом з цим
спеціалізуючись на ведені кредитних операцій, банки мають можливість
добре визначити кредитоспроможність своїх позичальників.

Посередництво в платежах. При проведенні операцій фізичним та юридичним
особам, також займаються веденням каси: прийняттям грошової виручки від
клієнтів і виплатою їх, зберігання готівки, запис всіх грошових
надходжень і видач на відповідні закупки.

Мобілізація грошових доходів і вкладення з перебільшенням їх в
капітал. Грошові доходи і вклади самі по собі не є капіталом і при
відсутності банків перетворилися б в мертвий скарб. Банки мобілізують ці
грошові доходи і вкладення, які відповідно перетворюються в судний
капітал.

Створення кредитної «зброї». Комерційні банки відносяться до категорії
фінансових посередників. Фінансові посередники виконують важливу
функцію, яка забезпечує громадянам механізм міжрегіонального
перерозподілу грошового капіталу. Процес створення нових зобов’язань і
обліку їх на зобов’язання інших контрагентів складає основу, суть
фінансового посередництва.

Комерційні банки – це головна сходинка у всій кредитній системі країни
з високорозвиненою ринковою економікою. Комерційні банки більш активно
виступають як інвестори, здійснюють портфельні інвестиції. Ці інвестиції
реалізовуються через операції купівлі-продажу цінних паперів. Особливого
розповсюдження спеціалізовані фінансові установи отримали в наступних
сферах: іпотечний кредит, споживчий кредит, кредит сільськогосподарським
товаровиробникам, операції по фінансуванню та розрахунки у внутрішній
торгівлі, інвестування капіталу і розміщення цінних паперів промислових
компаній. Загальна сума наданих суб’єктам господарювання кредитів на
01.07.99р. становила 9523 млн.грн., або 54,2% від усіх активних
операцій банків. У тому числі 1397 млн.грн., або 7,9% усіх кредитів,
склали міжбанківські кредити. Наявність досить великої суми простроченої
і сумнівної щодо повернення кредитної заборгованості в розмірі 834
млн.грн., або 4,7% усіх активів, значною мірою гальмує розвиток
банківської системи.

Комерційні банки з самого початку їх утворення займались і розрахунковим
обслуговуванням своїх клієнтів і видачі їм кредитів. Але зараз
залишаючись кредитно-розрахунковими установами, комерційні банки
головний поштовх роблять на операції з цінними паперами, на
купівлю-продаж іноземної валюти, на продаж різних фінансових послуг
своїх клієнтів — таких, як трастові послуги, лізинг, факторинг та інше.
За станом на 01.07.99 р. сума вкладень комерційних банків у цінні папери
становила 2788 млн.грн., або 15,9% усіх активів. Основна частина цих
вкладень розміщена в облігації внутрішньої державної позики – 2128
млн.грн., що майже вдвічі більше у порівнянні з початком 1998 року .

Банки класифікуються по ряду ознак. В залежності від форм власності вони
поділяються на:

приватні;

державні.

В наш час в Україні державними є Укрексімбанк. По формі організації
серед приватних банків перевищують акціонерні у вигляді товариств
відкритого та закритого типу. Акції банків, створених у вигляді
акціонерних товариств відкритого типу, розповсюджуються шляхом вільного
продажу юридичним і фізичним особам. Акціонерні товариства закритого
типу, а також пайові банки у вигляді товариств з обмеженою
відповідальністю є як правило комерційні банки в перші роки їхнього
існування. Акції банків у вигляді акціонерних товариств закритого типу
викуповуються, як правило їх засновниками. Кількість пайовиків може
зростати згідно реєстрації в НБУ.

В залежності від території діяльності комерційні банки розподіляються на
міжнародні, республіканські, регіональні.

Міжнародні банки створюються за участю іноземного капіталу і можуть мати
відділення (філії) в інших країнах. В Україні вони тільки починають
з’являтись. Їх створення не підтверджується НБУ.

До республіканських комерційних банків відносяться банк «Україна»,
Укрсоцбанк, Укрпромінвестбанк, Укрексімбанк, Ощадбанк, які мають свою
сітку з відділеннями та філіями по всій території України. Вони тісно
пов’язані з органами державної влади. До статусу республіканських також
відносяться і нові комерційні банки («Відродження», Українбанк та ін.)
створені одночасно з початком розвитку ринкової економіки, філії
починають відкриватись і багато іншого. Це безумовно, буде конкуренція в
банківській сфері. В результаті поліпшаться банківські послуги
клієнтам, знизяться процентні ставки по банківських кредитах і
збільшаться по вкладах і депозитах.

Комерційні банки є регіональними. Вони обслуговують, як правило,
клієнтів в певних містах, районах.

За станом на 1 липня 1999 року в Книзі реєстрації банків, валютних бірж
і фінансово-кредитних установ зареєстрований 221 банк. З них створених у
формі відкритих акціонерних товариств – 131, у формі закритих
акціонерних товариств – 54 і формі товариств з обмеженою
відповідальністю – 36. У тому числі вирізняються 2 державних банки
(Ощадбанк та Укрексімбанк ).

До характеристики становища в системі комерційних банків України слід
додати те, що за станом на 1 липня 1999 року 55 банків віднесено до
категорії проблемних. У тому числі 20 банків працюють у режимі
фінансового оздоровлення, а 35 перебувають у стадії ліквідації. Всього
за період із 1992 року припинили своє існування і були вилучені з Книги
реєстрації 50 банків і 198 філій.

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що
базуються на ринкових принципах введення господарства, зумовив
необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери
економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових
потоків, тим самим створює базові передумови суспільного відтворення.
Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить
провідне місце у загальному механізмі організації та регулювання
господарського життя суспільства і від ефективності функціонуванням
якої вирішальною мірою залежить успіх соціально – економічних
перетворень у країні загалом.

Банківська система України сьогодні – один із найбільш розвинутих
елементів господарського механізму, оскільки її реформування було
розпочато раніше за інші сектори економіки, що визначається ключовою
роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки
відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для
мобілізації і вільного переливу капіталів, нагромадження коштів для
структурної перебудови економіки, приватизації, розвитку
підприємництва.

Загалом практика функціонування банківських установ у різні історичні
епохи та за різних умов суспільно-економічного ладу відображення
можливості структурної перебудови банківської системи за однорівневим
або дворівневим принципом. Однорівневий спосіб організації банківської
справи в країні можливо або за відсутністю центрального банку або при
функціонуванні лише центрального банку і його відділень, що виражає
адміністративно-командний характер управління економікою.

У подібних випадках важливо вести мову про діяльності у країні саме
банківської системи — у вигляді високоорганізованої, регульованої
повним чином форми функціонування банків, адже якщо у першому варіанті
маємо неорганізовану сукупність підприємств, що проводять доступні їм
види банківських операцій (включаючи емісію власних грошей), то у
другому – функціонує по суті єдиний монобанк, який пасивно розподіляє
фінансові ресурси відповідає до державних планів економічного розвитку.

В Україні відсутність практичного досвіду введення банківського бізнесу
та використання грошово-кредитних важелів регулювання економікою загалом
не стала на заваді ринкових перетворень однорівневої
планово-центральної системи.

Позитивним моментом у розвитку банківської системи слід вважати
докорінну зміну структури власності на банки, що дістало вираження у
русі від певної монополізації банківської справи в руках держави до
створення системи приватних комерційних банків та перебування у
державній власності тільки двох з них. У результаті структура
банківської системи за даним критерієм набуває класичних ознак.

Суттєво вплинула на кредитно-платіжні відносини банків з підприємствами
криза неплатежів. З одного боку, комерційні банки, бачачи погіршення
платоспроможності підприємств, утримувалися від надання їм нових
кредитів, що ще більше погіршувало становище підприємств. З іншого боку,
підприємства, опинившись у скрутному фінансовому становищі, не могли
виконувати свої зобов`язання не тільки перед іншими підприємствами,
але й перед банками. Зростання простроченої заборгованості підприємств
за банківські кредити створило серйозну загрозу для ліквідності не
тільки окремих банків, але й банківської системи в цілому.

Звуження кредитної діяльності комерційних банків з одночасним
наростанням неплатежів за простроченими позиками та зростанням резервів
ліквідності підірвали прибутковість банків. Адже процент за позиками був
і залишається основним джерелом доходів банків. Наприклад, у 1990 році
процентна маржа досягла 90% усього балансового прибутку комерційних
банків. Надійних позичальників в економіці стає все менше. Банкам немає
кого кредитувати. Для багатьох банків неплатежі за позиками стали
перманентними. зростає заборгованість банкам за проценти.

Крім того, і деякі інші внутрібанківські процеси сприяли активізації
кризи банківської діяльності. Найбільш відчутні з них – жорстка
монетарна політика Національного банку, недостатня оперативність і
ефективність контролю з боку Національного банку за діяльністю
комерційних банків та недоліки в діяльності самих банків. Але ці
внутрібанківські проблеми, так би мовити, лише ускладнювали ситуацію, а
першопричина кризи банківської діяльності за межами банківської системи
– в нашій економіці. В Україні немає системи страхування ризиків
кредитної діяльності і страхування банківських депозитів. Ми вважаємо,
що це негативно впливає на економіку нашої держави, адже комерційні
банки не мають можливості надійно застрахувати себе від ризику
неповернення кредитів. Треба відзначити, що банківський нагляд вчасно не
виявив і не ліквідував банків – банкрутів, які згодом потягли за собою
через систему міжбанківських кредитів інші банки.

Механізм застави майна, по суті, не діє. Майно державних підприємств
вкрай складно оформити, як заставу, оскільки на це потрібен дозвіл фонду
державного майна. Ще складніше реалізувати це майно, якщо воно оформлене
як застава, у зв`язку з платіжною кризою. Але якщо навіть і вдалося
реалізувати заставлене майно, то платежі податків до бюджету, податок на
додану вартість, податок на прибуток, нотаріальний збір “з`їдають”
значну частину виручки, а залишку виявляється замало для того, щоб
погасити банківські позики. Так само неефективно працює механізм
банкрутства підприємств, котрі не погашають борги банкам. Не можуть
гарантувати банками повернення кредитів і малопотужні страхові компанії,
які також переживають не кращі часи.

Не маючи інших джерел існування та подальшого розвитку, деякі банки
свідомо вдалися до проведення занадто ризикової кредитної політики. При
наданні кредитів ними недостатньо приділялася увага вивченню кредитного
ризику. Ситуація ускладнювалась тим, що інформація банків про
платоспроможність позичальника та стан його господарської діяльності на
момент надання кредиту була неповна або недостовірна. Допускалася
практика надання кредитів і зовсім без забезпечення, так званих
бланкових кредитів, а також кредитів під страхування чи гарантію без
належної перевірки статутних документів та фінансового стану фірм –
гарантів. Спостерігаються негативні явища: від надання кредитів
акціонерам на пільгових умовах без належного забезпечення та в розмірах,
що значно перевищують їхні внески до статутного фонду банку, до
надмірного захоплення наданням кредитів обмеженому колу позичальників,
особливо в значних розмірах, так званих великих кредитів.

Така тактика роботи банків в умовах загальної економічної кризи призвела
до погіршення фінансового стану 25% комерційних банків. Сьогодні настав
час зміни стратегії і тактики роботи банків і, перш за все, модернізації
активів та пасивів, розширення банківських послуг. Не краще склалися
справи і на міжбанківському кредитному ринку. За умов браку ліквідних
фінансових інструментів банки досить активно проявляли себе на цьому
ринку, але надання недостовірної інформації, тобто невчасне віднесення
заборгованості на рахунки прострочених кредитів, невідображення
прострочених платежів за проценти на кредити і недостатня вимогливість
під час вивчення фінансового стану банку позичальника призвели до
різкого зростання ризику при наданні міжбанківських кредитів. Саме ці
недоліки в кредитній політиці банків посилили кризові явища. Внаслідок
цього чимало банків, які дотримувалися ризикової кредитної політики,
тепер мають великі суми простроченої заборгованості за кредити та
проценти на них і опинилися на межі банкрутства. А ті банки, які
дотримувалися менш ризикової кредитної політики, обережно надавали
кредити, сьогодні мають великі залишки вільної ліквідності, не
використовують їх для отримання прибутків і тому теж зазнають значних
збитків. Накопичення надлишкових резервів комерційних банків визначили
успішну реалізацію перших емісій державних короткострокових облігацій.
Але повільна організація роботи Міністерства фінансів на ринку державних
цінних паперів становить банки у скрутне становище і, взагалі, заважає
процесу реформування економіки України.

Не менш актуальне на даному етапі питання ступеня надійності
банківських установ, їхньої довговічності. Нині банківська система
України розвивається по вертикалі: головний банк – філіал – регіон.
Доля фінансів повністю залежить від головних банків. Це, на нашу думку,
ускладнює контроль за діяльністю філій банків як із боку самих
комерційних банків, так і з боку регіональних управлінь Національного
банку. Проблема в тому, що діяльність філіалів регулюється головним
банком, який у першу чергу вирішує свої проблеми, а потім – проблеми
регіонів, де розташовані філії. Як бачимо з досвіду, в деяких випадках
головний банк виявляється неспроможним відшкодувати збитки філіалу,
забезпечити при його закритті захист інтересів клієнтів.

На даний момент настав час для розвитку банківської системи по
горизонталі: головний банк – регіональне управління – дочірні банки.
Заслуговує на уваги ідея об’єднання філіалів одного банку,
розташованих у конкретному регіоні, з наданням цьому об’єднанню статусу
юридичної особи.

Звернемо увагу на загальну оцінку стану банківської системи. Зараз в
Україні на 49 млн. чоловік 221 банк, чого, очевидно недостатньо. Ці
показники в 20-50 разів нижче, ніж у розвинутих країнах світу.

Інфляція 1992, 1993, 1994 рр. зменшила капітал усіх банків. Така ж
ситуація ще з одним узагальненим показником банківської діяльності –
активами.

За оцінками західних експертів, як перешкоди до інвестування економіки
України називаються дві основні причини: нестабільність законодавства
та нерозвиненість банківської системи. Така криза в економіці все
більше і більше відбивається на якості кредитних портфелів і колишніх
державних банків.

У процесі подальшого поглиблення банківської реформи з метою всебічного
зміцнення банківської системи, забезпечення на ділі її ефективної
підтримки з боку держави необхідно розглядати питання не лише якісного,
але й кількісного розвитку банківської системи України. Кількісний
розвиток комерційних банків ( їх виникнення та ліквідація ) має
відбуватися під впливом економічних процесів, а не шляхом прямого
втручання державних органів управління.

Фінансова криза, що охопила країну з серпня 1998 року позначилась на
роботі всіх фінансових інститутів. Банки не можуть заробляти за умов
кризи. Обсяги власних капіталів банків протягом 3 кв.1999 року
зменшились на 35% або на 350 млн.дол.

А от держава за умов кризи у порівнянні з комерційним банком виграла
400 млн.дол. саме на таку суму подешевшали вкладення комерційних банків
у державні цінні папери.

Втратили і клієнти комерційних банків, особливо вкладники. Обсяги втрат
громадян становили 35% або 310 млн.дол. якщо порівняти коефіцієнт
прибутковості як статутного капіталу, так і чистих активів , то тут є
тенденція до збільшення, але це свідчить лише про те, що банківська
система здатна нарощувати рентабельність статутних капіталів і чистих
активів. Отож на 1 грн, статутного капіталу банків приріст становив
0.29 коп. Це дуже незначна рентабельність.

Станом на 1.10.99р. структура кредитів юридичних банків була такою: 75%
становлять кредити юридичним особам, кредити та депозити інших
осіб-17,8%, кредити органів державного управлиння-1%.

У практиці банківської системи України розповсюдженні такі форми
забезпечення кредитних угод: застава майна, гарантія проведення на
користь банку вимог і рахувати позиковця третій особі, страхування
відповідного позиковця перед банком за непогашенням кредиту та ризику
непогашення.

Аналізуючи роботу комерційних банків з іншими країнами можна виділити
такі форми забезпечення, які в Україні у зв’язку з інформаційними
процесами, нестабільність ринків збуту, знецінення заощаджень
використання неможливо: це поліси страхування життя, свідоцтва про
ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, готова продукція.

Загалом питання про достатню кількість банківських установ в країні
вирішується значною мірою на емпіричному рівні виходячи з потреб ринку.
За таких обставин значно більшої уваги потребує інший аспект розвитку
банківської системи – якісний.

Річ в тому, що значним кількісним змінам структури банківської системи
України не завжди відповідають позитивні, якісні зрушення. Йдеться
насамперед про досить низький рівень капіталізації комерційного банку,
адже значну частину новоутворених кредитних інститутів, заснованих в
період загострення гіперінфляції підприємств реального сектора
економіки, складало власне забезпечення кредитними ресурсами.

Необхідно також відзначити і низький професійний рівень менеджменту
комерційних банків України, зокрема фахівців, які безпосередньо приймали
рішення про надання кредиту позичальнику, повністю ігноруючи елементарні
правила щодо надійного забезпечення повернення наданих банком позик.

З метою захисту самих же банкірів від певних ризиків, за
межею яких банк стає неплатоспроможним, збитковим, і зрештою, банкрутом,
НБУ встановив обов’язкові для всіх комерційних банків економічні
нормативи щодо мінімального розміру статутного фонду, платоспроможності
банку, показників ліквідності банку, максимального розміру ризику на
одного позичальника, обов’язкових резервів, що розміщується в НБУ.
Економічні нормативи це саме та планка, через яку не можна
перескакувати, і на банківському ринку банк має працювати у встановлених
рамках. Нажаль, банкіри не завжди розуміють це, а порушуючи економічні
нормативи, самі ж собі шкодять.

Слабка капіталізація комерційних банків пов’язана також із проблемою
низької концентрації банківського капіталу, шо виявлено у порівняно
значної кількості банківських установ у країні і невеликої стосовно цієї
кількості капітальної бази, яка на них припадає.

Незважаючи на позитивні тенденції останніх років, що відображено
загальний зріст статутних фондів банку відповідно до вимог НБУ, понад
80% загальної кількості елементів другого рівня банківської системи
становлять середні та малі банки. Зрозуміло, що економічно потрібні
різні за розміщенням банківські установи, дрібніші з яких можуть
успішно співпрацюють з невеликими підприємствами, оскільки великі банки
досить часто не дуже охоче обслуговують середній та малий бізнес.
Однак наявність у складі банківської системи надмірної кількості
кредитних установ із невеликим капіталом може спричинити проблеми з
підтриманням стабільності фінансового сектора економіки, оскільки
навіть не масові, а окремі банкрутства банків підривають довіру до
системи загалом. Практика свідчить, що у банків із невеликим капіталом
частіше виникають проблеми з регулюванням ліквідності.

В Україні в основу банківської діяльності покладено універсалізм. А
спеціалізація окремих банківських установ грунтується на галузевому
принципі, хоча за останні роки він набув більшою мірою номінального
виразу, перетворюючи скоріше на орієнтований банк без чіткого
домінування у колі обслуговування клієнтури.

Інформаційне забезпечення передбачає функціонування різних органів,
які визначають рейтинги банків, проводять аудит. Крім того самі банки
потребують інформації як про потенційних клієнтів (фінансовий стан,
позиції на ринку збуту), так і про економічний стан в цілому.

Крім того, у складі технічної інфраструктури банківської системи може
бути доцільним формування міжбанківських розрахункових центрів,
створеними банками, що мають стійкі, тривалі відносини на пайових
засадах із метою операційного врегулювання взаємних зобов`язань.

1.2 Еволюція розвитку комерційних банків

Банки складають невід’ємну частину сучасного грошового господарства, їх
діяльність тісно пов’язана з потребами. Знаходячись в центрі
економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників продукції, банки
встановлюють взаємозв’язок між промисловістю і торгівлею, сільським
господарством і населенням. Банки – це установи не окремо взятого
економічного регіону, або якої-небудь однієї країни, сфера обігу їх
діяльності немає ні географічної ні національної межі, вони мають
фінансову силу, акумулюють грошовий капітал.

Нажаль, на протязі довгого часу, досить часте непрофесійне мислення
замінило економічний підхід і як результат, економічні функції кредитних
установ з головних перетворень у другорядні. За всю нашу історію банки
так часто ігнорували, до такої степені знизили їх економічне значення,
що навіть зараз, в організований перехід до ринку, ми не надаємо
такого значення, якого вони заслуговують. Іншими словами, в нашій
економіці довго панував командний стиль управління народним
господарством, а банки настільки були “загнані в куток” та втратили
свій авторитет і значення, що в теперішній час існує необхідність
встановлення їх ролі, яка повинна б бути для банку. Можна сказати, що в
нашому суспільстві ще немає кінцевого розуміння того місця, яке повинні
займати банки в економічній системі управління економікою. Вся наша
теорія банків – це фактичний переказ того, які в країні є банки, які
операції вони при цьому виконують. Суспільству потрібні більш глибокі
уявлення про суть банків, необхідна його концепція, вияснення його
суспільного значення. Все це непрості питання, їх коріння в історії
розвитку банківської справи. Історія господарства стародавнього часу не
залишає нам достатньої інформації про те, коли виникли банки, які
операції вони виконували, що було силою їх розвитку.

На сьогоднішній день ми маємо інтересні відомості про перші гроші
стародавніх народів (мушлі, хутра, золото, монети), але не про банки.
Іншими словами сучасна історія накопила чималі свідчення стародавнього
грошового обігу, але не дала поки, що відповіді на те, яка була при
цьому роль простих кредитних установ.

Більше того, сам період виникнення банків виявився в економічній
літературі настільки не визначений, що стає незрозумілим їх природа.
Перші банки за відгуками багатьох авторів, виникли в умовах
мануфактурної стадії капіталізму у формі банківських приміщень, які на
відміну від растовщика надавали кредит промисловим та торговим
капіталістам із помірним процентом, а пізніше у вигляді акціонерних
банків.

Банкіри з’явились перш за все в окремих італійських містах (Венеція,
Генуя) в ХІІ та ХІ ст. На думку багатьох авторів [10,14,29], банк, як
особливий інститут товарного господарства, не зв’язаний з розвитком
товарно–граничних відносин на ранніх етапах товарного господарства, а
тільки в той період, коли потрібна була сітка спеціальних установ, які
регулювали б заплутаний грошовий обіг і виробляли б більш
широкомасштабні кредитні операції [17, 21]. Можна припустити, що банк,
згідно з позиції цієї групи авторів, виник тільки на тій стадії розвитку
кредиту, коли без його широкої допомоги неможливо було функціонувати
капіталістичне підприємство. Не випадково, що в окремих книжках банк
значиться, як виключно явище капіталістичного господарства. «Банк, —
підкреслює І.А. Трахтенберг, — це особливий вид капіталістичного
підприємства».

На ранній етап виникнення банку вказує інша група авторів [13,15, 23].
Банки на їхню думку “вперше з’явилися при феодалізмі”. Однак, це ще не
початок, не самий ранній період появи кредитних установ, вважають
економісти, відмітивши що “Вже в античному і феодальному господарстві
виникла потреба в функції банків, як посередників в платежах”.

Отже, побутова уява про період появи банків розходяться не на одне-два
століття, а охвачує майже дві тисячі років. Отже, питання виникнення
перших банків полягає не стільки в розумінні якоїсь історичної дати,
скільки у визначенні того, що можна вважати банком.

Слово “банк” перекладається з італійської як “стіл”. Ці “банко-столи”
встановлювались на площах, де проходила торгівля товаром. Торгівля
велась з використанням різних монет, які чеканились як державою, так і
містами і навіть окремими особами. Єдиною системи монет не було. При
купівлі–продажу зустрічались монети різних форм, різної вартості. В цих
умовах потрібні були спеціалісти, які б знали в більшості оборотних
монет, могли б оцінити і дати пораду по їх обміну. Ці спеціалісти
«міняли» сиділи в своїх особливих столах на торгах, де проходила
торгівля. Якщо врахувати, що Х ст. Італія була центром світової
торгівлі, куди завозились товари, гроші різних країн, то стає
зрозумілим, що банкіри стали учасниками торгових операцій, а їх
«банко-столи» отримували більшого розповсюдження.

Банки в нашому розумінні зрівнювались з «мінялами» та їх особливості
столами і в стародавній Греції, де банкірів називали «транезідами» (від
грецького «транеза», яке відповідало слову «стіл»). Свої «тренезіди»
були і в стародавньому Римі, де були тензарії (від латинського «тенза» —
стіл), які проводили обмін валют, а також займалися деякими іншими
грошовими операціями. “Перші банки” виникли на основі «міняльної» справи
– обміну грошей різних міст і країн. Сама по собі обмінна операція є
відбитком товарного обміну, в ній немає ще кредитної платформи, яка
робить головне направлення в діяльності банків нижчого періоду.

Хто ж виконував ці перші банківські операції? По свідченнях істориків,
ними були як окремі особи, так і деякі церковні установи, в яких
концентрувались значні грошові засоби. В стародавніх святилищах
накопичувались великі грошові кошти. Храми були надійним місцем для
зберігання цінностей. Злодії, які відносились з повагою до храму, не
грабували їх. Вклади, недоторканість яких гарантувались поважним
відношенням до релігії, зробили знаменитими грецькі храми (Дельфійський,
Ефейський, Самоський) одночасно і своєрідними банківськими установами. В
храмі Артеміди в Ефесі сконцентрувались при цьому вклади з
малоазійського берегу, а в храмі Аполлона в Дельфах сконцентрувались
кошти всієї Європейської Греції.

Перші банкіри зрозуміли, що накоплені великі грошові кошти лежать без
руху, в той час як від них можна отримати користь, давши грошові кошти в
тимчасову користування. Заставою при цьому були товар, кораблі, в деяких
випадках будівлі, цінності, коштовності, і навіть раби.

Надання банківських позик, супроводжувалось зняттям високих процентів,
рівень яких сягав до 36% річних. Дуже дорогі були кредити, які
надавались на Русі. Разом з кредитними операціями стародавні банки
отримали розвиток і розрахунки по обслуговуванню вкладників. Розрахунки
проходили за допомогою “трансферт” – перенесення грошових засобів з
однієї таблиці на іншу. Кожний вкладник мав свою таблицю з відміткою
свого імені. Якщо клієнти, здали на зберігання свої вільні гроші в банк,
тоді їм не потрібно було особисто платити по тій чи іншій сумі, всі
платежі виконував за них банкір, у якого був вклад і таблиця (рахунок в
сучасному розумінні) з іменем вкладника. Грошові засоби з таблицею
одного вкладника переносились на таблицю іншого, створювались прості
форми безготівкових розрахунків. Характерно, що при цьому, необхідно
було особисте, усне розпорядження клієнта про перерахування грошових
засобів, але потім з’являються письмові «накази» (прототип сучасному
чеку), які полегшували і прискорювали платежі. Привілеї, надані банком,
не могли не задовольнити ділових людей. Поступово банківська клієнтура
розширювалась. Банки в свою чергу пішли на виконання робіт поручителів
по складанню договорів між клієнтами, стали виступати посередниками в
торгових справах. Для легкості при розрахунках банки випускали навіть
банківські білети, які були в обігу на рівні з повноцінними грішми.

Напевно було б несправедливо вважати, що всі ці операції стародавнього
товаро-грошового обігу свідчить про фінансування банку. Процес
накоплення власних і чужих грошових засобів (прийом грошей на
зберігання, як найстаріша кредитна угода) і їх надання в тимчасове
користування характерно для форми кредиту в тому числі і особового
кредиту, який виник можливо, разом з функцією грошей, як засобу
платежу, задовго до перетворення однієї із сторін кредитних відносин –
кредитного банку.

В XVI – XVII століттях купівельної гільдії ряду міст (Мілан, Амстердам,
Гамбург, Нюрнберг) заснували спеціальні жиробанки для втілення
безготівкових розрахунків між своїми клієнтами-купцями. Жиробанки вели
розрахунки між своїми клієнтами в спеціальних грошових одиницях,
виражених в конкретних вагомих благородних металах. Свої вільні грошові
засоби жиробанки представляли в позики державі, місту і
зовнішньоторговельним компаніям. Перший акціонерний банк (Англійський
банк) був заснований у 1694 році, отримав від уряду право на випуск
банкнот.

Банки – особливий вид підприємницької діяльності, зв’язаний з рухом
позичкового капіталу, їх мобілізації і розприділення.

Завдяки своєму економічно-географічному положенню Буковина з давніх
давен була об`єктом зацікавленості ділових людей різних країн.
Проявляючи інтерес до краю, вони сприяли розвитку сільського
господарства, торгівлі, промисловості. В кінцевому рахунку це спонукало
до виникнення розвитку банківської системи на Буковині. Буковина була
однією з найвідсталіших у колишній Австро-угорській імперії земель.

Однак розвиток капіталістичних відносин проявляються лише у сфері обігу.
І це цілком логічно, адже формування нових капіталістичних відносин
потребувало значних обігових коштів. Оскільки власних коштів не
вистачає, різні прошарки населення брали необхідну суму в кредит під
заставу майна та певний процент із заздалегідь обумовленою датою
повернення (іпотечний кредит).

На той час переважав приватний лихварський кредит під надто високий
процент. Домінування цієї форми кредитування пояснюється економічною
відсталістю краю, нерозвинутістю банківської системи на Буковині, браком
вільної готівки. Особливо сильним були позиції лихварів у сфері дрібного
селянського і ремісничого виробництва. Не маючи змоги одержати кредит у
великих банках, селяни та ремісники мусили брати у лихварів кредит під
50,100, а то і 300%. Станом на 1865 рік приватних кредитів лише у
сільському господарстві було надано на 4 млн. флоринтів.

Дорожнеча кредиту спонукала заможних людей шукати його у спеціальних
грошово-кредитних закладах Відня, Львова, Кракова та інших міст імперії.
Проте це було пов’язано з певними труднощами, зручніше було одержувати
такі кредити на місці.

Питання про заснування іпотечного банку, тобто такого, який би давав
кредит під заставу нерухомості, обговорювалася представниками влади,
поміщиками і промисловцями ще у 1849 і 1850 роках, висувалися різні
пропозиції в 1854, 1865, 1881 та наступних роках про заснування
буковинського селянського банку, однак безуспішно.

Перша фінансова-кредитна інституція в краї – Крайова каса виникла у
Чернівцях у 1850 році. У 1860 році засновано Буковинську ощадну касу. Її
касові обороти зростали з 143 тис. фл. у 1862 р. до 877 тис. фл. у 1877
р., 7,7 млн. фл. у 1885 р., 14,5 млн. фл. у 1895 р. У 1908 році іпотечні
кредити в її активах становили 9,2 млн. крон (1 крона = 0,5 фл.).
Проте ця каса не могла задовольнити попиту у кредитах. Через те, що
крайові чиновники довгий час не могли заснувати власних банків, було
взято курс на заснування філіалів позакрайових банків.

З 1863 р. у Чернівцях почав діяти філіал Англо-Австрійського банку.

У 1869 р. тут відкрито філіал Галицького іпотечного банку, що надавав
кредити під заставу великої земельної власності, будинків та ін. Його
касовий оборот зріс з 5,2 млн. фл. у 1870 р. до 17,4 млн. фл. у 1895 р.

1870 р. засновано Буковинський (польський) задатковий банк, пайовиками
якого були в основному місцеві поляки: поміщики, промисловці, торговці,
домовласники, окремі заможні селяни – всього у 1871 р. 206 осіб з сумою
паїв 57 тис.фл., у 1873 р. – 846 осіб (281 тис.фл.) і т.д., який надавав
короткотермінові кредити (на місяць – під 7%, щонайменше на рік – під
6%).

З кінця 1871 року у Чернівцях почав діяти філіал Галицького русти-
кального (селянського) банку, який під впливом агітації своїх агентів
надав за десятиріччя кредитів під заклад селянської землі більше як 10
тис. селян на суму 2,3 млн. фл. під 12% річних (разом з достроковими
видатками – під 20-25%) строком до 10 років. Лише незначна частина цих
кредитів була використана для продуктивних цілей. Більшість
позичальників попали у заборгованість, з кінця 70-х до середини 90-х
років було спродано за борги сотні селянських господарств чи належна їм
земельна власність, про що писала письменниця О. Кобилянська в
оповіданні “Банк Рустикальний”.

У 1874 році у Чернівцях відкрито філію Австрійського національного (з
1878 р. – Австро-угорського) банку, касовий обіг якого за перші 10
років зріс до 18,2 млн. фл., а у 1895 р. – до 69,1 млн. крон. Станом на
1907 р. цим філіалом було надано лише великим землевласникам Буковини
254 іпотечних кредити на 15,6 млн. крон під 4-6% річних. Чистий прибуток
філії становив 378 тис. крон. Кредити видавалися на 40-50 і більше
років.

Із завершенням у середині 80-х років 19 століття введення грунтових
(поземельних) книг селянської земельної власності дещо розширилося
кредитування банками і дрібних земельних власників. В 1882 році,
нарешті, засновано власну крайову банківську інституцію – Буковинський
кредитний земельний банк, який видавав кредити під заклад нерухомості
великим, середнім і частково дрібним земельним власникам на строк від 5
до 54,5 років під 6,5-7%. У 1899 році він відкрив свій філіал у
Новоселиці. За 22 роки свого існування цей банк надав власникам Буковини
5340 кредитів на 18,4 млн. крон, з яких 89,5% випадків кредитування і
34,6% кредитних сум припадало на дрібних власників кредитування і 41,7%
кредитних сум власників будинків; 1,1% випадків і 23,7% кредитних сум
припадало на заможніших кредитоспроможних власників. У кінці 1904 р у
цьому банку було закладено 45 тис га землі. Чистий прибуток банку
становив у 1900р 174,3 тис. крон.

З даних таблиці №1 зрозуміло, що кредити Чернівецького філіалу
Австро-угорського банку Буковинському земельному банку з часом зростало.
В результаті він фактично став власністю Австро-угорського банку.

Таблиця №1. Зростання позичок Буковинського земельного (крайового )
банку в ( кронах).

Роки Всього в активах Позички в Австро-угорському банку %

1905 32360604,47 15166100 46,9

1906 40769234,23 21294600 52,2

1907 41475571,43 22951800 55,3

1908 41893616,58 23494300 56,1

1909 44207419,87 24860300 56,2

1910 50125819,31 26048900 51,9

1911 55512582,35 27069200 48,8

1912 54308307,67 37404600 68,9

1913 71817775,64 54458000 78,6

У зв’язку з прогресуючим погіршенням економічного становища більшості
селянських господарств, масовою заокеанською еміграцією селян за
рішенням крайового сейму з 1 липня 1905 року у Чернівцях почав діяти
крайовий банк (він перебрав і справи Буковинського кредитного земельного
банку на 12,8 млн. крон), який повинен був рятувати селян від розорення:
надавати їм (хто мав 1 га землі і хату) кредити під заставу майна на
30-50 років під 4% річних. Але через те, що цей банк позичав гроші в
інших центральних банках і розподіляв їх для кредитування не
безпосередньо селянам, а селянським (сільським) ощадно-кредитним касам,
процентна ставка зростала до 6%. Станом на 1913 р цим банком було надано
7555 кредитів, половину з яких становили кредити невеликого розміру –
від 200 до 1000 крон, але на цю половину припадало тільки 10% усіх
кредитних сум, тоді як на другу половину кредитів розміром від 1000 до
8000 крон і більше – 90% кредитних сум. Кількість кредитів під заклад
земельної власності розміром до 5 га кожна становила 87%, але на них
припадало тільки 34% кредитних сум, у той час як на решту 13% випадків
кредитування із закладеною землею від 10 до 100 і більше га – 66% усіх
кредитних сум. Тобто, і цей банк надавав кредити переважно заможнішим
клієнтам.

5 липня 1909р у Чернівцях відкрито філію “Центрального банку Чеських
ощадних кас у Празі”. Він інвестував під 4-5% крамові
сільськогосподарські кооперативи (10 млн. крон, 1911р.), лісову
промисловість. У 1911 році у Чернівцях почав діяти філіал “Віденського
об’єднання банків”, що надавав кредити, в основному, промисловцям під
4%.

Значні фінансово-кредитні операції здійснював і Православський
релігійний фонд Буковини. З 1851 року по 1895 рік він надав кредитів на
3,1 млн.фл. приватним особам і 0,4 млн фл. – сільським громадянам під
3-6% річних.

Всього у 1911 році на Буковині діяли один крайовий банк, 6 філіалів
великих позакрайових банків з активами 55,5 млн. крон. Крім того, станом
на 1913 рік мали право кредитної діяльності 586 спілкових кас,
об’єднань, товариств. Банки і спілкові каси дещо потіснили лихварський
капітал, особливо у містах.

Вся ця розгалужена банківська система та мережа спілкових кас, хоч і
залежала в значній мірі від позакрайового капіталу, створила певні умови
для функціонування ринку грошей, забезпечення кредитними ресурсами як
виробничої, так і споживчої сфери в краї.

Розглянемо як розвивались банки в різні етапи банківських реформ.

Перший етап банківської реформи в СРСР почався в 1985р. і закінчився в
1987 році. В результаті її Держбанк СРСР зібрав монопольні функції і був
“звільнений” від кредитної роботи з клієнтурою. За цим було закріплено
роль організатора і керівника всієї банківської системи. Було створено
також ряд спеціалізованих державних банків на основі ті ж самих
відділень держбанку СРСР, Промбудбанку, ощадбанку.

Перший етап реформи був малоефективним, так як носив той самий
адміністративно-монополістичний характер. Але ці перетворення
підготували перехід до створення нової кредитної системи, в тому числі
до організації комерційних банків.

Другий етап банківської реформи в період з 1988 року по 1989 року – в
цей період відхід від монополізму, так як були створені перші комерційні
банки на пайових та кооперативних началах. Перший банк з’явився в 1989
році – Буккоопбанк. Нова банківська система дозволяє почати формування
нової кредитної системи, яка буде обслуговувати ринкове господарство.

Третій етап банківської реформи розпочався прийняттям ряду законодавчих
і нормативних актів. Прогресивність цих законів («Про банки та
банківську діяльність») в тому, що формується двоярусна банківська
система:

перший ярус Нацбанк;

другий ярус комерційні банки.

Комерційні банки представляють собою головну ланку всієї кредитної
системи. Вони по загальному правилу, є універсальними, спеціалізованими,
фінансовими інститутами. Вони обслуговують всю систему банківських
ринків насамперед, фінансовий ринок.

Комерційні банки в період капіталізму і вільної конкуренції були
депозитними установами, але більшу частину своєї діяльності присвячують
різноманітним послугам.

Комерційний банк – завжди конкуруюча установа. Конкуренція ведеться за
клієнта, за його ресурси, за можливість надати послугу, за якість
банківської праці.

1.3. Фінансово-економічна характеристика дирекції банку «Україна»

Поштовхом для створення комерційних банків були кооперативні банки. Це
пояснюється тим, що в той час кооперативи по виробництву товарів,
виконанню робіт і наданню послуг були першими в ринковій структурі. Це
швидше і оперативніше вирішувати питання одержання кредитів на свій
розвиток кооперативи стали створювати свої банки, в організації
кооперативних банків допомогла держава. Навіть, якщо для створення
комерційного банку міністерствами або групами підприємств потрібно було
статутний фонд в сумі 5млн.крб, то для заснування комерційного
кооперативного банку потрібно було, щоб його засновники-кооперативи
підписались на внесок в статутний фонд банку на 500 тис. крб. В
подальшому акціонерами і пайовиками комерційного банку ставали різні
комерційні структури і фізичні особи. Цей процес особливо поширився
після того, як в кінці 1992 року державним підприємствам було заборонено
ставити засновниками комерційних структур, в т. ч. і банків.

В 1993 році було прийняте рішення про перерахування підприємствами
дивідендів в дохід відповідно підпорядкованого державного або місцевих
бюджетів. Кооперативні банки були рівні в правах з комерційними
банками.Поступово статус комерційного отримали державні спеціалізовані
банки. Так, на базі республіканських Житлосоцбанк – Укрсоцбанк,
Агропромбанк – АПБ “Україна” АК, Промбудбанк – Промінвестбанк. Таке
роздержавлення трьох банків привело до створення в банківський системі
України нерівних умов для діяльності банків і поклало в важке становище
нові банки. Навіть, якщо державні спеціалізовані банки були забезпечені
приміщеннями, офісною технікою, транспортними засобами, кадрами, мали
велику клієнтуру їм в наш час надається допомога з боку держави і НБУ, а
тільки створені банки нічого цього не мають. Більше того вони взяли на
себе обслуговування більш ризикових ринкових структур.

Порядок створення і діяльності комерційного банку
регламентується законом України “Про банки і банківську діяльність”,
“Тимчасові правила про порядок створення, реєстрації комерційних
банків”, затверджена Правлінням НБУ 17.07.1992р. Засновниками,
акціонерами КБ можуть бути українські та іноземні юридичні та
фізичні особи, за виключенням місцевих Рад народних депутатів
всіх рівнів, їх виконавчих

органів, політичних і профспілкових організацій. Також не можуть бути
громадяни наступних категорій: військовослужбовці, особи органів
прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного
суду, державні нотаріати, органів державної влади і управління, які
здійснюють контроль за діяльністю підприємств. Засновниками банків не
можуть бути особи, яким забороняється займатись підприємницькою
діяльністю до закінчення терміну встановленого судом, особи, які
засуджені за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини [24].

Юридичні та фізичні особи, бажаючи створити комерційний банк, перед усім
повинні проаналізувати ринок кредитного капіталу і ступінь задоволення
підприємницьких структур і населення в банківських послугах, щоб
визначити конкурентність нового банку.

Щоб отримати ліцензію НБУ на здійснення окремих чи всіх банківських
операцій комерційний банк, подає до НБУ такі документи:

клопотання банку про надання ліцензій на здійснення банківських
операцій;

бізнес-план банку на перші три роки його діяльності;

відомості, що підтверджують професійну придатність керівників
відповідних підрозділів, що відповідають кваліфікаційним вимогам;

відомості про забезпечення банку необхідними банківським обладнанням,
комп’ютерною технікою і комунікаційними засобами;

відповідні внутрішні положення банку, що регламентують здійснення ним
банківських операцій.

Обов’язком кожного комерційного банку є наступні економічні нормативи
встановлені Національним Банком:

Мінімальний розмір статутного фонду.

Платоспроможність банку.

Показники ліквідності банку.

Мінімальний розмір ризику на одного позичальника.

Розмір обов’язкового резерву, розміщеного в НБУ.

Для того, щоб постійно накопичувати свій статутний фонд, комерційний
банк перш за все проводить політику в області дивідендів, яка допомагає
росту ринкової ціни акцій. Це дозволило продати велику частину акцій
нових випусків по високому ринковому курсу, а це означає, що одержана
курсова різниця, використовується банками в умовах інфляції перш за все
на індексацію акцій попередніх періодів. Чим вищі дивіденди, які
виплачує банк своїм акціонерам, тим вищий попит.

Ключовим фактором надійності і конкурентоспроможності банківської
системи в ринковій економіці є достатність власного капіталу. Саме
банки, статутні фонди яких повністю формуються у грошовій формі, несуть
найбільші втрати від знецінення національної валюти. Так, у період
масового створення нових комерційних банків (1992-1993р.р.) сумарний
статутний капітал банківської системи України номінально зріс майже в
350 разів, тоді як в доларовому обчисленні за цих п’ять років він
фактично зменшився. На період найбільшої інфляції припадає значна
втрата банківського капіталу і поступове його відновлення та значний
приріст у міру стабілізації карбованця. Адекватно проходили процеси
наростання кризи платоспроможності банківської системи з поступовим
відновленням і зміцненням її загальної ліквідності.

Другим найсуттєвішим фактором впливу на ліквідність і платоспроможність
банків є проблема несвоєчасного повернення позик, зростання
безнадійної кредитної заборгованості. Без вжиття кардинальних заходів на
виправлення ситуації з поверненням кредитів посилається загроза втрати
ліквідності банківською системою України.

Аналіз стану кореспондентських рахунків банківської системи та
формування банками обов’язкових резервів у поточному році свідчать про
те, що ліквідність значно погіршалась.

Важливе значення мають такі фактори, як:

коло і якість операцій, які банк надає для своїх клієнтів, а і їх
вартість;

рекламна політика;

участь банку в благодійній і спонсорській діяльності.

Великий ефект дає виплата високих дивідендів за рахунок розподілу
прибутку. Вони дозволяють збільшити дохід акціонерів і тим самим
допомагає в накопиченні статутного фонду за рахунок додаткового продажу
акцій. Платоспроможність банку це достатність його засобів для захисту
інтересів вкладників, або інших кредиторів банку. Вона визначається як
відношення між власними засобами банку і його активами помножених на 10.
Це відношення не повинно бути меншим 8. По дирекції банку “Україна” по
Чернівецькій області даний показник складає 8,7. Власні засоби банку
складаються із основного і додаткового капіталу. Основний капітал
включає фактичний статутний фонд, сума якого зареєстрована НБУ та інші
фонди, що створені банком за рахунок прибутку, що залишились в
розпорядженні банку після сплати податків і обов’язкових платежів.

Додатковий капітал складається із резервів, що належать для покриття
кредитних та валютних ризиків по операціях з цінними паперами; резерви,
що створені за рахунок переоцінки фіксованих активів банку. При цьому
додатковий капітал включається в склад власного засобу банку, розмір
якого не перевищує основного капіталу.

Ліквідність банку – це його здатність вчасно погасити свої фінансові
зобов’язання за рахунок готівкових грошей, які він має, продажу активів
або мобілізації ресурсів з інших джерел. Банк зобов’язаний постійно
слідкувати за своєю ліквідністю, щоб не ставити під сумнів свою
платоспроможність. В той же час висока ліквідність може негативно
вплинути на доходну частину активу, тому що чим вища ліквідність
активів, тим нижчий від них доход.

Є три показники ліквідності балансу банку:

короткостроковий;

довгостроковий;

поточний.

В зобов’язання банку при розрахунку ліквідності відносять кошти на
розрахункових, депозитних рахунках, кредиторської заборгованості, а
також сум гарантій, порук, які дає банк.

Ліквідність поточна визначається, як відношення зобов’язань банку до
запитання і строком виконання на протязі місяця і активів з відповідним
строком погашення. Значення показника ліквідності не повинно
перевищувати 1,0. По дирекції банку “Україна” по Чернівецькій області
цей показник складає 0,75.

Короткострокова ліквідність банку визначається як відношення зобов’язань
банку до запитання і строком виконання на протязі трьох місяців, а також
активів зі строком погашення не пізніше трьох місяців від дати, на яку
проводиться розрахунок цього показника. Значення цього показника не
перевищує 1,0.

Загальна ліквідність визначається, як відношення всіх зобов’язань банку
до його активів. Значення цього показника не повинно перевищувати 0,95.

Цілком справедливо, що банк повинен постійно регулювати як активи, так
і пасиви, щоб зберегти нормативи ліквідності. Їх порушення особливо
поточної ліквідності, може визвати неплатоспроможність банку і його
банкрутство.

Максимальний розмір ризику на одного позичальника є дуже важливим
економічним показником, бо якщо не повернутий великим кредитором може
призвести до банкрутства банка. Навіть затримка погашення заборгованості
по кредиту таким кредитором може викликати великі труднощі в діяльності
банку. Цей показник визначається як відношення заборгованості по
кредитах одного кредитора і 50% суми забалансових зобов’язань, виданих у
відношенні цього кредитора до суми засобів банку. Значення цього
показника максимального ризику, на одного кредитора, не повинно
перевищувати 0,4. Економічні нормативи є важливим відносним показником,
який допомагає підвищенню ефективності та надійності комерційних
банків.

Також однією з основних цілей комерційного банку – отримання прибутку,
який є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку,
базою підвищення благоустрою робітником банку і т.д. Прибуток банку – це
різниця між його доходом і видатками.

Дохід банку залежить перш за все від суми кредитних вкладень та
інвестицій, розміру процентних ставок по кредитах, які видаються від
величини (структури активів балансу).

Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, які
стягуються з кредиторів за користування кредитами. Це пояснює те, що
банки є фінансовими посередниками, які роблять перерозподіл грошових
засобів між тими, у кого немає їх, і між тими, у кого появляється
тимчасова потреба. Розмір процентних ставок за користування кредитом,
визначається в процесі переговорів між банком та кредитором, при
заключенні кредитного договору. До речі він неоднаковий не тільки в
різних банках, але й в одному і тому самому банку у відношенні різних
кредиторів.

При встановленні розміру процентних ставок беруть до уваги такі фактори:

розмір базової ставки, встановленої НБУ;

вартість залучених кредитних капіталів;

відношення попиту і пропозиції;

степінь ризику, для кредиту;

розмір та термін користування кредитом;

рівень витрат банку, пов’язаних з оформленням кредиту і контролю за його
погашенням;

перспективи розвитку економіки і насамперед всього інфляційного процесу.

Зі своєї сторони кредитор, коли веде переговори про одержання кредиту,
оцінює насамперед розмір прибутку, який отримав від попередньої
операції, при запропонованій банком тій же процентній ставці за кредит.
Для цього клієнт складає бізнес-план на втілення даної операції. Ці
документи повинні достовірно аналізуватись банком.

Важливим фактором для кредитора є доступність отримання кредиту та
рівень процентної ставки в інших банках.

Значні доходи банки отримують від проведення операцій з іноземною
валютою. Цьому сприяє те, що Україна не має вільно-конвертованої валюти.
Тому конвертування валюти України в вільно-конвертовану валюту має
великі труднощі. Друга причина отримання банками високих доходів від
операцій з іноземною валютою є високий попит на вільно-конвертовану
валюту з боку фізичних та юридичних осіб. Доходи від цих операцій
поступають як у вигляді комісійних за виконані операції для клієнтів,
так і у вигляді курсової різниці.

Банки також можуть отримувати доходи від операцій з цінними паперами,
але оскільки ринок цінних паперів в Україні тільки починає формуватись,
то і доходи від цих операцій залишаються незначні.

Операції з іноземною валютою і цінними паперами проводять банки, які
мають на це ліцензії, видані НБУ, Мінфіном України, податковими
інспекціями.

Акціонерний банк “Україна” був заснований у вересні 1990 року, тобто на
самому початку становлення українського банківського ринку. Ідея
створення в країні свого агропромислового банку давно кружляла у
повітрі, результатом чого і стало заснування на базі місцевих установ
колишнього Агропромбанку СРСР нової кредитно-фінансової установи.
Зареєстрований Національним банком України 27 вересня 1991 року.

Засновниками банку були:

Міністерство аграрної політики України, яке було власником 468000
простих іменних акцій на суму 4680 гривень, що становило 0,007%
статутного фонду Банку;

Центральна спілка споживчих товариств України «Укркоопспілка», яка була
власником 416000 простих іменних акцій на суму 4160 гривень, що
становило 0,0006% статутного фонду Банку;

Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», яка була власником
1560000 простих іменних акцій на суму 15600 гривень, що становило 0.02%
статутного фонду Банку.

В місті Чернівці працює філія « Чернівецька дирекція Акціонерного
комерційного агропромислового банку «Україна». Вона є банківської
установою, суб`єктом господарювання, має власний баланс, внутрішній
субкореспондентський рахунок в головному розрахунковому центрі банку
«Україна» і МФО та здійснює свою діяльність на засадах господарського
розрахунку в цілому по дирекції банку «Україна» відповідно до
нормативних документів банку «Україна».

Створюючи новий банк, у корпоративну стратегію його розвитку засновники
закладали такі основні принципи:

формування високопрофесійного банківського колективу;

накопичення достатнього власного капіталу;

освоєння прогресивних банківських технологій;

надання всіх видів послуг клієнтам;

наявність зручних для роботи приміщень.

І банк прагне у повсякденній своїй діяльності їх дотримуватися,
закладаючи міцний фундамент заради найвищої якості обслуговування своєї
клієнтури.

Банк “Україна” починав із статутного фонду в 1,2 млрд. крб. Сьогодні цей
показник складає 57,7 млн. грн. До організаційної структури
агропромбанку, крім центрального апарату, входять 26 дирекцій, 542
відділення та 679 безбалансових структурних підрозділів, які
обслуговують клієнтів у всіх регіонах країни. В системі банку працює
понад 23 тисячі службовців.

Отже, є всі підстави стверджувати: в непростих умовах розвитку
національної фінансово-кредитної системи акціонерний банк “Україна”
знайшов своє місце, яке відповідає його специфіці та реальним
можливостям. Позитивний імідж, привабливість банківської установи
дозволили успішно здійснити вісім емісій акцій банку, внаслідок чого
значно зросли не лише питома вага акціонерного капіталу, а й кількість
власників акцій. Так, якщо в 1991 році акціонерів банку було близько 10
тисяч, то тепер 333 тисячі. З них 95 відсотків – це фізичні особи.

Фірмовий знак і назва банку “Україна” безпосередньо розкривають напрями
його діяльності, інтересів. Адже створений він був для банківського
обслуговування виробничих структур агропромислового комплексу, який
займає надзвичайно важливе місце в структурі української економіки.
Зокрема, у 1999 році кредитна підтримка господарств та підприємств АПК
становила 904,5 млн. грн. або 76 відсотків від усіх наданих банком
кредитів. Порівняно з 1996 роком обсяг кредитів а АПК (з урахуванням
гарантій) зріс на 412,6 млн. грн. або на 84 відсотки.

Водночас через банк “Україна” свої фінансові питання вирішує чимало
економічних суб’єктів інших сфер господарювання. З позиції стратегічного
управління кредитно-фінансовим закладом дуже важливо закласти міцні
засади для того, щоб максимально відповідати всім запитам своїх
клієнтів. А тому рада і правління агропромбанку у його розвитку
сповідують філософію “фінансового супермаркету” – широкі банківські
послуги для будь-якої категорії клієнтів. Можна сказати, банк “Україна”
став класичним універсальним банком, посівши чільне місце і на ринку
приватних вкладів, і в обслуговуванні юридичних осіб, і на фондовому
ринку, і в кредитуванні. Так, скажімо, за минулий рік кошти на строкових
депозитах агропромбанку зросли на 105,8 млн. грн. в тому числі вклади
населення – на 78,6 млн. грн. або на 89 відсотків.

Діяльність банку відзначається високим ступенем диверсифікації:
вкладення робляться в різні сфери економіки; банк здійснює всі види
банківських операцій у гривнях та іноземній валюті; він працює як з
вітчизняними, так і з закордонними партнерами. З метою підтримання
високого рівня конкурентоспроможності послуг банку в його установах
активно впроваджують нові фінансові інструменти, які задовольняють
сучасні потреби клієнтів і дозволяють їм одержувати додаткові доходи.
Словом, банк “Україна” успішно пройшов перший етап свого розвитку – етап
адаптації в національній банківській системі, виживання в конкретній
боротьбі, пошуку свого клієнта, який би пов’язав особисті перспективи і
надії саме з цим банком.

Установи банку обслуговують близько 200 тис підприємств, фірм та
організацій різних форм власності, а також 1 млн. 463 тис.
громадян-вкладників. Це переконливо свідчить про довіру до банку і до
фінансової політики, яку він проводить у взаєминах зі своїми клієнтами
та діловими партнерами.

Одночасно банк “Україна” прагне зміцнити свої позиції на міжнародних
ринках. Він підтримує прямі кореспондентські відносини з більш ніж 300
іноземними банками. Кореспондентські рахунки відкрито у 500 країнах у 25
валютах. Це зумовлено як прагненням банку до більш глибокої інтеграції в
інфраструктуру світового фінансового ринку, так і необхідністю
ефективного обслуговування клієнтів, що займаються експортно-імпортними
операціями. Агропромбанк давно вже працює в міжнародній системі
міжбанківських розрахунків – СВІФТ. Членство у цьому загальновизнаному
фінансовому клубі – це свого роду знак якості, бо СВІФТ забезпечує
оперативний зв’язок з іноземними банками на базі найсучаснішої
технології в галузі комунікацій і банківської справи.

В розвиток цього напряму одним з перших в Україні банк здійснив ще один
важливий крок – підключився до системи РЕЙТЕР-ДІЛІНГ. Це дозволило вийти
на грошовий ринок Заходу, і як наслідок – більш ефективно
використовувати валютні ресурси банку та його клієнтів. Агропромбанк
емітує міжнародні платіжні картки Єврокард/Мастеркард Голд та
Єврокард/Мастеркард Сілвер. Банк “Україна” вважають визнаним у нашій
країні лідером з обслуговування дорожніх чеків найбільших закордонних
емітентів. Загальний обсяг послуг чеками в іноземній валюті тільки за
1999 рік становить 15 млн. доларів США.

Банк “Україна” з часу свого існування, стабільно утримував провідні
позиції на ринку міжнародних банківських послуг, постійно залучав до
співпраці нових партнерів та поширював торговельно-економічні зв’язки.
Понад 150 банків відкрили кореспондентські рахунки у банку “Україна” в
гривнях. В 40 зарубіжних банках банк “Україна” має кореспондентські
рахунки в іноземній валюті. Всього банк підтримує кореспондентські
відносини з 300 банками світу. Серед найпоширеніших послуг, які
надаються клієнтам, здійснення неторгових та інших валютних операцій,
кредитування.

Обсяги продажу дорожніх чеків компанії “Thomas Coor” у 2000 році
порівняно з 1999 роком збільшилися в 15 разів, а щодо прийому дорожніх
чеків на інкасо – у 3 рази.

Постійно зростають обсяги операцій по купівлі-продажу іноземної валюти і
валютних рахунках.

З 1993 року банк працює в системах СВІФТ та “Рейтер-дилінг”. В умовах
централізації в межах системи банку міжнародних розрахунків клієнтів
здійснюються заходи, щодо прискорення проходження платежів від
місцевих установ до центрального офісу банку.

Дирекція не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені і
в межах повноважень за дорученнями наданими їй головним банком.

Свою діяльність у 2000 році дирекція спрямувала на реалізацію основних
завдань, визначених Загальними зборами акціонерів банку.

Основною функцією дирекції банку та підвідомчих їй установ є комплексне
розрахунково-касове і кредитне обслуговування, на комерційних засадах,
підприємств, організацій, об`єднань усіх галузей економіки і форм
власності та громадян. Незважаючи на функціонування в районах
аналогічних банків-конкурентів, станом на 1 січня поточного року
дирекція обслуговує 3 359 юридичних і 12 729 фізичних осіб.

Сукупні активи дирекції банку станом на 1.01.99 становили 11 млн. 79
тис. грн. , сукупні зобов`язання – 3 млн.962 тис. грн.

Будучи акціонерним товариством відкритого типу, дирекція банку
проводить роботу по нарощуванню статутного фонду шляхом реалізації акцій
юридичним та фізичним особам. Акціонерами банку стали 3 226 фізичних та
юридичних осіб.

В минулому році дирекцією банку надано клієнтам послуги щодо ведення
реєстрів власників іменних цінних паперів. В установах банку
обслуговується 8 емітентів.

Затяжна економічна криза в державі, труднощі, які переживають
підприємства та організації агропромислового комплексу, інших секторів
економіки, значною мірою зумовили і проблеми в банківській діяльності,
яка в деякій мірі проявилась і на згортанні кредитування суб`єктів
господарської діяльності. Надійних позичальників в економіці стає все
менше. Банк немає можливостей надійно застрахувати себе від ризику
неповернення кредитів так., як механізм застави майна по суті не діє. Ще
складніше реалізувати це майно, якщо воно оформлене як застава у
зв’язку з платіжною кризою та дією Указу про податкову заставу. Так
само неефективно працює механізм банкрутства підприємств, які не
погашають борги банкам.

На платіжний та фінансовий стан банку негативно впливає неспроможність
держави в повному обсязі виконати свої зобов’язання перед ним. Банком
вживаються заходи по оформленню державних боргів векселями Державного
казначейства. Зокрема, із задіяними міністерствами уточнені та погоджені
суми боргів, включаючи несплачені проценти. Проведена робота по
складанню протоколів узгодження за заборгованістю Державного
казначейства банку «Україна».

У 2000 році дирекцією та відділеннями банку значно розширився спектр
валютних послуг, які надавались юридичним та фізичним особам. Залучались
в депозити валютні кошти, що дало можливість надавати позики у валюті
для розрахунків по імпорту. Так, у звітному періоді залучено на вклади
від фізичних осіб 44 тис. доларів США і по депозиту 43 тис. Вони видані
– Новоселицькому лікеро-горілчаному заводу – 65 тис. доларів США і
Карапчівському спиртзаводу –3.6 тис. доларів США.

Розуміючи необхідність надання фізичним та юридичним особам
нетрадиційних видів послуг, створюють віддаленні робочі місця. Такі
спеціалізовані робочі місця функціонують у всіх відділеннях банку при
МРЕВ, де приймаються від населення всі види платежів. Клієнти банку
користуються цивілізованими формами банківських послуг, одним з яких є
проведення операцій з допомогою фінансових карток з магнітною смугою.

У Дирекції та у відділеннях працює служба автоматизації, яка
супроводжує такі основні системи в банку як операційний день, внутрішню
платіжну систему захисту електронних платежів і ділової переписки, САРС.

У 1998 році в банку здійснено перехід на новий План рахунків та
міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності в зв`язку з чим
у звітному періоді впроваджено і супроводжується нові програми
звітності.

У таблиці №2 показано результат фінансової діяльності Чернівецької
дирекції банку «Україна» за 1999 та 2000 роки.

Таблиця №2. Фінансовий результат роботи відділень

Чернівецької дирекції банку “Україна”

Відділення За 1999 рік

(тис. Грн.) За 2000 рік

(тис. грн.)

1 2 3

Кіцмань 212,6 15,6

Сторожинець -313,3 109,7

Хотин 4,9 -25,3

Вижниця -79,8 66,1

Заставна -201,4 72,2

Новоселиця 79,6 42,0

Сокиряни -97,3 69,2

Путила -67,4 -13,4

Глибока -54,7 0,7

Кельменці -157,1 35,4

Герца -33,2 -19,2

ОПЕРв -1262,7 -956,3

Разом -1969,8 -602,9

За 2000 рік фінансовий результат дирекції – збитки 602,9 тис. грн. З
урахуванням умовної плати за 2000 рік збитково спрацювали 6 відділень та
ОПЕРв. П`ять відділень вийшли прибутковими з початку року. У порівнянні
з результатами роботи за 1999 рік дирекція в цілому покращила фінансовий
результат. Так можна сказати майже про всі відділення. Лише відділення в
Кіцмані, Хотині та Новоселиці в 2000 році отримали гірший фінансовий
результат, ніж у 1999 році. Це свідчить про наявність більших
можливостей цих відділень в досягненні вищих показників діяльності.

Розділ II. Доходи комерційного банку, їх склад, характеристика і
фактори росту

(на прикладі Дирекції банку “Україна” по Чернівецькій області)

2.1. Загальна характеристика доходів комерційного банку, їх

склад, структура

Мета комерційного банку як підприємницької структури – це отримання
прибутку, який є джерелом виплати дивідендів акціонерами, створення
фондів банку, базою для підвищення добробуту працівників банку і т.д.
Прибуток банку – це різниця між його доходами і витратами.

Дoxoди — цe збiльшeння eкoнoмiчнoї вигoди пpoтягoм звiтнoгo пepioдy y
фopмi пpипливy чи збiльшeння aктивiв aбo змeншeння зoбoв’язaнь, якi
пpизвoдять дo збiльшeння влacнoгo кaпiтaлy, кpiм збiльшeння, пoв’язaнoгo
iз вклaдaми aкцioнepiв.

Дoxід кoмepцiйниx бaнкiв cкладaєтьcя з опеpaцiйнoгo дoxoдy, тобто
дoxoдy бaнкiв вiд їxнix aктивниx oпepaцій (пoзичкoвиx тa oпepaційниx),
кoмiciйнo-пocepедницькиx доходів, дoxoдy вiд пoбiчнoї дiяльнocтi, тoбто
вiд викopиcтaння кoмп’ютерниx цeнтpiв, iншиx бaнкiвcькиx пiдpoздiлiв, щo
фyнкцioнyють і гocпpoзpaxyнкoвих доходів. Дo дoxoдy вxoдять i iншi
нaдxoджeння зoкpeмa пpoцeнти i кoмiciйна винагорода, надлишкoвo
виплaчeнi бaнкoм y пoпеpeднi poки, пoвepнyтi зaлишки кacи, iншi
нeпepедбaчeнi дoxoди (Схема №1)[12].

Cxeмa №1. Джepeлa дoxoдiв кoмepцiйнoгo бaнкy

ДОХОД

И БАНКУ Проведення активних операцій

Обліково-позичкових операцій

Цінних паперів

Комісійно-посередницьких операцій

Розрахунково-касового обслуговування

Трастових операцій

Факторингових операцій

Лізінгових опреацій

Інші види комісій та зборів

Побічна діяльність

Інші доходи

Опepaцiйний дoxід кoмepцiйниx бaнкiв зaлeжить від нopми пpибyткy нa
йoгo aктивнi oпepaції, poзмipy плaти зa нaдані пocлyги, вeличини й
cтpyктypи aктивiв. Koжeн з циx фaктopiв вимaгaє зacтocyвaння cпeцифiчниx
пpийoмiв yпpaвлiння ними, що змiцнює тeндeнцiю зpocтaння пpибyткoвocтi
бaнкiвcькoї дiяльнocті.

У зapyбiжнiй пpaктицi, зoкpeмa CШA, cпocтepiгaєтьcя поcтiйнe зpocтaння
бaнкiвcькиx aктивiв i дoxoдiв нa ниx. І xoчa надходжeння y виглядi
дoемiciйнoї винaгopoди зa бaнкiвcькi пocлyги тaкoж пiдвищyютьcя, пpoцeнт
нa дoxoдний aктив (oблiкoвo-пoзикoвi тa iнвecтицiйнi oпepaцiї)
зaбeзпeчyє мaйжe 90% ycix бaнківських дoxoдiв.

Ця тeндeнцiя пpocтeжyєтьcя i в Укpaїні. Bнacлiдoк нepoзвинyтocтi pинкy
бaнкiвcькиx пocлyг ocнoвнy мacy бaнкiвcькиx дoxодів зaбeзпeчyють
пoзичкoвi oпepaції.

Hapoщyвaння дoxoднocтi зa кoжнy з пepepaxoвaниx oпepцій вимaгaє
зacтocyвaння cпeцифiчниx мeтодiв бaнкiвcькoro мeнeджмeнтy, щo oбyмoвлeнo
ocoбливocтями oдepжaння дoxoдiв нa кожну з них.

Дoxoди вiд oблiкoвo-пoзичкoвиx oпepaцiй cклaдaютьcя з пpoцeнтів нa
бaнкiвcькi пoзички ycix видів, a тaкoж oблiкoвиx пpoцeнтiв (диcкoнт), щo
cплaчyютьcя пpи облікy вeкceлiв. Haдaння пoзик piзниx видiв є
нaйвaжливiшим джeрелом вaлoвoгo дoxoдy для кoмepцiйниx бaнків. B ocтaннi
poки близько 65% oпepaцiйниx дoxoдiв бaнкiв y poзвинyтиx кpaїнax
стaнoвили процeнти нa пoзики, якi в aбcoлютнoмy виpaзi пocтiйнo
зpocтaють. Це обyмoвлeнo як poзшиpeнням мacштaбiв пoзичкoвиx oпepaцiй,
так і пiдвищeнням нopми пpoцeнтa. Пpoцeнти бaнк мoжe oдepжyвати за
тaкими видaми пoзик:

суб`єктам гocпoдapcькoї дiяльнocтi;

фiзичним ocoбaм;

iншим кoмepцiйним бaнкaм;

Haцioнaльнoмy бaнкy Укpaїни;

Міністерству фiнaнciв Укpaїни.

Необхідно aнaлiзyвaти пpоценти, oдepжaнi в нaцioнaльнiй грошoвiй oдиниці
в вaлютi, зaлeжнo від cтpoкy нaдaння кpeдитiв (короткострокових,
cepедньocтpoкoвиx, дoвгocтpoкoвиx).

У Чернівецькій дирекції банку «Україна» дoxoди вiд oблiкoвo-пoзичкoвиx
oпepaцiй за 2000 рік склали:

проценти за фінансовими кредитами, наданими юридичним та фізичним особам
в національній та іноземній валюті –1178,2 тис. грн.;

проценти від розміщення коштів у національній та іноземній валюті на
депозит – 114,4 тис. грн..

Beличинa дoxoдy від цінних паперів зaлeжить вiд poзмipy й cтруктури
пopтфeля iнвecтицiй тa дoxоднocтi piзниx видiв цiнниx пaпeрів. Oкільки
cтaвки зa вciмa кaтeгopiями цiнниx пaпepiв piзнi й здебiльшoгo
кoливaютьcя, piвeнь дoxoднocтi нa ниx пocтiйнo змiнюєтьcя, щo й визнaчaє
зacтocyвaння кoнкpетниx пpийoмiв[12].

Дoxoди вiд влacнocтi нa цiнні пaпepи й пpoведeння oпepацій з ними
включaють: пpoцeнти (дивiдeнди) нa цiннi пaпepи, дoxоди від peaлiзaції
aкцiй тa oблiгaцiй (кypcoвa piзниця), дoxoди зa paхунок пpивлacнeння
piзницi мiж нoмiнaльнoю й peaлiзaцiйнoю вaртістю aкцiй пpи aкціoнyвaннi
бaнкy (eмiсійний дoxoд). Кошти для iнвecтyвaння в цiннi пaпepи пepеважно
видiляютьcя вжe пicля тoго, як ці потреби нa нeoбxiднoмy рівні
задоволені.

Пiдпopядкoвaний дoтpимaнню лiквiднocтi xapaктep iнвeстицiйниx опepaцiй
ycклaднює yпpaвлiння ними i пocилює нeрівномipнicть дoxoдiв вiд цiнниx
пaпepiв y piзнi poки. Ha вiдмiнy вiд дивiдендiв, дoxoди й збитки вiд
вoлoдiння цiнними пaпepaми в бiльшocтi розвинyтиx кpaїн нe видiляютьcя
caмocтiйнoю cтaттeю oпepaцiйних дoxoдiв y звiтi пpo дoxоди, ocкiльки цi
види дoxoдiв i збиткiв нe розглядaютьcя як тaкi, щo oбyмoвлeнi
нopмaльнoю діяльністю. Boни виникaють вpяди — гoди i зaлeжaть вiд
фaктopiв, якi нe зaвжди кoнтролюються кepiвництвoм бaнкy. Пpи цьoмy cлiд
вpaxoвyвaти, щo банки мaють y poзпоpяджeннi вiльнi кoшти для
iнвecтyвaння тодi, i пpoцeнтнi cтaвки низькi, a кypc цiнниx пaпepiв
виcoкий. B циx умовax бaнки нepiдкo змyшeнi пpoдaвaти цiннi пaпepи для
тогo, щоб oдepжaти гpoші для зaдoвoлeння пoпитy нa кpeдитнi pecypcи
тодi, кoли cтaвки виcoкi, a кypc цiнниx пaпepiв низький. Зaзнaчимo, що
збитки вiд цiнниx пaпepiв пeвнoю мipoю iлюзopнi. Зpoзyмiлo, i зaпиc y
cтаттi збиткiв визнaчaє визнaння тогo, щo вapтicть aктиву стaлa нижчoю.
Oднaк нa тaкий збитoк, звичaйнo, йдyть для тoгo, щоб пepeключити зacoби
з aкцiй, oблiгaцiй чи iншиx цiнниx пaпepiв на бiльш дoxoднi пoзики y
пepioд виcoкиx пpoцeнтниx cтaвoк тa нестаткy гpoшeй.

Доходи у вигляді нарахованих отриманих комісійних за здійснення
операцій з цінними паперами у Чернівецькій дирекції банку “Україна” за
2000 рік склали 39,2 тис. грн..

Зaбeзпeчyючи клiєнтiв poзpaxyнкoвo-кacoвими пocлyгaми банк oдepжyє
вiдпoвiднi дoxoди. Cтpyктypa їx oxoплює: 1) кoмiciю за пepeкaзнi
oпepaцiї тa ведeння дeпoзитнoгo paxyнкy, в тoмy чиcлi стосoвнo
мiжбaнківcькиx кopecпoндeнтcькиx вiднocин; 2) кoмiciю за каcoвe
oбcлyгoвyвaння: iнкacaцiя гpoшoвoї виpyчки i пepeвeзeння цінностей; 3)
плата за кacoвi oпepaції, тобто oпepaції, пoв’язaнi з одержанням бaнкaми
гpoшeй зa piзними дoкyмeнтaми зa дорученням cвoїx клiєнтiв — чeкaми,
вeкceлями тощo; 4) дoxод з aкpедитивних oпepaцiй як дoкyмeнтapнoгo, тaк
i гpoшoвoгo xapaктepy; 5) плата за відкриття чекової книжки [12].

У poзвинyтиx кpaїнax зa пicлявoєннi дecятиpiччя ocнoвнa мaca доxoдiв вiд
poзpaxyнкoвo-кacoвoго oбcлyгoвyвaння пpипaдaлa caмe на кoмiciю зa
oбcлyгoвyвaння вклaдiв дo зaпитaння i cтaнoвилa близько 3—4% вcix
дoxoдiв. Aлe в oстaнні poки чacткa тaкиx дoxoдiв знизилacь дo 2% i мaє
тeндeнцiю дo пoдaльшoгo знижeння. Бaнки не вимaгaють кoмiciю зa ведeння
дeпoзитнoгo paxyнкy дo зaпитання, aлe й нe cплaчyють пpoцeнтiв нa ньoгo.

Ocoбливicтю дiяльнocтi yкpaїнcькиx бaнкiв y цьoмy oдepжaння дocить
виcoкиx дoxoдiв вiд ведeння вaлютниx рахунків (знaчнa плaтa зa їx
вiдкpиття, ведeння, зaкpиття) тa вiд їx кacoвого oбcлyговyвaння.
Haпpиклaд, y пepшiй пoлoвині 1996 p. плaта за вiдкpиття вaлютнoгo
paxyнкy стaнoвилa: в бaнкy «Aвaль» Гpaдoбaнкy — $10, Kиївcькoмy
нapoднoмy бaнкy для юpидичних ociб—$15.

Пpи фaктopингoвиx oпepaцiяx (пpидбaння пpaвa нa стягнення бopгy) бaнк
кyпyє y cвoгo клієнта дебіторські рахунки і, крім наданих йoмy гpoшoвиx
зacoбiв, мoжe зaбeзпeчyвaти йoгo низкoю послуг дo ocтaточнoгo пoгaшeння
бopгy i дo остаточного погашення кpедитocпpoможності пapтнepiв, ведeння
кoнтоpcькиx книг, iнкacyвaння, пeреймання нa ceбe pизикy тощo. Зa тaкi
пocлyги бaнк oдepжyє винaгороду y виглядi кoмiciйниx плюc пoзичкoвий
пpoцeнт з щoдeннoгo залишкy, cплaчeнoгo клiєнтовi aвaнcy пpoти
нeiнкacoвaниx paxyнкiв. Комісійнi, звичaйнo, cтaнoвлять 1—2% вiд
зaгaльнoї вapтocтi пpи відкритті paxyнкiв i зaлeжaть вiд тopгoвoгo
oбopoтy клiєнтa, cтyпeня ризику й oбcягy нeoбxiднoї кoнтopcькoї poбoти.
Здiйcнюючи yпpaвління фaктоpингoвими oпepaцiями, cлiд виxoдити з тогo,
щo ocнoвним джepeлoм дoxoдy вiд ниx є кoмiciйнi, a нe пpoцeнт нa aвaнc.

У cвiтовiй пpaктицi тepмiн «лiзинг» викopиcтовyєтьcя для визначення
piзнoгo poдy yгoд, щo бaзyютьcя нa opeндi товapiв тpивaлого
кopиcтyвaння. Зaлeжнo вiд стpoкy, нa який yклaдaєтьcя дoговір нa opeндy,
poзpiзняють тpи види opeндниx oпepaцiй: кopoткoстроковa opeндa
(peнтинг), cepедньocтpoкoвa opeндa (xaйpинг), дoвгострокoвa (лiзинг).

3a нaдaння лiзингoвиx пocлyг бaнки вимaгaють тpи види плaтежів:

1) пpoцeнтнi плaтeжi (зa кpедит); 2) оpeнднi (вiдшкoдyвaння вартості
мaйнa); 3) кoмicійнi (зa pизик, пocepeдництвo).

Koмiciйнi мoжyть зpocтaти зaлeжнo вiд видy лiзингy, тoбтo від обсягу
лiзингoвиx послуг. Taк, пpи пoвномy лiзингy бaнк нe лишe здає майно в
оренду, a й здійснює його певне oбcлyгoвyвaння. У підсумку винaгopoдa
icтoтнo зpocтає, щo дoцільнo вpaxoвyвaти фiнaнсовим мeнеджepaм бaнкy пpи
poзpoбцi yмoв лiзингoвиx кoнтpaктiв.

Пepедaчa мaйнa в opeндy як фopмa фiнaнcyвaння ocoбливoгo пошиpeння
нaбyлa в ocтaннi poки, щo cвiдчить пpo oбнaдiйливi тeнденції пiдвищeння
дoxoдiв вiд циx oпepaцій y мaйбyтньoмy. Ocoбливicтю cyчacнoгo
бaнкiвcькoгo pинкy Укpaїни є те, що операції лiзингy є пoки щo
нeвигiдними чepeз нecтaбiльнiсть економічного фiнaнcoвoгo cтaнoвищa
країни.

Дo cтpyктypи інших комісій та зборів бaнкiвcькиx дoxoдiв вxoдять тaкi
eлeменти:

1) плaтa зa нaдaння гapaнтiй i пopyчитeльcтв;

2) плaтa зa aкцeптнi oпepaцiї бaнкy;

3) плaтa зa фiнaнcyвaння кaпiтaльниx вклaдeнь тa iншi iнвестиційні
пocлyги;

4) плaтa зa вaлютнo-фiнaнcoвi oпepaції;

5) плaтa зa oбcлyгoвyвaння дepжaвнoгo й мicцeвoгo бюджетів;

6) плaтa зa кoнcyльтaцiйнi, ayдитopcькi, iнжинipингoвi тa iнформaцiйнi
пocлyги;

7) кoмiciйнi тa зacтaвнi oпepaцiї.

Дeякi бaнки oдepжyють дoxoди нe лише від основної а й від пoбiчнoї
дiяльнocтi: дoxoди кoмп’ютepниx цeнтpiв, їдaлeнь бaнкiвcькиx
пiдpoзділiв, щo фyнкцioнyють як госпрозрахункові організації.

Інші доходи охоплюють всі види доходів, що не ввійшли у пoпepеднi гpyпи:

вiд oпepaцiй з зoлoтом тa iншими дopoгoцінними металевими;

cyми opeнднoї плaти;

плaтa зa кyпiвлю клiєнтaми бaнкy суворої звітності;

бopги пapтнepiв бaнкy, paнiшe cпиcaних у збиток; проценти i кoмicії,
дooдepжaнi зa минyлi poки; пoвepнyтi проценти і комісії нaдлишкoвo
виплaчeнi бaнкoм y минyлoмy році; повернені надлишки каси; суми,
виpyчeнi вiд peaлiзaiџї нeпотpiбняx мaлoї швидкoзнoшyвaниx пpедмeтiв;
iншi нeпepедбaчeні доходи;

штpaфи, пені i нeycтойки, одepжaні зa договорами господарсько-фінансової
дiяльнocтi бaнкy, тa пені й проценти за прострочені векселя. Цi доxoди
вpaxoвyютьcя нa окремому балансовому рахунку 649.

Планування доходів за окремими статтями бюджету банку проводиться
відповідно до бухгалтерського обліку таких доходів за групами або
конкретними рахунками шостого класу, а саме:

процентні доходи – рахунок 60;

комісійні доходи – рахунок 61;

результат від торгівельних операцій – рахунок 62;

інші банківські операційні доходи – рахунок 64.

Poзмip плaти зa нaданi пocлyги, пpоцeнтiв (нaпpиклaд, мapжi) може
вcтaнoвлювaтиcя диpeктивнo: cпeцiaльними вкaзiвкaми, poзрахункoвими
тapифaми тощo. Зa вci пocлyги, включaючи пocepедницькi, кoнcyльтaтивнi,
ayдитоpcькi, iнфopмaцiйнi, щo нaдaютьcя клiєнтiв, плaтa визнaчaєтьcя нa
ocнoвi дoгoвopy.

Структурний аналіз доходів банку проводять для визначення питомої ваги
кожного доходу і тенденції його зміни. Завдання аналізу полягає в:

виявлені основного фактора дохідності банку;

визначення ступеня стабільності доходу;

дослідження цільового ринку банківських послуг, які відповідають
основному фактору дохідності, вивчення можливостей збереження цього
джерела доходу в майбутньому.

На основі аналізу структури доходів можна зробити деякі висновки:

Основна функція банку – залучати кошти й інвестувати їх у продуктивні
активи для отримання доходу.Також банком повинні керувати фахівці, які
зможуть оптимізувати витрати.

Збільшення питомої ваги комісійних доходів свідчить, що банк має
проблеми з отриманням основного процентного доходу, і керівництво
намагається примножити надходження від платних послуг і комісійних,
надаючи клієнтам нетрадиційні послуги.

Структура доходів Чернівецької дирекції банку “Україна” наведено в
таблиці 3.

Таблиця №3. Структура доходів Чернівецької дирекції банку “Україна”

Показники Факт за 1999 рік Факт за 2000 рік

ДОХОДИ

Реально отримані доходи:

процентні доходи

в т.ч. отримано з нарахованих за попередній період;

комісійні доходи;

результат від торговельних операцій;

інші банківські операційні доходи;

інші небанківські операційні доходи;

повернення спис. активів;

непередбачені доходи.

Нараховані, але не отримані доходи.

Доходи по балансу.

2303090,00

1661605,00

736553,00

632467,00

-98863,00

42456,00

63562,00

0,00

1864,00

7579,00

2310670,00

2348394,00

1200985,00

25694,00

923847,00

63547,00

89424,00

66924,00

36677,00

0,00

3823,00

2352217,00

Аналізуючи дані таблиці, можна прийти до висновку, що процентні доходи
від кредитної діяльності в 2000 році отримано менше, ніж у 1999 році
тобто кредитна діяльність понизилась. У 1999 році непередбачені доходи
склали 1864,00, а у 2000 році дирекція непередбачених доходів не
отримала.

2.2. Доходи від кредитних операцій банку “Україна”

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Спершу як
явище випадкове зумовлене, особливостями взаємовідносин між
товаровиробниками – коли продавцю потрібно було продати товар, а в
покупця не було грошей, щоб його купити. Виникла потреба у передачі
продавцем покупцеві товару з відстрочкою, тобто – у кредит.

Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і
державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і як
правило з виплатою відсотка. У кредитних відносинах беруть участь дві
сторони: “позичальник” і “кредитор”. Ці сторони називаються суб’єктами
кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи
проекти, стосовно яких укладено угода позики і є об’єктом кредиту. За
суб’єктами кредитної угоди та її комбінацією можна виділити ряд основних
типів кредитних відносин.

Найпоширенішим є кредитні відносини між банками – з одного боку, та
підприємствами , господарськими товариствами і організаціями з іншого.

Другий тип – це кредитні відносини між банками та державою, НБУ, як і
центральні банки інших країн, надає кредит уряду на покриття дефіциту
державного бюджету, банки купують облігації державних позик, інші ЦП.

Третій етап – це кредитні відносини між підприємствами, організаціями,
товариствами. Він набуває розповсюдження, особливо у зв’язку з введенням
комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Зустрічні кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку
банки частіше виступають, як позичальники, а не як кредитори.
Зовнішньоекономічні кредитні відносини виникли тоді, коли суб’єктами
кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Регулюються
вони як правовими нормами держав, що в них вступили, так і нормами
міжнародного права.

В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є
гроші, як загальний ресурс за допомогою якого можна придбати всі інші
ресурси матеріальні, технічні, природні. Матеріальні блага об’єктом
кредиту виступають дуже рідко.

Розрізняють три форми кредиту:

товарний, що виник між продавцями та покупцями, коли покупці одержували
товари чи послуги з відстрочкою платежу;

грошовий, що найбільш характерний у банківській практиці;

зобов’язання банку гарантувати платіж клієнту у випадку, коли він не
зможе оплатити свої рахунки (акцептний, авольний кредит).

Залежно від суб’єктів кредитних відносин кредит поділяється на ряд
видів:

національний,

міжнародний,

банківський,

державний,

комерційний,

споживчий,

лізинговий,

консорціумний.

За сферами спрямування кредит поділяється:

кредит, спрямовується у сферу обігу,

кредит, спрямований у сферу виробництва.

За забезпеченням кредити розрізняються:

забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами),

іпотечні (забезпечені нерухомістю),

гарантовані (банками, третіми особами, свідоцтвом страхування),

незабезпечені (бланкові).

За тривалістю користування кредити поділяються:

а) короткострокові – до 1 року,

б) довгострокові – більш 3 років,

в) середньострокові — до 3 років.

Кредити ще можна розподіляти за методами і погашеннями.

За методами надання:

у разовому порядку,

відповідно до відкритої кредитної лінії,

гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).

За строками погашення:

водночас,

у розстрочку,

довгостроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника),

з реєстрацією платежів,

після закінчення обумовленого терміну (місяця, кварталу).

Потрібно відзначити певну особливість державного кредиту. Кредиторами у
цьому випадку найчастіше є фізичні та юридичні особи, позичальниками –
міністерства, фінансові, державні та місцеві органи влади. Державне
кредитування виступає у вигляді зовнішньої і внутрішньої облігаційної
позики, або безоблігаційної позики – випуск зобов’язань державної
скарбниці.

Принципи кредитування – це головні правила, яких необхідно дотримуватись
при наданні кредиту.

Принципи кредитування такі:

терміновість. Позика повинна бути повернена в термін, що визначений
кредитною угодою;

поверненість. Виникає із суми кредиту, цим кредит якраз і відрізняється
від фінансових відносин;

платність. Сплата процентів об’єктивний супутник кредиту, тому що кредит
це комерційна операція;

забезпеченість. Мета цього принципу захистити інтереси банку, зменшення
ризику операції;

цільове використання. Це вкладення коштів у сферу обігу, виробництво,
тощо.

Кредитні операції є одним із джерел доходів комерційного банку. Доходи
від операцій надходять у вигляді процентів за користування позиками.

Фактори, що впливають на рівень позичкового процента є: середній рівень
оплати за залучені ресурси; витратами банку; об’єкт кредитування,
платоспроможність клієнта; характер клієнта; ступень ризику; рівень
ставки податку на прибуток банку; стан попиту на кредит і термін його
надання; можливість додаткового залучення кредитних ресурсів; рівень
інфляції.

При проведенні кредитної політики комерційний банк виходить із
необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів,
вкладників та з урахуванням загальнодержавних інтересів.

Комерційний банк самостійно визначає порядок залучення та використання
кредитного потенціалу, встановлення відсоткових ставок та комерційних
винагород. Рішення щодо надання кредитів позичальником незалежно від їх
розмірів приймається колегіально – Правлінням банку, кредитним комітетом
– більшістю голосів і оформляється протоколом. При наданні позичкового
кредиту в розмірі, що перевищує 15% власного капіталу, комерційний банк
повідомляє про кожен такий випадок НБУ.

Жоден із виданих величин кредитів не може перевищувати 25% власних
коштів банків, а загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати
восьмикратного розміру їх власних коштів.

Кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством
України і з Положенням про кредитування НБУ.

Основна умова надання кредиту це висока ймовірність його погашення із
відповідною процентною ставкою, що досягається забезпеченістю кредиту.
Згідно із законом України “Про заставу”, застава це спосіб забезпечення
будь-якого зобов’язання. Кредитор, який приймає заставу, має право при
невиконанні боржником зобов’язань забезпечених заставою, одержати
компенсацію з вартості заставленого майна шляхом його реалізації.
Предметом застави можуть бути товарно-матеріальні цінності, цінні
папери, готова продукція, сировина. Предмет застави повинен відповідати
двом вимогам – приналежності та достатності.

Кредитна політика акціонерного банку “Україна” у 2000 році будувалась на
підтримці господарств та підприємств АПК – 904,5 млн. гривень або 76%
від усіх наданих банком кредитів. Порівняно з 1996 роком обсяг кредитів
в агропромисловому комплексі (з урахуванням гарантій) зріс на 412,6
млн. гривень, або на 84%.

Таблиця №4. Доходи від кредитної діяльності за 2000 рік.

Відділення Загальна сума доходу Доходи від кредитної діяльності Питома
вага дохідності від кредитної діяльності

1 2 3 4

Кіцмань 202,30 100,14 49,5

Сторожинець 644,53 403,36 62,5

Хотин 47,07 24,57 52,2

Вижниця 235,23 125,20 53,3

Заставна 218,76 121,41 55,5

Новоселиця 185,83 113,91 61,3

Сокиряни 202,30 107,62 53,2

Путила 23,52 10,65 45,3

Глибока 167,01 86,51 51,8

Кельменці 188,18 98,79 52,5

Герца 28,23 12,70 45,0

ОПЕРв 211,71 104,58 49,4

Разом 2352,3 1039,3 44,2

По дирекції банку “Україна” по Чернівецькій області доходи від кредитної
діяльності склали 1039,3 тис. грн. при загальній сумі доходів 2352,3
тис. грн. тобто 44,2%. Найбільшу питому вагу доходів від кредитної
діяльності складають доходи у Сторожинецькому відділенні – 62,5%,
Новоселицькому – 61,3%, Сокирянському – 53,2%.

Дирекція банку “Україна” по Чернівецькій області в 1999 році надала
кредитів підприємствам агропромислового комплексу в сумі біля 15 млн.
гривень і заборгованість по кредитах склала на 1.01.2000 року в сумі 8
млн. гривень. Загальна сума кредитних вкладень, що склалася на 1 січня
2000 року по дирекції — це кредити надані підприємствам АПК.

Рентабельність в цілому по дирекції банку “Україна” по Чернівецькій
області склала 44,2%.

Найвищу рентабельність досягло Сторожинецьке відділення – 62,5%,
найнижчу Герцаївське – 45,0%.

Причиною зниження рентабельності кредитних вкладень є значна сума
прострочених “непрацюючих” активів у Кіцманському відділені – колгоспи,
яким надані кредити на проведення весняно-польових робіт в 1997 року в
сумі 100 тис. грн. та в операційному відділі ВАТ “Чернівці Промсервіс”
до 300 тис. грн.

2.3. Інвестиційна діяльність банку

У банківській практиці інвестиційні операції означають
вкладання коштів в цінні папери підприємств на відносно тривалий період
часу. Інвестиції мають декілька особливих рис, що відрізняють їх від
позик.

По-перше, позика передбачає використання коштів протягом
короткого часу за умови її повернення чи її еквівалента. Інвестування –
це вкладання коштів з метою забезпечення притоку грошей протягом
тривалого періоду часу.

По-друге, в більшості кредитних операцій банк – головний і один
з небагатьох кредиторів, у той час як в інвестиційному процесі, як
правило, один з багатьох кредиторів.

По-третє – при кредитуванні ініціатором операції виступає
позичальник, а при інвестуванні ініціатива належить банку, що прагне
придбати активи на ринку.

Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають в
додержанні безпеки банківських коштів, забезпечення їх диверсифікації,
доходу та ліквідності.

Під безпекою розуміють відносну неризикованість вкладень та
стабільність в отриманні доходу. Безпека, як правило, досягається ціною
зменшення дохідності вкладень. Найбільш доходними є цінні папери
акціонерних товариств з низьким інвестиційним рейтингом. Однак, це не
означає, що чим менш надійні цінні папери, тим вони дохідніші.
Ліквідність цінних паперів означає швидке та беззбиткове для їх
власників перетворення цих паперів у грошові кошти. Вона означає, що при
визначеній ціні завжди знайдуться покупці, що придбають ці цінні папери.
Збільшувати вкладення можуть тільки власники акцій.

Необхідно підкреслити, що жоден цінний папір не відповідає одночасно
всім інвестиційним цілям, тому потрібен компроміс між цілями інвестора
та цілями підприємців. Якщо цінні папери надійні, то дохідність буде
низькою, тому що інвестори будуть купувати їх по ціні, яка вища за їх
номінал, що зменшить їх дохідність.

Кожен комерційний банк здійснює свою інвестиційну політику. Основними
факторами, що впливають на неї є дохідність, ліквідність, готовність іти
на ризик чи навпаки, жертвувати прибутковістю для підтримання
ліквідності.

Цінні папери можуть бути об`єктом банківських інвестицій при
дотриманні двох умов: вони повинні обертатись на ринку і служити
борговими зобов`язаннями.

Кожен банк при управлінні своїми активами формує первинні та
вторинні резерви. До первинних резервів належить готівка в касі та
кошти на кореспондентському рахунку. До вторинних – високоліквідні цінні
папери.

Інвестиційні цінні папери розраховані на більш тривалий строк ніж
цінні папери вторинних резервів.

З метою підвищення доходів, зменшення ризику втрати ліквідності в
сучасних умовах, банки застосовують дійові методи управління
інвестиційним портфелем.

Основним методом зменшення ризику втрат є диверсифікація вкладень,
коли капітал розподіляється між великою кількістю цінних паперів. При
цьому цінні папери купуються різних видів, різної якості, з різним
терміном погашення. За допомогою диверсифікації неможливо повністю
позбавитись ризику, але можна його зменшити.

Банк “Україна” проводить активну інвестиційну політику. Він є
засновником і бере активну участь у діяльності інститутів ринкової
інфраструктури:

Української фондової біржі;

Української міжбанківської валютної біржі;

Української аграрної біржі.

Банк “Україна” є членом банківських об’єднань:

Міжнародної асоціації комерційних банків;

Української асоціації комерційних банків;

Української спілки промисловців і підприємців.

Банк здійснює такі види послуг по цінних паперах:

проведення первинного розміщення цінних паперів,

проведення операцій з цінними паперами на Українській фондовій біржі і в
системі Центрального депозитарію,

відповідальне зберігання цінних паперів.

купівля цінних паперів (на вторинному ринку),

продаж цінних паперів (на вторинному ринку).

Довірчі операції:

управління цінними паперами,

формування інвестиційних портфелів,

конверсія інвестиційних портфелів.

Операції з векселями:

врахування векселів,

доміціляція векселів,

інкасування векселів,

кредитування під заставу векселів.

Послуги Депозитарію цінних паперів банку “Україна”:

виконання функцій Депозитарію для інвестиційних фондів та інвестиційних
компаній,

ведення рахунків “ДЕПО” в системі електронного Депозитарію цінних
паперів банку “Україна”,

ведення реєстрів акціонерів приватизованих підприємств,

розробка і впровадження автоматизованих систем безготівкового обігу та
обліку цінних паперів.

Консалтингові послуги:

аналіз інвестиційної привабливості цінних паперів,

підготовка пакетів документів до реєстрації акціонерних товариств та
інших підприємств,

підготовка документів та реєстрація випусків цінних паперів, розробка та
консультації з проведення курсової та дивідендної політики,

підготовка схем фінансового оздоровлення через механізм вексельного
обігу.

Схема №2. Структура операцій з цінними паперами.

ОПЕРАЦІЇ

з цінними паперами

Цінні папери

Власної емісії

Цінні папери

У себе

У банку

Сплата

Дивіденди

Проценти

Одержання

Акції випускаються у безготівковій формі.

Продаж акцій юридичним і фізичним особам проводиться всіма установами
банку “Україна”.

Оплата акцій здійснюється в національній валюті України на підставі
укладеного в установі банку договору-заявки на придбання акцій банку
“Україна”. Після повної їх оплати і внесення даних про акціонера і про
належні йому акції у Депозитарій банку “Україна” власнику акцій
видається свідоцтво на сумарну вартість і кількість придбаних ним акцій.

Відповідно до вимог Національного банку України та Державної податкової
інспекції України підприємства, організації та установи можуть придбати
акції за рахунок власних коштів, які знаходяться в їхньому розпорядженні
після сплати податків та процентів за банківський кредит. Для цього в
установу банку подаються завірені аудиторською організацією баланс
підприємства та звіт про фінансові результати та їх використання.
Громадяни можуть придбати акції на суму ста неоподатковуваних мінімумів
і більше при поданні до установи банку довідки Державної податкової
інспекції (або іншого документу), що свідчить про наявність доходів,
достатніх для внесення до статутного фонду банку.

Власник простих акцій має право: брати участь в управлінні банком;
голосу (пропорційно кількості акцій, що є в його власності) при
вирішенні всіх питань, що розглядаються Загальними зборами акціонерів;
на одержання дивідендів пропорційно вартості акцій, що є його власністю;
на одержання частини майна банку пропорційно вартості акцій, що є його
власністю, у разі ліквідації банку; пріоритету на придбання акцій
додаткових випусків; одержувати від Правління, відповідно до письмового
запиту, необхідну інформацію з питань діяльності банку в межах,
передбачених законодавством; отримувати кредит під заставу акцій банку.

Власник привілейованої акції має право на гарантоване одержання
дивіденду. По привілейованих акціях встановлюється дивідендна ставка у
розмірі на 10 пунктів вище, ніж дивідендна ставка по простих акціях (але
не менше ніж 20 відсотків річних). Власник привілейованої акції має
пріоритет перед власником простої акції на одержання частини майна банку
(пропорційно номінальній вартості привілейованих акцій, що знаходяться у
власності акціонера) у разі ліквідації банку. Власник привілейованої
акції не має право голосу у вирішенні питань діяльності банку.

За рішенням Правління акціонерам можуть бути встановлені додаткові
пільги.

Частка будь-кого з акціонерів банку по сумі акцій не повинна
перевищувати 10 відсотків статутного фонду банку.

Акціонер має право здійснювати не заборонені законодавством України
операції з акціями банку. Акціонер має право продавати акції третім
особам тільки за умови реєстрації угоди про це в установі банку, в якій
були придбані акції.

Акції реалізуються за вартістю, що складається, виходячи з рівня
попиту-пропозиції на місцевому ринку. Передбачається, що акції будуть
продаватися по ціні, яка більше за номінальну вартість. У разі
перевищення визначеного рівня передплати акцій статутний фонд
встановлюється з урахуванням фактичної переплати.

Дивіденди по акціях банку виплачуються щоквартально за фактичний час
володіння ними.

Нарахування дивідендів по простих акціях здійснюється після розподілу
прибутку, який залишається у банку після сплати податків та інших
відрахувань з прибутку банку, передбачених чинним законодавством.

Виплата дивідендів по привілейованих акціях здійснюється щоквартально
незалежно від одержаного банком прибутку. У разі недостатності прибутку
виплата дивідендів по привілейованих акціях здійснюється за рахунок
резервного фонду банку.

За рішенням Правління банку дивіденди можуть виплачуватись акціями,
облігаціями, іншими цінними паперами як банку, так і інших емітентів.
Виплату оголошених дивідендів проводить кожна установа банку тим
акціонерам, які мають особові рахунки у цій установі.

На банк “Україна” покладені функції Клірингового банку Української
фондової біржі (УФБ).

Брокерська контора банку “Україна” бере активну участь у діяльності
Української фондової біржі.

Середній розмір виплачених за 1998 рік дивідендів по простих іменних
акціях банку становить 142% річних; за перший квартал 1999 року – 120%
річних, за другий – 100% річних. Банк “Україна” одним з перших в Україні
застосував у своїй діяльності електронний облік обігу акцій в
Депозитарій, що дало змогу проводити емісію акцій у безготівковому
вигляді та здійснювати оперативний контроль за структурою акціонерного
капіталу. У Депозитарії банку зберігаються звіт про всі здійснені з
акціями банку операції та інформація про кожного акціонера за всю
історію банку як акціонерного товариства.

Мета випуску акцій – подальше зміцнення фінансового стану банку,
нарощення масштабів його діяльності, забезпечення безумовного додержання
економічних нормативів.

Таблиця №5. Дані про емісію акцій за 1998 – 1999 рр.

1998р. 1999р. %

Тис. грн. Тис. грн.

Загальний запланований обсяг емісії 300 200 66,6

Номінальна вартість однієї акції 0,1 0,08 80

Сума емісії складає 30 20 66,6

Кількість акцій 1998р. 1999р. %

Штук Штук

Простих іменних акцій 270 130 48,1

Привілейованих іменних акцій 30 20 66,7

Доходи по акціям банку “Україна”:

за 1996 – 10,1 тис. грн.; за 1997 – 13,3 тис. грн.;

за 1998 – 9,5 тис. грн.; за 1999 – 3,2 тис. грн.

Ці показники можна відобразити у вигляді таблиці.

Таблиця №6. Динаміка доходів по акціям банку “УКРАЇНА”

Роки Доходи

(тис. грн.) Темпи росту (зниження)

базисні ланцюгові

1996 10,1 100 100

1997 13,3 131,7 131,7

1998 9,5 94,0 71,4

1999 3,2 30,5 33,6

По даній динаміці доходів по акціям банку “Україна” видно, що
відбувається спад по доходам. Хоча в 1997 році збільшення доходів по
акціям становить 31,7%, в 1998р. спад на 6%, в 1999р. спад становить
69,5% в порівнянні з 1996 роком.

Якщо за базу береться попередній рік, то щорічно відбувається спад в
порівнянні з минулим роком, тільки в 1997 році відбувся зріст на 31,2%,
а в 1998р. відбувся спад, який становить 28,6%. В 1999р. спад становить
66,4%.

2.4.Інші доходи комерційного банку “Україна”

Розвиток комерційної діяльності банків зв’язано з розширенням сфери
банківських послуг для клієнтів, що обслуговуються. В практиці роботи
комерційного банку розрізняють послуги, які можна звести до трьох груп:

послуги пов’язані з розрахунково-касовими, кредитними, валютними, іншими
операціями, об’єм яких підлягає обліку,

консультації, участь банків в перевірці проектно-комерційної
документації,

послуги, об’єм яких точно не можуть бути підраховані або на аналоги,
яких немає цінників і калькуляцій.

Банківськими послугами можна рахувати такі дії банку, які допомагають
його основним функціям і направлені на ріст доходів діяльності банку.

Розрахунково-касові операції комерційного банку по перерахунку засобів
із готівкою, зв’язані із такими послугами, як відкриття клієнту
розрахункового рахунку, відправка запитів та прохання клієнтів, видача
дублікатів із лицевого рахунку, довідки про відкриття розрахункового
рахунку в банку, видача чекових книжок, простих та переказних векселів,
зберігання в банку цінностей, попередня підготовка готівкових грошей і
забезпечення їх доставки клієнту.

Залучення банком ресурсів для кредитування зв’язано також з послугами
банку по відкриттю депозитних рахунків для юридичних осіб, з розвитком
роботи банку по залученню вкладів громадян до запитання, термінових,
цільових, договірних, накопичених переводами вкладів в кредитні
установи.

Доходи приносять операції з цінними паперами. Їх розвиток зв’язаний з
такими послугами, як первинне розміщення цінних паперів, послуги по
покупці цінних паперів для юридичних та фізичних осіб, зберігання в
банку свідоцтв акціонерів, цінних паперів клієнтів, покупка і продаж
цінних паперів на фондовій біржі за дорученням поручителя,
спостережливість за курсом цінних паперів, операцій з цінними паперами
населення, включаючи управління їх використання, консультацій послуги по
організації випуску акцій, облігацій, розвитку ринку цінних паперів.

В умовах ринкових відносин діяльність комерційного банку розширюється за
рахунок валютних операцій, що пов’язано з такими послугами банку, як
відкриття валютних рахунків, видача гарантій, заміна умов гарантій,
запити про операції, які проводяться через зарубіжні банки, доповнюючи
питання та запити через ці ж банки. Ця послуга по покупці та продажу
валюти, видачі готівкової валюти, платіжних документів та інших цінних
документів у валюті за дорученням громадян. Комерційні банки приймають
чеки громадян та інкасо, надають клієнтам допомогу у покупці документів
для представлення їх у відповідні органи для реєстрації спільних
підприємств, а також заключення по платіжних умовах контрактів між
вітчизняними організаціями та їх іноземними контрагентами, надають
допомогу у підборі зарубіжного партнера для створення спільних
підприємств.

Операції по фінансуванню і кредитуванню капітальних вкладень і
капітального ремонту підприємств – самий важкий і громісткий в
діяльності комерційного банку. Тому таким операціям допомагає банк і це
в свою чергу є послугою. Банки складають завдання по проектуванню,
перерахунок кошторисних розрахунків, контроль за правильністю складання
затрат в договірних на будівництво і проектну продукцію, проведення
інвентаризації виконаних і оплачених будівельно-монтажних робіт,
перевірка платіжних документів за виконані роботи, участь в роботі по
перерахуванню вартості основних засобів, зв’язаних з процесом
приватизації.

В дирекції банку “Україна” по Чернівецькій області заключені угоди по
проведенню контролю за фінансуванням капітальних вкладень за рахунок
власних коштів з 21 клієнтом і проведення фінансування капітальних
вкладень за рахунок бюджетних асигнувань 1 клієнтом. В першому кварталі
поточного року в дохід банку поступило коштів від надання таких послуг в
сумі 1,8 тис. гривень.

Серед всіх видів послуг комерційного банку в умовах переходу до ринкової
економіки важливе місце займають гарантійні, посередницькі і
консультаційні.

Комерційні банки надають своїй клієнтурі різні консультації,
інформаційні та інші послуги.

надання допомоги підприємствам, організаціям, фірмам, асоціаціям,
орендаторам по їх клопотанню в складенні звітності, заповнення різних
документів;

маркетингові послуги (розміщення реклами клієнтів через сімку
банківських установ, розвиток ринку банківських послуг і нові їх форми,
взаємовідносини банка з біржами);

консультаційні послуги по впровадженню в дію законодавчих актів що
стосується капітального будівництва, нормативні документи в
проектуванні, по складанню документів для забезпечення фінансування
капітальних витрат;

консультації по питанням зовнішньо-економічної діяльності і валютних
операцій банку, його клієнтам;

консультаційні послуги юридичної служби (інформаційні про законодавству,
по організації діяльності спільних і малих підприємств, акціонерних
товариств, приватизації);

консультації по складенню ділових і офіційних паперів;

організація і проведення економічного навчання з клієнтами по
банківських операціях і аналізу господарсько-фінансової діяльності;

аудиторські послуги, які проводяться за клопотанням клієнтів, по
питаннях, які входять в компетенцію комерційного банку.

Банк “Україна”, його підпорядковані установи обслуговують сьогодні
близько 200 000 підприємств, фірм та організацій різних форм власності,
а також 1 млн. 463 тис. громадян вкладників.

Дирекція банку “Україна” по Чернівецькій області обслуговує близько 2000
клієнтів (підприємств, організацій, фірм, установ). Кожна установа банку
в районах області та операційний відділ з кожною організацією та
установою заключено угоду на касово-розрахункове обслуговування. Кожен
клієнт, як це передбачено угодою в термін до 25 числа кожного місяця
зобов’язується сплатити за касово-розрахункове обслуговування. Банком
“Україна” на засіданні кредитного комітету банку затверджені розцінки,
які застосовуються при укладенні угод на касово-розрахункове
обслуговування.

Щомісячно в дохід банку за такі послуги операційному відділу дирекції
поступає в межах 25 000 гривень.

В банку “Україна” успішно функціонує відомча мережа зв’язку. Розгорнута
дворівнева мережа електронної пошти банку “Україна”, яка забезпечує
передачу електронних документів та іншої інформації.

У всіх дирекціях банку, а найбільш активно в дирекціях банку по
Вінницькій, Волинській, Луганській, Чернівецькій областях, впроваджено в
експлуатацію “Клієнт-Банк”.

Дирекція банку “Україна” по Чернівецькій області проводить
обслуговування фізичних осіб через систему САРС-БОН. Через таку систему
проводиться зарахування коштів фізичних осіб та вклади і за
розпорядженням цієї ж особи на основі магнітної карти та коду вкладника
проводиться плата за комунальні послуги (електроенергія, квартплата, газ
і таке інше). За проведення таких операцій банк отримує в дохід 0-50
коп. за операцію. В таблиці 7 приведена дані про питому вагу доходів
Чернівецької дирекції КБ «Україна», отриманих у 2000 році по видам
діяльності.

Таблиця №7. Питома вага доходів, отриманих у 2000 році по видам
діяльності

Вид доходу Загальна сума доходу (тис. грн.) Питома вага доходу від
послуг (%)

Доходи від касового обслуговування 468,2 19,9

Доходи від розрахункового обслуговування 301,4 12,8

Доходи від операцій з валютою 190,0 8,1

Доходи від продажу ресурсів 154,3 6,6

Комісійні доходи від операцій з цінними паперами 39,3 1,7

Інші банківські операційні доходи 89,4 3,8

Інші небанківські операційні доходи 66,9 2,8

Загальна сума непроцентних доходів банку у 2000 році склала 1145,2 тис.
грн. Найбільшу питому вагу мав дохід від касових операцій – 19,9%.

Розділ III. Використання доходів комерційного банку

Витрати комерційного банку, їх склад, загальна характеристика та
динаміка

Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у
вигляді вибуття чи амотризації активів або у вигляді винекнення
зобов`язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за
вийнятком зменшення, пов`язаного з виплатами акціонерам. Визначення
витрат включає збитки та витрати, які виникають під час звичайної
діяльності банку.

Бюджет банку – найважливіший документ управлінської звітності, за
допомогою якого досягається відповідність витрат банку обсягам та
ефективності здійснюваних ним операцій, рівномірно розподіляються
поточні та капітальні витрати з метою безперебійної роботи банку на всіх
ділянках, визначаються оптимальні обсяги витрат для досягнення найкращих
фінансових результатів.

Складовими частинами бюджету є:

Видаткова частина – видатки на утримання установи і персоналу, а також
експлуатаційні та інші видатки, пов`язані з поточною діяльністю банку;

Витратна частина – витрати, необхідно і для придбання, введення в
експлуатацію, для ремонту й обслуговування основних засобів і
нематеріальних активів з метою подальшого розвитку банку; податкові
платежі та обов`язкові відрахування.

Дохідна частина – величина мінімальної операційної маржі, необхідної
для покриття поточних витрат банку, достатньої маржі для планомірного
банку, а також інші незаплановані доходи.

При встановлення норм і лімітів видатків на утримання банку
використовується така методика:

Розподіл усіх видатків на поточні укрупнені групи за ступенем контролю:

умовно постійні видатки – це видатки, що прямо не пов`язані з обсягом
операцій та ефективністю їхнього виконання. Ці видатки протягом
тривалого періоду поділяються значним коливанням, але в процесі розвитку
банку їм притаманний незначний приріст;

умовно змінні видатки – це видатки, які перебувають у прямій залежності
від обсягів операцій банку. При зниженні обсягів та ефективності
операцій сума таких видатків може бути зведена до мінімуму. Група цих
видатків виокремлюються з метою додаткового контролю над ними;

додаткові видатки містять в собі всі перераховані вище види, але
передбачаються в бюджеті лише у випадку наявності стійкого приросту
прибутку банку. Ця група розглядається за підсумками роботи за період
після встановлення пріоритетних напрямків розвитку банку на майбутній
період.

Встановлення лімітів для кожної групи:

для умовно постійних видатків ліміти розраховуються на рівні видатків
по всіх статтях за попередній період із коригуванням на зміни в штатному
розписі, у розмірі й структурі основних засобів банку, у розмірі й
структурі орендованого майна банку, а також у тарифах на послуги НБУ,
МВС тощо;

для умовно змінних видатків, з одного боку, розраховуються
середньомісячні видатки по всіх статтях у поточному році і їхнє
співвідношення до середньомісячних активів, з іншого – розглядаються
щомісячні кошториси видатків усіх банківських підрозділів. Ліміти
розраховуються, виходячи з мінімальних потреб усіх банківських
підрозділів, але не більше фіксованого відсотка всіх статей умовно
постійних видатків до поточних активів банку.

При встановленні норм та лімітів витрат капіталу банку використовується
така методика:

Витрати капіталу за ступенем контролю діляться не укрупнені групи:

Витрати на придбання основних засобів і не матеріальних активів:
придбання меблів, обчислювальної техніки, телефонного устаткування,
програмного забезпечення та інших основних засобів господарського
вжитку. При плануванні розмірів витрат по зазначених статтях
враховуються зміни в штаті і розміщенні банківських служб, а також
напрямки розвитку і технічного переоснащення відповідно до стратегії і
тактики на найближчу перспективу.

Витрати на обслуговування основних засобів і нематеріальних активів – це
витрати на підтримку основних засобів, нематеріальних активів в робочому
стані. Вони містять: витрати на будівництво, ремонт, модернізацію
основних засобів і нематеріальних активів (встановлення устаткування і
техніки), утримання автогосподарства.

Встановлення лімітів для кожної групи. Для визначення лімітів по статтях
витрат використовуються дані кошторисів, скориговані з урахуванням
реальних потреб і фінансових можливостей банку.

Визначення видатків на утримання банку і капітальних витрат у
кількісному вираженні є основою для складання дохідної частини бюджету.

Доходи та витрати плануються за окремим статтями бюджету, проводяться
відповідно до бухгалтерського обліку таких доходів та витрат за групами
або конкретними рахунками шостого та сьомого класів плану рахунків, а
саме:

процентні витрати (рахунок 70);

комісійні витрати (рахунок 71), з визначенням чистого комісійного
доходу;

інші банківські витрати (рахунок 73) з визначенням чистого банківського
доходу;

інші небанківські операційні витрати (рахунок 74) з визначенням чистих
небанківських витрат.

Процентні витрати складаються із статей:

а) процентні витрати за коштами, утриманими від юридичних осіб;

б) процентні витрати за фінансовим лізингом;

в) процентні витрати за коштами фізичних осіб;

г) процентні витрати за операціями з філіями та іншими установами банку;

д) інші процентні витрати.

Процентні витрати за коштами, отриманими від юридичних осіб (рахунок
702, 703) та фізичних осіб залежать від середніх залишків відповідних
пасивів та середніх процентних ставок по них з врахуванням граничних
розмірів ставок залучення коштів населення на вклади.

Процентні витрати за фінансовим лізингом (рахунок 7028) по
централізованим угодам плануються управлінням економіки, бюджету,
капіталу та доводяться до дирекції відповідно до вартості отриманої у
фінансовий лізинг комп`ютерної техніки. Також ці витрати плануються
згідно з укладеними дирекціями договорами.

Процентні витрати за операціями з філіями та іншими установами банку
плануються, виходячи з потреб дирекції в ресурсах для забезпечення
нормативного рівня миттєвої ліквідності та дотримання резерву на
коррахунку. І середніх процентних ставок на внутрішньобанківському
ринку.

Інші банківські витрати поділяються в цілому за такими основними
напрямками:

витрати за отриманими консультаційними послугами фінансового характеру
визначаються їх необхідністю (рахунок 7396);

витрати на придбання та виготовлення бланків, печаток, штампів та інших
витратних матеріалів для забезпечення операційної діяльності (рахунок
7399);

витрати, пов`язані з виготовленням та впровадженням
платіжно-розрахункових засобів (рахунок 7399);

оплата нотаріальних, арбітражних, юридичних послуг (рахунок 7399).

Штрафи, пені за банківськими операціями не плануються, крім випадків,
коли сума штрафу реструктуризована на певний проміжок часу і на момент
укладання проекту бюджету відомі, яка сума, так і місяць сплати.

Основною вимогою до загально адміністративних витрат є їх скорочення
відповідно фінансової політики банку.

До інших небанківських операційних (загальноадміністративних) витрат
слід відносити адміністративні витрати, пов`язані з утриманням
інфраструктури банку, обслуговуванням основних засобів, що належать
банку, витрати на зв`язок і телекомунікації, утримання орендованих
основних засобів, амортизаційні відрахування та інші витрати, які в
бухгалтерському обліку відносяться до балансових рахунків розділу 74
“Інші небанківські операційні витрати”.

Адміністративні витрати поділяються в розрізі статей:

а) сплата обов`язкових платежів;

б) витрати на утримання власних основних засобів;

в) витрати на комунальні послуги;

г) господарські витрати;

д) витрати на охорону;

є) витрати на телекомунікації;

ж) витрати на підготовку кадрів;

з) витрати на відрядження;

і) витрати на маркетинг та рекламу.

Витрати на утримання власних основних засобів (рахунок 7420) проводяться
виходячи з необхідності установ у проведенні поточного ремонту
приміщень, автотранспорту та комп`ютерної техніки; періодичності та
вартості проведення технічного огляду і обслуговування основних засобів,
вартості супроводження програмного забезпечення та виробничих потреб
установ в паливно-мастильних матеріалах з розрахунку діючих цін. Ці
витрати плануються в межах фінансових можливостей банку.

Витрати на комунальні послуги (рахунок 7430) проводяться на підставі
діючих тарифів та відповідно до укладених угод.

Господарські витрати (рахунок 7431) проводяться, виходячи із
затверджених постановою норм на придбання канцтоварів, паперу, МШП та
інших господарських витрат з урахуванням її фінансових можливостей.

итрати на охорону (рахунок 7432) проводяться за такими складовими, як
витрати за договорами МВС та витрат відповідно до графіку з технічного
обслуговування і ремонту сигналізаційного обладнання.

Розрахунки по Витратах на телекомунікації (рахунок 744) проводяться
окремо за витратами на СЕП та іншими системами банківського зв`язку, які
плануються згідно з укладеними угодами та поштово-телефонними витратами,
які плануються виходячи з виробничих потреб та розрахунку діючих
тарифів. Поштово-телефонні витрати банк несе, виходячи із встановлених
лімітів на телефонні розмови з метою їх економії.

Витрати на відрядження(рахунок 7452) пов`язані з виробничою діяльністю.
Вони прогнозуються на підставі плану виїздів, затверджених керівництвом
банку з врахуванням необхідності відряджень керівництва в межах норм,
передбачених чинним законодавством України.

Амортизаційні витрати проводять, виходячи з вартості наявних основних
засобів і нематеріальних активів і строків корисної експлуатації, які
нормативно встановлені для відповідних видів основних засобів в
Положенні про нарахування амортизації в банку “Україна”.

Витрати на утримання персоналу проводяться за основними напрямками,
визначеними інструкцією із статистики заробітної плати, затвердженої
наказом Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 року №323, з
врахуванням віднесення конкретних витрат по балансових рахунках.
Основним складовими витрат на утримання персоналу є такі статті:

основна та додаткова заробітна плата (рахунок 7400);

внески на державне соціальне страхування (рахунок 7401);

матеріальна допомога та інші соціальні витрати (рахунок 7403);

інші витрати на утримання персоналу (рахунок 7409).

Складаються розрахунки витрат на утримання персоналу банку і
проводяться виходячи із:

кількості персоналу, необхідного для забезпечення ефективної діяльності
кожного територіально відокремленого безбалансового відділення та
дирекції в цілому;

фінансових можливостей установ банку, щодо утримання персоналу;

перспектив діяльності установ з обов`язковим врахуванням передбачених
керівництвом заходів з оптимізації мережі.

При плануванні основної та додаткової заробітної плати враховуються такі
види витрат:

основна заробітна плата – заробітна плата за виконану роботу, відповідно
до посадових обов`язків;

додаткова заробітна плата – надбавки та доплати до посадових окладів
працівників, оплата щорічних та учбових відпусток, витрати на оплату
робіт згідно з договорами цивільного правового характеру, оплата праці у
вихідні та святкові дні, індексація грошових доходів працівників,
вартість форменого одягу, взуття та спорядження та інші види винагород у
розмірах, передбачених діючим Положенням про систему оплати праці в
банку “Україна”;

вихідна допомога та витрати по скороченню персоналу.

Збільшення розміру витрат на утримання апарату управління порівняно з
рівнем попереднього періоду можливе лише у випадку, якщо прогнозується
покращення результатів фінансової діяльності установи банку.

Проведення витрат по рахунку 7401 “Внески на державне соціальне
страхування ” здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Проведення витрат по рахунку 7403 “Матеріальна допомога та інші
соціальні витрати” здійснюється з урахуванням діючих рішень керівництва
з цього питання. Розрахунок витрат по рахунку 7403 здійснюється
відповідно до штатної чисельності установ банку та фактичних середніх
витрат.

Рахунок 7409 “Інші витрати на утримання персоналу” по установам банку не
плануються. Прибуткові установи можуть планувати ці витрати, але в не
значних розмірах.

Таблиця № 8. Порівняння витрат банку “Україна” за 1999-2000 роки

Показники Факт за 1999 рік Факт за 2000 рік

ВИТРАТИ

Реально проведені витрати:

процентні витрати,

в т.ч. проведені з нарахованих за попередній період;

комісійні витрати;

інші банківські операційні витрати;

інші небанківські операційні витрати;

відрахування в резерви;

непередбачені витрати;

податок на прибуток.

Витрати нараховані, але не сплачені.

Витрати по балансу.

3566179,00

1132748,00

86278,00

31036,00

223518,00

2163566,00

0,00

15310,00

00,00

714366,00

4280545,00

2467618.00

414328.00

3095.00

35963.00

119243.00

1865057.00

33027.00

0.00

0.00

487493.00

2955111.00

В 2000 році витрати комерційного банку “Україна” склали 2955,1 тис.грн.,
в тому числі процентні витрати – 897,2 тис.грн., або 30,4%, непроцентні
витрати – 2057,9 тис.грн. або 69,6%. Непроцентні витрати за 2000 рік
лише на 56% покриваються непроцентними доходами в цілому по дирекції.
Така ситуація склалась по більшості відділень, лише по Вижницькому
відділенні цей показник складає 117%, по Глибоцькому –97%, по
Кіцманському – 81%, по Путильскому – 73%, по Сокирянському – 69%, по
Новоселицькому – 66%, по Герцаївському – 68%. Нажаль по Заставнівському,
Кельменецькому, Сторожинецькому відділеннях цей показник нижче, ніж в
цілому по дирекції і відповідно складає 53%, 50% 48%. Якщо порівняти
витрати дирекції за 1999 рік та за 2000 рік, то очевидно, що в 2000 році
відбулося значне зниження витрат. Так, загальні витрати дирекції за 2000
рік в порівнянні з 1999 роком знизились на 1326 тис. грн.

3.2. Система оподаткування комерційного банку “Україна”

Податкові відрахування банку поділяються на три умовні групи:

нарахування на заробітну плату (пенсійний фонд, Чорнобильський фонд,
фонд державного соціального страхування на випадок безробіття) – 47,5%.
Базою оподаткування є фонд оплати праці;

обов`язкові платежі по фондах (облавтодору – 1,2%; до інноваційного
фонду – 1%). Базою оподаткування є загальна величина доходів банку;

податки: податок на прибуток – 30% прибутку; податок на додану
вартість – 20% з оподатковуваних операцій на загальну суму доходу.

Витрати на сплату податків та інших обов`язкових
платежів (група рахунків 741) плануються за основними їх видами:

збір на будівництво, реконструкцію та утримання доріг;

збір на обов`язкове державне пенсійне страхування за операціями з
іноземною валютою;

комунальний податок;

податок з власників транспортних засобів;

податок на землю, та інші.

Планування цих витрат проводиться за нормативами відрахувань у
порядку визначеному чинним законодавством України та, при необхідності
з урахуванням прогнозної бази оподаткування.

Податок на прибуток

Об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу. Валовий дохід – загальна сума
доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом
звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Валовий дохід включає: загальні доходи від продажу товарів, робіт та
послуг, а також доходи від продажу цінних паперів, доходи від
здійснення банківських послуг, страхових та інших операцій з надання
фінансових послуг, торгівлі, валютними цінностями, цінними паперами,
борговими зобов’язаннями та вимогами, доходи від спільної діяльності та
у вигляді дивідендів, процентів, а також доходи від здійснення операцій
лізингу (оренди), доходи від операцій з основними фондами та
нематеріальними активами .Також валовий дохід включає суми штрафів або
неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за
рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи
третейського суду.

Не включаються до складу валового доходу :

Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, що
повертаються або мають бути повернені до бюджету, якщо такі суми не були
включені до складу валових витрат.

Суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму
додаткового пенсійного забезпечення.

Податок на прибуток сплачується за ставкою 30% від загальної суми
прибутку, не пізніше 20 числа наступного за звітним кварталом. Не
пізніше 25 числа, що настає за звітним кварталом до податкового органу
подають податкову декларацію про прибуток за звітний квартал,
розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Чернівецька дирекція банку “Україна” є неприбутковою організацією, а
згідно закону, від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, отриманих у вигляді коштів, які надходять таким
неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності та у
вигляді пасивних доходів.

Податок на додану вартість. Платником податку на додану вартість
є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів та послуг
якої протягом будь-якого періоду з останніх двадцяти календарних
місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу
товарів та послуг на митній території України, в тому числі операції з
вартості послуг за договорами оперативної оренди та операції з передачі
власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення
кредиторської заборгованості заставодавця.

Не є об`єктом оподаткування операції з: обігу валютних цінностей,
банківських металів, банкнот та монет НБУ, за винятком тих, що
використовуються для нумізматичних цілей; операції з надання послуг з
інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення
та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту,
страхування або доручення; надання, управління переуступки фінансових
кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що
надала такі кредити або поручительства.

База оподаткування операцій з продажу товарів, робіт, послуг
визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними
або врегульованими цінами (тарифами ) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів.

Об`єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від
оподаткування, та операцій до яких застосовується нульова ставка
оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків
бази оподаткування та додається до ціни товарів, робіт, послуг. Платник
податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова
накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань
продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надають
покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно
розрахунковим документом. Вона виписуються на кожну повну або часткову
поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати
податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для
зобов`язань із сплати податків.

Чернівецька дирекція банку “Україна” є платником податку і сплачує
податок на додану вартість щомісячно (таблиця №9).

Таблиця №9. Сплачений ПДВ за грудень 2000 року.

Податкове зобов`язання Обсяги продажу без урахування ПДВ Сума ПДВ

1 2 3

Операції, що оподатковуються за ставкою 20% 32823 6565

1 2 3

Операції, що не є об`єктом оподаткування 219465

Загальний обсяг продажу 252288

Всього податкових зобов`язань

6565

Податковий кредит

Для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню 4130 826

Всього

826

Розрахунки з бюджетом за звітний період

Чиста сума зобов`язань з ПДВ 28693 5739

Сплачено

5739

Плата за землю. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Чернівецька дирекція
банку “Україна” сплачує земельний податок. Ставки земельного податку з
земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1
відсотка від її грошової оцінки (таблиця №11). Податок сплачується
щомісячно.

Таблиця №11.Податок на землю за 2000 рік ,сплачений Чернівецькою
дирекцією банку “Україна”.

Загальна площа земельної ділянки (га) (1%) Ставка податку Сума податку

0,3154 29661,11 9355,11

Місце знаходження Цільове призначення Грошова оцінка земельної ділянки

Вул. Хотинська,3 Землі комерційного призначення 250,94

Збір на обов`язкове соціальне страхування крім збору на обов`язкове
страхування на випадок безробіття, платники збору сплачують на рахунок
Фонду соціального страхування України. Кошти обов`язкового соціального
страхування на випадок безробіття зараховують на окремий рахунок
Державного бюджету України. На обов`язкове соціальне страхування для
підприємств встановлюються ставки збору у розмірі 5,5 відсотка від
об`єкта оподаткування (в т.ч. 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування на
збір на обов`язкове страхування на випадок безробіття). Чернівецька
дирекція банку “Україна” сплатила за 2000 рік збір у фонд соціального
страхування на випадок безробіття 12279,58 грн., на випадок тимчасової
непрацездатності –11911,71 грн.

Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору
сплачують до Пенсійного фонду України. Платники податку зобов`язані
зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд
України не включається до Державного бюджету України. На обов`язкове
державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору у розмірі 32
відсотки від об`єкту оподаткування. Збір на обов`язкове державне
пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів.
Чернівецька дирекція банку “Україна” сплатила за 2000 рік збір на
обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду 207140,06
грн.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб. Його граничний
розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці,
виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян (таблиця №
12).

Таблиця №12. Комунальний податок за квартал.

Показники Сума

Середньо спискові чисельності працюючих згідно звіту по праці 90

Мінімальний розмір неоподаткованих мінімумів доходів громадян 51

Ставка податку 10%

Сума податку 459,00

Висновок

Одна з найважливіших складових успіху будь-якого комерційного банку –
грамотна система управління, що передбачає наявність набору інструментів
і достатньо організованого апарату для досягнення поставлених цілей
розвитку. Управління прибутковістю банку є кінцевою метою управління
фінансами банку.

Як відомо, українські банки сьогодні переживають період глибокої
структурної трансформації, відбувається зміна пріоритетів, змінюються
методи роботи. Крім того, здійснюється перехід до високо
монополізованої державної структури й адміністративно-бюрократичних
методів управління банківською сферою до динамічного і конкурентного
банківського співтовариства, що орієнтується на ринок, на комерційний
успіх.

Відповідно до законів ринку, банки вкладають дефіцитні і дорогі грошові
ресурси в операції, що забезпечують високі доходи.

Яскраво вираженою тенденцією розвитку банківської системи України є
універсалізація діяльності банків. Посилення конкуренції в банківській
сфері певною мірою негативно впливає на стан ліквідності банків і сприяє
зниженню прибутковості банківських операцій. У цих умовах банки шукають
можливості для розширення кола надаваних послуг і збільшення спектра
операцій, що проводяться. Сьогодні банки України пропонують досить
широкий перелік операцій для найрізноманітніших груп клієнтів.

Банківську систему України можна розділити на три групи:

системні (колишні державні) банки;

нові комерційні банки;

Іноземні банки.

З погляду надаваних послуг і операцій, що проводяться, кожна з цих груп
має свої особливості.

Системні банки досить повільно впроваджують нові послуги, хоча мають
величезний фінансовий потенціал для цього. Їхніми клієнтами є в
основному державні підприємства та установи, а також підприємства
агропромислового комплексу. Ці банки мають також значну частку в
обслуговування соціальної сфери. Особливо це помітно у сфері залучення
заощаджень населення, що значною мірою впливає на кількість клієнтів –
фізичних осіб нових комерційних банків.

Нові комерційні банки, або, як їх ще називають «банки другої хвилі»
характеризуються прискореним розвитком, постійним розширення асортименту
і якості послуг, незважаючи на те, що вони не мають достатньої ресурсної
бази й особливо відчувають брак капіталу. Іноземні банки, що
функціонують в Україні, не мають проблем із нестачею капіталу, тому їх
діяльність створює конкуренцію українським банкам не на ринку ресурсів,
а у сфері вкладення наявних коштів. В зв`язку з тим, що іноземні банки
погано знають місцеві умови і їм важко орієнтуватися в економічній
ситуації в Україні, вони позбавлені можливості розширювати спектр
послуг до обсягів, властивих європейському, американському чи
азіатському бізнесу. Такі банки орієнтуються в основному на іноземні
фірми, а також на спільні підприємства, що діють в Україна.

Характерною особливістю сучасних українських банків є те, що вони
надають клієнтам короткострокові ризикові позики. Для розвитку
довгострокового кредитування вітчизняним банка не вистачає вільних
ресурсів та ефективних самоокупних програм. Тому довгострокове
кредитування здійснюють в основному великі банки, що мають доступ до
бюджетної статті «Фінансування капітальних вкладень» або кредитних
ліній Європейського банку реконструкції та розвитку під гарантію
держави.

Як і на Заході, кредитні операції є найважливішим доходотворним
чинником у діяльності вітчизняних банків. Структура банківського
кредитного портфеля в Україні сьогодні дуже своєрідна. Він майже цілком
складається з короткострокових позичок терміном до 6 місяців і з великим
ступенем концентрації кредитів у сфері торгово-закупівленого бізнесу.

Посилення конкуренції на міжбанківському ринку обслуговуванні валютних
операцій міжнародних розрахунків клієнтів значною мірою вплинуло на
активізацію, а потім і на стабілізацію цього сегмента фінансового
ринку.

Зростає активність банків у сфері обслуговування фізичних осіб. Сьогодні
в Україна з`являються кредитно-фінансові установи, які в обслуговуванні
населення можуть скласти здорову конкуренцію навіть Ощадбанку.

Серед основних напрямків сучасного розвитку банків України –
диверсифікація вкладень своїх ресурсів та розширення сфери послуг,
перетворення комісійних від клієнтських операцій на одне з основних
джерел прибутку.

Сьогодні великі комерційні банки України пропонують своїм клієнтам
близько 170 різноманітних послуг у розрахунковій, кредитній та інших
сферах обслуговування.

Один із ключових принципів діяльності банків – ефективне використання
власних і залучених коштів, орієнтація на приватний сектор економіки.
Банки дотримуються філософії соціально-етичного маркетингу. Вищим
пріоритетом є якісне обслуговування клієнта.

Для забезпечення ефективної роботи банків систематично проводиться
аналіз доходів та видатків. Метою структурного аналізу доходів банку є
виявлення основних їхніх видів для оцінки стабільності джерел доходу і
збереження їх у майбутньому. Для оцінки стабільності доходи поділяються
на дві групи. До першої групи належать операційні доходи – процентний
дохід і безпроцентний дохід у вигляді комісій за банківські послуги,
які за природою є стабільними. Доходи від операцій на ринку, тобто
доходи спекулятивного характеру, а також доходи від переоцінки активів
та неординарні, мають разовий характер, є нестабільними. Небажано, щоб
ця друга група надходжень коштів визначала величину і темпи зростання
загального доходу банку.

Аналіз видатків банку провадиться для виявлення основних видів видатків,
темпів і чинників їхнього зростання. На підставі загальних висновків
структурного аналізу здійснюється поглиблене дослідження основних видів
доходів і видатків банку.

В результаті проведених досліджень ми прийшли до наступних висновків та
пропозицій.

В умовах переходу до ринкової економіки відбувається реформування
банківської системи.

В Україна функціонує дворівнева банківська система, основу якої
складають комерційні банки.

Основними функціями комерційного банку є:

посередництво в кредитах між грошовими і функціонуючими капіталами;

посередництво в платежах;

мобілізація грошових доходів і вкладення з перебільшенням їх в капітал;

створення кредитної «зброї».

4. Акціонерний банк “Україна” був заснований у вересні 1990 року, тобто
на самому початку становлення українського банківського ринку.

В місті Чернівці працює філія «Чернівецька дирекція Акціонерного
комерційного агропромислового банку «Україна». Вона є банківської
установою, суб`єктом господарювання, має власний баланс, внутрішній
субкореспондентський рахунок в головному розрахунковому центрі банку
«Україна» і МФО та здійснює свою діяльність на засадах господарського
розрахунку в цілому по дирекції банку «Україна» відповідно до
нормативних документів банку «Україна».

Створюючи новий банк, у корпоративну стратегію його розвитку засновники
закладали такі основні принципи:

формування високопрофесійного банківського колективу;

накопичення достатнього власного капіталу;

освоєння прогресивних банківських технологій;

надання всіх видів послуг клієнтам;

наявність зручних для роботи приміщень.

І банк прагне у повсякденній своїй діяльності їх дотримуватися,
закладаючи міцний фундамент заради найвищої якості обслуговування своєї
клієнтури.

Банк “Україна” починав із статутного фонду в 1,2 млрд. крб. Сьогодні цей
показник складає 57,7 млн. грн. До організаційної структури
агропромбанку, крім центрального апарату, входять 26 дирекцій, 542
відділення та 679 безбалансових структурних підрозділів, які
обслуговують клієнтів у всіх регіонах країни. В системі банку працює
понад 23 тисячі службовців. Чернівецька дирекція банку «Україна» була
створена прибутковим банком. На даний момент у зв`язку із від`ємними
показниками доходів він є збитковим (таблиця №13).

Таблиця №13. Доходи та витрати Чернівецької дирекції банку “Україна” за
1999-2000 роки

Показники Факт за 1999 рік Факт за 2000 рік

1 2 3

I. ДОХОДИ

Реально отримані доходи:

процентні доходи

в т.ч. отримано з нарахованих за попередній період;

комісійні доходи;

результат від торговельних операцій;

інші банківські операційні доходи;

інші небанківські операційні доходи;

повернення спис. активів;

непередбачені доходи.

Нараховані, але не отримані доходи.

Доходи по балансу.

2303090,00

1661605,00

736553,00

632467,00

-98863,00

42456,00

63562,00

0,00

1864,00

7579,00

2310670,00

2348394,00

1200985,00

25694,00

923847,00

63547,00

89424,00

66924,00

36677,00

0,00

3823,00

2352217,00

ВИТРАТИ

Реально проведені витрати:

процентні витрати,

в т.ч. проведені з нарахованих за попередній період;

комісійні витрати;

інші банківські операційні витрати;

інші небанківські операційні витрати;

відрахування в резерви;

непередбачені витрати;

податок на прибуток.

2..Витрати нараховані, але не сплачені.

3.Витрати по балансу.

3566179,00

1132748,00

86278,00

31036,00

223518,00

2163566,00

0,00

15310,00

00,00

714366,00

4280545,00

2467618.00

414328.00

3095.00

35963.00

119243.00

1865057.00

33027.00

0.00

0.00

487493.00

2955111.00

ПРИБУТОК

Реальний прибуток (+)/збиток (–).

Прибуток (+)/ збиток(–) по балансу

-1263089,00

-1969875,00

-119224.00

-602894.00

Банк “Україна ” з часу свого існування стабільно утримував провідні
позиції на ринку. Але затяжна економічна криза в державі, труднощі, які
переживають підприємства та організації значною мірою зумовили
проблеми в банківській діяльності. А це в свою чергу привело до
згортання кредитування суб`єктів господарської діяльності. Надійних
позичальників стає все менше. Банк не має можливості застрахувати себе
від ризику. На платіжний та фінансовий стан банку негативно впливає
неспроможність держави в повному обсязі виконати свої зобов`язання перед
ним. Банком вживаються заходи по оформленню державних боргів векселями
Держказначейства. На негативний фінансовий стан банку також вплинули:

невиправдані кредитні інвестиційні ризики;

невміння керувати ліквідністю банку;

недосконала кадрова політика (85% працівників без досвіду банківської
роботи);

відсутність гарантій збереження комерційної таємниці;

регулярне застосування проти банку податкової дискримінації;

високий рівень конкуренції на фінансовому ринку.

І як результат на сьогоднішній день банк “Україна” стоїть на межі
банкрутства.

5. Враховуючи особливості розвитку економіки України на даному етапі,
для досягнення високої прибутковості банку, на нашу думку, необхідно:

а) сформувати достатні страхові резерви та резервні фонди. Оскільки
основна причина банківських банкруцтв – неповернення раніше виданих
кредитів, то формування цих фондів сприятиме зміцненню надійності й
стабільності банків, а отже, і банківської системи України, зменшенню
можливих фінансових ризиків у кредитній діяльності банку, сприятиме
підтримці його ліквідності на необхідному рівні;

б) нарощувати власні кошти банку, зменшуючи витрати;

Слід раціонально і ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення
його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися
суперечностей між ліквідністю та прибутковістю комерційного банку.

в) змінити кадрову політику банку;

г) розширити спектр послуг;

д) оживити банк за рахунок коштів держави.

Отже, для досягнення ефективної роботи комерційного банку всі його
поточні витрати повинні повністю покриватися доходами, а його подальший
розвиток фінансуватися за рахунок поповнення коштів. Тому комерційні
банки, маючи економічну незалежність у межах, визначених законом, від
юридичних та фізичних осіб, повинні формувати тактику і стратегію
своєї діяльності таким чином, щоб уможливити достатнє накопичення
грошових коштів для розвитку виробничо-технічної бази, тобто банки
повинні отримувати достатній прибуток.

Література

Агарков М.М. “Основы банковского права”, БЕК, Москва, 1994г

Андросев А. М “Бухгалтерсий учет и отчетность в банке”; Москва АО
“Менатеп”,1994 г.

“Банковское дело” справочное пособие под ред. Ю.Б.Бабичевой, Москва,
“Економика” 1994 г.

“Банковское дело” //Под ред.профессора В.И.Колесникова//;
Москва:”Финансы и статистика”,1996 г.

“Банки и банковские операции”, под редакцией проф. Члена-корр. РАЕН Е.Ф.
Жукова, Москва 1997.

“Банковские операции” учебное пособие,ч.1/под ред.ЛаврушинаО.М./ Москва,
Инфра –М , 1996 г.

“Банковские операции” учебное пособие,ч.2 /под ред.Лаврушина О.М./
Москва, Инфра- М, 1996 г.

“Банковский портфель” том 1, Москва “Сомипек”,1994 г

“Банковский портфель” том 2, Москва “Сомипек”,1994 г

“Банківська справа”,під редакцією Колеснікова В.І.,-Москва,1995 г.

“Банковский маркетинг”, риночное планирование, Роберт В.Джозамен, Д
Кейт Хамфриз, Москва “Церих ПЭЛ”.

Банківський менеджмент/ Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А..–Київ:
ОСНОВИ, 1999.-671 с.

“Банковский менеджмент”, Питтер С. Роуз, Дело ЛТД, Москва, 1995 г.

Бaнкoвcкий пoртфeль — 2 // Aвтopcкий коллектив. — M.: Coминтэк, 1994. —
745 c.

“Банковская энциклопедия” под ред. А.М.Мороза, Киев, “Эльтон”, 1993г.

Білецька І. “Банків може стати значно менше. Та чи буде від цього
поліпшення?”, “Галицькі контракти”, №9/99р., стр.16.

Бланк І.О. Стратегія і тактика управління фінансових фірм.–Київ:
Фінанси, 1997.-371 с.

Брейлі, Маарс Принципи корпоративних фінансів.–Київ: Фінанси, 1997

Бункина М.К. “Деньги, банки, валюта” (популярный очерк), Москва, 1993
г.

Бухвальд Б. “Техника банковского дела”, Москва, 1994г.

Вісник Національного банку України №2 1996 р.

Вісник Національного банку України №3 1996 р.

Вісник Національного банку України №5 1996 р./ спеціальний випуск /

“Вступ до банківської справи”, українська фінансово-банківська школа,
Київ,”Либідь”, 98 р.

Гepчикoвa И. H. Meнeджмeнт: Учeбник, — M.: Бaнки и биpжи, ЮHИTИ, 1994. —
685 c.

Гуцал І., Чайковський Я. “Банківська система України: стан і
перспективи”,”Банківська справа”, стр,12.

Деньги, кредит, банки: Справочное пособие / Под ред. Г.И.Кравцовой.-
Минск: Меркаванне.- 1994

Жан Матук “Финансовые системы Франции и других стран”, Москва, АО
“Финстатинформация”, 1994 г.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” // із змінами
за 1996р.

Коган М.Л. “Предприятие и банк”, Москва, ПТФ “Аркаюр”, 1993г.

Колесник В.В. Введение в рынок ценных бумаг.-К.:А.Л.Д., 1995,- 176 с.

Лисенко О.,Кошовий Д. “Кредити дешеві. Та не всім…”, “Галицькі
контракти”,7/99, стр.16.

Лисенко О. “Банки знову між двох вогнів”, “Галицькі контракти”,16/99,
стр.10.

Лисенко О. “Банківська криза: далі буде…”, “Галицькі контракти”,№6/99,
стр.12.

Организация работы современных коммерческих банков с сомнитетельными
кредитами: Информационный выпуск №180 // Школа банкира (Отдел
научно-экономической информации).-К.: Проминвестбанк Украины.- 1994 .-12
с.

”Основы банковського дела” под ред. доктора эконом. наук Мороза А
Н.-Киев, 1994 г.

”Оценка кредытоспособности клиента” //рекомендации банкиру при выдаче
кредита//,Киевский инстетут банкиров, 1995 г

“Основы банковского менеджмента”/ Под ред. проф. О.Н.Лаврушина, Москва,
”ИНФРА-М”, 1995г.

Панива Г.С. “Банковское обслуживание частных лиц”, Москва, ДИС, 1990 г.

Положення про порядок формування і використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних
банків. Затверджено постановою Правління НБУ №122 від 27.03.98

Порічкіна Л.С., Шульга Н.П., Мельникова І.М.”Методологічні аспекти
розвитку меморандуму депозитної політики комерційного банку”,”Фінанси
України ”, 8/98, стр.99

“Про кредитування”,Положення НБУ вид 28.09.1995 р.

“Про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в
установах банків”, інструкція №3 НБУ від 27.05.1996 р.

“Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”,
інструкція НБУ №7 від 02.08.96р.

“Про порядок регулювання та аналізу діяльності комерційних банків”,
інструкція НБУ №10 від 30.12.96 р.

“Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті”,
інструкція НБУ від 06.06.96р.

“Рекомендації по короткостроковому і довгостроковому кредитування”,
управління короткострокових кредитних вкладень, банк “Україна”.

Річний звіт банку “Укрїна” за 2000 рік.

Puд 3, Koттep Я, Гuлл Э, Cмuт P. Koммepчecкиe бaнки. — M.: CП
«Kocмoпoлиc»,1991. — 480 c.

Caвлyк M.I., Mopoз A.M., Kopяк A.M. Bcтyп дo бaнкiвcькoї cпpaви, — K:

Лiбpa, 1998.

Синки Дж.Ф. Управление финансами коммерческих банках .- М.: Catallaxy,
1994.-937 с.

Cпuцын И. О., Cпuцын Я,О.. Mapкeтинг в бaнкe, — Tepнoпoль: АО «Tapнeкc»;
K.: ЦMMC “Пиcпaйп”, 1993. — б5б c.

Статут Акціонерного комерційного агропромислового банку ”Україна” ( в
новій редакції).

. Степаненко А. ”Ситемна перебудова банківської установи і робота
зпроблемними банками”, “Банківська справа”, стр.15,

Маркова О.М. “Коммерческие банки и их операции”, Учебное пособие, 1995
г

Уcocкuн Я. M. Coвpeмeнный кoммepчecкий бaнк yпpaвлeниe и операции. — M,:
ИПЦ “Baзap-Фeppо”, 1994. — 320 c.

Фондовий ринок України: Навчальний посібник / Керівник авт. кол.
В.В.Оспольський.- К.: Українська фондова баржа, «Скарбниця», 1994.-512
с.

”Финансовая отчетность банка”, А.М. Андросов, Москва, Менатеп-информ,
1995г.

Эдвин Дж. Долан, Колин Д. Кемпбелл, Розмари Дж. Кемпбелл “Деньги,
банковское дело и денежно-кредитная политика”, Москва-Санкт-Петербург,
1993г.

Ющенко В.А. “Економічна тенденція та перпективи розвитку фінансового
сектора в економіці України”, “Фінанси України”, №5/97 стр.64.

PAGE 1

PAGE 102

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *