БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХАНЄЄВ ВЛАДИСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 619:617-002.3:616.151.5:616-089.882:636.7
Гемостаз та його корекція при хірургічній інфекції у собак
16.00.05 – ветеринарна хірургія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук
Біла Церква – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті
Міністерства аграрної політики України
Науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор
РУБЛЕНКО Михайло Васильович,
Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра хірургії
Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор
БОРИСЕВИЧ Володимир Борисович,
Національний аграрний університет,
кафедра хірургії ім. І.О. Поваженка
кандидат ветеринарних наук, доцент
ЮРЧЕНКО Леонід Іванович,
Харківська державна зооветеринарна академія,
кафедра хірургії
Провідна установа – Львівська національна академія ветеринарної
медицини ім. С.З. Ґжицького, Міністерства
аграрної політики України, кафедра хірургії, м. Львів
Захист дисертації відбудеться “28” січня 2005 р. о 9.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 при Білоцерківському
державному аграрному університеті за адресою: 09111, м. Біла Церква,
вул. Ставищенська, 126; навчальний корпус №8, ауд. №1.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна
площа, 8/1.
Автореферат розісланий “23” грудня 2004 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, доцент ______________________Стадник П.О.ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. За останні роки в містах та інших населених пунктах
України істотно зросла чисельність собак, а тому з’явилася необхідність
удосконалення ветеринарно-медичної допомоги цим тваринам. Це зумовлено
не тільки економічними, а й морально-етичними факторами. У зв’язку з цим
розширення і поглиблення науково-методичної бази щодо лікування і
профілактики хвороб собак є однією із важливих проблем ветеринарної
медицини.
У структурі хвороб собак хірургічна патологія, за даними В.П. Фасолі
(2004), посідає перше місце (42,1% від загальної кількості). Серед усіх
хірургічних захворювань травматизм у собак складає близько 50%
(Борисевич В.Б. зі співавт., 2002). При цьому рани складають до 18%
(Бахтурин А.Я. и др., 1998). Рани здебільшого забруднені мікрофлорою, а
тому переходять у гнійні.
Разом з тим, питанням патогенезу, діагностики та лікування хірургічної
інфекції у собак присвячені лише поодинокі роботи (Хомин Н.М., 1994;
Борисевич В.Б., Смірнов О.М., Борисевич Б.В., 1998; Карамалак А.И.,
2002; Петренко О.Ф., 2002; Soontornvipart К. et al., 2003). Водночас
відомо (Плахотин М.В., 1961; Мастыко Г.С., 1985), що патогенетичною
основою такої патології є запальна реакція з істотною видоспецифічністю.
Остання зумовлена видовими особливостями участі різних систем медіаторів
(калікреїн-кінінової, гемостазу, комплементарної) запального процесу
(Рубленко М.В., 2000). Тому є необхідність патогенетичного обґрунтування
лікувальних заходів ранової інфекції у тварин різних видів.
У ветеринарній медицині стан системи гемостазу досліджувався при ранах і
хірургічній інфекції у свиней, великої рогатої худоби та коней (Семенов
Б.С., Вощевоз А.Т., 1990; Рубленко М.В., 1997; Іздепський В., Кулинич
С., 2002; Лазоренко А.Б., 2003; Ермолаев В.А., 2004). Також доведено
(Іздепський В.Й., 1993), що при будь-якій травмі розвиваються
універсальні зміни неспецифічної імунологічної реактивності, які
істотною мірою визначають інтенсивність розвитку запальної реакції та її
наслідки.
Однак, питання розвитку хірургічної інфекції у собак вивчено
недостатньо, особливо патогенетичне обґрунтування
лікувально-профілактичних заходів. Отже, вивчення патогенетичних
механізмів участі системи гемостазу при хірургічній інфекції у собак, що
дозволить удосконалити лікувальну допомогу цим тваринам, є актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
згідно з науковою тематикою кафедри хірургії та проблемної лабораторії з
питань ветеринарної хірургії Білоцерківського державного аграрного
університету “Вивчити видові особливості запальної реакції у тварин при
хірургічній патології та розробити на цій основі ефективні діагностичні
та лікувально-профілактичні заходи” (№ держреєстрації 0103U004461),
галузевої науково-технічної програми “Забезпечення
ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”, завдання 113.12.02
“Розробка діагностичних гемостазіологічних тестів при акушерській та
хірургічній патології у тварин”.
Мета роботи – обґрунтувати патогенетичну роль системи гемостазу в
розвитку хірургічної інфекції у собак та розробити на цій основі
достатньо ефективні методи її корекції.
Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі задачі:
1) визначити стан системи гемостазу у клінічно здорових собак;
2) дати клінічну характеристику різних форм хірургічної інфекції у
собак;
3) вивчити зміни гемостазіологічних параметрів та ряду факторів
неспецифічної імунологічної реактивності при різних клінічних формах
хірургічної інфекції у собак;
4) розробити експериментально і патогенетично обґрунтувати схеми
лікування хірургічної інфекції у собак.
Об’єкт досліджень – рани та хірургічна інфекція у собак.
Предмет досліджень – стан системи гемостазу та її корекція у собак з
ранами та хірургічною інфекцією.
Методи досліджень – клінічні, бактеріологічні, гематологічні
(гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити), гемостазіологічні
(протромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час,
фібриноген, розчинний фібрин та продукти розщеплення
фібрину/фібриногену, активність фактора ХІІІ, антитромбіну-ІІІ, протеїну
С, фібринолізу), імунологічні (лізоцим, циркулюючі імунні комплекси),
цитохімічні (мієлопероксидаза).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у
вітчизняній ветеринарній хірургії теоретично та клініко-експериментально
обґрунтовано патогенетичну роль системи гемостазу в розвитку хірургічної
інфекції у собак та розроблено на цій основі достатньо ефективні методи
її корекції із застосуванням мазей на гідрофільній основі, тіотриазоліну
та пентоксифіліну. Доведено, що у собак із хірургічною інфекцією зміни
гемостазіологічних параметрів залежать не лише від характеру та величини
травми, а й від видового складу ранової мікрофлори. Встановлено, що при
інфікуванні ран анаеробними та грамнегативними мікроорганізмами істотно
порушується метаболізм фібриногену (одночасне накопичення в плазмі крові
розчинного фібрину та продуктів розщеплення фібрину/фібриногену),
знижується активність природних антикоагулянтів та фібринолізу, що
зумовлює коагулопатію та ускладнений перебіг гнійно-запального процесу.
Водночас, при інфікуванні асоціаціями грампозитивних мікробів
розвивається помірна гіперкоагуляція, цілком контрольована
антикоагулянтами.
Доведено діагностичну та прогностичну цінність при хірургічній інфекції
у собак фібриногену, розчинного фібрину, фактора ХІІІ, антитромбіну-ІІІ,
тканинного активатора плазміногену. У разі сприятливого перебігу
кількість метаболітів фібриногену динамічно знижується, а активність
фактора ХІІІ і антитромбіну-ІІІ підвищується. Пік активності фактора
ХІІІ і тканинного активатора плазміногену припадає на період
інтенсивного формування грануляційного бар’єра.
Новими є дані щодо бактерицидних властивостей нейтрофілів та динаміки
циркулюючих імунних комплексів при хірургічній інфекції у собак.
Встановлено, що в період інтенсивних деструктивних змін у тканинах
знижується бактерицидний потенціал мікрофагів та накопичуються в
кровоносному руслі імунні комплекси, що зумовлює неповноцінність
біологічних бар’єрів, особливо при анаеробній та грамнегативній рановій
інфекції.
Обґрунтовано й апробовано раціональні та досить ефективні засоби
лікування хірургічної інфекції у собак: а) багатокомпонентні мазі на
гідрофільній основі, які прискорюють очищення гнійно-запальних вогнищ та
формування повноцінного грануляційного бар’єра, за рахунок чого
відбувається нормалізація гемостазіологічних показників та неспецифічної
імунологічної реактивності; б) тіотриазолін та пентоксифілін, які
сприяють швидкій нормалізації метаболізму фібриногену, активності
мієлопероксидази, кількості лізоциму та імунних комплексів, зростанню
активності фактора ХІІІ і антитромбіну-ІІІ.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні
запропонованих гемостазіологічних діагностичних і прогностичних
критеріїв, методів лікування хірургічної інфекції у собак в лікувальних
закладах ветеринарної медицини різних форм власності. При цьому
адаптовано методики дослідження системи гемостазу в собак та визначено
їх гемостазіологічний статус у нормі. Інформативними маркерами
складності патологічного процесу є вміст у плазмі крові фібриногену та
розчинного фібрину, активність фактора ХІІІ, антитромбіну-ІІІ і
тканинного активатора плазміногену. Запропоновані методи лікування
патогенетично обґрунтовані, технічно прості та забезпечують досить
високу лікувальну ефективність при різних формах хірургічної інфекції у
собак. При місцевому лікуванні ранової інфекції доведена висока
ефективність застосування мазей на гідрофільній основі “Левомеколь” та
“Нітацид”. У комплексному лікуванні собак із гнійно-флегмонозними
процесами доведено доцільність застосування тіотриазоліну та
пентоксифіліну.
Отримані результати впроваджені в навчальний процес при вивченні
дисципліни “Ветеринарна хірургія” та використовуються в наукових
дослідженнях (Білоцерківський державний аграрний університет,
Національний аграрний університет, Харківська державна зооветеринарна
академія, Львівська національна академія ветеринарної медицини імені
С.З. Ґжицького, Полтавська державна аграрна академія, Одеський державний
аграрний університет).
Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно виконано,
проаналізовано та узагальнено весь обсяг клініко-експериментальних і
лабораторних досліджень. Бактеріологічні дослідження проводилися в
лабораторії кафедри мікробіології та вірусології Білоцерківського
держагроуніверситету (завідувач кафедри професор Рухляда В.В.).
Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи
доповідалися на 6-ти науково-практичних конференціях: міжнародних
“Актуальные проблемы ветеринарной хирургии” (м. Троїцьк, 2004),
“Современные проблемы ветеринарной хирургии” (м. Санкт-Петербург, 2004),
“Сучасні проблеми ветеринарної хірургії” (м. Харків, 2004); на IV-й
науково-практичній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин”
(м. Біла Церква, 2003) та конференціях “Сучасні проблеми ветеринарної
медицини” (м. Біла Церква, 2003, 2004); на 3-х наукових конференціях
докторантів і аспірантів: “Тиждень науково-дослідної роботи молодих
учених та студентської молоді” (м. Біла Церква, 2002), “Наукові пошуки
молоді на початку ХХІ століття” (м. Біла Церква, 2003, 2004).
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових
статей, з них 8 – у фахових виданнях: “Вісник Білоцерківського
державного аграрного університету” (3), “Вісник Полтавської державної
аграрної академії” (1), “Вісник Сумського національного аграрного
університету” (1), журнали “Ветеринарна медицина України” (1) та
“Сільський господар” (1), збірник наукових праць “Проблеми зооінженерії
та ветеринарної медицини” (м. Харків) (1).
Структура і обсяг дисертації. Робота складається з вступу, огляду
літератури, розділів результатів власних досліджень, їх аналізу і
узагальнення, висновків та пропозицій, які викладені на 165 сторінках
комп’ютерного набору, ілюстрована 30 таблицями та 12 рисунками. Список
використаних джерел включає 282 найменування, із них 88 – авторів
далекого зарубіжжя.
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ,
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Робота виконана протягом 2001–2004 рр. на кафедрі хірургії, а
бактеріологічні дослідження – у лабораторії кафедри мікробіології та
вірусології Білоцерківського державного аграрного університету.
Матеріалом для дослідження були собаки, які поступали на лікування у
хірургічну клініку університету (76), та клінічно здорові тварини (44).
Клініко-діагностичний етап включав клінічну та бактеріологічну
характеристику різних форм хірургічної інфекції у собак. Тварин із
хірургічною інфекцією розподілили, залежно від характеру пошкодження, на
такі групи: з різано-розміжченими ранами – 26 гол., рваними – 16,
кусаними ранами – 12, з абсцесами – 7, з підшкірними гнійними флегмонами
– 15 гол.
При бактеріологічному дослідженні ранового ексудату визначали видовий
склад мікрофлори, її кількість в 1 мл та чутливість до антибіотиків
методом дифузії в агар.
Гематологічне дослідження у собак включало підрахунок кількості
еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, виведення лейкограми
загальноприйнятими методами, а концентрації гемоглобіну –
геміглобінціанідним методом.
При вивченні патогенетичної ролі системи гемостазу при хірургічній
інфекції у собак досліджували стан її основних ланок. За допомогою
протромбінового часу (ПЧ) за A.J. Quick (1974) оцінювали зовнішній шлях
згортання крові, додатково визначали протромбіновий індекс (ПІ), який
показує відношення ПЧ нормальної до ПЧ дослідної плазми, виражене у
відсотках. Внутрішній шлях активації згортання крові (за участю факторів
Хагемана, VIІІ, ІХ та ХІ) досліджували за допомогою активованого
часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), який визначали реактивами
фірми “Реанал” (Угорщина).
Фібриноген (Fg) відомий як білок гострої фази. Кількість цього білка у
плазмі крові визначали спектрофотометричним методом В.О. Беліцера зі
співавт. (1997), його метаболітів – розчинного фібрину (РФ) – за методом
Т.В. Варецької зі співавт. (1992) і продуктів розщеплення
фібрину/фібриногену (ПРФ) – за Т.В. Варецькою (1987), активність
фібриностабілізувального фактора (ФХІІІ) визначали уніфікованим методом
(реактиви фірми “Simkо-Ltd”, Львів, Україна).
Фібринолітична система крові функціонально спрямована на природний лізис
фібрину, що утворюється у процесі перманентного локального гемостазу та
бере участь у генерації високоактивних медіаторів запалення. Її
досліджували методом фібринових пластин за T. Astrup et S. Miillertz
(1952), з одночасним визначенням сумарної фібринолітичної активності
(СФА), активності плазміну (ПА) та тканинного активатора плазміногену
(t-PA).
Найважливішим інгібітором гемокоагуляції та флогогенних ефектів
компонентів системи гемостазу є антитромбін-ІІІ (АТ-ІІІ), активність
якого визначали тест-набором фірми “Simko-Ltd” (Львів, Україна). Це ж
стосується і протеїну С, який має ще й профібринолітичну дію. Його
активність визначали наборами реактивів фірми “Ренам” (Москва, Росія) у
нормалізованому відношенні (НВ), тобто час згортання дослідної до такого
пулу нормальної плазми крові.
Зважаючи на обов’язкову участь нейтрофілів у розвитку гнійно-запального
процесу, їх роль як зв’язуючого ланцюга між гемостазом і неспецифічною
імунологічною реактивністю організму вивчали за активністю
мієлопероксидази (МПО) мікрофагів цитохімічним методом за W. Loёle
(1936) з оцінкою реакції напівкількісним способом за G. Astaldi et L.
Verga (1957). При цьому вираховували середній цитохімічний коефіцієнт
(СЦК) та диференціюючий цитохімічний коефіцієнт (ДЦК) за М.В. Рубленком
зі співавт. (1998). У сироватці крові досліджували кількість лізоциму за
О.В. Бухаріним (1974), циркулюючих великих (ВІК) та малих (МІК) імунних
комплексів за Ю.А. Гриневичем та А.Н. Алферовою (1981).
Клініко-експериментальне обґрунтування лікувальних заходів при
хірургічній інфекції у собак проводили в кількох серіях дослідів, а
розробку методу лікування із застосуванням мазей на гідрофільній основі
– на собаках із різано-розміжченими ранами. У першій серії дослідів
тварин, у яких рани були інфіковані асоціаціями грампозитивної
мікрофлори, розподілили на контрольну (4 гол.) і дослідну (6 гол.)
групи. У другій серії 16 собак, у яких реєстрували асоціації анаеробної
та грамнегативної ранової мікрофлори, теж розподілили на контрольну і
дослідну групи (по 8).
При лікуванні всіх собак проводили хірургічну обробку ран із
використанням потенційованого місцевого знеболювання з наступним
промиванням антисептичним розчином 0,02%-ного фурациліну. Надалі у
контрольних собак застосовували марлевий дренаж із лініментом
стрептоциду один раз на добу. У дослідних – трубчастий поліхлорвініловий
перфорований дренаж, через який один раз на добу в рани вводили мазь на
гідрофільній основі. Зважаючи на результати бактеріологічних досліджень
та антибактеріальні властивості компонентів гідрофільних мазей, у собак
з грампозитивною рановою інфекцією застосовували мазь “Левомеколь”, а
при наявності асоціацій анаеробної та грамнегативної мікрофлори –
“Нітацид”. Дренування ран проводили протягом трьох діб. Потім у
контрольних тварин лінімент стрептоциду наносили безпосередньо на
поверхню ран до моменту їх очищення та закриття швами, а при перебізі за
вторинним натягом – до повного загоєння. У дослідних собак використання
мазей припиняли з 4-ї доби лікування, зважаючи на показання щодо
накладання ранніх вторинних швів. Поряд з клінічними дослідженнями у
собак брали проби крові до початку, на 4-у, 7-у та 16-у добу лікування.
Клініко-експериментальну апробацію запропонованого методу провели на 14
собаках із рваними та 10 – із кусаними ранами.
Клініко-експериментальне вивчення лікувальної ефективності комплексного
методу із застосуванням мазей на гідрофільній основі та препаратів з
імуностимулювальними та протизапальними властивостями провели на собаках
з флегмонами. Їх розподілили на 3 групи (по 5). Лікування розпочинали на
стадії абсцедування. Місцево проводили хірургічну обробку
гнійно-запальних вогнищ та застосовували мазь “Нітацид”. Першій
дослідній групі тварин ін’єктували внутрішньом’язово 2,5%-ний розчин
тіотриазоліну (2–4 мг/кг, двічі на добу, протягом 4-х діб); другій –
внутрішньовенно крапельно двічі на добу 2%-ний пентоксифілін (8 мг/кг)
на 0,9%-му розчині натрію хлориду (15 мл/кг); контрольним тваринам
внутрішньовенно вводили 0,9%-ний розчин натрію хлориду (15 мл/кг).
Проби крові відбирали до лікування, на 4-у та 12-у добу лікування.
Цифровий матеріал оброблено методами варіаційної статистики на
персональному комп’ютері з використанням програми MS Excel.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Стан системи гемостазу у здорових собак
Істотною проблемою у ветеринарній гемостазіології є те, що більшість
методик визначення активності системи гемостазу запозичені з гуманної
медицини і не адаптовані для тварин певного виду. Зважаючи на це,
визначили нормативні гемостазіологічні показники у клінічно здорових
собак (табл. 1), підібравши тести, які з достатньою вірогідністю
відображають стан компонентів основних ланок системи гемостазу у тварин
цього виду.
Таблиця 1 – Гемостазіологічні показники у клінічно здорових собак, n=44
Показник M±m Показник M±m
Fg, г/л 2,2±0,1 СФА, мм2 607,7±22,8
РФ, г/л 0,02±0,007 ПА, мм2 284,4±11,1
ПРФ, мг/л 0 t-PA, мм2 323,3±25,1
ФХІІІ, у процентах 98,4±1,6 ПЧ, с 12,7±0,3
АТ-ІІІ, у процентах 99,9±3,5 ПІ, у процентах 100,5(2,2
Пр. С, НВ 1,1±0,06 АЧТЧ, с 46,1±1,3
Клінічна та бактеріологічна характеристика, стан системи гемостазу та
факторів неспецифічної імунологічної реактивності при
різних формах хірургічної інфекції у собак
При бактеріологічному дослідженні ексудату різано-розміжчених ран у
10-ти собак виявили асоціації Str. pyogenes, Str. mesenteroides, Staph.
epidermidis та Staph. aureus, зрідка до них приєднувався Cl. sporogenes.
У 16-ти собак виявляли E. coli, Cl. perfringens, іноді Str. fecalis.
Кількість мікроорганізмів у 1мл ексудату в усіх випадках була в межах
106–109. Найбільшу антибіотико-резистентність проявили Cl. perfringens,
Str. fecalis та Staph. еpidermidis. Найменш стійкими мікроорганізми були
до левоміцетину, дещо нижчою антибактеріальна активність виявилася у
неоміцину сульфату та тетрацикліну, а найменшою – у бензилпеніциліну
натрієвої солі.
До лікування рани у собак мали виражені симптоми гнійного запалення. При
інфікуванні ран анаеробними та грамнегативними мікроорганізмами виявляли
сірі ділянки некрозу країв і стінок, іноді крепітацію оточуючих тканин.
Ексудат рідкий, від сірого до бурого кольору, часто з домішками крові, з
неприємним запахом, іноді з крапельками жиру. Температура тіла
коливалася в межах 39,2–40,1 0С. При інфікуванні ран грампозитивною
мікрофлорою зрідка виявляли незначні ділянки некротизованих тканин,
ексудат був жовто-рожевого чи жовто-білого кольору, температура тіла – в
межах 39,1–39,8 0С.
В усіх собак з рваними ранами утворювалися кармани, що ускладнювало їх
дренування, краї та стінки ран набряклі, помірно болючі, накопичувався
рідкий, білуватий чи сіро-рожевий ексудат, загальний стан був
здебільшого задовільним. Гнійно-запальна реакція у собак з кусаними
ранами характеризувалась інтенсивним проявом місцевих ознак уже у перші
дві доби після травмування: ексудат був рідкий, від жовто-сірого до
буро-червоного кольору, часто опалесціюючий, з неприємним запахом.
Загальний стан у таких собак переважно був пригніченим, температура тіла
коливалася в межах 39,2–39,9 0С.
Абсцеси мали вигляд обмеженої припухлості діаметром 5–7 см, при
пункції чи розтині виділявся рідкий ексудат білого чи жовтуватого
кольору, погіршення загального стану не спостерігали. У собак із
флегмонами в ділянці стегна та крупа було розлите, дещо ущільнене
припухання тканин з ділянками розм’якшення чи прориву ексудату назовні.
Тварини були пригнічені, у них спостерігалися знижений апетит, виражена
спрага та кульгавість, блідість видимих слизових оболонок, температура
тіла в межах 39,4–40,9 0С. Ексудат був рідкий, з домішками крові та
рештками тканин, від біло-жовтого до червоно-бурого кольору.
При всіх формах хірургічної інфекції у собак розвивався виражений
нейтрофільний лейкоцитоз (р0,05). У 33%
собак із кусаними ранами виявляли гіпофібриногенемію, що може бути
ознакою розвитку коагулопатії споживання внаслідок дії токсинів
грамнегативної та анаеробної мікрофлори.
У розглянутих випадках вірогідно знижувалася активність ФХІІІ (рис.1),
що зумовлює прогресуючий розвиток гнійно-запальної реакції через
утворення неповноцінного фібринового бар’єра.
Про активацію гемокоагуляції свідчить підвищення вмісту РФ: при
інфікуванні ран грампозитивною мікрофлорою – до 0,51(0,29 г/л (р>0,05),
анаеробною та грамнегативною – 0,59(0,14 г/л (р(0,001), при рваних і
кусаних ранах – 0,44(0,1 г/л і 0,41(0,1 г/л, відповідно (р(0,001),
абсцесах – 0,35(0,2 г/л (р>0,05), гнійних флегмонах – 0,66(0,14 г/л
(р(0,001).
Рис. 1. Активність фактора ХІІІ при різних формах хірургічної
інфекції у собак:
1 – клінічно здорові собаки; 2 – рани, інфіковані
грампозитивною мікрофлорою (р0,05), рваними ранами
(0,7±0,5 мг/л, р>0,05) та флегмонами (1,2±1,2 мг/л, р>0,05) є свідченням
істотного порушення метаболізму фібриногену. Одночасна циркуляція у
крові РФ і ПРФ є одним із показників розвитку внутрішньосудинного
мікрозгортання крові. Якщо РФ поглиблює гіперкоагуляцію, то ПРФ мають
антикоагуляційні і антиполімеризаційні властивості, набувають
медіаторних властивостей, посилюючи інтенсивність запального процесу та
погіршуючи мікроциркуляцію у травмованих тканинах.
При дослідженні фібринолізу виявлено його дисфункцію внаслідок зменшення
t-PA, про що свідчать зміни співвідношення t-PA до ПА (у клінічно
здорових собак воно становить 1,14:1): при інфікуванні ран
грампозитивною мікрофлорою – 0,96:1, анаеробною та грамнегативною –
0,9:1, при рваних і кусаних ранах – 1,09:1 та 0,7:1, відповідно,
абсцесах – 0,68:1, флегмонах – 0,73:1. Однак, при рваних ранах
встановлено посилення фібринолізу через внутрішній шлях завдяки
активації фактора Хагемана.
Крім того, у більшості випадків створювався дефіцит АТ-ІІІ, що може бути
спричинене його витрачанням у процесі тромбіно- та фібриноутворення. При
інфікуванні ран грампозитивною мікрофлорою, при абсцесах і рваних ранах
активність АТ-ІІІ мала тенденцію до зниження – 97,7(2,8%, 79,8(10,7% і
82,3(9%, відповідно (р>0,05). При інфікуванні анаеробною та
грамнегативною мікрофлорою становила 83,9±4,5% (р0,05), а у
першому випадку була навіть дещо підвищеною – 1,3(0,08, 1,06(0,09 та
1,02(0,07, відповідно. При інфікуванні ран грампозитивними
мікроорганізмами активність протеїну С становила 0,89(0,13 (р>0,05), при
підшкірних гнійних флегмонах – 0,86(0,07 (р(0,01).
Гнійно-запальний процес при інфікуванні ран грампозитивною мікрофлорою
та при гнійних флегмонах супроводжувався зменшенням кількості
нейтрофілів з високою бактерицидною активністю МПО, що підтверджується
зниженням ДЦК до 1,2(0,1 (р(0,001) і 1,69(0,12 (р(0,05), відповідно (при
нормі – 2,1(0,19). Водночас, при інфікуванні ран грамнегативною та
анаеробною мікрофлорою виявлено підвищення СЦК до 1,18±0,03 (р0,05).
Поряд з цим, уміст ВІК у сироватці крові при інфікуванні ран анаеробною
та грамнегативною мікрофлорою, порівняно з показником у клінічно
здорових тварин (24,7(3), був підвищеним в 1,5 рази (р(0,05), при
гнійних флегмонах – у 3 рази (р(0,001). Кількість МІК при інфікуванні
ран грампозитивною мікрофлорою мала тенденцію до збільшення, а при
флегмонах вона збільшувалася у 2,5 рази (у клінічно здорових собак –
192,2(21,7).
Отже, у собак з хірургічною інфекцією розвивається стан гіперкоагуляції.
Зниження активності ФХІІІ і АТ-ІІІ, розвиток гіпофібриногенемії можуть
свідчити про внутрішньосудинне мікрозгортання крові. До того ж,
знижується бактерицидний потенціал нейтрофілів та накопичуються
циркулюючі імунні комплекси. Усе це призводить до збільшення продукції
медіаторів запалення та посилення гнійно-запальної реакції, що свідчить
про необхідність їх корекції.
Обґрунтування застосування мазей на гідрофільній основі
при гнійних ранах у собак
В обох групах собак загальний стан та температура тіла нормалізувалися
протягом 1–2 діб. При використанні лініменту стрептоциду болючість
ділянки рани зникала протягом 2–4 діб, а набряк тканин – 3–6. У таких
собак до 7–8-ї доби спостерігали виділення істотної кількості білуватого
ексудату. Рановий дефект поступово заповнювався грануляціями та
епітелізувався, для зменшення зяяння ран накладали зближуючі шви.
При лікуванні мазями на гідрофільній основі болючість зникала вже через
1–2 доби, запальний набряк – 2–4 доби, а виділення гнійного ексудату
припинялося через 3–4 доби. Після накладання раннього вторинного шва ці
рани загоювалися первинним натягом.
У зв’язку з тривалим очищенням ран, наявністю гнійної ексудації під час
росту грануляційної тканини, загоєння у контрольних тварин відбувалося в
1,3–1,7 рази довше, ніж у дослідних. В останніх припинення гнійної
ексудації практично збігалося в часі з початком росту грануляцій (табл.
2).
Таким чином, лікувальна ефективність мазей “Левомеколь” та “Нітацид”
зумовлена їх позитивним впливом на стадію очищення ран, що прискорює
формування повноцінного грануляційного бар’єра і забезпечує умови для
загоєння первинним натягом. При цьому нормалізується кількість
еритроцитів, лейкоцитів та відсоток молодих форм нейтрофілів,
збільшується відсоток лімфоцитів і моноцитів.
При цьому в собак з ранами, інфікованими грампозитивною мікрофлорою,
динаміка вмісту фібриногену в плазмі крові була неоднозначною (табл. 3).
На 4-у добу лікування контрольних і дослідних тварин його концентрація
була вищою, ніж у здорових (р(0,01). В останніх на 7-у та 16-у добу вона
зменшувалася. При застосуванні лініменту стрептоциду на 7-му добу вміст
фібриногену також знижувався, а на 16-у – мав тенденцію до підвищення.
Таблиця 2 – Лікувальна ефективність мазей на гідрофільній основі при
гнійних ранах
у собак
Група тварин
К-сть
голів Критерії перебігу
ранового процесу Термін
лікування
(доба)
повне очищення
A
ae
ae
e
e
p
®
r
A
A
2n?o^
®
2!oooooaoooooooaUeUeaoOe?Aeo
„`„
dha$
@
оява (доба)
грануляцій епітелізації
Рани, інфіковані грампозитивними мікробами 6
4 3,7±0,6**
8±0,7
3,3±0,2**
4,5±0,3 6,7±0,2*
9,2±1 12,3±1,9**
21±1,2
Рани, інфіковані анаеробними та грамнегативними мікробами 8
8 3,7(0,3***
7,3(0,4 3,2(0,2**
4
6,5(0,2***
10(0,4 14,5(0,6*
19,2(1,8
Примітки: 1) чисельник – дослідні, знаменник – контрольні групи тварин;
2) значення Р * ( (0,05; ** ( (0,01; *** ( (0,001; решта ( (0,05,
дослідна група, порівняно з контрольною
У контрольній групі собак протягом усього ранового процесу була істотно
збільшеною кількість РФ. Крім того, у період активного очищення ран (на
4-у добу лікування) у цих тварин з’являлися ПРФ. У дослідній групі
тварин вміст у крові РФ динамічно знижувався, а ПРФ протягом лікування
не виявляли.
Пік найвищої активності ФХІІІ встановлено при застосуванні мазі
“Левомеколь” у період інтенсивного формування грануляційного бар’єра –
на 4-у добу лікування (120,6(7,9%; р(0,05). При застосуванні лініменту
стрептоциду протягом ранового процесу активність ФХІІІ нормалізувалася,
але на 4-у добу була істотно нижчою, ніж показник дослідної групи.
У крові собак, яких лікували маззю “Левомеколь”, на 7-у добу істотно
підвищилася активність АТ-ІІІ – 134(8,4% (р(0,01, щодо здорових тварин),
тоді як у контрольній групі була зниженою – 93,7±10,6% (р0,05, щодо клінічно здорових тварин).
Отже, мазі на гідрофільній основі за рахунок осмотичності сприяють
очищенню вогнищ гнійного запалення, дозволяють накладати ранні вторинні
шви. Разом з цим, відбувається підвищення активності АТ-ІІІ і ФХІІІ,
усуваються гіперкоагуляційні зрушення та підвищуються бактерицидні
властивості нейтрофілів. Однак, при ускладненні анаеробною та
грамнегативною мікрофлорою ці позитивні зрушення менш виражені.
Застосування тіотриазоліну та пентоксифіліну в комплексному лікуванні
собак із гнійними флегмонами
У всіх групах собак із флегмонами температура тіла та загальний стан
нормалізувалися протягом 1–3 діб, болючість пошкодженої ділянки зникала
на 2–4-у, запальний набряк – на 3–4-у, виділення гнійного ексудату
припинялося на 5–6-у добу. Вираженої різниці клінічного перебігу між
групами не виявлено. Проте, у собак, яким додатково застосовували
тіотриазолін та пентоксифілін, виявлено більш динамічну нормалізацію
молодих форм нейтрофілів. При застосуванні пентоксифіліну, крім того,
більш динамічно нормалізувалася кількість еритроцитів.
Концентрація у плазмі крові фібриногену протягом лікування поступово
зменшувалася в усіх групах. На 4-у добу вона ще залишалася підвищеною –
3,44(0,29 г/л; 3,4(0,55; 3,34(0,3 г/л (р0,05)
при нормі 2,1±0,19. Крім того, у кровоносному руслі збільшується
кількість циркулюючих імунних комплексів (при підшкірних гнійних
флегмонах – у 2,5–3 рази).
7. Застосування мазей на гідрофільній основі “Нітацид” і “Левомеколь”,
порівняно з гідрофобним лініментом стрептоциду, прискорює в середньому в
2,1 рази очищення гнійних ран. При цьому припинення виділення гнійного
ексудату у собак з ранами, інфікованими грампозитивними мікроорганізмами
та асоціаціями анаеробної та грамнегативної мікрофлори (3,7±0,6 та
3,7(0,3 доба, відповідно), практично збігається у часі з початком росту
грануляцій (3,3±0,2 та 3,2±0,2 доба). При застосуванні ж лініменту
стрептоциду гнійна ексудація триває і під час росту грануляцій, який
починається на 4,5±0,3 та 4 добу, відповідно, а повне очищення ран
відбувається на 8±0,7 та 7,3±0,4 добу. У цілому, повне загоєння гнійних
ран при лікуванні мазями на гідрофільній основі скорочується у 1,3–1,7
рази.
8. При сприятливому перебізі гнійно-запальних процесів динамічно
нормалізується концентрація фібриногену (на 4-у чи 7-у добу),
елімінуються розчинний фібрин та продукти розщеплення
фібрину/фібриногену, зростає активність фібриностабілізувального фактора
та антитромбіну-ІІІ, фібриноліз активується переважно по зовнішньому
шляху (за рахунок тканинного активатора плазміногену), нормалізується
кількість у крові циркулюючих імунних комплексів і лізоциму, на 4-у
добу лікування зростає цитохімічна активність мієлопероксидази. При
цьому пік активності фібриностабілізувального фактора, антитромбіну-ІІІ
та тканинного активатора плазміногену спостерігається у період
інтенсивного росту грануляційної тканини – на 4-у та 7-у добу лікування.
9. У комплексній терапії гнійно-флегмонозних процесів у собак, одночасно
з хірургічною обробкою та місцевим застосуванням мазей на гідрофільній
основі, ефективним є використання тіотриазоліну. Він сприяє видаленню з
крові метаболітів фібриногену, підвищенню на 4-у добу лікування
активності тканинного активатора плазміногену, цитохімічної активності
мієлопероксидази, нормалізації активності антитромбіну-ІІІ, протеїну С і
кількості лізоциму.
10. Ефективним коректором патохімічної фази при хірургічній інфекції у
собак є пентоксифілін. Він сприяє швидкій нормалізації метаболізму
фібриногену та бактерицидного потенціалу нейтрофілів. На 4-у добу
лікування підвищується активність фібриностабілізувального фактора і
антитромбіну-ІІІ, відновлюється концентрація у крові лізоциму та
нормалізується кількість великих і малих циркулюючих імунних комплексів.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Результати клініко-експериментального обґрунтування патогенетичної
ролі системи гемостазу в розвитку хірургічної інфекції у собак слід
використовувати при вивченні особливостей запальної реакції у
порівняльному видовому аспекті та при викладанні курсу ветеринарної
хірургії на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.
2. З метою діагностики та контролю за перебігом різних форм хірургічної
інфекції у собак рекомендуємо використовувати такі лабораторні тести:
визначення в плазмі крові кількості фібриногену, розчинного фібрину,
продуктів розщеплення фібрину/фібриногену, активності
фібриностабілізувального фактора, фібринолізу, антитромбіну-ІІІ,
протеїну С.
3. Для лікування собак з хірургічною інфекцією, після хірургічної
обробки, промивання антисептичними розчинами та забезпечення дренування,
ефективним є місцеве застосовування мазей на гідрофільній основі
“Левомеколь” та “Нітацид”, причому останньої – при анаеробній та
грамнегативній рановій інфекції. Застосовувати мазі слід один раз на
добу, вводячи їх через трубчастий дренаж чи безпосередньо у рановий
отвір, до зникнення ознак гнійного запалення.
4. При гнійно-флегмонозних процесах у собак місцеве лікування мазями на
гідрофільній основі рекомендуємо доповнювати застосуванням 2,5%-ного
розчину тіотриазоліну із розрахунку 2–4 мг/кг, внутрішньом’язово, двічі
на добу протягом 4-х діб.
5. З метою корекції патохімічної фази запалення при хірургічній інфекції
у собак пропонуємо застосовувати 2%-ний розчин пентоксифіліну, який слід
вводити внутрішньовенно крапельно в дозі 8 мг/кг, двічі на добу протягом
4-х діб, розчинивши його в ізотонічному розчині натрію хлориду (15
мл/кг).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Xанєєв В.В. Вміст фібриногену та активність фібринази у плазмі крові
собак при інфікованих ранах і переломах кісток // Вісник Білоцерків.
держ. аграр. ун-ту. ( Вип. 23. ( Біла Церква, 2002. ( С.213(217.
Ханєєв В.В. Фібриноген в динаміці гострого запалення у собак // Вісник
Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. ( Вип. 25, ч.1. ( Біла Церква, 2003. (
С. 259(265.
Гемостазіологічні зміни у собак із гнійними ранами залежно від
мікробного фактора та методу лікування / М. Рубленко, В. Ханєєв, В.
Рухляда, С. Тарануха // Ветеринарна медицина України. – 2004. – №6. – С.
38–40. (Дисертант виконував клінічні та лабораторні дослідження системи
гемостазу, відбирав проби ранового ексудату, брав участь в обробці та
аналізі одержаних результатів).
Рубленко М.В., Ханєєв В.В. Фактори неспецифічної імунологічної
реактивності при гнійних ранах у собак // Вісник Білоцерків. держ.
аграр. ун-ту. ( Вип. 28. ( Біла Церква, 2004. ( С. 209(215. (Дисертант
виконував клінічні та лабораторні дослідження, брав участь в обробці та
аналізі одержаних результатів).
Ханєєв В.В. Морфологічний склад крові при хірургічній інфекції у собак
// Вісник Полтавської держ. аграр. академії. – 2004. – №1. – С. 83–85.
Ханєєв В.В. Зміни фібринолізу в собак із гнійними ранами, залежно від
мікробного фактора та методу лікування // Сільський господар. – 2004. –
№ 5–6. – С. 26–28.
Ханєєв В.В. Застосування мазей на гідрофільній основі при гнійних ранах
у собак // Вісник Сумського націон. аграр. ун-ту. – 2004. – №2 (11). –
С. 140–143.
Рубленко М.В., Ханєєв В.В. Застосування тіотриазоліну та пентоксифіліну
в комплексному лікуванні гнійно-запальних процесів у собак // Проблеми
зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць. – Вип. 12 (36).
– Ч.2. – Харків, 2004. – С. 146–149. (Дисертант брав участь у лікуванні
тварин,виконував клінічні та лабораторні дослідження, обробку та аналіз
одержаних результатів).
Рубленко М.В., Ханеев В.В. Состояние системы гемостаза у здоровых собак
// Труды междунар. науч.-практ. конф., посвященной 75-летию УГАВМ
“Актуальные проблемы ветеринарной хирургии”. – Троицк, 2004. – С.
114–115. (Дисертант виконував клінічні та лабораторні дослідження, брав
участь в обробці та аналізі одержаних результатів).
Ханєєв В.В. Гемостаз та його корекція при хірургічній інфекції у собак.
– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за
спеціальністю 16.00.05 – ветеринарна хірургія. – Білоцерківський
державний аграрний університет, Біла Церква, 2004.
Дисертація присвячена вивченню змін системи гемостазу та деяких факторів
неспецифічної імунологічної реактивності при хірургічній інфекції у
собак та розробці на цій основі ефективних схем їх лікування.
Проведеними дослідженнями доведено, що при інфікованих ранах і
хірургічній інфекції у собак розвивається стан гіперкоагуляції, дефіцит
антитромбіну-ІІІ, знижується активність фібринолізу, фактора ХІІІ,
кисеньзалежної бактерицидної системи нейтрофілів та збільшується
кількість циркулюючих імунних комплексів. Застосування при гнійних ранах
у собак мазей на гідрофільній основі (“Нітацид”, “Левомеколь”)
забезпечує в середньому в 2,1 рази швидше їх очищення, ніж при
застосуванні гідрофобного лініменту стрептоциду. В комплексній терапії
собак з хірургічною інфекцією застосування тіотриазоліну сприяє
динамічній нормалізації стану системи гемостазу та факторів
неспецифічної імунологічної реактивності. Уперше в комплексному
лікуванні собак з хірургічною інфекцією застосовано пентоксифілін.
Доведено його позитивний вплив на метаболізм фібриногену, активність
фактора XIII і антитромбіну-ІІІ, концентрацію лізоциму та швидкість
нормалізації кількості циркулюючих імунних комплексів.
Ключові слова: інфікована рана, хірургічна інфекція, гемостаз, мазі на
гідрофільній основі, тіотриазолін, пентоксифілін.
Ханеев В.В. Гемостаз и его коррекция при хирургической инфекции у собак.
– Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по
специальности 16.00.05 – ветеринарная хирургия. – Белоцерковский
государственный аграрный университет, Белая Церковь, 2004.
Диссертация посвящена изучению изменений системы гемостаза и некоторых
факторов неспецифической иммунологической реактивности при хирургической
инфекции у собак и разработке на этой основе эффективных схем их
лечения.
Проведенными исследованиями доказано, что при инфицированных ранах и
хирургической инфекции у собак развивается состояние гиперкоагуляции,
дефицит антитромбина-ІІІ, понижается активность фибринолиза, фактора
ХІІІ. Кроме того, уменьшается количество нейтрофилов с высокой
бактерицидной активностью миелопероксидазы и увеличивается количество
циркулирующих иммунных комплексов.
У собак с инфицированными ранами содержание в плазме крови фибриногена
увеличивается в среднем в 2,2–2,4 раза, а у собак с подкожными гнойными
флегмонами – в 2,6 раза (показатель клинически здоровых собак – 2,2±0,1
г/л). Однако при кусаных ранах содержание этого белка определялось
только в пределах 2,51±0,24 г/л. У 33% собак с кусаними ранами
обнаруживали гипофибриногенемию, что может свидетельствовать о развитии
коагулопатии потребления из-за действия граммнегативных и анаэробных
микроорганизмов. Одновременно с этим, у собак с кусаными ранами была
самая низкая активность фактора ХІІІ (42,9±4,6%). Об активации
гемокоагуляции свидетельствует значительное увеличение содержания
растворимого фибрина. Накопление продуктов плазминового протеолиза
фибрина у собак с гнойными ранами, инфицированными анаэробной и
граммнегативной микрофлорой, кусаными, рваными ранами и флегмонами
свидетельствует о существенном нарушении метаболизма фибриногена и
является одним из показателей развития внутрисосудистого сворачивания
крови.
При лечении собак с гнойными ранами установлено, что при использовании
мазей на гидрофильной основе (“Нитацид”, “Левомеколь”) очищение
гнойно-воспалительных очагов происходит в среднем в 2,1 раза быстрее,
чем при использовании гидрофобного линимента стрептоцида. Полное
заживление ран происходит быстрее в 1,3–1,7 раза. При этом динамично
нормализуется концентрация в плазме крови фибриногена, антитромбина-ІІІ
и миелопероксидазы нейтрофилов, а также происходит быстрое удаление из
кровеносного русла растворимого фибрина, продуктов расщепления фибрина и
нормализация количества циркулирующих иммунных комплексов. На стадии
грануляций существенно возрастает активность фибринстабилизирующего
фактора и тканевого активатора плазминогена, что свидетельствует о
благоприятном течении восстановительных процессов.
Однако при инфицировании ран анаэробными и граммнегативными
микроорганизмами практически до конца заживления регистрировали
накопление значительного количества растворимого фибрина. Активность
фактора ХІІІ на 7-е и 16-е сутки лечения мазями на гидрофильной основе
имела тенденцию к снижению. Не выявлено повышения активности тканевого
активатора плазминогена, а активность миелопероксидазы повышалась за
счет нейтрофилов с низкой бактерицидной активностью. Поэтому возникает
необходимость их дополнительной фармакологической коррекции.
В комплексном лечении собак с хирургической инфекцией использование
тиотриазолина благоприятствует нормализации состояния системы гемостаза
и факторов неспецифической иммунологической реактивности.
Впервые в комплексном лечении собак с хирургической инфекцией
использовали пентоксифиллин. При этом происходило более быстрое удаление
из крови продуктов разщепления фибрина и циркулирующих иммунных
комплексов. Установлена нормализация количества лизоцима, активности
антитромбина-ІІІ и возрастание на начальных этапах лечения активности
тканевого активатора плазминогена. На 4-е сутки лечения собак с
использованием пентоксифиллина существенно возрастала активность
фибринстабилизирующего фактора (103,5(16,3%), что отражает благоприятное
течение гнойно-воспалительного процесса. У собак, которым пентоксифиллин
не применяли, на этот день активность фактора ХІІІ была существенно
снижена.
Ключевые слова: инфицированная рана, хирургическая инфекция, гемостаз,
мази на гидрофильной основе, тиотриазолин, пентоксифиллин.
Khanyeyev V. The hemostasis and its correction in dogs with surgical
infection. – Manuscript.
Thesis for reception of the scientific degree of candidate of the
veterinary sciences on specialty 16.00.05 – veterinary surgery. – Bila
Tserkva State Agrarian University, Bila Tserkva, 2004.
The Thesis is dedicated to the study of the hemostatic system changes
and nonspecific immune reactivity changes in dogs with surgical
infection and the development on this base of the effective schemes of
the treatment of sick animals. The studies has proved, that the
condition of hypercoagulation, antithrombin-ІІІ deficiensis,
fibrinolysis and factor XIII activity, oxygen-dependent systems of the
neutrophils are decreases, and amounts of the circulating immune
complexes are increased in dogs with infected wounds and surgical
infection. The using of hydrophilic based unguents in dogs with purulent
wounds (“Nitacidum”, “Laevomecolum”) provide 2.1 times decrease of the
time of their clearance, in comparison with waterproof streptocide
liniment. In complex therapy of dogs with a surgical infection the using
of thiotriazolin provided dynamic normalization of hemostatic system and
nonspecific immune reactivity. For the first time in complex treatment
of dogs with surgical infection there were used pentoxifyllin. It was
proved its positive influence on fibrinogen metabolism, factor XIII and
antithrombin-III activity, and lysocime concentration, and rate of
normalization the amount of circulating immune complexes.
Key words: infected wound, surgical infection, hemostasis, hydrophilic
based unguents, thiotriazolin, pentoxifyllin.
PAGE 11
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
