Магнітна анізотропія докембрійських гранітоїдів (на прикладі Середньопридніпровського блока Українського щита): Автореф. дис… канд. геол. наук / М.І

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Гузій Микола Іванович

УДК 550.382.3 (048)

МАГНІТНА АНІЗОТРОПІЯ ДОКЕМБРІЙСЬКИХ ГРАНІТОЇДІВ

(на прикладі Середньопридніпровського блока Українського щита)

Спеціальність 04.00.22 – ГЕОФІЗИКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

КИЇВ — 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі геофізики

Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент

Сухорада Анатолій Васильович

Київський університет імені Тараса
Шевченка

доцент кафедри геофізики

Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук

Орищенко Іван Васильович

Інститут геологічних наук

НАН України (м. Київ)

провідний науковий співробітник

доктор геолого-мінералогічних,
професор

Тяпкін Костянтин Федорович

Національна гірнича академія ( м.
Дніпропетровськ)

завідувач кафедри геофізики

Провідна установа: Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна

НАН України ( м. Київ)

Захист відбудеться “ 11 ” листопада 1999р. о “ 12 ” годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 у Київському університеті
імені

Тараса Шевченка за адресою: 252022, м. Київ – 22, вул. Васильківська
90.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету

Імені Тараса Шевченка. 252017, м. Київ-17, вул. Володимирська 60.

Автореферат розісланий “ 7 ” жовтня 1999р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат геолого-мінералогічних наук
Сухорада А.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність досліджень. Сучасні геологічні дослідження в таких складних
районах, якими є докембрійські щити, набувають комплексного характеру.
Використання структурно-тектонічних методів у класичному варіанті в
областях переважного розвитку гранітоїдів стикається з рядом труднощів,
обумовлених, зокрема, їх трудоємністю та наукоємністю. Останнє, з огляду
на важливість досліджень структурно-тектонічного плану, порушує питання
про залучення з цією метою такої фундаментальної властивості
кристалічних речовин ( в тому числі й гірських порід), як анізотропія
фізичних властивостей. Використання при цьому тензорного підходу
дозволяє одержати також кількісні оцінки текстур порід.

Вивчення анізотропії магнітної сприйнятливості (АМС) є відносно новим і,
як показує світовий досвід, ефективним методом для вирішення багатьох
геологічних задач у процесі дослідження осадових та метаморфічних
фанерозойських утворень. Накопичено значний фактичний матеріал по їх
анізотропії. Гранітоїди в цьому відношенні вивчені менше, а
докембрійські гранітоїди фактично не досліджені. Іншими словами,
практично відсутній фактичний матеріал у такому обсязі, який дозволяє
оцінити інформативність магнітної анізотропії докембрійських
гранітоїдів.

Позитивний досвід використання магнітної анізотропії фанерозойських
гранітів при геологічних дослідженнях і широкий розвиток докембрійських
гранітоїдів на території України, геологічне положення яких трактується
часто неоднозначно, робить актуальною спробу використання методу при
вивченні названих об’єктів.

Зв’язок роботи з науковими програмами та темами. Робота виконана в
Київському університеті імені Тараса Шевченка згідно завдань НТП
’Прогноз’: ’Структурно-петрофізичний аналіз гранітоїдів та інших
кристалічних утворень листа М-36-ХХХІ для вирішення задач їх геології та
металогенії’, ’Дослідно-методичні роботи по використанню анізотропії
магнітної сприйнятливості гранітоїдів для вирішення задач геологічної
зйомки кристалічного фундаменту’, ’Структурно-петрофізичний аналіз
гранітоїдних комплексів у межах листів М-35-119А,Б , М-35-120А,Б’,
’Структурно-петрофізичний аналіз гранітоїдів та інших кристалічних порід
басейну р.Томаківка для їх петрологічної оцінки’.

Мета роботи полягає у вирішенні питання про інформативність анізотропії
магнітної сприйнятливості докембрiйських гранітоїдів Українського щита
та можливість використання названої фундаментальної властивості гірських
порід для реконструкції структурно-тектонічних умов їх утворення.

Основні задачі роботи. Для реалізації поставленої мети були визначені
наступні задачі:

1. Широкомасштабне вивчення анізотропії магнітної сприйнятливості
докембрійських гранітоїдів УЩ різного генезису та
структурно-тектонічного положення на єдиній методичній і апаратурній
базі.

2. Визначення характерних рис АМС докембрійських гранітоїдів.

3. Виявлення основних факторів, що визначають АМС докембрійських
гранітоїдів.

4. Оцінка інформативності параметрів АМС.

5. Визначення і практичне випробування методичних підходів при
використанні АМВ для вивчення докембрійських гранітоїдів.

Наукова новизна роботи. Вперше виконано широкомасштабне вивчення АМС
докембрійських гранітоїдів Українського щита за єдиною технологією на
основі тензорного підходу. Визначено характерні риси магнітної текстури
більшості гранітоїдних комплексів УЩ. Запропоновано класифікацію
гранітоїдів за параметрами АМС. Оцінено інформативність МА
докембрійських гранітоїдів УЩ. Доведено можливість використання методу
для вирішення структурно-тектонічнх та генетичних проблем докембрійської
геології.

Положення, що захищаються.

1. Докембрiйськi гранiтоїди Українського щита, навiть утворення
немагнiтного класу, анiзотропнi в магнiтному вiдношеннi. Магнiтнi
текстури в рiзних за генезисом та вiком гранітоїдах мають iндивiдуальний
характер, вiдбивають структурно-тектонiчнi умови їх утворення та основнi
етапи перетворення i збереглися, змiнюючись тiльки в накладених
активiзованих зонах.

2. Інформативними параметрами магнiтної анiзотропiї є просторова
орiєнтацiя магнiтної текстури, тип текстури, група анiзотропiї,
коефiцiєнти магнiтної лiнiйностi та сланцюватостi, ступiнь анiзотропiї,
стiйкiсть магнiтної текстури. За величинами магнiтної сприйнятливостi та
ступеня анiзотропiї докембрiйськi гранiтоїди Українського щита
подiляються на дев’ять класифiкацiйних груп.

3. Докембрiйськi гранiтоїднi комплекси Середньоприднiпровського блока
мають рiзну просторову орiєнтацiю магнiтної текстури та рiзнi параметри
анiзотропiї. Превалюють деформацiйний та мiметичний генетичнi типи
магнiтної текстури, текстури магматичної течiї у чистому виглядi
практично не зустрiчаються.

4. Просторова орiєнтацiя магнiтної текстури представлена субширотним,
пiвнiчно-схiдним, пiвнiчно-захiдним та субмеридiональним напрямками.
Субширотнi напрямки найдавнiшi, субмеридiональнi — наймолодшi, вiкове
спiввiдношення дiагональних напрямкiв неоднозначне.

Практичне значення роботи полягає у висновку про високу інформативність
АМС докембрійських гранітоїдів при вирішенні структурно-тектонічних
задач та можливість широкого використання методу при геологозйомочних,
пошукових, розвідувальних геологічних роботах.

Окремі результати роботи у вигляді розділів наукових звітів передані для
використання в Дніпровську ГГЕ і Правобережну ГРЕ.

Особистий внесок автора. В роботі наведені результати досліджень автора,
виконаних в період з 1979 по 1998 р.р. на геологічному факультеті
Київського університету імені Тараса Шевченка в ініціативному порядку та
у рамках виконання наукової і госпдоговірної тематики. Основою роботи є
колекція орієнтованих зразків докембрійських утворень Українського щита,
відібрана автором особисто. Їм же, здебільшого, виконані виміри АМС та
опрацювання результатів на ЕОМ. Аналіз та інтерпретація виконані автором
особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались
на III Всесоюзному з’їздi по геомагнетизму ( Ялта, 1986), конференцiї
“Петрофiзика плутонiчних порiд древнiх щитiв i практичнi аспекти її
використання” ( Київ, 1988), III Всесоюзнiй школi “Структурний аналiз
кристалiчних комплексiв i геологiчне картування” ( Київ, 1990),
Мiжнароднiй геофiзичнiй конференцiї “Анiзотропiя. Фрактали. Проблеми
практичного застосування” ( Київ, 1994), конференцiях “Актуальнi
проблеми екогеологiї України” ( Київ, 1997) та “Актуальнi проблеми
геологiї України” ( Київ, 1998), а також на щорiчних конференцiях
професорсько-викладацького складу геологiчного факультету Київського
унiверситету iменi Тараса Шевченка .

Публікації. Автором за темою дисертацiї всього опубліковано 21 друковану
роботу. В тому числi здобувач є співавтором однієї монографії. Десять
наукових робіт надруковані у фахових виданнях. Двi роботи надруковані у
збірниках наукових праць Академії наук України та бувшого Союзу. Вiсiм
друкованих праць – це матерiали та тези доповідей на з’їздах,
конференціях та тематичних школах.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, семи глав,
висновків, списка використаної літератури. Загальний обсяг роботи 137
сторінок, в тому числі 13 рисунків і 8 таблиць. Бібліографія нараховує
167 найменувань.

Автор дякує науковому керівникові канд. геол.-мін. наук А.В.Сухораді за
постійну підтримку, допомогу і поради при роботі над даною проблемою,
проф.В.С.Заїка-Новацькому і проф. А.Н.Казакову ( на жаль покійним) за
прекрасну геологічну школу, яку автор пройшов у процесі спільних
польових робіт, провідним спеціалістам геологічного факультету
Київського університету за поради, допомогу та підтримку.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність роботи, формулюється її мета та
задачі, які розв’язуються.

1. СТАН ПРОБЛЕМИ МАГНІТНОЇ АНІЗОТРОПІЇ ГІРСЬКИХ ПОРІД

Гірські породи мають магнітну анізотропію (МА). Причиною МА є наявність
у породах магнітної текстури ( МТ ) — упорядкованого розташування у
породі феромагнетиків, що виникли під впливом геологічних чинників у
реальній геофізичній обстановці. Аналіз магнітної текстури шляхом
вивчення анізотропії магнітних властивостей дозволяє досліджувати
геологічні фактори, що її формують ( текстуруючі фактори), вирішуючи в
такий спосіб обернену задачу магнітного аналізу гірських порід. В цьому
і полягає суть прикладного аспекту проблеми магнітної анізотропії
гірських порід.

Теоретичною основою методу є концепція магнітної текстури гірських порід
як характеристики, що фіксує умови їх утворення та існування.

Магнітна анiзотропiя вивчалась в слабких магнiтних полях за рiзницею
магнiтної сприйнятливостi (МС) чи залишкової намагнiченостi в трьох
перпендикулярних напрямках або в сильних магнiтних полях методом
обертових моментiв (МОМ).

Вивчення МА в слабких полях привело до висновку, що вона викликана
упорядкуванням: 1) довгих осей феромагнітних мінералів; 2)
кристалографічних осей; 3) доменів у багатодоменних зернах; 4)
текстурного упорядкування, що є окремим випадком анізотропії форми .

Розвиток уявлень про магнітну текстуру призводить до трактування її як
результату впорядкованого розподілу магнітних фаз у породі, тобто
поняття, близького до уявлення про петрографічну текстуру.

Важливим досягненням у дослідженні МА є експериментальне підтвердження
переважної магнітної одновісності феромагнетиків більшості гірських
порід, практично доведене Л.Е. Шолпо. Цей висновок має фундаментальне
значення. Ним запропонована класифікація магнітної анізотропії та методи
її дiагностики..

Подальший розвиток теорії магнітної анізотропії пов’язаний з тензорним
підходом, який дозволяє давати однозначну кількісну характеристику
магнітної анізотропії. Фiзико-математичною основою цього підходу є
тензорний характер магнітної сприйнятливості в слабких магнітних полях.

Області використання методу МА широкі та ще не вичерпані.

В магніторозвідці при інтерпретації результатів магнітних зйомок у
районах розвитку сильноанізотропних магнітних порід (типу залізистих
кварцитів) її врахування безсумнівно необхідне. Але МА сприймається як
чинник, що ускладнює інтерпретацію. Аналогічна ситуація і в магнітному
каротажi.

При палеомагнітних дослідженнях МА також є завадою, бо обумовлює
розбiжнiсть орiєнтацiї залишкової намагніченості і намагнічуючого поля.
У зв’язку з цим виникає необхідність відбракування магнітоанізотропних
зразків. Для подолання останньої перешкоди розроблений ряд методів
врахування МА.

Як iнформативний параметр, МА використовується для вирішення цілого ряду
геологічних задач.

Основними проблемами, що розв’язуються за допомогою вивчення МА осадових
порід, є визначення положення макроскопічно не виражених площин
нашарування та напрямків постійних водяних потоків, що існували під час
осадконакопичення.

Метаморфічні породи найбільш широко вивчалися в плані МА. Основним
результатом є встановлення факту узгодження характеру магнітної і
петрографічної текстур у більшості випадків. Це дозволило рекомендувати
метод як один із засобів структурного аналізу гірських порід. На
відміченій залежностi базується вирішення структурно-тектонічних задач
для ряду територій. Багато робіт присвячено вивченню структурних форм та
якiсному i кiлькiсному аналізу деформацій.

Анізотропія магнітної сприйнятливості гранітоїдів вивчена значно менше.
При цьому в дослідження залучені, в основному, фанерозойські утворення,
докембрiйськi гранiтоїди фактично не дослiдженi.

2. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТЕОРІЇ МАГНІТНОЇ АНІЗОТРОПІЇ

Закономірна будова кристалічної речовини, яка виражається у наявності в
неї кристалічної гратки, обумовлює анізотропію фізичних властивостей. МА
феромагнітних мінералів також обумовлена формою тіла за рахунок ефекту
розмагнічування. Відповідно виділяють магнітну кристалографічну
анізотропію (МКА) мінералів і ряд інших її видів, що обумовленi
кристалічною будовою, і анізотропію форми. Описанi фiзичнi механiзми
утворення МА мiнералiв.

Дослiдження магнітної анізотропії гірських порід базується на їх
фундаментальнiй особливостi — наявностi магнітної текстури ( закономiрно
орiєнтованої сукупностi характерних магнiтних елементiв породи, що
виникли пiд впливом геологiчних процесiв у реальнiй геофiзичнiй
обстановцi).

Характерні магнітні елементи — сукупність реально існуючих у конкретному
об’ємі гірської породи кристалографічних осей легкого і важкого
намагнічування, довгих осей неізометричних часток феромагнетиків,
доменів багатодоменних часток, текстурно упорядкованих ’згустків’
феромагнетиків та т.п., тобто всіх тих елементів, закономірне
упорядковане розташування яких у породі й призводить до макроефекту
анізотропії магнітних властивостей. Вони у інтегральному ефекті
анізотропії представлені по різному, що залежить від їх особливостей та
методу вивчення магнітної анізотропії. Таким чином, необхідно виділяти
основнi текстуроформуючi елементи, які й визначають ефект магнітної
анізотропії, вивчяємий конкретним методом. У більшості випадків ними є
кристалографічні осі та осі легкого намагнічування неізометричних часток
феромагнетиків. Підтвердженням цьому є переважна магнітна одноосність
гірських порід (Л.Є.Шолпо) та експерименти В.М.Завойського.

3. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ МАГНІТНОЇ АНІЗОТРОПІЇ

В даний час розвиваються два основних методологiчних підходи до вивчення
магнітної анізотропії — метод обертальних моментів та методи, засновані
на дослiдженнi тензора магнітної сприйнятливості

В роботі використаний тензорний підхід до вивчення магнітної
анізотропії. Для вимiрiв застосована установка серiї KLY ( Інститут
прикладної геофізики, Республіка Чехія). Вона являє собою диференційний
міст змiнного струму і призначена для вивчення магнітної сприйнятливості
та її анізотропії в слабких магнітних полях.

Опрацювання вимірів виконано за програмою ANISO-10 ( V. Jelinek,
1976р.), адаптованою автором до персональних ЕОМ. Обчислюється тензор
сприйнятливості, його власні значення і власні напрямки, коефіцієнти
анізотропiї, статистичні оцінки точності вимірів і стiйкостi рішення.

Авторами використаної технології інтерпретуються наступнi коефіцієнти
анiзотропiї (F.Hrouda, 1982р.):

H1 = k1 / k2, H2 = k2 / k3, H3 = k1 / k3, H6 = k22 / ( k1 * k3 )

де k1 > k2 > k3 — головні значення тензора сприйнятливості.

Вважається, що вони несуть таку структурну інформацію: Н1 показує
ступінь магнітної лінійності, (лiнiйнiсть паралельна осі максимальної
магнітної сприйнятливості, коефiцiєнт часто позначають буквою L); Н2
характеризує ступінь магнiтної сланцюватостi ( в лiтературi iнколи
позначають буквою F) ; Н3 — ступінь анiзотропiї, є інтегральним
індикатором упорядкованості магнітних мінералів ( часто позначається як
Р); Н6 — параметр форми еліпсоїда сприйнятливості. При Н6 < 1 еліпсоїд сплющений, наявна лiнiйна магнiтна текстура. При Н6 > 1 еліпсоїд
витягнутий, наявна площинна магнiтна текстура.

4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Український щит має блокову будову. На його території виділяється шість
структурно-геологічних районів ( мегаблоків ): Пiвнiчно-Захiдний,
Днiстровсько Бузький, Росинсько-Тикицький, lнгуло-lнгулецький,
Середньоприднiпровський та Приазовський. Автор базувався на діючій
стратиграфічній схемі 1998р.

Для сучасних досліджень найбільш ефективним є формаційний підхід, на
базі якого і виконані останні класифікації гранітоїдів. Гранітоутворення
нерозривно пов’язане із загальним тектонічним розвитком структурних
одиниць Землі і кожен гранітоїдний комплекс має в цьому процесі
відповідне місце. Так, для Українського щита виділяються (Гранитоидные
формации Украинского щита, 1984р) гранiтоїди чотирьох етапів розвитку
щита ( прогеосинклінального, протогеосинклінального, субплатформного та
платформного). В пізніших схемах виділяють три стадії гранітоутворення (
ендербіт-плагіогранітову, чарнокіт-гранітову та
граносієніт-рапаківі-гранітову) і відповідні їм формації та комплекси
гранітоїдів( К.Е.Есипчук, 1988р.). На основі цих схем наведена
загальногеологічна характеристика вивчених гранітоїдних комплексів.

5. МАГНІТНА АНІЗОТРОПІЯ ДОКЕМБРІЙСЬКИХ ГРАНІТОЇДІВ

Гранітоїди Українського щита диференційовані за величиною магнітної
сприйнятливості (МС) і представленi утвореннями магнітного ( МС >
1.0*10-3 од.Сl, множник 10-3 од. СІ буде опускатися) і немагнiтного ( МС
< 1.0) типів (використана класифiкацiя Сухоради А.В, 1972р.). Диференційованi вони також за анізотропією магнітної сприйнятливості. Ступінь анізотропії Н3 змінюється в межах 1.01 - 1.70 ( за рядом виключень), що близько до діапазону його змiни у фанерозойських гранітоїдів. Розподіл коефіцієнта анізотропії Н3 показує ряд важливих особливостей АМС вивчених гранітоїдів – більше 80% зразків немагнiтних гранітiв мають ступінь анізотропії менше 1.10, модальне значення - 1.02-1.04. Більшість магнітних гранiтоїдiв ( приблизно 95%), на відміну від немагнiтних, мають коефіцієнт анізотропії більше 1.10. Розподіл магнітних зразків за ступенем анізотропії приблизно рівномірний. Діапазон зміни коефіцієнта Н6, що відображає форму еліпсоїда сприйнятливості, лежить у межах 0,80 - 1.30. Такий широкий діапазон характерний для магнітних утворень, у немагнiтних він набагато вужче - від 0.90 до 1.15 з модальним значенням 1.05. Переважаючим типом магнітної текстури у немагнiтних утворень є площинний ( 62% зразків), а в магнітних - лінійний ( 60% зразків). Аналіз співвідношення МС і ступеня анiзотропiї ( коефiцiєнт Н3) вивчених гранітоїдів Українського щита дозволяє відзначити ряд особливостей. По-перше, вiдмiчену вище особливість розподілу ступеня анізотропії в магнітних і немагнiтних утвореннях ( Н3 >1.10 у перших і Н3 <1.10 у других). По-друге, у групи зразків із сприйнятливістю в межах 1.0-5.0 коефiцiєнт анізотропії в переважній більшості випадків менше 1.25. У порід з більш високою сприйнятливістю коефіцієнт анізотропії змінюється в більш широких межах. Такі особливості розподілу коефіцієнта Н3 залежно вiд сприйнятливості дозволяють виділити ряд груп АМС докембрiйських гранітоїдів Українського щита, використовуючи такі скорочення: НМ - низькомагнiтні, М - магнітні, ВМ - високомагнiтнi, НА - низький ступінь анізотропії, ВА - високий ступінь, А - анiзотропний. Запропоновану класифікацію можна представити у вигляді наступних співвідношень: k*10 -3од.СІ \ Н3 <1.10 1.10 - 1.25 >1.25

<1.0 НМНА НМА НМВА 1.0 – 5.0 МНА МА МВА >5.0 ВМНА ВМА ВМВА

Гранiтоїднi комплекси УЩ мають різний характер розподілу на діаграмі МС
— Н3. Деякі займають відособлені області на діаграмі та представлені
однією з груп анізотропії. Гранітоїди інших комплексів широко
розподілені в ній і характеризуються декількома групами анізотропії.
Найбільш поширеними серед вивчених гранітоїдів є групи анізотропії НМНА,
МА, ВМА. Групи МНА, ВМНА, НМА, МВА відзначаються рідше, а група НМВА — в
одиничних випадках.

Еліпсоїд сприйнятливості окремих зразків найчастіше тривісний, що вказує
на утворення магнітної текстури в умовах двовісного стресу. Ротаційні
(двовiснi) подовжені і двовiснi сплющені зустрічаються рідше.

Вивченим гранітоїдам властива як лінійна, так і площинна магнітні
текстури. Остання частіше зустрічається в гранітоїдах із групою
анізотропії МА, лінійна магнітна текстура — в утвореннях із групою ВМВА.

Відзначимо, що вивчені гранітоїди мають різну стійкість типу текстури в
ряду штуф, вiдслонення, група вiдслонень, комплекс. В цьому плані можна
виділити наскрізний характер текстури ( у випадку його збереження для
штуфа, вiдслонення, комплексу) і змінний її характер.

Магнітна анізотропія докембрiйських гранітоїдів Українського щита
істотно відрізняється у різних за віком і генетичною належнiстю
гранiтоїдних комплексах. Цей факт свідчить про відсутність потужних
регіональних процесів в історії розвитку щита, що могли б нівелювати
первинну магнітну текстуру, і дозволяє використовувати її як
інформативний параметр при геологічному вивченні докембрiйських
гранiтоїдних утворень Українського щита.

До характерних рис анізотропії магнітної сприйнятливості вивчених
докембрiйських гранітоїдів крім середньої сприйнятливості і ряду
коефіцієнтів анізотропії, можна віднести такі параметри: групу
анізотропії, тип магнітної текстури, її стiйкiсть,. просторову
орієнтацію.

6. ЗВ’ЯЗОК МАГНІТНОЇ АНІЗОТРОПІЇ З ОСОБЛИВОСТЯМИ СКЛАДУ ТА УМОВ
УТВОРЕННЯ ГРАНІТОЇДІВ

Магнітна анізотропія докембрiйських гранітоїдів УЩ комплексно
проаналізована з погляду впливу геологічних факторів на її формування.

Аналіз взаємозв’язку АМС та форми, вмісту, складу феромагнетикiв
виконаний F.Hrouda (1980, 1882р.) на феромагнiтнiй моделі гірської
породи. Основні результати: ступінь анізотропії модельної породи при
невисокому ступені магнітної анізотропії зерен залежить як від
останньої, так і від функції розподілу осей, а при високому ступені
анізотропії зерен контролюється інтенсивністю переважного орієнтування
магнітних осей зерен. Значиму анізотропію форми має тільки магнетит,
коефіцієнт анізотропії його зерен менше 10. Відповідно, анізотропія
модельної магнетитвмiщуючої породи контролюється як анізотропією форми
зерен, так і інтенсивністю упорядкування довгих осей зерен. Гематит і
пiротин мають значну магнiтокристалiчну анізотропію ( більше 100). Тому
анізотропія гематит- і пiротинвмiщуючих порiд визначається, в основному,
ступенем упорядкованості кристалографічних осей. В цій моделі фактично
не враховується вміст феромагнетика. Результати вивчення гранітоїдів УЩ
показали, що концентрація його грає значну роль.

Автором розглянута анізотропія феро-парамагнiтної моделі гірської
породи, що відрізняється від феромагнiтної моделі наявністю
парамагнітної матриці, сприйнятливість якої для спрощення приймалася
ізотропною. В аналіз разом з величинами анізотропії зерен та
інтенсивності їх упорядкування залучається відношення сприйнятливостей
феромагнітних включень та парамагнітної матриці.

Результати показують, що парамагнiтна матриця знижує анізотропію
модельного зразка більше ніж на 1% при співвідношенні сприйнятливостей
включень і матриці менше ніж 10 до 1. Відносна величина ослаблення
анізотропії більше для моделей з високою упорядкованістю осей
феромагнетиків і високою анізтропією зерен. Ступінь анізотропії
модельного зразка менше 1.10 відзначається при співвідношенні
сприйнятливостей включень і матриці, що не перевищує 1 до 10 навіть при
високій анізотропії феромагнетика і ступенi упорядкованості. Тобто,
назване співвідношення сприйнятливостей є мінімальним, що обумовлює
низьку анізотропію модельного зразка. При зменшенні анізотропії включень
до рівня, характерного для магнетиту, і ступеня упорядкованості осей
феромагнетикiв, співвідношення сприйнятливостей, що забезпечить
анізотропію зразка меншу 1.10, пiдiймається до 2 до 1. З огляду на
величину парамагнiтного фона реальних порід, приблизно рівну 0.2*10 -3
од.СІ, сприйнятливість модельного зразка буде порядку 0.6*10 -3 од.СІ,
що вкладається в межі немагнітного класу порід. Таким чином, маскуючий
ефект темнокольорових парамагнетикiв для немагнiтних гірських порід є
основним чинником, що обумовлює їх вiдносно низьку АМС.

Виконане моделювання АМС з врахуванням впливу сприйнятливості
парамагнiтної матриці теоретично підтвердило особливості співвідношення
магнітної сприйнятливості та її анізотропії.

Розгляд впливу видового складу феромагнетикiв на АМС показує, що
анізотропія магнітної сприйнятливості магнетитвмiщуючих порід більш
«чутлива» до орiєнтуючих впливів, тому що змінюється не тільки за
рахунок переорiєнтацiї осей, але і за рахунок зміни зовнiшньої форми
магнетита. Пiротин- і гематитвмiщуючi породи мають більш «жорстку»
магнітну текстуру, їх АМС більш консервативна і менш чутлива до
накладених тектонічних впливів, тому що обумовлена орієнтуванням
кристалографічних осей, змінити котру набагато важче, ніж форму
мінералів.

Аналіз характеру АМС у плагiогранiтах і двопольовошпатових гранітах не
виявив різких відмінностей. У останніх частіше відмічаються лінійні
магнітні текстури.

Таким чином, АМС гірських порід визначається анізотропією зерен
акцесорних феромагнетиків, ступенем упорядкованості їх осей легкого і
важкого намагнічування і його вмістом. Основними геологічними чинниками,
які контролюють формування магнітних текстур є структурно-тектонічні та
фізико-хімічні. Останні визначають можливість появи, склад та кількість
феромагнетиків у породі, яка формується. Структурно-тектонічні чинники
контролюють умови напруги, відповідно до яких проходить кристалізація і
(або) перекристалізація феромагнетиків.

7.МАГНІТНА АНІЗОТРОПІЯ ДОКЕМБРІЙСЬКИХ ГРАНІТОЇДІВ
СЕРЕДНЬОПРИДНІПРОВСЬКОГО БЛОКА УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА

Середньопридніпровський блок Українського щита (СПБ) за особливостями
геологічної будови відносять до категорії граніт-зеленокам’яних
областей, які відзначені в межах майже всіх докембрійських щитів
планети. Він є унікальним утворенням на щиті та завжди викликав
підвищений інтерес дослідників. Але, не зважаючи на це, залишився
спірним ряд суттєвих питань структурно-тектонічної будови блока і
особливо положення в ньому гранітоїдів. Згадаємо основні
структурно-тектонічні схеми блока.

Необхідно сказати, що в багатьох роботах відмічається наявність
превалюючих напрямків в орієнтації структурних особливостей геологічних
утворень. По різному трактуються їх вікові співвідношення, та й генезис
також.

Згідно М.П.Семененко (1947, 1957,1963 р.) для Українського щита
виділяється п’ять етапів (орогенічно-магматичних циклів) розвитку. В
Середньому Придніпров’ї з них представлено три: найдавніший —
Бузько-Дніпровської складчастості північно-західного простягання, другий
— Саксаганської складчастості субмеридіонального простягання та
наймолодший — Волинський, субширотного північно-східного простягання.
Вони місцями накладаються одна на одну, утворюючи багатоярусну
структуру.

Іншу послідовність наводить О.С.Іванушко (1980р.): субширотна,
субмеридіональна, північно-західна та повторна субширотна, розвивається
ідея перехресної складчастості.

А.М.Казаков та Г.В.Заїка-Новацький ( 1989р.) методом структурного
аналізу дослідили будову західної частини СПБ ( басейни р.р. Базавлук,
Солена, Саксагань) і вважають найдавнішою субширотну складчастість.

Нова ротаційна гіпотеза К.Ф.Тяпкіна ( 1998р.) є фундаментальним внеском
у вирішення проблем розломної тектоніки. Він теоретично та практично
обгрунтував системність в їх розміщенні на земній кулі та запропонував
механізм утворення. На території УЩ виділяється шість систем взаємно
ортогональних розломів: 35 та 305, 45 та 315, 62 та 332, 77 та 347, 0 та
270, 17 та 287 градусів. Вважається, що кожна система є наслідком
конкретної тектонічної активізації. Для території СПБ найбільш
характерні розриви меридіонального та широтного напрямків, менше
представлені діагональні (А.Л.Лозовой, В.В.Калиниченко, 1987р.).

Принципово іншу схему геотектонічного розвитку Української залізорудної
провінції запропонував Г.І.Каляєв ( 1965р.). Він основним типом
глибинної докембрійської складчастості (на відміну від поверхневої
лінійної) вважає гнейсово-мігматитові куполи та міжкупольні синкліналі.
Головні структури мають неправильні форми, які часто ізометричні або
витягнуті. Ним побудована детальна (на той час) тектонічна схема
Української залізорудної провінції.

Подальшому розвитку уявлень про будову СПБ сприяло визнання його
граніт-зеленокам’яною областю та широке застосування формаційного
аналізу.

На цій основі дуже плідно працювала група геологів Львівського
університету, В одній з робіт ( А.А.Сиворонов та ін., 1983р.) наведена
детальна структурно-тектонічна схема аульського фундаменту. Для нього
характерні, на думку авторів, превалюючі субширотні структури, у
Дніпропетровському блоці з’являються північно-східні та південно-західні
напрямки.

Детальні схеми розчленування гранітоїдів СПБ та їх петролого-геохімічна
характеристика наведені в монографіях В.І.Орси ( 1973, 1988р.) та
К.Є.Єсипчука (1988р.). Розчленування гранітоїдів узаконено в
стратиграфічній схемі 1998р.

Згідно з останньою , на території СПБ виділяються палеоархейський
славгородський, мезоархейський дніпропетровський та неоархейські
сурський, саксаганський, демуринський, мокромосковський та токівський
комплекси.

Результати дослідження АМС кристалічних порід СПБ наступні.

Утворення аульської серії ( р. Базавлук, с. Шолохове) відносяться до
немагнітних порід. Ступінь анізотропії невелика ( 1.07 – 1.12), група
анізотропії – НМНА. Магнітна текстура площинна, часто двовісна.
Відмічені такі орієнтації МТ: перша має субширотне простягання ( 85 –
1050 ) магнітної сланцюватості з субвертикальним падінням. Друга –
північно-східне ( 60 – 70 0) з субвертикальним або крутим південно –
східним падінням. Перша відповідає орієнтації сланцюватості порід, друга
– накладеному січному кліважу.

Магнітна текстура порід дніпропетровського комплексу, випробованого в
долині р. Дніпро на відтинку від м. Дніпропетровська до балки Башмачки,
характеризується високою МС, значними змінами коефіцієнтів анізотропії.
Ступінь анізотропії має значення в межах 1.12 – 1.70. Групи анізотропії
– дуже різноманітні, як типові для гранітоїдів щита, так і “екзотичні” (
НМВА, МВА та ін.). Наявність останніх свідчить про досить специфічні
умови утворення та існування МТ ( як фізико-хімічні, так і
геодинамічні). Тип текстури – різний, інколи не витримується навіть в
об’ємі штуфа.

Для утворень Рибальського кар’єра, відслонень вздовж залізниці
північніше с. Чаплі та відслонень на лівому березі р. Дніпро в районі с.
Перше Травня орієнтація МТ стійка і має субширотну круту орієнтацію
магнітної сланцюватості при превалюючих площинних текстурах.

Для зразків з кар’єрів с.с. Ямбург, Ст.Кодаки, Любимівка характерна
різноманітна орієнтація МТ, яка змінюється не тільки в об’ємі
відслонення, а навіть і в об’ємі штуфа. При цьому для першого об’єкта
характерна площинна магнітна текстура зі східно-північно-східним
простяганням магнітної сланцюватості, в інших двох превалює лінійна МТ з
досить різною орієнтацією, субмеридіональна спостерігається у
метасоматично змінених утворень, які, вірогідно, наймолодші.

Всі плагіограніти с. Нікольське-на-Дніпрі мають однотипну орієнтацію МТ
– північно-східне простягання з крутим північно-західним падінням
магнітної сланцюватості.

Підсумовуючи наведені характеристики магнітної текстури ділянки
м.Дніпропетровськ – б.Башмачка, з певністю можна сказати, що
субмеридіональна її орієнтація є наймолодшою, бо проявляється в зонах та
зразках, які несуть ознаки вторинних змін. Однозначно визначити відносну
вікову послідовність трьох інших виявлених напрямків орієнтації МТ на
цій ділянці поки не вважається можливим.

Томаківський район відносять до граніт-мігматитових ареалів. Для
дослідження МТ була відібрана колекція у басейні р. Томаківка: с.
В.Федорівка, с. Мирове, балка Топила, м. Томаківка, балка Кисличевата та
ін.

В породах району представлені площинні та лінійні магнітні текстури.
Останні часто двовісні. Магнітна сланцюватість має північно-східне
простягання і, найчастіше, пологе падіння на південний схід або
північний захід. Така орієнтація не завжди відповідає орієнтації
петрографічної текстури. Ще одним наскрізним елементом МТ в цьому районі
є магнітна лінійність, що полого падає на північний схід або на
південний захід. Вірогідно, наявна магнітна текстура гранітоїдів району
формувалась у два етапи. Перший – формування МТ граніто-гнейсів з
площинною текстурою. Наступний етап проходив в умовах регіонального
розтягання, під час якого сформувалась лінійна магнітна текстура.

Граніти Демуринського масиву відносяться до магнітних утворень з високою
анізотропією – групи МА та ВМВА. Тип текстури – тривісний площинний і
лінійний. Магнітна текстура має субширотне простягання площини магнітної
сланцюватості (70 – 950) з крутим південним падінням. Вона співпадає з
орієнтацією осьових площин ранньої складчастості F1 ( А.Н.Казаков та
ін.,1989р.), яка розвинута в районі середньої частини б.Демурина, та не
співпадає з північно-західною орієнтацією польових шпатів в кар’єрі
ст.Савро. Таким чином, магнітна текстура демуринських гранітів в цьому
об’єкті, можливо, реліктова.

Кудашівські граніти межують із зеленокам’яними породами Верхівцівської
структури. Метаморфіти конкської серії випробовані по б.Холодова,
Калиновій та Криничеватій (всі – басейн р. Базавлук). МС витримана,
змінюється в межах 0.6 – 1.0 та істотно не відрізняються від МС вивчених
утворень аульської серії. Ступінь анізотропії лежить в межах 1.01 –
1.08, група анізотропії НМНА. Магнітна текстура площинна, стійка в межах
об’єкта. При цьому на півночі вона в основному тривісна, на півдні –
двовісна чи близька до неї. Орієнтація МТ витримана, магнітна
сланцюватість простягається на північ-схід-північ (10 –200) та падає на
південний схід під кутом 55 – 850. Лінійність має південно-східне
простягання з кутами падіння 50 –600. Орієнтація МТ відповідає
орієнтації петрографічної текстури і, вірогідно, є синпетрогенною.

Кудашівські граніти випробувані в Кудашівському кар’єрі ( західніше
товщі метабазитів), та в районі с. Калинівка (на схід від товщі). Це
типові немагнітні утворення ( МС порядку 0.1 – 0.4). Група анізотропії
НМНА. Гранітоїди Кудашівського кар’єра мають як площинну, так і лінійну
магнітну текстуру, часто нестійку навіть в об’ємі штуфа. Граніти району
с. Калинівка мають стійку лінійну магнітну текстуру, часто двовісну.
Лінійність простягається на північний захід (285 – 3100) з кутами
падіння 65 –750. В гранітах Кудашівського кар’єра виявлені дві
орієнтації МТ. Основна має північ-східно-північне простягання магнітної
сланцюватості (5 –100) при падінні на південний схід під кутом порядку
700, близька орієнтація МТ спостерігається в зонах біотититів та
змінених порід. Друга — субширотне простягання МС. Аналогічну орієнтацію
мають дрібнозернисті граніти.

Наведені риси магнітної анізотропії кудашівських гранітів можуть бути
пояснені формуванням її під впливом метабазитів.

Безпосередній контакт гранітоїдів (тоналіти Сурського масиву) та
метаморфічних утворень (метабазити конкської світи) вивчений в районі с.
Сурсько-Литовське на р. Мокра Сура.

Магнітна сприйнятливість амфiболових сланців і амфiболiтiв не перевищує
1.0, що спiвпадає з МС базитiв р. Базавлук. У тоналiтiв остання на
порядок вище і змінюється в межах 3.0 — 13.0. Різняться вони і за
ступенем анізотропії — у метаморфiтів він менше 1.10, у гранiтоїдiв він
більше, але не перевищує 1.20.

Тоналiти мають стійку лінійну магнітну текстуру, еліпсоїд
сприйнятливості для штуфів в основному тривісний, хоча для ряду зразків
характерний і двовiсний. При осереднені в об’ємі об’єкта, магнітна
текстура сурських тоналітів є лінійною двовісною (!).

Амфiболiти і сланці мають площинну магнітну текстуру, еліпсоїд
сприйнятливості як двох-, так і тривісний. У декількох зразків
амфiболових сланців із зони контакту відзначена лінійна тривісна
магнітна текстура. Магнітна сланцюватість фонових амфiболiтiв має
простягання 50 -700 і північно-західне падіння під кутами 50 — 700. В
зоні контакту вона в амфiболiтах простягається під кутом 300 при
збереженні напрямку падіння.

Магнітна лінійність у фонових тоналiтiв занурюється на північний захід
(320 -3400) під кутами 50 -750. Магнітна сланцюватість, у випадку її
прояву, має простягання 15 — 350 і північно-західне падіння з кутами 55
— 650 і добре узгоджується зі слабко вираженою директивністю тоналiтiв.

Таким чином, магнітна текстура фонових зразків контактуючих утворень має
різний генезис: деформацiйний в амфiболiтах, на що вказує узгодженість
орієнтувань магнітної і петрографічної текстур, і мiметичний
(копіюючий), який підкреслює текстуру течiї, у тоналiтiв. Порівняльне
вивчення орієнтування еліпсоїдів сприйнятливостi метабазитiв і
гранiтоїдiв не виявляє загальних етапів пластичних деформацій. Магнітна
текстура амфiболiтiв із зони контакту була перебудована, що виявилось у
зміні типу текстури з площинного на лінійний і переорієнтації магнітної
сланцюватості, яка одержала характерні для тоналiтiв простягання. А це
вказує на активну роль останніх.

Сказане вище підтверджує існуючі уявлення про масив сурських тоналiтiв
як інтрузивне утворення.

Токівскі граніти є типовими представниками порід магнітного класу.
Ступiнь анiзотропiї значний. Група анiзотропiї — ВМВА, МВА. Типовою в
об’ємі штуфа є лiнiйна стійка тривісна магнiтна текстура. Картина
змiнюється при узагальненi для об’єкта. Узагальнена МТ для Токiвського
та Пiдстепнянського кар’єрiв є лiнiйною двовiсною ( при тривiснiй
текстурi окремих штуфiв!). Аналогiчне явище вже вiдмiчалось для МТ
сурських тоналiтiв, i, вiрогiдно, є проявом алохтонної природи цих
утворень.

Орiєнтацiя петрографiчної ( за орієнтованим положенням лусок біотиту) та
магнiтної текстур подібні. Лінійність має пiвнiчно-схiдне та схiдне
падiння ( 60 — 950) при середнiх кутах нахилу ( 30 — 500).

Наведенi результати, враховуючи генетичнi особливостi магнетиту та
характеристики МА, вказують на мiметичну природу магнiтної текстури ,
яка вiдтворює власнi структурнi елементи масиву. Вони є автономними по
вiдношенню до рами, представленої аульськими утвореннями р. Базавлук та
Кам’янка з субширотним структурним планом.

Мокромосковський комплекс представлений гранiтами Мокромосковського
масиву. В магнiтному вiдношеннi вони є типовими первинно-немагнiтними
породами. Мають граніти також i типову для таких утворень групу
анiзотропiї — НМНА. Магнiтна текстура площинна, тривiсна. Орiєнтацiя її
досить стала. У сiрих середньозернистих гранiтах ( основний породний
рiзновид) спостерiгається пiвнiч-схiдно-пiвнiчне простягання площини МСЛ
при падiннi на схiд з невитриманими кутами ( 40 — 900). Вона відповідає
слабо вираженій смугастості даної відміни i загальній орієнтації масиву.
У лейкократових гранітів МТ також близька по орієнтації з
петрографiчними текстурними особливостями — простягання магнiтної
сланцюватостi 2850, падiння круте пiвнiчно-схiдне.

Магнiтна текстура мокромосковських гранітів чiтко зв’язана з текстурними
особливостями порід, має автономний характер, відсутні ознаки накладених
iнтенсивних тектонiчних впливiв.

Таким чином, магнітна текстура гранітоїдів ареального типу обумовлена
характером та інтенсивністю структурно-тектонічних процесів різного
рівня (локальних, регіональних, накладених та ін.). Для відокремлених
масивів вона залежить від генезису, активності рами, відносного часу
утворення основної частини феромагнетиків та ряду інших параметрів. В
цілому, магнітну анізотропію можна використовувати як інструмент
структурно-петрологічних досліджень докембрійських гранітоїдів.

ВИСНОВКИ

Вперше виконане широкомасштабне вивчення АМС докембрійських гранітоїдів
Українського щита за єдиною технологією на основі тензорного підходу та
розгляд анізотропії теоретичної феро-парамагнітної моделі гірської
породи дозволяє дійти наступних висновків.

Усі вивчені геологічні утворення, навіть з дуже малою величиною
магнітної сприйнятливості, магнітоанізотропні. Сучасна апаратурна база
дозволяє впевнено вимірювати цей параметр.

Магнітна анізотропія докембрійських гранітоїдів за діапазоном змін
величин коефіцієнтів анізотропії не відрізняється від МА фанерозойських
утворень. У кожного гранітоїдного комплексу має індивідуальний характер
та обумовлена структурно-тектонічними і фізико-хімічними умовами їх
утворення та подальшого перетворення.

Співвідношення коефіцієнтів АМС з величиною магнітної сприйнятливості
має ряд характерних рис, вони дозволяють провести градацію цих
параметрів та класифікувати гранітоїди по групам анізотропії. За МС та
ступенем анізотропії виділяється дев’ять груп анізотропії: НМНА, НМА,
НМВА, МНА, МА, МВА, ВМНА, ВМА, ВМВА.

Інформативними характеристиками магнiтної анiзотропiї є просторова
орiєнтацiя елементiв магнiтної текстури, тип текстури, група
анiзотропiї, коефiцiєнти анiзотропiї, стiйкiсть магнiтної текстури.

Основними генетичними типами магнітної текстури докембрійських
гранітоїдів є деформаційна та міметична. Текстура течії у чистому
вигляді практично не зустрічається. Визначення генезису магнітної
текстури потребує комплексу магніто-мінералогічних досліджень.

Гранiтоїднi та метаморфічні утворення Середньоприднiпровського блока УЩ
мають рiзні просторову орiєнтацiю магнiтної текстури, тип текстури, її
стiйкiсть, коефiцiєнти анiзотропiї. Наявні як лінійні МТ, що свідчить
про формування в умовах розтягання, так і площинні. Текстури утворень
дніпропетровського комплексу інколи не стійкі навіть в об’ємі зразка.
Для алохтонних магматичних та інтрузивно-метасоматичних гранітів
характерна двовісна лінійна магнітна текстура ( при осереднені в об’ємі
відслонення).

Просторова орієнтація магнітної текстури гранітоїдів ареального типу має
субширотні, пiвнiчно-схiдні, пiвнiчно-захiдні та субмеридiональні
напрямки. Субширотнi, вірогідно, найдавніші, субмеридiональнi —
наймолодшi, вiкове спiввiдношення дiагональних напрямків неоднозначне.
Орієнтація МТ відокремлених масивів автономна, обумовлена особливостями
їх становлення.

Таким чином, можна стверджувати, що магнітна анізотропія є об’єктивним
фактом, пов’язана з умовами утворення та перетворення порід, може
вимірюватись сучасною апаратурою і бути інструментом
структурно-петрологічних досліджень докембрійських гранітоїдів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петрофизика гранитоидов Украинского щита.– К.:Наук.думка, 1987.-240с.
( Співавт. Толстой М.И., Чекунов А.В., Щербаков И.Б., Гожик А.П.,
Есипчук К.Е., Жуков Н.Н., Орса В.И., Пашкевич И.К., Проскура Н.И., Санин
Е.В., Соловьев И.В., Сухорада А.В.)

2. Рациональная практическая технология магнитных измерений горных пород
// Вестн. Киев. Ун-та. Прикладная геохимия и
петрофизика.-1982.-N9.-С.73-77. (Співавт. Сухорада А.В.)

3.Магнитная анизотропия некоторых кристаллических образований
Украинского щита //Исследования геомагнитного поля и палеомагнетизма.-
К.: Наук.думка, 1983.-С.126-136. (Співавт. Сухорада А.В.)

4. Петромагнитные особенности и рудные минералы гранитоидов Среднего
Приднепровья // Вестн. Киев. Ун-та. Прикладная геохимия и
петрофизика.-1984.-Вып.11.-С.71-85. ( Співавт. Сухорада А.В., Новченко
С.А., Ямчук Ю.А. )

5. Петромагнитные особенности и рудные минералы гранитоидов Приазовья //
Вестн. Киев. Ун-та. Прикладная геохимия и
петрофизика.-1985.-Вып.12.-С.37-45. (Співавт. Сухорада А.В., Лобанова
Н.Ю.)

6. Магнитные свойства и рудные минералы гранитоидов Мурманского блока
Балтийского щита // Вестн. Киев. Ун-та. Прикладная геохимия и
петрофизика.-1987.-Вып.14.-С.103-109. ( Співавт. Сухорада А.В.,
Дубовская Е.А. )

7. Магнетизм гранитоидов Ятранского тектонического блока Украинского
щита // Вестн. Киев. Ун-та. Прикладная геохимия и
петрофизика.-1988.-Вып.15.-С.87-102. ( Співавт. Сухорада А.В.,
Заика-Новацкий В.С., Науменко Ю.В., Гаценко В.А., Пархоменко В.Е. )

8. О соотношении различных видов магнитной анизотропии ( на примере
кристаллических пород Украинского щита) // Физические поля рудных
районов Кольского полуострова. Сб. науч. трудов.-Апатиты:Из-во Кольского
НЦ АН СССР.-1988.-С.70-72. ( Співавт. Завойский В.Н., Сухорада А.В.,
Кливаденко Л.Д. )

9. Проблема геологической интерпретации анизотропии магнитной
восприимчивости гранитоидов немагнитного класса // Вестн. Киев. Ун-та.
Прикладная геохимия и петрофизика.-1989.-Вып.16.-С.83-89. ( Співавт.
Сухорада А.В., Довгопол М.В. )

10. Соотношение ориентировок тектонической полосчатости и магнитной
анизотропии кристаллических образований ( на примере Ятранского
тектонического блока) // Вестн. Киев. Ун-та. Прикладная геохимия и
петрофизика.-1991.-Вып.17.-С.144-149. ( Співавт. Сухорада А.В.,
Заика-Новацкий В.С. )

11. Про магнітну текстуру кристалічних порід басейну р.Томаківка //
Вісник. Київ. Ун-ту. Геологія.-1994.-Вып.12.-С.83-90. ( Співавт.
Сухорада А.В., Івахненко О.П.)

12. Класифiкацiя гiрських порiд за параметрами анiзотропiї магнiтної
сприйнятливостi // Вісник. Київ. Ун-ту. Геологія.-1995.-Вып.13.-С.66-72.

13. До питання про магнiтомiнералогiчну модель Гайсинського блока
Українського щита // Вісник. Київ. Ун-ту.
Геологія.-1996.-Вып.14.-С.103-115. (Співавт. Сухорада А.В., Івахненко
О.П., Попов С.А. )

14. Гранитоиды Саксаганского купола // Гранитогнейсовые купола. Тез.
докл. Всесоюзного совещания.- Иркутск:Ин-т земной коры.-1983.-С.51-52. (
Співавт. Толстой М.И., Заика-Новацкий В.С., Гасанов Ю.Л, Заика-Новацкий
Г.В., Сухорада А.В., Михайлова Е.Н., Гузий Н.И., Валасис А.Г. )

15. Магнитная анизотропия гранитоидов // III Всесоюзный сьезд по
геомагнетизму. Тез. докл.-К.: Наук. Думка,1986.-С.278. (Співавт.
Сухорада А.В.)

16. Об использовании магнитной анизотропии гранитоидов в структурном
анализе гранитоидных комплексов ( на примере УЩ) // Структурный анализ
кристаллических комплексов и геологическое картирование. Тез. докл. III
Всесоюзной школы.- Часть II .- К.: Из-во Ин-та геофизики АН
УССР.-1990.-С.8-10. (Співавт. Сухорада А.В.)

17. Магнитная текстура кристаллического фундамента
Запорожско-Томаковского района Украинского щита в связи с его
структурным анализом // Структурный анализ кристаллических комплексов.
Тез. докл. IV Всероссийской школы.- Иркутск:Ин-т земн. коры СО
РАН.-1992.-С.60-61. (Співавт. Сухорада А.В.)

18. Магнітна анізотропія гранітоідів // Анізотропія. Фрактали. Проблеми
практичного застосування. Тези доповідей Мiжнародної геофiзичної
конференцiї.-К.: ВПЦ Київ.Унiв-та.-1994.С.29. (Співавт. Сухорада А.В.)

19. Ескiз петромагнiтної моделi Сурожського золоторудного прояву (
Приазов’я) // Актуальнi проблеми екогеологiї України. Збiрник
матерiалiв.-К.-1997.-С.47-48. ( Співавт.Сухорада А.)

20. Магнiтна анiзотропiя кристалiчного фундамента Українського щита //
Актуальнi проблеми геологiї України. Збiрник матерiалiв.-К.-1998.-С.74.
(Співавт. Сухорада А.В.)

21. Петроструктурна та магнiтна характеристика гранiтiв середньої течiї
р.Тетерiв ( Український щит) // Актуальнi проблеми геологiї України.
Збiрник мате-рiалiв.-К.-1998.-С.33. (Співавт. Павлов Г., Волощук В.,
Михайличенко О.)

Гузій М.І. Магнітна анізотропія докембрійських гранітоїдів (на прикладі
Середньопридніпровського блока Українського щита). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за
спеціальністю 04.00.22 – геофізика. – Київський університет імені Тараса
Шевченка, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено аналізу інформативності магнітної анізотропії
докембрійських гранітоїдів Українського щита. На основі великого
фактичного матеріалу отримано реперні оцінки параметрів анізотропії
магнітної сприйнятливості. Визначено характерні риси магнітної текстури
різних за генезисом та структурно-тектонічним положенням гранітоїдів.
Запропоновано класифікацію порід за групами анізотропії. Виділено
інформативні характеристики магнітної анізотропії. Проаналізовано
анізотропію теоретичної феро-парамагнітної моделі гірської породи.
Детально проаналізовано параметри анізотропії та просторову орієнтацію
магнітної текстури гранітоїдів та метаморфічних утворень
Середньопридніпровського блока.

Ключові слова: магнітна анізотропія, інформативність, докембрій,
гранітоїди, Український щит.

Guziy N.I. Magnetic anisotropy of Precambrian granitoids (
Middle-Dneprian block of Ukrainian Shield) — manuscript.

Thesis for scientific degree of a candidate of geological sciences by
speciality 04.00.22 — geophysics — Kiev Taras Shevchenko University,
Kiev, 1999.

Thesis discusses informability of magnetic anisotropy in precambrian
granitoids of Ukrainian Shield. Standard evaluations of anisotropic
parameters of magnetic susceptibility have been obtained on the base of
the large amount of data studied. Characteristic features of magnetic
textures of granitoids different in genesis and structure-textonical
environment have been established. New rock classification based on
anisotropic group subdivision have been proposed. Reliable parameters
magnetic anisotropy have been established. Anisotropy of theoretical
ferro-paramagnetic pattern of rock have been studied. Anisotropic
parameters and
???????????????????????????????????????????????????????????????????›????
????????????????????????????????????

Гузий Н.И. Магнитная анизотропия докембрийских гранитоидов ( на примере
Среднеприднепровского блока Украинского щита). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по
специальности 04.00.22 – геофизика. – Киевский университет имени Тараса
Шевченко, Киев, 1999.

Диссертация посвящена анализу информативности магнитной анизотропии
докембрийских гранитоидов Украинского щита. На большом фактическом
материале показано, что докембрийские гранитоиды магнитоанизотропны.
Получены реперные оценки параметров анизотропии магнитной
восприимчивости. Пределы изменения полученных коэфициентов анизотропии
близки таковым фанерозойских гранитов.

Выявлен ряд особенностей распределения параметров анизотропии в
зависимости от величины магнитной восприимчивости. На этой основе
предложена классификация гранитоидов по группам анизотропии, в основе
которой лежит соотношение величин магнитной восприимчивости и степени
анизотропии. Выделяется девять групп анизотропии: НМНА, НМА, НМВА, МНА,
МА, МВА, ВМНА, ВМА, ВМВА ( обозначения: НМ – немагнитные,
восприимчивость меньше 1.0*10-3ед.СИ; М – магнитные, восприимчивость в
пределах 1 – 5; ВМ – высокомагнитные, восприимчивость больше 5.0; НА –
низкоанизотропние, степень анизотропии меньше 1.10; А – анизотропные,
коэффициент анизотропии в пределах 1.10 – 1.25; ВА – высокоанизотропные,
степень анизотропии больше 1.25).

Проанализирована магнитная анизотропия ферро-парамагнитной модели,
которая отличается от общепринятой ферромагнитной наличием парамагнитной
матрицы и более адекватно отражает характеристики реальных пород.
Результаты подтвердили экспериментально полученные характеристики.

Выполнена оценка информативности таких параметров магнитной анизотропии,
как группа анизотропии, тип магнитной текстуры, ее устойчивость,
пространственная ориентация, величины коэффициентов анизотропии.

Определены характерные особенности магнитной текстуры различных по
генезису и структурно-тектоническому положению гранитоидов. Основными
генетическими типами магнитной текстуры дакембрийских гранитоидов
являются деформационный и миметический. Текстура течения в чистом виде
практически не встречается.

Детально проанализированы параметры анизотропии и пространственная
ориентация магнитной текстуры гранитоидов и метаморфических пород
Среднеприднепровского блока Украинского щита.

Магнитная анизотропия может использоваться для
структурно-петрологических исследований докембрийских гранитоидов и
решения структурно-тектонических и генетических задач.

Ключевые слова: магнитная анизотропия, информативность, докембрий,
гранитоиды, Украинский щит.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *