Комплексне лікування ускладненого сечостатевого хламідіозу у жінок доксицикліном у поєднанні із вобензимом (реферат)

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

МЕЛЬНИК ОКСАНА ПЕТРІВНА

УДК 616.08+616.97-055.2+615.355+615.33

Комплексне лікування ускладненого сечостатевого хламідіозу у жінок
доксицикліном у поєднанні із вобензимом

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Івано-Франківській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

Буянова Олександра Василівна

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України

завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Мавров Генадій Іванович

Інститут дерматології та венерології АМН України, м.Харків

завідуючий відділенням венерології;

кандидат медичних наук, доцент

Савоськіна Вікторія Олександрівна

Харківська державна медична академія

післядипломної освіти МОЗ України,

доцент кафедри дерматовенерології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем
СНІДу, м. Київ.

Захист відбудеться “11” травня 2005р. о 12.00 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий “30” березня 2005 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, ст. н. с.
Бондаренко Г.М. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема хламідійних захворювань геніталій належить
до числа важливих завдань сучасної медицини, в розробці якої зацікавлені
представники різних спеціальностей: дерматовенерологи,
акушер-гінекологи, інфекціоністи, лікарі – лаборанти, неонатологи,
організатори охорони здоров’я. Венеричні захворювання, серед яких одне
із провідних місць належить хламідіозу, становлять на сьогоднішній день
особливу медико – соціальну проблему, яка має загальнонаціональне
значення. Гострота цієї проблеми визначається відчутним “помолодінням”
контингенту пацієнтів та абсолютним ростом захворюваності (І.І. Мавров,
2002; Г.І. Мавров, 2000).

За даними досліджень, сечостатевим хламідіозом хворіють від 30% до 60%
жінок і більше 50% чоловіків (Л.Д. Калюжна, 1999) із запальними
ураженнями сечостатевого тракту і запальними захворюваннями малого тазу.
Ці збудники вражають людей в період найбільшої статевої активності і
нерідко викликають ускладнення. Серед яких є порушення репродуктивних
функцій (Є.Г. Захарян, В.П. Федотов, 2001; Ю.А. Бажин, 1996; І.І.
Мавров, 1992), безпліддя (А.М. Савічева, М.А. Башмакова, 1998; В.А.
Лісеєва, 1989) у жінок і чоловіків, ураження плоду (Д.В. Лаврова, 1997),
немовлят (Л.Н. Тарасова, 1994) і дітей (В.П. Федотов, 2002) різного
віку, а також ранні і пізні аборти, мимовільні викидні (A. Hossain,
1990), мертвонароджуваність, народження дитини із дефектами розвитку.

За останні роки все більше уваги приділяється імунопатогенезу
сечостатевого хламідіозу. Вивчення останнього дозволяє досягнути
максимально ефективного та раціонального вибору лікування, надаючи
перевагу препаратам, які можуть впливати на збудники та ті, чи інші
ланки патогенезу, що вимагають корекції.

Порушення в системі імунітету при ускладненому сечостатевому хламідіозі
дають підстави для подальшого пошуку нових ефективних методів корекції
імунних змін та запального процесу. Доцільним є пошук нових препаратів
із відсутнім антагоністичним впливом на лікарські засоби, що
застосовуються для лікування сечостатевого хламідіозу, а також які
викликали б якомога менше побічних ефектів і якнайбільший відсоток
клінічного і лабораторного виліковування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась в рамках наукової тематики 2001–2004 – “Розробка нових
методів діагностики і лікування нейродерматозів, псоріазу та
сечостатевої інфекції” (№ 0104U008450) кафедри
шкірних та венеричних хвороб ІФДМА. Дисертант вивчала стан Т-клітинного
імунітету (CD-3, CD-4, CD-8) та цитокінів (інтерлейкінів – 2, 3, 4, 6)
при ускладненому сечостатевому хламідіозі, а також розробляла та
виконувала клінічну апробацію нових патогенетично обґрунтованих методів
лікування хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз.

Мета дослідження – підвищення ефективності лікування хворих жінок на
ускладнений сечостатевий хламідіоз на основі вивчення імунного статусу,
клініко-патогенетичних особливостей перебігу, розробки та впровадження
патогенетично обгрунтованих методів терапії.

Задачі дослідження.

Для досягнення сформульованої мети поставлено наступні задачі:

1. Провести клініко – лабораторне дослідження хворих жінок на
ускладнений сечостатевий хламідіоз до лікування та на 30-й день після
лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ);

2. Дослідити показники імунного статусу і цитокінів із врахуванням
динаміки лікування;

3. Розробити ефективний комплексний, патогенетично обгрунтований метод
лікування хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз;

4. Впровадити розроблений метод лікування хворих жінок на ускладнений
сечостатевий хламідіоз в практику дерматовенерологічних закладів
області.

Об’єкт дослідження – 128 жінок, хворих на ускладнений сечостатевий
хламідіоз та 25 практично здорових жінок, які розділені на групи.

Предмет дослідження – слизова оболонка уретри, цервікального каналу,
вульви, імунологічні показники у хворих жінок із ускладненим
сечостатевим хламідіозом до лікування і на 30-й день після лікування за
нашою методикою та традиційною терапією (ТТ).

Методи дослідження:

1. Клінічне обстеження хворих жінок на ускладнений сечостатевий
хламідіоз (скарги, анамнез захворювання, статевий анамнез, анамнез
життя, об’єктивне обстеження).

2. Загально-клінічні лабораторні обстеження (загальний аналіз крові,
загальний аналіз сечі та копрограма).

3. Виявлення морфологічних структур хламідій у досліджуваному матеріалі,
забарвленому за Романовським – Гімзе (до лікування та на 30-й день після
лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ)).

4. Виявлення антигенів хламідій у жінок у зішкрібних препаратах слизових
оболонок уретри і цервікального каналу, методом ПІФ (до лікування та на
30-й день після лікування за нашою методикою та традиційною терапією
(ТТ)).

5. Визначення рівня ?gG, М, до Chlamydia trachomatis за допомогою методу
ІФА (до лікування та на 30-й день після лікування за нашою методикою та
традиційною терапією (ТТ)).

6. Визначення кількості загальних Т-лімфоцитів (CD-3), Т-хелперів
(CD-4), Т-супресорів (CD-8) за допомогою імунофлюоресцентної реакції (до
лікування і на 30-й день після лікування за нашою методикою та
традиційною терапією (ТТ)).

7. Визначення рівнів ІЛ-2; -3; -4; -6 (до лікування та на 30-й день
після лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ)) методом
імуноферментного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне обстеження
жінок із хронічною рецидивуючою хламідійною інфекцією, встановлено
поліморфізм клінічної симптоматики та ускладнень при даному
захворюванні.

Встановлено порушення продукції найважливіших регуляторів антиген-
специфічної імунної відповіді цитокінів IL-2, IL-3, IL-4 та IL-6 з
пригніченням проліферації та зниження функціональної активності
Т-хелперів 1 і 2 типів при хронічному сечостатевому хламідіозі.

Показано, що в наслідок зниження рівня IL-2 в 1,52 рази пригнічується
продукція цитокінів, проліферація і диференціювання Т-лімфоцитів;
цитотоксичність Тcyt-лімфоцитів; проліферація і
диференціювання В-лімфоцитів; мікробоцидну і цитотоксичну активність і
продукцію цитокінів моноцитами. Порушується біосинтез IgM і IgG
В-лімфоцитами.

Вперше в комплексі показано підвищення рівнів:

– IL-6 в 3,35 рази, що свідчить про посилену проліферацію і
диференціювання В-лімфоцитів, синтез і секрецію імуноглобулінів та
проліферацію і диференціювання цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD-8);

– протизапального IL-4 в 1,55 рази, який вказує, як на загострення, так
і на хронізацію гострого запального процесу та його вираженість. IL-4
посилює: диференціювання ТН-0-лімфоцитів у ТН-2-клітини; гуморальну
імунну відповідь опосередкованою участю ТН-2-лімфоцитів; диференціювання
цитотоксичних Т-лімфоцитів. З другого боку, IL-4 пригнічує звільнення
цитокінів із активованих моноцитів та продукцію IL-2 ТН-1-лімфоцитами;

– IL-3 в 1,33 рази, який може мати вплив на дозрівання Т-лімфоцитів, на
проліферацію та фагоцитарну активність макрофагів.

Розроблено оригінальний метод комплексного лікування хворих жінок із
хронічною рецидивуючою сечостатевою хламідійною інфекцією доксицикліном
у поєднанні із вобензимом, гепатопротектором – дарсілом та місцевою
терапією за допомогою свічок із метронідазолом.

Практичне значення одержаних результатів. Для закладів охорони здоров’я
венерологічного профілю запропоновано патогенетично обґрунтований,
безпечний у використанні, з відсутніми побічною дією та ускладненнями
метод лікування хворих жінок на хронічний сечостатевий хламідіоз.

Проведені дослідження дозволили встановити, що застосування розробленої
нами методики лікування хронічного сечостатевого хламідіозу призводить
до більш швидкої позитивної клінічної динаміки перебігу захворювання,
нормалізації клітинної та гуморальної ланок імунологічної резистентності
організму.

Розроблений метод лікування ускладненого сечостатевого хламідіозу
доступний для широкого впровадження в практику венерологічних закладів
області. Проведені дослідження дадуть змогу практичним лікарям поглибити
знання про участь гуморальної та клітинної ланок імунітету в розвитку та
перебігу хронічного сечостатевого хламідіозу. Розроблений метод
лікування впроваджений у роботу Івано-Франківського обласного
дерматовенерологічного диспансеру, Коломийського міжрайонного
дерматовенерологічного диспансеру Івано-Франківської області, Калуського
районного дерматовенерологічного диспансеру Івано-Франківської області,
поліклінічного та стаціонарного дерматовенерологічних відділень
Снятинської центральної районної лікарні Івано-Франківської області,
навчальний процес кафедри шкірних та венеричних хвороб ІФДМА.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею здобувача.
Автором особисто сформульовано мету та задачі дослідження, проведено
аналіз літератури із даної проблеми, виконано інформаційний пошук.
Самостійно здійснено підбір груп хворих жінок, проведено клінічні,
серологічні та імунологічні дослідження, статистичну обробку і аналіз
результатів дослідження, оформлено дисертаційну роботу, підготовлені до
друку результати дослідження. Висновки та практичні рекомендації на
основі виконаних досліджень сформульовані автором разом із науковим
керівником.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження
доповідались та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Косметологія-складова дерматології” (Київ, квітень-2003),
VII Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених
(Тернопіль, травень-2003), науково-практичній конференції “Актуальные
вопросы дерматовенерологии и косметологии” (Одеса, червень-2003), 58
науково-практичній конференції студентів і молодих вчених НДУ
ім.О.О.Богомольця з міжнародною участю “Актуальні проблеми сучасної
медицини” (Київ, жовтень-2003), обласній науково-практичній конференції
лікарів – дерматовенерологів (Івано-Франківськ, 2003; 2005); науковій
конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю (Вінниця,
березень-2004); 66-ій заключній науковій конференції “Актуальные вопросы
клинической, экспериментальной, профилактической медицины и
стоматологии” (Донецьк, квітень-2004).

На засіданні Апробаційної ради Івано-Франківської державної медичної
академії від 25. 06. 2004 (протокол № 1) заслухано доповідь дисертанта
за матеріалами роботи. Рішенням Ради відзначено, що дисертація
відповідає вимогам ВАК і може бути подана до Спеціалізованої вченої ради
за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 22 наукові праці,
серед них 11 статей (6 у моноавторстві) у фахових виданнях, які
рекомендовані ВАК України та 7 – у матеріалах конференцій. Подано заяву
№ 20040503474 від 11.05.2004р. на видачу деклараційного патенту України.
Оформлено 3 інформаційні листки та 1 раціоналізаторську пропозицію.
Зміст опублікованих праць достатньо повно висвітлює основні результати
проведених здобувачем досліджень, їх актуальність та значення для
медицини.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена
українською мовою на 202 сторінках машинописного тексту. Робота
складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів
дослідження, п’яти розділів власних досліджень, аналізу та обговорення
одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел (загальна кількість – 301, із них 232 – кирилицею,
69 – латиною), додатків; ілюстрована 23 таблицями (3 із них займають по
2 сторінки та 2 – цілу сторінку) та 30 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилось
128 хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз та 25 практично
здорових жінок. Обстеження хворих жінок здійснювали за загальноприйнятою
методикою. Клінічне обстеження полягало у з’ясуванні скарг, анамнезу
захворювання, статевого анамнезу, анамнезу життя, об’єктивного
обстеження. Із лабораторних обстежень ми використовували: загальний
аналіз крові, загальний аналіз сечі та копрограму.

Для виключення венеричних хвороб та інших ЗПСШ проводились наступні
обстеження: виявлення Mycoplasma hominis та Ureaplasma urealyticum
методом прямої імунофлюоресценції (ПІФ); для виявлення блідої трепонеми
використовували реакцію зв’язування комплементу (РЗК) (реакція
Вассермана – RW); виявлення гонококів у досліджуваному матеріалі (мазку)
забарвленому метиленовим синім та модифікованим методом Грама
мікроскопічним методом; виявлення цитомегаловірусних антитіл за
допомогою імуноферментного аналізу (ІФА); обстеження на токсоплазмоз
методом ІФА; виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі
методом мікроскопії; ідентифікація ВПГ ІІ типу проводилась
імунофлюоресцентним методом; цитологічним методом (звичайна мікроскопія)
виявляли піхвову гарднериллу в нативних препаратах забарвлених за
Грамом.

Для діагностики сечостатевої хламідійної інфекції використовувались
наступні методи:

Виявлення морфологічних структур хламідій в досліджувальному матеріалі,
забарвленому за методом Романовського – Гімзе. Метод індикації хламідій
в уражених клітинах передбачає виявлення цитоплазматичних включень, що
утворюються хламідіями, шляхом фарбування збудника за методом
Романовського – Гімзе.

2. Виявлення антигенів хламідій методом ПІФ. Суть методу полягає у
з’єднанні мічених флюорохромом антитіл зі специфічним антигеном і
спостереженні продукту реакції при люмінісцентній мікроскопії.

3. Дослідження титрів антитіл до Chlamydia trachоmatis в сироватці
крові хворих жінок. Метод оснований на взаємодії хламідійного антигену,
адсорбованих на поверхні лунок полістиролових планшетів із
імуноглобулінами класу M, G (IgM, IgG) у сироватках крові людини.
Дослідження проводили на аналізаторі за допомогою наборів реагентів
“ХламіБест-IgG-стріп” (Набір для ІФА ЗАТ (Вектор-Бест, Росія).

Ключова роль у патогенезі персистуючої хламідійної інфекції мають
імунопатологічні механізми. Захист від хламідій залежить від
субпопуляції Т-лімфоцитів, які продукують різні цитокіни. Тому, для
більш глибокого розуміння процесу міжклітинної кооперації у процесі
формування запального вогнища вивчали рівні у сироватці крові ряду
цитокінів (ІL-2; ІL-3; ІL-4; ІL-6) у хворих жінок на ускладнений
сечостатевий хламідіоз. Титри цитокінів визначали методом
імуноферментного аналізу на аналізаторі за допомогою наборів реагентів
“ProCon ІL-2”, “ProCon ІL-3”, “ProCon ІL-4”, ProCon ІL-6” (ЗАТ
“Протеиновый контур”, Росія). В основі методу лежить принцип зв’язування
цитокінів, які є в досліджуваному біологічному субстраті, специфічними
антитілами.

Вивчення кількості субпопуляцій Т-клітинного імунітету у обстежуваних
жінок за допомогою непрямого варіанту імунофлюоресцентного методу за
допомогою моноклональних антитіл (МКАТ) до CD-3, CD-4, CD-8 (Інститут
експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Кавецького,
Україна).

Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили на ІВМ
РС Pentium-ІІІ, 600Гц із використанням стандартного пакету
“MikrosoftOffice 200”. Обчислювали середні значення по кожному з
показників, що вивчались, стандартні відхилення та похибки.
Достовірність різниці значення між незалежними величинами визначали за
допомогою t-критерія Ст’юдента, між залежними величинами – за допомогою
критерія Вілкоксона; для об’єктивного судження про ступінь вірогідності
отриманих результатів дослідження застосовували варіаційно-статистичний
метод. Для визначення сили зв’язку між величинами використовували
кореляційний аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення.

Всі обстежені хворі жінки були розділені на клінічні групи в залежності
від методів лікування:

– І (основна) група – до якої входили 64 хворих жінок, яким
застосовували розроблену нами методику лікування ускладненого
сечостатевого хламідіозу, яка включала поєднання поліензимного препарату
– вобензим і антибіотика – доксициклін, а також гепатопротектора –
дарсіл і місцевого використання – гравагіну;

– ІІ (додаткова) група, у якій хворі отримували лікування з
використанням тільки традиційної терапії (ТТ) (64 хворих);

Клінічні групи (І і ІІ) обстежених хворих жінок були однаковими.

– Контрольна група (КГ), яка включала 25 практично здорових жінок.

Клініко-лабораторне обстеження проводилось до лікування (1-2-й день
звернення) та після курсу лікування (30-й день). Діагноз хламідіозу
виставлявся на підставі типового клінічного симптомокомплексу,
тривалості захворювання не менше шести місяців, позитивних результатів
лабораторного дослідження, зокрема методу прямої імунофлюоресценції,
методу імуноферментного аналізу та цитологічного за Романовським –
Гімзе. З метою стандартизації збору анамнестичних даних, скарг хворого,
об’єктивного обстеження та лабораторних даних складено карту обстеження
хворої.

Серед обстежених хворих жінок домінувала група із хламідіозом, до складу
якої входило 100 осіб, що склало 78,12% та вікова група 21-30 років, яка
складалася із 92 (71,87 %) пацієнтів. Із загостренням хронічного
перебігу було 94 (73,44%) та із фазою ремісії – 34 (26,56%) жінки.
Найбільша тривалість хронічного запального процесу становила 2 роки і
більше та була у 72 (56,25%) жінок.

При аналізі клінічних симптомів найчастіше мали місце гіперемія
цервікального каналу шийки матки у 98,44% випадків, та у всіх обстежених
хворих жінок були виділення із геніталій, зокрема, у 64,06% – скупі
слизисті виділення, а масивні слизисті – у 35,94% жінок. У більшої
половини (57,81%) обстежених жінок при огляді шийки матки у
гінекологічних дзеркалах спостерігаються ерозії навколо зовнішнього
отвору каналу шийки матки. На фоні гіперемії шийки матки у 41,41%
обстежених жінок спостерігався її набряк. Найрідше при обстеженні
зустрічались гіперемія піхви – у 20,31% жінок. Спостерігалась наявність
дизуричних явищ, при аналізі яких виявлено наступне: найчастішим
симптомом були поклики на сечопуск у 43,75% хворих, а також болючість
при сечопуску в 28,91% жінок і частий сечопуск – у 19,53% випадків. У
хворих жінок був наявний болевий синдром, серед якого були тягнучі болі
в низу живота у 67,97% випадків, а у 56,25% – тягнучі болі в ділянці
промежини. Інші симптоми розподілялись таким чином: свербіння промежини
у 43,75% жінок, відчуття печіння в ділянці промежини у 39,06% хворих та
періодична болючість у ділянці промежини у 14,84% випадків.

У 37,5% обстежених нами жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз
виявлено безпліддя. Серед них встановлено у 7,81% жінок було первинне
безпліддя, а вторинне – у 29,69% обстежених жінок. Іншим численним
ускладненням у 30,47% жінок виявлено викидні. Інші – розподілились у
наступному порядку: у 19,53% хворих жінок спостерігались хронічні
абдомінальні болі, у 12,5% – ектопічна вагітність. Структурний аналіз
ектопічної вагітності наступний: 8,59% жінок мали трубну вагітність і
3,91% – із яйниковою ектопічною вагітністю. Із черевностінковим видом –
хворих жінок не було.

Цікавим спостереженням при обстеженні хворих жінок на ускладнений
сечостатевий хламідіоз були розлади статевої функції у формі зниження
лібідо у 30,47% жінок, гіпо- аноргазмії – у 43,75%, болючості при
статевому акті у 22,66% та невротичні симптоми були у 43,75% обстежених
нами жінок.

Нами доведено, що у обстежених хворих жінок ускладненим сечостатевим
хламідіозом наявний запальний процес хламідійної етіології. Отже, ми
спостерігали достовірне збільшення в периферійній крові хворих жінок
кількості лейкоцитів, паличко-ядерних і сегменто-ядерних нейтрофілів,
лейкоцитарні індекси (ІНМ та ІЛМ), лімфоцитів та ШОЕ, а також достовірно
незначну різницю між кількістю моноцитів.

Визначали рівень антитіл (IgM, IgG) до Chl. trachomatis за методом ІФА:
із найбільшим відсотком були наступні результати виявлення IgM:
позитивний (32,81%), різкопозитивний (30,47%) та слабопозитивний
(22,66%). Інші – сумнівний (11,72%) та від’ємний (2,34%) мали незначний
відсоток; результати виявлення IgG були у наступній послідовності:
різкопозитивний – (7,03%), позитивний – (25,00%), слабопозитивний –
(22,66%), сумнівний – (31,25%), від’ємний – (14,06%).

У всіх обстежених хворих жінок виявлено за методом ПІФ антигени хламідій
(100%), у 100 (78,12%) осіб – тільки хламідій, у 14 (10,94%) – хламідії,
мікоплазми та уреаплазми, у 2 (1,56%) – хламідії та уреаплазми, а також
у 12 (9,38%) – хламідії та інші збудники сечостатевої інфекції.

При обстеженні хворих та осіб контрольної групи використовували
цитологічний метод за Романовським – Гімзе для виявлення морфологічних
структур в досліджуваному матеріалі (зішкріб із уретри і/або
цервікального каналу). Нами встановлено, що у 87 хворих жінок, які
становили 67,97% було виявлено позитивний результат дослідження, а в 41
(32,03%) жінки результат був негативним.

У хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз спостерігається
виражений дисбаланс імунної відповіді з боку Т-клітинного імунітету,
який проявляється у достовірному зниженні загальної кількості
Т-лімфоцитів (CD-3), ніж у донорів (р<0,001). Поряд із цим, у самій популяції Т-клітин хворих жінок спостерігається певний дисбаланс – кількість хелперних Т-лімфоцитів (CD-4) менша від аналогічного показника у практично здорових осіб (р<0,01), натомість, кількість цитотоксичних CD-8–клітин перевищує таку ж у донорів (р<0,001). Ця перевага CD-8 Т-лімфоцитів над хелперними (CD-4) у обстежених хворих жінок підтверджується і меншим значенням імунорегуляторного індексу у пацієнтів із ускладненим сечостатевим хламідіозом у порівнянні із групою контролю (р<0,001) відповідно. Проведений нами кореляційний аналіз рівнів CD-3 і CD-8 у сироватці крові обстежених хворих жінок до лікування показав, що між ними існує зворотній, середнього ступеня зв’язок (r= – 0,34), а між кількістю цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD-8) та рівнем протизапального цитокіну (IL-4) спостерігали прямий середнього ступеня зв’язок (r = 0,57). У сироватці крові хворих жінок із ускладненим сечостатевим хламідіозом в порівнянні із здоровими виявлено достовірно (р<0,001) знижений (1,52 рази) рівень IL-2, що свідчить про зниження IL-2 продукуючої здатності Т-хелперів та їх компенсаторних можливостей. Рівні IL-6 у пацієнтів у 3,35 рази, IL-4 у 1,55 рази та IL-3 у 1,14 рази вищі, ніж у контрольній групі. Даний дисбаланс може бути пов’язаний із напруженістю Т-клітинної ланки імунітету, активацією Т-хелперів 1 і 2 типів та може мати вплив на дозрівання Т-лімфоцитів, на проліферацію та фагоцитарну активність макрофагів. Для визначення сили зв’язку проводили кореляційний аналіз між деякими показниками Т-клітинного імунітету та цитокінів до лікування. При цьому виявлений прямий середнього ступеня зв’язок між IL-4 та IL-6 (r=0,42), а зворотній середнього ступеня – між CD-3 та IL-4 (r= – 0,47). Отже, ускладнений сечостатевий хламідіоз справедливо признають важливою проблемою міжнародної і національної служб охорони здоров’я. Тому проведено пошук медикаментозних середників, які б чинили вплив на різні ланки інфекційно–запального процесу. З цією метою нами розроблена оригінальна методика лікування хворих жінок із хронічно – рецидивуючим сечостатевим хламідіозом. Етіотропне лікування хворих жінок І-ї групи на хронічний рецидивуючий хламідіоз здійснювалось шляхом призначення Doxyciclini hydrochloridi по 0,1г всередину двічі на добу протягом 21 дня в поєднанні із Wobenzym по 5др. тричі на добу на протязі 7 днів, потім по 3др. тричі на добу протягом 20 днів за 30хв. до їди, запиваючи 200мл. теплої води. Прийом вобензиму починали із 2-го дня етіотропної терапії доксицикліном. За тиждень до початку розробленої нами терапії хворим жінкам рекомендували використовувати “Darsil” по 1таб. тричі на добу, всередину протягом 30 днів. Місцева терапія проводилась за допомогою вагінальних свічок ”Гравагін”. По 1 супозиторію один раз в добу на ніч, щоденно, протягом 10 днів. Хворі групи порівняння (ІІ група) були ліковані традиційною терапією, згідно чинних методичних рекомендацій, які включали: антибіотик – Doxyciclini hydrochloridi по 0,1г двічі на добу, всередину на протязі 14 днів; гепатопротектор – “Darsil” по 1табл. тричі на добу, всередину за тиждень до антибіотикотерапії та закінчуючи через тиждень після вживання антибіотиків; імуностимулятор – T-rae rhіzomatis cum radicibus Echinaceae purpureае recentium по 15крап. 3 рази в добу, всередину на протязі 1 міс.; комплекс вітамінотерапії включав Aevit – по 1капс. двічі на добу, всередину, на протязі одного місяця та Complevit – по 1капс. двічі на добу, всередину, 1 місяць. Із наших спостережень відмічено, що лікування хворих в І групі позитивно впливало на динаміку клінічних симптомів у обстежених жінок. Проведено аналіз щодо клінічної ефективності лікування жінок І і ІІ груп. Всі хворі перенесли лікування за нашою методикою добре. Високий відсоток 90,63% (58) хворих жінок був після лікування в стані стійкого клінічного одужання в І-ій групі спостереження, в той час як при традиційному лікуванні (ІІ група) із повним зникненням клінічних проявів хвороби було 76,56% (49) жінок. Варто відмітити, що із значним покращенням після лікування в І-ій групі було 2 (3,12%) жінки, проти 5 (7,81%) у групі порівняння. Незначна ефективність лікування у жінок у І і ІІ групах розподілилась наступним чином: після лікування в І-ій групі із незначним покращенням клінічних проявів була тільки 1 (1,56%) жінка, а незначне покращення клінічних проявів після лікування в ІІ-ій групі було у 4 жінок (6,25%). Нажаль, після проведеного лікування І та ІІ груп був незначний відсоток жінок у яких не було змін клінічної симптоматики. Зокрема, після застосування нашої методики відсутня ефективність була у 3 (4,69%) жінок, а після проведеної традиційної терапії – у 6 жінок (9,38%). Тому даним жінкам призначений додатковий курс лікування. , o Z ” d ? I th , X o o ¦ ? ??????¤?????ними показниками після лікування в І і ІІ групах. Різниця кількості лейкоцитів при порівнянні після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольної групи (практично здорових осіб) ((6,68±0,13)х109/л та (8,60±0,61)мм/год) була із однаковою достовірністю p3<0,001. В той час, різниця аналогічного порівняння показника ШОЕ була із достовірністю p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Достовірні та недостовірні зміни відбулися після лікування за нашою методикою та ТТ з боку показників лейкограми у хворих жінок ускладненим сечостатевим хламідіозом. Так, до лікування кількість лімфоцитів та паличко-ядерних і сегменто-ядерних нейтрофілів (лімфоцити-((27,75±0,28)% – Ігр. і (27,83±0,2)% – ІІгр.; паличко-ядерні-(8,00±0,18)% – Ігр. і (8,16±0,15)% – ІІгр.; сегменто-ядерні-(80,05±0,89)% – Ігр. і (80,70±0,84)% – Ігр.) була значно достовірно (p1<0,001) більша ніж після лікування за нашою методикою (Ігр.) (лімфоцити-(24,94±0,25)%, паличко-ядерні-(3,81±0,09)%, сегменто-ядерні-(62,16±0,53)%). Аналогічна достовірна (p1<0,001) різниця була між показниками нейтрофілів до і після лікування ТТ (ІІгр.) (лімфоцити-(27,39±0,28)%, паличко-ядерні-(5,36±0,1)%, сегменто-ядерні-(71,78±0,63)%). Виявлена недостовірна (p1>0,05) різниця між кількістю моноцитів в обох групах
після лікування ((6,88±0,17)% – Ігр. і (6,30±0,21)% – ІІгр.), а також
між кількістю лімфоцитів до і після лікування ТТ. При порівнянні
показників лейкограми після лікування за нашою методикою і ТТ виявлена
достовірна (p2<0,001) різниця між всіма показниками, крім кількості моноцитів, різниця яких була із достовірністю p2<0,05. При порівнянні різниця показників лейкограми після лікування в І і ІІ групах та контрольної групи (лімфоцити – (23,52±0,6)%, паличко-ядерні – (2,76±0,13)%, сегменто-ядерні – (60,80±0,92)%) була із різною достовірністю. Так, при порівнянні І-ої і КГ різниця показників була: лімфоцитів – p3<0,05, моноцитів – p3>0,05, паличко-ядерних нейтрофілів –
p3<0,001 та сегменто-ядерних нейтрофілів p3>0,05. Поряд із цим, при
порівнянні показників лейкограми після лікування в ІІ групі та КГ було
встановлено однакову достовірну (p3<0,001) різницю між наступними показниками: лімфоцитами та паличко-ядерними і сегменто-ядерними нейтрофілами. Різниця між моноцитами була із достовірністю p3<0,01. Відмічена динаміка показників лейкоцитарних індексів у хворих жінок із ускладненим сечостатевим хламідіозом після лікування. Із достовірністю p1<0,001 ІНМ та ІЛМ були вищі до лікування ((15,52±073 та 4,88±0,23) – Ігр. відповідно і (15,04±0,67 та 4,67±0,19) – ІІгр. відповідно) у порівнянні із аналогічними показниками після лікування за нашою методикою (9,99±0,27 та 3,78±0,1 відповідно). В той час різниця даних показників до і після проведеної ТТ (13,35±0,56 та 4,75±021 відповідно) була недостовірна (p1>0,05). Нами спостерігалась достовірна (p2<0,001) різниця між даними показниками після лікування в І і ІІ групах. Різниця кількості даних лейкоцитарних індексів після лікування за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб) (9,11±0,48 та 3,45±0,26 відповідно) була із однаковою недостовірністю p3>0,05. В той
час, різниця аналогічних показників при порівнянні після лікування ТТ і
КГ були із достовірністю p3<0,001 відповідно. Після лікування жінок І і ІІ груп, проводилось обстеження жінок за методом ПІФ. Отже, із позитивним результатом дослідження у І групі було 6 (9,38%) жінок, а в ІІ групі – 10 (15,63%) хворих жінок. При обстеженні до лікування цитоплазматичні включення хламідій виявляли у всіх жінок І і ІІ груп. При дослідженні антитіл (IgM) були відсутні хворі із різкопозитивним результатом IgM після лікування в обох групах. Зменшилась кількість жінок із позитивними результатами до 12,50% – після лікування за нашою методикою і до 21,87% – після ТТ. Після проведеної терапії за нашою методикою кількість слабопозитивних результатів зменшилась до 15,63%, а сумнівних – збільшилась до 26,56%. В той час, після проведеної ТТ збільшилась кількість слабопозитивних і сумнівних результатів до 39,06% і 32,81% відповідно. Із від’ємним результатом кількість жінок зростала після лікування за нашою методикою та проведеної ТТ до 45,31% і 6,25% відповідно. При дослідженні антитіл (IgG) виявлена динаміка результатів після лікування в обох групах. Так, зменшилась кількість жінок після лікування за нашою методикою та ТТ із позитивним результатом до 6,25% і 17,19% відповідно. Після лікування за нашою методикою були відсутні хворі із різкопозитивним результатом IgG, тоді коли після ТТ було 3,12%. Кількість слабопозитивних результатів після лікування за нашою методикою зменшилась до 17,19%, а сумнівних – збільшилась до 40,62%. В той час, коли після проведеної ТТ збільшилась кількість слабопозитивних результатів до 31,25%, а сумнівних – зменшилась до 25,00%. Із від’ємним результатом кількість жінок зростала після проведення лікування за нашою методикою та ТТ до 35,94% і 23,44% відповідно. При лабораторному обстеженні жінок цитологічним методом за Романовським-Гімзе після лікування позитивний результат дослідження був у 4,69% жінок І-ї групи і в 9,47% жінок ІІ-ї групи. В той час, негативний результат у І і ІІ групі був у 95,31% і 58 90,53% жінок відповідно. Наявна динаміка серед деяких показників Т-клітинної ланки імунітету із різною достовірністю чи недостовірністю. Так, кількість загальних Т-лімфоцитів (CD-3) була із однаковою достовірністю (p1<0,001) вища після лікування за нашою методикою (Ігр.) ((60,52±0,57)%) та ТТ (ІІгр.) ((54,02±0,45)%) у порівнянні із даним показником до лікування ((42,97±0,65)% – Ігр. та (41,36±0,57)% – ІІгр.). Різниця даного показника після лікування в І і ІІ групах була із достовірністю p2<0,05. Спостерігалася достовірна різниця показника CD-3 після лікування за нашою методикою (p3<0,01) і ТТ (p3<0,001) та контрольною групою ((68,64±0,22)%). В той час, кількість CD-4 була достовірно вища (p1<0,01) після лікування за нашою методикою ((41,58±0,83)%) та після ТТ ((40,13±0,25)%) (p1<0,05) у порівнянні Т-хелперами до лікування ((38,63±0,36)% – Ігр. та (39,36±0,30)% – ІІгр.). Різниця даного показника після лікування в І і ІІ групах була не достовірна (p2>0,05).
Різниця кількості Т-лімфоцитів із хелперною активністю після лікування
за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб)
((43,71±0,26)%) була із достовірністю p3<0,05. В той час, різниця аналогічного показника при порівнянні після лікування ТТ і КГ була із достовірністю p3<0,001. Різниця цитотоксичних Т-лімфоцитів була достовірно нижча після лікування за нашою методикою ((29,30±0,35)%) (p1<0,001) та після ТТ ((32,38±0,61)%) (p1<0,01) ніж до лікування ((34,98±0,42)% – Ігр. та (34,77±0,38)% – ІІгр.). Різниця кількості CD-8 після лікування в І і ІІ групах була із достовірністю p2<0,001. Різниця кількості цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD-8) при порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою ((31,80±0,21)%) була p3<0,001 та p3>0,05 відповідно.

Показник імунорегуляторного індексу (CD-4/CD-8) був достовірно
(p1<0,001) нижчий до лікування (1,11±0,02 – Ігр. та 1,15±0,02 – ІІгр.) у порівнянні із аналогічним показником після лікування за нашою методикою (1,43±0,03) та ТТ (1,27±0,03). При порівнянні показника імунорегуляторного індексу у обстежених нами хворих жінок І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця показника CD-4/CD-8 при порівнянні після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою (1,38±0,01) була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Для визначення сили зв’язку проводили кореляційний аналіз між деякими показниками Т-клітинного імунітету після лікування за нашою методикою. При цьому виявлений прямий середнього ступеня зв’язок між CD-3 і CD-4 (r=0,64) та CD-3 і CD-4/CD-8 (r=0,55). Цитокіни – медіатори міжклітинних взаємодій. Одним із видів цитокінів, які нами вивчалися є інтерлейкіни, зокрема IL-2, IL-3, IL-4 та IL-6. Так, спостерігалось достовірне (p1<0,001) збільшення рівня IL-2 після лікування за нашою методикою (Ігр.) ((151,31±0,55)пг/мл) та ТТ (ІІгр.) ((122,63±1,28)пг/мл) ніж до лікування ((101,76±0,54)пг/мл – Ігр. та (102,27±0,55)пг/мл – ІІгр.). При порівнянні рівнів даного цитокіну у жінок І і ІІ груп після проведеного лікування встановлено достовірну різницю (p2<0,001). Різниця рівнів даного прозапального цитокіну при порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою ((154,83±2,36)пг/мл) була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Рівень IL-3 в сироватці крові хворих жінок після лікування за нашою методикою ((35,52±0,39)пг/мл) був нижчий із достовірністю p1<0,001, а після ТТ ((38,41±0,5)пг/мл) – із достовірністю p1<0,01 ніж до лікування ((41,07±0,38)пг/мл – Ігр. та (40,34±0,36)пг/мл – ІІгр.). При порівнянні рівнів даного цитокіну у жінок І і ІІ груп після проведеного лікування встановлено достовірну різницю (p2<0,001). Різниця рівнів IL-3 при порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою ((35,24±0,55)пг/мл) була різною: недостовірна – p3>0,05 та достовірна – p3<0,001 відповідно. Різниця рівня протизапального цитокіну (IL-4) після лікування за нашою методикою ((37,15±0,28)пг/мл) і ТТ (47,77±0,81)пг/мл) була однаково достовірно (p1<0,001) нижча у порівнянні із аналогічним показником до лікування ((50,68±0,65)пг/мл – Ігр. та (52,33±0,61)пг/мл – ІІгр.). При порівнянні рівнів даного цитокіну у жінок І і ІІ груп після проведеного лікування встановлено достовірну різницю (p2<0,001). Спостерігалася однакова достовірна (p3<0,001) різниця при порівнянні показника IL-4 після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою (КГ) ((32,39±0,29)пг/мл). При дослідженні у обстежених жінок рівень IL-6 до лікування ((39,96±0,4)пг/мл – Ігр. та (40,82±0,42)пг/мл – ІІгр.) був вищий із однаковою достовірністю (p1<0,001) за аналогічний показник після лікування хворих жінок в І ((29,84±0,59)пг/мл) і ІІ ((35,23±0,61)пг/мл) групах. При порівнянні рівнів даного цитокіну у жінок І і ІІ груп після проведеного лікування встановлено достовірну різницю (p2<0,001). При статистичному порівнянні рівня прозапального цитокіну (IL-6) після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою (КГ) ((11,99±0,26)пг/мл) спостерігалася однакова достовірна (p3<0,001) різниця. Слід відмітити, що p1 – різниця показника у порівнянні до і після лікування в І і ІІ групах, p2 – різниця показника після лікування за нашою методикою та ТТ, p3 – різниця показника після лікування в І і ІІ групах та контрольної групи. Нами проведений кореляційний аналіз між рівнями IL-2 та IL-3 після лікування за нашою методикою, який показав, що між даними цитокінами існує зворотній середнього ступеня зв’язок (r= – 0,3). Вивчення віддалених результатів лікування проводилось в терміни: 3 місяці, 6 місяців та 1 рік. Вони оцінювалися на основі суб’єктивних та об’єктивних ознак захворювання (наявність або відсутність болів, виділень і контрольних лабораторних обстежень). Через 3 місяці обстежено 29 хворих, рецидиви відмічено у 3 пацієнтів. Через 6 місяців рецидиви спостерігались у 2 із 19 обстежених, а через 1 рік із 19 обстежених рецидив виявлений у 1 жінки. Слід підкреслити, що після нашої комплексної терапії серед 10 жінок із первинним безпліддям вагітність наступила у 3 жінок, а серед 38 – із вторинним безпліддям – у 6 жінок. Статева функція у обстежених жінок після лікування за нашою методикою у більшості жінок відновилась. ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз на підставі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу даного захворювання та використання в комплексній терапії поліензимного препарату – вобензим та антибіотика – доксициклін; 1. У 128 хворих жінок на хронічний рецидивуючий хламідіоз, які знаходились під нашим спостереженням виявлено: безпліддя у 48 (37,5%), викидні – у 39 (30,47%), ектопічну вагітність – у 16 (12,5%), хронічні абдомінальні болі – у 25 (19,53%), зниження лібідо – у 39 (30,47%) жінок. У всіх обстежених хворих жінок спостерігався виражений дисбаланс імунної відповіді з боку клітинного імунітету, що виражався у достовірному (p<0,001) зниженні загальної кількості Т-лімфоцитарної популяції (CD-3 (42,79±0,56)%) в основному за рахунок Т-хелперної (CD-4 (39,52±0,36)%) субпопуляції із одночасним зростанням кількості Т-лімфоцитів із цитотоксичною активністю (CD-8 (34,71±0,42)%) і відповідно зниженням Т-хелперно-супресорного індексу (CD-4/CD-8 (1,15±0,02)). Ці дані пояснюють виникнення гіперергічних спотворених реакцій з боку клітинної ланки імунітету у відповідь на появу антигенної стимуляції у обстежених пацієнтів; 2. У сироватці крові хворих жінок із ускладненим сечостатевим хламідіозом в порівнянні із здоровими виявлено знижений у 1,52 рази рівень IL-2 ((102,08±0,48)пг/мл), що може вказувати про порушення продукції цитокінів, внаслідок чого порушується проліферація і диференціація Т-лімфоцитів та мікробоцидна і цитотоксична активність моноцитів. Рівень IL-6 ((40,21±0,4)пг/мл) у пацієнтів у 3,35 рази вищий, ніж у контрольній групі, який може свідчити про посилення проліферації і диференціювання В-лімфоцитів, підвищений синтез і секрецію імуноглобулінів та проліферацію і диференціювання Тcyt-лімфоцитів. У хворих жінок підвищення рівня протизапального цитокіну IL-4 ((50,3±0,71)пг/мл) у 1,55 рази у порівнянні із донорами може вказувати про вираженість запального процесу та посилення диференціювання цитотоксичних Т-лімфоцитів і гуморальну імунну відповідь опосередкованою участю ТН-2-лімфоцитів. Оскільки, IL-3 ((40,04±0,36)пг/мл) має вплив на дозрівання Т-лімфоцитів, на проліферацію та фагоцитарну активність макрафогів, незначне збільшення його рівня в сироватці крові хворих жінок із хламідійною інфекцією у 1,14 рази пов’язаного із напруженістю Т-клітинної ланки імунітету, активацією Т-хелперів 1 і 2 типів та може мати вплив на дозрівання Т-лімфоцитів, на проліферацію та фагоцитарну активність макрофагів. 3. Розроблено оригінальний метод комплексного лікування жінок хворих на хронічний рецидивуючий сечостатевий хламідіоз доксицикліном по 0,1г (1капс.) всередину двічі на добу протягом 21 дня у поєднанні із вобензимом по 5 драже тричі на добу на протязі 7 днів, потім по 3 драже тричі на добу протягом 20 днів (починаючи із 2-го дня етіотропної терапії доксицикліном) та гепатопротектором – дарсілом по 1табл. тричі на добу, всередину протягом 30 діб (починаючи за тиждень до початку лікування), а також місцевою терапією “Гравагіном” у вагінальних супозиторіях по 1 свічці один раз в добу на ніч, в піхву, щоденно протягом 10 діб; 4. Впровадження розробленого методу в практику лікарських закладів дозволяє добитися клінічного одужання у 90,63%, а етіологічного – у 95,31% жінок. При вивченні віддалених результатів через 3 міс. у 29 обстежених хворих рецидиви відмічені у 3 пацієнтів; через 6 міс. – у 2 із 19 обстежених, а через рік у однієї жінки (із 19 обстежених). Даним жінкам із рецидивами призначено додатковий курс лікування. Розроблений нами метод лікування жінок із ускладненою сечостатевою хламідійною інфекцією сприяє скороченню термінів нормалізації клінічних ознак, термінів санації організму від хламідій, а також нормалізації клітинної ланки імунологічної резистентності організму та показників деяких цитокінів. Він безпечний у використанні, доступний для широкого впровадження в практику. Перевагою розробленого методу лікування хворих жінок на хламідіоз є можливість його використання в амбулаторних умовах. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Мельник О.П. Стан субпопуляцій Т-клітинного імунітету у жінок із ускладненим сечостатевим хламідіозом //Дерматовенерологія, косметологія, сексопатологія. – 2004.– № 1-2 (7). – ст. 70–73. 2. Мельник О.П. Клінічна ефективність лікування хворих жінок на хронічний рецидивуючий сечостатевий хламідіоз //Журнал дерматовенерології і косметології ім. Н.А. Торсуєва. – 2004. – № 1-2 (8). – ст. 82–90. 3. Мельник О.П. Ускладнення сечостатевого хламідіозу у жінок //Журнал дерматології та венерології. – 2004. – № 3 (25). – ст. 54–58. 4. Мельник О.П. Функціональна активність Т-хелперів 1 і 2 типів (інтерлейкінів) при хронічному сечостатевому хламідіозі //Журнал дерматології та венерології. – 2004. – № 2 (24). – ст. 53-58. 5. Мельник О.П. Клініко – імунологічна ефективність доксицикліну у поєднанні із вобензимом в комплексному лікуванні жінок із ускладненим сечостатевим хламідіозом //Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2004. – № 2, червень. – ст. 73-77. 6. Мельник О.П. Клініко – епідеміологічні особливості сечостатевої хламідійної інфекції у жінок //Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2004. – № 3, вересень. – ст. 84-88. 7. Мельник О.П. Хламідія – основний чинник розвитку хронічного інфекційно – запального процесу у хворих жінок із ускладненим сечостатевим хламідіозом //Галицький лікарський вісник. – 2004, Т.12. – №3. – ст. 64-67. 8. Мельник О.П. Імунний статус у хворих на урогенітальний хламідіоз та мікоплазмоз //Галицький лікарський вісник. – 2003, Т.10. – №1. – ст. 79-80. 9. Мельник О.П., Мосюрчак О.В. Сучасний погляд на проблему лікування сечостатевого хламідіозу //Галицький лікарський вісник. – 2004, Т. 11 – №2. – ст. 149–153. 10. Буянова О.В., Денисенко О.Є., Буянов О.В., Кухта О.П. Флуренізид у комплексному лікуванні урогенитального хламідіозу у жінок //Галицький лікарський вісник. – 2001, Т.8. – №2. – ст. 83-84. 11. Буянова О.В., Гринюк С.М., Хімейчук Л.О., Кухта О.П., Денисенко О.Є., Кравчук Ж.П. Флуренізид та флумексид в комплексному лікуванні розповсюдженого псоріазу, атопічного дерматиту та урогенитального хламідіозу //Галицький лікарський вісник. – 2001, Т.8. – №4. – ст. 20-23. 12. Мельник О.П. Інтерлейкіни – високоінформативні маркери активності запального процесу жіночих внутрішніх статевих органів при хламідійній інфекції //Матеріали наукової конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю. – Вінниця: Нова книга. – 2004. – ст. 190-191. 13. Мельник О.П. Стан субпопуляцій Т-клітинного імунітету у жінок із хронічним сечостатевим хламідіозом //Матеріали всеукраїнської науково – практичної конференції студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології”. – Донецьк: 2004. – ст. 179-180. 14. Буянова О.В., Чмут В.Г., Кухта О.П., Гавриш Ж.П. Актуальні аспекти лікування урогенитального хламідіозу та мікоплазмозу //Матеріали всеукраїнської науково – практичної конференції “Косметологія – складова дерматології”. – Київ: 2003. – ст. 7. 15. Мельник О.П. Аналіз деяких показників імунного статусу та цитокінів при хламідіозі та мікоплазмозі //Матеріали VІІ міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. – Тернопіль: 2003. – ст. 124. 16. Буянова О.В., Мельник О.П., Гавриш Ж.П. Сучасні підходи до комплексного лікування хламідіозу та мікоплазмозу //Збірник робіт науково – практичної конференції “Актуальные вопросы дерматовенерологии и косметологии”. – Одесса: 2003. – ст. 17-18. 17. Мельник О.П. Динаміка деяких показників Т-клітинного імунітету та цитокінів при застосуванні флуренізиду і вобензиму у хворих на урогенітальний хламідіоз і мікоплазмоз //Тези 58 науково – практичної конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з міжнародною участю “Актуальні проблеми сучасної медицини”. – Київ: 2003. – ст. 22. 18. Мельник О.П. Вдосконалений метод комплексного лікування ускладненого сечостатевого хламідіозу у жінок //Інформаційний листок. УКРМЕДПАТЕНТІНФОРМ, 2004. – № 188, 4с. 19. Буянова О.В., Мельник О.П. Спосіб лікування сечостатевого хламідіозу //Заява №20040503474 від 11.05.2004р. на видачу деклараційного патенту України на винахід. 20. Мельник О.П. Удосконалена методика діагностики та лікування хронічної рецидивуючої хламідійної інфекції у жінок //Інформаційний листок про передовий виробничо – технічний досвід, № 20 – 04 (РДАСНТІ 76.29.48) – Івано – Франківськ: ЦНТЕІ, 2004. 21. Мельник О.П. Стан Т-хелперів 1 і 2 типів (інтерлейкінів) при ускладненому сечостатевому хламідіозі у жінок //Інформаційний листок про передовий виробничо – технічний досвід, № 21 – 04 (РДАСНТІ 76.29.48) – Івано – Франківськ: ЦНТЕІ, 2004. 22. Мельник О.П. Спосіб лікування хронічної рецидивуючої хламідійної інфекції сечостатевих органів у жінок фертильного віку в амбулаторних умовах. /Раціоналізаторська пропозиція № 5/2511 від 24.06.04р. (м.Івано-Франківськ – ІФДМА). АНОТАЦІЯ Мельник О.П. Комплексне лікування ускладненого сечостатевого хламідіозу у жінок доксицикліном у поєднанні із вобензимом. Дисертаційна робота на правах рукопису та на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Спеціальність 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. Інститут дерматології та венерології АМН України м. Харків, 2005р. Дисертація присвячена вивченню механізму виникнення запальних та імунних змін у жінок із ускладненим сечостатевим хламідіозом (УССХ) та їх динаміки при використанні у комплексному лікуванні доксицикліном у поєднанні із вобензимом. Метою дисертаційного дослідження стало підвищення ефективності лікування хворих жінок на УССХ на основі вивчення імунного статусу, клініко-патогенетичних особливостей перебігу, розробки та впровадження патогенетично обгрунтованих методів терапії. При вивченні статистично достовірної вибірки пацієнток встановлено, що у хворих жінок наявний запальний процес хламідійної етіології. Аналізувалися наступні показники: інфекційно – запального процесу (кількість лейкоцитів, ШОЕ, деякі показники лейкограми, лейкоцитарні індекси (ІНЛ, ІЛМ)), Т-клітинного імунітету (кількість загальних Т-лімфоцитів (CD-3), Т-хелперів (CD-4) та Т-лімфоцитів із цитотоксичною активністю (CD-8)), а також рівні деяких цитокінів: IL-2, IL -3, IL-4, IL-6. У всіх обстежених хворих жінок із УССХ спостерігався виражений дисбаланс імунної відповіді з боку Т-клітинного імунітету, що виражався у достовірному зниженні загальної кількості Т-лімфоцитарної популяції (CD-3) в основному за рахунок Т-хелперної (CD-4) субпопуляції із одночасним зростанням кількості Т-лимфоцитів із цитотоксичною активністю (CD-8) і відповідно зниженням Т-хелперно-супресорного індексу (CD-4/CD-8). При дослідженні деяких показників цитокінів у сироватці крові хворих жінок в порівнянні із практично здоровими виявлено: знижений у 1,52 рази рівень IL-2. Рівень IL-6 у пацієнтів у 3,35 рази вищий, ніж у контрольній групі, а також IL-4 у 1,55 рази та IL-3 у 1,14 рази. Даний дисбаланс може бути пов’язаний із напруженістю Т-клітинної ланки імунітету, активацією Т-хелперів 1 і 2 типів та може мати вплив на дозрівання Т-лімфоцитів, на проліферацію та фагоцитарну активність макрофагів. Проведені дослідження стали основою для розроблення вдосконаленого методу комплексного етіопатогенетичного лікування хворих жінок із УССХ. Розроблений та апробований метод комплексного лікування УССХ у жінок вітчизняним антихламідійним антибіотиком – доксицикліном у поєднанні із поліензимним препаратом – вобензимом Ключові слова: ускладнений сечостатевий хламідіоз (УССХ) у жінок, поліморфізм клінічної симптоматики, показники запального процесу хламідійної етіології, виражений дисбаланс Т-клітинної ланки імунітету та цитокінів (IL-2, IL -3, IL-4, IL-6), етіопатогенетичне лікування, антихлімідійний антибіотик – доксициклін, поліензимний препарат – вобензим. АННОТАЦИЯ Мельник О.П. Комплексное лечение осложнённого мочеполового хламидиоза у женщин доксициклином у сочетании из вобензимом. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20. – кожные и венерические болезни. – Институт дерматологии и венерологии АМН Украины, Харьков, 2005. Диссертация посвящена изучению механизма возникновения воспалительных и иммунологических изменений у женщин с осложненным мочеполовым хламидиозом (ОМПХ), а также их динамики при использовании в комплексном лечении доксициклина в сочетании из вобензимом. У всех обследованных больных женщин из ОМПХ наблюдался выраженный дисбаланс иммунного ответа со стороны клеточного иммунитета, который выражался в достоверном уменьшении общего количества Т-лимфоцитарной популяции (CD-3) в основном за счёт Т-хелперной (CD-4) субпопуляции с одновременным возрастанием количества Т-лимфоцитов с цитотоксической активностью и соответственно снижением Т-хелперно-супрессорного индекса (CD-4/CD-8). При исследовании некоторых показателей цитокинов у сыворотке крови больных женщин в сравнении с практически здоровыми выявлен сниженный в 1,52 раза уровень IL-2, в то время как уровни IL-3 в 1,14 раза, IL-4 в 1,55 раза, а также IL-6 в 3,35 раза были повышенными. Внедрение разработанного метода лечения женщин с ОМПХ в практику лечебных учреждений разрешает добиться клинического излечения у 90,63%, а этиологического – у 95,31% женщин. Ключевые слова: осложненный мочеполовой хламидиоз (ОМПХ) у женщин, полиморфизм клинической симптоматики, показатели воспалительного процесса хламидийной этиологии, выраженный дисбаланс Т-клеточного звена иммунитета и цитокинов (IL-2, IL -3, IL-4, IL-6), этиопатогенетическое лечение, антихламидийный антибиотик – доксициклин, полиэнзимный препарат – вобензим. S U M M A R Y Melnyk O.P. Complex treatment of complicated urogenital chlamydiosis with doxyciclini in combination with wobenzym in females. – Manuscript. Thesis for a Candidate of medical sciences degree by speciality 14.01.20 – skin and venereal diseases.- Institute of dermatology and venereology of the Academy of medical sciences of Ukraine, Kharkiv, 2005. The dissertation deals with the study of the mechanism of inflammatory and immune changes development and their dynamics in females with complicated urogenital chlamydiosis in the process of complex treatment including doxyciclini combined with wobenzym. The aim of the investigation was to improve the treatment the efficiency of females with complicated urogenital chlamydiosis (CUGCh) on the basis of the study of their immune status, clinicopathogenetic features of the course of the disease as well as development and introduction of patogenetically substantiated methods of therapy into medical practice. 128 patients with CUGCh and 25 practically healthy women were enrolled in the study. When studding statistics of selected patients it was established that the females had obvious inflammatory process of chlamydial etiology. The following indexes were analyzed: those of the inflammatory process (the number of leukocytes, ESR, some data of the leukogram, leukocytic indexes), those of T-cellular immunity (the number of general T-lymphocytes (CD-3), T-helpers (CD-4) and T- lymphocytes with cytotoxicity activity (CD-8)), as well the levels of some cytokines: IL-2, IL-3, IL-4, IL-6. Clinical, laboratory and immunologic investigations have shown, that the application of our method for the treatment of women with CUGCh makes it possible to reduce the time of bringing the clinical manifestations of the disease to normal and to shorten the period of the organism sanitation from Chlamydia as well as to normalize the cellular link of the body immune resistance and cytokine indexes. It is safe and applicable in medical practice, its advantage is in the possibility to use it in out – patient departments. Key words: complicated urogenital chlamydiosis of females, polymorphism of clinical symptoms inflammatory process indexes of chlamydial etiology, expressed imbalance of the immunity T- cellular link and cytokines (IL-2, IL-3, IL-4, IL-6), etiopathogenetic treatment, antichlamydial antibiotic – doxycycline, polyenzymatic preparation – wobenzym. PAGE \* Arabic 22

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *