Мікрофітофосилії вендських відкладів волині та їх стратиграфічне значення (автореферат)

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут геологічних наук

Іванченко Катерина Володимирівна

УДК 56.016.1:551.72](477.8)

Мікрофітофосилії вендських відкладів волині та їх стратиграфічне
значення

04.00.09 – палеонтологія і стратиграфія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геологічних наук НАН України.

Науковий керівник доктор геолого-мінералогічних наук,

академік НАН України

Гожик Петро Феодосійович,

директор Інституту геологічних наук НАН України

Офіційні опоненти:

доктор геолого-мінералогічних наук,

Дригант Данило Михайлович

Державний природознавчий музей НАН України,

головний науковий співробітник

кандидат геолого-мінералогічних наук

Кир’янов Віктор Володимирович

Інститут геологічних наук НАН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Львівський національний університет ім. Івана Франка,
геологічний факультет, Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться “24” квітня 2007 р. о 1000 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.162.01 при Інституті
геологічних наук НАН України за адресою: 01054, Київ-54, вул.
О. Гончара, 55-б

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук
НАН України за адресою: 01054, Київ-54, вул. О. Гончара, 55-б

Автореферат розісланий “16” березня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _____________________
Т. С. Рябоконь

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вивчення стратиграфії вендських відкладів має велике
значення для подальшого зміцнення мінерально-сировинної бази країни, яка
забезпечує успішний розвиток її промисловості, так як з цими відкладами
пов’язані рудопрояви кольорових металів: міді, нікелю і нерудних
корисних копалин: алмазів, бентонітових глин і будівельних матеріалів.

Незважаючи на довгу історію вивчення венду Волині, положення в
стратиграфічній схемі верхнього протерозою серій, світ, підсвіт та інших
підрозділів залишається не обґрунтованим результатами палеонтологічних
досліджень, в зв’язку з чим часто виникають труднощі в розчленуванні
конкретних розрізів. Тому пошуки у відкладах венду рослинних залишків і
їх морфологічне вивчення має велике значення для стратифікації, дозволяє
уточнити існуючу стратиграфічну схему і проводити кореляцію одновікових
товщ, що забезпечить виділення в розрізі венду підрозділів, які несуть
мінеральне навантаження.

Недостатня вивченість венду Волині за мікрофітофосиліями визначила
актуальність і доцільність постановки теми дисертації в зв’язку з
необхідністю розробки детальної біостратиграфічної схеми вендських
відкладів України в рамках державної програми “Держгеолкарта-200”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконувалась в рамках бюджетних та госпдоговірних тем у відділі
геології корисних копалин і відділі геотектоніки та загальної геології
Інституту геологічних наук НАН України. Основні положення дисертаційної
роботи ввійшли у звіти по темам “Пізній протерозой України: тектоніка,
магматизм, седиментогенез, геологічні рубежі та корисні копалини”,
1999-2003 рр. (№ державної реєстрації 01002004672), “Тектоно-магматична
активізація та рудоносні структури рифею і венду Українського щита та
Волино-Подільської плити”, 2000-2001 рр. (№ державної реєстрації
02014005718).

Мета та задачі досліджень. Метою дисертаційної роботи було виявлення
наявності та визначення систематичного складу рослинних решток,
закономірностей розповсюдження виявлених комплексів мікрофітофосилій в
розрізі венду Волині для обґрунтування та уточнення стратиграфічної
схеми району досліджень, як основи пошуку корисних копалин.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні задачі:

пошарове вивчення вендських відкладів Волині для пошуків і виявлення в
них органічних решток;

встановлення систематичного складу органостінного мікрофітопланктону та
макроводоростей;

аналіз вертикального та просторового поширення мікрофітофосилій в
породах венду Волині;

виділення та опис комплексів мікрофітофосилій, характерних для різних
стратиграфічних рівнів венду району досліджень;

кореляція стратонів венду Волині за виділеними комплексами
мікрофітофосилій з одновіковими підрозділами інших регіонів;

внесення уточнень та доповнень до існуючої стратиграфічної схеми Волині;

монографічний опис мікрофітофосилій та макроводоростей з відкладів венду
району досліджень.

Об’єкт досліджень – мікрофітофосилії, вилучені зі зразків порід венду
Волині.

Предмет досліджень – біостратиграфія вендських відкладів Волині.

Матеріали і методи досліджень. Всього було проаналізовано 134 зразка з
28 свердловин і двох відслонень вендських відкладів Волині. З них 125
зразків вміщували мікрофітофосилії. Технічна обробка майже всіх зразків
проводилась автором в лабораторії ІГН НАНУ. Крім мікрофітофосилій
вивчались також макрозалишки водоростей, які зустрічаються у верхній
частині розрізу венду. При вивченні розрізу вендських відкладів
застосовувались стратиграфічні методи, основані на вивченні речовинного
складу порід, їх характеристик і умов залягання, та літологічні. Але
основним у дослідженнях був метод мікропалеофітологічного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів.

З вендських відкладів Волині було визначено та описано 38 видів
мікрофітофосилій та два роди макроводоростей. Мікрофітофосилії були
вперше описані за сучасною класифікацію мікрофосилій докембрію 1989 р. з
доповненнями та уточненнями згідно пізніших робіт. Вперше для венду
України були визначені 10 видів мікрофітофосилій, з них три – вперше для
венду взагалі. Описано один новий вид мікрофітофосилій Botuobia media
sp. nov. Складено палеонтологічний атлас всіх мікрофітофосилій,
виявлених у вендських відкладах Волині.

За результатами вивчення мікрофітофосилій уточнено та доповнено
палеонтологічне обґрунтування вендських утворень Волині. Вперше в
породах бродівської, горбашівської, заболоттівської та бабинської світ
нижнього венду Волині виявлені рослинні рештки та вивчено систематичний
склад мікрофітофосилій. Суттєво доповнена мікрофітологічна
характеристика світ та серій верхнього венду.

Уточнено стратиграфічне значення всіх зустрінутих у венді Волині
мікрофітофосилій: визначено види з широким стратиграфічним діапазоном;
види, характерні для венду і нижнього кембрію; види, характерні для
венду; керівні види для верхнього венду; керівні види для двох
горизонтів верхнього венду.

Виявлені та описані особливості стратиграфічного розподілу
мікрофітофосилій в породах венду досліджуваного регіону;
охарактеризовано п’ять різновікових комплексів мікрофітофосилій.

Практичне значення одержаних результатів. Керівні види і асоціації
мікрофітофосилій, характерні для різних стратиграфічних рівнів, дають
змогу детального розчленування “німих” товщ, а уточнена і деталізована
схема вендських відкладів Волині є науковою основою при проведенні
геолого-зйомочних та пошукових робіт на корисні копалини. Створений
палеонтологічний атлас мікрофітофосилій може бути використаний при
визначенні рослинних решток венду.

Особистий внесок здобувача. Всі результати та висновки, викладені в
дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно. Автором вивчені
розрізи осадово-вулканогенних вендських утворень та зібраний кам’яний
матеріал з десятків свердловин. В польових умовах простежені і
проаналізовані виходи на денну поверхню вендських порід. При обробці
польових матеріалів вивчені зразки гірських порід методом
мікропалеофітологічного аналізу. Складено палеонтологічний атлас
мікрофітофосилій, виявлених у вендських відкладах Волині.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідались на сесіях Палеонтологічного товариства України (2001, 2002,
2004, 2005), ХІ Всеросійській палінологічній конференції (Москва, 2005
р.), Міжнародній палеоботанічній конференції (Москва, 2005), 32 сесії
МГК (Флоренція, 2004 р.), XV Російській молодіжній науковій конференції
(Санкт-Петербург, 2004 р.), на засіданнях науково-технічних рад
Ковельської ГРЕ та Рівненської ГЕ.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 10 наукових робіт, в тому
числі 4 статті у наукових журналах України та збірниках наукових праць і
6 повідомлень в матеріалах міжнародних конгресів і конференцій.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, 5 розділів,
висновків і становить 193 сторінки. Список літератури вміщує 167
найменувань використаних джерел. В текстовій частині наведено 6 таблиць,
7 рисунків і 17 палеонтологічних таблиць.

Дисертаційна робота виконана у відділі геотектоніки і загальної геології
ІГН НАНУ.

Автор щиро вдячний науковому керівникові доктору геолого-мінералогічних
наук, академіку НАН України П. Ф. Гожику та завідувачу відділу
геотектоніки та загальної геології доктору геологічних наук
Т. П. Міхницькій за постійну допомогу і цінні рекомендації при
підготовці роботи. Автор також висловлює подяку доктору
геолого-мінералогічних наук, професору В. А. Рябенку, кандидату
геолого-мінералогічних наук В. Я. Веліканову за роз’яснення деяких
теоретичних питань; кандидату геолого-мінералогічних наук В. В.
Кир’янову за консультації з питань палеонтологічних визначень; кандидату
геолого-мінералогічних наук Л. В. Коренчук за надання кам’яного
матеріалу; співробітникам ПДРГП “Північгеологія” та Рівненської
експедиції кандидатам геологічних наук В. Л. Приходьку і П. Д. Савчуку,
В. В. Матеюку, В. Г. Мельничуку, М. І. Жуйкову, М. П. Пересядьку, Я. О.
Косовському, Ф. О. Гречку, П. П. Крищуку за організацію та сприяння у
виконанні польових робіт і зборі фактичного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ СТРАТИГРАФІЇ І ПАЛЕОНТОЛОГІЇ ВОЛИНІ

Вивчення геологічної будови Волині має давню історію. Першими
дослідниками були В. Бессер, 1820; І. Яковицький, 1830; Е. Ейхвальд,
1830, 1840, 1846; А. Шнейдер, 1834; Барбот де Марні, 1867. В цей період
були зроблені висновки про докрейдовий вік ефузивів р. Горинь (А. І.
Тишецький, 1862, О. П. Карпінський, 1873, 1874) і про синхронність
древніх теригенних товщ Волині і Поділля (П. Я. Армашевський, 1898). Всі
ці дані ввійшли до 10-верстової карти території (В. Д. Ласкарєв, 1914).
Особливе значення мали стратиграфічні схеми Поділля
Л. Ф. Лунгерсгаузена, 1939, 1942, покладені в основу майже всіх пізніших
схем.

Сучасні погляди на геологію доордовицьких товщ Волині склались в
основному після 40-х років. В 1951 р. П. Л. Шульга в складі
доордовицької товщі виділила аналоги гдовських і лямінаритових верств
Прибалтики і аналоги “синіх глин”, “еофітонових пісковиків”, а також
середній і верхній кембрій. В 1952 р. вона розробила для Волино-Поділля
єдину схему стратиграфії доордовицьких товщ.

Вендською серією (комплексом) Б. С. Соколов назвав в 1950 р. нижню
частину товщі теригенних порід додевонського віку. В неї входили
гдовські і лямінаритові верстви, вік яких автор вважав
ранньокембрійським.

В 1956 р. О. В. Крашеніннікова запропонувала схему розчленування давніх
товщ східних районів Волині. Вона виділила ташківську, горбашівську,
ізяславську і ушицьку світи та клеванські верстви. Автор встановлює
повну ідентичність верхньої частини розрізів басейнів річок Горині і
Дністра.

В 1957 р. Є. П. Брунс в розрізі давніх товщ Рівненської області виділила
поліський комплекс верхньопротерозойського віку, волинський, валдайський
і балтійський комплекси палеозойського віку, які віднесла до нижнього
кембрію; провела попереднє зіставлення розрізів доордовицьких товщ
Волині і Поділля.

В 1957 р. Г. Х. Дікенштейн описує давні товщі Волині і пропонує схему їх
кореляції з Поділлям, за якою нижня частина розрізу Поділля відповідає
найдавнішій осадовій товщі (поліська серія) на Волині; сама верхня
частина розрізу Поділля зіставлена з балтійською серією.

Взагалі з 1956 по 1964 р. було запропоновано понад десять
стратиграфічних схем давніх товщ Волино-Поділля.

Б. В. Тимофєєв 1956 р. з острозьких верств східної Волині описав
комплекс “спор” (дев’ять “видів”) і, за С. Н. Наумовою, назвав його
нижньокембрійським. Комплекс відповідає комплексу “спор”
надлямінаритових верств Прибалтики.

К. Е. Якобсон (1964) провів кореляцію розрізів Волині і Поділля.
Горбашівську світу він зіставив з ольчедаївськими верствами,
вулканогенно-осадову товщу (берестовецький горизонт за Н. Є. Стрєлковою)
– з ломозівськими верствами Придністров’я; валдайську серію східної
Волині з відкладами від підошви ямпільських верств до покрівлі
канилівської світи.

О. Д. Шепельова в 1964 р. виділила два комплекси “спор” – для верхнього
і нижнього валдаю. Вона робить висновок про подібність цих комплексів і
“спор”, виділених з одновікових утворень Ленінградської області.

В 1966 р. Б. В. Тимофєєв визначає комплекс залишків із відслонення у
с. Кам’янка, характерний для ламінаритових верств. Знахідки з
відслонення у с. Путринці дозволили зіставити розріз з яришівським
горизонтом східного Поділля.

В. В. Кир’янов в роботі 1968 р. коротко описав мікрофітофосилії з верхів
канилівської світи Волині і зіставив їх з подільськими. Цей комплекс є
близьким до такого з котлинського горизонту північного заходу СЄП.

У 60–70-х роках було проведено середньомасштабну геологічну зйомку –
роботи В. Г. Анісімова, А. Є. Бірюльова, П. Д. Букатчука, Г. Г.
Виноградова, Б. Г. Власова, Е. Я. Жовинського, А. Г. Ролика, Н. П.
Рибакова, Н. Є. Стрєлкової, Г. А. Уженкова, Г. П. Шраменка та інших.
Було підтверджено широке площинне розповсюдження вендських товщ, що
дозволило провести більш впевнені кореляції розрізів. Вперше в повному
обсязі з’ясовано будову і склад вулканічної товщі Волині (А. Є.
Бірюльов, 1968). Виділення нижньокембрійських відкладів на Поділлі
(В. В. Кир’янов,1965) дозволило встановити верхню вікову межу венду. З
кінця 60-х років почали проводити крупномасштабні геолого-зйомочні
роботи і глибинне геологічне картування (П. Ф. Брацлавський, В. А.
Веліканов, Б. Г. Власов, В. Я. Іванченко, Ю. К. Пійяр, В. І. Почтаренко,
В. Ф. Судовцев, А. М. Ханісенко та ін).

В 1964 р. було розроблено уніфіковану схему стратиграфії
верхньодокембрійських відкладів Волино-Поділля і Молдавії, а в 1968 р.
вийшов її уточнений варіант.

Велике значення для вивчення проблеми венду мала знахідка в 1967 р. в
бернашівських верствах на Поділлі викопного представника едіакарської
фауни.

Підсумком робіт, проведених до 1970 р., стала монографія “Стратиграфія
УРСР, Т. 2. Рифей – венд” (1971), де наведені описи характерних
розрізів, дані про літологію і корисні копалини, зроблено кореляцію
розрізів цих відкладів, а також вперше дано їх палеонтологічну
характеристику.

Б. Я. Воловник (1971), базуючись на матеріалах регіональних
геолого-зйомочних робіт, провела дослідження Волино-Подільської трапової
формації.

В. С. Заїка-Новацький (1972) узагальнив матеріал з палеонтології,
стратиграфії і тектоніки верхньодокембрійських і нижньопалеозойських
утворень України і Молдавії.

В 1973 р. Б. В. Тимофєєв наводить списки мікрофосилій з відслонень у сс.
Кам’янка і Путринці. Відклади відповідають джуржевським і калюським
верствам Поділля.

З 1975 р. по 1989 р. вивченням мікрофосилій Волині займалась О. О.
Асєєва. Вона виділила сім вендських комплексів акритарх.

Б. Г. Власов у 1979 р. описав розрізи – аналоги валдайської серії,
зкорелював їх з відкладами Поділля, Білорусії та Польщі.

Всі ці дослідження дали змогу внести зміни в офіційну схему УРМСК (1971,
1973 рр.), а також в кореляційну схему, прийняту на Всесоюзній нараді в
м. Кишинів в 1974 р. і затверджену МСК СРСР в 1976 р.

В 1980 р. доканилівська частина верхньовендських відкладів була
об’єднана в могилів-подільську серію, а канилівську світу відособлено в
ранзі серії.

Досягнутий рівень палеонтолого-стратиграфічного вивчення вендських
відкладів України відображено у виданих в 1978-1993 рр. монографіях.

В 1993 р. затверджені НСК України нині чинні стратиграфічні схеми
нижньо- і верхньовендських відкладів України.

М. Б. Бурзін в роботах 1995-1998 рр. переописує роди спірально згорнутих
мікрофосилій, наводить характерні форми для верхнього венду.

Підсумовуючи наведені дані можна стверджувати, що при доволі добрій
стратиграфічній вивченості району робіт, мікрофітофосилії вендських
відкладів Волині досліджені недостатньо. Тому пошуки у відкладах венду
органікостінного мікрофітопланктону, його морфологічне вивчення має
велике значення для деталізації та уточнення існуючої стратиграфічної
схеми венду Волині.

СТРАТИГРАФІЯ ВЕНДСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ВОЛИНІ

Вендські відклади Волині залягають на породах поліської серії рифею, або
на кристалічному фундаменті, утворюючи монокліналь північно-західного
простягання, що похило падає на південний захід і захід (В. С.
Заїка-Новацький та ін. 1971, В. Я. Веліканов, 1971). Завдяки цьому на
карті домезозойської поверхні виходи порід окремих стратиграфічних
підрозділів спостерігаються у вигляді смуг, що простягаються паралельно
краю Українського щита.

Стратиграфічне розчленування вендських відкладів Волині виконано за
стратиграфічними схемами 1993 р. для нижньо- і верхньовендських
відкладів України, уточненими згідно рішення ХХІХ сесії МГК про
проведення границі кембрію – докембрію, за яким рівненська світа не
відноситься до венду (табл. 1, 2).

Нижньовендські відклади поширені на всій території Волині, в основному у
Волино-Поліському рифейському прогині.

Таблиця 1

Стратиграфічна схема нижньовендських відкладів Волині

ЗСШ РСШ Органічні рештки Кореляція місцевих стратиграфічних розрізів

Система Відділ Горизонт

Мікрофосилії Волино-Поліський прогин

Волинська серія Світа Західна частина Центральна частина Східне
замикання

(Західний схил УЩ)

Вендська нижній лапландський Leiosphaeridia minutissima (Naum.),

L. obsuleta (Naum.),

L. crassa (Naum.), Eomycetopsis aff. rugosa Maithy,

Eomycetopsis sp., Polytrichoides sp., Circumiella sp., Oscillato-riopsis
sp.

Ратнівська Ратнівська світа. Базальти (2 – 4 покриви), лавобрекчії, туфи
агломератові псамітові; в покрівлі пачка

(5 – 7 м) туфоаргілітів червоноколірних

70 – 195 м

Ратнівська світа. Базальти (1 – 6 покривів) з лавобрекчіями або
проверстками туфів, у підошві туфоконгломерати або туфоаргіліти; в
покрівлі – кора вивітрювання, туфоаргіліти, туфоалевроліти з галькою або
гравієм базальтів, кислих і середніх ефузивів

50 – 100 м Ратнівська світа. Базальти (1 – 4 потока), лавобрекчії, туфи,
туфобрекчії, туфо-пісковики, туфоаргіліти; в покрівлі –
туфоконгломерати, конгломерато-брекчії

70 – 195 м

Бабинська Бабинська світа. Туфи псефітові і псамітові, ба-зальтові, з 1
– 3 базальтовими потоками, іноді значної потуж-ності (до 95 м)

100 – 130 м Бабинська світа. Туфи псамітові, базальтові, з 1 базальтовим
потоком, в основі пачка слюдистих туфітів або туфоалевролітів з домішкою
гравію

130 – 220 м Бабинська світа. Туфи строкатобарвні базальтові, псамітові,
рідше псефітові; в основі туфоалевроліти і туфопісковики

до 125 м

Заболоттівська Заболоттівська світа. Базальти (3 – 5 покривів),
афанітові, мигдалекам’яні; в основі – туфи і туфіти (до 15 м), бурі,
дрібноуламкові

18 – 75 м

Заболоттівська світа. Базальти (1 – 3 покриви) з лавобрекчіями; в
основі пачка тонкоуламкових туфітів

Заболоттівська

світа

Горбашівська

світа.

Пісковики червоноколірні, різнозернисті, з гравійним, галечним і
щебенистим матеріалом

до 25 м

Горбашівська Горбашівська світа. Пісковики і гравеліти строка-то-барвні
глинис-ті, з домішкою пірокластики; в основі конгломерати дрібногалечні

до 25 м Горбашівська світа. Пісковики строкато-барвні, різнозернисті до
гравійних, з домішкою піро-кластики; зрідка вміщують 1 – 2 покриви
базальтів

(0,5 – 5 м)

до 30 м

Бродівська світа. Пісковики червоноколірні різнозернисті, глинисті,

рідше конгломератобрекчії і гравеліти глинисті, погано відсортовані;

на окремих ділянках і у верхах розрізів – переверстовування

алевролітів і аргілітів червоноколірних

до 70 м

Таблиця 2

Стратиграфічна схема верхньовендських відкладів Волині

ЗСШ РСШ Органічні рештки Кореляція місцевих стратиграфічних розрізів

Дністерський перикратон

Система Відділ Горизонт

Мікрофосилії

Водорості Серія Світа Західний Волинський

район Східний Волинський район

Вендська Верхній Котлинський Leiosphaeridia tenuissima Eis.,

L atava (Naum.), L. crassa (Naum.), Stictosphaeridium sinapticuliferum
Tim., Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask.). Tyrasota-enia
podolica Gnil., Vendota-enia antiqua Gnil., Fusosqua-mula vlasovi Ass.,
Kanilovia insolita A. Istch. Канилівська

Верхня товща. Перевер-стовування аргілітів, алевролітів, сірих,
зе-ленкуватих, зрідка світ-ло-бурих, з Vendotaenia antiqua Gnil.

до 80 м Верхня товща. Тонке переверстовування аргі-літів, алевролітів,
алевритових пісковиків сірих, зеленкувато-сірих, лілових, зрідка
світло-бурих, з Tyrasotaenia podolica Gnil., Vendotaenia antiqua Gnil.,
Fusosqua-mula vlasovi Ass., Leiosphaeridia crassa (Naum.), L. atava
(Naum.), L. laminarita (Tim.).

до 60-90 м

Нижня товща. Пісковики з прошарками аргілітів. Нижня товща. Пісковики
різнозернисті з прошарками алевролітів і аргілітів, рожеві, бурі, з
Vendotaenia antiqua Gnil., Harlaniella podolica Sok.

8-50 м.

Редкінський Octoedryxium Tim., Leiosphaeridia atava (Naum.),

L. obsuleta (Naum.), L. lami-narita (Tim.),

L. holtedahlii (Tim.), Obruche-vella valdaica (Schep.), Ostiana
microcystis Herm., Leiotrichoides gracilis Pjat.

Vendota-enia antiqua Gnil., Pilitela composita Ass., Eoholinia
fruticulo-sa A. Istch., Chuaria circularis Walcott.

Могилів-подільська Колківська Колківська світа. Аргіліти з прошарка-ми
алев-ролітів; в основі пісковики, рідше гравеліти

12-23 м Колківська світа Верхня підсвіта. Аргіліти сірі, світло-бурі, з
Vendotaenia antiqua Gnil., Pilitela composita Ass.

5-40 м

Нижня підсвіта. Пісковики, рідше граве-літи, алевроліти

10-45 м

Розницька Розницька світа. Перешаро-вування аргілітів, алевролітів,
пісковиків

до 60 м Розницька світа. Аргіліти, алевроліти строкато-барвні, з
прошарками вулканоміктових порід; в основі пісковики, гравеліти

25-50 м

Чарторийська

Чарторийська Верхня підсвіта. Аргіліти, алевроліти сірі з лінзами
пісковиків

15-50 м

Нижня підсвіта. Алевроліти, пісковики вулканоміктові, в основі
гравеліти, конгломерати

25-60 м

Відклади бродівської світи поширені локально. Світа з розмивом залягає
на відкладах поліської серії і всюди перекривається породами
горбашівської світи. Бродівська світа представлена строкатими глинистими
утвореннями, які вміщують уламки порід. Потужність відкладів змінюється
від 74 м до повного виклинювання.

У тонкозернистих різновидах відкладів бродівської світи вперше виявлені
шагреневі плівки великих розмірів, іноді, можливо, з клітинною будовою,
присутні Leiosphaeridia obsuleta (Naum.), L. laminarita (Tim.),
Leiosphaeridia sp., Spumosina rubiginosa (Andr.), Leiotrichoides aff.
gracilis Pjat.

Волинська серія займає об`єм від покрівлі пісковиків поліської серії до
підошви могилів-подільської серії.

Горбашівська світа складена пісковиками різнозернистими і гравелітами
червоноколірними іноді з домішками пірокластичного матеріалу. Для
розрізів світи характерна слабка цементація, або її відсутність.
Потужність світи змінюється від перших метрів до 74 м.

У відкладах світи вперше знайдені дуже дрібні щільні акритархи і обривки
мікроводоростей. Іноді зустрічаються Leiosphaeridia sp., Spumosina
rubiginosa (Andr.), Stictosphaeridium sinapticuliferum Tim.

Заболоттівська світа – це 1-2 (рідше більше) окремих базальтових
потоків, розділених малопотужними лавобрекчіями. Зрідка присутні
проверстки туфів, туфітів. Потужність світи (максимальна 118-75 м)
зменшується до 20-10 м і повного виклинювання у східному напрямку.

У нормально-осадових тонкозернистих різновидах порід світи вперше
знайдені дуже дрібні щільні акритархи і обривки мікроводоростей.

Бабинська світа представлена туфами різного гранулометричного складу;
масивними верствуватими буруватими і зеленкувато-сірими. Часто в
центральній частині вона вміщує покрив базальтів, потужністю до 50 м.
Потужність світи сягає 150 м.

У нормально-осадових тонкозернистих прошарках світи вперше знайдені дуже
дрібні щільні акритархи і обривки мікроводоростей. Іноді зустрічаються
Leiosphaeridia sp.

Ратнівська світа – це базальти (до 6 потоків), розділені лавобрекчіями
або малопотужними проверстками туфів, конгломератів, туфогравелітів і
туфопісковиків. Потужність світи 75 – 145 м. Перекривається вона світами
могилів-подільської серії.

В прошарках аргілітів у ратнівській світі знайдені дуже дрібні щільні
акритархи і обривки мікроводоростей. Іноді зустрічаються Leiosphaeridia
crassa (Naum.), L. minutissima (Naum.), Leiosphaeridia sp., Spumosina
rubiginosa (Andr.), Leiotrichoides typicus Herm.

Верхньовендські відклади діляться на дві серії – могилів-подільську і
канилівську. В першій розрізняють чарторийську, розницьку і колківську
світи; в другій – нижньо- і верхньоканилівську товщі.

Чарторийська світа ділиться на дві підсвіти. Нижньочарторийська підсвіта
складена бурувато-коричневою пачкою різнозернистих частоверствуватих
осадових порід із суттєвою домішкою перевідкладеного попільного
матеріалу. Потужність підсвіти від 28 до 51 м.

Верхньочарторийська підсвіта – це тонке перешаровування темно-сірих
слюдистих аргілітів, які переважають у розрізі, світло-сірих слюдистих
алевролітів і рожевувато-сірих різнозернистих пісковиків. Потужність
відкладів змінюється від 31 до 40 м.

Чарторийська світа містить Leiosphaeridia crassa (Naum.), L. laminarita
(Tim.), L. minutissima (Naum.), L. obsuleta (Naum.), Stictosphaeridium
sinapticuliferum Tim., Spumosina rubiginosa Andr., Leiotrichoides
typicus Herm., Leiotrichoides sp. Крім визначених форм характерна
наявність великої кількості обвугленого детриту і чорних Leiosphaeridia
sp.

Відклади розницької світи мають виразну ритмічну будову. В основі світи
залягають гравеліти, конгломерати, крупнозернисті пісковики. Вище –
вулканоміктові глинисті слюдисті алевроліти і дрібнозернисті пісковики.
Завершують розріз світи слюдисті алевроліти і аргіліти. Потужність світи
змінюється від 17 до 48 м.

Розницька світа містить Leiosphaeridia crassa (Naum.), L. jacutica
(Tim.), L. laminarita (Tim.), L. minutissima (Naum.), L. obsuleta
(Naum.), Chuaria circularis Walc., Stictosphaeridium sinapticuliferum
Tim., Spumosina rubiginosa Andr., Symplassosphaeridium sp., Circumiella
mogilevica Ass., Obruchevella valdaica (Schep.), Leiotrichoides aff.
gracilis Pjat., Leiotrichoides typicus Herm., Palaeolyngbya lata Tyn. et
Don., Botuobia media sp. nov., Polythrichoides lineatus Herm.,
Taenitrichoides jaryshevicus Ass.

Колківська світа побудована ритмічно. В основі кожного ритму залягають
пісковики і алевроліти, які переходять вгору за розрізом в
алевро-аргіліти. Потужність світи – 30-60 м.

Колківська світа вміщує: Leiosphaeridia atava (Naum.), L. crassa
(Naum.), L. laminarita (Tim.), L. minutissima (Naum.), L. obsuleta
(Naum.), L. tenuissima Eis., Chuaria circularis Walc.,
Pterospermopsimorpha insolita (Tim.), P. pileiformis (Tim.),
Stictosphaeridium sinapticuliferum Tim., Podoliella irregulare Tim.,
Navifusa majensis
Pj??????????????????????????????????????????????????????????????????????
????????????

Канилівська серія складається з нижньо- і верхньоканилівської товщ.
Перша з них – це пісковики сірі різнозернисті з проверстками алевролітів
і аргілітів. Їх потужність сягає 40 м. Друга – це найтонше чергування
зеленкувато-сірих аргілітів, алевролітів і пісковиків. Потужність до 140
м. На розмитій поверхні порід канилівської серії залягають утворення
балтійської серії нижнього кембрію.

Для канилівської серії характерні: Leiosphaeridia atava (Naum.), L.
crassa (Naum.), L. exsculpta Tim., L. jacutica (Tim.), L. laminarita
(Tim.), L. minutissima (Naum.), L. obsuleta (Naum.), L. tenuissima Eis.,
L. ternata Tim., Chuaria circularis Walc., Pterospermopsimorpha insolita
(Tim.), Stictosphaeridium sinapticuliferum Tim., Podoliella irregulare
Tim., Navifusa majensis Pjat., Spumosina rubiginosa Andr.,
Synsphaeridium Eis, Botuobia wernadskii (Schep.), Eomycetopsis sp.,
Leiotrichoides typicus Herm., Leiotrichoides sp., Oscillatoriopsis sp.,
Pomoria rhomboidalis (Siv.), Taenitrichoides jaryshevicus Ass.,
Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask.), Tyrasotaenia podolica
Gnil., Vendotaenia antiqua Gnil.

МЕТОДИКА МІКРОПАЛЕОФІТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

При виконанні роботи для вилучення мікрофосилій рослинного походження із
гірських порід було застосовано загальноприйняту методику, розроблену
для палеопалінологічних досліджень О. М. Андрєєвою в 1950 р. і поліпшену
В. В. Кир’яновим в 1962-1964 рр.

Для проведення аналізу відбирались із свердловин свіжі проби керну вагою
приблизно 50 г.

Методика включає наступні етапи:

очищення і фізичне подрібнення породи;

хімічну дезінтеграцію породи (мацерація);

збагачення породи за допомогою пірофосфату натрію;

вилучення з осаду мікрофітофосилій сепаруванням у важкій рідині;

очищення концентрату мікрофітфосилій методом послідовних декантацій.

З вилученої органічної фракції виготовлялись постійні препарати для
подальшого вивчення під мікроскопом. У випадку незначного вмісту
мікрофосилій у мацераті на предметне скло наносили краплю розчину,
давали їй висохнути і повторювали операцію кілька разів, що значно
збагачувало препарат; після чого консервували його гліцерин-желатином і
накривали покривним склом.

Залишки, невитрачені на приготування препаратів, переносились в малі
пробірки і консервувались спиртом-ректифікатом, або дистильованою водою.

Відмитий осад вивчався під світловими мікроскопами МБІ-6, Біолам Л-211,
PZO-SK14 у постійних препаратах при робочих збільшеннях х100-х700.

Досліджувані об’єкти фотографувались фотокамерою “Зеніт” на плівках при
збільшеннях х200-х400 і витримці 6-8 сек., а також цифровою фотокамерою
Nikon Coolpix 5600.

СИСТЕМАТИЧНИЙ ОПИС МІКРОФІТОФОСИЛІЙ

В роботі використана класифікація, запропонована на П’ятому всесоюзному
колоквіумі по мікрофосиліях докембрію СРСР у 1987 р., з врахуванням
поправок, зроблених пізнішими дослідниками: (Фенсом та ін., 1990, Гофман
і Джексон, 1994, Бурзін, 1995).

Всього в роботі описано 38 видів мікрофітофосилій (один вид – вперше:
Botuobia media sp. nov.), які відносяться до 23 родів, а також два роди
макроводоростей. Опис складається з наступних рубрик: назва, синоніміка,
діагноз, порівняння, зауваження, матеріал і поширення.

У формальній класифікації розрізняють групи, які поділені на підгрупи,
роди і види. Bиди мікрофітофосилій, знайдені у вендських відкладах
Волині, належать до наступних головних підгруп, наведених в порядку, в
якому вони описані в роботі:

Група ACRITARCHA (Evitt, 1963)

Підгрупа DISPHAEROMORPHITAE, Downie, Evitt et Sarjeant, 1963

?

th

< @ † ? ` b ? @ ? 1/4 \®]i_Jbdd:eg3/4ibk*mOn?uEv?wuuu//iieeaaaaaaaUea???aaa ’F’®’H“J“`“0”oeoeoeoeaaUeUeUeUe*aaaIIIIUeaA Ff $ ¬kd ?? ?? a$ O TH e^i`ibidifihi°i?i?i??”o/eeeaaaaaeeeeeeeee//eeO & F ???????????Акритархи сферичної форми, які складаються з двох оболонок різної товщини. Внутрішня завжди більш щільна, іноді непрозора. В складі цієї підгрупи виділяється 1 рід Pterospermopsimorpha, Timofeev, 1966. Підгрупа NETROMORPHITAE Downie, Evitt, Sarjeant, 1963 Акритархи витягнутої еліпсоїдальної форми з гладенькою або шагреневою поверхнею оболонки. В підгрупу входить рід Navifusa Combaz, Lange et Pansart, 1967. Підгрупа SPHAEROMORPHITAE, Downie, Evitt et Sarjeant, 1963 Акритархи сферичної та еліпсоїдальної форми з гладенькою, шагреневою, бугорчатою або дірчатою поверхнею. До цієї підгрупи віднесено наступні роди: Chuaria Walcott, 1899; Leiosphaeridia Eisenack, 1958, emend. Downie et Sarjeant, 1963; Podoliella Timofeev, 1973; Spumosina Naumova, 1968, emend. Jankauskas et Medvedeva, 1989; Stictosphaeridium Timofeev, 1966, emend. Mikhailova et Jankauskas, 1989; Symplassosphaeridium Timofeev (1959) 1966; Synsphaeridium Eisenack, 1965. Крім акритарх у роботі описані нитчасті мікрофітофосилії, які відносяться до ціанобактерій. ЦІАНОБАКТЕРІЇ Нитчасті мікрофосилії Порядок OSCILLATORIALES і близькі йому форми Мікрофітофосилії нитчастої форми гладенькі і шагреневі, іноді з клітинною будовою. Тут виділено наступні роди: Botuobia Pjatiletov, 1979; Circumiella Assejeva, 1974, Burzin, 1995; Eomycetopsis Schopf, 1968, emend. Knoll et Golubic, 1979; Leiotrichoides Hermann (1974) 1979; Obruchevella Reitlinger, 1948, emend. Yakschin et Luchinina, 1981; Oscillatoriopsis Schopf, 1968; Palaeolyngbya Schopf, 1968; Polythrichoides, Hermann, 1974, emend. 1976; Pomoria Siverzeva et Yankauskas, 1989; Siphonophycus Schopf, 1968, emend. Knoll, Sweet et Mark, 1991; Taenitrichoides Assejeva, 1983. Відділ CHLOROPHYTA Pascher, 1914 Порядок PTEROSPERMALES Акритархи сферичної форми з пористою стінкою. Один рід Tasmanites Newton, 1875. Algae incertae sedis Мікрофітофосилії “неправильної” форми. Два роди: рогоподібний – Ceratophyton, Kirjanov, 1968; у вигляді смуги, згорнутої у спіраль – Cochleatina Assejeva, 1983, emend. Burzin, 1995. Крім мікрофітофосилій у роботі описані макроводорості. Група VENDOTAENIDES Gnilovskaya, 1971 Порядок VENDOTAENIALES Gnilovskaya, 1986 Водорості стрічкоподібної форми. Два роди Tyrasotaenia Gnilovskaya, 1971; Vendotaenia Gnilovskaya, 1971. СТРАТИГРАФІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МІКРОФІТОФОСИЛІЙ ВЕНДСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ВОЛИНІ Вендські відклади Волині вміщують велику кількість органічних решток, серед яких провідну роль відіграють мікрофітофосилії та макроводорості. З’ясуванню стратиграфічного значення мікрофітофосилій венду Волині присвячені роботи Б. В. Тимофєєва (1956, 1966, 1976), О. Д. Шепельової (1964, 1969), В. В. Кир’янова (1968), В. Б. Богомягкової (1973, 1974), О. О. Асєєвої (1975-1988). Макроводорості вивчались М. Б. Гніловською (1988). Результати попередніх досліджень свідчать про багаті комплекси мікрофітофосилій верхнього венду. У нижньому венді мікрофітофосилії були виявлені лише у його верхній частині. Але, слід зазначити також, що при визначенні систематичного складу використовувалась застаріла таксономія. Нами вивчалось вертикальне та просторове поширення мікрофітофосилій у венді Волині по керну 28 свердловин і двох відслонень. За результатами вивчення вертикального поширення мікрофітофосилій у розрізі венду Волині виділено п’ять комплексів мікрофітофосилій, характерних для його окремих підрозділів (табл. 3). Перший комплекс (знизу) встановлений у відкладах бродівської світи нижнього венду (св. 4371, гл. 94,0 м, гл. 109,5 м; св. 4373, гл. 81,0-82,0 м). Цей комплекс виділено вперше. Він представлений шагреневими плівками великих розмірів, іноді, можливо, з клітинною будовою, наявністю Leiosphaeridia obsuleta (Naum.), Leiosphaeridia sp., Spumosina rubiginosa Andr. Загалом, всі форми мають дуже специфічний оливково-коричневий колір. Комплекс не має аналогів, хоча подібні шагреневі плівки зустрічаються в рифейських відкладах Волині. Другий комплекс отриманий з відкладів волинської серії, а саме горбашівської світи (св. 5904, гл. 152,3 м; св. Берестечко-1, гл. 2222,0-2229,0 м), бабинської світи (св. 5940, гл. 80,5-80,6 м), ратнівської світи (св. 8262, гл. 214,0-215,0 м). Його відрізняють дуже дрібні щільні акритархи і обривки мікроводоростей. Іноді зустрічаються Leiosphaeridia crassa (Naum.), L. minutissima (Naum.), Leiosphaeridia sp., Spumosina rubiginosa Andr., Stictosphaeridium sinapticuliferum Tim., Leiotrichoides sp. Колір усіх форм темно-коричневий. Взагалі знахідки мікрофітофосилій у волинській серії поодинокі. Слід зазначити, що загальний характер волинського комплексу мікрофітофосилій вказує на вплив більш високих температур внаслідок попередньої вулканічної діяльності. Відмінність між бродівським та волинським комплексами мікрофітофосилій свідчить про різні умови осадконакопичення в басейнах седиментації. Комплекс мікрофітофосилій волинської серії Волині подібний до комплексу мікрофітофосилій з лапландського біостратиграфічного горизонту Східно-Європейської платформи: з древлянської серії Московської синеклізи, за акритархами – волинській серії Білорусі, волинському комплексу мікрофітофосилій, описаному О. О. Асєєвою з відкладів Волино-Поділля. Третій комплекс вилучений з порід чарторийської (св. Берестечко – 1, гл. 1858,2-1861,2 м, св. 8252, гл. 282,0-283,0 м, св. 8143, гл. 166,0-167,0 м ) та розницької світ могилів-подільської серії (св. 8139, гл. 143,0-144,0 м, св 1679, гл. 271,0-271,5 м). Він складається з дрібних лейосферидій, деяких інших сфероморфіт, мікроводоростей, в тому числі характерної спіральної форми. Комплекс містить Leiosphaeridia obsuleta (Naum.), Leiosphaeridia crassa (Naum.), L. laminarita (Tim.), L. minutissima (Naum.), Stictosphaeridium sinapticuliferum Tim., Spumosina rubiginosa Andr., Symplassosphaeridium sp., Circumiella mogilevica Ass., Obruchevella valdaica (Schep.), Leiotrichoides aff. gracilis Pjat., Leiotrichoides typicus Herm., Palaeolyngbya lata Tyn. et Don., Botuobia media sp. nov., Taenitrichoides jaryshevicus Ass. Загальний колір мікрофосилій коричневий. Крім визначених форм для нього характерна наявність великої кількості обвугленого детриту та чорних Leiosphaeridia sp. Комплекс мікрофітофосилій чарторийської та розницької світ могилів-подільської серії верхнього венду Волині за близькістю видового складу і керівними видами Obruchevella valdaica (Schep.), Circumiella mogilevica Ass., Palaeolyngbya lata Tyn. et Don. та ін. зіставляється з комплексом редкінського горизонту Східно-Європейської платформи: редкінською серією Московської синеклізи, нижньою частиною валдайської серії Білорусі (крім спільних мікрофітофосилій, цей комплекс також містить багато місцевих форм), об’єднаним могилівському і яришівському комплексам мікрофітофосилій, описаним О. О. Асєєвою з Волино-Поділля. Четвертий комплекс встановлений в породах колківської світи могилів-подільської серії верхнього венду Волині (св. 1812, гл. 559,5 м). Він містить крупні лейосферидії та деякі інші сфероморфіти, а також навіфузи і нитчасті мікроводорості. Склад комплексу такий: Leiosphaeridia atava (Naum.), L. laminarita (Tim.), L. minutissima (Naum.), L. obsuleta (Naum.), L. tenuissima Eis., Pterospermopsimorpha insolita (Tim.), Stictosphaeridium sinapticuliferum Tim., Podoliella irregulare Tim., Navifusa majensis Pjat., Spumosina rubiginosa Andr., Synsphaeridium Eis, Leiotrichoides typicus Herm., Leiotrichoides sp., Taenitrichoides jaryshevicus Ass. Колір мікрофосилій світло-коричневий до жовтого. Комплекс мікрофітофосилій колківської світи за керівними видами (Pomoria rhomboidalis (Siv.), Podoliella irregulare Tim.) та за подібністю видового складу відповідає комплексу мікрофітофосилій з котлинського горизонту Східно-Європейської платформи: поваровській серії Московської синеклізи, верхній частині валдайської серії Білорусі і нагорянському (ІV-a) комплексу мікрофітофосилій, описаному О. О. Асєєвою з Волино-Поділля. П’ятий комплекс встановлений у породах канилівської серії верхнього венду (св. 315, гл. 141,9 м, св. 1812, гл. 455,0 м, гл. 469,0 м, гл. 474,0 м, св. 8145, гл. 178,0 м, св. 8252, гл. 137,0-138,0 м). За видовим складом він подібний до колківського комплексу мікрофітофосилій, від якого відрізняється присутністю специфічного роду кохлеатина. Для канилівського комплексу мікрофітофосилій характерні: Leiosphaeridia atava (Naum.), L. laminarita (Tim.), L. minutissima (Naum.), L. obsuleta (Naum.), L. tenuissima Eis., Pterospermopsimorpha insolita (Tim.), Stictosphaeridium sinapticuliferum Tim., Podoliella irregulare Tim., Navifusa majensis Pjat., Spumosina rubiginosa Andr., Synsphaeridium Eis, Botuobia wernadskii (Schep.), Eomycetopsis sp., Leiotrichoides typicus Herm., Leiotrichoides sp., Oscillatoriopsis sp., Pomoria rhomboidalis (Siv.), Taenitrichoides jaryshevicus Ass., Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask.), Tyrasotaenia podolica Gnil., Vendotaenia antiqua Gnil. Колір мікрофосилій світло-коричневий до жовтого. Канилівська асоціація мікрофітофосилій за видовим складом, а також за керівними видами (Pomoria rhomboidalis (Siv.), Podoliella irregulare Tim., Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask.)) зіставляється з комплексом котлинського горизонту Східно-Європейської платформи: поваровською серією Московської синеклізи, верхньою частиною валдайської серії Білорусі і нижньо- та верхньоканилівськими комплексами мікрофітофосилій, описаними О. О. Асєєвою з Волино-Поділля. Таким чином у розрізі венду Волині виділено п’ять комплексів мікрофітофосилій, які дозволяють більш точно розчленовувати вендські відклади Волині та корелювати їх з одновіковими породами венду інших регіонів (Подільського Придністров’я, Росії, Білорусі та ін.). За мікрофітофосиліями волинська серія нижнього венду зіставляється з лапландським горизонтом Східно-Європейської платформи; чарторийська та розницька світи могилів-подільської серії верхнього венду – редкінським горизонтом; з котлинським горизонтом Східно-Європейської платформи корелюються колківська світа могилів-подільської серії та канилівська серія Волині. Результати дослідження просторового розподілу мікрофітофосилій у верхньому докембрії Волині та аналіз літературних джерел дозволив прослідкувати певні закономірності у вертикальному розподілі мікрофітофосилій. У відкладах бродівської світи знайдено 5 видів мікрофітофосилій, які належать до 3 родів: (Spumosina, Leiotrichoides, Leiosphaeridia). У породах волинської серії продовжують зустрічатися три види мікрофітофосилій з бродівської світи; з’являються 2 нові види лейосферидія та один новий рід (Stictosphaeridium). Види мікрофітофосилій суттєво відрізняються від тих, які знайдені в бродівській світі: форми із осадочних порід волинської серії дуже щільні і темно-коричневі за кольором. Систематичний склад мікрофітофосилій чарторийської світи практично не відрізняється від такого нижнього венду і становить 7 видів. У породах розницької світи різко зростає видова чисельність мікрофітофосилій, яка сягає 17 видів; значно оновлюється видовий та родовий склад: з’являються 9 нових видів, що належать до 8 нових родів (Symplassosphaeridium, Circumiella, Obruchevella, Palaeolyngbya, Botuobia, Polythrichoides, Taenithrichoides, Chuaria), серед яких чотири – це типово редкінські форми (Obruchevella valdaica (Schep.), Circumiella mogilevica Ass., Palaeolyngbya lata Tyn. et Don., Botuobia media sp. nov.), а три продовжують існувати у верхньому венді. У відкладах колківської світи зникають форми, керівні для редкінського горизонту, проте з’являються види та роди (Pomoria rhomboidalis (Siv.), Podoliella irregulare Tim., Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask.)) – керівні для котлинського. Загальна чисельність видів мікрофітофосилій в порівнянні з такою розницької світи не змінюється і становить 17 видів. Серед них 8 видів відомі з нижнього венду, 2 види – з редкінського горизонту венду, 7 – з’являються вперше. У породах канилівської серії виявлені всі форми, відомі з колківської світи; з’являються 5 нових видів, які належать до 3 родів (Botuobia, Pomoria, Cochleatina). Всього в канилівській серії знайдено 22 види мікрофітофосилій. Результати досліджень показують, що серед 38 видів мікрофітофосилій, які були визначені з порід венду Волині, 22 види характеризують певні стратиграфічні рівні верхнього венду. Серед них 3 види характерні для всього верхнього венду, для редкінського горизонту – 6 видів, для котлинського – 13. Отже, аналіз вертикального розподілу мікрофітофосилій по розрізу венду Волині виявив два чітких фітостратиграфічних рубежі, на яких змінюється чисельність форм, видовий та родовий склад мікрофітофосилій. Перший рубіж фіксується між чарторийською та розницькою світами. Він проявився у різкому зростанні кількості форм, появі нових родів та видів (Symplassosphaeridium spp., Circumiella mogilevica, Obruchevella valdaica, Palaeolyngbya lata, Botuobia media, Polythrichoides lineatus, Taenithrichoides jaryschevicus, Chuaria circularis, Leiosphaeridia jacutica). Подібна зміна кількісного та систематичного складу мікрофітофосилій в стратотиповому районі Подільського Придністров’я зафіксована на більш низькому стратиграфічному рівні: на межі нижнього та верхнього венду, тобто на межі волинської та могилів-подільської серії. З нашої точки зору виявлена розбіжність у положенні фітостратиграфічного рубежу в розрізі венду Волині з таким Подільського Придністров’я можна пояснити несприятливими умовами для існування мікрофітопланктону в чарторийський час на Волині. В чарторийському басейні могли вижити лише стіктосферидіуми, спумозіни, лєйосферидії, лєйотріхоідеси, – форми, які існували протягом усього венду. Другий фітостратиграфічний рубіж фіксується між розницькою і колківською світами могилів-подільської серії. Він проявився в зникненні керівних форм редкінського горизонту (Obruchevella valdaica (Schep.), Circumiella mogilevica Ass., Palaeolyngbya lata Tyn. et Don., Botuobia media sp. nov.) та появі характерних родів та видів котлинського горизонту (Pomoria rhomboidalis (Siv.), Podoliella irregulare Tim., Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask)). Це дає підставу проводити границю між редкінським і котлинським горизонтами на Волині по підошві колківської світи. В стратотиповому розрізі Подільського Придністров’я подібна зміна асоціацій мікрофітофосилій зафіксована різними дослідниками на межі нагорянської та яришівської світ. Незважаючи на те, що мікрофітофосилії зустрічаються у відкладах різного геологічного віку від архею до кайнозою, вони здавна використовуються для розчленування докембрійських відкладів. Відомо, що для венду характерні, в основному, види простої будови. Сфероморфіти з гладенькою поверхнею (L. minutissima (Naum.), L. jacutica (Tim.), L. tenuissima Eis., Symplassosphaeridium Tim., Synsphaeridium Eis.)) не мають стратиграфічного значення через широкий діапазон стратиграфічного поширення. Лейосферидії з шагреневою поверхнею (Leiosphaeridia atava (Naum.), L. laminarita (Tim.), L. obsuleta (Naum.)) характерні для верхнього венду і нижнього кембрію. Взагалі ці види становлять до 60% спектру. Chuaria – характерна для докембрію, (1-3%) зустрічається у вендських відкладах. Spumosina – характерна для докембрію і нижнього кембрію. Pterospermopsimorpha insolita, P. pileiformis – характерна для відкладів рифею, верхнього венду. Navifusa majensis – зустрічається у рифеї, верхньому венді Волині. Нитчасті водорості з клітинними перегородками Botuobia wernadskii (Schep.), Botuobia media sp. nov. – керівні види для верхнього венду. Шагреневі нитчасті водорості Taenitrichoides jaryshevicus Ass. – керівний вид для верхнього венду. Гладенькі нитчасті водорості (Leiothrichoides, Polythrichoides) не мають стратиграфічного значення. Нитчасті водорості спіральної і кільцевидної форми (Obruchevella valdaica (Schep.), Circumiella mogilevica Ass.) – є керівними видами для редкінського горизонту. Palaeolyngbya lata Tyn. et Don. – керівний вид для редкінського горизонту. Нитчасті водорості з поздовжньою штриховкою на поверхні (Pomoria rhomboidalis (Siv.)) – керівний вид для котлинського горизонту венду. Podoliella irregulare Tim. – керівний вид для котлинського горизонту. Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask.) – керівні види для котлинського горизонту. Результати проведених досліджень дозволили з’ясувати стратиграфічне значення зустрінутих у вендських відкладах Волині мікрофітофосилій. Для нижнього венду характерні дрібні форми простої будови, які відносяться до 8 видів, що належать до 4 родів. Керівними видами верхнього венду є: Botuobia wernadskii (Schep.), Taenitrichoides jaryshevicus Ass. Керівними видами редкінського горизонту є: Obruchevella valdaica (Schep.), Circumiella mogilevica Ass., Palaeolyngbya lata Tyn. et Don., Botuobia media sp. nov. Керівними видами котлинського горизонту є: Pomoria rhomboidalis (Siv.), Podoliella irregulare Tim., Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask.). ВИСНОВКИ Дисертація є узагальнюючою роботою, присвяченою вирішенню біостратиграфічних задач на основі вивчення мікрофітофосилій у вендських розрізах Волині. Необхідність проведення таких досліджень обумовлена потребою розробки детальної стратиграфічної схеми вендських відкладів України в рамках державної програми “Держгеолкарта-200”. Вивчення систематичного складу мікрофітофосилій, аналіз їх вертикального та просторового поширення у вендських відкладах Волині дозволили внести низку доповнень та уточнень до стратиграфічної схеми району. Отримані результати дозволяють зробити такі висновки: 1. З вендських відкладів Волині було визначено 38 видів мікрофітофосилій, які належать до 23 родів, і два роди макроводоростей. Серед зустрінутих видів 10 – наведено вперше для України: Pterospermopsimorpha pileiformis (Tim.), Navifusa majensis Pjat., Leiosphaeridia exsculpta (Tim.), Eomycetopsis lata Golovenoc et Belova, E. aff. rugosa Maithy, Oscillatoriopsis media Mendelson et Schopf, Palaeolyngbya lata Tynni et Donner, Pomoria rhomboidalis (Siverzeva), Siphonophycus capitaneum Nyberg et Schopf, Botuobia media sp. nov. 2. З відкладів венду Волині виділено та описано 5 комплексів мікрофітофосилій. Перший комплекс встановлений у відкладах бродівської світи нижнього венду; другий комплекс мікрофітофосилій характеризує волинську серію; третій комплекс мікрофітофосилій вилучений з порід чарторийської та розницької світ могилів-подільської серії верхнього венду; четвертий комплекс встановлений в породах колківської світи могилів-подільської серії; п’ятий комплекс мікрофітофосилій встановлений в породах канилівської серії верхнього венду. За визначеними комплексами мікрофітофосилій волинська серія нижнього венду зіставляється з лапландським горизонтом Східно-Європейської платформи; чарторийська та розницька світи могилів-подільської серії верхнього венду – з редкінським горизонтом; з котлинським горизонтом Східно-Європейської платформи корелюються колківська світа могилів-подільської серії та канилівська серія Волині. 3. Результати дослідження кількісного розподілу мікрофітофосилій, зміни видового та родового складу показують, що серед 38 видів мікрофітофосилій, які були визначені з порід венду Волині, 22 види характеризують певні стратиграфічні рівні верхнього венду. Серед них 3 види характерні для всього верхнього венду, для редкінського горизонту – 6 видів, для котлинського – 13. Для нижнього венду характерні дрібні форми простої будови, які відносяться до 8 видів, які належать до 4 родів. Керівними видами верхнього венду є: Botuobia wernadskii (Schep.), Botuobia media sp. nov., Taenitrichoides jaryshevicus Ass. Керівними видами редкінського горизонту є: Obruchevella valdaica (Schep.), Circumiella mogilevica Ass., Palaeolyngbya lata Tyn. et Don. Керівними видами котлинського горизонту є: Pomoria rhomboidalis (Siv.), Podoliella irregulare Tim., Cochleatina canilovica (Ass.), C. rara (Pask.). 4. В розрізі венду Волині встановлено два фітостратиграфічних рубежі, на яких змінюється чисельність форм, видовий та родовий склад мікрофітофосилій. Перший рубіж фіксується між чарторийською та розницькою світами, який проявився у різкому зростанні кількості форм, появі нових родів та видів. Другий фітостратиграфічний рубіж фіксується між розницькою і колківською світами могилів-подільської серії. Він проявився в зникненні керівних форм редкінського горизонту та появі характерних родів та видів котлинського горизонту. Результати досліджень дають підставу проводити границю між редкінським і котлинським горизонтами на Волині по підошві колківської світи. 5. Виявлено, що комплекси мікрофітофосилій із порід бродівської світи і волинської серії відрізняються, що свідчить про різні умови осадконакопичення в басейнах седиментації. Відмінності полягають в тому, що форми з волинської серії дуже дрібні, щільні і мають темно-коричневе забарвлення, тобто зазнали впливу більш високих температур в басейнах седиментації. 6. За результатами вивчення мікрофітофосилій запропоновані зміни та доповнення до стратиграфічної схеми вендських утворень Волині: вперше дана палеонтологічна характеристика бродівської світи, горбашівської, заболоттівської та бабинської світ волинської серії нижнього венду; доповнена палеонтологічна характеристика світ верхнього венду; обґрунтовано проведення границі між редкінським і котлинським горизонтами по підошві колківської світи. 7. Монографічно описано 38 видів мікрофітофосилій з 23 родів, які належать до наступних головних підгруп: Disphaeromorphitae – подвійні сфероїди, Netromorphitae – довгі еліпсоїди до паличкоподібних форми, Sphaeromorphitae – прості сфероїди і короткі еліпсоїди. Крім них описані нитчасті форми: порядок Oscillatoriales, залишки зелених водоростей: рід Tasmanites, Algae incertae sedis і макроводорості: порядок Vendotaeniales. Описано один новий вид мікрофітофосилій – Botuobia media sp. nov. Мікрофітофосилії описані згідно останньої класифікації 1989 р., в яку внесено зміни у відповідності до пізніших робіт. Складено палеонтологічний атлас мікрофітофосилій, виявлених у вендських відкладах Волині. ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Іванченко К. В. Формації венду Волині // Геол. журн. – 2001. – № 4. – С. 19-24. Иванченко Е. В. Вендские отложения Волыни и их микропалеофитологическая характеристика // Проблеми стратиграфії фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. – К., 2004. – С. 48-50. Іванченко К. В., Міхницька Т. П., Матеюк В. В., Мельничук В. Г., Косовський Я. О., Гречко Ф. О. Мікрофосилії венду Волині та їх стратиграфічне значення // Геол. журн. 2004. – № 4. – С. 44-52. (Особистий внесок – палеонтологічне вивчення мікрофосилій венду Волині, висновки). Іванченко К. В. Стратиграфічне значення комплексів мікрофосилій венду Волині // Біостратиграфічні критерії розчленування та кореляції відкладів фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. – К., 2005. – С. 87-89. Иванченко Е. В. Отложения каниловской серии венда Волыни и их микропалеофитологическая характеристика // Палеонтологічне обґрунтування стратонів фанерозою України: Тез. доп. ХХІV сесії Палеонт. тов. України. – К., 2001. – С. 24. Иванченко Е. В. Микрофитофоссилии венда Волыни // Еволюція органічного світу як підґрунтя для вирішення проблем стратиграфії: Тез. доп. ХХV сесії Палеонт. тов. України. – К., 2002. – С. 15-16. Ivanchenko K., Mikhnytska T. The Upper Proterozoic deposits of Ukraine and their micropaleophytologic studying // 32nd IGC Florence 2004, Scientific Seccion: abstract part 171-47. (Особистий внесок – палеонтологічне вивчення мікрофосилій венду Волині, висновки). Иванченко Е. В. Вендские отложения Волыни // Геология и геоэкология Европейской России и сопредельных территорий: Матер. ХV молодежн. научн. конф., посвящ. памяти К. О. Кратца. – Санкт-Петербург, 2004. – С. 87-89. Иванченко Е. В. Значение микрофоссилий для расчленения и корреляции верхневендских отложений Волыни // Современные проблемы палеофлористики, палеофитогеографии и фитостратиграфии: Тез. докл. Междунар. палеоботан. конф. – М., 2005. – С. 108. Иванченко Е. В. Корреляция стратиграфических разрезов венда Волыни // ХІ Всероссийская палинологическая конференция “Палинология: теория и практика”. Материалы конференции. – М., 2005. – С. 97-98. АНОТАЦІЇ Іванченко К. В. Мікрофітофосилії вендських відкладів Волині та їх стратиграфічне значення. – Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09 – палеонтологія і стратиграфія. – Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2007. Робота присвячена вивченню вендських відкладів Волині, а саме їх стратиграфії, речовинного складу і органічних решток. Встановлено, що верхньовендські відклади вміщують числений і різноманітний мікрофітопланктон. В роботі монографічно описані 38 видів мікрофітофосилій, один з яких новий, і 2 види макроводоростей, знайдені у 28 свердловинах, які розбурили вендські породи. Складено палеонтологічний атлас. Встановлено п’ять комплексів, характерних для різних вікових утворень. На основі цих комплексів проведена стратифікація і кореляція вендських відкладів, запропоновано уточнену стратиграфічну схему вендських відкладів Волині (границя між редкінським і котлинським горизонтами перенесена в підошву колківської світи). Таким чином, розроблена наукова основа для стратиграфічних схем, яка може бути використана при геологічній зйомці та побудові різномасштабних геологічних карт вендських відкладів та інших спеціальних карт. Результати досліджень були використані виробничою організацією “Північгеологія” при проведенні геолого-зйомочних робіт М 1:200 000 для розчленування вендських відкладів північно-західної Волині. Ключові слова: мікрофітофосилії, венд, Волинь, стратиграфія, північно-західна частина Східно-Європейської платформи. Иванченко Е. В. Микрофитофоссилии вендских отложений Волыни и их стратиграфическое значение. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.09 – палеонтология и стратиграфия. – Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 2007. Работа посвящена изучению вендских отложений Волыни, а именно их стратиграфии, вещественного состава и органических остатков. Установлено, что верхневендские отложения Волыни содержат многочисленный и разнообразный микрофитопланктон, а в нижневендских – находки микроорганизмов крайне редки, к тому же бедного видового состава. В работе монографически описаны 38 видов микрофитофоссилий, один из которых новый, и 2 вида макроводорослей, найденные в 28 буровых скважинах, которые вскрыли вендские породы. Описание проведено с использованием классификации, предложенной на Пятом всесоюзном коллоквиуме по микрофоссилиям докембрия СССР (Янкаускас и др., 1989), в которую были внесены некоторые изменения согласно с последующими работами (Фенсом и др., 1990; Гофман и Джексон, 1994; Бурзин, 1995). Составлен палеонтологический атлас вендских отложений Волыни, содержащий 210 изображений 38 видов микрофитофоссилий и 9 изображений макроводорослей. Анализ систематического состава микрофитопланктона и его вертикального распределения позволил установить пять комплексов, характерных для разновозрастных образований – два для нижнего венда (из бродовской свиты и волынской серии) и три для верхнего (из могилев-подольской серии, колковской свиты и каниловской серии). На основе этих комплексов проведена стратификация и корреляция вендских отложений, предложена уточненная стратиграфическая схема вендских отложений Волыни (граница между редкинским и котлинским горизонтами перенесена в подошву колковской свиты). Таким образом, разработана научная основа для стратиграфических схем, которая может быть использована при геологической съемке и построении разномасштабных геологических карт вендских отложений и других специальных карт. Результаты исследований были использованы производственной организацией “Пивничгеология” при проведении геолого-съемочных работ М 1:200 000 для расчленения вендских отложений северо-западной Волыни. Ключевые слова: микрофитофоссилии, венд, Волынь, стратиграфия, северо-западная часть Восточно-Европейской платформы. Ivanchenko K. V. Microfossils of the Vendian deposits of Volyn and their stratigraphic significance. – Manuscript. Thesis for the competition of an academic degree of the Candidate of Geological Sciences by specialty 04.00.09 – Paleontology and Stratigraphy. – Institute of Geological Sciences of NASU, Kiev, 2007. The thesis deals with the stratigraphy, mineral, lithologic composition and organic remains of the Vendian deposits of Volyn. The Upper Vendian deposits were determined to contain numerous and various microphytoplankton. There were described 38 species of microfossils (including one new species) and 2 species of macroalgae, which were found in 28 boreholes, drilled in Vendian rocks. There was also compiled a Paleontologic Atlas. Five assemblages characteristic of different deposits of various age were identified. On the basis of these assemblages, there were fulfilled detailed stratification and correlation of Vendian deposits and proposed a more detailed stratigraphic chart of the Vendian deposits of Volyn (boundary between Redkino and Kotlin horizons was placed at the base of Kolky suite). Thus, a scientific background for the stratigraphic charts, which can be used while conducting geologic survey and creating geologic maps of Vendian deposits and other specific maps, was created. Results of the present study were used by ‘Pivnichgeologiya’ enterprise while conducting geologic survey M 1:200 000 for stratification of the deposits of the northwest Volyn. Key words: microfossils, the Vendian, Volyn, stratigraphy, northwest part of the Eastern-European platform.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *