Структура ценопопуляцій степових видів на південному сході України(автореферат)

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ім. М.М. ГРИШКА

Ібатуліна Юлія Валеріївна

УДК: 581.9:581.526.53:581.55 (477.60)

Структура ценопопуляцій степових видів на південному сході України

03.00.05 – ботаніка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому ботанічному саду НАН України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук,

старший науковий співробітник

Остапко Володимир Михайлович,

Донецький ботанічний сад НАН
України,

заступник директора з наукової
роботи,

завідувач відділу флори

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Собко Володимир Гаврилович,

Національний ботанічний сад

ім. М.М. Гришка НАН України

провідний науковий співробітник;

кандидат біологічних наук,

старший науковий співробітник

Шевера Мирослав Васильович,

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного
НАН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Нікітський ботанічний сад – Національний науковий
центр

УААН

Захист відбудеться 02.12. 2005 р. о. 12 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 26.215.01 Національного ботанічного саду
ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул. Тімірязєвська,
1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного ботанічного
саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул.
Тімірязєвська, 1.

Автореферат розісланий 31 жовтня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук

Н.І. Джуренко

Актуальність теми. На сьогодні, коли вплив антропогенних факторів на
рослинний покрив набув загрозливого характеру, особливу актуальність
набула проблема збереження і поновлення природних ресурсів, оскільки
господарська діяльність викликає зниження біорізноманітності, зменшення
стабільності і продуктивності екосистем, що призводить до їх деградації.
Значної трансформації зазнали високопродуктивні степові угруповання, які
у природному стані збереглися т?льки на незначних територіях, часто у
важкодоступних місцях.

Ці обставини спонукають активізувати дослідження організації рослинних
угруповань, які існують як у природних умовах, так і тих, що зазнали
сильного впливу антропогенних факторів. Основну увагу потрібно приділяти
вивченню структури ценопопуляцій і її змін під впливом різних факторів.
Еколого-фітоценотичне приурочення, стан ценопопуляцій, дані про зміни,
що відбуваються в їх структурі під впливом антропогенних або природних
факторів, постійне спостереження і контроль за ними можуть сприяти не
тільки оцінюванню здатності ценопопуляцій до спонтанного відновлення у
сприятливих умовах, але і розробці дій, які спрямовані на відновлення і
охорону угруповань, моніторинг рослинності, одним із аспектів якого є
вивчення структури цих систем. У зв’язку з цим актуальним є вивчення
структури ценопопуляцій степових видів, тенденції її зм?н в умовах
антропогенного навантаження, що може вказати на особливості їх охорони і
використання та сприяти розробці більш ефективних методів охорони.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати
досліджень використано під час виконання науково-дослідних робіт
Донецького ботанічного саду НАН України за бюджетною темою «Хорологічне,
інтродукційне та созологічне досл?дження рослин природноi флори в
антропогенно трансформованному середовищ?» (2001 – 2005 рр.), № ДР
0101U001040 та госпдоговірними темами «Науково-екологічне обґрунтування
організації території природно-заповідного фонду в околицях м. Єнакієве
Донецької області» (2002 р.), «Проведення інвентаризаціi сучасного стану
територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Проведення
інвентаризаціi сучасного стану заповідних природних комплексів та
об’єктів» (2003 р.), «Рослинний покрив регіонального ландшафтного парку
«Донецький Кряж» і його созологічна оцінка» (2004 р.).

Мета та завдання досліджень. Мета – вивчити вікову, віталітетну і
просторову структури ценопопуляцій видів, які приймають участь у
формуванні фітоценозів справжнього степу.

Для досягнення цієп мети були поставлені наступні завдання:

— проаналізувати стан популяційно-демографічного вивчення степових
фітоценозів;

— дослідити вікову структуру ценопопуляцій модельних степових видів,
які належать до різних біоморф;

— дослідити особливості віталітетноi структури ценопопуляцій модельних
степових видів;

— вивчити особливості просторовоi структури ценопопуляцій модельних
степових видів;

— дослідити деградаційні, демутаційні, резерватогенні зміни в структурі
ценопопуляцій степових видів;

— вивчити сезонну і річну динаміку віковоi, віталітетноi і просторовоi
структур інтродукційних популяцій степових видів у штучних фітоценозах.

Об’єкт дослідження. Ценопопуляції степових ценозоутворюючих видів і
ценопопуляції видів асектаторів, що належать до наступних родин.

Предмет дослідження. Структура ценопопуляцій степових видів та її
деградаційні, демутаційні, резерватогенні зміни в антропогенно
трансформованому середовищі, динаміка структури інтродукційних популяцій
модельних видів у штучних степових фітоценозах.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано
широкий діапазон методів сучасної популяційної ботаніки та
фітоценології, необхідні методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено комплексні
популяційно-демографічні дослідження тридцяти степових видів, які
належать до різних життєвих форм і виконують різну фітоценотичну роль,
внаслідок чого було встановлено, що структура популяцій багатьох видів у
широкому діапазоні еколого-демографічних умов стала, суттеві зміни їп
відбуваються тільки під впливом сильного антропогенного тиску. Цьому
сприяє перебування рослин на низькому рівні життєвості, а також
формування контагіозного типу розміщення особин. Негативні перебудови у
віковій, віталітетній, просторовій структурах популяцій на ділянках, що
зазнали невеликого господарського використання більшою мірою обумовлені
несприятливими змінами еколого-фітоценотичних умов, які, набуваючи сили,
сприяють iх зникненню (заповідник «Хомутовський степ»). Виявлено види,
які найбільш точно відображають ступінь деградаціп рослинного
угруповання (види родів Festuca, Stipa). Отримано дані, що відображають
сучасний стан досліджених ценопопуляц?й степових видів у фітоценозах з
великим ступенем антропогенноi трансформаціп та дозволяють прогнозувати
iх подальший розвиток.

Вперше досл?джено структуру ценопопуляцій степових видів, онтогенез яких
не був раніше вивчений: Linum austriacum L., L. czerniaёvii Klokov, L.
nervosum Waldst. et Kit., L. tenuifolium Czern., Veronica barrelieri
Schott., Marrubium praecox Janka, Nepeta parviflora M. Bieb., Salvia
tesquicola Klokov et Pobed., Stachys transsylvanica Schur, Bellevalia
sarmatica (Georgi) Woronow.

Вперше проведено досл?дження сезонноi і річної динаміки
еколого-демографічноi структури ценопопуляцій модельних видів у штучних
степових фітоценозах, що дозволило встановити відповідність параметрів
інтродукційних популяцій показникам природних.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можє
бути використано під час розроблення конкретних рекомендацій щодо
організаціп охорони степових видів на південному сході Украiни, у
розробці методики екологічного моніторингу рослинності, більш ефективних
методів відновлення рослинного покриву у порушених екотопах та
формування екологічних мереж. Підхід, що використаний у роботі, може
бути поширений і на інші види для визначення стану iх ценопопуляцій.
Результати досліджень використано в науково-дослідних роботах під час
характеристики рослинності, пп созологічного оцінювання, у розробці дій
щодо організаціп і режиму територій природно-заповідного фонду.
Результати досліджень враховували при виконанні роботи, яка була
спрямована на збереження і використання наукового об’єкту – експозиція
Донецького ботанічного саду «Степи Украiни», що має статус національного
надбання Украiни.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням автора. Здобувачем проведено критичний аналіз вітчизняної і
зарубіжної літератури, розроблено структуру роботи. Проведено
експедиційно-польові виїзди, під час яких було зібрано необхідний
матеріал, який характеризує сучасний стан природних ценопопуляцій, також
обстежено структуру інтродукційних популяцій на двох експериментальних
степових ділянках. Здобувачем виконано статистичну обробку й аналіз
отриманих результатів, сформульовано положення й висновки дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаціi доповідались на
IV Міжнародній науковій конференціi «Промислова ботаніка: стан та
перспективи розвитку» (м. Донецьк, 2003 р.), II Міжнародній конференціi
«Онтогенез рослин у природному та трансформованому середовищі.
Фізіолого-біохімічні та екологічні аспекти» (м. Львів, 2004 р.),
Науково-практичній конференціi «Збереження біорізноманітності на
південному сході Украiни» (м. Донецьк, 2004 р.), на засіданнях відділу
флори та вченої ради Донецького ботанічного саду НАН України.

Публікаціi. За темою дисертаціi опубліковано 12 робіт, з них 4 статті у
фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 338
сторінках машинописного тексту, вона складається зі вступу, 8 розділів,
висновків, списку використаної літератури (394 найменувань, з них 31
іноземних авторів), 4 додатків, включає 60 таблиць, 207 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили у межах Донецької області, яка розташована на
південному сході України і належить до степової зони. Клімат краю
континентальний. Характеризується значними добовими, річними і
абсолютними коливаннями температури повітря. Найбільш холодний місяць –
січень (- 8,2 °С), найбільш теплий – липень (22,9 °С). Річна сума опадів
мінімальна на півдні області, де складає 400 – 420 мм. Не менш 90 %
території займають чорноземи. Для даного району є характерним лучні,
справжні, петрофітні степи, рослинність кам’янистих відслонень,
широколисті ліси.

СТАН ВИВЧЕНОСТІ ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙНИХ СТРУКТУР ТРАВ’ЯНИСТИХ РОСЛИН

Дослідження структури ценопопуляцій має велике значення для вивчення
механізмів змін рослинності внаслідок діi антропогенного фактору. Широко
вивчають поширення вторинних фітоценозів, які в процесі антропогенних
перебудов проходять череду послідовних сукцесивних стадій (Жиляев, 1984;
Царик, 1986; Ткаченко, 1990). Тому приділяють велику увагу вивченню
механізмів цього процесу, які безпосередньо проявляються на
популяційному рівні. Зібраний великий матеріал унаслідок
популяційно-кількісних досліджень видів у порушених фітоценозах шляхом
вивчення iх онтогенезу, обліку вікового складу, віталітетноi і
просторовоi структур, щільності ценопопуляцій є перспективним під час
розробки ефективноi системи дій, що спрямовані на охорону рослинності,
яка включає і популяційний моніторинг рослин.

Одним з активних методів охорони рослинних ресурсів, розробці якого
почали приділяти велику увагу, є створення штучних фітоценозів, де
ценопопуляційні і генетичні фактори сприяють історично обумовленому
процесу розвитку рослин (Остапко, Хархота, 1995; Чуприна, 1992).

В Украiні досить інтенсивно ведуться роботи в еколого-фітоценотичному
напрямку, але якщо чисельність, щільність і вікова структура
ценопопуляцій більш або менш вивчено у значноi кількості видів, то iх
просторова структура і самопідтримання – у небагатьох видів. В Украiні в
меншій мірі вивчено віталітетну структуру ценопопуляцій рослин, особливо
степових видів. Що стосується різних життєвих форм, то необхідно
підкреслити, що велика увага приділяється вегетативно-рухливим видам.

Популяційні дослідження в основному проводяться у західних регіонах і
стосуються ценопопуляцій лісових видів. У подібних дослідженнях часто
приділяється увага резерватогенним, демутаційним, регресивним змінам у
структурі ценопопуляцій. Ценопопуляціi видів природних степових
фітоценозів залишаються маловивченими.

ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

?elak., S. lessingiana Trin. et Rupr., S. rubentiformis P. Smirn.). Дані
види відіграють різну роль у фітоценозах і належать до різних життєвих
форм відповідно до класифікаціi С.М. Зиман (1976).

Дослідження проводили протягом 2002 – 2004 рр. в межах Донецькоi
області на територіях різного землекористування (пасовища, рекреаційні
землі, перелоги, резервати степовоi рослинності). Був охоплений широкий
діапазон еколого-фітоценотичних умов. На територіi Донецького
ботанічного саду НАН Украiни дослідження проводили на двох
експериментальних ділянках штучних степових фітоценозів, розвиток яких
здійснюється більше тридцяти років.

Під час вивчення структури ценопопуляцій використовували маршрутний і
стаціонарний методи. Було закладено 1860 облікових ділянок, зроблено
описи 62 рослинних угруповань.

У визначенні фітоценозів використовували морфолого-флористичні принципи
(Ипатов, Кирикова, 1999). У вивченні віковоi структури використовували
методи, які розробили Т.О. Работнов (1950), А.А. Уранов (1969, 1975),
Л.Б. Заугольнова (1994), О.В. Смірнова (1987), віталітетну структуру
вивчали за Ю.А. Злобіним (1989).

Життєвий стан особин визначали за висотою рослин. Для визначення
провідних ознак використано факторний аналіз (Злобін, 1989). Основні
типи просторового розміщення визначали за Б.М. Міркіним (1987), В.І.
Василевічем (1969), А.М. Гіляровим (1990).

Щільність визначали як кількість особин або облікових одиниць на 1 м2
(Воронов, 1973). Характер обліковоi одиниці визначали залежно від того,
до якоi життєвоi форми належить рослина (Заугольнова, 1994). Отримані
цифрові дані обчислювали за варіаційно-статистичними методами (Лакин,
1973; Злобин, 1989).

При визначенні стадій деградаційної, демутаційної, резерватогенної
сукцесій використовували засоби, які викладені у роботах Б.М. Міркіна
(1984), Б.А. Бикова (1957), В.С. Ткаченка (1990, 1992, 2002), І.В.
Савченка (1971), Й.В. Царика (1984, 1986).

СТИСЛА ФІТОЦЕНОТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТЕПОВИХ УГРУПОВАНЬ

До корінних або слабопорушених зональних фітоценозів
типчаково-ковилових і різнотравно-типчаково-ковилових степів південного
сходу Украiни належить формація Stipeta capillatae. Але такі ділянки
зустрічаються досить рідко і є зникаючими.

Дуже поширеними є фітоценози, що належать до інших таксономічних
одиниць, у яких фітоценотична роль Stipa capillata є менш виразною. Такі
асоціації зустрічаються досить часто і є одними із початкових ланок
пасовищноi дигресіi корінних фітоценозів. Зі зростанням пасовищного
навантаження у складі цих рослинних угруповань починають переважати
Festuca valesiaca, Koeleria cristata, K. sabuletorum Czern. ex Klokov,
потім Euphorbia stepposa Zoz, E. seguierana Neck., Centaurea diffusa
Lam., Crinitaria villosa (L.) Grossh., Teucrium polium L. та інші.
Загальне проективне покриття таких фітоценозів варіює в межах 50 – 90 %.

Найбільш поширеною є формація Festuceta valеsiacae. На цій стадіi
пасовищноi дигресіi знаходиться більшість сучасних залишків степовоi
рослинності. На слабопорушених ділянках степу, розташованих на
важкодоступних схилах, ще значною є роль видів роду Stipa (S.
lessingiana, S. capillata, S. dasyphylla, S. joannis), часткове
проективне покриття яких досягає 5 – 35 % від загального 50 – 90 %. На
сьогодні дуже поширеними є непридатні до освоювання типчакові травостоi
(фітоценози з домінуванням видів родів Euphorbia і Crinitaria за участю
Poa bulbosa L., а також чебрецеві типчатники з тенденцією до збільшення
ролі Thymus dimorphus Klokov et Des.-Shost.

На відміну від природних процес розвитку штучних угруповань є швидкою
акумуляцією видів і протікає протягом декількох років за прискореною
схемою демутадіi перелогів. На даний час сформувалися два фітоценози на
першій експериментальній ділянці, які належать до асоціацій Festucetum
(valesiacae) stiposum (lessingianae), Festucetum (valesiacae)
bromopsiosum (ripariae). На другій ділянці також сформувалися два
фітоценози: асоціаціi Festucetum (valesiacae) elytrigiosum (repentis),
Festucetum (valesiacae) viciosum (tenuifoliae). У фітоценозі першої
асоціаціi (загальне проективне покриття 60 %) субедифікатором і
субдомінатом є Stipa lessingiana (проективне покриття 20 %), рясність
якого у другій асоціаціi значно зменшується (покриття 5 %).
Довгокореневі злаки відіграють невелику фітоценотичну роль (асектатори
другого – третього рангів). Серед різнотрав’я домінують Salvia nutans,
Galatella dracunculoides (Lam.) Ness, Thalictrum minus. Подібна ситуація
спостерігалась у другому фітоценозі. Видова насиченість на 1 м2 складає
13 – 18.

Асоціаціi Festucetum (valesiacae) elytrigiosum (repentis), Festucetum
(valesiacae) viciosum (tenuifoliae) характеризуються високою рясністю
довгокореневих лучних еврімезофітів – Bromopsis inermis, Elytrigia
repens (проективне покриття 10 – 20 %), степово-лучного ксеромезофіту
Poa angustifolia (покриття 5 %) і короткокореневого елементу – Bromopsis
riparia (покриття 10 – 20 %), які виконують роль субедифікаторів. Серед
різнотрав’я домінують Тrifolium ambiguum M. Bieb., T. montanum L.,
Plantago lanceolata L., P. urvillei Opiz, Galatella dracunculoides,
Thalictrum minus, Fragaria viridis, Vicia tenuifolia Roht. Загальне
проективне покриття складає у першому фітоценозі 70 %, у другому – 90 %,
видова насиченість на 100 м2 – 45 – 50, на 1 м2 – 11 – 12.

ВІКОВА, ВІТАЛІТЕТНА І ПРОСТОРОВА СТРУКТУРИ ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙ ДЕЯКИХ СТЕПОВИХ
ВИДІВ У ФІТОЦЕНОЗАХ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ ДЕГРАДАЦІI

У результаті проведених досліджень встановлено, що віковим спектрам
більшості ценопопуляцій модельних степових видів, досліджених у
антропогенно трансформованих фітоценозах на територіi, яка підлягає
випасанню, притаманна неповночленність: відсутні особини
постгенеративних груп. Домінують зрілі нормальні ценопопуляції
едифікаторів. У віковому складі переважають генеративні, дуже рідко
віргінільні особини. Також відмічено переміщення максимуму вікового
спектра на більш ранні вікові стани, що пов’язано з посиленням
антропогенного навантаження, а також зникнення рослин зрілої і старої
вікових груп (рис. 1). Частіше за все саме випасання та рекреація
призводять до зникнення із вікового спектра ценопопуляцій
постгенеративних особин, що пов’язано з посиленням відмирання рослин цих
вікових рівнів і відмиранням молодших рослин, що і сприяє омолодженню
ценопопуляцій. Цей процес може бути пов’язаний з тим, що рослини не до
кінця проходять онтогенез. Оскільки цей процес супроводжується і
зменшенням життєвості особин, він веде до послаблення ценопопуляцій і
поступового випадіння виду із фітоценозу. Менш сильне випасання не
призводить до суттєвих змін у віковому спектрі. Серед ценопопуляцій
асектаторів відмічено ценопопуляції, у складі яких домінують молоді
вегетативні рослини. Це особливо притаманне ценопопуляціям вегетативно
рухливих видів. Помірне навантаження сприяє активізації вегетативного
розмноження, що і призвело до переваги у віковому складі молодих особин.
У досліджених угрупованнях є ряд видів, у ценопопуляціях яких суттєво не
змінюється віковий спектр, незалежно від ступеня антропогенного
навантаження. До таких видів переважно належать стержнекореневі.
Більшість ценопопуляцій таких видів зберігає різноманітність вікового
складу, правосторонній характер спектру, перевага у якому зрілих і
старих генеративних рослин дозволяє віднести такі ценопопуляції до
зрілих і старих нормальних неповночленних. Найбільш сталим є положення,
яке займають ценопопуляції Linum czerniaёvii, особливо в ассоціаціях
Festucetum (valesiacae) crinitariosum (villosae) i Stipetum (capillatae)
cleistogenosum (squarrosi) (заказник «Ларінський»).

Більш чутливим показником змін, які відбуваються під впливом тих чи
інших факторів, є щільність особин. Значне зниження щільності
ценопопуляцій відбулося в фітоценозах, які підлягають більш сильному
господарському використовуванню, особливо ценопопуляцій видів роду
Stipa.

У досліджених фітоценозах більшість ценопопуляцій належить до
депресивного віталітетного типу, що відображається у накопиченні особин
низького рівня життєвості, які складають «групу резерву» і виконують
функцію контролю за розмірами екологічноi ніші, що забезпечує сталість
ценопопуляцій (рис. 2). Тільки деякі з досліджених ценопопуляцій є
процвітаючими або урівноваженими, що пов’язано з незначним антропогенним
навантаженням і сприятливими еколого-фітоценотичними умовами.

Рис. 1. Вікові спектри ценопопуляцій Festuca valesiaca у заказнику
«Ларінський»: асоціації: 1 – Stipetum (capillatae) festucosum
(valesiacae) (випасання відсутнє), 2 – Stipetum (capillatae)
cleistogenosum (squarrosi) (слабке випасання), 3 – Festucetum
(valesiacae) teucriosum (polii) (помірне випасання), 4 – Crinitarietum
(villosae) festucosum (valesiacae) (сильне випасання)

Рис. 2. Віталітетні спектри ценопопуляцій Festuca valesiaca у заказнику
«Ларінський»: асоціації: 1 – Stipetum (capillatae) festucosum
(valesiacae) (випасання відсутнє), 2 – Stipetum (capillatae)
cleistogenosum (squarrosi) (слабке випасання), 3 – Festucetum
(valesiacae) teucriosum (polii) (помірне випасання), 4 – Crinitarietum
(villosae) festucosum (valesiacae) (сильне випасання). W – трапляння, с
– нижчий клас, b – середній клас, а – вищий клас

Ступінь впливу на середовище можна відобразити і за допомогою віковості
ценопопуляцій. Серед ценопопуляцій степових видів найбільше впливають на
середовище ті, індекс віковості яких наближується до 0,5. Ступінь впливу
ценопопуляцій знижується внаслідок впливу несприятливих факторів як
природних, так і антропогенних (табл. 1). У складі цих ценопопуляцій
переважають найбільш життєдіяльні особини генеративного молодого і
зрілого вікових станів, тому і вплив буде найбільший. Ступінь впливу
зменшується внаслідок дії негативних факторів як природних, так і
антропогенних через зменшення щільності рослин, їх розмірів, що
пов’язано з переходом на більш низькі рівні життєвості.

Таблиця 1

Віковість ценопопуляцій степових едифікаторів у заказнику «Ларінський»

Асоціація Режим використання Індекс віковості, ?

Festuca valesiaca

Stipa capillata

Stipetum (capillatae) festucosum (valesiacae) випас відсутній 0,610
0,624

Stipetum (capillatae) cleistogenosum (squarrosi) слабке випасання 0,605
0,572

Festucetum (valesiacae) teucriosum (polii) помірне випасання 0,561 –

Crinitarietum (villosae) festucosum (valesiacae) сильне випасання 0,493
0,467

Відображенням різноманітності реакціi життєвості особин на різні діi є
особливість просторовоi структури ценопопуляцій. Випадкове розміщення
виду, як і регулярне, свідчить про його процвітання і стале положення у
фітоценозі, що трапляється не дуже часто. Як правило, це є характерним
для ценопопуляцій едифікаторів (види родів Festuca, Stipa), відмічено
регулярне та випадкове розміщення особин у просторі в ценопопуляціях
видів-асектаторів, що трапляється дуже рідко. Це може бути свідченням
зниження внутрішньо- і міжвидової конкуренціi. Більшість особин
розміщено регулярно там, де відсутнє або послаблене антропогенне
навантаження, також на характер розміщення особин впливає однорідність
середовища. Про протилежний стан виду свідчить контагіозне розміщення
особин, яке говорить про його пригніченість у рослинному угрупованні.
Відмічено групове розміщення особин у фітоценозах, які підлягають
антропогенному навантаженню, особливо сильному, що підвищує сталість
виду.

Таким чином, досліджені ценопопуляціi, особливо щільнодерновинних
ценозоутворювачів займають міцне положення в даних рослинних
угрупованнях. Структура ценопопуляцій багатьох видів у широкому
діапазоні еколого-фітоценотичних умов стала, глибокі зміни якої можливі
за умов сильних антропогенних і природних впливів. Послаблення сильного
антропогенного навантаження дозволить знизити відмічену тенденцію до
загибелі особин постгенеративних груп і переміщення максимуму у вікових
спектрах на більш молоді групи, також дозволить ценопопуляціям відновити
вихідний стан.

ВІКОВА, ВІТАЛІТЕТНА, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРИ ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙ СТЕПОВИХ ВИДІВ У
ФІТОЦЕНОЗАХ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ ДЕМУТАЦІI

Що стосується ценопопуляцій степових видів у фітоценозах, які формуються
на перелогах і знаходяться на різних стадіях демутаціi, то вони займають
найменш міцне положення. Степові види на початкових стадіях перелогу
зустрічаються рідко, як правило це Festuca valesiaca, особини якоi
малочисельні і більшість ценопопуляцій її належить до інвазійних і
молодих нормальних неповночленних з лівостороннім віковим спектром. По
мірі просування до повного відновлення рослинного покриву відмічено
збільшення сталості ценопопуляцій за рахунок появи у віковому складі
особин раніше відсутніх груп, iх перехід у розряд зрілих нормальних
повночленних (РЛП «Донецький Кряж», асоціація Festucetum (valesiacae)
stiposum (capillatae), ценопопуляція Festuca valesiaca) і за рахунок
збільшення щільності особин (рис. 3).

Рис. 3. Вікові спектри ценопопуляций Festuca valesiaca: асоціації: 1 –
Elytrigietum (repentis) bromopsiosum (inermis) (пирійна стадія), 2 –
Festucetum (valesiacae) bromopsiosum (ripariae) (типчакова стадія), 3 –
Festucetum (valesiacae) festucosum (rupicolae) (типчакова стадія)
(урочище «Піскуватий ліс»), 4 – Festucetum (valesiacae) stiposum
(capillatae) (типчакова стадія) (РЛП «Донецький Кряж»)

d

?

?¬??

`

b

d

3/4

F I f

U

U

U

n
n2nBnZn|n?n¤n¶nAEnenuenoiYoioIoIoIoioioIoIoAeo±o±oAeoIo?oioi?i?i?i?i?i?i
?i?i?i?i?i?i?i?i?i?i

U

A&AZNhNjN|N¤O?O1/4O?OOOaeOoeoeoeoeYoeoeoeoeYoeoeoeoeY*Y*YE1/4E±«c›c›«›«›
«›«E›1/4›E›1/4›E›1/4›1/4›

$

U

U

$

U

$

U

??????у фітоценозах, які знаходяться на різних стадіях демутаціi,
належать до процвітаючого віталітетного типу (рис.4). Той факт, що
більшість особин характеризується високим рівнем життєвості, дозволяє
припустити, що у подальшому розвиток цих ценопопуляцій буде просуватись
у напрямку зміцнення свого положення.

Відмічено формування контагіозного типу розміщення особин у
ценопопуляціях степових едифікаторів, що може свідчити про слабкі
конкурентні відносини або їх відсутність. Скупчення більшою мірою
складають молоді рослини, які ще не досягли у процесі свого розвитку
достатньої сили для здійснення помітного впливу один на одного або на
особини іншого виду. Внаслідок розвитку рослин і досягнення видом
порогової щільності в рослинному угрупованні можуть початися процеси
самозрідження, що може спричинити зміну розташування рослин.

Що стосується ценопопуляцій видів, які складають різнотрав’я і формують
угруповання перших ланок демутаційного процесу, то вони є зрілими або
старими нормальними неповночленними, що свідчить, як і низька щільність,
про їх належність до депресивного типу, контагіозне розміщення особин,
про загрозу переходу iх до регресивного стану.

Рис. 4. Віталітетні спектри ценопопуляцій Festuca valesiaca: асоціації 1
– Festucetum (valesiacae) bromopsiosum (ripariae), 2 – Festucetum
(valesiacae) festucosum (rupicolae) (урочище «Піскуватий ліс»); 3 –
Festucetum (valesiacae) stiposum (capillatae) (РЛП «Донецький Кряж»). W
– трапляння, с – нижчий клас, b – середній клас, а – вищий клас

Таким чином, простежено низку демутаційних змін фітоценозів на
ценопопуляційному рівні, які призводять до відновлення знищеноi
внаслідок господарськоi діяльності степової рослинності. Зміни у
структурі ценопопуляцій типово степових видів слугують надійним
показником трансформаціi угруповань, яка протікає у напрямку iх
стабілізаціi.

РЕЗЕРВАТОГЕННІ ЗМІНИ ВІКОВОЇ, ВІТАЛІТЕТНОI І ПРОСТОРОВОI СТРУКТУРИ
ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙ СТЕПОВИХ ВИДІВ

У найбільш сприятливих умовах ценопопуляціi степових видів розвиваються
у резерватах. Аналіз вікового складу ценопопуляцій щільнодерновинних
злаків дає підставу вважати їх сталими. Вони утворюють міцну основу
степових фітоценозів. У цьому випадку віковий спектр ценопопуляцій
степових модельних видів рослин, як правило, має максимум на зрілій або
старій генеративних групах особин, що у поєднанні з невеликою участю у
віковому складі молодих рослин дозволяє віднести досліджені
ценопопуляціi або до зрілих, або до старіючих нормальних повно членних.
Велика кількість особин генеративної групи може бути обумовлена,
по-перше, уповільненням онтогенезу на цій стадії, по-друге,
партикуляцією генеративних рослин з утворенням подібних до себе.

Наявність у складі ценопопуляцій усієi гами вікових груп дає підставу
говорити про безперервне оновлення, що зміцнює iх позиціi в
угрупованнях, незважаючи на деякі коливання щільності особин, яка може
бути і не дуже високою (рис. 5).

Рис. 5. Вікові спектри ценопопуляцій Festuca valesiaca: асоціації: 1 –
Stipetum (capillatae) festucosum (valesiacae), 2 – Stipetum (capillatae)
stiposum (joannis) (РЛП «Донецький Кряж»), 3 – Elytrigietum (repentis)
elytrigiosum (trichophorae), 4 – Elytrigietum (repentis) poosum
(angustifoliae) (режим абсолютного заповідання) (заповідник
«Хомутовський степ»)

Тривала підтримка режиму абсолютного заповідання може викликати
мезофітну трансформацію рослинного покриву степу (заповідник
«Хомутовський степ», асоціаціi Elytrigietum (repentis) elytrigiosum
(triphophorae), Elytrigietum (repentis) poosum (angustifoliae),
Elytrigietum (repentis) viciosum (tenuifoliae)), що негативно
відбивається на структурі деяких степових видів (Stipa capillatа,
Festuca valesiaca, Adonis vernalis, Veronica sclerophylla).

Ценопопуляціi неповночленні, що проявляється у відсутності молодих
особин у групі зрілих генеративних рослин, вони стоять на межі переходу
до регресивного стану і зникнення із складу фітоценозів.

Встановлено, що у частини більш мезофітних видів, які здатні до
вегетативного розмноження (Galium ruthenicum, Filipendula vulgaris,
Fragaria viridis) ценопопуляції є нормальними повночленними з
правостороннім віковим спектром і займають більш стале положення у
фітоценозах, ніж ценопопуляції едифікаторів.

Ценопопуляціi степових видів, як правило, належать до процвітаючого
віталітетного типу. Депресивні ценопопуляціi відзначались і на
природно-заповідних територіях, що скоріше пояснюється несприятливими
еколого-фітоценотичними умовами (рис. 6).

Сталість положення більшості ценопопуляцій підтверджує і просторова їх
структура: особини, у першу чергу в ценопопуляціях едифікаторів степових
фітоценозів, розташовуються, як правило, регулярно.

Рис. 6. Віталітетні спектри ценопопуляцій Festuca valesiaca: асоціації:
1 – Stipetum (capillatae) festucosum (valesiacae), 2 – Stipetum
(capillatae) stiposum (joannis) (РЛП «Донецький Кряж»), 3 – Elytrigietum
(repentis) elytrigiosum (trichophorae) (режим абсолютного заповідання)
(заповідник «Хомутовський степ»). W – трапляння, с – нижчий клас, b –
середній клас, а – вищий клас

Таким чином, неварто зовсім відмовлятися від впливу на степовий
рослинний покрив тих або інших чинників, які до певного ступеня впливу
проявляють стабілізуючий ефект на структуру ценопопуляцій степових
видів, зберігаючи тим самим вигляд рослинних угруповань. У протилежному
випадку спостерігається сильне заглиблення резерватогенних змін, що
призводить до поширення рослинності лучно-степового характеру, завдяки
поступовому зникненню степових видів внаслідок сильних змін у структурі
ценопопуляцій і зменшення iх сталості у фітоценозах.

ВІКОВА, ВІТАЛІТЕТНА, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРИ ІНТРОДУКЦІЙНИХ ПОПУЛЯЦІЙ
СТЕПОВИХ ВИДІВ У ШТУЧНИХ ФІТОЦЕНОЗАХ

Інтродукційні популяціi модельних степових видів у штучних степових
угрупованнях належать до нормальних з лівостороннім або симетричним
віковим спектром, неповночленних внаслідок відсутності в iх віковому
складі особин сенільноi групи.

Дані популяціi є сталими, тому що йде безперервний процес заміни
старіючих особин зростаючими, що свідчить про iх наближення до природних
ценопопуляцій, які не залежать від заносу зачатків ззовні, тобто про
здатність до самопідтримання.

Під час спостереження віковий склад інтродукційних популяцій не зазнав
суттєвих змін. Було відмічено коливання в молодій частині вікового
спектру, що проявляється у переміщенні максимуму внаслідок чергування
процесів омолодження і старіння (рис. 7).

Рис. 7. Динаміка вікової структури ценопопуляції Festuca valesiaca в
асоціації Festucetum (valesiacae) stiposum (lessingianae) (Донецький
ботанічний сад НАН України)

В цілому щільність інтродукційних популяцій степових видів не
поступається щільності природних, що обумовлено підтриманням практично
на одному рівні внутрішньовидової і міжвидової конкуренціi. Аналіз
динаміки щільності особин показав, що щільність найбільш мінлива в
групах особин ранніх вікових станів і змінюється незначною мірою
протягом сезону і щорічно.

Коливання щільності особин відбилися на значенні індексу віковості
ценопопуляцій, який свідчить про те, що вікова структура багатьох
ценопопуляцій модельних видів зазнає невеликих змін, які виражаються у
чергуванні процесів омолодження і старіння. Старіння трохи посилюється в
період після посухи (літо 2002 р.). Невелике омолодження за рахунок
появи ювенільних особин відмічено у червні – липні 2003 р. після опадів.

Віковий розвиток протікає повільними темпами і виражається у переході
молодих рослин у наступний віковий стан.

Найбільш чутливим індикатором змін еколого-фітоценотичних умов є
генеративні особини, пригнічення яких послаблює популяцію, і тільки
завдяки раціональному розміщенню особин у просторі у вигляді компактних
груп і різкого збільшення внаслідок цього в них напруженості фітогенного
поля, популяціi здатні витримувати конкуренцію з іншими видами.
Наявність досить великої кількості генеративних рослин у складі
більшості ценопопуляцій дає їм можливість швидко збільшити щільність у
випадку поліпшення умов існування, що сприятиме зміцненню позицій виду у
фітоценозах і посиленню його впливу на середовище.

Віталітетний склад ценопопуляцій більш чітко відображає найменші зміни
еколого-ценотичноi обстановки, ніж віковий спектр, який залишається
майже незмінним. Так, у 2003 р. був відмічений перехід деяких популяцій
із процвітаючого до депресивного стану (рис. 8), зниження їх віталітету
внаслідок накопичення рослин третього віталітетного класу. Перехід на
більш низький рівень життєвості відображається у зменшенні їх
габітуальних розмірів і, відповідно, фітомаси.

В цілому реакціi популяцій на погіршення умов виявляються в зменшенні iх
функціональноi фітоценотичноi ролі і ведуть до значного зменшення
енергетичних витрат на самопідтримання, що сприяє iх сталості. Перехід
на більш низькі рівні життєвості може збільшувати тривалість знаходження
особин в окремих вікових станах.

Рис. 8. Динаміка віталітетних спектрів ценопопуляцій Festuca valesiaca в
асоціації Festucetum (valesiacae) stiposum (lessingianae); W –
трапляння, с – нижчий клас, b – середній клас, а – вищий клас (Донецький
ботанічний сад НАН України)

Відмічений стан досліджених популяцій може бути не тільки результатом
прояву особливостей онтогенетичного розвитку, але і того, що більшість з
них знаходяться у дефінітивному стані.

Таким чином, інтродукційні популяціi степових видів займають стале
положення у сформованих штучних рослинних угрупованнях, набули риси
саморегулюючих систем, максимально наблизились до природних, що
підтверджує перспективність застосування методу відновлення степових
фітоценозів не тільки для забезпечення біологічноi різноманітності, але
і для швидкого відновлення природноi рослинності у порушених екотопах.

ВИСНОВКИ

Проведено дослідження структури ценопопуляцій едифікаторів і
асектаторів, що складають фітоценози справжніх степів. Визначено зміни у
віковій, віталітетній, просторовій структурах ценопопуляцій модельних
степових видів. Проаналізовано деякі параметри інтродукційних популяцій,
що дозволило порівняти їх із природними ценопопуляціями і виявити
схожість між ними.

1. В результаті вивчення ценопопуляцій тридцяти степових видів, які
належать до різних біоморф, установлено, що вони відіграють неоднакову
роль у житті фітоценозів (едифікаторів – 8, асектаторів – 22),
характеризуються широкою екологічною амплітудою, різними типами
онтогенетичного розвитку, різним ступенем омолодження вегетативного
потомства, що відбивається на структурі ценопопуляцій і забезпечує їх
сталість.

2. З’ясовано, що структура ценопопуляцій степових видів стала у
широкому діапазоні еколого-фітоценотичних умов, більшість із них займає
стійке положення у фітоценозах (Festuca rupicola, F. valesiaca, Koeleria
cristata, Stipa capillata). На різних стадіях дигресії домінують
нормальні неповночленні (відсутні субсенільні і сенільні особини)
ценопопуляції. У віковому складі переважають зрілі, або молоді
генеративні, рідше віргінільні особини. Глибокі зміни вікової структури
мають місце під час значних антропогенних навантажень: відбувається
переміщення максимуму у віковому спектрі внаслідок омолодження
ценопопуляцій едифікаторів, відмирання особин зрілої і старої
генеративної груп.

3. Серед ценопопуляцій видів-асектаторів в антропогенно трансформованих
угрупованнях було відзначено ценопопуляції із перевагою вегетативних
молодих особин, що особливо є характерним для ценопопуляцій видів, які
здатні до вегетативного активного розмноження. Значний антропогенний
тиск зменшує активність вегетативного розмноження і зменшує щільність
ценопопуляцій вегетативно рухливих видів (Thаlictrum minus).

4. Установлено, що у резерватах ценопопуляціям степових видів, у першу
чергу едифікаторів із родів Festuca i Stipa, притаманні висока
щільність, повночленний віковий спектр, який часто носить правосторонній
характер. Вікова структура характеризується перевагою найбільш
функціональних зрілих генеративних особин.

5. Відзначено, що за умов тривалого підтримання абсолютно заповідного
режиму (заповідник «Хомутовський степ») відбуваються суттєві зміни у
віковій структурі ценопопуляцій степових видів, часто негативні за
рахунок відсутності ефективної інспермації. Ценопопуляції Adonis
vernalis, Veronica sclerophylla, Festuca valesiaca старі, неповночленні
(відсутні групи молодих рослин), знаходяться на межі переходу у
регресивний стан і займають дуже хитке положення у фітоценозах. У
частини більш мезофітних видів, що здатні до вегетативного розмноження
(Galium ruthenicum, Fragaria viridis, Filipendula vulgaris),
ценопопуляції є нормальними зрілими, повночленними з правостороннім
віковим спектром і займають більш стале положення в угрупованнях.

6. В степових угрупованнях, які відновлюються, відмічено ценопопуляції
видів від інвазійних до нормальних, що залежить від стадії демутації.
Здійснюються процеси, що спрямовані на зміцнення їх положення у
фітоценозах: зі збільшенням відновлення угруповання ценопопуляції типово
степових видів характеризуються зростанням щільності, ускладненням
вікового складу (появою вікових груп, які були відсутні раніше).
Ценопопуляції едифікаторів стають нормальними повночленними лише на
останніх стадіях відновлення.

7. Відмічено зв’язок віталітетної структури ценопопуляцій як
едифікаторів, так і асектаторів зі ступенем антропогенної трансформації
фітоценозів: депресивні ценопопуляції степових видів переважають у
порушених угрупованнях. За умов слабкого антропогенного навантаження і
сприятливих еколого-ценотичних факторів збільшується частка процвітаючих
або урівноважених ценопопуляцій, що у першу чергу стосується
ценопопуляцій домінантів-едифікаторів. У резерватах переважають
ценопопуляції ценозоутворювачів процвітаючого віталітетного типу, було
виявлено також депресивні ценопопуляції, як правило, асектаторів, що є
наслідком погіршення еколого-ценотичних умов і зміцнення конкуренції.
За умови абсолютного заповідання (заповідник «Хомутовський степ») серед
ценопопуляцій більш мезофітних видів переважають процвітаючі внаслідок
більшої відповідності умов зростання вимогам даних видів. У фітоценозах
на різних стадіях демутації було відмічено ценопопуляції степових видів
процвітаючого типу.

8. Просторова структура ценопопуляцій модельних степових видів у
антропогенно трансформованих фітоценозах має свої особливості: особини
ценопопуляцій і едифікаторів, і асектаторів розташовані контагіозно,
лише при слабких навантаженнях відмічено формування випадкового та
регулярного типів розміщення рослин у просторі (Festuca valesiaca, Stipa
capillata). У резерватах особини ценопопуляцій едифікаторів степових
фітоценозів розміщені, як правило, регулярно або випадково на відміну
від особин ценопопуляцій асектаторів (контагіозний тип розміщення). Це є
наслідком прояву сильних едифікаторних властивостей даних видів і
наближення умов існування до екологічної норми. Особини більшості
ценопопуляцій Galium ruthenicum, Fragaria viridis, Filipendula vulgaris
розташовані випадково або регулярно (заповідник «Хомутовський степ»), що
є ознакою більш сталого положення в угрупованнях. У фітоценозах на
різних стадіях демутації було відзначено формування контагіозного типу
розміщення особин.

9. Для збереження біорізноманітності степових видів необхідним є
постійний моніторинг стану їх ценопопуляцій, що може відобразити
напрямок перетворень, які здійснюються у фітоценозах, їх глибину,
особливо це стосується ценопопуляцій щільнодерновинних едифікаторів
(види родів Festuca, Stipa), – зміни, що відбуваються в їх структурі, є
найбільш показовими і віддзеркалюють не тільки стан самих ценопопуляцій,
але і фітоценозу в цілому.

10. Вивчені інтродукційні популяції степових видів у штучних
фітоценозах у своій більшості належать до молодих нормальних
неповночленних, особини яких розташовані контагіозно. Динамічні процеси
в їх популяційній структурі носять, як правило, флуктуаційний характер,
що проявляється у незначних сезонних і річних коливаннях щільності, у
переміщенні максимуму у вікових спектрах у межах груп молодої його
частини внаслідок поповнення складу молодими особинами і чергування
процесів омолодження і старіння, річних змінах характеру віталітетних
спектрів, і не викликають змін типів ценопопуляцій і самих угруповань.
Досліджені ценопопуляції модельних степових видів займають стале
положення у сформованих штучних угрупованнях, набули рис
саморегульованих систем, максимально наблизились до природних, що
підтверджує перспективність застосування методу відновлення рослинних
угруповань не тільки для збереження біологічної різноманітності, але і
для відновлення природної рослинності у порушених екотопах.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Ибатулина Ю.В. Возрастная структура ценопопуляций Festuca valesiaca
Gaudin и Festuca rupicola Heuff. в искусственных степных фитоценозах //
Промышленная ботаника. – 2003. – Вып. 3. – С. 59 – 64.

Ібатуліна Ю.В. Життєвий стан ценопопуляцій Galium ruthenicum Willd. i
Filipendula vulgaris Moench. у штучних степових фітоценозах Донецького
ботанічного саду в умовах південного сходу України // Проблемы экологии
и охраны природы техногенного региона. – 2003. – Вып. 3. – С. 52 – 54.

Ібатуліна Ю.В. Життєвий стан ценопопуляцій Linum nervosum Waldst. et
Kit. у штучних степових фітоценозах в умовах південного сходу України //
Укр. ботан. журн. – 2004. – 64, № 5. – С. 74 – 78.

Ибатулина Ю.В. Современное состояние ценопопуляций Festuca valesiaca
Gaudin в зависимости от режима использования // Промышленная ботаника. –
2004. – Вып. 4. – С. 140 – 146.

Ібатуліна Ю.В. Сучасний стан ценопопуляцій деяких степових видів у
різних умовах існування // Й.К. Пачоський та сучасна ботаніка. – Херсон:
Айлант, 2004. – С. 105 – 111.

Ибатулина Ю.В. Возрастная структура популяций в искусственных степных
фитоценозах // Матер. ІI Міжнарод. наук. конф. «Відновлення порушених
природних екосистем» (24 – 27 вересня 2002 р., м. Донецьк). – Донецьк:
ТОВ «Лебідь», 2002. – С. 165 – 166.

Ибатулина Ю.В. Возрастной состав ценопопуляций Filipendula vulgaris
Moench. в связи с его онтогенезом в искусственных фитоценозах в условиях
юго-востока Украины // Матер. III Міжнарод. конф. молодих дослідників
«Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого
будівництва» (26 – 29 травня 2003 р., м. Біла Церква). – Біла Церква,
2003. – С. 61 – 62.

Ибатулина Ю.В. Состояние ценопопуляций Festuca valesiaca Gaudin. в
искусственных степных фитоценозах в Донецком ботаническом саду НАН
Украины // Тез. доп. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих
вчених «Екологія. Людина. Суспільство.» (14 – 17 травня 2003 р., м.
Київ). – К., 2003. – С. 34 – 35.

Ибатулина Ю.В. Состояние ценопопуляций Veronica sclerophylla Dubovik как
показатель устойчивости степных фитоценозов, созданных в Донецком
ботаническом саду НАН Украины // Матер. ІV Міжнарод. наук. конф.
«Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку» (17 – 19 вересня
2003 р., м. Донецьк). – Донецьк: ТОВ «Лебідь», 2003. – С. 190 – 192.

Ибатулина Ю.В. Пространственная структура ценопопуляций Festuca
valesiaca Gaudin в степных фитоценозах // Матер. конф. молодих
учених-ботаніків «Актуальні проблеми ботаніки та екології» (7 – 10
вересня 2004 р., Канівський природний заповідник). – Канів, 2004. – С.
106 – 108.

Ибатулина Ю.В. Динамика структуры интродукционных популяций
видов-эдификаторов в степных искусственных фитоценозах // Матер.
наук.-практ. конф. «Збереження біорізноманітності на південному сході
України» (14 вересня 2004 р., м. Донецьк). – Донецьк: ТОВ «Лебідь»,
2004. – С. 27 – 28.

Ібатуліна Ю.В. Вікова структура фітопопуляцій деяких видів у
антропогенно трансформованих степових фітоценозах на південному сході
України // Тези ІІ Міжнарод. конф. «Онтогенез рослин у природному та
трансформованому середовищі. Фізіолого-біохімічні та екологічні
аспекти.» (18 – 21 серпня 2004 р., Львів). – Львів: Вид-во «СПОЛОМ»,
2004. – С. 320.

АНОТАЦІЇ

Ібатуліна Ю.В. Структура ценопопуляцій степових видів на південному
сході України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. Національний ботанічний сад ім. М.М.
Гришка НАН України, Київ, 2005.

Проведено комплексні дослідження на популяційному рівні, які дозволили
визначити сучасний стан степових модельних видів, що належать до різних
біоморф. На територіях різного режиму землекористування досліджено
структуру (вікова, віталітетна, просторова) ценопопуляцій, їх щільність.
Загалом ценопопуляції степових видів зберегли різноманітність вікового
складу. Суттєві зміни вікової структури відзначено тільки за умови
сильного господарського впливу. Більш вразливою щодо антропогенного
навантаження є віталітетна структура: відзначено перевагу депресивних
ценопопуляцій у антропогенно трансформованих фітоценозах, в угрупованнях
на різних стадіях демутації і в резерватах домінують процвітаючі
ценопопуляції типово степових видів, особливо едифікаторів. Що
стосується просторової структури, то виявлено формування контагіозного
типу розміщення особин у фітоценозах, що зазнають антропогенного тиску,
як і у фітоценозах на різних стадіях демутації. У резерватах відзначено
формування регулярного типу розміщення рослин переважно едифікаторів.
Проведено дослідження сезонної і річної динаміки структури
інтродукційних популяцій у штучних степових фітоценозах, які
розвиваються більш тридцяти років, що дозволило встановити схожість їх
параметрів з показниками природних ценопопуляцій. Результати досліджень
може бути використано під час розробки конкретних науково обгрунтованих
рекомендацій щодо їх охорони.

Ключові слова: едифікатори, асектатори, ценопопуляції, вікова структура,
віталітетна структура, просторова структура, деградація, демутація,
резервати.

Ибатулина Ю.В. Структура ценопопуляций степных видов на юго-востоке
Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.05 – ботаника. Национальний ботанический сад им.
Н.Н. Гришко НАН Украины, Киев, 2005.

Проведены комплексные исследования на популяционном уровне, которые
позволили определить современное состояние модельних степных видов,
принадлежащих к разным биоморфам. На территориях разного режима
землепользования исследована структура (возрастная, виталитетная,
пространственная) ценопопуляций, их плотность. В целом ценопопуляции
степных видов сохраняли разнообразие возрастного состава при различной
степени антропогенной нагрузки. Существенные изменения возрастной
структуры были отмечены только при сильном хозяйственном воздействии.
Менее сильное антропогенное давление не вызвало существенных изменений
возрастного спектра. Более чувствительным показателем происходящих
изменений является плотность особей. Значительное снижение плотности
ценопопуляций произошло в фитоценозах, подверженных более сильному
хозяйственному использованию, особенно в ценопопуляциях S. capillata.
Отмеченные изменения популяционной структуры при данном антропогенном
давлении ещё не являются катастрофическими и обратимы при уменьшении
степени воздействия со стороны человека. Восприимчивой к антропогенной
нагрузке является виталитетная структура: отмечено преобладание
депрессивных ценопопуляций в антропогенно трансформированных
фитоценозах, в восстанавливающихся сообществах и резерватах господствуют
процветающие ценопопуляции типично степных видов, особенно эдификаторов.
Что касается пространственной структуры, то отмечено формирование
контагиозного типа размещения особей в фитоценозах, подвергаемых
антропогенной нагрузке, как и в фитоценозах на разных стадиях
демутации. В резерватах отмечено формирование регулярного типа
размещения особей преимущественно эдификаторов. Проведены исследования
сезонной и погодичной динамики структуры интродукционных популяций
модельних видов в искусственных степных фитоценозах, развивающихся более
тридцати лет, что позволило установить сходство их параметров с
показателями природных ценопопуляций. Результаты исследований могут быть
использованы при разработке конкретных научно-обоснованных рекомендаций
по их охране.

Ключевые слова: эдификаторы, ассектаторы, ценопопуляция, возрастная
структура, виталитетная структура, пространственная структура,
деградация, демутация, резерваты.

Ibatulina Yu.V. Structure of cenopopulations of steppe species in the
south-cast of Ukraine. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree in Biological science on the specialty
05.00.05 – botany. Grishko National Botanical Garden, Nat. Acad. Sci. of
Ukraine, Kyiv, 2005

Complex investigations are conducted on the populational level enabled
define present-day state of model steppe species belonging to the
different biomorphs. An various botanical-geographical regions and in
the territories with different land use regimen, structure of
cenopopulations (age, vitality and spatial structure) has been
investigated as well as cenopopulation density. On the whole, age
composition diversity remained in steppe cenopopulations under different
extent of anthropogenic pressure. Considerable changes of age structure
were registered only under significal agricultural impact. Vitality
structure is more susceptible to anthropogenic pressure: depressive
cenopopulations were found to be predominant in anthropogenically
transformed phytocenoses. In renewing communities and reserves,
prosperous cenopopulations of typically steppe species are prevailing,
especially cenopopulations of edificators. An respect of spatial
structure, there is observed a formation of contagions type of species
distribution in phytocenoses exposed to anthropogenic pressure as well
as in phytocenoses in different stages of demutation. Forming of regular
type of species distribution, mainly edificators, is observed in
reserves. Investigations of seasonal and year-after-year dynamics of
structure of introductional populations have been conducted in
artificial steppe phytocenoses developing for more than 30 years, which
enabled to determine similarity between their parameters and indices of
natural cenopopulations. The results obtained can be used in development
of concrete scientifically grounded recommendations on cenopopulations
conservations.

Key words: edificators, assectators, cenopopulation, age structure,
vitality structure, spatial structure, degradation, demutation,
reserves.

Подписано к печати 17.10.2005. Формат 60×84 1/16.

Усл. печ. л. 0,9. Печать лазерная. Тираж 100 экз.

Отпечатано в типографии ООО “Норд Компьютер”

на цифровых лазерных издательских комплексах

Rank Xerox DocuTech 135 и DocuColor 2060.

Адрес: г. Донецк, ул. Университетская, 112

тел.: (062)386-35-76

PAGE \* Arabic 24

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *