Вплив кобзарства на формування національної самосвідомості українців: Автореф. дис… канд. філос. наук / Т.Є. Мартинова, Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. —

Root Entry

WordDocument

WordDocument

CompObj

CompObj

української спільноти, дозволить по-новому подивитись на такий
важливий пласт національної культури як героїчний епос, дасть можливість
більш ґрунтовного вивчення механізмів трансформації духовних пластів
культури в світоглядно-ціннісні настанови, сприятиме духовному
відродженню та консолідації нації.

Слід зазначити, що з усіх епічних жанрів фольклору, кобзарські думи є чи
не найбільш дослідженими, оскільки вони є вершиною епічної творчості
українського народу і завжди викликали підвищений інтерес у дослідників.
Великий фактичний матеріал зібраний українськими фольклористами у XIX на
поч. XXст.,

думи ще знаходились в стані активного побутування. Це збірки «Опыт
собрания старинных малороссийских песней» М.Цертелєва (1819), «Мало

песни» (1827), «Укра

песни» (1834), «Сбор

украинских песен» (ч.1,1849) М.Макс

, «Народные южнорусские песни» А.Метлинського (1854), «Запи

о Южной Руси» П.Куліша (т.1,1856,т.2,1857), прац

.

«Характеристика музыкальных особенностей украинских дум й песен,
исполняемых кобзарем О.Вересаем» (1874) та фун

дослідження Ф.Колесси «Мелодії українських народних дум» (1910-1913).

Знач

вклад в дослідження кобзарства був внесений В.Антоновичем,
К.Грушевською, М.Драгомановим, П.Житецьким, К.Квіткою, О.Потебнею,
Д.Ревуцьким, О.Сластіоном, І.Франком.

ґрунтовно досліджені проблеми історизму епічних творів, їх образної
системи та специфіки, соціальної природи та міжетнічних зв’язків в
роботах О.Веселовського, В.Виноградова, М.Грінченко, С.Грици, В.Гусєва,
К.Гуслистого, В.Жирмунського, Б.Кирдана, Р.Липця, М.Плісецького,
В.Проппа, Б.Путілова.

Значний інтерес, в контексті нашого дослідження, становить аналіз
проблем міфу та міфологічної свідомості, проведений в роботах
вітчизняних та зарубіжних філософів: Е.Касірера, Ф.Кессіді,
К.Леві-Брюля, К.Леві-Стросса, Г.Лозко, О.Лосєва, Е.Мелетинського,
Е.Тайлора, В.Топорова, О.Фрейденберг, Ф.Шеллінга, К.Г.Юнга.

Проблема української міфології та її впливу на формування культури,
світогляду, та вірувань українців отримала наукове обгрунтування та
систематизацію в працях вітчизняних філософів, істориків, мовознавців,
етнологів XIX поч. XX

.

.

MS Sans Serif

MT Symbol

Times New Roman Cyr

Times New Roman Cyr

Times New Roman

Університет імені Тараса Шевченка

Інститут українознавства

УДК 130.3:398.22

На пра

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††????

рукопису

МАРТИНОВА Тетяна Євгеніївна

ВПЛИВ КОБЗАРСТВА НА ФОРМУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ

Спеціальність 09.00.12 — укра

на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

КИЇВ-1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії Національного педагогічного
університету імені М.П. Драгоманова, Міністерства Освіти України.

Науковий керівник кандидат філософських наук, доцент ЯТЧЕНКО Анатолій
Дмитрович, Інститут педагогіки та професійної освіти АПН України,
старший науковий співробітник

Офіційні опоненти CЕМАШКО Олександр Миколайович,

доктор філософських наук, професор

Інститут українознавства Київського

університету ім.Т.Г.Шевченка,

старший науковий співробітник.

ПШЕНИЧНЮК Владислав Олександрович,

кандидат філософських наук, доцент

кафедри української філософії та культури

Киїського університету ім.Т.Г.Шевченка

Провідна установа Державна Академія керівних кадрів світи Міністерства
освіти України, м.Київ.

Захист відбудеться “28” квітня 1999р. о 12 годи

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 в Інст

Українознавства Київського національного університету ім.Т.Г. Шевченка.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного
університету ім.Т.Г. Шевченка

Автореферат розісланий “ 27 ” кв

1999 р.

Вч

секретар спеціалізованої вченої ради Піскун В.М.

кандидат історичних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У період становлення української
державності необхідною умовою є національно-культурне та духовне
відродження. Звернення до дослідження феномену української
культури визначається актуальною потребою формування нових світоглядних
засад та ціннісних орієнтирів спільноти на сучасному етапі розвитку
України. В цьому контексті особливого значення набуває філософський
аналіз духовно-культурної спадщини української нації, звернення до
аналізу духовних засад, що суттєво впливали на формування національної
самосвідомості українців.

Зокрема, потребує пильного вивчення кобзарська творчість, яка
опредметила в епічних образах фундаментальні риси самосвідомості
етносу, протягом всього свого існування виступала важливим чинником
формування національного світогляду, національної ідентичності та
національного самоутвердження українського народу.

Дослідження кобзарської творчості здійснювалось, передусім, в плані
розгляду його як фольклорної спадщини українців, хоча і акцентувалась
увага на суспільно-політичній ролі кобзарів. Проте таким пластом не
вичерпується евристичний та світоглядний потенціал кобзарства. Тому
сьогодні є очевидною необхідність нового погляду на це унікальне явище,
звернення до світоглядно-філософського осмислення кобзарства, нового
прочитання ідей, втілених в думах та історичних піснях.

В межах даного дисертаційного дослідження робиться спроба дослідити
такий своєрідний соціокультурний феномен як кобзарство, його ціннісну
навантаженість та соціальну значимість в конкретному
історико-культурному контексті, а також вплив кобзарства на формування
світоглядних засад та духовних орієнтирів української спільноти.

Це сприятиме поглибленню знань про витоки та підгрунтя української
духовності, допоможе краще зрозуміти механізми формування національної
самосвідомості, через осмислення кобзарства як соціокультурного явища —
допоможе краще зрозуміти не тільки минуле, але й теперішнє яких
розглядаються різні аспекти кобзарського мистецтва (зв’язки кобзарів і
лірників України з епічними співцями Росії та інших слов’янських
народів, відображення в кобзарських творах визвольних змагань українців
у XVIII

., о

розвитку сучасного професійного бандурного мистецтва та ін.) Матеріалом
аналізу стали роботи представників української діаспори Д.Донцова,
І.Огієнка, У.Самчука, Б.Цимбалістого, Д.Чижевського та ін., а також
науково-теоретичні публікації щоквартального часопису «Бандура», що
видається в Канаді, та щомісячних видань «Народна творчість та
етнографія» та «Родовід».

В названих дослідженнях, присвячених проблемам української
героїко-епічної творчості, однак, не знайшли висвітлення такі аспекти як
проблема впливу кобзарства на формування українського національного
світогляду та ціннісних засад етносу, вплив давньоукраїнської
міфології на становлення образно-символічної системи українських дум,
проблема їхнього часопростору. Не отримало філософського осмислення
кобзарство як феноменальне явище вітчизняної культури, що,акумулюючи
генетично-ментальні характеристики етносу, виступає архетипом
української культури.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
відповідно до філософської тематики науково-дослідної роботи кафедри
філософії Національного педагогічного університету імені
М.П.Драгоманова.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження
впливу кобзарської творчості на формування самосвідомості та
світоглядно-ціннісних орієнтацій української нації та окреслення
кобзарства як цілісного соціокультурного феномену. Реалізація основної
мети передбачає вирішення наступних конкретних завдань:

охарактеризувати вплив кобзарства на формування національної
самосвідомості, показати, що воно є формою вираження української
духовності, специфічним способом народного філософствування та
самобутньою формою осмислення дійсності, яка сприяла становленню
етнічної самосвідомості українського народу;

простежити вплив кобзарства на формування суспільного етнонаціонального
ідеалу, морально-етичних цінностей, часопросторових уявлень,
світоглядних орієнтацій українського етносу та визначити критерії, які
дозволяють виокремити кобзарство як самостійний духовно-культурний
феномен;

проаналізувати становлення кобзарської творчості як фактору епічної та
історичної свідомості українського народу, визначити місце кобзарства в
світовій епічній традиції, проаналізувавши світоглядний потенціал
кобзарського епосу, розкрити його значення як важливого чинника
відродження духовності та культури в сучасній Україні.

Наукова новизна дослідження. В дисертації на основі аналізу кобзарської
творчості дано цілісне осмислення феномену кобзарства. Виходячи з цього,
в дисертаційному дослідженні сформульовані положення, які містять в
собі елемент наукової новизни і виносяться на захист:

— доведено, що значна суспільна роль, яку кобзарська творчість і
кобзарство як соціальне явище відігравали в житті українського народу, у
формуванні української національної самосвідомості та народного
світогляду, особливості розвитку та побутування, ідейна спрямованість
кобзарської творчості дозволяють визначити її як історико-культурний тип
нашої вітчизняної культури;

— визначено, що сформований та відображений у кобзарській творчості
новий психологічний тип героя, який став етнонаціональним ідеалом та
суттєво впливав на формування самосвідомості української нації, дає
підставу розглядати кобзарство як самостійний період в українській
національній культурі;

— доведено, що кобзарський героїчний епос є органічною частиною світової
епічної традиції, співіснує в діалозі зі світовим мистецтвом, не
замикаючись у просторовій самоізоляції і зберігає при цьому риси яскраво
національної пам’ятки культури;

— виявлено і обгрунтовано наявність в кобзарських думах своєрідного
часопросторового континіуму, на формування якого вплинули міфологічні
уявлення про час і простір, а також середньовічна ідея лінійності часу,
доповнена у XVI-XVIIст. Іст

конкретизацією та часопростором волевиявлення соціалього героя;
доведено вплив міфологічної свідомості на формування
образно-символічного поля кобзарських дум;

— визначено, що кобзарські думи формують поняття етнічного простору,
наповнюючи характерну для українських космологічних уявлень
часопросторову єдність етносоціальним змістом;

— доведено на основі аналізу кобзарства, що воно виступає не тільки
засобом творчого осмислення дійсності, але є різновидом епічної
свідомості та своєрідною формою історичної свідомості українського
народу, є одним із чинників формування морально-етичного кодексу
української спільноти;

— на основі аналізу естетико-художніх особливостей кобзарських дум
зроблено висновок, що вони є особливим типом змістовного відношення
української людини до дійсності, відображаючи соціальні, ідеологічні та
морально-етичні цінності української спільноти;

-доведено, що світоглядний потенціал кобзарського епосу дозволяє
визначити його як специфічний спосіб народного філософствування та
самобутню форму осмислення дійсності, яка логічно і природньо існує в
просторі української культури, а ціннісні критерії кобзарських дум,
співвіднесені із загальнолюдськими духовними пріорітетами, надають їм
значення визначального чинника у формуванні етнічної самосвідомості,
зберігаючи свою актуальність і в сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеної роботи
мають теоретичне та практичне значення для подальшого дослідження
проблем становлення української філософії і можуть бути використані в
наступному філософському осмисленні проблем культури як феноменального
утворення, при вивченні історії вітчизняної філософії та культури.

Матеріали дослідження можуть бути використані в лекційних курсах з
історії української філософії, історії та теорії культури, соціальної
філософії, а також при підготовці навчально-методичних розробок та
посібників з народознавства, українознавства, історії вітчизняної
культури та інших дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим
дослідженням автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки
дисертаційного дослідження доповідались автором на науковій конференції
«Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку.»
(травень, 1996, м. Чер

), Всеукраїнській конференції «Переяславська земля та її місце у
розвитку української нації, державності і культури.» (вересень, 1996, м.
Пер

-Хмельницький), на конференції професорсько-викладацького складу
Національного педагогічного складу університету ім. М.П. Драгоманова
(січень, 1997, м. Киї

), те

славістичних читаннях «Актуальні історико-культурологічні проблеми
слов’янознавства: процеси інтеграції та дезінтеграції у слов’янському
світі» (грудень, 1997

, м. Те

)

Публікації. Результати дослідження опубліковані у двох статтях у
наукових журналах, двох статтях у збірниках наукових матеріалів та
збірнику матеріалів наукової конференції.

Структура та об’єм роботи визначаються метою та завданням дослідження.
Робота складається з вступу, трьох розділів та списку використаних
джерел, що містять 276 назв. Загальний обсяг дисертації складає 190 с

.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується
стан її наукової розробки, визначається мета та завдання дослідження,
теоретико-методологічні засади, визначена наукова новизна положень, які
виносяться на захист, окреслюється теоретична та практична значимість
дисертації, викладені дані про апробацію, структуру та об’єм роботи.

У першому розділі дисертаційного дослідження — «Становлення кобзарства
як фактору історичної свідомості» аналізуються основні риси кобзарства
як історико-культурного феномену, окреслюється його місце в структурі
суспільної свідомості, а також серед історичних типів європейської
культури та визначаються специфічні ознаки історичного часопростору
кобзарських дум.

Відзначається, що основними параметричними ознаками духовності
будь-якого народу є національна свідомість і національна культура, але
національні особливості культури залежать від конкретних історичних
обставин, духовних потреб та естетичних смаків спільноти. Яскравим
прикладом духовно-культурного феномену, що став виявом духовності
українського народу була епоха українського бароко, однією із складових
частин якого стала кобзарська творчість.

В розділі відзначається, що українське кобзарство можна розглядати,
також як самостійне культурне явище, що відображає специфіку окремих
історичних етапів розвитку та становлення української спільноти.
Критеріями, які дають підставу виокремити кобзарство як
історико-культурний феномен є:

— історично обумовлений, конкретний час виникнення та певні хронологічні
межі його існування;

— соціальні та історичні передумови, які викликали появу епічного співця
нового типу;

— світоглядні, аксіологічні, морально-етичні погляди, ідеї та установки,
що лежать в основі кобзарських дум;

— роль, яку відіграло кобзарство в становленні самосвідомості та
духовності українського етносу;

— музично-стильові та жанрові особливості кобзарської творчості.

Розглядаючи кобзарську творчість у двох аспектах – як явище історичне і
як духовно-культурний феномен, в дисертації доводиться, що його поява
була історично цілком виправданою та необхідною. Пов’язані з вирішальним
періодом національної історії, кобзарські думи є не лише глибоко
оригінальними музично-поетичними творами, але й свідченням
нездоланності та волелюбності людського духу.

В першому розділі характеризуються основні етапи становлення і розвитку
кобзарства. Підкреслюється, що воно є найяскравішим прикладом соціально
обумовленої форми духовної діяльності, зазначається, що зміна соціальних
умов та середовища призвела до зникнення кобзарства як соціального
інституту.

Значення особливого культурного феномену надають кобзарству постульовані
ним аксіологічні домінанти, які виступали в якості важливого соціального
орієнтира. Відзначається, що ціннісні критерії, викристалізовані в
творчості кобзарів у XVI-XVIIст., набу

універсальності і, не змінюючись в залежності від суспільно-політичних
умов та реалій, стали засобом формування етнічної самосвідомості,
світогляду, перешкоджаючи руйнівним тенденціям в національному
середовищі. Ідейне спрямування кобзарської творчості виявилось
актуальним для різних періодів вітчизняної історії завдяки наявності в
ній важливих соціальних ідеалів, а це дозволило кобзарям в різних
соціальних умовах виступати носіями морально-етичного національного
кодексу.

В дисертації відзначається, що кобзарство як соціокультурний феномен є
не тільки явищем національної культури, але займає особливе місце серед
історико-культурних типів європейської культури.

Визначаючи кобзарство як художній період, що втілював одну із основних
рис культури Ренесансу – свободу волі, яка набула національного
забарвлення, підкреслюється, що специфічність та самобутність кобзарства
яскраво виступає при порівнянні його з іншими історико-художніми типами
культури, зокрема, середньовічної культурою та карнавалом.

Аналізуючи особливості формування духовної культури європейського
середньовіччя, автор підкреслює, що в процесі історичного розвитку в
країнах західної Європи сформувалась своєрідна “подвійна духовність”: з
одного боку офіційна, церковно-феодальна, лицарська культура, яка
освячувала та утверджувала існуючий лад, а з іншого – карнавальні,
обрядово-видовищні, народні форми, які представляли “позацерковний та
позадержавний” аспект світу та людини, виступали формою протесту проти
офіційності.

Характерними рисами карнавальної культури були рівність усіх членів
соціуму, свобода і почуття єдності, але народному протесту проти
офіційної серйозності, вираженому в карнавалі в епоху середньовіччя, був
притаманний стихійний, обмежено-утопічний характер, що пояснювалось
специфікою світобачення та світовідчуття середньовічної людини.

Ідеї рівності, єдності і свободи є стрижневими і в кобзарський
творчості, але логіка їх виникнення та оформлення в художньої формі
пояснюється іншою суспільною необхідністю. Втрата Україною
територіальної цілісності і незалежності, релігійна експансія
католицизму в XIV-XVIст. зм

українців шукати засоби захисту етнічної самостійності, що призвело до
появи такої соціальної сили як козацтво – за своєю організаційною
структурою та етичним кодексом подібної до західноєвропейського
лицарства.

Суттєвою відмінністю між ними, на думку автора, є те, що європейське
лицарство, породжене аристократичним середовищем, захищало права і
привілеї вищих прошарків суспільства. Інститут лицарства породив і
особливий тип співця – трубадура, мейстерзінгера, шансон де гестес, які
створили своєрідний жанр лицарської поезії – героїчно любовної лірики,
серед сюжетів якої не було місця простолюдинові.

Українські козаки були вихідцями із нижчих і середніх станів
суспільства, тому поступово стали виразниками демократичної державної
ідеї, написавши своїм гаслом – свобода і незалежність українського
народу. В Україні лицарська культура стала виразником народних ідей, а
кобзарська творчість – їх художнім узагальненням, відображаючи процес
формування нового суспільного ідеалу, пропагуючи ідеї рівності, свободи,
єдності не як утопічну мрію, а як реально досяжну мету.

В кобзарській творчості був створений новий психологічний тип героя,
якій слугував критерієм особистості реалізації та допомагав формуванню
етнічної самосвідомості, що дозволило кобзарству зайняти особливе місце
серед історико-культурних типів європейської культури.

Аналізуючи кобзарську творчість як феноменальне явище, у дисертації
зазначається, що для розуміння її світоглядних підвалин та значення у
становленні світоглядної ментальності українського етносу дуже важливе
значення має проблема часопростору яка розглядається в двох аспектах: 1)
як історичне тло, на фоні якого виник феномен кобзарства та його
відображення в конкретних творах; 2) як історично обумовлений
просторово-часовий континіум українських дум.

Наголошується, що кобзарські думи є відображенням історичної дійсності в
певних часових межах, але особливості творення епічних жанрів призводили
до творчого використання історичних фактів. Це можна пояснити, також, і
тими ідеологічними завданнями, які стояли перед кобзарями.

Відзначається, що в думах старшого циклу – менш конкретизованих –
повніше відображаються особливості просторово-часових уявлень українців,
а в думах періоду визвольної боротьби перевага надається
історико-просторовим характеристикам.

Проаналізувавши особливості часопростору кобзарських дум, автор
відзначає, що характерним для нього є поєднання міфологічних та лінійних
часопросторових уявлень, які в XVIIст. були доповнені історичним
часопростором та подієвим часом долі окремої особистості. В кобзарських
думах було сформовано і поняття “етнічного простору”, яке сприяло
процесові національного самоусвідомлення.

Другий розділ – “Генеза та сутність кобзарства як естетико-художнього
феномену” розкриває особливості кобзарської творчості як фактору епічної
свідомості, вплив давньоукраїнської міфології на формування образної
системи дум, а також світоглядні підвалини естетико-художнього
осмислення дійсності в кобзарській творчості.

Розглядаючи механізм становлення епічної свідомості, зазначається, що
епос узагальнює і зберігає весь досвід колективної свідомості народу.
Характерологічною особливістю епічного способу мислення є “героїзація”
свого минулого, що окреслює межу, якою завершується ритуально-магічне
поєднання з сакральним минулим, і яке виступає початковою формою
історичної свідомості етносу.

Соціально-історична реальність окреслює певну міру особистісного і
суспільного в діях людини. Можливість реалізації внутрішнього потенціалу
індивіда через саморозкриття у вчинкові – зумовлюють появу героя, в
образі якого концентрується історичний сенс епохи, а дійсно героїчне
виникає на вершині суміщення особистісного та суспільного.

Автор відзначає, що кобзарські думи як специфічний жанр української
уснопоетичної творчості є вершиною героїчного епосу українського народу
і виступають художньою формою його історичного самоусвідомлення.

Виникнення кобзарства та його репертуару зумовлене історичними подіями в
Україні XV-XVIс

., ко

боротьба за етнічне становлення та самовизначення, процеси
державотворення вимагали героїчних зусиль всієї нації. Кобзарські думи
стали характеристикою цієї епохи, відображенням історії і боротьби
українського народу, розкриваючи його погляди на певні явища суспільного
і політичного життя, впливаючи на розвиток народної самосвідомості та
національної гідності.

Маючи витоки з високорозвиненої епічної традиції Київської Русі,
кобзарські думи стали завершенням процесу еволюції та становлення
українського героїчного епосу. Його особливістю є те, що він існує у
вигляді окремих творів, об’єднаних в тематичні цикли, на відміну від
епосів інших народів, не викристалізувавшись в цілісну естетико-художню
форму.

В дисертації підкреслюється, що думи репрезентують образ народного
героя, який виступав персоніфікацією української спільноти в період її
історичного становлення та розкриваючи характерні психологічні риси,
властиві українському національному типові. Кобзарські думи, оспівуючи
потяг до волі, рівності, лицарство та готовність служити високій ідеї,
створили героїчний ідеал, який допомагав консолідації та згуртуванню
нації у вирішальні періоди історії. Саме через героїзацію минулого,
кобзарські думи виступали засобом осмислення минулого і теперішнього
спільноти, важливим чинником формування національної самосвідомості.

Автор дисертації вважає, що на формування образно-символічного поля
кобзарських дум значний вплив мала давньоукраїнська міфологія.
Символіка, через яку осмислювались конкретні явища у міфологічній
свідомості, в трансформованому вигляді зберігалась у всіх видах народної
поезії, зокрема в кобзарських думах, дозволяючи в алегоричній формі
виражати сучасні кобзарям соціально значущі ідеї.

Автор відзначає, також, що в думах найчастіше використовується
космологічна символіка, а своєрідність її застосування зумовлена
мистецькою інтуїцією кобзарів та ідеологічним завданнями, які на той час
були особливо актуальними.

Образно-символічний код кобзарських дум дозволяє простежити, також, і
наявність в них елементів пантеїстичного мислення (зокрема,
тотемістичного відношення до світу), а також визначити особливості
просторово-часових вимірів.

В дисертації відзначається, що розгляд кобзарства лише як
народно-фольклорного явища значно звужує значення цього жанру.
Кобзарська творчість є видом українського народного професійного
мистецтва, оригінальною формою репрезентації народних світоглядних,
морально-етичних та ціннісних принципів, використовуючи при цьому все
багатство народно-пісенної образно-символічної та художньо-образної
системи.

Епос вважається областю конвергенції між міфологічним та історичним з
одного боку, та історичним і художнім з іншого. Поняття, в якому
відобразились найбільш суттєві ознаки цієї області, є об’єктивність
епосу. До ознак останньої відносяться: дистанційованість від минулого,
що передбачає наявність оповідача та слухачів; ціннісне значення
розповіді та орієнтація на етносоплемінника (кобзарські думи були
призначені для певного контингенту слухачів); самостійне, вільне
волевиявлення героя; реалістичність відображення дійсності.

Важливою ознакою художнього відображення в епосі є становлення його мови
(«поетичного» розміру, словесно-музичних зображувальних засобів,
ритмо-мелодійної структури), яка є засобом вираження духовного життя
колективного суб’єкту і набуває форм виразу, адекватних його духовному
багатству. Кобзарські думи є вершиною епічної творчості українського
народу, тому за складністю структури та виражальних засобів вони
займають чільне місце серед усіх жанрів слов’янського словесно-музичного
фольклору.

Автор дисертації підкреслює, що використання виражальних засобів та
образотворчих прийомів в кобзарських думах грунтувалось на світоглядних
принципах та життєвих установках кобзарів. Гіперболи, зіставлення,
паралелізми, засоби контрастного зображення, які використовуються в
думах, дозволяють простежити наявність залишків
світоглядно-міфологічних, пантеїстичних, анімістичних та тотемістичних
уявлень в героїчному епосі українців.

Надзвичайно цікавою особливістю кобзарських дум є їх вражаючий
сентиментальний дух, який, незважаючи на кордоцентричність української
психології, все-таки не завжди був притаманний українській людині.
Пояснення цього феномену на думку автора, можливе через своєрідність
розвитку культури України. Ще Ф.Колесса висловлював думку про те, що
історичні процеси, постійні війни та зносини зі східними та південними
народами, призвели до збагачення української пісенної культури
орієнтальними мотивами, до симбіозу культур «північно-південного»
простору. Останні наукові дослідження індоєвропейського походження
українського етносу дозволяють зробити припущення, що орієнтальність
мелосу та поетики українських дум має не набутий, а автентичний
характер, притаманний усім індоєвропейським народам.

Отже, кобзарські думи, виступаючи фактором епічної свідомості, є
оригінальною формою героїзації народного минулого, національної історії,
своєрідним засобом естетико-художнього осмислення та відображення
дійсності, особливим типом змістовно-філософського відношення до неї та
найскладнішим жанром словесно-музичного фольклору слов’ян, який
відображав характер мислення та світоглядно-ціннісні критерії,
притаманні українському етносові.

В третьому розділі – «Кобзарство в контексті формування української
культури та духовності», відповідно до завдань дисертаційного
дослідження, аналізується евристичний та світоглядний потенціал
кобзарського епосу, його вплив на формування світогляду та
самосвідомості української спільноти, місце і значення кобзарства в
сучасному культурному просторі України.

Кобзарські думи, опредмечуючи такий особливий пласт національної
свідомості як усвідомлення своєї цінності як соціальної спільноти,
створили моральний ідеал лицаря, захисника батьківщини, характерною
рисою якого були свобода і волелюбність. Автор відзначає, що проблема
свободи як основного формотворчого чинника лицарсько-козацького типу
українця, відображеного в кобзарських думах, є особливо цікавою тому, що
була цілком співзвучною роздумам вітчизняних філософів в XVI-XVIIIст.

В дум

пізнішого періоду відбувається переакцентування змісту поняття
“свободи” із суб’єктивно-індивідуального на соціально-політичний –
свобода розглядається як державотворчий чинник, як одна із умов
реалізації суспільно-політичних прав людини та її економічних
можливостей.

Важливе місце в розумінні світоглядного потенціалу кобзарських дум має
проблема історичного часопростору, особливістю якого є усвідомлення
належності індивідуальних вчинків незворотньому процесові історії. Час,
в якому живе герой кобзарської думи, є часом його вибору, визначеного
моральною свідомістю. Кожний вчинок має свій власний час, що вимірюється
його значимістю в історичному плані та відповідністю суспільному
ідеалові.

Автор дисертації підкреслює, що маючи яскраво виражену ідеологічну
спрямованість, кобзарські думи є художньо-поетичним явищем, своєрідним
способом творчого осмислення історичної дійсності. Думи, розширюючи
соціальне поле, дають оцінку суспільним процесам та історичним подіям,
керуючись певною логікою – їх значимістю для ідейної мети. Це призводило
до вільного трактування кобзарями історичних реалій у відповідності до
їхніх ціннісних критеріїв.

В дисертації відзначається, що в народнопоетичних епічних творах у
вигляді матриці зафіксовані певні риси культури, світосприйняття,
психіки етносу: такі компоненти суспільної психології як звичаї,
традиції, смаки, моральні норми і т.д. Особливістю кобзарських дум є те,
що вони не просто відображали явища і факти, а, накопичуючи певну суму
уявлень і знань про них, узагальнювали, робили висновки, формували у
слухачів певні погляди, тим самим впливаючи на суспільну свідомість.

Кобзарі, успадкувавши через козацьке товариство традиційну систему
українських духовних цінностей, мали надзвичайно великий вплив на неї.
Одним із визначальних чинників такого впливу була моральна орієнтація
кобзарської творчості. Аналізуючи основні моральні цінності,
репрезентовані в думах, автор стверджує, що саме вони стали тим
стрижнем, який дозволив українцям зберегти собітотожність в складних
історичних умовах.

Ідея неослабної сили родинної основи, оспівування святошанобливого
відношення до землі, яке породжувало масовий героїзм, вірність
православ’ю як важливий засіб духовного самозбереження – ці мотиви
кобзарських дум дозволили їм стати маніфестом національної свідомості.

В дисертації відмічається, що, не дивлячись на зміни соціального статусу
кобзарів, викликані зміною соціально-політичних умов у XVIII-XIXст., їх
авт

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *