Система моніторингу, контролю і профілактики токсикоінфекцій сальмонельозної та ешерихіозної етіологій (автореферат)

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С.З.
ГЖИЦЬКОГО

ОЛІЙНИК ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

УДК 619:616.98:579.842.14

Система моніторингу, контролю і профілактики токсикоінфекцій
сальмонельозної та ешерихіозної етіологій

16.00.09 – ветеринарно-санітарна експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Львів — 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті ветеринарної медицини Української академії
аграрних наук, м.Київ

Науковий консультант: доктор ветеринарних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Головко Анатолій
Миколайович,

Державний
науково-контрольний інститут

біотехнології і штамів
мікроорганізмів,

директор

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, академік

УААН, заслужений діяч науки
і техніки України

Кравців Роман Йосипович,

Львівська національна академія ветеринарної

медицини імені С.З. Гжицького, завідувач кафедри

ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи,

ректор

доктор ветеринарних наук, професор

Якубчак Ольга Миколаївна,

Національний аграрний університет, завідувач

кафедри ветеринарно-санітарної експертизи і

гігієни переробки продукції тваринництва,

в.о. декана факультету якості і безпеки продукції

АПК

доктор ветеринарних наук, професор

Ковбасенко Володимир Мусійович,

Одеський державний аграрний університет,

завідувач кафедри ветеринарно-санітарної

експертизи та фармакології

Провідна установа: Харківська державна зооветеринарна академія, кафедра
зоогігієни, ТПТ та ветсанекспертизи Міністерства аграрної політики
України

Захист дисертації відбудеться 27 липня 2004р. о ____годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.826.03 у Львівській національній
академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького за адресою: 79010,
м. Львів – 10, вул. Пекарська, 50, аудиторія № 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної
академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького за адресою: 79010,
м. Львів – 10, вул. Пекарська, 50

Автореферат розісланий 24 червня 2004р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доцент
Салата В.З

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Харчові токсикоінфекції є гострою
соціально-економічною проблемою з огляду на те, що споживання
контамінованих збудниками (сальмонелами, ентерогеморагічними ешерихіями
тощо) продуктів харчування приводить до спалахів захворювань людей (Park
Bod., 1971; Пивоваров Ю.П. та ін., 1974; Калініченко Н.І. та ін., 1975;
Аваков А.А., 1976; Беляков В.Д., 1978; Постовит В.А., 1984; Gerigk K.,
Teufel P., 1990; Kroker R., 1991; Шалыгина Н.В., 1991; Davies T.G. et
al., 1992; Brodezdorp B. et al., 1994; Dupont H.L., 2000 та ін.). Ця
проблема залишається актуальною не тільки для України, а й для
економічно розвинених країн Західної Європи та Північної Америки
(Вадорацкий В.А., 1979; Гусев А.А.та ін., 1988; Fehlhaber K., 1989;
Barrow P.A., 1993; Baggesen D.L., 1994; Walker R.L. et al., 1994-1995 та
ін.).

Епідеміологія інфекційних захворювань, що передаються харчовим шляхом,
останнім часом швидко змінюється. Крім того, з’явились нові пріоритети в
мікробіологічній безпеці їжі, роль яких ще 10 років тому була
маловідомою. Зокрема, це поширення збудників із зміненими біологічними
властивостями, антибіотикостійких, психротрофних патогенів
(Campilobacter jejunii, Y. enterocolitica, Listeria monocytogenes). Від
знайомих агентів харчових токсикоінфекцій вони відрізняються більш
значними агресивними властивостями, здатністю викликати більш складний
патологічний процес поза травною системою (реактивні артрити,
патологічні зміни в ниркових канальцях, менінгіти, сепсис), що
призводить до високого рівня хронічних

ускладнень і летальних випадків у потерпілих. Як збудники
токсикоінфекцій стали реєструватися і сапрофітні мікроорганізми, що
беруть участь у псуванні харчових продуктів.

Особливу увагу дослідників привертають захворювання, зумовлені
сальмонелами і ентерогеморагічними ешерихіями (Шур И.В., 1970; Kohler
E.M., 1971; Авдеева Т.А. та ін., 1973; Загаевский И.С. та ін., 1977;
Nagy B.et al., 1982; Nagraja K.V., 1984; Покровский В.М. та ін., 1985;
Головко А.Н., 1993; Зарицкий А.М., 1998; Wasteson Y., 1999 та ін.).

Убікваторність збудників спричиняє практично повсюдне поширення
сальмонельозу та ешерихіозу в товарних тваринницьких господарствах. Цей
фактор ускладнює епідеміологічну ситуацію та значно підвищує ризик
спалахів токсикоінфекцій серед людей, тому що доволі часто тварини,
хворі на сальмонельоз, тварини–реконвалесценти і тварини-бактеріоносії є
джерелом збудника захворювань людей (Малтугаева М.Х., 1973; Шаблий В.Я.,
1980; Рахманин П.П., 1989; Eich O.K., 1990; Донник Н.С., 1991; Kuhn H.,
1993; Martel J.L., 1994; Головко А.Н., Ушкалов В.О., 1999; Донченко
Л.В.. Надыкта В.Д., 2001; Фотіна Т.І., 2003 та ін.).

До тварин, що відіграють значну роль в епідеміології сальмонельозних та
ешерихіозних захворювань, відносять птицю, велику рогату худобу, свиней,
коней, овець, кіз, мишей, щурів. Крім того, захворювання людини можуть
викликати продукти харчування – м’ясо і м’ясопродукти, молоко й молочні
продукти, риба та рибні продукти, яйця, овочі, фрукти, ягоди,
контаміновані певними збудниками (фактори передачі).

На епізоотологічну та епідеміологічну ситуації щодо сальмонельозу та
ешерихіозу впливають кліматичні умови, щільність населення, рівень
культури сільськогосподарського виробництва і рівень розвитку
тваринницької галузі, що впливає на суттєві особливості прояву
зумовлених даними збудниками захворювань в окремих регіонах світу.
Зважаючи на актуальність проблеми токсикоінфекцій, Всесвітня організація
охорони здоров’я акцентувала увагу на всебічному поглибленому вивченні
джерел і факторів передачі та біологічних особливостей збудників
токсикоінфекцій у різних географічних зонах, закономірності прояву
епізоотологічного процесу. Отримані в результаті таких досліджень дані
стануть підґрунтям ефективного контролю за токсикоінфекціями. З’ясовано,
що суттєвого зниження збитків можна досягти лише за умови комплексного
вирішення епідеміологічних та епізоотологічних аспектів цієї проблеми
(Urbaneck D.et al., 1980; Конопаткин А.А., 1984; Шустер Б.Ю., 1987;
Седов В.А.та ін., 1990; Черкасский В.Л., 1991; Vosterom S., 1991 та
ін.).

В умовах широкого поширення захворювання та відсутності тенденції до
зниження напруженості епізоотичної ситуації, відчутна недостатня
ефективність наявних підходів до діагностики та методів профілактики
токсикоінфекцій. У зв’язку з цим актуальним напрямком досліджень
залишається створення засобів для експрес-діагностики та екологічно
безпечних методів знезараження інфікованих збудниками токсикоінфекцій
продуктів тваринного походження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є складовою частиною досліджень, передбачених тематичним планом
ІВМ УААН: “Дослідити поширення й антигенну структуру
шиготоксинпродукуючих E.coli, виділених від тварин і продуктів
тваринництва, розробити методи діагностики та заходи профілактики” (№
державної реєстрації 0101U000820); „Вивчити ветеринарно-санітарний стан
продуктів птахівництва (м’яса, яєць) при сальмонельозі в товарних і
спеціалізованих господарствах, розробити критерії оцінки та заходи
профілактики” (№ державної реєстрації 0101U000821).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи – теоретично та експериментально
обґрунтувати, розробити та впровадити методи і засоби діагностики,
моніторингу та профілактики токсикоінфекцій сальмонельозної та
ешерихіозної етіологій для отримання безпечної у санітарному відношенні
продукції.

Основні задачі досліджень:

провести аналіз поширення харчових токсикоінфекцій в Україні та
визначити етіологічний зв’язок з продуктами тваринництва, які
контаміновані різними збудниками;

дослідити видовий склад мікрофлори та рівень контамінації м’яса
потенційними збудниками токсикоінфекцій;

з’ясувати ступінь поширення збудників сальмонельозу та
шиготоксинпродукуючих ешерихій у різних регіонах України;

визначити роль об’єктів довкілля як факторів передачі збудників
сальмонельозних токсикоінфекцій та життєздатність сальмонел у
навколишньому середовищі;

проаналізувати ступінь поширення факторів патогенності у штамів
сальмонел і ешерихій;

вдосконалити методику бактеріологічної діагностики сальмонельозів
тварин;

визначити рівень циркуляції різних фаготипів сальмонел у регіонах
України;

розробити методи для експрес-індикації сальмонел за допомогою ПЛР та
випробувати в виробничих умовах створену тест-ситему;

розробити спосіб деконтамінації м’яса за допомогою фагів.

Об’єкт дослідження: збудники токсикоінфекцій, засоби діагностики
сальмонельозу і профілактики токсикоінфекцій.

Предмет дослідження: особливості епізоотології сальмонельозу тварин;
поширення сальмонел та ешерихій з ознаками патогенності серед поголів’я
сільськогосподарських тварин; хворі на сальмонельоз та ешерихіоз
тварини; способи конструювання засобів індикації сальмонел
молекулярно-генетичними методами.

Методи досліджень: ретроспективний епізоотологічний аналіз; методи
бактеріологічних, серологічних досліджень, біологічного експерименту;
біохімічні, молекулярно-генетичні та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчено ступінь поширення та
етіологічну структуру харчових токсикоінфекцій в Україні; встановлено
взаємозв’язок між рівнем контамінації продуктів тваринництва
потенційними збудниками токсикоінфекцій і станом епідеміологічної
ситуації; визначено епізоотологічні особливості сальмонельозу тварин та
ступінь поширення різних сероварів і фаготипів збудників сальмонельозу
тварин по регіонах України; досліджено ступінь поширення
шиготоксинпродукуючих ешерихій серед сільськогосподарських тварин;
одержано нові дані щодо життєздатності збудників харчових
токсикоінфекцій в об’єктах довкілля; теоретично обґрунтовано і
запропоновано нові методи діагностики сальмонельозу, а також методи
індикації цих збудників у харчових продуктах тваринного походження на
основі ПЛР; з’ясовано вплив різних збудників токсикоінфекцій на якісні
показники (біохімічні та біологічні) м’яса: вивчено особливості
динаміки вмісту ключових метаболітів у крові, а також активність ряду
ферментів та стану окислювально-антиоксидантної рівноваги у динаміці
захворювання поросят сальмонельозом за умов експериментальної
ендотоксемії, що поглиблює та розширює сучасне розуміння механізмів
розвитку токсикозів сальмонельозної етіології в інфікованих тварин та
визначено біологічну цінність м’яса, одержаного від тварин, хворих на
сальмонельоз та

коліентеротоксемію; теоретично і експериментально обґрунтовано та
розроблено нову екологічно безпечну технологію деконтамінації продуктів
тваринництва від сальмонел за допомогою фагів та визначена ефективність
її застосування.

Практичне значення одержаних результатів. Отримано нові дані про
поширення збудників сальмонельозу серед тварин та продуктів тваринного
походження у результаті вимушеного забою; досліджено ступінь поширення
шиготоксинпродукуючих ешерихій серед сільськогосподарських тварин;
встановлено розповсюдження рідкісних сероварів збудників сальмонельозу в
різних регіонах та поширення сальмонел, здатних до токсиноутворення та
експресії фімбріальних адгезинів. Проаналізовано зв’язки між рівнем
контамінації кормів сальмонелами та феноменом сальмонелоносійства.
З’ясовано роль різних об’єктів довкілля як факторів передачі збудників
сальмонельозу. Розроблено та затвержено “Настанову з бактеріологічної
діагностики сальмонельозів тварин” (8.05.2002, № 15-14/134). Розроблено
тест-систему для експрес-індикації бактерій роду Salmonella в
полімеразній ланцюговій реакції „Sal-Test”: інструкція по виготовленню
та контролю, настанова по застосуванню від (31.07.2003, №15-14/268 ) —
ТУУ 24.4.19024865.703-2003. Експериментально доведено можливість
використання розчину фагу для зниження рівня контамінації сальмонелами
м’яса. Розроблено і затверджено „Інструкцію щодо профілактики
сальмонельозу тварин” (12.12.2003, № 1).

Особистий внесок здобувача. Автор брав участь у виконанні наукових
програм, які покладені в основу дисертаційної роботи; розроблено схеми і
методи проведення експериментів у лабораторних та виробничих умовах;
виконано експериментальні й аналітичні дослідження; проведено аналіз та
узагальнення отриманих результатів; обґрунтовано висновки та практичні
рекомендації; здійснено підготовку науково-технічної документації,
висвітлено результати досліджень у наукових працях.

Моніторинг шиготоксинпродукуючих E.coli проводили у співпраці з
науковцями лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ІВМ УААН
(Волинець Л.К., Тарасюк Т.І., Зоценко Л.В.). Біохімічні дослідження
здійснювали спільно з співробітником лабораторії вірусології ІВМ к. б.
н. Сокирко Т.О. Адгезивні властивості виділених культур сальмонел та
розробку тест-системи ПЛР вивчали разом із співробітниками ДНКІБШМ:
Головко А.М., Волошиною Н.О. та Кацимоном В.В. „Настанову з
бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин” та „Інструкцію щодо
профілактики сальмонельозу тварин” підготували у співпраці з колективом
авторів з ІЕКВМ УААН, ДНКІБШМ, ЦЛВМ, ДБАУ. Результати цих досліджень
знайшли відображення у колективних публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідались, обговорювались і були схвалені на засіданнях вченої ради
Інституту ветеринарної медицини УААН (м. Київ) в 1998-2004рр. та
науково-практичних конференціях: „До 120-річчя від часу заснування

ветеринарної школи у Львові” (м. Львів, 2001); „Сучасні ветеринарні та
технологічні аспекти свинарства” (м. Київ, 2002); Міжнародній науковій
конференції „Актуальные проблемы инфекционной патологии животных” (м.
Володимир, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції
„Современные вопросы патологии сельскохозяйственных животных” (м.
Мінськ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції „Ветеринарна
медицина-2004: Сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва
ветеринарних препаратів” (м. Феодосія, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 26
наукових працях (одноосібних — 13), із яких 1 монографія, 1 довідник, 20
статей у наукових фахових виданнях, 4 публікації у матеріалах
конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 312 сторінках
комп”ютерного тексту і складається з таких розділів: „Вступ”, „Огляд
літератури”, „Загальна методика та основні методи досліджень”,
„Результати власних досліджень”, „Обговорення результатів досліджень”,
„Висновки”, „Практичні пропозиції”, „Список використаних джерел”,
„Додатки”. Роботу ілюстровано 50 таблицями, 29 рисунками та 1
фотографією. Список використаних літературних джерел складає 389
найменувань, у тому числі 134 зарубіжних авторів.

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили протягом 1998-2004 р. на базі лабораторії
ветсанекспертизи Інституту ветеринарної медицини УААН, лабораторії
молекулярної біології та імунохімії Державного науково-контрольного
інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів, відділу бактеріології
Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини, Київської
міської лабораторії ветеринарної медицини, у тваринницьких господарствах
України різних форм господарювання і спеціалізації.

Епізоотологічний моніторинг поширення найчастіших збудників харчових
токсикоінфекцій бактеріальної етіології в Україні здійснювали шляхом
ретроспективного аналізу ветеринарних статистичних даних.

Епідеміологічні особливості поширення харчових токсикоінфекцій в Україні
вивчали на основі даних Міністерства охорони здоров’я.

Рівень виробництва продукції тваринництва з”ясовували на основі аналізу
даних Державного кабінету статистики України.

Рівень контамінації продуктів тваринництва бактеріями різних видів
вивчали на основі результатів бактеріологічних досліджень матеріалів від
вимушено забитих тварин, проведених у лабораторіях ветеринарної медицини
України у 1990-2000 рр., та власних бактеріологічних досліджень.

Аналіз особливостей епідеміологічного та епізоотологічного процесів при
сальмонельозі та ешерихіозі на основі даних статистики здійснювали саме
у той період, коли спостерігався їх найбільш яскравий прояв.

При проведенні ветеринарно-санітарної експертизи вимушено забитих тварин
виявляли характер патологоанатомічних змін у тушах і внутрішніх органах
згідно з методиками викладеними у «Правилах предубойного санитарного
осмотра животных и ветсанэкспертиза мяса и мясопродуктов» (1981).

Лабораторну діагностику сальмонельозу здійснювали згідно з
«Методическими указаниями по бактериологической диагностике
сальмонеллезов животных»(1971), «Лабораторная диагностика сальмонеллезов
человека и животных, обнаружение сальмонелл в кормах, продуктах питания
и объектах внешней среды. Методические указания» (1990) і відповідно до
розробленої нами «Настанови з бактеріологічної діагностики
сальмонельозів тварин» (2003) та за допомогою розробленої тест-системи
„Sal-test” для індикації бактерій роду Salmonella.

Бактеріологічні дослідження проводили згідно з методиками, викладеними у
ГОСТ 21237-75, ГОСТ 28669-85, ГОСТ 77022-74.

Серологічну типізацію виділених культур сальмонел здійснювали за
допомогою «Набору сироваток сальмонельозних монорецепторних О- і
Н-аглютинуючих», відповідно до ТУ 46.21-1543-85.

Фаготипізацію проводили за методом Фелікса і Келлоу за допомогою
еталонних фагів. Чутливість сальмонел до антибіотиків визначали з
використанням стандартних дисків фірми ОXОІD із хлорамфеніколом,
канаміцином, поліміксином В, неоміцином, сульфаметаксазолом,
гентаміцином, кислотою налідіксовою, колістином, ампіциліном,
ципрофлаксином, амікацином, стрептоміцином, тетрацикліном, фуразоліном,
цефуроксином, сульфонамідом. Наявність адгезивних властивостей у
сальмонел визначали по здатності аглютинувати еритроцити різних видів
тварин у реакції гемаглютинації (РГА) та монорезистентної гемаглютинації
(РМРГА). Токсигенні властивості культур визначали в тесті на
мишенятах-сисунах (2-4-денного віку) за методикою Романенкова Н.І.

Лабораторну діагностику ешерихіозу здійснювали відповідно до «Настанови
з лабораторної діагностики ешерихіозу (колібактеріозу) тварин» (1996) та
„Методические указания по бактериологической диагностике колибактериоза
(эшерихиоза) животных” (1991). Здатність до продукування шигоподібних
токсинів у виділених штамів Е.coli вивчали в культурі клітин Vero за
методом Konovalchuk L. Накопичення токсинів проводилось на середовищах
МПБ, Еванса, УНДІЕВ, Добреску, Гітелі.

Належність виділених штамів ешерихій до певних О-серогруп
встановлена за допомогою типоспецифічних аглютинуючих сироваток у
реакції аглютинації.

Здатність до продукування термолабільного ентеротоксину вивчали в

Бікен-тесті, термостабільного — на мишенятах-сисунах, гемолізинів — на
кров’яному МПА. Кількість еритроцитів підраховували в камері Горяєва,
рівень гемоглобіну — за допомогою гемометра Салі, фагоцитарну активність
нейтрофілів — методом відновлення ТЗГ, кількість Т-лімфоцитів – за
реакцією спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана, загальний
білок – рефрактометрично.

Індикацію генів, які відповідають за синтез певного виду токсинів у
шиготоксинпродукуючих ешерихій, проводили за допомогою полімеразної
ланцюгової реакції з праймерами МК1/МК2 (для stx-генів), LP30/LP31 (для
stx1-генів), LP40/LP41 (для stx2-генів), синтезованими „DNA-Gdansk”
(Польща).

При сальмонельозі в крові та гомогенатах печінки тварин визначали
показники окислювально-антиоксидантного гомеостазу: аналіз вмісту
гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) у плазмі крові проводили за методом
AsakawaТ., МДА визначали у безбілковому екстракті гомогенатів з
2-тіобарбітуровою кислотою.

Антиокислювальну активність (АОА) ліпідів встановлювали за ступенем їх
здатності гальмувати накопичення ТБК-активних продуктів ПОЛ при
інкубації суспензії жовткових ліпопротеїдів. Перекисну резистентність
еритроцитів (ПРЕ) до гемолізу виявляли спектрофотометрично. Визначенню
підлягала також активність антиоксидантних ферментів. Аналіз вмісту
білка здійснювали за Лоурі у модифікації Міллера.

Ряд метаболітів та активність гепатоспецифічних ферментів: аланін- і
аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази у плазмі крові визначали з
використанням стандартних наборів реактивів виробництва фірми Реагент
(Україна). Вміст макро- та мікроелементів у крові виявлялися
загальноприйнятими методами.

Хімічний аналіз м’яса визначали так: вміст загального азоту — за
методом К’єльдаля, жиру – за Сокслетом, вологи – за допомогою
висушування до постійної ваги наважки при температурі 1050 С, вміст золи
— шляхом спалювання наважки в муфельній печі при температурі -450-5000 С
до постійної ваги. Токсичність встановлювали з використанням інфузорії
Tetrachimena piriphormis згідно з ГОСТ 13496.7-97. Біологічну оцінку
м’яса проводили відповідно до «Методических рекомендаций по
биологической оценке продуктов животноводства и кормов с использованием
тест-объекта Тетрахимена пириформис» (1983). Калорійність м’яса
визначали за формулою Александрова В.М.

Обробку отриманих результатів здійснювали варіаційно-статис-тичними
методами.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Динаміка виділення збудників токсикоінфекцій з різної продукції та
визначення рівня її контамінації

За останні десять років виробництво м’яса всіх видів тварин у світі
збільшилося з 179 млн. тонн до 223 млн. тонн, тобто на 26%. В Україні
також відчутні зміни: якщо в 2001 р. реалізовано на забій худоби та
птиці в живій вазі 2332,5 тис. тонн, то в 2003 р. цей показник зріс до
2629,4 тис. тонн, а виробництво м’яса на душу населення підвищилося
відповідно з 31,2 кг до 36,1 кг, тобто на 15,7 % .

Означена тенденція до підвищення обсягу виробництва м’яса у світі
загалом і в Україні, зокрема, зумовлює необхідність підвищення вимог до
профілактики і боротьби з харчовими токсикоінфекціями, тому що вони
здебільшого виникають при споживанні харчових продуктів тваринного
походження.

За результатами проведеної ветеринарно-санітарної оцінки м’яса в 2000р.
направлено на утилізацію 54773 тонни м’яса великої рогатої худоби, 39644
тонни свинини, 15018 тонн м’яса інших видів тварин; направлено на
знезараження 66326 тонн м’яса великої рогатої худоби, 71482 тонни
свинини, 19064 тонни м’яса інших видів тварин. На ринках України
виявлено 18 туш великої рогатої худоби і 13 туш свиней, контамінованих
сальмонелами.

Питома вага м’ясних продуктів як фактора передачі збудника ботулізму
серед населення України складала: в 1991 р. — 49%, в 1992 р. – 49%, в
1993 р. – 44%, в 1994 р. – 52%, в 1995 р. –58%, в 1996 р. – 57%, в 1997
р. –52% (за даними Міністерства охорони здоров’я України).

На основі аналізу звітних даних державних лабораторій ветеринарної
медицини України за період 1990 – 2000 рр. та результатів власних
бактеріологічних досліджень матеріалів від вимушено забитих тварин
різних видів виявлено, що 21,1% досліджених проб (п’ята частина) були
інфіковані мікроорганізми різних видів – потенційними збудниками
токсикоінфекцій (табл. 1).

Таблиця 1

Результати бактеріологічних досліджень матеріалів від різних видів
вимушено забитих тварин за період 1990 – 2000 рр.

Вид тварин Піддано бактеріологічним дослідженням проб

Всього, У тому числі контамінованих бактеріями різних видів

n %

n %

Велика рогата худоба 1043293 55,9 250147 24,0

Свині 533457 28,6 108015 20,3

Дрібна рогата худоба 220578 11,8 32286 14,6

Коні 3222 0,2 723 22,4

Птиця 64219 3,5 2281 3,6

Всього 1 864 769 393 452 21,1

У 14,4 % досліджених проб продуктів вимушеного забою тварин виявлено
ешерихії, у 3,5 % — кокову мікрофлору, в 1,8 % — протей, у 1,2 % —
сальмонели. Відсоток ешерихій серед виділених мікроорганізмів найбільший
– 68,2; частка кокової мікрофлори становить 16,5 %, протею – 8,4 %,
сальмонели – 5,7%.

Варто зазначити, що частка певних бактерій значно коливалась залежно
від виду тварин. Як свідчать результати проведеного аналізу, найбільше
сальмонел виділяли із м’яса вимушено забитих свиней (2,1% контамінованих
сальмонелами проб і 10,5% від усіх виявлених мікроорганізмів).
Встановлено, що 1,0% проб м’яса вимушено забитої ВРХ було інфіковано
сальмонелами, частка яких від усіх виділених мікроорганізмів складала
4,0%. Від птиці в 1,2 % досліджених проб виділяли сальмонели, що
складало 35,1% від усіх виявлених мікроорганізмів. Із конини сальмонели
виділяли у 1,0% відібраних проб, із м’яса дрібної рогатої худоби – 0,2%
що складає відповідно 4,3% та 1,4% від усіх виявлених бактерій.

Дещо інакше виглядають результати виявлення ешерихій . Найбільше
ешерихіями були контаміновані проби яловичини (16,9%), свинини (13,2%),
конини (12,4%); менше – м’ясо овець (9,3%) та птиці (1,8). Слід
наголосити, що частка ешерихій складає 70,4% від виділених із яловичини
мікроорганізмів, 65,0% — із свинини, 63,4% — від м’яса овець, 55,3% —
із конини і 51,6% — від м’яса птиці.

Кокову мікрофлору виділяли у 0,5% підданих дослідженню проб м’яса птиці,
2,9% — свинини, 3,2 % — баранини, 3,6 % — конини та 4,0 % — яловичини.
Частка контамінованого даними мікроорганізмами м’яса відносно всіх
виділених бактерій складала: у баранині -21,5%; в яловичині -16,8%; у
конині -16,2%; у свинині -14,2%; у м’ясі птиці -13,3%.

Встановлено, що контаміноване протеями м’ясо найчастіше отримували в
результаті вимушеного забою великої і дрібної рогатої худоби (по 2,0%
від досліджених проб), рідше –свиней (1,4%) і коней (1,0%). Частка
протею складає 13,3% від виділених у м’ясі дрібної рогатої худоби
мікроорганізмів, відсоток у яловичині — 8,5%, у свинині — 7,0%, у
конині — 4,3%.

Результати проведених нами досліджень свідчать про необхідність
спеціальної обробки харчових продуктів, отриманих внаслідок вимушеного
забою тварин, тому що вони є потенційним джерелом виникнення
токсикоінфекцій у людини. Розвиток харчових токсикоінфекцій та
токсикозів мікробного походження пов’язаний, насамперед, із вживанням в
їжу контамінованих збудниками токсикоінфекцій продуктів: м’яса, молока,
яєць.

Поширення шиготоксинпродукуючих ешерихій

Зважаючи на те, що більше, ніж у 68% випадків м’ясо від вимушено забитих
тварин контаміновано ешерихіями (найчастіше — яловичина), ми дослідили
поширення шиготоксинпродукуючих E.coli серед цього виду тварин у
господарствах України. З цією метою досліджено штами ешерихій, виділених
із фекалій здорових тварин, хворих на діарею телят і патологічного
матеріалу від загиблих тварин з клінічною картиною ураження кишкового
тракту.

Від здорових тварин відібрано і піддано бактеріологічним дослідженням
538 проб фекалій з 15 господарств, з яких 294 проб від дорослої великої
рогатої худоби і 244 проб від телят. При цьому виділено і досліджено 388
культур ешерихій. Аналіз отриманих результатів показав, що
шиготоксинпродукуючі ізоляти ешерихій виділено від 22 дорослих тварин і
31 теляти.

Від 141 хворих на діарею та загиблих тварин з 10 господарств Київської
та Вінницької областей досліджено проби патологічного матеріалу, з яких
виділено 141 культуру ешерихій, що були патогенні для лабораторних
тварин, причому 33 з них продукували шиготоксин, що становить
23,4%.

Виділені нами культури E. coli належали до серогруп О101, О26, О8, О2,
зокрема переважна більшість — до серогрупи О26. Встановлено, що
патогенність виділених штамів не пов’язана з належністю до певної
О-серогрупи, проте варто зазначити, що E. coli серогрупи О26,
відносяться до групи класичних ентерогеморагічних ешерихій, патогенних
для людини; здатність у 100% випадків продукувати шиготоксин є
властивістю лише одного серотипу – 0157:Н7. Виділені з матеріалів хворих
та загиблих тварин культури за своїми особливостями не відрізнялись.

Результати дослідження виділених культур E. coli в біологічних моделях
свідчать, що 87,2% із досліджених культур утворювали екзотоксини різних
типів, 48,9% досліджених культур утворювали термолабільний ентеротоксин,
14,9% ешерихій синтезували термостабільний тип ентеротоксину, і лише у
12,8% виділених культур не зареєстровано продукування токсичних
метаболітів (екзотоксинів).

Адгезивними властивостями володіли 91 з 141 досліджених культур (64,5%),
гемаглютинацію зумовлювали 105 (74,5%) досліджених культур.

Наступні дослідження ми здійснювали з метою встановлення ступеню
поширення генів, що обумовлюють утворення шигоподібних екзотоксинів
ешерихіями, що циркулюють серед великої рогатої худоби.

В результаті проведених досліджень встановлено, що виділені від здорових
тварин ешерихії здебільшого були носіями генів stx2 (54,5%
шиготоксинпродукуючих штамів, виділених від дорослої ВРХ, 51,6% — від
телят); виділені від хворих та загиблих тварин штами переважно були
носіями stx1-генів (42,4%).

Отже, результати наших досліджень доводять, що ешерихії є одними з
основних бактеріальних контамінантів м’яса та м’ясопродуктів. У
структурі бактерій виявлявся значний арсенал факторів патогенності, що
суттєво підвищує їх патогенетичне значення в розвитку харчових
токсикоінфекцій.

Етіологічне значення сальмонел як збудників харчових токсикоінфекцій

Нами проведено аналіз матеріалів Міністерства охорони здоров’я (МОЗ)
щодо рівня захворювання людей на сальмонельоз в Україні за період з 1970
по 1997 рр. (рис. 1).

Рис. 1 Кількість випадків захворювання людей на сальмонельоз за
період 1970 — 1997 рр.

Результати проведених досліджень свідчать, що сальмонельоз залишається
злободенною, досі не вирішеною проблемою. Так, за вказаний проміжок часу
щорічно, в середньому, реєстрували 11089 випадків захворювання людей на
сальмонельоз.

Для оцінки епідеміологічної ситуації із сальмонельозу на сучасному етапі
здійснено аналіз даних МОЗ по Україні та по м. Києву за останні п’ять
років (1999-2003рр.) (рис. 2, 3). Ми з’ясували, що рівень захворювання
на сальмонельоз не зменшується: на 100000 населення в ці роки він
коливався в межах 15,91 — 21,78 випадків (по Україні) і 15,90-25,59 – по
м. Києву. Ці дані підтверджують незмінну і нагальну актуальність
досліджуваної проблеми. Реєстровані щороку сальмонельозні
токсикоінфекції уражають велику кількість людей як в цілому по Україні,
так і в м. Києві, зокрема.

Для оцінки епідеміологічної ситуації на сучасному етапі було
встановлено частку захворювань на сальмонельоз у захворюваннях на гострі
кишкові інфекції за останні п’ять років по Україні та м. Києву.

В результаті аналізу досліджуваного матеріалу встановлено, що відсоток
захворювань на сальмонельоз серед захворювань на гострі кишкові інфекції
складає в середньому 9,54% по Україні та 12,46% — по м. Києву.

Рис. 2 Динаміка рівня захворювання на сальмонельоз за період 1999-2003
рр. по м. Києву (кількість випадків на 100 000 чол.).

Рис. 3 Динаміка рівня захворювання на сальмонельоз за період 1999-2003
рр. по Україні (кількість випадків на 100 000 чол.).

Наприклад, за період 1993 – 1997 рр. всього зареєстровано 171 випадок
харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій, в тому числі — 54 спалахи
сальмонельозу, що становить 31,6%. Отож, на частку сальмонельозу
припадало більше третини зареєстрованих спалахів гострих
шлунково-кишкових інфекцій.

Спалахи сальмонельозних токсикоінфекцій реєстрували кожного року; їх
кількість коливалася в межах 6 — 20%. Однак, це стосується лише
резонансних випадків, коли захворювання перебігало в гострій формі з
охопленням великої кількість людей (в середньому більше 10 чол.).

Результати проведеного аналізу даних, одержаних в Міністерстві охорони
здоров’я України за період 1993 – 1997 рр., дозволили визначити основні
фактори передачі збудників харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій.
Встановлено, що найчастіше як фактор передачі збудників виступають
готові харчові продукти, виготовлені з м’яса – в 53,8%; в 22,2% випадків
— фактором передачі була вода (табл. 2).

Таблиця 2

Харчові отруєння і гострі кишкові інфекції, зареєстровані в Україні
(розподіл за фактором передачі) 1993-1997рр.

Фактор передачі Кількість спалахів Всього

1993 р. 1994 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р.

n % n % n % n % n % N %

Кондитер-

ські вироби 2 9,5 0

0

0

3 5,7 5 2,9

М’ясні вироби 12 57,1 22 46,8 15 60,0 13 50,0 30 57,7 92 53,8

Питна вода 3 14,3 12 25,5 8 32,0 5 19,2 10 19,3 38 22,2

Інші фактори 4 19,1 13 27,7 2 8,0 8 30,8 9 17,3 36 21,1

Всього: 21 100 47 100 25 100 26 100 52 100 171 100

Для оцінки ролі харчових продуктів як джерела збудників сальмонельозу
було встановлено частку харчових факторів передачі від усіх можливих, а
також відсоток різних продуктів як факторів передачі (на основі даних
МОЗ за 1999-2003 рр.). У результаті проведених досліджень виявлено, що
із всіх встановлених факторів передачі збудників сальмонельозу
96,3-99,5% належить харчовим факторам.

Одержані дані підтверджують результати аналізу за 1993-1997 рр. щодо
факторів передачі збудників сальмонельозу. Ґрунтуючись на даних МОЗ за
1999-2003 рр., ми виявили провідну роль готових продуктів як джерела
збудників сальмонельозу: частка молокопродуктів складає 22,4 %,
ковбасних виробів – 7,4 %, яєць – 6,5 %, кондитерських виробів – 2,88
%, готової кулінарії – 35,52 %, овочів/фруктів – 20,22 % (табл.3).

Отже, визначено, що першочергове значення у виникненні токсикоінфекцій
сальмонельозної етіології посідають продукти харчування, контаміновані
збудниками захворювання (тобто, продукти тваринного походження, або
продукти, при виготовленні яких використовувалися продукти
тваринництва).

Крім того, отримані дані свідчать про те, що за останні роки в Україні
підвищилась роль готових до споживання продуктів як факторів передачі
збудників сальмонельозу. Щоправда, вода як джерело даного збудника на
сьогодні не втрачає значення.

Таблиця 3

Частка продуктів харчування як фактору передачі збудників сальмонельозу
(1999-2003рр.)

Фактори передачі

% Роки

1999 2000 2001 2002 2003

Молокопродукти % 22,4 21,4 23,6 21,3 23,0

Яйця % 6,7 5,7 5,4 7,1 7,6

Готова кулінарія % 32,4 34,8 36,4 37,9 36,1

Ковбасні вироби % 7,2 7,7 8,0 6,7 7,4

Кондитерські вироби % 3,2 2,9 2,6 2,4 3,3

Овочі, фрукти % 23,0 22,3 19,4 19,4 17,0

Інші продукти % 1,6 1,6 1,6 0,3 2,6

ВСЬОГО % 96,5 96,4 97,0 95,1 97,0

Поширення та етіологічна структура сальмонельозу тварин

Основним джерелом збудника сальмонельозних харчових токсикоінфекцій є
хворі тварини та бактеріоносії, тому було проведено аналіз
епізоотологічної ситуації щодо сальмонельозу тварин в Україні, а також
вивчено біологічні особливості збудника.

За період 1990-2000 рр. в Україні сальмонельози реєстрували у великої
рогатої худоби, свиней, дрібної рогатої худоби, птахів різних видів,
хутрових звірів, коней і бджіл.

За даними ветеринарної статистики і власних досліджень, на території
України сальмонельоз тварин найчастіше спричиняють 14-16 сероварів
сальмонел, частка кожного з яких у загальної кількості виділених
збудників захворювань перевищує 1%. Серед них найбільш розповсюдженими є
Salmonella typhimurium, Salmonella choleraesuis, Salmonella dublin,
Salmonella enteritidis, Salmonella gallinarum, Salmonella pullorum,
Salmonella typhisuis.

За період 1990-2000 рр. встановлено, що: сальмонельоз у ВРХ найчастіше
викликають S.dublin (у 62,9 % випадків), S. еnteritidis (в 19,7 %
випадків), S.typhimurium (в 17,4 % випадків). У свиней сальмонельоз
переважно зумовлюють S.сholeraesuis (77,6 %), S. typhisuis (13,3 %),
S.typhimurium (6,6 %), S. еnteritidis (1,3 %), S.dublin (1,2 %). У
хутрових звірів сальмонельоз найчастіше спричиняють S.typhimurium
(39,6 %), S. gallinarum (32,9 %), S.dublin (18,5 %), S. еnteritidis
(8,9 %). Сальмонельоз у птахів переважно викликають S. pullorum
(gallinarum) (78,3 %), S.typhimurium (9,2 %), S. еnteritidis (3,4 %), S.
dublin (0,4 %).

За період 1995-1999 рр. на території України зареєстровано 55 590
випадків виявлення у тварин і птиці збудників сальмонельозу, які
відносяться до 58 сероваріантів, в т.ч. у птиці — у 39 828 випадків. Це
свідчить про те, що птиця залишається одним із основних резервуарів
сальмонел. Встановлено, що збудники виявлялися кожного року у великій
кількості: частка виділених від птиці сальмонел складає 66,3 – 73,3%.

До сучасних епізоотологічних особливостей сальмонельозів
сільськогосподарських тварин відноситься тенденція до поширення
сальмонельозу, зумовленого сероварами збудника, що раніше зустрічалися
рідко.

Окрім семи сероварів сальмонел, які переважно виділяли в Україні від
сільськогосподарських тварин, останнім часом зросла кількість випадків
ізоляції рідкісних сероварів сальмонел від хворих тварин і птахів.
Джерелом подібної інфекції можуть бути неякісні продукти та сировина
тваринного походження, завезені з-за кордону.

В Україні досить часто реєструється циркуляція таких рідкісних
сероварів сальмонел: S. virchow, S.heidelberg, S. anаtum, S. thompson,
S. newport, S. arkansas, S. derbi, S. paratyphi A, S. paratyphi B, S.
paratyphi C, S. glasgow, S.sanita, , S. heidelberg, S. rostoc, S.
lindenburg, S. abortusequi, S. budapest R, S.hamburg S. seremban, S.
chandans, S. rochdale, S. london, S. agama R, S. bovis morbificans, S.
lodos, S. munchen C, S. pomona C2, S. infantis C1, S. omderman C1, S.
ankow E2, S. ogos, S. sangi C1, S. ubislaw F, S. zteka B, S. maracaibo,
S.infantis, S. arizonae, S. concord,
S.??????????????????????????????????????????????????????????????????????
???????????????????????????????????

Найчастіше рідкісні серовари сальмонел виявляли у східних та центральних
областях України, рідше – в західних; північних та південних регіонах.

На підставі отриманих даних можна констатувати, що від тварин
виділяється велика кількість сальмонел, в тому числі рідкісних
сероварів, які є потенційними збудниками харчових токсикоінфекцій.

Роль об’єктів довкілля як факторів передачі збудників сальмонельозу

Суттєву роль як фактори передачі відіграють вода і об’єкти
навколишнього середовища, які забруднюються потенційними збудниками
токсикоінфекцій. Тому слід враховувати можливість зберігати
життєздатність і вірулентність мікроорганізмів на різних об’єктах
довкілля.

В результаті проведених досліджень термінів виживання сальмонел у воді
залежно від температури та типу води в лабораторних умовах (рис. 4)
виявлено, що сальмонели впродовж тривалого часу здатні зберігати
життєздатність у водному середовищі: природних джерелах і водопровідній
воді – до 75 діб і 111 діб — у кип’яченій воді. При температурі 0…+40
С життєздатність збудників була найдовшою незалежно від типу води.

Рис. 4 Термін життєздатності сальмонел у водному середовищі природних
джерел і водопровідній воді.

При вивченні вірулентних властивостей встановлено, що сальмонели у воді
кімнатної температури (в умовах лабораторії) зберігали свою
вірулентність протягом двох тижнів. Потенціал вірулентності у дослідних
культур знижувався залежно від тривалості досліду. Так, якщо сальмонели,
виділені з води в перші дні, спричиняли загибель дослідних тварин
протягом 12-24 год., то через два тижні перебування у водному середовищі
призводили до загибелі мишей лише через 6-7 діб.

На наступному етапі наших досліджень вивчено терміни виживання збудників
сальмонельозу на об’єктах довкілля та збереження їх вірулентних
властивостей. Експерименти проводили в лабораторних умовах. При цьому як
тест-об’єкти було обрано такі матеріали: поверхня (дерев’яна — дошка,
цегляна, цементна), зерно пшениці, спецодяг (бавовняна тканина халатів,
гума — чоботи, мішковина, поліетилен).

Внаслідок проведення цієї роботи встановлено, що залежно від температури
та характеру поверхні досліджуваного матеріалу збудники сальмонельозу
зберігали свою життєздатність протягом 20-130 днів і вірулентність
протягом 2-95 днів (табл.4).

Штами збудників сальмонельозу, що висівались із усіх штучно інфікованих
зразків, у процесі зберігання при різних температурних умовах не
змінювали свої типові ознаки. За морфологічними, культуральними та
біохімічними властивостями, виділені з об’єктів довкілля культури
відповідали вихідним властивостям збудників, які використовувалися в
екс-

Таблиця 4

Результати вивчення життєздатності сальмонел та збереження їх
вірулентності (в днях) в об’єктах довкілля

Тест-об’єкт Температурний режим

+18…+250С — 2…- 40С +37… +380С 0… +40С

Термін виживання Термін збереження вірулентності Термін виживання
Термін збереження вірулентності Термін виживання Термін збереження
вірулентності Термін виживання Термін збереження вірулентності

Гумові чоботи 20±0,5 11±0,3 29±0,4 13,5±1,5 3±0,5 2±0,5 25±0,2 10,5±0,5

Поліетилен 23±0,2 14±0,5 33±0,6 14,5±0,5 4±0,4 2±0,1 28±0,3 10,5±0,5

Мішковина 55±0,5 28±0,7 70±0,3 30±0,2 6±0,7 2,5±0,5 50±0,1 14±0,5

Бавовняна тканина 60±0,1 33±0,5 90±0,5 33,5 ±0,5 7,5±0,5 2,5±0,5 70±0,3
25±0,7

Зерно пшениці 30±0,5 18±0,3 80±0,1 30±0,3 7,5±0,5 3,5±0,5 47,5±2, 19±1,1

Деревина 82,5±2,5 35±3,5 127,5±2,5 87,5±7,5 12,5±2,5 5,5±0,5 97,5±7,
35±5,4

Цементна поверхня 60±5,1 28,5±2,5 105±5,1 50±5,1 7,5±2,5 2,5±0,5 75±5,1
27,5±2,5

Цегла 75,5±0,5 35±4,5 117,5±2,5 67,5±2,5 8,5±0,5 3,5±0,5 92,5±25
32,2±2,5

периментах. Одержані результати вказують на те, що в умовах зниженої
температури навколишнього середовища збудники довше зберігають свою
життєздатність і вірулентність.

Варто наголосити, що в умовах підвищеної температури навколишнього
середовища інактивація збудників відбувається значно швидше. Так, якщо
термін виживання сальмонел при температурі 0…+40С коливався в межах
25-97 діб залежно від виду об’єкту, то при температурі +37…+380С
термін виживання сальмонел на різних об’єктах довкілля перебував у межах
3 -12 діб.

При температурі +3…+50С штами Salmonella зберігали життєздатність у
концентрованих розчинах кухонної солі (10, 15, 25%) протягом 6 міс.
(термін спостереження) в умовах холодильника (0…+40С ). При
дослідженні теплостійкості з’ясовано, що температуру 800С витримують 13%
досліджуваних штамів сальмонел у м’ясній воді, а в фізіологічному
розчині – 4,3%.

Отже, аналіз одержаних результатів підтверджує, що об’єкти зовнішнього
середовища тривалий час можуть бути контаміновані живими збудниками
токсикоінфекцій, тобто виступати факторами передачі.

Поширення сальмонелоносійства у тварин та його зв’язок з виникненням
харчових токсикоінфекцій у людей

З метою встановлення зв’язків між рівнем сальмонелоносійства
сільськогосподарських тварин і забрудненням кормів сальмонелами було
вивчено структуру сероварів сальмонел, виділених від тварин та сухих
кормів тваринного походження.

Бактеріологічним та серологічним дослідженням піддавали матеріал від
тварин, продукція яких найчастіше вживається в їжу (птиця, свині, ВРХ),
та зразки сухих кормів тваринного походження. Сухі корми тваринного
походження є компонентом комбікормів і, безсумнівно, відіграють теж
важливу роль у поширенні сальмонельозу серед тварин.

У результаті проведення бактеріологічних досліджень виділено і вивчено
908 культур сальмонел, з яких 276 культур ізольовано від великої рогатої
худоби, 203 – від свиней, 188 – від птиці та 241 – з комбікормів.

Oe

e

` ? @

Oe

???????

.

e

e

` e ~

„o

`„o

Oe

„o

`„o

&

j

j

?F??????

????????????

3&

3&

3&

3&

3&

3&

??

??

??

??

hFtO:Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок:
контаміновані сальмонелами корми є одним з провідних факторів, які
спричиняють феномен сальмонелоносійства у тварин. Про це свідчать
результати бактеріологічних досліджень кормів тваринного походження:
ідентичні серовари сальмонел виділено в 45% штамів з комбікормів та
матеріалів від різних видів тварин, 35% — з комбікормів та матеріалів
хоча б одного виду тварин і у 20% з комбікормів збудники певних
серогруп не виділялись при наявності їх у матеріалах від тварин.

Небезпека сальмонелоносійства у сільськогосподарських тварин полягає в
тому, що при візуальному обстеженні продуктів забою неможливо
зареєструвати типові зміни у внутрішніх органах, а тим більше – у м’ясі.

Між серологічною структурою сальмонел, виділених від хворих на
токсикоінфекції сальмонельозної етіології людей, та виділеними від
тварин штамами сальмонел ми також визначили певну залежність (табл. 5).

Таблиця 5

Частка деяких сальмонел, виділених від хворих людей та

тварин-сальмонелоносіїв (%)

Серовари сальмонел Походження матеріалу, з якого виділено сальмонели

Люди,

(%) тварини, (%)

велика рогата худоба свині Птиця

S. typhimurium 46,54 9,06 29,06 25,00

S. enteretidis 10,60 35,14 12,83 15,42

S. newport 6,91 2,18 2,96 1,60

S. anatum 5,07 1,82 5,41 1,60

S. virchow 3,69 н/в 1,97 4,80

S. infantis 1,84 0,36 0,98 4,00

Отже, виявлено, що від тварин, кормів (особливо з добавками тваринного
походження) та від хворих сальмонельозом людей найбільш часто
виділяються культури S. typhimurium і S. enteritidis (які на
сьогоднішній день залишаються найпоширенішими збудниками сальмонельозних
токсикоінфекцій у людей).

Встановлена залежність між серологічними варіантами сальмонел, виділених
від хворих на токсикоінфекції сальмонельозної етіології людей та
виявленими у тварин вказує на те, що хворі тварини є джерелом
сальмонельозних токсикоінфекцій у людей.

Антибіотикорезистентність, адгезивність та токсигенність епізоотичних
штамів сальмонел

Феномени антибіотикорезистентності, адгезивності та токсигенності можна
використовувати як критерії оцінки потенційного рівня патогенності
збудників токсикоінфекцій для людини, тому їх вивченню слід надавати
належного значення.

Наявність антибіотикорезистентності вивчали у 296 ізолятів сальмонел,
виділених у птахівничих господарствах із комбікормів, шкаралупи яєць,
предметів догляду та патологічного матеріалу від птиці. Зокрема, було
визначено резистентність до антибактеріальних препаратів штамів
сальмонел, що належали до сероварів: S. enteritidis — 115 штамів,
S.typhimurium — 49 штамів, S.gallinarum — 38 штамів, S. pullorum — 35
штамів, S. infantis — 7 штамів, S.anatum — 5 штамів, S. virchow — 4
штами, S. london — 4 штами, сальмонели, що не типувалися з сироватками,
які входили до діагностичного набору, — 39 штамів.

Досліджені штами лише в 18,5% випадків виявилися чутливими до дії як
мінімум до одного із застосованих у дослідженнях антибіотиків.
Зареєстровано деяку різницю між сероваріантною приналежністю та
чутливістю до дії антибактеріальних препаратів штамів сальмонел.

Серед сальмонел, які не типувались за допомогою використаних у досліді
типоспецифічних сироваток, виявлено 35,8% чутливих до дії
антибактеріальних препаратів штамів збудника. Тобто, більше ніж третина
досліджуваних штамів, які не піддаються типізації зі стандартними
монорецепторними сальмонельозними сироватками, були чутливими до дії
антибіотиків.

Водночас серед досліджуваних штамів S. enteritidis виявили лише 14,7%
чутливих до дії антибіотиків. Тобто 85,2% досліджених нами штамів S.
enteritidis, 89,8% штамів S. typhimurium,78,9% штамів S. gallinarum,
88,6% штамів S. pullorum та 64,1% штамів сальмонел, що не типуються за
допомогою стандартного набору типоспецифічних сироваток, були
резистентними до дії антибіотиків. В середньому, резистентними до дії
антибактеріальних препаратів були 81,4% досліджених польових штамів
сальмонел.

Адгезивні властивості вивчали у 321 культур сальмонел в реакціях
гемаглютинації (РГА) і манозорезистентної гемаглютинації (РМРГА).

Всього за даними реакції гемаглютинації адгезивні властивості виявлено у
278 (86,6%) досліджених штамів сальмонел. Водночас, за даними реакції
манозорезистентної гемаглютинації монорезистентні адгезини виявлено у
274 (85,4%) досліджених штамів сальмонел. Отримані дані свідчать про те,
що сальмонелам, як і іншим представникам ентеробактерій, притаманна
наявність, як мінімум, двох типів фімбріальних адгезинів –
манозочутливих та манозорезистентних.

У культур сальмонел було також досліджено здатність до утворення
екзотоксинів.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що 80,1% культур
утворювали термолабільний екзотоксин, а 36,4% культур утворювали
термостабільний екзотоксин. У 8,7% ізолятів не виявлено продукції
екзотоксинів за допомогою даного тесту.

Отже, одержані дані свідчать про те, що сальмонели мають цілий арсенал
факторів патогенності – адгезивні антигени (86,6%), які забезпечують
прикріплення бактерій до епітеліальних клітин хазяїна; екзотоксини — як
мінімум, двох типів (91,3%), які своєю безпосередньою дією на
еукаріотичні клітини спричиняють суттєве порушення внутрішньоклітинного
метаболізму, що призводить до функціонального розладу діяльності всього
макроорганізму. Крім того, сальмонелам властива стійкість до дії
антибактеріальних препаратів (81,4%).

Зазначені фактори патогенності, функціонуючи синергічно, забезпечують
розмноження і накопичення збудника в ураженому організмі та призводять
до розвитку інфекційного процесу.

Поширення основних фаготипів сальмонел у різних регіонах України

Визначаючи фаготип збудника, що спричиняє хворобу, слід не лише
розпізнати джерело інфекції, а й відстежити його складний шлях до
сприятливого організму, провести аналіз причин спалаху захворювання та
виявити фактори передачі .

Численними спостереженнями визначено роль свиней у виникненні
сальмонельозних токсикоінфекцій (зокрема, свині досить часто виступають
джерелом найбільш патогенного для людини серовару — S. typhimurium),
тому ми досліджували фаготипи культур S. typhimurium, виділених від
свиней.

За допомогою стандартних фагів було досліджено 81 культуру S.typhimurium
із 19 свинарських господарств, розташованих в різних регіонах України.

Проведеними дослідженнями встановлено, що на території України
циркулюють 4 основні фаготипи S. typhimurium – 1, 2, 3, 5 (табл.6).

Виявлено, що лише 65,4% культур сальмонел, віднесених до серовару S.
typhimurium, із 81 підданих дослідженню, було віднесено хоча б до одного
із основних (які нами визначалися) фаготипів S. typhimurium, 34,6 % — не
типувалися за допомогою еталонних фагів.

Результати проведених досліджень засвідчують наявність зв’язку між
фаготипом сальмонел та певною місцевістю. Це дає підстави припустити,
що існує тенденція поширення окремих фаготипів збудника сальмонельозу
(S. typhimurium) у різних регіонах України. Отримані дані можуть стати
основою для створення карти циркуляції фаготипів збудників
сальмонельозу, які матимуть діагностичне значення та
використовуватимуться в системі контролю харчових токсикоінфекцій.

Таблиця 6

Структура фаготипів S. typhimurium, виділених від свиней у різних
регіонах України

Регіони України Кількість досліджених культур Фаготипи S. Typhimurium

1 2 3 5 Не типувалися

Західний 23 3 9 2 1 8

Північний 12 2 3 1 — 6

Центральний 9 2 5 — — 2

Південний 16 3 8 1 — 4

Східний 17 4 7 — 1 5

АР Крим 4 — 1 — — 3

Всього: 81 14 33 4 2 28

% 100 17,3 40,7 4,9 2,5 34,6

Розробка тест-системи для індикації сальмонел у полімеразній ланцюговій
реакції (ПЛР)

З метою прискорення індикації сальмонел у різних матеріалах було
проведено комплекс досліджень із створення тест-системи для ПЛР.
Спочатку був здійснений аналіз генетичних послідовностей збудників
сальмонельозу. За літературними даними з’ясовано, що для створення
праймерів більш придатною є ділянка 23 S рибосомальної ДНК різних видів
бактерій роду Salmonella.

Дослідження нуклеотидних послідовностей геному сальмонел здійснювали за
базами даних GeneBank, EMBL (Європейська молекулярно-біологічна
бібліотека), DDBJ (Японська база даних нуклеотидних послідовностей) і
Entrez (Національний центр біотехнологічної інформації, США).

На наступному етапі проведено вирівнювання відібраних нуклеотидних
послідовностей за допомогою комп’ютерної програми Vector NTI Suite 6 і
порівняння їх гомологічності (Align X) для подальшого аналізу на
варіабельність та пошуку консервативних ділянок, необхідних для підбору
праймерів.

Розроблені в результаті пошукових і аналітичних досліджень праймери Sal
I (forward) та Sal 2 (reverse), створені відповідно до прийнятих у
міжнародній практиці вимог, теоретично мають високу специфічність для
зв’язування із ділянками матричної ДНК, не мають критичної гомології з
іншими бактеріями, вірусами і не є аналогами інших запатентованих
праймерів. Праймери для ПЛР синтезували на наше замовлення в науково
-виробничій фірмі (НВФ) «Літех» (м. Москва, Росія).

З метою визначення внутрішньородової універсальності праймерів було
досліджено 17 видів різних штамів роду Salmonella. Щоб перевірити
таксономічну специфічність розробленої тест-системи, проаналізовано 10
штамів бактерій, що не відносяться до роду Salmonella: 2 штами
Escherichia, 2 штами Streptococcus, 2 штами Staphylococcus, 2 штами
Proteus,2 Citrobacter, а також еукаріотичну ДНК тварин: великої рогатої
худоби, овець, коней, свиней, кіз і риб.

Отримано характерний продукт ампліфікації довжиною 254 н.з., чутливість
тест-системи при даному досліджені становила 2 x 104 кл/мл.

Після комісійного випробовування розробленої тест-системи визначено, що
вона відповідає всім вимогам, які пред”являються до подібних тест-систем
і її можна використовувати для проведення досліджень на практиці.

Для дослідження чутливості запропонованої тест-системи був відібраний
матеріал, кожну пробу якого досліджено на наявність бактерій роду
Salmonella двома способами: за допомогою бактеріологічного аналізу (БА)
та за допомогою розробленої тест-системи «Sal-test» (ПЛР) (табл.7). З
викладених у таблиці даних видно, що фрагмент ДНК бактерій роду
Salmonella у всіх досліджуваних об’єктах за допомогою ПЛР зафіксовано
майже в два рази більше, ніж при дослідженні бактеріологічними методами.

Таблиця 7

Індикація сальмонел за допомогою бактеріологічного аналізу (БА) та
тест-системи „Sal-test” (ПРЛ)

Об’єкт дослідження Кількість проб Метод дослідження Виділено сальмонел

n %

Паталогічний матеріал 359

359 БА

ПЛР 57

101 15,9

28,1

Сухі тваринні корми 99

99 БА

ПЛР 11

29 11,1

29,3

Продукти харчування 296

296 БА

ПЛР 10

19 3,4

6,4

Змиви з обладнання 115

115 БА

ПЛР 3

16 2,6

13,9

ВСЬОГО 869

869 БА

ПЛР 81

165 9,3

19,0

Із загальної кількості позитивних зразків за допомогою ПЛР індиковано
98,2%. ДНК бактерій при відсутності росту на поживних середовищах
встановлено у 51,8% випадків. Це свідчить про високу чутливість методу
ПЛР, що дозволяє виявити нетипові або некультивуючі форми
мікроорганізмів.

Таким чином, розроблена тест-система «Sal-test» із детекції ДНК
збудників сальмонельозу в біологічних матеріалах і харчових продуктах
може використовуватися на практиці як експрес-метод досліджень, що
дозволить вчасно прогнозувати розвиток захворювання і проводити
профілактичні заходи.

Біологічна оцінка м’яса, отриманого в результаті вимушеного забою тварин

Токсини збудників харчових токсикоінфекцій, які накопичуються внаслідок
розмноження мікроорганізмів в організмі тварин, суттєво впливають на
метаболізм інфікованих тварин, а також знижують поживну цінність м’яса.
Досліджуючи вплив патогенної дії сальмонел на деякі біохімічні показники
крові у поросят, встановили, що вміст ключових метаболітів, макро- і
мікроелементів, а також активність ряду ферментів у динаміці
захворювання сальмонельозом змінюється (за умов експериментальної
ендотоксемії). Концентрація НЕЖК у плазмі крові виявилася меншою, ніж у
контрольних поросят. Встановлено також значне зменшення концентрації
вільних амінокислот та активності креатинкінази у плазмі крові хворих
тварин.

Про певне зниження інтенсивності процесів фосфорилювання —
дефосфорилювання свідчить суттєве зниження (порівняно з контрольними
показниками) рівня активності лужної фосфатази — відповідно до етапів
дослідження та стадій захворювання – від 2,49 до 4,9. Виявлено
інгібуючий вплив ендотоксемії на активність креатинінкінази — на
максимумі клінічних проявів спостерігалося зниження активності цього
ферменту більше, ніж у 7 разів порівняно з контрольним рівнем.

Виявлено, що у плазмі крові поросят після інфікування загальний вміст
ліпідів виявляє тенденцію до зниження. Зміни відбуваються і в
жиронокислотному спектрі.

За умов ендотоксемії в організмі тварини відбуваються певні зміни, які
тісно пов‘язані з порушенням балансу окремих макро — та мікроелементів:
у сироватці крові збільшується вміст калію і зменшується – кальцію,
концентрація натрію зростає. Через 24 год. після інфікування в крові
тварин концентрація заліза зменшується на 22,3 %, магнію – на 15,4 % та
міді — на 53,3%. Вміст цинку зменшується на 24% через 72 год.

При максимальному прояві симптомів захворювання рівень АОА плазми крові
хворих поросят знижувався, а вміст гідроперекисів (ГПЛ) зростав
(табл.8).

Отримані нами дані вказують на таке: по-перше, при сальмонельозній
інфекції активуються процеси вільнорадикального окислення ліпідів і,
по-друге, активація процесів пероксидації ліпідів проходить, очевидно,
на фоні виснаження резервів АОС.

Таблиця 8

Стан окислювально-антиоксидантного гомеостазу організму поросят при
експериментальному сальмонельозі (М±m)

Показники Групи тварин

Контроль Дослід

Плазма крові

ГПЛ, нмоль МДА/мл 2,01±0,14 2,61±0,12*

АОА, % інгібіції 46,2±1,20 34,8±0,70*

GSH-P, нмоль НАДФН/мл хв.. 750,0±74,0 751,0±71,0

Еритроцити

ПРЕ, % гемолізу 25,7±1,93 35,3±1,17*

GSH-P, нмоль НАДФН/мг хв.. 36,0±1.70 29,5±11,6*

GSH-R, нмоль НАДФН/мг хв.. 7,21±0,56 5,32±0,34*

G-6-PDG, нмоль НАДФН/мг хв. 12,9±0,79 12,7±1,42

Гомогенати печінки

Аскорбат-індуковане ПОЛ, нмоль МДА/мг 20хв. 1,86±0.16 2,58±0,43*

Se-залежна GSH-P, нмоль НАДФН/мг хв.. 69,30±4,7 53,2±1,9*

Se-незалежна GSH-P, нмоль НАДФН/мг хв. 75,5±8,7 69,2±13,8

Загальна GSH-P, нмоль НАДФН/мг хв. 149,8±12.6 132,2±15,3

GSH-R, нмоль НАДФН/мг хв. 58,9±2,5 45,5±5,3**

Примітка: *- Р<0,05; ** - Р<0,01. У результаті проведення хімічного аналізу свинини, отриманої при вимушеному забої 30-ти хворих на сальмонельоз поросят (віком 4 місяці), виявлено такі зміни: вміст вологи - збільшувався, а білків, жиру і золи – зменшувався. Ці результати вказують на те, що харчова цінність такого м’яса погіршується. Крім того, знижується калорійність м’яса від хворих тварин порівняно з м’ясом від здорових тварин. Аналіз біологічної оцінки м’яса, отриманого в результаті вимушеного забою хворих на сальмонельоз поросят, свідчить про те, що відносна біологічна цінність такого м‘яса порівняно зі стандартним продуктом (куряче яйце) та м‘ясом від здорових тварин була суттєво нижчою. В результаті дослідження токсичності м’яса з використанням інфузорії Tetrachimena piriphormis як тест-об’єкту встановлено, що м’ясо хворих на сальмонельоз тварин можна віднести до слабкотоксичного. Подібні результати отримано під час визначення хімічного складу, калорійності, біологічної цінності та токсичності м’яса тварин, хворих на коліентеротоксемію. Зміна вмісту ключових метаболітів, мікро- та мікроелементів у крові та печінці хворих тварин опосередковано вказує на порушення функціонального стану тканин. Це може впливати на харчову цінність м’яса, одержаного при вимушеному забої. Провівши дослідження, було встановлено, що біологічна цінність і калорійність такого м’яса знижуються. Розробка методу біологічного знезараження продукції тваринництва Обсіменіння органів і мускулатури тварин та птиці сальмонелами й іншими збудниками токсикоінфекцій може відбуватися як за їх життя, так і у разі порушення правил обробки туш. Інтенсивний розвиток промислового птахівництва забезпечує збільшення питомої ваги продуктів цієї галузі в харчуванні людей. У зв’язку з цим важливим є вивчення рівня контамінації тушок птиці на різних технологічних етапах первинної переробки на птахопереробних підприємствах і розробка ефективної та безпечної системи їх деконтамінації від потенційних збудників харчових токсикоінфекцій. З метою визначення рівня контамінації тушок птиці сальмонелами на різних технологічних етапах було досліджено 550 проб матеріалу. Із них 250 проб, що відібрані від здорової птиці та 300 проб - від курчат, серед яких було зареєстровано спалах захворювання, що супроводжувалось ураженням органів шлунково-кишкового тракту. Дослідження бактеріальної контамінації у процесі обробки показали, що тушки здорової птиці менше забруднені бактеріальними агентами, а рівень контамінації тушок, отриманих у результаті забою хворої птиці, є суттєво вищим. Аналіз одержаних результатів свідчить, що максимальний рівень контамінації (як для здорової , так і для хворої птиці) відбувається на етапі охолодження у ваннах з холодною водою. Однак початковий рівень контамінації тушок вимушено забитих курчат був у 4,6 рази вищим, порівняно з здоровою птицею. З метою деконтамінації тушок птиці нами було апробовано спосіб застосування специфічного до певного серовару сальмонел фагу. Спочатку проведено виділення фагу, специфічного до визначеної попередньо тест-культури S. gallinarum-pullorum, та встановлено його титр, який перебував у межах 10-11 - 10—12. Тест-об’єкт (курячі стегенця) з вихідною концентрацією 12000 – 13000 м.к./см3 обробляли розчином фагу концентрацією 10-5 (вихідна активність фагу 10-9 ) і зберігали за різних температурних умов, періодично визначаючи рівень бактеріального обсемінення. За контроль слугували контаміновані, але не оброблені розчином фагу стегенця (табл. 9). Таблиця 9 Ефективність застосування розчину фагу для зниження рівня контамінації курячих стегенець S. gallinarum-pullorum, (M±m, n=180) Температурний режим, 0С Термін інкубації, год. Рівень контамінації тест-об’єкта N Контроль (м.к./см3) n Дослід (м.к./см3) -18...-120С 12 6 13000±150 6 12000±200 24 6 12000±200 6 11300±100 48 6 12000±150 6 11340±150 0 ...+ 40С 12 6 13500±150 6 12420±300 24 6 13600±250 6 12220±200 48 6 13700±150 6 12000±200 +10...+ 120С 12 6 18300±300 6 13080±100 24 6 18700±150 6 12660±300 48 6 19900±250 6 8090±400 +18 ...+200С 12 6 18990±150 6 3700±350 24 6 20600±150 6 3030±300 48 6 21500±100 6 2260±400 +35...+ 370С 12 6 21300±150 6 1640±250 24 6 22900±150 6 595±100 48 6 25000±250 6 275±100 У результаті проведених досліджень було встановлено, що зберігання контамінованих сальмонелами, а потім оброблених бактеріофагом, продуктів птахівництва в морозильній камері при температурі –12...-18о С забезпечує незмінний рівень контамінації збудником, що може свідчити про низьку активність бактеріофагу при низькій температурі. За умови зберігання м’ясопродуктів при +35...+370С зареєстровано суттєве підвищення рівня його контамінації сальмонелами: через 12 год. концентрація мікроорганізмів підвищується на 63,8%; через 24 год. – на 76,3%; через 48 год. – на 92,3%, тобто склала 25000±250 м.к./см3 при вихідній концентрації 13000 м.к./см3. При зберіганні м’ясопродуктів, контамінованих сальмонелами і попередньо оброблених розчином фагу, в даному температурному режимі спостерігаємо суттєве зниження рівня контамінації: через 12 год. зберігання реєструється зменшення кількості бактерій тест-культури сальмонел на 92,3%; через 24 год. - на 97,4%; через 48 год. – на 98,9%, що майже в 90,9 рази нижче, ніж рівень контамінації м’яса контрольної групи. Отже, отримані результати дають підставу рекомендувати до використання біологічний спосіб деконтамінації продукції тваринництва умовно-патогенними і патогенними бактеріями як ефективний та безпечний засіб профілактики харчових токсикоінфекцій людини. ВИСНОВКИ У результаті виконання дисертаційної роботи отримано нові дані щодо поширення збудників токсикоінфекцій серед поголів’я сільськогосподарських тварин та встановлено етіологічний зв’язок із захворюваністю у людей. Визначено епізоотологічні особливості захворювання тварин, зумовлених збудниками харчових токсикоінфекцій, зокрема сальмонелами і ешерихіями. Вивчено поширення шиготоксинутворюючих ешерихій серед великої рогатої худоби. Проведено вдосконалення методики бактеріологічної діагностики сальмонельозу тварин. Одержано нові дані про циркуляцію певних фаготипів сальмонел у різних регіонах України. Результати наших досліджень суттєво доповнюють відомості щодо термінів виживання збудників сальмонельозу в об’єктах довкілля, що дозволяє уточнити рівень небезпеки цих об’єктів як факторів передачі збудників, зокрема харчових токсикоінфекцій. Вперше в Україні розроблено, виготовлено та впроваджено тест-систему для експрес-індикації сальмонел в ПЛР, експериментально обґрунтовано можливість і доцільність застосування фагів з метою деконтамінації м’яса від збудників сальмонельозу, розроблено і затверджено „Інструкцію щодо профілактики і боротьби з сальмонельозом тварин”. М’ясо, отримане в результаті вимушеного забою тварин в 21,1 % випадків контаміноване мікроорганізмами різних видів. Найбільшу частку серед виділених із м’яса мікроорганізмів складають ешерихії – 68,2%; відсоток кокової мікрофлори - 16,5%; протею - 8,3%; сальмонел - 5,7%. Джерелом шиготоксинпродукуючих ешерихій можуть бути не лише хворі телята, від яких вони виділяються у 23,4 % випадків, але і клінічно здоровий молодняк і доросла ВРХ, від яких даний збудник виділяється відповідно у 12,7 та 7,5 % випадків. Ешерихії, виділені від загиблих і хворих телят, у більшості випадків є носіями stx1-генів (42,4 % шиготоксинпродукуючих штамів), а виділені від здорових тварин штами – stx2-генів ( 54,5 % – від дорослої ВРХ і 51,6 % – від телят). Аналіз даних МОЗ України свідчить про загострення епідеміологічної ситуації у державі щодо харчових токсикоінфекцій. Встановлено, що за останні п’ять років рівень захворювань на сальмонельоз становить 15,91- 21,78 випадків на 100 тис. населення за рік по Україні і 15,90-25,59 - по м. Києву, причому з усіх встановлених факторів передачі збудників 98,7 % належать харчовим факторам. М’ясо є основним фактором передачі збудників токсикоінфекцій сальмонельозної етіології, його частка складає 53,8% зареєстрованих випадків розвитку захворювання. Захворювання на сальмонельоз свиней, великої рогатої худоби і птиці в Україні викликають здебільшого S. сholeraesuis, S. dublin, S. gallinarum. Однак від тварин ізолюють і сальмонели рідкісних сероварів. Найчастіше вони виявляються в східних та центральних областях, рідше – в західних, північних та південних регіонах. Залежно від температури та характеру об’єкту збудники сальмонельозу можуть залишатися життєздатними від 20 до 130 днів, при цьому їх вірулентність може зберігатися протягом 2-95 днів. Збереження життєздатності сальмонел у воді залежить від її температури та стану (коливається від 10 до 111 днів). При кімнатній температурі бактерії, що містяться у воді, зберігають свої вірулентні властивості протягом двох тижнів. Між належністю сальмонел до певних серологічних варіантів та об’єктами, з яких вони виділені ( тварини-сальмонелоносії, корми та хворі сальмонельозом люди), існує взаємозв’язок. Виділення S.typhimurium з цих об’єктів коливається між 9,06 і 46,54 %, а S.enteritidis – між 10,60 і 35,14 % . Більшість епізоотичних штамів сальмонел мають у своїй структурі фактори патогенності, що значно підвищує їх патогенетичне значення в розвитку харчових токсикоінфекцій. Так, резистентністю до антибактеріальних препаратів володіло 81,4% виділених штамів; властивістю утворювати екзотоксини - 91,3 % ізольованих культур різних сероварів; наявність фімбріальних адгезинів – манозочутливих у 86,6% і манозорезистентних у 85,4% досліджуваних штамів сальмонел. У результаті фаготипування виділених від свиней культур S.typhimurium встановлено, що на території України циркулюють чотири основні фаготипи – 1,2,3,5. Спостерігається тенденція до поширення відповідних фаготипів у різних регіонах, що вказує на зв’язок з окремою місцевістю і може бути використано при діагностиці та контролю харчових токсикоінфекцій. Сконструйовані праймери Sal I (forward) та Sal 2 (reverse) характеризуються високою специфічністю для зв'язування із ділянками матричної ДНК збудника сальмонельозу, не мають критичної гомології з іншими бактеріями або вірусами і не є аналогічними з іншими запатентованими праймерами. Розроблена тест-система „Sal-test” для індикації сальмонел в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР) (ТУУ 24.4.19024865.703-2003) дозволяє виявляти збудник у різному матеріалі в концентрації 2 x 104 кл/мл., що значно перевищує за чутливістю бактеріологічний метод. 11. Зміна показників окислювально-антиоксидантного гомеостазу в крові та печінці тварин вказує на порушення функціонального стану тканин. Ці біохімічні зміни, а також особливості балансу мінеральних речовин в динаміці патологічного процесу, опосередковано свідчать про зниження харчової цінності м(яса при вимушеному забої. 12. У м’ясі, отриманому від вимушено забитих тварин при сальмонельозі та коліентеротоксемії вміст вологи збільшується, а білка і жиру – зменшується. Це призводить до зниження калорійності такого м’яса та його біологічної цінності відносно стандартного контролю (куряче яйце) і м’яса здорових тварин. 13. Загальний рівень контамінації сальмонелами тушок, отриманих в результаті вимушеного забою хворої птиці, в 3,4 рази вищий, ніж здорової. На різних технологічних етапах (забій, знекровлення, патрання, охолодження та інші) він збільшується від 4,7 до 32,1 разів. Найбільш критичним є технологічний етап, на якому тушки після патрання піддаються охолодженню в ванні, де рівень забруднення збудником підвищується від 3,4 до 22,3 рази відносно вихідного рівня. 14. Підвищення температурних режимів зберігання контамінованих та оброблених бактеріофагами продуктів птахівництва спричиняє значну активізацію бактеріофагу і, як результат, - різке зниження рівня контамінації сальмонелами. Так, через 12, 24, 48 годин при температурній експозиції +35...+37о С концентрація сальмонел знижується відповідно на 92,3; 97,4 та 98,9 % порівняно з необробленим бактеріофагом продуктом. 15. Запропонована „Інструкція щодо профілактики сальмонельозу тварин” дозволяє більш ефективно проводити заходи боротьби із сальмонельозом тварин в Україні , що сприятиме зниженню рівня захворюваності людей токсикоінфекціями сальмонельозної етіології. ПРАКТИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ Розроблено, затверджено та впроваджено в практику ветеринарної медицини : 1. Тест-система "Sal-Test” для індикації сальмонел у полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР): ТУУ 24.4.19024865.703 – 2003; “Настанова по застосуванню ПЛР тест-системи "Sal-Test" для детекції бактерій роду Salmonella” – затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 15-14 / 268 від 31.07.2003 р.; “Інструкція по виготовленню і контролю ПЛР тест-системи "Sal-Test" для детекції бактерій роду Salmonella” – затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 15-14 / 268 від 31.07.2003 р. „Інструкція щодо профілактики і боротьби з сальмонельозом тварин” - розглянуто та схвалено на засіданні науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної медицини України протокол №1 від 12.12.2003 р. „Настанова з бактеріологічної діагностики сальмонельозу тварин” – затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 15-14/134 від 8.05.2002 р. Запропоновано спосіб деконтамінації м’ясних продуктів від сальмонел за допомогою фагів. Довідник „Факторні хвороби сільськогосподарських тварин”. К.: Аграрна наука, 2002. – 363 с. Монографія „Ветеринарно-санітарний контроль харчових токсикоінфекцій”. К.: Аграрна наука, 2004. – 198 с. Патент „Штам Echerichia coli О157, продукуючий шиготоксин 2 типу (Stx 2)” - позитивне рішення №2003077181. Список робіт, опублікованих за темою дисертації 1. Олійник Л.В. Ветеринарно-санітарний контроль харчових токсикоінфекцій. -Київ: Аграрна наука, 2004. - 198 с. 2. Факторні хвороби сільськогосподарських тварин / В.П. Литвин, Л.В. Олійник, Л.Є. Корнієнко, Б.М. Ярчук, О.Б. Домбровський, Л.М. Корнієнко. - К: Аграрна наука, 2002. – 395 с. 3. Олійник Л.В. Серологічна спорідненість сальмонел, виділених від людей та тварин // Ветеринарна медицина України. -2002. -№4. -С.14-15. 4. Олійник Л.В. Частота виявлення потенційних збудників харчових токсикоінфекцій з матеріалів від вимушено забитих тварин на території України // Вісник аграрної науки. – 2002. -№4. -С.45-47. 5. Олійник Л.В. Застосування ПЛР для індикації та ідентифікації збудників харчових токсикоінфекцій // Вісник аграрної науки. -2002. -№5.-С.43-46. 6. Олійник Л.В. Фаготипування при діагностиці сальмонельозу // Ветеринарна медицина України. -2004.-№1. -С.14-16. м'яса птиці // Вісник аграрної науки. -2004. -№3 -С. 37-38 8. Олійник Л.В. Порівнянльне вивчення ефективності виявлення бактерій роду Salmonella за допомогою різних методів // Ветеринарна медицина України. -2004. -№ 4 -С. 44-46. 9. Олійник Л.В. Ефективність виділення сальмонел з використанням різних середовищ // Вісник аграрної науки.- 2004.- № 5.- С. 54-56. 10. Олійник Л.В. Поширення збудників харчових токсикоінфекцій та їх стійкість до деяких фізико-хімічних факторів // Ветеринарна біотехнологія. -2004. -№4. -С. 139-143. 11. Олійник Л.В.Поширення та виживання збудників сальмонельозу у воді // Ветеринарна медицина: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. – Харків, 2002. - № 80.-С.465-469. 12. Олійник Л.В. Розповсюдження ешерихій та оцінка їх патогенного потенціалу// Ветеринарна медицина: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. – Харків, 2004. –№83. –С.167-170. 13. Олійник Л.В. Мікрофлора організму тварин, її вплив на якість і безпеку сировини та продукції тваринництва // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин УААН. -Львів, 2001. -С.92-98. 14. Біохімічні показники крові поросят за умов експериментальної токсикоінфекції / Т.О.Сокирко, Е.М. Попова, Л.В. Олійник, Л.К.Волинець, Т.І.Тарасюк, О.М. Мельниченко // Науковий вісник НАУ.-2001. - Вип.З6. - С.146-149. Дисертанту належить аналіз основної частини результатів біохімічних досліджень крові поросят і зроблено висновки. 15. Рівень окислювальних реакцій та антирадикального захисту в організмі здорових та хворих на гастроентерит поросят / Т.О. Сокирко, Л.К. Волинець, Е.М. Попова, Л.В. Олійник, Т.І. Тарасюк // Науковий вісник Львської державної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького.-Львів, 2001.- Т. 3.- № 2.- С.146-148. Дисертанту належить аналіз результатів біохімічних досліджень щодо визначення рівня окислювальних реакцій здорових і хворих поросят; формулювання висновків. 16. Стійкість збудників сальмонельозу до антибіотиків / Л.К.Волинець, Т.О.Сокирко, Т.І. Тарасюк, Л.В. Олійник, Г.В. Савчук // Ветеринарна медицина України.-2001. -№7. -С.12-13. Дисертантом проведено значну частину дослідження з виділення різних серотипів сальмонел та їх стійкості до антибіотиків. 17. Вивчення стану циркуляції сальмонел в регіонах України / Л.К.Волинець, Л.В.Олійник, Т.І. Тарасюк, Т.О. Сокирко, Г.В. Савчук, О.О.Єрмаченко, С.В. Пиляй // Ветеринарна медицина України. -2001. -№12. - С.12-13. Дисертантом проаналізовано і систематизовано значну кількість матеріалів, отриманих від лабораторій ветеринарної медицини України та зроблено ряд власних досліджень щодо циркуляції різних серотипів сальмонел на території України. 18. Поширення рідкісних серологічних типів сальмонел серед тварин в регіонах України / Л.К. Волинець, Л.В. Олійник, Т.І. Тарасюк, Т.О. Сокирко, Г.В. Савчук , О.О. Єрмаченко, С.В. Пиляй //Ветеринарна медицина України. -2002. –№6. -С.12-13. Дисертантом проаналізовано і систематизовано значну кількість матеріалів, отриманих від лабораторій ветеринарної медицини України та зроблено ряд власних досліджень щодо поширення рідкісних сероварів сальмонел. 19. Детекція бактерій роду Salmonella у продуктах тваринництва за допомогою полімеразної ланцюгової реакції / Л. Олійник, А. Головко, Н.Волошина, В. Кацимон, О. Салганська // Ветеринарна медицина України. -2003. -№ 3. -С. 33. Дисертантам проведено велику кількість дослідів з визначення ефективності використання розробленого методу детекції бактерій роду сальмонела в продуктах тваринництва 20. Типи шиготоксинів, які продукують ешерихії, виділені від великої рогатої худоби / Л.К. Волинець, Л.В. Зоценко, Л.В. Олійник, Т.І. Тарасюк // Ветеринарна медицина: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. –Харків, 2004. -№84.-С.190-194. Дисертантом проведені бактеріологічні дослідження матеріалів від великої рогатої худоби, виявлено шиготоксинпродукуючі ешерихії та вивчено типи шиготоксинів за допомогою різних праймерів у ПЛР. 21. Олійник Л.В., Зоценко Л.В. Фактори патогенності шиготок- синпродукуючих ешерихій, виділених від здорової великої рогатої худоби // Вісник Білоцерківського ДАУ. - Біла Церква. -2004. -№.28. -С. 166-171. Дисертантом проведені бактеріологічні дослідження матеріалів від великої рогатої худоби, виявлено шиготоксинпродукуючі ешерихії та вивчено їх фактори патогенності. 22. Цвіліховський М., Олійник Л. Основні напрями роботи з хвороб домашніх тварин // Ветеринарна медицина України. -2003. –№8. -С.13-15. Дисертантом визначено основні напрями роботи щодо запобігання хворобам домашніх тварин. 23. Использование полимеразной цепной реакции для детекции бактерий рода Salmonella / А.Н. Головко, В.В. Кацимон, Н.А. Волошина, Л.В.Олейник // Материалы Междунар. науч. конф. "Актуальные проблемы инфекционной патологии животннх" 30-31 октября 2003 г. - Владимир, 2003. -С.244-247. Дисертантом виконано значний обсяг досліджень з виявлення збудників сальмонельозу за допомогою ПЛР. 24. Олійник Л.В. Фаготипи культур S.typhimurium, виділених від свиней // 3б. наук.-практ. конф. "Сучасні ветеринарні та технологічні аспекти свинарства" – Київ, 2002. -С.27-28. 25. Ветеринарно-санітарна оцінка та біологічна цінність м'яса свиней при коліентеротоксемії / Л.К. Волинець, Т.І. Тарасюк, Л.В. Олійник, Л.В.Зоценко // 3б. наук.-практ. конф. "Сучасні ветеринарні та технологічні аспекти свинарства" – Київ, 2002. - С. 28-29. Дисертантом проведено дослідження щодо визначення хімічного складу і біологічної цінності м'яса здорових та хворих на коліентеротоксемію свиней. 26. Разработка тест-системы “Sal-test” для детекции бактерий рода Salmonella в пищевых продуктах с помощью полимеразной цепной реакции / А.Н. Головко, В.В. Кацимон, Н.А. Волошина, Л.В. Олейник // Материалы междунар. научн.-практ. конф. “Современные вопросы патологии сельскохозяйственных животных” 23-24 октября 2003 г. – Минск, 2003. – С. 96-97. Дисертантом було виконано дослідження на наявність бактерій роду Salmonella в продуктах харчування, зокрема, м’ясних та молочних. Анотація Олійник Л.В. Система моніторингу, контролю і профілактики токсикоінфекцій сальмонельозної та ешерихіозної етіологій. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.09 - ветеринарно-санітарна експертиза. - Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького, Львів, 2004. Дисертація присвячена питанням теоретичного та експериментального обґрунтування, розробки й впровадження засобів і методів діагностики, моніторингу, профілактики токсикоінфекцій сальмонельозної та ешерихіозної етіологій з метою отримання безпечної в санітарному відношенні продукції. Це наукове завдання вирішене шляхом вивчення епізоотологічних та епідеміологічних особливостей поширення збудників харчових токсикоінфекцій на території України. Вивчено поширення шиготоксинпродукуючих ешерихій серед великої рогатої худоби. Проведено вдосконалення методики бактеріальної діагностики сальмонельозу тварин. Виявлено серологічну картину збудників на території України та отримано нові дані щодо циркуляції фаготипів сальмонел у різних регіонах. Крім продуктів харчування, як джерел токсикоінфекцій, показано роль водного фактору та об`єктів довкілля у передачі збудників харчових токсикоінфекцій. Розроблено та впроваджено тест-систему для експрес-індикації сальмонел у ПЛР. Вивчено вплив токсинів збудників харчових токсикоінфекцій на деякі ключові метаболіти крові та печінки тварин, визначено біологічну цінність м”яса хворих тварин. Обгрунтовано доцільність застосування фагів з метою деконтамінації м`ясопродуктів від збудників сальмонельозу. Розроблено “Інструкцію щодо профілактики і боротьби з сальмонельозом тварин”. Ключові слова: збудники харчових токсикоінфекцій, сальмонели, ешерихії, сількькогосподарські тварини, діагностика, профілактика, харчові продукти, об`єкти довкілля, фаги, ПЛР. Аннотация Олейник Л.В. Система мониторинга, контроля и профилактики токсикоинфекций сальмонеллезной и ешерихиозной этиологии. -Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.09 - ветеринарно-санитарная экспертиза. - Львовская национальная академия ветеринарной медицины имени С.З.Гжицкого, Львов, 2004. Диссертация посвящена изучению системы мониторинга, контроля и профилактики пищевых токсикоинфекций. Эта научная проблема решена путем изучения эпизоотологических и эпидемиологических особенностей распростарнения возбудителей пищевых токсикоинфекций на территории Украины. Представлены данные о производстве мяса и его роли в возникновении пищевых токсикоинфекций. Установлено, что в мире и в том числе и в Украине наблюдается увеличение производства мяса, что в свою очередь, создает опасность увеличения числа пищевых отравлений. Установлено, что 21,1 % исследованных проб материалов от вынужденно убитых животных выделены микроорганизмы, которые могут быть потенциальными возбудителями токсикоинфекций. На долю сальмонелл припало 5,7 %, на долю эшерихий - 68,2% от идентифицированных бактерий. Был изучен вопрос о распространении шиготоксинпродуцирующих E.coli среди крупного рогатого скота, так как из материалов от этого вида животных выделяется наибольшее количество эшерихий. Установлено, что в 23,4 % от больных и 7,5-12,7 % - от разных возрастных групп здоровых животных выделяются данные возбудители. Установлено, что в последние годы происходит обострение эпидемиологической ситуации в стране. Уровень заболеваемости за последние пять лет становит 15,91-21,78 случаев на 100 тыс. населения в год по Украине. На долю мяса припадало 53,8% случаев отравлений людей. Кроме того, установлено роль воды и обьектов окружающей среды в возникновении токсикоинфекций. Жизнеспособнеость возбудителей на обьектах в зависимости от температуры и характера сохранялась от 20 до 130 дней, в воде - 10-111 дней с сохранением вирулентности продолжительное время. С целью усовершенствования контроля за пищевыми токсикоинфекциями был изучен серологический пейзаж сальмонелл . Установлено, что на территории Украины наиболее часто распространено семь серологических вариантов возбудителя, кроме того встречаются редкие серологические типы. Выявлено взаимосвязь между серологическими вариантами сальмонелл, выделенных от животных-сальмонеллоносителей, кормов с добавками животного происхождения и людей. Наиболее часто выделялись S.typhimurium, S.enteritidis. Для усовершенствования диагностики изучали распространение фаготипов сальмонелл по регионам Украины,в результате чего установлено, что 65,4 % культур подлежали типированию эталонными фагами. Для экспресс-индикации сальмонелл в продуктах питания и объектах внешней среды разработана тест-система на основании ПЦР. Ее чувствительность составляет 2 x 104 и позволяет выявить возбудителя в два раза чаще, чем бактериологическим методом. Установлено влияние токсинов на уровень динамики ключевых метаболитов в крови и печени больных животных в условиях экспериментальной энтеротоксемии, что отражается на функциональном состоянии тканей. При этом ухудшается качество мяса. В результате проведения исследований с использованием тест-обьекта Тетрахимена пириформис установлено, что биологическая ценность и калорийность его уменшается. Проведены исследования и предложен вариант обеззараживания продуктов с помощью фагов. Установлены температурные экспозиции его максимального действия. Уровень концентрации возбудителя в оптимальных условиях снижается на 98,7% в сравнении с контролем. Предложена “Инструкция по профилактике и борьбе с сальмонеллезом животных”, которая будет способствовать снижению уровня пищевых токсикоинфекций у людей. Ключевые слова: возбудители пищевых токсикоинфекций, сальмонеллы, эшерихии, сельскохозяйственные животные, диагностика, профилактика, продукты питания, обьекты внешней среды, фаги, ПЦР. Annotation Oliynyk L.V. System of monitoring, control and prophylaxis of toxicoinfections of salmonellosis and escherichiosis etiology.- Manuscript. Thesis for the degree of Doctor of Sciences (Vet.Med.) in specialized field 16.00.09 – veterinary sanitary investigation- Lviv National Academy of veterinary medicine named after S.Z. Gzhytskiy, Lviv, 2004. The thesis is devoted to monitoring of bacteria carriers, contamination of animal produce, water and fodder with salmonella and escherichia with the aim to work out and put into practice methods of diagnostics and eliminate the threat of products contamination with toxic infection pathogene. This scientific task is worked put by means of study of epozootologic and epidemiological peculiarities of spreading of food toxic infection pathogene through Ukraine. We have studied the spread of shigotoxinproducing escherichia amidst neat cattle. Bacterial methods of diagnostics of animal salmonellosis is perfected. We have created an immunological picture of salmonella spread through Ukraine and obtained new data about circulation of salmonella phagotypes in different regions. We have investigated different sources of toxic infections: food products, water, environmental objects. Test-system for express-indication of salmonella in polymerazeous chain reaction was worked out and put into practice. we have studied the influence of food toxic infection pathogene toxins on some key methabolites of animal blood and liver, and also defined a biological value of meat from sick animals Expediency of phage application with aim to decontaminate meat products from salmonellosis pathogene is substantiated. We have worked out an “Instruction on preventive measures and struggle against animal salmonellosis”. Key words: food toxic infection pathogene, salmonella, escherichia, agricultural animals, diagnostics, preventive measures, food products, environmental objects. phages, polymerazeous chain reaction. PAGE 2 PAGE 1 PAGE 36 PAGE 37

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *