Хірургічне лікування хворих на міастенію: удосконалення та оцінка ефективності (автореферат)

Міністерство охорони здоров’я України

Харківський державний медичний університет

КОСТЯ ЮРІЙ ПРОХОРОВИЧ

УДК 616 – 089: 616 – 009. 17: 591. 147. 8

Хірургічне лікування хворих на міастенію: удосконалення та оцінка
ефективності

14.01.03 — хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

Харків – 2004 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті загальної та невідкладної хірургії АМН
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Бойко Валерій Володимирович,

Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, директор;
Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри
госпітальної хірургії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, профессор

Береснєв Олександр Васильович,

Харківський державний медичний університет, професор кафедри загальної
хірургії №1

доктор медичних наук, профессор

Флорікян Аршавір Карапетович,

Харківська медична академія післядипломної освіти, професор кафедри
торакоабдомінальної хірургії

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України, кафедра факультетської хірургії та хірургії інтернів.

Захист відбудеться “27” січня 2004 р. о 1330 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.02 при Харківському державному
медичному університеті (61022, Харків, проспект Леніна,4,
тел.707-73-27).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, Харків, проспект Леніна,4).

Автореферат розісланий “25” грудня 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук
Ягнюк А.І.

Загальна характеристика роботи.

Актуальність проблеми. Не зважаючи на сучасні досягнення в галузі
торакальної хірургії, застосування нових антихолінестеразних препаратів,
сучасної гормонотерапії та інших засобів імунодепресії, лікування
хворих на міастенію залишається важливою проблемою клінічної медицини
(Гехт Б.М. 1986, 2002; Андреева И.И. 1991, 2000; Евсеев В.А. 1980; Бойко
В.В., Криворучко І.А., Клімова О.М 2000-2003). На сучасному етапі
тимектомія, як спосіб хірургічного лікування хворих на міастенію,
безсумнівно, є базовим способом лікування. Однак, ранні та віддалені
результати після тимектомії свідчать про відносну стабілізацію
міастенічного статусу лише в 60,0-65,0% оперованих (Бойко В.В., 2003),
тоді як відсутність клінічного ефекту після тимектомії реєструється у
(20,0-25,2)% хворих, а посилення міастенічної симптоматики та погіршення
загального статусу відмічається в 7,0-10,0% хворих (Андреева И.И. 1991;
Vincent A., 1988; Гехт М.Б. 1998; Ostlie N. 2001).

Слід зазначити, що клінічний перебіг міастенії досить часто
характеризується не лише прогредієнтним, але й прогресуючим клінічним
перебігом, ускладнюючись розвитком міастенічних та холінергічних
кризових станів, що в свою чергу призводить до летальних наслідків (Гехт
Б.М. 1998; Ветшев П.С. 2001; Ланцова В.Б. 1997,). У літературі останніх
років, присвяченій проблемам торакальної хірургії значна увага
приділяється покращенню соціальної та психологічної адаптації та вцілому
якості життя хворих на міастенію ( Гехт М.Б. 2001; Сепп Е.К. 2003).

Серед новітніх підходів у розробці патогенетичної терапії міастенії
запропоновано нову хірургічну технологію, яка базується на застосуванні
імплантації плодового тимуса людини, як альтернативу нефункціонуючому,
або видаленому тимуса (Сепп Е.К., Ланцова В.Б. 2002; Бойко В.В.,
Криворучко І.А., Клімова О.М 2003).

Хірургічне лікування хворих на міастенію є базовим методом, який
удосконалюється за рахунок розвитку гетерогенної клітинної імплантації,
що потребує поглибленого клінічного дослідження з метою оптимізації
хірургічного лікування та оцінки його ефективності. Актуальність
дослідження базується на тому, що доповнення хірургічного лікування
(тимектомії) гетерогенною клітинною імплантацією (плодовий тимус)
дозволить не тільки знешкодити аутоімунний вплив пошкодженого тимуса,
але й забез-печити пускові механізми функціональної компенсації
відсутнього тимуса, за рахунок чого призупинити розвиток патогенетичних
механізмів міастенії та зменшити тяжкість перебігу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної НДР Інституту загальної та невідкладної
хірургії АМН України ВН 01.99 “Органна та поліорганна недостатність, як
основна причина несприятливих наслідків при тяжкій політравмі та інших
механічних ушкодженнях“ (№ держреєстрації 0100U003484), НДР ВН.3.2002
“Обгрунтування індивідуального застосування імунотропних препаратів, у
тому числі – клітинних та тканинних біотрансплантатів у невідкладних
хірургічних хворих“ (№ держ-реєстрації 0102U003238) та наукового
договору з Інститутом кріобіології та кріомедицини НАН України “Про
сумісну роботу клініко-експериментального обгрунтування доцільності
застосування кріоконсервованих препаратів у комплексному лікуванні
гнійно-септичних ускладнень у хірургічних хворих”.

Мета та задачі дослідження. Метою роботи є поліпшення результатів
хірургічного лікування хворих на міастенію шляхом розробки комплексних
методів лікування. Визначення показань та критеріїв для хірургічного
лікування хворих на міастенію, оцінки компенсації міастенічного процесу.

Для досягнення поставленої мети дослідження вирішувались такі задачі:

1. Науково обгрунтувати концептуальну програму комплексного
дослідження особливостей клініко-патогенетичних взаємозв’язків
міастенічного процесу у хворих з різною тяжкістю перебігу захворювання.

2. Вивчити клініко-етіологічні фактори, які визначають своєчасність
та комплексність хірургічного лікування хворих на міастенію.

3. Провести порівняльне дослідження рівня основного обміну,
імунологічного стану, стану респіраторної функції, біохімічних
показників нейротрансміттерних процесів з подальшим
клініко-синдромологічним аналізом тяжкості перебігу міастенії, як
передумови оптимізації хірургічного лікування шляхом тимектомії та
імплантації фрагмента плодового тимусу.

4. Вивчити клініко-патогенетичні взаємозв’язки при різній тяжкості
перебігу та особливості органометрично-ультраструктурної організації
вилочкової залози у хворих на міастенію для обгрунтування критеріїв
оцінки тяжкості перебігу та показань до тимектомії.

5. Визначити систему показників для оцінки рівня компенсації
міастенічного процесу, як прояву ефективності хірургічного методу в
системі комплексного лікування хворих на міастенію.

Об’єкт дослідження. Генералізована форма міастенії.

Предмет дослідження. Діагностична і лікувальна тактика у хворих на
міастенію.

Методи дослідження. Розв’язання поставлених задач проводилось за
допомогою загальноклінічних, біохімічних, електрофізіологічних,
функціональних, загальноімуно-логічних, ультраструктурно-морфометричних,
ультразвукових досліджень, комп’ютер-ної томографії та
пневмомедіастенографії переднього середостіння .

Наукова новизна отриманих результатів. Робота є комплексним
дослідженням, у якому виявлені нові патогенетичні закономірності
перебігу міастенії. Запропоновані способи профілактики міастенічних
кризів (“Спосіб профілактики міастенічного кризу”; деклараційний патент
на винахід № 58284 А). Реалізовано комплексний підхід до вивчення
тяжкості міастенії, як передумови для ефективного застосування
хірургічного методу з поглибленим дослідженям клініко-функціонального
стану хворих до тимектомії, у віддалені терміни після тимектомії й після
виконання імплантації плодового тимусу (“Спосіб оцінки тяжкості перебігу
міастенії”; деклараційний патент на винахід № 69155 А).

Проведено систематизоване вивчення клінічної феноменології тяжкості
міастенії з визначенням абсолютних та відносних показань до виконання
тимектомії на базі багатофакторної клініко-синдромологічної оцінки з
урахуванням специфічних та загальнопатологічних критеріїв. За даними
ретроспективно-проспективного аналізу досліджено госпіталізовану
захворюваність та фактори, які впливають на хірургічну активність серед
хворих на міастенію. На основі системного аналізу виявлено кількісні
взаємовідносини ультраструктурно- органометричних показників тимуса
залежно від тяжкості міастенії. Поглиблене вивчення функції
респіраторної системи хворих з різною тяжкістю перебігу міастенії у до-
та післяопераційному періодах дозволило вивчити ефективність тимектомії
(TE) та імплантації плододового тимуса (ІПТ).

З позицій аналізу інтегральних показників рівня основного обміну
досліджена клінічна феноменологія тяжкості міастенії, яка пояснюється
компенсаторними енерготратами; обгрунтовано систему оцінки клініко
-функціональної компенсації міастенії під впливом хірургічного лікування
та при комплексному підході.

Практична значимість отриманих результатів.

Удосконалена система спеціалізованої хірургічної допомоги хворим на
міастенію, попередження летальності та забезпечення патогенетичного
лікування з обгрунтуванням двохетапної технології: на першому етапі –
виконання тимектомії, на другому – виконання імплантації плодового
тимуса, як засобу замісної корекції.

Для клінічної стандартизації оцінки тяжкості впроваджено спеціальну
технологію оцінки тяжкості перебігу міастенії, як інтегрального
клініко-функціонального показника патогенетичної ефективності
хірургічного втручання в системі комплексного лікування.

Доведено, що виконання тимектомії з наступною імплантацією плодового
тимуса повинно враховувати клінічний гістерезис компенсації та варіанти
імунологічного стану, що потребує індивідуалізованого підходу при виборі
хірургічної тактики.

При виконанні тимектомії та імплантації плодового тимуса слід
використовувати обгрунтований комплекс показників функціонального стану
респіраторної системи, які визначають рівень функціональної компенсації
дихальних порушень та враховують різну інтенсивність основного обміну
(ОО) і енерготрати, які серед хворих з легким перебігом достовірно вище
референтного значення та знижені при тяжкому перебігові міастенії. Для
визначення ефективності хірургічного лікування обґрунтована
класифікація варіантів клініко-функціональної компенсації

у хворих на міастенію, яка враховує повноту та стабільність відновлення
функціональних порушень у віддаленому післяопераційному періоді
(повна, часткова стабільна, часткова нестабільна). З
урахуванням компенсаторних ефектів, які формуються при послідовному
виконанні ТЕ і ІПТ, запропонована клінічна схема оцінки ефективності
хірургічного лікування міастенії.

Результати дослідження впроваджені в роботу хірургічних відділень
Харківської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, у хірургічній
клініці Інституту медичної радіології АМН України, а деякі положення
дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрі
госпітальної хірургії Харківського державного медичного університету. За
результатами дослідження підготовлено два нововведення.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно визначені мета й
задачі, обгрунтовано методи дослідження. Здобувач виконав аналіз
фактичного матеріалу і його статистичну обробку. Здобувачеві належать
ідеї та розробки щодо комплексності оцінки стану хворих на міастенію та
застосування плодового тимуса. Безпосередньо здобувачем або за його
безпосередньою участю виконано 75% обсягу хірургічних втручань: 108
тимектомій та 17 імплантацій плодового тимуса (ІПТ) людини.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної
роботи оприлюднені на засіданнях Харківського наукового медичного
товариства (1999, 2002, 2003), науково-практичній конференції хірургів
України “Актуальні питання невідкладної хірургічної допомоги населенню
України” (Харків, 2002), Міжнародному конгресі з питань управління
медичною допомогою населенню (Харків, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, з них 6
— у журналах, які входять до переліку ВАК України (3 – без співавторів);
3 деклараційні патенти України на винаходи, два нововведення, які
включені до Інформаційного бюлетеня АМН України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 201 сторінці
машинопису, складається з вступу, огляду літератури та трьох розділів, у
яких викладено результати власних досліджень, висновків, практичних
пропозицій, та додатків (містять зразки первинних документів, таблиці з
узагальненям допоміжних статистичних даних та інші матеріали
дослідження). Текст ілюстрований 29 таблицями, 23 рисунками, 10
мікрофотографіями, що складає 37 сторінок. Список літератури включає 172
посилань (130 — вітчизняних та 42- іноземних джерел).

Основний зміст роботи.

Матеріали та методи дослідження. У відповідності до основної мети та для
виконання задач дослідження нами опрацьовано програму комплексного
клінічного та інструментально-лабораторного дослідження хворих на
міастенію в доопераційному періоді та в різні терміни після проведення
ТЕ та ІПТ. Дослідження виконано на трьох рівнях складності:

перший – клініко-технологічний аналіз хірургічної тактики та
виконання ТЕ;

другий – багатофакторний аналіз результатів імунологічного,
ультраструктурного, електроміо-графічного обстеження в контексті
обгрунтування хірургічної тактики та оцінки ефективності ТЕ та у її
поєднанні з ІПТ;

третій – дослідження рівня компенсації міастенічного стану в
різні періоди хірургічного лікування.

Для проведення аналізу хірургічної тактики нами застосовано метод
безпосеред-

нього клінічного нагляду 185 хворих на міастенію, які знаходилися на
стаціонарному лікуванні в профільному відділенні ІЗНХ АМН України за
період 1994 – 2003 р.р., у т. ч. – 17 хворих на міастенію, яким було
виконано ІПТ. Розподіл хворих за віком та тяжкістю перебігу міастенії з
урахуванням статі представлено в таб. №1.

Таблиця 1

Розподіл хворих на міастенію за віком, статтю, тяжкістю перебігу
міастенії

Тяжкість перебігу міастенії Хворі на міастенію уцілому

легкий середньої тяжкості тяжкий

особи чоловічої статі до 20 років — 8 6 14

20-29 років 2 6 5 13

30-39 років 3 5 — 8

40-49 років 4 1 — 5

50-59 років 2 4 1 7

60 років і старші — 1 3 4

Всього чловіків 11 24 15 50

особи жіночої статі До 20 років 3 18 10 31

20-29 років 10 24 8 42

30-39 років 3 18 3 24

40-49 років 6 11 4 21

50-59 років 4 2 3 9

60 років і старші — 4 4 8

Всього жінок 26 77 32 135

Серед хворих зазначених груп суттєвої різниці в розподілі за ознакою
віку та статі не виявлено. Із 150 хворих на міастенію розподіл за статтю
такий: 50 осіб чоловічої 27,0±3,1% та 135 осіб 73,0±3,1% жіночої статі.
Середній вік обстежених складає 39,5±3,9 років; серед осіб чоловічої
статі 38,0±4,0 років; жіночої 41,0±3,4 років.

Діагноз міастенії встановлювався на підставі загально клінічних методів
дослідження та типових клінічних ознак захворювання. Проведення
електроміографії (ЕМГ) застосовано для функціональної діагностики стану
неврово-мязової передачі імпульсу (електроміограф Schwarzer MYOS plus),
що в переважній більшості випадків дозволило уточнити та верифікувати
діагноз. Комп’ютерна томографія (КТ) органів переднього середостіня
виконувалась на КТ Select SP (Marconi).Ультразвукові дослідження (УЗД)
виконано на апараті Sonolyne Y- 50. Імунологічне дослідження
базувалося на визначенні Е-РУК загальних та Е-РУК активних, кількості
Т-(CD-3+) і В-(CD-22+) лімфоцитів, вмісту імуноглобулінів та
циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Аналіз стану клітинного імунітету
хворих на міастенію проводили за допомогою оцінки рівня вмісту CD-3+ і
CD-22+ лімфоцитів, визначення яких виконували за уніфікованою методикою.
Характеристика гуморального імунитету проведена шляхом аналізу вмісту
IgА, IgМ, IgЕ сироватки крові за стандартним методом, основаним на
здатності імуноглобуліну радіально дифундувати в агаровий гель при
утворенні з антигенною сироваткою ланки преципітації. Рівень
сенсибілізації антитіл хворих на міастенію вивчався за допомогою ЦІК
методом преципітації з поліетиленгліколем при наступній
спектрофотометрії та виміру рівня ЦІК в одиницях оптичної щільності.

Клінічна морфометрія видалених вилочкових залоз проведена за
методикою Автандилова Г.Г., 1990 р. Контрастування гістологічних
препаратів проводили цитратом свинця та досліджували зрізи під
електронним мікроскопом ЭМВ-100БР в умовах прискореної напруги до75 кв.
При клініко-статистичному аналізові результатів дослідження, а також для
розробки алгоритмів використовувалися ліцензовані програмні продукты
(”STATISTICA”, “Excel” з додатковим набором програм ) на ПЕОМ “Pentium
III”, що дозволило забезпечити необхідну стандартизацію процесу клініко
— статистичного та інформаційного аналізу.

Результати дослідження. Вивчення факторів, які впливають на хірургічну
активність серед хворих на міастенію, свідчать, що при легкому
перебігові хірургічна активність становить – 40,0%, при середній
тяжкості перебігу – 77,3%, при тяжкому — 93,7%, складаючи вцілому –
77,1%, що дозволяє зробити висновок про вищу хірургічну активність серед
хворих з тяжким перебігом та, водночас, обгрунтовує необхідність
виконання ТЕ у хворих з легким перебігом захворювання.

Опрацьована система клініко-технологічного контролю перебігу
післяопераційного періоду, що базується на модифікованій нами
класифікації, яка доповнена кризовими станами, що виникають у
післяопераційному періоді з їхнім розподілом на міастенічні,
холінергічні та змішаного походження. Частота ускладнень операційного
періоду становить 8,3±2,7% за рахунок випадків пошкодження плеври на
тлі топографічних особливостей вилочкової залози (атипове розташування
ВЗ) та пошкодження перикарду.

З огляду на патогенез міастенії, значно більш важливим є розвиток, як у
ранньому, так і у віддаленому періодах, функціональних порушень органів
та систем, зокрема дихальної. Формування в ранньому післяопераційному
періоді життєво-значимих порушень дихальної функції зареєстровано у
8,3±2,7%, післяопераційна летальність складає 1,9±1,3% за рахунок
функціональних порушень дихальної системи, як кінцевого прояву
міастенічного кризу. Розвиток кризових станів серед прооперованих нами
108 хворих мало місце серед 44,4±4,8% хворих. У структурі цих кризів на
першому місці за частотою – міастенічні, наявність яких діагностовано у
37,0±4,6% хворих.

Досліджено органометрично-ультраструктурні особливості ВЗ у хворих на
міастенію. Органометрична характеристика вилочкової залози за
даними різних методів свідчать, що і КТ,

і УЗД, і пряма морфометрія демонструють закономірність достовірного
(р<0,05) зменшення товщини залози при зростанні тяжкості міастенії, що дозволяє застосовувати морфометричну оцінку (за даними неінвазійних досліджень) динаміки лінійних розмірів для прогнозування тяжкості міастенії та прийняття рішень щодо виконання ТЕ. Крім того, розрахунок інтегрального узагальненого показника лінійних розмірів (пряма морфометрія) вилочкової залози показує, що між тяжкістю міастенічного процесу та цим показником існують виразні взаємозв’язки, які проявляються відносним його збільшенням серед хворих з середньою тяжкістю 62,48±3,99.см3 у порівняння з хворими, які мають легкий перебіг міастеніїї 48,57±3,93.см3, що дозволило зробити висновок про можливий компенсаторний характер збільшення вилочкової залози в осіб з середньою тяжкістю та декомпенсаторний характер її інволюції серед хворих з тяжким перебігом міастенії. Вивчення динаміки цього показника залежно від тривалості захворювання свідчить, що на початкових стадіях (при легкому перебігові міастенії) в період до 1,5 року, як правило, розміри вилочкової залози не змінюються. У подальшому відмічається компенсаторне збільшення переважно за рахунок збільшення висоти та ширини на тлі зменшення її товщини. За умов відсутності ТЕ компенсаторний період продовжується до 2,5-3 років, після чого динаміка характеризується стрімким зменшенням інтегрального показника лінійних розмірів за рахунок зменшення товщини та ширини залози, тоді як її висота залишається досить стабільною. Указані зміни можна пояснити прогресуванням гіпоглазії та пов’язаним нею збільшенням функціональної недостатності на рівні ультраструктурної організації ВЗ. За даними морфологічних досліджень у значній частині ЕРЦ (86,0±5,3%) зміни визначаються, як дистрофічні: за ознаками просвітлення цитоплазми, конденсації хроматина ядра, набухання мітохондрій з одночасною втратою электронної щільності матрикса та зменшенням кількості й структурною дезорганізацією крист, а також разширенням цистерн гранулярного ендоплазматичного ретикулума та редукції пластинчатого цитоплазматичного комплекса Гольджі. Ці зміни знаходяться у межах фізіологічної норми та розцінені нами як компенсація, однак вони є свідченням функціонального зниження активності метаболічних внутрішньоклітинних процесів. Ультраструктурна характеристика функціонального стану ВЗ хворих на міастенію дозволила визначити, що морфометричні особливості ЕРЦ відображають компенсаторне зниження активності метаболічних внутрішньоклітинних процесів, а також відставання репаративних процесів від катаболічних – структурно-функціональну деструкцію залози у хворих на міастенію. Вивчені нами ультраструктурно-органометричні взаємозв’язки ВЗ формуються через два системоутворюючі фактори, існуючий взаємозв’язок між якими (rXY = - 0,84) дозволяє використовувати динаміку показника ширини ВЗ для попередньої діагностики та визначення відносних показань до ТЕ. Проведене поглиблене вивчення частоти та характеру клініко-анамнестичних та синдромологічних проявів дозволило з’ясувати особливості госпіталізованої захворюваності, діагностичне значення критеріїв, а також обгрунтувати алгоритм клінічної оцінки тяжкості перебігу міастенії на дохірургічному етапі. Поглиблене вивчення функції респіраторної системи хворих з різною тяжкістю перебігу міастенії в різні періоди дозволило дослідити ефективність ТЕ стосовно формування показників дихального об’єму у віддаленому післяопераційному періоді серед хворих на міастенію з різною тяжкістю та показало, що лише серед хворих з легким перебігом досягнуто достовірної динаміки (до ТЕ – 98,9±2,02 % від референтних значень; після ТЕ – 92,0±1,8 %). З позицій аналізу інтегральних показників інтенсивності основного обміну досліджена клінічна феноменологія міастенії, зокрема серед хворих з легким перебігом рівень фактичного ОО достовірно вище референтних значень і становить 117,2±0,79 %, що пояснюється компенсаторними енерготратами організму для забезпечення, зокрема і нейротрансміттерних процесів. Серед хворих з середньою тяжкістю міастенії фактичний рівень ОО достовірно зменшується до 109,5±1,47%, що можна пояснити клінічною субкомпенсацією та ефектом від замісного консервативного лікування. Саме в цей період існують передумови для виконання ТЕ, оскільки подальше зменшення рівня основного обміну до 97,3±1,24%, яке зареєстровано нами серед хворих з тяжким перебігом міастенії в значній мірі здатне впливати не тільки на ефективність ТЕ, але й на прогноз для життя хворого. Інтегральним ефектом від ТЕ у віддаленому періоді можна вважати достовірне підвищення показників ОО, як механізму функціональної компенсації порушень нейротрансміттерних процесів. Так, серед усіх прооперованих рівень основного обміну (р<0,05) достовірно збільшився з 110,0±0,9% до 113,9±1,30%; при цьому між тяжкістю та рівнем ОО у віддаленому періоді ТЕ виявлено сильний прямий кореляційний взаємозв’язок (rXY=+0,94).Рівень холінестерази в середньому становив 223,6±7,1 мг% та значно й достовірно (р<0,05) коливався залежно від тяжкості міастенії. Одержані результати пояснюються з позицій компонентного підходу до енерготрат людини. Якщо при легкому перебігові нейротрансміттерний процес забезпечується за рахунок підвищеного вмісту холінестерази 293,7±8,7 мг% на тлі загального та значного підвищення 117,2±0,79% основного обміну хворого, то при тяжкому перебігові на тлі зменшення основного обміну хворого на міастенію - до 97,3±1,24% зменшується й рівень холінестерази, а як наслідок – зменшення ефективності метаболічного забезпечення нейротрансміттерних процесів. Реакція на прозерінову пробу, як клінічний еквівалент та відображення потенційних резервів хворого на генералізовану міастенію, у середньому по всій групі обстежених має оцінку 2,6±0,06 бал та досить диференційовано характеризує різні варіанти тяжкості перебігу міастенії: легкий перебіг - 1,7±0,06 бал, середньої тяжкості - 2,5±0,06 бал, а при тяжкому перебігові - 3,4±0,08 бал. Вищенаведене підтверджує високу клінічну інформативність прозерінової проби, а визначені нами середні рівні показників можуть застосовуватися в якості діагностичних меж при виконанні прозерінової проби. ? ? o ? ? ? oe 2 b d ? I ???o . ` d ? E I O @? & h.Z?@?oy@міастенічного процесу, клінічна картина перебігу міастенії в дохірургічному періоді ТЕ відображається значною кількістю енерго - обмінних, метаболічних та інших порушень, які носять різноспрямований характер. У системі клініко-функціональних показників досліджено клініко-імунологічний профіль хворих на міастенію. З’ясовано, що він визначається тяжкістю і є гетерогенним, зокрема: при виконанні тимектомії у хворих на міастенію з легким перебігом в узагальненому вигляді вказані зміни можна трактувати як формування імунологічного профілю у віддаленому періоді після ТЕ з характерною клітинною та імуно-токсичною перебудовою; при виконанні ТЕ у хворих на міастенію з середньоютяжкістю перебігу міастенії– формується функціональна напру-женість клітинних та гуморальних механізмів у віддаленому періоді; у віддаленому періоді після ТЕ у хворих з тяжким перебігом міастенії має місце виснаженість клітинних та гуморальних механізмів. Усе вищенаведене свідчить на користь гетерогенності імунологічного стану хворих на міастенію у віддаленому періоді після тимектомії та обгрунтовує необхідність його індивідуалізованої корекції, особливо серед хворих з середньо-тяжким перебігом. Дослідження ефективності ТЕ стосовно формування показників дихального об’єму у віддаленому післяопераційному періоді серед хворих на міастенію з різною тяжкістю її перебігу показало, що лише серед хворих з легким перебігом досягнуто достовірної динаміки (до ТЕ – 98,9±2,02%; після ТЕ – 92,0±1,8%), тоді як серед хворих з середньо-тяжким перебігом міастенії достовірних зрушень не зареєстровано. Інтегральним пооясненням ефекту ТЕ у віддаленому періоді можна вважати достовірне підвищення показників основного обміну хворих у віддаленому періоді, як механізму функціональної компенсації порушень нейротрансміттерних процесів. Так, вцілому серед усіх прооперованих рівень основного обміну (р<0,05) достовірно збільшився (від 110,0±0,9% до 113,9±1,30%); при цьому між тяжкістю міастенії та збільшенням рівня ОО у віддаленому періоді після ТЕ існує сильний кореляційний взаємозв’язк (rXY=+0,94), що і є підтвердженням значимості аутоімунного впливу вилочкової залози при середньо-тяжких клінічних варіантах міастенії. Досліджені нами особливості впливу ТЕ дозволили визначити три варіанти функціонального стану респіраторної системи:: серед хворих з легким перебігом міастенії у віддаленому періоді після ТЕ зменшується хвилинний об’єм дихання ?ХОД = 3,4% та зменшується дихальний об’єм ?ДО = 7,5% на тлі стабільних енерготрат, що можна визначити як повну функціональну компенсацію дихальних порушень за рахунок ТЕ; серед хворих з середньою тяжкістю перебігу міастенії у віддаленому періоді після ТЕ зменшується хвилинний об’єм дихання ?ХОД=9,2% при стабільних (незмінних у порівнянні з доопераційним періодом) показниках дихального об’єму за умов достовірного підвищення енерготрат - ?ОО=5,0%; що визначено як стабільна функціональна компенсація дихальних порушень; серед хворих з тяжким перебігом міастенії у віддаленому періоді після ТЕ зменшується хвилинний об’єм дихання ?ХОД=8,5% при стабільних (незмінних у порівнянні з доопераційним періодом) показниках дихального об’єму за умов достовірного та значного підвищення енерготрат організму ?ОО=10,5%; що можна визначити як нестабільну функціональну компенсацію дихальних порушень. Цей варіант компенсації може бути названий енергозатратно-функціональний, оскільки саме за рахунок високого рівня основного обміну (та енерготрат) забезпечується нижчий, ніж при середній тяжкості, рівень хвилинного об’єму дихання (ХОД). Запропонована система комплексної оцінки клінічних варіантів клініко-функціональної компенсації хворих при комплексному хірургічному лікуванні: повна клініко - функціональна компенсація (ПКФК) – ДО та ЖЄЛ знаходяться у межах референтних значень, за у мов відсутності застосування АХЕ засобів та міастенічної симптоматики на тлі референтних значень імунологічних показників. Після ТЕ повна клініко-функціональна компенсація зареєстрована в 6 із 108 прооперованих хворих, що з урахуванням рівня репрезентативності дослідженої групи хворих складає 5,6±2,2%. Слід зазначити, що цей варіант клінічного гістерезису містенії у віддаленому періоді після ТЕ зареєстрований нами лише серед хворих з легким перебігом захворювання на дохірургічному етапі. Після ІПТ питома вага хворих з ПКФК може збільшуватися до 17,6±9,2% за рахунок хворих, у яких після ТЕ була сформована часткова клініко-функціональна компенсація; часткова стабільна клініко - функціональна компенсація (СКФК) – ДО та ЖЄЛ знаходяться в межах референтних значень, застосування АХЕ-препаратів повністю знімає міастенічну симптоматику, а їхня доза зменшена, або їхній прийом – ситуативний, можливо зменшення субпопуляції СD4-T-лімфоцитів та концентрації сироваткових імуноглобулінів і активації антитілоутворення. Після ТЕ стабільна клініко-функціональна компенсація зареєстрована у 41 із 107 прооперованих хворих, що із урахуванням рівня репрезентативності дослідженої групи хворих складає 38,0±4,7%. Слід зазначити, що цей варіант клінічного гістерезису містенії у віддаленому періоді після ТЕ зареєстрований нами як серед хворих з легким перебігом (6 осіб) так і серед хворих (35) з середньою тяжкістю перебігу на дохірургічному етапі. Після ІПТ питома вага хворих з СКФК збільшується до 52,9±12,1% за рахунок хворих, у яких після ТЕ формується НКФК; часткова нестабільна клініко - функціональна компенсація (НКФК) – ДО та/чи ЖЄЛ знижені та знаходяться за межами референтних значень, застосування АХЕ-препаратів частково зменшує міастенічну симптоматику, а їхня доза нестабільна (можливе ситуативне збільшення або зменшення дози), можливо зменшення субпопуляції СD4-T-лімфоцитів та концентрації сироваткових імуноглобулінів і активації антитілоутворення на тлі лімфоцитозу з/без наявністю токсичних і метаболічних порушень. Після ТЕ нестабільна клініко-функціональна компенсація зареєстрована в 61 із 108 прооперованих хворих, що із урахуванням рівня репрезентативності дослідженої групи хворих складає 56,5±4,8%. Слід зазначити, що цей варіант клінічного гістерезису містенії у віддаленому періоді після тимектомії зареєстрований нами як серед хворих з середньою тяжкістю перебігу (31 особа) та серед усіх хворих (30 осіб) з тяжким перебігом захворювання на дохірургічному етапі. Після ІПТ питома вага хворих з НКФК знаходиться на рівні 29,4±11,1%, оскільки після ІПТ у частини цих хворих формується стабільна клініко-функціональна компенсація. З урахуванням вищенаведених компенсаторних ефектів обгрунтована система абсолютних та відносних показань до проведення імплантації плодового тимуса у віддаленому періоді тимектомії. ВИСНОВКИ. 1. Вивчена госпіталізована захворюваність хворих на міастенію, фактори що її визначають, а також фактори, які впливають на хірургічну активність серед хворих на міастенію: хірургічна активність при легкому перебігові міастенії становить 40,0%, при середній тяжкості перебігу – 77,3%, при тяжкому - 93,7%, складаючи вцілому 77,1%. Частота ускладнень операційного періоду – у 8,3±2,7%: пошкодження плеври на тлі топографічних особливостей вилочкової залози та пошкодження перикарду - 1,0±0,9%, післяопераційна летальність складає 1,9±1,3%, розвиток кризових станів – 44,4±4,8% у т.ч. міастенічні кризи – у 37,0±4,6% прооперованих. Проведене на дохірургічному етапі вивчення клініко-анамнестичних та синдромологічних проявів міастенії дозволило з’ясувати діагностичне значення клінічних критеріїв та вперше обгрунтувати стандартизований алгоритм оцінки тяжкості перебігу міастенії. 2. Дослідження органометрично-ультраструктурних особливостей ВЗ дозволило виявити закономірність достовірного (р<0,05) зменшення її товщини при зростанні тяжкості міастенії; запропонований інтегральний тривимірний органометричний показник ВЗ. Вивчено кількісні ультраструктурно-органометричні взаємовідносини ВЗ, які реалізуються через два системоутворюючі фактори (“наявність локальної деструкції цитоплазми ЕРЦ” (rXY=0,57±0,06) та “товщина ВЗ” (rXY=0,47±0,05), існуючий взаємозв’язок між якими (rXY=–0,84) дозволяє використовувати динаміку показника ширини вилочкової залози (наприклад, за даними неінвазійної морфометрії) для попередньої діагностики. 3. Імунологічний стан хворих на міастенію характеризується клінічною феноменологією, що потребує індивідуалізованого підходу при виборі тактики: при ТЕ у хворих на міастенію з легким перебігом в узагальненому вигляді вказані зміни можна трактувати як формування імунологічного профілю у віддаленому періоді після ТЕ з характерною клітинною та імунотоксичною перебудовою; при ТЕ у хворих на міастенію з середньою тяжкістю перебігу міастенії – механізмів у віддаленому періоді ТЕ формується функціональна напруженість клітинних та гуморальних механізмів; у віддаленому періоді - у хворих з тяжким перебігом має місце виснаженість клітинних та гуморальних механізмів. 4. Поглиблене вивчення функції респіраторної системи хворих з різною тяжкістю перебігу міастенії у до- та післяопераційному періоді дозволило дослідити ефективність тимектомії стосовно формування показників дихального об’єму у віддаленому післяопераційному періоді серед хворих на міастенію з різною тяжкістю та показало, що лише серед хворих з легким перебігом досягнуто достовірної динаміки (до ТЕ – 98,9%, після ТЕ – 92,0%). Досліджені особливості впливу ТЕ дозволили визначити три варіанти функціонального стану респіраторної системи: у хворих з легким перебігом у віддаленому періоді ТЕ зменшується хвилинний об’єм дихання - ?ХОД = 3,4% та зменшується дихальний об’єм - ?ДО = 7,5 на тлі стабільних енерготрат, що характеризує повну функціональну компенсацію дихальних порушень; у хворих з середньою тяжкістю перебігу міастенії у віддаленому періоді ТЕ зменшується хвилинний об’єм дихання -?ХОД=9,2% при стабільних показниках дихального об’єму за умов підвищення енерготрат - ?ОО=5,0%; що визначено як стабільна функціональна компенсація дихальних порушень; серед хворих з тяжким перебігом міастенії у віддаленому періоді ТЕ зменшується хвилинний об’єм дихання - ?ХОД=8,5% при стабільних показниках дихального об’єму за умов значного підвищення енерготрат організму - ?ОО=10,5%, є нестабільною функціональною компенсацією дихальних порушень. Цей варіант компенсації може бути названий енергозатратно-функціональний, оскільки саме за рахунок високого рівня основного обміну забезпечується нижчий, ніж при середній тяжкості, рівень ХОД. З позицій аналізу інтегральних показників інтенсивності ОО досліджена клінічна феноменологія міастенії, зокрема серед хворих з легким перебігом рівень фактичного ОО достовірно вище референтного значення та становить 117,2±0,79%, що пояснюється компенсаторними енерготратами організму для забезпечення, зокрема й нейротрансміттерних процесів. Серед хворих з середньою тяжкістю міастенії фактичний рівень ОО достовірно зменшується до 109,5±1,47%, що пояснюється клінічною субкомпенсацією та ефектом від замісного консервативного лікування. Саме в цей період, існують передумови для ТЕ, оскільки подальше зменшення рівня ОО у значній мірі впливає не тільки на ефективність ТЕ, але й на прогноз для життя хворого. 5. Клініко-патогенетичний багатокомпонентний аналіз дозволив визначити системоутворюючі тяжкість перебігу захворювання специфічні та загальнопатологічні й факультативні компоненти визначення хірургічної тактики в системі комплексного лікування хворих на міастенію та застосування імплантації плодового тимуса, як хірургічного методу забезпечення патогенетичного лікування хворих на міастенію. Запропонована система комплексної оцінки феноменів клініко-функціональної компенсації при різній тяжкості перебігу міастенії, основними характеристиками якої є: при повній клініко-функціональній компенсації – ДО та ЖЄЛ знаходяться в межах референтних значень, за умов відсутності застосування АХЕ засобів та міастенічної симптоматики на тлі референтних значень імунологічних показників. Після ТЕ повна клініко-функціональна компенсація зареєстрована серед 5,6±2,2%. Після ІПТ питома вага таких хворих збільшується до 17,6±9,2%; при частковій стабільній клініко-функціональній компенсації – ДО та ЖЄЛ у межах референтних значень, застосування АХЕ-препаратів повністю знімає міастенічну симптоматику, а їхня доза зменшена, можливо зменшення субпопуляції СD4-T-лімфоцитів та концентрації сироваткових імуноглобулінів і активації антитілоутворення. Після ТЕ часткова стабільна клініко - функціональна компенсація зареєстрована у 38,0±4,7%, а після ІПТ питома вага таких хворих збільшується до 52,9±12,1%; при частковій нестабільній клініко - функціональній компенсації – ДО та/чи ЖЄЛ знижені та знаходяться за межами референтних значень, застосування АХЕ-препаратів частково знімає міастенічну симптоматику, а їхня доза нестабільна, можливо зменшення субпопуляції СD4-T-лімфоцитів та концентрації сироваткових імуноглобулінів і активації антитілоутворення на тлі лімфоцитозу і метаболічних порушень. Після ТЕ часткова нестабільна клініко - функціональна компенсація діагностована у 56,5±4,8% хворих, а після ІПТ питома вага таких хворих зменшується до 29,4±11,1%. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ. 1. З метою вдосконалення системи спеціалізованої хірургічної допомоги хворим на міастенію, зменшення рівнів летальності та забезпечення патогенетичного лікування хірургічний метод повинен передбачати двоетапну технологію; на першому етапі – виконання ТЕ, на другому – ІПТ у віддаленому періоді (через 12-24 тижні), як варіанту замісної корекції видаленого тимуса. 2. Планова хірургічна допомога хворим на міастенію повинна враховувати тяжкість перебігу міастенії, як інтегрального клініко-функціонального показника патогенетичної ефективності хірургічного втручання. Для клінічної стандартизації діагностики тяжкості пропонується застосовувати спеціальну технологію оцінки. Клінічний моніторинг хворих на міастенію повинен передбачати врахування органометрично-ультраструктурних особливостей тимуса, передусім оцінку товщини ВЗ, оскільки зменшення її товщини є органометричним еквівалентом деструктивних ультраструктурних змін, як прояву функціонального її виснаження. 3. Виконання ТЕ з наступним проведенням ІПТ повинно враховувати клінічний гістерезис хірургічних втручань та варіанти індивідуального реагування імунологічного стану, що потребує індивідуалізованого підходу при виборі тактики, зокрема при виконанні ТЕ у хворих з легким перебігом можлива повна клініко-функціональна компенсація; при виконанні ТЕ у хворих з середньою тяжкістю перебігу необхідно додатково враховувати функціональну напруженість клітинних та гуморальних механізмів у віддаленому періоді ТЕ, а також ЖЕЛ, ДО, декремент; у віддаленому періоді після ТЕ серед хворих з тяжким перебігом до проведення ІПТ слід виконати корекцію метаболічних та дихальних порушень з компенсацією потреб у АХЕ - засобах. 4. При виконанні ТЕ та ІПТ слід застосовувати наступну систему критерїів функціонального стану респіраторної системи: серед хворих з легким перебігом міастенії у віддаленому періоді зменшується хвилинний об’єм дихання ?ХОД = 3,4% та зменшується дихальний об’єм ?ДО = 7,5 на тлі стабільних енерготрат, що відображає повну функціональну компенсацію дихальних порушень; серед хворих з середньою тяжкістю перебігу міастенії у віддаленому періоді зменшується хвилинний об’єм дихання ?ХОД=9,2% при стабільних показниках дихального об’єму за умов достовірного підвищення енерготрат - ?ОО=5,0%; що відображає стабільну функціональну компенсацію дихальних порушень; серед хворих з тяжким перебігом міастенії зменшується хвилинний об’єм дихання ?ХОД=8,5% та значне підвищення енерготрат організму ?ОО=10,5%, що відображає нестабільність компенсаторних процесів. 5. При наданні спеціалізованої медичної, зокрема хірургічної, допомоги необхідно враховувати різну інтенсивність основного обміну, яка зокрема серед хворих з легким та середньої важкості перебігом достовірно вище референтних значень, а серед хворих з важким перебігом – знижена до 97,3±1,24%. 6. Для системного та стандартизованого визначення ефективності комплексного хірургічного лікування доцільно застосовувати класифікацію клініко-функціональної компенсації хворих на міастенію. Перелік опублікованих робіт за темою дисертації. 1. Бойко В.В., Криворучко И.А., Климова Е.М., Нечитайло Ю.П., Костя Ю.П. Обоснование индивидуального подхода в лечении миастении, сопровождающейся морфологическими изменениями вилочковой железы // Вестник неотложной и восстановительной медицины.- 2002.–Т.3.–№2. –С.255–258. 2. Клімова О.М., Нечитайло П.О., Сивоволов В.Б., Костя Ю.П. Індивідуальна імунокорекція розвитку міастенічного кризу і його профілактика в ранньому післяопераційному періоді //Харківська хірургічна школа- 2002.–№2,3.– С.97 – 98. 3. Костя Ю.П. Міастенія: клініко - синдромологічна діагностика та оцінка тяжкості перебігу, як передумови хірургічного лікування //Харківська хірургічна школа.- 2003. - №3.-С.53-57. 4. Костя Ю.П. Міастенія: Хірургічне забезпечення та клінічна оцінка ефективності комплексного лікування. Феномени клініко-функціональної компенсації //Харківська хірургічна школа.- 2003. - №4.-С.44-50. 5. Костя Ю.П. Эмбриональная клеточная терапия в комплексном лечении больных миастенией //Харківська хірургічна школа.- 2002.–№4,5.–С.51–53. 6. Патент №58284 А Україна, МКВ А61В17/00-Спосіб профілактики міастенічного кризу // Костя Ю.П.-№ 2002119007 ; Заявлено 12.11.2002; Опубл. 15.07. 2003, Бюл. №7. 7. Патент № 69155 А Україна, МКВ А61В10/00-Спосіб оцінки тяжкості перебігу міастенії // Костя Ю.П.- №20031211340; Заявлено 10.12.2003; Опубл. 16.08.2004, Бюл.№8. 8. Патент № 62478 А Україна, МКВ А61К35/16, А61В17/00-Спосіб комплексного хірургічного лікування міастенії // Бойко В.В., Криворучко І.А., Костя Ю.П., Мижирицька Н.Ф., Клімова О.М., Нечитайло П.О.-№2003032771; Заявлено 31.03.2003; Опубл. 15.12.2003, Бюл. №11. 9. Бойко В.В., Криворучко І.А., Костя Ю.П., Мижирицька Н.Ф., Клімова О.Н., Нечитайло П.О. Спосіб комплексного лікування міастенії // Інформаційний бюлетень АМН України, 2004.-Вип.19.-С.24. 10. Бойко В.В., Костя Ю.П., Нечитайло П.О. Спосіб профілактики міастенічного кризу // Інформаційний бюлетень АМН України, 2004.-Вип.19.-С.24. 11. Бойко В.В., Нечитайло П.Е., Костя Ю.П., Красносельский Н.В., Мижирицкая Н.Ф. Миастения (клиника, диагностика, лечение) // Метод. указания для студентов и врачей – интернов. –ХДМУ, 2002. – 16 с. АНОТАЦІЯ. Костя Ю.П. Хірургічне лікування міастенії: удосконалення та оцінка ефективності (клінічне дослідження). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03. – Хірургія. – Харківський державний медичний університет, Харків, 2004. Дисертація присвячена питанням поліпшення результатів лікування хворих на генералізовану міастенію шляхом розробки комплексного методу лікування з визначенням показань для хірургічного методу та розробки критеріїв для оцінки компенсації міастенічного процесу. Комплексне дослідження 108 хворих дозволило з’ясувати найбільш значимі показники для прогнозування перебігу міастенії після виконання тимектомії, а також серед хворих, яким у віддаленому періоді додатково була виконана імплантація плодового тимуса. Доведено, що застосування двоетапного хірургічного лікуванняч хворих на генералізовану міастенію дозволяє покращити прогноз перебігу захворювання та досягти ефективності лікування за рахунок зменшення частоти міастенічних кризів у післяопераційному періоді та формування стійкої компенсації міастенічної симптоматики. Запропонована система комплексної оцінки клініко-функціональної компенсації хворих при комплексному хірургічному лікуванні, яка базується на врахуванні стану життєво важливих функцій, потреби в АХЕ-засобах та особливостях імунологічного профілю хворих. З урахуванням компенсаторних ефектів обгрунтовано абсолютні та відносні показання для проведення імплантації плодового тимуса у віддаленому періоді тимектомії Ключові слова: генералізована міастенія, тимектомія, імплантація плодового тимуса, профілактика, лікування. АННОТАЦИЯ. Костя Ю.П. Хирургическое лечение миастении: Усовершенствование и оценка эффективности (клиническое исследование). - Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03. – Хирургия. – Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2005. Диссертация посвящена вопросам улучшения результатов лечения больных генерализованной миастенией путём разработки комплексного метода лечения с определением показаний к хирургическому методу и разработки критериев для оценки компенсации течения миастенического процесса. Проведено систематизированное изучение клинической феноменологии тяжести миастении с обоснованием абсолютных и относительных показаний к выполнению тимэктомии на основе многофакторной клинико-синдромологической оценки с учётом специфических и общепатологичеких критериев. Ретроспективные и проспективные исследования, проведенные у 108 больных, позволили установить наиболее значимые показатели для прогноза течения миастенического процесса у больных перенесших тимэктомию, а также у больных перенесших тимэктомию и, в послеоперационном периоде, которым была выполнена имплантация плодового тимуса. На основе выполненного системного анализа выявлены количественные взаимосвязи ультраструктурно-органометрических показателей тимуса в зависимости от тяжести течения миастении. Углубленное изучение функции респираторной системи больных в до- и послеоперационном периодах позволило изучить эффективность тимэктомии в сочетании с имплантацией плодового тимуса. С позиций анализа интегральных показателей основного обмена исследована клиническая феноменология миастении, объясняемая компенсаторными энерготратами; обосновано систему оценки клинико – функциональной компенсации миастении под влиянием хирургического лечения. Показано, что использование усовершенствованного способа лечения у больных генерализованной миастенией позволяет улучшить прогноз заболевания, добиться более благоприятных результатов лечения, а также снизить частоту миастенических кризов в послеоперационном периоде, обеспечить стойкую регрессию миастенической симптоматики; позволяет индивидуализировать лечебный подход с оценкой динамики тяжести состояния больных. В работе доказано, что для улучшения результатов лечения хирургический метод должен предусматривать двухэтапную технологию: на первом этапе – виполнение тимэктомии, на втором – выполнение в отдалённом периоде (через 12-24 недель) имплантации плодового тимуса. Клинический мониторинг больных миастенией должен предусматривать учёт органометрически-ультраструктурных особенностей тимуса, поскольку уменьшение его толщины является эквивалентом деструктивных изменений. Для определения эффективности комплексного хирургического лечения следует применять предложенную классификацию функциональной компенсации больных. Ключевые слова: генерализованная миастения, тимэктомия, имплантация плодового тимуса, профилактика, лечение. SUMMARY Kostya.Yu.P. Surgical treatment of myasthenia: improvement and estimation of efficiency (clinical examination) – Manuscript. Thesis for a candidate’s of medical sciences by speciality 14.01.03. - Surgery. -Kharkіv State Medical Univercity, Kharkіv, 2005. Thesis is devoted to questions of the improvement of resals of treatment of patients with generalized myasthenia by the method of complex measures development of treatment with determination of indications for surgiral method and developvtnt of criteria for estimation of myasthenic process. Retrospective and prospective investigations carried out in 108 patients allowed to determine the more significant indices for prognosis of myasthenic process treatment in patiets who had thymectomy as well as in patients who had thymectomy with implantation of fetal thymus. It was shown that using of complex method of treatment in patients with generalized myasthenia will allow to improve prognosis of disease, to obtain more favourable results of treatment. To decrease of frequency of myasthenic crises, to obtain more expressed regression of myasthenic simptomatics it allows the individual medical approach with dynamics of the severity of condition of patient. Key words: generalized myasthenia, thymectoy, implantation of fetal thymus, prognosis, prophylaxis, treatment. Перелік умовних скорочень АХЕ - антихолінестеразні засоби ВЗ - вилочкова залоза ДО - дихальний об’єм ЕРЦ - епітеліоретикулоцити ЖЄЛ - життєва ємкість легенів ІПТ - імплантація плодового тимуса людини КТ - комп’ютерна томографія НКФК - нестабільна клініко -функціональна компенсація ОО - основний обмін ПКФК - повна клініко-функціональна компенсація СКФК - стабільна клініко - функціональна компенсація ТЕ - тимектомія УЗД - ультразвукове дослідження Підп. до друку 16.12.2004. Формат 60х84 Умовн. друк. арк. 1,2. Облік-вид арк.1,0. Тираж 100 Зам. № 2-1 Надруковано у друкарні СПД ФО Кравченко С.Л. PAGE 17

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *