Трофічні взаємовідносини білого (hypophthalmіchthys molitrix val.) і строкатого (aristichthys nobilis rich.) товстолобів та молоді промислових видів р

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УААН

КРУЖИЛІНА Світлана Володимирівна

УДК 597–153–11:597-135

Трофічні взаємовідносини білого (hypophthalmіchthys molitrix val.) і
строкатого (aristichthys nobilis rich.) товстолобів та молоді
промислових видів риб кременчуцького водосховища

03.00.10- іхтіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі вивчення біоресурсів водосховищ Інституту
рибного господарства Української академії аграрних наук

Науковий керівник: кандидат біологічних наук, старший науковий
співробітник

ТАРАСОВА Ольга Михайлівна

Інститут рибного господарства УААН

старший науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий
співробітник

Інститут гідробіології НАН України

провідний науковий співробітник

ЩЕРБАК Володимир Іванович

кандидат біологічних наук

Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України

старший викладач

ЦЕДИК Вікторія Валентинівна

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса
Шевченка, біологічний факультет, кафедра зоології.

Захист дисертації відбудеться 19 жовтня 2006 р. о 14 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.364.01 в Інституті рибного
господарства УААН за адресою: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту рибного
господарства УААН (03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135).

Автореферат розісланий 18 вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук Кражан С.А. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

В умовах інтенсивного антропогенного навантаження на водні екосистеми
особливої актуальності в останні роки набуває спрямоване формування
іхтіофауни та більш повне використання біопродукційного потенціалу
дніпровських водосховищ. Найбільш поширеним методом підвищення
рибопродуктивності водосховищ є вселення далекосхідних рослиноїдних риб
(насамперед білого та строкатого товстолобів). Щорічне зариблення
дніпровських водосховищ товстолобами дозволило на початок 80-х років
сформувати промислові стада і забезпечити збільшення річного вилову
частикових риб на 30%.

Живлення товстолобів у дніпровських водосховищах вивчалось, головним
чином, на початку вселення та в період створення їх промислових стад
(Вовк, Стеценко, 1985; Тарасова, 1985), проте трофічні взаємовідносини
товстолобів з молоддю основних промислових видів риб аборигенної
іхтіофауни водосховищ, зокрема з лящем, пліткою та плоскиркою, майже
взагалі не вивчались.

Актуальність теми. У даний час найпродуктивнішим за виловом товстолобів
на каскаді дніпровських водосховищ є Кременчуцьке водосховище. В період
1996-2000 рр. за рахунок вилову цих видів формувалось до 32% улову
крупного частику. Вселення товстолобів у Кременчуцьке водосховище,
головним чином, проводиться на акваторії Сулинської затоки (площа понад
24 тис. га). Вселенці не здійснюють тривалих міграцій, тобто Сулинська
затока є основним місцем їх концентрації в Кременчуцькому водосховищі
(Полторацкая, 1984). Згідно промислової статистики, вилов товстолобів в
цьому районі складає біля 95% загального їх вилову з Кременчуцького
водосховища, серед яких 68% – строкаті товстолоби, 18% – білі, 14% –
гібриди товстолобів. В товщі води товстолоби тримаються в 1-3 метровому
поверхневому шарі води, при цьому вони відшукують температурний оптимум
як у горизонтальній, так і у вертикальній площині (Озинковская, 1986;
Голуб, 1994), тобто у весняний період мілководдя з глибинами до двох
метрів, які прогріваються в першу чергу, є основним місцем їх нагулу.
Строкатий товстолоб в природних водоймах – зоопланктофаг, що живиться
переважно коловертками та нижчими ракоподібними і переходить на живлення
фітопланктоном і детритом тільки при нестачі зоопланктону (Никольский,
1968; Соболев, 1968; Данченко, 1971; Балтаджи, 1972). Білий товстолоб –
фітопланктофаг, але в складі його поживи також присутній зоопланктон.

Наряду з цим, на акваторії Сулинської затоки зосереджена значна частка
нерестових та нагульних угідь таких видів риб як лящ, плітка, плоскирка,
сазан, судак, щука, окунь та інші. Значення цих нерестовищ продовжує
зростати, тому що через значні добові коливання рівня води частина
нерестовищ у вершині водосховища втратила своє значення, а заплавні луки
в межиріччях Росі й Вільшанки відторгнені для сільськогосподарського
використання (Демченко, Моляка,1976).

Висока чисельність товстолобів у Сулинській затоці може призвести до
інтенсивного трофічного пресу на кормові об’єкти, зокрема зоопланктонні
угрупування, особливо на ділянках з підвищеною концентрацією молоді
аборигенних видів риб.

В цих умовах важливого значення набуває необхідність більш детального
вивчення живлення і трофічних взаємовідносин вселенців з молоддю
аборигенних видів риб та оцінка екологічних чинників, які визначають
об’єми поповнення стад товстолобів, в межах, що не призводять до
деградації іхтіоценозу.

Важливість даних робіт підсилюється тим, що в перспективі планується
значно збільшити обсяги вселення товстолобів, зокрема у Кременчуцьке
водосховище.

Таким чином, вивчення живлення і трофічних взаємовідносини між
вселенцями та молоддю аборигенної іхтіофауни є однією з актуальних
біологічних проблем, яка представляє значний практичний інтерес для
раціонального і невиснажливого використання біологічних ресурсів
рибогосподарських водойм України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в Інституті рибного господарства УААН протягом 1997-2005
рр. в рамках бюджетної тематики “Розробити науково-обґрунтовану систему
раціонального ведення рибного господарства на дніпровських водосховищах
в умовах посиленого антропогенного впливу” (№ держ. реєстрації 0196 U
023118) і “Вивчити та визначити основні механізми функціонування
біоценозів великих рівнинних водних об’єктів (дніпровських водосховищ) з
урахуванням їх екологічного стану”(№ держ. реєстрації 0102 U 002050).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – вивчити живлення і трофічні
взаємовідносини товстолобів із молоддю основних промислових видів риб
аборигенної іхтіофауни Кременчуцького водосховища, особливо Сулинської
затоки, де спостерігаються основні концентрації цих риб.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні задачі:

— вивчити розвиток фіто-, зоопланктону і зообентосу навесні в
післянерестовий період, та влітку в період нагулу молоді аборигенних
видів риб;

— дослідити живлення молоді основних промислових видів риб — ляща,
плітки, плоскирки та білого та строкатого товстолобів;

— встановити основні закономірності, що характеризують залежність
спектру поживи досліджуваних риб (товстолоби, молодь ляща, плітки,
плоскирки) від якісного та кількісного розвитку основних компонентів
кормової бази риб водосховища;

— дослідити трофічні взаємовідносини між товстолобами та молоддю ляща,
плітки, плоскирки.

Об’єкт дослідження – живлення та трофічні взаємовідносини молоді ляща,
плітки, плоскирки з білим та строкатим товстолобами.

Предмет дослідження – кормова база риб Кременчуцького водосховища
(фіто-, зоопланктон, зообентос), склад поживи личинок, цьоголіток та
дволіток ляща, плітки, плоскирки і білого та строкатого товстолобів.

Методи дослідження. Поставлені в роботі задачі вирішували відповідно до
загальновизнаних та уніфікованих іхтіологічних, трофологічних,
гідробіологічних методик, розрахунки та статистичну обробку проводили за
допомогою електронних таблиць редактора Microsoft Office Excel 2003.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проаналізовано кормові
взаємовідносини личинок і молоді основних промислових видів риб з білим
(БТ) та строкатим (СТ) товстолобами Кременчуцького водосховища, особлива
увага приділялась району Сулинської затоки, де спостерігаються основні
концентрації цих риб.

Встановлено наявність трофічної конкуренції між личинками ляща, плітки,
плоскирки з СТ та в меншій мірі БТ на фоні низьких біомас зоопланктонних
угрупувань. Виявлено, що найбільш напружені трофічні взаємовідносини
спостерігаються за гіллястовусими ракоподібними між СТ та личинками,
менш напружені – між БТ і личинками. Між товстолобами та цьоголітньою і
дволітньою молоддю зазначених риб суттєвої конкуренції не виявлено, але
низькі індекси подібності поживи (ПП) по зоопланктону не обов’язково є
свідченням відсутності конкуренції у трофічних взаємовідносинах між
ними, так як при недостатній кількості у водоймі основної поживи
(зоопланктон) молодь зазначених риб переходила на другорядні кормові
об’єкти (фітопланктон, макрофіти і детрит), а також на більш раннє
живлення зообентосом, внаслідок чого спектри поживи по основному корму
(гіллястовусі ракоподібні, коловертки) перетинались в незначній мірі.

Розраховано кореляційні залежності між показниками, що характеризують
інтенсивність живлення товстолобів та молоді риб. Виявлено, що зі
збільшенням розміру молоді збільшується її відносний ваговий приріст та
маса харчової грудки. Вгодованість в значній мірі залежала від біомаси
веслоногих ракоподібних та личинок хірономід. Індекс наповнення
кишечника молоді залежав від частки гіллястовусих ракоподібних у складі
поживи, а у дволіток ляща – від частки зообентосу.

Встановлено, що одним із багатьох факторів, що негативно впливають на
біомасу зоопланктону, зокрема гіллястовусих ракоподібних та коловерток у
Сулинській затоці, є наявність значної кількості строкатих товстолобів.

Вивчено якісний і кількісний розвиток основних компонентів кормової бази
риб водосховища, виявлено основні закономірності, що характеризують
залежність спектру поживи досліджуваних риб (товстолоби, молодь ляща,
плітки, плоскирки) від якісного та кількісного розвитку основних
компонентів кормової бази іхтіофауни водосховища.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали досліджень є основою
у розробці нормативів вселення товстолобів у водосховища України. Об’єми
вселення СТ необхідно розраховувати на основі даних аналізу
гідробіологічних проб, зокрема біомаси гіллястовусих ракоподібних та
коловерток у літоральній та пелагіальній зонах водосховища, враховуючи
багаторічну тенденцію до збільшення чи зменшення їх розвитку у
водосховищах, що допоможе запобігти завищенню норм зариблення і, як
наслідок, уникнути їх негативного впливу на умови відтворення та нагулу
риб аборигенної іхтіофауни водосховища.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто сформульована і
обґрунтована тема, мета і основні завдання досліджень, проаналізована
наукова література за темою дисертаційної роботи, освоєні необхідні
методики польових та лабораторних досліджень. Проведено збір і
опрацювання матеріалу, тобто кормової бази риб (фіто-, зоопланктон,
зообентос), живлення молоді ляща, плітки, плоскирки і БТ та СТ,
узагальнені отримані данні, проведено статистичну обробку, написано
дисертаційну роботу, сформульовано висновки та практичні рекомендації.
Самостійно підготовлено до публікації статті за результатами
дисертаційної роботи.

Апробація результатів роботи. Результати досліджень були представлені на
Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні напрямки та проблеми
аквакультури” (Херсон, 1998); на Міжнародній науково-практичній
конференції “Пресноводная аквакультура в центральной и восточной Европе:
достижения и перспективы” (Киев, 2000); на Міжнародній
науково-практичній конференції “Актуальні проблеми аквакультури та
раціонального використання водних біоресурсів водойм” (Київ, 2005).
Матеріали дисертаційної роботи також доповідались на наукових семінарах
ІРГ УААН.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з
них: 5 статей у наукових фахових виданнях внесених до реєстру ВАК
України з яких 4 без співавторів, та 5 тез на міжнародних
науково-практичних конференціях.

Структура та об’єм роботи. Дисертація складається із вступу, 6 розділів,
висновків, рекомендацій, списку використаних літературних джерел, що
нараховує 139 найменувань, з яких 3 іноземні. Основну частину викладено
на 120 сторінках машинописного тексту, робота має 49 таблиць, 32
рисунка. Загальний об’єм рукопису становить 154 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Розглянуто етапи, напрямки та основні результати робіт
з вивчення живлення білого та строкатого товстолобів у ставах та
водосховищах дніпровського каскаду, проаналізовано літературу з питання
вивчення живлення личинок і молоді ляща, плітки, плоскирки, зокрема у
Кременчуцькому водосховищі.

Виконаний ретроспективний аналіз кормової бази: фіто-, зоопланктону.
Доведено, що після стабілізації гідробіологічного режиму знизилось
цвітіння води синьозеленими водоростями, але інтенсифікувалась вегетація
високопродуктивних дрібноклітинних діатомових і хлорококових водоростей
(Щербак, 1989, 2003). Відмічено тенденцію до поступового зменшення
біомаси зоопланктону дніпровських водосховищ (Зимбалевская и др., 1989
та інш.).

Встановлено, що робіт з вивчення трофічних взаємовідносин вселенців
(товстолобів) із молоддю аборигенної іхтіофауни дніпровських водосховищ
майже не існує. Лише у Каховському водосховищі проведено ряд дослідів з
вивчення кормових взаємовідносин товстолобів з тюлькою та молоддю риб
(Гейна, 1998). Отже, вивчення живлення і трофічних взаємовідносин між
вселенцями та молоддю аборигенної іхтіофауни водосховищ в сучасних
умовах (зниження вегетації водоростей та розвитку зоопланктону на фоні
накопичення значних біомас товстолобів) є однією з актуальних
біологічних проблем, яка представляє значний практичний інтерес для
раціонального і невиснажливого використання біологічних ресурсів
рибогосподарських водойм України.

Матеріали та методи досліджень. Матеріал збирався по всій акваторії
Кременчуцького водосховища у весняний та літній періоди 1997-2005 рр.
Особливу увагу приділяли нижній ділянці водосховища, зокрема Сулинській
затоці, на акваторії якої сконцентроване значне промислове стадо
товстолобів і знаходяться цінні нерестовища основних промислових видів
риб аборигенної іхтіофауни.

Відбір проб фіто-, зоопланктону та зообентосу проводили одночасно з
відловом молоді аборигенних видів та товстолобів, паралельно визначали
температуру води та прозорість за допомогою диска Секкі.

Фітопланктон відбирали батометром Бекмана з поверхні, середини та
придонних горизонтів водної товщі. Фіксація, згущення, камеральне
опрацювання проводилось згідно методик (Федоров, 1979, Щербак, 2002).
Біомасу визначали лічильно-об’ємним методом (Топачевский, Масюк, 1984).

Зоопланктон відбирали конусною сіткою Джеді (діаметр – 25 см)- у
прибережній зоні — методом фільтрування через сітку 100 дм3 води, а на
глибоководних ділянках (більше 3 м) – методом тотальних проб, які
обробляли за загальновизнаними у гідробіології методиками (Жадин, 1960
Киселев, 1969). Визначення індивідуальної маси організмів виконувалось
за таблицями індивідуальних мас (Мордухай-Болтовской, 1954, 1987).

Збір макрозообентосу проводили за допомогою дночерпака Петерсена, із
площею захоплення 0,025 м2. Проби промивали, організми розбирали за
групами і фіксували 40% формаліном, доводячи концентрацію проби до 4%.
Біомасу окремих груп організмів визначали шляхом зважування на торсійних
терезах. Камеральне опрацювання проводили за загальновизнаними методами
(Иоффе, 1961).

Для відлову молоді ляща, плітки та плоскирки використовували тканку із
капронового сита № 7, розміром 10х1м. Молодь фіксували 4% розчином
формаліну. З кожного улову відбирали по 5 екз. кожної розмірної групи
для вивчення живлення молоді. Матеріал обробляли, шляхом визначення
вмісту кишечників кожної розмірної групи риб (Методические
рекомендации…, 1980; Математическое пособие по изучению питания…,
1974).

Товстолобів відловлювали ставним двохкотловим неводом з кроком вічка
задньої стінки котла 60-100 мм, довжиною крила 120 м, дзеркала та гаків
по 15 м який був встановлений в районі нерестовищ і ставними сітками з
кроком вічка 30-120 мм, які вибирались кожні 2-4 години. Вивчення
живлення проводили за загальновизнаною методикою (Боруцкий, 1955).

Вміст кишечників досліджуваних риб вивчали, визначаючи видовий склад,
кількість і біомасу незруйнованих клітин фітопланктону та організмів
зоопланктону. Відсоток детриту та макрофітів у складі поживи визначали
методом візуальної оцінки об’ємних співвідношень детриту та макрофітів
до інших кормових компонентів в полі зору бінокуляру (Боруцкий, 1950).
Загальні індекси наповнення кишечників, індекси уникнення-переваги
розраховували відповідно загальновизнаних методик (Зенкевич, 1931,
Ивлєв, 1953, Шорыгин, 1952). Індекси подібності поживи (Шорыгин, 1952)
між товстолобами та цьоголітками, а також дволітками ляща, плітки і
плоскирки розраховані окремо для кожного виду кормових організмів, а між
товстолобами та личинками плітки і плоскирки — не за видами, а за
групами кормових організмів через відсутність у літературі матеріалів
щодо видового складу кормових компонентів у харчовій грудці личинок риб.
Відомості щодо живлення личинок плітки та плоскирки запозичені з
літературних джерел (Кудринская, 1970), даних щодо живлення личинок ляща
на різних стадіях розвитку в цей же період в літературі не знайдено.

Всього відібрано та проаналізовано проб фітопланктону – 130,
зоопланктону – 130, зообентосу – 86 , відловлено для вивчення живлення:
молоді риб (лящ, плітка, плоскирка) – 1446 екз та товстолобів – 110 екз.

Данні щодо біомаси фітопланктону та зообентосу в літній період 1997-1999
рр. люб’язно надані Тарасовою О.М., зоопланктону – Богдановою Л.Н.

Обчислення та статистичну обробку проводили на комп’ютері за допомогою
електронних таблиць редактора Microsoft Office Excel 2003.

Характеристика Кременчуцького водосховища та його заток. Кременчуцьке
водосховище заповнено в 1960 р. Загальна площа водосховища при
нормальному підпірному рівні – 2250 км2, причому 18,7% складають
мілководдя з глибинами до двох метрів. Середня глибина водосховища – 6
м, середня ширина – 15,1 км, довжина по осі – 149 км (Денисова,
Тимченко, 1989).

У пониззі водосховища розташована найбільша із заток Кременчуцького
водосховища – Сулинська затока, її площа понад 24 тис. га, з яких майже
половина – мілководдя із глибинами до 2 м. Сулинська затока являє собою
найбільш цінний район для відтворення ляща, плоскирки, плітки, сазана, у
меншій ступені судака, щуки та окуня у нижній і середній ділянках
водосховища. Неподалік від греблі в нижній частині водосховища
розташована Цибульницька затока, де вона є найбільш великою акваторією
для розмноження окуня, в’язя, судака, в меншій мірі – ляща, плітки,
плоскирки та інших видів риб. Площа затоки близько 1 тис. га, середня
глибина 4,5 м, максимальна – 8 м.

Кормова база риб. За даними проведених досліджень по вивченню кормової
бази риб у 1997-1999 рр., біомаса фітопланктону Сулинській затоці у
весняний період складала 0,1-0,8 г/м3 з домінуванням діатомових і в
меншій мірі – синьозелених водоростей. Влітку вегетація водоростей
значно зростала до 13,4-73,3 г/м3 у Сулинській затоці, 29,5-75,5 г/м3 –
у Цибульницькій, 61,6-108,1 г/м3 – у пониззі водосховища, 3,5 г/м3 – у
верхів’ї водосховища. Домінували переважно синьозелені водорості,
складаючи на різних ділянках від 31 до 88% біомаси водоростей.

Біомаса зоопланктону у весняний період у Сулинській затоці знаходилась в
межах 0,22-0,27 г/м3, основу якої формували коловертки, складаючи до
90%. Влітку розвиток зоопланктону знаходився на значно нижчому рівні при
біомасах у Сулинській затоці 0,12-0,02 г/м3, у Цибульницькій – 0,04-0,80
г/м3, у пониззі водосховища – 0,11-0,57 г/м3 і у верхів’ї водосховища –
0,37 г/м3. Домінували за біомасою переважно гіллястовусі ракоподібні,
складаючи на різних ділянках від 23 до 75%, а у 1999 р. у Цибульницькій
затоці – коловертки (70%).

Біомаса макрозообентосу у літній період у Сулинській затоці становила
4,5-4,9 г/м2, у Цибульницькій – 0,3-3,9 г/м2, у пониззі водосховища –
5,7 г/м2 і у верхів’ї – 3,4 г/м2 при домінуванні, переважно, лялечок
хірономід (16-99%), крім верхів’я водосховища, де на піщаних ґрунтах
основу біомаси «м’якого» зообентосу складали гамаруси (65%).

У останні роки (2003-2005 рр.) влітку рівень розвитку фітопланктону у
водосховищі знизився. Влітку вегетація водоростей становила у Сулинській
затоці 5,2-21,2 г/м3, у Цибульницькій – 11,3-62,4 г/м3, у пониззі
водосховища – 1,7-4,3 г/м3. Домінували переважно синьозелені водорості,
складаючи на різних ділянках від 16 до 99% від загальної біомаси
водоростей з домінуванням Aphanizomеnon flos-aquae, Microcуstis
wesenbergii і, в меншій мірі, Oscillatoria planctonica, Anabaena
flos-aquae.

В цей же період спостерігалось збільшення рівня розвитку зоопланктону,
біомаса якого становила у Сулинській затоці 0,87-1,48 г/м3, у
Цибульницькій – 0,85-1,19 г/м3, у пониззі водосховища – 0,14-0,24 г/м3.
Домінували за біомасою у Сулинській та Цибульницькій затоках переважно
коловертки (65-86 та 51-73% відповідно), а у 2005 р. у Сулинській та у
2003 р. у Цибульницькій затоках – гіллястовусі ракоподібні (51,1 та 81%
відповідно). У пониззі водосховища основу біомаси зоопланктону формували
гіллястовусі ракоподібні (50-59%). Серед коловерток переважали
представники родини Brachionus та хижий вид Asplanchna priodonta. Серед
гіллястовусих – Chydorus sphaericus, Leptodora kindti, Corniger
macoticus та представники родин Ceriodaphnia і Simocephalus.

Біомаса макрозообентосу у літній період 2003-2005 рр. становила у
Сулинській затоці 3,2-11,2 г/м2, у Цибульницькій – 0,9-4,2 г/м2, у
пониззі водосховища – 11,4-27,8 г/м2. Основу біомаси “м’якого”
зообентосу в затоках формували лялечки хірономід (33-61%), а в пониззі
водосховища олігохети (53-67%).

Таким чином, в період 1997-2005 рр. за кількісними показниками розвитку
фітопланктону, зоопланктону та зообентосу Кременчуцьке водосховище можна
вважати середньо– та малокормним з домінуванням у фітопланктонних
угрупуваннях діатомово-синьозеленого комплексу. Основу біомаси
зоопланктонних угрупувань формували гіллястовусі ракоподібні та
коловертки, “м’якого” зообентосу – олігохети та лялечки хірономід.

Живлення товстолобів та молоді промислових риб аборигенної іхтіофауни.

Живлення білого (Hypophthalmіchthys molitrix) та строкатого
(Aristichthys nobilis) товстолобів. У весняний період в різні роки в
складі поживи БТ домінував детрит (53,4%) або діатомові водорості
(82,5%). В літній період основу поживи формували діатомові (20,2-41,5%),
синьозелені (19,4-28,3%) та зелені водорості (15,0-26,4%), а частка
детриту не перевищувала 9,4%. Зоопланктон у складі поживи у весняний
період був представлений веслоногими ракоподібними (7,4%) та в меншій
мірі коловертками (0,4-2,5%). Влітку частка коловерток у складі поживи
зростала (1,3-29,8%), а веслоногих та гіллястовусих ракоподібних була
незначною, складаючи відповідно 0,1-1,5% та 0,4-0,9% від маси харчової
грудки.

Розраховані індекси уникнення-переваги по фітопланктону (0,5-5,0) та по
зоопланктону (0,01-3,4) свідчать, що склад поживи БТ залежав, головним
чином, від розвитку кормових організмів у водоймі. При можливості БТ
більш охоче споживав діатомові водорості (0,9-19,2) та дрібні форми
коловерток (17-178).

Основною поживою СТ у весняний період був зоопланктон (39-63%) з
переважанням гіллястовусих ракоподібних (до 36,3%) та коловерток
(1,6-63,2%). Основними представниками гіллястовусих ракоподібних у
складі поживи були молодь Cladocera та Bosmina longirostris, серед
коловерток — Keratella quadrata, K.cochlearis, Synchaeta pectinata.
Фітопланктон у живленні великого значення не мав і був представлений
переважно діатомовими водоростями (9,1–14,8% від загальної маси харчової
грудки).

В літній період основним об’єктом живлення СТ були синьозелені
(23,0-85,8%), діатомові (2,6-52,3%) і зелені (0,5-20,0%) водорості та
зоопланктон (2-31%). Серед зоопланктону у складі харчової грудки
переважали гіллястовусі ракоподібні – 30,4%, або коловертки, складаючи
2,1-2,2% від маси харчової грудки. Основними представниками
гіллястовусих ракоподібних у поживі були Alona sp., Chydorus sphaericus,
Bosmina longirostris, коловерток – Keratella cochlearis, Keratella
quadrata, Trichocerca sp., Asplanchna priodonta. Детрит у живлені мав
другорядне значення (1-9%).

Розраховані індекси уникнення-переваги по фітопланктону (0,4-1,2) та
зоопланктону (0,9-304) свідчать, що склад поживи СТ залежав як від
вегетації кормових організмів у водоймі, так і від наявності улюбленої
поживи. Так, при можливості СТ більш охоче споживав діатомові водорості
(0,9-24), гіллястовусих ракоподібних (1,8-1470) та коловерток (17-125).

Інтенсивність живлення БТ і СТ як весною, так і влітку, була невисокою.
Середні індекси наповнення кишечників весною складали відповідно
76,4-176,7 і 136,5-224,9о/ооо (tо води 12-15оС), тоді як влітку –
149,5-322,3 і 145,3-210,2о/ооо (tо води 20-23оС), вгодованість (за
Фультоном) весною знаходились в межах 1,5-2,2 і 1,4-2,4; влітку –
1,9-2,5 і 2,0-2,9.

Встановлено, що інтенсивність живлення товстолобів залежала переважно
від температури води та ступеню розвитку кормової бази водосховища. Так,
у БТ виявлена суттєва позитивна кореляційна залежність між концентрацією
фітопланктону і детриту у водоймі та індексом наповнення кишечника
(r=0,72 і 0,67 відповідно), та кількістю фітопланктону у складі харчової
грудки (r=0,82). Також спостерігається помірна позитивна кореляція між
температурою води та індексом наповнення кишечника (r=0,40). У СТ
виявлена суттєва позитивна кореляційна залежність між температурою води
і вмістом фітопланктону у складі харчової грудки (r=0,90), та між
розвитком фітопланктону і коловерток у водоймі та їх відсотком в складі
харчової грудки (r=0,91 і 0,97 відповідно).Також спостерігається
незначна протилежна кореляційна залежність між біомасою гіллястовусих
ракоподібних та їх вмістом у складі харчової грудки СТ (r=-0,45), що
може бути пов’язано із виїданням організмів цієї групи.

Таким чином, основною поживою БТ у весняний та літній періоди був
фітопланктон. Але крім фітопланктону БТ влітку споживав значну кількість
зоопланктону, переважно коловертки, кількість яких у складі поживи
досягала до 30%. Основною поживою СТ весною були гіллястовусі
ракоподібні (36%), та коловертки (63%); влітку — фітопланктон (64-97%)
та гіллястовусі ракоподібні (0,1-30,4%).

Склад поживи товстолобів у першу чергу залежав від якісного складу та
кількісного розвитку планктону. Підвищена елективність у БТ
спостерігалась по відношенню до діатомових водоростей та коловерток, а у
СТ до діатомових водоростей та гіллястовусих ракоподібних.

Живлення молоді ляща (Abramis brama L.). Основною поживою цьоголіток
ляща (l=20-30 мм) у Сулинській затоці були діатомові (41,4%) та
синьозелені (17,7%) водорості. Роль зоопланктону у поживі була незначною
– 13,2% (11,9% від маси харчової грудки складали гіллястовусі
ракоподібні). Макрофіти займали 15,9% від складу харчової грудки.
Зообентос майже не мав значення для живлення цьоголіток, складаючи 0,3%
від загальної маси харчової грудки.

У Цибульницькій затоці основною поживою цьоголіток (l=30-48 мм) був
зоопланктон (42%) і зообентос (29%) з домінуванням у складі поживи
гіллястовусих ракоподібних (24%) та личинок хірономід (24,5%). Роль
фітопланктону у живленні була менш суттєвою – 20 % від загальної маси
харчової грудки.

Гіллястовусі ракоподібні у складі поживи були представлені Chydorus
sphaericus, Bosmina longirostris, Ceriodaphnia sp., Diaphanosoma
brachyurum, Alona sp., веслоногі ракоподібні у Цибульницькій затоці —
Cyclops sp. і Diaptomus sp., у Сулинській затоці – науплійними стадіями
гіллястовусих ракоподібних. Коловертки в більшості були представлені
Brachionus calyciflorus.

Різниця у живленні цьоголіток ляща на різних ділянках водосховища
пояснюється, в першу чергу, різною їх кормністю. Так, біомаса
зоопланктону у Цибульницькій затоці становила 0,21 г/м3, що значно
більше ніж у Сулинській затоці – 0,08 г/м3, а біомаса фітопланктону –
навпаки, лише 29,95 г/м3 проти 73,29 г/м3, відповідно.

Розраховані індекси уникнення-переваги по фітопланктону (0,2-2,1)
свідчать, що цьоголітки ляща не вибирали фітопланктон, за винятком
діатомових водоростей (0,3-89,6). Серед зоопланктону молодь довжиною до
30 мм найбільш активно споживала гіллястовусих ракоподібних (індекс
уникнення-переваги становить 507,5), а молодь довжиною 30-48 мм —
веслоногих ракоподібних (182,3). Також в її живленні, зі збільшенням
розміру, зростає значення личинок хірономід (36,6).

Основу живлення дволіток ляща (l=80-100 мм) у Сулинській затоці складав
зоопланктон з домінуванням гіллястовусих (32%) та веслоногих (12%)
ракоподібних. Суттєвою була роль детриту (39%) та значно меншою –
зообентосу (15%), 12% якого складали личинки хірономід. Фітопланктон у
живленні суттєвої ролі не відігравав (2%).

У Цибульницькій затоці та у верхів’ї водосховища основною поживою
дволіток (l=42-60 мм) був зообентос (31-46%) при переважанні ракушкових
раків (20-26%). Роль зоопланктону у живленні була дещо меншою – 29 та
18% відповідно, при домінуванні у Цибульницькій затоці веслоногих
(23,4%), а у верхів’ї водосховища – гіллястовусих ракоподібних (15,2%).
Фітопланктон у живленні значної ролі не відігравав (9-13%).

У складі поживи дволіток веслоногі ракоподібні були представлені:
переважно Cyclops sp., Diaptomus sp. та їх молоддю, гіллястовусі – у
Цибульницькій затоці – Daphnia cucullata, Alona sp., Chydorus
sphaericus, Leptodora kindti; у верхів’ї водосховища – Alona sp.,
Chydorus sphaericus, Bosmina longirostris та їх молоддю, у Сулинській
затоці – Leptodora kindti.

Індекси уникнення-переваги по фітопланктону (0,01-0,44) свідчать, що
дволітки ляща не вибирають фітопланктон. Найбільш улюбленою поживою
двохлітньої молоді ляща на всіх ділянках були веслоногі ракоподібні, про
що свідчать розраховані індекси уникнення-переваги, які становили у
Сулинській затоці 191,3; у Цибульницькій – 1230 і у верхів’ї водосховища
– 14,2. Також молодь ляща досить активно споживала гіллястовусих
ракоподібних – 85,9; 34,5; 3,7 відповідно.

Інтенсивність живлення молоді ляща влітку була невисокою. Середні
індекси наповнення кишечників коливались у цьоголіток від 74,7 до
111,1о/ооо, у дволіток – від 66,5 до 165,6о/ооо. Вгодованість молоді
ляща знаходилась на рівні 1,7-1,8 і 1,6-2,1 відповідно.

Аналізуючи розраховані кореляційні залежності між показниками, що
характеризують інтенсивність живлення молоді ляща, необхідно відзначити,
що при збільшенні розміру молоді ляща збільшується індекс наповнення
кишечника (r=0,53) та маса харчової грудки (r=0,92). Відносний ваговий
приріст молоді залежав від розвитку зоопланктону у водосховищі (r=0,51).

Живлення молоді плітки (Rutilus rutilus L.). У Сулинській затоці основу
живлення цьоголіток плітки (l=27-52 мм) складав детрит – 45-55%, в
меншій мірі – зоопланктон –12-22%, фітопланктон – 10-18% та зообентос –
1-16 %, незначну роль відігравали макрофіти – 1-8% від загальної маси
харчової грудки.

У пониззі водосховища основу поживи цьоголіток плітки (l=25-48 мм)
складав фітопланктон 1-86% і детрит 7-45%, при дещо меншому значенні
зоопланктону 5-35%, та зообентосу 2-8%. Макрофіти (11%) у складі поживи
були зафіксовані лише у 1997 р.

Фітопланктон у складі поживи був представлений діатомовими (0,2-18,7%) і
синьозеленими (0,7-65,9%) водоростями. Зоопланктон – гіллястовусими
ракоподібними (5,2-24,8%) і, в меншій мірі, веслоногими ракоподібними
(0,9-8,0% ). У Сулинській затоці серед гіллястовусих ракоподібних
найбільше значення у живлені цьоголіток мали Leptodora kindti, Daphnia
cucullata, Chydorus sphaеricus, серед веслоногих ракоподібних – Cyclops
sp., Diaptomus sp., серед коловерток – Filinia longisеta, у пониззі
водосховища серед гіллястовусих ракоподібних – Alona sp., Chydorus
sphaericus, Bosmina longirostris.

Зообентос у складі поживи цьоголіток плітки був представлений
олігохетами (0,7-9,2%) і личинками хірономід (2,4-4,6%), в дещо меншій
мірі — личинками комах (0,5-3,5%), а гамариди (4,7%) та мізиди (4,1%)
зустрічались лише у поживі цьоголіток Сулинської затоки.

Індекси уникнення-переваги по фітопланктону (0,01-1,24) свідчать, що
цьоголітки плітки споживали фітопланктон не досить активно, за винятком
діатомових водоростей (1,7-7,7). Найбільш улюбленою поживою були
гіллястовусі ракоподібні (20,6-405,4), і в меншій мірі – веслоногі
ракоподібні (40,8-204,0) та коловертки (0,3-74,7). Винятком був 1997 р.,
коли цьоголітки з відкритої ділянки пониззя досить активно споживали
коловерток (407,8) (Synchaeta pectinata, яка була в цей час одним із
домінуючих видів).

Склад поживи дволіток плітки на протязі періоду досліджень коливався в
значній мірі як на ділянках водосховища, так і по роках. У Сулинській
затоці пожива дволіток (l=50-69 мм) в основному складалась із
зоопланктону (9,3-76,9%) та детриту (9,1-61,6%), другорядне значення у
живленні мали зообентос (4,9-22,1%) та фітопланктон (0,1-3,1%).

У пониззі водосховища дволітки плітки (l=50-63 мм) споживали переважно
зообентос (7,7-45,4%), детрит (13,3-30,0%) і зоопланктон (24,5-25,5%).
Частка фітопланктону у складі поживи коливалась від 0,1 до 53,6%.

Серед зоопланктону найбільше значення у живленні дволіток мали
гіллястовусі (9,3-38,5%) та веслоногі ракоподібні (1,0-35,1%).
Коловертки в незначній кількості (3,3%) зустрічались лише у складі
поживи дволіток у Сулинській затоці у 1997 р. Основними представниками
гіллястовусих ракоподібних у складі харчової грудки дволіток у
Сулинській затоці були Leptodora kindti, Chydorus sphaericus, у пониззі
– Bosmina longirostris, Daphnia cucullata, Chydorus sphaericus, серед
веслоногих на обох ділянках – Cyclops sp., Diaptomus sp.

Зообентос у поживі дволіток плітки був представлений олігохетами
(5,5-11,0%) і личинками хірономід (4,9-39,9%), а личинки комах (7,9%)
зустрічалися лише у 1998 р у Сулинській затоці.

Індекси уникнення-переваги свідчать про уникання дволітками плітки
фітопланктону (0,001-0,47), за винятком діатомових водоростей (до 2,02).
Улюбленою поживою дволіток плітки у Сулинській затоці та пониззі
водосховища були веслоногі (549,9 та 90,8-204,7, відповідно) та дещо в
меншій мірі гіллястовусі (104,5-582,4 та 97,1-210,1) ракоподібні.

Інтенсивність живлення молоді плітки влітку була не дуже високою.
Середні індекси наповнення кишечників у цьоголіток коливались по роках
від 57,8 до 114,3о/ооо, у дволіток – від 49,2, до 198,9о/ооо.
Вгодованість у цьоголіток була нижчою, ніж у дволіток і знаходилась у
межах 1,5-2,0 та 1,8-2,3, відповідно.

Розрахована кореляційна залежність між показниками, які характеризують
інтенсивність живлення молоді плітки, свідчить, що зі збільшенням
розміру молоді плітки збільшується її відносний ваговий приріст
(r=0,94), зростає маса харчової грудки (r=0,89) та вгодованість (r=0,7).
Біомаса веслоногих ракоподібних у водоймі впливає на вгодованість молоді
плітки (r=0,49).

Живлення молоді плоскирки (Blicca bjoerkna L.). У Сулинській затоці
основу живлення цьоголіток плоскирки (l=20-48 мм) складав зоопланктон
(23,7-42,7%), дещо менше значення мали детрит (19,9-27,6%), фітопланктон
(0,01-41,2%) та зообентос (4,5-17,5%). За винятком 1999 р., коли
макрофіти займали у складі поживи 88,6% і лише 10,0% – фітопланктон та
1,4% – зоопланктон, що відбувалось в наслідок низьких біомас веслоногих
та гіллястовусих ракоподібних у цей період.

У Цибульницькій затоці частка зоопланктону у складі харчової грудки
цьоголіток коливалась від 9,4% до 83,0%, детриту – до 80% при значно
меншій кількості фітопланктону – 0,5-13,0%.

Серед зоопланктону найбільше значення у живленні цьоголіток плоскирки
мали веслоногі (9,4-65,0%) і, дещо менше, гіллястовусі ракоподібні
(1,4-31,0%). Коловертки у складі поживи майже не зустрічались. У складі
харчової грудки цьоголіток плоскирки основними представниками веслоногих
ракоподібних були Cуclops sp. та його науплійні стадії, серед
гіллястовусих – Leptodora kindti, Diaphanosoma brachyurum, Chydorus
sphaericus.

Зообентос у складі поживи цьоголіток плоскирки був представлений
олігохетами – 17,6% та, в меншій мірі, личинками хірономід – 2,7%, та
ракушковими раками – 4,0%.

Індекси уникнення-переваги по фітопланктону (0,0001-1,61) свідчать, що
цьоголітки плоскирки споживали фітопланктон не досить активно, за
винятком діатомових водоростей (до 42,9). Найбільш улюбленою поживою
цьоголіток були веслоногі (175,9-658,4), у меншій мірі – гіллястовусі
ракоподібні (17,8-295,0).

N

R

X

Z

P

R

T

/////////n/////ee//////eY

T

V

X

Z

r

 

c

? ? 4

j

?

i

o

///oeeaessOeIIA??¦¦¦?

„[

`„[

`„¬

„”

`„”

„”

`„”

Z

p

r

t

? 3/4 2

4

f

h

j

o

?

7(9c93/4:?;„=:>2?E@oBeeeessOssssOssC»?F———

iaeiaeiUUUUUIAUUUUUUUU·

^„

z e

h?vjB*OJQJ^Jph(нктон (4,2-30,0%) та зообентос (5,3-28,0%), а у 1999 р. –
детрит (40,1%) та фітопланктон (28,5%), що, в першу чергу, обумовлено
низькими біомасами веслоногих та гіллястовусих ракоподібних у цей
період.

У Цибульницькій затоці дволітки плоскирки споживали переважно детрит
(15,0-59,9%) та фітопланктон (0,8-40,0%), частка зоопланктону та
зообентосу у поживі досягала відповідно до 34,2 та 43,0% від загальної
маси харчової грудки.

Серед зоопланктону найбільше значення у живленні дволіток мали
гіллястовусі (3,1-15,6%), та веслоногі ракоподібні (1,1-30,0%).
Коловертки (8,8%) зустрічались лише в складі поживи дволіток у
Сулинській затоці. Основними представниками гіллястовусих ракоподібних в
складі поживи були Diaphanosoma brachyurum, Bosmina longirostris,
Chydorus sphaericus, веслоногих – Cуclops sp. та його науплійні стадії.

Зообентос у поживі дволіток плоскирки був представлений личинками
хірономід (4,1-43,0%).

Індекси уникнення-переваги по фітопланктону (0,01-1,13) свідчать, що
дволітки плоскирки майже не вибирали фітопланктон, за винятком
діатомових водоростей (1,9-27,0). Улюбленою поживою дволіток плоскирки у
обох затоках були веслоногі ракоподібні (49,4-761,5) і, в меншій мірі,
гіллястовусі ракоподібні (39,8-91,8).

Інтенсивність живлення молоді плоскирки влітку була не дуже високою.
Середні індекси наповнення кишечників у цьоголіток коливались від 37,2
до 112,6о/ооо, у дволіток – від 22,4 до 130,3о/ооо. Вгодованість молоді
плоскирки була задовільною, у цьоголіток вона знаходилась у межах
1,7-2,0; у дволіток – 1,9-2,3.

Розрахована кореляційна залежність між показниками, які характеризують
інтенсивність живлення молоді плоскирки свідчить, що зі збільшенням
розміру молоді збільшується відносний ваговий приріст (r=0,81) і середня
маса харчової грудки (r=0,74) та вгодованість (r=0,68). Біомаса личинок
хірономід у водоймі впливає на вгодованість молоді плоскирки (r=0,63).

При порівнянні складу харчової грудки цьоголіток та дволіток ляща,
плітки та плоскирки із біомасою кормових організмів у водосховищі
виявлено, що розбіжності у їх живленні як в різні роки досліджень, так і
на різних ділянках водосховища, у значній мірі обумовлені як розміром
молоді, так і біомасою кормових організмів у водоймі. Спектр поживи
дволіток в меншій мірі залежав від розвитку кормових організмів у
водосховищі ніж у цьоголіток, так як більш дорослі особини мають значні
переваги при виборі улюбленої поживи. При значному розвитку ракоподібних
у затоці молодь в першу чергу споживала гіллястовусих та, в меншій мірі,
веслоногих ракоподібних (рис.1), а більш крупні особини молоді риб – ще
олігохет та личинок хірономід. Кількість фітопланктону у складі поживи
молоді в значній мірі залежала від його біомаси у водосховищі. Вміст
макрофітів та детриту у поживі молоді мало залежав від їх кількості у
водосховищі та розмірів молоді, а імовірніше – від біомаси улюбленої
поживи у водоймі, недостатню кількість якої молодь компенсувала,
споживаючи другорядні за значенням і калорійністю види корму
(фітопланктон, макрофіти та детрит).

Рис.1 Залежність вмісту фітопланктону та ракоподібних у складі поживи
молоді (%) від їх біомаси (г/м3) у Сулинській затоці
Кременчуцького водосховища

Таким чином, у складі поживи цьоголіток молоді аборигенних видів риб у
Сулинській затоці переважали другорядні види корму (фітопланктон –
9-63%, макрофіти – 15-89% та детрит – 45-55%), а зоопланктон зустрічався
в незначній кількості, що свідчить про недостатній розвиток основних
кормових об’єктів (веслоногих та гіллястовусих ракоподібних) у затоці,
адже відомо що при достатньому розвитку ракоподібних молодь всіх видів і
розмірних груп живиться в першу чергу гіллястовусими ракоподібними
[Мельничук, 1975]. У спектрі поживи дволітньої молоді гіллястовусі
ракоподібні мали більш суттєве значення (3-39%), так як більш дорослі
особини відрізняються значно вищою елективністю при виборі улюбленої
поживи, як більш рухливі, також у їх живленні по мірі збільшення розміру
зростало значення олігохет та личинок хірономід (3-39%).

Трофічні взаємовідносини товстолобів та молоді риб аборигенної
іхтіофауни Кременчуцького водосховища

Кормові взаємовідносини білого товстолоба із личинками, цьоголітками і
дволітками ляща, плітки та плоскирки. Загальні індекси ПП між БТ і
личинками плітки на різних стадіях їх розвитку коливались від 35,9%
(стадія В) до 17,1% (стадія Е). Зниження величин індексів ПП відбувалось
здебільшого за рахунок зменшення кількості водоростей та коловерток у
харчовій грудці личинок. По зоопланктону індекси ПП на всіх стадіях
розвитку личинок знаходились майже на одному рівні – 7,1-8,3%. Найбільш
напружені кормові взаємовідносини по зоопланктону спостерігали на
стадіях С1-Е по веслоногим ракоподібним – 6,2% (табл. 1).

Таблиця 1

Індекси подібності поживи білого та строкатого товстолобів із личинками
плітки на різних стадіях розвитку у Кременчуцькому водосховищі

Компоненти планктону Склад харчової грудки товстолобів, % Склад харчової
грудки личинок плітки (%) на стадіях [Кудринская, 1970]:

БТ СТ В С1 С2 Д1 Д2 Е

Аlgae 32,5 16,2 28,8 18,3 9,2 14,3 12,7 8,8

Rotatoria 2,1 22,1 66,1 66,6 32,7 23,2 5,9 8,2

Cladocera — 24,2 0,1 0,8 5,6 8,5 25,3 34,4

Copepoda 6,2 0,4 5,0 8,0 31,8 29,8 28,2 20,2

Chironomidae — — — 6,1 15,4 21,6 25,5 22,8

Детрит 45,7 30,7 — — — — — —

Індекс подібності поживи між БТ та личинками плітки

загальний 35,9 26,6 17,5 22,6 21,0 17,1

по зоопланктону 7,1 8,3 8,3 8,3 8,3 8,3

по Copepoda 5,0 6,2 6,2 6,2 6,2 6,2

Індекс подібності поживи між СТ та личинками плітки

загальний 38,8 39,5 37,3 45,3 43,2 41,6

по зоопланктону 27,6 23,3 28,1 31,0 30,5 32,8

по Rotatoria 22,1 22,1 22,1 22,1 5,9 8,2

Cladocera 0,1 0,8 5,6 8,5 24,2 24,2

Загальні індекси подібності поживи між БТ та личинками плоскирки досить
високі, особливо на ранніх етапах розвитку (B-C2). З розвитком личинок
плоскирки індекси ПП знижуються за рахунок зменшення частки водоростей у
живленні личинок – від 67,6% на стадії В, до 3,9% – на стадії Е. Індекси
ПП по зоопланктону знижувались в незначній мірі – від 8,8% на стадії В
до 6,8% – на стадії Е. Найбільш напружені кормові взаємовідносини по
зоопланктону спостерігали на стадіях В-С1, D1-Е по веслоногим
ракоподібним – 6,2% (табл. 2).

Загальні індекси ПП між БТ і цьоголітками ляща становили 22,1-48,2%, БТ
і дволітками – 4,4-13,1%, головним чином за рахунок фітопланктону
(15,7-42,3% і 2,4- 8,8% відповідно) та детриту (4,3 і 1,3-9,4%). Індекси
ПП по зоопланктону були значно нижчі і складали між БТ і цьоголітками
ляща 1,6-2,1%, БТ і дволітками – 0,5-2,4%.

Загальні індекси ПП між БТ і цьоголітками плітки були значно менші і
становили 3,3-13,6%, між БТ і дволітками – 1,8-18,6%, головним чином за
рахунок фітопланктону (0,7-6,2% і 0,01-13,9% відповідно) та детриту
(1,3-9,4%). Індекси ПП по зоопланктону були значно нижчі і складали між
БТ і цьоголітками плітки 0,5-1,6%, між БТ і дволітками – 0,5-0,8%.

Загальні індекси ПП між БТ і цьоголітками плоскирки становили 1,9-24,0%,
між БТ і дволітками – 3,0-27,5%, головним чином за рахунок фітопланктону
(0,5-18,8% і 0,8-22,9%) і детриту (1,3-9,4% і 1,3-9,4 % відповідно).
Індекси ПП по зоопланктону були значно нижчими і складали між БТ і
цьоголітками плоскирки 0,05-0,96%, БТ і дволітками – 0,37-1,45%.

Таким чином, індекси подібності поживи по зоопланктону між білим
товстолобом та личинками плоскирки і плітки невисокі – 5,3-8,3%, що
свідчить про наявність незначної конкуренції у трофічних відносинах між
ними. Більш суттєво спектри поживи між білим товстолобом та личинками
плітки та плоскирки співпадають по веслоногим ракоподібним – 6,2% — на
стадіях С1-Е (плітка ) та В-С1, D1-Е (плоскирка).

Таблиця 2

Індекси подібності поживи білого і строкатого товстолобів із личинками
плоскирки на різних стадіях розвитку у Кременчуцькому водосховищі

Компоненти планктону Склад харчової грудки товстолобів, % Склад харчової
грудки личинок плоскирки (%) на стадіях [Кудринская, 1970] :

БТ СТ В С1 С2 Д1 Д2 Е

Аlgae 32,5 16,2 67,6 66,1 30,5 21,9 18,9 3,9

Rotatoria 2,1 22,1 11,6 13,9 11,5 10,4 5,6 0,6

Cladocera — 24,2 14,6 3,0 34,5 27,4 31,3 59,7

Copepoda 6,2 0,4 6,5 15,4 3,2 15,8 17,5 20,4

Chironomidae — — — 24,7 15,8 20,3 22,1 9,1

Детрит 45,7 30,7 — — — — — —

Індекс подібності поживи між БТ та личинками плоскирки

загальний 40,8 40,8 35,8 30,2 27,2 10,7

по зоопланктону 8,3 8,3 5,3 8,3 8,3 6,8

по Copepoda 6,2 6,2 3,2 6,2 6,2 6,2

Індекс подібності поживи між СТ та личинками плоскирки

загальний 42,8 33,5 52,3 51,2 46,4 29,1

по зоопланктону 26,6 17,3 36,1 35,0 30,2 25,2

по Rotatoria 11,6 13,9 11,5 10,4 5,6 0,6

по Cladocera 14,6 3,0 24,2 24,2 24,2 24,2

Наведені данні свідчать про незначне перетинання спектрів поживи між БТ
та цьоголітками і дволітками ляща, плітки і плоскирки по фітопланктону
(головним чином по синьозеленим і діатомовим водоростям – 0,001-24,8) і
про майже повну відсутність конкуренції по зоопланктону (0,005-2,4). В
незначній мірі спектри поживи БТ та цьоголіток ляща (0,9), плітки
(0,5-0,9), плоскирки (0,4) і дволіток плоскирки (0,4) перетинались по
веслоногим ракоподібним, та БТ з цьоголітками ляща (0,5), плоскирки
(0,4-0,7), плітки (0,4-0,7) і дволітками плітки (0,3-0,4) – по
гіллястовусим ракоподібним.

Кормові взаємовідносини строкатого товстолоба із личинками, цьоголітками
і дволітками ляща, плітки і плоскирки. Загальні індекси ПП між СТ та
личинками плітки коливались від 38,8 до 45,3%. По зоопланктону індекси
ПП були дуже високими і складали від 23,3% (стадія С1) до 32,8% (стадія
Е). Найбільш напружені кормові взаємовідносини серед зоопланктонних
кормових організмів спостерігалися на стадіях В-D1 по коловерткам –
22,1% та на стадіях D2-Е по веслоногим ракоподібним – 24,2% (див.
табл.1).

Загальні індекси ПП між СТ та личинками плоскирки коливались від 29,1 до
52,3%. По зоопланктону індекси ПП також були високими і становили
17,3-36,1%. Найбільш напружені трофічні взаємовідносини по зоопланктону
спостерігалися на стадіях С2-Е по гіллястовусим ракоподібним – 24,2% і,
дещо нижчі, на стадіях В-D1 по коловерткам – 10,4-13,9 % (див. табл. 2).

Загальні індекси ПП між СТ і цьоголітками ляща коливались на різних
ділянках водосховища від 29,9% до 31,2%, між СТ і дволітками – від 3,6%
до 9,6%. Основне перетинання спектрів поживи між СТ і цьоголітками
відбувалось по зоопланктону – 7,6-12,0% та фітопланктону – 17,4-14,2%;
між СТ і дволітками менш суттєве – по фітопланктону – 0,8-8,4% та
детриту – 0,7-8,5 %, а по зоопланктону дуже незначне – 0,3-0,5%.

Загальні індекси подібності між СТ і цьоголітками плітки були невисокі і
становили 1,8-15,0%, між СТ і дволітками – 1,0-12,4%. Перетинання
спектрів головним чином відбувалось між СТ і цьоголітками по
фітопланктону (0,6-4,9%) та детриту (0,7-8,5%) і між СТ і дволітками –
зоопланктону (0,3-3,7 %) та детриту (0,7-8,5%).

Загальні індекси ПП між СТ і цьоголітками плоскирки коливались від 1,2
до 50,6%, між СТ і дволітками – від 2,0 до 31,6%. Спектри поживи
головним чином перетинались по фітопланктону – 0,002-45,6 та 0,7-26,6% і
детриту – 0,7-8,5 та 0,7-8,5% відповідно. Індекси подібності поживи по
зоопланктону між СТ і цьоголітками складали 0,2-5,0%, між СТ і
дволітками – 0,1-0,5, що відбулося за рахунок перетинання спектрів
поживи риб по гіллястовусим ракоподібним.

Таким чином, індекси ПП між СТ та личинками як плоскирки, так і плітки
по зоопланктону дуже високі – 17,3-36,1%, Особливо напружені трофічні
взаємовідносини спостерігаються по гіллястовусим ракоподібним між СТ та
личинками плоскирки на стадіях розвитку личинок С2-Е (24,2%), і між СТ
та личинками плітки на стадіях розвитку Д2-Е (24,2%), та по коловерткам
на стадіях В-Д1 (22,1%). Отже між строкатим товстолобом і личинками
плітки і плоскирки виявлена значна трофічна конкуренція.

Між цьоголітками ляща, плоскирки і цьоголітками та дволітками плітки і
СТ найбільш напружені кормові взаємовідносини спостерігали по
найціннішим у кормовому відношенні – гіллястовусим ракоподібним.
Особливо по таких видах, як Chydorus sphaеricus, Bosmina longirostris,
Alona sp.

Індекси ПП по зоопланктону між цьоголітками ляща і СТ (7,6-12,0%), були
вищі, ніж між дволітками ляща і СТ (0,3-0,5%). Дана тенденція
спостерігалась і між цьоголітками плітки і СТ (5,1-9,5%) та дволітками
(1,0-3,7%). У молоді плоскирки подібність за кормовими організмами
спостерігалась лише між СТ і цьоголітками (1,0-5,0%).

Порівняння індексів ПП по зоопланктону між СТ і молоддю риб у
Кременчуцькому водосховищі показало, що у Сулинській затоці вони
незначні, але найбільш суттєве перетинання спектрів поживи спостерігали
по гіллястовусим ракоподібним у СТ із цьоголітками ляща (7,5), плоскирки
(0,1-1,0), а також цьоголітками (0,1-9,5) та дволітками (0,1-1,0)
плітки. На інших ділянках водосховища перетинання спектрів поживи у СТ
із цьоголітками ляща (12,0), плоскирки (5,8-8,0) і цьоголітками
(0,1-5,1) та дволітками (0,1-3,7) плітки було більш суттєвим. Різниця
пояснюється вищими біомасами гіллястовусих ракоподібних на вказаних
ділянках водосховища – 0,06-0,31 г/м3 – проти 0,02-0,08 г/м3 у
Сулинській затоці.

Встановлено, що при невисокій біомасі зоопланктону у водосховищі
(0,023-0,799 г/мі), молодь ляща, плітки та плоскирки за рахунок
притаманній їй харчовій пластичності при нестачі улюблених кормових
організмів (веслоногі та гіллястовусі ракоподібні) споживала другорядні
кормові об’єкти (фітопланктон, макрофіти і детрит).

Таким чином, низькі індекси ПП по зоопланктону (0,1-12,0) не обов’язково
є свідченням відсутності конкуренції у трофічних взаємовідносинах між СТ
і молоддю ляща, плітки та плоскирки, тому що при недостатній кількості у
водоймі основної поживи (зоопланктон) молодь зазначених риб переходила
на другорядні кормові об’єкти (фітопланктон, макрофіти і детрит), а
також на більш раннє живлення зообентосом, внаслідок чого спектри поживи
СТ із молоддю ляща, плітки та плоскирки по улюбленій групі кормових
організмів (ракоподібні) перетинались в меншій мірі.

Індекси ПП по фітопланктону хоч і вказують на наявність харчової
конкуренції між СТ (0,002-45,6) і БТ (0,002-42,3) і молоддю риб,
особливо по синьозеленим і діатомовим водоростям (СТ — 0,001-40,2; БТ —
0,001-24,8, відповідно), але, імовірніше всього, конкуренція по цій
кормовій групі відсутня, що обумовлено значним розвитком синьозелених та
діатомових водоростей, які є основними домінантами дніпровського
фітопланктону [Щербак, 2003].

Важливо зазначити, що період конкурентних взаємовідносин між
товстолобами та личинками плоскирки і плітки досить тривалий. За даними
П.Г. Сухойвана [Сухойван, 1970], нерест плоскирки у Кременчуцькому
водосховищі починається при температурі води 14-15°С, а закінчується при
20-23°С, нерест плітки починається при 12-16°С, закінчується при
16-18°С. Нерестовий період плоскирки припадає на ІІІ декаду квітня – І
декаду червня (тривалість 40-45 днів), плітки – на ІІ декаду квітня – І
декаду травня (тривалість 15-25 днів). Період розвитку личинок до стадії
малька у фітофільних риб становить 20-30 днів. Отже, загальний період
конкурентних взаємовідносин між товстолобами й личинками плітки та
плоскирки може досягати 40-60 днів, що може негативно впливати на умови
відтворення аборигенних видів риб.

Рибогосподарська ефективність вселення товстолобів у дніпровські
водосховища та використання ними біопродукційних резервів.

На підставі даних із прямого обліку товстолобів у Сулинській затоці
методом маркерних поколінь та зворотного розрахунку нами оцінена
чисельність строкатого товстолоба, яка в середньому за період досліджень
становила 1672,3 тис.екз.

Як приклад, розраховано продукцію планктону у весняний та літній періоди
в середньому за місяць у Сулинській затоці та кількість планктону,
спожитого одним строкатим товстолобом за цей же період, завдяки чому
розрахована фактична кількість спожитого товстолобами планктону та
ступень його виїдання у Сулинській затоці Кременчуцького водосховища
(табл. 3).

Отже, ми отримали данні, які свідчать про досить значні об’єми
споживання строкатим товстолобом гіллястовусих ракоподібних та
коловерток у Сулинській затоці у роки досліджень. В зв’язку з цим
суттєвий інтерес представляє оцінка потенційної біомаси гіллястовусих
ракоподібних у Сулинській затоці, яка б мала місце при відсутності
фактору їх виїдання строкатим товстолобом. Для розрахунку такої біомаси
були використані отримані данні з кількості спожитих за місяць строкатим
товстолобом гіллястовусих ракоподібних у затоці. Отриманий результат
вказує на те, що біомаса гіллястовусих ракоподібних в травні місяці
знаходилась би на рівні 0,23 г/м3, а у серпні – 0,12 г/м3, тоді як їх
фактична залишкова біомаса була дуже низькою – 0,003 та 0,038 г/м3,
відповідно, що може бути, як причиною так і наслідком напруженості в
трофічних взаємовідносинах між товстолобами та молоддю аборигенних видів
риб по цій групі кормових організмів.

Таблиця 3

Рівень споживання строкатим товстолобом різних компонентів планктону

у Сулинській затоці Кременчуцького водосховища

Показники Кормові групи Весна (травень) Літо (серпень)

Продукція планктону за місяць, кг Фітопланктон 2286240 573244320

Rotatoria 662160 82944

Cladocera 6336 98496

Copepoda 112640 128000

Кількість планктону, що виїв СТ за місяць, кг Фітопланктон 851194
6522624

Rotatoria 523674 140103

Cladocera 713797 315424

Copepoda 19844 9090

Ступінь виїдання СТ планктону від його продукції розрахованій виходячи з
залишкової біомаси, % Фітопланктон 37 1

Rotatoria 79 169

Cladocera 11266 320

Copepoda 18 7

Добовий раціон СТ, % від маси тіла Фітопланктон 0,395 2,612

Rotatoria 0,384 0,059

Cladocera 0,524 0,122

Copepoda 0,025 0,004

Детрит 1,187 0,026

Разом 2,515 2,824

ВИСНОВКИ

1. Якісний та кількісний розвиток основних компонентів кормової бази
іхтіофауни суттєво відрізнявся по сезонам і ділянкам Кременчуцького
водосховища. У фітопланктонних угрупуваннях домінував
діатомово-синьозелений комплекс з біомасами весною 0,1-0,8 г/м3, влітку,
за рахунок масового розвитку синьо-зелених водоростей – 4,2-108,1 г/м3.
Розвиток зоопланктону був незначним – 0,22-0,27 г/м3 і 0,02-1,48 г/м3
відповідно, при домінуванні гіллястовусих ракоподібних або коловерток.
Біомаса “м’якого” зообентосу змінювалась від 0,3 до 27,8 г/м2, її основу
формували олігохети або лялечки хірономід. За кількісними показниками
розвитку кормової бази Кременчуцьке водосховище можна вважати середньо-
та малокормним.

2. У складі поживи білого товстолоба навесні і влітку переважав
фітопланктон (82-97%) або детрит (до 53%). Роль зоопланктону у живленні
була менш суттєвою, складаючи весною 0,4-9,9%, влітку – 1,8-32,2%,
головним чином за рахунок коловерток – 0,4-2,5 і 1,3-29,8% відповідно.

3. Основою весняної поживи строкатого товстолоба був зоопланктон –
39-63%, представлений переважно коловертками (63%) або гіллястовусими
ракоподібними (36%), влітку – фітопланктон – 64-97%, а частка
зоопланктону не перевищувала 31%, переважно за рахунок домінування
гіллястовусих ракоподібних.

4. Склад поживи товстолобів у значній мірі залежав від якісного складу і
кількісного розвитку планктону. Підвищена елективність у білого
товстолоба спостерігалась по відношенню до діатомових водоростей та
коловерток, а у строкатого – до діатомових водоростей, коловерток та
гіллястовусих ракоподібних.

5. Спектр поживи цьоголіток ляща, плітки та плоскирки у значній мірі
залежав від різноманіття та концентрації кормових організмів у водоймі,
у дволіток – в меншій мірі, так як вони відрізняються значно вищою
елективністю при виборі улюбленої поживи, як більш рухливі. При
недостатній біомасі зоопланктону у Сулинській затоці у складі поживи
цьоголіток молоді переважали другорядні види корму (фітопланктон –
9-63%, макрофіти – 15-89% та детрит – 45-55%). У живленні дволітньої
молоді зоопланктон мав більш суттєве значення (9-77%) при переважанні
гіллястовусих ракоподібних (3-39%), також по мірі збільшення розміру
молоді зростало значення олігохет та личинок хірономід (3-39%).

6. За індексами уникнення-переваги улюбленою поживою цьоголіток риб були
гіллястовусі ракоподібні (21-507), у дволіток – веслоногі (14-1230) та
гіллястовусі ракоподібні (18-582).

7. При збільшенні розміру молоді ляща, плітки та плоскирки збільшується
її відносний ваговий приріст (r=0,81-0,94) та маса харчової грудки
(r=0,74-0,92). Вгодованість в значній мірі залежала від біомаси
веслоногих ракоподібних та личинок хірономід, індекс наповнення
кишечника молоді – від частки гіллястовусих ракоподібних у складі поживи
(r=0,44-0,69), а у дволіток ляща – від частки зообентосу (r=0,96).

8. Індекси ПП між СТ та личинками плоскирки і плітки по зоопланктону
достатньо високі (17,3-36,1%), особливо між СТ та личинками плоскирки
(на стадіях розвитку С2–Д1 – 35-36%), і між личинками плітки (стадії
С1-Е – 23-33%). Найбільш напружені трофічні взаємовідносини спостерігали
по гіллястовусим ракоподібним між СТ та личинками плоскирки (стадії С2-Е
– 24,2%) і між СТ та личинками плітки (стадії Д2-Е – 24,2%) та дещо
нижчі – по коловерткам між СТ та личинками плоскирки (стадії В-D1 –
10,4-13,9%) і між СТ та личинками плітки (стадії В-Д1 – 22,1%). Менш
напружені трофічні взаємовідносини спостерігали між БТ і личинками
плітки і плоскирки – 5,3-8,3%.

9. У трофічних взаємовідносинах БТ і СТ із цьоголітками та дволітками
молоді риб значної конкуренції по зоопланктону не виявлено. Незначне
перетинання спектрів поживи БТ і СТ із молоддю риб зафіксовано по
гіллястовусим (0,1-12,0%) і веслоногим (0,01-0,8%) ракоподібним.

10. Низькі індекси ПП по зоопланктону між товстолобами і цьоголітками та
дволітками молоді риб не обов’язково є свідченням відсутності
конкуренції у трофічних взаємовідносинах між СТ і молоддю ляща, плітки
та плоскирки, так як при недостатній кількості основної поживи
(зоопланктон) молодь риб переходила на другорядні кормові об’єкти
(фітопланктон, макрофіти та детрит), та більш раннє живлення
зообентосом.

11. Розраховані індекси ПП за фітопланктоном між вселенцями та
цьоголітньою та дволітньою молоддю аборигенних видів риб досягають
значних величин: для СТ – 0,002-45,6%, для БТ – 0,003-42,3%, разом з
тим, вони є найвищими за синьозеленими і діатомовими водоростями (СТ –
0,001-40,2%; БТ – 0,001-24,9%), які є домінуючими за біомасою у
водосховищі, тобто внаслідок значного розвитку фітопланктону конкуренції
на рівні консументів першого порядку у даному випадку не існує.

12. Біологічним чинником, що негативно впливає на біомасу гіллястовусих
ракоподібних та коловерток у Сулинській затоці, є наявність значної
кількості строкатих товстолобів, які споживали у весняний та літній
періоди відповідно 714 та 315 тис. кг гіллястовусих ракоподібних і 524
та 140 тис. кг коловерток за місяць. Низькі біомаси зоопланктону
обумовлюють обов’язкове урахування тенденції їх розвитку при визначенні
нормативів вселення товстолобів у водосховища та необхідність
рівномірного розподілу місць випуску посадкового матеріалу по всій їх
акваторії.

13. У Кременчуцьке водосховище, за даними офіційної статистики, за
період 2001-2004 рр. випущено 7316 тис. екз. дволітньої молоді
рослиноїдних риб (в середньому 1829 тис.екз./рік). В перспективі
планується майже десятикратне збільшення обсягів зариблення. В цьому
випадку, як показали результати проведених нами досліджень, існуюча
схема зариблення Кременчуцького водосховища призведе до значного
збільшення пресу на зоопланктонні угрупування, особливо у Сулинській
затоці, де гіллястовусі ракоподібні можуть зникнути як домінуючий
компонент зоопланктону, що, як наслідок, негативно вплине на умови
відтворення основних промислових видів риб.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Не допускати випуск товстолобів виключно в Сулинську затоку, а
розподіляти ділянки для випуску рівномірно по всій акваторії
Кременчуцького водосховища. При зарибленні контролювати не тільки
кількість, а й видовий склад посадкового матеріалу, вселяючи переважно
білого товстолоба.

Об’єми зариблення дніпровських водосховищ строкатим товстолобом
необхідно розраховувати, виходячи з біомаси веслоногих ракоподібних та
коловерток станом на кінець травня, враховуючи те, що при середній
температурі води 15,1оС один СТ (вік 4-8 років) у середньому за травень
місяць споживає 0,8 кг гіллястовусих ракоподібних, 0,3 кг коловерток.

Визначення біомаси зоопланктону у водосховищі у весняний період треба
проводити як в літоральній, так і у пелагіальній зонах, відбираючи проби
у триметровому шарі води.

При розробці нормативів зариблення слід враховувати не тільки фактичну
біомасу планктонних ракоподібних на момент вселення, а й багаторічну
тенденцію їх розвитку у водоймі.

З метою раціонального використання існуючого стада товстолобів і
запобігання накопичення значної кількості їх старшовікових груп у
водосховищі, що може призвести до погіршення умов відтворення молоді
аборигенних видів риб, обов’язково проводити спеціалізований їх відлов у
весняний дозаборонний і осінній періоди (при температурі води не вище
10оС) крупновічковими сітками а=110-150 мм.

Для контролю фактичної чисельності та іхтіомаси вселених товстолобів
необхідно запровадити систему маркерних поколінь: раз у 4 роки випуск
проводити при обов’язковій присутності наукового співробітника з метою
здійснення контролю за кількістю посадкового матеріалу та видами які
вселяються.

Список друкованих праць за темою дисертації

Кружиліна С.В. Стан кормової бази риб та живлення молоді ляща і
плоскирки Кременчуцького водосховища // Рибн гос-во. – К.: Аграрна
наука, 2001. – Вип. 59-60. – С. 92-96.

Кружиліна С.В. Трофічні взаємовідносини рослиноїдних риб і личинок
плітки та плоскирки Кременчуцького водосховища // Рибн. гос-во. – К.:
Аграрна наука, 2003. – Вип. 62. – С. 85-89.

Кружиліна С.В. Трофічні взаємовідносини білого товстолобика і молоді
ляща і плоскирки Кременчуцького водосховища // Рибн. гос-во. – К.:
Аграрна наука, 2004. – Вип. 63. – С. 120-123.

Кружиліна С.В. Трофічні взаємовідносини строкатого товстолобика і молоді
ляща, плітки і плоскирки Кременчуцького водосховища // Рибн. гос-во. –
К.: Аграрна наука, 2005. – Вип. 64. – С. 116-121.

Миронюк В.І., Кружиліна С.В. Розвиток фітопланктону Кременчуцького
водосховища літом 2003 р. // Рибн. гос-во. – К.: Аграрна наука, 2005. –
Вип. 64. – С. 160-162. (збір матеріалу, участь в обробці та написанні
статті).

Кружиліна С.В. Живлення білого товстолобика Кременчуцького водосховища.
// Тр. Міжнар. наук.-практич. конф. “Сучасні напрямки та проблеми
аквакультури”, Херсон,: Айлант, 1998. – Вип.7. – С. 210-213.

Тарасова О.М., Кружилина С.В. Особенности питания растительноядных рыб
(белые и пестрые толстолобики) в прудовых условиях и водохранилищах
Днепра // Тр. Міжнар. наук.-практич. конф. “Пресноводная аквакультура в
центральной и восточной Европе: достижения и перспективы” — К.: Аграрна
наука, 2000. – С.197-200.

Кружиліна С.В. Живлення молоді плітки в Кременчуцькому водосховищі //
Тр. Міжнар. наук.-практич. конф. “Актуальні проблеми аквакультури та
раціонального використання водних біоресурсів” — К.: Аграрна наука,
2005. – С.131-133.

Кружиліна С.В., Пушина С.І. Зообентос дніпровських водосховищ // Тр.
Міжнар. наук.-практич. конф. “Проблемы аквакультуры и функционирования
водних экосистем” — К.:ИРХ УААН, 2002. – С.24-25.

Кружиліна С.В. Стан та динаміка кормової бази риб-зоопланктофагів
Кременчуцького водосховища // Проблемы воспроизводства аборигенних видов
рыб. – Научн. зборник. – Черкаси, 2005. – С. 101-104.

Подяка

Роботи з вивчення кормової бази риб Кременчуцького водосховища
виконувались разом із вченими відділу вивчення біоресурсів водосховищ
(Тарасова О.М., Богданова Л.М.). За надану консультативну допомогу та
підтримку автор висловлює їм, а також Озінковській С.П., Бузевичу І.Ю.,
Поторацькій В.І., Гринжевському М.В., Діденку О.В., Захарченко І.Л. щиру
подяку.

Анотація

Кружиліна С.В. Трофічні взаємовідносини білого (Hypophthalmіchthys
molitrix Val.) і строкатого (Aristichthys nobilis Rich.) товстолобів та
молоді промислових видів риб Кременчуцького водосховища. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.10 — іхтіологія. Інститут рибного господарства УААН,
Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню живлення та трофічних взаємовідносин
молоді основних промислових видів риб Кременчуцького водосховища (лящ,
плітка, плоскирка) з вселенцями (білий та строкатий товстолоби),
особливо в районі Сулинської затоки, де зосереджена значна частка
нерестового фонду Кременчуцького водосховища і накопичена суттєва
іхтіомаса товстолобів.

Встановлено наявність трофічної конкуренції між личинками ляща, плітки,
плоскирки з строкатим та в меншій мірі білим товстолобами на фоні
низьких біомас зоопланктонних угрупувань. Основна конкуренція
спостерігається по гіллястовусим ракоподібним. Між товстолобами та
цьоголітньою і дволітньою молоддю зазначених риб, виходячи з
розрахованих індексів подібності поживи (ПП), суттєвої конкуренції не
виявлено. Але низькі індекси ПП по зоопланктону не обов’язково є
свідченням відсутності конкуренції у трофічних взаємовідносинах між
ними, так як при недостатній кількості у водоймі основної поживи
(зоопланктон) молодь зазначених риб переходила на другорядні кормові
об’єкти (фітопланктон, макрофіти і детрит), а також на більш раннє
живлення зообентосом, внаслідок чого спектри поживи по основному корму
(веслоногі та гіллястовусі ракоподібні) перетинались в незначній мірі.

Одним із багатьох факторів, що негативно впливають на біомасу
зоопланктону, зокрема гіллястовусих ракоподібних та коловерток у
Сулинській затоці, є наявність значної кількості строкатих товстолобів,
які споживали у весняний та літній періоди відповідно 714 та 315 тис. кг
гіллястовусих ракоподібних і 524 та 140 тис. кг коловерток за місяць.

Ключові слова: білий товстолоб, строкатий товстолоб, лящ, плітка,
плоскирка, живлення, трофічні взаємовідносини, склад харчової грудки,
біомаса, фітопланктон, зоопланктон, зообентос, Сулинська затока, індекси
подібності поживи, індекси уникнення-переваги.

Кружилина С.В. Трофические взаимоотношения белого (Hypophthalmіchthys
molitrix Val.) и пестрого (Aristichthys nobilis Rich.) толстолобов и
молоди промысловых видов рыб Кременчугского водохранилища. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук за
специальностью 03.00.10- ихтиология. Институт рыбного хозяйства УААН,
Киев, 2006.

Диссертация посвящена изучению питания и трофических взаимоотношений
молоди основных промысловых видов рыб Кременчугского водохранилища (лещ,
плотва, густера) с вселенцами (белый и пестрый толстолобики), особенно в
районе Сулинского залива, где сосредоточенна значительная часть
нерестового фонда Кременчугского водохранилища и накоплена существенная
ихтиомасса толстолобиков.

Установлено наличие значительной трофической конкуренции между личинками
леща, плотвы, густеры с пестрым (ПТ) и в меньшей мере, белым (БТ)
толстолобиками на фоне низких биомасс зоопланктонных сообществ. Индексы
пищевого сходства (ПС) между пестрым толстолобиком и личинками плотвы и
густеры по зоопланктону очень высокие (17,3-36,1%). Наиболее высокие
индексы ПС по зоопланктону наблюдаются между ПТ и личинками густеры на
стадиях развития личинок С2 – Д1 (35-36%), и между личинками плотвы на
стадиях С1-Е (23-33%). Наиболее напряженные пищевые взаимоотношения
наблюдаются по ветвистоусым ракообразным на стадиях развития С2-Е
(24,2%) – между ПТ и личинками густеры и на стадиях развития Д2-Е
(24,2%) – между ПТ и личинками плотвы, и более низкие – по коловраткам
на стадиях В-D1 (10,4-13,9%) – между СТ и личинками густеры, и на
стадиях В-Д1 (22,1%) – между ПТ и личинками плотвы. Менее напряженные
кормовые взаимоотношения наблюдаются между БТ и личинками плотвы и
густеры (5,3-8,3%). Наиболее существенные они по веслоногим ракообразным
— 6,2% — на стадиях С2-Е (плотва) и D1–Е (густера).

В трофических взаимоотношениях БТ и ПТ с сеголетками и двухлетками леща,
плотвы и густеры значительной конкуренции по зоопланктону не выявлено.
Более существенное совпадение спектров питания происходило у ПТ с
сеголетками леща, густеры (0,1-7,5) и сеголетками и двухлетками плотвы
(0,1-9,5) по ветвистоусым ракообразным и у БТ с сеголетками леща, плотвы
и густеры и двухлетками густеры (0,4-0,9) по веслоногим ракообразным и у
БТ с двухлетками плотвы и сеголетками леща, густеры и плотвы (0,3-0,7)
по ветвистоусым ракообразным.

Низкие индексы ПС по зоопланктону не обязательно являются свидетельством
отсутствия конкуренции в трофических взаимоотношениях между
толстолобиками и сеголетками и двухлетками леща, плотвы и густеры, так
как при недостаточном количестве в водоеме основной пищи (зоопланктон)
молодь указанных рыб переходила на второстепенные кормовые объекты
(фитопланктон, макрофиты и детрит), а также на более раннее питание
зообентосом, вследствие чего спектры питания по предпочитаемой группе
кормовых организмов (веслоногие и ветвистоусые ракообразные)
пересекались в незначительной степени.

Рассчитанные индексы ПС по фитопланктону хотя и указывают на наличие
незначительной пищевой конкуренции между ПТ (0,002-45,6) и БТ
(0,002-42,3) и молодью рыб по этой кормовой группе, но, принимая во
внимание то, что индексы ПС самые высокие по синезеленым и диатомовым
водорослям (ПТ — 0,001-40,2; БТ — 0,001-24,8), конкуренции по этой
кормовой группе не существует, что обусловлено значительным развитием
синезеленых и диатомовых водорослей, которые являются доминирующими в
днепровском фитопланктоне.

Одним из многочисленных факторов, отрицательно влияющих на биомассу
зоопланктона, в частности, ветвистоусых ракообразных и коловраток в
Сулинском заливе, является наличие значительного количества пестрых
толстолобиков, которые потребляли в весенний и летний периоды
соответственно 714 и 315 тыс. кг ветвистоусых ракообразных и 524 и 140
тыс. кг коловраток в месяц.

Ключевые слова: белый толстолоб, пестрый толстолоб, лещ, плотва,
густера, питание, трофические взаимоотношения, состав пищевого комка,
биомасса, фитопланктон, зоопланктон, зообентос, Сулинский залив, индекс
пищевого сходства, индекс избегания и предпочтения.

Kruzhilina S.V. Trophic relationships of silver carp (Hypophthalmіchthys
molitrix Val.) and bighead carp (Aristichthys nobilis Rich.) with
juveniles of main commercial fish species of the Kremenchug reservoir.

Thesis for the Candidate of Biological Sciences degree in speciality
03.00.10 – ichthyology. Institute of Fisheries of the Ukrainian Academy
of Agrarian Sciences.

The thesis is devoted to the study of feeding and trophic relationships
of juveniles of main commercial fish species of the Kremenchug reservoir
with introduced species (silver and bighead carps), especially in the
region of Sula bay, where very considerable part of spawning stock of
the Kremenchug reservoir is located and large ichthyomass of silver and
bighead carps is accumulated.

Conducted studies allowed discovering the presence of considerable
competition in trophic relationships of larvae of bream, roach, and
white bream with bighead carp and, in lower degree, with silver carp on
the background of low biomass of zooplankton communities. The highest
level of competition is observed for the group of Cladocera crustaceans.
No significant competition was found for silver and bighead carps with
age-0+ and age-1+ of native species. However, obtained low dietary
similarity indexes for zooplankton are not necessarily evidence of the
absence of competition in trophic relationships between them, because
with insufficient amount of food (zooplankton) in the water body, the
juveniles of above-mentioned species start feeding on secondary food
objects (phytoplankton and detritus) as well as premature feeding on
zoobenthos. Because of this fact, the spectrums of feeding on preferred
group of food organisms (crustaceans) intersect insignificantly.

One of the numerous factors affecting zooplankton biomass in Sula bay,
particularly Cladocera and Rotatoria, is the presence of considerable
stock of bighead carp, which consumes 714 and 315 thousand kg of
Cladocera and 524 and 140 thousand kg of Rotatoria correspondingly per
month in spring and summer periods.

Key words: silver carp, bighead carp, bream, roach, white bream,
feeding, trophic relationships, biomass, phytoplankton, zooplankton,
zoobenthos, Sula bay, dietary similarity index, avoidance-preference
index.

Підписано до друку 11.08. 2006 р.

Формат 60х84 /16. Папір офсетний. Друк – різографія.

Наклад 120 примірників

Інститут рибного господарства УААН

лабораторія наукового маркетингу

PAGE 1

Склад харчової грудки, %

Кормова база риб, г/м3

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *