.

Імуномодулюючі властивості противірусного препарату (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
165 3282
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Болсунова Ольга Ігорівна

УДК 615.2:612.017+573.3

Імуномодулюючі властивості противірусного препарату

ізатізон

03.00.09 – імунологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації

на здобуття вченого ступеня

кандидата біологічних наук

КИЇВ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Малижев Вадим Олексійович,

завідувач лабораторії клінічної імунології Укр. НПЦ ендокринної хірургії
і трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України

Науковий консультант: кандидат медичних наук, доцент

Потопальський Анатолій Іванович,

Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, завідувач
лабораторії модифікації структури біологічно активних речовин

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Гавриленко Тетяна
Іллівна, Інститут кардіології

ім. М.Д. Стражеска АМН України, керівник

відділу імунології,

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Галазюк Людмила
Веніамінівна, Інститут педіатрії, акушрства і гінекології АМН України,
лабораторія імунології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця.

Захист дисертації відбудеться „28” вересня 2004р. о 14.00 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127,
м.Київ, проспект Глушкова, 2, корпус 12, біологічний факультет, ауд.433
(конференцзал)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул.
Володимирська, 58.

Автореферат розіслано „20” серпня 2004р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук О.В.Молчанець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИТКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність посилення боротьби з інфекційними
хворобами постійно зростає, що ставить завдання розширення арсеналу
противірусних засобів та вивчення механізмів їхньої дії. Останнім часом
спалахи багатьох вірусних хвороб набувають загрозливого характеру і
виходять на одне з чільних місць з-поміж захворювань людини та тварин
[Покровский В.В. 1996]. Так, наприклад, антитіла до вірусу простого
герпесу типу 1 і 2 (ВПГ 1 та ВПГ 2) виявляються у 98-100% дорослого
населення [Baichwal V.R., 1988]. За літературними даними [Hill J.M.,
1990р. та ін.] ВПГ уражає 30-40% населенння в другій половині життя, а
смертність від герпетичної вірусної інфекції стоїть на другому місці
після грипу як причина смерті від вірусних інфекцій і складає 15,8%
[Степанчук В.А., 2002].

Для успішної боротьби з інфекційними хворобами необхідні противірусні
препарати, які б не зашкоджували життєдіяльності самої клітини і мали,
окрім того, імуномодулюючу дію. Попри те, що існуючі противірусні
препарати мають низку позитивних властивостей, пошук ефективних
хіміотерапевтичних засобів для лікування та профілактики вірусних
інфекцій триває у зв’язку з тим, що віруси набувають стійкості до
препартів, що використовуються на практиці. Це актуалізує подальші
дослідження різноманітних як природних, так і синтезованих речовин на
наявність противірусної активності та імуномодулюючої дії. Як правило,
пошуки синтетичних лікарських препаратів противірусної дії проводили
серед різноманітних органічних сполук з противірусною активністю
[Альберт А., 1971, Першин Г.Н., 1973]: це неприродні нуклеозиди, похідні
бензимедазолу, циклічні аміни, тіосемикарбазони, карбонільні сполуки та
ін. По суті, сучасна хіміотерапія базується, на використанні
метаболітного ефекту аналогів нуклеозидів та противірусного ефекту
похідних адамантину [Поляк Р.Я., 1986].

За останні десятиріччя виконано чимало робіт, присвячених створенню та
вивченню нових противірусних препаратів [Hozein Z.A., 1997], Серед них
похідні ізатіну, зокрема N-метил-ізатін-?-тіосемикарбазон (ІВТ), або
метисазон та його похідні. Згадані сполуки мають широку противірусну
дію in vitro в дозах, які в 100-1000 разів нижче від токсичних. Вони
пригнічують розмноження як ДНК- так і РНК-вмістних вірусів (аденовіруси,
герпесвіруси, поксвіруси, параміксовіруси, віруси грипу типів А та В та
ін.) і, що дуже важливо, розмноження ретровірусів.

Попри це, препаратів із похідних ізатінтіосемикарбазонів, які б могли
застосовуватися у клінічній практиці, бракує, а роботи з їх вивчення,
головним чином, були спрямовані на досліждення біохімічних та
молекулярних аспектів противірусної та протибактеріальної дії.
Дослідження їхнього впливу на імунну систему майже не проводилися і це
пов’язано, на наш погляд, з низькою розчинністю цих речовин воді.

А.І. Потопальський зі співавторами у 1980 р. відкрили можливість
одержати розчинну форму метисазону на основі застосування суміші
розчинників поліетиленгліколю та диметилсульфоксиду, і розчинна форма
препарату одержала назву ізатізон. Це відкрило широкі можливості для
вивчення інших біологічних активностей похідних ізатіну, включаючи їхню
дію на морфо-функціональний стан імунної системи. На жаль, цей аспект
проблеми залишився майже не вивченим.

Таким чином, актуальність дисертаційної роботи обумовлена необхідністю
створення та вивчення на основі вищезазначених сполук нових ефективних
противірусних препаратів широкого спектру дії з імуномодулюючими
властивостями. Безумовно, такий напрямок досліджень дасть можливість
поповнити ветеринарну та клінічну медицину України новими засобами.
Окрім цього, такі дослідження розширять наше розуміння особливостей
противірусної дії препарату.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота відповідає планові наукових досліджень лабораторії модифікаціїї
структури біологічно активних речовин Інституту молекулярної біології та
генетики НАН України. Вона виконувалася в рамках Державної
науково-технічної програми 01.07 “Розробка та вдосконалення методів та
засобів захисту населення від найбільш розповсюдженних інфекціїних
захворювань” за темами “Синтез і вивчення молекулярних механізмів
противірусного ефекту похідних ізатін-тіосемикарбазону на моделі
аденовірусної інфекції” (шифр 1.07.01/003) та “Вивчення зв’язку між
будовою і антивірусною дією похідних ізатізону (сполука №1) та амітозину
(сполука №2) в системі вірус-клітина” (шифр 2.28.2.7.2.28.2.10).

Мета і завдання досліджень. Мета дослідження – охарактеризувати можливі
імуномодулюючі властивості противірусного препарату ізатізон для
розширення сфери його застосування у ветеринарній практиці і медицині.

Для її досягнення вирішували такі завдання:

Одержання препарату ізатізон та вивчення його структурних
особливостей.

Вивчення противірусної дії ізатізону на моделі герпес-вірусної інфекції
у мишей.

3. Визначити можливий вплив ізатізону на стан та функціонування
специфічної системи імунітету.

4. Дослідити вплив ізатізону на прояви неспецифічних імунних
реакцій.

5. Вивчити активність ізатізону щодо продуктивності курчат- бройлерів.

Об’єкт дослідження: механізми функціонування вродженого та специфічного
імунітету; предмет дослідження – характер дії ізатізону на
функціонування імунної системи у експериментальних тварин.

Методи дослідження: імунологічні, радіобіологічні, проточна
цитофлуориметрія, спектрофотометрія. напівемпіричний квантово-хімічний
метод АМ1 та МNDO/H, статистичний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше показано, що противірусний препарат ізатізон має виразні
імуностимулюючі властивості, які проявляються у стимуляції утворення Т-
і В-лімфоцитів, активації проліферації цих клітин та стимуляціі
продукції ключових цитокінів – інтерлейкінів 1 та 2. Все це призводить
до суттєвого підвищення здатності організму розвивати при антигенній
стимуляції специфічні імунні реакції. Виявлено, що ізатізон відноситься
до сполук з переважною дією на функціонування клітинної ланки імунітету
і це може відзеркалювати доповнюючий механізм його противірусної
активності.

Також вперше виявлено, що ізатізон посилює активність природних кілерів
та макрофагів, тобто неспецифічних елементів імунної системи, які
відіграють важливу роль в елімінації вірусів.

Вперше встановлено, що широкий спектр його біологічної активності можна
пояснити конформаційно-лабільною структурою молекули метисазону –
головного діючого компоненту ізатізону: в залежності від властивостей
розчинника та мікрооточення вона може набувати різних конформацій, що
забезпечує її проникнення до клітини.

Вказані імуномодулюючі властивості препарату можуть проявляти свою
позитивну дію при застосуванні з метою профілактики вірусних захворювань
курчат, що дає можливість не тільки підвищити їх загальну
резистентність, але також сприяє зростанню продуктивності птахів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи можуть бути
використані науковими закладами для подальшого вивчення імуномодулюючої
дії ізатізону, який на даний час випробовується в лабораторiї контролю
якості імунобіологічних препаратів Інституту епідеміології і інфекційних
хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України саме у цього напрямку.
Доцільно, на нашу думку, розпочати і клінічне випробовування препарату
як імуностимулюючого агента при вірусних і бактеріальних інфекціях. У
цьому відношенні він може бути використаний у ветеринарній практиці.
Доцільність впровадження ізатізону у тваринництві України не викликає
сумніву і підтверджується даними, які висвітлені у представленій роботі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційну роботу виконано під
керівництвом д.м.н.,проф. В.О.Малижева та наукового консультанта
к.м.н.,доц. А.І. Потопальського. Здобувачем самостійо проведені
дослідження впливу ізатізону на головні ланки імунної системи:
проліферативну активність лімфоцитів, фагоцитоз, активність природних
кіллерів, на експресію фенотипових маркерів лімфоцитів, на рівень
реакції гіперчутливості сповільненого типу, продукцію лімфокінів ІЛ-1,
та ІЛ-2, антитілопродукуючі клітини. Основний об’єм експериментальної
роботи, обробка і аналіз отриманих результатів, формулювання висновків
дисертаційної роботи виконані пошукачем у творчому співробітництві із
науковим керівником, консультантом та співавторами наукових праць.
Частину експериментів з вивчення антивірусної дії ізатізону на моделі
герпесвірусної інфекції ВПГ 1 виконано у співробітництві з д.м.н.,
зав.лаб. контролю якості імунобіологічних препаратів НДІЕіІХ ім.
Л.В.Громашевського АМН України С.Л.Рибалко. Усі дослідження проводилися
за безпосередньої участі пошукувача. Конформаційний аналіз молекули
метисазону препарату ізатізон виконано у співробітництві з д.б.н.
професором Д.М.Говоруном. Дисертант висловлює щиру подяку д.м.н., зав
лаб. С.Л.Рибалко і д.б.н., професору Д.М.Говоруну за співробітництво і
корисні поради.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації доповідалися на 1
Національному конгресі України з імунології, алергології та
імунореабілітації, Алушта, Крим, 13-15 травня 1998р, Міжнародному
симпозіумі “Intracellular Signaling in Plant and Animal Systems”
(ISPAS), Київ, 9-14 вересня 2001р., VII міжнародній науково-практичній
конференції „Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх
тварин”, 2-5 жовтня 2002 р., Київ, IV міждисциплінарній
науково-практичній конференції „Епідеміологія, імунопатогенез,
діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій”, 25-27 листопада
2002 р., Київ та на наукових семінарах відділу модифікації структури
біологічно активних речовин ІМБіГ НАНУ.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 11
наукових публікаціях (7 статей і 4 тез) у фахових вітчизняних журналах
та збірках матеріалів з’їздів і конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 129 сторінках.
Вона складається зі вступу, 6 розділів, висновків та списку використаних
джерел, який нараховує 187 найменувань, містить 16 рисунків та 17
таблиць. Робота поділяється на три тематичні частини: розділ 3
присвячено структурно-функціональним особливостям молекули ізатізону,
роділ 4 – протигерептичній дії ізатізону при герпесвірусній інфекції, і
5 розділ – впливу препарату на специфічну та вроджену ланки імунітету.
Одержані результати узагальнено у 6-ому розділі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи досліджень. Експериментальнi дослiдження проводили
на базі лабораторії модифiкацiї структури бiлогiчно активних речовин
ІМБіГ НАН України. Окремi дослiдження проводилися в лабораторiї контролю
якості імунобіологічних препаратів НДІЕіІХ ім. Л.В.Громашевського АМН
України.

Пiд час роботи використовували iзатізон, виготовлений в умовах
лабораторії МСБАР ІМБіГ НАН України.

В дослідах використовували експериментальних мишей ліній СВА, Balb/c,
C57B1/6, (CВАхС57Bl/6)F1 із віварію ІМБіГ НАН України, курчат
Бройлерів-6 із Білоцерківської птахофабрики. Об’єм та методи дослідження
наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Об’єм та методи дослідження

Характер дослідження

-Об’єкт дослідження-Методи дослідження

Вивчення структурно- конформаційних особливостей молекули ізатізону
-Молекула діючої речовини ізатізону-Напівемпіричні квантово – хімічні
методи АМ1 та МNDO/H

Вивчення антивірусної дії ізатізону на моделі герпес віруса
ВПГ-1.-Культура клітин Vero in vitro, білі безпородні миші in vivo (100
гол.) – Індекс ефективності препарату обчислювали за летальністю тварин

Визначення відносного процентного вмісту регуляторних субпо-пуляцій
Т-лімфоцитів-Донорська кров, лімфоцити мишей лінії СВА -Проточна
цитофлуориметрія

(БебешкоВ.Г., 1993)

Вивчення впливу ізатізону на функціональну активність лімфоцитів
-Лімфоцити мишей лінії СВА in vitro та in vivo, (100 гол.), донорська
кров in vitro-РБТЛ (радіометричий, Чумак А.А., 1998, колориметричний,
Mosmsn T. 1983)

Вивчення впливу ізатізону на продукцію ІЛ-1.-Стимульовані макрофаги
мишей лінії(CBAxС57Bl/6)F1 та тимоцити мишей in vitro-Двоступеневий
радіометричний метод (за рівнем проліферації тимоцитів при додаванні
надосаду з культури макрофагів)

Вивчення впливу препарату на продукцію ІЛ-2. -Спленоцити мишей лінії
Ваlb/c in vitro-На культурі ІЛ-2 залежної лінії клітин СТLL-2
(CD8+-клітини) (колориметричий) (Jillis.S, 1978)

Визначення впливу препарату на рівень антитілогенезу до еритроцитів
барана -Mиші (CВАхС57Bl/6)F1

in vivo (36 гол.)-Реакція локального гемолізу в гелі за Єрне

Вивчення впливу препарату на розвиток стану ГСТ -Миші лінії CBA in vivo

(50гол.)-Реакція збільшення лімфовузлів

(Lagrande P.H., 1974)

Вплив ізатізону на фагоцитарну активність-Макрофаги мишей Ваlb/c,
С57Bl/6, донорська кров in vitro (CВАхС57Bl/6)F1, CВА in vivo (50
гол.)-НСТ- тест (колориметричний) та метод тест-мікроба

(Muller F., 1989, Пастер Е.У., 1989)

Вивчення впливу препарату на цитоток-сичність ПК-Донорська кров, миші
лінії СВА in vitro, Ваlb/c in vivo (50гол.)-Кілінг (радіометричий)

(Зарецкая Ю.М., 1983)

Вивчення впливу аерозолю ізатізону на деякі показники імунобіологічної
реактивності організму курчат. Вплив на продуктивність птахів-Курчата
„Бройлер-6”

38 гол.-Лізоцимна активність сироватки крові (серійні. розведення),
РБТЛ, синтез РНК і ДНК (атомно-адсорбційна хроматографія). Приріст живої
маси курчат (Пастер Е.У., 1989,

Климов Н.В, 1970)

Культури клiтин еритроміелоїдної лінії К-562, лімфосаркоми щурів ЛСК
одержані з клітинного банку ліній з тканин людини та тварин (науковий
керівник д.б.н. Ю.Й.Кудрявець, Інститут експериментальної патології,
онкології та радіобіології ім. Р.С. Кавецького НАН України). Культуру
клітин Vero (клітини нирки зеленої мавпи), міелолейкозні клітини мишей
СТLL-2 та JAK-1 люб’язно надані Іінститутом біоорганічної хімії ім. М.М.
Шемякіна РАН).

Результати дослідження та їхне обговорення

Аналіз структурно-конформаційних особливостей метисазону та прототропної
таутомерії ізатіну.

Ізатізон – це 2%-й розчин 1-метилізатін-?-тіосемикарбазону (метисазону)
в універсальному розчиннику, до складу якого входять: димексид і
поліетиленгліколь-400 у співвідношенні 1:3, виготовлений в умовах
лабораторії МСБАР ІМБіГ НАНУ (патент України №1780, 1994, ТУ У 46.15
-341-98) Для розуміння біологічних механізмів дії ізатізону необхідно
було дослідити структурно-конформаційні характеристики його діючої
молекули – метисазону (рис.1).

Рис. 1. Конформації молекули метисазону за даними напівемпіричного
квантово-хімічного методу АМ1. Пунктирними лініями зображено
внутрішньомолекулярні Н-зв’язки. Для дзеркально-симетричних пар III, IV
і VI, VII подано лише одну конформацію. Позначення: ?E – відносна
енергія, ккал/моль; d– дипольний момент.

Встановлено, що локальним мінімумам гіперповерхні потенціальної енергії
метисазону відповідають чотири планарних конформації (одна з яких є
основною). Вперше встановлено шляхи та енергетику утворення
високоенергетичних конформацій з основної. Це взаємоперетворення
характеризується доволі високим бар’єром (близько 47 ккал/моль),
оскільки конформаційний перехід супроводжується значними стеричними
ускладненнями.

Звертає на себе увагу структурно-динамічна особливість молекули
метисазону – її структурна „м’якість”: про це свідчить наявність
чотирьох низьких частот фундаментальних коливань – 39, 46, 69 і 81 см-1
– у її коливальному спектрі. Очевидно, структурна „м’якість” поряд з
конформаційними можливостями, а також здатність вступати у
міжмолекулярні Н-зв’язки лежать в основі біологічної активності
метисазону. Можна припустити, що саме наявність специфічного розчинника
у складі ізатізону переводить молекулу із енергетично найвигіднішої
конформації у високоенергетичну „робочу”, тобто біологічно активну.

Якісний стереохімічний аналіз молекули метисазону, свідчить про те, що
він має п’ять молекулярних прототропних таутомерів. Прототропну
таутомерію можна розцінювати як функціонально важливу форму структурної
мінливості, яка, безумовно, використовується природою для функціональних
потреб. Всі таутомери без винятку за даними розрахунків є планарними
(симетрія Cs) структурами. Вперше розраховано геометричну структуру
основної таутомерної форми ізатіну та деякі характеристики електронної
структури, а саме – заряди на атомах. Ці параметри можуть виявитися
корисними при з’ясуванні молекулярних механізмів біологічної активності
в процесі взаємодії препарату з молекулярними мішенями.

Противірусна дія препарату ізатізон на моделі герпесвірусної
ВПГ-1-інфекції.

Висока противірусна активність похідних тіосемикарбазонів може бути
пов’язана саме з дією їх активних молекул, що ми і намагалися з’ясувати
на моделі герпесвірусної інфекції, як такої, що легко відтворюється та
має виразну симптоматику.

Вірус простого герпесу ВПГ-1 – облігатний внутрішньоклітинний паразит,
який здатен до персистенції протягом всього життя людини в структурах
центральної та периферичної нервової системи, а його репродукція в
значній мірі залежить від метаболізму клітини-господаря. Таким чином,
антивірусна програма лікування повинна бути спрямована на пригнічення
реплікації вірусу та активацію противірусного імунітету. Основним
критерієм ефективності лікування є зменшення важкості клінічних проявів
хвороби.

Є всі підстави вважати, що ефективним противірусним засобом може
виступати ізатізон. Саме тому ми вирішили випробувати дію цього
препарату на перебіг герпесвірусної інфекції. При цьому ми вивчали дію
ізатізону як in vitro, так і in vivo.

Встановлено, що максимально переносима концентрація на культурі клітин
Vero становить 20 мкг/мл, мінімально активна концентрація визначена в
межах 0,8 мкг/мл, а хіміотерапевтичний індекс для ізатізону становить
25,0.

Окрім того, вивчали профілактичну та лікувальну дію ізатізону в системі
in vivo. Для цього використовували безпородних білих мишей. У першому
дослідженні тваринам вводили ізатізон за 24 години до зараження вірусом
герпесу одноразово по 0,25 мл внутрішньочеревинно (або 25 мг\кг маси
тіла мишей). Ефект препарату оцінювали за летальністю тварин, а його дію
порівнювали з дією віролексу, як визнаного засобу лікування герпесу.
Встановлено, що ізатізон не володіє профілактичним захисним ефектом.
Проте раннє лікування (через 24 год після зараження) ізатізоном мишей у
дозі 25 мг/кг маси тіла має лікувальний ефект. Кратність захисту
становила 2,0, і вона була практично ідентичною такій у віролекса.
Зменшена доза препарату – 8 мг/кг виявилася ефективнішою при лікуванні:
показник кратності захисту ізатізону значно підвищився, він досяг
значення 3,5 (табл. 2)

Таблиця 2

Лікувальна дія ізатізону при герпесвірусній інфекції (через 24 год
після зараження)

Препарат Доза, мг/кг Кількість мишей Із них

загинуло Летальність, % Кратність захисту Індекс ефективності

Ізатізон 8 14 4 28,0±2,77 3,5 71,3±7,05

Плацебо 14 14 100,0±0,01 – –

Віролекс 50 14 6
42,8±7,01 2,3 56.0±9,17

Препарат зменшував відсоток загибелі мишей від ВПГ-1 приблизно на 72%.
Підкреслимо, що порівняльним препаратом був віролекс, коефіцієнт захисту
якого дорівнював 2,3, ІЕ -56,0. Згідно критеріям оцінки активності
антивірусної речовини за показниками індексу ефективності (ІЕ) для
герпесвірусної інфекції, препарати, ІЕ яких переввищує 30% вважаються
активними, а тим, які мають ІЕ 50% притаманна виразна ефективність.
Досліджувані речовини у відповідності з МРІ-І, які мають ХТІ 8-16 та ІЕ
70% вважаються перспективними для поточних клінічних іспитів та
детального токсико-фармакологічного вивчення. Отже, ізатізон являє
собою ефективну противірусну лікарську форму з унікальним механізмом
біологічної дії, яка може з успіхом використовуватися при лікуванні
герпесвірусної інфекції та подальших наукових досліджень.

Дія ізатізону на специфічну систему імунітету. Вплив препарату на
експресію фенотипових маркерів лімфоцитів. У дослідах використовували
такі концентрації ізатізону, які за попередніми дослідженнями мали
стимулюючий ефект: це дози 1 мкг/мл та 10 мкг/мл. При допомозі
цитофлуориметра “FACScan” встановлено, що ізатізон достовірно підвищує у
периферичній крові донорів кількість клітин з маркером Leu 23 (CD 69),
який є специфічним маркером ранньої активації Т- і В-лімфоцитів,
макрофагів та ПК-клітин людини (рис.2). Так, у дозі 1,0 мкг/мл ізатізон
сприяв підвищенню відсотку відностної кількості цих клітин до 7,19 +
1,30% (рРис.3. Вплив ізатізону на експресію Т-антигенних маркерів клітин перетонеального ексудату мишей лінії СВА. Таким чином, проведені експерименти показали, що ізатізон, як і гормони тимусу, здатен індукувати диференціацію різних субпопуляцій зрілих у функціональному плані Т-лімфоцитів, що було підтверджено у дослідах, які викладені у наступних підрозділах. Дослідження впливу препарату на проліферативну активность лімфоцитів. Реакція бласттрансформації розглядається як інтегральний тест на імунологічну реактивність. Саме тому ми провели дослідження дії ізатізону на проліферативну активність лімфоцитів in vivo та in vitro. Експерименти проведені на лiмфоцитах мишей лiнiї СВА in vitro виявили мітогенну активність ізатізону, яка найбільш яскраво виявилася при застосуванні препарату в дозі 1 мкг/мл (рeeV ? В-клітини, оскілько ізатізон пригнічує проліферативну відповідь ЛПС-стимульованих лімфоцитів. Наявність у ізатізону дозозалежного впливу на рівень РБТЛ дозволяє розглядати його як імуномодулятор, який стимулює утворення лімфоцитів та збільшення їх кількості в периферичній крові та лімфоїдних органах. Вплив ізатізону на продукцію інтерлейкіну-1. Для визначення впливу ізатізону на продукцію ІЛ-1 застосовували двоступеневий комітогенний тест, який базується на індукції ліпополісахаридом (ЛПС) продукції перитонеальними макрофагами ІЛ-1 та проліферації мишачих тимоцитів під впливом надосаду з макрофагів in vitro і субоптимальної дози мітогену ФГА [Дж. Клаус, 1990, Р.Г.Белевская, 2000]. З рисунку 4 видно, що інкубація макрофагів з ізатізоном призводить до підвищення активності надосаду, притаманній ІЛ-1, що і викликало посилення проліферативної активності тимоцитів при додаванні до їхньої культури надосаду з макрофагів. Рис.4. Рівень проліферації тимоцитів мишей на субоптимальну дозу ФГА при додаванні надосаду культури макрофагів. Найбільш активною виявилася доза ізатізону 10 мкг/мл, при якій зафіксовано найвищу проліферативну активність тимоцитів (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020