Прогнозування ступеня важкості прееклампсії та адресатності терапії у вагітних з патологією сечовидільної системи (автореферат)

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Ковтуненко Елліанна Станіславівна

УДК 316.422

Евристичний потенціал соціологічної теорії трансформаційних процесів

22.00.01 – теорія та історія соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та теорії соціології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Головко Борис Андрійович,

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,

професор кафедри історії та теорії
соціології.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, доцент,

Павленко Юрій Вітальович,

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, м.
Київ, головний науковий співробітник відділу глобальних проблем сучасної
цивілізації;

кандидат соціологічних наук, доцент,

Кутуєв Павло Володимирович,

Національний університет “Києво-Могилянська академія”, м. Київ,

докторант кафедри соціології факультету соціальних наук та соціальних
технологій.

Провідна установа: Інститут соціології НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться 13 червня 2005 року о 14.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.001.30 у Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, вул.
Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитись у наукові бібліотеці ім. Максимовича
Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий » 12 » травня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Ю.О.Тарабукін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність досліджуваної проблематики
зумовлюється тією роллю, яку відіграють соціальні трансформації в житті
українського суспільства. Наша країна переживає період глобальних
системних трансформацій. Такі зміни в Україні супроводжуються
соціальною напругою, кризами, девальвацією цінностей, конфліктами та
недовірою.

Іноді соціальні інститути західних країн автоматично копіюються в
Україні без врахування специфіки історичного шляху нашої держави,
особливостей соціальних відносин тощо. І наслідки цього тільки залишають
сподіватися на краще: на території пострадянських держав не стихають й
мають значний потенціал міжетнічні зіткнення, різні акції соціального
протесту, постійне незадоволення більшості населення якістю власного
життя й т.п.

Наявні проблеми зумовлюють необхідність наукового вивчення
трансформаційних процесів. Разом з тим й досі залишаються без відповіді
питання щодо сутності, темпів, моделей соціальних трансформацій тощо.
Такі процеси, що відбуваються в Україні, поки не знаходять свого
задовільного пояснення в сучасних соціологічних теоріях.

Пострадянська реальність поставила перед українськими соціологами
проблему неадекватності понятійно-категоріального апарату науки до
нових соціальних процесів. Перш за все аналізу потребує вже саме поняття
“трансформаційний процес”, яке стало дуже поширеним у наш час. Не
зважаючи на досить широке вживання цього поняття, воно є майже
нерозробленим у науковому плані.

Сучасна соціологія накопичила чимало теорій суспільної динаміки. Але для
пояснення сучасних трансформаційних процесів наявна теорія соціальних
трансформацій є недостатньо розробленою. На протязі 90-х років в Україні
відбулося чимало подій, які не пояснюються відомими теоретичними
моделями. В сучасній соціології існують напрацювання, в полі зору яких
втрапляють окремі елементи чи фази трансформаційного процесу. Але досі
не існує комплексного знання, яке дає можливість описувати, аналізувати
та прогнозувати трансформаційні процеси.

Отже, проблемна ситуація полягає у наявності соціального запиту на
створення цілісної соціологічної концепції трансформування українського
суспільства та, водночас, відсутності комплексного науково
обгрунтованого знання щодо трансформування соціальної системи.

Ступінь наукового опрацювання теми. Тема соціальних трансформацій в
суспільстві відносно нова в українській соціології. У вітчизняній
соціології соціальні трансформації ніколи не виступали як предмет
спеціальної соціологічної теорії. Разом з тим в історії соціологічної
думки були розроблені концепції, які використовувались у даній
дисертаційній роботі.

Оскільки соціальні трансформації виявляються одним з видів соціальних
змін, то важливо визначити їх місце у цілому спектрі цих змін. Низка
робіт класиків соціології присвячена проблемам соціальних змін. До них
можна віднести праці О.Конта, Г.Спенсера (G. Spenser), Е.Дюркгейма
(E.Durkheim), К.Маркса (K.Marx), П.Сорокіна, Т.Парсонса (T. Parsons),
Карла Полан’ї (K. Polanyi), Л. Моргана, П.Штомпки тощо.

Для висвітлення місця та ролі теорії соціальних трансформацій в системі
соціологічного знання були використані роботи соціологів з проблем
структури соціологічного знання – Дж.Тернера, В.Ядова, М.Лукашевича,
М.Туленкова, Ж.Тощенко тощо.

Серед вітчизняних вчених, які приділяли увагу вивченню трансформаційних
процесів, можливо виділити Л.Д.Бевзенко, І.Е. Бекешкіну, Є.
Бистрицького, В.М. Ворону, Є.І. Головаху, А.Н. Данілова, Б.В. Дубіна,
Т.І. Заславську, С.Л. Катаєва, П.В.Кутуєва, О.Д. Куценко, С.О.
Макеєва, М.Д. Міщенко, Ю.І. Павленка, Н.В. Паніну, В.М. Пічу, А.О.
Ручку, В.І.Тарасенка, В.Є. Хмелька та деяких інших.

Останнім десятиліттям поняття “соціальні трансформації” досить детально
розглядається західними вченими (роботи Вільгельма Блейка (Wilhelm
Bleek) , Клауса фон Байме (Klaus von Beyme), Еберхарда Зандшнайдера
(Eberhard Sandschneider), Норберта Вуннера ( Norbert Wunner), Вольфганга
Меркеля (Wolfgang Merkel), Баррінгтона Мура (Barrington Moore),
Александра Отта (Alexandr Ott), Девіда Штарка (David Stark), Вольфганга
Цапфа (Wolfgang Zapf) та багатьох інших). Слід зазначити цінність
моделей соціальних трансформацій, запропонованих у роботах Гуіллермо
О`Доннела, Філіпа Шміттера, Олександра Данілова, Вольфганга Меркеля
тощо.

Окремі аспекти визначення ознак демократії та загальні проблеми
демократизації суспільства розглядалися у працях Роберта Даля (Robert
Dahl), Адама Пшеворскі, Ірини Бекешкіної, Тетяни Заславської тощо.

Для досліджуваної теми важливим є розуміння співвідношення процесів
модернізації та трансформації суспільства, а також розмежування цих
понять. Для цього використовувались роботи Вольфганга Цапфа, Станіслава
Катаєва, Девіда Штарка тощо.

Для аналізу трансформації в Україні важливе значення мають наступні
доробки: модель системної трансформації В.Меркеля, аналіз розвитку
партійної системи в Україні Райнера Лінднера (Rainer Lindner), оцінка
економічних реформ Андреаса Віттковського (Andreas Wittkowsky),
дослідження розвитку українського інституту парламенту та президенства
Олександра Отта (Alexandr Ott) тощо. Зробити детальний аналіз сучасної
ситуації в Україні допомогли праці В.Кременя, Д. Табачника, В. Ткаченко,
Є.Головахи, а також деякі дисертаційні роботи з проблематики соціальних
трансформацій, що були представлені в останні роки, — М.А. Безносова,
І.А.Євдокимової, Т.Л. Нагорняк, Г.И. Пиреєвої тощо.

Отже, на сьогоднішній день накопичилося чимало матеріалу з проблем
соціальних трансформацій. Не зважаючи на велику популярність цієї
тематики, аналіз соціальних трансформацій здійснювався фрагментарно. Не
було розроблено саме поняття “соціальна трансформація” та не виявлено
його специфіку у порівнянні з іншими поняттями, що фіксують соціальні
зміни. Повнота і системність досліджень процесу соціальних трансформацій
в соціології є недостатньою, тому необхідність його концептуалізації в
соціологічній теорії обумовили та визначили тему дисертації, а також
окреслили її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація з
науковими планами організації, де виконана робота, не пов’язана.

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у розробці концептуальних
засад теорії трансформаційних процесів.

Для її досягнення необхідно вирішити такі завдання:

уточнити визначення поняття “соціальна трансформація”;

зробити порівняльний аналіз понять, що фіксують соціальні зміни:
“революція”, “еволюція”, “реформа” та “соціальна трансформація”;

визначити статус соціології соціальних трансформацій в структурі
соціологічного знання;

дослідити традицію аналізу соціальних трансформацій в історії
соціології;

з’ясувати особливості протікання трансформаційного процесу в Україні.

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступає теорія
трансформаційних процесів. Предметом дослідження є евристичні
властивості теорії трансформаційних процесів та понятійно-категоріальний
апарат цієї теорії, моделі дослідження тощо.

Методи дослідження. В роботі використовувались такі методи дослідження:
системний та порівняльний аналіз, структурно-функціональний аналіз,
індуктивний і дедуктивний та анлітико-синтетичний методи, абстрагування,
метод ідеального типізування, а також вторинний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у формулюванні нових
теоретичних засад теорії трансформаційних процесів, евристичний
потенціал якої дозволяє описувати, аналізувати та прогнозувати
трансформаційні процеси в окремій країні.

У дисертаційній роботі були отримані такі нові наукові результати:

Уточнено соціологічний зміст поняття “соціальні трансформації”.
Показано, що це поняття фіксує процес радикального цілеспрямованого
переходу від одного типу соціальної системи до іншого типу.
Наголошується, що соціальні трансформації впроваджуються через
застосування певної соціальної технології.

Уперше встановлено співвідношення понять, що фіксують соціальні зміни
(поняття “революція”, “еволюція”, “реформа” та “соціальна
трансформація”) в суспільстві та встановлено специфіку поняття
“соціальна трансформація”. Поняття “соціальна трансформація”, як і
поняття “революція”, фіксує процес, що радикально змінює тип соціальної
системи. Але поняття “революція” використовується для позначення дуже
швидкого та насильницького переходу до нового ладу. На відміну від
поняття “еволюція”, поняття “соціальна трансформація” означає
цілеспрямований та керований процес соціальних змін. Поняття “реформа”,
на відміну від поняття “соціальна трансформація”, фіксує процес змін в
якійсь окремій сфері суспільства. За допомогою реформ різних сфер
суспільства й здійснюються соціальні трансформації.

Уточнено статус соціології трансформаційних процесів. Виявлено, що
соціологія трансформаційних процесів має статус спеціальної
соціологічної теорії. Об`єктом цієї спеціальної теорії виступатимуть
трансформаційні процеси. Предметом розгляду спеціальної соціологічної
теорії трансформаційних процесів виступатимуть соціальні групи в період
трансформації, їх зміни (виникнення одних, зникнення інших і т.д.) й
відповідні зміни в соціальній структурі системи, а також соціальні
відносини, соціальні інститути, й, звісно, суспільство як соціальна
система, що отримує якісно нові характеристики.

Дістало подальшого розвитку узагальнення знання щодо теоретичних
напрямків дослідження соціальних трансформацій. Запропоновано вивчати
соціальні трансформації з точки зору системного та синергетичного
аналізу. Виявлено та порівняно евристичний потенціал цих двох підходів.
Теорія систем концентрується на можливостях підтримки рівноваги в
системах, тоді як синергетика намагається аналізувати нерівноважні
стани. Системний аналіз має тривалу традицію і є більш популярним у
соціологічних дослідженнях. У межах системного аналізу вже сформовано
декілька парадигм, в полі зору яких перебувають соціальні трансформації:
модернізаційна, структуралістська, актортеоретична та культуралістська.
На думку прихильників синергетичного напрямку системна теорія
неспроможна вирішити багато теоретичних проблем, які могли б бути
розв’язані на основі самоорганізаційних принципів. До таких проблем
синергетики перш за все відносять можливість пояснювати революції в
суспільстві. Синергетика надає логічне пояснення радикальним змінам в
суспільстві з точки зору активізації самоорганізаційних процесів.

Вперше на основі моделі системної трансформації Вольфганга Меркеля
проаналізовано особливості протікання трансформаційного процесу в
сучасній Україні. З перших днів незалежності Україна йшла двома шляхами:
розбудова української державності відбувалася одночасно з руйнування
авторитарної системи та впровадженням демократичних відносин. З моменту
набуття незалежності Україна вступила у фазу демократизації.
Демократизація відбувається, коли безмежна влада певної групи
обмежується. На цьому етапі одразу ж виникла проблема протистояння
президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Але не зважаючи на
подолання цього протистояння, не можна сказати, що фаза демократизації
закінчилася. Непідтримка населенням демократичних реформ постала гострою
проблемою того часу. За основними інституціональними ознаками в Україні
відбулася демократизація. Але при врахуванні відношення населення країни
до новоствореної демократії, можна сказати, що фаза демократизації мала
значні “дефекти”. Саме вони сповільнюють консолідацію соціальної
системи, оскільки дестабілізують її.

Практичне значення роботи.

Отримані результати сприятимуть подальшій розробці соціологічного знання
з питань соціальної трансформації, визначення концептуального
(поняттєвого) апарату соціологічного вивчення трансформаційних змін, а
також будуть корисні для напрацювання конкретних методик подальших
емпіричних розвідок. Накопичений матеріал може бути використаний в
Україні для розробки трансформаційних моделей, як основи емпіричного
дослідження соціальних трансформацій тощо. Результати також може бути
використані для оптимізації практики державного управління щодо
впровадження демократичних реформ тощо.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в курсах
лекцій з історії соціологічної теорії, соціології соціальних змін; на
їхній основі може бути розроблено спеціальний курс “Соціологія
трансформаційних процесів”.

Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертації були
виголошені та обговорені на семи наукових конференціях: Міжнародна
наукова конференція “Людина. Світ. Культура. Актуальні проблеми
філософських політологічних і релігієзнавчих досліджень”, Київський
національний університет ім. Тараса Шевченка, Киів, 2004; Міжвузівська
науково-практична конференція “Творчість врятує світ”, Національний
технічний університет України (КПІ), Київ, 2003; 3-тя Міжнародна
науково-практична конференція “Соціальна робота і сучасність: теорія і
практика”, Національний технічний університет України (КПІ), Київ, 2004;
2-га Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми
управління”, Національний технічний університет України (КПІ), Київ,
2003; 9-та Міжнародна наукова конференція “Харківські соціологічні
читання”, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна,
Харків, 2003; 6-та Міжнародна науково-практична конференція “Творчість
свободи як свобода творчості”, Національний технічний університет
України (КПІ), Київ, 2001; 2-га Міжнародна науково-практична конференція
“Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна-Німеччина”,
Національний технічний університет України (КПІ), Київ, 2002.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і основними завданнями
дослідження. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки та список
використаних джерел. Обсяг дисертації – 172 с. Список використаних
джерел містить 171 найменування та займає 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, сформульовано мету,
завдання, об’єкт, предмет дисертації, розкрито наукову новизну та
практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію
та публікації.

У першому розділі – “Місце та роль теорії трансформаційних процесів в
системі соціологічного знання” – означено статус соціологічної теорії
трансформаційних процесів.

На початку розділу подано структуру соціологічного знання, яка
складається із загальної соціологічної теорії, соціологічних теорій
середнього рівня та емпіричних соціологічних досліджень. При цьому
теорії середнього рівня включають в себе галузеві соціології та
спеціальні соціологічні теорії. В такій структурі соціологічного знання
теорія, в полі зору якої перебувають трансформаційні процеси, набуває
статусу спеціальної соціологічної теорії, оскільки об’єктом її розгляду
є соціальний процес.

Об`єктом цієї спеціальної теорії виступатимуть трансформаційні процеси.
Теорія повинна показати моделі трансформаційних змін та можливості їх
прогнозування. Звісно, що таку теорію можна назвати міжлисциплінарною,
оскільки трансформаційні зміни в окремих підсистемах суспільства не
можна розглядати у відриві одне від одного. Але, розглядаючи
трансформацію із соціологічної точки зору, можна виокремити специфічний
для соціології предмет розгляду. Предметом розгляду спеціальної
соціологічної теорії трансформаційних процесів виступатимуть соціальні
групи в період трансформації, їх зміни (виникнення одних, зникнення
інших і т.д.) й відповідні зміни в соціальній структурі системи,
соціальні відносини й, зрозуміло, суспільство як соціальна система, що
набуває якісно нових характеристик.

Для подальшої розробки теоретичних засад соціології трансформаційних
процесів розглянуто концепцію Дж.Тернера з проблем побудови соціальної
теорії, а також праці М. Лукашевича та М.Туленкова з питань елементів
соціологічної теорії. В соціологічній теорії виділені такі основні
компоненти: принципи дослідження об’єкту, понятійно-категоріальний
апарат, методи дослідження тощо. Саме вони і відіграють роль елементів
евристичного потенціалу теорії, тобто виявляються інструментом отримання
нового знання.

При розгляді принципів дослідження виявлено, що соціологія
трансформаційних процесів переймає всі загальнонаукові принципи, за
допомогою яких вона розвивається та отримує нове знання. До них
відносяться принцип об’єктивності, діяльності, детермінізму, історизму,
системності, оціночний принцип та деякі інші.

На основі аналізу шляхів теоретичного дослідження соціальних змін
показано, що понятійно-категоріальний апарат теорії трансформаційних
процесів залежить від тієї наукової парадигми, на основі якої
проводиться дослідження. Специфіка предмету дослідження зумовляє логіку
побудови понятійно-категоріального апарату теорії.

Центральне місце в понятійно-категоріальному апараті теорії
трансформаційних процесів займає поняття “соціальна трансформація”, яке
надає можливість характеризувати радикальний цілеспрямований перехід
суспільства від одного типу соціальної системи до іншого. В результаті
такого переходу виникає нова соціальна структура суспільства – й саме на
основі зміни цієї соціальної структури ми можемо говорити, що в певній
країні відбулися трансформації. Такий перехід цікавий тим, що його
впроваджує певний соціальний технолог. Поняття соціального технолога є
збірним і ним можуть виступати Президент країни, уряд (виконавча або
законодавча його гілки), а також певні їх комбінації. Поняття “соціальна
трансформація” фіксує процес, що торкається всіх сфер соціальної системи
та проходить на всіх рівнях суспільного життя, тобто в результаті такого
процесу виникає якісно нова соціальна система.

I

?

O

O

@ 1/4 x

@

@

@

ормаційних процесів було виведено на основі порівняння понять, що
фіксують соціальні зміни в суспільстві – “революція”, “еволюція”,
“реформа” та “соціальна трансформація”. Для такого порівняння були
використані роботи П.Штомпки, Т.Парсонса, О.Конта, К.Маркса, П.Сорокіна
та інших.

В поняття “еволюція” включають лише поступові кількісні зміни,
протиставляючи його розвитку, як якісному зрушенню, тобто революції. При
трансформації відбувається не тільки поступове кількісне накопичення
змін, а й утворення на основі цих змін якісно нової соціальної системи.
Революційні соціальні зміни істотно відрізняються від еволюційних.
Революційні зміни є радикальними, всезагальними, і, як правило,
спираються на насилля. Революція, як і трансформація, призводить до
виникнення нової соціальної системи. Але при трансформації відбувається
поступовий розвиток всіх елементів соціальної системи, накопичення
кількісних змін, потім поява якісних зрушень. В результаті цього
поступово формуються нові соціальні інститути, встановлюються нові
соціальні відносини та ін. На відміну від революції та трансформації,
реформою не здійснюються радикальні зміни в суспільстві. Тут йде мова
тільки про нововведення в певній сфері суспільства. В результаті
реформи, як і в результаті еволюції, ми не отримуємо якісно нової
соціальної системи. Трансформації здійснюються шляхом реформ, які
поступово проводяться на всіх рівнях суспільства та у всіх сферах.

На теоретичному рівні дослідження трансформаційних процесів доцільно
користуватися загальнонауковими методами, такими як аналіз, синтез,
індукція, дедукція, ідеалізація, моделювання, узагальнення,
абстрагування, історичний метод, логічний, гіпотетико-дедуктивний,
аксіоматичний та іншими. На емпіричному рівні дослідження соціальних
трансформацій потрібно користуватися відомими в соціології методами
збору та аналізу інформації, найпопулярнішим з яких є метод опитування.
Часто у цьому зв’язку використовують моніторингові дослідження, а також
користуються методами аналізу документів, спостереженням тощо.

У другому розділі – “Специфіка інтерпретації соціальних трансформацій в
контексті плюралізму соціологічних теорій” — розглянуто дві теоретичні
традиції вивчення трансформаційних процесів – системну та синергетичну.
Ці течії по-різному підходять до аналізу систем: теорія систем
концентрується на можливостях підтримки рівноваги в системах, тоді як
синергетика намагається аналізувати стани нерівноваги.

Системний аналіз, що має тривалу історію розвитку, є основою багатьох
сучасних соціологічних парадигм. Основи системної парадигми викладені з
урахуванням робіт Т.Парсонса.

В сучасній соціології існує чотири основні парадигми, в полі зору яких є
трансформаційні процеси. Ці парадигми відрізняються між собою за
евристичним потенціалом.

Модернізаційна парадигма, що вийшла з системної теорії, представлена в
основному роботами В.Цапфа та С.Катаєва. Модернізаційними теоріями
підкреслюється тісний взаємозв’язок між економічним розвитком та
демократизацією. На базі матеріалів великої кількості емпіричних
досліджень теоретики модернізаційної парадигми підтвердили тісну
кореляцію між екомонічним розвитком та рівнем демократизації в країні.

Найвідомішими структуралістами, що розглядали трансформаційні процеси, є
Баррінгтон Мур, Дітріх Рюшемайер та інші. Структуралістська парадигма
концентрує увагу на владних відносинах. Вона ілюструє шанси та
можливості діяльності, які пропонують певні соціальні структури
політичним акторам. Ці структури детермінують не тільки майбутній
розвиток, а й утворюють певний фільтр, який структурує поле та межі
діяльності. Саме в цих межах і можуть діяти політичні актори. На відміну
від модернізаційних концепцій структуралісти спроможні пояснити ті
регресивні процеси в розвинених суспільствах, що інколи призводять до
заміни демократичної системи диктатурою.

В рамках структуралістської парадигми викладено модель системної
трансформації Вольфганга Меркеля, яка є достатньо універсальною для
аналізу трансформаційних змін у всіх країнах, що стоять на шляху
трансформацій. Ця модель набуває також значного евристичного потенціалу,
оскільки складає основу для прогнозування соціальних трансформацій.

Деякі ідеї структуралістської парадигми наявні і в актортеоретичній
парадигмі, в якій з мікросоціологічної перспективи розглядаються
інтереси та діяльність окремих соціальних груп. Представники цієї
парадигми (Адам Пшеворскі, Гуіллермо О’Доннел, Філіп Шміттер та інші)
розглядають суб`єктивні відчуття, на основі яких формуються стратегії
діяльності акторів. Актортеоретична парадигма при дослідженні
трансформаційних процесів займається аналізом діяльності акторів на
різних стадіях зміни системи, інтеракцією акторів, вивченням їх цілей,
почуттів, дослідженням коаліцій, які утворюють актори і т.п.

Культуралістські теорії розглядають релігійно-культурні традиції та їх
можливий вплив на розвиток демократії. В центрі розгляду виступає
політична культура. До культуралістської парадигми входять теорії
соціального капіталу та цивільного суспільства. Найвідомішим
представником культурологічного напрямку є Клаус фон Байме, який
розглядає зміну політичної культури в Cхідній Европі, нову ідеологію і
т.д. Такі теорії розглядають цивільну культуру (вона може бути
налаштованою до демократії скептично чи толерантно), відношення держави
та релігії, а також морально-ціннісну систему певного суспільства,
соціальні традиції та історичний досвід. Значення громадянського
суспільства та державної культури в східноєвропейських країнах у рамках
трансформаційних досліджень дискутується представниками культурологічної
парадигми з різних аспектів.

На думку прихильників синергетичного напрямку системна теорія не могла
вирішити багатьох теоретичних проблем, які могли б бути розв’язані на
основі самоорганізаційних принципів. До таких проблем перш за все
відносять можливість пояснювати виникнення революцій у суспільстві.
Синергетична парадигма, представлена роботами Л.Бевзенко та Е.Ласло,
надає пояснення радикальним змінам в суспільстві з точки зору
активізації самоорганізаційних процесів. Саме для таких революційних
моментів історії і використовується поняття біфуркації. Проходження
нелінійної системи через біфуркаційну точку й подальша її
самоорганізація дає можливість конструктивно трактувати революційні
події.

Недоліки синергетичного аналізу полягають у неможливості прогнозувати
трансформаційні процеси. Приймаючи до уваги основні положення
синергетичної теорії, її особливе відношення до випадковостей
(флуктуацій), її заперечення детермінованості та причинності, можна
говорити лише про слабкий евристичний потенціал цієї парадигми у галузі
прогнозування трансформаційних процесів.

У третьому розділі – “Вектори трансформаційного процесу в сучасній
Україні” – проаналізовано проходження соціальних трансформацій на основі
моделі системної трансформації Вольфганга Меркеля.

За моделлю В.Меркеля було встановлено, що при розпаді політичного режиму
в Україні комбінувалися два основні процеси. З одного боку, це колапс
режиму, який розвивався у тогочасному Радянському Союзі. З іншого боку,
розпад тоталітарної радянської держави та виникнення ряду країн, які
одержали шанс побудувати демократію.

З перших днів проголошення незалежності в Україні однрочасно відбувалися
два процеси: розбудова української державності та руйнування політичної
системи минулого й впровадження демократичних відносин. Такий спосіб
переходу до демократії не був типовим для багатьох країн Західної
Европи. Там процеси державотворення, впровадження ринкової економіки та
демократичних відносин були розведені в часі. До того ж більшість країн
прийшла до демократії еволюційним шляхом. А в Україні потрібно було
“будувати” демократичні відносини, тобто проводити трансформацію
соціальної системи водночас у різних сферах – політичній, економічній,
духовній тощо.

Для проведення трансформації потрібно було створити модель
трансформування суспільства від одного типу соціальної системи до
іншого, не копіюючи західноєвропейські демократичні режими, а з
урахуванням національних, історичних особливостей України. На момент
розпаду Радянського Союзу такої моделі не існувало.

При аналізі фаз розвалу Радянського Союзу та демократизації в Україні
були використані роботи В. Кременя, Д. Табачника, В. Ткаченка,
Є.Головахи тощо. Для оцінки ситуації в Україні були також використані
дані моніторингово дослідження, проведеного Інститутом соціології НАН
України.

На основі результатів цього аналізу було встановлено, що на етапі
демократизації протистояння політичних акторів затримувало та
внеможливлювало подальший демократичний розвиток країни. Тому українське
суспільство було на межі реставрації старого режиму. За моделлю
В.Меркеля така ситуація в суспільстві свідчить про побудову демократії з
“дефектами”.

Стан демократизації в суспільсті був оцінений на основі запропонованих
Р.Далем ознак демократії в країні. Але ці інституціональні ознаки були
доповнені “соціологічними” ознаками, викладеними І. Бекешкіною. Ці
“соціологічні” показники використовують для країн, що прийшли до
демократії шляхом “переходу”. “Соціологічні” показники показують
відношення населення до демократичних інституцій.

В результаті аналізу цих показників встановлено, що за основими
інституціональними ознаками в Україні відбулася демократизація. Але при
врахуванні відношення населення країни до новоствореної демократії,
можна сказати, що фаза демократизації містила значні “дефекти” й тому
населення Україні на кінець 20 століття ще не цілком довіряло
демократичним інституціям.

ВИСНОВКИ

У сучасній соціології наявний соціальний запит на створення цілісної
соціологічної концепції трансформування українського суспільства. Це
пояснюється тим, що після розпаду Радянського Союзу перед вітчизняними
вченими постало чимало питань, пов’язаних з невідповідністю
понятійно-категоріального апарату науки новій соціальній реальності.
Така ситуація обмежує адекватність результатів дослідження
пострадянського суспільства. Отже, на часі розробка методології
комплексного науково обґрунтованого дослідження трансформування
соціальної системи. Загалом, дослідження соціальних трансформацій має
свою традицію в соціології, але вона є недостатньою для дослідження
соціальних трансформацій у пострадянському просторі. Зазначене
кристалізує сутність наукової проблеми даної роботи.

Перш за все саме поняття “соціальна трансформація” потребує визначення
та уточнення. Поняття “соціальна трансформація” фіксує процес
радикального цілеспрямованого переходу від одного типу соціальної
системи до іншого типу. Особливістю цього процесу є саме те, що він
сконструйований та скерований соціальним технологом. Соціальна
трансформація – це процес переходу від однієї соціальної системи до
іншої в результаті корінних економічних, соціальних та політичних
перетворень. Такий процес торкається всіх сфер суспільства, проходить на
всіх рівнях соціальної реальності, є цілеспрямованим та достатньо
довготривалим.

Поняття “соціальна трансформація” використовується часто для позначення
тих соціальних процесів, що відбувалися та відбуваються в країнах СНД.
Для того, щоб ці процеси пояснити, проаналізувати та спрогнозувати,
потрібна теорія, яка б давала комплексне знання. Предметом такої теорії
виступають соціальні групи в період трансформації, їх зміни (виникнення
одних, зникнення інших і т.д.) і відповідні зміни в соціальній структурі
системи, соціальні відносини між спільнотами, також соціальні інститути,
які теж перетворюються, й суспільство як соціальна система, яка набуває
якісно нових характеристик.

На основі аналізу шляхів теоретичного дослідження соціальних змін
показано, що понятійно-категоріальний апарат теорії трансформаційних
процесів залежить від наукової парадигми, на основі якої виконується
дослідження. Від специфіки предмета дослідження залежить логіка побудови
понятійно-категоріального апарату теорії. Трансформаційні процеси
доцільно розглядати з позицій системної та синергетичної парадигми.

В системній парадигмі вже існує декілька теорій, в полі зору яких лежать
трансформаційні процеси. Однією з цих теорій є структуралістська.
Структуралісти, вбачаючи привід до демократизації у зміні структури
влади в суспільстві, детально ілюструють шанси і можливості діяльності,
які пропонують певні соціальні структури політичним акторам. Аналіз
трансформації на Україні на основі структуралістської парадигми дає
можливість простежити розподіл зміни влади в Україні, проаналізувати
політичні кризи, межі діяльності політичних акторів тощо. Такий аналіз
допомогає зробити модель системної трансформації, розроблену
В. Меркелем, яка виявляється досить універсальною для того, щоб з її
допомогою аналізувати всі країни, що перебувають на трансформаційному
шляху.

Публікації з теми дисертації. Основні результати дисертації відображені
у 5 самостійних фахових публікаціях, які входять до переліку ВАК
України:

Ковтуненко Е. Про категоріальний статус поняття “соціальна
трансформація” в загальносоціологічній теорії // Соціальні виміри
суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 5. – К.: НАНУ, Інститут
соціології, 2002. – С.31-40.

Ковтуненко Е.С. Соціальні зміни: поняття та види // Методологія, теорія
та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник
наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного
університету ім. В.Н.Каразіна, 2002. – С.224-228.

Ковтуненко Е.С. Образ трансформаційних процесів в сучасних західних
соціологічних парадигмах // Соціологічні дослідження: збірник наукових
праць. – Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені
Володимира Даля, 2002, №1(2). – С. 97-103.

Ковтуненко Е.С. Аналіз основних понять теорії соціальних трансформацій
// Вісник КНУ ім.Т.Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка.
Вип.15-16. — К.: ВПЦ «Київський університет». — 2003. — С.78-81.

Ковтуненко Е.С. Методологічні проблеми соціологічного дослідження
трансформаційних процесів // Вісник КНУ ім.Т.Шевченка. Соціологія.
Психологія. Педагогіка. Вип.19. — К.: ВПЦ «Київський університет». —
2003. — С.10-13.

АНОТАЦІЯ

Ковтуненко Е.С. Евристичний потенціал соціологічної теорії
трансформаційних процесів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.01 – теорія та історія соціології. – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005.

Дисертацію присвячено концептуалізації трансформаційного процесу в
соціологічній теорії. В роботі визначається специфіка поняття “соціальна
трансформація” та досліджується його евримстичний потенціал. Доводиться
необхідність розробки соціології трансформаційних процесів як теорії
середнього рівня. Характеризуються основні принципи,
понятійно-категоріальний апарат та методи дослідження соціології
трансформаційних процесів. Встановлюється евристичний потенціал сучасних
соціологічних парадигм, в полі зору яких знаходяться трансформаційні
процеси. На основі моделі системної трансформації В. Меркеля
досліджується хід трансформацій в Україні.

Ключові слова: соціальна трансформація, теорія, демократизація,
системний аналіз, самоорганізація, принципи дослідження,
понятійно-категоріальний апарат.

АННОТАЦИЯ

Ковтуненко Э.С. Эвристический потенциал социологической теории
трансформационных процессов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.01 – теория и история социологии. Киевский
национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2005.

Диссертация посвящена концептуализации трансформационного процеса в
социологической теории. В работе определяется специфика понятия
“социальная трансформация” и исследуєтся его эвристический потенциал.
Доказывается необходимость разработки социологии трансформационных
процесов как теории среднего уровня. Характеризуются основные принципы,
понятийно-категориальный аппарат и методы исследования социологии
трансформационных процессов.

В диссертационном исследовании предлагается рассматривать понятие
“социальная трансформация” как фиксирующее радикальный целенаправленный
переход от одного типа социальной системы к другому типу. При этом
социальные трансформации проводятся социальным технологом (Президентом,
правительством и т.д.)

Для уточнения специфики понятия “социальная трансформация” в диссертации
предлагается сравнение его с другими понятиями, фиксирующими социальные
изменения. Понятие “социальная трансформация”, как и понятие
“революция”, фиксирует процесс, который радикально изменяет тип
социальной системы. Но понятие “революция” используется для обозначения
насильственного перехода к новой системе. В отличие от понятия
“эволюция”, понятие социальная трансформация обозначает
целенаправленный и управляемый процесс социальных изменений. Понятие
“реформа”, в отличие от понятия “социальная трансформация”, фиксирует
процесс изменений в какой-то отдельной общественной сфере. При помощи
реформ всех сфер общества и осуществляются социальные трансформации.

В диссертации исследуется эвристический потенциал современных
социологических парадигм, оперирующих понятем трансформационного
процесса. В русле системного анализа рассматриваются модернизационная,
структуралистская, актортеоретическая и культуралистская парадигмы.
Социальная трансформация рассматривается также с точки зрения
синергетического анализа. В диссертационной работе сравнивается
эвристический потенциал этих двух возможностей изучения
трансформационных процесов.

В работе обосновывается преимущество модели системной трансформации
В. Меркеля. На основе данной модели проводится анализ трансформационных
процессов на Украине. Исследуются причины развала Советского Союза,
особенности путей и способов демократизации на Украине, специфика
консолидации социальной системы.

ANNOTATION

Kovtunenko E.S. Heuristic potential of the sociological theory of
transformation processes.- Manuscript.

The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological
Sciences. — 22.00.01 – Theorie and history of sociology. Taras
Shevchenko Kyiv National University . — Kyiv, 2005.

The dissertation conceptualizes the transformation process in
sociological theory. The dissertation defines the peculiarities of the
notion “social transformation”. The necessity of the development of the
sociology of transformation processes as a middle-range theory. Has been
proven major principles, conceptual apparatus and research methods of
the sociology transformation processes have been characterized.
Heuristic potential of sociological paradigms dealing with
transformation processes have been researched. The transformation
processes of the Ukrainian society have been analyzed on the basis of
the Wolfgang Merkel’s model systemic transformation.

Keywords: social transformation; democratisation; theory of
transformation; analysis of system; self organization; principles of
examinations; conception of transformation.

PAGE \* Arabic 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *