Флора Луганської області (сучасний стан, структурно-порівняльний аналіз та охорона) (автореферат)

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

НІКІТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД — НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

КОНОПЛЯ

Ольга Миколаївна

УДК 581.9:477.62

Флора Луганської області (сучасний стан, структурно-порівняльний

аналіз та охорона)

03.00.05 – ботаніка

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Ялта-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі біології Луганського національного
педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і
науки України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, старший науковий
співробітник

Остапко Володимир Михайлович,

Донецький ботанічний сад НАН України,

заступник директора з наукової роботи,

завідувач відділу флори

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Бойко Михайло Федосійович,

Херсонський державний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри ботаніки;

кандидат біологічних наук, доцент

Котов Сергій Федорович,

Таврійський Національний університет

Міністерства освіти і науки України ,

завідувач кафедри ботаніки,

декан біологічного факультету.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса
Шевченка,

Кабінету Міністрів України, кафедра ботаніки.

Захист відбудеться “ 12 ” березня 2004 р. о 1300 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 53.369.01 Нікітського
ботанічного саду – Національного наукового центру УААН за адресою:
98648, Україна, Автономна республіка Крим, м. Ялта, Нікітський
ботанічний сад – Національний науковий центр.

Факс: (0654)33-53-86

E-mail:nbs1812(ukr.net

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці НБС-ННЦ УААН за
адресою: 98648, Україна, Автономна республіка Крим, м. Ялта, Нікітський
ботанічний сад – Національний науковий центр.

Автореферат розісланий “ 12 ” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, к.б.н.
Садогурський С.Ю.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Подальше удосконалення шляхів раціонального
використання, відновлення й збереження наявних рослинних ресурсів
потребує детального й всебічного вивчення та аналізу природних флор
конкретних регіонів, особливо промислово розвинених. Фундаментальну
основу таких досліджень складають узагальнені регіональні
еколого-флористичні зведення, які створюють вихідний фонд наукової
інформації та навчально-виховної роботи й відкривають перспективи для
інших напрямків досліджень. Труднощі складання такого флористичного
зведення по Луганській області визначаються надзвичайно різноманітними
природними умовами, географічним розташуванням території та не аби якою
силою антропогенного тиску на природне середовище. Тому до недавнього
часу про неї були лише фрагментарні й розрізнені флористичні,
геоботанічні та фітосистематичні дані, які не давали досить повної уяви
про видовий склад і шляхи розвитку флори та її комплексів. До того ж
останні роки ознаменувалися переглядом й поглибленням попередніх систем
класифікації рослин, що утруднювало використання й аналіз навіть
фрагментарних даних. Тому комплексний аналіз та інвентаризація
рослинного покриву території цієї області, а також розробка наукових
основ раціонального використання, відновлення й збереження флори є
актуальною проблемою сьогодення. Її вирішення забезпечить відтворення
рослинних багатств і поліпшить стан навколишнього середовища.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано відповідно до плану аспірантської підготовки та
тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри біології Луганського
національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (ЛНПУ)
“Біологічні основи раціонального використання й збереження флори і фауни
Сходу України” (№ д. р. 0103U003611, розділи 1.1. – провести
інвентаризацію флори Луганської області й скласти анотований список
судинних рослин; 1.6. – визначити стан популяцій і запропонувати шляхи
відновлення й збереження рідкісних, зникаючих, реліктових і ендемічних
рослин).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було визначення сучасного
стану, закономірностей формування, тенденцій майбутнього розвитку та
шляхів відновлення й збереження флори судинних рослин Луганської
області. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі
завдання: провести інвентаризацію сучасного видового складу флори
досліджуваної території та скласти анотований список рослин; дати
систематичний та типологічний аналіз флори; проаналізувати
біоморфологічну, екологічну, географічну, еколого-фітоценотичну
структуру флори; виявити закономірності й основні етапи генезису флори
та фактори, які впливають на її формування й розвиток; здійснити оцінку
екотопологічної диференціації флори; зробити ймовірний прогноз розвитку
флори, ураховуючи дію природних та антропогенних чинників; визначити
закономірності поширення, сучасний стан і тенденції змін популяцій
раритетних видів та шляхи їх відновлення й охорони.

Об’єкт дослідження – флора Луганської області.

Предмет дослідження – місцезростання видів, структура флори Луганської
області.

Методи дослідження – флористичні, порівняльні
еколого-географо-анатомо-морфологічні, таксономічні, ареалогічні,
созологічні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено комплексну
інвентаризацію флори (включаючи природні й культигенні рослини) всієї
території Луганської області, визначено її видовий склад (1804 види),
складено анотований список рослин, подано всебічний і глибокий аналіз
флори та її структури; вперше узагальнено дані про тафофлори області;
обґрунтовано неперервність розвитку флори тривалого періоду і виявлено
закономірності генезису флори області від факторів, які визначають її
формування й розвиток; подано найбільш повну характеристику рідкісних і
зникаючих видів рослин, стану їх популяцій, проаналізовано раритетний
флорофонд, запропоновано шляхи відновлення й охорони цих рослин; подано
повну господарську характеристику флорофонду та визначено шляхи його
використання, складено ймовірний прогноз подальшого розвитку флори й
окремих видів під впливом природних та антропогенних факторів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень
використовувалися при підготовці ботанічних й екологічних праць,
моніторингу й експертизі загального стану довкілля, розробці й
обґрунтуванні концепції екологічної мережі Луганської області,
підготовці рішень обласної та районних рад і адміністрацій з питань
використання відновлення й охорони рослинних ресурсів, викладанні
лабораторно-лекційних курсів і польових практик з ботанічних дисциплін у
середніх та вищих навчальних закладах області, про що свідчать акти
впроваджень.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто запропоновано ідею,
виконано польові обстеження, обліки, визначення, зібрано гербарій,
складено анотований список рослин, проведено обробку й аналізи польового
матеріалу та літературних джерел, написано дисертацію, автореферат,
самостійно або в співавторстві – монографії, статті, доповіді на
конференціях тощо.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційних досліджень
доповідалися і були схвалені на засіданнях кафедри біології та наукових
конференціях ЛНПУ (2000-2003 рр.), наукових конференціях Луганського
національного аграрного університету (ЛНАУ) (2000-2003 рр.). За
матеріалами дисертаційних досліджень зроблено доповіді на таких
Міжнародних конференціях: “Фальцфейнівські читання” (Херсон, 2001);
IV-V Міжнародних симпозіумах “Нові й нетрадиційні рослини та їх
використання” (Москва, 2001, 2003); “Природні екосистеми Карпат в умовах
антропогенного впливу” (Ужгород, 2001); “Екологічні аспекти
інтенсифікації сільського

господарства” (Пенза, 2002); “Теоретичні та прикладні аспекти зеленого
будівництва” (Умань, 2002), XI з’їзді Українського ботанічного
товариства (Харків, 2001), Всеукраїнських наукових конференціях
“Актуальні проблеми природничих наук” (Черкаси, 2000);
“Еколого-біологічні дослідження на природних та антропогенно-змінених
територіях” (Кривий Ріг, 2002); “Здоров’я людини і довкілля” (Тернопіль,
2003).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 2 монографіях (1 з них
одноосібна), 11 статтях у збірниках наукових праць та журналах,
внесених до переліку видань, затверджених ВАК України, 9 матеріалах і
тезах наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів,
висновків, списку використаних джерел (324 найменування) та додатків.
Роботу викладено на 304 сторінках, з них 134 сторінки основного тексту,
містить 4 рисунки, 23 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ПРИРОДНІ УМОВИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сучасний стан і розвиток флори Луганської області зараз і в минулому
тісно пов’язаний з умовами середовища та геологічною історією території,
яка розташована в крайній східній частині України. Її площа 26,7 тис.
км2. Утворилася вона внаслідок тривалих і складних геологічних процесів,
пов’язаних з відкладенням багатокілометрових товщ усіх систем – від
докембрійських до антропогенних. Рельєф її хвилястий з висотою від 30 до
370 м над рівнем моря. Найнижчою частиною території є долина р.
Сіверський Донець, яка перетинає область з північного заходу на
південний схід. На північ від Сіверського Донця висота території досягає
120-150 м, на водорозділах – до 200-210 м. На південь знаходиться
Донецький кряж висотою 250-300 м. А подекуди від 350 до 370 м. На
крайньому півдні області висота території знову знижується до 50-80 м.
Своєрідність антропогенного рельєфу Луганської області виявляється в
численних курганах, вугільних, золо- і шлаковідвалах, відкритих
кар’єрах, іригаційних та будівельних спорудах, насипах авто- і
залізничних доріг тощо. Гідрографічна сітка включає понад 300 річок і
озер. Ґрунтовий покрив надзвичайно строкатий (близько 170 видів ґрунтів)
з переважанням чорноземів звичайних лесоподібних, у різній мірі змитих.
Клімат континентальний з нерівномірним розподілом опадів за роками й
протягом вегетаційного періоду, жарким посушливим літом з чітко
виявленими посухами та суховіями, холодною зимою з нестійким сніговим
покривом та ожеледями. Середня річна температура повітря на території
області сягає 7-8( С. Максимальна середньомісячна температура (21-23(С)
спостерігається в липні, а мінімальна (-6,6-8,5(С) – у січні. Загальна
тривалість безморозного періоду – 150-170 діб, а сума активних
температур перевищує 3000( С. Середня багаторічна сума опадів складає
400-510 мм зі значними коливаннями за роками і по території області (від
107 до 1000 мм) У холодну пору року опадів випадає в два рази менше,
ніж у теплу.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ Й СТАНОВЛЕННЯ ФЛОРИ

ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сучасна флора Луганської області утворилася в наслідок тривалої
історичної взаємодії біотичних і абіотичних факторів природного
середовища. Формування її тісно пов’язане з геологічною будовою
території й загальним розвитком фізико-географічного середовища.

Минулий геологічний розвиток та численні палеоботанічні знахідки на
території Луганщини дають змогу цілковито вважати її центральною ареною
майже 500 млн. періоду безперервної еволюції рослин від найстаріших до
сучасних, а також одним із центрів виникнення й поширення сучасних видів
рослин у Крим, Кавказ, Західну Європу й Малу Азію.

Початок заселення суші сучасної території Луганської області судинними
рослинами відноситься до кінця силурійського періоду. Загальна кількість
родів (видів) у кінці цього періоду (як відомо з різних літературних
джерел) складала від 3 до 7.

Протягом нижньодевонського періоду різноманітні наземні умови сприяли
інтенсивному розвитку рослинності. У тафофлорі Донбасу на той час
нараховувалося від 15 до 30 родів (видів) рослин, які відносилися до
Проптерофітів та перших Плауноподібних (Drepanophycus,
Protolepidodendron, Barragwanathia), у тому числі Лігульних (Lecleregia)
та Баринофітових (Barinophyton, Protobarinophyton).

З кінця палеозойської ери територія сучасної Луганської області входила
до тропічного поясу, в якому були поширені різноманітні Плауноподібні,
Членистостовбурові, Папороті, Птеридосперми, Кордаїти тощо. Флора
кам’яновугільного періоду Луганської області багато разів змінювалася,
а склад рослинних угруповань визначався не тільки проміжком того чи
іншого часу, але й екологічними умовами зростання рослин. Рослинний
покрив території включав такі типи рослинних угруповань: ксерофільні,
гігрофільні, мезофільні, мезофільно-гігрофільні та формації Каламітів і
Кордаїтів різних екотопів. Зважаючи на те, що в історії області
карбонова флора відіграла виняткову роль як вугленосна, нами уперше
було складено флористичний список карбонового періоду, який включав 97
видів судинних рослин, що відносилися до 2 відділів, 6 класів, 11
порядків, 12 родин, 39 родів. Це на 6 видів більше, ніж наводилося
раніше для всього Донецького басейну та його західного подовження.
Загальне флористичне багатство флори Луганської області складало 48%
від світового (200 видів).

У пермський період рослинні угруповання зберігали залишки видового
багатства пізнього карбону з переважанням у зволожених екотопах
деревовидних папоротей, Каламітів та деяких інших рослин.

Тріасових відкладень на території області майже не знайдено. Ймовірно,
що флора Луганської області була ідентичною або схожою з флорами Європи
й Азії. Загальна кількість видів (родів) у флорі цього періоду досягала
120, включаючи суміжні території.

Юрська флора Луганської області була дещо багатшою за тріасову й
нараховувала близько 150 видів з 63 родів, що складало 30% видового
складу (500 видів) та 31,5% родового різноманіття (200 родів) світової
екваторіальної флори юрського періоду.

У крейдяний період Донецький кряж характеризувався як перехідний від
голонасінної флори до покритонасінної, але основними компонентами флори
крейдяного періоду все ж залишалися папороті, хвощі та хвойні, і лише в
пізній період — покритонасінні.

Перетворення субтропічної флори території сучасної області в
теплопомірну та помірну слід, очевидно, віднести на кінець палеогенового
та неогеновий періоди. З елементів більш давніх флор, які збереглися,
слід зазначити лише деякі види плаунових, хвощів та папоротей. Протягом
палеогенового й неогенового періодів для флори Донбасу й, зокрема,
Луганської області в різних літературних джерелах наводилося 105 родів,
2 з них невизначеного родинного складу (Normapolles,
Tricolpopoliananthus), які віднесено до 57 родин, 6 класів, 5 порядків.

Таким чином вже в палеогеновий і в основному в неогеновий періоди на
сучасній території Луганської області сформувалися рослинні комплекси,
окремі види яких збереглися до тепер.

Протягом антропогенного періоду флора зазнавала суттєвого впливу
періодичних похолодань та поступової арідизації умов зростання, проте
значних змін видового складу флори не сталося. На цей час серед
великого комплексу реліктових і ендемічних видів флори Луганської
області зустрічаються представники як третичного, так і більш пізніх
періодів.

Протягом останніх тисячоліть у флорі області помітно зростали комплекси
синантропних видів, зокрема сегетально-рудеральний та адвентивний.
Суттєвої ваги набували види інтродуковані. За останні роки сформувалася
невідома раніше флора техногеннопорушених екотопів, які є нині основними
на території області.

Отже, протягом історичного періоду розвитку флора Луганської області
зазнавала багаторазових (змін від екваторіально-тропічної до помірної
сучасної). За своєю природою вона є аутохтонно-аллохтонною,
гетерохронною й гетерогенною.

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС БОТАНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

За узагальненими літературними даними та залученням фактичного матеріалу
сучасних дослідників нами виділено чотири історичні періоди вивчення
флори Луганської області, які визначаються рівнем подібності наукових і
практичних аспектів та підходів до її вивчення, а також сукупним
результатом використання.

Найперші ботанічні уявлення про флору сучасної території Луганської
області відносяться до 5-1 ст. до н.е. і носять випадковий
безсистемний, а часто й заперечливий характер. Загальний список рослин,
знайдених нами в рукописах до 13ст. нараховує близько 30 найменувань, а
з 13 по 17 ст. – близько 100 найменувань. Протягом 18-початку 19 ст.
було складено перші загальні флористичні списки територій, включаючи й
сучасну територію області.

Другий період вивчення флори (середина 19-початок 20ст.)
характеризувався початком широких досліджень, обґрунтованих даними
детальних і глибоких обслідувань, теоретичних узагальнень і аналізів
складених списків рослин та гербарних зібрань, які налічували від
576-754 до 936-1014 видів.

Третій період (з 20-х по 70-ті роки 20ст.) характеризується
впровадженням новітніх методик ботанічних досліджень і використанням
нових приладів й обладнання та переходом від фрагментарних безсистемних
до координованих планових досліджень. Уперше було виділено поняття
“флора Луганщини”, узагальнено списки окремих, територій області зокрема
заповідних. Для всієї області протягом багатьох років наводилося 1500
видів рослин, які відносилися до 104 родин та 400 родів, проте
флористичного списку складено не було.

Протягом четвертого періоду (з 80-х років і до кінця 20 ст.) увага
дослідників до вивчення флори області послабилася, єдиної комплексної
роботи та флористичного списку рослин з аналізом динамічних процесів
змін флори, тенденцій подальшого її розвитку, раціонального використання
й охорони не було. У зв’язку з цим і виникла необхідність рішення цих
проблем у даній роботі.

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИКА

ВИВЧЕННЯ ФЛОРИ

Дослідження проводилися протягом 2000-2003 рр. у межах Луганської
адміністративної області шляхом короткочасних експедиційних або
маршрутних виїздів з виділом окремих флор-ізолят (Бурда,
1991).Флористичні обслідування виконувалися за загальноприйнятими
методиками зі складанням польових щоденників, збиранням гербарію та
подальшою камеральною обробкою матеріалів. Було зібрано близько 10 тис.
аркушів гербарію, який зберігається в ЛДПУ, Донецькому ботанічному саду
НАН України, Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України,
Дніпропетровському національному університеті. При визначенні видового
різноманіття флори використовували класичний порівняльний
еколого-географо-морфологічний метод, в окремих випадках – метод
таксономічної трансекти.

Приуроченість до типу ценозів види розподіляли за класифікацією
А.Л.Бельгарда (1950); життєві форми рослин — за шкалою К.Раункієра
(1934); господарську характеристику й оцінку видів – на підставі обробки
спеціальних праць та персональних досліджень; ареалогічний тип видів
рослин класифіковано за схемою Є.М. Лавренка з доповненням О.М.Дубовик
(1964,1970); созологічний статус та поширення рідкісних і зникаючих
видів визначено за категоріями, прийнятими для Червоної книги України та
за В.І.Чопиком (1978).

Українські бінарні найменування видових таксонів наводяться за
“Визначником вищих рослин України” (1999) і чотиримовним словником назв
рослин (2001), а латинські – звірено за довідником “Судинні рослини
України” (Mosyakin & Fedoronchuk,1999). Ідентифікацію видів проведено за
загальноприйнятими і новими вітчизняними й зарубіжними флорами та
довідниками й типовими зразками гербаріїв України.

Загальна характеристика сучасної флори

Луганської області

Кількісна характеристика та систематична структура Флора Луганської
області налічувала 1804 види, які віднесено до 632 родів, 141 родини,
66 порядків, 7 класів, 5 відділів, що становило відповідно 36,1% видів,
63,4% родів та 74,6% родин флори України. Виключна більшість видів –
1767 (98%) відносилася до відділу Magnoliophita, з яких 1439 видів
(79,8%) були представниками Magnoliopsida, а 328 видів (18,2%) від
загальної кількості – Liliopsida. Судинні спорові рослини були
представлені 25 видами, що становило 1,3% від загальної кількості видів
флори області. Вони віднесені до 3 відділів, один із яких
(Licopodiophyta) включав 1 родину, 2 роди і 2 види. Відділ Equisetophyta
нараховував 8 видів, які відносилися до 1 роду й 1 родини. Відділ
Polipodiophyta – 15 видів з 10 родів і 9 родин. Представники відділу
Pinophyta були представлені у флорі області 12 видами (0,7% від
загальної кількості видів), які віднесено до 3 родин і 7 родів. Середня
кількість видів у родині складала 12,8, а родів – 4,5. Середня ж
кількість видів у одному роді – 2,85. Основні риси та закономірності
диференціації сучасної флори Луганської області відбивалися в 15
провідних родинах (табл. 1.). У родовому спектрі найбільшою видовою
насиченістю (понад 30 видів) відрізнялися Carex та Veronica, дещо меншою
(20-29) – роди Chenopodium, Artemisia, Centaurea, Galium, Potentilla,
Astragalus, Rosa. Від 11 до 19 видів у своєму складі налічувало 15
родів, 10 видів – 8 родів. По 8-9 видів відмічалося в 12 родах, по 5-7
видів – у 48, по 2-4 види – у 203 родах.

Таблиця 1.

Флористичний спектр основних родин

Родина Абсолютна кількість видів % Абсолютна кількість родів %

Asteraceae 229 12,7 68 10,8

Poaceae 150 8,3 54 8,5

Fabaceae 116 6,4 30 4,7

Rosaceae 110 6,1 24 3,8

Brassicaceae 104 5,8 40 6,3

Lamiaceae 80 4,4 26 4,1

Caryophyllaceae 74 4,1 25 4,0

Scrophulariaceae 70 3,9 12 1,9

Apiaceae 68 3,8 45 7,1

Chenopodiaceae 52 2,9 14 2,2

Ranunculaceae 51 2,8 16 2,5

Cyperaceae 47 2,6 8 1,3

Boraginaceae 43 2,4 20 3,2

Polygonaceae 34 1,9 8 1,3

Rubiaceae 27 1,5 2 0,3

ВСЬОГО 1255 69,6 392 62,0

Біоморфологічна структура За загальним габітусом у флорі Луганської
області переважали трав’янисті рослини. Загальна кількість їх складала
1601 видів (88,7%) від загального числа, тоді як у флорі України ця
група рослин складала 92,2%. Кількість дерев, чагарників і чагарничків,
а також напівкущів і напівкущиків не перевищувала відповідно 82, 98 та
23 види, що в цілому досягало 11,3% від загальної кількості, тоді як у
флорі України – 7,8%.

У флорі Луганської області питома вага дерев складала 4,6%, а у флорі
України – 1,6%, чагарників, чагарничків – відповідно 7,2% та 6,15%.

За тривалістю життєвих циклів рослин у флорі Луганської області
переважали полікарпіки – 1085 видів (60,1%). Монокарпічних форм було
516 видів (28,6%), з яких 402 види (22,3%) складали однорічні рослини.
Дворічників серед монокарпічних форм було 114 видів (6,3%).

За сезонністю вегетації переважали літньозелені рослини 837 видів
(46,4%) від їх загальної кількості. Літньо-зимово-зелені рослини
складали 33,0% (596 видів) зі значним переважанням трав’янистих типів,
тоді як частка вічнозелених рослин не перевищувала 0,7% (13 видів) з
преважанням деревних голонасінних видів (11). Однорічних рослин
осінньо-зимово-весняної вегетації короткого життєвого циклу (ефемери) у
флорі налічувалося 269 видів (14,9%), а багаторічних (ефемероїди) лише
89 видів (5,0%) від загальної кількості видів.

За типом надземних пагонів та листорозташуванням 1109 (61,5%) видів
флори Луганщини складали безрозеткові рослини. Напіврозеткових видів
було виявлено 623 (34,5%) тоді як розеткових лише 72 види, що складало
4,0% флори. За типом підземних пагонів найбільшою групою рослин
Луганської флори були види без підземних пагонів 665 (36,9%),
короткокореневищні – 468 (25,9%) й каудексові – 382 види (21,2%).
Загальна кількість рослин цих груп сягала 1515 видів, що складало 84,0%
усієї флори. За типом кореневих систем домінували стержневокореневі
рослини – (884) види. Більшість з них типові для кам’янистих,
крейдяно-вапнякових, сланцевих, глинистих відслонень. Значною у флорі
області була група мичкуватокореневих рослин – 687 видів (38,1%) та з
перехідною стерженевомичкуватою кореневою системою – 226 видів (12,5%).
Частка паразитних і напівпаразитних рослин у флорі області, включаючи й
комахоїдних, не перевищувала 1%.

j

 

c

¤

¦

?

?

3/4

i

?

o

„@

„?^„@

i

?

B

?

„?`„?

¦

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

!

§kdD

!

!

!

!

!

!

l представлені переважно низенькими чагарничками або напівчагарничками
і напівчагарниками, які характерні для флор пустинної та арктичної зон.

Неоднаковим було й відношення рослин до світла. Більше половини видового
складу рослин (52,5%) належала до геліофітів. Кількість сциофітів не
перевищувала 209 видів (11,6%). Кількість рослин, які займали проміжне
положення по відношенню до освітлення займали у флорі понад 21%.
Сциогеліофіти представлені 267 видами флори (14,8%). Співвідношення між
типовими сциофітами й геліофітами у флорі 1:4,5, а з урахуванням
проміжних форм – 1:2,8.

Провідне місце по відношенню до гідротопу у флорі Луганської області
посідали ксеромезофіти – 40,3%. Ця група рослин переважала всі інші
екогрупи рослин в усіх екоценофітонах, за винятком гідро- та
гігрофітонів. Дещо меншою була питома вага мезоксерофітів – 36,0%. У
більшості екоценофітонів вони посідали друге місце. Третє місце в
екологічній структурі флори посідали мезофіти (13,1%), які зростали,
головним чином, у лісових та лучних рослинних угрупованнях. Наступне
місце серед екологічних груп рослин займали ксерофіти – 6,1%. Це
рослини, які траплялися у посушливих екоценофітонах. Гігрофіти, навпаки,
хоч і були суходільними рослинами, проте зростали в умовах високої
вологості повітря й ґрунту й не почували дефіциту вологи. У флорі
Луганської області таких рослин 81 вид (4,5%) від загальної кількості.
Загальне співвідношення ксерофіти : ксеромезофіти : мезофіти :
мезоксерофіти : гігрофіти складало 1:6,7:2,2:5,8:0,7, а ксерофіти +
ксеромезофіти : мезофіти + мезоксерофіти – 1:1,1.

Еколого-фітоценотична структура За приуроченістю до типу ценозів види
розподіляли за такими категоріями (табл. 2.).

Таблиця 2.

Склад ценоморф флори Луганської області

Ценоморфа Абсолютна

кількість видів %

Степанти 370 20,5

Петрофанти 170 9,4

Псамофанти 125 6,9

Сильванти 261 14,5

Пратанти 303 16,8

Палюданти 67 3,7

Галофанти 72 4,0

Акванти 43 2,4

Синантропофанти 201 11,1

Культурні 192 10,6

Представлені флороценотипи мають неоднаковий історичний розвиток. Одні з
них (як, наприклад, степовий) склалися давно, інші (синантропний,
включаючи культурні види), є відносно новими, а пропорції між ними
відрізняються динамічністю й нестабільністю з усе більшим уходженням в
усі ценоелементи синантропофантів.

Географічна структура Усі види рослин, які утворюють флору Луганської
області, розподілено між вісьмома географічними групами поширення (табл.
3.).

Палеарктичні види, які складали майже третину всього видового
різноманіття флори області, представлені практично в усіх екотопах.
Причорноморські рослини визначали специфіку флори області, оскільки були
типовими для неї. У цю групу рослин об’єднані види з надзвичайно
різноманітним поширенням. Вони фіксують зв’язок флори Луганської області
з іншими, межуючими й віддаленими флорами, а вузькоендемічні ізольовані
види визначають своєрідність і неповторність цієї флори. Європейський
елемент флори об’єднує види листяних лісів.

Адвентивні види, випадково занесені або інтродуковані на територію
області, спонтанно включилися до флори й зустрічаються майже в усіх
екотопах. Загальна кількість видів іншого походження складала 364
(21,2%) від загальної флори.

Таблиця 3.

Географічна структура флори Луганської області

Географічний елемент Абсолютна

кількість видів %

Космополітні 78 4,3

Голарктичні 146 8,1

Палеарктичні 504 28,0

Європейські 237 13,1

Середземноморські 36 2,0

Центральноєвразіатські 104 5,8

Причорноморські 491 27,2

Адвентивні 208 11,5

Разом 1804 100

Господарська структура, значення й шляхи

використання флори

Господарська цінність та значимість рослин пов’язана виключно зі
специфічними речовинами, які містяться в них, та масою органічної
речовини всієї рослини або окремих її частин.

До харчових рослин нами віднесено 496 видів (27,5% від загальної флори).
Найбільша кількість видів харчових рослин спостерігалася в родинах
Rosaceae, Asteraceae, Lamiaceae, Brassicaceae, Apiaceae тощо. Основними
місцями зростання харчових рослин були байрачні й заплавні ліси, штучні
лісонасадження, узлісся, лісові галявини, схили балок. У степових
фітоценозах харчових рослин було дуже мало. Із загальної кількості
харчових продуктів дикоростучих рослин 55-85% продукції припадало на
перші 50-60 видів загального видового спектра.

Група кормових рослин усіх місцезростань нараховувала 546 видів, що
склало 30,3% від загальної їх кількості, з яких 67 видів уже давно й
широко використовуються в лучному й польовому кормовиробництві. Усі
кормові рослини входять до 29 родин та 230 родів. Найбагатшими на
кормові види були родини Asteraceae, Poaceae, Fabaceae, Brassicaceae,
Chenopodiaceae, Cyperaceae, Apiaceae, Lamiaceae – 65,0% від загального
видового складу. Проте головна роль серед кормових рослин у структурі
зеленого конвейєра, сінокосів та пасовищ належала видам із родин Poaceae
(роди Poa, Dactylis, Festuca, Agropyron, Arrhenatherum, Bromus,
Elytrigia) та Fabaceae (роди Medicago, Onobrychis, Trifolium), у меншій
мірі з родин Cyperaceae, Brassicaceae, Asteraceae. Питома маса цих
рослин у кормовому балансі в різні роки складала від 75 до 90%, тоді як
інших рослин 10-25%.

Основним джерелом сировини для хіміко-фармацевтичної промисловості й
аптек є лікарські види рослин, яких у флорі області близько 450 (24,9%)
від загальної кількості. З них 160 видів використовується в офіцінальній
медицині та фармакології, близько 200 видів застосовується у народній
медицині, а інші підлягають подальшому вивченню. З усіх лікарських
рослин флори області 35 найбільш визнаних і цінних внесено у світову
Фармакопею. За ступенем можливого використання та необхідності охорони
всі лікарські рослини нами було поділено на 4 групи:

1. Рідкісні види, популяції яких утворювали декілька невеликих
локалітетів і зустрічалися в надзвичайно малих кількостях, є або повинні
стати об’єктами суворої державної охорони. Перед – усім це Adonis
vernalis L., Valeriana officinalis L., Paeonia tenuifolia L., Dictamnus
gymnostylis Steven, Bupleurum falcatum L., Hedysarum grandiflorum Pall.,
Ephedra distachya L., Platanthera bifolia (L.) Rich., Dactylorhiza
incarnata L., D. maculata L., усі види родини Orchidaceae.

2. Види, які були поширені по всій, або майже по всій території області
при незначній рясності, невеликими групами Iris pseudacorus L., Sedum
acre L., Nymphaea alba L., Nuphar lutea (L.) Smith., Polygonatum
multiflorum (L.) All. тощо.

3. Види, наявність яких різко скоротилася в наслідок масових заготівель
– Inula helenium L., Verbascum phlomoides L., V. thapsus L., Centaurium
pulchellum (Sw.) Druce., Tussilago farfara L. тощо.

4. Види, які поширені по всій території області й запаси яких достатні
для заготівель – Urtica dioica L., U. urens L., Cichorium intybus L.,
Helichrysum arenarium (L.) Moench., Equisetum arvense L., Achillea
nobilis L., A. submillefolium Klokov et Krytzka. тощо.

У флорі Луганської області нараховувалося 228 видів рослин які так чи
інакше використовувалися або можуть бути використаними для декоративних
цілей. За життєвими формами більшість з них багаторічні й малорічні
трав’янисті та напівчагарничкові рослини – 83%, дерева й чагарники –
17%. Декоративна й естетична цінність малорічних і багаторічних рослин
визначалася, головним чином, будовою квіток і суцвіть та характером
цвітіння (64%), у меншій мірі – будовою листків, пагонів та плодів (21%)
або їх поєднанням (15%).

Багата флора Луганської області й на медоносні рослини. У її структурі
368 медоносних видів, з яких 182 – основні. Вони відносяться до 92
родин, з яких 5 представлені найбільшою кількістю видів: Rosaceae – 42
види, в основному Armeniaca Scop., Cerasus L., Crataegus L., Malus
Mill., Rosa L. тощо; Asteraceae – 32 види – Carduus L., Centaurea L.,
Cirsium Mill., Helianthus L. тощо; Fabaceae – 22 види – Onobrychis
Mill., Melilotus Mill., Robinia L., Medicago L., Trifolium L. тощо;
Brassicaceae – 18 видів – Sinapis L., Barbarea R. Br., Isatis L.,
Raphanus L. тощо; Lamiaceae – 16 видів – Mentha L., Salvia L., Thymus
L., Origanum L. тощо.

Група ефіроносних рослин у флорі області була представлена 150 видами,
до олійних рослин віднесено 138 видів, дубильних або таніноносних
рослини налічувалося 123 види.

Перебудова економіки, спрямований техногенез та трансформація сучасних
екосистем призвели до суттєвого збільшення в порівнянні з минулими
флорами небажаних для людини видів: злісних бур’янів, алергенних,
паразитичних та напівпаразитичних видів, шкідливих та отруйних рослин
тощо. Нами виявлено 356 видів, віднесено до бур’янів, 144 види
алергенних, 77 видів отруйних та шкідливих рослин.

Характеристика раритетного флорофонду та шляхи його охорони й
використання

Успішне розв’язання проблем охорони природи розпочинається з
інвентаризації флори конкретного регіону. Результати інвентаризації у
вигляді переліку видів, які перебувають в екстремальному стані
(скорочення ареалу, зменшення чисельності тощо) набувають значення
державних документів. На території Луганської області зростало 316 видів
судинних рослин, які підлягають охороні. Ці види віднесено до 5 відділів
– Lycopodiophyta, Equisetophyta, Polypodiophyta, Pinophyta,
Magnoliophyta, 7 класів — Lycopodiopsida, Equisetopsida, Polypodiopsida,
Pinopsida, Gnetopsida, Magnoliopsida, Liliopsida, 46 порядків та 74
родин. Архегоніати нараховували 23 види (7,3%), покритонасінні – 293
види (92,7%), з них 212 видів (67,1%) дводольні та 81 вид (25,6%) –
однодольні. Більше половини рідкісних та зникаючих рослин 194 види
(53,4%) налічувалося у 12 провідних родинах флори. Найбільш насиченими
родами на види, які підлягають охороні, були Stipa – 13 (6,8%),
Astragalus – 11 (5,7%), Carex – 7 (3,6%), Centaurea – 5 (2,6%).

За загальним габітусом та тривалістю життєвого циклу переважали
трав’янисті рослини – 277 видів (87,6%) від загальної кількості, з яких
199 видів (63,0%) складали полікарпіки й 78 видів (24,7%) – монокарпіки,
серед інших 39 видів (12,3%) були дерева, кущі, ліани. Основними
ценозами, де виявлено рідкісні й зникаючі рослини, були степові, лісові,
лучні, болотяні, гідрофітні, а також петрофітні, псамофітні та
галофітні. Домінуючою географічною групою були причорноморські рослини –
131 вид, що становило 41,4% від загальної кількості рідкісних рослин.
Усі види цієї групи належали до ендемічних видів.

Для здійснення охорони рідкісних видів рослин найчастіше застосовують
адміністративні, законодавчі, організаційні, науково-дослідницькі,
виховно-пропагандистські та інтродукційні заходи. Відновлення цих та
інших рослин на пробних ділянках площею 3-5 га спостерігалося вже через
3-5 років. На таких ділянках 55-80% популяцій рідкісних рослин набували
толерантного характеру. Вид, який підлягає відновленню повинен мати на
таких ділянках достатню рясність (від 0,3 до 2 особин на 10 м2), а
20-25% його популяцій бути толерантними, не менше 30% рослин мати індекс
відновлення в межах від 0,5 при насінному до 0,7 при вегетативному
розмноженні.

До організаційних заходів відносили перспективне й щорічне планування
зборів корисних рослин, ведення обласних списків видів рослин, які
підлягають охороні та створення обласних і районних Червоних книг. На
території Луганської області, серед рослин, які підлягають охороні,
виявлено 88 видів (27,8%), які занесено на сторінки Червоної книги
України, до Європейського Червоного списку включено 32 види (10,1%) від
загальної кількості рідкісних видів флори, до Світового Червоного списку
– 21 вид (6,6%), тобто у флорі Луганської області 141 вид (7,7%) від
загальної кількості охороняється на рівні держави, Європи або світу.

Одним з найважливіших показників моніторингу рідкісних видів рослин та
критеріїв розробки шляхів і методів відновлення й збереження їх є вікова
структура популяцій. Нами встановлено, що в природних лісових та лучних
непорушених фітоценозах 76-87% видів рідкісних рослин мали толерантні
популяції. Інвазійні та регресивні популяції складали відповідно 3-10% і
7-17%, тоді як у степових фітоценозах відповідно 62, 25 та 13%.

Висновки

Складні геологічні й ґрунто-кліматичні умови території Луганської
області та інтенсивне антропогенне навантаження на навколишнє середовище
спричинили надзвичайне різноманіття та постійну трансформацію флори.

Протягом майже півмільйоннорічного періоду розвитку флора області
зазнавала багаторазових змін від екваторіально-тропічної до помірної з
сучасним остаточним утворенням в

кінці палеогенового та в неогеновий періоди. За своєю природою вона є
аутохтонно-аллохтонною, гетерохронною й гетерогенною.

Сучасна флора Луганської області представлена 1804 видами, які віднесено
до 632 родів, 141 родини, 66 порядків, 7 класів, 5 відділів, що складає
відповідно 36,1% видів, 63,4% родів та 74,6% родин флори України.
Включна більшість видів – (1767 (98,0%) від загальної кількості) є
представниками Magnoliopsida. Основу флористичного спектра складають 15
родин (Asteraceae, Poaceae, Fabaceae, Rosaceae, Brassicaceae тощо), які
включають 69,6% видів. У складі спектра найбільших родів провідні місця
посідають як типово бореальні, так і середземноморські роди, що свідчить
про генезисну гетерогенність досліджуваної флори.

За загальним габітусом основу флори складають трав’янисті рослини – 1601
вид (88,7%), а за тривалістю життєвих циклів – полікарпіки (1085 видів
(60,1%)) й монокарпіки (516 видів (28,6%)) з переважанням літньозелених
(837 видів) та літньозимовозелених (596 видів) рослин без підземних
пагонів та таких, які мають каудекс або коротке кореневище (84,0%).

За ступенем пристосованості до екологічних факторів провідними у флорі є
гемікриптофіти (679 видів (37,6%)) та криптофіти (513 видів (28,4%)).
Більше половини видового складу флори займають геліофіти (52,5%), а по
відношенню до гідротопу – ксеромезофіти (40,3%).

Еколого-ценотична структура флори в повній мірі відбиває історичний шлях
її розвитку. Поряд зі степовими видами (20,5%) у її складі переважають
пратанти (16,8%), сильванти (14,5%), синантропофанти та культурні види
(11,1 та 10,6%).

Основу географічної структури флори складають палеарктичний (28,0%),
причорноморський (27,2%) та європейський (13,1%) типи ареалів. Для неї
характерні зв’язки з Євразіатським (5,8%) та Середземноморським (2,0%)
регіонами, а також наявність значної кількості адвентивних (11,5%) та
космополітних (4,3%) видів. Велика кількість (234) ендемічних та
субендемічних видів свідчить про автохтонне ядро формування флори.

Істотне і господарське значення флори. У її складі 429 харчових, 546
кормових, 450 лікарських, 368 медоносних, 228 декоративних, 138 олійних
рослин. Крім того виявлено 356 видів бур’янів, 144 алергенних види.

Раритетний фонд флори включає 316 видів рослин, з яких 21 вид внесено до
Світового, 32 – до Європейського Червоних списків, 89 – до Червоної
книги України, інші охороняються на рівні області. З метою збереження й
охорони фонду запропоновано систему заходів оптимізації природоохоронної
мережі.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Конопля О. М. Флора Луганської області. Анотований список судинних
рослин. Частина І. — Луганськ: Альма-матер, 2002. — 163 с.

Рідкісні і зникаючі рослини Луганської області / О. М. Конопля, Р. Я.
Ісаєва, М. І. Конопля, В. М. Остапко. — Донецьк: “Каштан”, 2003. –
340с.

Конопля М. І., Конопля О. М. Біологічні й морфологічні особливості та
плодючість бур’янів у посівах кукурудзи // Вісник ЛДПУ. Біолог. науки. —
2000. — №6(26). — С. 28-33 .

Лесняк Л. І., Конопля О. М. Potamogeton alpinus Balb. у Луганській
області // Вісник ЛДПУ. — 2000. — №11(31). — С. 36-37 .

Конопля О. М. Рослини роду Amaranthus L. у флорі Сходу України // Вісник
ЛДПУ. — 2000. — №11(31). — С. 11-15.

Шевченко Д. Ю., Конопля О. М., Лесняк Л. І. Видове різноманіття та стан
популяцій роду Veronica L. у Луганській області // Вісник ЛДПУ (біолог.
науки). — №6(26). — 2000. — С. 47-53 .

Лесняк Л. І., Конопля О. М., Перегрим М. М. Стан популяцій Астрагала
шерстистоквіткового (Astragalus dasyanthus) у заповіднику “Провальський
степ” // Зб. наук. праць ЛДАУ (с.-г. науки). — №7(19). — 2000. — С.
56-59 .

Конопля М. І., Конопля О. М., Душинова Л. В. Еколого-флористична
характеристика рослинності степів в умовах антропогенної трансформації
// Наук. вісник Ужгородського націон. уніврситету (серія біологія). —
Ужгород, 2001. — №9. — С. 187-188 .

Лесняк Л. І., Дрель В. Ф., Конопля О. М. Сучасний стан та генезис флори
Кремінських лісів // Зб. наук. праць ЛДАУ (біол. науки). — Луганськ. —
2001. — №9(21). — С. 115-120 .

Конопля О. Н. Проблемы современной флоры Луганской области // Вісник
ЛДПУ. — 2001. — №11(43). — С. 39-44.

Конопля О. Н., Лесняк Л. И. Современное состояние флоры Востока Украины
в условиях антропогенной трансформации // Зб. наук. праць ЛДАУ (біолог.
науки). — Луганськ. — 2001. — №9(21). — С. 101-103 .

Конопля О. Н. Флора и растительность балок Калмыцкий и Мощенский яры //
Зб. наук. праць ЛДАУ (біолог. науки). — №16(28). – 2002. — С. 20-21.

Копанєва О. В., Конопля О. М. Сучасний стан родини Brassicaceae у флорі
Луганської області // Вісник ЛДПУ. Біолог науки. — 2003. — №1(57). — С.
11-14 .

Лесняк Л. І., Конопля О. М., Душинова Л. В. Видовий склад та стан
популяцій роду Stipa L. у Луганській області // Матеріали ХІ з’їзду Укр.
бот. тов-ва. — Харьків, 2001. – С.218-219 .

Конопля О. М., Конопля М. І. Флора та рослинність південних схилів
Донецького кряжу / Матеріали ХІ з’їзду Укр. бот. тов-ва. — Харьків,
2001. — С. 177-178 .

Конопля М. І., Конопля О. М., Душинова Л. В. Сучасний стан та проблеми
охорони степової рослинності Сходу України // Зб. наук. праць
(Фальцфейнівські читання). – Херсон, 2001. — С. 75-77 .

Конопля О. Н., Душинова Л. В. Использование дикорастущих растений
природной флоры в озеленении // Тр. IV Междунар. симпозиума: Новые и
нетрадиционные растения и перспективы их использования. — М.: РУДН,
2001. — Т. 3. — С. 191-193 .

Конопля Н. И., Конопля О. Н. Виды нетрадиционных пищевых растений флоры
Большого Донбасса // Тр. IV Междунар. симпозиума: Новые и нетрадиционные
растения и перспективы их использования. — М.: РУДН, 2001. — Т. 3. — С.
194-196.

Конопля О. Н. Использование дикорастущих растений Луганской области в
озеленении // Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і
зеленого будівництва: Матеріали ІІ Міжнарод. наук. конфер. молодих
дослідників. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — С. 103-104.

Конопля Н. И., Конопля О. Н. Видовой состав и распространение сорняков
Европейско-Азиатской степной зоны // Экологические аспекты
интенсификации сельскохозяйственного производства.: Материалы
международ. научн.-прак. конференции. — Пенза: ПГСХА, 2002. — Т. 2. — С.
158-160 .

Конопля О. М. Рідкісні й корисні рослини Сходу України та шляхи їх
раціонального використання й збереження // Еколого-біологічні
дослідження на природних та антропогенно-змінених територіях: Тез. докл.
— Кривий Ріг, 2002. — С. 168-169.

Конопля М. І., Зновенко О. В., Конопля О. М. Негативний вплив пилку
синантропних рослин на здоров’я людини // Матеріали Всеукр. наук.-прак.
конфер. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — С. 86-87 .

Конопля О.М. Флора Луганської області (сучасний стан,
структурно-порівняльний аналіз та охорона). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Нікітський ботанічний сад –
Національний науковий центр УААН, Ялта, 2003.

Дисертаційна робота розкриває сучасний стан, закономірності формування,
структуру, шляхи розвитку, використання, відновлення й збереження флори
Луганської області. Уперше наводиться повний список видів рослин цієї
території. Установлено, що у складі флори Луганської області
нараховується 1804 види судинних рослин, які належать до 632 родів, 141
родини, 66 порядків, 7 классів, 5 відділів. Подано її систематичний,
біоморфологічний, екологічний та географічний аналізи й господарську
оцінку. Серед рослин 429 видів харчові, 546 кормові, 450 лікарські, 308
медоносні, 228 декоративні, 138 жироолійні. Разом з тим, 356 видів є
бур’янами, 144 – алергенними. Раритетний флорофонд налічує 316 видів з
яких 89 включено до Червоної книги України, 32 – до Європейського, 21 –
до Світового Червоних списків.Розроблено й запропоновано систему
раціонального використання, відновлення й охорони окремих видів і флори
в цілому.

Ключові слова: флора, Луганська область, судинні рослини, структура,
аналіз, раритетний флорофонд, охорона.

Конопля О. Н. Флора Луганской области (современное состояние,
структурно-сравнительный анализ и охрана). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.05 – ботаника. Никитский ботанический сад –
Национальный научный центр УААН, Ялта, 2003.

Диссертационная работа посвящена изучению флоры Луганской области ее
структуре, использованию и охране. Впервые прводится аннотированый
список видов растений. Установлено, что в составе флоры Луганской
области насчитывается 1804 вида сосудистых растений относящихся к 632
родам, 141 семейству, 66 порядкам, 7 классам, 5 отделам. По показателям
систематической структуры распределения семейств по количеству видов и
родов характеризуется, той же общей особенностью, что и большинство флор
Голарктики. Основное ядро флористического спектра составляли 15 ведущих
семейств, что характерно для флор бореально-средиземноморского типа.
Родовой спектр видов имел логарифмическую зависимость, так как больше
половины родов включали один вид. Биоморфологическая структура по
основным показателям характеризуется преобладанием травянистых
поликарпиков, что подтверждает зональные черты флоры. Хозяйственная
ценность и значимость растений была связана исключительно со
специфическими веществами, массой органического вещества всего растения
или отдельных ее частей и морфологическим строение. Среди растений 429
видов пищевые, 546 – кормовые, 450 – лекарственные, 308 – медоносные,
228 – декоративные, 138 – эфиромасличные. В месте с тем 356 видов
являются сорняками, 144 – алергенными. Установлено, что во флоре области
произрастает 316 видов подлежащих охране, в том числе 88 видов занесено
на страницы Красной книги Украины, 32 – в Европейский, 21 в Мировой
Красные списки, они относятся к 5 отделам, 7 классам, 46 порядкам, 74
семействам. Это главным образом травянистые растения летне-зеленого типа
вегетации, наиболее численной группой которых были петрофанты, сильванты
и степанты преимущественно причерноморского типа распространения.
Разработана и предложена система рационального использования,
восстановления и охраны отдельных видов и флоры в целом.

Ключевые слова: флора, Луганская область, сосудистые растения,
структура, анализ, раритетный флорофонд, охрана.

Konoplya O.N. flora of the Lugansk region ( present-day state,
structural and comparative analysis and its protection). – Manuscript.

Thesis for obtaining Ph. Degree on Biology,specialization 03.00.05 –
Botany.-

Nikitskiy botanical garden – National scientific center of the Ukrainian
Academy of Agrarian Science, Yalta, 2003.

This thesis shows the present-day state, rules of forming, structure,
ways of development, utilization, renewal and protection of the Lugansk
oblast’s flora. For the first time the complete list of this territory
plants’ variety is given here. Flora of the Lugansk region numbers 1804
species of vascular plants, those belonging to 632 genuses, 141
families, 66 sub-families, 7 classes and 5 sub-classes. Its systematic,
bio-morphological, ecological, geographical analysis and economic
valuation are given here. Among them there are 429 species of eatable
plants, 546 of fodder plants, 450 of herbs, 308 of nectariferous plants,
228 ornamental plants and 138 of volatile and oil plants. At the same
time 356 species of plants are weeds and 144 species are allergens. The
plants’ rarity fund numbers 316 species, 89 of them are in the Red Book
of Ukraine (the book with the list of rapidly vanishing plant and
animals), 32 are in the European and 21 are in the Word Red Lists (lists
of rapidly vanishing plant and animals). The system of efficient
utilization, renewal and protection has been worked out as for separate
plants’ species so for the flora on the whole.

Key words: flora, Lugansk region, vascular plants, structural, analysis,
plants’ rarity fund, protection.

Підписано до друку 28.11.2003 р. Формат 60 90/16

Гарнітура Times New Roman.

Ум. друк. арк.. 1,0. Наклад 100 прим.

Надруковано в дільниці оперативної поліграфії

Луганського національного педагогічного

Університету імені Тараса Шевченка

91011, Луганськ – 11, вул. Оборонна, 2.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *