Гострий післяродовий гнійно-катаральний ендометрит і вплив на його перебіг нового препарату на основі декаметоксину (автореферат)

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ

МЕДИЦИНИ імені С.З. ҐЖИЦЬКОГО

ГУФРІЙ

СВІТЛАНА ДМИТРІВНА

УДК: 619:618.7-0.85.0.37

Гострий післяродовий гнійно-катаральний ендометрит і вплив на його
перебіг нового препарату на основі декаметоксину

16.00.07– ветеринарне акушерство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата ветеринарних наук

Львів–2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному науково — дослідному контрольному інституті
ветеринарних препаратів та кормових добавок Міністерства аграрної
політики України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор, заслужений діяч
науки і техніки України, член-кореспондент УААН

Косенко Михайло Васильович,

Державний науково — дослідний контрольний інститут

ветеринарних препаратів та кормових добавок, директор

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Завірюха Володимир Іванович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.
Ґжицького, професор кафедри хірургії

Кандидат ветеринарних наук,

Стравський Ярослав Степанович,

Тернопільська дослідна станція Інституту ветеринарної медицини УААН,
завідувач лабораторії ветеринарного акушерства і гінекології

Провідна установа: Національний аграрний університету Кабінету Міністрів
України,кафедра акушерства, гінекології, біотехніки відтворення тварин,
м. Київ

Захист відбудеться «_27__»__травня_ 2004 р. о _12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.826.03 у Львівській національній
академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010,
м. Львів 10, вул. Пекарська, 50, аудиторія №1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської національної
академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010,
м. Львів 10, вул. Пекарська, 50

Автореферат розісланий «_20_»__квітня__ 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук, доцент
Салата В.З.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невідповідні умови утримання, годівлі та догляду за
тільними коровами призводять до функціональних розладів розвитку зародка
у період вагітності. Крім того, виникають порушення процесів його
живлення, недостатньої підготовки родових шляхів до виведення плоду і як
результат цього — народження гіпотрофіків і мертвих плодів, затримання
посліду, що є однією з головних причин виникнення післяродового
гнійно-катарального ендометриту (Студенцов А.П., 1970, Логвинов Д.Д.,
1975, Звєрєва Г.В., Хомин С.П., 1976, 2002, Смолянінов Б.В., 1980,
Сергієнко О.І. 1986, Яблонський В.А., 1989, 2000, Гончаров В.П., Карпов
В.А., 1991, Косенко М.В., 1995, Любецький В.Й., 1997, Завірюха В.І.,
1999, Харута Г.Г., 2002, Чухрій Б.М. і співавт. 2002, Калиновський Г.М.,
2002). Відомо, що власне септичні ускладнення післяродового періоду є
поширеною причиною неплідності. У стійловий період ендометритом хворіє
від 10 до 72 % корів, які отелюються й у цей час найчастіше реєструють
гострий перебіг післяродового гнійно-катарального запалення матки
(Звєрєва Г.В. та співав. 1988, 2000, 2002).

Упродовж останніх десятиріч розроблено та впроваджено у виробництво
низку методів лікування корів, хворих на гостру форму післяродового
гнійно-катарального ендометриту (ПРГКЕ), які в основному базуються на
застосуванні різних антибактеріальних засобів (Звєрєва Г.В., Хомин С.П.,
1976, 2002, Яблонський В.А., 1989, 2000, Косенко М.В. і співавт. 1988,
2001, 2002). Однак, окремі автори не враховували те, що застосований
препарат повинен проявляти не лише протимікробну дію, але й стимулювати
секреторну та скоротливу функцію матки. Тому дана проблема набуває
особливої гостроти у сучасних умовах. Цим вимогам відповідає “Ендодек”,
уперше нами розроблений і рекомендований для лікування корів, хворих на
ПРГКЕ. Власне з цих міркувань проведення таких досліджень є актуальним,
оскільки в Україні застосування “Ендодек” проведено вперше і має вагоме
значення для науки й практики ветеринарної медицини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є окремим самостійним фрагментом наукових програм ДНДКІ
ветпрепаратів “Розробка й модифікація методів контролю, проведення
порівняльної оцінки ефективності нових хіміотерапевтичних, біологічно
активних рослинних препаратів та кормових добавок“ (Держреєстрація №
0101 U 006354).

Мета й задачі дослідження. Метою роботи було вивчити окремі аспекти
етіо-патогенезу післяродового гнійно-катарального ендометриту у корів та
проаналізувати його перебіг при застосуванні комплексного препарату
“Ендодек”.

Для досягнення та реалізації мети нами були поставлені такі завдання для
вирішення:

— встановити бактеріостатичну дію окремо взятих діючих речовин
(субстанцій), що входить до складу препарату “Ендодек”;

— визначити окремі параметри його токсичності;

-вивчити чутливість мікрофлори матки корів, хворих на ПРГКЕ до дослідної
партії препаратів;

— встановити терапевтичну дозу та вивчити ефективність “Ендодек” при
лікуванні корів, хворих на ПРГКЕ;

— дослідити гормональний статус корів та активність ферментів їх крові
під час розвитку ПРГКЕ та під дією “Ендодек”;

— встановити час відновлення репродуктивної функції корів після
застосування їм “Ендодек”.

Об’єкт дослідження: корови, хворі на ПРГКЕ, препарат “Ендодек”.

Предмет дослідження: ПРГКЕ, мікрофлора вмісту матки, гормональний статус
та репродуктивна функція дослідних корів, токсикологічні параметри
“Ендодек”.

Методи дослідження: клінічні, гематологічні, мікробіологічні,
гормональні, біометричні та токсикологічні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше створено препарат
“Ендодек” для лікування корів, хворих на ПРГКЕ, вивчено ефективність
застосування даного препарату. Проведено комплексне дослідження рівня
гормонів, ферментів та морфологічних показників крові корів, хворих на
ПРГКЕ, до і після застосування “Ендодек”. Вивчено чутливість мікрофлори
матки до препарату, встановлено дозування, кратність застосування та
токсичність розробленого препарату. Дано наукове обґрунтування
клінічного застосування “Ендодек” у практиці ветеринарної медицини.
Отримано патент на винахід “Маткові супозиторії “Ендодек” для корів,
16.08.2002, №2002086791, 14.04.2003. Бюл. №4.

Практичне значення одержаних результатів. На основі отриманих даних
розроблено ТУ У на “Ендодек”, які затверджені Державним
науково-дослідним контрольним інститутом ветпрепаратів та кормових
добавок № 24.4.00485670.025-2002 (термін введення із 2003.02.01).
Розроблено та затверджено Настанову щодо застосування “Ендодек” у
ветеринарній медицині для лікування корів, хворих на ПРГКЕ .

Особистий внесок здобувача. Дисертанткою особисто виконано весь обсяг
експериментальних і лабораторних досліджень, проведено статистичну
обробку отриманих результатів та їх аналіз, підбір та узагальнення
інформаційних джерел. За участю наукового керівника проведено
обґрунтування та інтерпретацію отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати експериментальної роботи
доповідались й отримали схвалення на засіданнях вченої ради ДНДКІ
ветеринарних препаратів (1998-2003) і на 1-й міжнародній
науково-практичній конференції «Сучасні проблеми ветеринарної медицини з
питань фізіології й патології відтворення тварин“ (Київ, 25-26 травня
2000); науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми розвитку
сучасної зооветеринарної науки” (Львів, 4-6 жовтня 2001); “Молоді вчені
у вирішенні проблем аграрної науки й практики” (Львів, 26-27 червня
2002), (Львів, 26-27 червня 2003); “Досягнення та перспективи розвитку
ветеринарної медицини” (Полтава, 19-20 вересня 2002); “Здобутки і
перспективи ветеринарного акушерства” (Львів, 24-25 жовтня 2002).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 робіт у
виданнях, що входять до переліку фахових, отримано один патент та
технічні умови на препарат.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури за темою й вибором напрямків досліджень, загальної методики
та основних методів досліджень, результатів власних досліджень, аналізу
та узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій
виробництву, списку використаних літературних джерел та додатків. Робота
викладена на 169 сторінках комп’ютерного тексту, проілюстрована 1
рисунком та 44 таблицями. Список використаних джерел включає 383
найменувань, у тому числі 115 іноземних.

Загальна методика та основні методи досліджень

Робота виконана у 1998-2003 рр. у лабораторіях контролю препаратів при
незаразних захворюваннях та імунології Державного науково-дослідного
контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок.

Схема проведення досліджень подана на рис. 1

Рис. 1. Схема проведення досліджень

Бактеріологічні дослідження. Дію субстанцій (декаметоксину, діоксидину
та анаприліну), що входять до складу “Ендодек”, вивчали згідно з
існуючими методиками методом серійних розведень у рідкому живильному
середовищі МПБ (ДСТУ EN 6887-1:2001). Чутливість музейних і польових
штамів мікроорганізмів: Escherichia coli, Staphylococcus aureus,
Micrococcus flavus, Sarcina lutea, Salmonella enteritidis, Streptococcus
lactis, Pseudomonas aeruginosa — до дії протиендометритних препаратів
(дослідна серія супозиторіїв виготовлена на Харківській державній
біологічній фабриці й умовно поділені на: №1, №2, №3 вагою 5г) і
метродеку (розроблений у ДНДКІ ветпрепаратів і містить лише
декаметоксин) проводили методом дифузії в агарі із застосуванням
луночок. Метродек використовували як контроль.

Дослідні препарати №1, №2, №3 (супозиторії) містять у різних дозах
декаметоксин, диоксидин, анаприлін До складу препарату також входять
піноутворюючі речовини (кислота лимонна, натрію гідрокарбонат) і
наповнювачі (цукор молочний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль
картопляний, моногліцират дистильований, емульгатор-1,
поліетиленоксидаза, тальк медичний, аеросил, кальцію стереат, спирт
етиловий-ректифікат).

Токсичність. “Ендодек” визначали згідно з методичними рекомендаціями
”Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин”(Косенко М.В. і
співавт., 1997).

Гостра. “Ендодек” у формі емульсії задавали всередину білим щурам
почергово з інтервалом 3-4 год. у дозі від 5000 до 15000 мг/кг. За 14
діб спостереження летальних наслідків дії препарату не встановлено.

Хронічна. “Ендодек” упродовж 10 діб внутрішньошлунково вводили: першій
дослідній групі щурів у дозі 20 мг/кг (1/750 DL50), що було наближено до
терапевтичної, другій групі — середню дозу 170 мг/кг (1/90 DL50), а
третій групі — токсичну дозу 1500 мг/кг (1/10 DL50). Упродовж досліду
щурів зважували та вели спостереження за їх клінічним станом. Контролем
були тварини, що отримували ізотонічний розчин хлориду натрію.

У крові щурів визначали: кількість еритроцитів — за методикою Є.С.
Гаврилець і співавт. (1966), лейкоцитів — шляхом підрахунку в камері
Горяєва, диференційний підрахунок лейкоцитів- мікроскопічним
дослідженням мазків крові, величину гематокриту — мікрометодом за
допомогою мікроцентрифуги (Кондрахин И.П. и соавт. 1985), концентрацію
гемоглобіну — за методом Л.М. Піменової та співав. (1975). На основі
морфологічних показників крові вираховували еритроцитарні індекси:
кольоровий показник крові, середній об’єм еритроцита, середній вміст
гемоглобіну в еритроциті (Козинець Г.И. и соавт. 1997). Крім того,
визначали концентрацію глюкози ферментативним методом за допомогою
приладу Екзан-Д, вміст загального білка при допомозі біуретового
альдегіду за методом Л.Н.Делекторської (1971), загального та вільного
холестерину за методом М.А. Станкевіченє (1969). Активність
аспартат-амінотрансферази, К.Ф. 2.6.1.1 (АсАТ) та
аланін-амінотрансферази, К.Ф. 2.6.1.2 (АлАТ) визначали за методом
Райтмана-Френкеля в модифікації К.Г. Капетанакі (1962) та рівень
загальних ліпідів за допомогою наборів науково-виробничої фірми “SIMKO
Ltd” (м. Львів) та “Lachema” (Чехія).

Кумуляція. Коефіцієнт кумуляції визначали за методикою, запропонованою
Ю.С. Каганом і В.В. Станкевичем (1964).

Встановленя терапевтичної ефективності дослідних препаратів при
лікуванні корів, хворих на ПРГКЕ. Досліди проведено в НДГ «Комарнівське»
Львівської національної академії ветеринарної медицини імені
С.З.Гжицького Городоцького району Львівської області. Дослідними
тваринами було 25 корів чорно-рябої породи віком 5-8 років, відповідно
по 5 тварин у кожній групі. Контрольні групи: К1-клінічно здорові, К2 –
корови, хворі на ПРГКЕ, яким 2 рази на добу вводили в матку метродек.
Дослідні групи: 1-а (далі — Д1), коровам вводили в матку супозиторій №1;
2-а (Д2) -супозиторій №2; 3-я (Д3) -супозиторій №3. Усім коровам, К2 та
Д1, Д2, Д3 один раз на добу вводили внутрішньовенно: 40% розчин глюкози
— 150 мл, 10 % розчин хлористого кальцію — 100 мл, а відповідно коровам
групи К1 — воду для ін’єкцій у дозі 150 мл. Видужання тварин
встановлювали клінічно на основі припинення виділень із матки та
результатів ректального дослідження. Досліди проведені в кінці
зимово-стійлового періоду. Тварини одержували збалансований раціон, що
забезпечував їх потребу в основних елементах живлення (ВАСГНІЛ, 1985). В
зимовий період при стійловому утриманні корови не користувалися
моціоном.

Клінічні ознаки ПРГКЕ розвивалися на 3-4 добу, після оперативного
відділення посліду. Діагноз на ПРГКЕ встановлювали на основі наслідків
загального клінічного, а також лабораторного дослідження ексудату із
піхви та матки. У хворих тварин, визначали видовий склад мікрофлори
вмісту матки. Ідентифікацію культур мікроорганізмів здійснювали на
підставі морфологічних, тинкторіальних і культуральних властивостей з
використанням визначника бактерій Берджі (1997);

У крові корів визначали: концентрацію гемоглобіну за методом Л.М.
Піменової та співавт. (1975); кількість еритроцитів за методикою Є.С.
Гаврилець і співавт. (1966), кількість лейкоцитів за методом підрахунку
в камері Горяєва (Кондрахин И.П. и соавт. 1985), вміст загального цукру,
з антроновим реактивом за І.М. Бабаскіним (1964), концентрацію сечовини
— диметилдіоксиновим методом за Н.М. Петрунем і співав. (1970); у
сироватці крові : перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ) за методом Р.А.
Тамербулатова та співав. (1981); вміст загального білка при допомозі
біуретового альдегіду за методом Л.Н. Делекторської та співав. (1971);

У пробах крові на початку досліду та через 5 і 10 діб експерименту
визначали активності ферментів: цитохромоксидази ЦХО (К.Ф. 1.9.3.1) за
методом В.А. Кетлінського і співав. (1968); сукцинатдегідрогенази СДГ
(К.Ф. 1.3.99.3) за методом E. Kun i L. Abood (1948); каталази КТ (К.Ф.
1.11.1.6) за методом Баха й Зубової (1948);

— у сироватці крові: аспартат-амінотрансферази АсАТ (К.Ф. 2.6.1.1.) і
аланін амінотрансферази АлАТ (К.Ф. 2.6.1.2) за методом Райтмана —
Френкеля в модифікації К.Г. Капетанакі (1962), лактатдегідрогенази ЛДГ
(К.Ф. 1.1.2.3) за методом I. Netilands (1968); малатдегідрогенази МДГ
(К.Ф. 1.1.1.37) за методом D. Brdiczka (1971);

— у плазмі крові: лужної ЛФ (К.Ф. 3.1.3.1) і кислої КФ (К.Ф. 3.1.3.2)
фосфатаз за методом Боданського Б.П. (М.Д. Лемперт, 1968).

Крім цього, у всіх пробах крові на початку досліду та через 5 і 10 діб
експерименту визначали концентрацію тиреотропного гормону (ТТГ),
тирозину (Т4), трийодтироніну (Т3), естрадіолу, інсуліну, кортизолу,
пролактину, прогестерону з використанням тест наборів для
радіоімунологічних досліджень;

При визначенні тривалості відновлення репродуктивної функції корів, що
перехворіли на ПРГКЕ, враховували час затримання й відділення посліду,
процент і термін видужання корів після лікування, появу першої охоти
після видужання, тривалість періоду від отелення до запліднення, час і
кратність осіменіння, заплідненість корів, індекси осіменіння (Доспехов
Б.А., 1976).

Фетальну частину плаценти після наступних родів вивчали за такими
показниками: маса плаценти, кількість котиледонів, площа котиледонів,
загальна площа судинної оболонки, кількість ворсинок на 1 см2
котиледона, кількість ворсинок фетальної плаценти, їх висота та товщина,
рН навколоплодової рідини (Криштофорова Б.В. 1999).

У представленому матеріалі наведено скорочені назви наступних показників
біометрії: кількість тварин — n; середня арифметична величина — М;
середня квадратична похибка — ± m; показники вірогідності різниці
відносно початкового рівня -р. У всіх таблицях ступінь вірогідності: * —
р(0,05; ** — р(0,02; *** — р(0,01; **** — р(0,001. Якщо критерій
вірогідності був менше 0,1 (р>0,1), різницю інтерпретували як тенденцію
до збільшення або зменшення показника.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Чутливість мікроорганізмів до дослідних препаратів

Встановлено, що мінімальна бактеріостатична концентрація субстанцій
препаратів до музейних штамів мікроорганізмів за дії на них
декаметоксину була в зростаючому порядку у Salmonella gallinarum,
Micrococcus flavus, Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Pseudomonas
aeruginоsa, а тим часом від діоксидину Micrococcus flavus,
Staphylococcus aureus, Salmonella enteritidis, Escherichia coli,
Pseudomonas aeruginоsa-відповідно. Не змінювалась чутливість мікробів до
анаприліну. Крім того, встановлений синергізм між дією декаметоксину та
діоксидину на дослідні штами мікроорганізмів.

Отже, мінімальна бактеріостатична концентрація дослідного препарату була
в зростаючому порядку на мікроорганізми: Micrococcus flavus, Salmonella
enteritidis, Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Pseudomonas
aeruginоsa.

Встановлення антибактеріальної дії препаратів

Препарати №1, №2, №3 проявляли високу антибактеріальну дію, яка
супроводжувалась затримкою росту усіх дослідних мікроорганізмів на
живильному середовищі (від 18,6 до 35,6 мм), крім Pseudomonas
aeruginosa, діаметр відсутності росту якої становив 13,0 — 15,7 мм.
Препарат №1 приблизно однаково впливав на затримку росту Streptococcus
lactis i Staphylococcus aureus — 19,4 i 19,9 мм, відповідно, Sarcina
lutea, Salmonella enteritidis i Escherichia coli — 23,9; 24,0 i 24,1 мм
i був високоефективним для Micrococcus flavus — зона затримки росту
становила 30,0 мм. При дії препарату №2 однакові зони затримки виявлені
для Escherichia coli, Staphylococcus aureus і Salmonella enteritidis
(25,3 — 5,7 мм), дещо нижчою вона була для Streptococcus lactis і
найвищою для Sarcina lutea (35,6 мм). Найменші зони затримки росту
мікроорганізмів були у препарату №3. Найсильніший вплив він проявляв на
Streptococcus lactis (24,7 мм) і приблизно однаково впливав на затримку
росту Staphylococcus aureus (18,6 мм), Escherichia coli (19,8 мм),
Sarcina lutea (20,9 мм) і Salmonella enteritidis (21,2 мм) крім
Micrococcus flavus.

Отже, препарат №2 виявився значно ефективнішим за інші, він призводив до
утворення найбільших за діаметром зон затримки росту для кокових
мікроорганізмів і для Pseudomonas aeruginosa.

Характеризуючи вплив метродеку на мікроорганізми, встановлено, що
препарат є найбільш ефективним до Micrococcus flavus та Sarcina lutea, у
яких зона затримки росту становила відповідно 27,5 і 21,1 мм. Приблизно
однакова дія метродеку виявлена до Staphylococcus aureus, Salmonella
enteritidis, Streptococcus lactis і Escherichia coli, у яких зона
затримки росту становить від 17,5 до 18,5 мм. Найбільш стійкою до дії
метродеку, в аналогічних концентрацій до інших препаратів виявилася
синьогнійна паличка, зона затримка росту якої становила всього 10,4 мм.

Порівняльні характеристики впливу на мікроорганізми, що досліджувались
контрольного й дослідних препаратів також виявилися неоднозначними. Так,
затримка росту колоній Escherichia coli порівняно з метродеком була
вищою у препарату №1 на 30 %, №2 на 36 % і №3 — лише на 7%. Виявлена
приблизно однакова зона затримки росту і відносно інших паличкоподібних
мікроорганізмів (Salmonella enteritidis, Pseudomonas aeruginosa).
Виняток становить затримка росту мікробів внаслідок дії препарату №3,
який порівняно з метродеком був ефективнішим на 19 % відносно Salmonella
enteritidis і на 25 % — відносно Pseudomonas aeruginosa. Для кокових
мікроорганізмів зони затримки росту були вищими порівняно з метродеком
для препарату під №1 від 7 до 13 %; для препарату №2 від 14 % у
Streptococcus lactis і до 68 % у Sarcina lutea; для препарату №3 від 6 %
у Staphylococcus aureus до 36 % у Streptococcus lactis . Відносно
Sarcina lutea, то препарат №3 був за активністю приблизно однаковим
порівняно метродеком.

Отже, зони затримки росту у порівняльному аспекті між метродеком та
препаратом “Ендодек” були різними. “Ендодек” був активнішим за метродек
для всіх мікроорганізмів, що досліджувались.

Токсикологічна характеристика “Ендодек”

Гостра токсичність

Середня смертельна доза “Ендодек” для щурів становила більше 15 г/кг
(DL50 ( 15000 мг/кг).4-й клас токсичності-малотоксичні речовини (ГОСТ
12.1.007-76).

Хронічна токсичність

Виявлено вірогідне збільшення на 15 % коефіцієнтів маси нирок (правої та
лівої) за умови введення лише найвищої (1/10 DL50) дози препарату, що
вказує на нефротоксичну дію “Ендодек”.

Десяти добове введення щурам “ Ендодек” у дозах, більших за терапевтичну

сприяло появі старих форм еритроцитів, збільшенню кількості еозинофілів,
рівня глюкози в крові, вплинуло на фактори проникності мембран клітин
(зменшення рівня загального холестерину за рахунок зв’язаного) та виявло
нефротоксичну дію (збільшення коефіцієнтів маси нирок) у дозах, більших
за терапевтичну.

Кумуляція

Коефіцієнт кумуляції складав для одного щура 5,3 одиниці, що свідчить
про слабко виражені властивості “Ендодек” до кумуляції.

Встановлення терапевтичної ефективності дослідних препаратів при
лікуванні корів, хворих на ПРГКЕ

Клінічне обстеження дослідних корів

На підставі аналізу анамнестичних даних було встановлено, що
захворювання виникло внаслідок травмування й інфікування родових шляхів
матки при родах і затриманні посліду. Клінічно перебіг ПРГКЕ у корів
проявлявся за загальновідомими ознаками. У НДГ “ Комарнівське” виділили
такий етіологічний ланцюг виникнення ПРГКЕ: відсутність моціону,
випадіння піхви; затримання посліду; субінволюція матки; ПРГКЕ. Пік
захворювання припадав на зимово-весняний період, що пов’язано з масовими
отеленнями, але максимальна кількість корів, що захворіли,
спостерігалась у третій декаді березня і в першій декаді квітня. Штучне
осіменіння корів проводилось ректоцервікальним способом-згідно з
існуючою інструкцією, у пункті штучного осіменіння спермою бугаїв
Мебляра 1792 та Віража 4027 класів еліта-рекорд.

За даними наших досліджень, захворюваність на ПРГКЕ у господарстві
становила за роками (у %): 1998-10; 1999-11; 2000-12; 2001-9; 2002-9.

Отже, залежно від умов годівлі, утримання, поширення ПРГКЕ становила
8-12% від загальної кількості маточного поголів’я.

Мікрофлора вмісту матки корів, хворих на ПРГКЕ (табл. 1), складалася з
паличкоподібних (Bacillus subtilis, Escherichia coli, Proteus vulgaris)
і кокоподібних бактерій (Micrococus flavus, Staphylococcus aureus,
Streptococus lactis).

За кількісним складом виділених мікробних культур із вмісту матки корів,
хворих на ПРГКЕ, розмістилися в такій послідовності: Еscherichia coli-16
культур, Staphylococcus aureus-14; Bacillus subtilis-13, Proteus
vulgaris-10; Streptococus lactis-9, що становить, відповідно: 80; 70;
65; 50; 45 % від загальної кількості хворих тварин, які були в
експерименті. Від однієї корови, хворої на ПРГКЕ, виділяли по 1-6 різних
видів мікробів.

Таблиця 1

Видовий склад мікрофлори матки корів, хворих на ПРГКЕ, М±m, n = 20

Назва мікробів Групи тварин до лікування Загальна кількість культур, що
виділили

%

Контро-льна К2 Дослід-на Д1 Дослід-на Д2 Дослід-на Д3

Bacillus subtilis 3 4 3 3 13 65

Escherichia coli 4 4 3 5 16 80

Micrococus flavus 1 2 1 1 5 25

Proteus vulgaris 2 3 3 2 10 50

Staphylococcus aureus 3 4 4 3 14 70

Streptococus lactis 2 2 2 3 9 45

Отже, в корів, хворих на ендометрит, до лікування у вмісту матки
переважали мікроби: Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Bacillus
subtilis, а дещо менша кількість припадала на Proteus vulgaris,
Streptococus lactis, Micrococus flavus.

Гематологічні показники дослідних корів до і після лікування

У крові корів, хворих на ПРГКЕ (К2, Д1, Д2, Д3), у крові зріс рівень
загального білка порівняно з тваринами групи К1 сечовини, цукру, ПОЛ,
збільшення кількості лейкоцитів, а тим часом зниження вмісту гемоглобіну
і кількості еритроцитів – відповідно (табл.2).

Таблиця 2

Гематологічні показники корів дослідної групи Д2, М±m, n=5

Показники Групи корів

Контрольна К1 Дослідна Д2

на початку на початку лікування через

5 діб 10 діб

Загальний білок, г/л 74,0±1,52 80,8±1,4** 75,2±1,34 74,4±1,15

Гемоглобін, г/л 115,8±1,51 80,2±1,6*** 106,2±1,66 112,8±1,81

Еритроцити, Т/л 6,8±0,19 5,8±0,18* 6,8±0,13 6,8±0,2

Лейкоцити, Ґ /л 8,2±0,15 10,4±0,18* 8,0±0,14 7,8±0,19

Сечовина, мкмоль/л 4,0±0,09 6,0±0,2*** 4,2±0,04 4,4±0,07

Цукор, ммоль/л 3,6±0,08 5,2±0,18** 4,4±0,02* 4,2±0,05*

ПОЛ, МДА/мл 45,4±1,15 57,2±1,15** 45,2±0,99 45,2±0,98

Через п’ять і десять діб після лікування корів, хворих на ПРГКЕ,
встановлено зниження рівня загального білка порівняно з початком їх
лікування, сечовини,- цукру, ПОЛ, кількості лейкоцитів та збільшення
вмісту гемоглобіну і кількості еритроцитів –відповідно.

Отже, у крові корів, хворих на ПРГКЕ, встановлено підвищення рівня
загального білка, сечовини, цукру, ПОЛ та кількості лейкоцитів, зниження
вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів. Застосування метродеку і
дослідних препаратів №1, №2 і №3 хворим коровам на 5-ту добу призвело до
нормалізації показників, що досліджувались, а через 10 діб усі показники
були в межах норми. “Ендодек”(препарат №2) краще впливав на стабілізацію
показників крові порівняно з препаратами №1 і №3 та метродек.

Активність ферментів крові дослідних корів, хворих на ПРГКЕ до

і після використання новостворених препаратів

Встановлено, що у крові корів К1 активність ферментів, що досліджувались
(СДГ, ЦХО, АсАТ, АлАТ, КТ, ЛДГ, МДГ, ЛФ, КФ,) знаходилась у межах
фізіологічної норми (табл. 3). У крові корів, хворих на ПРГКЕ (К2, Д1,
Д2, Д3), порівняно з коровами К1 зросла активність на: ЛДГ, МДГ , ЛФ,
КФ; АсАТ, АлАТ, а активність КТ; СДГ, ЦХО знизилась – відповідно.

Таблиця 3

Активність ферментів крові дослідних корів Д2 після використання
“Ендодеку”, М±m, n=5

Назва ферментів

n p ” ^

6

n p – ^

ue

`„?

??????

`„?

`„?

?,?.?0?gZZZZZZZ

??????

???? ?????????

?? ???????’?

?? ???????’?

A3&

Oe?

2A4A`A3&

Oe?

|A~A¦A3&

Oe?

Oe?

]„thya$

????

????

nE†E?E®E°E?Eiaa=1

^„`„?

?

????

????

????

45,8±0,99 45,4±0,98 45,0±,13

ЛФ, мккат/л 4,8±0,12 5.00,08 5,2±0,04 3,9±0,03*

КФ, мккат/л 3,0±0,09 4,2±0,03* 3,8±0,04 3,4±0,05

Через п’ять і 10 діб у корів хворих на ПРГКЕ (К2, Д1, Д2, Д3) у крові
порівняно з порівняно з початком їх лікування знизилась активність :
ЛДГ, МДГ, ЛФ, КФ, АсАТ, АлАТ, а активність КТ, СДГ, ЦХО
зросла–відповідно.

Отже, у корів, хворих на ПРГКЕ, активність ЛДГ, МДГ, ЛФ, КФ, АсАТ, АлАТ
зростала, а КТ, СДГ, ЦХО знижувалась. На 5-ту добу активність згаданих
вище ферментів відновлювалась й досягла показників фізіологічної норми
лише на 10-ту добу. “Ендодек” краще діяв на корів, хворих на ПРГКЕ, ніж
метродек чи препарати №1 та №3.

Вміст гормонів у крові дослідних корів

У корів (К1) рівень гормонів ТТГ, Т4, Т3 кортизолу, пролактину,
прогестерону, естрадіолу, інсуліну знаходився в межах фізіологічної
норми, а тим часом у корів К2 концентрація ТТГ була вищою ніж у тварин
К1 на -13%; Т3-27%; Т4-10%; пролактину-14%; прогестерону-5%;
кортизолу-18%; нижчою естрадіолу-30%; інсуліну-11% відповідно. Через 5
діб після лікування рівень ТТГ був вищим на 29%; Т3 — на 26%; Т4 — на
13%; пролактину- на 18%; прогестерону-на 10%; кортизолу-21%; нижчим
естрадіолу-на 16%; інсуліну-на 10% відповідно. До того ж через 10 діб
після лікування корів метродеком було ще підвищення рівня гормонів на
ТТГ-24%; Т3-10%; Т4-14%; пролактину-1%; прогестерону-2%; кортизолу-4%;
нижчим естрадіолу- на 8%; інсуліну- на 4% відповідно.

Отже, після застосування метродеку рівень гормонів: ТТГ, Т4, Т3
кортизолу, пролактину, прогестерону, естрадіолу, інсуліну на 10-ту добу
наближались до показників крові корів групи К1, але ще спостерігалась
деяка тенденція до підвищення.

З даних таблиці 4 видно, що п’яту добу після лікування хворих корів
“Ендодеком” рівень гормонів був вищим на ТТГ-31% (р<0,01), Т4-12% (р<0,02), Т3 –19% (р<0,02), кортизолу-19% (р<0,02), пролактину-13% (р<0,02), нижчим на естрадіолу-6% (р(0,5), інсуліну-7% (р(0,5), а рівень прогестерону був у межах контрольної групи. Однак, на десяту добу лікування концентрація згаданих вище гормонів була в межах даних на початку досліду. Таблиця 4 Рівень гормонів у крові корів дослідної групи Д2 хворих на ПРГКЕ до і після лікування їх “Ендодеком”, М±m, n=10 Назва гормону та одиниці виміру Групи корів Контрольна К1 Дослідна Д2 на початку на початку лікування через 5 діб 10 діб ТТГ, нмоль/л 1,41±0,06 1,68±0,07 1,85±0,05** 1,70±0,06 Т4, нмоль/л 86,2±3,1 95,1±2,7* 97,1±2,4** 88,3±3,1 Т3, нмоль/л 1,11±0,05 1,45±0,08** 1,33±0,07* 1,16±0,05 Кортизол, нмоль/л 57,1±2,0 66,8±2,1* 68,3±2,1* 60,1±2,2 Пролактин, мкМО/мл 71,8±2,5 81,1±2,2* 78,3±2,5* 72,5±2,3 Прогестерон, нмоль/л 5,5±0,10 5,91±0,09* 5,6±0,07 5,66±0,08 Естрадіол, нмоль/л 0,06±0,001 0,04±0,001** 0,05±0,001 0,05±0,001 Інсулін, пмоль/л 56,1±2,1 48,3±1,75** 52,4±1,9* 52,6±1,7 Отже, у крові хворих корів рівень ТТГ, Т3, Т4, кортизолу, пролактину був значно вищим, а естрадіолу та інсуліну нижчим порівняно з даними тварин К1. “Ендодек” суттєво вплинув на стабілізацію гормонів у крові тварин, яких лікували. Концентрація гормонів наближувалась до фізіологічної норми упродовж 10 діб. “Ендодек” діяв краще, ніж метродек. Час відновлення репродуктивної функції дослідних корів після їх лікування У корів К2 видужання настало у чотирьох тварин, що становить 80 %, а тим часом у корів Д1 і Д2 видужання настало у всіх корів, що становить 100 %. У корів 3-ї дослідної групи проявилось викидання з матки супозиторію назовні, що вказує на передозування препарату анаприліном, який входить до його складу. Відсоток терапевтичної ефективності лікування становив лише 60. У гінекологічній патології важливим є встановлення термінів видужування тварин у добах після застосування відповідних препаратів. Зокрема, одужання корів, хворих на ПРГКЕ, наступило через діб: К2-19, Д1 - 25, Д2 - 14, Д3 – 30. Тварини, які піддавались лікуванню у різний час, прийшли в охоту. Так, корови К2 -через 30 діб; Д1 - 34; Д2 - 29; Д3 – 70. Отже, “Ендодек” проявив найвищу терапевтичну ефективність при застосуванні хворим коровам порівняно з метродеком та супозиторіями №1, №3. Період відновлення репродуктивної функції у корів, хворих на ПРГКЕ після лікування до запліднення у дослідних корів був різний і залежав від терапевтичної ефективності супозиторіїв, які вводили у матку. Найменшим він був у корів Д2-29діб, найдовшим у тварин Д3-70 діб, а різниця між коровами групи К2 і Д1 і Д2 становила: 29,9 і 19,6 діб відповідно. До того ж у корів Д1 ця різниця була на 4,9 доби коротшою порівняно з тваринами групи К2. Проявлення першої охоти у корів після отелення групи Д1 наступило швидше відповідно - на 10 діб; Д2 - на 5,9 доби порівняно з К2. У тварин Д3 перша охота наступила на 36 діб пізніше, ніж у К2. На 20 відсотків кратність осіменіння була нижчою у корів Д2 порівняно з К2, а тварин Д1 на 3 % вищою. До того ж у корів Д3 цей показник був вищим на 94 % , що свідчить про тривалу неплідність тварин цієї групи. Видужання тварин від ПРГКЕ, їх заплідненість після першого й наступних осіменінь були найвищими у корів Д2 і становили 60 %, у той час у корів Д1 і Д3 та К2 вона становила лише 20 %. Крім цього, індекси осіменіння був найнижчим у тварин Д2. Отже, при лікуванні корів, хворих на ПРГКЕ, найвища терапевтична ефективність встановлена після застосування “Ендодек”. До того ж метродек значно слабше діяв на хворих корів порівняно з “Ендодеком”. Найвищу заплідненість корів, найнижчі: появу першої охоти після отелення, сервіс період, індекс осіменіння встановлено після лікування їх “Ендодек” порівняно з іншими препаратами. Дослідні препарати №1 і №3 не слід застосовувати для лікування корів, хворих на ПРГКЕ. Стан фетальної частини плаценти у дослідних корів після наступних родів Лікування тварин (К2) метродеком порівняно з коровами (К1) не вплинуло на зміни рН середовища навколоплідної рідини, наступило вірогідне (р<0,05) зростання показника маси фетальної плаценти (р<0,05) та зниження у таких показниках, як кількість котиледонів, на-5 % (р>0,05)
кількість ворсинок на 1 см2 котиледона – на 2 %, загальна кількість
ворсинок фетальної плаценти на-10 % (р<0,05), та їх висоти на-8 % (р<0,05) і товщини на-6% (р>0,05). Тривалість наступної тільності корів,
маса телят при народженні, виділення посліду та інші показники перебігу
родів і післяродового періоду були в межах норми (табл. 5).

У корів Д1 показники рН середовища навколоплідної рідини, кількість
котиледонів, площа котиледонів, площа плаценти, кількість ворсинок
фетальної плаценти їх, висота й товщина, а також кількість ворсинок на 1
см2 котиледона були близькими до величин контрольної групи К1. Відносно
корів К1 вірогідно вищою у групі тварин Д1 виявилися маса фетальної
плаценти (Р<0,05) і площа котиледонів (Р<0,05), а вірогідно нижчою кількість ворсинок фетальної плаценти й товщина її ворсинок (Р<0,05). Таблиця 5 Функціональна характеристика перебігу родів та післяродового періоду у корів контрольних груп К1 і К2 і дослідної Д2 (перехворіли ПРГКЕ), М±m Показники і одиниці виміру Групи корів Контрольна К1, n=5 Контрольна К2, n=4 Дослідна Д2, n=5 Тривалість наступної тільності, діб 285,4±6,5 294,3±7,2 289,4±7,4 Маса телят при народженні, кг 29,1±0,64 27,3±0,59 28,9±0,72 Відділення посліду, год 3,6±0,12 5,8±0,20 4,1±0,18 Тривалість виділення лохій, діб 14,4±0,23 19,5±0,46** 14,5±0,38 Лізис жовтого тіла, діб 17,8±0,65 22,2±0,35** 18,1±0,35 Завершення інволюції матки, діб 25,6±0,64 32,2±0,99 25,5±0,98 Гіпофункція яєчників, кількість корів 0,0 1,0 0,0 У корів Д2 порівняно з коровами Д1 встановлено зменшення рН навколоплідної рідини на 1 %, маси фетальної плаценти на 15 % та її площі. Вищими у них виявилися кількість і площа котиледонів на 4 і 3 % відповідно, кількість ворсинок фетальної плаценти на 1 %, їх висота на 9% і товщина на 10 %. У корів Д2 роди відбувалися без порушень фізіологічної норми. Так, у них нижчими виявилися рН середовища навколоплідної рідини на 0,03 одиниці, маса фетальної плаценти на 100 г, площа котиледонів на 63,4 см2, кількість ворсинок на 1 см2 котиледонів на 0,03 шт. і товщина ворсинок на 0,01 мм. Вищими порівняно зі здоровими коровами були кількість котиледонів на 0,01 шт., площа плаценти на 31,5 см2, кількість ворсинок фетальної плаценти на 34,9 шт. і висота ворсинок на 0,05 мм. Отже, від “Ендодек” не лише вищою була ефективність лікування корів, хворих на ПРГКЕ, але й краще пройшли наступні роди та післяродовий період, про що свідчать показники, які знаходились у межах фізіологічної норми. Перебіг вагітності, роди, отелення й післяродовий період мав свої особливості у кожній з досліджуваних груп тварин, але найбільш відповідали фізіологічній нормі ці показники у корів Д2, яким застосовували “Ендодек”. ВИСНОВКИ 1. У дисертації, відповідно до поставленої мети та завдань, уперше розроблено й запропоновано для практики ветеринарної медицини новий протимікробний і не токсичний препарат “Ендодек”, з високою ефективністю лікування, що пройшов апробацію і запропонований для широкого використання при лікуванні корів, хворих на ПРГКЕ. 2. У дослідних корів, хворих на ПРГКЕ, у вмісту матки переважали мікроби: Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Bacillus subtilis із незначною кількістю мікробів Proteus vulgaris, Streptococсus lactis, Micrococсus flavus. 3. Встановлено, що в крові корів, хворих на ПРГКЕ , рівень ТТГ, Т3, Т4, кортизолу, пролактину був значно вищим, а естрадіолу й інсуліну – нижчим, порівняно з даними тварин контрольної групи. 4. У корів контрольної (К2) та дослідної (Д2) груп, порівняно з контрольною групою (К1) при ПРГКЕ (до введення дослідних препаратів), настало зниження: активності КТ, СДГ, ЦХО, рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів, підвищення: активності ЛДГ, МДГ, ЛФ, КФ, АсСТ, АлАТ і концентрації загального білка, сечовини, цукру, ПОЛ та кількості лейкоцитів. 5. Після введення “Ендодек” у матку при ПРГКЕ корів швидше наступило відновлення показників крові до фізіологічної норми, ніж після використання мет- родек. Через 5 діб після застосування вищенаведених препаратів було значне пониження показників, яке виражене у процентах: гемоглобіну- 8 і 25; еритроцитів -0, і 18; активності каталази -14 і 28 відповідно; порівняно з коровами контрольної групи К 1 і зниження рівня загального білка 2 і 4; кількості лейкоцитів 4 концентрації сечовини 10 і 25; цукру 16 і 22, ПОЛ 4 і 1 %. Усі показники крові, що досліджувались через 10 діб після лікування хворих корів, відновились до фізіологічної норми при застосуванні препарату “Ендодек” і залишались відносно підвищеними чи зниженими після препарату метродек. 6. Введення хворим коровам, “Ендодек” суттєво вплинуло на стабілізацію рівня ТТГ, Т3, Т4, кортизолу, пролактину естрадіолу й інсуліну та відновлення усіх досліджуваних морфологічних і біохімічних показників крові через 10 діб після лікування. 7. Встановлено вищу терапевтичну ефективність препарату “Ендодек”, ніж метродеку та препаратів №1 та №3, яка характеризувалась вищою заплідненістю корів, нижчими: сервіс-періодом, індексом осіменінь. 8. Введення “Ендодек” коровам, хворим на ПРГКЕ, негативно не вплинуло на заплідненість, перебіг наступної тільності, отелення та перебіг післяродового періоду, про що свідчать дані: рН навколоплідної рідини; маси фетальної частини плаценти, кількості та площі котиледонів, кількості, висоти та товщини ворсинок, дані показники знаходились у межах фізіологічної норми і не відрізнялись від їх величин у клінічно здорових корів. 9. Тривалість тільності у корів, яких лікували супозиторієм “Ендодек”, становила 289,4±7,4 діб; відділення посліду проходило через 4,1±0,18 год.; виділення лохій тривало 14,4±0,38 діб; лізис жовтого тіла проходив через 18,1±0,35 діб; інволюція матки після родів завершувалась через 25,5±0,98 діб; маса телят при народженні становила 28,9±0,98 кг, що відповідає фізіологічним показникам. 10. “Ендодек” відносяться до 4- го класу токсичності - малотоксичні речовини (ГОСТ 12.1.007-76). Через 10-діб після введення “Ендодек” у терапевтичній дозі не встановлено функціональних змін у внутрішніх органах та обмінних процесах в організмі щурів, а в дозах вищих за терапевтичну викликало порушення кровотворної функції, обміну вуглеводів та прояву нефротоксичної дії. Коефіцієнт кумуляції для “Ендодек” становить у білих щурів 5,3 одиниці, що свідчить про слабко виражені його властивості до кумуляції. Після введення щурам сумарної дози 79125 мг/кг “Ендодек” вплинув лише на кровотворну функцію та на проникність мембран клітин і на обмін вуглеводів. 11. Мінімальна бактеріостатична концентрація субстанцій препаратів до музейних штамів мікроорганізмів за дії на них декаметоксину була в зростаючому порядку у Sal. enteritidis, Micrococcus flavus, E. coli, St. aureus, Ps. aeruginosa, а від діоксидину - Micrococcus flavus, St. aureus, Sal. enteritidis, E. coli, Ps. Aeruginosa, відповідно. Не змінювалась чутливість мікробів до анаприліну. Встановлений синергізм між дією декаметоксину та діоксидину на дослідні штами мікроорганізмів. Найвищу ефективність проти дослідних культур мікроорганізмів (Esсherihia coli, Staphylococcus aureus, Micrococcus flavus, Sarcina lutea, Salmonella enteritidis, Streptococcus lactis,Pseudomonas aeruginosa) проявляв “Ендодек”. Дослідні препарати під №1, №3 та метродек значно слабше діяли на дослідні культури мікроорганізмів, ніж “Ендодек”. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ 1. Для лікування корів, хворих на ПРГКЕ, пропонуємо застосовувати внутрішньоматково “Ендодек” (один супозиторій) два рази на добу протягом 5 днів з одночасним внутрішньовенним введенням 40 % розчину глюкози (150 мл.) і 10 % розчину хлористого кальцію (100 мл) один раз на добу. 2. Отримані дані щодо лікування корів, хворих на ендометрит, рекомендуємо використовувати в курсах акушерства, фармакології та токсикології для студентів вищих навчальних закладів ветеринарного профілю III та IV рівнів акредитації. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Гуфрій С.Д. Ендометрити у корів та розроблення нового засобу захисту тварин від цієї патології // Науковий вісник Національного аграрного університету – К. - 2000. - Вип. 22 - С. 50-52. 2. Гуфрій С.Д. Встановлення бактеріостатичних властивостей у музейних штамів мікробів за дії на них окремо взятої субстанції, котрі входять у склад нового препарату // Науковий вісник Львів. держ. академ. вет. мед ім. С.З Гжицького. – Львів. - 2001. – Т. 3, №2. - С. 28-32. 3. Гуфрій С.Д. Терапевтична ефективність дії нових супозиторіїв при гострих формах ендометриту у корів // Збірник наукових праць Аграрного вісника Причорномор’я Одеського державного аграрного університету. - Одеса. – 2002. - Вип. 4. (15). – С. 170-176. 4. Гуфрій С.Д. Гормональні механізми розвитку ендометриту у корів і вплив на ці процеси нових препаратів // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. –Львів. – 2002. -Т. 4, №1. - С. 55-60. 5. Гуфрій С.Д. Ендометрит корів, видовий склад мікробів вмісту матки // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького . –Львів. – 2002. - Т.4. (№2),Ч. 1. - С. 34-38. 6. Гуфрій С.Д. Чутливість музейних і польових штамів мікроорганізмів до протиендометритних супозиторіїв // Аграрні вісті.-Біла Церква. – 2002. - №2. - С. 23-25. 7. Гуфрій С.Д. Стан організму корів, які піддавались лікуванню з приводу гострої форми ендометриту, під час родів та після них // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Ветеринарні науки. – Полтава. - 2002. - Т. 2. (21). – С. 114-118. 8. Гуфрій С. Д. Порівняльна ефективність дії метродеку та “Ендодеку” при гострих формах ендометриту у корів // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – Львів. – 2002. - Т. 4. (№5). - С. 128-136. 9. Маткові супозиторії “Ендодек” для корів / М.В.Косенко, М.С. Рожко О.П. Панич, С.Д. Гуфрій // Деклараційний патент на винахід 16.08.2002, №2002086791, 14.04.2003. Бюл. №4. (Дисертант виконала експериментальні дослідження, оформила патент). 10. Технічні умови України ТУ У 24.4.00485670.025-2002 “Ендодек“ / М.В. Косенко, С.Д. Гуфрій, І.Я. Коцюмбас, О.П. Панич, М.С. Рожко, І.А. Голуб // Термін введення із 2003. 02.01. - 26 с. (Дисертант на основі проведених досліджень оформила технічні умови на препарат). 11. Гуфрій С.Д., Косенко М.В. “Ендодек” - новий препарат для лікування корів хворих на ендометрит // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. –Львів. – 2003. - Т. 5. (№2), Ч. 3. - С. 62-68. (Дисертант виконала експериментальні дослідження ,оформила статтю). ГУФРІЙ С. Д. Гострий післяродовий гнійно-катаральний ендометрит і вплив на його перебіг нового препарату на основі декаметоксину.- Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.07– ветеринарне акушерство. Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького. – Львів, 2004. Дисертація присвячена вивченню до кінця не з’ясованих питань етіології, патогенезу, гострого післяродового гнійно-катарального ендометриту й вплив на його перебіг нового препарату на основі декаметоксину. При виконанні роботи проведено діагностичні, клінічні, гематологічні, біохімічні, бактеріологічні, макроморфологічні дослідження. Крім того, реалізовано лікувально-профілактичні дослідження, а саме: дослідного препарату, встановлено їх бактеріостатичну дію, чутливість музейних і польових штамів мікроорганізмів до новоствореного препарату, вивчено гостру та хронічну токсичність, кумулятивні властивості та перевірено терапевтичну ефективність „Ендодеку“.Встановлено дозування, кратність застосування та лікувальну ефективність розробленого препарату. Вивчено характер вагітності, родів і репродуктивну функцію дослідних корів після застосування “Ендодеку”. Дано наукове обґрунтування клінічного застосування “Ендодек” у практиці ветеринарної медицини. Ключові слова: корова, ендометрит, клініка, лікування, ферменти, гормони, мікрофлора, препарат. ГУФРИЙ С. Д. Острый послеродовой гнойно-катаральный эндометрит (ОПРГКЭ) и влияние на его течение нового препарата на основе декаметоксина.- Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.07– ветеринарное акушерство. Львовская национальная академия ветеринарной медицины имени С.З. Гжицкого. – Львов, 2004. Диссертация посвящена изучению -окончательно не выясненных вопросов этиологии, патогенеза, ОПРГКЭ и влияние на его течение нового препарата на основе декаметоксина. На основании анализа анамнестичних данных было установлено, что заболевание возникло в результате травмирования и инфицирования матки при родах и задержании последа. Клинически ОПРГКЭ у коров проявлялся за обще известными признаками. В научно-опытном хозяйстве “ Комарнівське” выделили такую этиологическую цепь возникновения ОПРГКЭ: выпадание влагалища; задержание последа; субинволюция матки; ОПРГКЭ. Пик заболевания регистривовали в период массовых отелов (зимне-весенний период),, максимальное количество заболевших коров, наблюдалась в третьей декаде марта и первой декаде апреля. Искусственное осеменение коров проводилось визоцервикальным способом согласно существующей инструкции в пункте искусственного осеменения спермой быков Мебляра 1792 и Виража 4027 классов элита-рекорд. По данным наших исследований, заболеваемость на ОПРГКЭ в хозяйстве составляла по годах (в %): 1998-10; 1999-11; 2000-12; 2001-9; 2002-9. Таким образом, в зависимости от условий кормления, содержания распространение ОПРГКЭ составляло 8-12% от общего количества маточного поголовья. При выполнении работы проведено диагностическое, клиническое, гематологическое, биохимическое, бактериологическое, гормональное, макроморфологическое исследование. Кроме того, проведены исследования по изучению бактериостатического действия и чувствительности музейных и полевых штаммов микроорганизмов к новому препарату “Эндодек”. Изучено острую и хроническую токсичность, кумулятивные свойства дозирование, кратность применения, терапевтическую эффективность и токсичность разработанного препарата, репродуктивную функцию подопытных коров. Дано научное обоснование клинического применения “Эндодек” в практике ветеринарной медицины. У коров, больных на ОПРГКЭ до лечения в содержимом матки преобладали микробы: Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Bacillus subtilis, а меньшее количество приходилось на Proteus vulgaris, Streptococus lactis, Micrococus flavus. В крови коров, больных на ОПРГКЭ, установлен повышенный уровень общего белка, мочевины, сахара, перекисного окисления липидов (ПОЛ) и количества лейкоцитов, а также снижение уровня гемоглобина и количества эритроцитов. Активность ЛДГ, МДГ, ЛФ, КФ, АсАТ, АлАТ возрастала, а КТ, СДГ, ЦХО снижалась. Уровень ТТГ, Т3, Т4, кортизола, пролактина был значительно высшим, а эстрадиола, и инсулина низшим сравнительно с данными животных контрольной группы. “Эндодек” существенно повлиял на стабилизацию активности ферментов, гормонов в крови животных, которых лечили даным препаратом. “Эндодек” действовал лучшее чем метродек. Выздоровление коров, больных на ОПРГКЭ, наступило через дней : К2-19, Д1-25, Д2-14, Д3-30 соответственно. Животные, которые поддавалось лечению, в разное время пришли в охоту. Так, коровы К2 которых лечили метродеком-через 30 дней; Д1- 34; Д2-29; Д3 -через 70 дней. “Эндодек” проявил высшую терапевтическую эффективность при применении больным коровам по сравнению с метродеком и суппозиториями №1, №3. Период восстановления репродуктивной функции у коров, больных на ОПРГКЭ после лечения до оплодотворения у опытных коров был разный и зависел от терапевтической эффективности суппозиториев, которые вводили в матку. Наименьшим он был у коров Д2, а наиболее длинным у животных Д3, а различие между коровами группы К2 и Д1 и Д2 составляла: 29,9 и 19,6 дней - соответственно. У коров Д1 эта разница была на 4,9 дня меньшей сравнительно с животными К2. Проявление первой охоты у коров группы Д1 после отела наступило скорее соответственно - на 10 дней; Д2 - на 5,9 дня сравнительно с К2. У животных Д3 первая охота наступила на 36 дней позднее чем, в К2. Таким образом, при лечении коров, больных на ОПРГКЭ, высшая терапевтическая эффективность установлена после применения “Эндодек”. Метродек значительно слабее действовал на больных коров сравнительно с “Эндодеком”. Высшую оплодотворенность коров, низкие: сервис период, проявление первой охоты после отела, индекс осеменения установлено после лечения их “Эндодек” сравнительно с другими препаратами. Лечение животных (К2) метродеком сравнительно с коровами (К1) почти не повлияло на изменения рН среды околоплодной жидкости, наступило увеличение общей массы фетальной плаценты, и снижение в таких показателях, как количество котиледонов – на 5 % , количество ворсинок на 1 см2 котиледона –на 2 %, общее количество ворсинок фетальной плаценты – на 10%, и их высоты – на 8% и толщины – на 6%. Указанные изменения отмечены на фоне возрастания площади плаценты у коров. Продолжительность следующей стельности коров, масса телят при рождении, отделение последа и показатели течения родов и послеродового периода были в пределах нормы. У коров Д2 сравнительно с коровами Д1 установлены уменьшения рН жидкости на 1%, массы фетальной плаценты на 15 % и ее площади. Высшими в них оказались количество и площадь котиледонов на 4 и 3 % соответственно, количество ворсинок фетальной плаценты на 1%, их высота -на 9% и толщина на 10 %. У коров Д2 роды происходили без нарушений физиологической нормы. Так, в них более низкими оказались рН среды плодовой жидкости -на 0,03 единицы, масса фетальной плаценты -на 100 г, площадь котиледонов -на 63,4 см2, количество ворсинок на 1 см2 котиледонов на 0,03 шт. и толщина ворсинок -на 0,01 гг. По сравнению из здоровыми коровами в опытных коров возросло количество котиледонов на 0,01 шт., площадь плаценты - на 31,5 см2, количество ворсинок фетальной плаценты -на 34,9 шт. и высота ворсинок -на 0,05 г. Таким образом, лечебная еффективность применения “Эндодек” коровам больным на ОПРГКЭ, была высокой о чем свидетельствуют следующие роды и послеродовой период. Беременность, роды, отел и послеродовой период имели свои особенности в каждой из исследуемых групп животных, но наиболее приближенными к физиологической норме эти показатели были у коров Д2, которым применяли “Эндодек”. Ключевые слова: корова, эндометрит, клиника, лечение, ферменты, гормоны, микрофлора, препарат. GUFRIJ S.D. Аn acute postgeneric supourative-cataral endometritis and an influence on its course of new preparation on decametoxine base. -Manuscript. Thesis presented for the scientific degree of candidate of veterinary sciences on specialty 16.00.07 - veterinary obstetrics. Lviv National Academy of Veterinary Medicine named after S.Z.Gzhytskyj. - Lviv, 2004 Thesis deals with studying of inexplicable question on ethiology, pathogenese, an acute postgeneric supurative cataral endometritis and an influence on its course of new preparation on decametoxine base. During experiments it was carried out the diagnostical, clinical, hematological, biochemical, bacteriological, macro morphological investigation. Moreover, medical-prophylactic experiments were done, especially: experimental preparation, their bacteriological action, sensitivity of museum and field stams of microorganisms to the new-created preparation were determined, an acute and chronical toxicity cumulative peculiarities were studied and the therapeutic efficiency of "Endodek" were tested. The reproductive function of experimental cows after next delivery was determined. Scientific substantiation of clinical using of "Endodek" in veterinary medicine practice was given. Kay words: cow, endometritis, clinic, treatment, enzymes, hormones, microflora, preparation. PAGE 5 PAGE 5 Дослідження корів, хворих на ПРГКЕ і вивчення властивостей та дії новостворених препаратів Дослідження розроблених препаратів Дослідження корів, хворих на ПРГКЕ Діагностичні та лікувально-профілактичні Встановлення бактеріостатичної дії Чутливість музейних і польових штамів мікроорганізмів до новостворених препаратів Клінічні Загальні Гостра токсичність Токсикологічні Спеціальні Гематологічні Біохімічні Активність ферментів Хронічна токсичність Гормональний статус Кумулятивні властивості Перевірка терапевтичної фективності Макроморфологічне (фетальна плацента) Бактеріологічні (видовий склад мікрофлори матки) Підсумкове (встановлення репродуктивної функції дослідних тварин)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *