Топологічні характеристики електорального поля України (автореферат)

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Запорізький інститут державного та муніципального управління”

ГУГНІН Едуард Анатолійович

УДК 316.343:342.82

Топологічні характеристики електорального поля України

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Запоріжжя – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології та соціальної роботи Гуманітарного
університету “Запорізький інститут державного та муніципального
управління”.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Малахова Жанна Дмитрівна,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та
муніципального управління”, професор кафедри соціології та соціальної
роботи

(м. Запоріжжя).

Офіційні опоненти: доктор філософських наук,

старший науковий співробітник

Головаха Євген Іванович,

Інститут соціології НАН України, заступник директора з наукової роботи,
завідувач відділу історії, теорії та методології соціології (м. Київ);

кандидат історичних наук, доцент

Чигрин Віктор Олександрович,

Таврійська державна агротехнічна академія,

завідувач кафедри філософії і соціології (м. Мелітополь).

Захист відбудеться “14” грудня 2007 р. об 11.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 17.127.02 при Гуманітарному університеті
“ЗІДМУ” (69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б; т. 64-57-15).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного
університету “Запорізький інститут державного та муніципального
управління” (69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б).

Автореферат розісланий “12” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
С.Л. Катаєв

ВСТУП

Актуальність теми. Події останніх років, що відбулися в Україні після
президентських виборів 2004 року, продемонстрували невміння українських
політиків аналізувати політичний простір країни, а також поверховість
їхніх суджень про специфіку наявних політичних відносин. Це зумовило, з
одного боку, продукування певних політичних кліше (наприклад,
“протистояння сходу і заходу”, “помаранчевий захід і біло-блакитний
схід”), а з іншого – неспроможність застосування таких кліше на практиці
і, перш за все, під час виборчих кампаній. Більшість політиків уявляють
політичний простір як теоретичний конструкт, як сукупність об’єктивних
збалансованих самопідтримуючих структур. Водночас, політичний простір і
будь-яке його поле – це реальна сутність, арена динамічної безперервної
боротьби за право домінувати в ньому. Зважаючи на це, варто враховувати,
що кожне з полів політичного простору має власну (притаманну тільки
йому) топологію, логіку функціонування, “правила гри” і домінуючий
капітал.

Особливо рельєфно невідповідність політичного простору як теоретичного
конструкту і як реальної сутності проявляється в процесі проведення
передвиборчих кампаній, коли чимало політичних сил можуть здобути
підтримку там, де на неї не розраховують, і, навпаки, ризикують
залишитись без підтримки у виграшних, на їхню думку, регіонах. Як вважає
дисертант, це пов’язано з поверховим аналізом (а подеколи й з відвертим
нехтуванням) топологічних характеристик політичного простору і його
складової – електорального поля. Оскільки електоральні переваги і
засновані на них об’єднання людей з більш-менш подібними позиціями в
соціальному просторі зовсім не є неминучістю, а можливість союзу між
людьми, розділеними більшою соціальною дистанцією, апріорі не можна
виключати.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до наукової теми “Особливості соціальних перетворень
в сучасній Україні” (шифр державної реєстрації 0106U000729), що з
2006 року розробляється колективом кафедри соціології та соціальної
роботи Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та
муніципального управління”. Дисертант підготував розділ звіту,
присвячений вивченню електорального поля України як об’єкта
соціологічного дослідження.

Мета дослідження – запропонувати топологічні характеристики
електорального поля України, спираючись на евристичний потенціал
концепції політичної топології.

Зазначена мета роботи зумовила окреслення й розв’язання таких
дослідницьких завдань, як:

систематизувати наявні точки зору щодо співвідношення соціального і
фізичного просторів;

здійснити науковий аналіз генезису топологічного уявлення політичного
світу;

з’ясувати причини, умови і фактори формування політичного простору й
електорального поля;

визначити об’єктивні і суб’єктивні фактори, що мають найбільший вплив на
політичний та електоральний вибори конкретних груп населення;

простежити динаміку електорального вибору, зважаючи на міру розвитку
виборчого процесу в умовах суспільства, що трансформується;

проаналізувати вплив загальнонаціональних і регіональних особливостей,
соціально-демографічної, соціально-професійної, освітньої, етнічної та
інших структур населення України на політичний і електоральний вибори.

Об’єкт дослідження – електоральне поле України.

Предмет дослідження – топологічні характеристики електорального поля
України.

Методи дослідження. Міждисциплінарний характер політичного простору (а
також цілого ряду його елементів) запропонованої роботи визначив
використання загальнонаукових методів політико-культурного аналізу.
Окрім цього, за допомогою системного підходу здійснено аналіз
політичного простору й електорального поля як цілісних систем соціальних
практик. За допомогою історико-генетичного підходу було проаналізовано
концепції провідних представників соціологічної думки як минулого, так і
сучасності. За допомогою структурно-функціонального підходу досліджено
структуру електорату в регіональному розрізі, а також моделі
електоральної поведінки. Для аналізу соціологічних даних використано
методи масових і експертних соціологічних опитувань, екстраполяції й
моделювання поведінки груп населення, що належать до різних типів і
рівнів політичної й електоральної участі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

Уперше в українській соціології здійснено комплексний підхід до аналізу
електорального поля України в межах топологічного напрямку. Топологічний
аналіз дозволяє не лише дослідити еластичність електорального поля, але
й виявити регіональні локуси й анклави політичного простору країни.
Окреслено основне коло завдань, які формують теоретико-соціологічний і
практико-прикладний зміст соціологічних досліджень електорального поля.

Вперше виділено специфічні умови функціонування політичного поля:
регіональні баланси політичних сил, особливості електоральної бази в
масштабах усього поля та його політичних сегментів і, безумовно,
автономність щодо інших полів.

У дисертації набула подальшого розвитку концепція поля політики
(П. Бурдьє). Так, вперше обґрунтовано, що поняття “політичний простір”
варто вживати в ширшому значенні, оскільки воно містить у собі простір
усіх політичних позицій, що формується в конкретному суспільстві залежно
від його характерних рис, структури, етапу розвитку. “Поле політики”
більш вузьке поняття, яке відбиває в тій самій системі координат
політичного простору структуру об’єктивних зв’язків між позиціями
політичних агентів, характеризує політичні капітали і ресурси, що
накопичуються й інвестуються в конкретному політичному просторі,
реалізує правила гри політичних агентів різного рівня.

Знайшла подальший розвиток концепція політичної топології країни.
Зокрема поглиблено аналіз політичного простору як сукупності множинності
локусів, у яких сконцентровано різні об’єкти, подібні за певними
факторами.

Уточнено, що поле політики – це складова частина політичного простору,
одночасно з яким можна виділити також електоральне поле. Останнє
характеризує структуру, зміст і характер взаємодії основних суб’єктів
електорального процесу. При цьому на електоральне поле, на відміну від
поля політики, впливають сезонні коливання (поствиборчий стан або
електоральна втома, міжвиборча пауза, передвиборча активізація), що
визначають ступінь електоральної мобілізації, поляризації й інших
характеристик електорату.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що наведений
у роботі фактичний матеріал і результати дослідження використано при
розробці комплексних програм щодо вивчення політичного простору
Запорізької області, створених на замовлення Запорізької обласної
адміністрації. Зокрема, укладено карту електоральних уподобань жителів
Запорізької області з урахуванням результатів виборів у період
2002–2006 років (довідка № 08-27 від 08.10.2007 р.). Матеріали
дослідження використано при розробці лекційних матеріалів для таких
навчальних курсів, як “Загальна соціологічна теорія”, “Соціологія
політики”, “Соціологія парламентаризму” у межах підготовки бакалаврів і
спеціалістів за спеціальністю “Соціологія” на факультеті соціології й
управління Запорізького національного університету (2005–2007 рр.)
(довідка № 01-25/48 від 09.10.2007 р.).

Апробація результатів дослідження здійснена на таких науково-практичних
конференціях, як: Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні
проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (15-16
листопад 2001 року) – м. Запоріжжя, Гуманітарний університет “ЗІДМУ”;
Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми державного
управління і місцевого самоврядування” (28-29 жовтня 2004 року) –
м. Запоріжжя, Гуманітарний університет “ЗІДМУ”; ХІІ Міжнародна наукова
конференція “Харківські соціологічні читання” (23-24 листопада
2006 року) – м. Харків, Харківський національний університет імені
В.Н. Каразіна; І Всеукраїнська конференція “Перспективи розвитку
філософії освіти” (17 квітня 2007 року) – м. Запоріжжя; Міжнародна
науково-теоретична конференція “Соціокультурна інтеграція в контексті
викликів ХХІ століття” (24-25 травня 2007 року) – м. Київ.

Публікації. Основні ідеї й положення дисертаційної роботи представлені в
дев’ятьох статтях (дві статті у співавторстві), надрукованих у
профільних виданнях із соціології, затверджених ВАК України.

Особистий внесок дисертанта. Статті № 8 і 9 з переліку публікацій
написано у співавторстві з В. Чепак. При цьому особистий внесок
дисертанта в статті “Політичний капітал як чинник регіоналізації країни”
полягає в тому, що, розглядаючи внутрішню структуру поля політики та
його основний елемент – капітал (зокрема політичний), здобувач виділяє
механізми його конвертації в межах соціального поля, а також аналізує
політичний простір України на основі концепції “поля політики”
П. Бурдьє. У статті “Феномен соціального капіталу” на основі аналізу
концепції Дж. Коулмена дисертант виділяє основні риси і сутність
соціального капіталу як основного елементу соціального простору, і,
спираючись на це, пропонує авторську версію поняття “соціальний
капітал”.

Структура дисертації обумовлена специфікою її завдань, які, у свою
чергу, сформульовані згідно з об’єктом, предметом і метою дослідження.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку
використаних джерел. Загальний обсяг основного тексту дисертації
201 сторінка, з них список використаних джерел (219 позицій) –
19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та визначена наукова проблема
дослідження; здійснено оцінку рівня її вивчення в літературі; визначено
об’єкт, предмет, мету, завдання, теоретичну та методологічну основу
дослідження; розкрито наукову новизну отриманих результатів, наведено
відомості про апробацію положень та наукових результатів дисертації.

Перший розділ – “Вихідні поняття й генезис політичної топології” –
присвячено дослідженню стану теоретичних, методологічних і методичних
основ соціологічного дослідження в напрямку цієї роботи. Автор розглядає
основні концептуальні підходи в сучасній соціологічній науці в цілому й
по відношенню до електорального поля зокрема.

Здійснений у роботі аналіз класичних соціологічних концепцій розвитку й
функціонування суспільства доводить, що ще в Давньому світі мислителі
інтуїтивно передбачали наявність певного просторового аспекту розуміння
суспільного життя. Вихідним поняттям, котре одночасно стало й предметом
наукового аналізу, було поняття “простір”, зміст, типологія й структура
якого з різних боків і позицій досліджувалися вченими.

Питання аналізу політичного простору на основі переосмислення не тільки
теорій М. Вебера, Е. Дюркгейма й Л. Альтюссера, але й П. Сорокіна,
Т. Парсонса та багатьох інших відомих учених, розглядали провідні
представники сучасної соціологічної науки, серед яких можна назвати
Ю. Габермаса, П. Бурдьє, Е. Гідденса, Н. Лумана й інших.

На пострадянському просторі чималий внесок у розробку політичної
топології був зроблений спеціалістами в галузі соціології політики. Це,
у першу чергу, Ю. Качанов і О. Філіппов, а також А. Вардомацький,
Ю. Вєдєнєєв, В. Комаровський, Є. Кузьмін, Ю. Левада, І. Мостова,
С. Пшизова, К. Симонов, Г. Угольницький, К. Холодковський, Д. Циганков,
М. Шматко та інші.

Опосередковано топологічний напрямок розглядався в наукових публікаціях
багатьох сучасних авторів. О. Вишняк, Б. Гаврилишин, Є. Головаха,
В. Городяненко, О. Князєва, Т. Кучеренко, І. Мигович, Л. Нагорна,
В. Оссовський, Н. Паніна, В. Паніотто, О. Хан, В. Хмелько, Ю. Яковенко,
а також чимало інших дослідників подавали у своїх роботах характеристики
соціокультурних, соціально-економічних, політичних процесів.

У першому розділі особлива увага приділяється аналізу поняття “простір”,
“політичний простір”, “поле”, “практики”, “капітал” і “habitus”.
Спираючись на результати аналізу становлення й функціонування
соціального простору, дисертант детальніше зупиняється на дослідженні
політичного простору як основної складової (основного субпростору)
соціального простору. При цьому, на відміну від П. Бурдьє, котрий
використовує поняття “політичний простір” і “поле політики” як
однопорядкові для характеристики одних і тих самих об’єктів соціальної
реальності, здобувач довів, що поняття “політичний простір” варто
вживати в більш широкому значенні, оскільки воно включає в себе простір
усіх політичних позицій, що формується в конкретному суспільстві залежно
від його характерних рис, структури, етапу розвитку. “Поле політики”
вужче поняття, котре відбиває в тій самій системі координат політичного
простору структуру об’єктивних зв’язків між позиціями політичних
агентів, характеризує політичні капітали та ресурси, що накопичуються й
інвестуються в цьому політичному просторі, реалізує правила гри
політичних агентів різного рівня. Відповідно, враховуючи
багатовимірність політичного простору, цілком доцільним і необхідним є
виділення в його межах кількох ключових полів. Проблема створення полів,
на думку дисертанта, котрий спирається на результати соціологічних
досліджень – опублікованих і оригінальних, пов’язана з використанням
поняття “культура”, що розглядається в трьох аспектах. По-перше, існуючі
раніше соціальні утворення – закони, визначення відповідних ресурсів і
правил, а також уміння соціальних суб’єктів використовувати
організаційні технології, впливають на процес утворення полів. По-друге,
правила, що діють усередині кожного поля, унікальні й витікають з
владних відносин між групами. Вони – локальний запас знань. По-третє,
учасники соціальних взаємовідносин покладаються на когнітивні структури,
які використовують культурні системи (це, практично, те саме, що Бурдьє
називає “габітусом” – Е.Г.) для аналізу тих значень, які покладено в
основу дій інших осіб.

До характеристик, які надають якісну визначеність полям соціального
простору, зараховують такі.

Поле є місцем консолідації об’єктивних структур – це, по-перше;
по-друге, місцем боротьби цих структур.

Основними дійовими особами в межах поля є агенти (індивіди й інститути),
які володіють певним капіталом (економічним, соціальним, політичним),
котрий дозволяє їм займати в полі певну позицію.

Агенти здійснюють стратегії своїх дій у межах певних диспозицій,
орієнтованих або на збереження, або на зміну існуючої структури. При
цьому, чим стабільніше позиція агента в межах поля, тим серйозніше він
налаштований на збереження структури й навпаки.

У другому розділі – “Характеристика й основні фактори формування
політичного простору й електорального поля України” – вивчається
специфіка становлення та функціонування електорального поля в Україні на
основі аналізу теоретичних і практичних робіт у цій галузі, а також
матеріалів соціологічного дослідження, проведеного (за безпосередньої
участі дисертанта) у листопаді-грудні 2005 року центром “Соціо” за
програмою “Зміст і структура українського політикуму”. Використано також
дані досліджень, проведених центром “Соціо” у 2006 і 2007 роках у
Запорізькій та Дніпропетровській областях.

На сьогодні існує чимало думок щодо понятійного апарату політичної
топології, обумовлених різними його тлумаченнями.

Вірогідно, розв’язання проблеми варто шукати в площині соціології
політики і того напрямку, котрий тільки-но набирає наукових обертів, –
соціології виборів. Його методологічна основа й методичний арсенал
дозволяють фіксувати наявність або відсутність тих чи інших політичних
явищ, подій і процесів, їх ієрархію, соціальну, економічну, ідеологічну
основу, нарешті, прогнозувати їх розвиток у часі і фізичному просторі.

Дійсно, будь-які політичні процеси досить чітко фіксуються соціологами
типологічно. Так, серія виборів, що відбулися в Україні на початку ХХІ
століття, довела реальне існування політичного структурування
суспільства не лише за звичними ознаками – “ліві – праві”, “радикали –
центристи”, “олігархи – народ”, але й за такими, як “центр – регіони”,
“схід – захід”. Навіть самі політичні партії, незважаючи на власні
претензії на всеукраїнське охоплення й загальнонаціональну значимість,
давно вже мають яскраво виражений “топологічний відтінок”.

Оскільки в роботі розглядається саме поле політики, а не якесь інше поле
соціального простору, то метою будь-якого агента чи групи, у першу
чергу, буде влада й усе, що з нею пов’язане (проблеми здобуття,
утримання й перерозподілу влади одними агентами і проблеми підтримки й
протидії влади – іншими). Специфіка відношень у межах поля політики
полягає в тому, що вони не ліквідують політичні відмінності, а тільки їх
релятивізують.

Поле політики, разом з іншими полями соціального простору, функціонує на
основі притаманних лише йому рис: власна логіка, мета, умови й закони
функціонування.

Логіка поля політики – це, на наш погляд, політична гра щодо
перетворення суспільства, яка, за Т. Заславською, реалізується в
масштабах суспільства його правлячими колами; у масштабах
інноваційно-підприємницької діяльності – своєрідним “середнім політичним
станом” (функціонери, політтехнологи, керівники низових партійних
ланок); і, нарешті, у масштабах реактивно-адаптаційної поведінки –
більшістю населення, котре відіграє переважно пасивну роль “електорату”.

Мета, яку окреслюють перед собою всі агенти поля політики – від
політичних лідерів до пересічних виборців, – боротьба за владу,
досягнення влади, утримання влади, керований перехід влади. Безумовно, у
різних типах суспільства, у різних конфігураціях поля політики ця мета,
по-перше, поділяється на кілька підцілей, що досягаються й визначаються
перед тими чи іншими агентами й утримувачами політичного капіталу, а,
по-друге, варіює засоби її досягнення.

Умови функціонування поля політики суттєво відрізняються від умов,
характерних, скажімо, для фізичного або соціального полів, про що йшлося
в першому розділі дослідження. До специфічних умов поля політики
відносять: регіональні баланси політичних сил, особливості електоральної
бази в масштабах усього поля та його політичних сегментів і, безумовно,
автономність щодо інших полів.

На відміну від інших полів, автономність поля політики на сьогодні не є
сумнівною, хоча ця особливість поля політики в кожній конкретній країні
набуває власних форм. Так, наприклад, українське поле політики, на
момент написання дисертації, якнайменше автономізоване. Вірогідно, що ми
маємо справу із “замкненням” поля. У першу чергу, це ілюструється
відвертою боротьбою між партіями, що шкодить інтересам народу, жорсткою
боротьбою партійних лідерів і т. д. Замкненість поля зумовлює недовіру
до політиків, корупцію, відірваність політиків від реальності тощо.

У науці таке явище було назване “залізним законом олігархії” й увійшло
до числа законів поля політики паралельно з основним структурним
законом, законами опозиціонування, пошуку дистанціювання, подвійної гри
і т. д.

Підсумовуючи результати аналізу літературних джерел і матеріалу
соціологічних досліджень політичного поля, можна дійти висновку, що саме
процес структурування поля політики потребує подальшої наукової
розробки. На жаль, цей процес не структурується як наукова проблема, до
речі, досить актуальна на рівні політичних практик суспільства, що
трансформується.

?????¤??

?????????????$

??

???

??????$

?????????$???Дисертант вважає, що розкрити суть проблеми допоможуть такі
твердження.

По-перше, структуру поля політики варто розглядати в кількох площинах,
що перетинаються. З-поміж них особливо виділяються площина аналітична й
площина політичних практик.

По-друге, поле політики є багатопрошарковим, а кожний його прошарок
презентує своєрідне субполе, об’єднане загальною якісною визначеністю
поля політики. До таких субполів зараховуємо поле політичних позицій,
поле політичних капіталів, поле політичних інститутів, поле політичних
відносин, поле політичних агентів, медіа-поле політики. Сюди ж,
безумовно, належить і електоральне поле.

По-третє, саме електоральне поле є певною підсумковою, котра дозволяє
визначити коефіцієнт корисної дії політичних практик, ефективність
внесення й розподілу політичного капіталу, реальні позиції політичних
агентів у полі політики демократичного суспільства.

Електоральне поле, на думку дисертанта, можна уявити як частину
(субполе) поля політичного, що характеризує структуру, зміст і характер
взаємодії основних суб’єктів електорального процесу. Електоральне поле,
на відміну від поля політики, залежне від сезонних коливань
(поствиборчий стан чи електоральна втома, міжвиборча пауза, передвиборча
активізація), що визначають ступінь електоральної мобілізації,
поляризації та інших характеристик електорату.

Специфіка цього поняття полягає в його здатності відбивати якісно
специфіковані стани політичного процесу, який характеризує локалізовані
в просторі змагальні взаємовідносини елітарних і неелітарних груп у
період легального формування органів влади. У такому розумінні концепт
“електоральне поле” відображає особливості функціонально
взаємопов’язаних інтеракцій еліти й електорату з урахуванням їхньої
топологічної тривалості, просторово-часової локалізації та
позиціонування, що представляється у форматі реального часу.

Як правило, агенти поля політики є й акторами електорального поля, без
участі яких воно стає статичним. Відповідно, активність суб’єктів
електорального поля визначає специфіку його внутрішнього функціонування,
а наявність падіння рівня електоральної активності зумовлює паралельне
зростання рівня соціальної аномії. Як відомо, у перспективі останній
показник призведе до різних форм соціальної патології. Облік динаміки
процесів у електоральному полі вкрай важливий як для окремих політичних
акторів, так і для аналізу стану поля політики конкретного суспільства й
держави в цілому. Окрім того, облік динаміки електоральних процесів є
необхідним при визначенні системи координат електорального поля. Ця
система є поєднанням, перш за все, двох критеріїв – владного й
проблемно-ідеологічного. Зміст численних аналітичних матеріалів
переконує, що владні критерії працюють там, де боротьбу ведуть добре
відомі виборцям сильні партії й особистості.

Наступна характеристика електорального поля – топологія електорату. При
цьому в структурних характеристиках електорату варто розрізняти як
структуру запропонованих позицій і політичних ідентичностей, з якими
виборці себе ототожнюють, так і структуру політичних та електоральних
уподобань громадян.

Існує чимало підходів до опису характеристик електорату, проте
підпорядкування аналізу меті дисертаційної роботи обумовлює їх
узагальнене представлення.

Майже всі літературні джерела згадують (а дослідження за участю
дисертанта підтверджують) вплив соціально-демографічних характеристик на
основні складові будь-якої моделі електоральної поведінки – електоральну
активність, мотивацію електоральної поведінки та її результуючого
моменту – електорального вибору, часові параметри та стійкість
електоральних преференцій.

До цих характеристик варто віднести статево-вікову, освітню,
соціально-професійну приналежність населення.

Сегментуючи електоральне поле, необхідно виділити ще дві важливі
складові. Перша – це поселенська приналежність електорату. Інша – його
регіональна приналежність.

Основа фактуальної бази дисертації – матеріали соціологічного
дослідження, проведеного в листопаді-грудні 2005 року за участю
дисертанта центром “Соціо” за програмою “Зміст і структура українського
політикуму”. Використано також дані досліджень, проведених центром
“Соціо” в 2006 і 2007 роках у Запорізькій та Дніпропетровській областях.

Вибіркову сукупність базового дослідження склали 2003 респонденти.
Вибірка базового дослідження контролювалася за трьома параметрами: вік,
стать, освіта. Метод опитування – адресний. Опитування здійснювалося у
26 територіальних суб’єктах України: 24 областях, Автономній республіці
Крим та місті Києві. Опитано 2003 респонденти у 261 населеному пункті –
137 містах і 124 селах. Середнє відхилення від норм репрезентації не
перевищує 2,1% за вказаними вище ознаками. Прийняті схеми вибірки,
методологія й методика дослідження свідчать про його достатню
репрезентативність у масштабах України, а подібні параметри досліджень
2006-2007 років (південний схід України) репрезентативні на
регіональному рівні.

Таким чином, соціологічний аналіз структури електорального поля як
невід’ємної частини поля політики надає підстави твердити, що без нього
характеристика політичної топології України виглядає неповно й не завжди
обґрунтовано.

ВИСНОВКИ

Зважаючи на результати здійсненого нами дослідження, можна висунути ряд
положень і дійти певних висновків, які, з одного боку, доповнюють
наукові уявлення про політичний простір, а, з іншого, є цікавими в
контексті практичної політики.

Ураховуючи те, що на сьогодні політичний простір України можна віднести
до розряду структурованих за параметрами, які пропонують нам П. Сорокін,
П. Бурдьє, Е. Гідденс, Ю. Качанов та інші вчені, доцільно, у площині
соціології політики, звернути увагу на характеристику електорального
поля, що є субпростором по відношенню до простору політичного й певною
результуючою, котра дозволяє визначити коефіцієнт корисної дії
політичних практик, ефективність внесення й розподілу політичного
капіталу, реальні позиції політичних агентів у полі політики
демократичного суспільства.

Електоральне поле описує структуру, зміст і характер взаємодії основних
суб’єктів електорального процесу. Електоральний простір, суттєво
відрізняється від поля політики за логікою, метою та специфікою
функціонування. Крім того електоральне поле зазнає впливу сезонних
коливань (поствиборчий стан чи електоральна втома, міжвиборча пауза,
передвиборча активізація), що визначають ступінь електоральної
мобілізації, поляризації й інших характеристик електорату.

Аналізуючи електорат, варто враховувати основні складові електоральної
поведінки – електоральну активність, мотивацію електоральної поведінки
та її результуючого моменту – електорального вибору, часові параметри й
стійкість електоральних преференцій.

Характеризуючи сучасний стан політичного простору України (політичну
топологію), варто виділити такі його тенденції, як:

поступове зменшення кількості політичних партій;

поступову відмову від практики створення масових партій та їх
трансформацію у виборчі партії;

поступове зрощення політичного простору й електорального поля України з
його одночасним розколом за регіональною ознакою;

посилення уваги широких мас населення, перш за все, тих його категорій,
які в перспективі становитимуть основу середнього класу суспільства до
політики в цілому;

наявність значного сегменту протестного електорату, мотивація якого є
майже неструктурованою, переважно емоційною, причому причини
протестності електоральної поведінки (абсентеїзм, голосування “проти
всіх” тощо) провокуються, переважно, головними акторами політичного
простору – політичними інститутами, політичними лідерами, які своїми
діями зумовлюють людське неприйняття.

Також у дисертації на реальному емпіричному матеріалі соціологічних
досліджень узагальнюється сукупність причин і факторів
політико-топологічного характеру, що визначає ступінь участі та вибір
програм, партій, кандидатур різними групами населення України в умовах
трансформації суспільства. Уточнюється ряд понять соціології політики.
Ієрархічно систематизуються макро- і мікрофактори, котрі стимулюють той
чи інший політичний та електоральний вибір людей. У науковий обіг уперше
вводяться дані оригінальних соціологічних досліджень.

Топологічний аналіз соціологічного простору України дозволяє не тільки
аналізувати еластичність електорального поля, але й виявляти регіональні
анклави й локуси, які, попри очікування місцевих політиків, є
ідентичними до характеристик інших регіонів. При цьому, топологічний
аналіз дозволяє виявляти латентні характеристики, наприклад, ціннісні
орієнтації, пов’язані з соціально-демографічними характеристиками, але
не тотожні їм, наприклад, електоральні переваги працівників великого
заводу як системи містоутворення й населення, що проживає навколо нього.

Результати, одержані під час проведених досліджень, переконують в тому,
що саме в період виборчих кампаній відбувається структурування практично
всіх акторів політичного процесу, під час якого спостерігаються такі
тенденції, як:

по-перше, активізується процес руху політичного капіталу, суть якого
полягає в перерозподілі й консолідації владних ресурсів, що знаходяться
в руках їх утримувачів і претендентів на їх одержання в результаті
виборів;

по-друге, різко підвищується інтенсивність взаємовідношень “верхів” і
“низів”, котрі часто переростають у зіткнення між ними як наслідок
переходу колишньої опозиції, що підтримується протестним електоратом, до
лав утримувачів влади. На думку О. Соловйова, у цій ситуації
відбувається перетин і навіть зіткнення неоднакових траєкторій дій,
обумовлених стратегіями акторів у тих чи інших точках політичного
простору в цілому;

по-третє, у межах електорального поля саме в період розгортання виборчих
кампаній у політичних еліт і лідерів посилюється залежність від
підтримки пересічних громадян, які прагнуть через ці еліти структурувати
поле політики за власними інтересами;

по-четверте, саме через участь, навіть найпасивнішу, у виборах
активізується процес формування політичної культури широкого загалу
населення, що проявляється в підтримці або неприйнятті тих чи інших
політичних технологій;

по-п’яте, саме в той період суттєво розширюється участь населення в
різних формах політичної комунікації, роблячи її добровільними чи
невільними учасниками комунікативних загалів (Соловйов);

нарешті, по-шосте, в основу структурування електорального простору
дисертант схильний також до включення часового сегменту – довиборчу,
виборчу і післявиборчу стадії виборчого процесу.

Результати дослідження, а також висновки і рекомендації, зроблені на їх
основі, можуть бути використані при розробці комплексних програм щодо
вивчення політичного простору України. Результати регіональних
досліджень можуть бути використані в діяльності обласних організацій,
громадських і політичних організацій, при розробці їх стратегій, корисні
для засобів масової інформації з метою більш об’єктивного аналізу
політичних процесів загальнонаціонального і регіонального характеру.

Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці
лекційних курсів з політології, соціології, державного управління тощо.
А оскільки робота побудована на матеріалах південно-східного регіону
України, то висновки та соціологічні результати матимуть цінність для
роботи місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування,
конкретних посадових осіб, керівників регіональних політичних об’єднань
і партій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гугнин Э.А. К вопросу о предмете социологии политики // Нова парадигма.
Альманах наукових праць. – Запоріжжя, 2000. – Вип. 16. –

С. 180–187.

Гугнин Э.А. Современное состояние социологии политики // Нова парадигма.
Альманах наукових праць. – Запоріжжя, 2000. – Вип. 18. –

С. 145–155.

Гугнин Э.А. Особенности конструирования и функционирования социальных
полей // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. –
Київ – Запоріжжя – Одеса, 2002. – Вип. 16. – С. 46–50.

Гугнин Э.А. “Стандарты” Т. Куна преодоления кризиса в науке // Соціальні
технології. Актуальні проблеми теорії та практики. – Київ – Запоріжжя –
Одеса, 2002. – Вип. 15. – С. 24–28.

Гугнин Э.А. Специфика становления среднего класса в Украине как фактора
политической нестабильности // Нова парадигма. Альманах наукових праць.
– Запоріжжя, 2003. – Вип. 32. – С. 237–240.

Гугнин Э.А. Особенности становления политических субэлит в Украине //
Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного
суспільства: Збірник наукових праць: У 2 т. – Т. 2. – Харків, 2006. –

С. 109–112.

Гугнин Э.А. Особенности партийного строительства в процессе интеграции
политического пространства Украины // Нова парадигма. Альманах наукових
праць. – Київ, 2007. – Вип. 65 (частина ІІ). – С. 178–184.

Гугнин Э.А., Чепак В.В. Феномен социального капитала // Социология:
теория, методы, маркетинг. – К., 2001. – № 1. – С. 49–56.

Гугнін Е.А., Чепак В.В. Політичний капітал як чинник регіоналізації
країни // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія.
Педагогіка. – К., 2002. – Вип. 14. – С. 21–23.

АНОТАЦІЯ

Гугнін Е.А. Топологічні характеристики електорального поля України. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. –
Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та
муніципального управління”. – Запоріжжя, 2007.

У дисертації здійснено комплексний аналіз електорального поля як
системно організованого соціального явища. Незважаючи на постійний та
різноманітний інтерес до політичного простору, його складових зарубіжних
та українських учених, у національній науковій літературі все ще
відсутній всебічний аналіз топологічних характеристик політичного
простору, який об’єднав би розгляд його теоретичних і методологічних
засад, методичних та організаційних практик. Теоретична і практична
нерозробленість питання формування політичного простору й електорального
поля як теоретичного конструкту відповідно до аналізу політичного життя
суспільства в українській соціології зумовлює формулювання автором
дисертації проблемної ситуації й визначає його науковий інтерес до
заявленої теми.

У роботі надано опис авторського напрямку соціологічного дослідження
електорального поля з точки зору його топологічних характеристик.
Розкрито сутність і зміст політичного простору й електорального поля в
контексті різних аспектів теоретико-методологічних досліджень минулого
та сучасності. Описано специфічні умови, мету та логіку функціонування
електорального поля. На реальному емпіричному матеріалі соціологічних
досліджень узагальнено причини та фактори політико-топологічного
характеру, які визначають ступінь участі та електоральний вибір різних
груп населення України.

Ключові слова: виборчі кампанії, електоральний вибір, електоральне поле,
локуси електорального поля, політичний простір, топологічні
характеристики.

АННОТАЦИЯ

Гугнин Э.А. Топологические характеристики электорального поля Украины. –
Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.04 – специальная и отраслевая социология. –
Гуманитарный университет “Запорожский институт государственного и
муниципального управления”. – Запорожье, 2007.

В диссертации осуществлено комплексное рассмотрение электорального поля
как системно организованного социального явления. Анализом политического
пространства и процессов, происходящих в нем, занималось большое
количество как зарубежных так и отечественных ученых. Однако, несмотря
на постоянный и разнообразный интерес к политическому пространству и его
составляющим, в отечественной научной литературе еще нет всестороннего
анализа топологических характеристик политического пространства, который
бы объединял в себе рассмотрение теоретических и методологических основ,
методических и организационных практик. Именно отсутствие в украинской
социологии системной теоретической и практической разработки вопросов
формирования политического пространства и электорального поля как
теоретического конструкта, применительно к анализу политической жизни
общества, и приводит автора диссертации к формулированию проблемной
ситуации и определяет его научный интерес к данной теме.

В работе представлено описание авторского направления социологического
исследования электорального поля с точки зрения его топологических
характеристик. Раскрыто содержание политического пространства и
электорального поля в контексте различных аспектов
теоретико-методологических исследований прошлого и современности.
Описаны специфические условия, цель и логика функционирования
электорального поля. На реальном эмпирическом материале социологических
исследований обобщается совокупность причин и факторов
политико-топологического характера, определяющих степень участия и выбор
программ, партий, кандидатур, различными группами населения Украины в
условиях трансформации общества.

Сделан вывод о том, что электоральное поле – это часть (субполе) поля
политического, которое характеризует структуру, содержание и характер
взаимодействия основных субъектов электорального процесса. Электоральное
поле, в отличие от поля политики, подвержено сезонным колебаниям
(поствыборное состояние или электоральная усталость, межвыборная пауза,
предвыборная активизация), которые определяют степень электоральной
мобилизации, поляризации и других характеристик электората.

Установлено, что топологический анализ политического пространства
Украины позволяет не только анализировать эластичность электорального
поля, но и обнаруживать региональные анклавы и локусы, которые вопреки
ожиданиям местных политиков, оказываются идентичными с характеристиками
других регионов.

Ключевые слова: избирательные кампании, локусы электорального поля,
политическое пространство, топологические характеристики, электоральное
поля, электоральный выбор.

ANNOTATION

Gugnin E.A. Topological Characteristics of an Electoral Field of
Ukraine. – Manuscript.

The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological
Sciences for speciality 22.00.04 – special and branch sociology. –
University of the Humanities “Zaporizhya Institute of Public and
Municipal Administration”. – Zaporizhya, 2007.

In the dissertation a complex consideration of an electoral field as a
systematically organized social phenomenon is carried out. A great
number of foreign and native scientists was engaged in the analysis of
political space and the processes occurring in it. However, despite of
constant and various interests to a political space and its components,
the native scientific literature does not include all-round analysis of
topological characteristics of political space which would unite a
consideration of theoretical and methodological bases, methodical and
organizational practices. Namely the absence in the Ukrainian sociology
a systematic theoretical and practical development of questions of
political space creation and an electoral field as theoretical
construct, with reference to the analysis of our society political life
stimulates the author of the dissertation to formulate a problem
situation and determines his scientific interest to the given theme.

The thesis represents a description of the authorial approach in
sociological research of an electoral field from the point of view of
its topological characteristics. The maintenance of political space and
an electoral field in a context of various aspects of
theoretical-methodological researches of the past and present is viewed.
Specific conditions, the purpose and logic of functioning of an
electoral field are described. On the basis of real empirical material
of sociological researches the author generalizes a complex of the
political-topological reasons and factors determining a degree of
participation and a choice of programs, parties, candidatures by
different groups of Ukrainian population in the conditions of societal
transformation.

Key words: an electoral choice, election campaigns, electoral fields,
locus of an electoral field, political space, topological
characteristics.

ГУГНІН Едуард Анатолійович

ТОПОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ЕЛЕКТОРАЛЬНОГО ПОЛЯ УКРАЇНИ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Підписано до друку 05.11.07. Формат 60(84/16. Папір друкарський.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Зам. № 143. Тираж 100 прим.

Виготовлено на поліграфічній базі Гуманітарного університету “ЗІДМУ”

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б

PAGE 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *