Українська Академія аграрних наук
Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини
ПАВЛЕНКО СВІТЛАНА ВІКТОРІВНА
УДК 619:616.993.19:636.2
Гельмінтози собак міських популяцій: поширення, терапевтична та
імунологічна оцінка комплексної терапії
16. 00. 11. – паразитологія, гельмінтологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук
Харків – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної
медицини Української аграрної академії наук.
Наукові керівники: доктор ветеринарних наук
Машкей Ігор Анатолієвич, Інститут експериментальної і клінічної
ветеринарної медицини, завідувач лабораторії паразитології;
доктор ветеринарних наук, заслужений працівник ветеринарної медицини
України,
Березовський Андрій Володимирович, науково-виробнича фірма „Бровафарма”,
головний науковий співробітник.
Офіційний опоненти: доктор біологічних наук, професор
Корнюшин Вадим Васильович, Інститут зоології ім.
І.І. Шмальгаузена НАН України, завідувач відділу паразитології;
доктор ветеринарних наук, професор
Галат Владислав Федорович, Національний аграрний університет, завідувач
кафедри паразитології та тропічної ветеринарії.
Провідна установа – Одеський державний аграрний університет, кафедра
епізоотології та паразитології, м.Одеса.
Захист відбудеться „_9_” _листопада_ 2004 р. о _9_ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01. в Інституті
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
вул Пушкінська, 83. м. Харків, 61023.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
вул Пушкінська, 83. м. Харків, 61023.
Автореферат розісланий „_5_” _жовтня_ 2004 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор ветеринарних наук
Бабкін А.Ф.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Епізоотичний стан з паразитарних захворювань домашніх
тварин в умовах великих міст України залишається складним і
спостерігається тенденція до його погіршення. У поширенні багатьох
інвазій значну роль відіграють собаки – носії статевозрілих форм
збудників, личинкові стадії яких спричиняють у свійських тварин і людей
такі хвороби, як ехінококоз, токсокароз, ценуроз, цистицеркоз. Тому
гельмінтози цього виду тварин викликають особливу зацікавленість не лише
спеціалістів ветеринарної медицини, а значною мірою медичних працівників
як джерело зооантропонозів.
За чисельними повідомленнями дослідників у собак широко реєструються
кишкові гельмінтози. Інвазованість ними досліджених тварин сягає
36-100%. Про неблагополуччя держав відносно цієї групи гельмінтозів, які
межують з Україною, свідчать публікації із: Росії (Прозоров А.М., 1999;
Дьяченко Ю.В. із співавт., 2004); Білорусі (Карасєв М.Ф., 1987); Молдови
(Бурей М.Л. із співавт., 1985); Румунії (Olteanu C., 1993); Польщі
(Colinska Z, 2000); Угорщини (Fok E. et al.).
Кишкові гельмінтози собак вивчались в різних містах України: Києві
–(Галат В.Ф. із співавт., 1996; Мазуркевич А.Й. із співавт., 1999);
Одесі –(Іринчук В.В., 1997); Сумах – (Дахно І.С. із співавт., 1998);
Харкові –(Приходько Ю.О., 2002); Корсунь-Шевченківському – (Березовський
А.В. із співавт., 2002); Донецьку – (Пригодін А.В., 2003).
Успіх боротьби з гельмінтозами дрібних домашніх тварин багато в чому
залежить від наукового обґрунтування комплексу заходів, які можуть бути
здійснені тільки на основі детального вивчення і врахування всіх
аспектів взаємовідносин в системі „паразит-хазяїн”. Разом з тим у
відносинах „гельмінт-собака” на життєдіяльність паразитів суттєво
впливають ряд факторів: пора року, вік, порода, фізіологічні особливості
інвазованої тварини, стан її імунної системи тощо.
Основним методом боротьби з гельмінтозами тварин є, і ще тривалий час
буде залишатись, фармакотерапія антигельмінтними препаратами. Проте
більшість із них у терапевтичних дозах є імуносупресорами. Гельмінти, в
свою чергу, також зумовлюють стан супресії організму. Тому проблема
визначення ефективності використання антигельмінтиків,
оптимзаціїоптимізації їх доз та застосування імуномодуляторів для
посилення імуногенезу у дегельмінтизованих тварин залишається
актуальною. А розробка комплексних заходів боротьби з гельмінтозами є
важливим завданням, розв’язання якого обумовить ефективність терапії
інвазованих тварин.
Зв’язок роботи з науковими планами і темами. Робота виконана відповідно
до державних завдань: 08.03. „Вивчити закономірності формування
паразитоценозів сільськогосподарських тварин і теоретично обґрунтувати
розробку високоефективних екологічно безпечних заходів боротьби
(1996-2000 рр.)”, номер держреєстрації 0197V0761 та 10.02(09).
„Розробити нові екологічно безпечні засоби захисту тварин від паразитів
(2001-2005 рр.)”, номер держреєстрації 0101V001612.
Мета і завдання дослідження. Метою досліджень було: вивчення
закономірностей поширення основних кишкових гельмінтозів собак в умовах
м. Харкова; експериментальне обґрунтування вибору протигельмінтозних
препаратів в комбінації із імуностимуляторами та розробка комплексних
лікувально-профілактичних заходів боротьби з основними гельмінтозами
собак міських популяцій.
Досягнення мети здійснювали шляхом вирішення таких завдань:
– провести моніторингові дослідженя для з’ясування поширення кишкових
гельмінтозів собак міських популяцій в цілому;
–визначити співвідношення видів гельмінтів у інвазованих тварин в
залежності від умов утримання;
–встановити особливості прояву найбільш поширених гельмінтозів собак в
залежності від віку тварин та породи;
–вивчити вплив нематод та цестод на функціональну активність імунної
системи собак;
–проведення порівняльної оцінки ефективності сучасних антигельмінтних
препаратів широкого спектру дії за різних нематодозів і цестодозів;
–вивчити вплив терапевтичних доз антигельмінтиків на імунний статус
дегельмінтизованих тварин;
–провести порівняльне вивчення єефективності різних імуномодуляторів в
комплексних схемах дегельмінтизації тварин;
–визначити ефективність та тривалість захисної дії деяких інсектицидів
проти бліх – проміжних хазяїв цестодозів собак;
–випробування дезінвазійнудезінвазійної ефективності препарату
бровадез-20 в практичних умовах;
–розробити пропозиції виробництвтвувиробництву оптимальних схем
комплексного застосування антигельмінтних препаратів, імуномодуляторіів,
інсектицидних та дезінвазійних засобів для лікування гельмінтозів собак.
Об’єкт дослідження: гельмінтози собак, інтенсивність та екстенсивність
інвазії, протипаразитарна дія антигельмінтиків широкого спектру дії,
імуностимуляторів і тканинного біостимулятора, постдегельмінтизаційні
зміни в організмі собак за умов застосування антигельмінтиків та
імуностимуляторів.
Предмет дослідження: поширення, інтенсивність, екстенсивність інвазії,
екстенсефективність препаратів, вплив антигельмінтних препаратів та
імуностимуляторів улятору на організм тварин, розробка нових схем
протигельмінтозної терапії із застосуванням антигельмінтиків та
імуностимуляторів.
Методи досліджень: загальноприйняті гельмінтоскопічні методи
(гельмінтоскопія, овоскопія, гельмінтоларвоскопія); гематологічні,
імунологічні, біохімічні та методи статистичної обробки.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вВ умовах промислового
мегаполіса м. Харкова дістало подальший розвиток вивчення гельмінтофауни
собак. З’ясовано, що вона представлена різними класами паразитичних
червів. Вперше встановлено ступінь інвазованості собак та показана її
залежність від віку, породи, а також умов утримання. Доведено зв’язок
змін імунобіологічної реактивності організму собак від ураженості
гельмінтами та після застосування антигельмінтиків широкого спектру дії
для дегельмінтизації.
Удосконалена хіміотерапія гельмінтозів собак застосуванням тканинного
біостимулятора як модулятора імунного стану. Наукову новизну його
підтверджено патентом на винахід. Вперше розроблені комплексні заходи
терапії і профілактики гельмінтозів собак, які включають: застосування
антигельмінтних препаратів одночасно з імуностимуляторами; засоби
захисту тварин від ектопаразитів – проміжних хазяїв гельмінтів та
дезінвазії об’єктів навколишнього середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Проведені моніторингові
дослідження епізоотичного стану з основних кишкових гельмінтозів собак
м. Харкова дали змогу визначити поширення токсокарозу, токсаскарозу,
унцинаріозу, анкілостомозу, теніїдозів. За результатами комплексного
вивчення показників імунологічної реактивності організму собак при моно-
та змішаній інвазії їх паразитичними червами, обґрунтовано застосування
антигельмінтиків одночасно з патогенетичною терапією.
Матеріали дисертаційної роботи були використані при підготовці
„Рекомендації щодо заходів боротьби з інвазійними хворобами м’ясоїдних
тварин”, які затверджені Секцією ветеринарної медицини
науково-методичної ради Мінагрополітики України (проток. №2, від
20.12.02.). На основі практичних експериментів запропоновано проведення
дезінвазії місць утримання домашніх тварин в житлових приміщеннях та
вигулів.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійному виконанні
експериментальної та практичної частини роботи, проведенні досліджень
крові, фекалій, випробування антигельмінтиків, імуностимуляторів,
інсектицидних та дезінвазійних засобів, статистичної обробки одержаних
результатів, підборі й узагальненні наукової літератури. Деякі
лабораторні експерименти проводились спільно з науковими
співробітниками, які є співаторамиспівавторами окремих публікацій, що
включено до списку робіт, опублікованих за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертаційної роботи
доповідались та були обговорені на: засіданнях методичної та вченої рад
ІЕКВМ УААН (2000-2003 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції
молодих вчених та спеціалістів „Молоді вчені у вирішенні проблем
аграрної науки і практики” (м. Львів, 26-27 червня 2002 р.); Міжнародній
науково-практичній конференції ”ІЕКВМ – 80 років на передовому рубежі
ветеринарної науки” (м. Харків, 15-19 жовтня 2002 р.);
науково-практичній конференції мМіжнародної асоціації паразитоценологів,
присвяченої 25-й річниці паразитоценології (м. Луганськ, 7-9 жовтня 2003
р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Ветеринарна
медицина-2004: сучасні аспекти розробки, маркетингу та виробництва
ветеринарних препаратів”(м. Феодосія, 24-31 травня 2004 р).
Публікації. За результатами експериментальних досліджень
надрукованомається 17 наукових робіт, в тому числі: одні методичні
рекомендації; 14 статей, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких
затверджено ВАК України; патент на винахід; 2-хдва повідомленняь у
матеріалах і тезах конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 205
сторінках комп’ютерного друку, містить вступ, огляд літератури і вибір
напрямків досліджень, матеріали і методи досліджень, результати
досліджень, узагальнення результатів досліджень та їх аналіз, висновки,
список використаних джерел і додатки. Роботу ілюструють 354 таблиць, 2
додатків. Список використаної літератури налічує 322 джерел, у тому
числі 87 іноземних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи досліджень. Експериментальну частину, апробацію та
виробничу перевірку результатів досліджень виконували протягом 2000-2004
років у лабораторіях гельмінтології, біохімії та експериментальній базі
ІЕКМВ УААН.
Вивчення питань епізоотології кишкових гельмінтозів собак, особливостей
їх розповсюдження в залежності від умов утримання та господарського
призначення проводили у розплідниках: МВС (м. Харків) та ТзОВ „Рассвет”
(Харківський район Харківської області).
Видовий склад та поширення гельмінтів у собак визначали на тваринах, які
належали жителям м. Харкова та приміської зони. Проводили
гельмінтоовокопроскопічні обстеження тварин різних вікових груп (від
одного місяця до 6 річного віку). Вивчали характер перебігу та прояв
клінічних ознак гельмінтозів.
Проби фекалій відбирали індивідуально у собак і досліджували за
загальноприйнятими методиками: на нематодози – методом
Котельникова-Хренова (1973); на трематодозитрематодози – методом
Котельникова-Вареничева (1974); на цестодози – методом Щербовича (1952).
Одні і ті ж самі тварини обстежували з інтервалом в 1,5-2 місяці
упродовж року.
За період роботи обстежено ???761 собака, від яких взято ???2298. проб
фекалій для копроскопії, …??525 проб крові для гематологічних та
біохімічних досліджень, та 102 зскрібки грунту та піску з вольєрів.
З метою визначення діагностичної ефективності копроскопічних методів при
розтинах тварин одночасно брали проби фекалій із прямої кишки і
досліджували їх флотаційним методом. Видовий склад гельмінтів собак
визначали з використанням методів повних гельмінтологічних розтинів по
К.І. Скрябіну (1928) та парціальних методів досліджень. Всього
досліджено 9 трупів та 44 евтаназованих собак. Для визначення видової
належності гельмінтів використовували атлас гельмінтів тварин (І.С.
Дахно, А.В. Березовський, В.Ф. Галат та ін. 2001).
Визначення впливу кишкових гельмінтів на імунний статус проводили на 2-х
групах цуценят віком 4-5 місяців, підібраних за методом аналогів та
наявності контрольної групи (n=3). Від тварин дослідних і контрольної
груп відбирали проби крові на 1, 5, 10, 15, 20, 25 і 30-ту добу
досліджень.
На 130 собаках (33 дослідні групи) проведено серію дослідів з визначення
терапевтичної ефективності препаратів: вітчизняних на основі
альбендазолу – альбен (розробка ІЕКВМ) ) і бровальзен – „Бровафарма” та
атазол „Атабай”, (Туреччина); а також мебенвет-гранулят і вермокс заводу
Гедеон Ріхтер, (Угорщина); панакуру-грануляту, компанії „Хёгст”,
(Німеччина); івомекуівомеку, фірми MSD Agvet, (США), аверсекту НВО
„Фармбіомед”, (Росія), празіпіріну (розробка лабораторії гельмінтології
ІЕКВМ), фенасалу виробництва Івано-Франківського заводу тонкого
оргсинтезу і флюбенолу фірми „Оріон-юхтюмя”, (Фінляндія). В досліди
брали собак, спонтанно уражених різними видами гельмінтів. Тварин
відбирали за принципом аналогів, інтенсивність інвазії сягала до 100%.
Впродовж періоду досліджень собаки були в однакових умовах утримання і
годівлі. Ефективність дії антигельмінтних препаратів визначали
копроовоскопічними методами через 10-15 діб після їх застосування.
Критерієм оцінки служили показники екстенсивності гельмінтозної інвазії
до і після застосування препаратів та в порівнянні з контролем.
На 18 собаках, спонтанно уражених нематодами і цестодами, проводили
дослідження з визначення впливу антигельмінтних препаратів на імунний
статус дегельмінтизованих тварин. Для цієї мети використали при
дегельмінтизаціях: панакур, флюбенол, атазол.
На 48 собаках, спонтанно уражених нематодами і цестодами, проводили
дослідження по вивченню терапевтичного ефекту та імунологічних
показників організму при застосуванні антигельмінтиків разом з
імуностимуляторами. Як імуностимулятори використовували: КМГ-2 та ТМГ –
обидві розробки лабораторії біохімії ІЕКВМ; фумарову кислоту (фірма
„Сінбіас”, м. Донецьк; риботан (ЗАО „Ветзвероцентр”, м. Москва) та
тканинний біостимулятор селезінки, виготовлений за методом Філатова.
Біохімічні дослідження проводили спільно зі співробітниками лабораторії
біохімії ІЄКВМ. Визначали вміст загального білку (за біуретовою
реакцією), альбуміну і фракції глобулінів (нефелометричним методом),
циркулюючих імунних комплексів (по Гриневичу і Алферову, 1981),
серомукоїди (по Weimer A., Moshin, 1952).
Імунологічні дослідження по визначенню кількості Т- і В- лімфоцитів та
субпопуляцій Т-лімфоцитів проводили із застосуванням методик: виділення
фракцій мононуклеарних клітин з периферійної крові, визначення кількості
Т-лімфоцитів проводили в реакції спонтанного розеткоутворення з
еритроцитами барана по методу M. Jondal et al. (1979). Визначення
активних Т-лімфоцитів (ЕА-РУК) проводили за методом Д.К. Новикова та
В.І. Новикової (1979). Для постановки реакції теофілінчутливого
розеткоутворення користувались методом S. Limatibul (1987). Оцінку
репродуктивної активності В-системи імунітету проводили за методом
ідентифікації В-лімфоцитів, основаному на наявності у них мембранних
рецепторів для С3в- та С3d-компонентів комплементу.
Визначення ефективності схем застосування антигельмінтиків разом з
біостимуляторами та імуномодуляторами проводили на 27 собаках, спонтанно
інвазованих нематодами та цестодами в умовах експериментальної бази
ІЕКВМ, розплідника МВС. Тварин групи №1 дегельмінтизували празіпіріном,
орально в дозі 1 пігулка на 10 кг маси тіла; групи №2 комплексно –
празіпіріном в такій же дозі та ТБСС в дозі 0,2 см3/кг маси тіла,
підшкірно двічі (з інтервалом 7 діб). Собакам груп №3 і №4 задавали
панакур-гранулят в дозі 50 мг/кг щоденоь протягом 3-х діб. При цьому
тваринам 4-ї групи проводили таке ж введення ТБСС. На тваринах 5 та 6-ї
груп провели досліди з атазолом. Його застосували орально у дозі 40
мг/кг, одноразово. Дегельмінтизацію тварин групи №6 провели комплексно з
фумаровою кислотою. Її задавали з кормом в дозі 100 мг/кг щоденьно
протягом 4-х діб. Тварини контрольної групи лікарських засобів не
отримували.
Визначення порівняльної ефективності різних схем терапії паразитозів
провели на 15 цуценятах, спонтанно інвазованих блохами та дипілідіями. В
експерементіексперименті використано комбіновані препарати
брованол-плюс® і брованол-М® (НВФ „Бровафарма”) та адвантикс®, новий
комбінований лікувально-профілактичний засіб для боротьби з
ектопаразитами компанії „Bayer Health Care” (Німеччина). Тварин групи №1
і №2 дегельмінтизували брованол-М® в дозі 1 таблетка на 4 кг маси тіла.
Після чого кожній тварині другої групи на шкірний покрив в двох місцях
подовж хребта наносили адвантикс® в дозі рекомендованою настановою.
Тваринам групи №3 – задали брованол-плюс® у дозі 1 таблетка на 10 кг
маси тіла. Цуценят контрольної групи–не обробляли.
Для визначення дезінвазійноїдезінвазійної ефективності розчину
бровадезу-20 відносно яєць гельмінтів при дезінвазії в практичних умовах
було задіяно 8 безпородних цуценят 3,5-5 місячного віку, які були
спонтанно інвазовані нематодами Toxocara canis. Відібраних цуценят
розділили на дві групи (n=4) і розмістили в двох відокремлених вольєрах.
Через п’ять днів поспіль визначили ступінь контамінації підлоги в
вольєрах яйцями гельмінтів, після чого цуценят обох груп було
дегельмінтизовано брованолом-М® у дозі 1 таблетка (1 г) на 4 кг маси
тіла. На третій день після дегельмінтизації провели механічну очистку
обох вольєрів та дезінвазію одного з них 1,5% водним розчином препарату
бровадез-20 із розрахунку 1 л/м2 площі вольєра. Другий вольєр
(контрольний) – обробили тільки такою ж кількістю проточної води. Через
тиждень після цього провели відбір проб фекалій від цуценят та зскрібків
з підлоги обох вольєрів. Зскрібки (по 6 шт.) вагою 10-12 г відбирали
ножем по діагоналі вольєрів з відстанню в один метр. Кожну пробу
поміщали в стакан і доливали по 200 см3 насиченого розчину NaCl.
Перемішували і після годинної експозиції досліджували верхню плівку на
наявність яєць паразитичних червів.
Для проведення другого досліду було змодульовано дитячу пісочницю, для
чого площадку розміром 4 м2 заповнили шаром (15 см) річкового піску. На
нього розсіяли 200 г фекалій, відібраних від собак, інвазованих
Toxascaris leonine, добре перемішали всю масу піску і розділи на чотири
рівні фрагменти. Частки за №№1, 2 та 3 обробили 1,5% водним розчином
бровадезу-20 з розрахунку по 1, 1,5 і 2 л розчину відповідно на кожну, а
№4 зволожили двома літрами проточної води. Всю поверхню накрили плівкою.
Через добу з різних місць кожного фрагменту відбирали по 10 чайних ложок
піску (50 г) і такі збірні проби досліджували методом, як і зскрібки із
вольєрів. Установлювали кількість яєць гельмінтів в пробах і
вираховували середню наявність їх одному грамі піску. Потім, по 20
екземплярів яєць від кожної проби в чашках Петрі з водою поміщали в
термостат та культивували на протязі 2-х тижнів при температурі +24°С за
методикою П.А. Астаф’єва (1986), після чого мікроскопією визначали
ступінь розвитку (життєздатність) яєць (з урахуванням деформації зародка
і личинки).
В процесі виконання роботи математично-статистичну обробку одержаних
результатів проводили згідно рекомендацій по біометрії на персональному
комп’ютері з використанням пакету програм Microsoft Excel for Windows
2000.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Особливості епізоотології гельмінтозних захворювань у собак в умовах м.
Харкова. В результаті проведених досліджень у собак виявлено 5 видів
нематод: Toxascaris leonine (Linstow,1902); Toxocara canis
(Werner,1782); Ancylostoma caninum (Ercolani,1859); Uncinaria
stenocephala (Rail.,1884); Trichuris vulpis (Froelich,1789) та 4 видаи
цестод: Dipylidium caninum (L., 1758); Taenia pisiformis (Bloch,1780);
Taenia hydatigena (Pallas,1766); Echinococcus granulosus (Batsch,1786).
Дослідженнями за період 2000-2003 рр. встановлено, що нематоди
Toxascaris leonine, Toxocara canis, Ancylostoma caninum, Uncinaria
stenocephala, Trichuris vulpis широко розповсюджені серед собак всіх
груп. Екстенсивність інвазії становила T. canis (26,42-100%), T. leonine
(5,35-100%), U. stenocephala (6,5-25,3%), T. vulpis (1,3-3,2%).
Поширення цих нематод залежить від умов утримання та годівлі. У собак,
які вільно утримувалися (вартові експериментальної бази і вольєрні) –
спостерігали 100% інвазованість. Ці тварини мали доступ до сміттєзбірних
контейнерів та різних звалищ. Найменший відсоток зараження – у тварин з
розплідників та квартирних собак. Тварини, які належали мешканцями
міських квартир, на 39,2% були інвазовані гельмінтами 3-4 видів. Собаки
цієї категорії інвазовані токсокарами (32,25%) та дипілідіями (21,53%),
значно менше унцинаріями (7,43%), токсаскарісами (5,35%), теніями
(4,65%), анкілостомами (1,45%) і трихурісами (1,8%).
Інтенсивність інвазованості цестодами також залежала від умов утримання
та годівлі. Так, вольєрні і вартові собаки були уражені дипілідіями на
100%. Екстенсивність інвазії собак D. сaninum залежала від ступеню
ураження їх блохами – проміжними хазяями дипілідій. Екстенсивність
інвазії теніями була найвища у вартових – 100% і вольєрних – 32,5%
собак. У собак цих груп більша можливість поїдати нутрощі
сільськогосподарських тварин, інвазованих личинками теніїд.
Найвища інвазованість нематодами серед „квартирних” собак виявлена
серед порід: вівчарок (30,6%), різеншнауцерів (30%), догів (26,3%),
пуделів карликових (20%). Дещо вищим був відсоток цестодозної
інвазованості. Цестодою Dipylidium caninum найбільш уражені собаки
породи різеншнауцер (70%), тер’єр (36%), дог (31,6%), вівчарки (30,6%),
спанієлі (28%). Це, на нашу думку повязанепов’язане зі ступенем ураження
блохами. Зокрема, собаки порід, що мають довгу шерсть, інвазовані в
більшій мірі.
Мисливські породи собак (дорослі тварини) на 95,5-100% були уражені
цестодами, особливо в зимово-весняну пору року, а їх цуценята – на 100%
нематодами (токсокарами) і цестодами (дипілідіями).
Результати досліджень впливу кишкових гельмінтів на імунобіологічну
реактивність інвазованих собак свідчать про зменшення в плазмі крові
кількості загального білку (45,7±0,06–43,75±0,03 г/дм3) впродовж всього
періоду досліджень. Одержані дані дають підставу стверджувати, що
міграція личинок зумовлює вірогідне зниження загального білку, яке
пов’язане з пошкодженням печінки і порушенням її білоксинтезуючої
функції. Середня концентрація альбумінів (38,53±0,03–40,77±0,03 відн.%),
?-глобулінів (15,9±0,01–19,6±0,01 відн.%) та (- глобулінів сягала вище
межі фізіологічної норми.
Рівень циркулюючих імунних комплексів (0,22±0,01–0,28±0,01 мг/см3) і
серомукоїдів (1,8±0,06–3,5±0,06 мг/см3) в сироватці крові інвазованих
собак зростав протягом всього періоду дослідження. Таким чином, зміни в
біохімічних показниках загального білку та його фракцій, циркулюючих
імунних комплексів і, особливо рівня імуносупресивних білків при
асоціативних гельмінтозах свідчать, що паразитичні черви зумовлюють
імунодепресію і сприяють розвитку імунодефіцитного стану у хворих
тварин.
Розробка ефективних схем терапії гельмінтозів собак. Для визначення
ефективних доз антигельмінтиків широкого спектру дії при гельмінтозах
було проведено серію дослідів на собаках, спонтанно уражених різними
видами нематод і цестод при моно- і асоціативних інвазіях.
За результатами досліджень антигельмінтні препарати виявляли високу
(100%) ефективність при різних гельмінтозах у лікувальних дозах.
Препаративні форми різних виробників на основі альбендазолу (мг ДР/кг
маси тіла) 100% ефективність виявляли в наступних дозах: альбен – 10
мг/кг при токсокарозі; 20 мг/кг застосований двічі з добовим інтервалом
– при унцинаріозі, токсаскарозі, дипілідіозі і теніозі; 30 мг/кг – при
унцинаріозі, теніозах; 40 мг/кг – при трихурозі. АтазолАтазол у дозі 25
мг/кг – при токсокарозі і токсаскарозі; в такій же дозі двічі з добовим
інтервалом – при дипілідіозі і теніозах; 30 мг/кг – при анкілостомозі;
40 мг/кг дві доби поспіль – при трихурозітрихурозі. Бровальзен – 10
мг/кг при токсокарозі; 30 мг/кг при – токсаскарозі, дипілідіозі і
трихурозітрихурозі.
Бровадазол (ДР – фенбендазол) в дозі 12,5 мг/кг проявив високу
антигельмінтну дію при токсокарозі.
Івомек (ДР – івермектин) у дозі 1 см3/30 кг маси тіла виявився
ефективним проти анкілостом, токсокар, токсаскарісів,
трихурусівтрихурісів та унцинарій. Аналогічну ефективність проявив
аверсект (ДР – авермектин) у дозі 1 см3/25 кг маси тіла.
Панакур-гранулят 22,2% в дозі 150 мг/кг маси тіла одноразово на 100%
ефективний при теніозах собак. Мебенвет-гранулят у дозі 40 мг/кг
одноразово мав 100% ефективність при дипілідіозі собак.
ФенасалФенасал у дозі 150 мг/кг маси тіла при дворазовій дачі з
інтервалом в 14 діб виявив 100% ефективність при дипілідіозі.
Визначена терапевтична ефективність комплексного антигельмінтного
препарату празіпіріну (ДР – празіквантел і пірантела памоат). В досліді
на 12 собаках, уражених токсаскарісами і теніями, встановлена 100% його
ефективність в дозі 1 пігулка на 10 кг маси тіла.
(
*
6
dha$
6
8
:
h
j
RT¬¤
¦
6
:
9A:ooo?eaOOOOOOOOOOOOOOOOOO
??????
.
t
/iaaaaaa*a*aaaaaaaaaaaaaa
” у всіх випробуваних препаратах. ІІ становила при застосуванні: атазолу
– 42,6±0,5 екз. яєць нематод в 1 г фекалій, (Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
