Вплив гендерних експектацій на соціально-рольову позицію майбутнього фахівця (реферат)

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

ЛІТВІНОВА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.922.1

Вплив гендерних експектацій на соціально-рольову позицію майбутнього
фахівця

Спеціальність 19.00.05 – соціальна психологія;

психологія соціальної роботи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Східноукраїнському національному університеті імені
Володимира Даля, кафедра психології.

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор

Третьяченко Вікторія Віталіївна, кафедра психології

Східноукраїнський національний університет імені

Володимира Даля, завідувач.

Офіційні опоненти – доктор психологічних наук, професор

Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника,

завідувач кафедри соціальної психології

кандидат психологічних наук, доцент

Бондарчук Олена Іванівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної

освіти АПН України, завідувач кафедри психології

Провідна установа – Інститут соціальної та політичної психології АПН
України, лабораторія методології психосоціальних і
політико-психологічних досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться “18” “квітня” 2007 р. об 11 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті
психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул.
Панківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім.
Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Панківська, 2.

Автореферат розісланий “16” “березня” 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний момент суспільно-економічного
розвитку суспільства характеризується суттєвим підвищенням ролі
особистісного фактору у всіх сферах життєдіяльності людини. Особливої
ваги в цьому контексті набувають питання, пов’язані із дослідженням
механізмів детермінації розвитку особистості, із розробленням
психологічних засобів його оптимізації, забезпеченням умов
самоздійснення особистості як суб’єкта власного життєтворення
(К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, Б.С.Братусь, Л.І.Іванцев,
А.Є.Левенець, Г.В.Рудь, В.Ф.Сафін, Т.М.Титаренко, Л.В.Яновська).

Актуальність дослідження, спрямованого на вивчення психологічних умов і
особливостей очікувань випускників вищих навчальних закладів, які стоять
на порозі професійного і особистісного самовизначення, перспектив
власного майбутнього, відповідального і адекватного власним можливостям
акту обрання життєвої позиції в просторі пропонованих суспільством
варіантів самореалізації, зумовлюється доволі численними даними про
неготовність сучасних випускників вищих навчальних закладів до вирішення
проблем самостійного життя через не реалістичність, недостатню
диференційованість ними майбутнього, “часову некомпетентність”
перспектив тощо (В.В.Барабанова, М.Е.Зеленова, Д.О.Леонтьєв,
Е.В.Шелобанова).

Зазначена ситуація викликала до життя створення у психології відносно
самостійного напрямку, пов’язаного з дослідженням образу бажаного
майбутнього як атрибутивної (сутнісної) характеристики і центрального
утворення особистості, водночас і як найважливіший аспект особистісного
і професійного самовизначення, чинника, який утворює “потенційне поле
самореалізації” особистості, врешті-решт можливість її становлення як
суб’єкта власної активності і життєдіяльності (В.В.Барабанова,
Б.С.Братусь, Л.І.Дідковська, М.Е.Зеленова, Д.О.Леонтьєв, К.Муздибаєв,
Л.О.Регуш, В.С.Собкін).

В цьому контексті дискусійна проблема очікування як внутрішньої
репрезентації бажаного майбутнього, система диспозиційних (інтенційних)
установок може отримати вагоме теоретичне й експериментальне
обґрунтування в разі аналізу її у зв’язку із належністю особистості до
певного соціально-психологічного типу.

Однією із найвиразніших тенденцій розвитку сучасної соціальної
психології, є активне включення останньої у вирішення завдань, які
потенційно висувають сучасні життєві реалії. У складі новітніх
тенденцій, із якими небезпідставно пов’язується можливість вирішення
чималого кола проблем, включно і порушеної у даному дослідженні, є
активне дослідження в сучасній соціально-психологічній літературі
гендерної проблематики.

Підхід в термінах теорії гендеру отримав широке визнання зарубіжних і
вітчизняних дослідників майже не в усіх галузях психології, охоплюючи
дедалі все ширше і ширше коло досліджуваних аспектів. Гендерні
відмінності фіксуються, зокрема, між структурами особистісних
властивостей (рис) (А.В.Візгіна, Т.В.Говорун, В.А.Гупаловська,
О.Кочарян, В.Кришталь, С.Р.Пантілєєв), в галузі самосвідомості
(В.С.Мухіна), управлінської діяльності (Т.С.Кабаченко, Є.Б.Моргунова,
С.В.Шукшин, А.В.Чернобривкін, Я.І.Шкурко), мотивації досягнення
(Н.Д.Смелзер, Г.В.Турецька), життєвого стилю і стратегії поведінки в
конфлікті (Н.М.Дорошенко, І.В.Найдовська), організаційної поведінки
(А.А.Хвостов, А.В.Чернобривкіна), саморегуляції (Л.Б.Попова),
пізнавальних процесів (Т.В.Виноградова, В.В.Семенов), засвоєння ролей
(Ю.Є.Альошина, А.С.Волович), психічного здоров’я (О.В.Бойко), гендерної
ідентичності і її порушення (Н.Алікіна, Н.С.Бурлакова, В.В.Москаленко,
Е.Т.Соколова, Н.М.Терещенко), жіночої кар’єри і підприємництва
(О.Н.Кричевські, С.Т.Посохова, М.В.Сафонова, Ю.В.Синягін,
Є.В.Трофімова), креативності (Р.М.Разумнікова), змісту і функцій
гендерного стереотипу (В.С.Агеєв, В.Е.Каган, Я.Л.Коломінський,
І.І.Лунін, О.Т.Плетка, С.В.Яшник), злочинності (Л.В.Антонян,
І.Н.Бочкарьова, Л.С.Сабіна), гендерної культури здійснення педагогічної
діяльності (Т.О.Вороніна, О.Б.Кізь, О.М.Кікінежді, В.П.Кравець),
гендерних відносин (В.Безрукава, А.Капська, Л.Никоненко, В.Романова), а
також в галузі кроскультурних досліджень (А.А.Алієва, О.В.Мітіна).

Перспективною, на наш погляд, є тенденція поширення гендерного підходу
до розв’язання широкого кола питань, що поставлені сучасністю до
загальноосвітньої і вузівської підготовки молоді. Натомість, не можна не
зважити на той факт, що дослідження проблематики гендеру у наявних
течіях соціально-психологічних дисциплін мають, головним чином,
дослідницький характер і не виходять за межі академічних інтересів або
пошуково-розвідкових спроб.

Вочевидь, що ситуація, яка склалася дотепер в галузі гендерної
психології входить у неприховану суперечність як із досвідом сучасної
психології у застосуванні цілісного підходу до дослідження психічних
явищ, так і до потреб сьогоденної практики освіти у реалізації
гуманістичних принципів.

Таким чином, незважаючи на актуальність і значний досвід вивчення у
соціально-психологічному контексті феноменології гендерної поведінки
людини, проблему гендерних експектацій не можна, попри все, зарахувати
до числа достатньо розроблених проблем.

Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення
її у сучасній соціальній психології, а також її вагомості у розв’язанні
сучасних практичних завдань освіти щодо оптимізації процесу готовності
майбутнього фахівця до вибору адекватних своїм можливостям
соціально-рольової позиції, було визначено тему дисертаційного
дослідження „Вплив гендерних експектацій на соціально-рольову позицію
майбутнього фахівця”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень
кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені
Володимира Даля і є складовою дослідницької теми “Соціально-психологічне
забезпечення інноваційних технологій у навчально-виховному процесі вищої
школи”, номер державної реєстрації 0105U000263. Тему затверджено на
засіданні кафедри психології Східноукраїнського національного
університету імені Володимира Даля (протокол №4 від 30.12.2005р.) та
затверджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки
і психології АПН України (протокол №3 від 21.03.2006р.).

Об’єкт дослідження – гендерні експектації майбутнього фахівця.

Предмет дослідження – особливості впливу гендерних експектацій на процес
їх утілення у простір соціально-рольових позицій майбутнього фахівця.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні механізму впливу гендерних
експектацій на процес і стратегію обрання майбутнім фахівцем
соціально-рольової позиції.

Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:

неадекватна самоатрибуція гендерних характеристик визначає
неузгодженість компонентів структури, якою забезпечується змістовність і
процесуальність проектування особистістю бажаної ролі в системі
соціальних відносин;

психологічним засобом, яким забезпечується цілісність змісту гендерних
експектацій та їх адекватність рольовим функціям, є спеціально
організований психолого-педагогічний тренінг.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв’язання
таких завдань:

1. Простежити в процесі аналізу і узагальнення відповідних джерел із
досліджуваної предметної галузі провідні підходи з огляду їх
теоретичного внеску і застосовного потенціалу.

Розробити структурно-функціональну модель механізму гендерних
експектацій та їхнього впливу на процес проектування майбутнім фахівцем
своєї ролі в просторі соціальної практики.

Розробити і верифікувати в процесі емпіричного дослідження діагностичні
й прогностичні можливості залучених до нього методів і прийомів.

Обґрунтувати типологію впливу гендерних експектацій на особливості
засвоєння майбутнім фахівцем соціально-рольових функцій.

Встановити особливості гендерної ідентифікації та її наслідки для
процесу реалізації особистістю засобів досягнення рольових очікувань.

На основі емпіричної моделі сформулювати принципи і розробити прийоми
психологічної допомоги особам із неконгруентною гендерною ідентичністю.

Розробити та апробувати програму психолого-педагогічного тренінгу
оптимізації здатності особистості до самовияву як автономного суб’єкта
життєпроектування і життєздійснення.

Методологічну основу дослідження склали: загальнопсихологічні положення
про сутність і розвиток особистості як суб’єкта діяльності
(К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Г.О.Балл, В.А.Брушлінський,
Г.С.Костюк, В.О.Моляко, В.В.Москаленко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко,
Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко) загалом, на етапі професійної підготовки у
закладах вищої освіти (Л.В.Волинська, С.О.Мусатов, М.В.Савчин,
В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва) зокрема; концепція діяльнісного
опосередкування особистісного розвитку (О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко,
А.В.Петровський); концептуальні положення теорії цілепокладання
(О.Н.Арестова, Н.Ф.Наумова, Ю.М.Швалб, А.І.Яценко); базові теоретичні
положення гендерної психології (С.Бем, Т.В.Бендас, В.О.Геодакян,
Д.М.Ісаєв, В.Е.Каган, І.С.Кльоцина, І.С.Кон); теорії очікувань і
соціальних ролей (А.Іглі, М.Мід, В.В.Москаленко, П.Мучинськи, Р.Френкін,
Т.Шибутані), а також соціальної та гендерної ідентичності (Ю.Є.Альошина,
Т.В.Говорун, О.М.Кікінежді, О.С.Кочарян, В.В.Москаленко,
Л.Е.Орбан-Лембрик, Е.Т.Соколова, В.В.Третьяченко, В.Т.Циба);
соціально-психологічні підходи в управлінні освітою (О.І.Бондарчук,
В.Й.Бочелюк, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, М.Н.Корнєв, М.І.Пірен,
А.Л. Свенцицький).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі були
застосовані методи теоретичного (зіставлення, систематизація,
класифікація, узагальнення) та емпіричного дослідження. На різних етапах
емпіричного дослідження добирався і використовувався комплекс методів і
прийомів, що включав спостереження, опитування (у формі анкетування,
інтерв’ю, бесіди), аналіз продуктів діяльності, експертне оцінювання,
індивідуальні та групові техніки, спрямовані на оптимізацію здатності
випускника вищого навчального закладу до оптимального обрання адекватної
своїм потенціям соціально-рольової позиції.

Отримані дані піддавалися кількісному аналізу з подальшою їх якісною
інтерпретацією і змістовним узагальненням. Статистичне оброблення даних
та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою
персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 12.0.

Організація і експериментальна база дослідження. Дослідження
здійснювалось на базі Східноукраїнського національного університету
імені Володимира Даля. Загальна кількість досліджуваних становила 259
осіб: серед них – 110 представників чоловічої статі і 149 – жіночої.
Дослідження здійснювалося впродовж 2003-2005 р.р.

На першому етапі (2003 р.) були визначені теоретико-експериментальні
підходи до порушеної проблеми, конкретизовані методи та загальна
стратегія дослідження.

На другому етапі (2003–2004 рр.) на базі розробленої концептуальної
моделі шляхом констатуючого дослідження із використанням комплексу
психодіагностичних методів і прийомів кількісного аналізу отриманого
масиву даних було встановлено наявну картину гендерних експектацій
досліджуваних вибірок та їх зв’язок із характером і змістом рольових
уподобань, сформульовано принципи і методи проблематизації й
актуалізації процесу самоідентифікації загалом, гендерної зокрема,
визначено критерії продуктивності розробленої програми психологічної
допомоги.

На третьому етапі (2004–2005 рр.) здійснювалась апробація та верифікація
одержаних за допомогою зазначеної програми результатів, сформульовано
висновки, накреслено шляхи практичного впровадження отриманих
результатів.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися
використанням надійних і валідних діагностичних методик, поєднанням
якісного і кількісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю
вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням
сучасних програм оброблення даних.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що в
ньому вперше з позиції раціогуманістичного підходу сформульовано
принципи комплексного дослідження впливу гендерних експектацій на
соціально-рольову позицію майбутнього фахівця.

Запропоновано структурно-функціональну модель процесу гендерних
експектацій, що складається із трьох взаємопов’язаних блоків (досвіду
самореалізації, актуального переживання світу і мислення),
впорядкованістю яких зумовлюється характер і спосіб утілення очікувань у
соціальну практику.

В результаті емпіричного дослідження розроблена типологія гендерних
експектацій як чинника обрання майбутнім фахівцем бажаної особистісної і
соціальної ролі.

Показано, що неузгодженість (неконгруентність) самоідентифікації
особистістю власних гендерних рис призводить до спотворення образу
бажаного майбутнього і способу його експлікації у просторі життєвих
відносин.

Запропонований у дослідженні підхід долає обмеженість панівної дотепер
практики аналізу гендерної проблематики, виводячи останню на ширше
охоплення наявних і потенційних зв’язків із процесом особистісної та
професійної самореалізації.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що запропоновані у даному
дослідженні методичні прийоми і отримана за їх допомогою інформація
стосовно зв’язку гендерних експектацій і рольових уподобань випускників
вищого навчального закладу можуть бути використані представниками
психологічної служби вищої школи з метою оптимізації зазначених рольових
уподобань, а також в процесі консультаційної роботи і при наданні
психологічної допомоги.

Отримані результати можуть бути включені у зміст спецкурсів з гендерної
психології, а також використані широким колом спеціалістів в галузі
освіти, професійної орієнтації, менеджменту тощо.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні положення та
результати наукового дослідження були опубліковані в наукових збірниках
та наукових періодичних виданнях, доповідалися і були схвалені на VIII
Міжнародних Далівських читаннях “Володимир Даль у соціокультурному
просторі ХХІ століття” (Луганськ, 2004); Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми розвитку
освітніх технологій” (Луганськ, 2004); на VII Міжнародній конференції
молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та
перспективи досліджень” (Київ, 2004); ХІ Науково-практичній конференції
з проблем вищої освіти “Університет і регіон” (Луганськ, 2005); на
Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми екологічної
психології” (Київ, 2005), на засіданнях кафедри психології
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у практику
роботи Луганського державного інституту культури і мистецтва (довідка
№121 від 7.06.2006р.) та Луганського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти (довідка №328 від 25.05.2006 р.).

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відбито у 10
публікаціях. Із них 6 – у фахових виданнях, включених до списку,
затвердженого ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 243
найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках.
Дисертація містить 16 таблиць, 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання
дослідження, його об’єкт, предмет та методологічні основи, висвітлено
наукову новизну і теоретичне значення роботи, а також практичну
значущість отриманих результатів, визначено гіпотезу, наведено дані про
апробацію і впровадження одержаних результатів дисертаційного
дослідження у практику.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми
гендеру у соціальній психології” – викладено результати аналізу
літературних джерел з досліджуваної проблеми, проаналізовано й
узагальнено провідні напрямки та підходи до вивчення феномена гендеру,
розроблено концептуальну модель, процедуру та діагностичні засоби
емпіричного дослідження.

У розділі констатується, що на теперішній час у соціально-психологічній
літературі не існує загальноприйнятого визначення предметної галузі
поняття експектації, його концептуального і операційного змісту.

У підсумку здійсненого у розділі аналізу і узагальнення сучасних
підходів до конструкту експектації (очікування) виокремлено основні
контексти його теоретичного осмислення й експериментального
обґрунтування, зокрема:

в контексті соціальної психології експектації розглядаються як різновид
соціальних санкцій, вимог і приписів суспільства щодо норм виконання
суб’єктом соціальних ролей, а також його стосунків у процесі міжгрупової
та міжособистісної взаємодії;

в контексті теорії мотивації професійної діяльності очікування
розглядаються як здатність людини приймати рішення і здійснювати
відповідні дії, які дозволяють досягти бажаного результату, а також як
міра зв’язку між необхідними для досягнення результату зусиллями
суб’єкта і успішністю здійснюваної ним роботи;

в контексті теорії оцінки ймовірностей очікування тлумачаться як
судження, які спираються на минулий досвід особистості, який дозволяє їй
оцінити ймовірність того, що певна дія призведе до певного результату;

в контексті теорії постановки цілей очікування визначаються як здатність
людини до самостійного формування мотивації щодо майбутніх цілей;

в контексті соціально-когнітивної теорії очікування розглядаються як
переконання суб’єкта у здатності організовувати і реалізовувати
необхідну для досягнення результату власну поведінку або здатність
(потенційна чи актуальна) досягати тих цілей, що спрямовані на
досягнення самоефективності;

в контексті теорії інкультурації (соціалізації) і саморегуляції
очікування тлумачаться, з одного боку, як процес засвоєння особистістю
через відповідні інститути соціалізації соціальних норм, ролей, форм
спілкування, з іншого – як фундаментальний механізм саморегуляції і
форма прояву самосвідомості, механізм трансформації зовнішніх впливів у
внутрішні регулятори поведінки;

в контексті теорії життєвих домагань очікування розуміються як стан
готовності до виникнення домагань, як первинна інтенційність або перед
домагання, прообраз домагань.

У даному дослідженні очікування визначаються нами як утворювана в
індивідуальному досвіді суб’єкта диспозиція (актуальна чи потенційна) до
передбачення бажаного майбутнього у формі образу.

Встановлено, що основним контекстом, у якому поняття образу, зокрема,
образу бажаного майбутнього, набуває статусу прогностичної оцінки,
постають ситуації конструювання суб’єктом власного прийдешнього у формі
картини власного життєвого шляху, поняття, що сягнуло у сучасній
психології статусу універсальної методологічної категорії, водночас і
операційного конструкту, покликаного розв’язанню практичних завдань
психологічної допомоги особистості у якнайповнішій її самореалізації як
суб’єкта життєставлення і життєтворчості.

Разом з тим, як констатується у багатьох дослідженнях, уявлення
випускників вищих навчальних закладів про майбутнє рольове визначення
перебувають здебільшого у полоні інтуїцій і здогадок, страждають
еклектичністю і випадковістю. Разом з тим, у численних дослідженнях
проблеми розвитку здатності особистості до адекватного конструювання
(особистісного і професійного) власної життєвої перспективи, пошук
шляхів оптимізації вказаної здатності здійснюється при відвертому
ігноруванні гендерного виміру, а проблема гендерних експектацій, тобто
експектацій носіїв певних гендерних рис (маскулінності, фемінності,
андрогінності) як вагомого чинника визначення особистістю, в даному
випадку випускником вищого навчального закладу своєї рольової позиції
(як узагальненої характеристики множини рольових виборів) й до цього
часу не віднайшла належного їй місця у поняттєвому і прикладному апараті
сучасної соціально-психологічної дисципліни.

На основі узагальнення праць, присвячених теоретико-експериментальному
вивченню феноменології експектацій, та з огляду визначальної ролі
останніх у процесі проектування особистістю своєї рольової позиції в
системі прийдешніх соціально-економічних відносин, було визнано
доцільним застосування в якості теоретико-методологічної засади даної
роботи концепцію цілепокладальної свідомості, розробленої Ю.М.Швалбом.

Розроблена нами згідно вказаної концепції теоретична модель розгортання
процесу впливу гендерних експектацій майбутнього фахівця на
передбачувану ним рольову позицію постала предметом емпіричного
дослідження, процедура і результати верифікації якої викладаються у
другому розділі даного дослідження.

У другому розділі – “Емпіричне дослідження особливостей впливу гендерних
експектацій на соціально-рольову позицію майбутнього фахівця” –
подається загальна процедура організації дослідження, обґрунтовується
комплекс застосовуваних методів і прийомів, наводяться результати
аналізу масиву даних, отриманих на етапі констатуючого експерименту.

Емпіричне дослідження здійснювалося на базі Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля. Вибірку досліджуваних
склали студенти випускних курсів вказаного університету. Загальна
кількість досліджуваних становила 259 осіб: із них 110 — чоловічої і 149
– жіночої статі. Дослідження здійснювалося впродовж 2003-2005 рр.

Загальна процедура емпіричного дослідження складалась із 6 етапів.

Мета першого етапу полягала у встановленні характеру розподілу
показників досліджуваних обох статевих вибірок (110 чоловіків і 149
жінок) за відповідними шкалами самооцінок (самоідентифікації) гендерної
приналежності.

У підсумку був отриманий наступний кількісний розподіл самооцінок за
кожним універсальним статевим дескриптором окремо. В групі чоловіків
маскулінними ідентифікували себе 70 осіб (або 63,6%), як такі, яким
властиві фемінні риси — 6 осіб (або 5,5%), відповідно андрогінними
визнали себе 27 осіб (або 24,5%), 7 осіб (або 6,4%) склали групу із
недиференційованим типом гендерної самоідентифікації.

В свою чергу у жіночій групі отриманий розподіл мав такий вигляд: до
фемінних віднесли себе 97 осіб (або 65,1%), із наявністю маскулінних рис
— 33 особи (або 22,1%), до тих, яким властиві андрогінні риси поведінки
зарахували себе 19 осіб (або 12,8%), відповідно 13 осіб (або 8,8%)
склали групу із недиференційованим типом гендерної самоідентифікації.
Отже, якщо за домінантними рисами (маскулінності-фемінності) відсоток
випадків самоідентифікацій виявився майже однаковим, то за рештою
гендерних рис картина розподілу отримала зворотній напрямок: очевидне
переважання у жіночій групі, порівняно з чоловічою, випадків віднесення
себе до таких, яким властиві чоловічі форми поведінки (22,1% проти 5,5%
у чоловіків), і, навпаки, відставання за кількістю самоідентифікацій
андрогінних рис (24,5% у чоловічій групи проти 12,8% — у жіночій).

Мета другого етапу полягала у верифікації комплексу психодіагностичних
методик, дібраних згідно із розробленою нами концептуальною моделлю
дослідження. В результаті оцінки залучених методик на відповідність
існуючим психометричним вимогам (об’єктивності, надійності і валідності)
було сформовано остаточний склад методичного інструментарію, який
налічував 13 методик. Серед них: опитувальник С.Бем для оцінки
виразності трьох гендерних характеристик особистості (маскулінності,
фемінності і андрогінності); шкала “маскулінність-фемінність” із
Фрайбурзького особистісного опитувальника (FPI); опитувальник “Я
жінка/чоловік” (самооцінка особистістю відповідності – невідповідності
поведінки гендерному стереотипу); методика Р.Еммонса оцінювання
особистісних очікувань (в адаптації і модифікації М.-Л.А.Чепи);
адаптований А.Е.Альошиною і А.Я.Гозманом для вітчизняної вибірки
“Самоактуалізаційний тест”; шкала локусу контролю Дж.Роттера,
модифікована Е.Бажиним у форму опитувальника; розроблений
С.Р.Пантілєєвим “Опитувальник самоставлення”; адаптована Д.О.Леонтьєвим
версія опитувальника Дж.Крамбо і Л.Махоліка (мета у житті) у форму
“Теста сенсожиттєвих орієнтацій” (СЖО); морфологічний тест життєвих
цінностей (модифікована В.Ф.Соповим і Л.В.Карпушиною версія
опитувальника І.Г.Сеніна); методика вивчення кар’єрних орієнтацій (в
адаптації В.А.Чикер і В.Е.Винокурової); опитувальник А.А.Реана
“Мотивація успіху і остраху невдачі”; чотиримодальний опитувальник
Л.А.Рабинович, а також методика оцінки способу мислення (за шкалою
“ригідність-гнучкість”).

Мета третього етапу полягала у доборі із множини залучених до
дослідження діагностичних показників (58) найбільш інформативних. В
результаті факторизації із загальної матриці (58 на 58) було вилучено 14
показників.

Мета четвертого етапу полягала у з’ясуванні особливостей взаємозв’язків
досліджуваної множини показників у виокремлених за самооцінковими
шкалами розподілами гендерних самоідентифікацій. Було застосовано
кластерний аналіз. При цьому класифікація об’єктів здійснювалась за
допомогою методу середнього зв’язку або міжгрупового зв’язку (Between
Groups Linkage).

Побудовані за даним методом дендрограми відтворили склад угруповань, що
були отримані методом самооцінки. Уточнений варіант результатів
кластеризації був наступний. У групі чоловіків було отримано чотири
кластери. Перший кластер (із двома підкластерами, до яких увійшло
відповідно 5 і 6 осіб) утворили 70 осіб (або 63,6%) із маскулінними
рисами, другий (із одним підкластером, до якого увійшло 3 особи) охопив
6 осіб (або 5,5%) із фемінними рисами поведінки, третій (із двома
підкластерами, до яких увійшло по три особи) утворили 27 осіб із
андрогінними рисами (або 24,5%), відповідно 7 осіб із недиференційованим
типом склали зміст четвертого кластеру.

Відповідно у жіночій групі було отримано також чотири кластери. До
першого кластеру (із одним підкластером — 8 осіб) увійшло 84 особи (або
56,4%) із фемінними рисами, до другого (також із одним підкластером — 19
осіб) увійшло 33 особи (або 22,1%) із маскулінними рисами, до третього
(із одним підкластером — 4 особи) увійшло 19 осіб (або 12,7%) із
андрогінними рисами і 13 осіб із недиференційованим типом утворили зміст
четвертого кластеру.

Oe

u

P ? $

,

.

f

h

?

ae

O

Oe

F ? $

f

h

U

„k

^„k

– $z&iss****O*******E3/4????

„n

^„n

&

&

„7`„7

??????????

`„7

&

+Визначення конкретного змісту, специфіки і характеру взаємозв’язків
змінних, які виконують кластероутворювальну функцію, становили мету
п’ятого етапу. Першим, загальноприйнятим кроком на шляху досягнення
зазначеної мети постає первинна презентація досліджуваних даних у формі
основних статистик. З метою уникнення надмірної деталізації доволі
строкатої картини здійснених досліджуваними рольових виборів (сімейних,
міжособистісних, професійних і т. ін.) подальший аналіз здійснювався
нами із спиранням на поняття рольової позиції, у даному випадку,
рольової позиції креатора, організатора і виконавця.

Встановлено, що носії андрогінних рис жіночої групи не віддають,
порівняно із аналогічною групою чоловіків, переваги виконавським ролям
(47,4%), тоді, як чоловіки віддали цій позиції 55,5%.

Констатовано майже однакові (у %) вибори креативних ролей носіями
маскулінних і андрогінних (21,2% проти 21,0%) рис жіночої групи і
суттєве зменшення за цією роллю носіїв фемінних рис (8,3%) тієї ж групи.
Доволі строката картина має місце у випадках виборів вказаною групою
організаційних ролей: носії маскулінних рис переважають за цим
показником носіїв фемінних і андрогінних, при цьому фемінні
поступаються, в свою чергу, андрогінним.

Зворотна картина спостерігається при виборі ролей виконавського плану
досліджуваними із фемінними і андрогінними рисами. Отриманий розподіл
певною мірою відтворюється і за середніми відсотками рольових уподобань.
В цьому сенсі у групі жінок відсоток орієнтацій на виконавські ролі
перевищує аналогічні орієнтації на організаційні і особливо на
креативні.

Переважні настановлення на виконавські ролі мають місце у групі
чоловіків, як із маскулінними, андрогінними так із фемінними рисами. В
останньому випадку відсоток таких орієнтацій виявляється найменшим.
Відзначимо незначний відсоток настановлень на креативні ролі у носіїв
фемінних рис при одночасно високих відсотках орієнтацій на
організаційні. Настановлення на виконання ролей креативного змісту
виявляються доволі високими у носіїв андрогінних рис і приблизно
однаковими з іншими підгрупами за схильністю до вибору організаційних
ролей.

Загалом, у групі чоловіків спостерігається така сама картина, що була
отримана у жіночій групі: явна перевага орієнтацій на виконавські при
мізерній кількості креативних і середній – організаційних. Та обставина,
що було виявлено інтер- і інтрагрупові відмінності носіїв різних
гендерних рис, як у чоловічої, так і жіночої групах, доводить, по-перше,
обґрунтованість поставленої у даному дослідженні проблеми, а по-друге —
одержані дані вимагають від дослідника, який задовольняється
інтерпретацією результатів, отриманих за дихотомічною шкалою
маскулінності-фемінності, серйозних застережень.

Встановлення шляхом застосування факторного аналізу особливостей
співвідношення очікувань із певними рольовими позиціями майбутніх
фахівців залежно від належності останніх до тієї чи іншої гендерної
орієнтації становило зміст шостого етапу. Використовувався метод
головних компонент із подальшим обертанням за критерієм Г.Кайзера.

На основі інтерпретації отриманих результатів факторизації психологічних
змінних, що складають суб’єктивний простір рольових уподобань, було
виокремлено таку їх констеляцію, якій можна надати статус типологічного
критерію.

Зокрема, досліджуваним із орієнтацією на оволодіння ролей креативного
змісту властива розгорнута програма реалізації бажаної ролі, яка
узгоджується із адекватною самооцінкою своїх можливостей, схильністю до
самореалізації, мотивацією до успіху, внутрішнім локусом контролю,
самостійністю (автономністю), зваженим емоційним ставленням до
майбутнього, упевненістю у собі, відповідальністю за власні дії, а також
гнучкістю мислення. За психологічним сенсом отриманого комплексу
показників останні можна кваліфікувати як такі, що відповідають
конструктивному типу гендерних експектацій.

Отриманий симптомокомплекс властивостей досліджуваних із орієнтацією на
організаційні ролі, а саме – баланс інтернального і екстернального
локусу контролю, самоконтроль в управлінні власним життям, прагнення на
соціальні досягнення, самоприйняття при одночасній обмеженості
перспектив найближчого майбутнього і недостатньою упевненістю у собі –
дає підстави інтерпретувати рольову схильність даної групи досліджуваних
як таку, що відповідає адаптивному типу гендерних експектацій.

Змістовим еквівалентом показників досліджуваних із орієнтацією на
виконавські ролі слугують: екстернальність в галузі досягнень і невдач,
а отже і залежність від зовнішніх впливів, особистісна настанова на
модель виконавської діяльності, низький ступінь особистісного
самовизначення, залежність самоідентифікації від референтної групи,
слабка диференційованість власного потенціалу, несамостійність суджень
(ригідність), недостатній самоконтроль, невисокий рівень упевненості у
собі і самоповаги, що супроводжується внутрішнім дискомфортом і
емоційною лабільністю. За сенсом отриманого комплексу є підстави
кваліфікувати останній як такий, що відповідає статевотипізованому типу
гендерних експектацій.

Спирання на інтуїцію, відсутність саморефлексії, домінування
полімодальних емоцій, беззастережно оптимістичне ставлення до
майбутнього, ідеалізовані (”мрійливі”) уявлення про шляхи досягнення і
функціональні вимоги майбутньої ролі досліджуваних із недиференційованим
типом гендерних самоідентифікацій дають підстави віднести цю групу
досліджуваних до дифузного (неконгруентного) типу гендерних
експектацій.

Відносно спільні для груп чоловіків і жінок за своїм змістом і
спрямованістю типології очікувань дозволяє вважати їх базисними для
оволодіння відповідними рольовими позиціями. Натомість, за умови
спільності виокремлених типологій гендерних експектацій міра виразності
та ієрархія окремих компонентів у кожній із встановлених гендерних рис
виявилися відмінними як у площині інтер-, так і інтрагрупового аналізу,
що вказує на необхідність застосування диференційованого підходу.

У контексті отриманих співвідношень типу гендерних експектацій і
рольових виборів, на особливу увагу заслуговують факти наявності певної
кількості досліджуваних із недиференційованим (7 осіб у групі чоловіків
і 13 – у групі жінок) і неконгруентним (неузгодженість гендерної
самоідентифікації структурі очікувань, відповідно і рольовим виборам)
типами. В останньому випадку у складі чоловічої групи мало місце 20
розбіжностей (зокрема, 5 самоідентифікацій осіб із фемінною і 6 — з
андрогінною домінантою за шкалою маскулінності; 3 із андрогінною за
шкалою фемінності, а також 3 із маскулінною і 3 із фемінною за шкалою
андрогінності). Відповідно у жіночій групі кількість невідповідностей
сягала 31 випадків (8 андрогінних самоідентифікацій за шкалою
фемінності; 19 фемінних за шкалою маскулінності і 4 фемінних за шкалою
андрогінності).

Беручи до уваги доволі значний відсоток зазначених випадків у загальному
складі досліджуваних вибірок (24,5% у групі чоловіків і 29,5% — у
жіночій), було визнано доцільним виокремити таких досліджуваних в
експериментальну групу, де мала здійснюватись корекція зазначених
розбіжностей.

На базі отриманих даних було розроблено емпіричну модель (див.рис.1),
яка виконувала у подальшому роль загальної стратегії організації
формувального етапу дослідження.

Рис.1. Модель співвідношення гендерних експектацій і рольових позицій
особистості

У третьому розділі – “Корекція рольових дисгармоній засобами
психологічної допомоги” – подається загальна процедура організації та
послідовність застосування програми психологічної допомоги,
обґрунтовується закладений у її зміст комплекс методичних прийомів,
аналізуються результати, отримані на етапі констатації та формування,
здійснюється порівняльний аналіз ефективності розробленої програми,
накреслюються перспективи впровадження отриманих результатів у
педагогічну практику.

Зміст програми складався із 18 занять (17 основних і 1 – підсумкове)
тривалістю 1,5-2 години. Кількість учасників експериментальної групи
склало 71 особу із неконгруентною та недиференційованою гендерною
ідентичністю. В одній групі кількість досліджуваних не перевищувала 15
осіб.

Загальна мета програми корекції рольових дисгармоній полягала:

— у підвищенні рівня усвідомлюваності змісту і спрямованості очікувань
(експектацій), техніки постановки і досягнення цілей, здатності до
побудови часової перспективи залежно від самоатрибуції особистістю
гендерної належності;

— у підвищенні рівня самоактуалізації і самопрезентації себе як суб’єкта
майбутньої професійної діяльності, здатності до побудови особистісної та
професійної перспективи;

— у проблематизації й актуалізації в особистості наявних гендерних
уявлень, у корекції гендерних стереотипів;

— у підвищенні здатності до рефлексії гендерних ролей, до самостійного
контролю над своїм майбутнім;

— у сприянні становленню відповідального ставлення до процесу власного
життєздійснення.

Загальна процедура формувальної (корекційної) частини даного дослідження
складалася із трьох етапів, кожен із яких містив 6 занять.

Якісно-кількісна оцінка ефективності впровадження експериментальної
програми здійснювалась шляхом порівняльного аналізу із даними
досліджуваних контрольних груп за допомогою методичних прийомів, що
використовувалися на етапі констатації.

Статистичний аналіз (за критерієм Стьюдента) інтергрупових відмінностей
показників, отриманих на постекспериментальній стадії контрольною (n=83)
і експериментальної (n=27) групами чоловіків і жінок (n=105 – контрольна
група і n=44 – експериментальна група), дозволив встановити майже повну
відсутність значимих відмінностей за переважною кількістю досліджуваних
змінних, що свідчить про досягнення досліджуваними обох вибірок
експериментальної групи такого рівня узгодженості складових, що має
місце у досліджуваних контрольної вибірки.

При цьому, за показниками локусу контролю в галузі досягнень,
упевненості у собі, самокерівництва, загального показника сенсожиттєвих
орієнтацій, а також процесу і локусу контролю життя виявилась перевага
представників експериментальної групи чоловіків (p>0.05).

За винятком трьох додаткових змінних (інтернальність в галузі сімейних
стосунків, самоцінність, самоприхильність), аналогічна картина
спостерігалась і у групі жінок, відмінності показників яких від
контрольної групи сягали середнього (p<0.01) і максимального (p<0.001) рівнів. Одержані за скороченою програмою дані порівняльного аналізу дозволили констатувати значні позитивні зміни у типах експектацій і відповідних ним рольових уподобань представників експериментальної групи, на відміну від контрольної, де аналогічна динаміка показників супроводжувалась незначними коливаннями (див.табл.1 і 2). Таблиця 1 Динаміка співвідношення гендерних експектацій і рольових позицій досліджуваних контрольної та експериментальної груп жінок на завершальному етапі дослідження Гендерна самоідентичність Контрольна група (n=105) Експериментальна група (n=44) Тип експектацій Тип експектацій Конструктивний Адаптивний Статевотипізований Конструктивний Адаптивний Статевотипізований Рольова позиція Рольова позиція креатор організатор виконавець креатор організатор виконавець Фемінність (n=76) 4 (3.8%) 15 (14.3%) 40 (38,1%) 2 (4.5%) 10 (22.7%) 10 (22.7%) Маскулінність (n=14) 2 (1.9%) 7 (6.7%) 6 (5.7%) 2 (4.5%) 4 (9.0%) 3 (6.8%) Андрогінність (n=15) 4 (3.8%) 10 (9.5%) 17 (16.2%) 5 (11.4%) 3 (6.8%) 5 (11.4%) Разом (n=105) 10 (9.5%) 32 (30.4%) 63 (60.0%) 9 (20.4%) 17 (38.6%) 18 (40.9%) Таблиця 2 Динаміка співвідношення гендерних експектацій і рольових позицій досліджуваних контрольної та експериментальної груп чоловіків на завершальному етапі експерименту Гендерна самоідентичність Контрольна група (n=83) Експериментальна група (n=27) Тип експектацій Тип експектацій Конструктивний Адаптивний Статевотипізований Конструктивний Адаптивний Статевотипізований Рольова позиція Рольова позиція креатор організатор виконавець креатор організатор виконавець Маскулінність (n=59) 25 (30.1%) 9 (10.8%) 15 (18.0%) 6 (22.2%) 3 (11.1%) 3 (11.1%) Фемінність (n=3) 1 (1.2%) 1 (1.2%) 1 (1.2%) 1 (3.7%) 2 (7.4%) 0 (0.0%) Андрогінність (21) 19 (22.9%) 6 (7.2%) 12 (14.4%) 4 (14.9%) 5 (18.5%) 3 (11.1%) Разом (n=83) 45 (54.2%) 16 (19.2%) 28 (33.7%) 11 (40.7%) 10 (37.0%) 6 (22.2%) У порівнянні із контрольною істотні зміни в експериментальних вибірках зафіксовані у всіх носіїв гендерних рис як за окремими типами очікувань і пов’язаними із ними виборами відповідних рольових позицій, так і за середнім показником їх співвідношення (20,4% проти 9,5% за конструктивним, відповідно 38,6% проти 30,4% за адаптивним і 40,9% проти 60,0% за статевотипізованим типом у жіночій групі). В свою чергу, у групі чоловіків спостерігається збільшення випадків виборів організаторських ролей (37% проти 19,2%) і водночас зменшення рольових виборів до професій виконавського змісту (22,2% проти 33,7%). Натомість, спільною для всіх вибірок, так само як і для носіїв окремих гендерних рис, залишається тенденція надання переваги рольовим функціям, успішність реалізації яких забезпечується переліком здібностей, цілком достатніх для задоволення вимог суто виконавської діяльності. Таким чином, здійснений аналіз ефективності впровадження розробленої у даному дослідженні експериментальної програми психологічної допомоги, спрямованої на подолання суперечливості між вимогами рольової позиції, змістом очікувань і гендерним статусом досліджуваних, дозволив отримати достатню аргументацію для констатації факту досягнення бажаної впорядкованості вказаних складових, відтак і такого рівня психічного розвитку, який властивий особистості як суб’єкту власного життєздійснення. У висновках підбиваються підсумки проведеного теоретичного і експериментального дослідження, на підставі отриманих результатів формулюються загальні висновки, накреслюються перспективи подальшого вивчення проблеми. Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити низку висновків, що підтвердили сформульовані гіпотези: 1. Встановлено, що гендерні експектації випускників вищого навчального закладу постають однією із найважливіших детермінант вибору ними рольової позиції у просторі наявних у соціумі альтернатив, зокрема, соціально-рольової позиції креатора, організатора, виконавця. 2. В контексті теорії цілепокладальної свідомості у дослідженні запропоновано розуміння експектації як утвореної у індивідуальному досвіді особистості диспозиції (готовності) до передбачення бажаного майбутнього у формі образу. Показано, що експектації особистості являють собою взаємопов’язану цілісність, що складається із трьох базових складових: досвіду самореалізації, актуального переживання світу і переважного стилю мислення. 3. Шляхом емпіричного дослідження визначено типологію гендерних експектацій (статевотипізовану, конструктивну, адаптивну і неконгруентну), її зв’язок із самоатрибуцією особистістю гендерних рис (маскулінності, фемінності, андрогінності) і локалізацією здійснюваних особистістю рольових позицій. 4. Усвідомлення і переживання особистістю множинності варіантів вибору рольових позицій опосередковується самооцінками гендерної ідентичності і пов’язаним з нею комплексом когнітивних, емоційних і особистісних характеристик. 5. Доведено, що особи із конструктивним типом експектацій використовують меншу кількість концептів для обґрунтування і структурування образу бажаної рольової позиції, у порівнянні із представниками адаптивного і статевотипізованого типів, які використовують значно більшу кількість слабко диференційованих концептів, заданих їм актуальною ситуацією об’єктивної (зовнішньої) реальності. 6. Встановлено, що інконгруентність гендерної самоідентифікації та бажаної рольової позиції супроводжується орієнтаціями особистості, з одного боку, на невідрефлексовані суб’єктивні уподобання бажаної статеворольової поведінки, з іншого – на реалії професійної діяльності, яка входить у суперечність із наявним у особистості потенціалом. 7. Доведено, що ефективним засобом усунення випадків невідповідності (інконгруентності) гендерної самоідентифікації структурі особистісних очікувань рольових позицій є спеціально організована система корекційних впливів. Встановлено, зокрема, що, на відміну від результатів контрольної групи, внаслідок засвоєння досліджуваними експериментальної групи інформаційних, рефлексивних і операційних складових програми істотно збільшився відсоток випадків застосування ними конструктивної й адаптивної стратегій, відповідно і засвоєння ними технік, притаманних функціональним вимогам рольових позицій креативного і адаптивного змісту при одночасній мінімізації випадків використання рецептивного (статевотипізованого) способу функціонування із його спрямуванням на виконавську ланку очікуваної професійної діяльності. Одержані у даному дослідженні результати не підтверджують поширену у соціально-психологічній літературі з гендерної проблематики тезу про істотний і позитивний вплив сучасної соціокультурної ситуації на зміну, передовсім молодою генерацією громадян, статеворольових уподобань і гендерних стереотипів, зокрема, у процесі вибору носіями протилежних гендерних якостей спільного професійного поля діяльності. В цьому зв’язку найближча перспектива у подальшому поглибленні досліджуваного напряму убачається нами у теоретичному обґрунтуванні і апробації, починаючи із первинної стадії професіоналізації в стінах вищого навчального закладу, диференційованих за гендерним критерієм спеціальних курсів з метою попередження у майбутньому можливих внутрішньоособистісних конфліктів, зумовлених ситуацією невідповідності (інконгруентності) психологічного змісту гендерної самоідентифікації об’єктивним вимогам, очікуваним нею у майбутній професійній діяльності, з одного боку, з іншого - у суттєвому насиченні вказаних курсів змістом, спрямованим на оптимізацію у майбутнього фахівця його креативного потенціалу. Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях: Статті у наукових фахових виданнях: Литвинова О.В. Проблема гендерного равенства в современном обществе // Теоретичні і прикладні проблеми психології / Збірник наукових праць СНУ ім. В.Даля. – Луганськ, 2004. – №1 (6). – С. 107-113. Літвінова О.В. Гендерні особливості професіоналізму в структурі управління // Теоретичні і прикладні проблеми психології / Збірник наукових праць СНУ ім. В.Даля. – Луганськ, 2004. – №3 (8). – С. 74-82. Літвінова О.В. Методолого-концептуальне обґрунтування управлінської діяльності в умовах дотримання гендерної рівності // Психолого-педагогічні проблеми розвитку освітніх технологій. Збірник наукових праць. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2004. – С. 54-57. Літвінова О.В. Психічне здоров’я: гендерний аспект // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. – К.: “Міленіум”, 2005. – Т.7. – Вип. 5. – Ч.1. – С. 300-307. Літвінова О.В. Вплив гендерних стереотипів на професійне самовизначення особистості: теоретичний аспект // Наукові записки Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. – К.: Главник, 2005. – Вип. 26: в 4-х томах. – Том 3. – С. 3-7. Літвінова О.В. Гендерна детермінація ціннісних орієнтацій молоді в сучасному суспільстві // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць СНУ ім. В.Даля. – Луганськ, 2005. – №2 (11). – С. 132-140. Літвінова О.В. Гендерні експектації як предмет психологічного аналізу // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. – К.: “Логос”, 2006. – Т.7. – Вип. 7. – С. 139-146. Літвінова О.В. Теоретичний аналіз психологічної категорії “життєва перспектива” особистості // Збірник праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 2006. – Частина перша. – С. 72-74. Тези доповідей на науково-практичних конференціях: Литвинова О.В. Пословицы В.И.Даля как психологический феномен развития личности студента // Сборник докладов и сообщений Восьмых Международных Далевских чтений, посвященных 203-летию со дня рождения Владимира Даля. – Луганск, 2004. – С. 147-149. 10. Литвинова О.В. Исследование гендерных различий в стиле управления // VII Всеукраїнська конференція молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”. 28 жовтня 2004 року. - Тези доповідей. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. – С. 142-144. Анотація Літвінова О.В. Вплив гендерних експектацій на соціально-рольову позицію майбутнього фахівця – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи. – Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – Київ, 2007. Дисертація є теоретичним і експериментальним дослідженням проблеми впливу гендерних експектацій на соціально-рольову позицію майбутнього фахівця. На основі систематизації основних концептуальних підходів до розв’язання зазначеної проблеми, в роботі висувається і обґрунтовується теза про існування тісного зв’язку між актом обрання випускником вищого навчального закладу рольової позиції і типом очікувань, зумовлених гендерною самоідентифікацією. Встановлено, що зумовлений змістом гендерної самоатрибуції (маскулінності, фемінності, андрогінності) тип очікувань (конструктивний, адаптивний, статевотипізований) постає чинником вибору відповідної рольової позиції – креатора, організатора чи виконавця. Виявлено, що неузгодженість (інконгруентність) змісту гендерних експектацій передбачуваної особистістю рольової позиції супроводжується невпорядкованістю засобів, якими забезпечується несуперечливість об’єктивного змісту ролі суб’єктивному потенціалу особистості. Розроблено та апробовано спеціальний курс психологічної допомоги, спрямований на озброєння досліджуваних техніками, якими досягається узгодження суб’єктивної реальності із об’єктивним змістом передбачуваних особистістю рольових уподобань. Ключові слова: гендерні експектації, соціально-рольова позиція, самоідентичність, інконгруентність, диспозиція, передбачення, образ бажаного майбутнього, психологічна допомога, самоатрибуція. Аннотация Литвинова О.В. Влияние гендерных экспектаций на социально-ролевую позицию будущего специалиста. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 – социальная психология, психология социальной работы. – Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. – Киев, 2007. Диссертация является теоретическим и экспериментальным исследованием проблемы влияния гендерных экспектаций на социально-ролевую позицию будущего специалиста. На основе систематизации основных концептуальных подходов к решению указанной проблемы, в работе формулируется и обосновывается положение о существовании тесной связи между актом выбора выпускником высшего учебного заведения ролевой позиции и типом ожиданий, обусловленных гендерной самоидентификацией. В результате анализа и обобщения имеющихся в литературе взглядов относительно исследуемой проблемы, в диссертации представлена теоретическая модель, формулируются исходные принципы, обосновывается логика построения процедуры экспериментального исследования. Полученный с помощью комплекса методических приемов массив (44 показателя) эмпирических данных, которые были подвергнуты кластерному, факторному и корреляционному анализу, позволил вычленить специфику связи содержания гендерных экспектаций исследуемых с определенной гендерной доминантой и обусловленного этой спецификой характера предпочтений студентами социально-ролевой позиции. Установлено, что обусловленный содержанием гендерной самоатрибуции (маскулинности, феминности, андрогинности) тип ожиданий (конструктивный, адаптивный, полотипизированный) является фактором выбора соответствующей ролевой позиции – креатора, организатора, исполнителя. Показано, что несоответствие (инконгруэнтность) содержания гендерных экспектаций предпочитаемой личностью ролевой позиции сопровождается неупорядочностью средств (информативных, когнитивных, личностных, инструментальных), которыми обеспечивается согласованность объективного содержания роли с субъективным потенциалом личности. Разработан и апробирован специальный курс психологической помощи, направленный на вооружение личности техниками, которыми достигается соответствие субъективной реальности объективному содержанию ролевых предпочтений. Показано, в частности, что, в отличие от результатов контрольной группы, овладение испытуемыми экспериментальной группы информационным, рефлексивным и операционным содержанием коррекционной программы привело к существенному увеличению случаев использования ими конструктивных и адаптивных стратегий, соответственно и техник, релевантных ролевым требованиям креативного и адаптивного содержания, при одновременной минимизации случаев ориентаций на исполнительское звено ожидаемой ими сферы профессиональной деятельности. Ключевые слова: гендерные экспектации, социально-ролевая позиция, самоидентичность, инконгруэнтность, диспозиция, предвидение, образ желаемого будущего, психологическая помощь, самоатрибуция. Summary Litvinova O.V. Influence of gender expectations on social-role position of future specialist. – Manuscript. Dissertation to gain Candidate degree in psychology, specialty 19.00.05 – social psychology; psychology of social work. – G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciencs of Ukraine. – Kyiv, 2007. The dissertation is a theoretical and experimental research of the problem of gender expectation influence on the social-role position of a future specialist. On the base of systematization of main conceptual approaches to the decision of the mentioned problem, the idea is formulated and proved about existence of close communication between the act of a graduate’s choice of a role position and the type of his/her expectations caused by gender self-identity. The type of expectations (constructive, adaptive or gender-typised one), which is caused by the gender self-perception (masculine, femine or androgynic one) is a factor of choice of corresponding role position – of a creator, an organizer, an executor. The special course is developed and approved of the psychological help directed on a person’s mastering technques by which conformity of subjective reality to the objective contents of role preferences is achieved. Key words: gender expectations, social-role position, self-identity, incongruention, disposition, prediction, an image of the desirable future, psychological help, self-attribution. PAGE 1 Самоідентичність Тип гендерної ідентичності Маскулінність Фемінність Андрогінність Недиференційований Гендерні експектації (уявлення про можливу реалізацію очікувань в життєдіяльності) Досвід самореалізації Переживання світу (актуальне) Мислення (гнучкість) Тип гендерних експектацій Статевотипізований (рецептивний) Неконгруентний (дифузний) Рольові позиції Організатор Виконавець Креатор Адаптивний (врівноважений) Конструктивний (перетворювальний)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *