.

Порушення антиоксидантної, імунної і детоксикаційної систем організму за умов експериментальної печінково-ниркової недостатності та шляхи їх корекції

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
130 3291
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

КОРИЛЬЧУК Тарас Богданович

УДК 612.015/,017-02:616.56+616.61-008.64-185]-092.9

Порушення антиоксидантної, імунної і детоксикаційної систем організму за
умов експериментальної печінково-ниркової недостатності та шляхи їх
корекції

14.03.04.-патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті
імені І.Я. Горбачевського, МОЗ України.

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор

Шманько Володимир Васильович,

Тернопільський державний
медичний університет

імені І.Я.Горбачевського МОЗ
України,

професор кафедри фармакології з
клінічною

фармакологією і фармацією та
фармакотерапією

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Гудима Арсен Арсенович, Тернопільський
державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України,
завідувач кафедри медицини катастроф та військової медицини.

Доктор медичних наук, професор Роговий Юрій Євгенович, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри фізіології.

Захист відбудеться 26 жовтня 2007 року о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, майдан Волі,1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 8).

Автореферат розісланий 22 вересня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з факторів зростання захворюваності людей на
даний час є суттєве погіршення екологічної ситуації (Ю.І. Губський,
2004; Н.В. Літвінова, 2000). Це, в першу чергу, стосується патології
гепатобіліарної системи, оскільки печінка є центральними органом, який
забезпечує процеси детоксикації організму (М.С. Игнатов и соавт., 2003),
а також органів сечовидільної системи, які є найбільш вразливими по
відношенню до ендогенних та екзогенних токсинів, тому що більшість
токсичних речовин виводиться через нирки (С.В. Гірін, 2002). Зменшення
виділення токсичних метаболітів призводить до їх затримки в організмі й
посилення їх пошкоджуючої дії, що сприяє розвитку гострої або хронічної
печінково-ниркової недостатності. Клінічні прояви поєднаного токсичного
ураження печінки й нирок зустрічаються більше ніж у 30 % випадків
гострих отруєнь (Ю.И. Губский, 2002). Вивчення механізмів патологічних
процесів при токсичних ураженнях цих органів, як і розвитку
печінково-ниркової недостатності на рівні клітин, органел, мембран і
ферментів, є актуальним завданням теоретичної медицини, розв’язання
якого дозволить наблизитись до розуміння молекулярно-біологічних
закономірностей патологічних змін в органах під впливом патогенних
агентів. Це буде сприяти розробці більш ефективного лікування
печінково-ниркової недостатності, оскільки на сьогодні воно залишається
незадовільним, а летальність при цьому стані досягає 50-75 % (Е.А.
Лужников, Л.Г. Костомаров, 2001).

Виходячи із сучасних уявлень про те, що більшість патологічних процесів
у печінці та нирках обумовлено зміною антиокиснювальної активності й
посилення процесів перекисного окиснення, перспективним є застосування
антиоксидантів у комплексному лікуванні печінково-ниркової
недостатності. У цьому плані особливий інтерес викликають мікроелемент
селен і його сполуки, що мають антиоксидантні властивості (К.О. Шарипов,
2002).

Іншим напрямком фармакотерапії токсичних уражень печінки, який базується
на уявленні про наявність функціонального взаємозв’язку між
детоксикаційною та імунною захисними системами організму, а також на
фактах участі аутоімунних процесів у патогенезі екзотоксикозів, є
використання імуномодулюючих препаратів (О.М. Мінак, 2003). В
літературі практично не зустрічаються повідомлення про вплив
імуномодуляторів на ті фундаментальні молекулярні процеси, порушення
яких за отруєння ксенобіотиками якраз і призводять до розвитку
патоморфологічної і патобіохімічної картини гепато-ренальної
недостатності.

Зростання концентрації токсичних сполук різного генезу в організмі та
нездатність фізіологічних систем детоксикації (печінка, нирки)
знешкодити або метаболізувати й вивести їх зумовлює доцільність
використання сорбційних методів детоксикації, зокрема ентеросорбції
(В.В. Стрелко и соав., 2003).

Патогенез печінково-ниркової недостатності, викликаної комбінованим
уведенням тетрахлорметану та етиленгліколю, повністю не з’ясований.
Зокрема, не встановлена роль порушень захисних систем організму, не
досліджено стан мембранних структур, не вивчено механізми комбінованої
дії тетрахлорметану й етиленгліколю на стан імунної системи та показники
ендогенної інтоксикації. Дані про способи лікування гепато-ренальної
недостатності за комбінованої дії тетрахлорметану й етиленгліколю
малочисельні і суперечливі. Це визначає актуальність проведених нами
експериментальних досліджень та вказує на доцільність пошуку нових
способів корекції викликаних патологічних змін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний
напрямок дослідження є фрагментом планової науково-дослідної роботи
Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.
Горбачевського “Вивчення патогенетичних основ поєднаної патології
гастродуоденальної і гепатобіліарної системи у дітей і дорослих з метою
розробки оптимальних методів лікування” (№ державної реєстрації
0100U001943). У виконанні якої автор провів дослідження стосовно
гепатотоксичного впливу ксенобіотиків та експериментально апробував
схеми корекції цих порушень.

Тема дисертації затверджена проблемною комісією “Патологічна фізіологія
та імунологія”, витяг з протоколу № 52 від 13 квітня 2006 року.

Мета і завдання дослідження. З’ясувати особливості функціонування
захисних систем організму за умов печінково-ниркової недостатності,
зумовленої комбінованою дією тетрахлорметану і етиленгліколю, а також
розробити ефективні схеми корекції порушень цих систем.

Завдання дослідження:

Встановити рівень активності процесів ліпопероксидації і стан ферментної
та неферментної ланок антиоксидантної системи за умов ізольованого
введення тетрахлорметану і етиленгліколю та їх комбінованого
застосування.

З’ясувати стан імунної системи у тварин з печінково-нирковою
недостатністю хімічної етіології.

Дати оцінку показникам вираженості ендогенної інтоксикації за умов
комбінованого застосування тетрахлорметану й етиленгліколю.

Встановити вплив препарату селену на стан антиоксидантної, імунної та
детоксикуючої систем захисту у тварин з печінково-нирковою
недостатністю, викликаною комбінованим уведенням тетрахлорметану та
етиленгліколю.

Дослідити ефективність настойки ехінацеї для корекції захисних систем
організму за умов печінково-ниркової недостатності хімічної етіології.

Встановити можливість корекції порушень захисних систем організму,
викликаних комбінованим уведенням тетрахлорметану і етиленгліколю, за
допомогою ентеросорбента полісорбу.

Провести порівняльний аналіз ефективності легалону з препаратами селену,
ехінацеї та полісорбу при експериментальній печінково-нирковій
недостатності хімічної етіології.

Обґрунтувати доцільність використання комбінації препаратів селену,
ехінацеї та полісорбу для корекції порушень захисних систем організму
тварин з печінково-нирковою недостатністю хімічної етіології.

Об’єкт дослідження – печінково-ниркова недостатність, викликана
комбінованим уведенням чотирихлористого вуглецю і етиленглікою.

Предмет дослідження – стан ліпідної пероксидації, антиоксидантного
захисту, гуморального імунітету, ендогенної інтоксикації у тварин з
експериментальною печінково-нирковою недостатністю хімічної етіології.
Визначення ефективності препаратів селену, ехінацеї, полісорбу та їх
комбінації з метою корекції показників захисних систем організму тварин
з печінково-нирковою недостатністю.

Методи дослідження. Біохімічні – для визначення показників перекисного
окиснення ліпідів, антиоксидантної системи, вираженості ендогенної
інтоксикації та гуморального імунітету; морфологічні – для дослідження
структури тканин печінки і нирок в умовах норми і патології;
статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше з’ясовано роль провідних
ланок патогенезу експериментальної печінково-ниркової недостатності,
викликаної комбінованим введенням тетрахлорметану та етиленгліколю.

Показано, що деструктивний процес у печінці та нирках пов’язаний з
різким зниженням у них сульфгідрильних груп, активності
супероксиддесмутази, вмісту токоферолу та нагромадженням циркулюючих
імунних комплексів та імуноглобулінів класів А, М, G, маркерів
ендогенної інтоксикації, азотистих продуктів креатиніну і сечовини та
зниження їх концентрації в сечі.

Вперше з’ясовано, що введення в період розвитку печінково-ниркової
недостатності препаратів селену та полісорбу знижує активність процесів
ліпопероксидації, покращує систему антиоксидантного захисту, зменшує
вираженість токсичного синдрому, а ехінацеї – сприяло зниженню вмісту
імунних комплексів та концентрації в крові імуноглобулінів А, М, G.
Доведено, що ефективність досліджуваних середників значно вища при
комбінованому використанні препаратів селену, полісорбу та ехінацеї, що
пов’язано з одночасним впливом на різні патогенетичні ланки ушкоджень
печінки та нирок за умови токсичного впливу тетрахлорметану та
етиленгліколю.

Практичне значення одержаних результатів. Результати експериментальних
досліджень дозволили патогенетично обґрунтувати використання з метою
корекції при токсичних ураженнях печінки і нирок тетрахлорметаном та
етиленгліколем селеновмісних антиоксидантів, імуномодулятора рослинного
походження та ентеросорбції. Зокрема доведена можливість застосування
“Селен-хелату”, есберітоксу та полісорбу як ефективних засобів корекції
порушень захисних систем організму в умовах експериментальної
печінково-ниркової недостатності хімічного генезу. Експериментально
показана доцільність комбінованого застосування досліджуваних
препаратів, які ефективніше нормалізують показники захисних систем
організму в уражених тварин, а також попереджують порушення функції
печінки і нирок. Результати роботи впроваджені у навчальний процес і
використовуються в науково-дослідній роботі на кафедрах Тернопільського
державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського,
Тернопільського національного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка, Львівського державного медичного університету імені
Данила Галицького, Івано-Франківського державного медичного
університету, Вінницького державного медичного університету імені М.І.
Пирогова, що підтверджено актами на впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведені експериментальні
дослідження, статистична обробка результатів, написання та оформлення
дисертації. Лабораторні дослідження проведено на базі Центральної
науково-дослідної лабораторії Тернопільського державного медичного
університету імені І.Я. Горбачевського, за що автор виносить щиру подяку
співробітникам за створення належних умов і сприяння. Формулювання
завдань та інтерпретацію результатів здійснено разом з науковим
керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
оприлюднено на науково-практичній конференції “Досягнення і невирішені
питання гастроентерології” (Харків, 1998 р.); на підсумковій науковій
конференції Тернопільської державної медичної академії імені І.Я.
Горбачевського “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”,
(Тернопіль, 1999 р.); на ІІ, ІV міжнародному конгресі молодих вчених і
студентів (Тернопіль, 1998, 2000 роки); міжнародній науково-практичній
конференції “Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 2005); ІХ міжнародній
науково-практичній конференції “Наука та освіта – 2006”
(Дніпропетровськ, 2006); І міжнародній науково-практичній конференції
“Наука и технологи: шаг в будуще – 2006” (Белгород, 2006); міжнародному
медико-фармацевтичному конгресі “Ліки та життя” (Київ, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових робіт. Основні
фрагменти досліджень викладені у п’ятьох фахових виданнях,
рекомендованих ВАК України, і дев’ять – в матеріалах наукових
конференцій і конгресів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
154 сторінках комп’ютерного друку, з яких 118 сторінок займає основний
текст і складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку
використаних джерел та додатків. Робота ілюстрована 30 таблицями та 22
рисунками. Список літератури містить 285 джерел, з яких 202 надруковані
кирилицею, 83 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження З метою реалізації поставлених завдань
проведено досліди на 240 білих нелінійних щурах-самцях масою
0,14-0,18 кг. Тварин утримували в віварії Тернопільського
державного університету імені І.Я.Горбачевського. Годування щурів
проводили відповідно до норм інституту харчування АМН України,
призначених для даного виду тварин (Наказ МОЗ СРСР № 1179 від 10 жовтня
1983 року. – “Об утверждении нормативов затрат кормов для лабораторных
животных в учреждениях здравоохранения”). Догляд за тваринами та всі
маніпуляції проводили у відповідності з положенням “Європейської
конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для
експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1986 р.), а також
“Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених
першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001р.) та вимог додатку
до “Правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин”,
затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я № 755 від 12 серпня
1977 р. “Про заходи щодо подальшого удосконалення організаційних форм
роботи з використанням експериментальних тварин”. Комісією з питань
біоетики Тернопільського державного медичного університету (протокол №
11 від 2006 р.), порушень морально-етичних норм при проведенні
науково-дослідної роботи на експериментальних тваринах не виявлено.

Всі піддослідні тварини були поділені на такі групи: 1 – контроль (28
тв.), 2 – тетрахлорметан (24 тв.), 3 – етиленгліколь (24 тв.), 4 –
тетрахлорметан + етиленгліколь (24 тв.), 5 – тетрахлорметан +
етиленгліколь + полісорб (28 тв.), 6 – тетрахлорметан + етиленгліколь +
“Селен-хелат” (28 тв.), 7 – тетрахлорметан + етиленгліколь + есберітокс
(28 тв.), 8 – тетрахлорметан + етиленгліколь + “Селен-хелат” +
есберітокс + полісорб (28 тв.), 9 – тетрахлорметан + етиленгліколь +
легалон (28 тв.).

Модель експериментального токсичного ураження тетрахлорметаном
викликалася за допомогою підшкірного введення токсиканта у дозі 4 мл/кг
у вигляді 50 % розчину на рослинній олії щоденно протягом чотирьох
діб (А.А. Гудима, М.С. Гнатюк, 1998; А.С. Саратиков и другие, 2003).
Токсичне ураження етиленгліколем викликали шляхом введення 1 % розчину
його протягом семи діб з питною водою (Е.Ю. Бонитенко, 2003).

Комбіноване ураження тетрахлорметаном і етиленгліколем моделювали шляхом
уведення тваринам тетрахлорметану підшкірно в дозі 4 мл/кг у вигляді 50
% розчину на рослинній олії щоденно протягом чотирьох діб і з тієї ж
самої доби 1 % розчину етиленгліколю з питною водою протягом семи діб,
що призводить до виражених патологічних змін у печінці і нирках з
порушенням їх фільтраційної та реабсорбційної функції. Дослідження
проводили на восьму добу.

Як засоби корекції токсичних уражень тетрахлорметаном і етиленгліколем
використовували полісорб (порошок для приготування суспензії по 12 г,
Джанкойсько-Сивашський ДЕЗ, АР Крим, Україна), який вводили
внутрішньошлунково у вигляді водної суспензії, селеновмісний препарат
“Селен-Хелат” (APOZEMA, Німеччина) у дозі 50 мг/кг з третьої по сьому
доби експерименту внутрішлунково у вигляді 1 % крохмальної суспензії.
Імуномодулюючий засіб – настойка кореня ехінацеї пурпурової (ESBERITOX)
(Schaper & Brummer, Німеччина) вводилась у дозі 20 мл/кг маси тварини
інтрагастрально з третьої по сьому добу досліду. Комбіноване введення
препаратів проводили за наступною схемою: полісорб у дозі 500 мг/кг
внутрішньошлунково зондом з четвертої по сьому добу експерименту за 3
год до введення препарату селену та есберітоксу, “Селен-хелат” у дозі 50
мг/кг з четвертої по сьому добу експерименту внутрішньошлунково зондом
через 3 год після введення полісорбу, есберітокс у дозі 20 мг/кг
внутрішньошлунково зондом з четвертої по сьому добу експерименту разом
із препаратом селену. Легалон вводили внутрішньошлунково з четвертої
по сьому добу експерименту у дозі 40 мг/кг. Гострі досліди
проводили через 24 год після останнього введення корегувальних агентів.
Евтаназію проводили пiд легким ефiрним наркозом.

Активність аланінамінотрансферази (АлАТ) в сироватці крові визначали за
методом Reitman-Frankel. Активність процесів вільнорадикального
окиснення досліджували у тканині печінки й нирок, а саме малонового
диальдегіду (МДА) та дієнових кон’югат (ДК) у гомогенатах печінки і
нирок проводили за методом Z. Placer.

У гомогенатах печінки і нирок визначали активність (СОД), вміст
сульфгідрильних і дисульфідних груп, вітаміну Е. Концентрацію вітаміну Е
визначали флюориметричним методом. Концентрацію імуноглобулінів класів
А, М, G визначали біохімічним методом згідно Badin, Ronsellet у
модифікації Є.І.Ларського і М.П.Кравченко. Циркулюючі імунні комплекси
(ЦІК) визначали за методикою Ю.А.Гриневича і А.Н.Алферової. Стан
ендогенної інтоксикації оцінювали за вмісту МСМ, які визначали при
довжині хвилі 254 нм (МСМ1) і 280 нм МСМ2), за методом Н.І.Габріеляна і
співавт. Визначали креатинін по кольоровій реакції Яффе (метод Поппера)
і сечовину в сироватці крові і сечі. Морфологічні дослідження печінки і
нирки проводились під світловим мікроскопом традиційно підготовлених
зрізів забарвлених гематоксилін-еозином.

Всі цифрові результати підлягали статистичній обробці
загальноприйнятими методами з розрахунком середнього арифметичного (М),
стандартної похибки середнього арифметичного, t – критерію Ст’юдента,
рівня значущості Р. Зміни вважали достовірними при р0,05), а при
введенні етиленгліколю та тетрахлорметану одночасно показник МДА зростав
у 2,5 раза (Рoe? Ae l ? ?   gd?TG `„Aa$   c ¤ ¦ ? ? E E o u OO0,05). Дослідження процесів перекисного окиснення ліпідів у печінці
та нирках також засвідчило наявність в ехінацеї певної антиокиснювальної
активності. Так, вміст МДА у печінці знизився під впливом ехінацеї на
62,5 %, а ДК – на 21 %, що було достовірно меншим, ніж в уражених
тварин, котрим медикаментозну корекцію не проводили (P0,05). Kонцентрація МСМ2 зменшувалася на 65,8 % (P0,05), а у групі з застосуванням легалону – на 7 % (Р>0,05).

Досліджувана нами комбінація препаратів у значно більшій мірі, ніж
кожний препарат окремо, впливала на нормалізацію показників ліпідної
пероксидації в печінці та нирках. Так, вміст МДА у печінці знизився в
1,7 рази, ніж в нелікованих тварин. Встановлено, що поєднане
застосування препаратів зумовлює на 24,0 % більше зниження цього
показника, в порівнянні з групою тварин, які одержували легалон. Вміст
МДА нирки під впливом комбінованого застосування коригуючих середників
зменшився у 5 разів і фактично досягнув рівня контрольної групи.
Отримано, що комбіноване застосування препаратів ехінацеї, полісорбу та
селену на 66,7 % мало вищі показники за групу з легалоном, за даними МДА
нирок.

Позитивні результати нами зафіксовані й під впливом комбінування
препаратів і при визначенні ДК печінки та нирок. Так, вміст ДК у печінці
зменшився в 2,1 рази під впливом комбінації коригувальних середників.
Порівняння впливу легалону та комбінації препаратів вказувало, що група
з застосуванням селену, ехінацеї та полісорбу ефективніша за даними ДК
печінки на 25,0 %, а нирок – на 26,9 %. Аналіз динаміки показників ДК
нирок під впливом комбінацій препаратів засвідчив зниження в 1,6 рази
порівняно до групи уражених тварин. Вміст вільних SH-груп у печінці зріс
в 1,7 рази стосовно групи ураження, а при використанні легалону
показники були на рівні контролю. Порівнюючи групу з застосуванням
легалону та групу з комбінуванням препаратів, ми з’ясували, що препарати
селену, полісорбу та ехінацеї в 1,3 раза ефективніші за групу з
легалоном. Рівень S-S-груп знизився в 1,6 раза під впливом комбінованих
середників, а під впливом легалону 1,2 раза, тобто комбіноване введення
середників на 24,2 % виявилося дієвіше за групу з легалоном. Активність
СОД при введенні селену, полісорбу та ехінацеї в порівнянні з ураженими
тваринами підвищилась в 1,9 рази, що на 21,5 % вище, ніж після введення
легалону. Вміст вітаміну Е під впливом комбінації препаратів зріс в 1,5
рази (Р>0,05).

Аналіз показників антиоксидантної системи захисту в нирках за даних умов
також вказував на позитивну динаміку змін при застосуванні селену,
полісорбу та ехінацеї при токсичному ураженні органів. Свідченням того
було зростання вмісту вільних SH-груп. Порівнюючи групи комбінованого
введення лікувальних середників було виявлено більшу ефективність на
16,0 %, ніж при застосування легалону. Відмічено при цьому зниження
S-S-груп під впливом комбінацій препаратів у 2 рази порівняно з групою
контролю. Препарат полісорб, селен та ехінацея виявилися на 22,6 %
дієвіші при комбінованому їх застосуванні, ніж введення легалону.
Активність СОД зросла в 1,8 рази і практично досягнула рівня
контрольних тварин (P>0,05), а це на 10,7 % вище за введення легалону,
особливе значення в активації цього ферменту мав препарат ехінацеї.
Вміст вітаміну Е підвищувався у порівнянні з ураженими щурами в 1,5
рази, під впливом комбінованої дії середників. Комбінація селену,
полісорбу та ехінацеї за підрахунками, виявилася ефективнішою за легалон
на 12,8 %.

Досліджуваний нами комплекс препаратів виявився ефективнішим в
нормалізації показників гуморального імунітету, ніж при окремому
застосуванні цих середників. Так, концентрація в крові ЦІК зменшилася у
2,4 рази стосовно уражених тварин. Порівнюючи групу комбінованих
середників та групу з легалоном виявилося, що перша ефективніша на
42,3 %. Окреме введення досліджуваних нами середників не призводило до
нормалізації вмісту імуноглобулінів. Однак їх комбінація дозволила
нормалізувати ці показники. Зокрема вміст Ig A зменшився в 1,5 рази і
майже досягнув рівня контрольних тварин. Концентрація Ig G та Ig M
знижувалась відповідно в 1,3 та 2,4 рази. Обидва показники не
відрізнялись від контролю, що вказує на виражений імуномодулюючий ефект
даної комбінації. Група з легалоном виявилася менш ефективною, за
показниками імуноглобулінів класу А, G та M на 27,3, 19,5, і 40,7 % у
порівнянні з групою, що отримувала комбіноване лікування.

При аналізі показників ендогенної інтоксикації, нами також виявлено
потенціюючий ефект досліджуваної комбінації. Під впливом коригуючого
комплексу виявлено зменшення концентрації МСМ1 на 38,0 %, ніж в уражених
тварин. Дана комбінація мала більш виражений позитивний вплив, ніж
легалон на 18,4 %. Вміст МСМ2 під впливом комбінацій полісорбу, селену
та ехінацеї зменшився на 76,5 % від рівня уражених тварин, що
статистично достовірно, ніж при окремому введенні кожного з препаратів.
Причому введення комбінації цих середників, має на 28,5 % вищі
показники, ніж при використанні легалону (P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020