Формування гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу (автореферат)

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

Кубриченко Тетяна Вікторівна

УДК-159.922.7/8

Формування гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті
імені Тараса Шевченка, кафедра психології.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Чернобровкін Володимир Миколайович,

Луганський національній педагогічний університет імені тараса Шевченка,
кафедра психології, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук

Васютинський Вадим Олександрович,

Інститут соціальної і політичної психології,

провідний науковий співробітник (м. Київ);

кандидат психологічних наук, доцент

Гасюк Мирослава Богданівна,

Прикартапський національний університет

імені Василя Стефаника, доцент кафедри загальної та

експериментальної психології.

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені

М.П. Драгоманова Міністерства освіти і

науки України, кафедра психології, м. Київ.

Захист відбудеться “30” січня 2007 року о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К.20.051.04 в Прикарпатському національному
університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.
Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського
національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.
Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

Автореферат розіслано 19 грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Белей М.Д.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вивчення проблем становлення гендерної ідентичності
дівчат – студенток педагогічних коледжів, без сумніву, належить до
надзвичайно важливих соціально-психологічних пріоритетів. Пояснюється це
тим, що побудова демократичної держави та перспективи розвитку
інформаційного суспільства в Україні пов’язані з переходом до
фемінінного менталітету з відповідною перебудовою гендерної ідеології та
гендерної структури суспільства, трансформацією змісту жіночої гендерної
ролі.

Крім того, невідповідність традиційних концепцій підготовки педагогів
сучасним потребам суспільства щодо особистісних якостей і
професіоналізму вчителів обумовлює пошук нових підходів до формування
особистості майбутнього педагога. Зокрема, запровадження гендерного
підходу у педагогічній освіті покликано спрямувати зусилля викладачів
педагогічних коледжів на вирішення завдань гендерної соціалізації та
ідентифікації студенток. В свою чергу, досягнення ними сталої і
адекватної гендерної ідентичності та свободи від обмежень, постульованих
гендерними стереотипами, сприятиме не лише успішній адаптації та
розвитку дівчат у суспільстві, а й забезпечить їм можливість повноцінно
виконувати свої професійні функції.

Проблеми становлення особистості педагогів, формування їх психологічної
компетентності і психологічної культури досліджені багатьма українськими
і російськими науковцями (І.Булах, Н.Коломинський, Н.Кузьміна,
Д.Ніколенко, В.Семиченко, Р.Скульський, В.Сластьонін, Н.Чепелєва,
О.Щербаков, Т.Яценко та інші). Також зроблено спроби вивчення фактора
статевої приналежності вчителів як такого, що визначає стратегію
професійної діяльності (В.Чернобровкін) та впливає на професійно значущі
якості педагогів (А.Орлов).

Гендерна ідентичність розглядається дослідниками як поєднання
біологічно заданої статі з впливом соціокультурних чинників (В.Каган,
Д.Гірі, Р.Юнгер та інші). Процес її формування отримав своєрідну
трактовку у взаємодоповнюючих теоріях соціального научіння,
ідентифікації, статевої типізації, самокатегоризації, гендерної схеми,
нової психології статі, соціальних ролей. Становлення жіночого
гендерного „Я” вітчизняними авторами визначається як соціальний та
психолого – педагогічний процес (В.Каган, Я.Коломинський, М.Мелтсас,
І.Кон та інші). Обґрунтовано історико-культурну детермінованість
конструювання гендерної ідентичності (Ю.Альошина, А.Волович, Г.Брандт,
О.Вороніна, Т.Говорун, О.Мітіна, С. де Бовуар, М.Мід, К.Хорні та інші);
розкрито механізми і фактори прийняття особистістю гендерної ролі
(В.Агеєв, Т.Говорун, В.Каган, О.Кікінежді, І.Кльоцина, І.Кон та інші);
здійснено дослідження вікових особливостей розвитку гендерної
ідентичності особистості на різних етапах онтогенезу (В.Васютинський,
В.Каган, М.Клє, І.Романов та інші); показано значущість спілкування з
однолітками своєї та протилежної статі у засвоєнні особистістю гендерної
ролі (В.Абраменкова, Т.Бєлавіна, І.Кон, І.Кузнецова, Т.Титаренко та
інші); виявлено та описано зв’язок гендерної ідентичності дівчат з
гендерними аспектами дівочої самореалізації, зокрема, з проектуванням
дівчиною свого „я” (Т.Бендас, Т.Вівчарик, І.Кльоцина, С. де Бовуар, Дж.
Віткін, Дж. Ландрам та інші).

Проте, на сьогодні процеси моделювання жіночої статі,
соціально-психологічні фактори і психолого-педагогічні умови формування
гендерної ідентичності дівчат залишаються ще недостатньо дослідженими.
Потребують подальшого вивчення особливості формування гендерної
ідентичності студенток – майбутніх педагогів в умовах жіночої групи, а
також дослідження потенціалу спеціально організованої міжособистісної
взаємодії дівчат щодо підвищення рівня сталості та адекватності жіночої
гендерної ідентичності студенток педколеджу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконувалась відповідно до пріоритетного напрямку розвитку науки в
Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса
Шевченка «Створення нових освітніх технологій на засадах сучасних
концепцій підготовки професійно-педагогічних кадрів» (протокол № 6
засідання вченої ради ЛДПУ імені Тараса Шевченка від 28.01.2000 р.), та
наукової теми кафедри психології ЛНПУ імені Тараса Шевченка „Розвиток
суб’єктності в онтогенезі: теоретичні та прикладні аспекти” (протокол №
2 засідання кафедри психології ЛДПУ імені Тараса Шевченка від 18.09.2001
р.)

Об’єктом дослідження є гендерна ідентичность дівчат – студенток
педколеджу.

Предмет дослідження складають соціально-психологічні умови формування
гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу.

Метою дослідження є теоретичне та експериментальне обґрунтування умов
формування гендерної ідентичності у студенток педколеджу.

В основу дослідження покладена гіпотеза: формування гендерної
ідентичності дівчат – студенток педколеджу ускладнюється багатьма
соціально-культурними чинниками, що може вплинути на зміну пріоритетів
фемінінних характеристик в структурі їхньої гендерної ідентичності, при
цьому остання може не бути провідною в структурі особистісної
ідентичності досліджуваних. Ми припустили також, що запровадження в
педагогічному коледжі спеціально організованої навчально-тренінгової і
корекційної роботи, активна взаємодія дівчат під час неї можуть сприяти
трансформації їх гендерної ідентичності, посилюючи позитивне ставлення і
прийняття студентками жіночої ролі, а також підвищувати рівень
усвідомленості власних гендерних характеристик.

У відповідності до поставленої мети та висунутої гіпотези було визначено
наступні дослідницькі завдання:

теоретично обґрунтувати соціально-психологічні умови та
історично-культурний контекст формування жіночої гендерної ідентичності;

дослідити структуру, рівень розвитку гендерної ідентичності дівчат,
значущість гендерних характеристик в структурі особистісної
ідентичності, гендерні уявлення студенток та особливості усвідомлення
ними шляхів, механізмів процесу формування їх гендерної ідентичності;

виявити і описати особливості формування гендерної ідентичності дівчат –
майбутніх вчителів в умовах жіночої студентської групи; визначити
критерії сформованості гендерної ідентичності у студенток педколеджу;

розробити та експериментально перевірити методичне забезпечення щодо
підвищення рівня сталості та адекватності жіночої гендерної ідентичності
студенток педагогічного навчального закладу.

Теоретико – методологічною основою дослідження є: теорія
культурно-історичного розвитку психіки; положення про детермінованість
інтраіндивідуальної структури особистості системою її соціальних
зв’язків (Б.Ананьєв, В.Бехтерєв, Л.Виготський, О.Лєонтьєв, О.Лурія,
В.Афанасьєв, Б.Ломов); положення про єдність природного і суспільного в
онтогенезі людини (Л.Виготський, П.Гальперін, Г.Костюк, О.Лурія,
Б.Ломов, Р.Заззо); принцип міжрівневого дослідження проблем людини та
взаємопереходи і взаємозв’язки біологічного, психологічного і
соціального рівнів (О.Лєонтьєв); положення про ступеневість психічного
розвитку (Б.Ананьєв, Л.Анциферова, Л.Божович, О.Запорожець,
А.Люблінська, Д.Ельконін); концепції статевого диморфізму (Б.Ананьєв) і
статевого дипсихізму (Н.Тих); положення про вивчення психології статі в
контексті соціокультурних впливів (Т.Говорун, І.Кон, В.Каган, С.Бовуар,
М.Мід, Д.Мердок, К.Форд, К.Хорні); положення теорії розвивальної
взаємодії та педагогічного спілкування (Г.Балл, А.Бойко, Л.Долинська,
В.Кан-Калик, О.Киричук, Г.Ковальов, О.Лєонтьєв); концепції виховання
творчої особистості (В.Моляко, О.Скрипченко); положення про реалізацію в
освіті особистісного принципу (С.Максименко); принцип
особистісно-діяльнісного підходу (Н.Коломинський).

Для реалізації поставлених завдань використовувався наступний комплекс
методів: загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз
ключових понять, систематизація матеріалу, узагальнення даних тощо), а
також включене вибіркове спостереження, формуючий експеримент,
психодіагностичні тести, опитування, проективні методи та методи
математичної статистики.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проведене на базі
Педагогічного училища Дніпропетровського національного університету. В
ньому взяли участь 192 студентки – майбутні вчителі початкових класів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що
вперше визначено психолого-педагогічні умови розвитку гендерної
ідентичності студенток педагогічного коледжу.

Розширені та доповнені уявлення про структуру гендерної ідентичності
дівчат-студенток педагогічного коледжу, її значущість у структурі
“Я-концепції”. Досліджено систему взаємозалежностей вираженості
гендерних утворень у структурі особистісної ідентичності студенток з
рисами особистості, зі змістовими компонентами соціальної ідентичності,
зі статусом дівчат у жіночій формальній групі. Доповнено перелік
чинників, які забезпечують оптимальний статус дівчини у гомогенній за
статевим складом формальній групі, факторами вираженості фемінінних
характеристик та підвладності особистості гендерним стереотипам.

Набуло подальшого розвитку теоретичне й експериментальне обґрунтування
умов формування жіночої гендерної ідентичності в юнацькому віці,
положення про особливості прийняття особистістю жіночої гендерної ролі в
період ранньої юності. Показано, що прийняття дівчиною жіночої ролі
ускладнюється не лише соціально-культурними чинниками, а й певною
обмеженістю спілкування під час навчання у педагогічному коледжі
переважною взаємодією з ровесницями своєї статі у жіночій групі , а
також — стереотипізованістю дівочих гендерних установок. Досліджено
особливості усвідомлення студентками шляхів, механізмів, засобів процесу
формування їхньої гендерної ідентичності.

Практичне значення дослідження: розроблена та апробована програма
формування гендерної ідентичності студенток, яка дозволяє викладачам,
кураторам академічних груп, вихователям, психологічній службі
педагогічних коледжів використовувати її в цілому для створення
сприятливих психолого-педагогічних умов формування жіночої гендерної
ідентичності студенток, коректування гендерних характеристик їх
самосвідомості, вивільнення її від статеворольових стереотипів,
утвердження установок, спрямованих на всебічну самореалізацію в
подальшому житті; також можна застосовувати окремі елементи програми
(пакети методик, методичні розробки занять) для організації роботи
гендерних спецкурсів, поглиблення змісту психолого-педагогічних
дисциплін шляхом включення занять з гендерної тематики, для здійснення
психокорекційної роботи в педагогічних коледжах.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується
комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та
завданням дослідження, методологічною і теоретичною обґрунтованістю
вихідних положень дослідження, кількісним та якісним аналізом
результатів, застосуванням статистичних критеріїв значущості
експериментальних даних.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати
дослідження були представлені на Міжнародній науково-практичній
конференції “Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі”
(Слов’янськ, СДПІ, 1999), ІV Міжнародній науково-практичній конференції
“Динаміка наукових досліджень – 2005” (Дніпропетровськ, “Наука і
освіта”, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції
“Особистість у розбудові відритого демократичного суспільства” (Київ –
Івано-Франківськ – Дрогобич, ДДПУ, 2005).

Розроблена за результатами дисертаційного дослідження програма
формування гендерної ідентичності студенток педколеджу була включена до
навчального плану підготовки молодших спеціалістів за спеціальністю
“Початкове навчання” Самбірського педагогічного коледжу імені
І.Филипчака (довідка про впровадження № 127 від 05 квітня 2005 року);
введена як спецкурс при підготовці молодших спеціалістів за
спеціальностями “Початкове навчання” та “Дошкільне виховання” у
Білгород-Дністровському училищі Південноукраїнського державного
педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (довідка про
впровадження №145 від 01 червня 2005 року); включена до змісту
навчальної дисципліни “Психологія” при підготовці молодших спеціалістів
за спеціальністю “Початкове навчання” у Запорізькому педагогічному
коледжі (довідка про впровадження №133 від 25 травня 2005 року).

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження подано у 10 публікаціях, з
них 6 – у фахових виданнях, включених до списку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, два розділи,
висновки, список використаної літератури (216 джерел) та 5 додатків на
30 сторінках. Зміст дисертації викладено на 193 сторінках комп’ютерного
набору, містить 12 таблиць, 2 рисунки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми формування гендерної
ідентичності студенток педколеджу, визначено об’єкт, предмет, мету,
гіпотезу і завдання дослідження, розкрито методологічні та теоретичні
засади дослідження, його наукову новизну, показано теоретичне значення
роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження,
схарактеризовано структуру роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми
формування гендерної ідентичності студенток педколеджу” на основі
аналізу українських та закордонних досліджень описано основні наукові
підходи до вивчення проблеми гендерної ідентифікації, визначено
історико-культурний і соціальний контекст формування жіночої гендерної
ідентичності, схарактеризовано вікову динаміку цього процесу та його
обумовленість в ранньому юнацькому віці взаємодією з однолітками.

Гендерна ідентичність як результат гендерної ідентифікації розглядається
в якості відповідного механізму гендерної соціалізації, а також як
варіант часткової особистісної ідентичності (Д.Гошовська) та базова
структура соціальної ідентичності (П.Румянцева, Н.Радіна), яка
характеризує індивіда як представника чоловічої або жіночої групи.

Дослідники вважають гендерну ідентичність однією з характеристик
структури гендера; аспектом самосвідомості, який описує переживання
індивідом себе як представника певної статі; характеристикою, що
набувається особистістю внаслідок інтеріоризації статевих рис;
внутрішньою динамічною структурою, яка інтегрує окремі сторони
особистості, пов’язані з усвідомленням себе жінкою або чоловіком
(В.Васютинський, Н.Гафізова, Т.Говорун, О.Кікінежді, І.Кльоцина,
І.Романов, В.Столін та інші). Автори також вказують на взаємозв’язок
гендерної ідентичності і гендерної ролі (В.Каган, Р.Столлєр інші).

Набуття гендерної ідентичності розглядається вітчизняними авторами як
процес соціально-психологічний (І.Кон), важливе значення для якого мають
суб’єктивні механізми психічної активності індивіда (Т.Говорун).

Соціально-культурна та історична обумовленість розвитку жіночої
гендерної ідентичності доводиться не тільки загальними аргументами, що
стосуються представників обох статевих груп, а й особливостями, які
характерні саме для становлення жіночої гендерної ідентичності:
визначальним впливом середовища, загостреним переживанням жінкою власної
відповідності нормативам суспільства, очікуванням соціуму (Д.Гошовська,
А.Гусєва, В.Каган та інші); суперечністю між соціальним стимулюванням
маскулінності у жінок як їх соціальної успішності (Ю.Альошина, Т.Бендас,
Т.Говорун, І.Грошов та інші) та формуванням патріархальних зразків
жіночої гендерної ідентичності, високою гнучкістю жінок щодо впливів
соціального середовища (А.Бодальов, В.Багрунов, М.Обозов); входженням до
великої соціальної жіночої статевовікової групи з відповідним
присвоєнням властивих їй цінностей, установок, норм, зразків поведінки;
менш чіткою визначеністю фемінніних ролей; високими вимогами до дівчат
щодо домашньої роботи, піклування; однаковістю статі з матір’ю, у якій
дівчинка шукає своє „друге Я” та з якою розділяє власну ідентичність
(І.Кон, Є.Суботський, К.Гілліган, Р.Бернс та інші).

В ранній юності гендерна ідентичність дівчат формується у взаємодії із
соціальними аспектами ідентичності, завдяки значущим взаєминам, під
впливом суспільно визнаної статеворольової моделі, при типових для
даного віку форма догматизму і консерватизму, та визначає образ дівчини
в усіх його аспектах (Р.Бернс, К.Блага, М.Шебек, Б.Беттелхейм,
Е.Еріксон, І.Кон, Г.Крайг, І.Кузнецова, Ф.Райс, В.Собкін та інші). При
цьому засвоєння жіночої ролі дівчиною може ускладнюватись
низькостатусністю великої жіночої групи в суспільстві, суперечністю між
традиційним статусом жіночої ідентичності і статусом ідентичності на
основі досягнень, „жіночим” і особистісним покликанням, неспівпаданням
типового для юнацького віку відокремлення із характерним для жінок
зв’язком ідентичності і близькості ( І.Кузнєцова, В.Пісоцький, П.Блос,
С. де Бовуар, К. Гілліган, Г.Крайг, К.Хорні та інші).

Жіноча формальна група, членами якої є студентки педколеджу, сприяє
фіксації їх гендерної позиції, контролює відповідність гендерної
поведінки груповим критеріям фемінніності, забезпечує дівчатам
можливість формувати своє гендерне „Я”, ідентифікуючи себе з
представниками жіночої статі (Т.Бєлавіна, Д.Гошовська, Т.Драгунова,
Ю.Орлов, Т.Титаренко та інші). Проте обмеження у спілкуванні студенток
статевогомогенним колом може гальмувати їх психосексуальний розвиток та
відповідно деформувати засвоєння ними жіночої гендерної ролі (І.Кон,
І.Кузнєцова, В.Сорочинська, Т. Юферєва та інші).

У другому розділі „Дослідження процесу формування гендерної ідентичності
студенток педагогічного коледжу” розкриваються особливості гендерної
ідентичності дівчат та можливості її формування в умовах
психокорекційної діяльності у даному навчальному закладі.

Комплексне дослідження здійснювалось за допомогою методів включеного
вибіркового спостереження, формуючого експерименту та ряду
психодіагностичних методик (запитальник статевих ролей BSRI; тест Лірі;
16-факторний опитувальник Р.Кеттела (форма С); тест “20-ти тверджень”
М.Куна та Т.Макпартленда; метод особистісних семантичних диференціалів
В.Петренко та О.Кустової; методика діагностики гендерних установок
І.Кльоциної; соціометрична методика; методика гендерної автобіографії та
інші). Крім того, було модифіковано варіант напівструктурованого
інтерв’ю для визначення рівня гендерної ідентичності дівчат, а також
стандартну соціометричну методику для встановлення статусу студенток у
жіночій формальній групі за критеріями „майбутня ідеальна мати, жінка,
господиня”. Складено запитальник для визначення ціннісних орієнтацій
студенток; виявлення типу, статусної структури і особистісних ресурсів
батьківської сім’ї; з’ясування усвідомлюваних досліджуваними
переважаючих перспектив самореалізації; встановлення рівня задоволеності
статевою приналежністю та ступеня прийняття гендерної ролі; діагностики
рівня професійної ідентичності студенток і готовності здійснювати
гендерний підхід в освіті.

Первинні емпіричні дані було оброблено із встановленням основних
кількісних показників, здійснено їх статистичний аналіз із визначенням
показників щільності кореляційного зв’язку та статистичних критеріїв, а
також проведено якісний аналіз. Усі показники перевірялись на предмет їх
статистичної значущості.

В процесі дослідження виявлено ряд особливостей гендерної ідентичності
студенток педагогічного коледжу, що стосуються її структури і рівнів; її
зв’язку з особистісними властивостями дівчат; значущості гендерних
характеристик і фемінінних ролей у змісті особистісної та соціальної
ідентичності досліджуваних; засвоєння студентками жіночих гендерних
характеристик та ролей; впливу жіночої формальної групи на формування
гендерної ідентичності студенток, а також специфіки усвідомлення
дівчатами механізмів і способів формування їх гендерної ідентичності.

З’ясовано, що в структурі гендерної ідентичності досліджуваних
переважаючими і найбільш стійкими є андрогінні характеристики; при цьому
третина респонденток прагнуть до підсилення у себе статевотипових рис і
зниження рівня нетипових для жіночої статі властивостей.

Виявлено, що вираженість маскулінних-фемінінних характеристик в
структурі гендерної ідентичності студенток пов’язана з особистісними
властивостями. Так, показники ступеня вираженості фемінінності в
структурі гендерної ідентичності дівчат мають прямі кореляційні зв’язки,
що є незначними, але статистично значущими, з рівнем особистісної
тривожності (r=0,23 при p<0,05), з прагненням до прийняття (r=0,25 при p<0,05), з показниками за шкалами підлеглості (r=0,39 при p<0,05), залежності (r=0,35 при p<0,05), альтруїстичності (r=0,25 при p<0,05), з особистісними рисами лагідності, м’якосердості (r=0,25 при p<0,05), мрійливості, примхливості (r=0,32 при p<0,05), із статусно-особистісними ресурсами сімей досліджуваних (походженням із сімей робітників і військовослужбовців, наявністю сестер); а також – зворотні кореляційні зв’язки із реальними психологічними тенденціями авторитарності (r=-0,41 при p<0,05), егоїстичності (r=-0,37 при p<0,05), агресивності (r=-0,33 при p<0,05) та з самооцінкою рівня агресивності (r=-0,38 при p<0,05), з бажаними показниками підозрілості (r=-0,26 при p<0,05), з домінантністю (r=-0,33 при p<0,05), зі схильністю до ризику (r=-0,44 при p<0,05), з фактором сили особистості (реальної (r=-0,55 при p<0,05) та ідеальної (r=-0,27 при p<0,05)), реального соціального статусу(r=-0,49 при p<0,05), сучасності (реальної (r=-0,54 при p<0,05) ідеальної (r=-0,31 при p<0,05)) та реальної маскулінності (r=-0,39 при p<0,05)). Виражена маскулінність в структурі гендерної ідентичності студенток прямо корелює з підозрілістю (r=0,30 при p<0,05), з реальною та ідеальною самостійністю (r=0,28 при p<0,05). Разом з тим, виявлено зворотній зв'язок з лагідністю (r=-0,21 при p<0,05), непринциповістю (r=-0,35 при p<0,05), самоконтролем (r=-0,40 при p<0,05). Показники мотивації досягнень, інтернального локусу контролю, ідеальної альтруїстичності та занепокоєності не визначаються гендерним типом особистості досліджуваних. В структурі особистісної та соціальної ідентичності досліджуваних гендерні характеристики та типові для них ролі не є провідними: фемінінні і маскулінні самовизначення знаходяться відповідно на другому і третьому рангових місцях. Фемінінні характеристики переважають над маскулінними, але не є визначальними у змісті ідентичності студенток (табл.1). Таблиця 1 Гендерні характеристики в структурі особистісної та соціальної ідентичності студенток Категорії Особистісна ідентичність Соціальна ідентичність Фемінін ні характеристики Маскулінні характеристики Нейтральні характеристики Сімейні ролі Професійні ролі Інші соціальні ролі Кількісні значення (у %) 36,2 7,7 56,1 30,3 24,7 45 Рангове місце ІІ ІІІ І ІІ ІІІ І Дослідження зв’язку гендерних самовизначень студенток педколеджу з рівнем статеворольової стереотипізації їх установок та з прийняттям ними жіночої ролі показало, що переважна їх більшість відрізняється середньою стереотипізованістю гендерних установок. Значущість фемінінних характеристик в структурі “Я-концепції” досліджуваних в цілому не визначається індивідуальними показниками їх залежності від гендерних стереотипів. В той же час, висока стереотипізованість гендерних установок певною мірою ускладнює засвоєння дівчатами жіночих гендерних характеристик та фемінінних ролей. Встановлено, що домінування в змісті соціальної ідентичності студенток певних ролей має значущі кореляційні зв’язки зі ступенем вираженості гендерних характеристик респондентом. Результати дослідження рівня гендерної ідентичності студенток засвідчують, що більшість з них перебувають у статусі мораторію. Задоволена власною статевою приналежність лише половина респонденток. Більшість досліджуваних емоційно-позитивно ставляться до виконання жіночої ролі, вважаючи провідними перевагами жінок у суспільстві материнство, соціальну компетентність, поважне ставлення до жінок тощо. Проте респонденток не задовольняє нижчий, порівняно з чоловічим, соціальний статус жінок, їх незахищеність, слабкість, висока відповідальність за здоров’я і виховання дітей, за сім’ю. Тобто, дівчата досить точно уявляють позицію жінки у статеворольовій структурі суспільства, але усвідомлення ряду переваг жіночої ролі робить її достатньо прийнятною. Переважаючим у студенток є традиційний статус ідентичності з відповідною ідентифікацією через виконання функцій дружини, матері, господині тощо. ? B ” b 1/4 ? o J ’ b ? Ae JF#¤.?2–7/ee//////aaaaaaaaa//*/// & F »”1/2a3/4?A°A\ApAuuuuuuuuuuuuuiaaOeE? `„Aea$ ???? Вивчення особливостей розвитку гендерної ідентичності студенток в умовах жіночої формальної групи, якою є академічна група педколеджу, показало, що вираженість в структурі “Я-концепції” досліджуваних фемінінних характеристик, залежність від гендерних стереотипів, наявність комплексу рис і вмінь, які відповідають вимогам ролі майбутньої матері, забезпечують їм високу статусну позицію в жіночій групі. Встановлено прямий кореляційний зв’язок між показниками статусу студенток та ступенем вираженості фемінінних характеристик в структурі їх ідентичності, а також комплексом характеристик реального та ідеального образу Я, що розглядаються як традиційно фемінінні риси, і залежністю від гендерних стереотипів. В той же час, статус дівчат у жіночій групі має зворотній кореляційний зв'язок з типово маскулінними характеристиками. Отже, маскулінні, домінантні, агресивні, ризиковані, самостійні студентки, які прагнуть досягти успіху, жіночою групою не приймаються. Статус дівчат за критеріями “Майбутня ідеальна мати (жінка, господиня)” залежить від вираженості в їх образі Я гендерних ознак: висока фемінінність сприяє позитивному положенню студенток за критерієм “Майбутня ідеальна мати”, в той час як виражена маскулінність перешкоджає цьому; перспективне досконале виконання подружніх обов’язків не пов’язується досліджуваними ні з вираженою жіночністю, ні з високою маскулінністю; висока фемінінність не гарантує студентці високого статусу за критерієм “Майбутня ідеальна господиня”. Тобто, якщо образ ідеальної матері пов’язується досліджуваними з високою фемінінністю і виключає наявність маскулінних рис, а ідеальна жінка, судячи з результатів, має бути скоріше андрогінною, то високофемінінна жінка, на думку досліджуваних не зможе ідеально господарювати, бо ця діяльність уявляється студентками такою, що вимагає також і маскулінних рис. Вивчення гендерних уявлень студенток педколеджу та особливостей усвідомлення ними механізмів і способів визначення їхніх гендерних характеристик показало, що вони в цілому усвідомлюють роль сім’ї як інституту гендерної соціалізації, диференціюють вплив батьків різної статі на становлення гендерної ідентичності, розуміють значення рольового моделювання, механізмів наслідування, навчання та соціального підкріплення у формуванні гендерного Я. Середовищні статевотипізуючі впливи, висока гендерна стереотипізованість уявлень батьків визначають виявлені переваги у виборі дівчатами статевовідповідних іграшок, казкових героїв та зміст вказівок і роз’яснень значимих дорослих щодо нормативів поведінки, зовнішнього вигляду, якостей “справжньої жінки”. Виявлено переважне визнання пріоритету матері у задоволені потреби дівчат в емоційній близькості у всіх вікових групах, а також тенденцію до її зростання у досліджуваних підліткового та юнацького віку. Матері відводиться провідна роль у формуванні гендерної ідентичності дівчат. У переважній більшості батьківських сімей досліджуваних має місце керівна роль матері, але у тому, що стосується власної майбутньої сім’ї, пріоритетний вибір робиться на користь егалітарних взаємовідносин між подружжям. Виявлено також залежність досліджуваних від гендерних стереотипів при недостатньому усвідомленні їхнього впливу на власну самосвідомість, можливості самореалізації, статус жінки в сучасному суспільстві і його гендерну ідеологію тощо. З метою дослідження потенційних можливостей психокорекційної роботи і занять з гендерної тематики щодо формування гендерної ідентичності дівчат–студенток педагогічного коледжу, було розроблено і апробовано програму, яка включала підготовчий етап (розробку науково-методичного забезпечення), діагностичний етап, етап формуючого експерименту, повторної діагностики та порівняльного аналізу результатів. Експериментальну групу склали 25 студенток педколеджу віком 16-18 років. До складу контрольної групи увійшло 23 студентки того ж віку. Обидві групи студенток – це майбутні вчителі початкових класів. Окрім названих вище методик, що використовувались при дослідженні особливостей гендерної ідентичності студенток педколеджу, додатково були застосовані: методика дослідження ступеня усвідомленості гендерних характеристик, методика асоціативного експерименту, проективні методики (динамічний малюнок жінки і чоловіка; малюнок „Я і моя мама” та інші). Дані дослідження були оброблені з використанням методу кореляційного аналізу, дисперсійного аналізу, статистичного критерію t Ст’юдента. У відповідності до результатів діагностики, формуючий експеримент було націлено на підвищення сталості та адекватності гендерної ідентичності студенток; зростання задоволеності від виконання жіночої гендерної ролі, її позитивного прийняття; формування здатності співвідносити усвідомлення переваг і широких соціальних можливостей жінок з власними можливостями і перспективами самореалізації; підвищення ступеня усвідомленості гендерних характеристик; зниження залежності від впливу гендерних стереотипів; сприяння подальшому формуванню професійної ідентичності та вдосконаленню готовності реалізувати в освіті гендерний підхід. Психокорекційна робота, групові заняття з гендерної тематики зі студентками експериментальної групи тривали двадцять тижнів. Діагностика, яка проводилась після завершення експерименту, засвідчила, зокрема, наявність значущих відмінностей, одержаних до і після впливу на досліджуваних експериментальної групи між середніми показниками цілої низки змінних: рівні гендерної ідентичності (рівень невизначеної гендерної ідентичності: p=0,017; статус мораторію: р=0,021; статус досягнутої гендерної ідентичності: р=0,000); задоволеність фемінінною роллю (р=0,024); перспективи жіночої самореалізації (вступ до шлюбу: р=0,001; досконала зовнішність: р=0,031; материнство: р=0,030; перспектива заробляти не більше, ніж чоловік: р=0,006); професійна компетентність як одна із орієнтацій ціннісних орієнтацій (р=0,026); ступінь взаємодії чоловіків і жінок на малюнках досліджуваних (р=0,018); стереотипність зображення представників різних статей (р=0,001); та інші. Крім того, навчально-тренінгова робота, організована зі студентками педагогічного коледжу, сприяла позитивним зрушенням у формуванні їхньої гендерної ідентичності, розширенню, поглибленню і коригуванню уявлень досліджуваних про гендерну структуру суспільства, соціальні можливості жінок, зміст гендерних ролей; забезпечила зростання усвідомленості власних гендерних характеристик та позитивне ставлення до жіночої гендерної ролі; призвела до поступового зниження залежності від впливу гендерних стереотипів та зменшення стереотипізованості жіночих і чоловічих образів у свідомості студенток; сприяла підвищенню готовності майбутніх педагогів до здійснення професійної діяльності у руслі гендерного підходу. Висновки Формування гендерної ідентичності дівчат, що забезпечує їхню повноцінну соціальну адаптацію, відбувається в умовах провідної ролі соціально-культурних чинників, при більш суттєвому, у порівнянні з хлопцями, впливі середовища, але при менш інтенсивній гендерній соціалізації. Складність і суперечливість становлення дівочої гендерної ідентичності обумовлюються: переважно маскулінною орієнтацією гендерної ідеології суспільства, його статеворольовою структурою з низькостатусним положенням великої соціальної групи “жінки”; ригідними гендерними автостереотипами, які жорстко регламентують жіночу гендерно-рольову поведінку з протиставленням її чоловічій на різних рівнях; визначають відповідний зміст виховання і навчання дівчат; спричиняють обмеження можливостей жіночої самореалізації; соціальним стимулюванням розвитку та вияву у дівчат маскулінних якостей та особливостей особистості; суперечливістю гендерної поведінки матері, її маскулінністю або соціально не схваленою фемінінністю; обмеженням спілкування дівчат в умовах переважно статевогомогенних формальних груп взаємодією з однолітками своєї статі. Розвиток жіночої гендерної ідентичності відбувається як стадіальний, безперервний процес, що забезпечує досягнення дівчиною на різних вікових етапах свого особистісного розвитку певного рівня сформованості гендерного Я при визначальному впливі значущих взаємин з дорослими (на фоні тісного зв’язку та ототожнення з себе матір’ю) та з однолітками своєї і протилежної статі. В юності формування гендерної ідентичності, як складової особистісної ідентичності, є головним завданням і умовою переходу дівчини до дорослості, та пов’язана із: досягненням дівчиною якісно нового рівня розвитку її гендерної самосвідомості, а також набуттям певного статусу гендерної ідентичності; потенційними проблемами та новими пізнавальними можливостями юнацтва з характерною для даного віку високою залежністю від гендерних стереотипів і традиційної гендерної моделі жіночності; більш сильним, у порівнянні з хлопцями, впливом ровесників, спрямованим на засвоєння нормативної гендерної поведінки; неоднозначністю взаємодії зі своїми ровесницями в умовах жіночої формальної групи, що може здійснювати як позитивний вплив на фіксацію дівчиною себе у жіночій гендерній ролі, так і ускладнювати процес формування гендерної ідентичності через відсутність або обмеженість міжстатевої взаємодії. В структурі гендерної ідентичності студенток педколеджу фемінінність не є домінуючою. Серед студенток – майбутніх педагогів кількісно переважають дівчата з вираженими та стійкими андрогінними характеристиками; дівчата з високим ступенем вираженості фемінінності та високомаскулінні студентки за своєю кількістю займають відповідно другу і третю позиції. При цьому провідним напрямком розвитку гендерних характеристик досліджуваних є прагнення до підсилення у себе статевотипових рис. Існують значущі кореляційні зв’язки між ступенем вираженості маскулінних – фемінінних характеристик в структурі гендерної ідентичності студенток та низкою їхніх особистісних рис, мотивацією афіляції, самооцінкою емоційних станів: висока фемінінність респонденток характеризується прямим кореляційним зв’язком з типово фемінінними ознаками і оберненим – з показниками стереотипної маскулінності. Крім того, високий рівень фемінінності дівчат виявився також пов’язаним з їхніми уявленнями про “ідеальну жінку”, що відповідає стереотипній жіночій моделі. 5. Процес розвитку гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу перебуває у стадії мораторію. Має місце середній рівень задоволеності власною статевою приналежністю при, в основному, позитивному емоційному сприйманні змісту жіночої ролі. Досліджувані досить точно уявляють статус жінки у гендерній структурі суспільства, але усвідомлення ряду переваг жіночої ролі робить її достатньо прийнятною. Студентками обрано універсальну модель розвитку жіночої ідентичності, тобто ідентифікацію через виконання подружніх, материнських та сімейних функцій. Гендерні характеристики не займають провідного положення в структурі особистісної ідентичності досліджуваних. При наданні студентками переваг статевовідповідним характеристикам і гендерним самовизначенням останні не є найважливішими у змісті їх ідентичності. У переважної більшості студенток педагогічного коледжу домінує середній ступінь стереотипізованості гендерних установок, при цьому значних відмінностей у значущості фемінінних характеристик в структурі “Я-концепції” респонденток з високою та низькою залежністю від гендерних стереотипів не виявлено, але має місце певне ускладнення у засвоєнні таких характеристик і прийнятті жіночої ролі у студенток з високою стереотипізованістю гендерних установок. Ступінь вираженості гендерних характеристик досліджуваних має значущі зворотні зв’язки з домінуванням у змісті їхньої соціальної ідентичності сімейних та професійних ролей: висока фемінінність негативно корелює з сімейними ролями, а виражена маскулінність – із професійними, що вказує на усвідомлення багатоплановості змісту сімейних ролей та на сприймання професійної педагогічної діяльності як типово фемінінної. Високий ступінь вираженості фемінінності в структурі гендерної ідентичності студенток педколеджу, наявність у них комплексу традиційно фемінінних особистісних рис, а також стереотипізованість їх гендерних установок, забезпечують їм високу статусну позицію в жіночій формальній групі. Натомість дівчата з вираженою маскулінністю такою групою не приймаються. Отже, жіноча формальна група стимулює засвоєння студентками жіночої гендерної ролі, фіксує гендерну позицію дівчат. Досліджувані усвідомлюють гендерно соціалізуючу роль сім’ї, статевотипізуючі диференційовані впливи батьків різної статі, значення рольового моделювання, наслідування, навчання та соціального підкріплення для процесу становлення власної гендерної ідентичності. Провідна роль у формуванні гендерної ідентичності дівчат відводиться матері. Її лідерська позиція є типовою для більшості батьківських сімей досліджуваних, але при цьому пріоритетний вибір ними подружніх стосунків у власній майбутній сім’ї належить егалітарним взаємовідносинам. Критеріями сформованості гендерної ідентичності у студенток педколеджу можуть вважатись: 1) ступінь вираженості та сталості фемінінних характеристик в структурі цього утворення; 2) рівень усвідомленості жіночих гендерних характеристик; 3) ступінь задоволеності дівчини жіночою гендерною роллю, її прийняття; 4) рівень гендерної ідентичності; 5) уявлення про зміст, переваги жіночої гендерної ролі та соціальні можливості жінок; 6) стереотипізованість гендерних установок студенток; 7) готовність до здійснення гендерного підходу в освіті. Позитивної динаміки розвитку гендерної ідентичності студенток було досягнуто в умовах спеціально організованої навчально-тренінгової роботи. В цілому, реалізація програми формування гендерної ідентичності студенток сприяла: коригуванню уявлень дівчат про зміст жіночої гендерної ролі; формуванню позитивного ставлення до неї і готовності до її усвідомленого прийняття; зростанню усвідомленості студентками власних гендерних характеристик. Вона також дала поштовх до поступового вивільнення досліджуваних від впливу гендерних стереотипів; спричинила певні позитивні зрушення у рівні професійної ідентичності студенток та у готовності до запровадження гендерного підходу в освіті. Результативність і соціальна значущість занять з гендерної тематики робить актуальним подальшу розробку і запровадження методик формування гендерної ідентичності дівчат, а також відповідних спецкурсів, тренінгів, психологічного консультування у педагогічних навчальних закладах України. Крім того, перспективи вивчення проблеми формування гендерної ідентичності студенток вбачаються у дослідженні впливу гендерного складу викладачів на процес становлення гендерного Я дівчат, у здійсненні порівняльного аналізу гендерної ідентифікації студенток, які є членами жіночих формальних груп, та студенток, що навчаються у переважно чоловічих академічних групах і проживають в місті або в селі. Безумовну наукову цінність матиме лонгітюдне дослідження процесу формування жіночої гендерної ідентичності. Подальше вивчення зазначених аспектів дозволить поглибити і збагатити уявлення про фактори, механізми, вікову динаміку становлення гендерної ідентичності жінок. Основний зміст дисертаційної роботи відображено у таких публікаціях автора: а) Статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України: Кубриченко Т.В. Вікова динаміка конструювання жіночої гендерної ідентичності // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №12. Психологія: Зб. наукових праць.- К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005.- № 3 (27).- С.54-60. Кубриченко Т.В. Розвиток гендерної ідентичності дівчат в ранній юності // Зб. наукових праць Ін-ту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка.- Т.VII, вип.4.- К., 2005.- С. 159-168. Кубриченко Т.В. Соціально-культурний контекст становлення жіночої гендерної ідентичності // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наук. праць.–К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005.- № 7 (31).- С. 40-48. Кубриченко Т.В. Соціально-психологічні аспекти розвитку гендерної ідентичності дівчат в умовах жіночих формальних груп // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка, т.V, ч.5.- К.: Гнозіс, 2003.- С. 161-165. Кубриченко Т.В. Формування гендерної ідентичності студенток педколеджу // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Педагогіка і психологія”.- Вип. 10.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.- № 7.- С. 15-22. б) Публікації у інших виданнях: Кубриченко Т.В. Дослідження варіантів вибору студентками педагогічного училища статусів ідентичності // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Педагогіка і психологія”.- Вип.9.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.- С. 125-132. Кубриченко Т.В. Вплив гендерних стереотипів на фемінінно маркіровані самовизначення дівчат // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наукових праць / Ред. і кол. Гузій Н.В. (відп. ред.) та ін.- Вип. 10.- К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003.- С. 282-287. Кубриченко Т.В. Потенціал позааудиторної роботи у формуванні гендерної ідентичності студенток педколеджу // Освіта Донбасу.- Луганськ: ЛНПУ імені Т.Шевченка, 2004.- № 5-6 ( 106-107).- С. 95-100. в) Матеріали, представлені на науково-практичних конференціях: Кубриченко Т.В. Жіноча гендерна ідентичність: сучасні підходи до вивчення проблеми // Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні: Збірник матеріалів Другої міжнародної науково-практичної конференції. – Дрогобич: Коло, 2005.- С. 55-57. Кубриченко Т.В. Становлення фемінінних характеристик гендерної ідентичності дівчат у процесі взаємодії з батьками // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень – 2005”. Том 46. Психологія та соціологія.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.- С. 27-29. Анотація Кубриченко Т.В. Формування гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу.- Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна і вікова психологія.- Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2007. В дисертації представлено теоретичне та експериментальне обґрунтування соціально-психологічних умов формування жіночої гендерної ідентичності в юнацькому віці. Проаналізовано основні підходи до вивчення проблеми гендерної ідентифікації. Розкрито зміст понять „гендерна ідентичність”, “гендерна ідентифікація”, „гендерна соціалізація”, „гендерна роль”, „статева самосвідомість” у історико-культурному, соціальному та психологічному контекстах. Визначено рівні, стадії, віхи, фази, аспекти, типи, явища гендерної ідентифікації, вікову динаміку її становлення у дівчат. Показано специфіку конструювання жіночого гендерного Я. Досліджено структуру гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу, визначено її значущість у структурі „Я-концепції” дівчат, виявлено систему взаємозалежностей вираженості гендерних характеристик з рисами особистості, змістовими компонентами соціальної ідентичності, зі статусом у жіночій формальній групі. Встановлено показники стійкості та провідні напрямки розвитку гендерних характеристик в структурі особистості дівчат юнацького віку. Доповнено перелік факторів, які забезпечують сприятливі умови перебування дівчини у гомогенній за статевим складом (жіночій) формальній групі, факторами вираженості фемінінних характеристик студентки та їх залежності від впливу гендерних стереотипів. Ключові слова: гендерна ідентичність, гендерна ідентифікація, гендерна соціалізація, гендерна самосвідомість, гендерна роль. Аннотация Кубриченко Т.В. Формирование гендерной идентичности студенток педагогического колледжа.- Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология.- Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, - Ивано–Франковск, 2007. В диссертации представлено теоретическое и экспериментальное обоснование социально-психологических условий формирования женской гендерной идентичности в юношеском возрасте. Проанализированы основные подходы к изучению проблемы гендерной идентификации. Раскрыто содержание, структура и взаимосвязи понятий “гендерная идентичность”, “гендерная идентификация”, “гендерная социализация”, “гендерная роль”, “половое самосознание” и другие. Представлен историко-культурный и социальный контекст становления женской гендерной идентичности. Показано влияние гендерной ориентации общества, его этнокультурных традиций, гендерных автостереотипов, особенностей половой стратификации на гендерное поведение женщин, процесс их гендерной идентификации. Названы уровни, стадии, вехи, фазы, аспекты, типы, явления гендерной идентификации, возрастная динамика ее становления у девушек. Раскрыты особенности формирования гендерной идентичности в юности. Представлены факторы, отягощающие усвоение девушками женской роли. Показано влияние взаимодействия девушек с ровесницами своего пола как определяющего фактора формирования гендерной идентичности в период ранней юности. Исследована структура гендерной идентичности студенток педагогического колледжа, её значимость в структуре “Я-концепции” девушек, выявлена система взаимозависимостей между выраженностью гендерных характеристик и чертами личности, содержательными компонентами социальной идентичности и статусом студентки в женской формальной группе. Определены показатели устойчивости, а также ведущие направления развития гендерных характеристик в структуре личности девушек раннего юношеского возраста. Изучена степень стереотипизированности гендерных установок студенток, её взаимозависимость со значимостью фемининных характеристик в структуре “Я - концепции” испытуемых и с принятием ними женской роли. Исследованы статусы гендерной идентичности студенток. Определены уровни удовлетворенности девушек собственной половой принадлежностью, их отношение к выполнению женской гендерной роли и представления о её содержании. Исследованы гендерные представления студенток педколледжа и особенности осознания ними механизмов и способов собственной гендерной идентификации. Предложены критерии сформированности гендерной идентичности у студенток педагогического колледжа. Изучены особенности развития гендерной идентичности студенток в условиях женской формальной группы. Дополнен перечень факторов, определяющих благоприятное положение девушки в гомогенной по половому составу (женской) формальной группе, факторами выраженности фемининных характеристик студентки и её зависимости от гендерных стереотипов. Показано, что гендерная идентификация девушек отягощается как социально-культурными факторами, так и определенной ограниченностью общения студенток во время обучения в педагогическом колледже преимущественным взаимодействием с ровесницами своего пола в женской группе, а также стереотипностью девичьих гендерных установок, однако, идентификация может быть откорректирована в условиях специально организованной учебно-тренинговой работы. Разработана и апробирована программа формирования гендерной идентичности студенток педагогического колледжа, которая может использоваться для осуществления психокоррекционной работы, проведения гендерных спецкурсов, расширения содержания психолого-педагогических дисциплин в педагогических колледжах. Перспективными направлениями дальнейшей исследовательской работы является изучение влияния гендерного состава преподавателей учебного заведения на процесс становления гендерной идентичности студенток; осуществление сравнительного анализа гендерной идентификации девушек – членов женских формальных групп и студенток, обучающихся в преимущественно мужских академических группах, проживающих в городе и деревне; проведение лонгитюдного исследования процесса формирования женской гендерной идентичности. Ключевые слова: гендерная идентичность, гендерная идентификация, гендерная социализация, гендерное самосознание, гендерная роль. Annotation Kubrichenko T. V. The formation of gender identity of girl-students of the Pedagogical college. – Manuscript. The thesis for obtaining of the scientific degree of the candidate of psychological sciences on speciality 19.00.07 – pedagogical and age psychology. – Pre-Carpathian National University named after V. Stephanik, Ivano-Frankivsk,- 2007. In the thesis the theoretical and experimental ground of social and psychological conditions of formation of women’s gender identity in youth was presented. The main approaches to learning of gender identification’s problems were analyzed. The contend of notions “gender identity”, “gender socialization”, “gender role”, “sexual self-consciousness” in historical and cultural, social and psychological contexts was opened. Levels, stages, landmarks, aspects, types, phenomena of gender identification, age dynamics of its coming-to-be of girls were defined. The specific character of formation of women’s gender “I” was shown. Gender identity’s structure of girl –students of the Pedagogical college, its significance in the structure “I – conception” of girls was researched, the system of interdependences of expressing of gender characteristics with personality’s traits, social identity’s components of meaning, with the status of women’s formal group was revealed. Meaning, stability, main directions of development of gender characteristics in personality’s structure of young girls was learnt. The list of factors was added, which caused favorable position of a girl in homogender (women’s) formal group by sexual structure, factors of expressing of a girl-student’s feminine characteristics and her dependence on gender stereotypes. Key words: “gender identity”, “gender identification”, “gender socialization”, “gender self-consciousness”, “gender role”. PAGE 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *