Формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах (автореферат)

Південноукраїнський державний педагогічний університет

імені К.Д.Ушинського (м. Одеса)

Іванченко Євгенія Анатоліївна

УДК 378.933+378.126+378.14

Формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі
навчання у вищих навчальних закладах

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному
університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і
науки України.

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор

КУРЛЯНД ЗІНАЇДА НАУМІВНА,

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.
Ушинського (м. Одеса), завідувач кафедри педагогіки

Офіційні опоненти – доктор педагогічних наук, професор

Богданова Інна Михайлівна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.
Ушинського (м. Одеса), завідувач кафедри соціальної педагогіки,
психології та педагогічних інновацій

– кандидат педагогічних наук

Стасюк Варвара Дмитрівна,

Київський національний економічний університет, викладач кафедри вищої
математики

Провідна установа – Харківський національний педагогічний

університет імені
Г.С.Сковороди, кафедра загальної

педагогіки, м.Харків

Захист дисертації відбудеться 15 квітня 2005 р. о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К41.053.01 при
Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.
Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського
державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м. Одеса) за
адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий 9 березня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
О.С.Трифонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Динамізм сучасних суспільних перетворень
викликає до життя потребу у фахівцях, які вміють аналізувати мінливі
соціально-економічні тенденції, приймати і реалізовувати нестандартні
рішення в ситуації ринкової конкуренції, скасовувати стереотипізацію з
виробничої й особистісної сфер взаємодії. Держава повинна забезпечувати
підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного
розвитку, опанування та впровадження наукоємних і інформаційних
технологій, конкурентноспроможних на ринку праці, як визначено в
Концепції професійної освіти України та Національній Доктрині розвитку
освіти в Україні у ХХІ столітті. В цих умовах найважливішим завданням
професійної освіти стає формування професійно мобільного фахівця.

Професійна мобільність традиційно досліджувалася в соціології, зокрема у
класичних працях західних і радянських соціологів (Р.Бендікс,
Т.Заславська, С.Ліпсет, Р.Ривкіна, Е.Саар, П.Сорокін, М.Тітма,
Г.Чередниченко, В.Шубкін та ін.).

Професійна мобільність та конкурентоспроможність фахівця на ринку праці
розкрита в дослідженнях вітчизняних (Л.Данилова, Н.Ничкало, О.Симончук,
О.Щербак) та зарубіжних (П.Блау, Н.Василенко, Е.Корчагін,
Г.Мухамедзянов, О.Олейнікова, О.Філатов, Д.Чернилевській) учених.
Професійній мобільності присвятили свої дослідження К.Барбакова,
В.Войнович, С.Кугель, І.Мартинюк, В.Осовський, О.Шкаратан, В.Ядов та
інші.

Зміни в соціально-економічній сфері потребують розробки та впровадження
нових підходів до формування змісту підготовки фахівця. Виникає
необхідність визначення умов формування конкурентоспроможних фахівців,
які мають професійну мобільність, що забезпечує здатність до швидкої
адаптації в умовах постійного поновлення техніки, технології,
удосконалення організації праці, розвитку соціально-культурної сфери.

Протиріччя між тенденціями розвитку української економіки перехідного
періоду та готовністю молодих фахівців прийняти нові форми економічної
поведінки, а саме: потребами ринку праці і пропозицією системи
підготовки кадрів, соціально-економічними умовами в державі й існуючою
системою навчання, впровадженням безперервної освіти та небажанням
роботодавців відривати фахівців від робочих місць тощо, а також
недостатня розробленість педагогічних умов формування професійної
мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних
закладах й зумовило тему дослідження „Формування професійної мобільності
майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
входить до плану науково-дослідної роботи ПНЦ АПН України (м.Одеса)
„Психолого-педагогічні засади особистісного розвитку в
навчально-професійній діяльності” (№0100U006391). Автором досліджувалася
проблема формування професійної мобільності майбутніх економістів у
процесі навчання. Тема дисертації і науковий керівник затверджені Вченою
радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені
К.Д.Ушинського (м.Одеса) (протокол № 7 від 26 лютого 2004 року). Тема
дослідження закоординована в координаційній раді при АПН України
(протокол № 5 від 25 травня 2004 року).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально
апробувати модель формування професійної мобільності майбутніх
економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах, визначити
педагогічні умови її реалізації.

Завдання дослідження:

Конкретизувати сутність і структуру феномена „професійна мобільність
майбутніх економістів”.

Визначити й науково обґрунтувати педагогічні умови формування
професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих
навчальних закладах.

Виявити критерії, показники та охарактеризувати рівні сформованості
професійної мобільності майбутніх економістів.

Розробити й експериментально апробувати модель формування професійної
мобільності майбутніх економістів у процесі навчання.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутнього економіста у
вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження – формування професійної мобільності майбутніх
економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження – формування професійної мобільності майбутніх
економістів буде ефективним, якщо впровадити в навчальний процес модель,
яка передбачає реалізацію таких педагогічних умов: створення позитивної
мотиваційної настанови на професійну мобільність при особистісно
орієнтованому навчанні; використання міжпредметних зв’язків у процесі
навчання майбутніх економістів; застосування сучасних інформаційних
технологій для навчання студентів засобам розв’язання професійних
завдань.

Методологічні засади дослідження склали: діалектична теорія про
загальний зв’язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об’єктивної
дійсності, принципи єдності теорії і практики, що забезпечують
об’єктивність теоретичного й емпіричного вивчення предметів і явищ;
положення психології і педагогіки про загальні і специфічні
закономірності формування професійних якостей фахівців. У процесі роботи
застосовувався системний підхід для дослідження явищ у їх взаємозв’язку.

Теоретичними засадами дослідження виступили: наукові доробки щодо
специфіки професійної праці (О.Абдулліна, Е.Карпова, Н.Кічук, З.Курлянд,
Н.Ничкало, О.Оглобліна, А.Семенова, Р.Хмелюк, О.Цокур, Г.Щедровицький
та ін.); результати наукових досліджень, присвячених загальним питанням
професійної готовності особистості (М.Болдирєв, О.Гришнова, М.Д’яченко,
Л.Епштейн, Л.Кандибович, А.Линенко, Б.Лихачов, П.Новиков, Л.Пономарьов,
Т.Сапожнікова, П.Смоловік, А.Столяренко та ін.); праці, в яких
відображено сутність ринкової економіки, що становлять основу для
визначення професійної мобільності майбутніх економістів (Ф.Гайсін,
В.Гаташ, Л.Лесохіна, Н.Мурадян, Г.Мухамедзянова, І.Петрова, В.Рибчак
В.Стасюк та ін.); загальні питання інноваційних технологій навчання
(І.Богданова, М.Коляда, В.Кудін, В.Мадзігон, В.Нефедова, А.Нісімчук,
І.Підласий та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення окреслених завдань, досягнення мети,
перевірки гіпотези дослідження використовувалися: загальнонаукові методи
теоретичного рівня (вивчення й аналіз філософської, соціологічної,
психолого-педагогічної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів з
проблеми професійної мобільності, узагальнення науково-теоретичних та
дослідних даних для побудови моделі і з’ясування умов формування
професійної мобільності майбутніх економістів); методи емпіричного
дослідження (анкетування, тестування, спостереження, бесіди, метод
компетентних суддів) для перевірки стану сформованості професійної
мобільності майбутніх економістів; педагогічний експеримент
(констатувальний, формувальний) з метою перевірки дієвості моделі
формування професійної мобільності майбутніх економістів; методи
математичної статистики для обробки результатів експерименту.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Одеської філії
Українського державного університету економіки і фінансів.
Експериментальною роботою було охоплено 212 студентів. У формувальному
експерименті брало участь 106 студентів та 20 викладачів.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше розроблено й
науково обґрунтовано модель формування професійної мобільності майбутніх
економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах та визначено
педагогічні умови, що сприяють її реалізації; конкретизовано поняття
„педагогічна умова формування професійної мобільності майбутніх
економістів”, сутність та структуру поняття “професійна мобільність
майбутніх економістів”; визначено критерії, показники та рівні
сформованості професійної мобільності майбутніх економістів. Подальшого
розвитку дістало поняття „професійна мобільність фахівця”.

Практична значущість дослідження: розроблено методику діагностики рівнів
сформованості професійної мобільності майбутніх економістів,
науково-методичні матеріали щодо вдосконалення процесу навчання,
спрямованого на формування професійної мобільності майбутніх
економістів. Матеріали дослідження знайшли практичне відображення в
розробці й апробації спецкурсу „Професійна мобільність майбутніх
фахівців”.

Результати дослідження впроваджено в Одеському державному економічному
університеті (довідка № 01-18/1344 від 30 листопада 2004 р.), Одеському
державному політехнічному університеті (довідка від 6 грудня 2004 р.),
Харківській філії Українського державного університету економіки і
фінансів (довідка від 3 грудня 2004 р.).

Достовірність дослідження забезпечувалася теоретичною і методичною
обґрунтованістю його вихідних положень; результативністю сформованості
професійної мобільності майбутніх економістів, що забезпечило, поряд з
теоретичним розв’язанням проблеми, її практичне втілення в
навчально-виховний процес підготовки майбутніх спеціалістів галузі
економіки та фінансів; репрезентативністю і статистичною значущістю
емпіричних даних.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки,
рекомендації, результати дослідження доповідалися на міжнародній
(м.Одеса, 2004 р.), всеукраїнській (м.Мелітополь, 2004 р.)
науково-практичних конференціях та Всеукраїнському форумі освітян
„Якість освіти: концептуальний вибір України” (м.Київ, 2004 р.);
обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Південноукраїнського
державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса).
Основні положення й результати дослідження викладено в 7 одноосібних
публікаціях автора, з них – 4 у фахових виданнях України та
навчально-методичному посібнику.

Структура дисертації складається зі вступу, двох розділів, висновків,
списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 181
сторінку. У тексті вміщено 37 таблиць, 8 рисунків, які займають 5
сторінок самостійного тексту. Додатки викладено на 59 сторінках. У
списку використаних джерел 236 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет,
мету, гіпотезу, завдання дослідження, розглянуто його методологічні і
теоретичні засади, охарактеризовано методи роботи, розкрито наукову
новизну, теоретичну і практичну значущість дисертації, подано дані щодо
апробації, впровадження одержаних результатів та структури роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади формування професійної мобільності
майбутніх економістів у процесі навчання” проаналізовано стан наукової
літератури з проблеми професійної мобільності фахівців взагалі та
фінансово-економічної галузі зокрема, що дало підставу для виокремлення
трьох підходів (соціологічного, психологічного та економічного) до
аналізу професійної мобільності; конкретизовано сутність поняття
„професійна мобільність майбутніх економістів”; подано структуру
зазначеної якості; визначено педагогічні умови формування професійної
мобільності майбутніх економістів у процесі навчання.

Аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми засвідчив, що
професійна мобільність сьогодні виступає найважливішою складовою
кваліфікаційної характеристики спеціаліста.

В умовах сьогодення стає очевидним, що повільна реакція системи освіти
на проблему розвитку професійної мобільності незмінно призводить до
зниження конкурентоспроможності фахівців на ринку праці. Значення
професійної мобільності зумовлено декількома причинами: зовнішніми та
внутрішніми. Зовнішні причини визначаються змінами у середовищі
життєдіяльності людини. Ці зміни можуть мати глобальний та
індивідуальний характер (за Н.В.Василенком).

Глобальні зміни відбиваються насамперед у реформуванні структури
зайнятості, пов’язаної зі структурними зрушеннями в економіці, а саме:
перетворенні галузевої структури господарства, зміні співвідношень
правових форм підприємств, а також вкрай складними змінами у свідомості
українських громадян, що стосуються перетворення ставлення до
необхідності та можливості змінювати професійний статус і рід занять
стільки разів на життя, скільки буде потрібно. Ці зовнішні глобальні
причини доповнюються зовнішніми індивідуальними. Внутрішні причини
зумовлені індивідуальними особливостями, пов’язаними зі спрямуванням
особистості.

Проблема мобільності в економіці пов’язана з розглядом професійної
мобільності як елементу ринкової організації праці, а саме: відтворення
трудових ресурсів, зміни професійного і кваліфікаційного статусу
робітників як виробників і споживачів матеріальних благ.

Аналіз теоретичних джерел дозволив визначити професійну мобільність
майбутніх економістів як інтегровану якість особистості, що виявляється
у: здатності успішно переключатися на іншу діяльність або змінювати види
діяльності у сфері економіки та фінансів із залученням правової сфери;
вмінні ефективно використовувати систему узагальнених професійних
прийомів для виконання будь-яких завдань у згаданих сферах та порівняно
легко переходити від одного виду діяльності до іншого, згідно з
аналізом економічної та соціальної ситуації в державі; володінні високим
рівнем узагальнених професійних знань, досвідом їх удосконалення та
самостійного оволодіння; готовності до оперативного відбору і реалізації
оптимальних способів виконання завдань у галузі економіки та фінансів,
спираючись на передові світові тенденції; орієнтації в кон’юнктурі ринку
праці.

У дослідженні було визначено структуру професійної мобільності майбутніх
економістів, що містить три компоненти: соціологічний, психологічний та
економічний, які, у свою чергу, складаються зі здатностей, передбачених
освітньо-кваліфікаційною характеристикою, якостей, необхідних для
професійно мобільного економіста; і дві групи факторів: об’єктивних, до
яких належать технічні, економічні, демографічні, організаційні і
соціальні, та суб’єктивних, які містять ставлення індивіда до
професійної мобільності, обумовлене його потребами, інтересами,
ціннісними орієнтаціями.

Розрізняють горизонтальну і вертикальну, висхідну і низхідну професійну
мобільність (за П.Сорокіним). Горизонтальна мобільність пов’язана з
рівнозначними переходами без зміни соціального статусу. Для економіста
це перехід з одного відділу до іншого без зміни посади в межах одного
підприємства або перехід на аналогічну посаду зі зміною підприємства, а
також підвищення компетентності й ефективне використання особистісних
якостей у професійному розвитку, гнучкість професійних поглядів і дій,
здатність особистості до саморозвитку в конкретних професійних умовах,
що змінилися.

Вертикальна мобільність пов’язана з підвищенням або зниженням
соціального статусу. Висхідна мобільність – це перехід до більш високого
положення, який характеризується високою конкурентоспроможністю і
професійною адаптацією індивіда. Можливість руху вгору означає не тільки
збільшення частки отриманих соціальних благ, але й більш повну
професійну реалізацію. Низхідна професійна мобільність супроводжується
втратою професійного статусу, що ілюструє ситуація на ринку праці (за
С.Жуковою). На нашу думку, якщо індивід припиняє підвищувати свій
освітній рівень, слідкувати за останніми тенденціями світового розвитку
економіки, політикою держави, тобто не самовдосконалюється, такі
тенденції також можна віднести до низхідної професійної мобільності.
Коли йдеться про економістів, під вертикальною мобільністю ми розуміємо
службове підвищення (висхідна мобільність), службове зниження або
звільнення (низхідна мобільність).

Теоретичний аналіз наукових джерел та вивчення практичного досвіду
дозволили нам визначити й обґрунтувати педагогічні умови, які сприяють
формуванню професійної мобільності майбутніх економістів. На основі
дослідження різноманітних трактувань поняття „педагогічна умова”, ми
визначили педагогічну умову формування професійної мобільності майбутніх
економістів як таку обставину, що впливає на розвиток професійних та
особистісних якостей студентів, урахування якої необхідно для
ефективного формування професійної мобільності майбутніх економістів у
процесі навчання.

Однією з педагогічних умов формування професійної мобільності є
створення позитивної мотиваційної настанови на професійну мобільність
при особистісно орієнтованому навчанні. Така організація процесу
навчання дозволяє приділяти увагу розвитку індивідуальних здібностей
студента, визнаючи його основною цінністю всього навчального процесу
(за І.С.Якіманською). Особистісно орієнтоване навчання сприяє створенню
позитивної мотиваційної настанови на професійну мобільність, виявленню і
структуруванню суб’єктивного досвіду студента й шляхів його узгодження
із соціально-значущим досвідом, що якнайкраще сприяє формуванню
професійної мобільності майбутнього фахівця, який готовий до гідного
виходу на первинний ринок праці.

Формування професійної мобільності майбутніх економістів дуже тісно
пов’язане з інтеграцією знань, використанням міжпредметних зв’язків,
під якими ми розуміємо, слідом за В.Д.Стасюк, логічні зв’язки між
навчальними дисциплінами, що сприяють формуванню цілісного уявлення про
явища природи, допомагають використовувати власні знання щодо вивчення
різних навчальних предметів. Саме міжпредметні зв’язки сприяють
інтенсифікації навчально-виховного процесу, більш об’ємному сприйняттю
інформації. Як наслідок, знання стають не тільки конкретними, але й
узагальненими, що дає майбутнім фахівцям можливість переносити ці знання
в нові ситуації і застосовувати їх на практиці. Використання
міжпредметних зв’язків у процесі навчання – наступна педагогічна умова
формування професійної мобільності майбутніх економістів, оскільки дає
можливість формування у студентів цілісної уяви про проблему, дозволяє
перейти від ізольованого розгляду різноманітних явищ та процесів до їх
взаємопов’язаного комплексного вивчення.

Також педагогічною умовою формування професійної мобільності майбутнього
економіста нами визначено використання інформаційних технологій для
навчання студентів засобам розв’язання професійних завдань. Специфіка
завдань, які виникають у реальній економіці, потребує швидкого і
зручного доступу до гігантських ресурсів інформації, що розподілені
окремо по всьому світу, тому при підготовці економістів застосування
сучасних інформаційних технологій для створення, переробки, збирання і
розповсюдження різних видів інформації є надзвичайно актуальним.
Водночас імітація студентами професійної діяльності в ході розв’язання
навчально-професійних завдань забезпечує оволодіння необхідними
професійними вміннями і навичками, є фізичним аналогом, з яким майбутнім
економістам доведеться стикнутися під час розв’язання реальних
професійних завдань.

Унаслідок теоретичного дослідження проблеми ми дійшли висновку, що
специфіка формування професійної мобільності фахівців
фінансово-економічного профілю полягає в: необхідності впровадження
інтегрованих курсів, зміст яких містить знання, спрямовані на вирішення
практичних виробничих проблем, розуміння себе, людей, які оточують
спеціаліста, знаходження раціонального виходу з конфліктних ситуацій,
забезпечення розвитку загальної і професійної культури майбутніх
фахівців, професійно значущих якостей; необхідності розвитку творчого
потенціалу майбутніх економістів; конструюванні змісту їхньої підготовки
на принципах цілісності і системності; необхідності врахування
особливостей майбутньої професійної діяльності фінансиста, економіста в
ході відбору структури і змісту підготовки.

У другому розділі “Експериментальна робота з реалізації моделі
формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі
навчання” визначено критерії, показники та рівні сформованості
професійної мобільності майбутніх економістів; розроблено й
експериментально апробовано методику діагностування означеної якості та
модель її формування; подано результати констатувального і формувального
етапів дослідження. За результатами теоретичних досліджень та аналізом
цільового сегменту ринку праці тих, хто навчається, нами було
виокремлено чотири критерії сформованості професійної мобільності
майбутніх економістів з проявом певних якостей, як-от:

1) рівень професійних знань і якостей передбачав наявність:
орієнтованості на набуття багатофункціональних умінь; готовності до
гнучкої переорієнтації в межах професії та поза нею; здатності
орієнтуватися в інформаційному просторі; вміння розв’язувати професійні
завдання діагностувального характеру; усталеної професійно-економічної
спрямованості інтересів і потреб, усвідомлення значущості обраного фаху
та побудова професійної діяльності на підставі рефлексивного аналізу;
конкурентоспроможності; усвідомлення соціальної відповідальності за
якість та результат своєї професійної діяльності; наявність правової,
інформаційної культури;

2) рівень „надпрофесійних” знань і якостей передбачав наявність:
володіння лексичним і граматичним мінімумом однієї з іноземних мов;
володіння комунікативною культурою, що дозволяє взаємодіяти з різними
соціальними групами суспільства; володіння комунікативною
компетентністю, методами управління й організації роботи колективу;
сформованих пізнавальних, конструктивних, комунікативних та
організаційних здатностей і вмінь, реалізація їх у професійній
діяльності; культури мислення; науково-гуманістичного світогляду;
усвідомлення цінності життя в цілому та життя кожної особистості,
зокрема; здатності до усвідомленого аналізу своєї діяльності;

3) прагнення до професійного та кар’єрного зростання передбачав
наявність: здатність реалізувати себе в різних галузях соціального життя
та бути соціально-компонентною особистістю; потреби постійного
професійного самовдосконалення; вміння будувати особливий сценарій
професійної діяльності, сформованості потреби в досягненні успіху;
орієнтації на власне самовдосконалення і самореалізацію
інтелектуального, морального та творчого потенціалу; вміння правильно
оцінити події внутрішнього і міжнародного життя;

4) рівень сформованості позитивної „Я-концепції” передбачав наявність:
впевненості у своїх можливостях; національної самосвідомості, культури
міжособистісних відносин, поваги до свободи особистості, високої
моральності; наявність адекватної самооцінки, низького рівня
тривожності, високого рівня домагань).

Для кожного критерію нами було визначено показники та методики їх
діагностування. Кількісну оцінку рівня сформованості професійної
мобільності майбутніх економістів для кожного студента ми визначали
за формулою:

ПМ = 0,32*О1 + 0,35*О2 + 0,19*О3 + 0,14*О4 ,

8

2

b

O

$

O

O

O

O

но 4 рівні сформованості цієї якості: творчий – від 4,5 до 5 бали;
достатній – від 4 до 4,49; базовий – від 3 до 3,99 бали; елементарний –
менше 3 балів. Використовуючи оцінки критеріїв сформованості професійної
мобільності майбутніх економістів (О1, О2, О3, О4), стало можливим
кількісно оцінити сформованість соціологічного (ОС), економічного (ОЕ)
та психологічного (ОП) компонентів професійної мобільності майбутніх
економістів.

Результати констатувального етапу експерименту, проведеного зі
студентами ІІІ курсу Одеської філії Українського державного університету
економіки та фінансів за вищезазначеними критеріями, дозволили дійти
висновку, що сформованість їхньої професійної мобільності знаходиться
переважно на базовому рівні (94,3% в ЕГ та 88,7 % у КГ). Це свідчить про
те, що впродовж навчання у вищому навчальному закладі у студентів не
була сформована професійна мобільність на рівні, який відповідає
сучасним потребам ринку праці.

Нами було розроблено відповідну модель, метою якої є формування
професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих
навчальних закладах, що містить п’ять блоків: критеріальний, І та ІІ
діагностувальний, мобільні блоки корекції та самовдосконалення і
передбачає аналіз цільового сегменту ринку праці тих, хто навчається,
педагогічні умови, засоби, результат (див. рис. 1).

I діагностувальний блок передбачає первинну діагностику студентів, її
статистичну обробку й аналіз. Контроль та оцінювання результатів
навчання і розвитку відображають об’єктивну й різнобічну інформацію про
рівень або стан підготовленості студента до професійної діяльності. Це
пов’язано з тим, що організувати діяльність студентів з формування в них
професійної мобільності без знання глибини, темпів, особливостей змін,
які відбуваються у процесі навчання, не можна.

Результати первинної діагностики та аналіз цільового сегменту ринку
праці тих, хто навчається, дають вихідні дані для мобільного блоку
корекції, в якому викладач акцентує на усуненні виявлених недоліків
освіченості студентів та формуванні якостей професійно мобільного
фахівця.

У межах I діагностувального блоку викладач повідомляє результати
дослідження студентам, які отримують необхідні дані для мобільного блоку
самовдосконалення. У свідомості студентів формується потреба до
самовдосконалення, яка спирається на самопізнання та самооцінку.

Зазначена модель передбачала реалізацію визначених педагогічних умов в
комплексі практично на кожному занятті в ЕГ, що проводили викладачі, які
погодились із нами співпрацювати. У процесі навчання використовувалися
творчі завдання, позааудиторні заходи, що включали самостійну роботу
студентів і спецкурс „Професійна мобільність майбутніх фахівців”.
Спецкурс був розрахований на 36 годин і складався з 20 годин лекцій, 16
годин практичних занять та 18 годин самостійної роботи, що включали
анкетування, тестування студентів, тренінги, творчі завдання, „мозковий
штурм” тощо. Метою другого діагностувального блоку було підсумкове
виявлення рівнів сформованості професійної мобільності майбутніх
економістів у процесі навчання за запропонованою нами методикою, що
надавало викладачеві додаткові дані для мобільного блоку корекції.

Результатом реалізації моделі виступала сформованість професійної
мобільності майбутніх економістів на елементарному, базовому,
достатньому та творчому рівнях. Елементарний і базовий рівні
сформованості професійної мобільності передбачають повернення студента
до мобільного блоку самовдосконалення.

Формування професійної мобільності – процес, що не можна зобразити лише
на площині. Він відбувається у просторі, оскільки, як було зазначено
раніше, професійна мобільність має два вектори: вертикальний та
горизонтальний. У зв’язку з цим нами було запропоновано просторову схему
формування рівнів професійної мобільності майбутніх економістів (див.
рис. 2).

Рис. 2. Просторова схема формування рівнів професійної мобільності
майбутніх економістів

Зазначена схема наочно подає вплив якостей, що вимірюються за
визначеними критеріями, на формування горизонтальної та вертикальної
професійної мобільності, показує поглинання рівнів під час переходу до
більш високих та вплив кожного рівня на наступний. Так, рівень
професійних знань і якостей, на нашу думку, суттєво впливає на
вертикальну складову професійної мобільності фахівця, оскільки він
виявляється в його теперішній діяльності і приносить певні дивіденди в
цей час, забезпечує конкурентоспроможність. Інші критерії, як-от: рівень
„надпрофесійних” знань і якостей, прагнення до професійного і
кар’єрного зростання, рівень сформованості позитивної „Я-концепції”
впливають на підвищення як вертикальної, так і горизонтальної складової
професійної мобільності майбутнього економіста.

На прикінцевому етапі дослідження було проведено повторне діагностування
рівнів професійної мобільності майбутніх економістів ЕГ і КГ за
визначеними критеріями. Порівняльний розподіл оцінок наведено у таблиці.

Таблиця

Порівняльний розподіл оцінювання професійної мобільності

майбутніх економістів ЕГ та КГ (у %)

Оцінки

Критерії До експерименту

Після експерименту

< 3 3 – 3,99 4 – 4,49 4,5 – 5 < 3 3 – 3,99 4 – 4,49 4,5 – 5 Рівень професійних знань і якостей ЕГ 0 45,3 54,7 0 0 9,4 73,6 17 КГ 0 35,8 60,4 3,8 0 33,9 62,3 3,8 Рівень „надпрофесійних” знань і якостей ЕГ 11,3 86,8 1,9 0 0 17 73,6 9,4 КГ 11,3 81,1 7,6 0 9,4 83 7,6 0 Прагнення до професійного та кар’єрного зростання ЕГ 13,2 79,2 7,6 0 0 20,8 62,3 16,9 КГ 11,3 81,1 7,6 0 1,9 67,9 24,5 5,7 Рівень сформованості позитивної „Я-концепції” ЕГ 7,6 88,6 3,8 0 0 7,5 52,8 39,7 КГ 7,6 88,6 3,8 0 3,8 71,7 24,5 0 Рівні сформованості професійної мобільності майбутніх економістів Елементарний Базовий Достатній Творчий Елементарний Базовий Достатній Творчий Кількість студентів (у %) ЕГ 1,9 94,3 3,8 – – 1,9 96,2 1,9 КГ – 88,7 11,3 – – 86,8 13,2 – Як засвідчує таблиця, за критерієм „рівень професійних знань і якостей” після проведення експериментальної роботи в ЕГ відбулися такі позитивні зміни. Так, оцінку від 4,5 до 5 отримали 17% студентів (до експерименту – не було), оцінку від 4 до 4,49 – 73,6% (до навчання – 54,7%), оцінку від 3 до 3,99 – 9,4% (було – 45,3%), оцінки менше 3 не було виявлено. У студентів КГ результати майже не змінилися: оцінки від 4,5 до 5 як і було – 3,8%, від 4 до 4,45 – 62,3% (до експерименту – 60,4%), від 3 до 3,99 отримали 33,9% (до навчання 35,8%) і менше, ніж 3 не виявлено, як і до експерименту. За критерієм „рівень „надпрофесійних” знань і якостей” в ЕГ після експериментальної роботи також відбулося покращення показників. Так, оцінку від 4,5 до 5 отримали 9,4% студентів (до експерименту не виявлено), від 4 до 4,49 – 73,6% (було – 1,9%), від 3 до 3,99 результати знизилися з 86,8 % до 17%, оцінку менше, ніж 3 не отримав жоден студент (було – 11,3%). Щодо показників у КГ, то вони були такими: оцінку від 4,5 до 5 не зафіксовано в жодного студента, від 4 до 4,49 отримали 7,6% як і на констатувальному етапі, від 3 до 3,99 – 83% (до навчання було 81,1%), кількість студентів, які отримали оцінку менше, ніж 3, зменшилася з 11,3% до 9,4%. Щодо показників за критерієм „прагнення до професійного та кар’єрного зростання” ЕГ, то вони виявилися такими: оцінку від 4,5 до 5 отримали 16,9% студентів (до експерименту не виявлено), від 4 до 4,49 – 62,3% (було – 7,6%), від 3 до 3,99 – 20,8% (за первинною діагностикою – 79,2%), оцінку менше, ніж 3 не отримав жоден досліджуваний (до експерименту було 13,2%). Показники респондентів КГ були такими: оцінку від 4,5 до 5 засвідчили 5,7% (до навчання не виявлено), від 4 до 4,49 – 24,5% (було – 7,6 %), від 3 до 3,99 – 67,9% (на констатувальному етапі – 81,1%) і оцінку менше 3 отримали всього 1,9% студентів (було – 11,3%). За критерієм „рівень сформованості позитивної „Я-концепції” в ЕГ після експериментальної роботи показники виявилися такими: оцінку від 4,5 до 5 отримали 39,7% респондентів (до експерименту не діагностовано), від 4 до 4,49 – 52,8% (було – 3,8%). Кількість студентів, які отримали оцінки від 3 до 3,99 зменшилася до 7,5% (до експерименту – 88,6%). Оцінку менше, ніж 3 не одержав жоден майбутній економіст (було 7,6%). У студентів КГ відбулися незначні позитивні зрушення: оцінку від 4,5 до 5 не отримав жоден студент як і під час первинної діагностики, від 4 до 4,49 – 24,5% (було – 3,8%), від 3 до 3,99 – 71,7% (було – 88,6%) і менше 3 одержали 3,8% (на констатувальному етапі – 7,6%). Щодо рівнів сформованості професійної мобільності майбутніх економістів ЕГ та КГ, то їх показники виявилися такими: на елементарному рівні не було виявлено жодного студента, на базовому рівні діагностовано 1,9% респондентів ЕГ та 86,8% КГ, достатнього рівня досягли більшість студентів ЕГ (96,2% ) та лише 13,2 % КГ. На творчому рівні після проведеного експерименту знаходилися 1,9% майбутніх економістів ЕГ. У КГ цей рівень був відсутній. Отже, в ЕГ, де проводилася цілеспрямована робота з формування професійної мобільності майбутніх економістів сукупні оцінки (ПМ) значно покращилися порівняно з оцінками КГ. Результати оцінювалися за допомогою критерію Стьюдента, який мав відповідне значення t2 = 14,97, що перевищує значення tкр = 1,66. Отримана оцінка за зазначеним критерієм, є доказом дієвості моделі формування професійної мобільності майбутніх економістів. Отже, одержані під час педагогічного експерименту результати практично цілком збіглися з очікуваними, що й підтверджує гіпотезу дослідження. У висновках подано результати дослідження, основні з них такі. У дисертації подано сутність та структуру феномена „професійна мобільність майбутніх економістів”, визначено, науково обґрунтовано та експериментально апробовано модель формування професійної мобільності майбутніх економістів й педагогічні умови її реалізації; визначено критерії, показники і рівні сформованості зазначеної якості фахівців галузі економіки та фінансів. 1. Під професійною мобільністю майбутніх економістів ми розуміли інтегровану якість особистості, що виявляється у здатності успішно переключатися на іншу діяльність або змінювати види діяльності у сфері економіки та фінансів із залученням правової сфери; вмінні ефективно використовувати систему узагальнених професійних прийомів для виконання будь-яких завдань у згаданих сферах та порівняно легко переходити від одного виду діяльності до іншого, згідно аналізу економічної та соціальної ситуації в державі; володінні високим рівнем узагальнених професійних знань, досвідом їх удосконалення та самостійного здобування; готовності до оперативного відбору та реалізації оптимальних способів виконання завдань у галузі економіки та фінансів, спираючись на передові світові тенденції; орієнтації в кон’юнктурі ринку праці. 2. Структура професійної мобільності майбутніх економістів містить три компоненти: соціологічний, психологічний та економічний, які, у свою чергу, складаються зі здатностей, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою, якостей, необхідних для професійно мобільного економіста; і дві групи факторів: об’єктивні, до яких належать технічні, економічні, демографічні, організаційні та соціальні, та суб’єктивні, які містять ставлення індивіда до професійної мобільності, обумовлене його потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями. 4. У дослідженні було визначено та експериментально апробовано педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах: створення позитивної мотиваційної настанови на професійну мобільність при особистісно орієнтованому навчанні; використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання майбутніх економістів; застосування сучасних інформаційних технологій для навчання студентів засобам розв’язання професійних задач. 5. Критеріями професійної мобільності майбутніх фахівців галузі економіки та фінансів виступили: рівень професійних знань і якостей; рівень „надпрофесійних” знань і якостей; прагнення до професійного та кар’єрного зростання; рівень сформованості позитивної „Я – концепції”. Для кожного критерію було виокремлено показники, які оцінювалися за п’ятибальною шкалою. Згідно значення сукупної оцінки ПМ було виявлено 4 рівні сформованості цієї якості: творчий – від 4,5 до 5 бали; достатній – від 4 до 4,49 бали; базовий – від 3 до 3,99 бали; елементарний – менше, ніж 3 бали. 6. Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що сформованість професійної мобільності майбутніх економістів знаходиться переважно на базовому рівні (94,3 % в ЕГ та 88,7 % у КГ). Це свідчить про те, що впродовж навчання у вищому навчальному закладі у студентів не була сформована професійна мобільність на рівні, який відповідає сучасним потребам ринку праці. 7. Було побудовано просторову схему формування рівнів професійної мобільності майбутніх економістів, яка дає уяву про вплив якостей, що визначаються за критеріями, на формування горизонтальної та вертикальної професійної мобільності, показує поглинання рівнів під час переходу до більш високих та вплив кожного рівня на наступний. 8. На формувальному етапі дослідження впроваджувалася модель формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання, що передбачала реалізацію визначених педагогічних умов такими засобами: розв’язання творчих завдань у процесі навчання, позааудиторні заходи, що включали й самостійну роботу студентів, та спецкурс „Професійна мобільність майбутніх фахівців”. 9. Реалізація моделі формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах визначила позитивні зміни в ЕГ студентів. Так, за результатами прикінцевого етапу, творчого рівня означеної якості досягли 1,9% студентів ЕГ, у КГ цей рівень був відсутній; на достатньому рівні стало 96,2% майбутніх економістів ЕГ та 13,2% КГ; на базовому рівні виявлено 1,9% діагностованих ЕГ та 86,8% КГ; на елементарному рівні не залишилося жодного студента. Проведене дослідження дає можливість вирішувати питання формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах. Водночас його результати не вичерпують усієї повноти їх висвітлення і не претендують на всебічне розкриття зазначеної проблеми. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні особливостей професійної мобільності під час адаптації майбутніх фахівців-економістів на підприємстві. Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора: Іванченко Є.А. Самостійна робота в процесі формування професійної мобільності майбутніх економістів // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського: (Зб.наук.пр.). – Одеса, 2004. – Вип. 8-9. – С. 49-53. Іванченко Є.А. Сутність та структура поняття „професійна мобільність майбутніх економістів” // Наука і освіта, №8-9. – Одеса, 2004. –С. . Іванченко Є.А. Модель формування професійної мобільності майбутніх економістів // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського: (Зб.наук.пр.). – Одеса, 2004. – Вип. 12. – С. 11-16. Іванченко Є.А. Значення професійної мобільності для майбутньої діяльності економіста (аналіз ставлення студентів) // К.Д.Ушинський і сучасність: Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти / Мат.міжн.наук.-практ.конф. // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: (Зб.наук.пр.). – Одеса, 2004. – Ч.1. – С. 107-111. Іванченко Є.А. До проблеми формування професійної мобільності майбутніх економістів // Теорія і методика навчання інформатики та математики: Зб. наук. праць. – Випуск 3. – Мелітополь: МДПУ, 2004. – С. 61-64. Іванченко Є.А. Діагностика рівнів сформованості професійної мобільності майбутніх економістів // Духовність особистості: Методологія, теорія і практика: Зб.наук.праць / Гол. редактор: Г.П. Шевченко. – Вип. 6. – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім.. В.Даля, 2004. – С. 48-57 . Іванченко Є.А. Професійна мобільність майбутніх фахівців / Навчально-методичний посібник. – Одеса: СМИЛ, 2004. – 120 с. – ISBN 5-7763-2046-1. АНОТАЦІЯ Іванченко Є.А. Формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського (м. Одеса), Одеса, 2005. У дисертації вперше розроблено й науково обґрунтовано модель формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах; визначено педагогічні умови, що сприяють її реалізації; конкретизовано поняття „педагогічна умова формування професійної мобільності майбутніх економістів”, сутність та структуру поняття “професійна мобільність майбутніх економістів”; критерії, показники та рівні сформованості професійної мобільності майбутніх економістів; розроблено методику діагностики рівнів сформованості професійної мобільності майбутніх економістів, апробовано модель формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах; запропоновано просторову схему формування рівнів професійної мобільності майбутніх економістів. Матеріали дослідження знайшли практичне відображення в розробці й апробації спецкурсу „Професійна мобільність майбутніх фахівців”. Ключові слова: професійна мобільність майбутніх економістів, педагогічні умови формування професійної мобільності, професійні знання, „надпрофесійні” знання, прагнення до професійного та кар’єрного зростання, сформованість позитивної „Я-концепції”. АННОТАЦИЯ Иванченко Е.А. Формирование профессиональной мобильности будущих экономистов в процессе обучения в высших учебных заведениях. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Южно-Украинский государственный педагогический университет имени К.Д. Ушинского (г. Одесса), Одесса, 2005. В диссертации исследуется проблема формирования профессиональной мобильности будущих экономистов. В первом разделе “Теоретические основы формирования профессиональной мобильности будущих экономистов в процессе обучения” проанализировано состояние научной литературы по проблеме профессиональной мобильности в целом и финансово-экономической отрасли в частности, впервые сформулирована сущность понятия “профессиональная мобильность будущих экономистов”, представлена структура указанного качества, определены педагогические условия формирования профессиональной мобильности будущих экономистов. В ходе исследования было установлено, что профессиональная мобильность будущих экономистов – это интегрированное качество, проявляющееся в способности успешно переключаться на другую деятельность или менять виды деятельности в сфере экономики и финансов с привлечением правовой сферы; умении эффективно использовать систему обобщенных профессиональных приемов для выполнения любых задач в упомянутых сферах и сравнительно легко переходить от одного вида деятельности к другому, согласно анализу экономической и социальной ситуации в государстве; владении высоким уровнем обобщенных профессиональных знаний, опытом их усовершенствования и самостоятельного получения; готовности к оперативному отбору и реализации оптимальных способов выполнения задач в отрасли экономики и финансов, опираясь на передовые мировые тенденции; ориентации в конъюнктуре рынка труда. Теоретический анализ научной литературы и изучение практического опыта позволили нам выявить и обосновать педагогические условия, способствующие формированию профессиональной мобильности будущих экономистов: формирование мотивации на указанное качество при личностно ориентированном обучении; использование межпредметных связей в процессе обучения будущих экономистов; применение современных информационных технологий для обучения студентов средствами решения профессиональных задач. Во втором разделе “Экспериментальная работа по реализации модели формирования профессиональной мобильности будущих экономистов в процессе обучения” нами разработана и экспериментально апробирована методика диагностирования и модель формирования профессиональной мобильности будущих экономистов; определены критерии, показатели и уровни сформированности указанного качества, представлены результаты констатирующего и формирующего этапов исследования. Нами разработана модель, целью которой было формирование профессиональной мобильности будущих экономистов в процессе обучения в высших учебных заведениях. Модель включает пять блоков: критериальный, І и ІІ диагностические, мобильные блоки коррекции и самоусовершенствования и предусматривает анализ целевого сегмента рынка труда обучаемых, педагогические условия, средства, результат. В диссертации предложена пространственная схема формирования уровней профессиональной мобильности будущих экономистов, которая дает представление о влиянии качеств, определяемых критериями, на формирование горизонтальной и вертикальной профессиональной мобильности, показывает поглощение уровней во время перехода к более высоким и влияние каждого уровня на последующий. На формирующем этапе исследования внедрялась экспериментальная модель, целью которой было повышение профессиональной мобильности будущих экономистов. Модель предполагала реализацию указанных педагогических условий и включала решение творческих заданий в процессе обучения, внеаудиторные мероприятия вместе с самостоятельной работой студентов и спецкурс „Профессиональная мобильность будущих специалистов”. Анализируя полученные данные, мы пришли к выводу, что реализация разработанного нами спецкурса и систематическая работа преподавателей по выполнению запланированных педагогических условий обеспечили формирование направленности студентов на овладение профессиональной мобильностью, значительно развили профессиональную готовность и устойчивость, культуру мышления; существенно изменили мотивацию профессиональной деятельности, стимулировали повышение уровня развития ключевых компетенций, уровня интеллекта, потребности в достижениях; помогли усовершенствовать коммуникативную культуру; а также положительно повлияли на стремление к самостоятельному определению позиций, адекватность самооценки; скорректировали психические и личностные качества относительно профессиональной мобильности. Ключевые слова: профессиональная мобильность будущих экономистов, педагогические условия формирования профессиональной мобильности, профессиональные знания, “надпрофессиональные” знания, стремление к профессиональному и карьерному росту, сформированность положительной “Я-концепции”. ANNATATION Ivanchenko E.A. Formation of professional mobility of future economists in the process of teaching in higher educational establishments. - Manuscript. Dissertation on gaining of scientific degree of candidate of pedagogical sciences on speciality 13.00.04 - theory and methodiks of professional education. – South Ukrainian state pedagogical university named after K.D.Ushinsky (Odesa), Odesa, 2005. In the dissertation the model of formation of professional mobility of the future economists in the process of teaching in higher educational establishments is developed and scientifically proved for the first time; there are the pedagogical conditions, its promoting realizations are determined; the concept „a pedagogical condition of formation of professional mobility of the future economists”, the essence and structure of concept “professional mobility of the future economists” are concretized; criteria, parameters and levels of formation professional mobility of the future economists are determined; the technique of diagnostics of levels of formation professional mobility of the future economists is developed, the model of formation of professional mobility of the future economists in the process of teaching in higher educational establishments is approved; the spatial circuit of formation of levels of professional mobility of the future economists is offered. Materials of research have found practical display in development and approbations of a special course „Professional mobility of the future specialists”. Key words: professional mobility of the future economists, pedagogical conditions of formation of professional mobility, a professional knowledge, „on-professional knowledge ”, aspiration to professional and career growth, positive "I-conception". PAGE \* Arabic 1 Рис. 1. Модель формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *