.

Психофізіологічні функції людей зрілого віку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
117 2839
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЮХИМЕНКО Лілія Іванівна

УДК. 612.821.3

Психофізіологічні функції людей зрілого віку

03. 00.13 – фізіологія людини і тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
біологічних наук

КИЇВ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на базі Черкаського національного університету імені
Богдана Хмельницького

Наукові керівники:

доктор біологічних наук, професор

Макаренко Микола Васильович

Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України, провідний
науковий співробітник відділу фізіології головного мозку;

доктор біологічних наук, професор

Лизогуб Володимир Сергійович

Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького, завідувач
кафедри анатомії та фізіології людини і тварин;

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Шабатура Микола Никанорович

Київський національний педагогічний

університет імені М.П. Драгоманова, професор

кафедри анатомії, фізіології та шкільної гігієни;

Коробейніков Георгій Валерійович

Київський державний науково-дослідний інститут

фізичної культури і спорту, заступник директора з наукової роботи

Провідна установа: Донецький державний медичний університет.

Захист відбудеться 19.05.2004 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, Київ, пр. акад.
Глушкова, 2, біологічний факультет, .

Поштова адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64, біологічний
факультет.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033,
Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 07.04.2004р.

Вчений секретар

спеціалізоаної вченої ради Д 26.001.38 Цимбалюк О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження А.Р. Лурії, 1975; М.В. Макаренка, 1987;
В.Д. Небиліцина, 1990; П.В. Сімонова, 1993; А.М. Іваницького, 1996,
1997; В.С. Лизогуба, 2001 дозволили встановити, що психофізіологічна
активність є результатом складної інтегративної діяльності мозку і
включає механізми сприйняття та обробки інформації. Тому актуальність
даного дослідження полягає у його націленості на вивчення формування
психофізіологічних функцій людини в онтогенезі, ролі їх в процесі
навчання, виховання та професійній діяльності.

Психофізіологічні функції в онтогенезі досліджували М.В. Макаренко,
1966, 1980-2003; В.О. Трошихін, 1971; В.С. Лизогуб, 1972-2001; Н.В.
Дубровінська, 1990; Г.М. Чайченко, 1993; Д.А. Фарбер, 1997; Gray, 1968;
Strelay, 1982; Eysenck, 1985. Отримані ними багаточисельні дані дають
можливість говорити про стан деяких властивостей психофізіологічних
функцій в різні вікові періоди та особливості формування і становлення
їх в онтогенезі. До того ж, більша кількість цих даних отримані за
останні роки і з використанням одних і тих же методик. Разом з тим, під
час побудови загальної моделі онтогенетичного розвитку людини
здебільшого в центрі уваги знаходився порівняно ранній [Т.І. Борейко,
1993; О.М. Давидова, 1997; Д.М. Харченко, 1998] і пізні вікові періоди
[В.С. Лизогуб, 1998; О.К. Кравченко, 2000]. Нажаль, найбільш
продуктивний період формування психофізіологічних функцій в онтогенезі у
людей зрілого віку залишився по за межами досліджень, спостерігається
відсутність чітких знань про їх стан, хоча саме в цей період досягається
пік росту морфофункціональних структур мозку. Відкритою залишається і
проблема про зв’язок сенсомоторних, вегетативних, психічних функцій, а
також психологічної структури особистості з індивідуально-типологічними
властивостями ВНД, і також в цей період онтогенезу. Тому все
вищевикладене стало підставою для подальшого вивчення особливостей
формування та становлення психофізіологічних функцій, їх взаємозв’язку
та ролі індивідуально-типологічних властивостей в їх прояві у людей
18-27-річного віку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є продовженням комплексних досліджень, які нині широко
проводяться в різних регіонах України одними і тими ж методичними
прийомами по вивченню особливостей формування властивостей основних
нервових процесів (функціональної рухливості та сили), сенсомоторних та
психічних функцій в різні періоди онтогенезу людини. Вона виконана в
межах теми Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАНУ “Аналіз
міжнейронних зв’язків в корі і підкоркових структурах головного мозку
під час виконання реальних функцій”, 0199U004037, а також держбюджетної
теми МОНУ “Психофізіологічні закономірності розумової діяльності людей в
онтогенезі”, 0102U007102.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було визначити стан властивостей
основних нервових процесів у людей зрілого віку і їх зв’язок з
психічними, особистісними, сенсомоторними та вегетативними функціями. У
відповідності до мети дослiдження вирішувалися такі основні задачі:

– дослідження динаміки властивостей сили (СНП) та функціональної
рухливості основних нервових процесів (ФРНП), а також сенсомоторних та
психічних функцій;

– вивчення зв’язку типологічних властивостей ВНД з сенсомоторними,
психічними функціями та психологічною структурою особистості
обстежуваних даного вікового періоду;

– визначення прояву властивостей основних нервових процесів в характері
реакцій серцево-судинної системи під час нервово-емоційної напруги;

Об’єкт дослідження: нейродинамічні, психічні, психологічні та
вегетативні функції людини.

Предмет дослідження: індивідуально-типологічні властивості ВНД та їх
зв’язок з психічними, сенсомоторними, психологічними і вегетативними
функціями людей зрілого віку.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення даних наукової літератури з
проблеми, дослідження властивостей нервових процесів (ФРНП та СНП),
особистісної та реактивної тривожності, сенсомоторної реактивності на
подразники різного ступеня складності, властивостей уваги та
короткочасної пам’яті, психологічної структури особистості, серцевого
ритму, методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові дані про стан ФРНП
і СНП, сенсомоторних функцій, пам’яті та уваги у людей зрілого віку.
Установлено, що в онтогенезі психофізіологічних функцій людей 18-27
років виділяються наступні закономірності: досягнення максимального
розвитку та стабілізації на високому рівні досліджуваних властивостей;
нерівномірний та гетерохронний характер їх формування; високий ступінь
залежності прояву сенсомоторних, психічних, вегетативних функцій, а
також психологічної структури особистості від індивідуально-типологічних
властивостей ВНД. Обговорюється питання, що встановлені закономірності і
особливості онтогенезу психофізіологічних функцій пов’язані з
морфофункціональним дозріванням мозку, що визначає ступінь їх розвитку,
діапазон поведінкових та пристосувальних можливостей, здійснення
мнемічних функцій.

Поглиблена інформація про те, що ФРНП та СНП мають чіткі зв’язки з
психологічними властивостями особистості, які в певній мірі обумовлюють
індивідуальний стиль поведінки. Такі дані дозволяють розглядати цілісну
поведінку людини як результат складних взаємовідносин між біологічними
та соціальними компонентами особистості, збагачують теоретичні положення
про участь індивідуально-типологічних властивостей ВНД у формуванні
поведінкових та вегетативних реакцій.

Вперше отримані дані про роль типологічних властивостей ВНД у
механізмах регуляції серцево-судинної системи в умовах нервово-емоційної
напруги, дана кількісна оцінка ступеня їх напруженості, показаний
зв’язок з психологічним фактором тривожності. Отримані в роботі факти
поглиблюють та доповнюють новими даними вікову фізіологію, психологію,
фізіологію ВНД та ЦНС.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено значення ФРНП та СНП
для оцінки психічних та сенсомоторних функцій, напруження регуляції
ритму серця і врахування їх під час психофізіологічного обгрунтування
програм підготовки кадрів, підвищення результативності виконання
професійних обов’язків, виділення груп ризику нервово-психічних
захворювань, тестування стресорної стійкості організму.

Абсолютні значення вивчених властивостей психофізіологічних функцій
можуть бути використані як нормативні для кількісної і якісної оцінки
ефективності виробничої, спортивної та навчальної діяльності.

Отримані результати відносно зв’язку типологічних властивостей ВНД з
деякими психологічними рисами особистості свідчать про необхідність
врахування ФРНП і СНП під час розробки індивідуальних режимів навчання,
праці, комплектування робочих колективів. Оскільки ФРНП та СНП є
чутливими індикаторами функціонального стану організму, їх врахування
сприяє розумінню фізіологічних механізмів, що лежать в основі
захворювань і можуть бути застосованими для розробки теоретичних і
практичних підходів їх попередження та лікування.

Результати роботи включені у лекційні курси фізіології ВНД, вікової
фізіології, фізіології праці, спецпрактикуми з психофізіології та
психології у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Аналіз наукової літератури за проблемою
дисертації, формування мети та завдань експериментальних досліджень,
проведення обстежень, опис і узагальнення результатів є власністю
автора. Інтерпретація зібраного матеріалу та висновки обговорені з
науковими керівниками: проф. М.В. Макаренком та проф. В.С. Лизогубом.
Статистична обробка фактичного матеріалу здійснена автором самостійно.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на
XVI з’їзді Українського фізіологічного товариства (Вінниця, 2002);
республіканській конференції “Iндивідуальні психофізіологічні
особливості людини і професійна діяльність” (Київ-Черкаси, 2001);
Всеукраїнських симпозіумах “Особливості формування та становлення
психофізіологічних функцій в онтогенезі” (Черкаси, 1999, 2003);
Всеукраїнських наукових конференціях присвячених пам’яті акад. В.В.
Фролькіса (Київ, 2001, 2002); науковому форумі з нагоди 160-річчя
кафедри фізіології людини і тварин Київського національного університету
ім. Тараса Шевченка (Київ, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 робіт, в тому
числі 7 статей у спеціальних фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Робота викладена на 147 сторінках
комп’ютерного тексту, проілюстрована 19 рисунками та 34 таблицями.
Складається з вступу, чотирьох розділів: огляду літератури, методів
досліджень, результатів і їх аналізу, узагальнення отриманих даних та
висновків. Список використаної літератури містить 286 джерел вітчизняних
та іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень

Контингент та методики досліджень. Обстежено 552 практично здорових
чоловіків, студентів віком 18-27 років.

Функціональну рухливість та силу нервових процесів досліджували за
методикою М.В. Макаренка [1999] на комп’ютерному комплексі “Діагност”.
Як ФРНП, так і СНП досліджували в режимі ”нав’язаного ритму” (постійно
зростаюче навантаження) на предметні подразники. ФРНП визначали за
показником найвищого темпу диференціювання позитивних та гальмівних
подразників, які слідували один за одним за умов максимальної експозиції
їх пред’явлення. Дослідження починалося із швидкістю 30 кадрів за
хвилину з подальшим збільшенням її кожного разу на 10 подразників.
Максимальна швидкість становила 150 подразників за хвилину. Кількісним
показником ФРНП була максимальна швидкість пред’явлення подразників, на
якій обстежуваний робив не більше 5-5,5% помилок.

СНП визначалася за описаною вище методикою і оцінювалася за загальною
кількістю помилок (у відсотках), що були допущені впродовж виконання
всього експериментального завдання (під час переробки 585 подразників).
Менший відсоток помилок характеризував вищий рівень СНП.

Зорово-моторні реакції різного ступеня складності вивчали також на
комп’ютерному комплексі “Діагност”. Спочатку визначали латентний період
простої зорово-моторної реакції (ПЗМР). Далі досліджували реакцію вибору
одного з трьох (РВ1-3) та двох із трьох подразників (РВ2-3).

Вивчення короткочасної зорової пам’яті проводили за допомогою таблиць з
10 символами. Для запам’ятовування пропонували беззмістовні склади,
двозначні числа, слова не пов’язані за змістом та геометричні фігури.
Після 30-секундного запам’ятовування та такого ж періоду відставлення,
обстежуваний повинен був відтворити матеріал у довільному порядку.
Показник обсягу пам’яті був тим вищий, чим більше було відтворено
інформації.

Продуктивність, стійкість, обсяг, переключення та розподіл уваги
досліджували за коректурними таблицями Анфімова [Антропова М.В., 1984]
та Шульте [Марищук В.Л., 1968].

Вивчення психологічних рис особистості здійснювали за допомогою
16-факторного опитувальника Кеттелла [Макаренко М.В., 1996]. Особистісну
та реактивну тривожність визначали методом тестування за Спілбергером
[Ханін Ю.Л., 1976].

Дослідження вегетативної регуляції серцево-судинної системи проводили
методом кардіоінтервалографії [Баєвський Р.М., 1984, 2002].
Використовували статистичний, варіаційний, автокореляційний та
спектральний аналіз серцевого ритму.

Обробку даних проводили методами варіаційної статистики за пакетом
програм Excel-97, а також кореляційним та факторним аналізом.

Результати досліджень та їх обговорення

Динаміка нейродинамічних та психічних функцій у людей зрілого віку.
Динаміка функціональної рухливості основних нервових процесів. Доведено,
що у людей 18-27-річного віку індивідуальний показник цієї властивості
ВНД коливався в широких межах (70-150 подразників у хвилину).

У 18-річних осіб середня величина рівня ФРНП дорівнювала 103,2(2,4
подразників за хвилину (рис.1).

Рис. 1. Стан та динаміка функціональної рухливості нервових процесів у
обстежуваних 18-27 років: * – вірогідність різниць p0,05). Для РВ1-3 період сповільнених,
але не достовірних змін тривав до 26 років і показник цієї реакції
знаходився в межах 312,2(5,1 – 327,3(7,9 мс. В подальшому параметри
РВ1-3 змінювалися більш виразно і у осіб 27 років дорівнювали 373,4(10,5
мс. Показники РВ2-3 до 25 років були не нижчими 380,0(6,6 мс і не вищими
за 397,7(14,8 мс. З 26 років час РВ2-3 поступово збільшувався і у
обстежуваних 27 років дорівнював 460,5±14,7 мс (p0,05). Далі з віком
спостерігалося більш суттєве зниження досліджуваної властивості і у
26-27 років вона була найменшою (2,56(0,09 – 2,70(0,1 зн/с). Стійкість
уваги у осіб 18 років становила 0,91(0,01 у.о., а у обстежуваних 19
років вона була найкраща (0,93(0,01 у.о.). У осіб 20 і 21 років
параметри стійкості уваги суттєво не змінювалися. З 22 до 26 років
показники досліджуваної властивості починали знижуватися і у 27-річних
осіб стали найнижчими (0,85(0,01 у.о.). Розподіл уваги у осіб 18-19
років був однаковим і знаходився в межах 21,6(0,32 – 21,6(0,36 зн.
Найвищі показники були встановлені у осіб 20 і 21 років (22,2(0,36 –
22,0(0,46 зн). В подальшому до 25 років спостерігалося незначне зниження
розподілу уваги. Найнижчі показники цієї властивості були встановлені у
обстежуваних 26-27 років (21,0(0,46 – 21,1(0,38 зн, p0,05).

Підсумовуючи результати дослідження нейродинамічних та психічних
функцій людей зрілого віку можна стверджувати, що властивості основних
нервових процесів, сенсомоторні функції, пам’ять та увага досягають
максимального рівня розвитку у віці 18-23 років, після чого
спостерігається стабілізація їх та поступове і сповільнене зниження.
Розвиток, досягнення максимальних значень, стабілізація і тенденція до
зниження, як і саме зниження досліджуваних нейродинамічних і психічних
показників проходить не зовсім рівномірно і не одночасово, що не
виключено, зв’язано не лише із віковими змінами організму, а і пов’язано
з посиленням впливу на них ндивідуально-типологічних властивостей ВНД.
На нашу думку, зв’язок індивідуально-типологічних властивостей ВНД з
психофізіологічними функціями найкраще досліджувати у віковому періоді,
коли спостерігаються найменші їх коливання. Тому встановлений нами
період стабілізації психофізіологічних функцій був використаний для
вивчення прояву індивідуально-типологічних властивостей ВНД у
сенсомоторних, психічних, особистісних та вегетативних функціях людини.

Сенсомоторні та психодинамічні функції у людей з різними
індивідуально-типологічними властивостями ВНД. Відображення типологічних
властивостей основних нервових процесів у характері сенсомоторного
реагування. Враховуючи те, що між показниками ФРНП і СНП був
встановлений високо вірогідний зв’язок (р0,05) середніх показників
цих реакцій. Кореляційний аналіз також не виявив зв’язку між ПЗМР і ФРНП
(р>0,05). Відомо, що латентні періоди ПЗМР хоча і є однією із складових
типологічних властивостей, але більш за все вони характеризують
функціональний стан організму, рівень збудження нервової системи і
швидкість розповсюдження його по нервовим ланцюгам, а не типологічні
властивості ВНД [Макаренко М.В., 1991, 1996].

Співставлення часових характеристик РВ1-3 у обстежуваних з різним рівнем
ФРНП виявило, що латентні періоди сенсомоторних реакцій вибору були
достовірно коротшими у обстежуваних з високою градацією типологічних
властивостей, ніж у осіб з низьким розвитком досліджуваної властивості
ВНД (рi?4 8 r F H p ? o ei4 r ue SАналізуючи результати обстеження властивостей пам’яті осіб з різним рівнем ФРНП виявлено, що особи з високою градацією типологічних властивостей мали вищий обсяг запам’ятовування, ніж особи з середнім і низьким рівнем ФРНП. Встановлено достовірні відмінності між показниками пам’яті на беззмістовні склади та числа у осіб з високим і низьким рівнем ФРНП (р0,05). На відміну
від цього, вивчення СР під час екзамену дало можливість встановити
достовірні відмінності між показниками СР у осіб з різним рівнем ФРНП
(рис.4).

Так, потужність хвиль високої частоти (HF) під час екзамену у осіб з
високим рівнем ФРНП коливалася в межах 6,4(0,2 у.о., що було достовірно
нижчим у осіб, які мали низький рівень цієї властивості (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020