Гігієнічна характеристика виробництва димексиду та охорона навколишнього середовища (автореферат)

Міністерство охорони здоров’я України

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького

КРУПКА НЕЛЯ ОМЕЛЯНІВНА

УДК 613.63:66.09

Гігієнічна характеристика виробництва димексиду та охорона навколишнього
середовища

14.02.01 — гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів — 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького МОЗ України, м. Львів.

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор

Маненко Алек Костянтинович,

Львівський національний медичний університет імені

Данила Галицького, професор кафедри гігієни

та профілактичної токсикології з курсом гігієни ФПДО

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук Присяжнюк Володимир Євтіхієвич, Інститут гігієни та
медичної екології імені О.М. Марзєєва АМН України, завідувач
лабораторією гігієни атмосферного повітря

Доктор медичних наук, професор Калашніков Андрій Андрійович, Київська
медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України,
професор кафедри гігієни та екології людини

Провідна установа:

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України,
кафедра комунальної гігієни та екології людини, м. Київ.

Захист відбудеться “ 10 “ березня 2004 р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.600.03 при Львівському національному
медичному університеті імені Данила Галицького (79010, м. Львів, вул.
Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України
(79010, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий “ 2 ” лютого 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Федорів Я. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема охорони довкілля займає чільне місце серед
найважливіших медико-соціальних проблем сьогодення. У вирішенні питань
охорони навколишнього середовища, збереженні та зміцненні здоров’я
населення актуальним є безпечне виробництво та науково-виважений підхід
до гігієнічного регламентування хімічних чинників в атмосферному повітрі
(Трахтенберг И.М. и соавт., 1998-2002), адже існує певна залежність між
рівнем забруднення атмосферного повітря і кількістю відходів
виробництва, які створюють небезпеку впливу, у перше чергу на здоров’я
людини (Беляев Б.А., Шугаев В.А., 1994; Глуховський І.В. і співавт.,
1997; Зербіно Д.Д., 1996; Страален Н.М., Есенин А.В., 1995; Храпак В.В.,
1996-1998).

Димексид (ДМСО, диметилсульфоксид) випускається на Львівському
підприємстві АТ “Галичфарм” і застосовується в медицині як
протизапальний, місцево-анестезуючий, антисептичний препарат (Даниленко
М.В., Туркевич Н.М., 1976; Буденная М.П., 1983; Бариляк И.Р., 1972-1984;
Лапшин Д.Е., 1991; Машковский М.Д., 2001). За умови широкого
застосування димексиду в лікарській та ветеринарній практиці, недостатня
інформація про його токсикологічні властивості та небезпеку для
організму при інгаляційному надходженні, а також щодо значення
виробництва препарату в забрудненні навколишнього середовища істотно
обмежує можливості державної санепідслужби у здійсненні запобіжного та
поточного санітарного нагляду. Пріоритет у вирішенні цієї
багатоаспектної проблеми належить медико-біологічним дослідженням,
результати яких сприятимуть обгрунтуванню заходів профілактики можливих
несприятливих впливів на людину та довкілля внаслідок діяльності
підприємства. Це важливо у зв’язку з вивченням особливостей формування
викидів та відходів виробництва димексиду, його біологічної дії,
розповсюдженням забруднень у навколишньому середовищі та обгрунтуванням
гігієнічних нормативів: на першому етапі орієнтовного безпечного рівня
впливу (ОБРВ), із подальшим визначенням максимально разової гранично
допустимої концентрації (ГДК м.р.) ДМСО в атмосферному повітрі.
Необхідність здійснення досліджень щодо обгрунтування ГДК
диметилсульфоксиду, який має різкий неприємний запах пов’язана з тим, що
тимчасовий гігієнічний норматив (ОБРВ) в атмосферному повітрі населених
місць встановлено без урахування цієї особливості біологічної дії.
Оскільки ДМСО належить до речовин переважно рефлекторної дії (Временные
методические указания № 4681-88, М., 1989), а дослідження сенсорних
реакцій людини на дію ксенобіотиків відіграють важливу роль при
обгрунтуванні гігієнічних нормативів у атмосферному повітрі (Штабський
Б.М., Гжегоцький М.Р., 1999), тому доцільно визначити поріг запаху (Lim
olf). Аналіз літератури свідчить, що фізіологічний механізм рефлекторної
дії пахучих сірковмісних речовин, до яких відноситься диметилсульфоксид,
є недостатньо вивчений (Передерий Г.С. и соавт., 2000; Козлова О.Л.,
2003; Herlitze S., 1996; Jones G., Sakmann B. et al., 1997). Актуальним
є питання розробки методики визначення ДМСО, яка надає можливості
здійснення моніторингу якості атмосферного повітря в районі розташування
підприємства, а також обгрунтування методу знешкодження його відходів з
метою зменшення забруднення довкілля.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертації затверджена на засіданні вченої ради медико-профілактичного
факультету Львівського державного медичного інституту (Протокол № 7 від
02.09.93 р.). Дисертаційна робота була фрагментом наукової планової
роботи колишньої кафедри комунальної гігієни з курсом гігієни праці
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
на тему: “Розробка заходів щодо профілактики забруднення довкілля
важкими металами та іншими ксенобіотиками” (№ держреєстрації
0197U000591).

Мета роботи — здійснити комплексну гігієнічну оцінку виробництва
димексиду як джерела забруднення навколишнього середовища та
обгрунтувати профілактичні заходи. Завдання дослідження:

1. Дати гігієнічну оцінку виробництва димексиду та розробити спосіб
знешкодження його промислових відходів з метою охорони навколишнього
середовища.

2. Визначити параметри токсикометрії ДМСО в обсязі необхідному для
обгрунтування орієнтовного безпечного рівня впливу (ОБРВ) в атмосферному
повітрі.

3. Визначити на волонтерах поріг сприйняття запаху ДМСО (Lim olf).

4. Вивчити характер ольфакторних реакцій організму шляхом визначення
динаміки активності холінестерази у піддослідних тварин та вмісту
імуноглобулінів класів А, М, G у сироватці крові людей при інгаляційному
надходженні димексиду, обгрунтувати ГДК м.р. ДМСО в атмосферному повітрі
населених місць.

5. Розробити метод кількісного визначення ДМСО в атмосферному повітрі.

6. Провести гігієнічну та екологічну оцінку розсіювання інгредієнтів
викиду виробництва димексиду у навколишнє середовище з прогнозуванням
забруднення атмосферного повітря та обгрунтуванням розмірів
санітарно-захисної зони (СЗЗ), заходів з охорони атмосферного повітря.

Об’єктом дослідження є рівень забруднення атмосферного повітря
диметилсульфоксидом навколо промислового джерела викиду.

Предметом дослідження є гігієнічна оцінка виробництва димексиду та його
вплив на довкілля.

Методи дослідження. Гігієнічні нормативи ДМСО в атмосферному повітрі
(ОБРВ, ГДК м.р.) обгрунтовано відповідно до вимог методичних документів
(Методических указаний № 2630-82, М., 1982; Временных методических
указаний № 4681-88, М., 1989); визначення класу токсичності промислових
відходів за ДСанПіНом 2.2.7.029-99, К., 1999; дослідження впливу різних
концентрацій ДМСО на тваринах (для опосередкованої оцінки рефлекторної
дії) проводили, визначаючи активність ацетилхолінестерази (АХЕ) у
тканинах мозку та еритроцитах методом Хестріна (Hestrin S., 1949), а
визначення імуноглобулінів класів A, M, G у людей нефелометричним
методом Манчіні (Mancini C. et al., 1965). Оцінку забруднення
атмосферного повітря ДМСО в районі розташування підприємства АТ
“Галичфарм” проведено за діючими санітарними правилами ДСП-201-97, К.,
1997; вміст ДМСО в повітрі визначали фотоколориметричним методом;
обробку отриманих результатів проводили з використанням методів
математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові дані з визначення
впливу диметилсульфоксиду на рефлекторні реакції організму людей та
тварин. Вперше отримано та проаналізовано результати досліджень вмісту
імуноглобулінів класів А, М, G у працівників, що контактують з ДМСО та
активності холінестерази в тканинах мозку і еритроцитах у лабораторних
тварин з інтерпретацією хіміко-електричної теорії нюхової рецепції
пахучої речовини диметилсульфоксиду на тлі паралельного специфічного
збільшення імуноглобулінів A і G та активності холінестерази у тканинах
головного мозку з пригніченням її в еритроцитах. З’ясовано, що ці зміни
пояснюються активацією комплексу диметилсульфоксид — диметилсульфон з
холінестеразою у тканинах головного мозку і неспецифічним пригніченням
холінестерази ефірами холіну в еритроцитах. Результати досліджень
дозволили науково обгрунтувати ГДК м.р. ДМСО, а також запропонувати
перегляд гігієнічного нормативу метилмеркаптану в атмосферному повітрі.
Розроблено метод кількісного визначення ДМСО в атмосферному повітрі.
Вперше розроблено і впроваджено спосіб знешкодження промислових відходів
виробництва димексиду. Обгрунтовано та впроваджено профілактичні заходи
щодо охорони грунту й атмосферного повітря від забруднення промисловими
токсичними відходами і викидами виробництва димексиду.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали досліджень
дозволили обгрунтувати гігієнічні нормативи допустимого вмісту ДМСО в
атмосферному повітрі на рівні 0,1 мг/м3, затверджений Постановою
Головного державного санітарного лікаря № 11 від 21.03.2002 р. та
метилмеркаптану в атмосферному повітрі 1 * 10-4 мг/м3 затверджений
Постановою Головного державного санітарного лікаря № 96 від 16.08.99 р.
та Наказом МОЗ України № 30 від 23.02.2000 р. Результати роботи
впроваджені в практичну діяльність Львівського підприємства АТ
“Галичфарм”, у роботу відділення комунальної гігієни Львівської обласної
СЕС, у навчальний процес кафедри гігієни та профілактичної токсикології
з курсом гігієни ФПДО Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького. Розроблено метод визначення димексиду в
атмосферному повітрі та рекомендації з утилізації відходів виробництва
димексиду на Львівському підприємстві АТ “Галичфарм”. Видано
інформаційний листок Львівського ЦНТЕІ 76.33. “Спосіб зменшення
небезпеки кубових залишків виробництва диметилсульфоксиду -“димексиду”
та його гігієнічна оцінка” (1994 р.), який впроваджений у практичну
діяльність Львівської обласної СЕС, інформаційний лист “Спосіб
гігієнічної оцінки розміру санітарно-захисних зон від мулистих
майданчиків очисних споруд каналізації”, затверджений рішенням ПК
“Гігієна оточуючого середовища” (протокол № 8 від 12.10.94 р.).
Результати проведених досліджень використані при підготовці методичних
рекомендацій, лекцій і практичних занять для лікарів-інтернів та
курсантів ФПДО, підготованих кафедрою гігієни та профілактичної
токсикології з курсом гігієни ФПДО Львівського національного медичного
університету імені Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз
актуальності та ступеня вивчення визначеної проблеми, виконано
експериментальні дослідження та статистичне опрацювання отриманих
результатів. Здобувачем самостійно опрацьовано і проаналізовано весь
матеріал, представлений у роботі, узагальнені результати досліджень,
сформульовано висновки. Метод кількісного визначення ДМСО в атмосферному
повітрі розроблено у співавторстві з к.фарм.н. О.Г. Демчуком, спосіб
знешкодження промислових відходів виробництва димексиду — за участю
к.х.н., доц. Б.Т. Грималюка. Імунохімічні дослідження проведено на базі
Львівського діагностичного центру.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати
дисертаційної роботи викладені та обговорені на: І та ІІ міжнародному
симпозіумі з питань гігієни тварин (Львів, 1994; 1995);
науково-практичній конференції, присвяченій 250-річниці з дня народження
А. Крупинського у Львівському державному медичному коледжі (Львів,
1994); ХІІІ з’їзді гігієністів України “Пріоритетні проблеми гігієнічної
науки, медичної екології, санітарної практики та охорони здоров’я”
(Київ, 1995); річних звітах аспірантів та молодих вчених Львівського
державного медичного інституту (Львів, 1993-96); ювілейній
науково-практичній конференції “Актуальні проблеми токсикології і
гігієни” (Львів, 1997); Міжнародній науково-практичній конференції
“Проблеми гігієни та епідеміології на залізничному транспорті” (Львів,
1998); 2 Міжнародній науково-практичній конференції” університету
“Львівська політехніка” “Проблеми економії енергії” (Львів, 1999);
науковій конференції “Гігієнічні проблеми сучасного суспільства”,
присвяченій 100-річчю кафедри загальної гігієни Львівського державного
медичного університету (Львів, 1999); І з’їзді токсикологів України
(Київ, 2001); спільному засіданні співробітників кафедри гігієни та
профілактичної токсикології з курсом гігієни ФПДО і кафедри загальної
гігієни з екологією Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 наукових праць, з
них 12 без співавторів, 3 статті у фахових наукових журналах, 3 статті —
в інших виданнях, 10 робіт у збірниках наукових праць, матеріалах і
тезах конференцій, симпозіумів, з’їздів, 2 інформаційні листи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 8
розділів, висновків, списку використаних джерел, 12 додатків. Робота
викладена на 173 сторінках комп’ютерного тексту (основна частина 120
сторінок), ілюстрована 17 таблицями та 10 рисунками. Список літератури
налічує 280 джерел, з них 181 автор з України та країн СНД.

СНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Відповідно до поставленої мети та
завдань, намічені дослідження виконані в декількох напрямках,
взаємопов’язаних між собою.

Перший напрямок досліджень включав вивчення й оцінку технологічного
процесу виробництва димексиду та опрацювання способу знешкодження
промислових відходів, відповідно до нормативних документів. За ДСанПіНом
2.2.7.029-99 К., 1999, визначили клас небезпеки відходів згідно з
формулами документа. Розроблено та запропоновано спосіб знешкодження
відходів виробництва димексиду. При цьому визначений відсоток вмісту
інгредієнтів до і після нейтралізації, розраховано сумарний індекс
небезпеки кубових залишків (КЗ), порівняно з нормативними показниками.
Окрім того, визначали інтегруючі показники — хімічне споживання кисню
(ХСК) і біохімічне споживання кисню (БСК20) у водній витяжці (1 кг КЗ на
1 л води).

Другий напрямок досліджень передбачав проведення токсиколого-гігієнічних
досліджень і послідовне обґрунтування (ОБРВ, ГДК м.р.)
диметилсульфоксиду в атмосферному повітрі, відповідно до офіційних
документів МОЗ України, а саме: Методических указаний № 2630-82, М.,
1982; Временных методических указаний № 4681-88, М., 1989. Визначення
параметрів токсикометрії проводили в обсязі, необхідному для
обгрунтування гігієнічних нормативів в атмосферному повітрі населених
місць. До основних параметрів токсикометрії, обов’язкове визначення яких
передбачається офіційними методичними рекомендаціями, належить у
гострому досліді ЛД50, яку при введенні ДМСО per os визначали на трьох
видах лабораторних тварин: 20 білих щурах та 20 білих мишах, 10
мурчаках. Лабораторні тварини утримувались на стаціонарному раціоні
віварію. Встановлено термін загибелі тварин та клінічну картину отруєнь.
Оскільки величинні значення ЛД50 описані в літературі (Филиппова З.Х.,
М., 1979) раніше, то для перевірки їх значень, застосували метод одної
точки (Штабский Б.М. и соавт., М., 1980). ЛД50 вираховували аналітичним
методом після розрахунку дози-ефект у пробіт-логарифмічній шкалі за
рівнянням, що було розраховано на наше прохання Б.М. Штабським.
Розрахувавши коефіцієнт міжвидової розбіжності (КМР) (Саноцкий И.В., М.,
1975), подальші токсикологічні дослідження проводили тільки на білих
щурах. Кумулятивні властивості препарату оцінили за індексом кумуляції
Ік та середнім часом ЕТ50(1) загибелі тварин (Штабський Б.М.,
Гжегоцький М.Р., 1999). За термінами загибелі тварин (10 дослідних білих
щурів), при введенні дози препарату, що дорівнює величині ЛД50,
розрахували середній час летального наслідку ET50(1). Оцінку
подразнювальної дії ДМСО на слизову ока двох кролів було проведено
шляхом одноразового внесення 0,5 мл чистого (99 %) димексиду у
кон’юнктивальний мішок ока. Вивчення місцево-подразнювальної дії
проводили за Методическими указаниями № 2196-80, М., 1980 на 18
дослідних та 6 контрольних білих щурах з нанесенням на шкіру препарату,
виходячи з розрахунку 20 мг/см2 (розрахунок дози: 1 мл ДМСО – 8000
мг/кг; 0,1 мл – 800 мг, площа аплікації 4 * 4 = 16 см2, доза речовини
1600 мг/кг і 8000 мг/кг, середня вага тварини 200 ± 5 г; об’єм ДМСО
становив 0,2 мл із застосовуванням спеціального скляного ковпачка.
Шкірно-резорбтивна дія ДМСО визначена на 6 білих щурах (6 контроль) за
Методическими указаниями № 2102-79, М., 1980. ЛД50 per cutanum визначали
на 12 білих щурах (по 6 у групі) і 6 (контроль) за допомогою спеціальних
скляних ковпачків. З урахуванням ЛД50 проведено розрахунок ЛК50 за
формулою Новикова С.М. (Москва, 1979). Поріг гострої інгаляційної дії
розраховували за формулою Люблиной Е.И. (Ленинград, 1967; Москва, 1979).

Третій напрямок досліджень включав фізіолого-гігієнічне обґрунтування
механізму токсичної дії ДМСО на організм з урахуванням ольфакторних
реакцій. Для оцінки та інтерпретації впливу димексиду на організм,
визначено динаміку холінестеразної активності в тканинах мозку та
еритроцитах лабораторних тварин (72 білих щурів) методом Хестріна
(Hestrin S., 1949) впродовж 48 год за одноразового 30-хвилинного
інгаляційного впливу ДМСО в концентрації 188 мг/м3 (132 аналізи).
Вивчення умов праці працівників хімічного цеху (апаратники та
пакувальники) підприємства, де випускається димексид, здійснено
відповідно до “Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості
та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та
напруженості трудового процесу”, К., 2001 та нормативних документів ДСН
3.3.6.037-99, К., 2000 і ДСН 3.3.6.042-99, К., 2000. Як показник стану
імунорезистентності і компенсаторно-адаптаційної реакції до дії
ксенобіотиків, у вказаних працівників підприємства АТ ”Галичфарм” (І
група – 7 працюючих з димексидом, стаж роботи яких понад 10 років; ІІ
група – 7 працюючих з ДМСО зі стажем роботи до 5 років; ІІІ група —
контрольна, 7 осіб-волонтерів, що не контактують з ДМСО), визначали
вміст імуноглобулінів класів А, М, G у сироватці крові з використанням
нефелометричного методу Манчіні (Mancini C. et al., 1965). Проведено 63
аналізи у 21 особи. Дослідження проводили на апараті BeCKMAN ICS
Analyzerl при довжині хвилі 620 нм за допомогою моноспецифічних
сироваток протиімуноглобулінів людини. Експериментальні дослідження
порогу відчуття запаху ДМСО при інгаляційному надходженні та
обгрунтування ГДК м.р. проводили відповідно до вимог методичних вказівок
(ВМУ № 4681-88, М., 1989). У дослідженнях брали участь 20 волонтерів.
При цьому вивчено ефект впливу 4 концентрацій: 0,8 мг/м3, 0,4 мг/м3, 0,2
мг/м3, 0,1 мг/м3. Кожну концентрацію досліджували тричі, з інтервалом 1
год. Результати впливу кожної концентрації аналізували у процесі
проведення досліджень. Обчислення ЕС16, ЕС50, ЕС84 проведено аналітичним
методом пробітів, приймаючи за встановлений поріг запаху ЕС16. Метод
пробітів певною мірою об’єктивізує оцінку Lim olf, однак не задовільняє
вимог сенсорної фізіології (Штабський Б.М., Гжегоцький М.Р., 1999). Тому
ми провели одорометричні дослідження визначення порогів розрізнення при
різній силі подразника, щоб встановити залежність “концентрація —
інтенсивність запаху” (градуйований ефект) і перевірити отримані дані на
відповідність закону Вебера – Фехнера, як це робиться в гігієні води
(Методические указания по разработке и научному обоснованию предельно
допустимых концентраций вредных веществ в воде водоемов, М., 1996).
Проведено спеціальні дослідження з визначення порогових концентрацій
(Lim olf) препарату за оцінкою (в балах) органолептичних властивостей
води в присутності препарату. Концентрації, що вивчались знаходились в
діапазоні 0,025 — 12,8 мг/дм3 з різницею інтервалу у 2 рази між кожною з
них, що надавали воді запах від 0 до 5 балів. У дослідженнях брали
участь 32 спеціально підготовані одоратори.

Четвертий напрямок досліджень включав гігієнічну оцінку забруднення
атмосферного повітря ДМСО в районі розташування фармацевтичного
підприємства, яку проведено відповідно до вимог нормативного документа
ДСП–201-97, К., 1997. Кількісну та якісну характеристику викидів в
атмосферу проведено за матеріалами інвентаризації джерел викидів, а
визначення рівня приземних концентрацій забруднювальних речовин
відповідно до нормативного документа ОНД-86, Л., 1987.

На наступному етапі досліджень опрацьовано методику
фотоколоримет-ричного визначення концентрації ДМСО в атмосферному
повітрі, яка базується на інгібуванні ДМСО в кислому середовищі і
утворенні забарвленої сполуки (триметинового комплексу) при взаємодії
малонового диальдегіду з тіобарбітуровою кислотою. Для постановки цієї
методики використовували супернатант мозку білого щура (використано 5
білих щурів).

Заключний напрямок досліджень включав гігієнічну оцінку впливу
виробництва димексиду на стан навколишнього середовища та обґрунтування
розмірів СЗЗ АТ “Галичфарм” відповідно до вимог нормативних документів:
ДБН А 2.2-1-95 К., 1996; ДСП № 173, К., 1996; Руководства по
проектированию СЗЗ промышленных предприятий, М., 1984. При цьому
вимірювання шуму на сельбищній території та в приміщеннях житлових
будівель і громадських споруд проводили за ГОСТ 23337-78, згідно з СН
3077-84, М., 1984, приладом ВШВ-003-М2 № 9251 (20 вимірювань). Загальна
кількість проведених досліджень становить 1635 вимірів, використано 185
лабораторних тварин. У дослідженнях брали участь 87 волонтерів.
Результати досліджень опрацьовували загальноприйнятими методами
математичної статистики з розрахунком середніх арифметичних (М), їх
середніх помилок (m) і критерія Стьюдента (t).

Результати дослідження та їх обговорення. Гігієнічна характеристика
технологічного процесу виробництва димексиду та заходи щодо зменшення
небезпеки промислових відходів. На Львівському промисловому підприємстві
АТ “Галичфарм” переробляють 112 т диметилсульфоксиду на рік.
Технологічний процес виробництва димексиду складається з очищення та
дистиляції неочищеного (70 %) диметилсульфоксиду. При цьому з кожної
тонни продукту отримують 920 кг чистого (99,5 %) димексиду та 40-50 кг
кубового залишку (КЗ). Всього за рік утворюється 5,3 т промислових
відходів КЗ, котрі повинні транспортуватись на спеціальний полігон для
поховання високотоксичних і небезпечних відходів, який відсутній у
районі, де розташоване фармацевтичне підприємство. Відповідно до вимог
нормативного документа ДСанПіН 2.2.7.029-99, К., 1999, визначений
сумарний індекс токсичності КЗ відповідає І класу — “надзвичайно
небезпечні” відходи, про що свідчать також визначені інтегральні
показники БСК20 — 20000 мгО2/дм3 та ХСК — 65000 мгО2/дм3. Розроблений і
впроваджений нами спосіб зменшення небезпеки відходів виробництва
димексиду полягає у жорсткому окисненні КЗ хлорним вапном, завдяки чому
сполуки двох-чотирьохвалентної сірки переводяться у 6-валентну сполуку.
Останні є екологічно нешкідливими, не мають неприємного запаху і не
забруднюють атмосферу. Аналогічно розраховано сумарний індекс
токсичності К( = 12,9 (ДСанПіН-2.2.7.029-99, К., 1999), що відповідає IV
класу небезпеки, отже знижується з І класу до IV. Відповідно БСК20
становить 150 мгО2/дм3, а ХСК — 260 мгO2/дм3, що відповідає IV класу
небезпеки. Процес окислення кубових залишків заслуговує позитивної
оцінки, за рахунок утворення кальцієвих солей сірковмісних сполук та
елементарної шестивалентної сірки, які мають властивості неелектролітів
і нерозчинні, а пахучі речовини -меркаптани ), які мають запах на рівні
одного балу дезодоруються за рахунок окислення до сульфонів
(шестивалентна сірка). Після вивантаження у тару впродовж однієї години
відходи перетворюються у тверду масу і можуть використовуватись на
полігоні твердих побутових відходів (ТПВ) як ізолюючий матеріал (без
обмежень) відповідно до вимог нормативного документа
ДСанПіН-2.2.7.029-99, К., 1999, або повинні вивозитись у кар’єри для
рекультивування.

Параметри токсикометрії диметилсульфоксиду та розрахунок його ОБРВ в
атмосферному повітрі. Проведено гострий дослід на трьох видах
лабораторних тварин: білих щурах, мишах (роздільно самці і самиці) і
мурчаках. Ми враховували той факт, що Філіппова З.Х. і співавт., 1979,
працювали з хімічно чистим димексидом, а наш препарат був з домішками
(диметилформамід 0,1 % диметилсульфон 0,1 %, органічні домішки 0,5 %) і
сцецифічним запахом. Лабораторним тваринам, що були розділені на групи
(по 10 в кожній) вводили ДМСО в дозі 10000 мг/кг. ЛД50 оцінювали методом
одної точки, після розрахунку залежності дози — ефект в пробіт —
логарифмічній шкалі. Розрахунки проводили за рівнянням Штабського Б.М.,
яке в даному, конкретному випадку має вигляд: Р = 12,85lgD – b; де P –
пробіт, D – доза (мг/кг), b – вільний член. Загибель білих щурів
(самців) після введення дози 10000 мг/кг становить 80 %, що відповідає
пробіту Р = 5,84 (Беленький М.Л., 1963), тоді 12,85 ( lg10000 — b =
5,84, і відповідно b = 45,56. Отже для пробіту P = 5 (що відповідає дозі
ЛД50 ) маємо 5 = 12,85lgD — 45,56, звідси ЛД50 для білих щурів становить
— 8602,6 (7682,1 … 9634,9) мг/кг. Аналогічно проведено розрахунок для
білих щурів самиць. Загинуло 90 % тварин, що відповідає Р = 6,28, отже
b = 45,12, а ЛД50 = 7950,4 (7099,7 … 8904.4) мг/кг; для білих мишей
(самців): Р = 5,52, b = 45,88, а ЛД50 = 9110,3 (8135,5 … 10203.5)
мг/кг; для білих мишей (самиць): Р = 6,28, b = 45,12, ЛД50 = 7950,4
(7099,7 … 8904,4) мг/кг; для мурчаків: Р = 5,52, b = 45,88, ЛД50 =
9110,3 (8135.5 … 10203,5) мг/кг. Визначена ЛД50 методом одної точки,
після розрахунку дози-ефект в пробіт — логарифмічній шкалі становить:
8602,6 мг/м3, що відповідає ІV класу — малотоксичні речовини. Отримані
результати підтверджують, що ДМСО за величинами ЛД50 при введенні рer
os, належить до IV класу небезпеки — малотоксичні речовини. Приймаючи до
уваги результати гострого досліду, коефіцієнт міжвидових розбіжностей
(КМР) становить за співвідношенням: білі щурі самці / білі миші самці –
0,94; білі щурі самиці / білі миші самиці – 1,0; білі щурі самці /
мурчаки (самці) — 0,94, в усіх випадках менше 3, тобто відмінності у
варіабельності міжвидових розбіжностей не виражені. Клінічна картина
гострого отруєння при введенні ДМСО рer os у білих щурів, білих мишей та
мурчаків була однотипною і характеризувалась порушенням функцій
холінергічних систем організму та супроводжувалась такими симптомами:
короткочасне збудження після введення ДМСО, що змінювалось загальним
пригніченням; в’ялість, порушення координації рухів, диспептичні явища,
судоми, прогресуюче порушення дихання, синюшність шкіри та видимих
слизівок, загибель при явищах асфіксії. Рання загибель тварин
опосередковано вказує на відсутність кумулятивних властивостей ДМСО.
Розрахунковий індекс кумуляції (Ік) дорівнює нулю, що за класифікацією
кумулятивності речовин, ДМСО належить до групи речовин ІІ Б – слабка
кумуляція. Середній час загибелі тварин (ефективний час) у гострому
досліді при дії речовини в дозі, що дорівнює ЛД50 становив для білих
щурів самців 1,9 год, для білих щурів самиць 1,5 год, тобто ( 0,5 доби,
що за класифікацією Штабського Б.М., 1999, характеризує слабкий ступінь
кумулятивної дії. Результати впливу ДМСО на слизову оболонку ока двох
кролів за однократного внесення 0,5 мл 99 % розчину в кон’юнктивальний
мішок ока із бальною градацією за ступенем гіперемії, набубнявіння та
кількості виділень свідчать, що на першу добу після внесення препарату
спостерігалось почервоніння кон’юнктиви рогівки (3 бали); набубнявіння
повік (2 бали); зволоження повік, з виділеннями (3 бали). Сумарна
кількість становить 8 балів (<10), що характеризує препарат як речовину, яка викликає слабовиражені пошкодження. На 3-4 добу наступило відновлення кон’юнктиви та рогівки. Занурення на ?(3 довжини хвостів тварин у пробірки з нативним препаратом впродовж 4 год, дозволило зареєструвати шкірно-резорбтивну дію, доказом якої була виражена клінічна картина інтоксикації: млявість, порушення координації рухів, однак загибелі тварин не спостерігалось. Реєстрація реакції шкіри через 1 год і 16 год після одноразової 4 - годинної аплікації ДМСО в дозі 1600 і 8000 мг/кг дозволили виявити зміни на шкірі, що характеризувались появою помірно вираженої еритеми (рожево – червоний фон) – 1 бал, та набубнявінням шкіри (товщина шкірної складки 0,3 мм – 1 бал). Сумарний бал подразнення - 2. Таким чином, ДМСО можна вважати речовиною зі слабоподразнювальною дією – IV клас небезпеки. Слід відмітити, що ДМСО всмоктувався повністю і подальше спостереження за тваринами дозволило зареєструвати ще клінічні прояви інтоксикації: пригнічений стан, прискорене дихання, які свідчать про резорбцію речовини. Усі вищенаведені зрушення функцій змінювались на 2-3 добу. Подальші дослідження були проведені з метою встановлення порогу подразнювальної дії за умов одноразової аплікації на шкіру розчинів препарату. Таким чином, у прийнятих умовах експерименту мінімальне розведення речовини, що викликало подразнення шкіри,- 1:5- можна прийняти як порогове. Нанесення під ковпачок ДМСО в дозі 16000, 24000 мг/кг (12 щурам по 6 у групі ) не викликало загибелі, тобто ЛД50 per cutanum розрахувати не вдалося. За результатами гострого досліду на трьох видах тварин при введенні ДМСО per os, були розраховані параметри токсикометрії за інгаляційного впливу, а саме ЛК50 становить 35877 мг/м3 (32734…38323) - 3 клас небезпеки; поріг гострого інгаляційного впливу Lim ac - 188,6 мг/м3, зона гострої дії Z ac - 190,2 (більше 54) - 4 клас небезпеки. Встановлено розрахунковий орієнтовно безпечний рівень впливу ДМСО за параметрами токсичності в межах 0,1-0,8 мг/м3, за фізико-хімічними властивостями, а саме: за молекулярною масою становить 0,42 мг/м3, а за температурою кипіння при 760 мм. рт. ст. - 0,03 мг/м3. Приймаючи до на температурі кипіння ДМСО 189о С, можна було б запропонувати ОБРВ в атмосферному повітрі - 0,03 мг/м3, але у реальних виробничих умовах за яких температура у реакторі сягає + 55о С, величина 0,03 мг/м3 має суто гіпотетичне значення і тому, орієнтуючись на найменші величини ОБРВ, запропоновано величину 0,1 мг/м3. Ольфакторні реакції організму на вплив диметилсульфоксиду, їх гігієнічна і фізіологічна оцінка та обгрунтування ГДК м.р. в атмосферному повітрі населених місць. Враховуючи хімічну властивість ДМСО як пахучої речовини швидко проникати і поширюватись в організмі (при цьому відбувається перетворення хімічної інформації в електричний сигнал, а пахучі молекули, що зв’язуються з великою кількістю рецепторів нюхових клітин за допомогою медіаторів проникають в кров на тлі виділення ацетилхоліну), є підставою думати, що в різних біосередовищах ДМСО може мати різний ступінь холінергічності. Це пов’язано з швидким окисненням ДМСО до диметилсульфону, і тому визначення активності холінестерази (ХЕ) як інтегрального показника ольфакторної дії ДМСО слід вважати доцільним. Результати визначення активності ХЕ у тканині мозку білих щурів, часові інтервали 1 год ... 48 год за одноразового впливу ДМСО в концентрації 188 мг/м3 свідчать що, починаючи з 3 год, активність вказаного ензиму зростає до (ммоль/1л/1год) 344,81 ( 9,02 в досліді відносно 306,92 ( 10,93 у контролі і тримається впродовж 6 - 12 год. На 24 год активність ХЕ наближається до рівня контрольних значень (табл. 1). Таблиця 1 u ue * h   E o th ` E I o //eeeeeaOeOeOeOeOeE???OeOe® „ dh]„y`„ „ dh`„ dh]„yy =Динаміка холінестеразної активності у тканині мозку білих щурів впродовж 48 год після одноразового інгаляційного впливу ДМСО в концентрації 188 мг/м3 Термін визна-чення, години Кількість тва-рин дослід/ контроль Холінестеразна активність ммоль/1л/1год М ( m Відхилення,% Контроль Дослід 1 6/6 302,84 ( 17,74 312,10 ( 8,76 3,05 3 6/6 306,92 ( 10,93 344,80 ( 9,02* 12,34 6 6/6 307,72 ( 11,76 346,79 ( 7,78* 12,69 12 6/6 309,31 ( 6,32 344,87 ( 7,76* 11,49 24 6/6 283,14 ( 5,80 310,08 ( 12,73 9,51 48 6/6 282,0 ( 5,20 300,09 ( 5,32* 6,41 Примітка. * p ? 0,05 у порівнянні з контрольною групою тварин. Протилежний результат отримано при паралельній оцінці активності ХЕ в еритроцитах. В період післядії ДМСО в концентрації 188 мг/м3 зареєстровано, що через 1 год спостерігається зростання, а починаючи з 3 години - пригнічення активності холінестерази з 72,46 ( 3,078 в контролі до 44,944 ( 1,08 ммоль/1л/1год в досліді, яке спостерігається впродовж 6 год. Через 12-24 год рівень активності вказаного ферменту повертається в межі фізіологічного діапазону (табл. 2). Результати свідчать, що ДМСО пригнічує активність холінестерази в еритроцитах. Таблиця 2 Динаміка холінестеразної активності в еритроцитах білих щурів впродовж 24 год після одноразового інгаляційного впливу ДМСО в концентрації 188 мг/м3 Термін визначення, години Кількість тварин дослід/ контроль Холінестеразна активність ммоль/1л/1год М ( m Відхилення, % Контроль Дослід 1 6/6 76,700 ( 5,98 101,657 ( 5,61* 32,54 3 6/6 72,460 ( 6,07 44,944 ( 6,56* 37,97 6 6/6 67,560 ( 12,7 49,830 ( 10,1* 26,24 12 6/6 69,128 ( 4,60 60,657 ( 5,04 12,25 24 6/6 87,394 ( 13,8 97,092 ( 10,5 11,09 Примітка. * p ? 0,05 у порівнянні з контрольною групою тварин. Підвищення активності холінестерази у тканинах мозку може бути наслідком збільшення концентрації сульфону, що витісняє резервну ХЕ з клітин, а ХЕ, що знаходилась у синаптичних щілинах, здатна залучатись на руйнування ацетилхоліну. Механізм активності ХЕ пояснюється ще й тим, що ДМСО за впливом сульфоксидаз перетворюється в диметилсульфон за рахунок CH-S - окиснення. Поява сульфону стимулює конкуренцію речовин, і швидкість виділення однієї сполуки зменшується при появі іншої. На місце холінестерази конкурентом виступає сульфон, який витісняє останню з клітини. Ймовірність виникнення хімічних зв’язків між сульфоксидом, сульфоном і холінестеразою є невисокою, оскільки переконливо доведено (Озеров Р.П., 1964) наявність відмінностей в спорідненості окремих функціонально-активних груп. Сульфоксид, що є 4-валентним, реагуючи з холінестеразою або рецепторами з якими вона зв’язана, може діяти різновекторно, однак у всіх випадках переходить у 6-валентний сульфон за рахунок утворених додаткових зв’язків, якими можуть бути сили Ван-дер-Вальса або водневі зв’язки. В результаті відбувається конкурентна дія ДМСО, продуктів його перетворення стосовно холінестерази шляхом її витіснення, що призводить до підвищення концентрації ДМСО. ДМСО здатен витісняти холінестеразу за рахунок водневого зв’язку. Зниження активності ХЕ у еритроцитах може пояснюватись тим, що бутирилхолінестераза (БуХЕ) є резервним ферментом у випадку потрапляння у кров значної кількості ацетилхоліну за перезбудження нервової системи (що є у нашому випадку), по відношенню до ацетилхолінестерази (АХЕ). Хоча біологічну роль БуХЕ продовжують вивчати, однак відомою є можливість прояву захисної функції цього фермента по відношенню до АХЕ, пов’язаної з гідролізом БуХЕ, ефірів холіну (пропіоніл бутирил-, валерин-, бензоінхоліни), які можуть утворюватись в організмі і різко пригнічувати активність АХЕ, що, однак не виключається безпосередньої дії і продукту біотрансформації ДМСО - диметилсульфону на АХЕ. У цьому контексті заслуговують на увагу також результати вивчення формування імунного статусу організму працівників підприємства АТ Галичфарм”, які тривалий час працюють з димексидом. Проведена гігієнічна оцінка умов праці апаратників синтезу та укладальників–пакувальників хімічного цеху за показниками важкості та напруженості, вмістом ДМСО в повітрі робочої зони (22,1 мг/м3), свідчить про належність вказаного контингенту осіб за ознаками гігієнічної класифікації праці до ІІІ класу І ступеня небезпеки. Враховуючи, що препарату, як це було показано вище, властива переважно рефлекторна дія, в дослідженнях використано визначення імуноглобулінів класів A, M, G, які мають суттєве значення в регуляції та зв’язку з нюховими рецепторами (Березин В.А., 1990, Кульберг А.Я., 1987, Козлова О.Л., 2003). Результати імунохімічних досліджень, проведених у 21 особи (І-група –працюючі з димексидом більше 10 років; ІІ-група – працюючі з димексидом до 5 років; ІІІ-група – контрольна, особи, що не контактують з димексидом та іншими хімічними сполуками) свідчать, що у людей ІІ групи спостерігалось збільшення концентрації Ig А в сироватці крові до (мг/дл) 385,7 у порівнянні з першою групою 212,5 (p ? 0,05) та третьою 285,6 (p ? 0,05), тобто відбуваються певні адаптаційні процеси і тому гуморальне імунне тло у них змінювалось лише за рахунок збільшення концентрації Ig А. Ці особливості можна пояснити компенсаторним збільшенням Ig А в сироватці крові за рахунок послаблення місцевого імунітету особливо респіраторного тракту, а в подальшому виснаженням цих компенсаторних можливостей з одного боку і можливим більш агресивним відкладенням Ig А в судинах, гломерулярному апараті нирок. Посилення продукції В-ланки імуноглобулінів відповідає зростаючий рівень Ig G у сироватці крові працюючих з ДМСО І групи, який становить (мг/дл) 1348,1 порівняно з ІІІ групою – Ig G - 902,8 /p ? 0,05/ і ІІ групою – 1063,0 /p ? 0,05/, (норма 723-1682 мг/дл). Зміну активації імунного спектру, зокрема Ig G у людей, які працюють з димексидом понад 10 років, можна пояснити тим, що ДМСО може виступати як гаптен, внаслідок чого можуть бути задіяні автоімунні механізми організму. Результати досліджень свідчать про дисбаланс імуноглобулінового спектру основних класів антитіл, які з одного боку, характеризувались опосередковим напруженням місцевого імунітету і елементами ймовірної аутоагресії. Ці гуморальні зміни можуть, певною мірою, впливати на стан рецепторної активності нюхового шару ендоепітелію, змінюючи регуляцію нюхової активності і визначаючи характер біологічної дії димексиду. Отримані результати підтверджують можливість розвитку автоімунних змін в організмі людини, внаслідок несприятливих ольфакторних реакцій під впливом речовин з різким запахом. 0,2 мг/м3, і після введення коефіцієнта запасу призводить до гігієнічного нормативу диметилсульфоксиду в атмосферному повітрі, що дорівнює 0,1 мг/м3 та затверджений МОЗ України. Підсумовуючи вище наведене, вважаємо, що виявлений характер розвитку ольфакторних реакцій під впливом ДМСО, який супроводжується дисбалансом імунного статусу організму сприяє розкриттю механізму біологічної дії речовин з різким запахом, може бути використано при перевірці існуючих гігієнічних нормативів пахучих сірковмісних речовин в атмосферному повітрі. Вказане стосується першою чергою меркаптанів, які в процесі гідролізу і біотрансформації утворюють такі ж проміжні і кінцеві продукти як і ДМСО (диметилсульфіди, диметилдисульфіди, сульфіди, диметилсульфони, метилсульфанілову кислоту). від концентрації препарату “С”. Перед фотометричним визначенням оптичної густини утвореного триметинового комплексу проводимо одноразову екстракцію його органічним розчинником (нормальним бутанолом). Проведення екстракції триметинового комплексу із водної фази у фазу органічного розчинника, збільшує її концентрацію у цьому розчиннику та ізолює від сторонніх домішок, чим підвищує чутливість і точність фотометричних досліджень у декілька разів. Цей метод було перевірено при створенні концентрацій від порогу гострої дії (188,6 мг/м3 до - 0,1 мг/м3) і нижче, з інтервалом в 3 рази, при цьому чотири з них контролювались методом кількісного визначення ДМСО у повітрі, а саме: 188,6; 14,27; 1,58; 0,17 мг/м3 (для апробації методу). Проаналізувавши результати визначення концентрацій розрахункових відносно фактично створених в камерах і кількісно визначених нами, а саме: 188,6 (розрахункова) відносно 190,5 ( 2,1 (фотоколориметричне вимірювання) мг/м3; аналогічно: 14,27 відносно- 15,8 ( 3,2 мг/м3; 1,58 відносно- 1,9 ( 0,3 мг/м3; 0,17 відносно- 0,2 ( 0,07 мг/м3 можна зробити висновок, що вони практично співпадають. Метод визначення ДМСО в атмосфер-ному повітрі є достатньо чутливий, бо забезпечує визначення препарату менше, ніж 1/2 ГДК м.р. Гігієнічна оцінка особливостей забруднення навколишнього середовища в районі розташування підприємства з виробництва димексиду та обгрунтування розмірів санітарно-захисної зони. Відповідно до нормативного документа ДСП № 173, К., 1996, підприємство з виробництва готових лікарських форм АТ “Галичфарм” за санітарною класифікацією належить до V класу з нормативною СЗЗ – 50 м, яка підтверджена нашими розрахунками розсіювання ДМСО за методикою ОНД-86, Л., 1987, спираючись на гігієнічний норматив ДМСО - 0,1 мг/м3 та заміри рівнів шуму. Максимальна розрахункова приземна концентрація ДМСО становить 0,28 мг/м3 і буде розповсюджуватись від джерела викиду на відстань 36,64 м в межах СЗЗ, а рівні шуму нижчі ніж нормативні. Відповідно до нормативного документа ДСП-201-97, К., 1997, провели оцінку забруднення атмосферного повітря шляхом зіставлення сумарного показника забруднення (( ПЗ) сумішшю речовин з показником гранично допустимого забруднення (ГДЗ). За розрахунками ( ПЗ - 305,9 %; ГДЗ - 374 %; кратність перевищення ГДЗ за провідним компонентом ДМСО (індивідуальне значення якого 7,9 %), становить 0,021 разів (тобто ( 1, нормативного значення). Отже, рівень забруднення атмосфер-ного повітря - “допустимий”, а ступінь небезпеки - “безпечний” не спричинить порушень стану здоров’я населення, що проживає в межах та поза межами СЗЗ підприємства АТ “Галичфарм”. Розроблені та впроваджені нами захисні, технологічні, відновлювальні та охоронні заходи дають можливість стверджувати, що діяльність підприємства не призведе до змін стану навколишнього середовища. ВИСНОВКИ На основі гігієнічної характеристики виробництва димексиду та проведених досліджень вирішене актуальне наукове завдання комплексної гігієнічної оцінки виробництва димексиду як джерела забруднення навколишнього середовища з дослідженням сенсорних реакцій організму, обгрунтовано систему профілактичних заходів, оцінено ефективність їх впровадження. У процесі виробництва димексиду утворюються промислові відходи – кубові залишки з неприємним запахом, а їх сумарний індекс небезпеки відповідає І класу – “надзвичайно небезпечні”. Для знешкодження таких промислових відходів доцільно використовувати спосіб, який полягає в окисненні їх хлорним вапном з метою переведення двох-чотирьохвалентної сірки у шестивалентну з утворенням кальцієвих солей сірковмісних сполук, що дозволяє зменшити їх шкідливість до ІV класу небезпеки, а тверду масу використовувати як ізолюючий матеріал на полігоні твердих побутових відходів. Визначені токсикометричні показники підтверджують, що диметилсульфоксид за ступенем токсичності належить до IV класу малонебезпечних речовин, із слабоподразнювальною та шкірно-резорбтивною дією відповідно до Держстандарту 12.1.007-76. На підставі одорометричних досліджень, параметрів гострої токсичності, з урахуванням лімітуючого показника шкідливості - рефлекторної дії, науково обгрунтовано поріг нюхового відчуття (Lim olf ) - 0,186 мг/м3, який є основою затвердженого ОБРВ та запропонованої ГДК м.р. - 0,1 мг/м3 диметилсульфоксиду в атмосферному повітрі населених місць. З фізіолого-гігієнічних позицій механізм нюхової реакції організму на дію диметилсульфоксиду пов’язаний зі збільшенням активності холінестерази в тканинах головного мозку піддослідних тварин і пригніченням холінестерази в еритроцитах крові ефірами холіну, а у працюючих фармацевтичного підприємства - активацією Ig G та Ig A при постійному вмісті Ig M під впливом комплексу диметилсульфоксид–диметилсульфон, що є суттєвим доповненням існуючих хіміко-електричної, імунологічної теорій нюху, та вагомою основою для обґрунтування санітарних стандартів пахучих речовин в атмосферному повітрі. Для гігієнічного моніторингу за забрудненням атмосферного повітря диметилсульфоксидом розроблено фотоколориметричний метод кількісного визначення, який грунтується на інгібуванні диметилсульфоксидом утворення триметинового комплексу - продукту взаємодії малонового диальдегіду з тіобарбітуровою кислотою в кислому середовищі з подальшим вимірюванням оптичної густини цього комплексу. На основі комплексного гігієнічного прогнозування забруднення атмосферного повітря інгредієнтами викиду виробництва димексиду в районі розташування фармацевтичного підприємства обгрунтовані розміри санітарно-захисної зони та застосовано триступеневий вугільно – хлористо-кальцієво – масляний фільтр з ефективністю очищення викиду 98 %. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ Крупка Н.О. Запровадження величини орієнтовного безпечного рівня впливу диметилсульфоксиду з урахуванням порога ольфакторної дії // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 1998. - № 3-4. - С. 78-82. Крупка Н.О. Эколого-гигиенические проблемы производства “димексида” (диметилсульфоксида) и решение их в аспекте охраны окружающей среды // Гигиена населенных мест: Сб. научн. тр. - К., 1999. - Вып. 35. - С. 135-139. Крупка Н.О. Гігієнічна та екологічна оцінка інвентаризації джерел викидів забруднювальних речовин підприємства АТ ’’Галичфарм’’ // Практична медицина. - 2003. - № 3. (Т. ІХ.) - С. 70-72. Крупка Н.О. Визначення концентрації диметилсульфоксиду в атмосферному повітрі екстракційно-фотоколориметричним методом // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 1997 - № 332. - С. 227-230. Крупка Н.О. Експериментальна оцінка впливу диметилсульфоксиду на органолептичні властивості повітря // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 1997. - № 332. - С. 230-232. Спосіб зменшення небезпеки кубових залишків виробництва диметилсульфоксиду (димексиду) та його гігієнічна оцінка / А.К. Маненко, Б.Т. Грималюк, Н.О. Крупка, М.Г. Смольський // Інформаційний листок: Республиканс-кое информационное объединение “УкрНТИ”, Львовский межотраслевый террито-риальный ЦНТИ, Львов, 1994. – 4 с. Спосіб гігієнічної оцінки розміру санітарно-захисних зон від мулистих майданчиків очисних споруд каналізації / А.К. Маненко, Н.А. Бірюкова, О.П. Іванова, Н.М. Сахновська, Я.А. Ревуцький, Н.О. Крупка, М.І. Чайка, М.В. Демчук, І.І. Платок // Інформаційний лист: МОЗ України, РЦНМІ, Київ, 1994. – 2 с. Крупка Н.О. Фізіологічний механізм дії диметилсульфоксиду на рецептори нюху // Експериментальна та клінічна фізіологія: Зб. наук. праць до 100-річчя кафедри фізіології. Львів., 1995. - С. 201. Крупка Н.О. Фізіолого-гігієнічні аспекти механізму нюхальної рецепції диметилсульфоксиду при регламентуванні його в атмосферному повітрі // Тези доповідей ХІІІ з’їзду гігієністів України “Пріоритетні проблеми гігієнічної науки, медичної екології, санітарної практики та охорони здоров’я”. - К., 1995. - С. 210. Крупка Н.О. Гігієнічна оцінка технологічного процесу виготовлення димекси-ду в аспекті охорони навколишнього природного середовища // Матеріали ювілейної наук.-практ. конференції “Охорона здоров’я і довкілля”. - Львів, 1996. – С. 89. Крупка Н.О. Фізіолого-гігієнічні аспекти механізму нюхальної рецепції диметилсульфоксиду // Матеріали ІІ міжнародного міжкафедрального симпозіуму з питань гігієни тварин 16-18 вересня 1995 р. - Львів, 1996. - С. 102-105. Крупка Н.О. Гігієнічна оцінка способу зменшення небезпеки кубових залиш-ків виробництва диметилсульфоксиду (ДМСО) // Тези доповідей ювілейної наук. конференції “Актуальні проблеми токсикології і гігієни”. - Львів, 1997. - С. 55-56. Екстракційно-колориметричний метод визначення диметилсульфоксиду (ДМСО) в стічних водах підприємства / Н.О. Крупка, О.Г. Демчук, О.П. Волос, І.О. Нектегаєв, Б.С. Рибалко, С.С. Савчук, О.Д. Туркевич, Н.К. Федущак // Тези доповідей ювілейної наук. конференції “Актуальні проблеми токсикології і гігієни”. – Львів, 1997. - С. 30-32. Кількісне визначення димексиду (ДМСО) в повітрі робочої зони виробничих приміщень / Н.О. Крупка, О.Г. Демчук, О.П. Волос, А.Є.Кузмицька, Б.С. Рибалко, С.С. Савчук, С.І. Терещук // Тези доповідей ювілейної наук. конференції “Актуальні проблеми, токсикології і гігієни”. - Львів, 1997. - С. 32-34. Крупка Н.О. Гігієнічна та екологічна оцінка очищення викидів в атмосферу від ДМСО (диметилсульфоксиду) // Матеріали першої міжнародної наук.- практ. конференції “Проблеми гігієни та епідеміології на залізничному транспорті”. - Львів, 1998. - С. 127-128. Визначення диметилсульфоксиду (ДМСО) в кубових залишках та в стічних водах підприємств / О.П. Волос, Ю.І. Бідниченко, І.Й. Галькевич, О.Г. Демчук, Н.О. Крупка, С.С. Савчук // Матеріали наук.-практ. конференції “Гігієнічні проблеми сучасного суспільства”. - Львів, 1999. - С. 131-132. Атестація робочих місць на енергогенеруючих об’єктах за важкістю та напруженістю праці / А. Маненко, Я. Борис, Н. Хоп’як, У. Лотоцька, Н. Крупка, М. Урбанович, В. Кравчук, В. Борис // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”, Проблеми економії енергії. - 1999. - № 2. - С. 333-335. Крупка Н.О. Обгрунтування ОБРД диметилсульфоксиду в атмосферному повітрі // Тези доповідей І з’їзду токсикологів України, Київ, 11-13 жовтня 2001р. - К., 2001. - С. 35. АНОТАЦІЯ Крупка Н.О. Гігієнічна характеристика виробництва димексиду та охорона навколишнього середовища. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01 – гігієна. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2004. Дисертацію присвячено гігієнічній оцінці виробництва димексиду та його впливу на навколишнє середовище з дослідженням сенсорних реакцій організму та розробкою комплексу профілактичних заходів. Впроваджено спосіб знешкодження промислових відходів виробництва димексиду, що дозволяє зменшити його негативний вплив на довкілля. З урахуванням параметрів гострої токсичності та одорометричних досліджень обгрунтовано ГДК диметилсульфоксиду (ДМСО) – 0,1 мг/м3 в атмосферному повітрі. За ступенем дії на організм при оральному та інгаляційному впливі ДМСО належить до 4 класу малонебезпечних речовин із слабоподразнювальною та шкірно-резорбтивною дією. За проведеними експериментальними дослідженнями дії ДМСО на волонтерах визначено поріг нюхового відчуття Lim olf, що становить 0,186 мг/м3. Опрацьовано механізм нюхової реакції організму на дію ДМСО, одним з важливих елементів якої є збільшення активності холінестерази в тканинах головного мозку піддослідних тварин і пригнічення холінестерази в еритроцитах крові ефірами холіну, а у людей активація Ig G та Ig A при постійному вмісті Ig M під впливом комплексу диметилсульфоксид - диметилсульфон, що є суттєвим доповненням існуючих теорій нюху. Розроблено фотоколориметричний метод кількісного визначення ДМСО в атмосферному повітрі. На основі гігієнічної оцінки інвентаризації джерел викидів забруднювальних речовин з розрахунком розсіювання в приземному шарі атмосфери підтверджено санітарно-захисну зону та спрогнозовано рівень забруднення атмосферного повітря ДМСО в районі розташування фармацевтичного підприємства. Ключові слова: димексид (ДМСО), атмосферне повітря, виробництво, промислові відходи, ГДК. АННОТАЦИЯ Крупка Н. Е. Гигиеническая характеристика производства димексида и охрана окружающей среды. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.01 – гигиена. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, 2004. Диссертация посвящена вопросам гигиенической характеристики производства димексида с целью оценки влияния на организм человека и окружающую среду а также разработки комплекса профилактических мероприятий. На основе гигиенической характеристики производства димексида разработан и внедрен метод обезвреживания промышленных отходов, который уменьшает отрицательное влияние на окружающую среду. Сущность метода состоит в жестком окислении отходов (кубовых остатков) хлорной известью с целью перевода двух-четырехвалентной серы в шестивалентную. В таком состоянии серосодержащие соединения являются экологически безопасными, не имеют неприятного запаха и при этом в атмосферу не выбрасываются вредные вещества, класс опасности отходов уменьшается с I до IV. По окончании процесса обезвреживания, отходы превращаются в твердую массу и могут использоваться на полигоне твердых бытовых отходов. В острых опытах определили ЛД50 диметилсульфоксида методом одной точки, рассчитав дозу-эффект в пробит-логарифмической шкале, которая составляет 8602,6 (7682,1 … 9634,9) мг/кг, что соответствует IV классу– малотоксические соединения. Индекс кумуляции равняется нулю, что по классификации кумулятивности соединений, ДМСО относится к группе ІІ Б – слабая кумуляция. Среднее время гибели животных составляет ( 0,5 суток, что согласно классификации Штабского Б. М., 1999, соответствует слабой степени кумулятивного действия. По степени действия на организм при оральном и ингаляционном воздействии ДМСО относится к IV классу малотоксических соединений (ГОСТ 12.1.007-76) с слабораздражающим и кожно-резорбтивным действием. В экспериментальных исследованиях действия диметилсульфоксида на волонтерах определили порог обонятельного ощущения Lim olf = 0,186 мг/м3 для дальнейшего обоснования санитарного стандарта по рефлекторному действию. В соответствии с методическими указаниями ВМУ № 4681-88, М., 1989, переход от Lim olf к ПДК м.р. в атмосферном воздухе осуществляется с помощью коэфициента запаса Кз (в нашем случае Кз = 2). Произведен расчет ОБУВ. диметилсульфоксида, который составляет 0,093 ( 0,1 мг/м3 и эту величину предложили в качестве гигиенического норматива ДМСО в атмосферном воздухе населенных мест. В работе показаны особенности механизма обонятельной реакции организма на действие диметилсульфоксида, вследствие чего происходит увеличение активности холинэстэразы в тканях головного мозга подопытных животных и угнетение холинэстеразы в эритроцитах крови эфирами холина, а у людей - активация Ig G и Ig A при неизмененном составе Ig M за счет влияния комплекса диметилсульфоксид-диметилсульфон, что является существенным дополнением существующих химико-электрической и иммунологической теорий обоняния. Результаты определения активности ХЭ в тканях мозга белых крыс свидетельствуют о том, что спустя три часа она возрастает до 344,81 ( 9,02 в опыте против 306,92 ( 10,93 ммоль л/час в контроле и держится на протяжении 6-12 часов, а через 24 часа равна контролю. Противоположный результат получили при оценке активности ХЭ в эритроцитах крови. Через час она возрастает, а начиная с 3 часов, отмечали угнетение активности ХЭ с 72,46 ( 3,078 в контроле до 44,944 ( 1,08 ммоль л /час на протяжении 6 часов, а через сутки уровень достиг контроля. Иммуноглобулины класса А, М, G определяли у работающих с димексидом более 10 лет (І группа), до 5 лет (ІІ группа) и у тех, которые не контактируют с ДМСО (ІІІ группа – контроль). Научно обоснована ПДК м.р. диметилсульфоксида в атмосферном воздухе населенных мест на уровне 0,1 мг/м3 с учетом параметров острой токсичности и одорометрических исследований. Для гигиенического мониторинга содержания диметилсульфоксида в атмосферном воздухе разработан и предложен метод количественного определения, который основан на ингибировании диметилсульфоксидом образования триметинового комплекса – продукта взаимодействия малонового диальдегида с тиобарбитуровой кислотой в кислой среде с последующим измерением оптической плотности этого комплекса. На основании гигиенической оценки инвентаризации источников выбросов загрязняющих веществ с учетом рассеивания в приземном слое атмосферы проведена прогнозная оценка загрязнения атмосферного воздуха ДМСО в районе размещения фармацевтического предприятия, с предложением и реализацией мероприятий по охране окружающей среды. Ключевые слова: димексид (ДМСО), атмосферный воздух, производство, промышленные отходы, ОБУВ, ГДК. ANNOTATION Krupka N.O. Hygienic characteristic of dimexide production and the environment protection. Dissertation for Ph.D. degree of medical science by the speciality 14.02.01 - hygiene.– Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyy, Lviv, 2004. The dissertation is dedicated to the hygienic evaluation of dimexide production and it’s influence on the environment with the study of sensory reactions of organism and development of the control complex. The method of industrial waste neutralization of dimexide production was introduced which allows to lessen its negative influence on the environment. Taking into consideration parameters of acute toxicity and odorimetric research GDK of dimethylsulfoxide (DMSO) 0,1 mg/cubic meter in the atmospheric air was confirmed. As to the degree of the effect on the organism DMSO has while oral and inhalational influence it can be referred to the 4-th type - low-hazard substances with low-irritant, and dermic - resorbtive effect. According to the carried out research of the DMSO influence on the volunteers the threshold of sense of smell Lim olf was defined as 0,186 mg/cubic meter. The smell reaction of the organism on DMSO effect was elaborated, and one of its most imporatant elements is an increasing of activity of choline acetyl transferase in the cerebrum tissues in laboratory animals and oppression of choline acetyl transferase in erythrocytes by ethers of choline, whilst people experience activation of Ig G and Ig A with the normal rate of Ig M under the influence of dimethylsulfoxide complex – dimethylsulfone which is by itself a significant addition to the exisiting theories of the sense of smell. The photocolorimetric method of quantative definition of DMSO in the atmospheric air was developed. On the basis of hygienic evaluation of air polluting places inventarisation and having taken into consideration the calculation of the dispersion in the surface air the sanitary protective zone was confirmed and the level of atmospheric air pollution with DMSO was forecasted in the region of pharmaceutical enterprise. Key words: dimexide (DMSO), atmospheric air, production, industrial waste, GDK.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *