.

Клініко-імунологічні аспекти гострих кишкових інфекцій у дітей та особливості відновлення мікрофлори кишечника у постінфе-кційний період (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
156 2786
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

КРИВУША ОЛЕНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 616.34-022.7-036.1:612.017-008.87(-053.2/.4

Клініко-імунологічні аспекти гострих кишкових інфекцій у дітей та
особливості відновлення мікрофлори кишечника у постінфекційний період

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Шостакович-Корецька
Людмила Романівна, Дніпропетровська державна медична академія, завідуюча
кафедрою факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Юліш Євгеній Ісаакович, Донецький
державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач
кафедри пропедевтики дитячих хвороб

доктор медичних наук, професор Єршова Ірина Борисівна, Луганський
державний медичний університет МОЗ України, завідуюча кафедрою
факультетської педіатрії

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім. Шупика МОЗ України, кафедра дитячих та підліткових захворювань

Захист дисертації відбудеться 07.10.2004 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської державної
медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології АМН України
(пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (вул. Дзержинського, 9, м. Дніпропетровськ,
49044)

Автореферат розісланий 04.09.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук М.Б.Щербиніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гострі кишкові інфекції (ГКІ) займають друге місце
після гострих респіраторних інфекцій у структурі загальної
захворюваності дітей, а у структурі дитячої смертності по інфекційній
патології їх частка перевищує 30 % (С.О. Крамарев, Л.І. Чернишова,
Є.І. Юліш, 2003). Широка розповсюдженість, відсутність тенденції до
зниження захворюваності, ризик формування хронічних гастроентерологічних
захворювань приділяє проблемі боротьби з ГКІ високу соціальну значущість
(О.М. Лук(янова, Ю.Г. Антипкін, 1999, В.Г. Майданник, 2002). Саме це
визначає актуальність та пріоритетність наукових досліджень з проблеми
підвищення ефективності лікування ГКІ у дітей.

Незважаючи на досягнення у вивченні етіопатогенезу клініки та
діагностики, перебіг ГКІ у дітей перших років життя характеризується
значною тривалістю, високою питомою вагою тяжких форм, схильністю до
генералізації, розвитком ускладнень та несприятливих наслідків
інфекційного процесу (І.О. Верещагін, Є.В. Голосний та співавт., 1999,
А.В. Горєлов, Л.Н. Милютіна, Д.В. Усенко, 2003, О.В. Тихомирова та
співавт., 2003).

Дисбіотичні порушення мікрофлори кишкового каналу розвиваються у
гострому періоді кишкових інфекцій у 50-95 % випадків і зберігаються у
періоді реконвалесценції (Л.Г. Николаєва, 1999). Широке використання
антибактеріальних засобів при лікуванні ГКІ посилює кількісні та якісні
порушення кишкової мікрофлори, тому не випадково, що останнім часом в
Україні були переглянуті показання для призначення антибіотиків, згідно
з рекомендаціями ВООЗ (В.Ф. Учайкін, 1996, С.О. Крамарев, 1997,
Л.Н. Мазанкова та співавт., 2003, О.В.Тихомирова та співавт., 2003).
Зміни в етіологічній структурі ГКІ за рахунок підвищення частки вірусних
діарей обумовили необхідність розробки нових сучасних засобів лікування
ГКІ у дітей (С.О. Крамарев, 2003).

Важливим кроком у цьому напрямку стало застосування інтерферонів та їх
індукторів, що визначає перспективність встановлення
клініко-імунологічної ефективності цих препаратів при ГКІ різної
етіології. Подальшого удосконалення потребує розробка диференційованого
підходу до призначення препаратів інтерферонового ряду з урахуванням
особливостей імунної відповіді хворої дитини.

Слід зазначити, що в сучасній літературі відсутні дані щодо впливу цих
препаратів на стан та темпи відновлення мікрофлори кишкового каналу у
дітей після перенесених ГКІ, що пояснює актуальність обраної проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була
виконана у рамках науково-дослідницької теми кафедри факультетської
педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Дніпропетровської державної
медичної академії: “Розробка нових підходів до імунокорекції у дітей,
які мають імунний дисбаланс”, номер державної реєстрації 0199U001005.

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування гострих кишкових
інфекцій та зменшити вірогідність розвитку дисбіотичних порушень у дітей
на підставі вивчення клініко-імунологічної ефективності та
мікробіологічних наслідків використання препаратів, які впливають на
інтерфероновий статус.

Задачі дослідження:

Вивчити сучасні клінічні особливості гострих кишкових інфекцій у дітей в
залежності від етіології захворювання;

Встановити основні фактори ризику розвитку тяжких форм гострої кишкової
інфекції та визначити найбільш інформативні чинники, що сприяють
формуванню тривалого постінфекційного дисбіозу.

Дослідити динамічні зміни показників інтерферонового та цитокінового
статусу, показників фагоцитарної активності, вмісту сироваткових Ig M,
Ig G, Ig A та секреторного Ig А у різні періоди інфекційного процесу в
дітей, хворих на ГКІ різної етіології;

Встановити частоту розвитку, клініко-мікробіологічні особливості та
тривалість дисбіотичних порушень у дітей – реконвалесцентів ГКІ, їх
взаємозв(язок з етіологією, клініко-імунологічними аспектами гострих
кишкових інфекцій;

Удосконалити принципи диференційованого призначення препаратів
рекомбінантного інтерферону та індукторів інтерферону з урахуванням
особливостей імунної відповіді дітей при ГКІ різної етіології;

Оцінити клініко-імунологічну ефективність застосування препаратів,
здатних впливати на інтерфероновий статус та визначити особливості
структури і клінічних проявів постінфекційних дисбіозів у дітей, які
отримували лаферон і циклоферон.

Об’єкт дослідження: гострі кишкові інфекції ротавірусної, бактеріальної
та вірусно-бактеріальної етіології у дітей віком від 1 місяця до 6
років.

Предмет дослідження: клінічні особливості перебігу гострих кишкових
інфекцій у дітей віком від 1 місяця до 6 років; показники імунного
статусу дітей, хворих на ГКІ різної етіології, у порівнянні між собою в
різні періоди захворювання та з показниками імунного статусу практично
здорових дітей; показники стану імунної системи у динаміці після
проведення терапії лафероном та циклофероном; результати
мікробіологічного дослідження калу дітей – реконвалесцентів ГКІ у
визначенні терміни після завершення стаціонарного лікування.

Методи дослідження: анамнестичні, загальноклінічні, імунологічні,
бактеріологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено особливості імунної
відповіді при ГКІ вірусної, бактеріальної та вірусно-бактеріальної
етіології у дітей раннього віку.

Вперше доведено наявність нозоспецифічних відмінностей у фазовому
характері імунологічних змін, що відбуваються при гострих кишкових
інфекціях. При ГКІ ротавірусної етіології найбільш значними є зміни
показників інтерферонового статусу, а при бактеріальних інфекціях –
зсуви біологічної активності фактору некрозу пухлин. Імунологічні зміни
при мікст-інфекціях містять риси, властиві як вірусному, так і
бактеріальному інфекційному процесу.

Встановлена залежність основних показників інтерферонового та
цитокінового статусу від ступеню тяжкості хвороби. При середньо-тяжких
формах ГКІ, незалежно від етіології захворювання, рівень ендогенного
інтерферону завжди вищий, ніж при тяжких формах хвороби. Тяжкі форми ГКІ
супроводжуються швидким виснаженням резервних можливостей
інтефероногенезу, що проявляється низькою індукцією (- та
(-інтерферонів.

Встановлено, що у 98,2 % дітей, які хворіють на ГКІ різної етіології,
реєструються дисбіотичні порушення різного ступеню тяжкості впродовж
трьох місяців після хвороби і у 77,2 % дітей супроводжуються
різноманітними клінічними проявами дисбіозу кишечника, зокрема
персистуючим діарейним синдромом, дермоінтестінальним синдромом або
схильністю до закрепів.

Вперше визначені критерії, що дозволяють диференційовано призначати
препарати рекомбінантного інтерферону (лаферон) та індукторів
інтерфероногенезу (циклоферон). Науково обґрунтована доцільність їх
використання при гострих кишкових інфекціях у дітей. Доведено, що
застосування цих препаратів призводить до зниження тривалості та
виразності основних синдромів захворювання (інтоксикаційного і
діарейного). Вперше встановлено, що позитивний клінічний ефект
супроводжується прискоренням темпів відновлення кишкової мікрофлори у
постінфекційний період.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені фактори ризику
розвитку тяжких форм ГКІ та тривалого постінфекційного дисбіозу у дітей.
Запропоновано використовувати показники інтерферонового статусу (рівень
ендогенного інтерферону та індукованої продукції (- та (-інтерферонів)
та їх динамічні зміни у різні періоди ГКІ ротавірусної етіології як
додаткові критерії важкості інфекційного процесу. При кишкових інфекціях
бактеріальної етіології таким критерієм виступає рівень біологічної
активності фактору некрозу пухлин.

Сучасний підхід до терапії ГКІ будь-якої етіології вимагає призначення
препаратів, які позитивно впливають на клінічний перебіг хвороби та
знижують ризик розвитку несприятливих наслідків ГКІ, зокрема
дисбіотичних порушень мікрофлори шлунково-кишкового тракту.

Включення до схеми лікування ГКІ у дітей препаратів рекомбінантного
інтерферону (лаферон) та індукторів інтерферону (циклоферон) дозволяє
підвищити ефективність терапії та прискорити клінічне одужання дитини за
рахунок скорочення тривалості основних синдромів захворювання.
Диференційований вибір між препаратами рекомбінантного інтерферону та
індукторами інтерферону повинен проводитись з урахуванням показників
інтерферонового статусу в гострий період хвороби.

Результати роботи впроваджено у практику роботи дитячого інфекційного
відділення дитячої міської клінічної лікарні №1 (акт впровадження від
07.07.2003, 27.07.2003), дитячого відділення міської інфекційної лікарні
м. Дніпропетровська (акт впровадження від 30.03.2004; 11.03.2004),
інфекційного відділення дитячої міської лікарні №2 м. Кривого Рогу (акт
впровадження від 16.02.2004; 06.02.2004), дитячого відділення міської
лікарні №7 м. Дніпродзержинська (акт впровадження від 03.03.2004;
12.03.2004), інфекційного відділення міської клінічної дитячої лікарні
№5 м. Донецька (акт впровадження від 02.04.2004; 05.04.2004).

Результати дослідження включено в навчальні програми для студентів
кафедри факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовано дані
відносно етіологічної структури ГКІ за 1998-2003 р.р. з використанням
матеріалів архівів дитячої клінічної лікарні №1 та Центральної
бактеріологічної лабораторії м. Дніпропетровська. Самостійно здійснено
динамічне спостереження за 137 дітьми з ГКІ віком від 1 місяця до 6
років та 30 практично здоровими дітьми контрольної групи; проаналізовано
їх медичну документацію; зібрано анамнестичні дані; здійснено контроль
за станом дитини у стаціонарі та впродовж трьох місяців після хвороби.
Самостійно проведена оцінка даних імунологічного та мікробіологічного
обстеження дітей; виконана статистична обробка; обгрунтована доцільність
включення препаратів інтерферонового ряду до базисної терапії кишкових
інфекцій.

Дисертантом проведено детальний аналіз отриманих результатів та їх
узагальнення, сформульовано основні висновки і положення роботи, що
виносяться на захист.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри факультетської
педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Дніпропетровської державної
медичної академії (2000-2004), на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Питання імунології в педіатрії” (2003); ІV
науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної
фармакотерапії в педіатрії” (2003); ІІ конгресі педіатрів України з
міжнародною участю “Актуальні проблеми і напрями розвитку педіатрії на
сучасному етапі” (2003); VІ з’їзді інфекціоністів України “Клінічні
проблеми боротьби з інфекційними хворобами” (2002); І Всеукраїнській
науково-практичній конференції з питань імунології та педіатрії (2001);
ІІ науково-практичній конференції „Антибактеріальна, протизапальна та
імуноактивна терапія в педіатрії” (2001).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 12 друкованих
роботах, з них 4 – у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 8 – в
матеріалах і тезах наукових конгресів, з(їздів і конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 168
сторінках друкованого тексту (загальний обсяг 191 сторінка) і
складаються зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень,
аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних
рекомендацій. Покажчик літератури містить 209 джерел. Робота ілюстрована
25 таблицями, 21 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під наглядом знаходилось 137 дітей віком
від 1 місяця до 6 років, які перебували на стаціонарному лікуванні у
відділенні гострих захворювань шлунково-кишкового тракту міської
клінічної лікарні №1 м. Дніпропетровська з діагнозом гостра кишкова
інфекція. Спостереження за дітьми проводилось як в умовах стаціонару,
так і в динаміці трьох місяців після перенесеної ГКІ. Контрольну групу
склали 30 практично здорових дітей у віці від 2 місяців до 6 років, які
не хворіли протягом останніх трьох місяців.

Для верифікації діагнозу застосовувалась класифікація гострих кишкових
інфекцій, що рекомендована для використання в клінічній практиці
(Г.А. Тимофєєва, А.В. Цинзерлинг, 1983, В.Ф. Учайкін, 1998). Діагноз
„гостра кишкова інфекція” ставився на підставі характерних клінічних,
епідеміологічних даних, результатів параклінічних досліджень,
загальноприйнятих бактеріологічних та вірусологічних методів
дослідження.

Досліджуваних дітей було розподілено на 3 групи в залежності від
етіології захворювання. Першу групу склали діти з ГКІ ротавірусної
етіології (n=51), другу – діти з ГКІ, що викликались бактеріальними
збудниками (Salmonella, Shigella, E.Coli, Klebsiella) (n=44), третю –
діти, у яких ГКІ були викликані вірусно-бактеріальними асоціаціями
(Rotaviz + Shigella, Rotaviz + Salmonella) – 42 дитини. В кожній групі
виділялися підгрупи в залежності від ступеню тяжкості патології: в групі
I – діти з середньо-тяжким (n=29) і тяжким (n=22) ступенем ротавірусної
інфекції; в ІІ групі – 28 дітей з середньо-тяжким і 16 дітей з тяжким
ступенем бактеріальної інфекції; в ІІІ групі – 28 і 14 дітей з
мікст-інфекцією середньо-тяжкого і тяжкого ступеню тяжкості.

57 дітей з ГКІ різної етіології (25 дітей з ротавірусною інфекцією, 17 –
з ГКІ бактеріальної етіології, 15 дітей з мікст-інфекціями) одержували
базисну терапію, що включала дієтотерапію з використанням
низьколактозних сумішей або природного вигодовування, регідратаційну
терапію (оральну та/або інфузійну), сорбенти, пробіотичні та ферментні
препарати. Антибактеріальні засоби використовувались лише у випадках
інвазивного типу діарей.

При лікуванні ГКІ у дітей вивчались клініко-імунологічна ефективність
препаратів рекомбінантного інтерферону (лаферон) та індуктору
інтерферону (циклоферон). Лаферон було включено до схеми лікування 50
дітей з ГКІ (16 дітей – ГКІ ротавірусної етіології, 17 – ГКІ
бактеріальної етіології, 17 дітей – ГКІ вірусно-бактеріальної
етіології). Препарат призначався у дозі 10000-20000 ОД/кг ваги тіла у
вигляді ректальних клізм №5 з інтервалом введення 48 годин у поєднанні з
препаратами базисної терапії.

30 пацієнтам з ГКІ різної етіології, в тому числі 10 дітям з
ротавірусною інфекцією, 10 – з ГКІ бактеріальної етіології, 10 дітям – з
мікст-інфекцією, сумісно з базисною терапією, проводилось лікування
циклофероном (6-8-10 mg/кг маси тіла внутрішньо-м’язово №5, одноразово
на добу, за схемою: 1, 2, 4, 6, 8 дні терапії).

У всіх досліджуваних дітей проведено вивчення клінічних особливостей
перебігу ГКІ, імунологічних показників у розпал хвороби та у період
реконвалесценції; результатів мікробіологічного дослідження калу, яке
проводилося тричі: під час закінчення стаціонарного лікування, через
один та три місяці після першого дослідження.

Інтерфероновий статус вивчали мікрометодом за методикою С.С. Григорян 
та співавт. (1989). Визначали концентрацію сироваткового інтерферону,
рівень продукції (-інтерферону лейкоцитами периферійної крові in vitro
у відповідь на вірусну індукцію та рівень продукції лімфоцитами
периферійної крові (-інтерферону in vitro після індукції мітогеном.

Продукцію фактору некрозу пухлини (ФНП) досліджували шляхом визначення
сироваткової концентрації, рівня спонтанного та індукованого синтезу
даного цитокіну за методикою І.С. Ісаченко (1999) та Meager et al.
(1989).

Оцінка фагоцитарного числа та фагоцитарної активності нейтрофілів
проводилася згідно методики Н.В. Васильєва, Ю.Н. Одинцова ,
Ю.В. Федотова (1972) у модифікації, що заснована на визначенні
поглинальної здатності нейтрофілів крові по відношенню до часток
латексу. Функціональну активність нейтрофілів периферійної крові
визначали за реакцією відновлення нітросинього тетразолію за
М.Є. Виксманом, А.Н. Майанським (1979).

Кількісне визначення сироваткових імуноглобулінів М, G, А та
секреторного імуноглобуліну А у копрофільтраті проводили методом
радіальної імунодифузії у гелі за G. Manсhini et al. (1965).

Стан мікробіоценозу товстої кишки оцінювали за результатами посіву
фекалій на диференційно-діагностичні живильні середовища відповідно до
методичних рекомендацій з діагностики дисбактеріозів кишечника
(Р.В. Епштейн-Литвак, Ф.Л. Вільшанська, 1970, М.Е. Микельссар та
співавт., 1997). Оцінка ступеню дисбіотичних порушень проводилась з
використанням класифікації І.Б. Куваєвої, К.С. Ладодо (1991).

Статистична обробка отриманих результатів була проведена на
персональному комп’ютері за допомогою статистичних програмних комплексів
”Matstat”, “Exсel-2000”. Для оцінки вірогідності відмінностей
статистичних вибірок використовувались пара- та непараметричні критерії
(Стьюдента, Фішера, Вілкоксона-Мана-Уітні). За максимальний рівень
значущості, при якому відмінності між вибірками вважалися достовірними,
прийнято вірогідність р=0,05. Взаємозв’язок між ознаками оцінювався за
коефіцієнтом лінійної кореляції Пірсона (r) та рангової кореляції
Спірмена.

Результати досліджень. Проведено аналіз динамічних змін частоти
зустрічаємості ГКІ різної етіології за період 1999-2003 рр. з
використанням матеріалів архівів дитячої клінічної лікарні №1 та
Центральної бактеріологічної лабораторії м. Дніпропетровська.
Проаналізовано 1475 історій хвороб. Результати аналізу показали, що в
структурі ГКІ впродовж останніх 5 років зросла питома вага ротавірусних
діарей у 3,5 рази (з 4,2 % у 1999 р. до 14,8 % у 2003 р.), які займають
перше місце на тлі незмінної частоти захворюваності на бактеріальні
діареї (серед яких лідирують сальмонельози, шигельози та ешеріхіози).
Мікст-інфекції вірусно-бактеріальної етіології займають третє місце
серед діагностованих гострих кишкових інфекцій.

Вивчення клініко-анамнестичних особливостей дітей, хворих на ГКІ різної
етіології, дозволило встановити деякі загальні риси для всіх ГКІ та
відзнаки, що характерні для окремої етіологічної групи. Більшість
(72,3 %) досліджуваних дітей мали обтяжений анамнез, що в свою чергу
корелювало з тяжкістю ГКІ (коефіцієнти кореляції r= 0,31(0,44). Тільки
третина дітей в кожній групі перебувала на природному вигодовуванні до
шести місяців. Найвищий відсоток дітей, що знаходились на ранньому
штучному вигодовуванні, зареєстрований серед хворих з ГКІ
вірусно-бактеріальної етіології (57,1 %) та з бактеріальними діареями
(40,9 %). Це узгоджується з думкою ряду авторів, що характер
вигодовування є одним з чинників, що впливає на частоту захворюваності
на ГКІ серед дітей раннього віку (Ю.Е. Вельтищев, 1998, А.В. Горєлов та
співавт., 2003).

Прояви аномалій конституції найчастіше (pТаблиця 1 Динаміка імунного статусу дітей з ГКІ у різні періоди хвороби (M(m) Імунологічні показники Один. вимірю-вання Здорові діти Ротавірусна інфекція (І група) Бактеріальна інфекція 2 ¶ ? 3/4 e i i f I I 2 „ ? ¶ ? ? 1/4 3/4 i i ?? ???? ?????Спонтанна продукція ФНП % 9,45(0,87 10,10(0,75 9,78(0,85 12,45(1,53 9,07(0,80 13,36(1,67* 13,33(1,78 Індукована продукція ФНП % 23,75(1,73 14,62(1,10* 12,78(0,79* 20,88(1,70 13,36(0,71*# 17,13(2,01* 14,96(1,28* НСТ-тест % 8,40(0,75 6,40(0,60* 5,64(0,52* 9,30(1,00 8,84(0,96 7,33(0,99 6,60(1,05 Фагоцитарне число 7,60(0,73 5,24(0,31* 5,20(0,28* 5,23(0,37* 5,38(0,43* 4,80(0,31* 4,93(0,24* Фагоцитарна активність % 58,30(6,34 40,56(1,40* 39,72(1,41* 45,30(1,79 47,30(1,44 40,80(2,08* 39,40(2,31* IgA г/л 0,91(0,01 0,98(0,15 0,91(0,08 1,04(0,16 1,32(0,13* 0,79(0,17 0,69(0,07* IgM г/л 0,82(0,01 0,82(0,09 1,24(0,09*# 1,44(0,21* 1,72(0,12* 1,04(0,16 1,37(0,18* IgG г/л 11,83(0,22 9,08(0,58* 8,14(0,41* 7,95(0,69* 8,44(0,46* 7,83(0,80* 7,46(0,46* S IgA г/л 0,24(0,03 0,87(0,18* 0,42(0,09# 1,02(0,19* 0,57(0,12*# 1,09(0,16* 0,68(0,11*# Примітка. * - pкишковими мікст-інфекціями не встановлено нозоспецифічних відмінностей від загальних тенденцій. Аналіз змін імунологічних показників у дітей з ГКІ різної етіології дозволив стверджувати, що при кишкових інфекціях відбуваються зміни інтерферонового статусу, які свідчать про високі потреби дитячого організму на цьому рівні протиінфекційного захисту на тлі низьких резервних можливостей системи інтерфероногенезу. Саме цим фактом можна пояснити сучасні принципи терапії ГКІ у дітей з включенням у схему лікування препаратів, які мають виражені імуномодулюючі властивості. Враховуючи неоднорідність змін показників інтерферонового статусу і різний механізм дії препаратів рекомбінантного інтерферону та індукторів інтерферону, підставою для диференційованого вибору обрано здатність до індукованої продукції (- і (-інтерферонів in vitro після додаткової стимуляції вірусом та митогеном. Дітям, у яких реєструвалось різке зниження або відсутність індукованої продукції інтерферонів, з метою дотації, призначався лаферон. У хворих зі збереженою здатністю до індукції інтерферонів застосовувався циклоферон для подальшої стимуляції інтерфероногенезу. Порівняльний аналіз клінічних особливостей ГКІ у дітей, що отримували лаферон, з контрольною групою дітей, які знаходились на базисній терапії, показав, що на тлі терапії лафероном відбувалось скорочення тривалості та виразності основних синдромів захворювання, насамперед, статистично вірогідне (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020