Психічні та поведінкові розлади у дітей підліткового віку, позбавлених батьківського піклування (клініка, діагностика, реабілітація) (автореферат)

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

ГУРА ЕДУАРД ІВАНОВИЧ

УДК: 616.89-008.447-053.6:343.275]-036-07-039.76

Психічні та поведінкові розлади у дітей підліткового віку, позбавлених
батьківського піклування (клініка, діагностика, реабілітація)

14.01.16. – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ

України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Юр’єва Людмила Миколаївна,

завідувач кафедри психіатрії факультету післядипломної освіти

Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Підкоритов Валерій Семенович, керівник
відділу клінічної, соціальної і дитячої психіатрії Державної установи
“Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України”

доктор медичних наук, професор Чабан Олег Созонтович, завідувач сектором
пограничних станів та соматоформних розладів Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України

Захист дисертації відбудеться “9” квітня 2008р. о 10.00 годині на
засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д.64.566.01 при ДУ “Інститут
неврології, психіатрії і наркології АМН України” за адресою: 61068, м.
Харків, вул. академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ “Інститут неврології,
психіатрії та наркології АМН України” за адресою: 61068, м. Харків,
вул. академіка Павлова, 46.

Автореферат розісланий “6” березня 2008р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради

кандидат медичних наук
Л. І. Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Указом Президента України “Про першочергові заходи
щодо захисту прав дітей” 1086/2005, від 11.07.2005 розв’язання проблем
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначається
одним із головних напрямків діяльності виконавчої влади. В Указі
підкреслюється, що медична профілактика раннього соціального сирітства є
важливою частиною вирішення цієї складної соціальної проблеми.

В нашій державі 2008 рік Президентом України наголошено роком підтримки
усиновлення та інших форм родинного виховання дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування. Це спонукає розробляти методи
реабілітації психічних та поведінкових розладів у таких дітей, які
досить часто ускладнюють їх соціальну адаптацію.

На Україні спостерігається стійка тенденція до зростання непсихотичної
психічної патології у структурі психічних захворювань дитячого та
підліткового віку. Вітчизняні автори (Волошин П.В., 2004; Марута Н.О.,
2005; Бачеріков А.Н., 2005; Чабан О.С., 2005; Підкоритов В.С., 2005;
Михайлов Б.В., 2005; Кутько І.І., 2005; Юр’єва Л.М., 2005) повідомляють
про збільшення випадків емоційних розладів серед дитячого населення
України, девіантних форм поведінки, соціальної дезадаптації.

Саме тому питання терапії розладів поведінки та емоцій у дітей посідають
провідне місце у світі (Кожина Г.М., 2006; Мозгова Т.П. 2007).

Актуальність реабілітації та профілактики розладів соціальної поведінки
(РСП) та змішаних розладів поведінки та емоцій (ЗРПЕ) у дітей
підліткового віку, позбавлених батьківського піклування (ДПВПБП) у нашій
країні пов’язана із зростанням соціальних проблем, тенденціями до
зниження народжуваності, загальним ослабленням фізичного здоров’я дітей,
зокрема ДПВПБП, з одного боку, та особливостями підліткової групи у
суспільстві, як однієї з найбільш чутливої до оточуючих змін, з другого.
Вплив соціальних факторів у взаємодії з психологічними та фізіологічними
чинниками призводять до патології психічного розвитку особистості дітей
та порушенням адаптації (Булахова Л.А., 2001).

Встановлено, що досить часто розлади поведінки та емоцій виникають саме
у ДПВПБП (Прихожан А.М., Толстих Н.Н., 2005). Тому реабілітація РСП та
ЗРПЕ у цій групі дітей є актуальною проблемою соціальної та дитячої
психіатрії, українського суспільства в цілому. Над вирішенням цієї
проблеми працюють органи влади, юстиції, охорони здоров’я, внутрішніх
справ та інші.

Необхідність вивчення РСП у ДПВПБП зумовлюється значною розповсюдженістю
даного феномена (від 10 до 55%) серед дітей, схильністю до
епідеміоподібних спалахів РСП та зловживання психоактивними речовинами
(ПАР). Це потребує розробки комплексної системи оцінки РСП та ЗРПЕ у
популяції дітей підліткового віку.

Дослідники повідомляють, що РСП та ЗРПЕ є найбільш розповсюдженими
психічними порушеннями у дитинстві та у підлітковому віці. Розлади
частіше зустрічаються у ДПВПБП. Частота розладів корелює із
соціально-економічними чинниками.

У вітчизняній психіатричній літературі вивченню РСП та ЗРПЕ у дітей
присвячено ряд робіт (Тужилова М.Б., 2005; Марголіна І.А., 2005; Бецкова
Н.В., 2005; Кузнєцов В.М., 2005; Бітенський В.С., 2005; Кожина Г.М.,
2006).

Особлива увага приділяється методам корекції РСП у дітей, що вживають
ПАР (Березіна С.В., 2001; Лісецький К.С., 2001; Нагорна А.Н., 2001;
Беспалко В.В., 2001; Бурмака Н.П., 2003; Мусабекова Ж.К., 2005; Лінський
І.В., 2005; Сосін І.К., 2005; Чуєв Ю.Ф., 2005).

У вітчизняних джерелах існують роботи з питань вивчення загального
стану здоров’я дітей-сиріт. Дослідники приділяють увагу таким
особливостям цього контингенту: низький рівень загального здоров’я,
дисгармонійність фізичного розвитку, розповсюдження психічних та
нервових хвороб, порушення в інтелектуальній, мовній, емоційний сферах
та викривлення особистого розвитку (Неділько В.П.Ю, 2003; Коренєв М.М.,
2004).

Дослідники вивчали причини виникнення РСП, особливості надання
психіатричної допомоги ДПВПБП. Сьогодні у центрі уваги вчених —
вивчення ролі агресії та насильства у виникненні психічних розладів
(Барильник Ю.Б., 2004; Мужикова М.Б., Руденком В.А., 2005; Горбуліна
І.А., Посилкова М.Е., Козловська Г.В., 2005).

Проводиться аналіз та розробляються нові психотехнології корекції
поведінки та емоцій (Скрипніков А.М., 2003; Чабан О.С., 2006; Самохвалов
В.П., 2006).

На той же час питання диференційної комплексної реабілітації РСП та
ЗРПЕ, які виникають у вихованців притулків, майже не розроблені. В
наслідок цього доводиться констатувати той факт, що досить часто порядок
проведення соціальної реабілітації дітей у підтримуючих закладах
здійснюється без урахування клінічних даних та не відповідає основним
принципам побудування диференційних, зорієнтованих на особистість,
реабілітаційних програм, що і спонукало авторів до проведення даного
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до плану НДР кафедри психіатрії факультету
післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ
України: “Клініко-експериментальне вивчення психічних розладів при
психогенних, соматогенних та органічних пароксизмальних психічних
захворюваннях та залежної поведінки й розробка психокорекційних,
психопрофілактичних, лікувально-реабілітаційних програм з метою
підвищення якості життя психічно хворих та медичних працівників” (№
держреєстрації 0100U000351).

Мета дослідження – диференційні, зорієнтовані на особистість,
реабілітаційні програми для ДПВПБП, які мають розлади поведінки та
емоцій, на основі вивчення клініко-психопатологічних, патопсихологічних
та психосоціальних особливостей.

Згідно з поставленою метою було визначено такі задачі:

1. Вивчити клініко-психопатологічні особливості РСП та ЗРПЕ у ДПВПБП.

2. Дослідити структуру особистості ДПВПБП.

3. Вивчити стресове навантаження у ДПВПБП.

4. Дослідити тривогу у ДПВПБП.

5. Дослідити афективну сферу у ДПВПБП.

6. Виділити предиктори розладів поведінки та емоцій у ДПВПБП.

7. Розробити диференційні, зорієнтовані на особистість, програми
реабілітації розладів поведінки та емоцій у ДПВПБП.

8. Оцінити ефективність проведеної роботи.

Об’єкт дослідження. Розлади поведінки та емоцій у дітей підліткового
віку.

Предмет дослідження. РСП та ЗРПЕ ( F91-92) у ДПВПБП.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, патопсихологічний
катамнестичний та методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі клінічних та
патопсихологічних методів дослідження отримані нові дані про особливості
ДПВПБП, які мають РСП та ЗРПЕ. Досліджена структура особистості,
конформність, реакції емансипації, деліквентність. Вперше у ДПВПБП
виявлені проблеми із статевою ідентичністю. Вперше виявлені та оцінені
механізми психологічних захистів, які частіше за все демонструють
ДПВПБП, з розладами поведінки та емоцій.

Вперше проведено вивчення наркологічних проблем у ДПВПБП та проведена
оцінка “рівня афективної готовності” до вживання ПАР.

Вперше вивчене стресове навантаження у ДПВПБП. Вперше проведено
дослідження тривоги, депресії, клініки РСП та ЗРПЕ у ДПВПБП, які мають
розлади поведінки та емоцій. Проведені дослідження дають можливість
використовувати в реабілітації принципово нові психотехнології корекції
поведінки та емоцій у дітей.

Вперше проведено диференціацію РСП у ДПВПБП. У структурі РСП визначено
групи з переважанням поведінкових, депресивних, тривожних,
тривожно-депресивних компонентів.

Вперше розроблені диференційні, зорієнтовані на особистість,
реабілітаційні програми для ДПВПБП, які мають розлади поведінки та
емоцій. Використані програми реабілітації дають можливість проводити
адаптацію дітей на більш усвідомленому та глибокому рівні, одержувати
більш якісні та стабільні результати лікування.

Практичне значення одержаних результатів. У результаті проведеного
дослідження було розроблено спосіб комплексної диференційної діагностики
РСП та ЗРПЕ у ДПВПБП. Розроблені диференційні, зорієнтовані на
особистість, реабілітаційні програми для ДПВПБП, які мають розлади
поведінки та емоцій. Програми реабілітації РСП та ЗРПЕ у ДПВПБП
апробовано. Практичне використання програм дозволяє поліпшити адаптацію
дітей у підтримуючих закладах, покращити психоемоційний стан,
нормалізувати поведінку, попередити прийом ПАР серед ДПВПБП. Результати
дослідження впроваджені в практику лікувальної роботи охорони здоров’я,
що підтверджено відповідними актами: Державна установа “Інститут
неврології, психіатрії та наркології” м. Харків, комунальний заклад
“ДОКПЛ”, Дніпропетровський наркологічний диспансер, Миколаївська обласна
психіатрична лікарня, Миколаївський обласний наркологічний диспансер,
Кримська Республіканська установа “Психіатрична лікарня №5”, Полтавська
обласна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева, психоневрологічний
диспансер м. Полтави, обласний комунальний заклад “Психоневрологічний
диспансер” м. Кривий Ріг. Використання у медичній практиці комплексу
диференційної діагностики розладів поведінки та емоцій у ДПВПБП,
програм реабілітації та профілактики дає можливість швидко та якісно
поставити діагноз, проводити усвідомлену профілактику та реабілітацію
РСП та ЗРПЕ у скорочені терміни на більш глибокому рівні. Основні
положення дисертаційної роботи використовуються при проведенні
навчальних практичних занять на кафедрі психіатрії факультету
післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею.
Дисертантом самостійно проведено аналіз наукової та патентної літератури
з проблеми, яка досліджувалась. Автором власноручно проведено
клініко-психопатологічне та патопсихологічне обстеження 100 ДПВПБП, які
мають розлади поведінки та емоцій; розроблені диференційні, зорієнтовані
на особистість, реабілітаційні програми для ДПВПБП, які мають розлади
поведінки та емоцій. Дисертантом особисто проведена статистична обробка
та аналіз результатів проведеного дослідження. Самостійно написано
текст дисертації, сформульовано висновки роботи, впроваджено отримані
результати у профілактичну та реабілітаційну практику дитячих та
підліткових психіатрів і наркологів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
представлені на міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне
співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів”
(Дніпропетровськ, 2006), загальноукраїнській науковій конференції
“Психоаналіз та суспільство” (Дніпропетровськ, 2006), науково-практичній
конференції “Актуальні питання клініки і лікування алкоголізму та
наркоманії” (Запоріжжя, 2006), 11-ому Європейському Симпозіумі з проблем
самогубств та суіцидальної поведінки (Порторож, Словенія, 2006),
науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів та наркологів
“Сучасні проблеми профілактики аутоагресивної поведінки” (Харків, 2007),
II загальноукраїнській конференції у рамках проекту “Психоаналіз та
суспільство” (Дніпропетровськ, 2007), III Національному конгресі
неврологів, психіатрів та наркологів України (Харьків, 2007),
науково-практичній конференції “Современные аспекты междисциплинарных
отношений в психоневрологи” (Дніпропетровськ, 2007), науково-практичній
конференції “Сучасні аспекти клініки, патофізіології терапії та
організації психіатричної допомоги” (Київ, 2007).

Публікації. Всього за матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових
праць, з них 9 робіт у виданнях, що входять до переліку видань,
затверджених ВАК України ( медицина). Із них 6 робіт виконані
одноосібно. 5 робіт — тези доповідей в інших виданнях.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 179 сторінках
машинописного тексту (147 сторінок – основний текст). Робота складається
зі вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень,
узагальнення результатів дослідження, висновків, додатків, списку
використаних джерел. Матеріали дисертації ілюструють 36 таблиць та 1
малюнок. Перелік використаних джерел містить 213 найменувань, з яких 161
вітчизняне та 52 зарубіжних.

Основний зміст.

Матеріали та методи дослідження. Протягом 2004-2007 рр. було проведено
комплексне обстеження 100 ДПВПБП. Дослідження проводились на базі
дитячих підтримуючих закладів м. Дніпропетровська. У ньому брали участь
55 хлопчиків та 45 дівчаток 10-16 років, переважали діти 13 років. Перед
тим, як потрапити до притулків, діти найчастіше не мали догляду дорослих
та постійного місця проживання (“діти вулиць”). Всі ДПВПБП оглянуті
педіатром та психологом. Рівень інтелекту та стан фізичного здоров’я
дозволяли їм проходити навчання у загальноосвітній школі. На той же час
вони демонстрували РСП та ЗРПЕ, які були практично завжди не зрозумілі
як самим дітям так і особам, виконуючим функції батьків у підтримуючих
закладах.

Критерії включення дітей у дослідження: підлітковий вік, статус
“позбавлення батьківського піклування”, розлади поведінки та емоцій.

Критерії виключення дітей із дослідження: неврологічні розлади,
хронічна педіатрична патологія, низький рівень інтелекту.

У роботі використовувалися такі методи дослідження:
клініко-психопатологічний метод дослідження використовувався, як
основний метод вивчення клініки РСП та ЗРПЕ у ДПВПБП; патопсихологічні
методи дослідження: “патохарактерологічний діагностичний опитувальник”
(Личко А.Е. 1983р.) використовувався для вивчення структури особистості;
“лист життєвих подій підлітка” (Подільський А., Ідобаєва О., Хейманс П.
2005р.) використовувався для вивчення стресового навантаження; “шкала
особистої тривожності для учнів 10-16 років” (Прихожан А.М. 2000р.)
використовувалася для дослідження тривоги; “Депрископ” (Подільський А.,
Ідобаєва О., Хейманс П. 2005р.) використовувся для вивчення депресії;
катамнестичний метод використовувався для вивчення динаміки РСП та ЗРПЕ;
статистичний метод використовувався для математичної обробки отриманих
матеріалів.

Результати дослідження та їх обговорення. Проблемна поведінка дітей є
зовнішнім відображенням внутрішнього психоемоційного стану. У роботі
для об’єктивної оцінки внутрішнього стану дітей було проведено
дослідження структури особистості дітей. Це дозволяє зрозуміти механізм
трансформації психоемоційного стану дітей у РСП та зловживання ПАР.
Саме тип характеру стійко впливає на особливості виявлень порушення
поведінки. Від структури особистості дітей залежить гострота виявів РСП
та афективних реакцій, ставлення дитини до ПАР (Табл. 1).

Таблиця 1

Структура особистості ДПВПБП

Тип акцентуації по Личко Загальна кількість %

Епілептоїдний 48 48

Змішані епілептоїдні 18 18

Гіпертимні 15 15

Шизоїдні 5 5

Змішані гіпертимні 4 4

Змішані лабільні 3 3

Інші типи

(істеричні,нестійкі, психастенічні) 7 7

Дані дослідження ДПВПБП свідчать про перевагу епілептоїдної та змішаної
епілептоїдної акцентуації характеру, які були діагностовані у більшості
дітей (48% та 18%). Гіпертимний та змішаний гіпертимний типи
акцентуацій характеру діагностовано відповідно у 15% та 4% дітей.
Шизоїдний тип акцентуації діагностовано у 5% ППБП.

З клінічної точки зору, подібна структура особистості є виявом низької
особистої зрілості дітей. Це свідчить про те, що діти у подоланні
фрустрації орієнтуються на використання примітивних (невротичних)
психічних захистів, майже не використовують зрілі механізми психічних
захистів. Мета реабілітаційної роботи, на цьому рівні- подолання
примітивних психічних захистів та знайомство особистості з використанням
зрілих механізмів подолання фрустрації.

До особливостей характеру ДПВПБП відносять відсутність середньої та
високої конформності, деліквентність, реакцію емансипації (помірна
-42%; слабка -57%; виражена -1%). Особливості реакції емансипації
свідчать про високу залежність дітей від осіб, виконуючих обов’язки
батьків.Це доводить той факт, що РСП є виявом емоційних розладів, а не
проблем “підліткової кризи”

Оцінка рис чоловічості-жіночості свідчить про серйозні проблеми із
статевою ідентичністю у дівчат. Відмова від рис жіночості виявлена у 33
дівчат, що складає 73%. Схильність до ігнорування своєї жіночості,
невміння демонструвати свою сексуальність або асоціальні форми розкриття
сполучається у дівчат із стійко заниженою самооцінкою, не сформованістю
“образа-Я”, особливо у статево-ролевому аспекті. Це свідчення
неможливості ідентифікації з материнськими особами, з одного боку, та
виявами захисної поведінки у вигляді відмови від сексуальності та
жіночості, з іншого.

Оцінка схильності до прийому алкоголю дозволяє виділити групи ризику, з
якими необхідно проводити профілактичні або реабілітаційні засоби.

У результаті дослідження були виявлені механізми психологічних захистів,
які частіше за все демонструють ДПВПБП. При епілептоїдній акцентуації
характеру переважають “всемогутній контроль”, “проективна
ідентифікація”, “відреагування емоцій у зовнішній світ”. При гіпертимній
акцентуації характеру переважають “заперечення”, “від реагування емоцій
у зовнішній світ”, “знецінення”. При шизоїдній акцентуації характеру
переважають “ізоляція”, “розщеплення”, “проективна ідентифікація” ,
“знецінення”, “інтелектуалізація”.

Були встановлені гендерні відмінності кореляцій структури особистості
(p(0.05).

Дані дослідження свідчать про переважне використання ДПВПБП примітивних
механізмів психологічного захисту. Низька зрілість особистості ДПВПБП
робить особистий розвиток та допомогу підліткам у подоланні підліткової
кризи важливим напрямком у реабілітаційній роботі. Подолання механізмів
психологічного захисту є проблемою, яка краще за все розроблена в
психодинамічному методі психотерапії. Саме тому він стає технікою
вибору. Мета — подолання примітивних механізмів психологічного захисту з
наступним переходом на використання зрілих механізмів захисту від
тривоги та депресій у вигляді сублімації, раціоналізації, відреагування
у навчання, працю, спорт.

“Позбавлення батьківського піклування” призводить до значного стресового
навантаження у ДПВПБП. Досить часто у ДПВПБП РСП виникають або
загострюються після пережитих життєвих стресів. Саме тому дослідження
екзогених впливів на РСП у ДПВПБП є одним із перспективних напрямків
роботи. Згідно основної характеристики дітей, “позбавлених батьківського
піклування”, всі вони пережили один з найважчих стресів для всіх вікових
груп – втрати родинних зв’язків.

Життєві стреси у ДПВПБП досить часто мали відношення до родини та
стосунків із її членами: смерті бабусь та дідусів-76.6%, серйозні
хвороби батьків-67%, відсутність вдома батьків-55.3%, серйозні хвороби
братів або сестер-43.6%, смерть батьків-40.4%, народження брата або
сестри-36.2%, повторне одруження батька-30.9%, повторне одруження
мами-29.8%, смерть брата або сестри-22.3%.

Стреси у стосунках з однолітками переживаються дітьми, як серйозні
життєві проблеми. Було виявлено погіршення стосунків з однолітками у
85.1%, розриви стосунків з друзями у 78.7%, смерті близького друга у
37.2% ДПВПБП. Відома роль смерті однолітків у актуалізації думок про
особисту смерть, в підвищенні тривоги та депресії.

Були виявлені стреси особистого життя: початок прийому алкоголю 100%,
початок прийому нікотину 93.6%, особиста хвороба, яка потребувала
госпіталізації 44.7%, правопорушення, яке призвело до затримання
міліцією 42.6%.

До стресів шкільної і позашкільної діяльності відносять початок навчання
після канікул 98.9%, неможливість участі у позашкільній діяльності
48.9%, виключення зі школи 29. 8%, неможливість відвідування церкви
29.8%.

Досить часто поведінка, сформована в результаті інтенсивного стресового
навантаження, у цих сферах призводить до відігрівання повторів поведінки
у інші сфери життя. Втрата особистої родини призводить до негативного
ставлення та втрати “соціальної шкільної родини”, неможливості знайти
заспокоєння за допомогою батьків призводить до пошуків заспокоєння у
вуличних родинах (групах) за допомогою вживання ПАР. Саме це дає
можливість визначити фокус роботи з ДПВПБП – руйнування патологічної
поведінки та навчання навичками “правильної поведінки”.

За даними дослідження, однією з головних причин соціальної дезадаптації
ДПВПБП є значне стресове навантаження, пов’язане з їх соціальним
статусом “позбавлення батьківського піклування”.

Стан хронічного стресу, внаслідок “позбавлення батьківського піклування”
призводить до зростання тривоги. Вона є свідченням емоційного
дискомфорту, передчуттям загрози особистості дитини, незадоволеності її
базових потреб. Саме про такі почуття повідомляють ДПВПБП. Тривога має
особисті стійкі форми реалізації у поведінці з переважанням захисних та
компенсаторних виявів. Зрозуміло, що зміни деструктивних форм поведінки
неможливо проводити без роботи по зниженню тривоги. Було проведено
дослідження загальної тривоги (Мал. 1).

Мал.1. Загальна тривога у ДПВПБП.

Дані свідчать про те, що у 37% дітей загальна тривога відповідає
невротичному рівню та потребує корекційних заходів. За результатами
дослідження у 23% ДПВПБП було виявлено максимально можливий рівень
загальної тривоги -10 балів, нульовий рівень тривоги “неадекватний
спокій” було діагностовано у 8% дітей. Для дітей з високою тривогою
використовують сучасну психотерапію, яка має у своєму арсеналі класичні
методики зниження тривоги через її прив’язки до стресової ситуації
(підтримуюча психотерапія) та техніку “контейнерування тривоги”
(психотерапія об’єктних стосунків) через її переробку. Для дітей з
“неадекватним спокоєм” доцільно використовувати сучасний структурний
підхід, який подає техніки руйнування психологічних захистів, що
призводять до підвищення тривоги. Результати дослідження тривоги
дозволяють використовувати сучасні психотерапевтичні технології у
диференційній, орієнтованій на особистість, реабілітації РСП.

Втрати батьків є одним із предикторів виявів депресивного епізоду.
Динаміка афективних порушень у дітей наступна: спочатку виникає тривожна
депресія, до якої приєднуються порушення потягів (вияви агресивності),
потім афективні вияви відреаговуються у поведінку і на перший план
виходять саме РСП. Саме тому проводилось дослідження депресивної сфери
ДПВПБП. Показник “Депрископа” DINTRUSION свідчить про депресивні
симптоми у ДПВПБП за останні три місяці (Мал. 2).

Мал. 2. Показник DINTRUSION у ДПВПБП.

4

:

¬

a

:

t

v

?

.

0

???????0

2

4

6

8

:

¬

4 ® ° ? ? ¶ ? ? 4

6

8

:

h

j

o

Sами відсутніх батьків.

Результати роботи свідчать про значне вторгнення депресивної
симптоматики в емоційну сферу життя дітей, яке потребує використання
технік переробки реакцій горя в структурі диференційних реабілітаційних
програм. Особливостями афективної сфери у ДПВПБП є домінування почуття
розчарування у житті та виражені аутодеструктивні тенденції. Вони є
свідченням екзистенціальних проблем дітей та фокусом реабілітації.

Проведене дослідження встановило динаміку розвитку РСП. “Позбавлення
батьківського піклування” призводить до інтенсивного стресового
навантаження, яке стає причиною виникнення тривожно-депресивних
розладів, останні через механізми психічних захистів трансформуються у
РСП.

На клінічному рівні ДПВПБП демонструють тяжкі вияви РСП: сильна
жорстокість до інших людей -19%; навмисне псування чужих речей-14%;
сексуальні девіації-9%; навмисні підпали-5%; грабування однолітків-3%;
застосування під час бійки холодної зброї-2%.

Структура клініки стандартних виявів РСП: прогулюють заняття у школі
-86%, втікають з дому або інтернату -81%, легко ображаються або
роздратовуються у відповідь на слова та дії оточуючих – 71%, часто
сердяться або обурюються -61%, часті яскраво виражені спалахи гніву
-59%, систематично перекладають свою провину на інших людей -58%, часто
обманюють – 56%, часто виявляють злопам’ятність або мстивість – 50%,
часто суперечать дорослим – 49%, часто відкрито заперечують вимогам
дорослих – 48%, часто демонстративно роблять вчинки, неприємні для інших
людей — 40%, не зважаючи на заборону батьків, часто залишалися на вулиці
вночі – 40%, крадуть цінні речі з дому або інших місць -22%, часто
б’ються – 18%, виявляють жорстокість до тварин – 8%, часто переслідують
інших осіб, завдають їм болю – 6%, грабували приміщення, автомобілі – 6%
дітей.

З РСП у ДПВПБП коморбідні наркологічні розлади. Результати дослідження
свідчать про те, що багато дітей мають складний наркологічний анамнез. У
88% дітей виявлені клінічні форми нікотинової залежності. Встановлено,
що 84% дітей зловживають алкоголем, 26% дітей зловживають летючими
речовинами, 5% дітей мали випадки вживання опію, канабіноїдів,
трамадолу, дурману.

Дослідження патохарактерологічних особливостей, життєвих стресів,
тривоги, депресії, клініки РСП та ЗРПЕ у дітей дозволили з’ясувати та
диференцювати структуру РСП у ДПВПБП. Було встановлено, що діти з
однаковими на зовнішній вигляд РП мають принципово різні складові. В
результаті дослідження була виявлена наступна структура розладів
поведінки та емоцій у ДПВПБП. Розлади соціальної поведінки (F91)
діагностовано у 31%, депресивний розлад поведінки (F92) діагностовано у
26%, тривожний розлад поведінки — у 21%, змішаний тривожно-депресивний
розлад — у 17%, субклінічний рівень розладів поведінки діагностовано у
5% осіб. (Мал. 3).

Мал. 3. Схема структури розладів поведінки та емоцій у ДПВПБП.

Клініка РСП у ДПВПБП дає можливість виділити 4 клінічні групи хворих: 1
група — діти з РСП; 2 група — діти з депресивним РСП; 3 група — діти з
тривожним РСП; 4 група — діти з тривожно-депресивним РСП. В залежності
від переважаючих складових РСП, здійснюють вибір методів реабілітації.
(Табл. 2).

Таблиця 2

Методи реабілітації в залежності від клінічної групи

Розлад поведінки Психотерапевтичні методи реабілітації Фармакологічні

методи впливу

Розлад соціальної поведінки Поведінковий підхід

(формування внутрішніх правил) Коректори поведінки

(неулептил,

труксал)

Депресивний розлад соціальної поведінки 1.Психодинамічний підхід

(техніка перероблення реакцій горя)

2.Поведінковий підхід

(формування внутрішніх правил) Антидепресанти

(золофт)

Тривожний розлад соціальної поведінки 1.Психодинамічний підхід
(контейнерування тривоги)

2.Поведінковий підхід

(формування внутрішніх правил) Заспокійливі

засоби

(препарати валеріани, Нотта)

Тривожно-депресивний розлад соціальної поведінки 1.Психодинамічний
підхід (контейнерування тривоги) 2.Психодинамічний підхід

(техніка перероблення реакцій горя)

3.Поведінковий підхід

(формування внутрішніх правил) Антидепресанти

(саротен, ципраміл)

При РСП використовується тренінг формування внутрішніх правил. В тяжких
випадках використовують коректори поведінки.

При депресивному РСП на першому етапі роботи використовують техніку
перероблення реакцій горя та депресії. Після стабілізації емоційного
стану переходять до другого етапу — тренінгу формування внутрішніх
правил. У тяжких випадках можливе використання антидепресантів.

При тривожному РСП на першому етапі використовується техніка
контейнерування тривоги. Після заспокоєння переходять до другого етапу
-тренінгу формування внутрішніх правил. У тяжких випадках можливе
використовування заспокійливих засобів.

При тривожно-депресивному РСП на першому етапі використовується техніка
контейнерування тривоги. Після заспокоєння переходять до другого етапу,
де використовують техніки перероблення реакцій горя та депресії. Після
стабілізації емоційного стану переходять до третього етапу — тренінгу
формування внутрішніх правил. У тяжких випадках можливе використання
антидепресантів з антитривожною дією.

Тренінг формування внутрішніх правил – початок тривалої роботи по
дотриманню правил життєвої успішності протягом тривалого часу. Тобто
йдеться не про заборони демонстрації деструктивної поведінки, які
частіше за все не мають наслідків, а про можливість бути такою, якою
дитина сама хоче через принципи, які сама дитина і сформолювала. Під час
тривалої групової роботи діти отримують підкріплення “правильної
поведінки”, проводиться аналіз вчинків, під час яких не вдалося
слідувати правилам успішності. Це дає можливість ДПВПБП ідентифікуватися
з ведучим, познайомитися з основами прийняття правильних життєвих
рішень.

На основі вивчення клініки РСП та ЗРПЕ, особливостей структури
особистості, тривоги, депресії, стресового навантаження у ДПВПБП були
встановлені принципи побудування диференційних, зорієнтованих на
особистість, реабілітаційних та профілактичних програм. Згідно отриманих
даних вони будуються на основі:

1. Встановлення психіатричного діагнозу (розлади поведінки F91-92), який
дає можливість використовувати медичний підхід у реабілітації.

2. Виділення клінічних груп (діти з розладами соціальної поведінки; з
депресивним розладом соціальної поведінки; з тривожним розладом
соціальної поведінки; з тривожно-депресивним розладом соціальної
поведінки), що дозволяє кваліфікувати головний психопатологічний
синдром з метою більш швидкого його усунення.

3. Виділення психопатологічного рівня розладу за допомогою
психометричних методів, що дозволяє визначити регістр ураження.

4. Етіологічна спрямованість профілактичної та реабілітаційної роботи
серед ДПВПБП на подолання наслідків материнської та батьківської
депривації.

5. Подолання анозогнозії серед дітей та осіб, виконуючих функції
батьків.

6. Принцип переваги психотерапевтичних методів впливів над
фармакологічними.

7. Вибір методу психотерапії (психодинамічна психотерапія, поведінкова
психотерапія, терапія особистого розвитку) для роботи з дітьми. Метод
враховує гендерні, структурні особистості, низьку зрілість, психологічні
захисти, відсутність внутрішнього контролю, дефект сумління.

8. Вибір фармакологічного підходу для роботи з дітьми в залежності від
провідного синдрому з перевагою монотерапії: (коректори поведінки,
антидепресанти, заспокійливі засоби).

9. Проведення антинаркотичного блоку після стабілізації стану дітей.

10. Вибір супервізійної практики, як організаційної форми роботи з
підтримуючими закладами, що виконують функції батьків для ДПВПБП.

11. Відповідність профілактичних та реабілітаційних програм принципам
послідовності, довготривалості, етапності, паралелізму роботи з дітьми
та особами, які виконують обов’язки батьків.

12. Використання психометричних методик для вирішення питання завершення
терапії та оцінки “емоційного клімату” у дитячих закладах.

При реабілітації РСП слід враховувати комплексний вплив на дітей
“проблеми позбавлення батьківського піклування”, “підліткової кризи”,
“життєвих стресів”, тривоги, депресії, прийому ПАР.

При проведенні реабілітації використовують індивідуальний та груповий
підхід. Робота проводилася з цільовою аудиторією (ДПВПБП) та особами,
які виконують обов’язки батьків (персоналом дитячих закладів).

Багатоплановість психопатології у ДПВПБП потребує не лише проведення
окремих інтервенцій, а тривалої планової роботи з використанням на
різних етапах різних психотехнологій.

Дані дослідження дозволяють виділити основні фокуси психотерапії при
проведенні реабілітаційних заходів. Перший з яких — робота з тривогою.
Під час роботи терапевт повинен виконувати для дітей обов’язки батьків,
даючи їм можливість провести процес проективної ідентифікації з
психотерапевтом та навчитися проводити самостійну внутрішню роботу по
зниженню тривоги.

Другий фокус психотерапевтичної роботи — депресивні почуття дітей.
Лікування має бути спрямоване на залежність від утраченої людини, проти
емоційної глухоти, переповнення почуттями, заперечування втрати,
ізоляції від усього з нею пов’язаного, безцільності існування. Цей
процес називається інтерналізацією втрати, коли втрачена людина посідає
своє місце в душі.

Третім фокусом роботи з дітьми є подолання власної агресивності. Вияви
агресії у вигляді частих виражених спалахів гніву демонструють 59%;
часто сердяться або обурюються 61%; часто виявляють злопам’ятність або
мстивість 51%; часто б’ються 16%; жорстокі до тварин 8%; навмисно псують
чужі речі 13%. В разі роботи з агресією в структурі РП йдеться про
механізми відреагування (психологічні захисти) деструктивності в
зовнішній світ. Робота з агресією у дітей — це можливість спрямувати
енергію дитини на розвиток, а не на руйнування своєї особистості.
Переспрямування агресії у терапію та у соціально прийняті форми
життєдіяльності, такі, як навчання, праця, спорт, є основною метою
роботи (в результаті роботи були створені футбольні команди, які досягли
досить значних успіхів).

Під час реабілітації доцільно працювати з особами, які виконують
обов’язки батьків. Супервізійна практика дає можливість вирішити основні
питання професійної діяльності осіб, які працюють з ДПВПБП. У результаті
чого самі ДПВПБП можуть отримати більше користі під час реабілітації.
Перспективним напрямком роботи з ДПВПБП є розробка групової
супервізійної практики в еквівалентних супервізйних групах. Участь осіб,
які виконують обов’язки батьків, в супервізійних групах є професійно
обов’язковою умовою тривалої діяльності. Такий підхід відповідає
світовим стандартам якості праці осіб, які відносяться до підтримуючих
професій та являє собою спосіб профілактики “синдрому професійного
вигоряння”. Проведені клініко-катамнестичні дослідження свідчать про
ефективність диференційних реабілітаційних програм для ДПВПБП, які мають
РСП та ЗРПЕ (Табл. 3).

Таблиця 3

Оцінка ефективності реабілітації

Показники До лікування Після лікування Вірогідність різниць

Афективні порушення (М±m) 3,84±0,10 1,44±0,09 р<0,001 Поведінкові порушення (М±m) 3,18±0,08 0,87±0,09 р<0,001 Показники адаптації (М±m) 3,58±0,05 1,65±0,06 р<0,001 Примітка: р- вірогідність різниць наданих показників “до” та “після” реабілітації. Результати дослідження дозволяють сформулювати 10-ти крокову програму нормалізації поведінки у ДПВПБП, які мають РСП та ЗРПЕ: 1 крок - подолання анозогнозії серед дітей та соціальних батьків; 2 крок - прийняття того факту, що проблемна неконтрольована поведінка є зовнішнім відображенням проблемного внутрішнього психоемоційного стану; 3 крок – діагностика внутрішнього психоемоційного стану; 4 крок – виділення переважаючого психопатологічного афекту; 5 крок – діагностика захисних структур особистості, які беруть участь у перетворенні афектів у поведінку; 6 крок – подолання виявлених психічних захистів особистості; 7 крок – нормалізація психоемоційного стану; 8 крок – нормалізація поведінки; 9 крок – формування внутрішнього контролю; 10 крок – усвідомлення дітьми того факту, що адекватна поведінка є основою безпеки людини у суспільстві. ВИСНОВКИ 1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі – диференційної, зорієнтованої на особистість, реабілітації ДПВПБП, які мають РСП та ЗРПЕ. Виявлені особливості клініки та діагностики РСП та ЗРПЕ у дітей. 2. На формування РСП та ЗРПЕ у ДПВПБП впливає позбавлення батьківського піклування, яке призводить до інтенсивного стресового навантаження. Останнє стає причиною виникнення тривожно-депресивних розладів, які через механізми психічних захистів трансформуються у антисоціальну поведінку. 3. Структура розладів у дітей представлена РСП та ЗРПЕ (F91-92). РСП (F91) діагностовано у 31%, депресивний РСП (F92) діагностовано у 26%, тривожний РСП у 21%, змішаний тривожно-депресивний РСП у 17%, субклінічний рівень РСП діагностовано у 5% осіб. 4. Наркологічні розлади коморбідні з РСП. Особливістю ДПВПБП є досить складний наркологічний анамнез. У 88% дітей виявлені клінічні ознаки нікотинової залежності. Встановлено, що 84% дітей зловживають алкоголем, 26% дітей зловживають летючими речовинами, 5% дітей мали досвід вживання опію, канабіноїдів, трамадолу, дурману. 5. Патохарактерологічною особливістю ДПВПБП, які мають РСП та ЗРПЕ, є переважання епілептоїдних, змішаних епілептоїдних (48; 18%), гіпертимних, змішаних гіпертимних (15; 4%), шизоїдних акцентуацій характеру (5%). Встановлені загальні та гендерні кореляції патохарактерологічних та інших чинників у ДПВПБП, які мають РСП та ЗРПЕ (p(0.05). У подоланні фрустрації діти використовують примітивні психічні захисти: при епілептоїдній акцентуації характеру - “примітивний контроль”, “проективну ідентифікацію”, “відреагування у зовнішній світ”; при гіпертимній акцентуації характеру - “заперечення”, “відреагування у зовнішній світ”, “знецінення”; при шизоїдній акцентуації характеру - “ізоляцію”, “розщеплення”, “проективну ідентифікацію”. 6. Встановлені емоційні складові РСП: тривожні розлади діагностовано у 38% дітей. У 23% дітей виявлений максимальний рівень загальної тривоги. Дослідження депресивної сфери виявило прояви клінічної депресії у 43% ДПВПБП. Встановлені кореляції тривоги та депресії, гендерні особливості афектів (p(0.05). Особливістю афективної сфери ДПВПБП є виражені аутодеструктивні тенденції. 7. За результатами дослідження розроблена та впроваджена поетапна диференційна, зорієнтована на особистість, програма реабілітації РСП та ЗРПЕ у ДПВПБП. Вона передбачає використання психодинамічних технік для подолання психічних захистів та зниження тривоги, депресії, агресії, почуття провини, поведінкового тренінгу та підтримуючої терапії для формування контрольованої поведінки. Програма реабілітації РСП та ЗРПЕ призводить до стабільної нормалізації поведінки у 64% дітей, що дозволяє рекомендувати їх використання у дитячих закладах для ДПВПБП. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Юрьева Л.М., Тарнавский Ю.М., Гура Э.И. Оценка “уровня аффективной готовности” к употреблению психоактивных веществ у подростков, лишенных родительской опеки // Таврич. журн. психиатрии. – 2005. – Т.9, №3(32). – С. 41- 44. Внесок здобувача: проведення клінічного та психометричного обстеження хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, підготовка статті до друку. 2. Гура Е.І. Структура личности подростков, лишенных родительской опеки // Таврич. журн. психиатрии. – 2006. – Т.10, №3(36). – С. 86- 93. 3. Гура Е.І. Профилактика психических и поведенческих расстойств, связанных с употреблением ПАВ у подростков, лишенных родительской опеки // Запорож. мед. журн. – 2006. - №6. – С. 88-90. 4. Гура Е.І. Принципи профілактики та реабілітації розладів поведінки й емоцій у підлітків, позбавлених батьківського піклування // Запорож. мед. журн. – 2007. - №2. – С. 101-104. 5. Гура Е.І. Клініка психічних та поведінкових розладів у підлітків, позбавлених батьківського піклування // Психічне здоров’я. – 2007. - №1.(14) – С. 43-47. 6. Юр’єва Л. М., Гура Е.І. Стресове навантаження у підлітків, позбавлених батьківського піклування // Таврич. журн. психиатрии. – 2007. – Т.11, №1(38). – С. 77- 81. Внесок здобувача: проведення клінічного та психометричного обстеження хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, підготовка статті до друку. 7. Гура Е.І. Психічні чинники розладів поведінки та емоцій у підлітків, позбавлених батьківського піклування // Укр. вісн. психоневрології – 2007. - Т. 15, вип. 1(50). – С. 67-71. 8. Гура Е.І. Реабілітація підлітків, позбавлених батьківського піклування // Укр. вісн. психоневрології. – 2007. – Т.15, вип. 1(50 ), додаток. - С. 175. 9. Юр’єва Л.М., Гура Е.І. Депрископ у підлітків, позбавлених батьківського піклування // Психічне здоров’я. – 2007. - №3 (16). – С. 61-62. Внесок здобувача: проведення клінічного та психометричного обстеження хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, підготовка статті до друку. 10. Юрьева Л. Н., Гура Э.И. Реабилитация подростков, лишенных родительской опеки, употребляющих ПАВ // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ, 2006. – С. 446-449. Внесок здобувача: проведення клінічного та психометричного обстеження хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, підготовка статті до друку. 11. Гура Э.И. Тревога и вина у подростков, лишенных родительской опеки // Матер. всеукр. научной конф. “Психоанализ и общество”. - Днепропетровск, 2006. – С. 49-55. 12. Yur’eva L., Gura E. Предикторы суицидального риска у подростков, лишенных родительской опеки // Матер. 11-го европейского конгресса по проблемам самоубийств и суицидального поведения. – Порторож. Словения, 2006. – С. 40. Внесок здобувача: проведення клінічного та психометричного обстеження хворих, статистична обробка та аналіз одержаних даних, підготовка статті до друку. 13. Гура Е.І. Агресія у підлітків, позбавлених батьківського піклування // Матер. II всеукр. конф. в рамках проекта “Психоанализ и общество”. - Днепропетровск, 2007. – С. 21-26. 14. Гура Э.И., Бычков М.Е., Кулешов С.А. Супервизия в реабилитации подростков, лишенных родительской опеки // Тез. науч.-практ. конф., посвященной 110-летию Днепропетр. обл. клинич. психиатрической больницы “Современные аспекты междисциплинарных отношений в психоневрологии”. - Дніпропетровськ, 2007.- С. 57-59. Внесок здобувача: проведення інформаційного пошуку та супервізійної групи, аналіз отриманих результатів, підготовка статті до друку. Анотація Гура Е.І. Психічні та поведінкові розлади у дітей підліткового віку, позбавлених батьківського піклування (клініка, діагностика, реабілітація). -Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.16 – психіатрія. ДУ “Інститут неврології, психіатрії і наркології” АМН України, м. Харьків, 2008. Обстежено 100 дітей підліткового віку, позбавлених батьківського піклування, які мають розлади соціальної поведінки (РСП) та змішані розлади поведінки та емоцій (ЗРПЕ). На формування розладів у дітей впливає позбавлення батьківського піклування, яке призводить до інтенсивного стресового навантаження. Останнє стає причиною виникнення тривожно-депресивних розладів, які через механізми психічних захистів трансформуються у антисоціальну поведінку. Структура розладів у дітей представлена F91-92. РСП (F91) діагностовано у 31%, депресивний РСП (F92) діагностовано у 26%, тривожний РСП у 21%, змішаний тривожно-депресивний РСП у 17%, субклінічний рівень РСП діагностовано у 5% осіб. Наркологічні розлади коморбідні з РСП. У 88% дітей виявлені клінічні форми нікотинової залежності. Встановлено, що 84% дітей зловживають алкоголем, 26% дітей зловживають летючими речовинами, 5% дітей мали епізоди вживання опію, канабіноїдів, трамадолу, дурману. Патохарактерологічною особливістю дітей є переважання епілептоїдних, змішаних епілептоїдних (48; 18%), гіпертимних, змішаних гіпертимних (15; 4%), шизоїд них (5%) акцентуацій характеру. Встановлені емоційні складові РСП: тривожні розлади діагностовано у 38% дітей. Дослідження депресивної сфери виявило прояви клінічної депресії у 43% дітей. За результатами дослідження розроблена та проваджена диференційна, зорієнтована на особистість, програма реабілітації РСП та ЗРПЕ у дітей підліткового віку, позбавлених батьківського піклування. Програми реабілітації РСП та ЗРПЕ призводять до нормалізації поведінки у 64% дітей. Ключові слова: діти підліткового віку, позбавлення батьківського піклування, розлади поведінки, клініка, діагностика, реабілітація. АННОТАЦИЯ Гура Э.И. Психические и поведенческие расстройства у детей подросткового возраста, лишенных родительской опеки (клиника, диагностика, реабилитация). - Рукопис. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – психиатрия. ГУ “Институт неврологии, психиатрии и наркологии” АМН Украины, г. Харьков, 2008. Обследовано 100 детей подросткового возраста, лишенных родительской опеки, которые имеют расстройства социального поведения и эмоций. На формирование расстройств оказывает влияние лишение родительской опеки, которое приводит к интенсивным стрессовым нагрузкам. Последние стают причиной тревожно-депрессивных расстройств, которые в свою очередь, через механизмы психологических защит трансформируются в антисоциальное поведение. Структура расстройств представлена расстройствами социального поведения (РСП) и смешанными расстройствами поведения и эмоций (СРПЭ) - F91-92. РСП (F91) диагностировано у 31%, депрессивное РСП (F92) диагностировано у 26%, тревожное РСП у - 21%, смешаное тревожно-депрессивное РСП - у 17%, субклинический уровень РСП диагностирован у 5% детей. Наркологические расстройства коморбидны РСП и ЗРПЭ. Особенностью детей является ранее начало употребления психоактивных веществ и сложный наркологический анамнез. У 88% детей выявлены клинические проявления никотиновой зависимости, 84% детей злоупотребляют алкоголем, 26% детей злоупотребляют летучими веществами, 5% детей имели эпизоды приема опия, каннабиноидов, трамадола, дурмана. Патохарактерологической особенностью детей является преобладание эпилептоидной, смешаной эпилептоидной (48; 18%), гипертимной, смешанной гипертимной (15; 4%), шизоидной (5%) акцентуаций характера. Установлены общие и гендерные корреляции патохарактерологических особенностей детей (p(0.05). В преодолении фрустрации дети используют примитивные механизмы психологических защит: при эпилептоидной акцентуации – “примитивный контроль”, “проективную идентификацию”, “отреагирование во внешний мир”; при гипертимной акцентуации характера – “отрицание”, “отреагирование во внешний мир”, “обесценивание”; при шизоидной акцентуации характера – “изоляцию”, “разщепление”, “проективную идентификацию”. Установлены эмоциональные составляющие РСП и СРПЭ: тревожные расстройства диагностированы у 38% детей. Исследование депрессивной сферы выявило проявления клинической депрессии у 43% детей. Установлены корреляции тревоги и депрессии, гендерные особенности аффектов (p(0.05). Особенностью аффективной сферы детей являются выраженные аутодеструктивные тенденции. На основании проведенных исследований разроботана и внедрена дифференциальная, ориентированная на личность, программа реабилитации РСП и СРПЭ у детей подросткового возраста, лишенных родительской опеки. Она предусматривает использование психодинамических техник для снижения тревоги, депрессии, агрессии, чувства вины; поведенческого тренинга и поддерживающей психотерапии для формирования нормального поведения. Программы реабилитации приводят к стабильной нормализации поведения у 64% детей. Это позволяет рекомендовать их для использования в детских поддерживающих заведениях. Ключевые слова: дети подросткового возраста, лишение родительской опеки, расстройства поведения, клиника, диагностика, реабилитация. ANNOTATION Gura E.I. Psychic and behavior disorders in adolescents, deprived of parental guardianship (clinical picture, diagnosis, rehabilitation). – Manuscript. Dissertation for the candidate of medical science degree in speciality 14.01.16 – psychiatry. – State institution “Institute of neurology, psychiatry and narcology of the Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kharkov, 2008. There were examined 100 adolescents, deprived of parental guardianship with behavior disorders (BD). By the time of examination, BD (F91-92) were revealed in 95% of adolescents. Disorders of social behavior (F91) were diagnosed in 31%. Combined BD and emotions (F92) in 64%, BD and emotions of preclinical level were present in 5% of adolescents. So clinical picture of BD allows to distinguish 4 clinical groups of patients: 1-st - with disorder of social behavior; 2-nd –with depressive BD; 3-d - with anxious BD; 4-th – with anxious-depressive BD. Distinguishing of clinical groups served as the basis for distinguishing of rehabilitation stages. Basic method of treatment – psychotherapy, aimed at psychosocial adaptation and development of personality. Clinical-psychopathologic, experimental-psychologic investigations showed their informativity for formalization and objectivization of psycho-emotional state of adolescents with BD at the stage of their adaptation in supporting establishments. Key words: adolescents, deprived of parental guardianship, behavior disorders, clinical picture, diagnosis, rehabilitation. PAGE \* MERGEFORMAT 1 Змішаний розлад поведінки та емоцій (F-92) 64% Розлад поведінки субклінічного рівня 5% Розлад соціальної поведінки (F-91) 31% Депресивний розлад поведінки 26% Тривожний розлад поведінки 21% Тривожно-депресивний розлад 17%

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *