.

Порівняльна оцінка методів діагностики і терапії гепатодистрофії у собак (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
139 2796
Скачать документ

білоцерківський державний аграрний університет

соловйова людмила миколаївна

УДК 619:616.36–007.17–07/–08:636.7

Порівняльна оцінка методів діагностики і терапії гепатодистрофії у собак

16.00.01 – діагностика і терапія тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Біла Церква – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН

Левченко Володимир Іванович,

Білоцерківський державний аграрний
університет,

завідувач кафедри терапії та клінічної
діагностики

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор,
член-кореспондент УААН

Влізло Василь Васильович,

Інститут біології тварин УААН, директор

кандидат ветеринарних наук, доцент

Колесник Валентин Якович,

Національний аграрний університет,

кафедра терапії та клінічної діагностики

Провідна установа – Харківська державна зооветеринарна академія

Міністерства аграрної політики
України,

кафедра внутрішніх хвороб тварин,
м.Харків

Захист дисертації відбудеться “ 18 “ березня 2004 р. о 1430
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 в
Білоцерківському дер-жавному аграрному університеті за адресою: 09111,
м.Біла Церква, вул. Ставищенська, 126; навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського
держав-ного аграрного університету за адресою: м.Біла Церква, Соборна
площа, 8/1.

Автореферат розісланий “ 14 “ лютого 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради _____________________
Стадник П.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні умови утримання собак (екологічна обстановка,
гіподинамія), нераціональна годівля (незбалансованість раціону, заміна
якості корму його кількістю) призводять до того, що у тварин виникають
різні захворювання, передусім обмінного характеру. Часто патологічного
впливу екзогенних та ендогенних факторів зазнає печінка – центральний
орган метаболіз-му. За даними літератури (Анохин Б.М., 1999),
гепатодистрофія виявляється у 30–40 % собак, тому лікування і
профілактика її є актуальною для ветеринарних спеціалістів. О.А.Дикий
(2000) при диспансерному обстеженні 85 собак службових порід у 43 (50,8
%) виявив зміни окремих показників функціонального стану печінки, які є
типовими для гепатодистрофії. За даними В.П.Фасолі (2003), з 72
досліджених собак патологія печінки виявлена у 25 (34,7 %). Авторами
встановлено, що клінічні симптоми гепатодистрофії малохарактерні, тому
діагностувати захворювання рекомендується за результатами дослідження її
функціонального стану. Проте, необхідно визначити ті показники, на
основі яких можна діагностувати патологію печінки на ранніх стадіях, а
також ті, що свідчать про більш тяжкий перебіг хвороби. Виконати таку
роботу можна лише на експериментальній моделі, досліджуючи патологічний
процес у динаміці і використовуючи всі доступні нині методи діагностики
патології печінки: клі-нічні, біохімічні, ехографічні та прижиттєві
гістологічні. Подібні комплексні дослідження при патології печінки у
собак в Україні не проводилися, тому обраний напрям наукових пошуків є
актуальним.

Зв’язок роботи з науковими працями, планами, темами. Робота виконана
згідно з науковою тематикою кафедри терапії та клінічної діагностики
Білоцерківського ДАУ, номер держреєстрації 0103U004460.

Мета роботи – експериментально і теоретично обґрунтувати різні методи
діагностики і терапії гепатодистрофії у собак.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

а) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у собак при
експериментально змодельованій токсичній гепатодистрофії з урахуванням
прижиттєвих змін її структури;

б) порівняти інформативність симптомів, результатів ультразвукового
дослідження та окремих показників функціонального стану печінки для
діагностики гепатодистрофії на фоні прижиттєвого дослідження її
структури;

в) вивчити диференціальну діагностику вторинної гепатодистрофії та
цирозу печінки у собак;

г) на основі клінічних і лабораторних досліджень експериментально
обґрунтувати застосування двох гепатопротекторів – есенціале і силібору
для лікування собак, хворих на токсичну гепатодистрофію, та порівняти
їхню ефективність.

Об’єкт дослідження – патологія печінки у дрібних домашніх тварин.

Предмет дослідження – методи діагностики і лікування хвороб печінки у
собак.

Методи дослідження – клінічні, функціональні (ЕКГ, насичення гемоглобіну
киснем), мікроскопічні (еритроцити, лейкоцити), біохімічні (гемоглобін,
загальний білок і фракції білків, АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, ЛДГ, ХЕ, (-амілаза,
білірубін, сечовина, креатинін), ультразвукове і прижиттєве гістологічне
дослідження печінки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в експериментальному і
теоретичному обґрунтуванні інформативності окремих методів діагностики
токсичної гепатодистрофії у собак на фоні прижиттєвого вивчення
гістоло-гічної структури біоптатів печінки, що дало змогу рекомендувати
деякі з них для ранньої діагностики хвороби. Розроблена методика біопсії
печінки у собак. Експериментально обґрунтована диференціальна
діагностика гепатодистрофії і цирозу печінки та ефективність різних
гепатопротекторів для лікування гепатодистрофії у собак.

Практичне значення роботи полягає у порівнянні інформативності різних
методів діагностики токсичної гепатодистрофії у собак – клінічного,
біохімічного, сонографічного і прижиттєвого гістологічного. На основі
прижиттєвого дослідження біоптатів печінки встановлено, що найбільш
ранніми інформативними показниками для діагностики токсичної
гепатодистрофії у собак є активність аспарагінової та аланінової
трансфераз і лактатдегідрогенази. На більш пізніх стадіях патології
змінюються альбуміно- і сечовиносинтезувальна функції печінки,
активність ГГТ та ехографічна структура печінки, і лише при тяжкому
перебізі хвороби з’являються типові симптоми патології та знижується
активність ХЕ. Розроблена та експериментально обґрунтована схема
застосування есенціале та силібору для лікування гепатодистрофії у
собак. Одержані результати визначення активності ферментів,
функціонального стану печінки та ехографії можна використовувати при
диспансеризації собак та контролю за ефективністю їх лікування, в
навчальному процесі при вивченні дисциплін “Клінічна діагностика
внутрішніх хвороб тварин”, “Клінічна біохімія”, “Внутрішні хвороби
тварин” та хвороб печінки у дрібних домашніх тварин у вузах 3- і 4-го
рівнів акредитації. Результати досліджень щодо застосування есенціале,
викладені в дисертаційній роботі, увійшли до “Рекомендацій щодо
застосування есенціале для лікування собак, хворих на гепатодистрофію”
затверджених головою ТК № 132 “Засоби захисту тварин, корми та кормові
добавки”, директором ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок,
членом-кореспондентом УААН, професором М.В.Косенком (протокол № 13 від 8
грудня 2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантка самостійно виконала всі
експериментальні дослідження, проаналізувала одержані результати,
теоретично обґрунтувала їх та узагальнила у висновках і пропозиціях.
Гістологічні до-слідження біоптатів печінки проведені разом із
кандидатом ветеринарних наук, асистентом кафедри патологічної анатомії
та ветеринарно-санітарної експертизи Білоцерківського ДАУ М.В.Утеченком,
ультразвукове дослідження печін- ки – із докторантом кафедри акушерства
та штучного осіменіння сільськогосподарських тварин Д.В.Подвалюком.
Насичення гемоглобіну киснем визначала за консультативної допомоги
докторанта С.В.Рубленка.

Апробація результатів дисертації. Одержані результати доповідалися на 9
науково-практичних конференціях: “Проблеми неінфекційної патології
тварин” (м.Біла Церква, 3–4 листопада 2000 р. і 4–5 червня 2003р.), І-й
і ІІ-й міжнародних науково-практичних конференціях з проблем дрібних
тварин (м.Одеса, 29–31 травня 2002 р. та 28–30 травня 2003 р.),
“Досягнення та пер-спективи розвитку ветеринарної медицини” (м.Полтава,
19–20 вересня 2002 р.), “Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних
домашніх тварин” (м.Київ, 2–5 жовтня 2002 р. та 16–18 жовтня 2003 р.),
“Молоді вчені у вирішенні проб-лем аграрної науки і практики” (м.Львів,
26–27 червня 2003 р.), “Актуальные проблемы диагностики и профилактики
болезней, селекции, кормления и воспроизводства животных” (м.Вітебськ,
25–26 вересня 2003 р.) та 4-х наукових конференціях аспірантів і
докторантів Білоцерківського ДАУ у 2001–2003 рр.

Публікації. Результати експериментальних досліджень опубліковані в 10
статтях, що вийшли у фахових виданнях: “Віснику Білоцерківського
державного аграрного університету” (7), “Віснику Полтавської державної
аграрної академії” (1), “Науковому віснику Національного аграрного
університету” (1), “Науковому віснику Львівської державної академії
ветеринарної медицини ім.С.З.Гжицького” (1) та матеріалах 5 конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із
вступу, огляду літератури, 4 розділів результатів власних досліджень, їх
узагальнення та аналізу, висновків і пропозицій та списку використаних
джерел. Робота викладена на 142 сторінках комп’ютерного тексту,
ілюстрована 29 таблицями та 34 рисунками. Список використаних джерел
включає 285 найменувань, у тому числі 71 – із далекого зарубіжжя. У
додатку наведено 2 документи.

Вибір напрямів досліджень, матеріал та методи

виконання роботи

Робота виконувалася протягом 2000–2003 рр. на базі клініки НДІ
внут-рішніх хвороб тварин Білоцерківського ДАУ. Дослідження крові
проводилися в лабораторії НДІ внутрішніх хвороб тварин, гістологічні – у
лабораторії кафедри патологічної анатомії та ветсанекспертизи
Білоцерківського ДАУ, ультрасоно-графічні – у лабораторії кафедри
акушерства та штучного осіменіння. Матеріалом для дослідження були
собаки віком 2–4 роки.

Проведено клінічне дослідження та лабораторний аналіз крові 35 собак.

Експериментальна частина роботи складалася з таких етапів: 1) вивчення
інформативності показників функціонального стану печінки для діагностики
токсичної гепатодистрофії на 15 собаках. Одночасно з клінічним та
лабораторним дослідженнями крові проводилися прижиттєве вивчення
гістологічної структури біоптатів печінки та сонографічної картини її
ехоструктури;

2) вивчення спонтанних випадків гепатодистрофії та цирозу у собак;

3) експериментальне обґрунтування застосування двох гепатопротекторів
для лікування собак при токсичній гепатодистрофії.

Клініко-біохімічні та морфологічні дослідження при токсичній
гепато-дистрофії проводили в умовах стаціонару НДІ внутрішніх хвороб
тварин на 15 безпорідних собаках, яким за допомогою зонда перорально
вводили 50 %-ну емульсію тетрахлориду карбону у дозах 0,3 мл/кг, 0,5 та
1 мл/кг маси з інтервалом 6 днів для моделювання гострої токсичної
гепатодистрофії. Через 24 год після кожного введення проводили клінічне
обстеження дослідних тварин, електрокардіографію (ЕКГ) та сонографію
(УЗД). У крові визначали показники гемопоезу: гемоглобін, еритроцити,
гематокрит, загальну кількість лейкоцитів, розраховували середній об’єм
еритроцитів та ВГЕ. Функціональний стан печінки вивчали за показниками
білкового та пігментного обміну, сечовиноутворення, активності
індикаторних для печінки ферментів – аспартатамінотрансферази (АСТ),
аланінамінотрансферази (АЛТ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), лужної
фосфатази (ЛФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ) та холінестерази (ХЕ).
Виконували гістологічне дослідження 49 біоптатів печінки.

Для лікування собак, хворих на гепатодистрофію, розробили 2 схеми, у
яких використали гепатопротектори – есенціале і силібор, а також глюкозу
в комплексі з аскорбіновою кислотою та інсуліном.

Контроль ефективності лікування гострої токсичної гепатодистрофії
проводили протягом 30 днів. Вивчали симптоми хвороби, результати ЕКГ та
УЗД печінки, показники гемоцитопоезу, досліджували функціональний стан
печін-ки, проводили гістологічне дослідження 24 біоптатів печінки.
Функціональний стан нирок контролювали за вмістом креатиніну в сироватці
крові.

Спонтанну гепатодистрофію вивчали на 12 собаках, а цироз печінки – на 8.
Функціональний стан печінки оцінювали за результатами
білоксинтезувальної, сечовиноутворювальної і пігментної функцій та
активності ензимів (АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛДГ, ЛФ, ХЕ), фільтраційну функцію
нирок – за рівнем креатиніну.

При виконанні роботи використовували такі методи.

У крові визначали кількість еритроцитів і лейкоцитів (меланжерним
методом), величину гематокриту (мікроцентрифугуванням за Шклярем), вміст
гемоглобіну (геміглобінціанідним методом). На базі цих даних
розраховували вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) і середній
об’єм еритроцитів.

Білоксинтезувальну функцію печінки вивчали за вмістом загального білка
(рефрактометрично) і білкових фракцій (нефелометрично), пігментну – за
вмістом білірубіну (методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації
В.І.Левченка та В.В.Влізла), сечовиноутворювальну – за рівнем сечовини
(ре-акцією з діацетилмонооксимом) у сироватці крові. Стан клітин печінки
оцінювали за активністю індикаторних та відносно специфічних ферментів у
сироватці крові: аспарагінової (АСТ) та аланінової (АЛТ) трансфераз –
методом Райтмана і Френкеля; гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) – колірною
реакцією з L-?-глутаміл-4-нітроанілідом; лужної фосфатази (ЛФ) – набором
реактивів фірми “SIMKO Ltd”; лактатдегідрогенази (ЛДГ) – методом Савела
і Товарека; хо-лінестерази (ХЕ) – фотометрично із використанням
субстрату ацетилхолінхлориду та ?-амілази – методом Каравея. Креатинін в
сироватці крові визначали ензиматичною реакцією Яффе.

Електрокардіографічне дослідження проводили електрокардіографом ЕК1Т-04
“Аксіон”. Запис ЕКГ проводили при стандартних відведеннях.

Біопсію печінки у собак проводили з правого боку у 10-му міжребер’ї по
лінії плечового суглоба. Голку вводили на глибину 5 см у напрямку
колінного суглоба лівої кінцівки. Ехографію печінки виконували приладом
ультразвукової дії “Scanner 100 S”, який працював у В-режимі з секторним
датчиком частотою 5 мГц. Насичення гемоглобіну киснем визначали
монітором реанімаційно-хірургічним ЮМ-300 Р компанії “ЮТАС”.

результати досліджень та їх аналіз

Порівняльна оцінка різних методів діагностики гепатодистрофії

у собак

Після введення ССl4 у дозі 0,3 мл/кг маси змін клінічного стану та ЕКГ
собак не спостерігали. Показники гемоцитопоезу не змінювалися.

При проведенні УЗД структура печінки візуалізувалася як грубозерниста,
однорідна, гіпоехогенна, жовчний міхур – як округла структура з тонкими
стінками та анехогенним умістом. Внутрішньопечінкові кровоносні судини
ідентифікувалися у вигляді анехогенних каналів у поздовжньому та
поперечному зрізах. Ворітна вена мала ехопозитивні стінки внаслідок
фіброзної природи ворітних каналів. Таким чином, ехоструктура печінки не
змінювалася.

Інформативними були результати дослідження активності індикаторних для
печінки ферментів: у сироватці крові усіх собак активність АСТ і АЛТ
була вищою від максимальної норми. У середньому активність АСТ
збільшилася у 2,1 рази, АЛТ – у 2,6 (табл. 1). Коефіцієнт Де-Рітіса
знизився на 8,3 % (р?j dh`„A dcth dcth dcth`„A dcth :~„?„?„?„¶„1/4„Ue„TKBKB5 †  ?c?I?O???TKB5 ?’`•??YMA555 Ykd ?T¬J®L®i®c?e?e?E?0??1/4z?$A A/oooeYYYYOY/IIIYYYYYYA dcth було вивчення диференціальної ді-агностики спонтанних випадків гепатодистрофії та цирозу в собак за результатами дослідження клінічного стану, змін гемоцитопоезу та біохімічних показників крові. Собаки, хворі на гепатодистрофію, були пригнічені, спостерігалися блювання, діарея, в окремих тварин – незначна гепатомегалія та болісність у ділянці печінки. Порушення білоксинтезувальної функції печінки проявлялося гіпоальбумінемією, пігментної – збільшенням кількості загального білірубіну та появою кон’югованого. Сечовиноутворювальна функція печінки і фільтраційна – нирок також зазнали змін. Вірогідно підвищилася активність АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛДГ, знизилася активність ХЕ, тобто, розвивалися синдроми функціональної не-достатності печінки, цитолізу і холестазу. Клінічно у собак, хворих на цироз, спостерігали пригнічення загального стану, зниження апетиту, у деяких – жовтяничність кон’юнктиви, проте найбільш типовими були асцит і брадикардія. Очевидно, що асцит є фінальною стадією розвитку цирозу печінки, тому необхідне порівняння окремих показників крові, за якими можна диференціювати ці захворювання (табл. 3). Одним із важливих загальноклінічних показників є вміст гемоглобіну, який при цирозі печінки був знижений. Досить значною була різниця у вмісті білка. Якщо при гепатодистрофії уміст загального білка підвищується або залишається без змін у межах максимальної норми, то у собак, хворих на цироз печінки, він знижується. Кількість альбумінів при цирозі печінки була удвічі меншою, ніж при гепатодистрофії, і в жодному випадку не перевищувала 23,2 г/л, а при гепатодистрофії була не менше 27,5 г/л. Таблиця 3 – Зміни показників крові у собак, хворих на гепатодистрофію і цироз печінки Показник Одиниці виміру Норма Гепатодистрофія Цироз печінки p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020