.

Комплексне лікування гіпотонічних станів у осіб молодого та середнього віку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
118 2413
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика

Кошель Тетяна Валеріївна

УДК 616.127-002;
616-002.77-036.12; 615.814.1

Комплексне лікування гіпотонічних станів у осіб молодого та середнього
віку

14.01.15 – нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі неврології і рефлексотерапії Київської
медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, в
Київській обласній клінічній лікарні МОЗ України

Науковий керівник: член-кореспондент АМН
України,

доктор
медичних наук, професор

Мачерет
Євгенія Леонідівна,

Київська
медична академія

післядипломної освіти освіти

ім. П.Л.
Шупика МОЗ України,

кафедра
неврології і рефлексотерапії,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Зозуля Іван Савович, Київська медична
академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра
медицини невідкладних станів, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Шевага Володимир Миколайович, кафедра
нервових хвороб Львівського національного медичного університету ім.
Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри

Провідна установа:

Інститут геронтології АМН України, відділ судинної патології головного
мозку (м. Київ)

Захист відбудеться 26.01.2005 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 при Київській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112 м. Київ-112,
вул. Дорогожицька, 9, ауд. № 3).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної
академії

академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (04112 м. Київ-112, вул.
Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий 24.12.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Усатенко О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпотензія, за класифікацією МКХ-Х,
належить до першого розділу: “Захворювання і патологічні стани, які
призводять до порушень кровообігу мозку”.

Серцево-судинні захворювання за показниками інвалідизації та смертності
населення України займають одне з перших місць — частота їх розвитку
досягає 56,5% (Камчатнов П.Р., 2000; Менделевич В.Д., Соловьева С.Л.,
2002; Красиленко О. П., 2003), тому значний інтерес становить вивчення
факторів ризику виникнення цереброваскулярної патології.

На сучасному етапі розвитку медицини найбільш дослідженою причиною
розвитку судинних захворювань головного мозку є артеріальна гіпертензія.
Увага до зниженого артеріального тиску значно менша.

За даними статистики, протягом останніх 15 років частота виникнення
гіпотонічних станів (ГС) неухильно зростає (від 3,7% до 41%), особливо в
осіб молодого віку (Верткин А.Л., Силина Е.Г., 1997; Вейн А.М., Окнин
В.Ю., Хаспекова Н.Б., Федотова А.В., 1998), що підвищує ризик розвитку
цереброваскулярних захворювань. Разом з тим, у сучасній літературі
досить обмежені дані про ГС, їх своєчасну діагностику, лікування.

Практично всі методи медикаментозного лікування мають протипоказання та
побічні дії, а в деяких випадках взагалі не можуть застосовуватися через
індивідуальну непереносимість складових ліків. Існуючі схеми
медикаментозної терапії недостатньо оптимальні та ефективні в лікуванні
пацієнтів з ГС.

Разом з тим, немедикаментозні методи лікування мають головні переваги,
а саме: відсутність побічних та алергічних реакцій, висока ефективність,
технічна простота.

Значний інтерес має можливість застосування методів акупунктури в
комплексній терапії з приводу ГС, що забезпечує високу ефективність без
використання лікарських препаратів чи їх призначення у нижчих дозах.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами.

Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри
неврології і рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. Номер державної реєстрації: РК №
0198U009049 “Нетрадиційні методи лікування при захворюваннях нервової
системи”.

Мета та завдання дослідження. Оцінка клінічної ефективності
голкорефлексотерапії та лазеропунктури в комплексному лікуванні хворих з
ГС. Патогенетичне обґрунтування індивідуальних схем лікування хворих з
ГС, що включає голкорефлексотерапію і лазеропунктуру.

Завдання дослідження:

1. Дослідити основні клініко-неврологічні показники та дані
вегетативного статусу хворих з ГС відповідно віку.

2. З’ясувати особливості стану церебральної гемодинаміки та
біоелектричної активності головного мозку у пацієнтів з ГС.

3. Оцінити особливості психологічного статусу хворих з ГС.

4. На основі виявлених закономірностей розробити терапевтичні комплекси
з використанням методів рефлексотерапії у пацієнтів з ГС.

5. Провести порівняльну характеристику ефективності медикаментозної
терапії та розробленого рефлексотерапевтичного комплексу у пацієнтів з
ГС.

6. Оцінити ефективність використання індивідуальних патогенетично-
обгрунтованих схем лікування у хворих з ГС.

Об’єкт дослідження: ГС у хворих молодого та середнього віку.

Предмет дослідження: динаміка клініко-неврологічних, нейрофізіологічних
та психологічних показників у пацієнтів з ГС під впливом комплексного
лікування з застосуванням лазеропунктури та голкорефлексотерапії.

Методи дослідження: загальноклінічне, неврологічне та психологічне
обстеження; методи параклінічного дослідження (електроенцефалографія,
реоенцефалографія, ехоенцефалографія, варіабельність серцевого ритму,
електропунктурна діагностика за Накатані) та статистична обробка
отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлена
інформативність діагностики ГС у хворих методом кардіоритмографії і
електропунктурної діагностики за Накатані.

На основі вивчення особливостей виникнення і розвитку ГС розроблено та
застосовано метод комплексної терапії цієї патології з використанням
голкорефлексотерапії та лазеропунктури.

Вивчено вплив лазеропунктури та голкорефлексотерапії на стан
вегетативної нервової системи, церебральної гемодинаміки, біоелектричну
активність головного мозку, психологічний статус.

Встановлено клінічну ефективність методів рефлексотерапії в
комплексному лікуванні ГС.

Практичне значення отриманих результатів. Доведена більш висока, у
порівнянні з загальноприйнятою методикою, ефективність комплексної
терапії з застосуванням лазеропунктури та голкорефлексотерапії в
лікуванні пацієнтів з ГС, що сприяло широкому впровадженню даної схеми
в лікарську практику.

Результати дослідження впроваджені в практику амбулаторного та
стаціонарного лікування в неврологічних відділеннях Київської обласної
клінічної лікарні, а також включені до навчальної програми кафедри
неврології і рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто проаналізував наукову
літературу за темою дисертації, здійснив інформаційний пошук. Разом з
науковим керівником членом-кореспондентом АМН України професором Є.Л.
Мачерет сформулював мету та завдання дослідження, обговорив тактику
лікування хворих з ГС з застосуванням комплексного підходу.

Всі проведені дослідження, статистична обробка одержаних результатів,
їх аналіз та інтерпретація, здійснена самостійно. Це відображено в
опублікованих наукових роботах, результати дисертації впроваджені в
практику закладів охорони здоров’я.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і
обговорені на ІV Міжнародній конференції ”Нетрадиційні методи
діагностики та лікування” (Київ, квітень, 2001 р.); на ювілейній
науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій
25-річчю служби рефлексотерапії в Україні ”Актуальні питання
рефлексотерапії” (Київ, 10–11 жовтня, 2002 р.); на науково-практичній
конференції з міжнародною участю ”Теоретичні та клінічні аспекти
рефлексотерапії і нетрадиційної медицини” (Київ, 10–11 жовтня, 2003
р.); на науково-практичній конференції з міжнародною участю
”Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на сучасному етапі”.

.

Публікації. Основні результати дисертації викладені в 11 друкованих
роботах: 3 — статті у журналах, які рекомендовані ВАК України, 8 — у
збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 163 сторінках
машинописного тексту, ілюстрована 42 таблицями, 27 рисунками. Дисертація
складається зі вступу, 5 розділів, які включають огляд літератури,
матеріали та методи дослідження, результати власних досліджень, аналіз
та узагальнення отриманих результатів, висновки, список використаної
літератури, що містить 200 джерел (133 – кирилицею, 67 – латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота виконана на кафедрі неврології
та рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика, в ІІ неврологічному відділенні Київської обласної лікарні
№1. Дослідження проведені у 127 хворих з первинною АГ та у 45 клінічно
здорових осіб. Серед хворих на ПАГ було 109 (86%) жінок та 18 (14%)
чоловіків молодого та середнього віку. З них в І групі – 6 чоловіків і
36 жінок у віці 20 – 44 роки та 3 чоловіка і 20 жінок у віці 45 – 59
років; в ІІ групі – 6 чоловіків і 34 жінки у віці 20 – 44 роки та 4
чоловіка і 18 жінок віком 45 – 59 років.

Фізичною працею займалися 37 (29,2%) хворих, розумовою працею — 90
(70,8%). В контрольній групі розподіл осіб за віком та статтю був
ідентичним такому в І та ІІ групах.

Всі хворі з ГС були направлені до неврологічного відділення з приводу
виявленого під час диспансерного огляду низького АТ.

Критеріями відбору хворих для занесення їх до груп досліджуваних на ПАГ
були обрані такі, що знаходяться в наукових джерелах – Малахов В.А.,
1997; Трутяк В.Я., 1998; Манвелов Л., 2000:

1) тривала (протягом кількох років) АГ (АТ нижче 105–100 на 65–70 мм
рт. ст.);

2) дані, що свідчать про наявність в минулому ангіогіпотензивних кризів;

3) хронічна АГ (починаючи з віку 12–15 років);

4) відсутність клінічних соматичних і неврологічних захворювань,
черепно-мозкової травми, неврозів.

В групу досліджуваних хворих на ПАГ не входили хворі з соматичною
патологією (виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки,
захворювання серця, печінки, підшлункової залози, ендокринної сфери), а
також хворі з наслідками черепно-мозкової травми, енцефалопатією.

На час огляду середній АТ у пацієнтів молодого (20–44 роки) віку з ПАГ І
та ІІ груп становив 99,2 ± 0,6 і 68,6 ± 0,5 мм рт. ст. відповідно,
середнього (45–59 років) віку — 104,2 ± 0,3 мм рт. ст.

Клінічні та інструментальні методи дослідження були спрямовані на
підтвердження діагнозу, розробку раціональної терапії та оцінку
ефективності застосованих методів лікування.

Для досягнення цієї мети використовували комплекс діагностичних методик:
клініко-неврологічні і психологічні дослідження, вивчення вегетативного
статусу, біоелектричної активності, церебральної гемодинаміки,
ультразвукове дослідження головного мозку.

Клініко-неврологічний метод діагностики ГС застосовували для оцінки
основних симптомів та синдромів захворювання, виявлення органної
неврологічної симптоматики.

Вегетативний статус визначали за допомогою комплексних опитувальників
Російського центру вегетативної патології — РЦВП, вегетативних проб з
обчисленням вегетативних показників (вегетативний індекс Кердо,
коефіцієнт Хільдебранта, окосерцевий рефлекс Даньїні — Ашнера,
ортостатична та кліностатична проби).

Для кількісної оцінки стану симпатичного та парасимпатичного тонусу
вегетативної нервової системи проводили математичний аналіз ВРС з
використанням автономного портативного реєстратора “РР/24” фірми
“Сольвейг” (Україна). Здійснювали короткі (п’ятихвилинні) записи
тахограми. Аналізуючи ВРС, робили акцент переважно на спектральних
показниках методик.

З метою оцінки функціонального стану різних відділів вегетативної
нервової системи визначали електропровідність у репрезентативних точках
акупунктури методом Накатані за допомогою апарата “Риста – ЭПД”.

Емоційно-особистісні особливості досліджували з застосуванням методики
багатосторонього дослідження особистості (МБДО) — адаптованого і
рестандартизованого варіанта Міннесотського багатопрофільного
особистісного опитувальника (ММРІ) в модифікації Ф.Б. Березіна та
співавторів (1976). Методика основана на інтерпретації трьох оціночних и
десяти базисних (клінічних) шкал, складених з урахуванням
клініко-психологічної характеристики хворих.

Для вивчення рис характеру застосовували опитувальник акцентуації
характеру Леонгарда — Шмишека.

Для дослідження біоелектричної активності головного мозку застосовували
16-канальний комп’ютерний електроенцефалограф “Нейрон-Спектр” фірми
“НейроСофт” (Росія).

Проводили спектральний аналіз ЕЕГ з визначенням процентного
співвідношення інтенсивності основних частотних діапазонів в лобовій,
скроневій та потиличних частках головного мозку, частотно-інтегральний
аналіз ЕЕГ. Встановлювали наявність основних ритмічних складових та їх
розподіл по різних відведеннях; амплітуду і частоту як домінуючого
ритму, так і субдомінантних ритмів; регулярність цих ритмів за частотою;
кількісні показники потужності та частотної асиметрії. До загального
обсягу дослідження входило реєстрування фонової ЕЕГ та ЕЕГ на фоні
функціональних проб.

Церебральну гемодинаміку вивчали за допомогою 4-канального апарата —
реографа Р4-02 зі швидкістю руху паперу 50 мм/хв. Застосовували
стандартні фронтомастоїдальні та окципітотемпоральні відведення (Зенков
Л.Р., Ронкін М.А., 1991). Оцінювали величину пульсового кровонаповнення,
тонусу та еластичність судин у системі внутрішніх сонних та хребцевих
артерій.

ЕхоЕГ, розроблену за принципом ультразвукової локації, виконували за
допомогою ехоенцефалоскопа-12. Максимальна глибина ультразвукового
зондування 160 мм, мінімальна — 80 мм. В роботі визначали ширину ІІІ
шлуночка, зміщення М-еха та реєстрували його форму.

Кількісні параметри клінічного та електронейрофізіологічного дослідження
обробляли за допомогою комп’ютерної програми “EXEL”, методів
варіаційної статистики. Обчислювали середні арифметичні показники з
середньоквадратичним відхиленням та їх довірчі інтервали. Суттєві
відмінності визначали за допомогою критерію Стьюдента.

Результати власних досліджень та їх обговорення. За
результатами аналізу суб’єктивної симптоматики у хворих з ГС переважали
скарги на головний біль (у 72%), запаморочення (у 27%), підвищену втому
та зниження працездатності (у 76%), зниження пам’яті та уваги (у 31%),
синкопальні стани і панічні напади (у 49%). Встановлена кореляція між
частотою і характером головного болю та віком пацієнтів.

Щодо неврологічного статусу, переважали розсіяна неврологічна
симптоматика та координаторні розлади у пацієнтів середнього віку, що
може свідчити про наявність у них початкових проявів недостатності
мозкового кровообігу, та симптоми вегетативної дисфункції, переважно у
хворих молодого віку. Дані власних спостережень співпадали з даними
літератури (Бурцев В.И., Красновидова О.Н., 1998; Голиков Б.М., 1997;
Волков П.Г., Никитин А.В., 2002) про те, що тривала ПАГ супроводжується
наявністю пірамідної та екстрапірамідної симптоматики, а також судинною
енцефалопатією.

Частоту виникнення симптомів та синдромів вегетативної дисфункції у
хворих з ГС визначали, враховуючи їх вік.

За даними аналізу результатів дослідження, у хворих середнього віку
переважали такі синдроми, як кардіалгія — у 38(85%), синдром порушення
діяльності травного тракту — у 30(67%), елементи феномена Рейно — у
39(86%), гіпервентиляційний синдром — у 35(78%), метеозалежність — у
40(89%). Відзначено поліморфність дисомнії: у 6(14%) пацієнтів —
чутливий, поверхневий сон, у 3(7%) — важкість засинання, у 9(20%) —
постсомнічні розлади (відсутність бадьорості після нічного сну та денна
сонливість). Також спостерігалися гіпергідроз, переважно дистальний — у
26(57%) хворих, генералізований — у 12(26%); непереносимість холоду — у
23(50%), спеки — у 16(35%). За типом працездатності протягом доби
24(54%) пацієнти належали до “сов”, 23 (50%) — до “жайворонків”.

У 38(46%) пацієнтів молодого віку частіше відзначали непритомність,
панічні напади, передчуття непритомності. За типом працездатності
протягом доби 62(75%) пацієнти з ГС молодого віку належали до “сов”,
22(27%) — до “жайворонків”. Розлади сну, частіше важкість засинання,
реєстрували у 18(22%) хворих, постсомнічні розлади — в 11(14%).
Кардіалгія діагностована у 55(67%) хворих, елементи феномена Рейно — у
37(45%), синдром порушення діяльності травного тракту — у 37(45%). В
основному відзначався дистальний гіпергідроз — у 46(56%) пацієнтів і
генералізований гіпергідроз — у 16(19%).

Вивчаючи вегетативну функцію у хворих з ГС, оцінювали не тільки
вегетативний тонус у спокої, а також вегетативну реактивність,
вегетативне забезпечення діяльності.

Негативний індекс Кердо, який свідчить про парасимпатикотонію,
реєстрували у більшості хворих (73%). Коефіцієнт Хільдебранта, який
відображає характер міжсистемних взаємовідносин, знижений у 71%
пацієнтів з ГС.

Проби на вегетативну реактивність і вегетативне забезпечення діяльності
виявили переважання неадекватної реактивності, недостатнє вегетативне
забезпечення.

Під час спектрального аналізу ВРС у хворих з ГС відзначали достовірне
зниження низькочастотного компонента LF до 525±48,5 мс2, який відображає
симпатичну активність; підвищення високочастотного компонента HF до
1880±142,3 мс2, який характеризує парасимпатичну активність, та
зниження симпатовагального індексу LF/HF до 0,48±0,05 ум. од., що
підтверджує наявність вегетативного дисбалансу у пацієнтів з ГС та
переважання парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи

Під час загальної оцінки вегетативного тонусу у спокої у хворих з ГС
відзначали переважання парасимпатичної ланки вегетативної нервової
системи у 98(77,2%), симпатичної — у 21(16,5%), відносний баланс
симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи
був у 8(6,3%). У практично здорових осіб переважала ейтонія
(нормотонічний тип) — 30(67,2%) випадків.

Застосування акупунктурної діагностики за методом Накатані, дозволило
виявити, що стан вегетативної дисфункції корелював з розбіжностями
показників електропровідності точок акупунктури порівняно з довірчим
інтервалом за більш ніж 6 шкалами. За даними електропунктурної
діагностики встановлено “недостатність” таких меридіан: серця С(V) — 97(
76,5%) хворих; перикарда MC(ІX) — у 65(51,3%); легень Р(І) — у
55(43,5%). “Надмірність” відзначали переважно у меридіанах: трьох
світильників ТR (Х) — у 86(67,4%) хворих; печінки F(ХІІ) — у 57(45,2%);
жовчного міхура (VB XІ) — у 46(36,1%). Показники інших меридіанів
знаходилися у межах довірчого інтервалу. Отримані результати свідчили
про зниження електропровідності, вегетативного забезпечення і,
відповідно, компенсаторно-адаптаційних можливостей організму за
наявності ГС.

За результатами дослідження емоційно-особистісних характеристик
пацієнтів з ГС за допомогою МБДО відзначено підвищення показників за
шкалою 1(73 бали), 2(64 бали), 3(68 балів), 6(60 балів), 7(62 бали),
8(70 балів) порівняно з такими у здорових осіб (р¤o? ¶ 1/4 A Ae Ue , . 0 E E I I ? ?¤P Ue @ @ ???? ???? ???????? ?????????? •B–o™a?LFth§c??E‚E IeOe¶OpU?Y„ssa,avaLe-i?iooocccUUUcUccOAEAEAEccAEccc 7Щодо біоелектричної активності головного мозку, слід зазначити, що для хворих з ГС молодого віку була найбільш характерна гіперсинхронна ЕЕГ (у 42%) зі збільшенням кількості альфа-хвиль (ІІ тип ЕЕГ). З віком (45–59 років) зменшувалась кількість та амплітуда альфа-хвиль з підвищенням низькоамплітудної повільної активності, що відповідає ІІІ типу ЕЕГ (у 31%). Нормальна ЕЕГ у хворих з ГС реєструвалась в 4% випадків, переважно в осіб молодого віку. Результати порівняльної характеристики показників фізіологічних ритмів свідчили про те, що індекс альфа-ритму у пацієнтів молодого віку з ГС статистично достовірно підвищений (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020