Медико-санітарні наслідки великої вітчизняної війни для населення України та їх ліквідація у період відбудови (1943 – 1950 рр.) (автореферат)

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Перехрест Ірина В’ячеславівна

УДК 94 (477) “1943/1950”

Медико-санітарні наслідки великої вітчизняної війни для населення
України та їх ліквідація у період відбудови (1943 – 1950 рр.)

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Черкаського державного
технологічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор

Добров Петро Васильович,

завідувач кафедри історії України

Донецького національного університету

Офіційні опоненти – доктор історичних наук, професор

Король Віктор Юхимович,

професор кафедри теорії та історії культури

Київського національного університету

культури та мистецтв;

кандидат історичних наук, доцент

Грідіна Ірина Миколаївна,

доцент кафедри міжнародних відносин

і зовнішньої політики

Донецького національного університету

Захист відбудеться “21” вересня 2007 р. о 13 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному
університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055,
м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корп., ауд.32.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького
національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська,
24).

Автореферат розісланий “__20_” __серпня_____2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Крапівін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розбудови української державності та
консолідації української нації як політичної спільноти зростає
необхідність у наукових дослідженнях, які на основі нових концептуальних
підходів об’єктивно висвітлили б перебіг та наслідки доленосних подій
вітчизняної історії, долали раніше створені міфи і тим самим створювали
умови для переосмислення трагічних сторінок минулого заради подальшого
прогресу суспільства.

У переліку найважливіших подій в історії України, котрі потребують
глибокого, об’єктивного і комплексного дослідження та висвітлення,
важливе місце посідають події, пов’язані з Великою Вітчизняною війною та
її наслідками для українського народу. Війна, двічі прокотившись
вогняним смерчем територією України, завдала величезних руйнувань та
збитків економіці й соціальній сфері республіки, забрала мільйони життів
її громадян, принесла неймовірні страждання та горе в кожну сім’ю.
Наслідки війни та нацистської окупації українське суспільство відчуває й
понині, а гірка правда про ті трагічні події ніколи не втратить своєї
актуальності.

Одним із важливих напрямів дослідження української історії цього періоду
є вивчення проблем, що стосуються наслідків війни в соціальній сфері.
Адже донедавна питанням людських втрат, умов життя населення в період
війни й післявоєнної відбудови не приділялося належної уваги. Зокрема,
малодослідженою залишилася тематика, пов’язана з медико-санітарними
наслідками війни для населення республіки та заходами з їх ліквідації в
1943 – 1950 рр. Історична наука радянської доби в силу негативних
впливів тоталітарної ідеології та методологічного догматизму не змогла
достатньо об’єктивно і повно її висвітлити. Невеликі за обсягом сюжети,
що стосуються теми, які містяться в ряді досліджень, мали здебільшого
фрагментарний характер й не відображали всіх труднощів процесу
ліквідації ційєї групи наслідків війни. Увага в них акцентувалася лише
на позитивних моментах, пов’язаних насамперед з діяльністю компартійних
органів, водночас замовчувалися багато негативних явищ та фактів, які
мали місце в медико-санітарній сфері в післявоєнний період, справжні
причини їх появи та існування. Така практика не сприяла створенню
реального уявлення про функціонування соціальної сфери на території
республіки в означений період.

З огляду на сказане вивчення проблематики медико-санітарних наслідків
війни й заходів щодо їх ліквідації в Україні в умовах війни та в
післявоєнні роки є досить актуальним завданням для сучасної вітчизняної
історичної науки. Воно зумовлюється не лише необхідністю встановлення
реальних, спричинених війною й окупацією, демографічних втрат і змін,
шкоди, заподіяної системі медичних закладів, здоров’ю та умовам
проживання населення, а й потребами комплексного й об’єктивного аналізу
всіх аспектів процесу відновлення мережі закладів охорони здоров’я та
медичного обслуговування населення, покращення санітарно-гігієнічного
стану на визволених територіях, медичної та соціальної реабілітації
інвалідів війни та ін.

Дослідження теми є актуальним і у зв’язку з необхідністю врахування
практичного досвіду роботи органів влади та охорони здоров’я у справі
подолання таких масштабних негативних явищ медико-санітарного характеру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота пов’язана з розробкою держбюджетної теми кафедри
історії України Черкаського державного технологічного університету
“Історія української державності” (номер державної реєстрації
0103U0003693).

Об’єктом дослідження є вплив війни на чисельність та склад українського
соціуму, функціонування системи медичних закладів, здоров’я та умови
проживання населення, а також політика органів радянської влади та
Комуністичної партії стосовно цих проблем в період відбудови.

Предмет дослідження – медико-санітарні наслідки війни й окупації для
населення України та процес їх ліквідації у воєнний та повоєнний
періоди.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1943 – 1950 рр. Вибір
нижньої межі (1943 р.) визначається початком визволення території
України від нацистської окупації, верхньої (1950 р.) – завершенням
четвертої п’ятирічки. Ці роки становлять самостійний завершений період,
коли в основному було ліквідовано більшу частину негативних
медико-санітарних наслідків війни та в основному досягнуто довоєнного
рівня у сфері охорони здоров’я населення. У середині цього періоду
вирізняються два етапи, межею яких є 1945 р.

Територіальні межі дослідження обмежені центральними, північними та
східними областями України у чинних на даний момент адміністративних
кордонах, що зумовлено певною історичною та територіальною цілісністю,
синхронністю та схожістю перебігу подій і відновлювальних повоєнних
процесів у цьому регіоні.

Мета роботи полягає у тому, щоб на основі виявлених джерел та здобутків
історіографії комплексно й системно проаналізувати медико-санітарні
наслідки для населення України та заходи щодо їх подолання, відродження
та організації функціонування системи охорони здоров’я населення в
складних умовах воєнного часу та післявоєнної відбудови.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких
завдань:

з’ясувати стан наукового вивчення проблеми та проаналізувати джерельну
базу дослідження;

визначити демографічні наслідки війни та окупації для України;

схарактеризувати шкоду, заподіяну війною та окупацією системі медичних
закладів, здоров’ю та умовам проживання населення;

висвітлити процеси відновлення мережі закладів охорони здоров’я та
організації медичного обслуговування населення у воєнний та повоєнний
періоди відбудови;

проаналізувати заходи щодо покращення санітарно-гігієнічного стану на
визволених територіях;

охарактеризувати діяльність владних структур різних рівнів, спрямовану
на ліквідацію медико-санітарних наслідків війни;

висвітлити діяльності громадських організацій та населення у справі
ліквідації медико-санітарних наслідків війни;

проаналізувати діяльність органів влади, охорони здоров’я та соціального
забезпечення у справі медичної та соціальної реабілітації інвалідів
війни.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

опрацьовано тему, яка дотепер не виділена в предмет спеціального
дослідження й не отримала всебічного та об’єктивного висвітлення у
вітчизняній історичній науці;

введено до наукового обігу раніше невідомі джерельні дані;

комплексно проаналізовано медико-санітарні наслідки війни та окупації
для населення України;

визначено реальні розміри збитків і шкоди медико-санітарного характеру,
спричинені війною та окупацією;

критично проаналізовано й схарактеризовано умови й особливості, за яких
проходило відродження й функціонування закладів охорони здоров’я в
означений період;

переглянуто усталені стереотипи стосовно кількісних і якісних оцінок
результатів відбудови мережі закладів охорони здоров’я й їх діяльності з
медичного обслуговування населення, стану здоров’я громадян та
санітарно-гігієнічної ситуації в регіонах у післявоєнний період;

доведено, що складне становище у сфері охорони здоров’я населення у
післявоєнний період зумовлювалося як наслідками війни та окупації, так і
політикою радянської держави;

визначено напрями медичної та соціальної реабілітації інвалідів війни,
здобутки та невирішені проблеми в цій справі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що накопичений
у дослідженні фактичний матеріал, теоретичні положення, узагальнення й
висновки, суттєво розширюють сучасні знання з соціальних аспектів
Великої Вітчизняної війни та періоду післявоєнної відбудови. Матеріали
дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем,
пов’язаних з наслідками війни для України та їх ліквідацією у
післявоєнний період, підготовки узагальнюючих робіт з історії України
означеного періоду, включення окремих частин роботи до навчальних
програм фахових дисциплін у профільних навчальних закладах (медичних).
Результати запропонованого дослідження також можуть бути використані при
проведенні навчально-виховних заходів у вищих навчальних закладах та
загальноосвітніх школах, засобами масової інформації, а також органами
державної влади, Міністерствами охорони здоров’я та Надзвичайних
ситуацій при розробці перспективних планів на випадок стихій та інших
надзвичайних ситуацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
обговорено на засіданнях кафедри історії України Черкаського державного
технологічного університету, апробовано у доповідях на: Міжнародній
науковій конференції “Актуальні проблеми історії Великої Вітчизняної
війни (м. Черкаси, 21 – 23 червня 2001 р.); Міжнародній науковій
конференції “Незабутні сторінки історії нашого народу”: До 60-річчя
звільнення України від гітлерівських загарбників (м. Київ, 17 грудня
2004 р.); Міжнародній науковій конференції, присвяченої 60-річчю великої
перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні “Велич подвигу
народного” (м. Одеса, 8 квітня 2005 р.); Міжнародній науковій
конференції “Велика перемога: погляд із сьогодення” (м. Донецьк, 15 – 16
квітня 2005 р.); Другій науково-краєзнавчій конференції Черкащини: До
60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр. (м.
Черкаси, травень); Міжнародній науковій конференції “Друга світова
війна: український вимір”: До 60-річчя закінчення Другої світової війни
(Київ, 29 вересня 2005 р.).

Публікації. Основні положення й висновки дисертації викладено у 8
публікаціях, з яких – 6 у виданнях, визначених переліком ВАК як фахові.
Загальний обсяг публікацій становить 2,9 друкованих аркушів.

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та
проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі
вступу, трьох розділів, поділених на 8 підрозділів, висновків, списку
скорочень, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний
обсяг дисертації – 291 сторінка. Обсяг дослідження становить 189
сторінок, список джерел та літератури охоплює – 602 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт та предмет
дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету та
завдання дослідження, окреслено наукову новизну й практичне значення
роботи.

Перший розділ “Стан наукової розробки теми, джерельна база, методологія
та методи дослідження” структурно поділяється на 3 підрозділи. У першому
– “Історіографічний огляд” з’ясовано стан наукової розробки теми.
Історіографію теми можна умовно поділити на два великих періоди:
радянський (від початку досліджуваного періоду до 1991 р.) і сучасний
(від 1991 р. до сьогодення). Водночас в історіографії теми в межах її
радянського періоду можна виділити такі етапи: перший – від початку
досліджуваного періоду до 1945 р.; другий – перше повоєнне десятиліття;
третій – друга половина 1950-х рр. – середина 1980-х рр.; четвертий –
друга половина 1980 – х рр. до 1991 р.

Вивчення медико-санітарних наслідків війни та окупації для України
розпочалося в період визволення її території від окупантів та
початкового етапу відбудови. У публікаціях науковців та провідних
фахівців медичної

галузі СРСР та  України  І. Ф. Кононенка,  О. Н. Марзєєва,
 Г. А. Мітерєва,  М.О. Семашка, було зроблено, по суті, першу  спробу
наукового осмислення й аналізу збитків, заподіяних нацистами
медико-санітарній сфері та здоров’ю населення, заходів спрямованих на
відновлення на визволеній від окупантів території радянської системи
охорони здоров’я та наслідки відбудовних процесів у медичній галузі.
Позитивним аспектом публікацій вказаних авторів було й те, що вони мали
практичну спрямованість. Окремі аспекти теми фрагментарно розглядалися в
публікаціях українського історика К. К. Дубини, керівних радянських і
партійних працівників республіки.

Проте не була спеціальним предметом дослідження ця тема у роки війни як
для фахових істориків, так і вчених та фахівців медичної галузі. Її
об’єктивне і всебічне дослідження стримувалося відсутністю
кваліфікованих кадрів, обмеженістю джерельної бази. Багато матеріалів в
силу їх специфічного характеру (про людські втрати та демографічні зміни
у складі населення у роки війни, поширення інфекційних хвороб та
захворюваності населення, стан матеріального забезпечення закладів
охорони здоров’я в післяокупаційний період та ін.) виявилися просто
недоступними для дослідників. Заборонено було використовувати будь-які
факти зі знаком “мінус”, що стосувалися політики й діяльності держави й
партії в сфері охорони здоров’я в післяокупаційний період.

Вивчення медико-санітарних наслідків війни значно активізувалося в
післявоєнний період. Як і в роки війни, цією справою активніше займалися
фахівці медичної галузі, зусилля яких насамперед зосереджувалися на
дослідженні медичних та санітарних аспектів теми, зокрема збитків,
нанесених системі медичних закладів, здоров’ю та умовам проживання
населення. Одночасно вони робили й спроби аналізувати хід ліквідації
санітарних наслідків війни, з метою надання органам охорони здоров’я
допомоги у здійсненні цього завдання. У більшості публікацій вагоме
місце займали практичні рекомендації щодо організації роботи
лікувальних та санітарно-епідемічних закладів.

Особливо активно здійснювалося вивчення медико-санітарних наслідків
війни в Україні, де вже на середину грудня 1946 р. вченими-медиками та
провідними фахівцями-практиками системи охорони здоров’я республіки було
виконано 223 наукові роботи з цієї тематики. Медико-статистичним бюро
Міністерства охорони здоров’я УРСР під керівництвом проф. С. С. Кагана
підготовлено п’ять об’ємних томів з вивчення медико-санітарних наслідків
війни та перших заходів щодо їх ліквідації. Матеріалам, які стосувалися
України, було відведено значне місце й у виданому
статистичним відділенням Міністерства охорони здоров’я СРСР і
відділенням статистики Академії  медичних наук СРСР медико-санітарному
огляді.

Питання тяжких медико-санітарних наслідків війни, завдання щодо їх
подолання та відродження системи охорони здоров’я у повоєнний період
широко обговорювалися на першій (квітень 1946 р.) та другій (грудень
1946 р.) всесоюзних наукових конференціях медичних працівників. Зміст
основних доповідей було опубліковано у спеціальних збірниках виданих за
результатами роботи конференцій. Серед них на особливу увагу
заслуговують праці М. О. Семашка, С. С. Кагана, О. Н. Марзєєва,
Б. М. Шкляра, І. Ф. Кононенка, в яких розглядаються окремі аспекти
медико-санітарних наслідків війни й окупації та заходів з їх ліквідації
на території України. Автори, констатуючи значні успіхи у справі
ліквідації медико-санітарних наслідків війни в перші роки відбудови,
водночас звертають увагу на низку невирішених проблем, які негативно
позначалися на якісному рівні медичного обслуговування населення:
недостатнє забезпечення лікувальних закладів лікарями,
лабораторно-діагностичним обладнанням, ліками та інструментами, значне
відставання від реальних потреб у справі надання спеціалізованої
медичної допомоги, нерівномірність розвитку лікарняної мережі як
територіально (у містах та сільських місцевостях), так і за
спеціальностями, недостатню зайнятість лікарняних ліжок, незадовільну
роботу санітарно-епідемічних станцій, високу враженість населення
інфекційними та іншими хворобами, повільне поліпшення житлових та
побутових умов населення тощо.

Окремі аспекти теми фрагментарно або на дотичному рівні розглядалися
також у роботах А. Г. Натрадзе і С. Ф.Качалова, М. І. Барсукова, Ю.
Ю. Бірковського, Ю. Ф. Добронравова, М.  Ю. Лиманського, Н.
А. Виноградова та ін.

Таким чином, у перше повоєнне  десятиліття у дослідженні теми зроблено
суттєвий крок вперед і заслуга в цьому належить науковцям та працівникам
медичної галузі. Тож цілком закономірно, що їхні дослідження охоплювали
в основному питання, пов’язані з наслідками війни для сфери охорони
здоров’я та її функціонуванням у період відбудови. У зв’язку з цим
маловивченими, а то й зовсім не дослідженими, залишалися інші аспекти
теми. Необхідно також зазначити, що не всі публікації відповідали
стандартам науковості, частина з них мала вузьку джерельну базу, у них
домінували ідеологічні стереотипи, притаманні радянській політичній
системі та упередженість у розкритті реальних проблем у
медико-санітарній сфері в повоєнний період. На жаль, і в межах цього
історіографічного періоду тема не стала об’єктом дослідження фахових
істориків. Їх доробок в основному обмежився подальшим накопиченням її
джерельної бази.

Наступний етап (друга половина 1950-х рр. – середина 1980-х рр.)
радянського періоду історіографії теми, у зв’язку з процесами
лібералізації суспільно-політичного життя в СРСР та переглядом
сталінської концепції війни, виявився більш результативним в її
дослідженні. Різні аспекти теми побіжно розглядаються в загальних
працях з історії медицини та проблем охорони здоров’я, підготовлених
вченими медичної галузі СРСР та України, роботах відомого радянського
історика медицини М. К. Кузьміна, демографа Л. Є. Полякова та ін.

Більш широко, із залученням матеріалів, що стосуються стану справ в
Україні, їх досліджено в монографії М. Г. Іванова, О. С. Георгієвського
та О. С. Лобастова. Слід відзначити, що авторами сформульовано найбільш
точне визначення санітарних наслідків війни, яке стало загальноприйнятим
у науковій літературі. Соціально-гігієнічні проблеми в контексті
наслідків війни розглядаються в монографії О. С. Георгієвського та О.
К. Гаврилова.

В межах означеного історіографічного етапу значну увагу дослідженню
різних аспектів теми приділили науковці медичної галузі України. Так, ці
питання розглядалися як складова частина в рамках досліджень з історії
охорони здоров’я у Харківській області Д. Ф. Каракашем, Вінницькій –
Л. Г. Лєкарєвим, Полтавській – І. Д. Хорошем та ін. Питання санітарних
наслідків війни в галузях комунальної гігієни та житлової справи та їх
ліквідації, відновлення та діяльності санітарної організації в
республіці розкрито у праці О. М. Марзєєва. Фрагментарно питання
ліквідації санітарих наслідків війни та організації
санітарно-епідемічного обслуговування населення республіки розглядаються
в монографіях О. А. Грандо, А. М. Касьяненко. Стан аптечної справи в
післяокупаційній Україні проаналізовано в монографії І. М. Губського та
його спільній з В. А. Ткачуком статті.

Оцінюючи загалом позитивно внесок науковців медичної галузі у справу
дослідження теми в межах даного історіографічного етапу, водночас
зазначимо, що автори опублікованих праць, будучи фахівцями медичних
спеціальностей, розглядали питання медико-санітарних наслідків війни та
їх ліквідації в основному крізь призму медичної науки, не приділяючи
достатньої уваги їх соціальним аспектам та науково-історичному
осмисленню тогочасних проблем у сфері охорони здоров’я. Доречі останнє
мало б бути безпосереднім завданням власне дослідників-істориків. Але
вони, фактично, до кінця 1950-х років до даної теми не виявляли
дослідницького інтересу.

І лише в 1960-х роках тема медико-санітарних наслідків війни, у тому
числі й соціальних, та їх ліквідації в період післявоєнної відбудови
стає предметом уваги з боку українських науковців-істориків. Досліджені
ними різні аспекти теми знайшли фрагментарне висвітлення в україно- та
російськомовних тритомниках “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні
Радянського Союзу. 1941 – 1945 рр.”, “Украинская ССР в Великой
Отечественной войне Советского Союза. 1941 – 1945 гг.”, у 7-му томі
“Історії Української РСР” (у 8-ми т., 10 кн.).

У контексті власних наукових досліджень окремі малодосліджені аспекти
відобразили М. В. Коваль, Т. С. Першина, І. К. Дубовиков,
Н.В. Маковська, Л.Я.Лук’янчук, М.В. Пелешенко, І.А. Сахарчук, А.Г.Ларін,
Т.Т. Гриценко. Вагомим  внеском у справу дослідження проблеми стала
кандидатська дисертація Н. В. Маковської.

Невелика за обсягом інформація стосовно деяких аспектів ліквідації
медико-санітарних наслідків війни міститься також у працях М. О. Буцька
та М. І. Лавриновича, М. О. Вербила, Н. В. Гагаєва, В. І. Юрчука,
присвячених дослідженню діяльності Компартії України по організації
відбудови зруйнованих війною економіки, соціальної сфери та культури
республіки.

Фрагментарна інформація з теми наявна в багатотомному краєзнавчому
виданні з історії міст і сіл України.

Таким чином означений історіографічний етап загалом був більш плідним у
дослідженні теми. Значно збільшилося коло науковців, які досліджували
окремі її аспекти, зросла кількість наукових публікацій. Однак, як і
раніше, тема не стала предметом спеціального дослідження. Поза увагою
науковців знову залишилося чимало важливих її аспектів соціального
плану, зокрема недостатньо висвітлювалися або повністю оминались сюжети
про матеріальне життя звільненого населення, його фізичний та
морально-психологічний стан та ін. Для багатьох публікацій були
притаманні стереотипи в дусі домінуючої тоді ідеології, акцентування
уваги лише на позитивних факторах, замовчування негативних явищ і
результатів, надмірне та безпроблемне висвітлення діяльності
компартійних структур.

Четвертий етап радянської історіографії теми (середина 1980-х рр. – до
1991 р.) пов’язаний з початком горбачовської “перебудови”. І хоча на
його початку ще чимало праць несли на собі рудименти попередніх
стереотипів, у подальшому методологічна трансформація історичної науки
призвела до позитивних зрушень у дослідженні багатьох проблем історії
України в період війни та післявоєнної відбудови. Дещо оновлений, менш
політизований і реалістичніший погляд на ряд суспільних та соціальних
питань означеного періоду, що базувався на більш критичному використанні
значно ширшої порівняно з попередніми десятиліттями, джерельної бази,
притаманний працям відомих дослідників названого періоду, зокрема,
М. В. Коваля, Т. В. Вронської, Ф. А. Петляка, П. М. Чернеги,
Ю. І. Зінченка. Названі автори з позицій нового історичного мислення
торкаються й окремих аспектів теми. На особливу увагу заслуговують
публікації А. Ф. Ларіна й Н. В. Маковської та А. Л. Перковського й
С. І.  Пирожкова, які мають безпосереднє відношення до проблеми
медико-санітарних наслідків війни.

Підбиваючи підсумок вивченню теми в радянський історіографічний період,
зазначимо, що хоча в його межах вона не стала предметом спеціального
дослідження, однак ці напрацювання створили певну базу для її подальшого
дослідження.

Нові політичні процеси, які розпочалися в Україні на початку 1990 –
х рр. та проголошення її незалежності, започаткували пострадянський,
сучасний історіографічний період. У його рамках відбувається перегляд
радянських концепцій у дослідженні подій та явищ Другої світової та
Великої Вітчизняної воєн, формування нових підходів до вивчення історії
України воєнного та повоєнного періодів, подолання
партійно-ідеологічного догматизму, втілення традицій антропоцентризму,
розширення тематики досліджень пов’язаних з наслідками війни. Важливу
роль в утвердженні нових методологічних засад у вивченні історії Великої
Вітчизняної війни та післявоєнної відбудови відіграли історіософські та
конкретно-історичні праці відомих українських дослідників воєнної доби
М. В. Коваля, О. Є.  Лисенка, В. Ю.Короля, В. В. Стецкевича та ін.
Значним здобутком новітньої вітчизняної історіографії стало видання
підсумкового тому Книги Пам’яті України – фундаментального дослідження
“Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941 – 1945”, підготовленого за
участю провідних вітчизняних істориків війни. У ряді розділів видання
широко й ґрунтовно аналізуються трагічні наслідки війни для України, у
тому числі міститься чимало фактичного матеріалу, важливих положень,
узагальнень та висновків, пов’язані з темою дисертаційного дослідження.

Окремі питання медико-санітарних наслідків війни та нацистської
окупації, заходів щодо їх подолання, відродження системи охорони
здоров’я та вирішення ряду соціальних проблем у повоєнний період
розглядаються у 4-му томі “Політичної історії України. ХХ століття” –
“Україна у Другій світовій війні 1939 – 1945”, авторами якого є В. І.
Кучер, В. А. Гриневич, В. С. Коваль, у працях І.Т. Муковського і О. Є.
Лисенка, В. М. Литвина, П.В. Доброва, В. Косика, Т. В.Вронської, Г.
М. Голиша, Л. В.Ковпак, Е. Л. Кравченка, О. Г. Перехреста, І. В.Рибака,
Т. В.Терещенко, О. Ю. Латиш, О. Ю.Клименко, А. В.Фоміна .

Таким  чином, аналіз історіографії теми свідчить, що в радянський та
пострадянський період було досліджено чимало сюжетів, пов’язаних з
медико-санітарними наслідками війни, їх ліквідацію, функціонуванням
системи охорони здоров’я населення в Україні після визволення її
території від нацистських загарбників та в перше повоєнне п’ятиріччя.
Водночас, незважаючи на досягнуте, тема, яка є предметом дослідження в
даній дисертаційній роботі, залишається вивченою з недостатньою
повнотою, з неї відсутні спеціальні узагальнюючі праці. Саме це й
зумовлює необхідність її подальшого комплексного дослідження та
висвітлення.

У другому підрозділі “Джерельна база дослідження” проаналізовано
комплекс документів і матеріалів, залучених при написанні роботи.
Авторкою досліджено та використано документи і матеріали 138 справ, які
зберігаються у 25 фондах 2 центральних та 4 обласних архівів. Значна
частина їх вводиться в науковий обіг вперше.

Вивчені та використані архівні джерела можна умовно розділити на 2
групи: документи, видані партійними органами або які стосуються їх
діяльності; матеріали пов’язані з законодавчою, розпорядницькою та
практичною діяльності республіканських та місцевих органів виконавчої
влади.

Значна група архівних джерел, віднесених до першої групи, зосереджена у
фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань України
(ЦДАГО України). Так, документи фонду 1 “Центральний комітет Компартії
України. Відділ охорони здоров’я” містять інформацію про діяльность
партійних структур, спрямовану на ліквідацію медико-санітарних наслідків
та відновлення системи охорони здоров’я у воєнний та повоєнний періоди.
Основу цих документів складають повідомлення про збитки, завдані
лікувальним, санітарним та оздоровчим закладам, про стан
матеріально-технічної бази сфери охорони здоров’я, жертви серед
цивільного населення. Досить вагомими є відомості про наявність та
поширення на території України епідемічних захворювань, кількість
медичних кадрів. Значним сегментом опрацьованих джерел є документи, які
розкривають напрями роботи партійних та радянських органів у справі
відбудови сфери охорони здоров’я в республіці, різноманітні аспекти
функціонування медичних закладів у повоєнні роки, питання медичної та
соціальної реабілітації інвалідів війни.

У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління
України (ЦДАВО України) опрацьовано документи фонду Р – 4620 “Колекція
документів з історії Великої Вітчизняної війни”, у яких міститься
інформація про політику окупаційної влади в різних регіонах України,
нищення окупантами закладів охорони здоров’я, житлового фонду та
комунального господарства, про надзвичайно жорстоке поводження нацистів
з населенням.

У фонді Р-2 “Управління справами Ради Народних Комісарів”, ЦДАВО України
опрацьовано документи, що відображають процес
відновлення медико-санітарних закладів, діяльність органів охорони 
здоров’я у справі ліквідації епідемічних захворювань, діяльність
республіканських Повноважних надзвичайних протиепідемічних комісій,
відбудову житлового та комунального господарства, відновлення та
діяльність мережі аптечних закладів.

Основний масив документів, використаних у дисертаційному дослідженні,
опрацьовано у фонді 342 “Наркомат охорони здоров’я УРСР”. Документи
фонду містять широку інформацію про діяльність обласних, районних та
міських відділів охорони здоров’я в справі відновлення
лікувально-профілактичних закладів, їх роботу з надання медичної
допомоги населенню, санітарний та епідемічний стан у населених пунктах
областей України, медичну реабілітацію інвалідів війни. Варто зазначити,
що документи фонду відображають реальну ситуацію щодо розповсюдження в
республіці в післяокупаційний та післявоєнний періоди важких інфекційних
захворювань. Дана інформація певний час не мала розголосу, тому при
вивченні документів фонду, автор відмітила значні розбіжності між
оприлюдненими офіційною радянською історіографією показниками та
реальними показниками, які свідчили про довготривалу епідемічну кризу в
республіці в період 1943 – 1949 рр.

Використані матеріали підрозділів міністерства соціального забезпечення
(Ф.348) дозволили простежити організацію повоєнної медичної та
соціальної реабілітації інвалідів війни у повоєнний період.

Матеріали центральних архівів доповнюють документи регіональних архівних
сховищ. У Державному архіві Київської (ДАКО) опрацьовано документи
фондів: Р – 880 “Київська обласна рада депутатів трудящих.
Протокольно-правова частина”, Р – 2356 “Київська міська управа”, Р –
2360 “Київський обласний відділ освіти”; у Державному архіві Полтавської
області (ДАПО) – фондів: Р – 4388 “Відділ охорони здоров’я Полтавської
обласної ради депутатів трудящіх (загальний відділ)”, Р – 4808 “ Відділ
охорони здоров’я Диканьської райради депутатів трудящих”, Р – 5299
“Відділ охорони здоров’я Кобиляцької райради депутатів трудящих”; у
Державному архіві Кіровоградської області (ДАКірО) – фондів: Р – 5983
“Відділ охорони здоров’я Кіровоградської обласної ради депутатів
трудящих”, Р – 5115 “Кіровоградська обласна санітарно-епідеміологічна
станція”, Р–3175 “Відділ народної освіти Кіровоградської обласної ради
депутатів трудящих”, Р – 285 “Виконавчий комітет Маловисківської
райради депутатів трудящих”; у Державному архіві Черкаської області
(ДАЧО) – фонди: Р – 71 “Виконавчий комітет Канівської райради депутатів
трудящих”, Р – 72 “Виконавчий комітет Корсунь – Шевченківської райради
депутатів трудящих”, Р – 79 “Виконавчий комітет Смілянської райради
депутатів трудящих”, Р – 80 “Виконавчий комітет Черкаської райради
депутатів трудящих”, Р – 121 “Виконавчий комітет Київської міської ради
депутатів трудящих”, Р – 856 “Відділ охорони здоров’я Черкаської райради
депутатів трудящих”, Р – 2417 “Виконавчий комітет Ладиженської райради
депутатів трудящих”, Р – 2688 “Виконавчий комітет Смілянської міської
ради депутатів трудящих”, Р – 2921 “Попівська сільська рада
Ротмистрівського району”.

V

A

i

»

V

X

A

o

o

&

???Четверта група – матеріали статистичних збірників, які опубліковані
упродовж 1940-х – 1980-х рр. П’ята група – матеріали періодичних видань
воєнних та післявоєнних років.

Отже, джерельна база обраного дослідження є достатньо репрезентативною і
завдяки критичному аналізу та диференційованому підходу дозволяє
реалізувати поставлену мету та вирішити поставленні завдання.

У третьому підрозділі “Методологія та методи дослідження” визначено, що
основу дослідження складає сукупність загальнонаукових та спеціальних
принципів: науковості, системності, об’єктивності, історизму,
всебічності, плюралізму, антропоцентризму та україноцентризму.
Використання цих принципів дозволили авторці застосувати комплексний
підхід до опрацювання обраної теми, зробити неупереджені оцінки та
висновки. Проблема медико-санітарних наслідків війни й заходів з їх
подолання та налагодження функціонування системи охорони здоров’я
населення у відбудовний період розглядається як цілісне явище з багатьма
елементами у всій сукупності зв’язків між ними.

Зазначені вище методологічні принципи визначили й відповідний їм
методичний інструментарій. Специфіка роботи зумовила використання
загальнонаукових методів дослідження: аналізу, синтезу, групування,
типізації, дедукції, індукції, а також спеціальних методів:
проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, описового.

Застосований автором методологічний інструментарій дозволив визначити
реальні медико-санітарні наслідки завдані війною й нацистською окупацією
та проаналізувати послідовність ходу відбудовчих процесів в
медико-санітарній сфері України.

У другому розділі “Наслідки війни та окупації в медико-санітарній сфері
” аналізуються різнобічні медико-санітарні наслідки війни для України та
безповоротні втрати, їх вплив на стан здоров’я, демографічну ситуацію,
статеву та вікову структуру населення.

У першому підрозділі “Демографічні наслідки війни та окупації”
схарактеризовано збитки, заподіяні війною чисельності, статевому та
віковому складу населення України. Зроблено аналіз негативного впливу
скорочення населення на загальний стан розвитку держави в наступні
десятиліття. Автором показана трагічна картина знищення цивільного
населення під час воєнних дій та окупації, а варварські методи, за
допомогою яких проводили знищення нацисти негативно вплинули на
моральний та психологічний стан людей.

У другому підрозділі “Збитки і шкода, заподіяні війною та окупацією
системі медичних закладів України, здоров’ю та умовам проживання
населення” окреслено обсяги руйнувань в медико-санітарній сфері та їх
вплив на якість медичного обслуговування населення. Надзвичайне
погіршення стану здоров’я населення стало наслідком знищення та
руйнування значної частини лікувально-профілактичних установ, зменшення
медичних кадрів, поганого матеріально-технічного оснащення лікарень та
інших лікувальних закладів. Поширення гострих інфекційних хвороб було
пов’язане з низьким рівнем діагностики та приведенням до надзвичайно
низького рівня санітарного стану населених пунктів, що було спричинено
руйнуванням об’єктів комунального господарства.

Зауважимо, що медико-санітарні наслідки війни та окупації впливали на
загальний рівень життя населення протягом багатьох років після
закінчення війни, створивши важкі умови проживання для громадян
республіки. Адже медико-санітарна група наслідків охоплює не лише аспект
погіршення здоров’я населення, а й цілий комплекс соціальних проблем,
які впливають на життя та побут людей.

Третій розділ “Заходи з ліквідації медико-санітарних наслідків війни та
окупації” структурно поділяється на три підрозділи, присвячені процесам
відновлення діяльності системи охорони здоров’я та заходам, спрямованим
на покращення здоров’я та умов проживання населення республіки.

У першому підрозділі “Відновлення мережі закладів охорони здоров’я та
організація медичного обслуговування населення” проаналізовано основні
заходи з відновлення лікувально-профілактичних закладів України.
Звернуто увагу на те, що під час окупації була майже повністю
ліквідована радянська система медичної допомоги населенню. В умовах
руйнування переважної більшості лікувальних закладів, нестачі, а то й
повної відсутності ряду лікарських препаратів, медичної апаратури, браку
медичних кадрів, особливо в сільській місцевості, в перші місяці після
визволення населення України було практично позбавлене громадського
медичного обслуговування.

У розділі відображено відновлення радянської системи охорони здоров’я в
Україні в перші повоєнні роки та хід відбудови матеріальної бази
медичної сфери. Піклування про покращення здоров’я населення було одним
із пріоритетів радянської влади, про що свідчить ряд документів та
директивні розпорядження, видані центральними радянськими та партійними
органами, які поступово створювали необхідну нормативно-правову базу для
подальшого процесу функціонування системи охорони здоров’я.

Значну допомогу у справі відбудови медичної сфери республіки надали
громадські організації, зокрема профспілки, Товариство Червоного Хреста
та пересічні громадяни.

За допомогою застосування порівняльного методу в дисертації показані
досягнення у відбудові медичної сфери. Уже на середину 1945 р. у
республіці за рядом показників вдалося досягти довоєнного рівня, а за
деякими позиціями навіть перевищити показники 1940 р. Але все ж у ряді
випадків наведенні у радянських джерелах факти були дещо завищеними і не
завжди відповідали реальним показникам того періоду. Так, ряд авторів
радянського періоду стверджують, що епідемічну кризу в республіці було
подолано ще в 1946 р. Однак, на основі вивчення низки архівних
документів авторка має підстави стверджувати, що спалахи тифу,
туляремії, сифілісу мали місце в різних районах України і протягом 1947
– 1948 рр. Навіть у 1949 р. траплялися поодинокі випадки захворювань.
Надзвичайно негативні наслідки для населення мав голод 1946 – 1947 рр.

Незважаючи на труднощі, упродовж 1943 – 1950 рр. завдяки значним
зусиллям органів влади різних рівнів та за активної участі населення
вдалося відновити кількісний потенціал закладів медико-санітарної сфери
республіки на довоєнному рівні та поліпшити медичне обслуговування
населення.

У другому підрозділі “Заходи щодо покращення санітарно-гігієнічного
стану на визволених територіях” аналізуються заходи органів
республіканської та місцевої влади, спрямовані на покращення
санітарно-епідемічної ситуації у визволених районах України. Показано,
що основна увага зосереджувалася на подоланні кризових явищ у
медико-санітарній сфері, насамперед пов’язаних з поширенням на території
республіки епідемічних захворювань. Комплексне дослідження здійснених
відбудовчих заходів дозволяє зробити висновок, що, зважаючи на
надзвичайно великі руйнування та нестачу асигнувань, в період повоєнної
відбудови в республіці не вдалося подолати епідемічне напруження, значно
покращити загальний санітарний стан населених пунктів та умови
проживання населення. Окреслено низку проблем, які заважали проведенню
необхідних заходів з покращення умов життя населення.

У третьому підрозділі “Медична та соціальна реабілітація інвалідів”
проаналізовано форми та методи надання допомоги громадянам, які одержали
інвалідність під час бойових дій або під час проживання на окупованих
територіях.

Зважаючи на те, що за роки війни велика кількість людей отримала різного
роду каліцтва та стала інвалідами, з 1944 р. в Україні здійснювалися
заходи, спрямовані на оздоровлення та відновлення працездатності
інвалідизованого населення. Зазначимо, що для органів радянської влади
надання допомоги інвалідам було одним із пріоритетних завдань,
використовувалися можливості альтернативної допомоги постраждалим.

У розділі аналізується робота органів охорони здоров’я та соціального
забезпечення у справі медичної та соціальної реабілітації інвалідів,
показані її позитивні наслідки та невирішені проблеми, визначені та
охарактеризовані їх причини. Головна з них – недостатнє державне
фінансування потреб інвалідів.

У процесі розв’язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань
авторка дійшла таких висновків, які виносяться на захист:

1. Розгляд питання медико-санітарних наслідків війни та окупації та
заходів щодо їх подолання протягом тривалого часу здійснювався
фрагментарно й у більшості праць подавався оглядово, у контексті
загального вивчення подій Великої Вітчизняної війни. Проте наявні
архівні та оприлюднені джерела дають можливість розширити існуючі рамки
дослідження цієї тематики. У свою чергу наявність таких джерел дала
змогу вирішити завдання, поставлені в дослідженні.

2. Велика Вітчизняна війна та нацистська окупація завдали величезних
збитків усьому господарству України, у тому числі й медико-санітарній
сфері. Медико-санітарні наслідки війни полягали не лише в руйнуванні
лікувальних закладів та санітарних установ. За період війни та окупації
значно зменшилося населення України, надзвичайно погіршився загальний
стан здоров’я громадян усіх вікових категорій; набуло значного розмаху
поширення епідемічних захворювань, які в довоєнний період майже не
фіксувалися; відмічалося значне погіршення санітарного стану населених
пунктів; значна кількість людей потребувала соціальної допомоги від
держави.

3. Процес ліквідації медико-санітарних наслідків війни розпочинався
відразу після визволення регіонів України і характеризувався як
позитивними, так і негативними факторами. До виконання завдань з
ліквідації медико-санітарних наслідків війни та відбудови матеріальної
бази медичних установ органи влади широко залучали громадські
організації та населення міст і сіл республіки. Проте в перші повоєнні
роки значного покращення функціонування медико-санітарної сфери
республіки не відмічалося.

4. Після визволення території України від нацистських окупантів органи
охорони здоров’я не мали змоги власними силами охопити весь комплекс
проблем, який фактично постав перед ними. Не було можливості
задовольнити потреби населення в медичній допомозі внаслідок відсутності
необхідної кількості медикаментів, інвентаря, апаратури. Альтернативне
вирішення нагальних проблем медико-санітарного комплексу було можливе
лише при частковій допомозі спеціалізованих медичних загонів,
громадських об’єднань та пересічних громадян.

5. Ліквідація медико-санітарних наслідків війни, відновлення системи
охорони здоров’я населення та організація функціонування медичних
установ були пріоритетним напрямком у діяльності органів радянської
влади у післявоєнний відбудовний період, про що свідчить комплекс
прийнятих директивних документів та розпоряджень.

6. Значних досягнень у справі налагодження функціонування сфери охорони
здоров’я вдалося досягти лише наприкінці 1940-х років. У 1949 – 1950 рр.
у галузі медицини та санітарії було досягнуто довоєнного рівня надання
медичної допомоги. У цей  період лікувально-профілактичні заклади
працювали вже в довоєнному обсязі, зокрема було припинено розповсюдження
територією республіки епідемій важких інфекційних захворювань, наведено
належний санітарний лад у більшості населених пунктів.

7. Пріоритетними завданнями державної влади після закінчення війни стало
надання необхідного соціального захисту та матеріальної допомоги
інвалідам. Соціальний захист та допомога найбільш незахищеним верствам
населення були важливою частиною політики радянського уряду повоєнного
періоду, що простежується в низці відповідних директивних документів.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА

Бушин М. І., Перехрест І. В. Евакуація матеріальних ресурсів та
населення України на початку Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945 рр.)
// Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України.
Ін-т історії України. – К., 2002. – Вип. 6. – С.176-183.

Терещенко Т. В., Перехрест І. В. До питання про медичне обслуговування
сільського населення Центральної України в період відбудови народного
господарства (1943 – 1950 рр.) // Сторінки воєнної історії України: Зб.
наукових статей / НАН України. Ін-т історії України. – К., 2003. –
Вип.7. – С. 231 – 240.

Перехрест І. В. Боротьба з епідеміями паразитарних тифів в Україні у
повоєнний період (1944 – 1950 рр.) // Наукові праці:
Науково-методичний журнал.–Т.32.– Вип. 19.: Історичні науки. – Миколаїв:
Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. – С. 58 – 61.

Перехрест І. В. Відновлення мережі медико-санітарних закладів – важливий
напрямок ліквідації медико-санітарних наслідків нацистської окупації в
Україні // Історичні і політологічні дослідження. – Вид-во. ДонНУ. –
2005. – № 1(23). – С. 262 – 267.

Перехрест І. В. Медико-санітарні наслідки війни та окупації для Черкас
та їх подолання (1943 – 1945 рр.) // Черкащина в контексті історії
України.: Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції Черкащини. –
Черкаси, 2005. – С. 327 – 330.

Перехрест І. В. Санітарно-епідемічний стан в сільській місцевості
України та заходи щодо його покращення в перші повоєнні роки (1943 –
1945 рр.) // Український селянин: Збірник наукових праць. – Черкаси,
2005. – Вип.9. – С. 237 – 242.

Перехрест І. В. Реформування медичних закладів в Україні (1947 – 1950
рр.) – один із напрямів подолання медико-санітарних наслідків війни та
окупації // Сторінки воєнної історії: Зб. наукових праць. – Вип. 9. – Ч.
3. – К., 2005. – С. 288 – 293.

Перехрест І. В. До питання про поширення інфекційних хвороб на території
України в перші повоєнні роки (1943 – 1945) // Велич подвигу народного:
Збірка наукових статей Міжнародної конференції, присвяченій перемоги
радянського народу у Великій Вітчизняній війні. – Одеса. – 2006. – С.141
– 145.

АНОТАЦІЇ

Перехрест І. В. Медико-санітарні наслідки Великої Вітчизняної війни для
населення України та їх ліквідація у період відбудови (1943-1950 рр.). –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Донецький національний
університет. – Донецьк, 2007.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню медико-санітарних
наслідків Великої Вітчизняної війни й окупації та основних заходів з їх
подолання. На основі широкого кола досліджених джерел визначено
демографічні наслідки війни та окупації для України, розміри збитків і
шкода, заподіяні системі медичних закладів, здоров’ю та умовам
проживання населення. Досліджено процеси відновлення мережі закладів
охорони здоров’я та організації медичного обслуговування населення у
воєнний та післявоєнний періоди відбудови, заходи щодо покращення
санітарно-гігієнічного стану населених пунктів. Проаналізовано умови
функціонування та роботу закладів охорони здоров’я по наданню медичної
допомоги населенню. Розглянуто роботу органів охорони здоров’я і
соціального забезпечення у справі медичної та соціальної реабілітації
інвалідів Великої Вітчизняної війни.

Ключові слова: медико-санітарні наслідки, санітарно-протиепідемічні
заходи, процес відбудови, заклади охорони здоров’я, спеціалізована
допомога, відновлення, функціонування.

Перехрест И. В. Медико-санитарные последствия Великой Отечественной
войны для населения Украины и их ликвидация в восстановительный период
(1943-1950 гг.) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по
специальности 07.00.01 – История Украины. – Донецкий национальный
университет. – Донецк, 2007.

Диссертационное исследование посвящено актуальной научной теме. На
основе широкого круга источников комплексно рассматриваются
медико-санитарные последствия войны и оккупации, процесс и результаты их
ликвидации в период восстановления (1943 – 1950 гг.). Раскрыты
демографические последствия войны и оккупации. Определены размеры
убытков и вреда, нанесенных системе медицинских учреждений республики,
здоровью и условиям проживания населения. Установлено, что ликвидация
оккупантами советской системы здравоохранения, значительные разрушения
медико-санитарных, детских, коммунально-бытовых учреждений,
неудовлетворительное санитарно-эпидемиологическое состояние населённых
пунктов привели к резкому ухудшению здоровья населения, распространению
эпидемий инфекционных заболеваний, отрицательно повлияли на динамику
заболеваемости и смертности населения всех возрастных категорий.
Исследован процесс восстановления системы учреждений здравоохранения,
условия их функционирования и работа по оказанию медицинской помощи
населению. Установлено, что в первые годы после освобождения от
оккупации, несмотря на большое количество восстановленных медицинских
учреждений, существенного улучшения в работе медико-санитарной сферы
республики и состоянии здоровья населения не произошло. Органы
здравоохранения не имели возможности собственными силами охватить весь
комплекс проблем, связанных с ликвидацией медико-санитарных последствий
войны и полностью удовлетворить потребности населения в медицинской
помощи в связи с отсутствием необходимого количества врачей,
медикаментов, инвентаря, аппаратуры. Сложное положение в сфере
здравоохранения в послевоенный период обуславливалось как последствиями
войны, так и политикой государства. Лишь после окончания войны
медико-санитарные проблемы были поставлены в ранг приоритетных
направлений в деятельности советских органов власти. Пересмотрены
существовавшие стереотипы относительно количественных и качественных
оценок результатов восстановления учреждений здравоохранения и их
деятельности по медицинскому обслуживанию населения, состояния здоровья
граждан и санитарно-гигиенической ситуации в регионах в послевоенный
период. Рассматривается процесс реформирования советской системы
здравоохранения в период 1947 – 1950 гг., который проводился с целью
скорейшего завершения восстановления и дальнейшего улучшения
медицинского обслуживания населения. К концу 1940-х гг. реформирование
сети лечебных учреждений было практически завершено. На тот момент в
системе здравоохранения удалось достичь показателей довоенного времени,
а в ряде позиций даже превзойти их. Охарактеризовано
санитарно-гигиеническое состояние населенных пунктов, жилищно-бытовые
условия жизни населения в послевоенный период, основные направления в
работе центральных и местных органов власти по их улучшению и
достигнутые результаты в этой сфере. Сделан анализ работы органов
власти, здравоохранения и социального обеспечения по медицинской и
социальной реабилитации инвалидов войны.

Ключевые слова: медико-санитарные последствия,
санитарно-эпидемиологические мероприятия, процесс восстановления,
специализированная помощь, учреждения здравоохранения, восстановление,
функционирование.

Perekhrest I. V. Medikal-sanitary consequences of the Great Patriotic
War for the Ukrainian population and their liquidation of the post-war
period (1943-1950). – Manuscript.

The thesis for the acquiring the degree of Candidate of Historical
Sciences in the speciality 07.00.01 – The History of Ukraine. – Donetsk
National University.– Donetsk, 2007.

The work is dedicated to the complex research of the medical-sanitary
consequences of the Greft Patriotic Wap and occupation and principal
measures of their liquidation. On the basis of the examintd sources the
level of ruination of the medical sanitary sphere of Ukraine is defined.
The main steps in the reconstruction of all subdivisions in the health
strvice and industry of national economy which made for the adjusting
the sanitary oroler in republik are considered. The author characterized
some asppects of the state policy of the Soviet government during the
post-war period, which were aimed at the social protection of people who
sutfered most of all. Advantages and shortages of the totalitarian
system which influenced the reorganization processes in medical sanitary
sphere are defined.

Key words: medical sanitary consequences, sanitary antiepidemic
measures, health service institutions, specialized aid, reorganization,
functioning.

Кононенко И. Ф. Здравоохранение Украины на пути к полному возрождению
// Врачебное дело. – 1945. – № 3 – 4. – С. 97 – 104; Марзеев А. Н.
Санитарно-эпидемиологическое обслуживание движущихся масс // Гигиена и
санитария. – 1945. – № 6. – С. 37 – 40; Митерев Г. А. Очередные задачи
здравоохранения в освобожденных районах // Советское здравоохранение. –
1942. – № 3. – С. 3 – 7; Семашко Н. А. Об изучении санитарных
последствий войны // Советское здравоохранение. – 1945. – № 12.

Дубина К. К. Злодеяния немцев в Киеве. – К., 1945.

Хрущов М. С. Визволення українських земель від німецьких загарбників і
чергові завдання відбудови народного господарства Радянської України. –
Х.., 1944; Гаевой А. Возрождение хозяйства и культуры Ворошиловградской
области. – М., 1944.

Семашко Н. А. Состояние мероприятий по ликвидации медико-санитарных
последствий войны // Медико-санитарные последствия войны и мероприятия
по их ликвидации: Труды второй конференции (17 – 19 декабря 1946 г.). –
Т.1.– М., 1948; Каган С. С. Первые итоги ликвидации последствий войны и
германо-фашистской оккупации УССР в области охраны народного здоровья //
Там само. – С. 13 – 24; Марзєєв А. Н. Санитарные последствия разрушений
городов Украины // Там само. – С. 89 – 121; Шкляр Б. М. Мероприятия по
ликвидации санитарных последствий войны и оккупации в Днепропетровской
области // Там само – С. 51 – 65; Кононенко І.Ф. Изучение состояния
здоровья инвалидов Отечественной войны на Украине // Там само. – С. 83 –
93.

Натрадзе А. Г., Качалов С. Ф. Материальный ущерб, причиненный
здравоохранению Союза ССР немецко-фашистскими захватчиками в Великую
Отечественную войну // Советское здравоохранение. – 1946. – № 3. – С. 10
– 22; Барсуков М. И. Красный Крест и Красный Полумесяц СССР. Краткий
исторический очерк. – М., 1946; Бирковский Ю. Е. Задачи органов
здравоохранения в борьбе с малярией // Врачебное дело. – 1948. – № 11. –
С. 1001 – 1004; Добронравов В. Н. Опыт советской медицины в годы Великой
Отечественной войны 1941 – 1945 гг. – М., 1953; Лиманский М. Е. Первые
итоги объединения больниц с поликлиниками // Врачебное дело. – 1948. – №
9. – С.827 – 828; Виноградов Н. А. Здравоохранение в годы Великой
Отечественной войны (1941 –1945 гг.). – М., 1955 та ін.

Опыт советской медицины в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг. –
Т.1. – М., 1949 – 1955; Очерки истории здравоохранения СССР. – М., 1957;
Очерки истории советской военной медицины. – Л., 1968; Достижения
советской медицинской науки за 30 лет. – М., 1947; Досягнення охорони
здоров’я в Українській РСР. – К., УРСР. – 1958; Очерки истории
медицинской науки и здравоохранения на Украине. – К., 1954.

Кузьмин М. К. Советская медицина в годы Великой Отечественной войны
(очерки). – М., 1979 та ін.

Поляков Л. Е. Цена войны. Демографический аспект. – М, 1985.

Иванов Н. Г., Георгиевский А. С., Лобастов О. С. Советское
здравоохранение и военная медицина в Великой Отечественной войне 1941 –
1945 гг. – Л., 1985.

Георгиевский А. С., Гаврилов О. К. Социально-гигиенические проблемы и
последствия войн. – М., 1975.

Каракаш Д. Ф. З історії розвитку охорони здоров’я в Харківській
губернії – Харківській області // Матеріали до історії розвитку охорони
здоров’я на Україні. – К., 1959. – С. 140 –181; Лєкарєв Л. Г. Розвиток
охорони здоров’я в Подільській губернії – Вінницькій області // Там
само. – С. 216 – 279; Хорош І. Д. Шляхи та основні підсумки розвитку
охорони здоров‘я в Полтавській губернії – Полтавській області // Там
само. – С. 101 – 140.

Марзеев А. Н. Записки санитарного врача. – К., 1965.

Грандо А. А. Развитие гигиены в Украинской ССР. – К., 1975.

Касьяненко А. М. Организация санитарно-эпидемического обслуживания
населения. – К., 1979.

Губський І. М. Аптечна справа в УРСР. – К., 1964; Губський І. М., Ткачук
В. А. Відбудова і розвиток аптечного господарства в післявоєнні роки //
Фармацевтический журнал. – 1975. – № 2. – С. 10 – 14.

Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу. 1941 –
1945 рр.: В 3 т. – К.,1969. – Т.1 – 3; Украинская ССР в Великой
Отечественной войне Советского Союза 1941 – 1945 гг.: В 3 т. – К., 1975.
– Т.1 – 3; Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. – К., 1977. – Т. 7.

Коваль М. В. Історія пам’ятає! (Кривавий шлях фашистів на Україні). –
К., 1965; Його ж. Товариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця УРСР
– фронту і тилу (1941-1945 рр.) // УІЖ. –1975. – № 4. – С. 78 – 87 та
ін.

Першина Т. В. Фашистский геноцид на Украине 1941 – 1945 гг. – К., 1985.

Дубовиков И. К. Мероприятия Коммунистической партии Украины по
восстановлению здравоохранения в Донбассе // Великая Октябрьская
социалистическая революция и строительство коммунизма. – Днепропетровск,
1967. – С. 93 – 108; Маковська Н. В., Пелешенко М. В., Сахарчук І. М.
Про роботу парторганізацій закладів охорони здоров’я УРСР (1943-1945
рр.) // УІЖ. – 1983. – № 12. – С. 71 – 76; Маковська Н. В., Сахарчук І.
М. Піклування Радянської держави, допомога братніх республік –
вирішальна умова відбудови сітки охорони материнства і дитинства УРСР
(1943 – 1945 рр.) // Акушерство і гінекологія. – 1982. – № 6. – С.34 –
37; Ларин А. Ф. Деятельность Коммунистической партии по организации
материально-бытового обеспечения населения на освобожденной от
немецко-фашистских захватчиков территории Украинской ССР (1943-1945
гг.). – Дис. … канд. ист. наук. – К., 1975; Ларин А. Ф. До питання про
матеріально-побутове постачання населення України (1943-1945 рр.) //
УІЖ. – 1978. – № 5. – С.102 –106; Ларін А. Ф. Допомога Червоної Армії
населенню в ході визволення території УРСР // УІЖ. – 1980. – № 2. – С.
92 – 95; Гриценко Т. Т. Піклування партії та уряду про інвалідів Великої
Вітчизняної війни та сім’ї фронтовиків у 1943-1945 рр. // УІЖ. – № 3. –
1973. – С.72 – 79 та ін .

Маковская Н. В. Деятельность КПСС по восстановлению системы
здравоохранения освобожденных районов УССР в годы Великой Отечественной
войны (1943 – 1945 гг.). – Автореф. дис. …канд. ист. наук. – К.,1985.

Буцько М. О., Лавринович М. І. Відродження колгоспного села
(Комуністична партія України – організатор відбудови сільського
господарства республіки в роки Великої Вітчизняної війни) – К., 1968;
Вербило О. М. Всенародна допомога сім’ям фронтовиків та інвалідам
Вітчизняної війни (на матеріалах України 1944 – 1945 рр.) // УІЖ. –
1968. – № 6. – С. 114 – 117; Гагаєв Н. В. Партійні організації
Полтавщини на чолі відбудови народного господарства області в 1943 –
1945 рр. // УІЖ. – 1973. – № 6. – С. 5 – 59; Юрчук В. І. Боротьба
Компартії України за відбудову і розвиток народного господарства (1945 –
1952 рр.). – К., 1965.

Історія міст і сіл Української РСР: 26 т. Вінницька обл. – К., 1972 та
ін.

Коваль М. В. Фашистская политика духовного, морально-политического
подавления населения Украины и её крах (1941 – 1944 гг.) //
Общественно-политическая жизнь трудящихся Украины в годы Великой
Отечественной войны: Сб. науч. трудов. – К., 1988. – С. 147 – 203;
Вронская Т. В. Общественно-политическая деятельность молодежи на
освобожденной територии Украинской ССР в период Великой Отечественной
войны (1943-1945 гг.). Дис. … канд. ист. наук. – Одесса, 1989; Петляк Ф.
А. Партийное руководство Советами на Украине в годы Великой
Отечественной войны (1941-1943). – К., 1986; Чернега П. М. Профсоюзы
Украинской ССР в годы Великой Отечественной войны. – К., 1987; Зинченко
Ю. И. Советы депутатов трудящихся Украинской ССР в годы Великой
Отечественной войны. – К., 1989.

Ларін А. Ф., Маковська Н. В. Боротьба за поліпшення санітарного стану
визволених районів УРСР (1943 – 1945 рр.) // УІЖ. – 1986. – № 12. –
С.55-61; Перковський А. Л., Пирожков С. І. Демографічні втрати
народонаселення Української РСР у 40-х рр. // УІЖ. – 1990. – № 2. –
С.15-25.

Коваль М.В. Україна у Другій світовій війні (1939 – 1945 рр.): Спроба
концептуального бачення. – К., 1994; Його ж. Україна в Другій світовій і
Великій Вітчизняній війнах (1939 – 1945 рр.) // Україна крізь віки: В
15-ти т. – Т.12. – К., 1999; Його ж. Друга світова війна і Україна
(1939-1945 рр.): Історіософські нотатки. – К., 1999 та ін.; Лисенко О.
Є. Людський фактор перемоги // Сторінки воєнної історії: Зб. наук.
статей. – К., 2001. – Вип.5. – С. 90 – 96; Його ж: Друга світова війна
як предмет наукових досліджень та феномен історичної пам’яті // УІЖ. –
2004. – № 5. – С. 3-16 та ін.; Король В. Ю. До питання про військові
втрати України у роки Другої світової війни // Сторінки воєнної
історії України: Зб. наук. статей. – К., 2002. – Вип. 6. – С. 104 –
108; Його ж. Трагедія радянських військовополонених на окупованій
території України в 1941 – 1944 рр. // Сторінки воєнної історії України:
Зб. наук статей. – К., 2004. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 239 – 252.;
Стецкевич В. В. Україна в роки війни 1941-1945 рр.: стан і проблеми
теоретичного та історіографічного дослідження // Гуманітарний журнал. –
2000. – № 3 –4; Його ж. Історіософські осягнення війни 1939-1945 рр.
М.В.Ковалем (суб’єктивні роздуми, рефлексії та прикладні висновки) //
Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей. – К., 2004. – Вип.
8. – Ч.1.– С. 8 – 25 та ін.

Безсмерття. Книга пам’яті України 1941 – 1945. – К., 2000.

Політична історія України. ХХ століття: У 6 т. – Т.4. – К.,2003.

Литвин В. Україна в Другій світовій війні (1939 – 1945). – К., 2004;
Добров П.В. Народное ополчение в годы Великой Отечественной войны. –
Донецк, 1994; Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій
війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993; Вронська Т.В. В умовах війни:
життя та побут населення міст України (1943 – 1945 рр.). – К.,1995;
Голиш Г.М. Становище неповнолітніх громадян України в період
німецько-фашистської війни (1941-1945 рр.). – Дис…канд. іст. наук. –
Черкаси, 2004; Його ж. У вирі війни. Становище неповнолітніх громадян
України в 1941 – 1945 рр. – Черкаси, 2005; Ковпак Л.В.
Соціально-побутові умови життя населення України в другій половині 20
ст. (1945 – 2000). – К., 2003; Кравченко Э.Л. Жилищные условия шахтеров
Донбасса 1943 – 1945 гг. // Новые страницы в истории Донбасса. – Донецк,
1997. – Кн.5. – С.135-141; Перехрест О.Г. Наслідки нацистської окупації
українського села в період німецько-радянської війни 1951 – 1945 рр. //
Історичні і політологічні дослідження. Науковий журнал. 2005. – №1(23).
– С. 251 – 262; Його ж. Нищення житла в українському селі в період
німецько-радянської війни (1941 – 1945 рр.) // Сторінки воєнної історії
України. – Зб. наук. статей . –. К., 2005. – Вип. 9. – С. 137 – 156;
Рибак І.В. Соціально- побутова інфраструктура українського села (1921 –
1991). – К. – Под., 2000; Терещенко Т. В. Соціально-побутова сфера села
центральних областей України в період відбудови (1943 – 1950 рр.): Дис.
… канд. іст. наук. – Черкаси, 2007; Латиш О.Ю. Розвиток системи охорони
здоров’я в Україні періоду Великої Вітчизняної війни: Дис. … канд. іст.
наук. – Донецьк, 2004; Клименко О.Ю. Джерела до вивчення проблеми
охорони здоров’я в Україні під час Великої Вітчизняної війни //
Історичні і політологічні дослідження. Науковий журнал. – Вид. ДонНУ. –
2005. – № 1(23). – С.12-18; Фомін А.В. Установи охорони здоров’я
Луганщини в роки нацистської окупації (1942 – 1943) // Там само. – С. 96
– 100 та ін.

Документы обвиняют: Сб. документов о чудовищных преступлениях
немецко-фашистских захватчиков на советской територии: В 2-х вып. – М.,
1945; Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Зб. документів
і матеріалів. – К., 1963; Советская Украина в годы Великой Отечественной
войны 1941-1945: Документы и материалы: В 3 т. – К., 1985; Київський
процес. Документи і матеріали. – К.,1995; та ін.

Врачебные кадры. Сб.указов, постановлений правительства и ведомственных
материалов. – М., 1949; Здравоохранение в годы Великой Отечественной
войны 1941 – 1945 гг.: Сборник документов и материалов. – М., 1977 та
ін.

Німецькі окупанти на Полтавщині (1941 – 1943 рр.): Збірник документів.
– Полтава, 1947; Киевщина в годы Великой Отечественной войны 1941 –
1945: Сборник документов. – К., 1963; та ін.

Здравоохранение в УССР. Статистический справочник. – К.,1957; Народне
господарство Української РСР в 1959 році. Статистичний щорічник. – К.,
1960 та ін.

Допомагають сім’ям фронтовиків // Зоря Полтавщини. – 1944. – 27 лютого.
– № 30; Из работы по санитарному оздоровлению Донбасса // Гигиена и
санитария. – 1955. – № 2. – С. 6 – 10 та ін.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *