Роль сечової кислоти в реалізації лікувальних ефектів бальнеочинників курорту трускавець (клініко-експериментальне дослідження) (автореферат)

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

АКСЕНТІЙЧУК

Богдан Іванович

УДК: 612.461.25+616-008.9]:615.838(1-924.51.54)

Роль сечової кислоти в реалізації лікувальних ефектів бальнеочинників
курорту трускавець (клініко-експериментальне дослідження)

14.01.33 – курортологія та фізіотерапія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ОДЕСА — 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті фізіології імені О.О. Богомольця НАН України
та УкрНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України ЛОБОДА
Михайло Васильович, УкрНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ
України, керівник відділу ранньої санаторно-курортної реабілітації

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник НАСІБУЛЛІН Борис
Абдуллайович, УкрНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України,
головний науковий співробітник клініко-діагностичної лабораторії;

доктор медичних наук, професор ТОНДІЙ Леонід Дмитрович, Харківська
державна медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри фізіотерапії та курортології;

доктор медичних наук, професор КОСТЄВ Федір Іванович, Одеський державний
медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри урології й
нефрології.

Провідна установа: Кримський державний медичний університет ім. С.І.
Георгієвського, кафедра фізіотерапії факультету післядипломної освіти,
м. Сімферополь

Захист відбудеться 13 травня 2004 року о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 при УкрНДІ медичної реабілітації
та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, Лєрмонтовський провул.,
6).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці УкрНДІ медичної
реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса,
Лєрмонтовський провул., 6).

Автореферат розісланий 8 квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 41.606.01,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник
Дмитрієва Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Дослідженнями Трускавецької наукової школи бальнеології
встановлено, що бальнеотерапевтичний комплекс курорту (пиття біоактивної
води Нафтуся, аплікації озокериту, мінеральні купелі) чинить
модулювальну дію на регуляторні (вегетативну нервову,
гастроентеро-панкреатичну ендокринну, кортико-адреналову, тиреоїдну,
гонадну, оксидаційно-антиоксидантну) та функціональні (травну,
сечовидільну, серцево-судинну, імунну, гемостазну, гемопоетичну)
системи. Це проявляється у адаптогенному, імунотропному, гемопоетичному,
антиоксидантному, антиксенобіотичному, радіопротективному,
холекінетичному, холеретичному, діуретичному, салуретичному,
дезінтоксикаційному, протизапальному ефектах. Перелічені ефекти лежать в
основі зменшення виразності чи нормалізації дизадаптозу, ендокринопатії,
імунодисфункції, коагулопатії, анемії, моторно-секреторних порушень
органів травлення, реабсорбційно-секреторних дисфункцій нирок,
літогенності жовчі та сечі, проявів запального процесу в травній та
сечовидільній системах, вегето-судинної дистонії, порушень
електролітного, ліпідного, вуглеводного та білково-азотистого обмінів,
в тому числі сечової кислоти (Есипенко Б.Е., 1981; Алєксєєв О.І. та
ін., 1994, 1995,1996; Івасівка С.В., 1997; Івасівка С.В. та ін., 1999;
Чебаненко О.І. та ін., 1997а, б; 2003; Ружило С.В. та ін. 1998-2003;
Попович І.Л. та ін., 2000; Флюнт І.С. та ін. 2002; Флюнт І.С., 2003).

Порушення обміну сечової кислоти лежать в основі патогенезу подагри,
сечокам’яної хвороби, сечокислого діатезу, а також відіграють певну роль
у патогенезі цукрового діабету, ожиріння, гіпертонічної хвороби,
атеросклерозу, захворювань печінки (Давыдов В.Б., 1983; Никитин Ю.П. и
др., 1987; Карвэ М.Д. и др., 1989;). Перелічені захворювання є основними
чи супутніми для контингенту курорту Трускавець (Шимонко И.Т., Хохлов
Б.А., 1987; Алєксєєв О.І. та ін., 1994,1995).

До цього часу відомі лише фрагментарні дані про вплив бальнеочинників
курорту на рівень сечової кислоти плазми та екскрецію її з сечею
(Алєксєєв О.І. та ін., 1994, Ніщета Ю.М. та ін., 1996). Зовсім не
вивчені взаємозв’язки між параметами обміну сечової кислоти та
параметрами регуляторних і функціональних систем організму.

З іншого боку, відомо про широкий спектр фізіологічної активності
метилксантинів — теофіліну, теоброміну, кофеїну: вони чинять
антиоксидантний, протизапальний, імунотропний, нейротропний,
кардіотропний, коронаролітичний, бронхолітичний, гіперглікемічний ефекти
(Дранник Г.Н. и др., 1994; Abdel-Salam O.M. et al., 2003; Abdollahi M.
et al., 2003; Barr R.G. et al., 2003; Choo J.H. et al., 2003; Danila G.
et al., 2002; Galan de B.E. et al., 2003; Henderson-Smark D.J., Davis
P.G., 2003; Herrerias J.M. et al., 2003; Kang W., Weiss M., 2003;
Karcz-Kubicha M. et al., 2003; Kimura M. et al., 2003; McLaughlin G.E.
et al., 2003; Moore A. et al., 2003;
????????????????????????????????????????????????????????????????????????
??????????????????

Позаяк молекула сечової кислоти подібна до молекул метилксантинів,
існують припущення про її фізіологічну активність, зокрема нейротропну
(Эфроимсон В.П., 1987) та тромбоцитотропну (Ciompi M.L. et al., 1983),
проте недостатньо підкріплені конкретними фактами.

На основі викладеного нами висунута гіпотеза про посередницьку роль
сечової кислоти у реалізації відомих ефектів бальнеочинників курорту,
перевірці котрої присвячене дане дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дослідження виконане в
рамках тематики Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України: »
Вивчення ролі перекисного окиснення ліпідів і продуктів метаболізму
арахідонової кислоти в механізмах розвитку імунних реакцій гуморального
типу» (№ ДР 0193 U 018973), «Вивчення ролі ендотеліальних факторів та
вільних радикалів кисню в реактивності серцево-судинної системи» (№ ДР
0103 U 003285), та УкрНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ
України «Медико-біологічне значення деяких біогеохімічних мікроелементів
мінеральних вод України» (№ ДР 0101 U 002093), «Розробити програму
профілактики та відновлювального лікування сполученої патології різних
органів та систем, що обумовлена синдромом дизадаптозу з використанням
природних та преформованих природних чинників» (№ ДР 0103 U 000327).
Фрагменти цих робіт, присвяченві вивченню ролі сечової кислоти в
мехагнізмі дії бальнеочинників курорту Трускавець, виконано
безпосередньо здобувачнем.

Мета дослідження. Розробити обгрунтування патогенетичного використання
бальнеочинників курорту Трускавець в комплексному лікуванні хворих на
урологічну та гастроентерологічну патологію на підставі корегування
стану обміну сечової кислоти.

Задачі дослідження.

1. Вивчити стан обміну сечової кислоти у хворих курорту Трускавець та
оцінити його інтегративний зв’язок з основними клінічними проявами
захворювань.

2. З’ясувати взаємозв’язок параметрів метаболізму сечової кислоти,
регуляторних та функціональних систем організму і на цій основі
встановити загальні закономірності їх ролі у формуванні патології.

3. Дослідити кондиціонуючий вплив стану адаптації та фази патологічного
процесу на рівень обміну сечової кислоти та регуляцію обумовлених ним
змін гомеостазу.

4. Вивчити вплив бальнеочинників курорту Трускавець на метаболізм
сечової кислоти у хворих.

5. Вивчити патогенетичну роль бальнеотерапії на курорті на перебіг
урикемії та відновлення стану регуляторних і функціональних систем у
хворих з захворюваннями нирок, сечових шляхів, шлунково-кишкового
тракту.

6. З’ясувати зв’язок перебігу основних клінічних синдромів при
захворюваннях сечової системи та хронічних захворюваннях органів
травлення з динамікою параметрів метаболізму сечової кислоти у хворих.

7. Розробити концепцію про фізіологічну активність сечової кислоти та її
безпосередницьку роль у реалізації ефектів бальнеочинників курорту.

Об’єкт дослідження. Хворі з патологією органів сечовиділення і
травлення, у т.ч. постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС.

Предмет дослідження. Параметри обміну сечової кислоти та стану
вегетативної нервової, ендокринної, імунної систем, гемостазу,
інтракардіальної і центральної гемодинаміки, фізичної працездатності,
електролітного, білково-азотистого, ліпідного та вуглеводного обмінів, а
також їх взаємозв’язки.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, імунологічні, інструментальні.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що для хворих
урологічного та гастроентерологічного профілю, які надходять на
санаторно-курортне лікування, характерна наявність різних варіантів
порушень обміну сечової кислоти. Виявлено закономірні зв’язки між
вираженістю дизурикозу і дизурикемії, з одного боку, та основних
клінічних синдромів — астено-вегетативного, больового і диспепсичного —
з іншого боку. Вперше вивчено весь спектр ефектів на параметри обміну
сечової кислоти в урологічних та гастроентерологічних хворих
бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець і продемонстровано
здатність останнього, як правило, зменшувати виразність чи нормалізувати
дизурикоз. Вперше виявлено закономірні зв’язки між змінами під впливом
бальнеотерапії урикемії, з одного боку, та параметрів вегетативної
нервової, ендокринної, імунної систем, гемостазу, інтракардіальної і
центральної гемодинаміки, фізичної працездатності, електролітного,
білково-азотистого, ліпідного та вуглеводного обмінів – з іншого.
Показано, що характер і сила взаємозв’язків між параметрами обміну
уратів та регуляторних і функціональних систем організму зумовлюється
станом адаптації та фазою патологічного процесу. Висунуто концепцію про
орто- і інверс-типи детермінації урикемією бальнеоефектів чинників
курорту Трускавець. Обгрунтовано фундаментальне положення про
фізіологічну активність сечової кислоти як біохімічного аналога
метилксантинів.

Практичнне значення одержаних результатів. Показано, що стан обміну
сечової кислоти закономірно пов’язаний із виразністю основних клінічних
синдромів пацієнтів курорту Трускавець. Виявлено зв’язок між мірою
нормалізації дизурикемії та клінічною ефективністю бальнеотерапії.
Розроблено методику прогнозування бальнеоефектів шляхом застосування
кластерного і дискримінантного аналізу. Показано, що ефекти
бальнеочинників, передовсім води “Нафтуся”, опосередковані, окрім
факторів вегетативної нервової і гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної
систем, ще й рівнем сечової кислоти плазми. Це є підставою для розробки
диференційованих методів лікування в залежності від стану обміну сечової
кислоти. Поглиблена і доповнена концепція трускавецької наукової школи
бальнеології механізму лікувально-профілактичної дії бальнео-
терапевтичного комплексу курорту Трускавець.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проведено патентно-
інформаційний пошук, опрацьовано ідею, визначено мету і завдання,
обгрунтовано напрямки досліджень. Він сформував групи спостереження,
організував проведення клінічних, ехокардіографічних, радіоізотопних,
гематологічних, імунологічних та біохімічних досліджень, самостійно
провів комп’ютерну статистичну обробку цифрового матеріалу, його аналіз
та інтерпретацію, формулювання висновків.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до
дисертації, оприлюднені на Всесоюзній наук.-практ. конф.
“Санаторно-курортное лечение больных заболеваниями почек и мочевыводящих
путей” (Трускавець, 1988 р.); IV Всесоюзному з’їзді урологів (Москва,
10-12 жовтня 1990 р.); наук.-практ. конф. “Лечение и реабилитация
больных на бальнеологических курортах” (Трускавець, липень 1994 р.);
VIII пленумі асоціації урологів України (Трускавець, 18-20 травня 1998
р.); ХХХІІІ світовому конгресі ФЕМТЕК (Карлові Вари, 4-11 жовтня 1998
р.); Міжнародному конгресі «Проблеми інформатизації рекреаційної та
туристичної діяльності в Україні: Перспективи культурного та
економічного розвитку» (Трускавець, 23-28 травня 2000 р.); ІІ
конференції Асоціації учених м. Трускавця (18 жовтня 2002 р.); ІІ
національному конгресі фізіотерапевтів та курортологів “Курортні
природні ресурси та фізичні чинники в медичній реабілітації”
(Слов’янськ, 12-13 листопада 2002 р.); наук.-практ. конференції з
міжнар. участю “Лікувальні фізичні чинники та здоров’я людини (Одеса,
28-29 травня 2003 р.). Апробацію роботи проведено на розширеному
засіданні Вченої Ради УкрНДІ МРіК МОЗ України та відділу
експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця
НАН України (Одеса, 20 січня 2004 р.).

Публікації. Матеріали дисертації викладені у 42 наукових працях, в тому
числі у 2 монографіях, 2 розділах у монографіях, брошурі, 3 патентах та
22 статтях у виданнях, включених у реєстр ВАК України.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 459 сторінках
комп’ютерного тексту, ілюстрована 94 таблицями і 79 рисунками. Робота
складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів
дослідження, 7 розділів з викладом власних результатів, заключення,
висновків та списку 717 джерел літератури (540 кирилицею і 177 латиною).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи досліджень. Під нашим спостереженням знаходились 546
пацієнтів, розділених на три контингенти. Перший з них склали 200
хворих: 134 мужчини і 66 жінок віком 30-60 років. У 93 з-поміж них (61
мужчина і 32 жінки) діагностовано сечокислу, оксалатно-кальцієву і
змішану уратно-оксалатно-кальцієву кристалоурію (діатез), а у 107 (73
мужчини і 34 жінки) – уратний та уратно-оксалатно-кальцієвий уролітіаз в
стані після екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ).
Вторинний хронічний пієлонефрит в фазі латентного процесу чи ремісії
діагностовано у 54 осіб, супутні гастро-ентерологічні захворювання
(гастрити, дуоденіти, холецистити, гепатити, коліти, панкреатити) – у
111 осіб.

ЕУХЛ проведена в клінічному санаторії “Каштан” за допомогою апарату
“Compact S” Х (фірма “Dornier Medizintechnik GmbH”, BRD).

Другий контингент — 66 жінок віком 40-54 роки і 18 мужчин віком 54-61
рік, котрі лікувалися в санаторії «Каштан» курорту Трускавець з приводу
профільних для нього хронічних захворювань органів травлення
(безкам’яний і калькульозний холецистити, стан після холецистектомії,
дискінезія жовчевивідних шляхів, гастрит, гастродуоденіт, виразкова
хвороба 12-палої кишки, панкреатит, коліт). Серцево-судинна патологія не
діагностувалася, разом з тим, мали місце прояви міокардіодистрофії.

Третій контингент склали 280 ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986-1987 р.р.
віком 30-50 років, цілеспрямовано відібраних серед тих, котрі прибули на
курорт Трускавець для лікування від уролоґічних захворювань. За даними
документів, сумарна ефективна доза опромінення складала від 10 до 25
сҐр, що є найбільш характерною для даного континґенту.

Хворі отримували стандартний бальнеотерапевтичний комплекс (БТК), згідно
з наявними методичними рекомендаціями, основу якого складало пиття води
Нафтуся по 3-3,5 мл/кг на прийом тричі на день; мінеральні купелі
(концентрація Cl-SO4-Na-Mg солі 20-30 г/л, to — 36-37о С, тривалість
8-10 хв) через день, 8 процедур; аплікації озокериту на ділянку
пораження (to — 45о С, тривалістю 20-30 хв) через день, 8 процедур;
дієтичне харчування; лікувальна фізкультура (РД-2).

Об’єктивно про стан вегетативної регуляції міокарда судили за даними
варіаційної кардіоінтервалометрії за Баевским Р.М. и др. (1984)
(установка “Cardio”, Київ).

Типування загальних адаптаційних реакцій організму (ЗАРО) здійснювали
згідно з класичною методикою Гаркави Л.Х., Квакиной Е.Б., Уколовой М.А.
(1990), в модифікації, запропонованій Поповичем І.Л. з участю автора
(2000).

Для характеристики білково-азотистого обміну визначали вміст в сироватці
крові альбумінів та глобулінів, їх фракцій та сечовини. Про ліпідний
обмін судили за вмістом холестерину і розподілом його в складі альфа- та
бета-ліпопротеїдів, ліпопероксидацію — за вмістом в сироватці її
продуктів — дієнових кон’югатів і малонового диальдегіду — та активністю
ферментів антиоксидантного захисту — каталази сироватки та
супероксиддисмутази еритроцитів. Для оцінки вуглеводного обміну
визначали вміст глюкози натще та в умовах орального глюкозотолерантного
тесту.

Про електролітний обмін судили за концентрацією в плазмі неорганічних
фосфатів, хлориду, кальцію, магнію, калію, натрію. Вміст Na+ і K+
визначали також в еритроцитах. З метою оцінки стану катіонного
транспорту визначали активність Na, K-, Мg-, i Ca-АТФаз тіней
еритроцитів, а також активність креатин(фосфо)кінази сироватки. Ключовий
об’єкт досліджень – сечову кислоту – визначали в плазмі та сечі. Окрім
того, визначали ряд традиційних маркерів реактивності та інтоксикації:
С-реактивний білок, сіалові кислоти, тимолова проба, ШОЕ, молекули
середньої маси (МСМ).

Користувалися аналізаторами “Pointe-180” (“Scientific”, USA) та
“Reflotron” (“Boehringer Mannheim”, BRD) та уніфікованими методиками.

Імунний статус оцінювали за тестами І і ІІ рівнів згідно з меморандумом
ВООЗ (1988), користуючись уніфікованими методиками.

Стан гемостазу оцінено за вмістом в крові тромбоцитів, активованим
каоліном часом рекальцифікації плазми (КЧРП), протромбіновим індексом,
вмістом в плазмі фібриногена А та фібриногена Б — розчинних комплексів
фібрин-мономера з фібриногеном А (бета-нафтоловий тест), вмістом
розчинних комплексів фібрин-мономера з продуктами розщеплення
фібриногену/фібрину плазміном і фібрином (етаноловий тест). Про
активність антикоагулянтної системи судили за толерантністю плазми до
гепарину (ТПГ).

Для оцінки гемодинаміки методом ехокардіографії (ехокамера фірми
«Toshiba-140», Японія) реєстрували основні параметри інтракардіальної та
центральної гемодинаміки. Окрім того, використали запропоновану Ружило
С.В. та ін. (2000) формулу для розрахунку індексу скоротливості міокарда
(ІС):

ІС = 0,1332 Pm*SV/(EDV*ET) = 0,1332 Pm*EF/ET = W/EDV.

Для оцінки фізичної працездатності використано субмаксимальний
велоергометричний тест в його щадному варіанті «проба PWC з врахуванням
віку обстежуваних» (застосовували велоергометр «ТУНТУРІ», Фінляндія).
Використано запроновані Ружило С.В. та ін. (2001) індекси тахікардійної
і тахікардійно-гіпертензивної реакцій.

Цифровий матеріал оброблено на РС Pentium 200 з використанням пакетів
програм “Excel” і “Statistica” для варіаційного,
кореляційно-регресивного, дисперсійного, кластерного, дискримінантного і
факторного аналізів.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Статистична сукупність хворих була розділена на кластери
(квантитативно-квалітативні групи), кожен з яких відображує якісно
(клінічно) характерну комбінацію кількісних ознак урикемії (УЕ) і
урикозурії (УУ). Найчисленніші кластери склали хворі із поєднанням
нормоУЕ із гіперУУ (34,5% вибірки) та нормальними обидвома параметрами
обміну уратів (21,0%). По 11,5% склали долі хворих з гіпоУЕ-нормоУУ та
гіпоУЕ-гіперУУ. Комбінація гіперУЕ із гіперУУ виявлена у 7,5% хворих, із
нормальною екскрецією уратів – у 6,0%. Нарешті, по 4,0% склали долі
хворих з поєднанням гіпоУУ із нормальним чи зниженим рівнем уратів
плазми. Комбінація гіперУЕ-гіпоУУ при поступленні не була виявлена в
жодному випадку.

Наприкінці лікування практично не змінилася чисельність кластерів:
гіпоУЕ-гіпоУУ (3,0%); гіпоУЕ-нормоУУ (9,5%); нормоУЕ-гіпоУУ (4,5%);
нормоУЕ-гіперУУ (36,5%), натомість відчутно (із 21,0% до 33,0%)
збільшилась доля осіб із нормальними обидвома параметрами обміну. З
іншого боку, приблизно вдвічі зменшилися частості хворих із комбінаціями
гіпоУЕ-гіперУУ (5,5%), гіперУЕ-гіперУУ (3,5%), гіперУЕ-нормоУУ (2,5%),
вперше виявлено 2,0% хворих із протилежними відхиленнями параметрів –
поєднанням гіперУЕ із гіпоУУ.

З точки зору ризику розвитку уролітіазу чи подагри перші три кластери із
перелічених є принаймі індиферентними, також не вплинула на їх загальну
долю бальнеотерапія. З іншого боку, загальна частість патогенетично
найбільш несприятливих комбінацій знизилась від 25,0% до 11,5%, що вкупі
із підвищенням частості осіб із нормальними параметрами свідчить за
патогенетично сприятливий ефект бальнеотерапії на обмін сечової кислоти.

З метою клінічної оцінки порушень обміну сечової кислоти нами
запроваджено поняття дизурикозу із його кількісним вираженням.

Інтегральна кількісна оцінка ефекту бальнеотерапії проведена нами шляхом
обчислення відношення початкового індексу дизурикозу до кінцевого.
Найкращий лікувальний ефект отримано у хворих з гіпоУЕ-гіперУУ та
гіперУЕ-гіперУУ, дещо гірший, але в рамках цієї ж градації “покращення”
– у хворих І, ІІ і VI кластерів. “Незначне покращення” констатовано у
хворих з нормоУЕ-гіпоУУ. Разом з тим, у осіб з початково нормальним
рівнем уратів плазми в поєднанні із нормальною чи підвищеною їх
екскрецією із сечею вираженість дизурикозу наприкінці лікування дещо
зростала.

З метою вияснення ролі в ефектах БТК його складників нами було
сформовано дві рівноцінні групи порівняння хворих із гіпоуУЕ-гіперУУ, в
першій із яких було застосовано повний комплекс, тоді як в іншій
озокерит не застосовувався. Показано, що вираженість гіпоУЕ зменшувалася
відповідно на 0,490 і 0,585 бала, гіперУУ – на 0,207 і 0,031 бала. У
підсумку вираженість дизурикозу у хворих, котрі отримували повний БТК,
зменшилася у 2,13 раза, що відповідає критерію “значне покращення”.
Усунення із комплексу аплікацій озокериту суттєво не відбилося на
ефективності редукції дизурикозу, яка склала 2,04. Отже, сприятливий
ефект БТК на порушений обмін сечової кислоти практично цілком можна
віднести на рахунок води Нафтуся.

Окрема увага була приділена дослідженню зв’язків між станом обміну
сечової кислоти і головними клінічними синдромами – астено-вегетативним,
больовим та диспепсичним. Виявлено пряму кореляцію між вираженістю
дизурикозу і астено-вегетативного (r=0,765), диспепсичного (r=0,702) і
больового (r=0,622) синдромів. Показано, що як у урологічних, так і у
гастроентерологічних хворих зменшення вираженості дизурикозу
супроводжується поліпшенням клінічного стану. Відсутність чи
невиразність динаміки нормального рівня УЕ асоціюється із менш відчутною
клінічною динамікою. В цілому зміни під впливом бальнеотерапії стану
обміну сечової кислоти закономірно визначають її клінічну ефективність.
Дизурикемія тісніше пов’язана із неспецифічними проявами захворювань,
ніж дизурикоз.

Виявлене нами розмаїття типів обміну сечової кислоти та їх реакцій на
БТК стимулювало пошук чинників, які зумовлюють існування того чи іншого
типу метаболізму та його реактивність.

Припустивши, що одним із таких зумовлюючих факторів може бути фаза
патологічного процесу в нирках, ми порівнювали параметри обміну сечової
кислоти у здорових мужчин та ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на
асептичний уратний і уратно-оксалатно-кальцієвий уролітіаз,
калькульозний пієлонефрит в фазі ремісії, латентного чи активного
процесів. Наша увага була сконцентрована навколо урикемії та її зв’язків
з іншими параметрами гомеостазу з метою перевірки гіпотези про
посередницьку роль сечової кислоти в механізмах дії бальнеотерапії на
процеси життєдіяльності.

Показано, що наявність чи відсутність вторинного пієлонефриту, як і фаза
останнього, є суттєвими факторами параметрів обміну уратів та характеру
і сили взаємозв’язків між ними.

Згідно із концепцією загальних адаптаційних реакцій організму (ЗАРО),
кожній ЗАРО притаманна певна констелляція функціонального стану головних
адаптивних залоз (щитовидної, кори наднирників і гонад), яка визначає
стан неспецифічної резистентності, працездатності, гемостазу,
метаболізму тощо. Виходячи з даної концепції, нами проведено
порівняльний аналіз параметрів обміну уратів у ліквідаторів аварії на
ЧАЕС.

Обстежений контингент в цілому характеризується високою частістю
патологічних (50,0%) і преморбідних (27,9%) ЗАРО, та низькою (22,1%) –
фізіологічних ЗАРО, що свідчить за дизадаптоз.

За умов песимальної ЗАРО – дизгармонійної підвищеної активації – УЕ
значно зв’язана лише з реабсорбцією уратів та їх кліренсом. Підвищення
індексу адаптації Поповича (ІАП) до 1,7 зумовлює посилення цих зв’язків,
а також виникнення помірного зв’язку із концентрацією в сечі креатиніну
та добовим діурезом. Дальший ріст рівня адаптації знаменує утворення
сильних зв’язків УЕ із гломерулярною фільтрацією і креатинінемією разом
з втратою їх з добовим об’ємом сечі та концентрацією в ній креатиніну
при збереженні зв’язків із реабсорбцією і кліренсом уратів.
Дизгармонійна реакція спокійної активації зумовлює прямий значний
зв’язок УЕ із УУ за рахунок, в рівній мірі, як oб’єму сечі, так і
концентрації в ній уратів. За наявності за даних умов помірного
інверсного зв’язку з концентрацією в сечі креатиніну виникає значний
прямий зв’язок УЕ з літогенністю сечі. Кореляційний зв’язок із градацією
“сильний” стає можливим для останньої пари параметрів за умов
дизгармонійної ЗАРО підвищеної активації. При цьому встановлюється
прямий значний зв’язок УЕ з концентрацією в сечі уратів і зворотний
помірний – із такою креатиніну. Оптимальна гармонійна ЗАРО спокійної
активації створює умови для сильних прямих зв’язків УЕ із реабсорбцією
уратів і діурезом, зворотних – із кліренсом уратів та концентрацією
останніх і креатиніну в сечі. Як наслідок, зв’язок УЕ із
урато-креатиніновим індексом літогенності сходить нанівець.

Отже, тип ЗАРО як своєрідна констелляція адаптивних гормонів суттєво
кондиціонує характер і силу кореляційних зв’язків між параметрами обміну
уратів та їх величину.

З метою виявлення можливості прогнозування ефектів бальнеотерапії на
параметри обміну сечової кислоти нами застосовано методи кластерного і
дискримінантного аналізу. При цьому спочатку вибірка хворих була
кластеризована за вираженістю динаміки базисних параметрів –
концентрацій сечової кислоти і креатиніну в плазмі та сечі. Виділено 4
кластери ефектів. І кластер (9,7% хворих) характеризується майже
4-разовим підвищенням рівня УЕ в поєднанні із півтораразовим підвищенням
креатинінурії за відсутності суттєвої динаміки решти двох параметрів.
Характерним для ІІ кластера (58,1% хворих) є зниження УЕ (на 13%) та УУ
(на 18%). В ІІІ кластері (24,2% хворих) підвищення на 58% УЕ
поєднується із зниженням на 60% УУ. Особливістю реакції на
бальнеотерапію хворих IV кластера (8,1% осіб) є одночасне підвищення
концентрації уратів в сечі (в 2,25 р.) та плазмі (в 1,35 р.).

Кореляційний аналіз індивідуальних змін літогенності показує, що в І
кластері вони детерміновані змінами УЕ прямо на 79%, УУ – на 84,5%.
Серед детермінаторів індивідуальної динаміки літогенності в ІІ кластері
приблизно одинакову роль відіграє динаміка концентрації в сечі
креатиніну (інверсно на 32%) і сечової кислоти (прямо на 27%), а також
добового діурезу (прямо на 11%).

В ІІІ кластері міра детермінації динаміки літогенності динамікою УУ
зростає до 76%, тоді як з боку креатинінурії та діурезу залишається на
цьому ж рівні (25% і 10,5% відповідно).

Якщо в перших трьох кластерах (91,9% хворих) динаміка початково
підвищеної літогенності сечі може бути оцінена як сприятлива, то в IV
кластері (8,1%) слід констатувати несприятливі зміни початково
нормального урато-креатинінового індекса. Це зумовлено, передовсім,
змінами концентрації в сечі уратів (прямо на 68%), креатиніну (обернено
на 50%), діурезу (прямо на 38%), а також креатинінемії і урикемії
(обернено на 52% і 38% відповідно).

Виявивши 4 варіанти-кластери ефектів бальнеотерапії на обмін сечової
кислоти, ми поставили перед собою наступну мету – вияснити можливість
прогнозувати їх, виходячи із початкових параметрів. Одним із способів
досягнення цієї мети може бути дискримінантний аналіз. Врахувавши 13
початкових ознак-параметрів, відібрано для включення в модель наступні:
креатинінемія, урикемія, концентрація уратів в сечі та концентрація в
плазмі сечовини.

За низкою початкових параметрів можна з дуже високою ймовірністю (94,4%)
передбачити покращення під впливом бальнеотерапії у хворих ІІ кластера –
із помірно вираженим дизурикозом. Достатньо надійно (66,7%) можна також
спрогнозувати покращення і у хворих із сильніше вираженим дизурикозом (І
кластер). Разом з тим, цілковиту нормалізацію (ІІІ кластер) ключових
параметрів – підвищеного кліренсу уратів та літогенності сечі –
передбачити надійно важко (26,7%). Нарешті, погіршення (IV кластер),
констатоване в окремих випадках, спрогнозувати за даною моделлю цілком
неможливо.

Констатувавши, що бальнеотерапія спричиняє різноспрямовані і
різновиражені урикозотропні ефекти, ми поставили перед собою чергову
мету: вияснити зв’язки цих ефектів з іншими, більш-менш добре вивченими
ефектами бальнеотерапії – адаптогенним, метаболічним, гемодинамічним,
актотропним, імунотропним.

Виявлено, що за умов асептичного уролітіазу УЕ пов’язана із ІАП помірним
інверсним кореляційним зв’язком, ускладнення уролітіазу латентним
пієлонефритом послаблює цей зв’язок до категорії слабких, а маніфестація
запального процесу і зовсім зводить його нанівець. Розвиток ремісії
запалення супроводжується формуванням кореляційного зв’язку між УЕ та
ІАП, протилежного за характером такому при асептичному уролітіазі, але
аналогічного за силою.

В цілому за умов асептичного уролітіазу зв’язки УЕ із функціональними
параметрами адаптивних залоз практично відсутні, приєднання латентного
запального процесу в нирках не відбивається на цих зв’язках, натомість
активне запалення супроводжується формуванням інверсних зв’язків УЕ з
андрогенами і тиреоїдними гормонами, слабкого інверсного зв’язку із
глюкокортикоїдною функцією наднирників і слабкого прямого – із
мінералокортикоїдною. Затихання запального процесу асоціюється з
посиленням зв’язку УЕ із глюкокортикоїдами, розривом зв’язків із
тиреоїдними гормонами і мінералокортикоїдами та інверсією зв’язку з
андрогенами.

Картина кондиціонування урикозно-гормональних зв’язків станом
адаптації, тобто констелляцією гормонів головних адаптивних залоз,
виглядає наступним чином: лише ЗАРО дизгармонійної спокійної активації
зумовлює формування зв’язку урикемії з мінералокортикоїдами, які за
інших гормональних констелляцій розриваються, натомість суттєвий зв’язок
урикемії з глюкокортикоїдами можливий лише за гормонального сузір’я,
характерного для гармонійної реакції спокійної активації. З іншого боку,
рівень гармонійності реакції спокійної активації зумовлює характер
зв’язку урикемії із тиреоїдами і андрогенами: за низького рівня
реактивності (дизгармонійна реакція) він інверсний, натомість за
високого (гармонійна реакція) – прямий.

В окремій серії спостережень відстежені сумісні зміни в результаті
стандартної бальнеотерапії УЕ – з одного боку, та параметрів адаптації –
з іншого. Взявши з-поміж останніх за основу ІАП як інтегральну
характеристику констелляції адаптивних гормонів, виявили два типи
реакцій. У 30,3% хворих початковий стан характеризувався поєднанням
глибокого дезадаптозу із УЕ на рівні нижньої зони діапазону норми.
Бальнеотерапевтичний комплекс спричиняв урикстимулювальний ефект –
підвищення рівня УЕ від 84% середньої норми (СН) до 128% СН, що
супроводжувалося підвищенням ІАП приблизно в цій же мірі, тобто
співрозмірним адаптогенним ефектом. У 69,7% хворих аналогічний
дезадаптоз поєднувався із схильністю до гіперУЕ. Бальнеотерапія
спричиняла цілковиту нормалізацію УЕ в поєднанні із приростом ІАП в цій
же мірі, що й зниження рівня сечової кислоти.

Отже, адаптогенний ефект бальнеотерапевтичного комплексу у хворих із
дезадаптозом асоціюється як із підвищенням рівня УЕ в межах діапазону
норми, так і з нормалізацією схильності до гіперУЕ.

Індивідуальний аналіз показує, що при першому типі реакції (тип А)
динаміка УЕ прямо корелює із динамікою екскреції 17-ОКС, тироксинемії і
трийодтиронінемії та інверсно – із змінами Na,K-коефіцієнта плазми за
відсутності зв’язків із динамікою екскреції 17-КС та рівня ТТГ плазми.
Натомість при другому типі реакції (тип Б) кореляційні зв’язки між
динамікою УЕ і рівня тиреоїдних гормонів реверсуються, а стосовно
маркерів глюкокортикоїдної і мінералокортикоїдної функцій сходять
нанівець, залишаючись такими ж стосовно 17-КС і ТТГ.

Суцільний кореляційний аналіз взаємозв’язків між початковими параметрами
УЕ і адаптації виявив суттєві розбіжності між двома групами хворих, які
і детермінують тип сумісної реакції на бальнеотерапію урикемії і рівня
адаптації. Показано, що тип А реакції спостерігається у випадках
наявності в початковому стані суттєвої інверсної кореляції між ІАП і Т3,
Т4, 17-ОКС, 17-КС, УЕ та між УЕ і ТТГ, та прямої кореляції між 17-ОКС і
Т4, Т3, УЕ і 17-КС, ІАП і Na,K-коефіцієнтом. Натомість тип Б
визначається наявністю інверсної кореляції між ТТГ і 17-ОКС та ІАП,
прямої – між УЕ і ІАП за відсутності кореляції інших пар параметрів.

Отже, виявлено два типи сумісних реакцій на бальнеотерапію УЕ і індексу
адаптації, які визначаються характером і силою взаємозв’язків між
початковими параметрами адаптації і УЕ.

Відомо, що уролітіаз та хронічний пієлонефрит супроводжуються
різноманітними порушеннями метаболізму, характер і вираженість яких
залежить від фази патологічного процесу. Виходячи з цього положення,
нами проаналізовано особливості параметрів різних видів обміну та їх
зв’язків із урикемією при різних фазах хронічного калькульозного
пієлонефриту і асептичному уратному та уратно-кальцієво-оксалатному
уролітіазі.

Виявивши відчутний зумовлюючий вплив фази патологічного процесу на
характер і силу зв’язків урикемії із параметрами білково-азотистого,
вуглеводного і ліпідного обміну, на наступному етапі ми проаналізували
роль типу ЗАРО у формуванні таких зв’язків.

Виявлено, що характер і сила кореляційних зв’язків урикемії із
параметрами білково-азотистого обміну суттєво відрізняються у осіб із
різним рівнем адаптації.

Аналіз зв’язків урикемії з параметрами глюкозотолерантного тесту за
різних гормональних констелляцій теж виявив суттєві розбіжності.

Стосовно параметрів ліпідного обміну виявлено, що за умов дизгармонійної
реакції підвищеної активації мають місце лише слабкі прямі зв’язки УЕ із
загальним холестерином та вмістом його в складі пре-бета- і
бета-ліпопротеїдів. За умов реакції переактивації вони розриваються,
натомість формується прямий помірний зв’язок із активністю каталази та
інверсний – із вмістом МДА. Реакція тренування зумовлює формування
прямих помірних зв’язків УЕ із загальними ліпідами, холестерином
пре-бета- і бета-ліпопротеїдів, інверсних помірних – із активністю СОД і
вмістом МДА та дуже сильних – із активністю каталази і вмістом дієнових
кон’югатів (ДК). За умов дизгармонійної реакції спокійної активації
зв’язок із ліпемією залишається таким же, із ДК – слабне, із СОД, МДА і
холестерином сходить нанівець, а із каталазою – реверсується у прямий.
“Візитною карткою” гармонійної реакції підвищеної активації є дуже
сильні зв’язки УЕ із активністю СОД (прямий) і каталази (інверсний).
Окрім того, виявлена пряма кореляція із ДК і коефіцієнтом атерогенності
Клімова (КАГК) та інверсна – із МДА і холестерином пре-бета- і
бета-ліпопротеїдів.

В окремому спостереженні проаналізовано зв’язки урикемії із активністю
ключового фермента ліпопероксидації — СОД. Прийнявши сечову кислоту в
якості визначальної ознаки, а СОД – в якості результативної, шляхом
співставлення рівня урикемії і СОД нами виявлено три типи детермінації.
При першому ріст УЕ супроводжується підвищенням активності СОД з
досягненням супернормальних величин. Другий тип характеризується
поступовим ростом СОД в міру росту УЕ з досягненням нормалізації першого
параметра. При третьому типі активність СОД мало чутлива до змін рівня
сечової кислоти в діапазоні від гіпо- до гіперУЕ і не досягає діапазону
норми.

Для наступного аналізу ефектів бальнеотерапії ретроспективно було
сформовано три групи, базуючись на типах детермінації урикемією
активності СОД. Констатовано, що при першому варіанті бальнеоефекту
початкова гіпоУЕ цілком нормалізується. Це супроводжується дальшим
підвищенням початково нормальної активності СОД та нормалізацією
зниженого рівня МДА. Інші параметри ліпопероксидації (ЛПО) коливаються в
межах діапазону норми, так що інтегруючий їх антиоксидантний індекс
(АОІ) суттєво не змінюється.

Другий варіант характеризується трансформацією гіпоУЕ у гіперУЕ, що
супроводжується ростом знижених активностей СОД і каталази до
супернормальних рівнів при відсутності вірогідних змін знижених рівнів
ДК і МДА. В результаті значно підвищується АОІ.

При третьому варіанті, попри нормалізацію гіпоУЕ, активність СОД хоч і
зростає, проте не досягає нижньої зони норми. При цьому початково
знижений вміст продуктів ЛПО продовжує падати, так що в результаті АОІ
теж зростає до рівня, вищого від нормального.

Вивчення сумісних реакцій УЕ та ліпідного спектру плазми виявило, що у
18% осіб нормалізація гіперУЕ супроводжувалася цілковитою нормалізацією
підвищеної атерогенності, при цьому остання досягалася за рахунок
зниження вмісту в плазмі атерогенних ліпопротеїдів, тоді як вміст
антиатерогенних ліпопротеїдів вірогідно не змінювався. У 29% осіб
напочатку бальнеотерапії констатована виражена гіпоУЕ в поєднанні із
підвищеним рівнем альфа-ліпопротеїдів і зниженим – бета-ліпопротеїдів,
що зумовлено, мабуть, підвищеним рівнем естрогенів і/або зниженим –
андрогенів. Бальнеотерапія спричиняла односпрямовані зміни в напрямку
нормалізації гіпер-альфа-ліпопротеїдемії, а отже, і балансу
естрогени/андрогени. Іншими словами, даний варіант бальнеоефекту теж
слід вважати фізіологічно сприятливим. Натомість зміни реєстрованих
параметрів у 20% осіб третьої групи несприятливі, позаяк у них
розвивається гіпоУЕ в поєднанні із підвищенням КАГК за рахунок
реципрокних змін рівнів альфв- і бета-ліпопротеїдів. У 33% осіб
початкова гіпоУЕ під впливом бальнеотерапії нормалізувалася, що
супроводжувалося нормалізацією підвищеного КАГК за рахунок сприятливих
реципрокних змін антиатерогенних і атерогенних ліпопротеїдів.

Отже, у 47% випадків констатовано односпрямовані зміни УЕ і КАГК, тоді
як у 53% — протилежні. Індивідуальний аналіз виявляє існування двох
типів детермінації змінами УЕ змін атерогенності. При ортотипі зміни УЕ
прямо детермінують на 42,7% зміни КАГК, натомість при інверстипі міра
негативної детермінації складає 51,4%.

З метою виявлення факторів, які зумовлюють той чи інший тип сумісних
змін УЕ і атерогенності в результаті бальнеотерапії, нами проаналізовані
кореляційні зв’язки між початковими параметрами. Констатовано, що
інверс-тип реєструється у тих осіб, у котрих КАГК корелює із рівнем
загального ХС та ХС ЛП НЩ за відсутності зв’язку із ХС ЛП ДНЩ. Натомість
орто-тип детермінації атерогенності урикемією має місце у випадках
наявності тісної кореляції КАГК саме із пре-бета-ліпопротеїдами в
поєднанні із відсутністю її із бета-ліпопротеїдами і загальним
ХС. Модулі різниць між коефіцієнтами кореляції розглянутих пар
знаходяться в діапазоні 0,60-0,69. Аналогічна різниця виявлена стосовно
r між загальним ХС і ХС ЛП ВЩ. Заслуговує на увагу з огляду на
прогностичну інформативність тісний зв’язок між ХС ЛП ДНЩ і індексом
маси тіла у осіб орто-типу, тоді як у осіб інверс-типу він несуттєвий.
Стосовно уратів можна відзначити відмінності коефіцієнтів їх кореляції
із ХС ЛП НЩ та абсолютною масою тіла у осіб орто- і інверс-типів
відповідно, проте вони статистично незначущі.

Отже, виявлено орто- і інверс-тип детермінації змінами рівня УЕ змін
коефіцієнта атерогенності в результаті бальнеотерапії на курорті
Трускавець. Приналежність до певного типу зумовлена характером і/або
силою кореляційних зв’язків між параметрами УЕ, ліпідного спектру плазми
та масою тіла.

Вплив біоактивної води Нафтуся на електролітний обмін досліджено на
контингенті, розділеному на чітко відмінні кластери. До першого увійшло
54% осіб, до другого – 22% і до третього – 24%. За даними дисперсійного
аналізу, саме вміст в плазмі сечової кислоти кардинально визначає
розподіл осіб за типами електролітного обміну.

Виявлено, що характерними рисами осіб І кластера, виходячи із
дисперсійного аналізу, є урикемія і активність Mg-АТФази еритроцитів у
верхній зоні норми, помірно підвищений інтраеритроцитарний вміст натрію
та нормальний вміст кальцію плазми. Рисами образу осіб ІІ кластера, за
якими він відрізняється від інших, є гіпоУЕ, значна гіпернатрійгістія,
рівень кальцію плазми у верхній зоні норми та нормальна активність
Mg-АТФази. Натомість ІІІ кластер виділяється гіперУЕ, підвищеною
активністю Mg-АТФази, значною гіпернатрійгістією та нормокальційемією.

Співставивши відносні (стосовно норми) величини УЕ — як факторної ознаки
і параметрів електролітного обміну – як результативних ознак, можна
виділити чотири паттерни їх взаємозв’язків. Для першого паттерну
характерне поєднання гіперУЕ із максимальними величинами Na,K-АТФази
мембран еритроцитів, кальційемії і магнійемії, які послідовно знижуються
в міру трансформації УЕ в нормо- та гіперУЕ. Другий паттерн, на
противагу першому, відображує прогресивне зростання за аналогічних умов
активності Mg-АТФази еритроцитів та вмісту в них калію. Третій паттерн
демонструє, що мінімально виражена гіпернатрійгістія еритроцитів має
місце за мінімального відхилення рівня сечової кислоти від норми,
натомість як гіпо-, так і гіперУЕ супроводжуються посиленням входу Na+ в
еритроцити. Нарешті у четвертий паттерн об’єднано параметри, рівень яких
залишається стабільно низьким (активність Са-АТФази еритроцитів) чи в
межах норми (Na+, K+, Cl- і фосфати плазми) за будь-якого рівня УЕ.

Кореляційний аналіз показує, що за умов, близьких до нормоУЕ, рівень
сечової кислоти суттєво пов’язаний лише із двома параметрами із
врахованих 11, при цьому сила цих зв’язків помірна. За умов гіпоУЕ
формуються зв’язки вже із 5 параметрами, аналогічне посилення впливу
сечової кислоти розвивається і при гіперУЕ. Середній коефіцієнт
детермінації параметрів електролітного обміну УЕ за нормальних умов
складає 0,061, тоді як за умов дизУЕ – відхилення вмісту сечової кислоти
в будь-яку сторону – він зростає в 2,5 рази, досягаючи 0,149 при гіпоУЕ
та 0,130 – при гіперУЕ.

Разом з тим, характер порушення обміну уратів накладає специфіку на
характер і вираженість детермінації урикемією окремих параметрів
електролітного обміну. Зокрема, якщо за квазінормальних умов мають місце
помірні зв’язки з активністю Mg-АТФази (прямий) і натрієм плазми
(інверсний), то за умов гіперУЕ спостерігається, по-перше, різка
інверсія перших двох зв’язків; по-друге, формуються прямі помірні
зв’язки сечової кислоти з Са2+ і К+ та інверсний – із Мg2+ плазми.
Розвиток гіперУЕ супроводжується, подібно до такого гіпоУЕ, формуванням
заново інверсного зв’язку сечової кислоти із Mg2+, окрім того, при цьому
виникають інверсні зв’язки із Na,K-АТФазою і фосфатами, прямий – із
натрієм еритроцитів, разом з тим, розриваються – із Mg-АТФазою, хлоридом
і натрієм плазми.

Під впливом бальнеотерапії гіпоУЕ нормалізується. Це супроводжується
зниженням середнього коефіцієнта детермінації до 0,044 – тобто рівня,
характерного для нормоУЕ. З іншого боку, у хворих із гіперУЕ вираженість
останньої зменшується, що теж асоціюється із зниженням R2c до 0,108.
Відсутність закономірної динаміки нормоУЕ в основній групі хворих
поєднується із збереженням на мінімальному рівні міри спряження її із
параметрами електролітів.

Підвищення зниженого рівня УЕ супроводжується односкерованими змінами
Са2+ і Na+ плазми та протилежними змінами Cl-, Mg2+ плазми,
активностей Ca- і Mg-АТФаз. Зниження початкової гіперУЕ спричиняє
зниження рівня К+ еритроцитів, Mg2+, активності Mg-АТФази та
підвищення — Na+ плазми, фосфатів, хлориду, активності Na,K- і
Са-АТФаз. Натомість незначні флуктуації УЕ в основній групі, відзначені
в результаті бальнеотерапії, дуже слабо пов’язані із протилежними
змінами концентрації Na+ і К+ плазми, активності Са-АТФази.

Отже сечова кислота плазми впливає на стан параметрів електролітного
обміну та їх динаміку в результаті бальнеотерапії.

В рамках дослідження фізіологічної активності сечової кислоти та її ролі
в механізмах бальнеоефектів нами проаналізовано залежність між рівнем
урикемії та активністю Na,K-АТФази еритроцитів — одного із універсальних
функціональних блоків.

При співставленні рівнів УЕ (як факторної ознаки-аргумента) та
активності Na,K-АТФази еритроцитів (як результативної ознаки-функції)
нами виявлено три приблизно однакових за частістю типи дозозалежності.
Перший тип характеризується широким діапазоном обидвох параметрів з
максимумом активності фермента при рівні УЕ біля 0,23 мМ/л, тобто
нормальному для вибірки (0,25 мМ/л). Іншими словами, активність
Na,K-АТФази високочутлива до змін рівня УЕ відносно оптимального. У осіб
другого типу аналогічні відхилення УЕ супроводжуються помірними змінами
активності ензиму, а для третього типу остання коливалася у вузькому
діапазоні. Приналежність до певного типу урикчутливості, як правило (у
85%), під впливом бальнеотерапії не змінювалася, що свідчить або про її
генетичну детермінованість, або про недостатню силу бальнеочинників в
якості подразників.

Виявлено, що у осіб, Na,K-АТФаза котрих високочутлива до УЕ, рівень її
активності суттєво перевищує середньопопуляційний, натомість низька
чутливість ензиму до урикемії асоціюється із її активністю, суттєво
нижчою від середньонормальної. Помірна урикчутливість Na,K-АТФази
характеризується нормальними як середнім рівнем, так і діапазоном
коливань.

Стосовно субстратів ензиму — іонів Na+ і K+ — не виявлено ні
розбіжностей між типами, ні відхилень від середньої норми вмісту їх в
плазмі та вмісту K+ в еритроцитах. Натомість вміст в еритроцитах Na+
виявився підвищеним у всіх обстежених, що зумовлено хворобами. При цьому
простежується тенденція росту інтрацелюлярного вмісту Na+ в міру
підвищення урикчутливості Na,K-АТФази. Тенденція стає закономірністю при
аналізі трансмембранного градієнта натрію, а також сумарного
трансмембранного натрій-калієвого градієнта.

На фоні зниженого в одинаковій мірі в усіх групах рівня загального
холестерину та вмісту його в ЛП ВЩ та НЩ звертає на себе увагу суттєве
перевищення статево-вікових нормативів ХС ЛП ДНЩ і тригліцеридів, як і
коефіцієнту атерогенності. При цьому відхилення наростають в міру
підвищення урикчутливості Na,K-АТФази.

Отже, нами виявлено три типи чутливості Na,K-АТФази до УЕ, детерміновані
параметрами катіонно-ліпідного обміну. Це дозволяє передбачити і/або
пояснити різну вираженість ефектів бальнеотерапії на трансмембранний
обмін катіонів.

З огляду на універсальну роль кальцію в регуляції низки процесів
життєдіяльності та патогенезі уролітіазу нами в окремому спостереженні
відслідковані сумісні реакції на лікування УЕ і кальційемії.
Індивідуальний аналіз показав, що у 57% випадків бальнеотерапія
спричиняє односпрямовану динаміку досліджуваних параметрів, тоді як у
43% – реципрокну. Кореляційний аналіз засвідчує закономірний характер
таких сумісних змін, які можна розглядати як прямий і інверсний типи
детермінації урикемією кальційемії. За першого типу зміни УЕ на 62%
визначають зміни в цьому ж напрямку рівня кальцію. За другого типу
динаміка УЕ на 82% визначає протилежні зміни кальційемії. За відсутності
змін УЕ відсутня і динаміка кальційемії. Отже, отримано доказ існування
протилежних типів детермінації урикемією ефектів бальнеотерапії.

З метою виявлення чинників, які зумовлюють той чи інший тип
урат-кальцієвої детермінації, проведено кореляційний аналіз. Виявлено
чотири варіанти суттєвих розбіжностей між характером і силою зв’язків.
По-перше, односпрямовані зміни УЕ і кальційемії наступають у тих осіб, у
котрих в початковому стані мають місце прямі зв’язки між магнієм і
калієм плазми, магнієм і натрієм плазми, кальцієм плазми і калієм
еритроцитів, натомість реципрокна курсова динаміка зумовлена наявністю
інверсних зв’язків між цими параметрами. По-друге, інверсній
урат-кальцієвій детермінації передує негативна кореляція між початковими
рівнями УЕ і калію плазми, УЕ і хлориду, фосфатів і натрію еритроцитів,
фосфатів і калію плазми, в той час як в групі із односпрямованою
курсовою урат-кальцієвою динамікою аналогічні зв’язки відсутні.
По-третє, пряма детермінація асоціюється із інверсним зв’язком між
активністю Na,K-АТФази еритроцитів і інтраеритроцитарним рівнем натрію,
натомість інверсна детермінація – із прямим. Нарешті, остання зумовлена
тісною прямою кореляцією між нормованою УЕ і калієм еритроцитів та
кальцієм плазми і натрієм еритроцитів, тоді як односпрямованим змінам
рівнів уратів і кальцію плазми передує відсутність вірогідних зв’язків
між початковими величинами цих параметрів.

Отже, характер сумісних змін в результаті бальнеотерапії рівнів УЕ і
кальційемії зумовлений констелляцією кореляційних зв’язків між низкою
початкових параметрів, які є відображенням стану регуляторних процесів.

За результатом дискримінантного аналізу відібрано 6 варіант для
включення в модель: калій плазми, УЕ, Са-АТФаза еритроцитів, хлоридемія,
калій еритроцитів і фосфатемія. Коректність класифікації складає для
першого типу 87,5%, для другого – 85,7%, в цілому – 86,7%. Отже, з
достатньо високим рівнем надійності за початковими величинами УЕ і низки
параметрів електролітного обміну можна передбачити характер сумісних
змін УЕ і кальційемії під впливом бальнеотерапії.

Відомо, що у ліквідаторів аварії на ЧАЕС з урологічною патологією
імунодисфункція поєднується із гіпо- і нормоУЕ та гіперУУ, а
бальнеотерапія на курорті Трускавець чинить сприятливу імуномодулювальну
дію (Флюнт І.С. та ін., 2002). Оскільки нами показано сприятливий вплив
бальнеотерапії на дизурикоз, тому було висунуто припущення про роль
нормалізації обміну сечової кислоти у імуномодулювальній дії
бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець.

Виявлено, що максимальна депресія фагоцитозу у хворих із активним КПН
поєднується із мінімальним рівнем УЕ, мінімальним — гіперУУ та
максимальним спряженням УЕ і УУ із параметрами цієї ланки імунітету.
Редукція депресії фагоцитозу при переході активного запалення у латентне
супроводжується незначною редукцією гіпоУЕ в поєднанні із різким
послабленням її спряження з його параметрами. При цьому гіперУУ
зростає, а спряження її з параметрами фагоцитозу проявляє тенденцію до
ослаблення.

Досягнення ремісії, асоційоване із дальшим зменшенням вираженості
пригнічення фагоцитозу, супроводжується нормалізацією рівня УЕ, чи
навіть досягненням верхньої межі норми при збереженні гіперУУ, разом з
тим спряження УЕ і УУ із фагоцитарною ланкою залишається на рівні
активної фази.

Ліквідатори, хворі на асептичний уролітіаз, характеризуються мінімальним
пригніченням фагоцитозу, максимальною концентрацією уратів в сечі,
мінімальним спряженням УУ з параметрами фагоцитозу, другим рангом УЕ (в
нижній зоні норми) і спряженням її з параметрами фагоцитозу на рівні
латентної фази.

Обидва показники обміну сечової кислоти у цих хворих в мінімальній мірі
спряжені із параметрами Т- і В-ланок імунітету. Обтяження уролітіазу
латентним запаленням, спричинене поглибленням імунодисфункції,
супроводжується помірним зниженням УЕ та УУ в поєднанні із посиленням
спряження УУ (але не УЕ) з параметрами Т- і В-ланок. Маніфестація
запального процесу, асоційована із максимально вираженою
імунодисфункцією, супроводжується ще більшим зміцненням зв’язків
параметрів уратів та Т- і В-ланок імунітету. Разом з тим, ремісія
характеризується поєднанням максимального спряження параметрів із
редукцією імунодисфункції. В цілому залежність між вираженістю гіпоУЕ та
імунодисфункції пряма, натомість між УУ та імунодисфункцією — інверсна.

В руслі концепції про тісний взаємозв’язок фагоцитарної, Т- і
В-клітинної ланок імунітету із системою гемостазу нами досліджені на
цьому ж контингенті особливості стану гемостазу при різних фазах
патологічного процесу та зв’язки його параметрів із урикемією. Разом з
гемостазом розглядалися також параметри еритрону, позаяк пієлонефрит
часто асоціюється із анемією, до того ж червоний паросток, поряд із
білим, підлеглий дії малих доз радіації.

Виявлено, що для спостережуваного контингенту характерними є прояви
синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та легкої
гіперхромної макроцитарної гіпорегенераторної анемії.

Знову виявлено ту ж закономірність. Так, спряження УЕ із гемостазом і
еритроном за умов асептичної фази мінімальне: мають місце лише 2 слабкі
зв’язки. Поява латентного запалення супроводжується збільшенням їх
кількості до 3 разом із ростом |r|. В активній фазі суттєвих зв’язків
формується вже 5, з них 2 – значні, спряження стає суттєвим. На майже
такому ж рівні залишається спряження і після досягнення ремісії: 4
зв’язки із 13.

Для об’єктивізації отриманого враження міра спряження параметрів обміну
сечової кислоти із параметрами імунного статусу, оцінена за |r|, була
співставлена із інтегральною оцінкою імунного статусу.

Констатовано, що найвідчутніша імунодисфункція (пригнічення фагоцитарної
і Т-ланки в поєднанні із активацією В-ланки) має місце у хворих з
активним калькульозним пієлонефритом: індекс Т імунного статусу складає
0,679 (при нормі 1/0,734). Латентний процес супроводжується менш
вираженою імунодисфункцією (0,769). Мінімальні відхилення від норми
імунного статусу відзначено у хворих в фазі ремісії пієлонефриту (0,85)
чи за відсутності останнього (0,896).

Виявлено, що за максимальної імунодисфункції, яка супроводжує активний
запальний процес, міра спряження УЕ з параметрами фагоцитарної, Т- і
В-ланок імунітету, а також еритрону, судячи за |r|, середня, гемостазу —
слабка. В фазі латентного запалення спряження послаблюється, особливо з
параметрами фагоцитарної ланки, разом із ослабленням імунодисфункції,
натомість з параметрами гемостазу — дещо посилюється. Разом з тим, ще
менш виражена імунодисфункція в фазі ремісії супроводжується ослабленням
спряження УЕ з параметрами еритрону, помірним посиленням — з параметрами
гемостазу і фагоцитарної ланки та значним — з параметрами Т- і В-ланок
імунітету. З іншого боку, асептичний уролітіаз супроводжується
мінімальними значеннями |r| стосовно всіх чотирьох систем.

Отже, за умов відсутності пієлонефриту спряження УЕ із параметрами
контактних захисних систем мінімальне і квантифікується як слабке.
Розвиток латентного запального процесу супроводжується незначним
посиленням (до середньої вираженості) спряження з параметрами еритрону і
Т-, В-ланки імунітету при збереженні його на цьому ж низькому рівні
стосовно фагоцитарної ланки і гемостазу. Маніфестація пієлонефриту
асоціюється із максимальним спряженням урикемії з еритроном і
параметрами фагоцитозу та з мінімальним — стосовно параметрів гемостазу.
Досягнення ремісії супроводжується максимальною мірою детермінації
сечовою кислотою параметрів Т-, В-ланок імунітету, тоді як
середньоквадратичний |r| знаходиться на межі значущості (0,3).

Наші висновки, в принципі, узгоджуються із концепцією Лебедева К.А. и
Понякиной И.Д. (1990) про зумовленість міри спряження параметрів
імунітету фазою запального процесу. Разом з тим, нами вперше показано,
що вираженість імунодисфункції, залежна від фази пієлонефриту,
кондиціонує модулювальні ефекти ендогенної сечової кислоти на параметри
контактних захисних систем і еритрону.

Отже, параметри обміну сечової кислоти закономірно пов’язані з
параметрами імунного статусу, тому є підстави вважати, що спостережувана
в процесі бальнеотерапії динаміка імунодисфункції детермінована, в числі
інших чинників, динамікою УЕ. Це узгоджується із важливою роллю у
функціонуванні імунокомпетентних клітин ц-АМФ і ц-ГМФ, одним із
регуляторів вмісту яких служать фосфодиестерази, підлеглі, в свою чергу,
впливу метилксантинів.

Метою наступного етапу дослідження був аналіз впливу на характер і силу
взаємозв’язків між УЕ та параметрами гемостазу і еритрону стану
адаптації. Методом графічного аналізу виявлено три паттерни
кондиціонування станом адаптації, тобто гормональною констелляцією,
характеру (знак r) та сили (модуль r) модулюючої дії сечової кислоти на
системи зсідання та червоної крові.

З метою інтегральної оцінки міри спряження УЕ з гемостазом та еритроном
було вирахувано середньоквадратичні модулі r для 8 параметрів гемостазу
та 4 параметрів еритрону. Констатовано, що в стані песимальної адаптації
спряження УЕ з гемостазом відсутнє, натомість воно має місце за умов
ЗАРО переактивації та дизгармонійного тренування. За інших ЗАРО із
вищими ІАП детермінація урикемією параметрів гемостазу знову сходить
нанівець, і лише максимальний ІАП асоціюється із максимальною мірою
детермінації. Стосовно системи еритрону виявлена лише одна суттєва
відмінність — наявність детермінації її параметрів урикемією також за
умов песимальної ЗАРО.

Інший підхід доволяє виявити роль рівня тромбофілії у спряженні УЕ з
параметрами гемостазу і еритрону. Констатовано чітку інверсну залежність
між індексом тромбофілії та середньоквадратичним коефіцієнтом кореляції
рівня УЕ з параметрами еритрону. Натомість стосовно параметрів гемостазу
залежність пряма, проте слабовиражена.

В світлі відомостей про імуномодулювальні властивості метилксантинів і
адрен-холінореактивних засобів та існування теофілінрезистентної і
теофілінчутливої субпопуляцій Т-лімфоцитів цілком логічною виглядає
гіпотеза про імуномодулювальну дію ендогенної сечової кислоти, перевірці
якої було присвячено наступний етап дослідження.

За результатами аналізу кореляційних зв’язків між УЕ та параметрами обох
ланок імунітету виявлено кілька їх типів, зумовлених мірою відхилення
параметрів від норми, оціненою евклідовою віддаллю (d).

¦

AE

h”5

h”5

h”5

T

?

?

?

?

¦

¦

Oe

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

/

/ /

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

dAth

V

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

V

oeUUUUUeEEe?!•

dAth

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

h”5

0

r-b ooaaaaaOooooCCCCCCCCaaC

відносного вмісту загальних Т-лімфоцитів. констатовані у осіб із
максимально зниженим рівнем даної популяції лімфоцитів (мінімальним
індексом d), а наближення їх вмісту до норми закономірно супроводжується
зниженням r.

Теофілінрезистентна субпопуляція Т-лімфоцитів теж найтісніше пов’язана
із рівнем УЕ у випадках відчутного її дефіциту, натомість наближення
вмісту ЕТФР-РУЛ до нижньої межі діапазону норми асоціюється із
цілковитою втратою кореляційної залежності. Залежність в цьому плані
CD4+- лімфоцитів має нелінійний характер: вірогідна негативна кореляція
констатована у осіб з пограничною CD4+-лімфопенією, яка в міру
наближення до середньої норми спочатку сходить нанівець, натомість
незначне перевищення рівня середньої норми асоціюється з дальшим
посиленням інверсної кореляції із рівнем УЕ. Натомість коефіцієнти
кореляції між урикемією і вмістом теофілінчутливих Т-лімфоцитів і
CD8+-лімфоцитів залишаються стабільними за різних індексів d.

Стосовно функціональної активності Т-лімфоцитів можна зауважити, що у
осіб із максимальною гіпофункцією її параметри цілком незалежні від
рівня УЕ. Ослаблення пригнічення асоціюється із появою позитивних
кореляційних зв’язків, котрі в міру наступного наближення функціональних
параметрів до норми інвертуються.

У осіб із відчутним пригніченням кіллерної ланки імунітету зв’язки її
параметрів із рівнем УЕ хоч і позитивні, проте несуттєві. В міру
послаблення депресії вони, по-перше, трансформуються у негативні, а
по-друге, стають суттєвими.

Отже, пригнічення Т-клітинної і кіллерної ланок імунітету, характерне
для ліквідаторів аварії на ЧАЕС, поєднується із зниженим, рідше
нормальним, рівнем УЕ. Виявлено кореляційні зв’язки між УЕ і параметрами
імунітету, сила і характер яких зумовлені вираженістю імунодефіциту.

Оскільки кожен із типів ЗАРО характеризується своєрідною констелляцією
гормонів, логічно припустити, що тип ЗАРО накладає свій відбиток на
характер і силу імуномодулювального ефекту сечової кислоти.

Виявлено, що помірні і значні прямі кореляційні зв’язки між УЕ і
відносним вмістом теофілінчутливих Т-лімфоцитів мають місце при всіх
спостережуваних ЗАРО. Натомість кореляція УЕ із загальним вмістом
Т-лімфоцитів та рівнем її теофілінрезистентної субпопуляції значно
слабша. Це дає підстави висунути гіпотезу про існування уратчутливої
субпопуляції Т-лімфоцитів.

Продемонстрована можливість існування як прямих, так і інверсних
зв’язків між УЕ і функціональною активністю Т-лімфоцитів (оціненою за
вмістом «активної» субпопуляції і РБТЛ), а також відсутності таких
зв’язків. Характер і сила зв’язків кондиціонуються станом адаптації.
Іншими словами, скерованість і вираженість впливу ендогенної сечової
кислоти на функціональний стан Т-лімфоцитів, що реалізується, мабуть,
через посередництво ц-АМФ і/або катехоламінів, кондиціонуються
конкретною констелляцією адаптивних гормонів. Це узгоджується, зокрема,
із концепцією «пермісивної» дії глюкокортикоїдів стосовно катехоламінів.

Для параметрів фагоцитарної і В-ланки імунітету характерна інша
конфігурація паттернів, проте залишається в силі принциповий висновок
про імуномодулювальну здатність ендогенної сечової кислоти, характер і
вираженість якої кондиціонуються типом ЗАРО.

Після того, як нами було показано, що міра спряження параметрів обміну
сечової кислоти та імунного статусу визначається фазою патологічного
процесу та типом ЗАРО, ми приступили до вивчення сумісних змін урикемії
та імунних параметрів під впливом бальнеотерапії.

Згідно із прийнятим нами методологічним підходом, зареєстрований спектр
бальнеоефектів на імунний статус було розділено на 4 варіанти-кластери.
Виходячи із висунутої концепції про подібність фізіологічних ефектів
сечової кислоти з такими кофеїну, теофіліну і теоброміну, зумовлену
структурною близкістю перелічених речовин-ксантинів, а також з огляду
на наявність теофілінрезистентної і теофілінчутливої субпопуляцій
Т-лімфоцитів, в основу кластеризації покладено зміни рівня УЕ та
ЕТФЧ-РУЛ.

Перший варіант бальнеоефекту, зареєстрований у 40,5% осіб, номінований
як урикстимулювальний супресорстимулювальний, характеризується редукцією
початкової гіпоУЕ в поєднанні із редукцією початкової гіпосупресії. Це
супроводжується підвищенням зниженого вмісту інших субпопуляцій
Т-лімфоцитів, як і популяції в цілому, а також В-лімфоцитів, за рахунок
активації експресії поверхневих рецепторів. Інші параметри суттєво не
змінюються.

У 19% обстежених зареєстровано протилежний — урикгальмівний
супресор-гальмівний бальнеоефект: конкордантне зниження нормальних
рівнів сечової кислоти, ЕТФЧ-РУЛ і CD8+-клітин. Інші реєстровані
параметри імунітету суттєво не змінюються.

Третій варіант бальнеоефекту (23,8% осіб) характеризується поєднанням
підвищення УЕ та зниження вмісту ЕТФЧ-РУЛ. Це супроводжується суттєвим
підвищенням вмісту Еа-РУЛ та редукцією дизімуноглобулінемії А та М.

Реципрокні зміни обидвох параметрів під впливом бальнеотерапії
відзначено у решти 16,7% обстежених, при цьому урикгальмівний ефект
(зниження рівня УЕ) супроводжується різким ростом теофілінчутливої
субпопуляції лімфоцитів та CD8+-клітин.

Отже, у 64,3% випадків мала місце повна чи часткова нормалізація
зниженого вмісту сечової кислоти плазми, тоді як у решти осіб із
незначною гіперУЕ констатовано зниження її до помірної гіпоУЕ. З іншого
боку, у 59,5% випадків бальнеотерапевтичний комплекс спричиняє
односпрямовані зміни рівня УЕ та теофілінчутливої субпопуляції
лімфоцитів, натомість у 40,5% осіб констатовано реципрокні зміни обидвох
параметрів.

Індивідуальний аналіз підтверджує наявність двох протилежних типів
взаємозв’язків між змінами рівня УЕ та вмісту ЕТФЧ-РУЛ. Якщо прийняти
рівень сечової кислоти в якості детермінатора стосовно вмісту
теофілінчутливих лімфоцитів, можна констатувати існування урат-ортотипу
та урат-інверстипу детермінації даної субпопуляції лімфоцитів. Іншими
словами, є підстави говорити про існування «урат-плюс-чутливої» та
«урат-мінус-чутливої» субпопуляцій лімфоцитів.

Урикстимулювальний ефект бальнеотерапії супроводжується дальшим
зниженням досліджуваних параметрів, натомість урикгальмівний —
асоціюється із їх підвищенням.

Індивідуальний аналіз виявляє існування двох типів — прямого та
інверсного — детермінації змін вмісту NK-клітин, ПКА і АЗЦ змінами рівня
УЕ під впливом бальнеотерапії. Зокрема, міра інверсної детермінації змін
АЗЦ складає 63%, прямої — 40%. Детермінація змін ПКА та вмісту
NK-лімфоцитів дещо слабша: відповідно 35% і 49% та 37% і 50%.

Зміни під впливом бальнеотерапії параметрів фагоцитарної ланки імунітету
та неспецифічного захисту і роль в них сечової кислоти досліджені у двох
спостереженнях. Кластеризація контингенту проведена за сумісною
динамікою УЕ і Т-супресорів/кіллерів.

Виявлено, що показники мікрофагоцитарної і макрофагоцитарної ланок
імунітету та неспецифічного захисту змінюються під впливом
бальнеотерапії, як правило, односпрямовано, в напрямку нормалізації,
незалежно від характеру сумісних урик-супресорних змін. Сприятливі
зміни, очевидно, зумовлені адаптогенними властивостями БТК курорту
Трускавець, позаяк супроводжуються ростом ІАП. Це узгоджується із
концепцією про зумовленість резистентності організму станом його
адаптації. Разом з тим, індекс кіллінгу (ІК) нейтрофілів за даних умов
закономірно не змінювався.

Метою іншого спостереження було вияснення механізмів впливу
бальнеотерапії на бактерицидність нейтрофілів та ролі в цих механізмах
сечової кислоти плазми. Для цього було проаналізовано сумісну динаміку
індексу кіллінгу, параметрів ЛПО (як маркерів генерації вільних
радикалів кисню), адренергічних регуляторних впливів та УЕ.

Виявлено 4 варіанти сумісної динаміки УЕ і ІК. У 38% хворих переміщення
рівня урикемії від нижньої зони норми до верхньої супроводжується
аналогічною динамікою ІК. У 23% осіб зниження УЕ в межах норми
асоціюється із зниженням в межах нормального діапазону ІК. Отже, у 62%
спостережуваних констатовано односпрямовану динаміку УЕ і
бактерицидності нейтрофілів.

У 38% хворих виявлено протилежні зсуви обох параметрів:
урикстимулювальний ефект курсу бальнеотерапії поєднується із суттєвим
пригніченням початково нормальної бактерицидності нейтрофілів, тоді як
зниження оптимального рівня УЕ до її нижньої межі норми супроводжується
трансформацією зниженої бактерицидності у підвищену чи нормальну.

Прийнявши УЕ в якості ознаки-аргумента, а ІК – ознаки-функції, виявлено
два типи детермінації урикемією бактерицидності. За ортотипу зміни під
впливом бальнеотерапії УЕ суттєво (на 69%) визначають односкеровані
зміни ІК. Натомість за інверстипу динаміка УЕ на 61% визначає протилежну
динаміку бактерицидності.

Співставлення динаміки урикемії, бактерицидності, інтенсивності
адренергічних регуляторних впливів (симпатотонуса) і параметрів ЛПО дає
підстави констатувати, що пряма детермінація урикемією бактерицидності
асоціюється, головним чином, із симпатотонусом, натомість обернена
детермінація пов’язана із параметрами ЛПО, в найбільшій мірі – із
вмістом в плазмі МДА.

Індивідуальний кореляційний аналіз показує, що односпрямовані зміни в
процесі бальнеотерапії УЕ і ІК асоціюються із змінами АМо, тоді як зміни
рівня МДА за даних умов відсутні. Натомість різноспрямована динаміка УЕ
і ІК супроводжується аналогічними змінами МДА за відсутності відчутних
змін ДК і АМо. Тому ортотип детермінації можна номінувати як
адренергічний, а інверс-тип – як вільнорадикальний.

Детальніший кореляційний аналіз свідчить, що за ортотипу зміни ІК
визначаються, окрім динаміки УЕ і симпатотонусу, динамікою ДК, проте
лише на 36%, тоді як зв’язок із змінами інших параметрів ЛПО несуттєвий,
як і із ІАП. Перші три параметри детермінують зміни ІК на 83,5%.

За інверстипу зміни ІК пов’язані прямо сильно із змінами МДА, СОД, а
також обернено помірно із змінами АМо, ДК і каталази. Разом з тим,
виявлено тісний зв’язок із динамікою ІАП.

Суцільний кореляційний аналіз дозволяє виявити низку суттєвих
розбіжностей між двома групами осіб за характером і силою взаємозв’язків
в початковому стані між УЕ, ІК, симпатичним тонусом і параметрами ЛПО.

Констатовано, що до лікування група хворих, у котрих в майбутньому
спостерігаються односпрямовані зміни УЕ і ІК, характеризується наявністю
прямих зв’язків між активністю каталази плазми з одного боку, та
вмістом в ній уратів, симпатичним тонусом, ІК – з іншого боку. При цьому
активність каталази прямо помірно пов’язана із СОД і МДА за відсутності
зв’язків із ДК та ІАП; останнє стосується також кореляції між ІК
і ДК та ІАП. Натомість для групи хворих із інверс-типом детермінації
характерні різко відмінні від попередніх початкові взаємозв’язки між
переліченими параметрами. Так, констатована наявність інверсних зв’язків
активності каталази із ІК, СОД, МДА, ІАП, прямих – із ДК за відсутності
їх із УЕ та симпатотонусом. Разом з тим, виявлено дуже тісний інверсний
зв’язок між ІК та ДК та значний прямий — між ІК та ІАП.

Відзначені характерні особливості кореляційних зв’язків наприкінці
бальнеотерапії в тій чи іншій мірі нівелювалися, за винятком двох пар
параметрів: в групі хворих з орто-типом детермінації і надалі
зберігалася відсутність зв’язків ІК із ІАП та вмістом в плазмі ДК, а для
групи інверс-типу залишалися характерними прямий зв’язок із ІАП та
інверсний – із ДК.

Отже, характер детермінації динамікою урикемії динаміки бактерицидності
нейтрофілів під впливом бальнеотерапії зумовлений особливостями
гормональної і вільнорадикальної регуляції бактерицидності. У осіб,
бактерицидність нейтрофілів котрих не підлегла впливам ні гормональної
констелляції (маркером якої є ІАП), ні початкових продуктів ЛПО (маркер
– ДК), під впливом бальнеотерапії розвиваються односкеровані зміни УЕ і
ІК, тобто динаміка УЕ прямо визначає динаміку бактерицидності
нейтрофілів через зміни її адренергічної регуляції. У випадках же
підлеглості бактерицидності пригнічувальній дії ДК та стимулювальній –
рівня адаптації, підвищення рівня УЕ спричиняє зниження ІК за рахунок
приросту ДК і реципрокного зниження МДА, натомість урикгальмівний ефект
бальнеотерапії супроводжується нормалізацією зниженої бактерицидності
внаслідок зниження нормального рівня ДК та нормалізації зниженого рівня
МДА.

З метою вияснення можливості індивідуального прогнозування типу
детермінації урикемією бактерицидності було здійснено процедуру
дискримінантного аналізу. Із всієї врахованої сукупності початкових
ознак-змінних (40 метаболічних, 8 гемостазіологічних і 52 імунологічних)
відібрано 14 дискримінантних, в тому числі 9 метаболічних, 2
гемостазіологічних і 3 імунологічних. Найінформативнішою, судячи за
величиною F, ознакою для прогнозу типу детермінації виявився рівень
тромбоцитів, далі в порядку зниження F, йдуть бета-ліпопротеїди,
тимоловий тест, сіалові кислоти, аспартатамінотрансфераза, глікемія
через 2,5 год після перорального вживання глюкози, амілаза, відносний
вміст паличкоядерних нейтрофілів, Еа-РУЛ, протромбіновий індекс,
холінестераза, креатинін, базальна глікемія і фагоцитарний індекс.
Коректність класифікації як орто-, так і інверс-типу склала 100%.

Отже, той чи інший тип детермінації динамікою урикемії динаміки
бактерицидності кондиціонується низкою параметрів метаболізму, гемостазу
і імунітету та може бути з високою надійністю спрогнозований.

З огляду на викладені раніше урикозотропні ефекти бальнеотерапії метою
окремого дослідження став аналіз взаємозв’язків між рівнем урикемії і
параметрами гемостазу та вплив на них бальнеотерапії на курорті
Трускавець.

Переважна більшість спостережуваних хворих характеризувалася гіпоУЕ за
відсутності випадків гіперУЕ. При цьому у 53,3% констатована підвищена
толерантність плазми до гепарину (ТПГ) і лише у 9,8% — знижена. З огляду
на те, що ТПГ відображує в тій чи іншій мірі стан усіх трьох фаз
вторинного гемостазу, кластеризація початкових станів та бальнеоефектів
проведена на основі саме цього тесту і рівня УЕ. Виявлено 4
кластери-варіанти.

В І варіанті, найменш частому, початковий стан хворих характеризувався
нормоУЕ в поєднанні із суттєво зниженою ТПГ. Курс бальнеотерапії
спричиняв гіперУЕ, що супроводжувалося підвищенням ТПГ до нижньої межі
діапазону норми. В ІІ варіанті початкова комбінація вираженої гіпоУЕ і
нормальної ТПГ під впливом бальнеотерапії трансформувалася у стан, при
якому УЕ нормалізувалася, а ТПГ переходила за нижню межу норми. В ІІІ
варіанті УЕ із нижньої межі норми переміщалася до її верхньої межі, тоді
як ТПГ із верхньої межі норми в результаті лікування досягала свого
оптимуму. Нарешті, в найчастішому варіанті IV аналогічне переміщення
рівня УЕ із нижньої межі норми до верхньої не супроводжувалося динамікою
ТПГ.

Шляхом обчислення індексу тромбофілії встановлено, що варіант І (9,8%
хворих) характеризується трансформацією комбінації
«нормоурикемія-гіпокоагуляція» у комбінацію
«гіперурикемія-нормокоагуляція», натомість для варіанту IV (41,0%
хворих) характерна цілковита нормалізація початкової комбінації
«гіпоурикемія-гіперкоагуляція». Варіанти ІІ і ІІІ характеризуються
цілковитою нормалізацією гіпоУЕ при коливаннях індекса тромбофілії в
межах, які майже співпадають із класичним діапазоном норми. Позаяк
величина індекса тромбофілії в найбільшій мірі визначається ТПГ, на
наступному етапі аналізу ми обмежились останнім параметром гемостазу.
Співставлення рівнів УЕ і ТПГ та їх динаміки дало підставу виділити три
типи детермінації другого параметра першим. Перший тип характеризується,
з одного боку, відчутними, а з іншого — двофазними змінами тромбофілії у
відповідь на зміни рівня урикемії. При другому типі як міра
детермінації, так і її двофазність виражені помірно, тоді як при
третьому — детермінація практично відсутня. Іншими словами, є підстави
констатувати наявність осіб, високочутливих, помірночутливих і
нечутливих в плані тромбофілії до змін рівня УЕ.

За результатами аналізу змін УЕ та параметрів вегетативного гомеостазу
виділено 4 варіанти бальнеоефектів. В першому з них рівень УЕ
переміщався із нижньої межі норми на верхню, що поєднувалося із зсувом
вегетативного гомеостазу із зони ейтонії в зону помірної ваготонії, при
цьому в найбільшій мірі підвищувався вагусний тонус при менш відчутному
зниженні симпатичного. У другій групі переміщення рівня УЕ з верхньої
межі норми на нижню супроводжувалося ваготонічним зсувом вегетативного
гомеостазу, але в межах ейтонії — із верхньої зони у нижню. Хворі
наступних 2 груп характеризувалися початковим зсувом вегетативного
гомеостазу в напрямку помірної ваготонії з посиленням вагусного тонусу і
реципрокним ослабленням — симпатичного. Це поєднувалося в одних випадках
із гіпоУЕ, а в інших — з гіперУЕ. Під впливом бальнеотерапії досягалася
цілковита нормалізація рівня УЕ, що супроводжувалася симпатикотонічним
ефектом. При цьому підвищення зниженого рівня УЕ поєднувалося із
переміщенням рівня вегетативного гомеостазу у верхню (симпатотонічну)
зону ейтонії за рахунок, в більшій мірі, посилення симпатичного тонусу
та, в меншій мірі, ослаблення вагусного тонусу. Натомість зниження
підвищеного рівня УЕ супроводжувалося менш відчутним симпатотонічним
зсувом вегетативного гомеостазу — до нижньої зони ейтонії за рахунок
одинаково виражених реципрокних змін симпатичного та вагусного тонусів.

Індивідуальний аналіз виявив існування двох альтернативних варіантів
взаємозв’язків між змінами під впливом бальнеотерапевтичного комплексу
УЕ та вегетативного гомеостазу. Перший варіант характеризується
оберненою залежністю, близькою до лінійної, з наступним виходом на фазу
плато. Натомість при другому варіанті залежність типу «доза-ефект»
пряма, яка надалі трансформується у обернену.

Таким чином, виявлено 4 варіанти ефектів на рівень УЕ та вегетативний
гомеостаз, 3 з яких мають нормалізуючий характер: нормалізація як
гіперУЕ, так і гіпоУЕ в поєднанні із нормалізацією ваготонії;
переміщення рівня УЕ та індексу напруження з верхньої межі норми на
нижню; переміщення рівня УЕ з нижньої межі норми на верхню в поєднанні
із трансформацією ейтонії у ваготонію.

Завданням наступного дослідження було виявити зв’язки між змінами під
впливом бальнеотерапії рівня УЕ і параметрів інтракардіальної
гемодинаміки та її адренергічно-холінергічної регуляції.

Виявлено два типи детермінації урикемією інтракардіальної гемодинаміки.
Перший тип відображає обернену залежність між змінами рівня сечової
кислоти плазми та скоротливої здатності міокарда, тому номінований як
”урат-інверс-тип”. При цьому у першому варіанті зниження УЕ
супроводжується ростом індексу контрактильності, натомість у другому,
навпаки, приріст УЕ асоціюється попервах із падінням контрактильності з
наступним виходом кривої на плато. В цілому зміни УЕ детермінують зміни
скоротливості на 74%.

Другий тип детермінації задовільно апроксимується кривою 4-го порядку і
має фазний характер. З огляду на те, що у 25 випадках із 31 зміни
односпрямовані, даний тип детермінації номінований як “урат-орто-тип”.
Принципово важливо, що обидві криві проходять, практично, через центр
площини координат, тобто мінімальним змінам урикемії відповідають
мінімальні зміни контрактильності .

Продемонстровано, що двом альтернативним паттернам “урикемія –
контрактильність” відповідають майже ідентичні паттерни “урикемія –
адренергічні впливи на серце”.

Стосовно ж холінергічних впливів на серце ситуація майже дзеркальна.
Виявлено, що при “урат-інверс-типі” детермінації контрактильності
урикемією в певному діапазоні наростання УЕ супроводжується посиленням
холінергічних регуляторних впливів і навпаки. При “урат-орто-типі”
детермінації змінам рівня УЕ відповідають реципрокні зміни ваготонусу.

Виявлена сукупність реакцій на курс бальнеотерапії урикемії,
контрактильності і її адренергічно-холінергічної регуляції може бути
кластеризована у 4 варіанти. Перша бальнеореакція характеризується
поєднанням підвищення початково суттєво зниженого рівня УЕ до нижньої
межі норми із значним посиленням холінергічних і помірним послабленням
адренергічних (в обидвох випадках – початково нормальних) регуляторних
впливів на серце, наслідком чого є зниження початково нормальної
контрактильності міокарда. Другий варіант бальнеореакції
характеризується протилежними змінами реєстрованих параметрів. Він
притаманний особам із початково нормальним рівнем урикемії в поєднанні
із посиленням вагусних і послабленням симпатичних кардіотропних впливів,
що асоціюється із зниженням індексу контрактильності до 79% належного. В
результаті бальнеотерапії УЕ падає до нижньої межі норми,
адренергічно-холінергічний вегетативний баланс практично відновлюється
внаслідок реципрокних змін обидвох регуляторних систем, наслідком чого є
посилення контрактильності до 90% належної. Бальнеореакція третього типу
характеризується нормалізацією гіпоУЕ і зниженого симпатичного тонусу
та послабленням ваготонії (ваготонічний зсув вегетативного гомеостазу
все ж зберігається), що супроводжується суттєвим підвищенням зниженого
індексу контрактильності. При останньому варіанті бальнеореакції
зниження нормального рівня урикемії поєднується із реципрокними змінами
нормальних параметрів адренергічно-холінергічної регуляції в бік
ваготонії, що спричиняє негативний інотропний ефект за початково
нормального індекса контрактильності.

З огляду на вже згадувану структурну близькість молекул сечової кислоти
та метилксантинів, актотропні властивості яких добре відомі, було
висловлено припущення про можливий вплив сечової кислоти на м’язеву
працездатність. Для його перевірки проведено аналіз взаємозв’язків між
змінами рівня УЕ та м’язевої працездатності, зумовленими курсом
бальнеотерапії на курорті Трускавець.

З метою клініко-фізіологічної оцінки бальнеоефектів індивідуальні
показники УЕ та працездатності були співвіднесені до належних,
відповідно до статі та віку. Якщо дотримуватися стандарту діапазону
норми 93-107% належної величини, то можна констатувати фізіологічно
сприятливий характер трьох варіантів бальнеоефектів, які охоплюють 84%
обстежених осіб. При першому варіанті переміщення рівня УЕ із нижньої
межі діапазону норми до верхньої супроводжується нормалізацією початково
зниженої працездатності. Ще нижчий рівень працездатності, асоційований
із УЕ на рівні верхньої межі норми, при четвертому варіанті
бальнеоефекту досягає нижньої межі норми в поєднанні із переміщенням
рівня УЕ до її нижньої межі. При третьому варіанті нормалізація
початкової гіпоУЕ супроводжується незначним зниженням працездатності,
але в межах норми, тобто бальнеоефект в цілому сприятливий. І лише
другий варіант бальнеоефекту, констатований у 16% осіб, можна розцінити
як фізіологічно несприятливий, і то з натяжкою, позаяк дальше падіння
зниженої фізичної працездатності поєднується із нормалізацією гіперУЕ,
рівень якої знижується.

Отже, нами показано існування як прямої, так і інверсної детермінації
урикемією вмісту та активності імунокомпетентних клітин,
холінергічно-адренергічної регуляції серця, інтракадіальної та
центральної гемодинаміки, фізичної працездатності, що узгоджується із
відомим положенням про протилежні ефекти кофеїну, спричинені
активізацією тонусу ядер блукаючих нервів, з одного боку, та посиленням
периферійних адренергічних впливів на серце та судини шляхом гальмування
фосфодиестерази і/або блокади рецепторів аденозину — з іншого боку.

Для інтерпретації отриманих даних слід спиратися на хрестоматійний факт
про здатність кофеїну впливати на серцево-судинну систему як
опосередковано, через активацію ядер n.n. vagi (центральний ефект), так
і безпосереднньо, через блокаду рецепторів аденозину і/або гальмування
активності фосфодиестерази (периферійний ефект). Останній за своєю суттю
є симпатоміметичним. Очевидно, характер і вираженість імунних та
гемодинамічних змін визначається балансом центрального холіноміметичного
і периферійного симпатоміметичного ефектів.

З огляду на структурну близькість молекул сечової кислоти і
метилксантинів (кофеїну, теофіліну, теоброміну тощо), з одного боку, та
можливість протилежних фізіологічних ефектів кофеїну, зокрема на
серцево-судинну систему, залежно від переваження його центральної чи
периферійної дії — з другого боку, констатовані в даному дослідженні
уратортотипи і уратінверсні типи детермінації інтерпретуються нами
наступним чином. У тих осіб, у котрих переважає центральна дія сечової
кислоти, зміни рівня урикемії супроводжуються різноспрямованими змінами
симпатичного тонусу (нервових адренергічних регуляторних впливів),
натомість у осіб із переважно периферійним типом реакції на сечову
кислоту зміни концентрації останньої спричиняють односпрямовані зміни
адренергічних ефектів через підвищення пулу ц-АМФ шляхом гальмування
фосфодиестерази і/або блокаду рецепторів аденозину.

Складається враження, що сечова кислота, як ендогенний
структурно-функціональний аналог метилксантинів, в одних випадках чинить
переважно центральні ефекти, тобто має місце “урат-інверс-тип”
детермінації контрактильності: підвищення рівня урикемії супроводжується
підвищенням тонусу холінергічних і/або симпатоінгібіторних та
реципрокним зниженням тонусу адренергічних кардіорегуляторних нервових
центрів, що проявляється негативним інотропним ефектом (бальнеореакція
1), і навпаки (бальнеореакція 2).

Натомість в інших випадках реалізуються переважно периферійні ефекти
сечової кислоти, тобто зміни урикемії детермінують зміни
контрактильності за «урат-орто-типом”: підвищення рівня сечової кислоти
плазми спричиняє підвищення вмісту в міокардіоцитах ц-АМФ шляхом
гальмування фосфодиестерази і/або блокаду рецепторів аденозину. У
підсумку реєструється позитивний інотропний ефект (бальнеореакція 3). Не
слід відкидати при цьому можливості підвищення симпатотонусу і
реципрокного зниження тонусу вагуса. Зрозуміло, що зниження рівня
урикемії за даних умов супроводжується протилежними ефектами
(бальнеореакція 4).

З метою виокремлення ролі БАВН у ефектах бальнеотерапевтичного комплексу
на параметри обміну уратів поставлено 2 експерименти на щурах.

На фоні відтвореного діуретичного ефекту БАВН наша увага була
акцентована на динаміці параметрів обміну уратів. При цьому вже на 7-й
добі курсу пиття констатовано підвищення рівня УЕ на 18%. На 14-й день
гіперУЕ досягає 135%, а на 21-й — цілком нормалізується.

Наприкінці І тижня концентрація калію в сечі не змінюється, натрію –
знижується, натомість кальцію і, особливо, магнію – підвищується.
Літогенність, оцінена за Ca/Mg-коефіцієнтом, знижується в 2,4 раза, а
при врахуванні концентрації уратів і креатиніну — в 1,8 р.

Зниження літогенності сечі в значній мірі пов’язано із тривалістю курсу.
При цьому в процесі тривалого вживання БАВН приріст концентрації в сечі
літогенних субстанцій (Са і уратів) відстає від такого – літолітичних
субстанцій (Mg і креатиніну). Так, коефіцієнт кореляції між днем курсу
та концентрацією в сечі Са складає 0,32, уратів — 0,47, натомість для
Mg і креатиніну відповідні величини вищі: 0,48 і 0,69. До того ж, що
триваліше вживання БАВН, то вищий добовий діурез, а це теж сприятливо
стосовно зниження літогенності сечі.

Пиття БАВН спричиняє суттєве зниження концентрації в сечі Na в поєднанні
із ще більшим підвищенням – Ca і, особливо, Mg за відсутності вірогідних
змін концентрації K. Це свідчить за підвищення мінералокортикоїдної
активності, характерної для загальної адаптаційної реакції активації, та
суттєве зниження параметрів літогенності сечі.

Вияснення ролі уратів у виявлених ефектах БАВН можливе методом
кореляційного аналізу. Констатовано, що УЕ помірно прямо пов’язана із
екскрецією уратів, але не з їх концентрацією в сечі. Збільшення УУ із
ростом УЕ зумовлено наростанням гломерулярної фільтрації, а отже і
фільтраційного заряду уратів, але не ростом добового діурезу. УЕ слабо
пов’язана із концентрацією в сечі електролітів, при цьому для Са і Mg
зв’язок прямий, для Na – інверсний, а для К – цілком відсутній. Стосовно
зв’язків УЕ із екскрецією електролітів ситуація аналогічна для Ca і Mg і
зворотня для Na і К. Натомість зв’язки із сечовою концентрацією і
екскрецією креатиніну суттєві.

Екскреція уратів прямо сильно пов’язана із екскрецією креатиніну і
помірно – із екскрецією Mg, Са і К, але не Na. УУ значно інверсно
детермінує як Ca/Mg-коефіцієнт, так і комплексний коефіцієнт Tiselius’a,
а також помірно прямо – маркер мінералокортикоїдної активності —
K/Na-коефіцієнт сечі.

Отже, параметри обміну уратів, головним чином УУ, змінюючись в процесі
курсу пиття БАВН, закономірно визначають регресивне зниження
літогенності сечі та зростання мінералокортикоїдної активності.

В другому експерименті підтверджено, що курсове вживання БАВН підвищує
УЕ на 17%. Це супроводжується 2,7-разовим збільшенням її ексреції з
сечею. При цьому концентрація уратів в сечі не тільки не підвищується, а
навіть проявляє тенденцію до зниження внаслідок 3,1-разового зростання
добового діурезу. Констатовано майже 3-разове підвищення
мінералокортикоїдної активності, зумовленою у щурів, як відомо,
кортикостероном, який водночас проявляє і глюкокортикоїдну активність.
Саме остання зумовлює діуретичний ефект на тлі ретенції натрію.

В цьому ж експерименті нами відтворено і жовчегінну дію БАВН. Так,
холерез зростає на 33%. Екскреція з жовчю холатів зростає на 48%,
екскреція холестерину – на 27%.

Про розвиток ЗАРО свідчать зниження на 35% тиміко-адреналового індекса
внаслідок протилежних тенденцій до змін маси тимуса і наднирників –
членів класичної “тріади Selye”. Важливо, що ерозії слизової шлунка за
даних умов не виникають, як і не розвивається лімфо- і еозинопенія.
Більше того, маса селезінки вірогідно зростає на 31%.

Кореляційний аналіз показує, що розвиток гіперУЕ прямо детермінує
діуретичний ефект на 69%, калійуретичний – на 64%. В значній мірі
гіперУЕ визначає збільшення відносної маси печінки та зниження
концентрації в сечі Na і K . Виявлена пряма кореляція УЕ із
всмоктуванням води кишківником, холерезом, екскрецією з жовчю
холестерину, але не холатів.

УЕ закономірно пов’язана також і з адаптогенними ефектами БАВН. Про це
свідчить помірна пряма кореляція із відносною масою наднирників, їх
мінералокортикоїдною активністю, масою селезінки, відносним вмістом в
крові сегментоядерних нейтрофілів і абсолютним – паличкоядерних, з
одного боку, та помірна інверсна кореляція із відносним вмістом
лімфоцитів, еозинофілів, моноцитів, тимуса – з іншого боку.

ГіперУУ, як і гіперУЕ, спричинені вживанням БАВН, детермінує діуретичний
ефект на 69%, холеретичний – на 25%. Разом з тим, виявлено помірну
кореляцію УУ з масою печінки, холато-холестериновим коефіцієнтом жовчі,
дебітом холатів і концентрацією в жовчі холестерину. Зниження
концентрації в сечі Na асоціюється із підвищенням мінералокортикоїдної
активності наднирників та збільшенням їх маси. Кореляція між УУ та масою
тимуса інверсна, як і з відносним вмістом моноцитів, еозинофілів і
лімфоцитів, натомість пряма із масою селезінки, вмістом сегментоядерних
і паличкоядерних нейтрофілів.

Отже, виникаючі під впливом БАВН гіперурикемія і гіперурикозурія
закономірно пов’язані із низкою проявів діуретичного, салуретичного,
холеретичного і адаптогенного ефектів цього бальнеочинника.

ВИСНОВКИ

В дисертації вирішено важливу задачу – вивчено вплив бальнеочинників
курорту Трускавець на обмін сечової кислоти і вияснено роль динаміки
дизурикозу у змінах в результаті бальнеотерапії стану регуляторних і
функціональних систем організму. Висунуто і обгрунтовано концепцію про
посередницьку роль урикемії в механізмах курсових бальнеоефектів.

Показано, що для пацієнтів курорту Трускавець характерна наявність
різних варіантів порушень обміну сечової кислоти (дизурикозу). Виявлено
закономірні зв’язки між вираженістю дизурикозу і дизурикемії, з одного
боку, та основних клінічних синдромів — астено-вегетативного, больового
і диспепсичного — з іншого боку.

Констатовано, що під впливом стандартного бальнеотерапевтичного
комплексу курорту Трускавець (БТК) вираженість дизурикозу, як правило,
зменшується чи сходить нанівець. Продемонстровано, що нормалізація
відхилень параметрів обміну сечової кислоти асоціюється із клінічною
ефективністю бальнеотерапії. В експериментах на щурах показано, що
основні ефекти СБТК — діуретичний, салуретичний, холеретичний,
імунотропний і адаптогенний — відтворюються його головною компонентою —
біоактивною водою Нафтуся. Перелічені ефекти супроводжуються
транзиторною гіперурикемією і гіперурикозурією. Виявлено суттєві зв’язки
між параметрами обміну сечової кислоти та проявами бальнеоактивності
води Нафтуся. З іншого боку, за даними клінічних спостережень, вилучення
із СБТК аплікацій озокериту суттєво не відбивається на урикозотропних
ефектах бальнеотерапії.

Виявлено 4 варіанти ефектів на рівень урикемії та вегетативний
гомеостаз, 3 з яких мають нормалізуючий характер: нормалізація як
гіперурикемії, так і гіпоурикемії в поєднанні із нормалізацією
ваготонії; переміщення рівня урикемії та індексу напруження з верхньої
межі норми на нижню; переміщення рівня урикемії з нижньої межі норми на
верхню в поєднанні із трансформацією ейтонії у ваготонію.

Виявлено прямий і інверсний типи детермінації змінами урикемії змін
кальційемії, зумовлені констелляцією кореляційних зв’язків між
параметрами електролітного обміну, а також їх початковими величинами.

Курс бальнеотерапії чинить відчутні різноспрямовані ефекти на параметри
інтракардіальної і центральної гемодинаміки та рівень урикемії,
скеровані, як правило, в напрямку нормалізації. При цьому виявлено два
альтернативних типи взаємозв’язків між спричиненими бальнеотерапією
змінами вмісту в крові уратів та гемодинаміки. Показано, що ефекти
бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на рівень урикемії та
фізичної працездатності в цілому фізіологічно сприятливі і мають
нормалізуючий характер. Виявлено два альтернативні типи взаємозв’язків
між змінами обидвох показників в процесі бальнеотерапії.

Виявлено орто- і інверс-тип детермінації змінами рівня урикемії змін
коефіцієнта атерогенності. Приналежність до певного типу зумовлена
характером і/або силою кореляційних зв’язків між параметрами урикемії,
ліпідного спектру плазми та масою тіла.

Виділено три типи чутливості Na,K-АТФази тіней еритроцитів до рівня
урикемії: високо-, помірно- і низькоурикчутливі. Приналежність до
певного типу, як правило, не змінюється під впливом бальнеотерапії і
детермінується певним діапазоном значень катіонно-ліпідного індексу
плазми.

Шляхом співставлення рівня урикемії і активності супероксиддисмутази
виявлено три типи детермінації. При першому ріст урикемії
супроводжується значним підвищенням активності фермента з досягненням
супернормальних величин. Другий тип характеризується поступовим ростом
активності супероксиддисмутази в міру росту урикемії з досягненням
нормалізації обидвох параметрів. При третьому типі активність ферменту
мало чутлива до змін рівня урикемії і не досягає діапазону норми при
нормалізації урикемії.

Виділено три типи детермінації сечовою кислотою толерантності плазми до
гепарину — ключового параметра гемостазу. Перший тип характеризується, з
одного боку, відчутними, а з іншого — двофазними змінами тромбофілії у
відповідь на зміни рівня урикемії. При другому типі як міра
детермінації, так і її двофазність виражені помірно, тоді як при
третьому — детермінація практично відсутня. Іншими словами, є підстави
констатувати наявність осіб, високочутливих, помірно чутливих і
нечутливих в плані тромбофілії до змін рівня урикемії.

Виявлено, що у 59,5% хворих бальнеотерапевтичний комплекс спричиняє
односпрямовані зміни рівня урикемії та теофілінчутливої субпопуляції
лімфоцитів, натомість у 40,5% осіб констатовано протилежні зміни обидвох
параметрів. Індивідуальний аналіз показує наявність двох протилежних
типів взаємозв?язків між змінами рівня урикемії та вмісту
теофілінчутливих розеткоутворюючих лімфоцитів. Висунуто положення про
існування “урат-плюс-чутливої” та “урат-мінус-чутливої” субпопуляцій
лімфоцитів. Констатовано також існування двох типів – прямого та
інверсного – детермінації змін вмісту NK-клітин, природної кіллерної
активності і антитілазалежної цитотоксичності змінами рівня урикемії під
впливом бальнеотерапії.

Показано, що характер і сила кореляційних зв’язків між рівнем урикемії
та параметрами імунного статусу зумовлені типом загальної адаптаційної
реакції організму, тобто констелляцією головних адаптивних гормонів.
Виділено ряд паттернів залежності між коефіцієнтами кореляції
(урикемія/параметр імунітету) та індексом адаптації Поповича. Шляхом
співставлення стану адаптації, з одного боку, та коефіцієнтів кореляції
між вмістом в плазмі сечової кислоти і параметрами гемостазу та
еритрону, з іншого боку, виявлено три паттерни кондиціонування
констелляцією головних адаптивних гормонів спряження урикемії з
параметрами зсідання крові та еритрону.

Методом кореляційного аналізу показано, що міра спряження параметрів
обміну сечової кислоти та імунного статусу у хворих на калькульозний
пієлонефрит визначається фазою процесу. Вираженість імунодисфункції
прямо детермінується ступенем гіпоурикемії та інверсно — ступенем
гіперурикурії. За умов відсутності пієлонефриту спряження рівня в плазмі
ендогенної сечової кислоти із параметрами контактних захисних систем
мінімальне і квантифікується як слабке. Розвиток латентного запального
процесу супроводжується незначним посиленням (до середньої вираженості)
спряження з параметрами еритрону і Т-, В-ланки імунітету при збереженні
його на цьому ж низькому рівні стосовно фагоцитарної ланки і гемостазу.
Маніфестація пієлонефриту асоціюється із максимальним спряженням
урикемії з еритроном і параметрами фагоцитозу та з мінімальним —
стосовно параметрів гемостазу. Досягнення ремісії супроводжується
максимальною мірою детермінації ендогенною сечовою кислотою параметрів
Т-, В-ланок імунітету.

Доказано, що сечова кислота як структурно-біохімічний аналог
метилксантинів, має суттєву фізіологічну та регуляторну активність, тому
її, поряд із гормонами головних адаптивних систем (кортико-адреналової,
симпато-адреналової, тиреоїдної), регуляторними поліпептидами
гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи, можна вважати
посередником лікувально-профілактичної дії бальнеотерапевтичного
комплексу курорту Трускавець.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

Монографії:

Івасівка С.В., Попович І.Л., Аксентійчук Б.І., Білас В.Р. Природа
бальнеочинників води Нафтуся і суть її лікувально-профілактичної дії.-
Трускавець: В-во «Трускавецькурорт», 1999.- 124 с (Огляд літератури).

Загальні адаптаційні реакції і резистентність організму ліквідаторів
аварії на ЧАЕС / Попович І.Л., Флюнт І.С., Ніщета І.В., Лобода М.В.,
Аксентійчук Б.І., Прийма Б.Г., Церковнюк Р.Г.- К: Комп’ютерпрес, 2000.-
117 с (Розробка методики оцінки стану адаптації).

Розділи у монографіях:

Фізіологічні та патогенетичні основи лікувального застосування природних
курортних чинників Трускавця / Аксентійчук Б.І., Івасівка С.В., Попович
І.Л., Стеценко Г.І., Перченко В.П. // Курортна реабілітація потерпілих
від чорнобильської катастрофи.- К.: Здоров’я.- 1999.- С. 51-64 (Ідея).

Аксентійчук Б.І., Яцюк В.М. Санаторно-курортне лікування захворювань
сечовидільної системи // Основи курортології: Посібник для вищих
медичних навчальних закладів / За ред. М.В. Лободи, Е.О. Колесника.-
К.:Купріянова, 2003.- С. 285-298 (Опрацювання принципових підходів).

Брошура:

Особливості реабілітації потерпілих від чорнобильської катастрофи на
курорті Трускавець: Інформаційно-методичний матеріал / Стеценко Г.І.,
Аксентійчук Б.І., Яцюк В.М., Івасівка С.В., Попович І.Л.,Флюнт І.С.-
Трускавець, 1997.- 15 с. (Ідея).

Статті:

Івасівка С.В., Попович І.Л., Аксентійчук Б.І., Білас В.Р., Ковальчук
Г.Я. Суть лікувально-профілактичної дії води Нафтуся // Укр. бальнеол.
журн.- 1998.- 1,№2.- С. 7-20 (Інформаційно-патентний пошук).

Аксентійчук Б.І. Комплексне лікування пацієнтів з сечокам’яною хворобою
методом екстракорпоральної літотрипсії та мінеральною водою “Нафтуся” в
умовах курорту Трускавець // Укр. мед. часопис.- 2000.- № 3(17).- С.
73-77.

Аксентійчук Б.І. Варіанти ефектів бальнеотерапевтичного комплексу
курорту Трускавець на рівень урикемії та параметри вегетативного
гомеостазу // Вісник наукових досліджень.-2002.-№1(25).-С.47-49.

Аксентійчук Б.І. Взаємозв’язки змін вмісту сечової кислоти та фізичної
працездатності під впливом бальнеотерапевтичного комплексу курорту
Трускавець // Експерим. та клін. фізіол. і біохімія.-2002.-№2
(18).-С.115-121.

Аксентійчук Б.І. Визначення варіантів кардіотропних та урикемічних
ефектів бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець у хворих на
хронічну патологію органів травлення // Мед. реабіл., курортол.,
фізіотер.-2002.-№2(30).- С.9-11.

Аксентійчук Б.І. Вплив бальнеотерапевтичного комплексу курорту
«Трускавець» на рівень урикемії та параметри центральної гемодинаміки //
Експерим. та клін. фізіол. і біохім.- 2002.- № 3 (19).- С. 34-39.

Аксентійчук Б.І., Івасівка С.В., Попович І.Л. Динаміка параметрів обміну
сечової кислоти, сечовини і креатиніну у щурів при курсовому вживанні
біоактивної води Нафтуся // Експерим. та клін. фізіол. і
біохімія.-2002.-№1(17).-С.27-32 (Ідея).

Аксентійчук Б.І. Типи чутливості Na,K-АТФази еритроцитів людини до рівня
урикемії та деякі фактори, що їх детермінують// Медична хімія.- 2002.-
4, №4.- С. 56-60.

Аксентійчук Б.І. Роль сечової кислоти у впливі бальнеотерапії на курорті
Трускавець на ліпопероксидацію та ліпідний спектр крові // Мед. реабіл.,
курортол., фізіотер.- 2002.- № 4 (32).- С. 3-4.

Аксентійчук Б.І. Роль сечової кислоти у ефектах бальнеотерапевтичного
комплексу курорту Трускавець на Т-ланку імунітету, природну кіллерну
активність та антитілозалежну цитотоксичність // Укр. мед. часопис.-
2002.- № 6 (32).- С. 117-121.

Аксентійчук Б.І. Роль сечової кислоти у імуномодулюючих ефектах
бальнеотерапії на курорті Трускавець // Вестн.физиотер. и курортол.-
2002.- 8, № 4.- С. 6-8.

Аксентійчук Б.І. Вплив урикемії на контрактильність міокарду та
можливості корекції бальнеотерапією в умовах курорту Трускавець // Укр.
ревматол. журн.- 2002.- № 4.- С. 63-66.

Аксентійчук Б.І. Зв’язки між рівнем урикемії та параметрами Т- і
кіллерної ланок імунітету у ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Імунологія та
алергологія.- 2003.- № 2.- С. 19-22.

Аксентійчук Б.І. Зв’язки між урикемією та деякими параметрами
психо-фізіологічного тестування у ліквідаторів аварії на ЧАЕС //
Фізіол. журн.- 2003.- 49, № 1.- С. 94-99.

Попович І.Л., Аксентійчук Б.І., Києнко В.М. Імунотропна дія
бальнеочинників курорту Трускавець // Мед. гідрол. та реабілітація.-
2003.- № 1.- С. 4-12 (Інформаційно-патентний пошук).

Аксентійчук Б.І. Вплив стану адаптації організму на характер і силу
зв’язків між рівнем урикемії та параметрами імунного статусу // Вісник
наукових досліджень.- 2002.- № 4 (28).- С. 29-31.

Аксентійчук Б.І. Роль сечової кислоти у ефектах бальнеотерапії на
курорті Трускавець на параметри гемостазу // Галицький лікар. вісник.-
2003.- 10, № 1.- C. 12-14.

Аксентійчук Б.І. Роль сечової кислоти у ефектах бальнеотерапії на
курорті Трускавець та її вплив на фагоцитарну ланку імунітету та
неспецифічний захист // Лікар. справа.- 2003.- № 2.- С. 64-67.

Аксентійчук Б.І. Вплив стану адаптації на характер і силу зв’язків між
рівнем урикемії та параметрами гемостазу і еритрону // Медична хімія.-
2003.- 5, № 1.- С.48-51

Аксентійчук Б.І. Варіанти бальнеоефектів на урикемію та атерогенність
під впливом бальнеотерапії в умовах курорту Трускавець // Укр. ревматол.
журн.- 2003.- № 1 (11).- С. 42-44.

Аксентійчук Б.І. Типи обміну сечової кислоти та варіанти урикозотропних
ефектів бальнеотрапії на курорті Трускавець // Мед. гідрол. та
реабілітація.- 2003.- № 1.- С. 26-40.

Аксентійчук Б.І. Варіанти сумісних змін рівнів уратемії і кальційемії в
результаті курсу бальнеотерапії на курорті Трускавець // Галицький
лікар. вісник.- 2003.- 10, № 3.- С. 9-11.

Аксентійчук Б.І. Кондиціонування фазою калькульозного пієлонефриту
спряження рівня урикемії з параметрами контактних захисних систем та
еритрону // Укр. мед. часопис.- 2003.- № 3 (35).- С. 132-134.

Аксентійчук Б.І. Роль сечової кислоти у впливі стандартного
бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на стан адаптації //
Мед. гідрол. та реабілітація.- 2003.- № 1. С. 56-63.

Патенти:

Пат. № 98010113 Україна МКІ Е 03В/06 Палієнко Г.Г., Лобода М.В.,
Колесник Е.О., Аксентійчук Б.І., Івасівка С.В., Флюнт І.С. // Спосіб
експлуатації родовищ мінеральних вод зі змінними властивостями після
видобутку з надр.- 1998.- Бюл. № 6 (Ідея).

Пат. № 99116104 Україна МКІ А 61N1/20, А61В10/00. Возіанов С.О., Лобода
М.В., Аксентійчук Б.І., Гела А.А., Фецяк А.В. // Спосіб видалення
фрагментів креалітів із організму хворого сечокам’яною хворобою.- 1999.-
Бюл. № 3 (Ідея).

Пат. № 98094885 Україна МКІ Е 03В3/00. Палієнко Г.Г., Возіанов С.О.,
Лобода М.В., Колесник Е.О., Клименко І.Т., Монченко В.М., Шувалова І.М.,
Аксентійчук Б.І., Івасівка С.В., Жук І.С., Макогон П.М. // Спосіб
споживання мінеральних вод, в тому числі із складом, що руйнується при
аерації, нагріві та зберіганні поза природніми умовами.- 2000.- Бюл. № 4
(Ідея).

АННОТАЦИЯ

Аксентийчук Б.И. Роль мочевой кислоты в реализации лечебных эффектов
бальнеофакторов курорта Трускавець (клинико-экспериментальное
исследование). Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по
специальности 14.01.33 — курортология и физиотерапия. Украинский НИИ
медицинской реабилитации и курортологии.- Одесса, 2004.

Диссертация посвящена обоснованию патогенетическогого использования
бальнеофакторов курорта Трускавець в комплексном лечении больных
урологической и гастроэнтерологической патологией на основании
коррегирования состояния обмена мочевой кислоты. В ней решена важная
задача – изучено влияние бальнеофакторов курорта Трускавець на обмен
мочевой кислоты и выяснена роль динамики дизурикоза в изменениях в
результате бальнеотерапии состояния регуляторных и функциональных систем
организма.

Выявлено, что для больных урологического и гастроэнтерологического
профилей, поступающих на санаторно-курортне лечение, характерно наличие
различных вариантов нарушений обмена мочевой кислоты. Выявлены
закономерные связи между вираженостью дизурикоза и дизурикемии, с одной
стороны, и основных клинических синдромов — астено-вегетативного,
болевого и диспепсического — с другой. Впервые изучен полный спектр
эффектов на параметры обмена мочевой кислоты в урологических и
гастроэнтерологических больных бальнеотерапевтического комплекса курорта
Трускавець и продемонстрирована способность последнего, как правило,
уменьшать вираженность или нормализовать дизурикоз. Выявлена связь между
мерой нормализации дизурикемии и клинической эффективностью
бальнеотерапии. Разработана методика прогнозирования бальнеоэффектов
путем применения кластерного и дискриминантного анализа.

Впервые выявлены закономерные связи между изменениями под влиянием
бальнеотерапии урикемии, с одной стороны, и параметров вегетативной
нервной, эндокринной, иммунной систем, гемостаза, интракардиальной и
центральной гемодинамики, физической работоспособности, электролитного,
белково-азотистого, липидного и углеводного обменов – с другой.

Выделены три типа чувствительности Na,K-АТФазы теней эритроцитов к
уровню урикемии: высоко-, умеренно- и низкоурикчувствительные.
Принадлежность к определенному типу, как правило, не изменяется под
влиянием бальнеотерапии и детерминируется катионно-липидным индексом
плазмы. Путем сопоставления уровня урикемии и активности
супероксиддисмутазы выявлены три типа детерминации. Выделены также три
типа детерминации мочевой кислотой толерантности плазмы к гепарину —
ключевого параметра гемостаза. Выдвинуто положение о существовании
“урат-плюс-чувствительной” и “урат-минус- чувствительной” субпопуляций
лимфоцитов. Констатировано также существование двух типов – прямого и
инверсного – детерминации изменений содержания NK-клеток, природной
киллерной активности и антителазависимой цитотоксичности изменениями
уровня урикемии под влиянием бальнеотерапии.

Показано, что характер и сила корреляционных связей между уровнем
урикемии и параметрами иммунного статуса обусловлены типом общей
адаптационной реакции организма, то-есть констелляцией главных
адаптивных гормонов. Выделено ряд паттернов зависимости между
коэффициентами корреляции (урикемия/параметр иммунитета) и индексом
адаптации Поповича. Путем сопоставления состояния адаптации, с одной
стороны, и коэффициентов корреляции между содержанием в плазме мочевой
кислоты и параметрами гемостаза и эритрона, с другой стороны, выявлено
три паттерна кондиционирования констелляцией главных адаптивных гормонов
сопряжения урикемии с параметрами свертывания крови и эритрона.

Методом корреляционного анализа показано, что мера сопряжения
параметров обмена мочевой кислоты и иммунного статуса у больных
калькулезным пиелонефритом определяется фазой процесса. Выраженность
иммунодисфункции прямо детерминируется степенью гипоурикемии и инверсно
— степенью гиперурикурии.

В экспериментах на крысах показано, что основные эффекты
бальнеотерапевтического комплекса — диуретический, салуретический,
холеретический, иммунотропный и адаптогенный — воспроизводятся его
главной компонентой — биоактивной водой Нафтуся. Перечисленные эффекты
сопровождаются транзиторной гиперурикемией и гиперурикозурией. Выявлены
существенные связи между параметрами обмена мочевой кислоты и
проявлениями бальнеоактивности воды Нафтуся. С другой стороны, по данным
клинических наблюдений, исключение из бальнеотерапевтического комплекса
аппликаций озокерита существенно не отражается на урикозотропных
эффектах бальнеотерапии.

Выдвинута концепция о физиологической активности мочевой кислоты как
структурно-биохимического аналога метилксантинов. Доказано, что эту
субстанцию, наряду с гормонами главных адаптивных систем
(кортико-адреналовой, симпато-адреналовой, тиреоидной), регуляторными
полипептидами гастро-энтеро-панкреатической эндокринной системы, как это
показано в предыдущих исследованиях трускавецкой бальнеологической
школы, можно считать посредником лечебно-профилактического действия
бальнеотерапевтического комплекса курорта Трускавець.

Ключевые слова: мочевая кислота, дизурикоз, биоактивная вода Нафтуся,
курорт Трускавець, вегетативная нервная и иммунная системы, гемостаз,
центральная и интракардиальная гемодинамика, физическая
работоспособность, общие адаптационные реакции, белково-азотистый,
липидный и углеводный метаболизм.

АНОТАЦІЯ

Аксентийчук Б.І. Роль сечової кислоти в реалізації лікувальних эфектів
бальнеочинників курорту Трускавець (клініко-експериментальне
дослідження). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 14.01.33 — курортологія та фізіотерапія. Українский НДІ
медичної реабілітації та курортології.- Одеса, 2004.

Встановлено, що для хворих курорту Трускавець характерна наявність
різних варіантів порушень обміну сечової кислоти. Виявлено закономірні
зв’язки між вираженістю дизурикозу і дизурикемії та основних клінічних
синдромів. Вперше вивчено весь спектр ефектів на параметри обміну
сечової кислоти бальнеотерапевтичного комплексу і продемонстровано
здатність останнього зменшувати виразність чи нормалізувати дизурикоз.
Виявлено зв’язок між мірою нормалізації дизурикемії та клінічною
ефективністю бальнеотерапії. Розроблено методику прогнозування
бальнеоефектів шляхом застосування кластерного і дискримінантного
аналізу.

Вперше виявлено закономірні зв’язки між змінами під впливом
бальнеотерапії урикемії, з одного боку, та параметрів вегетативної
нервової, ендокринної, імунної систем, гемостазу, інтракардіальної і
центральної гемодинаміки, фізичної працездатності, електролітного,
білково-азотистого, ліпідного та вуглеводного обмінів – з іншого.

В експериментах на щурах показано, що основні ефекти бальнеотерапії —
діуретичний, салуретичний, холеретичний, імунотропний і адаптогенний —
відтворюються біоактивною водою Нафтуся. Перелічені ефекти
супроводжуються транзиторною гіперурикемією і гіперурикозурією. Виявлено
суттєві зв’язки між параметрами обміну сечової кислоти та проявами
бальнеоактивності води Нафтуся.

Висунуто концепцію про фізіологічну активність сечової кислоти як
структурно-біохімічного аналога метилксантинів. Доказано, що цю
субстанцію, поряд із гормонами головних адаптивних систем
(кортико-адреналової, симпато-адреналової, тиреоїдної), регуляторними
поліпептидами гастро-ентеро-панкеатичної ендокринної системи, як це
показано в попередніх дослідженнях трускавецької бальнеологічної школи,
можна вважати посередником лікувально-профілактичної дії
бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець.

Ключові слова: сечова кислота, дизурикоз, біоактивна вода Нафтуся,
курорт Трускавець, вегетативна нервова та імунна системи, гемостаз,
центральна та інтракардіальна гемодинаміка, фізична працездатність,
загальні адаптаційні реакції, білково-азотистий, ліпідний та вуглеводний
метаболізм.

ANNOTATION

Aksentiychuk B.I. The role of uric acid in realization of curative
effects of balneofactors of spa Truskavets’ (the clinical and
experimental research). The manuscript.

The thesis on competition a teaching degree of doctor of medical
sciences on speciality 14.01.33 — kurortology and physiotherapy,
Ukrainian SRI medical rehabilitation and kurortology, Odessa, 2004.

It is established that patients of spa Truskavets’ are characterized by
various variants of disorders of exchange of uric acid. It is detected
regular correlationships between expression of dysuricose and
dysuricemia and general clinical symptoms. It is studied whole of
spectrum effects of balneotherapeutic complex on parameters exchange of
uric acid and demonstrated its potention to reduce or normalize
dysuricose. It is detected regular correlationships between measure
normalization of dysuricemia and clinical affectivity of balneotherapy.
It is elaborated method of prognosis of balneoeffects by using cluster
and dyscriminant analysis.

It is detected regular correlationships between exchanges under
influence balneotherapy of uricemia on the one hand, and parameters of
vegetative, endocrine, immune systems, hemostase, intracardial and
central hemodynamic, physical working capacity, exchanges of
electrolytes, proteins, lipids and carbohydrates — on the other hand.

In experiments with rats it is shown that general effects of
balneotherapy — diuretic, saluretic, choleretic, immunotropic and
adaptogene — are reproduced by bioactive water Naftusya. The enumerated
effects are accompanied with transitore hyperuricemia and
hyperuricosuria. It detects regular correlationships between parameters
exchange of uric acid and manifestations of balneoactive water Naftusya.

It is suggested a conception about physiological activity of uric acid
as structural and biochemical analogue of methylxantines. It is proved
that its substance is the mediator of curative and profilactive effects
of balneotherapeutic complex of spa Truskavets’, side by side with
hormones of general adaptive systems (cortico-adrenale,
sympatho-adrenale, thyroide), regulator polypeptides of
gastroentero-pancreatic endocrine system, as it is shown in previous
investigations of Truskavets scientific school.

Key words: uric acid, dysuricose, by bioactive water Naftusya, spa
Truskavets’, vegetative and immune systems, hemostase, intracardial and
central hemodynamic, physical working capacity, general adaptive
reactions, exchanges of electrolytes, proteins, lipids and
carbohydrates.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

17-КС — кетостероїди

17-ОКС — оксикортикостероїди

EDV — кінцеводіастолічний об’єм лівого шлуночка

EF — фракція вигнання лівого шлуночка

ET — час вигнання крові лівим шлуночком

NK — натуральні кіллери

Pm — середньодинамічний тиск

PWC — фізична працездатність

SV — поштовховий об’єм лівого шлуночка

W — потужність лівого шлуночка

АЗЦ — антитілазалежна цитотоксичність

АКЧРП — активований каоліном час рекальцифікації плазми

АМо — амплітуда моди (симпатотонус)

АОІ — антиоксидантний індекс

БАВН — біоактивна вода Нафтуся

БТК — бальнеотерапевтичний комплекс

ДК — дієнові кон’югати

Еа-РУЛ — «активні» розеткоутворюючі лімфоцити

ЕТФР-РУЛ — теофілінрезистентні розеткоутворюючі лімфоцити

ЕТФЧ-РУЛ — теофілінчутливі розеткоутворюючі лімфоцити

ЕУХЛ — екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія

ЗАРО — загальна адаптаційна реакція організму

ІАП — індекс адаптації Поповича

ІК — індекс кіллінгу нейтрофілів

ІС — індекс скоротливості міокарда

КАГК — коефіцієнт атерогенності Клімова

КПН — калькульозний пієлонефрит

ЛПО — ліпопероксидація

МДА — малоновий диальдегід

МСМ — молекули середньої маси

ПКА — природна кіллерна активність

РБТЛ на ФГА — реакція бласттрансформації лімфоцитів на фітогемаглютинін

СН — середня норма

СОД — супероксиддисмутаза

Т3 — трийодтиронін

Т4 — тироксин

ТПГ — толерантність плазми до гепарину

ТПГ — толерантність плазми до гепарину

ТТГ — тиреотропний гормон

УЕ — урикемія

УУ — урикозурія

ХС ЛП ВЩ — холестерин ліпопротеїдів високої щільності

ХС ЛП ДНЩ — холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності

ХС ЛП НЩ — холестерин ліпопротеїдів низької щільності

ЧАЕС — чорнобильська атомна електростанція

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *