.

Функціональні ускладнення нижніх сечових шляхів та їх корекція при хірургічному та консервативному лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передмі

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
135 2389
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ

ім. проф. О.С. Коломійченка

КОБІЦЬКИЙ Михайло Михайлович

УДК 616.211-002:616-08

Лікування хворих на хронічний катаральний риніт з використанням
нестероїдного протизапального препарату

та імуномодуляторів

14.01.19 – оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка
АМН України і Кримському державному медичному університеті ім.

С.І. Георгієвського.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор, чл.-кор. АМН

України Заболотний Дмитро Ілліч, Інститут

отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН

України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гарюк Григорій Іванович, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
оториноларингології;

доктор медичних наук, професор Пухлік Сергій Михайлович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
оториноларингології.

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра
оториноларингології, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “4” березня 2005 року о “14” годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Інституті отоларингології ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул.
Зоологічна, 3

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ-57,
вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “3” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор. мед. наук
Розкладка А.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За кількістю оцінок діагностичних підходів і методів
лікування хронічний риніт займає одне з провідних місць в
отоларингологічній практиці і тісно пов’язаний з розвитком патологічних
процесів в органах дихання (М.С. Плужников,1981; Д.И. Заболотный и
соавт., 2001; Ю.И. Фещенко и соавт., 2002; Raeburn, Giembycz, 1997).

Визначення та визнання ролі системи імунітету у генезі багатьох
запальних та алергічних захворювань ЛОР-органів, в тому числі риніту,
потребує подальшого розширення фармакологічного арсеналу засобів
лікування та визначення його ефективності із застосуванням різних
протизапальних препаратів, аналізу їх імуномодулюючого впливу на органи
та клітини імунітету, слизову оболонку носової порожнини.

Сучасний рівень розвитку імунології, особливо клінічної, диктує
необхідність визначення впливу нових поколінь дефлогістивних
фармпрепаратів не лише на запальний процес в слизовій оболонці верхніх
дихальних шляхів, але і на механізми імунітету, особливо місцевого,
виходячи з нових концепцій сучасної клінічної імунології (О.Ф.
Мельников, Д.І. Заболотний, 2000, 2003).

На теперішній час є всі підстави вважати, що запальний процес у слизовій
оболонці порожнина носа розвивається внаслідок дефіциту антитіл різних
класів, зокрема секреторного IgA, зниження клітинних показників
імунітету як кількісного, так і функціонального плану (М.С. Плужников,
1995; Д.І. Заболотний, 1996, 1999, 2000; Д.Д. Заболотна, 2002; А.В.
Гапонюк, 2003). Тому можна вважати доцільним використовувати для терапії
при риніті протизапальні препарати у поєднанні з імуномодуляторами
нових поколінь, які мають досить широку гаму впливу на різні ланки
формування імунітету, наприклад, такі як поліоксидоній або алоферон
(Р.М. Хаитов, Б.В. Пинегин, 1999, 2003).

Мета дослідження – підвищити ефективність патогенетичної терапії хворих
на хронічний риніт за рахунок поєднаного застосування нестероїдного
протизапального препарату та імуномодуляторів.

Завдання дослідження.

Провести клініко-імунологічну оцінку стану організму при хронічному
риніті, що перебігає ізольовано та у поєднанні з іншими патологічними
процесами з урахуванням рівня прозапальних та протизапальних цитокінів.

Визначити вплив ереспалу на основні імунологічні параметри організму
нормальних і імунодефіцитних тварин з експериментальним ринітом при
використанні препарату окремо та у поєднанні з поліоксидонієм.

Розробити та провести апробацію схеми лікування хворих на хронічний
катаральний риніт з використанням ереспалу та поліоксидонію.

Вивчити стан місцевого та системного імунітету у хворих на хронічний
катаральний риніт при лікуванні їх ереспалом і поліоксидонієм.

Розробити рекомендації щодо застосування запропонованої схеми лікування
хворих на хронічний катаральний риніт.

Об’єкт дослідження – хронічний катаральний риніт, стан місцевого та
загального імунітету.

Предмет дослідження – патогенетична терапія хворих на хронічний риніт.

Методи дослідження – клінічні, експериментальні, імунологічні,
мікробіологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено, що при наявності
поєднаної патології носа та глотки хронічний катаральний риніт протікає
з більш тяжко вираженими клінічними проявами. Встановлені типові зміни у
параметрах локального та системного імунітету у хворих на хронічний
катаральний риніт різних груп, їх цитокіновий статус.

В експерименті вивчено вплив ереспалу на реакції імунітету та
обґрунтована необхідність поєднаного використання імуномодуляторів.

Дана клініко-імунологічна оцінка ефективності фармакотерапії хворих на
хронічний катаральний риніт ереспалом у поєднанні з поліоксидонієм.

Практичне значення одержаних результатів. Створена ефективна та проста
технологія лікування хворих на хронічний катаральний риніт. Розроблені
клініко-імунологічні критерії клініко-імунологічної діагностики стану
організму хворих на хронічний катаральний риніт, дані рекомендації по
застосуванню технології та її оцінка.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертація є
фрагментом комплексної науково-дослідної роботи Інституту
отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України “Створення
моделей хронічного риніту для доклінічної апробації лікарських засобів”,
№ держреєстрації 0102U003925.

Особистий внесок здобувача. Автор безпосередньо проводив обстеження,
динамічне спостереження за хворими, запропонував та провів апробацію
нового підходу до лікування хворих на катаральний риніт. Проводив
експерименти на тваринах, брав активну участь у проведенні імунологічних
тестів. Аналіз даних лабораторних та клініко-імунологічних досліджень
проведений разом із співробітниками лабораторії патофізіології та
імунології (зав. – проф. О.Ф. Мельников) Інституту отоларингології ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
представлені на традиційних конференціях Українського медичного
товариства отоларингологів у Донецьку (2003), Харкові (2004), наукового
медичного товариства оториноларингологів м. Києва та Київської області
(2004), конференціях Кримського медичного університету (2003, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових робіт, з
них 3 у спеціалізованих журналах, затверджених ВАК України. Отримано 1
деклараційний патент на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 128 сторінках
машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, 4
розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних
рекомендацій. Список використаних джерел включає 202 найменування, з них
64 зарубіжних. Робота ілюстрована 20 таблицями, 20 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Використані в роботі матеріали були
отримані при клінічному обстеженні з розгорнутими імунологічними
дослідженнями 100 хворих на хронічний катаральний риніт (ХКР). Для
динамічного клінічного спостереження та оцінки ефективності лікування і,
частково, для лабораторно-імунологічних досліджень, було відібрано 82
хворих, з яких сформували 2 групи – основну (42 особи) та групу
порівняння (40 осіб). Контрольна група була представлена 30 практично
здоровими донорами аналогічного віку.

Обстеження та лікування хворих проводили в Інституті отоларингології ім.
проф. О.С.Коломійченка АМН України та на кафедрі оториноларингології
Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ
України.

Експериментальні дослідження проведені на базі Інституту отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка АМНУ та Кримського державного медичного
університету на 195 щурах “Вістар” з масою тіла 150-220 г. При роботі з
тваринами дотримувались принципів гуманного ставлення до лабораторних
тварин, що визначені Європейською конвенцією та наказами МОЗ України.

Клінічний діагноз ХКР встановлювали на основі скарг, даних анамнезу,
результатів ЛОР-обстеження, ендоскопії порожнини носа, акустичної
ринометрії та визначення транспортної функції миготливого епітелію. Стан
слизової оболонки порожнини носа додатково оцінювали за рівнем
мікробного обсіменіння, факторів місцевого та системного імунітету. Для
виключення патології з боку навколоносових пазух проводилась
ультразвукова діагностика або рентгенографія пазух.

Лабораторні дослідження включали методи клінічної та експериментальної
імунології, біохімії та мікробіології. З імунологічних методів
використовували наступні:

– визначення числа Т та В-лімфоцитів у крові (основний метод
–визначення числа розеткоутворюючих клітин з моноклональними антитілами
проти CD2 і CD20 на носії);

– дослідження рівня сироваткових імуноглобулінів і секреторної та
мономерної форм імуноглобуліну А в секреті з ротової частини глотки (за
методом радіальної імунодифузії у модифікації Simmons (1971));

– визначення циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові проводили
у відповідності до інструктивного викладення Ю.А. Гриневича та О.М.
Алверова (1981);

– дослідження фагоцитарної активності нейтрофілів крові.Основні
методичні прийоми виконували у відповідності до матеріалів О.В.
Караулової та співавторів (1986);

– визначення інтенсивності антитілоутворення в слизовій оболонці
імунофлюоресцентним методом (Kubitzа, 1968; О.Ф.Мельников та співавт.,
1998);

– дослідження IgE-гіперчутливості.

Загальний рівень імуноглобуліну класу Е визначали за допомогою
імуноферментних наборів у відповідності з інструкціями-настановами,
реєстрацію активності реакції проводили з використанням аналізатора типа
АИФ-0,1 Ц (Бєларусь). Результат визначали в кЕ/л.

При визначенні клітинного складу ротоглоткового секрету орієнтувалися на
визначення епітеліальних клітин, нейтрофільних лейкоцитів і лімфоцитів
згідно рекомендацій О.В.Дюміна, В.Д.Драгомирецького та співавторів
(1990).

Дослідження вмісту цитокінів в сироватці крові проводили
імуноферментним методом згідно з інструкціями до використання наборів
(Про-кон, СПб, Росія та Diaclone, Франція).

Активність антитілогенезу у селезінці експериментальних тварин
визначали за методом локального гемолізу в гелі (Jerne, Nordin, 1963).

Рівень мікроелементу цинку визначали за допомогою біохімічного набору
фірми “Santinelli” (Італія).

Моделювання ХКР у тварин проводили за методом Д.І Заболотного і О.Ф.
Мельникова (2004).

Мікробіологічне дослідження мазків з порожнини носа та глотки
проводилось на початку, в процесі лікування та після його закінчення.
Дослідження включало оцінку якісного та кількісного складу мікрофлори
слизової оболонки порожнини носа та глотки. Мазки та виділення з
порожнини носа хворих спочатку висівали на 5% кров’яний агар для
визначення стрептококів, нейсерій та ентерококів, на середовище Ендо –
для виявлення грам негативних бактерій, середовище Сабуро – для
ідентифікації грибкової флори та на жовчно-сольовий агар для визначення
стафілококів. В подальшому культури, що виросли на селективних
середовищах, ідентифікували за біохімічними властивостями та визначали у
відповідності до міжнародних стандартів.

Статистичні та аналітичні методи обробки матеріалу були використані у
відповідності до сучасних вимог до медично-біологічних досліджень (Р.М.
Гланц, 2000).

При статистичному аналізі використовували непараметричні критерії –
точний метод Фішера та критерій “U”, а при порівнянні відсоткових
співвідношень – ?-метод кутового перетворювання за Фішером (Е.В. Гублер,
1978; Lienert, Nienert, Netter, 1987).

Препарати, які використовувались при виконанні роботи. В роботі
використовували препарат нестероїдної протизапальної дії “Ереспал”
(фенспирид), який застосовували у таблетованій формі згідно
рекомендаціям виробника (фірма “Серв’є”, Франція). В якості
імуномодуляторів використовували Тимоген (Україна, ДХФЗ) і поліоксидоній
(Росія). В групі порівняння для лікування хворих на ХКР застосовували
краплі “Полідекса за фенілефрином” виробництва “Laboratories du Docteur
E. Bouchara” (Франція).

Результати досліджень. В результаті проведених клініко-лабораторних
досліджень показано, що найбільш виражені клінічні прояви хронічного
риніту (тривалість загострення, тривалість ремісії, спектр скарг та
інш.) були в тих випадках, коли ХКР поєднувався з різними захворюваннями
верхніх дихальних шляхів. Особливо рельєфно це проявлялось при поєднанні
ХКР з хронічним тонзилітом, пародонти том і хронічним фарингітом. Ці
дані погоджуються з результатами досліджень А.Н. Ареф’євої та
співавторів (1999), Д.Д. Заболотної (2002) при дослідженні особливостей
клінічного перебігу ХКР в поєднанні з хронічним декомпенсованим
тонзилітом.

Для визначення патогенетично значущих відхилень у стані імунологічних
механізмів захисту та адаптації у хворих на ХКР було проведено
тестування стану місцевого та системного імунітету і факторів
неспецифічної резистентності між групами хворих з наявністю додаткових
захворювань і без таких. З урахуванням отриманих клінічних результатів
порівнювали групи ХКР, ХКР + хронічний тонзиліт, ХКР + хронічний
пародонтит.

Проведені дослідження вказують на те, що запальний процес у слизовій
оболонці порожнини носа розгортається при вираженій імунологічній
недостатності як локального, так і системного характеру. Наявність
супутніх захворювань (хронічного тонзиліту та хронічного пародонтиту)
супроводжується більш глибокими проявами депресії локального та
системного імунітету, зокрема, вірогідним підвищення вмісту у сироватці
крові прозапальних та зниженням вмісту протизапальних цитокінів у
порівнянні з показниками імунітету у хворих на ХКР без супутньої
патології (рис. 1).

Рис. 1. Вміст протизапальних цитокінів у сироватці крові здорових
донорів (К), хворих на хронічний катаральний риніт без супутньої
патології (ХКР) та при поєднанні з хронічним тонзилітом і парадонтитом
(ХКР+).

В з’язку з отриманими даними логічно вважати, що ефективність терапії
осіб з ХКР, який в 78% сполучається з інфекційно-запальними
захворюваннями дихальних шляхів іншої локалізації, може бути значно
підвищена при одночасному лікуванні усіх запальних процесів з
використанням нових нестероїдних протизапальних препаратів. Одним з
найбільш перспективних і сучасних препаратів є “Ереспал” (фенспирид),
особливостями дії якого, окрім спазмолітичного та протизапального
ефекту, зв’язаних з його здатністю інгібувати вплив гістаміну,
зменшувати лейкоцитарну інфільтрацію, знижувати ексудацію та вихід
простагландинів, тромбоксанів і лейкотриєнів, є здатність знижувати
проникність судин слизової оболонки дихальних шляхів, інгібувати
продукцію медіаторів запалення, перш за все ФНО-?, блокувати
адренергічні рецептори в тканинах (Lima et al., 1988).

Однак даних про вплив цього препарату на механізми клітинних і
гуморальних реакцій імунітету знайти не вдалось, в зв’язку з чим нами
були проведені експериментальні дослідження на нормальних і
мунодефіцитних тваринах і показано, що ереспал навіть у дозах, близьких
до терапевтичних, був спроможний інгібувати утворення антитіл у
нормальних, хоча не поглиблював знижений рівень у імунодефіцитних
тварин. Реакції клітинного типу у тварин під впливом ереспалу
змінювалися мало.

В зв’язку з отриманими даними в експерименті, які вказують на можливий
інгібуючий вплив препарату на основі механізми захисту слизової оболонки
– утворення антитіл, а також даних клінічно-імунологічних досліджень про
зниження синтезу антитіл структурами слизової оболонки при ХКР і
зниження кількості антитіл до мікробних антигенів у крові, особливо при
поєднанні ХКР з іншими патологічними процесами (О.Ф. Мельников и соавт.,
1999; О.Ф. Мельников, Д.И. Заболотный, 2002, 2003, 2004; О.Л. Купчик,
2001, Д.Д. Заболотна, 2002; Є.В. Потапов, 2003), а також беручи до уваги
наявність вторинного імунодефіциту при вказаних станах за іншими
складовими імунної відповіді, такими як цитокіновий дисбаланс,
активність природних кілерів (В.В. Кіщук, 2001; Д.Д. Заболотна, 2002;
С.М. Пухлик и соавт., 2003), вважалось доцільним провести пошук
імуностимулюючого препарату з широким спектром дії.

4

d

f

???¤¦I0

e

??????????активність цитолітичних лімфоцитів.

Рис. 2. Вплив поєднаного застосування ереспалу та імуномодуляторів на
антитілогенез у імунодефіцитних тварин.

Примітка: 1 – імунізовані нормальні тварини; 2 – імунізовані
імунодефіцитні тварини; 3 – імунодефіцитні тварини + ереспал; 4 –
імунодефіцитні тварини + ереспал + поліоксидоній; 5 – імунодефіцитні
тварини + ереспал + тимоген.

Вперше нами виявлено високий синергізм протизапального та
імуномодулюючого впливу ереспалу і поліоксидонію. Апробація вказаних
препаратів при експериментальній терапії змодульованого катарального
риніту з пролонгованим перебігом, відтвореного за методом Д.І.
Заболотного і співавторів (2003, 2004), показала, що використання цих
препаратів більш швидко, ніж застосування лише ереспалу або топічного
кортикостероїда “Беконазе”, нормалізувало клінічну картину
експериментального запалення та імунний статус тварин.

При вивченні вмісту імуноглобулінів в слизовій оболонці порожнини носа
тварин різних груп, проведеного з використанням імунофлюоресцентної
техніки з визначенням інтенсивності люмінесценції різних ділянок, було
встановлено, що застосування для лікування в експерименті ереспалу в
поєднанні з поліоксидонієм наближало інтенсивність світіння слизової
оболонки до норми більш ефективно, ніж використання лише препарату
“Беконазе”. Вміст прозапальних імуноглобулінів класу G, який складав при
змодульованому пролонгованому риніті біля 90% від усіх імуноглобулінів в
слизовій оболонці, швидко нормалізувався після поєднаного застосування
ереспалу та поліоксидонію.

Отримані експериментальні дані стали підставою для апробації поєднаного
застосування вказаних препаратів у комплексному лікуванні хворих на ХКР.
Результати клінічного застосування ереспалу та поліоксидонію були
отримані при обстеженні двох груп хворих на ХКР (82 особи). Першу групу
(групу порівняння – ГП) склали пацієнти, яких лікували за допомогою
препарату “Полідекса з фенілефрином”, котрий являє собою суміш
антибіотиків, гормону та судинозвужуючого компоненту. Краплі для носа
“Полідекса з фенілефрином” призначались по 3-5 уприскувань на добу в
кожну половину порожнини носа на протязі 10 днів.

Другу (основну – ОГ) групу склали 42 хворих на ХКР, котрих лікували
ереспалом і поліоксидонієм. Ереспал на протязі 10 днів давали per os по
80 мг 2 рази на добу, поліоксидоній – по 6 мг внутрішньом’язево 5
ін’єкцій, починаючи з 5-ї доби застосування ереспалу.

Скарги хворих і об’єктивні дані до початку лікування були приблизно
однакові в обох групах. Позитивні зрушення при лікуванні в обох групах
(закладеність носа, виділення з носа, головний біль) у більшості
пацієнтів мали місце вже на 2-3 добу від початку лікування, більш
стабільні результати визначались у хворих основної групи, а після 7-го
дня лікування різниця в показниках була достовірною. Вказані результати
збереглися і у віддаленому періоді. Аналогічним чином були проведені
дослідження об’єктивного статусу хворих на ХКР в основній групі та групі
порівняння. При аналізі динамки об’єктивних симптомів можливо відмітити
поліпшення носового дихання за даними акустичної ринометрії в обох
групах вже в перші дні застосування препаратів, однак достовірні
відмінності в групах визначались на 7-й день. Позитивні результати
зберігались на протязі 6 місяців (рис. 3). Достовірно підвищувалась і
транспортна функція миготливого епітелію у хворих основної групи в
порівнянні з даними у пацієнтів

2-ї групи, які отримували “Полідексу з фенілефрином”.

Рис. 3. Динаміка змін носового дихання у пацієнтів з ХКР при лікуванні
різними методами.

Подальшому аналізу піддані клінічні дані щодо захворюваності осіб з ГРЗ,
грипом, бронхітом, а також кількості рецидивування ХКР на протязі року
після проведеного лікування. Отримані результати вказують на те, що
застосування ереспалу та поліоксидонію знижує рівень захворюваності на
гострі інфекційно-запальні процеси (ГРЗ, бронхіт), а також кількість
загострень ХКР (табл. 1).

Таблиця 1

Захворювання Кількість спостережень на протязі року

основна група (42)

група порівняння (40)

Загострення ХКР 4 14*

ГРЗ 9 19*

Бронхіт 2 4

Супутні захворювання відсутні 27 3

Примітка: * – відмінність між групами достовірна

Дослідження стану місцевого імунітету проводили до лікування, на 7-й та
42-й день від його початку та через 6 місяців після його закінчення.
Оцінку проводили шляхом визначення секреторної та мономерної форм
імуноглобуліну А, імуноглобуліну G, а також рівня епітеліальних клітин і
лейкоцитів у твердій фазі ротоглоткового секрету. При використанні
ереспалу та поліоксидонію (група ОГ) відмічена позитивна динаміка
вмісту секреторної форми імуноглобуліну А, яка в РС відновлювалась майже
до рівня контролю, дещо знижуючись на 6-й місяць спостережень. В групі
порівняння в перші дні істотного підвищення рівня цього імуноглобуліну
не спостерігалось, однак у подальшому (на 42-й день) його вміст був
достовірно вищий за початковий, а на 6-й місяць знижувався майже до
вихідного рівня (табл. 2).

Таблиця 3

Рівень секреторного IgA (г/л) у ротоглотковому секреті у хворих на ХКР

різних груп в динаміці спостережень до та після лікування

Групи Строки спостереження

до лікування

7 днів

42 дні

6 місяців

Контроль 1,2±0,3

ОГ

ГП

0,39±0,1 0,8±0,2

1,1±0,2*

0,75±0,2*

0,5±0,1

1,0±0,2*

0,55±0,1

Важливим компонентом оцінки ефективності лікування хворих на ХКР є
наявність прозапальних цитокінів у ротоглотковому секреті. Як
встановлено раніше, вміст інтерлейкіну 1 і фактору некрозу пухлини в РС
хворих на ХКР підвищений, особливо у тих, які мають супутні
захворювання.

Проведені дослідження вмісту вказаних цитокінів в динаміці лікування на
7-й день та через 6 місяців після його початку. Зниження рівня ІЛ1 і
ФНП у сироватці крові, згідно даних деяких дослідників (Н.М. Бережная,
В.Ф. Чехун, 2000; Romagnani et al., 2001), є прогностично сприятливою
ознакою. Ця ознака виявлена нами вперше і при визначенні параметрів
прозапальних цитокінів у ротоглотковому секреті при ХКР під час
лікування. Подібні дані були отримані при визначенні цитокінів при
лікуванні хворих на пародонтит (Т.И. Иванюшко, 1999).

Таким чином, використання в комплексному лікуванні хворих на ХКР
препарату протизапальної дії – ереспалу та імуномодулятора нового
покоління з широким спектром модулюючого впливу – поліоксидонію сприяє
стиханню запальних явищ у слизовій оболонці носової порожнини, зниженню
рівня прозапальних цитокінів, підвищенню вмісту захисних імуноглобулінів
у слизовій оболонці та нормалізації клітинного складу ротоглоткового
секрету.

ВИСНОВКИ

Хронічний риніт за основними клінічними ознаками (тривалість перебігу та
ремісій, частота рецидивів) у своєму перебігу суттєво залежить від
наявності супутніх захворювань в області верхніх дихальних шляхів, які
підсилюють тяжкість перебігу ХР.

У клінічно-імунологічній характеристиці хворих на ХКР переважають явища
порушення місцевого імунітету, а при поєднанні із супутніми
захворюваннями інфекційно-запального характеру в області верхніх
дихальних шляхів – і деяких ланок системного імунітету. Дані
імунологічних досліджень узгоджуються з результатами клінічних
спостережень.

В умовах експерименту визначена імуномодулююча активність ереспалу, який
здатний інгібувати антитілогенез і не впливати на реакції клітинного
типу та імуногенез імунодефіцитних тварин. Обґрунтовано використання
ереспалу разом з імуномодулятором нового покоління поліоксидонієм і
визначено синергізм у дії цих препаратів.

Експериментальна терапія змодельованого пролонгованого катарального
риніту була ефективною при сумісному застосуванні ереспалу та
поліоксидонію, що дозволило активувати реакції імунітету та знижувати
рівень прозапальних білків у слизовій оболонці порожнини носа
експериментальних тварин.

Сумісне використання ереспалу та поліоксидонію в клініці
супроводжувалось нормалізацією локальних і системних механізмів
імунітету, включаючи співвідношення про- та протизапальних цитокінів, на
протязі більш тривалого часу, ніж у групі порівняння.

Включення вказаних препаратів до комплексної терапії хворих на ХКР
справило високий терапевтичний ефект, який проявився в зниженні
кількості рецидивів захворювання, поліпшенні клінічного перебігу
супутніх захворювань, зниженні захворюваності на ГРЗ на протязі року.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При клінічному обстеженні хворих на ХКР слід враховувати наявність
супутніх захворювань для вибору методів його лікування.

Застосування ереспалу в комбінації з поліоксидонієм є ефективним методом
лікування не тільки ХКР, а й ХКР у поєднанні з іншими захворюваннями
верхніх дихальних шляхів інфекційно-запального характеру.

Визначення секреторного імуноглобуліну А ротоглотковому секреті хворих
на ХКР і цитокінів про- та протизапальної дії в сироватці крові може
служити об’єктивним критерієм ефективності лікування.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мельников О.Ф., Заболотная Д.Д., Тимченко С.В., Кобицкий М.М.,
Калиновская Л.П., Левандовская В.И. Клинико-патофизиологические основы
создания экспериментальной модели хронического ринита // Журн. вушних,
носових і горлових хвороб. – 2003. – 5-с. – С. 46.

Мельников О.Ф., Самбур М.Б., Тимченко С.В., Заболотна Д.Д., Кобицкий
М.М., Калуцкий И.В., Заяц Т.А., Добриди М.Г. Значение количественных и
функциональных характеристик системного иммунитета у больных
воспалительными и аллергическими заболеваниями верхних дыхательных путей
// Ринологія. – 2003. – №3. – С. 12-18.

Мельников О.Ф., Кобицкий М.М., Казанец И.В., Кунах Т.Г., Калуцкий И.В.,
Бондарчук А.Д. Определение иммуноглобулинов методом радиальной
иммунодиффузии в зоне низких концентраций // Імунологія та алергологія.
– 2003. – №3. – С. 13-15.

Заболотный Д.И., Мельников О.Ф., Кобицкий М.М., Тимченко С.В.
Обоснование использования препаратов “Эреспал” и “Полиоксидоний” для
терапии хронического ринита // Журн. вушних, носових і горлових хвороб.
– 2004. – №5-с. – С. 22-23.

Заболотний Д.І., Мельников О.Ф., Кобіцький М.М. Спосіб діагностики
вторинного імунодефіциту // Деклараційний патент на винахід. – Україна (
UA). 66273А, А 61К39/00, 15.04.2004. Бюл. №4.

АНОТАЦІЯ

Кобіцький М.М. Лікування хворих на хронічний катаральний риніт з
використанням нестероїдного протизапального препарату та
імуномодуляторів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.19 – оториноларингологія – Інститут отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України. – Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена питанням підвищення ефективності
лікування хворих на хронічний катаральний риніт і базується на
результатах обстеження та лікування 100 хворих на хронічний катаральний
риніт, 30 практично здорових людей, а також даних експериментальних
досліджень, проведених на 195 білих щурах породи “Wistar”.

Дослідження, проведені на інтактних, імунодефіцитних тваринах і щурах із
змодельованим катаральним ринітом, показали, що використання для
експериментальної терапії ереспалу найбільш ефективно в поєднанні з
поліоксидонієм. Таке поєднане застосування відновлює реакції
гуморального та клітинного імунітету і швидше нормалізує сан слизової
оболонки носової порожнини тварин при експериментальному риніті.

Проведені дослідження клінічно-імунологічної ефективності лікування
хворих на ХКР із застосуванням ереспалу та поліоксидонію показали, що за
сумою позитивних клінічних результатів і тривалості їх зберігання воно
перевищує терапію з використанням полідекси з фенілефрином як при ХКР,
так і при ХКР з наявністю супутніх захворювань інфекційно-запального
характеру. Застосування ереспалу у поєднанні з поліоксидонієм забезпечує
нормалізацію рівнів місцевого та системного імунітету при ХКР і зберігає
їх тривалий час.

Ключові слова: хронічний катаральний риніт, місцевий та системний
імунітет, імуномодулятори, нестероїдні протизапальні засоби.

АННОТАЦИЯ

Кобицкий М.М. Обоснование и оценка эффективности лечения больных
хроническим ринитом с использованием нестероидного
противовоспалительного препарата и иммуномодуляторов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.19 – оториноларингология. – Институт отоларингологи
им. проф. А.И. Коломийченко АМН Украины. – Киев, 2005.

Диссертационная работа посвящена вопросам повышения эффективности
лечения больных хроническим катаральным ринитом путем использования
нестероидного противовоспалительного препарата “Эреспал” и
иммуномодулятора нового поколения “Полиоксидония”.

Работа основывается на результатах обследования и лечения 100 больных
хроническим катаральным ринитом, 30 практически здоровых лиц, а также на
данных экспериментальных исследований на 195 белых лабораторных крысах
породы “Wistar”.

Проведенные клинико-инструментальные и лабораторные исследования у
больных ХКР позволили установить ряд отклонений в системном и местном
иммунитете по сравнению с показателями в контрольной группе. Наряду с
этим, изучение показателей иммунитета у больных ХКР, у которых
воспалительный процесс в слизистой оболочке носа сочетался с другой
патологией воспалительного характера, показало, что значительная часть
отклонений в параметрах системного иммунитета обусловлена наличием
последней. Параметры местного иммунитета, как клеточные, так и
гуморальные, имели одинаковый вектор отклонений как при ХКР, так и при
ХКР с наличием сопутствующей патологии и отличались в последнем случае
только количественными показателями. Выявленные отклонения являлись
основанием для апробации новых противовоспалительных средств и
иммуномодуляторов нового поколения для комплексного лечения больных
хроническим катаральным ринитом.

Исследования, проведенные на интактных, иммунодефицитных животных и
крысах с моделированным катаральным ринитом показали, что при
использовании для целей экспериментальной терапии эреспала наиболее
эффективно в сочетании с полиоксидонием. Такое сочетанное использование
восстанавливает реакции гуморального и клеточного иммунитета и быстрее
нормализует состояние слизистой оболочки носовой полости животных при
экспериментальном рините.

Проведенные исследования клинико-иммунологической эффективности лечения
больных ХКР с использованием эреспала и полиоксидония показали, что по
сумме положительных клинических результатов и длительности их сохранения
оно превосходит терапию с применением полидекса с фенилэфрином как при
лечении ХКР, так и наличии сопутствующих заболеваний
инфекционно-воспалительного характера. Применение эреспала в сочетании с
полиоксидонием обеспечивает нормализацию уровней местного и системного
иммунитета при ХКР и сохраняет их на длительный период.

Ключевые слова: хронический катаральный ринит, местный и системный
иммунитет, иммуномодуляторы, нестероидные противовоспалительные
средства.

RESUME

Kobitskiy M.M. Treatment of patients with chronic simple rhinitis using
non-steroidal anti-inflammatory drug and immunomodulators. – Manuscript.

Dissertation for conferring the scientific degree of Candidate of
Medical Sciences in the specialty 14.01.19 – otorhinolaryngology –
Institute of Otolaryngology named after Prof. O.S. Kolomiychenko of the
Academy of Medical Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2005.

The dissertation work is devoted to issues of increasing the efficacy of
treatment of patients with chronic simple rhinitis and is based on the
results of examination and treatment of 100 patients with chronic simple
rhinitis, 30 healthy individuals, as well as data of experimental
studies conducted on 195 white rodents of the “Wistar” breed line.

The studies that were conducted on intact, immunodefficient animals and
rats with experimentally induced simple rhinitis demonstrated that the
use of Erespal for experimental treatment was most efficacious in
combination with Polyoxidonium. Such the combined use resulted in
restoration of both humoral and cellular immunities and in a faster
normalization of the state of nasal cavity mucous membranes in animals
with experimentally induced rhinitis.

The conducted study of clinical and immunological efficacy of treatment
of patients with chronic simple rhinitis using Erespal and Polyoxidonium
demonstrated that the sum of positive clinical effects and their
sustainability were exceeding those achieved with the use of Polydexa
with Phenylephrin in patients with both chronic simple rhinitis and
chronic simple rhinitis accompanied by other infectious and inflammatory
pathologies. The use of Erespal in combination with Polyoxidonium
provided for a sustainable normalization of local and systemic immunity
parameters in patients with chronic simple rhinitis.

Key words: chronic simple rhinitis, local and systemic immunity,
immunomodulators, non-steroidal anti-inflammatory drugs.

PAGE \* Arabic 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020