Комплексний підхід до лікування хронічних гастродуоденітів у дітей з урахуванням особливостей психоемоційної сфери (автореферат)

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУБЧЕНКО ОЛЕНА ЮРІЇВНА

УДК 616.33-002.2-053-085 + 616.342-002.2-053.2-0.85

Комплексний підхід до лікування хронічних гастродуоденітів у дітей з
урахуванням особливостей психоемоційної сфери

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України на кафедрі дитячих і підліткових захворювань

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, Казак Світлана
Сергіївна, Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедрою дитячих і підліткових
захворювань

Офіційні опоненти:

— доктор медичних наук, професор Лапшин Володимир Федорович, Інститут
педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач відділенням
реабілітації дітей та вагітних жінок

— доктор медичних наук, професор, Тяжка Олександра Василівна,
Національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедрою
педіатрії №1

Провідна установа: Одеський державний медичний інститут МОЗ України,
кафедра пропедевтики дитячих захворювань

Захист дисертації відбудеться “ 14 ” червня 2005 року о 15.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій
на здобуття наукового ступеня доктра медичних наук за спеціальностями
“Педіатрія”, “Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул.
Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул.
Мануїльського, 8)

Автореферат розісланий “ 13 ” травня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Квашніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хвороби органів травлення продовжують займати значне
місце в структурі загальної захворюваності дитячого населення в усіх
країнах світу (О.М. Лук’янова, М.Ф.Денисова і співавт., 2000; І.Л.
Бабій, 2002; Ю.Е. Вельтищев, 2003). За період з 1999 р. по 2003 р.
загальний приріст запальних хвороб гастродуоденальної зони серед дітей і
підлітків в Україні склав 45,1 % (Ю.В. Бєлоусов, 2000). Означене
привертає увагу дослідників до проблеми ХГД через складність механізмів
їх виникнення та розвитку, а також недостатню ефективність існуючих
терапевтичних комплексів, що сприяє формуванню соціально значущої
патології у дорослих.

Хвороби гастродуоденальної зони у дітей виникають внаслідок порушення
взаємовідносин між організмом та навколишнім середовищем. При цьому
майже у всіх хворих спостерігається неспецифічний симптомокомплекс, що
полягає у астеноневротичному характері скарг, наявності вегетативних
дисфункцій та трофічних порушеннь. Зміни морфогенезу даного захворювання
обумовлені збільшенням кількості негативних втручаннь у
компенсаторно-пристосувальні реакції організму (Ю.В. Белоусов, 2003;
Г.В. Римарчук, Н.И. Урсова и соавт., 2003). До таких негативних факторів
відносяться соціально-політична та економічна нестабільність в
суспільстві, зниження життєвого рівню населення, інформаційне
перевантаження дитини, зменшення квоти фізичного навантаження (Е.Д.
Соколова, Н.М. Манухина, 2000, Д.М. Исаев, 2000). Особливого значення ці
явища набувають в наш час, коли людство зіштовхнулось з глобальними
змінами природнього середовища та клімату, які найчастіше мають
антропогенне походження (В.И. Медведев, 2000).

Наявність психоемоційних змін при хворобах гастродуоденальної зони є
доведеним фактом, тому хронічні гастродуоденіти можна вважати
психосоматичним захворюванням (О.М.Мороз, М.Л. Тараховський, 1999; Д.М.
Исаев, 2000). Свідомість індивідуума відображаючись в його почуттях,
бажаннях, думках, через нейрогуморальні механізми та вегетативну нервову
систему діє на стан ШКТ (Л.А. Песоцкая, 2003). Враховуючи взаємодію та
взаємозв’язок цих процесів, визначення факторів ймовірного впливу на
психоемоційні особливості при формуванні хронічних запальних уражень ГДЗ
у дітей, можливість їх усунення, а також розробці не медикаментозних
реабілітаційних заходів у сукупності з застосуванням рослинних
медикаментозних препаратів цілеспрямованої дії й присвячена наша робота.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках планової науково-дослідної роботи кафедри
дитячих і підліткових захворювань КМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ України:
“Оптимізація та обґрунтування терапії гастродуоденітів у дітей при
поєднаній патології органів травлення” (№ держреєстрації 019611010162).

Мета дослідження: підвищення ефективності базисної терапії хронічних
гастродуоденітів у дітей на підставі вивчення ролі психогенних факторів
у формуванні ХГД, стану психоемоційної сфери і особливостей її порушення
та обґрунтування їх корекції за допомогою немедикаментозних
психореабілітаційних та медикаментозних рослинних засобів.

Завдання дослідження:

1. Дослідити особливості психоемоційної сфери та пізнавальної діяльності
у дітей та підлітків з різними формами ХГД.

2. Визначити роль хронічного стресу у формуванні різних форм ураження
слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки.

3. Вивчити стан вегетативної та серцево-судинної системи у дітей з
різними формами ХГД.

4. Оцінити вплив та обгрунтувати оптимізацію застосування комплексу
психореабілітаційних не медикаментозних методів та медикаментозних
рослинних засобів (танакану) у дітей з ХГД.

5. Визначити ефективність оптимізованого лікування хворих на ХГД.

Об’єкт дослідження: недеструктивні та деструктивні форми хронічного
гастродуоденіту у дітей.

Предмет дослідження: психоемоційна сфера у дітей з недеструктивною і
деструктивною формою хронічного гастродуоденіту.

Методи дослідження: аналітичні – для визначення завдань і напрямків
вирішення проблеми; загальноклінічні, рентгенологічні, психологічні, а
також ретроспективний аналіз анамнестичних даних, медико-статистичні –
для оцінки обгрунтованості та достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше всебічно проаналізовані
взаємовідносини психічної та соматичної сфер у дітей та підлітків з
хронічними гастродуоденітами.

На підставі аналітичного співставлення клініко-параклінічних
особливостей хронічного перебігу гастродуоденітів у дітей з’ясовано, що
в патогенезі захворювання одну із провідних ролей відіграють розлади
психоемоційної сфери. Визначена роль негативних емоцій на стан
пізнавальної діяльності, ВНС, гемодинаміки, а також на співвідношення
кислотоутворення і кислотонейтралізації у хворих з хронічним запаленням
СОШ та ДПК. Встановлено, що для поверхневої форми ХГД характерним є
хронічний стрес у компенсованій та/або субкомпенсованій стадії. Ерозивні
формі ХГД перебігають на тлі хронічного декомпенсованого стресу.

Встановлені найбільш вагомі фактори ризику виникнення психоемоційних
розладів у дітей з ХГД впродовж життя та розвитку.

Вперше досліджено показники серцевої та регіональної гемодинаміки
(печінкової та нижньої порожньої вен) у дітей при різних формах ХГД.
Визначено, що при підвищеному рівні тривожності спостерігається
гіперкінетичний тип загальної гемодинаміки та зниження кровотоку у
портальних судинах й посилення тиску в нижній порожній вені.

Нами вперше в дитячій гастроентерології розроблена програма
психореабілітаційної не медикаментозної корекції у сукупності з
рослинним психовегетомодулятором танаканом. Доведена ефективність
корекції психоемоційних, вегетативних та гемодинамічних змін у
підлітків, що страждають на ХГД.

Практичне значення одержаних результатів. Комплексне вивчення
психоемоційної сфери дітей з хронічними гастродуоденітами дозволяє
скорегувати терапію і підвищити її ефективність в період загострення
хвороби.

Отримані результати клініко-параклінічного дослідження дозволили
визначити інформаційну цінність статистично значущих комбінацій
ендогенних і екзогенних факторів ризику формування поверхневої та
ерозивної форми хронічного гастродуоденіту.

Обґрунтовано та впроваджено в клінічну практику програму застосування не
медикаментозних реабілітаційних методик та рослинного медикаментозного
засобу — танакану в комплексному лікуванні хронічних гастродуоденітів у
дітей та підлітків.

Впровадження результатів дослідження в практику. Нові методи корекції
вегетативних та психоемоційних розладів у дітей з хронічним
гастродуоденітом впроваджені в практичну роботу гастроентерологічних
відділень дитячої клінічної лікарні № 9, дитячої поліклініки №1
Святошинського району в м. Києві, міської дитячої лікарні в м. Біла
Церква, дитячому відділенні м. Ржищев та смт. Козова (Тернопільська
обл.), педіатричному відділенні Тернопільської міської дитячої
комунальної лікарні, обласної дитячої лікарні в м. Боярка та у міській
дитячій клінічній лікарні №1 у м. Донецьку.

Основні положення дисертації використовуються в педагогічному процесі
кафедри дитячих і підліткових захворювань КМАПО ім П.Л.Шупика на
передатестаційних та циклах удосконалення лікарів з педіатрії та дитячої
гастроентерології, а також на кафедрі патологічної фізіології ДонМУ ім.
М.Горького у лекційному курсі та практичних заняттях за темою
“Патологічна фізіологія травлення”.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведені всі клінічні
спостереження, реєстрація, обчислення, аналіз КІГ та клінортостатичної
проби. Самостійно виконувались усі психологічні та інтелектуальні тести
у дітей, а також анкетування їхніх батьків.

Досліджено зв’язок між показниками, що вивчались, зроблена статистична
обробка, узагальнення отриманих результатів з урахуванням ефективності
запропонованих, скорегованих терапевтичних комплексів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертацій викладено
на Х з’їзді педіатрів України (Київ, 13-16 жовтня 1999 р.), 3-й
науково-практичній конференції “Сучасні проблеми дитячої
кардіоревматології” (Київ, 21-22 березня 2000 р.), на V Міжнародному
Українсько-Баварському симпозіумі дитячих неврологів (Київ, 10-11 жовтня
2001 р.), Всеукраїнському симпозіумі педіатрів (Тернопіль, 30-31березня
2004 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових робіт, з
них 3 статті у журналах, 2 — у збірнику наукових праць, 2- тези наукових
конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота виконана на 140 сторінках тексту.
Ілюстрована 38 таблицями, 21 рисунком, які займають 16 сторінок.
Складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів
і методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій,
переліку використаних літературних джерел, який містить 308 вітчизняних
і зарубіжних робіт, що займають 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В дослідження включено 107 дітей віком
від 8 до 16 років з хронічним гастродуоденітом. Діагнози верифіковано за
стандартами діагностики адаптованими до МКХ-Х (Казак С.С. та співав.,
2003). Візуальне ураження СОШ та ДПК оцінювалось за класифікацією В.А.
Мазуріна (1989). Одномиттєво з ФЕГДС виконувалась внутрішньошлункова
рН-метрія (В.М. Чорнобровий, 1990) з визначенням функціонального стану
кислотопродукуючої та кислотонейтралізуючої функції, УЗД органів
черевної порожнини виконувалось у звичайному режимі та з використанням
подразника (сорбіту) за методикою О.П. Клименко (1990). Інфікованість
Н.p. підтверджували твердофазним імуноферментним тестом шляхом якісного
визначення IgG-антитіл до Н.p. у сироватці крові (UBI MAYIWELL™,США).

З метою вивчення психоемоційної та інтелектуальної сфер було застосовано
комп’ютерний варіант тесту М. Люшера, що оцінює загальний психоемоційний
стан пацієнтів. Визначення особистісної і реактивної тривожності
проводилось за шкалою самооцінки по методиці Ч.Д. Спілберга.
Комп’ютерним варіантом опитувальника А. Басса і А. Даркі досліджували
стан агресивності. Когнітивна сфера оцінювалась за допомогою коректурної
проби Бурдона, що свідчило про рівень концентрації уваги і тесту
Стернберга, який визначає стан короткочасної пам’яті.

Окрім цього проводилась кардіоінтервалографія в кліно- та ортоположенні
з визначенням тонусу, реактивності та напруженості ВНС (Баєвський Р.М.,
1979). Стан геодинаміки вивчався за допомогою УЗД серця та
допплерографії портальної і нижньої порожньої вени з вираховуванням
загальновідомих показників. Для визначення впливу стресогенних чинників
впродовж життя дитини проводилось анкетування батьків хворих.

З метою оптимізації лікування хронічного гастродуоденіту до
загальноприйнятої терапії (антацидні, ферментні, жовчогінні препарати,
по потребі антигелікобактерна терапія) було залучено психореабілітаційні
заходи за методикою Коляденко Н.В., 2002 р. “Спосіб комплексного
лікування порушень психологічного здоров’я дітей”, котра включала
використання індивідуальної, групової, сімейної психотерапії, арттерапії
(малювання, ліплення), ігротерапії, казкотерапії, ландшафтотерапії. Нами
вперше в дитячій гастроентерології до вищезазначеного комплексу залучено
препарат рослинного походження танакан, що за даними літератури володіє
вегетомодулюючими, антиоксидантними властивостями, позитивно впливає на
кровотік та стінку судин, а також стимулює когнітивні процеси (К.Ф.
Тринус, 1999).

Танакан застосовано у хворих на ХГД (n = 45) віком 14-16 років впродовж
30 діб, із розрахунку 3 мг/кг маси тіла тричі на день після їжі.
Співставлення результатів терапії проводилось з групою контролю (n = 30)
рандомізованою за віком, статтю, діагнозом та результатами первинного
комплексного обстеження.

Для вивчення клінічної ефективності терапії використана бальна методика
за С.М. Макеєвим (1985).

Математична обробка проведена за критерієм Ст’юдента для абсолютних
величин і по кутовому коефіцієнту Фішера – для відносних величин.
Розбіжності вважали вірогідними при р < 0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Клінічне спостереження за дітьми, хворими на поверхневу (86 пацієнтів) та ерозивну (21 хворий) форми ХГД встановило, що при поверхневій формі ХГД мали місце вегетативні дисфункції, які проявлялись значними змінами моторно-евакуаторної функції ЖВШ, а при деструктивній формі - зростанням чисельності хворих з порушеним синтезом олужнюючих факторів та відносним збільшенням розмірів підшлункової залози. Дослідження функціонального стану ВНС виявило превалювання симпатичного тонусу у 35,8% хворих з поверхневою і 42,8% з ерозивною формою ХГД, що свідчить про важкий перебіг основного захворювання (Мороз О.Д., 1999) Перенапруження симпатичної ланки мало місце у 55% хворих з недеструктивною формою ХГД і у 86% з деструктивною (р < 0,05). Це супроводжувалось змінами у роботі серця, у тому числі порушенням виникнення імпульсу (по 63% в обох групах дітей) у вигляді синусової брадікардії (22,2 %), синусової тахікардії (11,1%), синусової аритмії (15,6 %) та міграції джерела ритму (9 %). Порушення провідності зафіксовано у 37 % і 55 %, метаболічні та гіпоксичні зміни в міокарді у 71 % та 45 % відповідно груповому розподілу. За даними УЗД серця у 48 % пацієнтів виявився гіперкінетичний тип гемодинаміки, який передбачає надмірне використання енергетичних ресурсів. Вивчення психологічного статусу обстежених хворих дозволило виявити його певні особливості при різних формах ХГД. Так, для дітей з поверхневою формою ХГД найбільш характерним було бажання уособлення (30 %), необхідність самоствердження й підвищення особистою значущості (20 %) та потреба більш значної активності та рішучості у досягненні своєї мети (17 %). Для цих дітей також характерною була наявність різноманітних фобій (30%), потреба повної незалежності та необмеженої свободи для самовиразу (25 %), 17 % з них мали бажання виділитись із натовпу для досягнення переваги над оточенням. Тобто, при недеструктивній формі ХГД має місце постійна емоційна напруга, яка обумовлена неможливістю реалізації своїх внутрішніх психологічних прагнень. Хронічне емоційне напруження веде до нестачі та ігнорування відпочинку. При ерозивній формі ХГД також спостерігався високий рівень нервової напруги. Він проявлявся прагненням до самоствердження (41 %), потребою звільнення від повсякденних обов’язків (18 %). Такий стан при довгому існуванні веде до скорочення м’язів (Ф.З. Меерсон, М.Г. Пшенникова, 1989; О.Д. Мороз, 1998), що негативно впливає на процеси загальної мікроциркуляції і безумовно сприяє появі та підтримує в подальшому патологічні процеси в гастродуоденальній зоні. У хворих цієї групи досить часто (25 %) виявлялась значна фізична та емоційна стомленість, брак енергетичних ресурсів. Більш детальне вивчення психологічного статусу дозволило виявити високий рівень особистісної тривожності, а також фізичної та загальної агресивності у дітей з поверхневою формою ХГД і зниження рівня цих показників при наявності деструкції СОШ та ДПК (рис. 1). Досліджуючи пізнавальну діяльність ми встановили, що рівень короткочасної пам’яті був середнім у 51 % в групі з поверхневою формою ХГД і у 65 % - з ерозивною. Однак, концентрація уваги у пацієнтів при ерозивних ХГД в 4 рази частіше була високою при зрівнянні з хворими, що мали поверхневі форми ураження. Співставлення даних ретроспективного анкетування батьків дозволило виявити, що для формування поверхневого ХГД мали значення загроза переривання вагітності (33 %) та патологічний перебіг пологів (37 %). Відомо, що негативний перебіг вагітності веде до формування клітин з обмеженими захисними можливостями та обумовлює сукупну дисфункцію моторно-евакуаторних й секреторних процесів у верхніх відділах травного шляху, що в подальшому може сприяти розвитку дизбаланса між факторами агресії та захисними можливостями клітин СОШ та ДПК (С.Б. Бережанская, 2001). Окрім того, ймовірне пошкодження шийних хребців внаслідок патологічних пологів викликає розвиток неврологічних ускладнень під впливом різноманітних емоційних факторів та фізичних перевантажень (И.П. Брязгунов, М.Д. Митин, О.В. Кожевникова, 2004). В групі дітей з деструктивною формою ХГД найбільше значення для формування патології мали хвороби матері (57 %) або її навчання (29 %) під час вагітності, патологічні пологи (57 %), штучне вигодовування малюка на першому році (62 %), а також значне розумове та психоемоційне перевантаження в подальшому житті (92 % проти 34 % (р < 0,05) при поверхневій формі ХГД). Таким чином, сукупність негативного впливу у дітей з ерозивною формою ХГД впродовж життя була більш виразною, що позначилось на стані секреторних клітин СОШ. Нами зафіксовано, що в групі дітей з ерозивним пошкодженням СОШ та ДПК у 3 рази частіше зустрічались хворі із зниженим кислотоутворенням та у 1,5 рази – із декомпенсованим олужненням. Тривожність, пригніченість, страх є тими негативними емоціями, що формують “першу лінію захисту” особистості, в той же час вони є першою стадією генералізованого адаптаційного синдрому, який супроводжується вегетативними реакціями з їх специфічним ендокринним забезпеченням (К.В. Судаков, 1997; Д.И. Исаев, 2000). В нашому дослідженні майже у половини всіх хворих діагностовано високий рівень тривоги. - - P T ?ї норми у зрівнянні з хворими, що мали нормальний рівень тривоги. Поряд з цим діти з високою тривожністю проявляли в 1,5 рази вищу активність, однак працездатність у них була у 1,3 рази нижчою в порівнянні з групою, що мала нормальний рівень тривожності. Тобто ці хворі демонстрували “метушливу непоседючість” із зниженим відсотком позитивної результативної праці. Крім того, висока тривожність викликала погіршення процесів короткочасної пам’яті і остання у 1,3 рази була гіршою, ніж у дітей з нормальним рівнем тривоги. Зміни психоемоційного стану певною мірою відбивались на показниках кровообігу. Для дітей з високим рівнем тривоги було притаманне зниження у 1,5 рази тонусу правої гілки портальної вени, швидкості кровотоку в 1,7 рази та тиску у 1,5 рази. Понад це відзначено зростання в 1,7 рази тиску в нижній порожній вені у порівнянні з хворими на ХГД, що мали нормальний рівень тривоги. Як відомо, уповільнення кровотоку в гастродуоденальній зоні призводить до накопичення метаболітів здатних змінити тонус судин та викликати порушення життєдіяльності клітин (Д. Морман, Л. Хеллер, 2000). Через місяць після комплексної психореабілітаційної терапії та танакану об’єктивно доведено, що особистісна тривожність у хворих з ерозивною формою ХГД підвищилась, складаючи 51,4 у.о. проти 42,5 у.о. на початку спостереження. Однак, скоріш за все, зростання особистісної тривожності на тлі незміненої низької агресивності слід розглядати, як позитивне явище, спрямоване на більш адекватне ставлення та пильну увагу до стану свого здоров’я. Стан загальної тривожності по завершенні лікування виявився у 1,5 рази вищім в групі контролю по зрівнянню з хворими, що отримували оптимізоване психореабілітаційне лікування. Агресивність в основній групі впродовж лікування суттєво не змінилась і не відрізнялась від групи контролю в кінці спостереження. Пізнавальна сфера у хворих на тлі комплексної психореабілітації та лікування танаканом значно покращилась, як в порівнянні з початком спостереження, так і в зрівнянні з контрольною групою. Так, кількість зроблених помилок, при виконанні тесту Бурдона була у 7,5 раз більшою, а концентрація уваги в 4 рази нижчою в групі контролю ніж в основній. Кількість дітей з високим рівнем короткочасної пам’яті в 1,6 рази була більшою, а з низьким рівнем запам’ятовування у 2,8 рази меншою в основній групі при порівнянні з групою контролю, де використовувалась лише не медикаментозна психореабілітація без застосування танакану (рис. 2). Поряд з урегулюванням психоемоційного стану хворих основної групи після завершення курсу лікування зафіксовані зміни з боку вегетативної нервової системи. У дітей з вихідною симпатикотонією спостерігалось зростання ІН (105,5 ± 0,46 у.о. на початку лікування і 128,0 ± 10,2 у.о. наприкінці лікування, р < 0,05) без змін решти показників КІГ. У симпатикотоників контрольної групи ІН та ?Х не змінились, однак зафіксовано зростання Мо у 1,2 рази (0,80 ± 0,03 сек. в кінці спостереження проти 0,64 ± 0,05 сек (р < 0,05) на початку) та зниження АМо у 1,4 рази (27,2 ± 4,7% проти 38,9 ± 2,5%, р < 0,05), тобто відбувається підвищення парасимпатичного впливу та зниження симпатичних втручань. У пацієнтів як основної, так і контрольної групи із початковою гіперсимпатикотонією наприкінці лікування зафіксовано зниження ІН майже вдвічі (р < 0,05). У дітей із ваготонічним ВВТ в основній групі впродовж лікування відбулось збільшення ІН у 3,2 рази (16,9 ± 2,8 у.о. на початку і 54,7 ± 8,5 у.о. в кінці дослідження), решта показників залишились незмінними. У контролі ІН знизився у 2 рази, що вказує на посилення вагусної активності, а зниження АМо в 1,6 рази – на послаблення центрального впливу. Пацієнти основної групи з амфотонічним ВВТ не зазнали змін з боку показників КІГ на відміну від хворих контрольної групи, де зафіксовано посилення вагусного впливу. Тобто додаткове призначення танакану сприяє підвищенню активності симпатичної ланки ВНС у ваготоників та симпатикотоників, її зниженню у хворих з гіперсимпатикотонією і не впливає на показники КІГ у дітей з амфотонією. У той же час, використання лише традиційного лікування разом із психокорегуючими методиками посилює вагусну активність, знижує вплив центрального контуру регуляції. Після завершення лікування такі діти виглядають більш стомленими, астенічними, їм важче включитись до навчального процесу. На тлі комплексної психокорекції у сукупності з прийомом танакану зафіксовано зниження тиску у нижній порожній вені (з 26,7 ± 2,3 мм рт. ст. до 15,8 ± 2,2 мм рт. ст., р < 0,05), а також нормалізація ударного та хвилинного об’ємів крові, тобто спостережено більш економне витрачання енергетичних ресурсів. Порівняльна оцінка клінічної ефективності застосованих методів свідчила, що усунення клінічних симптомів захворювання в основній групі відбувалося скоріше ніж в групі порівняння (р < 0,05) і ІПП по завершенні спостереження був вірогідніше нижчим при обох формах захворювання. Таким чином скорегована патогенетична терапія з залученням психореабілітаційної програми та танакану підвищила ефективність лікування у 1,5 рази при недеструктивних і в 1,3 рази при деструктивних ушкодженнях СОШ та ДПК (табл.). Враховуючи те, що психоемоційні розлади та пов’язані з ними вегетативні дисфункції відіграють значну роль у розвитку хронічного запального процесу в слизовій оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки і підтримують в подальшому означений процес, залучення індивідуалізованих психореабілітаційних заходів та танакану до базового терапевтичного комплексу дозволяє підвищити клінічну ефективність лікування різних форм ХГД, скорегувати синдром вегетативних розладів, поліпшити центральну та регіональну гемодинаміки. Застосування комплексного підходу до терапії хронічних гастродуоденітів у дітей в поєднанні з не медикаментозними психореабілітуючими заходами та психовегетомодулятором танаканом є патогенетично обгрунтованим напрямком лікування цих хворих. ВИСНОВКИ В дисертації наведено нове вирішення актуальної задачі сучасної дитячої гастроентерології – підвищення ефективності базисної терапії хронічних гастродуоденітів у дітей на підставі вивчення ролі психогенних факторів у формуванні хронічних гастродуоденітів, стану психоемоційної сфери і особливостей її порушення та обгрунтована їх корекція за допомогою немедикаментозних психореабілітаційних та медикаментозних рослинних засобів. Хворі на ХГД у 100 % перебувають у стані хронічного стресу, який найчастіше (87 %) є наслідком внутрішньородинних проблем та/або шкільної дезадаптації (60,4 %). Факторами ризику виникнення поверхневої форми хронічного гастродуоденіту слід вважати патологічний перебіг пологів (37 %) та загрозу переривання вагітності (33 %). Розвиток ерозивної форми захворювання обумовлений комплексним впливом низки негативних чинників, які накопичуються впродовж життя дитини і включають патологічний перебіг анте- (хвороби жінки – 57 %, стреси на роботі – 38 % та під час навчання майбутньої матері – 30 %) та інтранального періоду (57 %). В подальшому до цього додається захворюваність на першому році життя дитини (48 %), штучне вигодовування (62 %), а також значне психоемоційне перевантаження в шкільний період. Для дітей та підлітків, хворих на поверхневу форму хронічного гастродуоденіту характерним є хронічний стрес у компенсованій або субкомпенсованій стадії, який супроводжується високим рівнем особистісної тривожності та агресії, зниженням рівня пізнавальної діяльності і пояснюється довготривалою емоційною напругою, обумовленою обмеженням бажань дитини. При ерозивній формі хронічного гастродуоденіту має місце значна фізична та емоційна стомленість, що супроводжується зниженням рівня особистісної тривожності та появою емоційної індиферентності, водночас пізнавальна діяльність залишається на високому рівні. Такий стан пояснюється розвитком декомпенсованої стадії хронічного стресу з уповільненням нервових процесів та переключенням до більш заощадливих форм поведінки. Високий рівень тривожності, який спостерігається у 54 % хворих на поверхневу форму ХГД і у 18 % пацієнтів з ерозивною формою захворювання супроводжується порушенням загального (48 % дітей мають гіперкінетичний тип гемодинаміки) і регіонального (спазм судин, зниження тиску в портальній вені та зростання тиску у нижній порожній вені) кровообігу, зниженням фізичної і розумової працездатності. Хронічний стрес у дітей та підлітків з ХГД веде до перенапруження симпатичної ланки ВНС у 52 % при недеструктивній формі і в 48 % з деструктивною формою захворювання. Гіперсимпатикотонія зі зниженням реактивності в 1,7 - 2,2 рази вірогідно домінує у разі деструктивних пошкоджень СОШ та ДПК. Залучення комплексу немедикаментозних психокорегуючих методик у поєднанні з рослинним препаратом - танакан до лікування дітей з хронічним гастродуоденітом знижує рівень особистісної тривожності, покращує когнітивну сферу, тим самим підвищуючи стійкість до хронічних стресогенних ситуацій, сприяє урегулюванню вегетативних та гемодинамічних розладів. Запропонована програма немедикаментозної реабілітації у сукупності з танаканом підвищує ефективність базового лікування поверхневих форм хронічного гастродуоденіту у 1,5, а ерозивних - в 1,3 рази. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ В практику роботи дитячих гастроентерологічних відділень, стаціонарів, поліклінік для підвищення ефективності лікування хронічних гастродуоденітів у дітей та підлітків необхідно включати дослідження психоемоційної сфери. Для корекції психоемоційних розладів до базового лікування ХГД рекомендовано комплексне застосування програми психореабілітаційних немедикаментозних засобів у вигляді індивідуальної, групової, сімейної психотерапії, ігротерапії, казкотерапії, арттерапії, ландшафтотерапії, ароматерапії. З метою посилення терапевтичного ефекту немедикаментозної корекції психоемоційних розладів при хронічних гастродуоденітах у підлітків 14-16 років рекомендовано додавати рослинний препарат танакан. Добова доза складається із розрахунку 3 мг/кг маси тіла в 2-3 прийоми під час або одразу після їжі. Курсовий термін для дітей з поверхневою формою хронічного гастродуоденіту складає 30 діб, у хворих з ерозивним ХГД для запобігання підвищення рівня тривожності курс лікування зменшується до 15-20 діб. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Стан та корекція психоемоційних змін у дітей з ураженнями гастродуоденальної зони // Журнал практичного лікаря. – 2002. - № 6. – С. 43-46. (Співавт. Казак С.С.). Здобувачеві належать результати обстеження хворих з хронічним гастродуоденітом, аналіз отриманих даних. 2. Емоційний стрес – як фактор ризику розвитку хронічних захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки // Вісник наукових досліджень. – 2004. – № 2 (35). – С.204-206. (Співавт. Казак С.С.). Здобувачеві належать результати обстеження хворих та їх батьків, аналіз отриманих даних. 3. Комплексний підхід до проблеми медико-соціальної реабілітації дітей з межовою недостатністю психічного здоров’я. // Соціальна педіатрія. Випуск 1. – Київ, 2001. – С. 349-351. (Співавт. Н.В. Коляденко, С.С. Казак, Т.В. Рубан, О.О.Гуленко). Здобувачеві належать результати обстеження дітей з хронічним гастродуоденітом, що знаходились на лікування в гастроентерологічному відділенні. 4. Особливості функціонування серця у дітей, що страждають на хронічні запальні процеси в гастродуоденальній зоні // Збірник наукових праць КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Київ, 2004. – Випуск 13, книга 1. – С. 335-341. 5. Досвід використання танакану у дітей з вегетативними дисфункціями // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 1999. - № 4. – С. 86. (Співавт. Казак С.С., Лагутін А.Ю.). Здобувачеві належать результати загальноклінічного обстеження хворих дітей, аналіз отриманих результатів. 6. Танакан у лікуванні вегетативних дисфункцій у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2000. - № 2. – С. 51. (Співавт. Казак С.С.). Здобувачеві належать результати обстеження ВНС хворих дітей, аналіз даних. 7. Зміни психоемоційного стану у дітей та підлітків з хронічною патологією гастродуоденальної зони // Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі. Матеріали XI-го з’їзду педіатрів України. – Київ, 2004. – С.199-200. АНОТАЦІЯ Дубченко О.Ю. Комплексний підхід до лікування хронічних гастродуоденітів у дітей з урахуванням психоемоційних особливостей. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 – педіатрія. – Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ, 2005. Однією з важливих проблем сучасної гастроентерології є лікування та запобігання рецидивів хронічного гастродуоденіту. З метою підвищення ефективності лікування хронічного гастродуоденіту у дітей проводилось вивчення ролі психогенних факторів у формуванні зазначеної патології, вивчався стану психоемоційного сфери, особливості її порушень при поверхневій та ерозивній формі хронічного гастродуоденіту. Було обстежено 107 дітей. Вивчені особливості функціонування системи кровообігу і стану вегетативної нервової системи у дітей з хронічним гастродуоденітом. Встановлені основні фактори ризику розвитку для різних форм запалення слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки. Виявлено зв’язок між формою хронічного гастродуоденіту та особливостями психоемоційної та пізнавальної сфери. Встановлено, що високий рівень тривожності супроводжується порушенням процесів кровообігу і зниженням як фізичної, так і розумової працездатності. Обґрунтовано необхідність корегування психоемоціних розладів з використанням комплексної програми, що включає не медикаментозні психореабілітаційні методики і лікарський засіб рослинного походження Танакан. Ключові слова: діти, хронічний гастродуоденіт, психоемоційна сфера, розумова працездатність, тривожність, лікування. АННОТАЦИЯ Дубченко Е.Ю. Комплексный подход к лечению хронических гастродуоденитов у детей с учетом психоэмоциональных особенностей. –Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 – педиатрия. – Институт педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины, Киев, 2005. Одна из важных проблем современной гастроэнтерологии - лечение и профилактика рецидивирования хронического гастродуодэнита. С целью повышения эффективности лечения хронического гастродуодэнита у детей проводилось изучение роли психогенных факторов в формировани этой патологии, изучалось состояние психоэмоциональной сферы, особенности её нарушений при поверхностной и эрозивной форме хронического гастродуодэнита. Было обследовано 107 детей. Выявлено, что больные с ХГД в 100 % случаев находятся в состоянии хронического стресса. При этом, для пациентов с поверхностной формой заболевания характерен стресс в компенсированной или субкомпенсированной форме, который сопровождается высоким уровнем личной тревожности и агресии, снижением уровня познавательной деятельности, что объясняется длительным эмоциональным напряжением, связанным с ограничением желаний ребенка. При ерозивной форме ХГД имеет место декомпенсированная стадия хронического стресса с замедлением нервных процессов и переключением деятельности на более экономные формы. Такое состояние сопорвождается снижением уровня личной тревожности и появлением эмоциональной индиферентности, однако познавательная деятельность у этих больных остается на высоком уровне. Изучены особенности функционирования ВНС и состояние системы кровообращения у детей с хроническим гастродуодэнитом. Установлены основные факторы риска развития патологии для разных форм воспаления слизистой оболочки желудка и дванадцатиперстной кишки в процессе роста и развития ребенка. Высокий уровень тревожности был выявлен у 54 % больных с поверхностной и у 18 % с эрозивной формой ХГД. Он сопровождался нарушением процессов общего (у 48% пациентов виявлен гиперкинетический тип гемодинамики) и регионального (спазм сосудов, снижение давления в портальной вене и повышение давленияв нижней полой вене) кровообращения. Хронический стресс у детей и подростков сопровождался перенапряжением симпатической ветки ВНС у 52 % с недеструктивной и у 48 % с ерозивной формой заболевания, что вероятно и ведет к снижению физической и умственной роботоспособности. Обоснована необходимость коррекции психоэмоциональных нарушений с использованием комплексной программы, которая включает в себя немедикаментозные психореабилитационные методики и лекарственный препарат растительного происхождения - танакан. Этот метод лечения способствует снижению уровня личной тревожности, улучщает когнитивную сферу, нормализует вегетативные и гемодинамические нарушения. Ключевые слова: дети, хронический гастродуодэнит, психоэмоциональная сфера, умственная работоспособность, тревожность, лечение. ANNOTATION Dubchenko O.Y. Complex approach to management of chronic gastroduodenitis in children considering psycho emotional characteristics. Manuscript. Scientific paper for granting a degree of Candidate of medical sciences, specialty 14.01.10 – pediatrics. – Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology AMS of Ukraine, Kyiv,2005. One of the most important problems in modern gastroenterology is treatment and prevention of recurrences of chronic gastroduodenitis. Aiming to advance treatment effectiveness of chronic gastroduodenitis in children there was performed a study of psycho emotional factors, specific types of their changes in surface and erosion forms of chronic gastroduodenitis. 107 children were studied. The specific features of blood circulation and vegetative nervous system were studied in children with chronic gastroduodenitis. There have been established the main development risk factors for different inflammation forms of mucous cover of stomach and duodenum. There has been discovered a link between the form of chronic gastroduodenitis and peculiarities of psycho emotional and cognitive spheres. It has been established that a high level of concern is accompanied by changes in processes of blood circulation and decrease of both physical and intellectual effectiveness. The necessity to control psycho emotional disorders by means of both non-drug psycho rehabilitation methods and the herb medicine Tanacan was clearly demonstrated. Key words: children, chronic gastroduodenitis, psycho emotional sphere, intellect ability, fear, concern, management, treatment. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АМо – амплітуда моди ВВТ - вихідний вегетативний тонус ВНС – вегетативна нервова система ДПК – дванадцятипала кишка ЖВШ – жовчовивідні шляхи ІН – індекс напруги ІПП - інтегральний показник патології КІГ - кардіоінтервалографія Мо - мода МКХ - міжнародна класифікація хвороб СОШ – слизова оболонка шлунку УЗД - ультразвукове дослідження ФЕГДС – фіброезофагогастродуоденоскопія ХГД – хронічний гастродуоденіт ШКТ – шлунково-кишковий тракт ?Х – варіаційний розмах Н.р. - Helicobacter pylori

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *