Порівняльна оцінка операції депорталізації та пересадки культур клітин підшлункової залози при цукровому діабеті (експеримен-тальне дослідження) (авто

ІНСТИТУТ НЕВІДКЛАДНОЇ І ВІДНОВНОЇ ХІРУРГІЇ

ІМ. В.К. ГУСАКА АМН УКРАЇНИ

МИХАЙЛІЧЕНКО ВЯЧЕСЛАВ ЮРІЙОВИЧ

УДК 616.379-008.64.089-06

Порівняльна оцінка операції депорталізації та пересадки культур клітин
підшлункової залози при цукровому діабеті (експериментальне дослідження)

14.01.03 – хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті невідкладної і відновної хірургії ім. В.К.
Гусака АМН України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Міміношвілі Омарі Ісідорович, заступник
директора з лікувальної роботи Інституту невідкладної і відновної
хірургії ім. В.К. Гусака АМН України, завідувач кафедри шпитальної
хірургії Донецького державного медичного університету ім. М. Горького
МОЗ України.

Офіційні опоненти:

— доктор медичних наук, професор Калита Микола Якович, Інститут хірургії
та трансплантології АМН України, завідувач відділу трансплантації та
хірургії печінки;

— доктор медичних наук, професор Грінцов Олександр Григорович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
завідувач кафедри госпітальної хірургії

Провідна установа: Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН
України, м. Харків

Захист відбудеться 30.03. 2004 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.559.01 в Інституті невідкладної і
відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України за адресою: 83045, м.
Донецьк, пр. Ленінський, 47.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту невідкладної і
відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України за адресою: 83045, м.
Донецьк, пр. Ленінський, 47.

Автореферат розісланий 28.02.2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д.мед.н.
О.А.Штутін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В даний час цукровий діабет (ЦД) займає третє місце
серед причин високої інвалідизації та смертності хворих після
серцево-судинних і онкологічних захворювань (Дєдов І.І. та співавт.,
2001). За розрахунками експертів ВООЗ, очікується значне збільшення
захворюваності на ЦД серед осіб після 25 років. Так, число хворих цієї
вікової категорії в період з 1995 по 2025рр. зросте з 135 млн. чол. до
300 млн. (WHO, 1994).

Незважаючи на визначні досягнення сучасної діабетології, проблеми
забезпечення стабільності перебігу ЦД і боротьби з вторинними
ускладненнями цього розповсюдженого захворювання як і раніше залишаються
актуальними (Шумаков В.І. та співавт., 1998). Складність вирішення цих
питань обумовлена значною мірою порушенням адекватного надходження
інсуліну в портальну систему внаслідок прогресування аутоімунного
інсуліта, з одного боку, і гормональним дисбалансом — з іншого (Волков
І.Є. та співавт.,1998). Сучасна інсулінотерапія та інші консервативні
методи лікування ЦД дозволили купірувати ранні ускладнення даного
захворювання (гострий кетоацидоз, гіперосмолярну кому та інш.), однак не
запобігають розвитку і прогресуванню пізніх ускладнень (нефропатія,
ретинопатія, ангіопатія та інш.), що ведуть до ранньої інвалідизації та
смертності (Дєдов І.І., 1995; Єфімов А.С., 1989; Ковальов А.А., 1999).
Вищевказані факти виправдують усі спроби хірургічної корекції порушень
обміну та ранніх і пізніх ускладнень ЦД.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація є
фрагментом планової науково-дослідної роботи відділу експериментальної
хірургії та лабораторної діагностики Інституту невідкладної і відновної
хірургії ім. В.К. Гусака АМН України “Експериментально-клінічне
обгрунтування оптимізованих хірургічних засобів трансплантаційного
лікування цукрового діабету” (держ. реєстрація №0199U000517), що
виконувалась в період 1999-2001рр.; кафедри мікробіології, вірусології
та імунології і кафедри шпитальної хірургії №1 Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького “Дослідження
імунонейроендокринних порушень при ендокринній недостатності
підшлункової залози і корекція їх трансплантацією фетальних тканин”
(держ. реєстрація №0101U007988), що виконується в період 2002-2005
років, у рамках цієї НДР здобувач є відповідальним виконавцем. Робота
виконана у рамках Гранта Президента України №19 за 2002 рік “Лікування
та профілактика цукрового діабету”, керівником якого є автор даної
дисертації.

Тема дисертації була затверджена на засіданні Вченої Ради Інституту
невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України 14 травня
2002 року, протокол №4.

Мета дослідження. Підвищення ефективності корекції цукрового діабету за
допомогою хірургічних методів шляхом порівняльної оцінки їх в
експерименті.

Завдання дослідження:

1.Вивчити ендокринні порушення на тваринах при алоксановому цукровому
діабеті.

2.Дослідити вплив депорталізації крові підшлункової залози і
трансплантації культури клітин підшлункової залози на рівень інсулярних
та контрінсулярних гормонів.

3.Вивчити ефективність комбінованих методів хірургічної корекції
цукрового діабету.

4.Провести порівняльну комплексну оцінку досліджуваних методів
хірургічної корекції дисбалансу інсулярних та контрінсулярних гормонів
при цукровому діабеті.

Об’єкт дослідження: безпородні лабораторні щури, яким на тлі
алоксанового діабету проводилася трансплантація культури клітин
підшлункової залози, безпородні собаки, яким також на тлі
експериментального діабету проводилася операція депортализації крові.

Предмет дослідження: показання, методи і терміни проведення хірургічних
ендокринокоригуючих втручань у тварин з експериментальним діабетом.

Методи дослідження: біохімічні, гістологічні методи використані для
визначення впливу оперативних ендокринокоригуючих втручань на організм у
цілому і деякі органи зокрема, визначення ефективності оперативних
втручань; математичні — для статистичної обробки отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів:

— вперше розроблено модель алоксанового діабету, що дозволяє викликати
захворювання в 98% тварин з 5% смертністю, що супроводжується в 100%
розвитком діабетичної ангіопатії;

— вперше досліджено комплексні порушення контрінсулярних гормонів у
тварин з алоксановим діабетом;

— вперше вивчено вплив операції депорталізації крові підшлункової
залози, трансплантації культур клітин підшлункової залози і симультанної
операції депорталізації з трансплантацією культури клітин підшлункової
залози на ендокринну систему тварин в експерименті;

— вперше оцінено вплив інсулярних і контрінсулярних гормонів на перебіг
алоксанового діабету тварин;

— вперше досліджені побічні ефекти операції депорталізації і
симультанної операції депорталізації підшлункової залози з
трансплантацією культури клітин підшлункової залози;

— вперше встановлені ступінь компенсації і терміни функціонування
досліджуваних методів хірургічної корекції цукрового діабету тварин в
експерименті.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані в ході виконання
роботи результати з`являються підгрунтуванням для можливого впровадження
хірургічних методів корекції цукрового діабета в хірургічних,
ендокринологічних і трансплантологічних спеціалізованих відділеннях, а
також використовувати в педагогічному процесі на кафедрах шпитальної
хірургії, трансплантології медичних вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні мети і задач
дослідження, виборі методик і здійсненні наукових і експериментальних
досліджень, обстеженні тварин за допомогою сучасних методів
інструментальної та лабораторної діагностики, їхньому трактуванні,
розробці із співавторами нових методів хірургічного лікування цукрового
діабету, практичній реалізації їх в умовах експерименту. Автором
оперовано 100% тематичних тварин. Біохімічні дослідження проведені із
співробітниками відділу біохімічних досліджень ЦНДЛ ДонДМУ ім. М.
Горького та лабораторії фундаментальних досліджень ІНВХ ім. В.К. Гусака
АМНУ, гормональний статус визначався у відділі молекулярно-генетичних
досліджень ЦНДЛ ДонДМУ ім. М. Горького. Гістологічні дослідження
проведені в лабораторії фундаментальних досліджень ІНВХ ім. В.К. Гусака
АМН України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
повідомлені на конференціях і конгресах: Національній конференції
молодих вчених “Актуальні питання діагностики і лікування невідкладних
станів” (Донецьк, 2000), ІІ з’їзді трансплантологів України (Київ,
2000), конференції „Патофізіологія органів і систем. Типові патологічні
процеси” (Москва, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції
студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної,
експериментальної і профілактичної медицини” (Донецьк, 2001),
Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених
“Актуальні проблеми клінічної, експериментальної і профілактичної
медицини” (Донецьк, 2002), Всеукраїнській конференції молодих вчених і
студентів “Актуальні питання невідкладної і відновної медицини” (Ялта,
2002), науково-практичній конференції “Актуальні питання профілактичної
медицини ХХІ століття” (Донецьк, 2002), II Всеукраїнській конференції
„Трансплантологія сьогодні” (Донецьк, 2002), Всеукраїнській
науково-практичній конференції студентів і молодих вчених (Донецьк,
2003), ІV міжнародній конференції студентів і молодих вчених
“Медицина-здоров’я 21 століття” (Дніпропетровськ, 2003), Міжнародній
конференції “Трансплантація клітин і тканин” (Івано-Франківськ-Яремче,
2003), на науково-практичній конференції “Нове в хірургії 21 століття”
(м.Київ, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 друкованих праць, з них
9 — у виданнях реєстру ВАК України, отримано 4 патента України на
винахід.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, чотирьох глав власних досліджень, аналізу отриманих
результатів, висновків, списку використаної літератури. Робота викладена
на 168 сторінках машинописного тексту, містить 39 малюнків і 32 таблиці.
Список літератури включає 192 назви робіт, з них 72 російською і
українською мовами, і 120 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження. В основу роботи покладені дослідження і
лікування тварин у відділі експериментальної хірургії і лабораторної
діагностики Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака
АМН України з 1999 по 2003рр.

Робота виконувалася на 2 видах лабораторних тварин — собаках і щурах.
Методи моделювання патологічного процесу, обстеження, лікування щурів та
собак відповідають положенню про етику щодо виконання експериментів на
тваринах. Після формування моделі цукрового діабету (в експеримент брали
тварин із ЦД середньої ваги, рівень глюкози в крові від 8 до 14 ммоль/л)
зникнення токсичного ефекту алоксану (30 доба). Оперативні втручання на
тваринах виконувались в умовах внутрішньом‘язового ксілознокаліпсолового
наркозу.

Перша частина дослідження була проведена на собаках, які були
підрозділені на 3 групи (по 20 тварин у кожній): 1 група — тваринам на
фоні діабету виконували операцію депорталізації з формуванням судинного
анастомозу по типу „бік у бік”; 2 група дослідна – виконували
депорталізацію крововідтоку підшлункової залози з формуванням судинного
анастомозу по типу „кінець у бік”; 3 група дослідна –виконували
депорталізацію підшлункової залози без формування судинного анастомозу.

Друга частина виконувалась на щурах. Були сформовані 4 групи (по 30
тварин у кожній): дослідна 1 група – контроль – тварини, яких не
лікували, дослідна 2 група — виконувалася операція депорталізації без
формування судинного анастомозу, дослідна 3 група – яким виконувалася
трансплантація культур клітин підшлункової залози, і 4 група
–виконувалася депорталізація підшлункової залози і трансплантація
культур клітин підшлункової залози. Розподіл у кожній групі був
однаковим. Вік тварин коливався від 12 до 14 місяців, маса тіла
244,23±20,31г.

Цукровий діабет моделювали шляхом введення водного розчину алоксану
щурам підшкірно в дозі 200мг/кг, собакам – внутрішньовенно в дозі
75мг/кг, причому останнім уводили препарат у перебігу 5-6 хвилин,
паралельно крапельно внутрішньовенно вводячи фізіологічний розчин. Для
підвищення чутливості ?-клітин до алоксану усі тварини попередньо 2 доби
голодували (Патент України на винахід 56852А, А61 В10\00 від
03.10.2002р). Розчин алоксану готували шляхом розчинення кристалічної
речовини Alloxan Tetrahydrate фірми Fluka-Sіgma (Німеччина) у стерильній
дистильованій воді. Після розчинення кристалів у воді, стерильность
розчину домагалися шляхом пропущення його через мембрану Mіllex-GV з
фільтром 0,22 мm фірми MІLLІPORE (Франція) і поміщали в стерильні
закриті флакони. Для зменшення летальності від гіпоглікемічної коми,
тварин через 2-4 години (після контролю глюкози крові) давали пити воду
з цукром (Патент України на винахід 5742А, А61 В10\00 від 03.10.2002р.).

Усім тваринам проводилися загальний аналіз крові, сечі, АЛТ, АСТ,
альфа-амілази, глюкози крові, сечовини, креатиніну, білірубіну,
холестерину, тригліцеридів, ЛПВЩ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ.

Біохімічні дослідження проведені в лабораторії фундаментальних
досліджень ІНВХ ім. В.К. Гусака АМНУ (зав. лабораторією — доц.
Гнілорибов А.М.) і біохімічній лабораторії Центральної науково-дослідної
лабораторії ДонДМУ ім. М. Горького (зав. лаб. Якубенко О.Д., дослідження
виконувала с.н.с. Турсунова Ю.Д.). Для дослідження гормонального статусу
кров забирали в кількості 5мл в умовах основного обміну ранком натще.
Негайно після взяття крові її переливали зі шприця у скляну
центрифугальну пробірку обсягом 10мл. Попередньо в пробірку додавали
0,5мл розчину ЕДТА, що консервує, і охолоджували її на крижаній лазні.
Кров центрифугували протягом 30хв із прискоренням не менш 3000g при
температурі +40С на рефрежираторній центрифузі ДО-23 (Німеччина).
Отриману плазму тубірували в заздалегідь промаркіровані пластикові туби
типу “Эппендорф” обсягом 1,5мл, у яких зберігали (не більш 3-4 тижнів)
при температурі -700С. Визначення вмісту інсуліну, кортикостерона,
С-пептиду, тироксину і трийодтироніну проводили радіоімунологічним
методом з використанням стандартних комерційних наборів реактивів фірми
“Іmmunotech” (Чехія) на базі відділу молекулярно-генетичних досліджень
Центральної науково-дослідної лабораторії Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького (зав. лаб. — с.н.с., к.мед.н.
Зябліцев С.В.).

Гістологічні дослідження органів проводили на 6, 10, 14 і 30 добу після
трансплантації клітинних культур, а також виконання операції
депорталізації і симультанної операції депорталізації з трансплантацією
культури клітин підшлункової залози. Органи фіксувалися в 10%
нейтральному формаліні і потім заливалися парафіном. Гістологічні зрізи
фарбували гематоксиліном і еозином, по Вергоффу, альциановим синім при
рН 1,0 і 2,6, виконували ШІК-реакцію.

Дослідження пофарбованих препаратів і морфометричне дослідження
проводили за допомогою дослідницького мікроскопу Olympus AX70 (Японія) і
з’єднаної з ним комп’ютерної системи з ліцензованою програмою аналізу
зображення AnalySіs 3.1 (Німеччина).

Експериментальний матеріал дисертаційної роботи піддавався комп’ютерній
обробці на персональному комп’ютері за допомогою ліцензованих програмам
“Excel 7.0”, “Statіstіca 6.0” фірми StatSoft. При виконанні роботи
ступінь вірогідності розходжень середніх величин у групах, що
порівнювалися, визначалася шляхом використання критеріїв Стьюдента,
Фішера. Для характеристики взаємозв’язків між визначеними параметрами
використовували підрахунок лінійної кореляції (критерій Пірсона) і
складали рівняння лінійної і нелінійної регресії. Результати подані в
таблицях і графіках.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Після введення
діабетогенних доз алоксану спостерігалося кілька фаз зміни цукрової
кривої в крові: перша фаза — гіперглікемічна, що досягає максимуму
протягом перших 2-4 годин; друга — гіпоглікемічна, що в основному
виявлялася протягом 15-24 годин, і на решті третя фаза – фаза стійкої
гіперглікемії.

Перша фаза, що супроводжується підвищенням показника глюкози крові в
4,56 рази в порівнянні з нормою викликається різкою блокадою виділення
інсуліну ?-клітинами підшлункової залози, що говорить про проникнення
алоксану в середину клітин. У другу фазу відзначається різке падіння
рівня глюкози крові в 13,85 рази в порівнянні з 1 фазою та у 3 рази
менше норми. Це викликається тим, що руйнуються мембрани ?-клітин
острівців Лангерганса, а це приводить до виходу в кров всього інсуліну,
що знаходився у неї всередині. У цю фазу з метою зменшення летальності
тварин від гіпоглікемічної коми ми давали воду з цукром, що дозволило
більш ніж у 3 рази зменшити цей показник. У третю фазу, що звичайно
настає через 24-48 години і проявляється стабільним підвищенням
показника глюкози крові і він складає в середньому 13,19±1,17ммоль/л, що
в 9,29 рази більше ніж у попередню фазу та у 3,06 рази більше норми.
Третя фаза характеризує повне формування алоксанового діабету і
супроводжується загибеллю основного числа ?-клітин.

До кінця 3 доби діабету концентрація глюкози крові складає
11,43±0,12ммоль/л, що недостовірно менше ніж у 3 фазу (t=1,49,Р>0,05).
Надалі відзначається незначне зростання концентрації глюкози крові, що
до кінця 1 місяця захворювання складає 13,74±0,25ммоль/л, що
недостовірно відрізняється від концентрації глюкози в 3 фазу
(t=0,5,Р>0,05).

Інсулінова недостатність при алоксановому діабеті, як показали наші
дослідження, приводить до порушення не тільки вуглеводного, але і
ліпідного обміну. Для цукрового діабету характерним є порушення
ліпідного обміну, що виявляється в підвищенні вмісту в сироватці
бета-холестерину (ЛПНЩ), пребетахолестерину (ЛПДНЩ), тригліцеридів і
холестерину, а також зниження змісту альфа-холестерину (ЛПВЩ). Причому
на відміну від вуглеводного обміну, метаболізм ліпідів порушується
поступово. Так розходження між фракціями в терміни 3 доби і нормою
статистично недостовірні, між 3 і 7 добами, а також між 7 добою і нормою
також недостовірно (Р>0,05). Через 1 місяць після розвитку алоксанового
діабету відзначається достовірне зменшення вмісту ЛПВЩ до 0,81±0,11
ммоль/л, що нижче норми в 1,54 рази, а також достовірне підвищення
вмісту атерогених ліпідів: ЛПНЩ до 3,1±0,21 ммоль/л, що вище норми в
1,35 рази і ЛПДНЩ до 1,08±0,094ммоль/л, що вище норми в 2,29 рази.
Одночасно підвищується вміст тригліцеридів до 2,11±0,112ммоль/л, що вище
норми в 1,7 рази і збільшення концентрації холестерину до
5,08±0,388ммоль/л, що в 1,35 рази вище норми.

Слід зазначити, що до 3 доби відзначається достовірне збільшення рівня
альфа-амілази в 1,56 рази в порівнянні з нормою, що говорить про масивну
загибель тканини підшлункової залози. Даний показник нормалізується до 7
доби і залишається в межах норми.

Для визначення способу виконання операції депорталізації, спочатку
дослідження виконували на собаках, з наступним застосуванням на щурах
найбільш оптимального варіанта.

У результаті проведених досліджень термін ефективністі операцій та
ступень корекції вуглеводного обміну недостовірно відрізнявся, а
враховуючи те, що в 2 і 1 групі присутні післяопераційні ускладнення
(тромбоз анастомозу, ТЕЛА, кровотеча з анастомозу), що в одному випадку
2 групи і трьох випадках 1 групи привели до летального результату на
протязі 1 тижня післяопераційного періоду, то виконання операції
депорталізації у варіанті без формування судинного анастомозу найбільше
доцільно. Вищевикладені факти дозволили нам у досвідах на щурах
застосовувати в групах порівняння саме операцію депорталізації без
формування судинного анастомозу.

Через 1 місяць після формування діабету у щурів і вибракування тварин
невідповідному діабету середнього ступеня ваги, тобто рівень глюкози
крові не був у межах 8-14ммоль/л, приступали до створення 4 груп тварин.

У першій групі через 3 місяці відзначався стабільний рівень глюкози
крові на рівні 12,1±0,49ммоль/л, що потім до кінця 9 місяця поступово
збільшувався і дорівнював 19,08±2,37ммоль/л. Декомпенсація вуглеводного
обміну супроводжувалася збільшенням концентрації глікозилірованного
гемоглобіну з 5,54±0,42 до 21±0,54% відповідно. Водночас відзначалося
підвищення індексу атерогеності (у нормі 3,5±0,3) крові з 5,27±0,61 (1
місяць діабету) до 42±1,34 (у термін 9 місяців), за рахунок підвищення
фракції загального холестерину і зменшення альфа-холестерину. Даний
процес супроводжувався підвищенням ЛПНЩ і ЛПДНЩ, а також тригліцеридів.

До моменту формування алоксанового діабету (1 місяць) концентрація
інсуліну знижувалася з 3,53±0,21мкмоль/л (норма) до 1,94±0,1, тобто в
1,82 рази. Прямо пропорційно цьому процесу відбувалося зменшення
концентрації С-пептиду в 4,8 рази. Поводження контрінсулярних гормонів,
було неоднозначно, з одного боку відбувалося підвищення показника
кортикостерона крові в 1,72 рази, а з іншого — зниження концентрації
тироксину і трийодтироніну. У таких тварин спочатку при нормальних
показниках інсуліну і С-пептиду, рівень кортикостерона знаходиться на
нормальному рівні, але при тривалому перебуванні інсуліну і С-пептиду на
показниках нижче норми, концентрація кортикостерону прогресивно
збільшується, навіть якщо інсулярні гормони і залишаються стабільні на
патологічно низькому рівні.

При гістологічному дослідженні на третій день після введення алоксану у
тварин спостерігається зменшення острівців Лангерганса по площі, різке
зменшення кількості ?-клітин, осередкові дистрофічні зміни екзокринної
частини залози. До 30 дня розвивається виражена діабетична
мікроангіопатія, що виявляється утовщенням стінок судин всіх органів,
стазом з формуванням гіалінових тромбів, навколо судин спостерігаються
ділянки плазморагії. У нирках розвивається вакуольна дистрофія і
нагромадження глікогену в звитих канальцях. У серці розвивається
гіпертрофія міокарда, дрібні осередки дистрофічних змін кардіоміоцитів.

Таким чином введення алоксана приводить до ушкодження ендокринної
частини підшлункової залози, що супроводжується зниженням концентрації
інсуліну і С-пептиду, а також патологічним підвищення рівня
кортикостерона, що погіршує перебіг діабету у тварин. Гормональний
дисбаланс виражається у вигляді підвищення концентрації глюкози крові і
глікозилірованого гемоглобіну. Даний процес супроводжується порушенням
ліпідного обміну, що приводить до підвищення атерогеності крові і
відповідно приводить до розвитку діабетичної ангіопатії. Декомпенсація
перебігу діабету приводить до того, що у тварин до 9 місяця розвивається
весь спектр пізніх діабетичних ускладнень, що приводять до смерті
тварин.

У другій групі після виконання операції депорталізації без формування
судинного анастомозу відбувається достовірне зниження концентрації
глюкози крові в 2,3 рази. Однак даний ефект слабшав вже до кінця 1
місяця і до 6 місяця рівень глюкози був на рівні 9,2±0,33ммоль/л, а к
кінцю 9 місяця вірогідно не відрізнявся від вихідного показника. Рівень
глікозилірованого гемоглобіну до кінця 1 місяця вірогідно понижався до
4,38±0,34% і до 6 місяця був у 1,3 рази нижче вихідного доопераційного
рівня. Однак до 12 місяця він підвищувався і дорівнював 4,26±0,48%. До
кінця 1 місяця післяопераційного періоду концентрація ЛПВЩ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ
і триглицеридів залишалася стабільною. Загальний холестерин до кінця 14
доби зменшилася в 1,3 рази. Індекс атерогенності крові знижувався і до
кінця 1 місяця дорівнював 3,69±0,32, однак до 12 місяця він підвищувався
до 5,13±0,24 (первісний показник 5,27±0,61). Операція депорталізація у
зв’язку зі створенням венозної гіпертензії в підшлунковій залозі
викликає деструктивні явища в ній, що супроводжуються достовірним
підвищенням у 1 добу показника альфа-амілази з 191,25±6,27 до
238,67±14,52 мг крохмалю/(л·годину) при Р<0,05. Даний стан відзначався до 6 доби і потім поступово показник вірогідно зменшувався до 14 доби, до терміну 1 місяць дорівнювала 189,27±7,13 мг крохмалю/(л·годину), що вірогідно не відрізнялося від первісного показника. " @ r ph+ h$ , h$ h$ ( h$ h$ + h$ h$ ???????« ????? - " @ B D r ???? ?? ???? VУ 1 добу після операції відбувається підвищення концентрації інсуліну в 1,83 рази і дорівнює 3,54±0,03 мкМЕ/л, що не відрізняється від норми. Однак уже до кінця 1 місяця він у 1,02 рази вірогідно знижується. Далі концентрація інсуліну прогресивно знижується, так до 3 місяця він зменшився в 1,05 рази, і до 6 місяця не відрізняється від вихідного доопераційного рівня. Одночасно відбувається пропорційна зміна показника С-пептиду, щодо 1 доби післяопераційного періоду він зростав в 5,63 рази і дорівнював 0,856±0,012 нг/мл, що в 1,17 разів вище норми, але вже до 3 місяцю показник С-пептиду знижується в 1,11 рази від 6 місяця зменшується в 1,49 рази, що в 1,58 рази менше норми. До кінця 1 року він статистично вірогідно не відрізняється від вихідного доопераційного рівня. Рівень кортикостерона в 1 добу знижується в 1,47 рази, що проте в 1,17 разів вище норми. Протягом досліду його концентрація не знижувалася до нормальних показників і мінімально була в 1,33 рази вище норми. Причому рівень трийодтиронину залишається на стабільному низькому рівні 1,21±0,08нмоль/л, до кінця досліду. Концентрація тироксину лише до 3 місяця вірогідно знижується і залишається в 1,57 разів нижче норми до кінця дослідження. Виходячи з вищевикладеного ми бачимо, що операція депорталізація приводить спочатку до підняття концентрації інсуліну і С-пептиду, що супроводжується різким падінням кортикостерона і незначним підняттям концентрації тироксину і трийодтиронину до кінця 1 місяця, однак потім відбувається зниження показника інсуліну і С-пептиду, що супроводжується підняттям рівня кортикостерона на фоні незначного підвищення концентрації тироксину і трийодтиронину. У тварин, яким виконали операцію депорталізацію підшлункової залози в ранній термін спостерігаються венозне повнокрів’я, осередкові дистрофічні зміни, а в пізній термін – вогнища гнійного запалення навколо протоків, склероз, переважно періканалікулярний. Розміри острівців Лангерганса залишаються незмінними і вірогідно не відрізняються від розмірів таких у тварин без лікування. Таким чином, операція депорталізації без формування судинного анастомозу на фоні алоксанового діабету у щурів приводить до зниження концентрації глюкози крові і відповідно підвищенню концентрації інсуліну і С-пептиду, однак цей ефект спостерігається до 6 місяців і потім повертається до первісних показників. Компенсація ліпідного обміну відбувається до кінця 1 місяця і нетривала, вже до 6 місяця атерогенність крові виростає і до 12 місяця не відрізняється від вихідного показника. У ранній післяопераційний період відзначається підвищення рівня альфа-амілази крові, що вказує на аутоліз тканини підшлункової залози, при гістологічному дослідженні відзначається венозне повнокрів’я з осередковими дистрофічними явищами, з наступним гнійним запаленням і склерозом тканини підшлункової залози. При цьому розміри острівців Лангерганса залишаються незмінними і вірогідно не відрізняються від розмірів таких у тварин без лікування. У третій групі після трансплантації культури клітин підшлункової залози в першу добу відбувається зниження концентрації глюкози крові в 2,45 рази і дорівнювала 5,63±0,24ммоль/л. Далі випливала друга хвиля достовірного зниження концентрації глюкози крові до 5,07±0,06 ммоль/л, з наступним зниженням до 1 місяця до рівня 4,46±0,05 ммоль/л при Р<0,05, що в 3 рази нижче вихідних даних (при Р<0,001). Рівень глікозилірованого гемоглобіну до 1 місяця статистично вірогідно знижувався до 4,1±0,17%, що дорівнювало показнику норми (при Р<0,05). Далі концентрація глікозилірованого гемоглобіну вірогідно залишалася стабільною на рівні 3,96±0,26% до 12 місяця, що не відрізнялося від показника норми (3,8±0,24%) і в 1,4 рази нижче вихідного до операційного рівня (при Р<0,05). Рівень альфа-амілази залишався протягом першого місяця і до кінця досліду залишався вірогідно стабільним. Індекс атерогеності в перший місяць знижується до 2,35±0,02 і залишається стабільним до кінця 6 місяця, потім до кінця 12 місяця незначно підвищується до 2,95±0,21, що відповідає нормальному показнику. Даний процес супроводжується зниженням концентрації ЛПНЩ, ЛПДНЩ і тригліцеридів. У першу добу після трансплантації клітинної культури підшлункової залози відзначається підвищення рівня інсуліну в 6,6 рази і дорівнює 12,71±0,69 мкМЕ/л, що в 3,6 рази вище норми. Далі концентрація інсуліну до 7 доби знижується до 3,69±0,07мкМЕ/л (при Р<0,001), що статистично вірогідно не відрізняється від норми. До 14 доби рівень інсуліну дорівнює 3,45±0,08 мкМЕ/л, що трохи менше показника 7 доби при Р<0,05, але також не відрізняється від норми (при Р>0,05) і залишається в цих межах до кінця
1 місяця післяопераційного періоду. Концентрація інсуліну до кінця 6
місяця залишалася стабільною і до кінця 12 місяця незначно знижувалася в
1,1 рази, що проте статистично вірогідно не відрізнялося від норми.
Показник С-пептиду також як і інсулін у 1 добу після трансплантації
вірогідно підвищується в 9,8 рази в порівнянні з вихідними даними, що в
2 рази вище норми (0,733±0,02нг/мл). До 7 доби він недостовірно
підвищується до 1,59±0,08 нг/мл і до 14 доби знижується в 1,9 рази (при
Р<0,001). До кінця 1 місяця він статистично вірогідно залишається стабільним і дорівнює 0,85±0,09нг/мл, що в 5,6 рази вище вихідних даних (при Р<0,001). Рівень С-пептиду до кінця 12 місяця вірогідно залишався стабільним і дорівнював 0,847±0,07нг/мл, що в 5,6 разів вище вихідного доопераційного рівня і вірогідно вище норми (при Р<0,05). Показник кортикостерону в першу добу після операції знижується в 1,3 рази, але залишається ще в 1,3 рази вище норми. Однак його концентрація до 14 доби знижується до показника норми і залишається на цьому рівні до кінця 12 місяця. Рівень тироксину в першу добу після операції нормалізувався і залишався в цьому діапазоні до кінця досліду. Показник трийодтиронину до 1 доби підвищився в 2 рази і до кінця 1 місяця залишався стабільним на рівні 2,87±0,07нмоль/л, що в 1,2 рази вище норми. Потім концентрація трийодтиронину до 3 місяцю знижувалася до нормальних цифр і залишалася вірогідно стабільною до кінця 12 місяця. Виходячи з вищевикладеного ми бачимо, що відразу після трансплантації клітинної культури підшлункової залози відбувається підвищення рівня інсуліну, С-пептиду, тироксину і трийодтиронину, паралельно спостерігається зниження концентрації кортикостерону, і дана закономірність стабільна до кінця досліду. При гістологічному дослідженні після трансплантації культури клітин підшлункової залози до 14 дня питомий обсяг острівців у 2,67 рази менше, ніж у нормі, але кількість клітин в одному острівці більше в 1,88 рази, чим у нормі. В інших органах гістологічна картина залишається рівнозначною доопераційного періоду. Таким чином, трансплантація культури клітин підшлункової залози приводить до стабілізації вуглеводного обміну, що виявляється у виді нормалізації концентрації глюкози крові і глікозилірованого гемоглобіну протягом 12 місяців. Даний процес супроводжується компенсацією ліпідного обміну, зниженням атерогеності крові. Дисбаланс інсулярних і контрінсулярних гормонів приходить до повної нормалізації з 1 доби післяопераційного періоду і спостерігається також до кінця 12 місяця. При гістологічному дослідженні відзначається стабільність мікроскопічної будівлі органів і припинення розвитку вторинних ускладнень цукрового діабету. У четвертій групі після виконання симультанної операції депорталізації і трансплантації культури клітин підшлункової залози в першу добу післяопераційного періоду відзначається зниження рівня глюкози крові в 2,37 рази і до 6 місяця зменшується до 5,5±0,03ммоль/л, що проте в 1,28 разів вище норми. У віддалений термін рівень глюкози вірогідно залишався стабільним до 6 місяців і дорівнював 5,73±0,04ммоль/л, що в 2,4 рази нижче чим вихідний доопераційний, але до 12 місяця статистично вірогідно подимався до 5,9±0,05ммоль/л, що в 2,34 рази нижче вихідного (при Р<0,001) і в 1,34 рази вище норми. Рівень глікозилірованого гемоглобіну до 1 місяця знижувався в 1,31 рази в порівнянні з вихідним рівнем і залишався стабільним до кінця досвіду (при Р<0,05), що статистично вірогідно не відрізнявся від норми. Індекс атерогенності до 1 місяця знижувався до 3,83±0,14 і до 12 місяця підвищувався до 5,68±0,21. Даний процес супроводжувався незміненою концентрацією ЛПНЩ, ЛПВЩ, ЛПДНЩ, а також тригліцеридів до кінця 1 місяця післяопераційного періоду. Лише до 14 доби в 1,32 рази знизився показник холестерину. Активність альфи-амілази в 1 добу вірогідно залишалася колишньою на рівні 191,67±5,68 мг крохмалю/(л·годину), але до 6 доби зростала до 238,88±14,44мг крохмалю/(л·годину), тобто підвищувалася в 1,25 рази і до 14 доби післяопераційного періоду залишалася в цих межах. Потім до кінця 1 місяця знижувалася до 227,36±3,19 мг крохмалі/(л·годину) при Р<0,05, що в 1,19 разів вище вихідного рівня при Р<0,001. До 3 місяця зменшувався в 1,19 разів при Р<0,05 і залишався вірогідно стабільним до кінця досвіду на рівні 186,56±4,9 мг крохмалі/(л·годину), що статистично вірогідно не відрізнявся від вихідних даних і дорівнював нормі. У 1 добу післяопераційного періоду рівень інсуліну підвищився в 5,6 рази, але до 7 доби понизився в 3 рази і дорівнював 3,64±0,07 мкМЕ/мл, що не відрізнялося вірогідно від норми. До кінця 1 місяця концентрація інсуліну нормалізується і залишається в межах норми до кінця 12 місяця. Паралельно відзначається підвищення і зниження концентрації С-пептиду. Рівень кортикостерону в 1 добу знижувався в 1,3 рази і к кінцю 1 місяця не відрізнявся від норми, залишаючись у цьому діапазоні до кінця досвіду. Показники тироксину і трийодтиронину до кінця 1 місяця нормалізуються і залишаються стабільними до кінця 12 місяця. Виходячи з вищевикладеного ми бачимо, що в післяопераційному періоді відбувається підвищення рівня інсуліну, що залишається стабільним до кінця досліду. Концентрація С-пептиду спочатку підвищується і після 3-х місяців поступово знижувалася, але до кінця досліду все рівно залишалася вище вихідного доопераційного рівня. Показник кортикостерону відразу після операції знижувався до кінця 3 місяця і залишався стабільним до кінця експерименту. Рівень тироксину і трийодтиронину підвищувався відразу після операційного втручання і відносно стабільно тримали рівень до кінця досліду. При гістологічному дослідженні відзначено, що після операції депорталізації і пересадження клітин спостерігаються сполучення змін, характерних для попередніх двох груп. Таким чином, симультанна операція дозволяє належною мірою компенсувати вуглеводний обмін, але стабілізація ліпідного обміну залишається нормалізованою невеликий проміжок часу і швидко переходить у декомпенсацію. Дисбаланс інсулярних і контрінсулярних гормонів ліквідується до 3-х місяців і потім поступово повертається до первозначних значень, при цьому при мікроскопії визначаються зміни характерні для тварин перенісших операцію депорталізацію крові підшлункової залози. Отже, усі три види оперативного втручання дозволяють у тому чи іншому ступені компенсувати перебіг цукрового діабету, але з огляду наступу компенсації вуглеводного, ліпідного обмінів і термін ефективності операцій, перевага повинна віддаватися трансплантації культури клітин підшлункової залози. Причому операція депорталізації супроводжується необоротними змінами в тканині підшлункової залози і при ній не спостерігається відновлення ендокринної функції підшлункової залози. ВИСНОВКИ 1.У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуального завдання підвищення ефективності лікування цукрового діабету на основі проведеної порівняльної оцінки хірургічних методів лікування на моделі алоксанового діабету у щурів. 2.Встановлено, що цукровий діабет у тварин протікає з характерними клінічними та лабораторними даними цукрового діабету 1 типу у людини, супроводжується порушенням балансу інсулярних і контрінсулярних гормонів. 3.Трансплантація культури клітин підшлункової залози, операція депорталізації, а також симультанна операція депорталізації з трансплантацією культури клітин підшлункової залози дозволяють у значній мірі компенсувати цукровий діабет і стабілізувати його перебіг. 4.Операція депорталізації приводить до підвищення рівню інсуліну незалежно від методу її виконання. Цей ефект зберігається на 3-4 місяці менше, ніж за умови трансплантації культури клітин підшлункової залози і супроводжується при використанні методу формування судинного анастомозу великим відсотком післяопераційних ускладнень (10-30% в залежності від варіанту) і летальністю 5-20%. 5.Операція депорталізації не призводить до відновлення ендокринної тканини підшлункової залози і компенсує діабет тільки за рахунок підвищення концентрації ендогенного інсуліну, до того ж відбувається атрофія і склероз тканини підшлункової залози. Ефективність операції поступається трансплантації клітин підшлункової залози як в термінах, так і за ступенем корекції вуглеводного, ліпідного обмінів і нормалізації концентрації інсулярних та контрінсулярних гормонів. 6.Трансплантація культури клітин підшлункової залози ефективно нормалізує вуглеводний та ліпідний обмін протягом понад 12 місяців, не супроводжується післяопераційними ускладненнями і летальністю, проста у виконанні. Нормалізація гормонального дисбалансу в комплексі з вищевикладеним дозволяє уникнути розвитку пізніх діабетичних ускладнень. 7.Трансплантація культури клітин підшлункової залози, що виступає в ролі тригерного стимулу, призводить до компенсації діабету не тільки за рахунок утвореного трансплантатом інсуліну, але й за рахунок підвищення продукції ендогеного інсуліну у власній підшлунковій залозі. 8.Симультанна операція за ефективністю і термінами функціонування поступається трансплантації культури клітин підшлункової залози і трохи вище за ефективність операції депорталізації. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧЕМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Михайличенко В.Ю. Хирургическое лечение экспериментального сахарного диабета // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2002.-Т.3,№3.-С.465-467 2. Гринь В.К., Михайличенко В.Ю., Николенко Ю.И. Хирургические методы коррекции эндокринной недостаточности поджелудочной железы // Вестн. неотложной и восстановительной медицины.-2002.-Т.3,№1.-С.122-124 3. Михайличенко В.Ю. Профилактика осложнений сахарного диабета (экспериментальное исследование) // Вестник гигиены и эпидемиологии.-2002.-Т.6, №2.-С.189-191. 4. Миминошвили О.И., Михайличенко В.Ю., Попандопуло А.Г., Селезнев А.А., Зяблицев С.В., Шкиренко А.Ю. Эндокринокорригирующий метод лечения экспериментального сахарного диабета // Хірургія України.-2003.-№4(8).-С.13-16 5. Гринь В.К., Михайличенко В.Ю., Попандопуло А.Г., Разенкова И.В., Корчак О.М. Ендокринокоригувальний ефект трансплантації клітинної культури підшлункової залози під час алоксанового цукрового діабету // Трансплантологія.-2003.-Т.4,№1.-С.74-77 6. Миминошвили О.И., Михайличенко В.Ю., Куриленко Я.В., Сахечидзе К.Л. Хирургическое лечение экспериментального сахарного диабета // Клин. хирургия.-2003.-№8.-С.57-59 7. Михайличенко В.Ю. Особенности течения аллоксанового сахарного диабета // Вестн. неотложной и восстановит. медицины.-2003.-Т4, №1.-С.155-158 8. Гринь В.К., Миминошвили О.И., Михайличенко В.Ю., Коноплянко В.А., Кустов Д.В., Гнилорыбов А.М,, Николенко Ю.И., Зяблицев С.В., Турсунова Е.Д., Якубенко Е.Д., Колесникова Л.И., Шкиренко А.Ю., Гараган С.Ф. Патологические аспекты аллоксанового сахарного диабета (сообщение 1) // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2003.-Т.4.-№2.-С.337-343 9. Миминошвили О.И., Михайличенко В.Ю., Попандопуло А.Г., Селезнев А.А., Гнилорыбов А.М., Ревякина Е.Г., Сахечидзе К.Л.. Николенко Ю.И., Гайдаш Л.Л., Будыкин В.А., Попандопуо Д.А., Мелехина В.А.Трансплантация культуры клеток поджелудочной железы при аллоксановом диабете (сообщение 1) // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2003.-Т.4.-№3.-С.530-533 10. Патент 52892 А Україна, МПК А61В10/00. Спосіб моделювання ендокринної недостатності підшлункової залози при системних аутоімунних захворюваннях / Ніколенко Ю.І., Гусак В.К., Гринь В.К., Михайличенко В.Ю. - Заявлено 06.09.2001; Опубл. 15.01.2003 // Бюл. №1 11. Патент 56852 А Україна, МПК G01N33/00, А61В10/00. Спосіб експериментального моделювання цукрового діабету / Гусак В.К., Гринь В.К., Михайличенко В.Ю., Родін Ю.В., Ніколенко Ю.І., Пічка В.В.- Заявлено 03.10.2002; Опубл. 15.05.2003 // Бюл. №5 12. Патент 57422 А Україна, МПК А61В10/00. Спосіб експериментального моделювання діабетичної ангіопатії/ Гусак В.К., Гринь В.К., Михайличенко В.Ю., Родін Ю.В., Ніколенко Ю.І., Пічка В.В.- Заявлено 03.10.2002; Опубл. 16.06.2003 // Бюл. №6 13. Патент 58106 А Україна, МПК А61В10/00. Спосіб трансплантаційного лікування цукрового діабету / Гусак В.К., Гринь В.К., Михайличенко В.Ю., Родін Ю.В., Ніколенко Ю.І., Пічка В.В.- Заявлено 03.10.2002; Опубл. 15.07.2003 // Бюл. №7 14. Миминошвили О.И., Михайличенко В.Ю. Современные аспекты хирургического лечения сахарного диабета 1 типа // Здоровье Донбасса.-2003.-№2.-С.17-20 15. Миминошвили О.И., Михайличенко В.Ю., Попандопуло А.Г. Эндокриннокорригирующий эффект трансплантации клеточной культуры поджелудочной железы при аллоксановом диабете // Збірник статей „Питання експериментальної та клінічної медицини, Донецьк, 2003.-№7, Т.1.-С.106-113 16. Кот А.Г., Селиверстов А.В., Михайличенко В.Ю., Мельниченко И.В., Куриленко Я.В., Каширова Е.В. Влияние факторов тканевого микроокружения и иннервации на эффективность трансплантации органных культур поджелудочной железы // Патофизиология органов и систем. Типовые патологические процессы.-Москва,2000.-С.318-319 17. Шкиренко А.Ю., Михайличенко В.Ю. Профилактика смертности при аллоксановом диабете // Мат. Науково-практичної конференції „Актуальні питання профілактичної медицини XXI століття”.-Д.-2002-С.261 18. Михайличенко В.Ю., Шкиренко Ю.А., Щукин И.Н., Николенко О.Ю., Пшеничная О.А. Депоратлизация – как метод хирургического лечения сахарного диабета // Мат. Всеукр. начн.-практ. конференции студентов и молодых ученых.-Д.-2003.-С.30 19. Михайличенко В.Ю., Шкиренко Ю.А., Щукин И.Н., Николенко О.Ю., Пшеничная О.А. Экспериментальная модель аллоксанового сахарного диабета // Мат. Всеукр. начн.-практ. конференции студентов и молодых ученых.-Д.-2003.-С.76 АНОТАЦІЯ Михайліченко В.Ю. Порівняльна оцінка операції депорталізації та пересадки культур клітин підшлункової залози при цукровому діабеті (експериментальне дослідження).-Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. - Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук України, Донецьк, 2004. Дисертація присвячена порівняльній оцінці хірургічних методів корекції цукрового діабету в експерименті. Аналізуючи отримані результати біохімічних, гормональних морфологічних обстежень організму тварини хворих на цукровий діабет, доведено, що трансплантація культури клітин підшлункової залози, операція депорталізація, а також симультанна операція депорталізації з трансплантацією культури клітин підшлункової залози дозволяють у визначній мірі компенсувати цукровий діабет і стабілізувати його перебіг. Ефективність операції депорталізації уступає як трансплантації клітин підшлункової залози так і симультанної операції по термінам та ступеню корекції вуглеводного, ліпідного обмінів і нормалізації концентрації інсулярних та контрінсулярних гормонів. Доведено доцільність солідної трансплантації культури клітин підшлункової залози. Ключові слова: алоксановий цукровий діабет, хірургічні методи лікування, порівняльна оцінка. АННОТАЦИЯ Михайличенко В.Ю. Сравнительная оценка операции депортализации и пересадки культуры клеток поджелудочной железы при сахарном диабете (экспериментальное исследование). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 – хирургия. Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака Академии медицинских наук Украины, Донецк, 2004г. Диссертация посвящена сравнительной оценке эффективности хирургических методов коррекции сахарного диабета. Работа основана на изучении биохимических, гормональных и морфологических исследованиях организма животных с сахарным диабетом после операции депортализации, трансплантации культуры клеток поджелудочной железы и симультанной операции депортализации с трансплантацией культуры клеток поджелудочной железы. Использованные методы обследования и лечения собак и крыс отвечают положению об этике при выполнении экспериментов на животных. На основании полученных результатов доказано, что трансплантация культуры клеток поджелудочной железы, операция депортализации и симультанная операция депортализация с трансплантацией культуры клеток поджелудочной железы позволяют в определенной степени компенсировать сахарный диабет и стабилизировать его течение. Отмечено. что операция депортализации независимо от метода выполнения, функционирует на 3-4 месяца меньше, чем трансплантация культуры клеток поджелудочной железы и сопровождается при использовании метода формирования сосудистого анастомоза высоким процентом послеоперационных осложнений (10-30% в зависимости от варианта) и летальностью 5-20%. Использование операции депортализации без формирования сосудистого анастомоза приводит к повышению концентрации эндогенного инсулина и вызывает атрофию и склероз ткани поджелудочной железы. Эффективность операции уступает трансплантации клеток поджелудочной железы как по срокам, так и по степени коррекции углеводного, липидного обменов и нормализации концентрации инсулярных и контринсулярных гормонов. Пересадка культуры клеток поджелудочной железы позволяет нормализовать углеводный и липидные обмены более 12 месяцев и не сопровождается послеоперационными осложнениями и летальностью. Трансплантат выступая в роли тригерного стимула приводит к компенсации сахарного диабета не только за счет инсулина образованного самим трансплантатом, но и за счет повышение выработки инсулина в собственной поджелудочной железе организма. Длительная стабилизация гормонального фона после трансплантации культуры клеток поджелудочной железы вместе с нормализацией гликемического статуса позволяет замедлить развитие поздних диабетических осложнений. Симультанная операция по эффективности и сроку функционирования уступает трансплантации культуры клеток поджелудочной железы и незначительно выше по эффективности операции депортализации. Доказана целесообразность выполнения солидной трансплантации культуры клеток поджелудочной железы. Ключевые слова: аллоксановый сахарный диабет, хирургические методы лечения, сравнительная оценка. SUMMARY Mikhailichenko V.U. Comparative estimation of operation deportalisation and transplantation of pancreas cells at a diabetes (experimental research) - The Manuscript. Thesis for a candidate degree of medical sciences by speciality 14.01.03 – surgery. Institute of urgent and recovery surgery named after V.K. Gusaka Academy of Medical Science of Ukraine, Donetsk, 2004. On basis of the studying biochemical, hormonal and morphological researches an organism of animals its proved, that transplantation of pancreas cells, operation deportalisation and simultaneous operation deportalisation with transplantation of pancreas cells is allow to compensate a diabetes in the certain degree and to stabilize his current. Long stabilization a hormonal background after transplantation of pancreas cells together with normalization glychemic status allows to slow down development of late diabetic complications. Simultaneous operation on efficiency and term of functioning concedes transplantations of pancreas culture and is a little bit higher on efficiency of operation deportalisation. The expediency of performance solid transplantation of pancreas cells is proved. Key words: alloxan diabetes, surgical methods of treatment, a comparative estimation. PAGE 17

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *