Неврологічні прояви ентеробіозу у дорослих (клініко-діагностична характеристика) (автореферат)

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Степанченко Костянтин Анатолійович

УДК 616.8:616.995.132

Неврологічні прояви ентеробіозу у дорослих (клініко-діагностична
характеристика)

14.01.15-нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник:

кандидат медичних наук, доцент, Марченко Віра Григорівна, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри
невропатології та нейрохірургії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Волошина Наталія Петрівна, Інститут
неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу
нейроінфекцій та патології вегетативної нервової системи;

доктор медичних наук, професор Деменко Василь Дмитрович, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
невропатології та дитячої неврології.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П. Л. Шупика МОЗ України.

Захист відбудеться “2” червня 2004 р. о 1000 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 64.609.01 при Харківській медичній
академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків,
вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176,

м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розіслано “30” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої

ради, кандидат медичних наук, доцент В.Г. Марченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Інфекційні ураження нервової системи представляють
одну із самих серйозних проблем у сучасній неврології, бо, незважаючи на
всі започатковані зусилля, епідеміологічна ситуація по ряду
інфекційно-паразитарних захворювань продовжує залишатися несприятливою,
особливо це стосується соціально орієнтованих хвороб (Безсонов А.С.,
1998; Возіанова Ж.І., 2000; Волошина Н.П., Тайцлін В.Й., 2002; Деменко
В.Д. 2000; Бодня К.І., Марченко В.Г., Благовещенська А.В., 2003).
Останнім часом посилився інтерес до питання про значення гельмінтів в
етіології ряду захворювань (Беєр С.А., 1997; Бобильова О.О., 2000; Бодня
К.І., Марченко В.Г., Благовещенська А.В., 2003; Кисельов В.С. і
співавт., 1997; Наркевич М.І. і співавт., 1991; Семенюк Е.І. і співавт.,
1991; Сергієв В.П. і співавт., 1990, 1991, 1992, 1997; Chaker E. et al,
1995; Hassan S.І., 1994). За сучасними оцінками ВООЗ, кожен четвертий
житель Землі уражений кишковими паразитами. Оцінка Всесвітнього Банку по
величині заподіюваного збитку ставить кишкові гельмінтози на 4 місце
серед усіх хвороб і травм людини (Сергієв В.П. і співавт., 1997).

Літературні дані показують, що гельмінти можуть викликати різноманітні
зміни організму, що знаходить і відповідне клінічне вираження (Астаф’єв
Б.А., 1991, 1998; Бодня К.І., 2002; Возіанова Ж.І., 2000; Озерецківська
Н.Н., 1997, 2000; Пішак В.П. і співавт., 2002; Gіlbert P., 1998). За
останні десятиліття накопичений різноманітний дуже цінний матеріал, як
клінічний, так і експериментальний, який показав, що гельмінти
викликають ураження не тільки органів, в яких вони безпосередньо
розташовуються, але при цьому може страждати весь організм, особливо ЦНС
(Астаф’єв Б.А., 1975; Найт Р., 1985; Lowіchіk A., Ruff A.J. 1995;
Moffіtt M.C., 1994; Nіkolіc S. et al, 1998).

Значення гельмінтозів, на жаль, недооцінюється населенням і багатьма
лікарями. Тим часом, факти показують, що в багатьох випадках паразити
являються або етіологічним фактором у розвитку ряду серйозних і тривалих
нервових захворювань, або істотно змінюють і погіршують перебіг багатьох
нервових хвороб (Грабовська В.П., 1962; Корнянський Г.П. і співавт., De
Graef M. et al, 2000; Kawajіrі M. et al, 2001).

Найбільш масовим гельмінтозом є ентеробіоз (Єлгандієва Н.К., Абдієв
Т.А., 2000; Мажилєнє О.К. і співавт., 1991; Маркін А.В., 1991; Сергієв
В.П. і співавт., 1997; Lohіya G.S. et al, 2000; Wu M.L. et al, 2000).
Турбує високий рівень захворюваності ентеробіозом, як серед дітей, так і
дорослих (Зубчук М.П., 1991; Федотова Г.П., 1999; Шульман Е.С., 1986). В
даний час не викликає сумнівів положення про те, що ентеробіоз, як і
інші гельмінтози, патологічно впливаючи на людей, має велике
медико-соціальне значення (Копанєв Ю.А., 2001; Лисенко А.Я. і співавт.,
1991; Маркін А.В., 1993; Шакаров А.Г., Вахабов Т.А., 2001). Поряд із
симптомами ураження внутрішніх органів, становлять інтерес і зміни
нервової системи, відзначені рядом авторів у хворих на ентеробіоз (Бодня
К.І. і співавт., Маркін А.В., 1996; Рафікова З.Б. і співавт., 2001;
Савченко Л.П., 1962, 1964; Яхонтов Б.В. і співавт., 1978; Devera R.,
2001).

Роботи, що стосуються питань впливу гостриків на організм людини, в
основному, обмежуються синдромами, що супроводжують соматичну патологію,
зокрема, захворювання шлунково-кишкового тракту, шкіри, імунологічні
порушення, торкаються ураження нервової системи мимохіть, не розкриваючи
всієї суті проблеми.

Доступні нам роботи, що стосуються безпосереднього ураження нервової
системи в результаті ентеробіозу, в основному, обмежуються дитячим
контингентом.

Таким чином, частота і характер неврологічних розладів, що виникають у
дорослих у результаті інвазії гостриками, методи їхнього раннього
виявлення і корекції вивчені далеко недостатньо. Все вищесказане й
обумовлює актуальність дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова праця
виконана відповідно до комплексної програми Харківської медичної
академії післядипломної освіти “Клініко-патогенетичні особливості
паразитарних хвороб, як основа діагностики та лікування”, номер
держреєстрації: 0101U001866.

Ціль дослідження: підвищення ефективності ранньої діагностики та
лікувальних заходів у дорослих хворих на ентеробіоз із клінічними
проявами ураження нервової системи.

Задачі дослідження:

1. Визначити найбільш часті неврологічні синдроми в обстежених осіб.

2. Вивчити стан біоелектричної активності головного мозку і церебральної
гемодинаміки, показники варіабельності серцевого ритму, імунного статусу
у хворих на ентеробіоз.

3. Провести порівняльний аналіз клініко-неврологічних,
психофізіологічних, інструментальних показників у хворих з первинною і
повторною ентеробіозною інвазією до та після проведення курсу
специфічної терапії.

4. Обґрунтувати шляхи і способи корекції неврологічних порушень у хворих
на ентеробіоз.

Об’єкт дослідження: група чоловіків у віці від 18 до 24 років хворих на
ентеробіоз.

Предмет дослідження: клініко-параклінічні особливості ураження нервової
системи у хворих на ентеробіоз.

Методи дослідження: клініко-неврологічні — для оцінки неврологічного
статусу і, зокрема, стану вегетативної нервової системи;
нейропсихологічні — для виявлення порушень деяких вищих інтегративних
функцій ЦНС (пам’яті, уваги); інструментальні — електроенцефалографія
(ЕЕГ) для вивчення біоелектричної активності головного мозку,
реоенцефалографія (РЕГ) — для вивчення церебральної гемодинаміки,
варіабельність серцевого ритму (ВСР) — для оцінки стану вегетативного
гомеостазу; лабораторні — для оцінки показників імунного статусу;
математико-статистичні з обробкою всіх даних в основній і контрольній
групах.

Наукова новизна отриманих результатів. За допомогою комплексу сучасних
методів дослідження вперше визначені основні неврологічні синдроми, стан
біоелектричної активності мозку, церебральної гемодинаміки, проведений
аналіз варіабельності серцевого ритму, психофізіологічних процесів,
імунологічного статусу в дорослих хворих на ентеробіоз.

Встановлено взаємини між тривалістю ентеробіозної інвазії і
клініко-неврологічними, електрофізіологічними, психофізіологічними,
імунологічними показниками.

Вивчено динаміку клініко-параклінічних показників у дорослих з різною
тривалістю ентеробіозної інвазії після курсу специфічної терапії.

На основі результатів дослідження запропонована диференційована корекція
порушень нервової системи з урахуванням тривалості ентеробіозної
інвазії.

Практичне значення отриманих результатів. Знання про основні клінічні
синдроми, стан біоелектричної активності мозку, церебральної
гемодинаміки, показники варіабельності серцевого ритму,
психофізіологічних процесів, імунологічного статусу у дорослих хворих на
ентеробіоз мають значення для більш ранньої діагностики захворювання у
пацієнтів із клінічними проявами ураження нервової системи. Вчасно
проведена в амбулаторних умовах запропонована диференційована корекція
неврологічних порушень ентеробіозної інвазії, дозволить знизити
ймовірність розгорнутих клінічних форм патології.

Результати досліджень впроваджені в роботу неврологічних відділень МКЛ
№7, МКЛ №26, ЦКЛ №5 м. Харкова, ЦРЛ Роменського району Сумської області,
у навчальний процес кафедр невропатології та нейрохірургії, кафедри
невропатології і дитячої неврології, медичної паразитології та тропічних
захворювань Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням. Автором сформульовані мета і задачі дослідження,
проведений аналіз закордонної та вітчизняної наукової літератури,
патентно-інформаційний пошук, добір тематичних хворих. Автор
безпосередньо брав участь у клінічному обстеженні, електрофізіологічному
та лабораторному (імунологічному і паразитологічному) дослідженні.
Результати отриманих даних особисто оброблені методами математичної
статистики і згруповані в таблиці, малюнки. Самостійно проведений аналіз
результатів досліджень, обґрунтовані наукові висновки.

Апробація і впровадження результатів у практику. Матеріали дисертації
повідомлені й обговорені на ІІ Національному конгресі неврологів,
психіатрів і наркологів України з міжнародною участю “Психоневрологія
ХХІ сторіччя” (Харків, 2002), науково-практичній конференції неврологів
Харківської області і м. Харкова “Актуальні питання клінічної
неврології” (Харків, 2003), засіданні Харківського медичного товариства
(Харків, 2003), де автор нагороджений дипломом першого ступеня за кращу
наукову працю серед молодих учених.

Публікації. По темі кандидатської дисертації опубліковано 7 наукових
праць, з них 3 — у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Основний зміст дисертації викладено на 112
сторінках друкованого тексту. Дисертація складається з вступу, п’яти
розділів, висновків, ілюстрована 11 малюнками і 24 таблицями. Перелік
використаних літературних джерел містить 275 найменувань, у тому числі
119 латиницею.

Основний зміст дисертації

Матеріали та методи дослідження.

У дисертаційній роботі представлені матеріали комплексного обстеження
110 хворих на ентеробіоз, що склали основну групу. Як контроль обстежено
30 практично здорових осіб. Обстежені чоловіки курсанти Харківського
інституту військово-повітряних сил у віці від 18 до 24 років.

У ході дослідження було виділено дві групи хворих з різною тривалістю
ентеробіозної інвазії. В 1 групу з первинною ентеробіозною інвазією
ввійшло 75 курсантів. Другу групу з повторною інвазією гостриками склало
35 чоловік.

Усі хворі курсанти проходили ретельну медичну комісію при вступі до
інституту, що виключає наявність у них попередньо грубої соматичної та
неврологічної симптоматики. Жоден курсант, що ввійшов у досліджувані
групи, не був на обліку в лікарів фахівців з приводу хронічної патології
внутрішніх органів і нервової системи. В момент обстеження всі курсанти
вважалися клінічно здоровими і відвідували заняття в інституті.

Виходячи з мети і задач роботи, вивчений стан здоров’я хворих з
первинною і повторною ентеробіозною інвазією до та після проведення
курсу специфічної терапії вермоксом (мебендазолом) у разовій дозі 200 мг
(2 таб по 100 мг) після їжі: перший прийом (день 0), повторний прийом
(день 14), останній прийом (день 28) — курсова доза 600 мг. Після
проведення специфічної терапії у всіх хворих отримані негативні
результати аналізу на яйця гостриків.

Уніфікована методика дослідження містила в собі ретельний комплексний
клінічний аналіз у сполученні з інструментальними (кількісний аналіз і
топографічне картування ЕЕГ, РЕГ, дослідження ВСР) і лабораторними
(аналіз імунного статусу) методами дослідження

Неврологічний огляд складався з дослідження черепних нервів, рухової,
координаторної, чуттєвої, вегетативної систем, дослідження вищих
інтегративних функцій головного мозку, зокрема, пам’яті й уваги.

Дослідження стану вегетативної нервової системи проводилося в стані
спокою (фонові показники), при впливі на рефлексогенні зони (вегетативна
реактивність) і при проведенні фізичного навантаження (вегетативне
забезпечення діяльності), використовували запитальник і схему
дослідження для виявлення схованих вегетативних порушень (Вейн О. М.,
1991, 2000). Вегетативний тонус визначали за допомогою вегетативного
індексу Кердо, хвилинного об’єму крові (непрямі способи Лільє-Штрандера
і Цандера). Вегетативну реактивність визначали за допомогою проби
Даньіні-Ашнера, солярного рефлексу (Тома, Ру). Вегетативне забезпечення
діяльності — орто- і кліностатичними пробами.

Нейропсихологічне дослідження було спрямовано на виявлення порушень
деяких вищих інтегративних функцій головного мозку, включало вивчення
уваги та сенсомоторних реакцій за допомогою коректурної проби та
методики віднімання; дослідження пам’яті за методом запам’ятовування
серії з 10 слів.

Клініко-інструментальні дослідження включали: електроенцефалографію,
реоенцефалографію, дослідження варіабельності серцевого ритму по
визначених програмах.

Вивчали показники імунного статусу: основні популяції і субпопуляції
лімфоцитів периферичної крові (CD3+; CD4+; CD8+; CD19+) визначали з
використанням панелі моноклональных антитіл методом непрямої реакції
поверхневої імунофлюоресценції, відносну кількість 0-лімфоцитів
підраховували за формулою: % 0-лімфоцитів = =100 — (% CD3+ — % CD19+),
рівень циркулюючих імунних комплексів у сироватці периферичної крові
визначали спектрофотометричним методом, концентрацію імуноглобулінів
основних класів (A, G і M) — методом простої радіальної імунодифузії.
При дослідженні фагоцитарної функції нейтрофілів проводили облік
показників, що характеризують поглинальну (фагоцитарний індекс і
фагоцитарне число) і перетравлюючу (індекс завершеності фагоцитозу)
здатність нейтрофілів периферичної крові.

Діагноз ентеробіоз виставлявся у випадку хоча б одного позитивного
результату при триразовому обстеженні методом липкої стрічки (метод
Грехема). Для виключення інших гельмінтозів визначали наявність яєць
гельмінтів у фекаліях методом збагачення по Фюллеборну.

Статистична обробка проведена загальноприйнятими методами з обчисленням
відсотків, середніх значень і їхніх помилок з використанням комп’ютерних
програм Statgraphіcs Plus for Wіndows 2.1., Mіcrosoft Excel 2000. Для
порівняння вірогідності розходжень використовували критерій U
Вілкоксона-Манна-Уітні, Т (парний критерій Вілкоксона), критерій
кутового перетворення Фішера.

Результати власних досліджень, їх аналіз та обговорення.

Основні суб’єктивні симптоми у пацієнтів з ентеробіозом носили
астенічний та вегетативний характер. До них відносилися головний біль
(42,7%), зміна забарвлення (15,5%), пітливість (33,6%) і похолодання
і/або оніміння (25,5%) долонь і стоп, уртикарії (4,5%), нестійкість
настрою, дратівливість (28,2%), загальна слабість, швидка стомлюваність
(20,9%), зниження працездатності (19,1%), концентрації уваги (32,7%),
пам’яті (24,5%), порушення сну (30,9%), бруксизм (5,5%), відзначалося
також зниження апетиту (14,5%), перианальна сверблячка (14,5%).

Звертає увагу, що у хворих 2 групи були достовірно більш виражені, ніж у
1 групі, скарги на головний біль (відповідно 62,9% і 33,3%, р<0,001), запаморочення (17,1% і 4%, р<0,05), пітливість долонь і стоп (51,4% і 31,3%, р<0,05), зміна забарвлення пальців або цілком кистей, стоп (31,4% і 18,7%, р<0,05), уртикарії (14,3% і 0%, р<0,001), зниження працездатності (31,4% і 13,3%, р<0,05), бруксизм (11,4% і 2,7%, р<0,05). Варто підкреслити, що не різко виражені подібні зміни найчастіше не викликають у хворих особливої тривоги, що приводить до хронізації патологічного процесу й упускається час для ефективної допомоги. Наявна мікросимптоматика у хворих на ентеробіоз носила незначно виражений, дифузний характер. У хворих з первинною і повторною ентеробіозною інвазією достовірно частіше, у порівнянні з групою контролю, відзначалися ністагм (при первинній інвазії у 13,3% випадків, р<0,05 і при повторній інвазії у 22,9%, р<0,01), порушення характеру дермографізму (відповідно 38,7%, р<0,05 і 45,7%, р<0,05), зміна забарвлення кистей, стоп (33,3%, р<0,05 і 48,6%, р<0,01). Крім того, у хворих 2 групи достовірна різниця, у порівнянні з групою контролю, спостерігалися за такими об’єктивними симптомами як окорухові порушення (слабість конвергенції, зниження фотореакцій) (відповідно 60% і 20%, р<0,001), підвищення сухожильних рефлексів (37,1% і 16,7%, р<0,05), акрогіпергідроз (68,6% і 26,7%, р<0,001), похолодання кистей, стоп (60% і 23,3%, р<0,001), лабільність АТ (28,6% і 6,7%, р<0,01) і серцевого ритму (31,4% і 10%, р<0,05). Серед хворих на ентеробіоз у групі з повторною інвазією гостриками відзначалося превалювання по ряду симптомів, а саме: зміна м’язового тонусу, підвищення сухожильних рефлексів, акрогіпергідроз, похолодання кистей, стоп, окорухові порушення (слабість конвергенції, зниження фотореакцій). Окорухові порушення, які свідчать про ураження ЦНС на верхньостовбуровому рівні, можуть вказувати на переважне ураження у пацієнтів з повторною ентеробіозною інвазією надсегментарного відділу вегетативної нервової системи (ВНС). Результати вивчення вегетативної сфери в основній групі пацієнтів з ентеробіозом показали істотні порушення: у вихідному вегетативному тонусі переважала парасимпатикотонія (70%), недостатня (43,6%) і збочена (15,5%) вегетативна реактивність, недостатнє вегетативне забезпечення діяльності (37,3%), що свідчить у цілому про зниження адаптаційно-пристосувальних можливостей вегетативної нервової системи в даного контингенту хворих. У хворих з первинною ентеробіозною інвазією достовірно частіше, у порівнянні з групою контролю, відзначалися парасимпатикотонія (відповідно 76% і 53,3%, р<0,05), недостатня вегетативна реактивність (45,3% і 16,7%, р<0,001), надлишкове вегетативне забезпечення діяльності (61,3% і 36,7%, р<0,05), а в пацієнтів з повторною ентеробіозною інвазією - недостатня (40% і 16,7%, р<0,05) і збочена (31,4% і 3,3%, р<0,001) вегетативна реактивність і недостатнє вегетативне забезпечення діяльності (65,7% і 20%, р<0,001). Цікаво відзначити, що у хворих 2 групи суттєво частіше, ніж при первинній ентеробіозній інвазії, відзначалася симпатикотонія (відповідно 37,1% і 18,7%, р<0,05), збочена вегетативна реактивність (31,4% і 8%, р<0,001) і недостатнє вегетативне забезпечення діяльності (65,7% і 24%, р<0,001). Велика питома вага показника недостатнього вегетативного забезпечення діяльності у 2 групі пацієнтів свідчить про виснаження адаптивної ролі вегетативних апаратів ЦНС. Результати спектрального аналізу ВСР в основній групі хворих з ентеробіозом підтверджували виявлені клінічно порушення вегетативного гомеостазу і реєстрували збільшення абсолютних і відносних показників спектральної потужності в діапазоні високочастотних (HF) і дуже низькочастотних (VLF) коливань, зниження показника LF\HF, LF, структура спектральної потужності мала вигляд LF TH a . ` ?

a

A

Ae

i

B

D

l

рної формації, неспецифічні ядра таламуса, гіпокампова кола, тобто
утворення надсегментарного відділу ВНС, що забезпечують напруженість і
стійкість уваги. Ураження інтегративних систем мозку у даного
контингенту хворих підтвердилося не тільки при нейропсихологічному
тестуванні, але і при дослідженні їхнього вегетативного статусу,
вивченні ВСР, ЕЕГ.

При електроенцефалографічному дослідженні особлива увага приділялася
характеристикам ?-ритму, тому що по його параметрам можливе визначення
рівня активації ЦНС, стану кірково-підкіркових взаємодій.

Зміни на ЕЕГ у хворих на ентеробіоз свідчили про порушення
стовбурово-кіркових взаємин за рахунок дисфункції неспецифічних систем.

У хворих з первинною ентеробіозною інвазією, у порівнянні з контрольною
групою, відзначалося достовірне зниження амплітудних (р<0,001) показників і індексу (р<0,001) ?-ритму, реєструвалися переважно організовані (51,4%) і десинхронні типи ЕЕГ (40%, р<0,01), а в пацієнтів з повторною інвазією гостриками фіксувалися більш високі показники амплітуди (р<0,01) і індексу (р<0,001) ?-ритму, а також переважно гіперсинхронні (32%, р<0,001) і дезорганізовані (36%, р<0,01) типи ЕЕГ. У хворих 2 групи, у порівнянні з пацієнтами 1 групи, відзначалися більш високі показники амплітуди (р<0,001) і індексу ?-ритму (р<0,01), ?-активність була недостатньо регулярною по частоті, погано модульованою. Пароксизмальна активність у хворих з повторною ентеробіозною інвазією, у порівнянні з пацієнтами 1 групи, мала також більш високий індекс (відповідно 12,28% і 8,12%, р<0,001) і була представлена епілептиформними феноменами у вигляді піків, комплексів гостра-повільна хвиля, пік-хвиля, у той час, як при первинній інвазії гостриками, в основному, у вигляді гострих хвиль. Можна припустити, що патологічно посилений потік аферентних імпульсів у хворих з первинною інвазією гостриками викликає появу елементів пароксизмальної активності на ЕЕГ, а також приводить до порушення активуючих неспецифічних структур головного мозку (ретикуло-кортикальних і лімбіко-ретикулярних систем), тому що часто спостерігаються десинхронні типи ЕЕГ. Якщо ж компенсаторно-пристосувальні механізми виявляються зірваними, унаслідок стійкого, тривалого процесу роздратування, патологічна аферентна імпульсація викликає вторинні церебральні патофізіологічні феномени з природним відображенням їх на біоелектричних процесах головного мозку у вигляді сполучення на ЕЕГ елементів гіперсинхронізації з повільнохвильовими компонентами, що спостерігалося у хворих з повторною ентеробіозною інвазією. Явища гіперсинронізації на ЕЕГ можна пояснити виснаженням активуючих систем, у зв’язку з чим, у формуванні функціональної активності мозку наростає питома вага гнітючих ретикулокортикальних і таламокортикальних систем. Таким чином, порушення на ЕЕГ, як при первинній, так і при повторній інвазії гостриками можна охарактеризувати як дисфункцію діенцефально-стовбурових структур. При дослідженні мозкового кровообігу за допомогою реоенцефалографії в основній групі хворих на ентеробіоз статистично достовірно, у порівнянні з контрольною групою, виявлялися такі патологічні РЕГ-ознаки як зниження рівня пульсового кровонаповнення (відповідно 38,3% і 16,7%, р<0,05), підвищення тонусу артерій (48,3% і 16,7%, р<0,01), венозне повнокров’я (58,3% і 13,3%, р<0,001). Більш виражені зміни церебральної гемодинаміки відзначалися у хворих з повторною ентеробіозною інвазією. У цій групі пацієнтів суттєво частіше, ніж при первинній інвазії гостриками, реєструвалося зниження рівня пульсового кровонаповнення (р<0,05) і венозне повнокров’я (р<0,05). Звертає увагу, що специфічних проявів, що вказували би на ураження нервової системи в результаті інвазії гостриками, виявлено не було. Загальна кількість хворих на ентеробіоз, у яких спостерігались зміни неврологічної сфери (70,9%), статистично достовірно (р<0,001) відрізнялася від контрольної групи. Аналіз сполучення описаних вище симптомів дозволив виділити два ведучих симптомокомплекса: астенічний синдром і синдром вегетативної дистонії, що повною мірою характеризували порушення нервової системи у хворих на ентеробіоз. Найбільш часто у пацієнтів з ентеробіозною інвазією відзначався астенічний синдром (53,8%), другим по частоті виявився синдром вегетативної дистонії (25,6%), третім - сполучення астенічного синдрому і синдрому вегетативної дистонії (20,5%). Вивчення імунного гомеостазу при ентеробіозі показало, що тривалість інвазії визначає характер змін імунного статусу пацієнтів. Так, при первинній інвазії показники імунограм не відрізнялися від контрольної групи і знаходилися в межах референтних значень норми. У пацієнтів з повторною інвазією достовірно, у порівнянні з контрольною групою, визначалося зменшення кількості Т-лімфоцитів (CD3+) (відповідно 47±2% і 60,4±2%, р<0,001), Т-хелперів/індукторів (CD4+) (21,7±3% і 41±2%, р<0,001), збільшення змісту Т-супресорів/цитотоксичних (CD8+) (29±4% і 19±0,9%, р<0,05) і недиференційованих форм лімфоцитів (0-кліток) (45,5±3,5% і 29,5±1,4%, р<0,001) на фоні зниження Іg M (0,84±0,1 і 1,19±0,07 г/л, р<0,01), підвищення фагоцитарного індексу (93,7±4,9% і 82,5±2,4%, р<0,05) з рівнобіжним зниженням індексу завершеності фагоцитозу (0,85±0,08 і 1,16±0,04 у.о., р<0,01). Виявлений перерозподіл концентрації Т-хелперів і Т-супресорів при повторному ентеробіозі з вираженим зниженням імунорегулюючого рівня клітин, що мають Т-хелперну активність, є, на нашу думку, істотним фактором, який веде до розвитку стійкої імунокомпроментації, що може надалі приводити до реінвазії. Зміни в макрофагально-фагоцитарній системі вказують на зниження кілінгового ефекту фагоцитуючих нейтрофілів периферичної крові на фоні їхньої компенсаторної напруги при повторних ентеробіозних інвазіях. Після курсу антигельмінтної терапії у пацієнтів з ентеробіозом спостерігалося зниження ряду суб’єктивних симптомів захворювання: зменшилася частота й інтенсивність головних болів, незалежно від їхнього характеру, у меншому ступені стали турбувати похолодання, оніміння і зміна забарвлення кистей, стоп, дистальний гіпергідроз, патологічна стомлюваність, порушення сну, уваги, пам’яті, зменшилася емоційна лабільність, покращився апетит і моторика шлунково-кишкового тракту, перестала турбувати перианальна сверблячка. Особливо помітна позитивна динаміка у хворих з первинною інвазією гостриками. В 2 групі пацієнтів також відзначалися сприятливі зміни, однак частота скарг вегетативного й астенічного характеру продовжувала зберігатися досить високою. Після курсу специфічної терапії у хворих 1 групи об’єктивна симптоматика перетерпіла значний регрес, однак у пацієнтів з повторною ентеробіозною інвазією залишався високим, у порівнянні з контрольною групою, відсоток окорухових (р<0,05) і вегетативних порушень (р<0,05). В обох групах хворих на ентеробіоз після лікування відзначалося поліпшення вегетативного гомеостазу. У пацієнтів з первинною інвазією гостриками під дією специфічної терапії відбулося вирівнювання показників об’єктивної вегетативної симптоматики з групою контролю, однак у групі хворих з повторною ентеробіозною інвазією залишалися суттєво вище, у порівнянні з контрольною групою, показники недостатньої вегетативної реактивності (відповідно 34,3% і 16,7%, р<0,05) і недостатнього вегетативного забезпечення діяльності (40% і 20%, р<0,05). Після курсу антигельмінтної терапії в пацієнтів з первинною ентеробіозною інвазією відзначалася нормалізація аналізованих показників ВСР, установився збалансований стан регулюючих систем ВНС (нівелювалися розходження з контрольною групою). В 2 групі хворих також відбулося достовірне поліпшення більшості показників ВСР, але показники абсолютних і відносних значень VLF-компоненти ВСР лише мали тенденцію до зниження, зберігаючи статистично значимі розходження з контрольною групою (р<0,05). Отримані результати вказували на те, що, у групі пацієнтів з повторною інвазією гостриками зберігалася перевага центрального рівня регуляції, хоча і виражена в набагато меншому ступені, чим до лікування. При нейропсихологічному тестуванні після лікування виявлене зростання здатності до концентрації уваги, поліпшення переносимості інтелектуальних навантажень, слухомовної пам’яті, зменшення стомлюваності в обох групах. У групі з первинною ентеробіозною інвазією виявлені порушення нівелювалися під дією специфічної терапії, що приводило до вирівнювання цих показників із групою контролю. У групі з повторною ентеробіозною інвазією після курсу антигельмінтної терапії відбулося лише часткове зменшення виразності психофізіологічних порушень. Після курсу лікування у хворих на ентеробіоз відзначалася позитивна динаміка на ЕЕГ. Спостерігалося достовірне збільшення числа ЕЕГ-картин, що наближалися до норми, відновлювався добре модульований ?-ритм із нормальним індексом, відповідні реакції мозку на ритмічне світлове роздратування зорового аналізатора ставали адекватними, відзначалося зменшення, як спонтанної, так і викликаної пробами пароксизмальної активності. У хворих з первинною інвазією гостриками після курсу специфічної терапії спостерігалася виражена позитивна динаміка за всіма показниками, що привело до нівелювання розходжень з контрольною групою. У хворих з повторною ентеробіозною інвазією після курсу специфічної терапії продовжували реєструватися ЕЕГ-ознаки гіперсинхронізації (у 2 групі - 20% і в контрольній групі - 3,3%, р<0,05) і пароксизмальної активності (6,31±0,82% і 1,8±0,64%, р<0,001). Часткова нормалізація біоелектричної активності головного мозку на фоні лікування у хворих 2 групи, вірогідно, зв’язана зі зниженням іритативних патологічних впливів на кору з кишечнику. Сприятливі зміни показників церебральної гемодинаміки були більш очевидні у хворих 1 групи, тобто в групі, де суттєво зменшувалися прояви вегетативних розладів у формуванні порушень мозкового кровообігу. У хворих з повторною ентеробіозною інвазією залишалися досить частими РЕГ-ознаки венозного повнокров’я (у 2 групі - 36% і в контрольній групі - 13,3%, р<0,05). Таким чином, після курсу специфічної терапії в 1 групі отримані найкращі результати (нівелювалися розходження з контрольною групою). В 2 групі спостерігався лише частковий регрес як суб’єктивної, так і об’єктивної симптоматики. Це говорить про те, що проводити лікування ентеробіозу необхідно диференційовано, з урахуванням тривалості захворювання і виразності симптоматики. Якщо пацієнтам з первинною інвазією гостриками для ліквідації неврологічних порушень досить проведення курсу антигельмінтної терапії, то хворі з повторною ентеробіозною інвазією мають потребу в додатковій корекції з використанням препаратів вегетотропного, вазоактивного і ноотропного рядів, транквілізуючих засобів, імуномодуляторів. ВИСНОВКИ 1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в поглибленому вивченні стану нервової системи у дорослих хворих на ентеробіоз на підставі комплексного клінічного й інструментального досліджень в обґрунтуванні раннього виявлення та корекції неврологічних порушень. 2. Виявлені неврологічні і психофізіологічні порушення в дорослих хворих на ентеробіоз спостерігалися в 70,9 % обстежених пацієнтів і були представлені у вигляді астенічного синдрому (53,8 %), синдрому вегетативної дистонії (25,6 %) чи їхнього сполучення (20,5 %). 3. Показники імунограм при первинній ентеробіозній інвазії достовірно не відрізняються від контрольної групи і знаходяться в межах референтних значень норми. Для хворих з повторною інвазією характерне зменшення кількості Т-лімфоцитів (CD3+), Т-хелперів/індукторів (CD4+), збільшення вмісту Т-супресорів/цитотоксичних (CD8+) і недиференційованих форм лімфоцитів (0-кліток) на фоні зниження Іg M, активації поглинальної і пригніченні перетравлюючої функцій фагоцитуючих нейтрофілів крові. 4. У хворих з первинною інвазією гостриками превалює парасимпатикотонія, недостатня вегетативна реактивність і надлишкове вегетативне забезпечення діяльності; зниження пам’яті на фоні нестійкості уваги; ознаки порушення кірково-стовбурових взаємин за рахунок дисфункції неспецифічних систем за даними електроенцефалографії; реоенцефалографічні ознаки підвищення тонусу артерій і венозного повнокров’я; перевага парасимпатичної регуляції в модуляції ритму серця за показниками варіабельності серцевого ритму. 5. При повторній ентеробіозній інвазії характерним є недостатня і збочена вегетативна реактивність, недостатнє вегетативне забезпечення діяльності; зниження пам’яті на фоні вираженої стомлюваності і виснажливості психічних процесів, зниження концентрації уваги; більш високий індекс пароксизмальної активності за даними електроенцефалографії, реоенцефалографічні ознаки зниження рівня пульсового кровонаповнення, поряд з підвищенням тонусу артерій і венозним повнокров’ям; явища надлишкової централізації керуванням серцевим ритмом за рахунок порушення взаємодії надсегментарного і сегментарного відділів вегетативної нервової системи за показниками варіабельності серцевого ритму. 6. Виявлено залежність між тривалістю ентеробіозної інвазії і динамікою неврологічної симптоматики після проведення курсу специфічної терапії. У хворих з первинною інвазією гостриками відзначається виражений регрес суб’єктивної й об’єктивної симптоматики. У хворих з повторною ентеробіозною інвазією - тільки тенденція до нормалізації клініко-неврологічних, нейропсихологічних і електрофізіологічних показників. Хворі з повторною ентеробіозною інвазією потребують комплексного лікування, що полягає в призначенні поряд з антигельмінтною терапією препаратів вегетотропного, вазоактивного і ноотропного рядів, транквілізуючих засобів. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Степанченко К.А. Роль энтеробиоза в развитии некоторых неврологических нарушений у взрослых // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т. 10, Вип. 2 (31). – С. 75-76. 2. Степанченко К.А. Нарушения вегетативной нервной системы и вариабельность сердечного ритма у больных энтеробиозом // Международный медицинский журнал. – 2004. – №1. – С. 69-71. 3. Степанченко К.А. Биоэлектрическая активность головного мозга у взрослых, больных энтеробиозом // Український вісник психоневрології. – 2004. – Т. 12, Вип. 1 (38). – С. 75-77. 4. Бодня Е.И, Марченко В.Г., Степанченко К.А. Некоторые клинико-неврологические особенности энтеробиозной инвазии у взрослых // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. – Луганськ, 2003. – С. 99-101. (Дисертантом проведено інформаційний пошук та огляд літератури, зібрано матеріал, проведено обробку отриманих даних та аналіз матеріалу, взято участь у написанні, підготовлено до друку). 5. Бодня Е.И., Марченко В.Г., Степанченко К.А. Некоторые клинико-неврологические проявления энтеробиоза // Эпидемиология, экология и гигиена. Сборник материалов итоговой региональной научно-практической конференции, посвящённой 10-летию независимости Украины. – Харьков, 2001. – Вып. 4. – С. 74-75. (Здобувачем проведено інформаційний пошук та огляд літератури, взято участь в написанні, підготовлено до друку роботу). 6. Степанченко К.А. Некоторые данные об изменениях нервной системы при энтеробиозе // “Нові технології в медицині”: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти – Харків, 2001. – С. 72. 7. Марченко В.Г., Степанченко К.А. Некоторые неврологические нарушения у взрослых, инвазированных острицами // “Сучасна терапія хворих з інфекційною та паразитарною патологією на догоспітальному етапах, методи профілактики”: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю. Частина 2 (тези). – Харків, 2002 – С. 33. (Здобувачем зібрано матеріал, проведений аналіз матеріалу, взято участь в написанні, підготовлено до друку роботу). АНОТАЦІЯ Степанченко К.А. Неврологічні прояви ентеробіозу у дорослих (клініко-діагностична характеристика). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 – нервові хвороби. – Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2004. У дисертації представлені результати комплексного клініко-неврологічного, інструментального (електроенцефалографічного, реоенцефалографічного, аналізу варіабельності серцевого ритму) та імунологічного досліджень ентеробіозу у дорослих, на підставі чого виділені основні неврологічні синдроми та описані їх клінічні ознаки. Проведено порівняльний аналіз клініко-параклінічних показників у хворих з первинною і повторною ентеробіозною інвазією до та після проведення курсу специфічної терапії. Виявлено, що у хворих з повторною інвазією спостерігаються більш виразні зміни досліджуваних показників, ніж у пацієнтів з первинною інвазією. Обґрунтовано способи корекції порушень нервової системи у хворих на ентеробіоз з урахуванням тривалості інвазії. Ключові слова: ентеробіоз у дорослих, неврологічні порушення, тривалість інвазії, корекція неврологічних порушень. АННОТАЦИЯ Степанченко К.А. Неврологические проявления энтеробиоза у взрослых (клинико-диагностическая характеристика). – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 – нервные болезни. Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, 2004. В диссертации представлены результаты клинико-неврологического, инструментального и некоторых лабораторных исследований энтеробиоза у взрослых. Обследовано 110 мужчин возрастом от 18 до 24 лет больных энтеробиозом. В 1 группу вошло 75 пациентов с первичной энтеробиозной инвазией, во 2 группу – 35 человек с повторной энтеробиозной инвазией. Контрольную группу составило 30 практически здоровых лиц без энтеробиозной инвазии. Выявлены неврологические и психофизиологические нарушения у взрослых больных энтеробиозом, которые наблюдались у 70,9 % пациентов и были представлены в виде астенического синдрома (53,8 %), синдрома вегетативной дистонии (25,6 %) или их сочетания (20,5 %). Показано, что при первичной энтеробиозной инвазии показатели иммунограмм достоверно не отличаются от контрольной группы и находятся в пределах референтных значений нормы. Для больных с повторной энтеробиозной инвазией характерно уменьшение количества Т-лимфоцитов (CD3+), Т-хелперов/индукторов (CD4+), увеличение содержания Т-супрессоров/цитотоксических (CD8+) и недифференцированных форм лимфоцитов (0-клеток) на фоне снижения IgM, активации поглотительной и угнетении переваривающей функций фагоцитирующих нейтрофилов крови. Установлено, что у больных с первичной инвазией острицами превалирует парасимпатикотония, недостаточная вегетативная реактивность и избыточное вегетативное обеспечение деятельности; снижение памяти на фоне неустойчивости внимания; признаки нарушения корково-стволовых взаимоотношений за счёт дисфункции неспецифических систем по данным электроэнцефалографии; реоэнцефалографические признаки повышения тонуса артерий и венозного полнокровия; преобладание парасимпатической регуляции в модуляции ритма сердца по показателям вариабельности сердечного ритма. При повторной энтеробиозной инвазии характерным является недостаточная и извращённая вегетативная реактивность, недостаточное вегетативное обеспечение деятельности; снижение памяти на фоне выраженной утомляемости и истощаемости психических процессов, снижения концентрации внимания; более высокий индекс пароксизмальной активности по данным электроэнцефалографии, реоэнцефалографические признаки снижения уровня пульсового кровенаполнения, наряду с повышением тонуса артерий и венозным полнокровием; явления избыточной централизации управлением сердечным ритмом за счёт нарушения взаимодействия надсегментарного и сегментарного отделов вегетативной нервной системы по показателям вариабельности сердечного ритма. Выявлена зависимость между длительностью энтеробиозной инвазии и динамикой неврологической симптоматики после проведения курса специфической терапии. У больных с первичной инвазией острицами отмечается выраженный регресс субъективной и объективной симптоматики. У больных с повторной энтеробиозной инвазией – только тенденция к нормализации клинико-неврологических, нейропсихологических и электрофизиологических показателей. Больные с повторной энтеробиозной инвазией требуют комплексного лечения, заключающегося в назначении наряду с антигельминтной терапией препаратов вегетотропного, вазоактивного и ноотропного рядов, транквилизирующих средств. ANNOTATION Stepanchenko K.A. Neurological manifestations of enterobiosis in adults (clinical and diagnostical characteristics). - Manuscript. The thesis for a Candidate’s of Medical Sciences degree by speciality 14.01.15 – nervous diseases. - Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Ministry of Health of Ukraine. – Kharkiv, 2004. Based on the results of complex clinico-neurological, instrumental (electroencephalography, reoencephalography, heart rhythm variability analysis) and immunological examination of enterobiosis in adults the syndromes of nervous system pathology were described and they have been presented in the dissertation. The comparative analysis of clinico-paraclinical parameters in the patients with primary and recurrent enterobiotic invasion before and after the carried specific therapy has been made. It was revealed that the patients with reinvasion develop the more expressed changes in the studied parameters compared to the patients with the primary invasion. The ways of the differentiated correction of nervous system disorders in the patients with enterobiosis considering the duration of the invasion have been grounded. Key words: enterobiosis in adults, nervous system disorders, enterobiotic invasion duration, correction of nervous system disorders.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *