Історія математично-природописно-лікарської секції наукового товариства ім. Т. Шевченка (1893-1940) (автореферат)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ”

ШУМАНСЬКА Наталія Василівна

УДК 001:061.22(477.8) 1893/1940

Історія математично-природописно-лікарської секції наукового товариства
ім. Т. Шевченка (1893-1940)

07.00.07 – історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Переяслав-Хмельницький – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі історії аграрної науки Державної наукової
сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук

Науковий керівник: кандидат фізико-математичних наук, доцент

Вергунова Ірина Миколаївна,

Київський національний
університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач науково-дослідної
лабораторії

високопродуктивних систем
обробки інформації

факультету кібернетики

Офіційні опоненти: доктор фізико-математичних наук, професор

Новиков Микола Миколайович,

Київський національний
університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри металофізики

фізичного факультету

кандидат історичних наук,
доцент

Кругла Наталія Анатоліївна,

Херсонський національний
технічний

університет МОН України,

доцент кафедри філософії і
соціології

Захист відбудеться “14” вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 27.053.01 у ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький
державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (08401,
м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ
“Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди” (08401, м. Переяслав-Хмельницький, вул.
Сухомлинського, 30)

Автореферат розісланий “ ___” серпня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук
О.Ф. Глоба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пошуки українським народом своєї
національно-культурної ідентичності, ціннісних орієнтирів, необхідність
знаходження адекватної відповіді на виклики світової глобалізації та
експансії низькопробної західної масової культури спонукають до нового
наукового осмислення багатьох історичних подій, мистецьких і культурних
явищ минулого. Феноменальним явищем не лише української, а й світової
науки, яке потребує комплексного дослідження, є
Математично-природописно-лікарська секція Наукового товариства імені
Тараса Шевченка у Львові (1893-1940) (далі МПЛС НТШ). Ця самобутня
організація вчених зацікавила істориків науки ще на початку ХХ ст. Однак
особливо інтерес до неї зріс у другій половині ХХ століття. Проте
існуючі дослідження МПЛС НТШ, здійснені переважно класичними істориками,
без залучення природознавчого й медичного інструментарію, позбавлені
контекстів тогочасної суспільно-політичної ситуації та розвитку
математичної, природничої і медичної науки Галичини, Буковини,
Наддніпрянської України, європейських країн, мають здебільшого
науково-популярний характер, фрагментарний, безсистемний, недостовірний
виклад окремих фактів.

Тема дослідження відповідає сучасним потребам розвитку вітчизняного
природознавства та медицини, вказує на механізми виявлення
природознавчих і медичних особливостей українських наукових осередків,
визначення їхнього місця в системі світової природничої та медичної
наук, актуалізує необхідність відродження у сучасних умовах професійного
наукового осередку, яким була Математично-природописно-лікарська секція
НТШ. Важливим є не лише комплексне і системне дослідження діяльності
даної Секції, а й необхідність повернення в науковий обіг імен
універсально обдарованих учених, фундаторів окремих наукових напрямів
діяльності, титанічну й подвижницьку працю яких на ниві української
природничої науки та медицини можна з повним правом порівняти з
діяльністю корифеїв українського природознавства і медицини.

Проблемна ситуація виникла внаслідок невідповідності між вимогами часу і
сучасним станом наукового вивчення функціонування
Математично-природописно-лікарської секції НТШ, яку розглядали
здебільшого як локальне явище, обмежене вузькими регіональними рамками
Галичини. Існуючі дослідження діяльності МПЛС НТШ, здійснені переважно
не з позицій природознавства, не дають змоги виявити феномен цього
самобутнього наукового та етносоціокультурного явища періоду 1893-1940
рр., а також ввести його в контекст світового природознавства.

Відмінність дисертації від інших досліджень щодо створення й діяльності
МПЛС НТШ полягає в комплексному та системному підході на основі
залучення сучасного методологічного інструментарію, виявленні нових
фактів і джерельних матеріалів, переосмисленні вже відомої літературної
інформації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження є складовою частиною тематичного плану Державної наукової
сільськогосподарської бібліотеки УААН з виконання теми НТП “Розробка і
створення Національного електронного банку рідкісних друкованих видань і
стародруків на основі вивчення видового і кількісного складу книжкових
колекцій сільськогосподарських бібліотек України” (№ державної
реєстрації 0102U006053).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
здійснення науково-історичного аналізу становлення та функціонування
Математично-природописно-лікарської секції НТШ як самобутнього,
наукового й етносоціокультурного явища кінця ХІХ – першої половини ХХ
століть.

Для реалізації цієї мети автором були визначені такі основні завдання:

з’ясувати ступінь вивченості теми, джерельної бази та методологічну
основу дослідження;

проаналізувати історичні обставини, які зумовили соціальну потребу
появи, становлення й діяльності МПЛС НТШ;

розробити періодизацію діяльності МПЛС НТШ;

проаналізувати основні напрями наукових досліджень вчених-природознавців
і медиків – членів МПЛС НТШ;

дати комплексну оцінку діяльності МПЛС НТШ, показати її значення у
збереженні кращих традицій національної природничої й медичної думки та
розвитку математики, фізики, біології, географії, антропології і
медицини.

Об’єктом дослідження є розвиток природничої та медичної науки в Західній
Україні наприкінці ХІХ – першій половині ХХ століть.

Предметом дослідження є творча діяльність членів-природознавців і
медиків МПЛС НТШ як наукового та етносоціокультурного феномену не лише
українського, а й світового природознавства і медицини.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками функціонування МПЛС
НТШ (1893-1940), хоча при висвітлені багатьох аспектів проблеми
неминучим було звернення до попередніх і наступних років.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на
загальнонаукових принципах історичної достовірності, об’єктивності,
наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони
ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно
проаналізувати діяльність МПЛС НТШ. Важливими шляхами розв’язання
проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових
(типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний
підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний,
порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів
джерелознавчого й історіографічного аналізу та синтезу. Складність і
багатогранність об’єкта дослідження вимагали залучення також таких
загальних методів наукового пізнання, як діалектичний,
порівняльно-історичний, історико-культурний, синергетичний,
феноменологічний, аналіз і синтез, абстрактне і конкретне, аналогії,
спостереження, індукція та дедукція, моделювання, описання, порівняння,
узагальнення.

Наукова новизна одержаних результатів стосовно дослідження
Математично-природописно-лікарської секції НТШ полягає в отриманні
принципово нових знань, розширенні, доповненні, спростуванні, уточненні
й конкретизації відомих даних про об’єкт дослідження:

вперше: здійснено системне дослідження наукової діяльності МПЛС НТШ;
висвітлено історіографію та джерельну базу МПЛС НТШ; охарактеризовано
процес створення та діяльності як самої МПЛС НТШ, так і її підрозділів;
здійснено аналіз знакових природознавчих і медичних праць членів Секції;

удосконалено: реконструкцію окремих періодів функціонування Секції;
відтворення суспільно-громадської діяльності МПЛС НТШ; процес з’ясування
ґенези МПЛС НТШ, зокрема її генетичну спорідненість з проукраїнськими
природознавчими формами;

отримали подальший розвиток: опис основних принципів функціонування
різних комісій Секції; місце і роль МПЛС НТШ у контексті розвитку
українського і європейського природознавства в кінці ХІХ – першій
половині ХХ століть; у джерелознавчому плані новизна дисертації полягає
в запровадженні до наукового обігу великої кількості нових матеріалів з
різних архівів України, а також у новому погляді на відомі або
маловідомі науковій громадськості літературні джерела.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної
роботи використані для з’ясування невідомих сторінок у творчих
біографіях І.Г. Верхратського, І. Горбачевського, С.Л. Рудницького,
І. Раковського та ін., уточнення авторства та часу написання деяких
архівних документів, а також будуть використані авторами
енциклопедичних видань або багатотомної історії українського
природознавства та медицини, методичних посібників, у лекціях з історії
й теорії українського природознавства, у програмах культурного розвитку
Карпатського регіону. Дисертаційне дослідження може стати цінним
теоретичним підґрунтям для створення на теренах сучасної Галичини
наукового осередку на кшталт МПЛС НТШ. Використані автором системний
підхід, сучасні методи та модель вивчення діяльності МПЛС НТШ можуть
стати ефективним інструментарієм для підготовки багатотомної історії
українського природознавства та медицини, дослідження окремих наукових
осередків тощо.

Матеріал дисертації може бути використаний при підготовці монографій і
навчальних посібників, при написанні курсів лекцій з історії
природознавства та медицини. Матеріали дослідження можуть бути
використані також для створення узагальнюючих праць з історії
українського природознавства та його окремих напрямів, укладання
біобібліографічних довідників, українського математичного, фізичного,
біологічного, географічного, геологічного та інших біографічних
словників.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки, що виносяться
на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки
дисертації доповідалися та обговорювалися на конференціях і симпозіумах:
ХІХ Міжнародному Київському симпозіумі з наукознавства та історії науки
“Історія національної науки: новий зміст і суспільне значення” (Київ,
2002); Першій науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи
розвитку транспортних систем” (Київ, 2003); ІІ Всеукраїнській
конференції молодих вчених та спеціалістів “Історія освіти, науки і
техніки” (Київ, 2004); Дев’ятій конференції молодих істориків освіти,
науки і техніки України (Київ, 2004); Одинадцятій конференції молодих
істориків освіти, науки і техніки України (Київ, 2006).

Публікації. Результати дослідження викладені у 9 публікаціях автора, з
них 4 статті опубліковано у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3-х розділів,
висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних
джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 215 сторінках. Обсяг
основного тексту – 173 сторінки, список використаних джерел налічує 283
найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі розкривається актуальність теми, показано зв’язок роботи з
науковою темою, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження;
встановлюються хронологічні межі та методи дослідження, розкриваються
наукова новизна та практичне значення роботи, особистий внесок
здобувача, апробація та структура дисертації.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база і методологія
дослідження” розглянуто етапи наукової розробки теми, джерельна база та
методологія дослідження. Виділенню самостійної проблеми і
науково-виваженої оцінки діяльності МПЛС НТШ, особливо її внеску в
розвиток природознавства і медицини, передував період попереднього
накопичення відповідної літературної інформації. Однак досі немає жодної
узагальнюючої праці комплексного дослідження функціонування даної
Секції, де б містився аналіз причин її появи в останній чверті ХІХ та
функціонування до 1940 року, де було б проведено всебічне дослідження
процесу видавничої діяльності та оцінка наукового доробку асоціації
галицьких природознавців і лікарів. Однак, це не означає, що проблема
взагалі не досліджувалася. Варто зауважити, що тільки за останнє
десятиліття відбулися певні зрушення в справі освоєння наукового доробку
МПЛС НТШ. Спершу це проявилося в публікації О.Б. Вадзюк (2003), як і в
перших узагальнюючих працях автора даного дослідження. Аналізуючи досвід
функціонування цієї наукової інституції, насамперед потрібно оцінити
внесок МПЛС НТШ у розвиток української природознавчої науки і медицини.
Разом з цим не менш важливе й актуальне завдання – вивчення принципів
функціонування МПЛС НТШ як вільної наукової асоціації, що має
непересічне значення саме для сьогодення, коли відбувається
трансформація наукової системи України та відхід від тотального
одержавлення наукової діяльності в колишньому СРСР. Повернення України
на світовий шлях розвитку передбачає різноманітність форм її організації
й перенесення акценту на проблеми самоорганізації наукового
співтовариства. Тому досвід МПЛС НТШ, як ініціативної, самодіяльної
української наукової інституції, потрібний саме в наш час кардинальних
перетворень у суспільстві.

Початком вивчення історії Математично-природописно-лікарської секції НТШ
варто вважати 90-ті роки ХІХ ст. Першими її дослідниками були самі члени
товариства. Чи не вперше стислі відомості про МПЛС НТШ подають
О. Барвінський у своїй статті “Про заснованє і дотеперішній розвиток
товариства ім. Шевченка у Львові” (1892) та М. Грушевський “Дотеперішній
розвій Наукового товариства імені Шевченка” (1900). Останній автор
наводить короткий аналіз перших 20-ти років існування товариства, однак
особливу увагу звертає на останні три роки його діяльності, саме ті
роки, коли МПЛС активно розпочала свою діяльність. Починаючи з 2-го тому
“Записок НТШ” регулярно друкуються огляди роботи Товариства та його
Секцій під рубрикою “Справозданіє про діяльність товариства імені.
Шевченка”. Інколи в додатках “Записок НТШ” зустрічається інформація “З
Товариства: Загальні збори Наукового товариства імені Шевченка” та
“Діяльність Секцій”.

Історія МПЛС НТШ та її науковий доробок частково висвітлювалися в
публікаціях М. Грушевського, В. Гнатюка, К. Студинського. Автори
вважають, що вершиною наукової роботи Секції є її наукові видання і
простежують за деякими її публікаціями, хоча в цілому ступінь вивченості
творчості різних членів Секції неоднаковий. Дані публікації знайомлять
широке коло читачів з історією заснування й основними етапами діяльності
НТШ та його окремих Секцій, тією роллю, яку відіграло Товариство в
національному відродженні Галичини. І все ж ці публікації більше схильні
до науково-популярних і не розкривають усіх сфер наукової діяльності НТШ
та його Секцій. З огляду на це, загальні проблеми, окреслені в працях,
вимагають ґрунтовнішого аналізу. Разом з цим дані праці мають звітний
характер і тому знайомлять читача з історією діяльності НТШ та його
Секцій не повною мірою. Іван Раковський у “Збірнику МПЛС” відгукнувся
невеликою, але лаконічною статтею “З нагоди тридцятиліття” (1927), в
якій автор аналізує процес випуску 25 томів “Збірника МПЛС” НТШ.

На відміну від попередніх публікацій у процесі дисертаційного
дослідження найбільш корисною була публікація Миколи Чайковського
“Діяльність математично-природописно-лікарської секції та її директора й
редактора перших 25 томів “Збірника” д-ра Володимира Левицького за 30
років 1897-1927” (1927). Автор виділяє три основні напрямки в яких
Секція зробила найбільше: оригінальна наукова праця майже в усіх галузях
природознавства та медицини, наукова термінологія, видавнича діяльність.
У цій статті автор наводить повний список членів Секції за вказаний
період і простежує розвиток наукової роботи Секції через призму
прочитаних на її засіданнях наукових рефератів. Проте великий обсяг
матеріалу або інші причини завадили дослідникові історії Секції більш
детально проаналізувати внесок членів Секції в розбудову природознавства
і медицини.

У зв’язку з ліквідацією НТШ у Львові в 1939 р. дослідження історії
діяльності МПЛС перемістилися в еміграцію. Після Другої світової війни,
з нагоди 75-річчя заснування Товариства, у Сполучених Штатах Америки та
ФРН було опубліковано колективну монографію “Історія Наукового
товариства ім. Шевченка” (1949). При всій цінності даної праці вона все
ж тяжіє до популярності й не розкриває повною мірою всі аспекти
діяльності НТШ та його Секцій. У цій праці вперше було здійснено
періодизацію його діяльності: 1) дореформений (1873-1892); 2) довоєнний
(1892-1914); 3) міжвоєнний (1920-1939) періоди. Ґрунтовне дослідження з
історії НТШ опубліковано у 1951 р. Його автор – В. Дорошенко, показав,
що Товариство не тільки стояло біля витоків сучасної української науки,
але і тривалий час виконувало функції Всеукраїнської Академії наук.

До 100-річчя від дня заснування НТШ вийшла праця “Наукова і видавнича
діяльність НТШ” В. Лева (1973). До 110-річчя Товариства побачила світ
книга Я. Падоха “Незнищиме Товариство” (1983). У цих працях автори, в
тому ж таки науково-популярному стилі, висвітлюють історію НТШ,
показують його місце і роль в національно-культурному відродженні як
Галичини, так і всієї України. Особливо підкреслюється значення
Товариства та його Секцій у формуванні української науки. Однак
глибокого наукового аналізу в цих працях немає. Нарешті, на особливу
увагу заслуговує стаття М. Стахіва “Наукове товариство ім. Шевченка в
Краю і на еміграції” . Як переконуємося, історія
Математично-природописно-лікарської секції НТШ та її доробок частково
висвітлювалися в публікаціях згаданих авторів, проте на цю тему досі
немає жодної фундаментальної теоретичної монографії або дисертаційного
дослідження. Досліджувана в дисертації проблема лише до певної міри
розроблялася в літературі, її фрагментарне вивчення було започатковане в
Києві, а автором статей виступила автор даного дослідження. Статті з
науковим аналізом, а часом і публіцистичні друкувалися у новітньому
періоді в українських виданнях громадсько-політичного, культурологічного
й наукового спрямування. Дуже активно розпочалася ця робота з
проголошенням незалежності України. Наукове товариство ім. Шевченка у
Львові подається як непересічне явище української науки і культури
загалом. У даному аспекті особливої уваги заслуговує праця Я. Грицака
“Почин для зросту на спільнім ґрунті. Погляд на НТШ, що діяло у Львові
протягом 116 років”. Автор прагне переосмислити ту роль, яку відіграло
НТШ та його структури у формуванні сучасної української природознавчої
науки та медицини.

Книга Р. Кучера “Наукове товариство ім. Шевченка: Два ювілеї” – одна з
перших спроб у сучасній українській історіографії подати в
монографічному вигляді історію та діяльність НТШ і його структур. Але,
як і більшість попередніх досліджень, вона має переважно
науково-популярний характер.

У статті О. Романіва “Наукове товариство ім. Шевченка у Львові: традиції
та перспективи розвитку” (1992) НТШ та його секції розглядаються не як
окреме явище, а в контексті еволюції розвитку української культури та
науки, аналізує його діяльність у різних сферах культурного та
науково-громадського життя українського народу. В такому плані написана
також монографія про роль НТШ в науці М.М. Алексієвцем і В.В.  Савенком.

Таким чином, аналіз наукової літератури свідчить, що досліджувана в
дисертації проблема не знайшла систематичного висвітлення в історії
науки. У всіх попередніх публікаціях, за невеликим винятком, основна
увага приділяється загальним аспектам діяльності НТШ. Переважна частина
з них має науково-популярний характер, для них характерна вузькість
джерельної бази, недостатнє використання архівних матеріалів. В
українській історії науки досі відсутня праця, у якій висвітлювалася б
проблема історії становлення та функціонування
Математично-природописно-лікарської секції НТШ.

Джерельну базу дисертації становлять друковані, рукописні та архівні
матеріали. Для дослідження історії МПЛС, визначення її ролі в
розгортанні наукових досліджень у галузі природознавства й медицини та
відображення ролі МПЛС в розвитку української науки кінця ХІХ – першої
половини ХХ ст. було залучено велику кількість документальних матеріалів
Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (далі
ЦДІАУ у м. Києві), Київського міського державного архіву (КМДА),
Інституту рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського НАН
України, Архіву Інституту

українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Архіву Інституту
історії України НАН України в Києві. Низка документальних матеріалів
вперше уводиться до наукового обігу.

На основі аналізу різноманітного інформаційного матеріалу нами здійснено
класифікацію всього комплекту використаних в роботі джерел за 4-ма
групами: 1) наукові праці в “Збірнику МПЛС”; 2) документальні джерела;
3) матеріали особового походження: автобіографії членів редакційної
колегії та некрологи; 4) наукова та публіцистична література про
“Збірник МПЛС”.

Опубліковані джерельні матеріали й, насамперед, повний комплект
“Збірника МПЛС” за всі роки його видання та архівні документи, що нині
вже доступні досліднику в Україні, а також вивчена література дають
достатні підстави для обґрунтованої оцінки наукового доробку МПЛС НТШ і
його внеску в розвиток української природничої науки і медицини.

У другому розділі «Наукове товариство імені Т. Шевченка як поступ
української суспільної та наукової думки» (1893-1940) наголошується, що
історико-науковий аналіз діяльності НТШ як корпорації вчених, педагогів
і організаторів науки є актуальним з огляду на масштабність та
різноплановість його наукового внеску. В галузі розвитку природничої та
медичної науки НТШ були досягнення такого рівня, які прославили не
тільки українську науку, а й світову.

Творчий доробок НТШ становив близько тисячі різних видань, у тому числі
понад 700 томів серійних наукових публікацій, розвідок тощо. В якісному
плані найголовнішою заслугою НТШ було формування української науки як
важливої структурної одиниці національної культури. Безсумнівна заслуга
належить НТШ і в розробці української наукової термінології, традиції
якої у багатьох сучасних галузях знань забуті. Історична роль НТШ
полягала також і в тому, що воно вивело українську науку за межі чистого
українознавства. До найважливіших досягнень членів НТШ у галузі
природничих наук і техніки слід віднести дослідження Іваном Пулюєм
властивостей та природи катодних променів, праці Мирона Зарицького в
галузі теорії булевих алгебр, синтез Іваном Горбачевським сечової
кислоти, вивчення геоморфології Карпат та Прикарпаття Степаном
Рудницьким.

Діяльність НТШ – це колосальний внесок у розвиток української науки. В
першу чергу, це закладання фундаменту для розвитку гуманітарних і
природничих наук на європейському рівні. На сьогоднішній день неможливо
уявити собі українську науку без НТШ, як і розвиток історії – без
М. Грушевського; українознавства – без І. Франка; географії – без праць
Степана Рудницького; математики – без Володимира Левицького, Михайла
Кравчука, Миколи Чайковського; природознавства – без Івана
Верхратського, Івана Раковського; лікарської справи – без Євгена
Озаркевича, Осипа Дакури; фізики – без Івана Пулюя, Володимира Кучера;
антропології – без Ф. Вовка, Р. Ендика; металознавства – без
І. Фещенка-Чопівського. Усі ці видатні українські вчені заклали основи
перелічених наукових напрямів в Україні, вказали напрями подальшого
наукового розвитку.

У підрозділі “Математично-природописно-лікарська секція НТШ: створення,
структура, завдання та діяльність” йдеться про створення, структуру та
завдання МПЛС НТШ, її видавничу діяльність та діяльність найбільшої в
Секції – Фізіографічної комісії.

Виникнення МПЛС НТШ було зумовлене активізацією громадсько-культурного і
науково-технічного життя на західноукраїнських землях, необхідністю
задоволення зростаючих національно-природознавчих і медичних потреб
широких кіл наукової громадськості. МПЛС НТШ, за задумом її творців,
стала об’єднуючим центром математично-природописно-лікарських сил у
Галичині. Створення програми “Збірника МПЛС”, формування редколегії,
відгуки й рецензії з приводу видання перших номерів висвітлюють
початковий період становлення видання, пошуків ним найефективніших
методів роботи – все це відкриває маловідомі сторінки створення цього
наукового видання. Позиція “Збірника МПЛС” дала змогу об’єднати навколо
видання визначних математиків, фізиків, біологів, хіміків, географів,
антропологів і вчених-техніків, громадсько-культурних діячів різних
напрямів. Провідна роль у заснуванні “Збірника МПЛС” формуванні
редакційного комітету та авторського колективу належить І. Верхратському
і В. Левицькому, з іменами яких історія МПЛС НТШ пов’язана найтісніше.

У 1909 р. дослідження природи України оформились в окремий напрямок.
Було створено Фізіографічну комісію при МПЛС. В межах комісії
розглядались абсолютно різні питання з природознавства. Осередком,
навколо якого зосереджувалася діяльність ФК, став природознавчий відділ
Музею НТШ. Її Головою і незмінним редактором усіх випусків “Збірника
фізіографічної комісії” був Микола Мельник, ботанік і педагог.

Організаторами і провідними діячами ФК стали др. М. Коцюба, др.
В. Левицький, Ю. Полянський, І. Раковський, др. О. Тисовський. Наукова
спадщина членів Фізіографічної комісії друкувалась у “Збірнику ФК”
(1925-1939). Всього вийшло 7 випусків видання. Статті відомих
українських вчених, надруковані у “Збірнику ФК”, присвячені
фізіографічним дослідженням Галичини, галичанської флори,
метеорологічним проблемам. Висвітлювались проблеми корисних копалин
західноукраїнських земель, мінералогічних досліджень, проблеми
краєзнавства і, навіть, астрономічні явища.

У третьому розділі “Аналіз напрямів наукової діяльності
Математично-природописно-лікарської секції” детально висвітлюється
наукова діяльність членів Секції – математиків, природознавців і
лікарів. Значущість наукового доробку вчених-математиків, дає підстави з
упевненістю стверджувати, що українська наука, як стійка галузь знання,
оформилась на межі ХІХ та ХХ століття. Активна співпраця
західноукраїнських і київських вчених у поєднанні з науковими здобутками
іноземних математиків давала справді вражаючий результат. Серед її
перших членів-математиків були Володимир Левицький (1872-1956) та Петро
Огоновський (1853-1917), обрані в 1899 р. дійсними членами у першій
десятці. Через 14 років, у 1913 р., до складу дійсних членів НТШ було
обрано математика Миколу Чайковського (1887-1970).

Видатним ученим-математиком і педагогом був також член МПЛС НТШ з 24
березня 1927 р. Мирон Зарицький (1889-1961). М. Кравчук став членом НТШ
у 1925 році. Саме у цей період він активно публікувався у “Збірнику
МПЛС”. Його друковані праці були досить фундаментальними і змістовними.
Поряд із внеском, який зробили фізики МПЛС НТШ до скарбниці науки, перед
ними постало складне завдання, бо треба було починати все з самого
початку, і в цьому їх неоціненна культурна й національна заслуга.

Першим українським фізиком, який здобув високу міжнародну оцінку, був
Іван Пулюй (1845-1918), що належав до числа перших дійсних членів НТШ,
обраних у 1899 році. Дослідження І. Пулюя були важливим етапом у
створенні грунту для відкриття Х-променів, а сам вчений-фізик впритул
наблизився до епохального відкриття, але життєві обставини змусили його
залишити фізику і зайнятися електротехнікою. Проте він був першим, хто
після Рентгена отримав нові фундаментальні результати про походження цих
променів, природу та можливості застосування у медицині. Європейська
преса найчастіше ілюструвала їх незвичайні властивості фотографіями,
виготовленими в лабораторії І. Пулюя Празької та Німецької політехніки.
І. Пулюй вперше у світовій літературі сформулював близьке до сучасного
мікроскопічне пояснення процесу виникнення Х-променів як наслідку
взаємодії швидких негативно заряджених та вирваних з катода частинок з
молекулами твердого тіла, а також стверджував, що нові невидимі промені
тієї самої природи, що і світло, тільки мають інший період коливань.
Слід додати, що глибокі знання фізики та набутий експериментальний
досвід створили надійну основу для визначних досягнень І. Пулюя в галузі
електротехніки, які висунули його в число піонерів новітнього
науково-технічного прогресу європейського масштабу. Низка статей
І. Пулюя фізичного змісту надрукована у “Збірнику МПЛС” НТШ.

\

ocoUUccoooccccccccEcc

h cYRоригінальним методом, де забезпечувалася більша точність, ніж
взагалі була відома на той час. Сьогодні назріла необхідність видання
окремим томом вибраних праць Олександра Смакули, оскільки вони ще
тривалий час будуть актуальними для фізиків і технологів.

Знайомство з іншою галуззю фізики – фотографією показало, що для
з’ясування механізму утворення прихованого фотографічного зображення
дуже важливою є модель Стасіва-Тельтова, на якій ґрунтується теорія
фотографії. Професор Остап Стасів – український фізик і д-р Тельтов –
його співробітник і учень. Остап Стасів – видатний кристалофізик, один
із фундаторів міжнародного журналу фізики твердого тіла, керівник
наукової школи. Він був дійсним членом НТШ та членом МПЛС НТШ, почесним
членом Німецького фотографічного товариства, мав високі наукові
нагороди. Його монографія “Електронні та іонні процеси в кристалах”, що
вийшла у німецькому видавництві “Springer”, чекає на свого перекладача й
видавця, оскільки дуже потрібна нашим студентам та аспірантам.

Визначним фізиком-теоретиком, пов’язаним у першому періоді свого
творчого шляху з Львівським університетом, був Зенон Храпливий
(1904-1983). У 1934 р. обраний дійсним членом НТШ. У післявоєнний час
працював на Заході – спочатку в Міжнародному Вільному університеті у
Мюнхені, а в 1948 р. його запросили на посаду професора університету до
м. Сент Люїс (США).

Головні наукові здобутки З. Храпливого пов’язані з теоретичними
дослідженнями, які ґрунтуються на рівняннях Х. Дірака, що було
найновішим досягненням теоретичної фізики; воно вперше об’єднало
квантову механіку з теорією відносності. В “Acta Physica Polonica”,
“Бюлетені” Польської та “Доповідях” Французької академій наук, а також у
виданнях НТШ він друкує статті, в яких аналізує проблеми від’ємних
рівнів енергії в теорії Дірака та власного потенціалу електрона у
хвильовій механіці й деякі питання, що стосуються рівняння руху Лоренцо
зарядженої частинки.

Фізична наукова спадщина Математично-природописно-лікарської секції
представлена в історії науки, насамперед, особою видатного українського
вченого-фізика Володимира Кучера (1885-1959). Свого часу він був
професором Українського (таємного) університету у Львові, в 1940-1956
рр. – університету ім. І. Франка та інших високих шкіл у Львові. Дійсний
член НТШ з 1921 року. Автор понад 30 наукових праць з різних проблем
фізики. У “Збірнику МПЛС” опублікована низка фундаментальних наукових
праць вченого, які вражають своєю масштабністю і ґрунтовністю. У 1909 р.
побачила світ його велика наукова праця “Основи електроніки” (1909), у
якій він детально дослідив природу катодних, анодних і рентгенівських
променів і питання радіоактивності. Дослідження природи цих променів
учений пояснював, у першу чергу, на законах електропровідності в металах
і газах. Дослідив властивості катодних променів: флюоресценція скла,
хімічний, термічний і механічний вплив. Однією з найцікавіших ознак
катодних променів учений вважав їх відхилення в магнітному полі.

Географічні дослідження в Математично-природописно-лікарській секції
посідали одне з головних місць поряд з такими провідними галузями, як
математика, лікарська справа, фізика. 90 % географічних досліджень на
початку ХХ ст. належало географу та геоморфологу Степану Рудницькому.
Однак, незважаючи на незначну кількість, його праці позначені
фундаментальністю та ґрунтовністю. Можна з впевненістю стверджувати, що
ґрунтовність, масштабність і професійність досліджень С. Рудницького на
межі ХІХ і ХХ століть вивели українську географічну науку на принципово
новий, європейський рівень.

Біолог Іван Верхратський – автор понад 200 наукових праць – підручників,
монографій, словників, збірників фольклорних матеріалів, більшість яких
надрукована в “Збірнику МПЛС”. Протягом всієї наукової діяльності у НТШ
в особі одного вченого цікаво переплітаються два, на перший погляд,
непоєднувані наукові напрями діяльності: природознавство (мінералогія,
ботаніка, зоологія) та гуманітарні науки (мовознавство, діалектологія,
лексикографія, сучасна літературна мова, історія мови,
літературознавство, публіцистика, журналістика). Але окремим і
найважливішим напрямом наукової діяльності вченого в МПЛС стала
українська наукова природнича термінологія.

Питання антропології першим у Науковому товаристві ім. Шевченка
досліджував відомий український етнолог і антрополог Федір Вовк.
Протягом тривалого часу він разом з учнями збирав антропометричні
матеріали, після чого у науковому світі виникло твердження, що жоден
слов’янський народ на той час не був так глибоко досліджений з точки
зору антропології. Проте вченому так і не вдалося зібраний матеріал
видати у вигляді фундаментального наукового твору. У 1917 р. Ф. Вовк
передчасно пішов з життя, залишивши після себе значну кількість
неопрацьованого матеріалу. Після його смерті дослідження були продовжені
його колегами і наступниками: І. Раковським, С. Руденком та іншими

Упорядкування української наукової термінології з різних наукових
напрямків отримало розвиток саме у МПЛС НТШ. Відомі українські вчені
І. Верхратський, В. Левицький, І. Горбачевський, С. Рудницький,
М. Мельник та інші створили термінологічний фундамент в українській
науці, чим значно полегшили наукове спілкування між вітчизняними та
зарубіжними вченими.

У “Лікарському збірнику МПЛС” (1898-1901) знайдено тільки окремі наукові
статті провідних українських вчених-лікарів, які описували, переважно,
власні дослідження, засновані на практиці. В той час західноукраїнська
лікарська справа ще не була оформлена в певні наукові школи. У 1898 р.
при МПЛС було створено Лікарську комісію (ЛК). Головним організатором ЛК
став відомий український лікар, організатор українського лікарського
руху, доктор Євген Озаркевич. Разом з ним до лав ЛК входили такі
українські лікарі: Фелікс Щасний Сельський, Петро Сушкевич, Осип Дакура,
Софія Морачевська-Окуневська, Лев Коссак, Мирон Вахнянин. Окрім
українських вчених-лікарів до Лікарської секції входили лікарі Праги,
Відня, Перемишля і Східної України.

Основними завданнями, які поставили перед собою лікарі комісії, стало:

започаткувати медичну літературу українською мовою;

створити фахову лікарську термінологію;

друкувати наукові праці з усіх галузей лікарських наук.

Лікарська Комісія видавала у “Збірнику МПЛС” окремими випусками
“Лікарський збірник”. Всього його надруковано 6 випусків приблизно по
200 сторінок. Протягом 1897-1901 рр. у “Лікарському збірнику”
українськими вченими-лікарями було опубліковано близько 40 наукових
праць. Перші три роки головою ЛК був доктор Фелікс Щасний Сельський
(1852-1922). У 1901 р. його змінив Є. Озаркевич. Окрім активного
закликання до наукової праці у даній галузі Є. Озаркевич залучав до
наукової роботи в ЛК українських лікарів і студентів медицини.
Найвизначнішими лікарями – членами Секції були: Осип Дакура (1864-1914),
Максим Музика (1889-1972), Софія Окуневська-Морачевська (1865-1926),

ВИСНОВКИ

1. У дисертації міститься теоретичне узагальнення і нове розв’язання
наукового завдання, яке виявляється у розкритті феномену
Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства
ім. Шевченка (1893-1940). Це завдання вдалося розв’язати завдяки
використанню системного підходу, сучасних методів дослідження,
теоретичного осмислення процесів становлення науки, які продемонстрували
нагальну потребу розвитку вітчизняного природознавства і медицини в
Науковому товаристві ім. Шевченка, розгляду його в контексті
суспільно-політичного і культурного життя України. Виявлення феномену
МПЛС НТШ дозволило вписати цю самобутню наукову організацію в історію не
лише української, а й світової науки. Системний аналіз функціонування
МПЛС НТШ дав змогу комплексно дослідити цю актуальну тему, розкриту
попередніми дослідниками лише частково.

2. Нерозробленість історією науки деяких важливих питань, пов’язаних із
виявленням феномену МПЛС НТШ, зокрема її внеску в розвиток
природознавства і медицини, спонукала в процесі виконання дисертаційної
рооти здійснити певну корекцію історико-наукового дослідження, надавши
йому не лише конкретного, а й теоретичного спрямування. Використання
нового концептуального підходу, залучення до наукового обігу нових
джерельних матеріалів і наукових фактів сприяло поглибленому висвітленню
цього унікального явища, заповненню прогалини в історії як даної Секції,
так і розвитку науки в НТШ.

3. На основі опрацьованих літературних джерел і матеріалів архівів
Києва, Львова і Санкт-Петербурга вперше здійснено комплексний аналіз
становлення та функціонування МПЛС НТШ, охарактеризовано наукову
спадщину її визначних членів – математиків, природознавців і лікарів.
Заснування та функціонування цієї секції стало закономірним наслідком як
розвитку капіталістичних відносин і науково-технічного прогресу в
Україні наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ ст., так і розвитку
природознавства та медицини, які вимагали організації наукового осередку
науки в Галичині. Дослідження історії організаційно-видавничої та
наукової діяльності МПЛС НТШ, аналіз їх форми та змісту, структури,
програми та правил видання “Збірника МПЛС”, забезпечили публікацію не
тільки наукових досліджень, але й критичних оглядів зарубіжних досягнень
у галузі математики, природознавства, антропології та медицини. Це дає
підстави для висновку про важливе значення для науки такої структури як
МПЛС НТШ. Визначено, що творчий доробок членів Секції слід згрупувати за
сімома основними напрямами досліджень: математика, фізика, географія,
біологія, антропологія, медицина та наукова термінологія.

4. Зміст “Збірника МПЛС” НТШ (статті, дослідження, архівні та
бібліографічні матеріали, наукова хроніка) є цілісною панорамою розвитку
природознавства й медицини, що відтворює колізії життя науковців у їх
натуралістичному прояві, піднімає на поверхню унікальні вітчизняні
пласти будівництва природознавства та медицини, виявляє функціональні й
концептуальні підвалини розвитку природничої науки і медицини,
актуалізує проблеми сучасного природознавства та медицини і, таким
чином, творить унікальну пам’ятку природознавства та медицини, а також
їхнім творцям.

5. Математичні дослідження в Секції були найвагомішими. Започаткував
науково-математичний напрям в Україні Володимир Левицький (більшість
його праць присвячена теорії функцій, зокрема розвитку теорії медулярних
та автоморфних функцій фуксового типу). На основі
функціонально-алгебраїчного переходу він вивчав теорію аналітичних
інваріантів диференціальних рівнянь та їх групові властивості. Низка
його робіт стосується окремих питань математичного аналізу, проективної
й диференціальної геометрії. Основні праці з алгебри, теорії чисел та з
історії математики належали Миколі Чайковському. Наукові інтереси Мирона
Зарицького охоплювали в основному проблеми теорії множин, математичної
логіки, теорії ймовірностей, математичної статистики, теорії функцій
дійсної змінної. Оригінальні алгебраїчні таблиці логарифмів були
складені спеціалістом із квантової механіки Володимиром Кучером.
Декілька математичних праць опублікував у “Збірнику МПЛС” визначний
математик із Східної України Михайло Кравчук з питань вищої алгебри,
математичного аналізу, теорії функцій дійсної та комплексної змінних,
теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей,
математичної статистики.

6. Природничі дослідження представлені в МПЛС НТШ фізикою, географією,
біологією та антропологією.

а) Фізика. Першим українським фізиком вважається Іван Пулюй (його
дослідження були важливим етапом у створенні підґрунтя для відкриття
К. Рентгеном Х-променів, йому належать визначні досягнення в галузі
електротехніки). Фізик-експериментатор Олександр Смакула опублікував
фундаментальну монографію “Монокристали” (1909). Світові відома “формула
Смакули” та запатентований ним спосіб просвітлення оптики, який
спричинив революцію в оптичній, фотографічній та кінематографічній
технологіях. Визначний український кристалофізик Остап Стасів відомий
своєю монографією “Електронні та іонні процеси в кристалах”.
Фізик-теоретик Зенон Храпливий свої наукові здобутки пов’язав з
теоретичними дослідженнями, які ґрунтувалися на рівняннях Х. Дірака, що
дозволило об’єднати квантову механіку з теорією відносності. Нарешті,
Володимир Кучер, як автор монографії “Основи електроніки” (1910),
детально дослідив природу катодних, анодних і рентгенівських променів та
питання радіоактивності. Він вивчав закон електропровідності в металах і
газах.

б) Географія. Переважна частина досліджень у МПЛС НТШ на початку ХХ ст.
належала визначному географу та геоморфологу Степану Рудницькому. Він
зробив значний внесок у розвиток різних галузей географічної науки:
геоморфологію (науку про форму земної поверхні), антропогеографію,
політичну географію, картографію, соціально-економічну географію,
демографічну географію. Вагомий внесок С. Рудницького у створення
української наукової географічної термінології, у дослідження питань
ономастики, зокрема в топоніміку.

в) Біологія. Іван Верхратський опублікував низку праць, присвячених
орніто- і іхтіофауні Західної України, детально розглянув факт зимового
спросоння у птахів, досліджував питання про збереження цілісності
Галицького Поділля, його окремих заповідних зон, флори, фауни і довкілля
загалом. Його природничо-економічні дослідження стосувалися перлини
Галицького Поділля та Європи – “Степу Пантелиха”.

Природознавець Микола Мельник брав участь у підготовці таких
фундаментальних видань НТШ, як “Атлас України і суміжних земель” (1937)
і “Географія українських та суміжних земель” (1938-1943) за редакцією
В. Кубійовича. У них М. Мельникові належать розділи про рослинність
України, а також оригінальні карти поширення основних рослинних формацій
на всій території проживання українського етносу. Це перші широкі
західноукраїнські геоботанічні огляди, де проаналізовано закономірності
поширення рослинності у взаємозв’язку з кліматичними та ґрунтовими
умовами, історією формування флори й господарським впливом.

г) Антропологія. Як члени МПЛС НТШ Федір Вовк, Іван Раковський,
Ростислав Ендик є провідними українськими дослідниками про расовість,
народність, психологічні типи українських і сусідніх слов’янських
народів. Відзначимо основоположні праці антропологів Секції: Ф. Вовк –
“Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини й
Угорщини” (1908); І Раковський – “Расовість слов’ян” (1919); Р. Ендик –
“Черепи залізної доби” (1930) та “Психологічні та антропологічні досліди
над львівськими дітьми” (1932).

д) Безсумнівна заслуга належить МПЛС НТШ і в розробці української
наукової термінології, традиції якої у багатьох сучасних галузях знань
забуті. Серед публікацій цього плану – праці І. Верхратського,
В. Левицького, М. Мельника, І. Пулюя, С. Рудницького, Є. Озаркевича,
М. Кравчука, І. Горбачевського та багатьох інших, які, власне,
започаткували українську наукову термінологію, заклали термінологічний
фундамент в українській науці, чим значно полегшили наукове спілкування
між вітчизняними й іноземними вченими.

ж) Лікарська справа. У 1898 р. при МПЛС було створено Лікарську комісію
(ЛК). Головним організатором ЛК став відомий український лікар,
організатор українського лікарського руху д-р Євген Озаркевич. Разом з
ним до лав ЛК входили такі українські лікарі: Фелікс Щасний Сельський,
Петро Сушкевич, Осип Дакура, Софія Морачевська-Окуневська, Лев Коссак,
Мирон Вахнянин. Крім українських вчених-лікарів до неї входили також
лікарі Праги, Відня, Перемишля і Східної України.

7. Визначення основоположних концептуальних засад функціонування МПЛС
НТШ, що стали його творчими підвалинами, дозволило по-новому бачити
складний шлях її зародження, виникнення і творчих звершень. Вивчення
І. Верхратським майже всіх аспектів розвитку природознавства та медицини
допомогло йому осягнути творчі глибини українських вчених і давало ключ
до створення наукового осередку світового значення. Однією із складових
комунікаційного процесу МПЛС НТШ є соціально-психологічне формування
почуття причетності в авторів та учасників перебігу подій у розвитку
природознавства та медицини до задоволення політичних, економічних і
наукових потреб життя суспільства. Постійний ретельний контроль за
матеріалами, які друкувалися, зумовив те, що “Збірник МПЛС” НТШ протягом
1893-1940 рр. був виключно науковим органом і не відображав розвитку
боротьби тогочасних політичних сил та ідей в Україні й на Галичині. Це
забезпечило йому тривале існування. Значна частина опублікованих
матеріалів, апробованих у “Збірнику МПЛС” НТШ, ставала основою для
майбутніх монографічних видань, визначила напрями творчих пошуків, що
свідчить про вагомий внесок журналу в розбудову вітчизняної науки і
медицини.

8. Упродовж 55 років “МПЛС НТШ”, об’єднуючи навколо себе наукові сили –
математиків, природознавців і медиків, виконувала функцію
науково-дослідницького осередку в Галичині. Завдяки проведенню
ґрунтовних досліджень вітчизняними натуралістами і медиками, з
урахуванням досягнень західноєвропейських та американських вчених і
публікації своїх результатів досліджень на сторінках “Збірника МПЛС”,
Секція стала суттєвим фактором і водночас засобом відображення розвитку
природознавства та медицини. Аналіз МПЛС НТШ підтверджує її важливість
як носія інформації про загальні тенденції розвитку природничої та
медичної науки в Галичині у вказаний проміжок часу.

9. Використання матеріалів МПЛС є неодмінною умовою відтворення процесу
розвитку природознавства і медицини в Україні в усій їх повноті й
багатогранності; публікації збірника становлять цінну фактологічну базу
для створення фундаментальної історії природознавства в Україні; для
аналізу наукової спадщини та світогляду видатних членів МПЛС НТШ –
О. Барвінського, І. Пулюя, І. Горбачевського, І. Верхратського,
В. Левицького, І. Раковського та інших з метою вивчення багатьох
аспектів минулого природознавства і медицини в Україні. Апробований у
дисертації комплексний історико-джерелознавчий підхід до вивчення МПЛС
НТШ, як фрагмента реальної дійсності при одночасному аналізі
науково-інформаційного аналізу публікацій збірника Секції, може бути
використаний при дослідженні всіх сучасних органів науково-природничої
та медичної періодики. Все вищезазначене дозволяє визначити МПЛС НТШ як
феномен, бо як явище, видатне й цілком самобутнє, вона посіла особливе
місце в українській історіографії розвитку українського природознавства
і медицини останньої чверті ХІХ – першої третини ХХ століття.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Шуманська Н. Діяльність Математично-природописно-лікарської секції
Наукового товариства ім. Шевченка (1892-1939 рр.) // Історія української
науки на межі тисячоліть: Зб. наук. пр. – К., 2004. – Вип. 17. – С.
229-233.

Шуманська Н. Іван Верхратський – вчений, організатор і керівник
Математично-природописно-лікарської лекції НТШ у Львові // Історія
української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. пр. – К., 2005. – Вип.
18. – С. 231-237.

Шуманська Н. Становлення хімічної наукової термінології в
Математично-природописно-лікарській секції Наукового товариства
ім. Т. Шевченка // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб.
наук. пр. – К., 2005. – Вип. 19. – С. 233-240.

Шуманська Н. Антропологічні дослідження в Науковому товаристві
ім. Т. Шевченка у Львові // Історичні записки: Зб. наук. пр. /
Східноукраїнський нац. ун-т ім. Володимира Даля. – Луганськ, 2007. –
Вип. 14. – С. 157-162.

Шуманська Н. До історії створення Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка
у Львові // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії
освіти, науки і техніки: Тез. доп. другої міжрег. наук. конф. молодих
вчених, 17 жовтня 2003 р. – Луганськ, 2003. – С. 55-58.

Шуманська Н. Степан Рудницький про вітчизняну фізичну географію
наприкінці ХІХ століття // Десята конференція молодих істориків освіти,
науки і техніки: Мат. конф., 27 травня 2005 р., м.Київ. – К., 2005. – С.
222-226.

Шуманська Н. Професор Микола Мельник як член
Математично-природописно-лікарської секції НТШ // Одинадцята конференція
молодих істориків освіти, науки і техніки: Мат. конф., 21 квітня 2006
р., м. Київ. – К., 2006. – С. 153–157.

Шуманська Н. Керманичі Наукового товариства ім. Шевченка // Матеріали
5-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії науки
і техніки”, 19-20 жовтня 2006 р., м. Київ. – К., 2006. – С. 68-70.

9. Шуманська Н. Розвиток географічних досліджень в Науковому товаристві
ім. Т. Шевченка // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2006.
– Вип. 26. – С. 219-235.

Анотація

Шуманська Н.В. Історія Математично-природописно-лікарської секції
Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1893-1940). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державний вищий
навчальний заклад “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди”, Переяслав-Хмельницький, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню становлення та діяльності
Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства
ім. Т. Шевченка (1893-1940). Дослідження історії
організаційно-видавничої діяльності МПЛС НТШ, аналіз її форми і змісту,
структури, програми та правил видання “Збірника МПЛС” забезпечили
публікацію не тільки наукових досліджень, але й критичних оглядів
зарубіжних досягнень у галузі природознавства і медицини.

Досліджено процес становлення МПЛС як наукової інституції й
охарактеризовано основні методологічні принципи її наукової діяльності.
Висвітлено наукову працю членів Секції, вказано на основні напрями
досліджень вчених, наукова творчість яких відповідала назрілим потребам
перебудови науки і системи освіти в Україні й була підпорядкована
розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Науковий МПЛС НТШ
є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються математики, фізики,
біології, географії, антропології і медицини.

Ключові слова: наукове товариство ім. Т. Шевченка, українська наука,
математика, природознавство, медицина, “Збірник МПЛС” НТШ.

АННОТАЦИЯ

Шуманская Н.В. История Математико-естественно-врачебной секции Научного
общества им. Т. Шевченко (1893-1940). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по
специальности 07.00.07 – история науки и техники. – Государственное
высшее учебное заведение “Переяслав-Хмельницкий государственный
педагогический университет имени Григория Сковороди”,
Переяслав-Хмельницкий, 2007.

Диссертация посвящена исследованию истории становления и деятельности
Математико-естественно-врачебной секции Научного общества
им. Т. Шевченко (1893-1940).

Работа состоит из вступления, трех разделов, выводов к каждому разделу,
общих выводов, списка использованных источников, дополнений.

Во вступлении обоснована актуальность проблемы, определены объект,
предмет, цель и задачи исследования, раскрывается научная новизна и
практическое значение полученных результатов.

В первом разделе “Историография проблемы, источниковая база и
методология исследования” аргументирована степень неразработанности
проблемы, определены направления, которые требуют дальнейшего изучения.
Отмечено, что история и деятельность Математико-естественно-врачебной
секции Научного общества им. Т. Шевченко НТШ (далее МЕВС НОШ) не была
предметом специального исследования. Историографический обзор
убедительно показывает, что избранная научная проблема освещалась
предыдущими исследователями только фрагментарно.

Во втором разделе “Научное общество имени Т. Шевченко как шаг в развитии
украинской общественной и научной мысли (1873-1940)” высветлены вопросы
становления и деятельности Научного общества им. Т. Шевченко,
охарактеризованы вопросы создания, структуры, задачи и деятельность
Математико-естественно-врачебной секции Научного общества
им. Т. Шевченко. Цель которого состояла в проведении исследований
национальных проблем, духовного развития украинского народа, в
определении места культуры нации в мировой культуре, использовании
собственных природных богатств и развития продуктивных сил страны.
Основательно охарактеризована издательская деятельность Секции, а также
проведен историко-научный анализ функционирования Физиографической
комиссии, как составной части Секции. Основной упор сделано на
организационную деятельность их руководителей И. Верхратского и
Н. Мельника.

В третьем разделе “Анализ направлений научной деятельности членов
Математико-естественно-врачебной секции” определено, что творческое
наследие членов Секции следует разделить на семь основных направлений
исследований: математика, физика, география, биология, антропология,
научная терминология и медицина.

Показано, что в течение 55 лет “МЕВС” НОШ, объединяя вокруг себя научные
силы – математиков, естествоиспытателей и медиков, выполняла функцию
научно-исследовательского центра в Галичине (Западная Украина).
Вследствие проведения основательных исследований отечественными
натуралистами и медиками, с учетом достижений западноевропейских и
американских ученых и публикации своих результатов исследований на
страницах “Сборника МЕВС”, Секция стала существенным фактором и
средством отражения развития естествознания и медицины. Анализ
функционирования МЕВС НОШ подтверждает ее важность как носителя
информации об общих тенденциях развития естественной и врачебной науки в
Галичине в указаннный промежуток времени. МЕВС НОШ была таким
обще-естественным источником, который исторически обеспечивал
функционирование естетствознания и медицины, определил разноаспектные
отличия этой эпохи, проследил за вхождением новых научных приоритетов в
теорию и практику естествознания и медицины. Издание “Сборника МЕВС” НОШ
выступило активним пропагандистом и иллюстрантом научного, прикладного,
образовательного и общественно значимого характера развития
естествознания и медицины.

Опыт и лучшие традиции редакции “Сборника МЕВС” требуют творческой
интерпретации и развития современными научно-естественными и
медицинскими журналами. Апробированный в диссертации комплексный
историко-источниковедческий подход к изучению МЕВС НОШ как фрагмента
конкретной действительности при одновременном анализе
научно-информационного анализа публикаций сборника Секции может быть
использован при исследовании всех современных органов
научно-естественной и медицинской периодики. Все вышеизложенное
позволяет вести речь о феномене МЕВС НОШ, как о выдающемся и
своеобразном явлении. Секция заняла свое особенное место в украинской
историографии развития украинского естествознания и медицины последней
четверти ХІХ – первой половины ХХ столетий.

Ключевые слова: научное общество им. Т. Шевченко, украинская наука,
математика, естествознание, медицина, “Сборник МЕВС НОШ”.

ANNOTATION

Shumanska N.V. History of Mathematically-natural-medical section of
Scientific societies the name T. Shevchenko of (1893-1940). It is
Manuscript.

The dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of
historical sciences after speciality 07.00.07 is history of scitech. It
is State higher educational establishment the “Pereyaslav-Chmelnytsky
state pedagogical University named after Grigory Skovoroda”
Pereyaslav-Chmelnytsky, 2007.

Dissertation is devoted to research of becoming and activity of
“Mathematically-natural-medical section of Scientific society the name
T. Shevchenko of (1893-1940). Research of history of
organizationally-publishing activity of MNMS NSS, analysis of its manner
and matter, structure, program and rules of edition of “Collection of
MNMS” provided the publication of not only scientific researches but
also critical reviews of foreign achievements in industry of natural
history and medicine. It is investigational becoming MNMS as scientific
institution and basic methodological principles of its scientific
activity are described. Scientific labour of members of Section is
reflected, indicated on basic directions of researches of scientists.
scientific creation of which answered to the coming necessities to a
head alterations of science and system of education in Ukraine and was
inferior to the decision of the most important socially-scientific
tasks. Scientific MNMS NSS is the valuable source of ideas and thoughts,
which touch mathematics, physics, biology, geography, anthropology and
medicine.

Key words: MNMS NSS, Ukrainian science, mathematics, natural history,
medicine, “Collection of MNMS” NSS.

Підписано до друку 25. 07. 2007 р. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл. — вид. арк. 0,9. Тираж 100 пр. Зам. №97.

Видання та друк — Національний науковий цент “Інститут аграрної
економіки”

03127, м. Київ — 127, вул. Героїв оборони, 10

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2065 від 18.01.2005 р.

Вадзюк О.І. Організаційні засади українознавчих досліджень у Науковому
товаристві ім. Шевченка // Наука та наукознавство. – 2003. – № 2. – С.
108-114.

Шуманська Н. Діяльність Математично-природописно-лікарської секції
Наукового товариства ім. Шевченка (1893-1940 рр.) // Історія української
науки на межі тисячоліть. – 2004. – Вип. 17. – С. 229-233; Шуманська Н.
Іван Верхратський – вчений, організатор і керівник
Математично-природописно-лікарської лекції НТШ у Львові // Там само. –
2005. – Вип. 18. – С. 231-237.

Барвінський О. Про заснованє і дотеперішній розвиток товариства ім.
Шевченка у Львові // Зап. НТШ. – 1892. – Т. 1. – С. 209-212.

Грушевський М. Дотеперішній розвій Наукового товариства імені Шевченка
// Хроніка НТШ. – 1900. – Ч. 1. – С. 1-19.

Грушевський М. Львовское общество имени Шевченко и его вклад в изучение
Южной России // Журнал Министерства народного просвещения: Критика и
библиография. – Санкт-Петербург, 1905. – С. 117-118.; Гнатюк В. Наукове
товариство ім. Шевченка: З нагоди 50-ліття його заснування (1873-1923).
– Львів, НТШ, 1923. – 170 с.; Студинський К. Наукове товариство ім.
Шевченка у Львові (1873-1928). – Львів, 1928. – 125 с.

Раковський І. З нагоди тридцятиліття // Зб. МПЛС. – 1927. – Т. 26. – С.
V-Х.

Чайковський М. Діяльність Математично-природописно-лікарської секції та
її директора і редактора перших 25-ти томів “Збірника МПЛС” д-ра
В.Левицького // Зб. МПЛС НТШ. – 1927. – Т. 26. – С. 4-18.

Історія Наукового Товариства ім. Шевченка: З нагоди 75-річчя його
заснування. – 1873-1948. – Нью-Йорк; Мюнхен. – 1949. – 51 с.

Дорошенко В. Огнище української науки – Наукове Товариство ім.
Шевченка. – Нью-Йорк, 1951. – 116 с.

Лев В. Наукова і видавнича діяльність НТШ // Альманах УНС. – 1973. – С.
55-62.

Падох Я. Незнищиме Товариство: До 100-річчя Наукового Товариства ім.
Шевченка. – Нью-Йорк, 1983. – 20 с.

Стахів М. Наукове товариство ім. Шевченка в Краю і на еміграції //
Український історик. – 1973. – С. 63-75.

Грицак Я. Почин для зросту на спільнім ґрунті. Погляд на НТШ, що діяло
у Львові протягом 116 р. // Наука і суспільство. – 1988. – № 10. – С.
20-26.

Кучер Р. Наукове товариство ім. Шевченка: Два ювілеї. – К.: Наук.
думка, 1992. – 112 с.

Романів О. Наукове товариство ім. Шевченка у Львові: традиції та
перспективи розвитку // Хроніка НТШ (Львів). – 1992. – Ч. 82. – С.
20-34.

Алексієвець М.М., Савенко В.В. Роль Наукового товариства
ім. Т. Шевченка в українському національному відродженні (друга половина
ХІХ – початок ХХ ст.). – Тернопіль, 1999. – 188 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *