.

Дослідження ролі статевих гормонів у развитку морфінового абстинентного синдрому (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
95 2231
Скачать документ

Академія медичних наук України

інститут фармакології та токсикології

Дичаковська Оксана Василівна

УДК 613.83+615.212.7+616.89-008

Дослідження ролі статевих гормонів у развитку морфінового абстинентного
синдрому

14.03.05 – фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті фармакології та токсикології АМН України

Науковий керівник: Громов Леонід Олександрович, заслужений діяч науки та
техніки України, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу
нейрофармакології Інституту фармакології та токсикології АМН України.

Офіційні опоненти: Кокшарьова Наталія Володимирівна, доктор біологі
чни біологічних наук, завідувач відділу

нейротоксикології Інституту екогігієни і токсиколоії Л.І. Медведя
Л.І.Медведя МОЗ України

Резников Олександр Григорович, член-кореспондент НАН і АМН України,
доктор медичних наук, професор, завідувач відділу ендокринології
репродукції та адаптації Інституту ендокринології та обміну речовин
ім.Комісаренко В.П. АМН України.

Провідна установа Національний медичний університет

ім.О.О. Богомольця, кафедра фармакології.

Захист відбудеться “16”березня 2005 р. о 13-00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та
токсикології АМН України за адресою: 03057, м.Київ, вул. Ежена Потьє,
14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та
токсикології АМН України за адресою: 03057, м.Київ, вул. Ежена Потьє,
14.

Автореферат розісланий “9” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Д 26.550.01

кандидат біологічних наук

І.В.Данова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Провідною корисною медичною дією морфіну є його
виражений аналгетичний ефект. Разом з тим, при повторних введеннях
морфіну з медичною та немедичною метою можливий розвиток залежності від
наркотика.

Динаміка наркоманії носить стадійний характер і розпочинається з
формування психічної залежності, яка за умов продовження введення
наркотика перетворюється на фізичну залежність. Припинення введення
наркотичної речовини на цьому тлі або введення антагоністів опіатних
рецепторів спричиняє виникнення абстинентного синдрома. Абстинентний
синдром – це комплекс тяжких психоемоційних та сомато-вегетативних
симптомів, які зникають при введенні чергової дози наркотика. Це
зумовлює непереборний потяг до повторних введень наркотичних речовин.

Слід зазначити, що перша згадка про використання морфіноподібних
речовин датується XIV в. до н.е. Таким чином, люди вживають цю групу
сполук вже протягом 36 віків, однак далеко не всі стали наркоманами.

Відомо, що лише 30% людей, які приймали морфін з медичною або
немедичною метою, стають наркоманами. Тому виникає цілком обгрунтоване
припущення відносно існування певних преморбідних біологічних передумов
для формування наркотичної залежності.

Незважаючи на те, що відома хімічна формула етіологічного фактора
наркоманії – морфіну, відкрито фармакологічну мішень його дії – опіатний
рецептор (C. Pert, S.H. Snydes, 1973; E.J. Simon et al., 1973; L.
Terenius, 1973), виділені ендогенні опіоїдні сполуки – енкефаліни і
ендорфіни (J. Hughes et al., 1975; B.M. Cox et al., 1976), докладно
описано клініку наркоманії (И.Н. Пятницкая, 1984), до цього часу
відсутні ефективні методи її лікування. Це пов’язано з відсутністю
загальноприйнятої теорії патогенезу наркоманії.

Відомо лише, що під впливом наркотика виникає позитивний емоційний
стан, а також те, що у головному мозку тварин і людини існують центри
задоволення, відкриті J. Olds (J. Olds, Р. Milner, 1954). Однак
невідомо, яким чином досягається позитивний емоційний стан під дією
наркотика.

Основою емоційних реакцій є природжені біологічні мотивації
(П.К.Анохин, 1968). До основних з них належать: харчова, спраги,
оборонна, статева мотивації (К.В.Судаков, 1971). Найбільш різноманітною
та яскраво забарвленою є статева мотивація. Це і стало робочою
гіпотезою, що розробляється у відділі нейрофармакології Інституту
фармакології та токсикології АМН України. Її суть полягає у тому, що
наркоманія – це свого роду мозкова “мастурбація”, забарвлена і підсилена
сомато-вегетативним відчуттям переживання оргазменної насолоди.
(Л.О.Громов, 2000).

Центральні ланки нервово-гуморальних механізмів рефлекторних актів
лібідо, ерекції, оргазму знаходяться під впливом статевих гормонів .
Саме тому вивчення ролі статевих гормонів у патогенезі наркоманії
вважали виправданим.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана у руслі науково-дослідної тематики відділу
нейрофармакології Інституту фармакології та токсикології АМН України,
теми АМН України № 6 (шифр АМН 06.99) “Вивчення ролі статевих гормонів
та змін чутливості еякуляторних органів до опіатів у механізмі розвитку
наркоманії” (1999-2002 рр., № держреєстрації 0199U000622).

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи було вивчення впливу
гіпер- і гіпофункції статевих залоз на темп розвитку та вираженість
морфінового абстинентного синдрому і розробка на цій основі
патогенетичної фармакотерапії наркоманії.

Для досягнення поставленої мети вирішували такі завдання роботи:

Визначення впливу підвищення рівня статевих гормонів на темп розвитку і
вираженість

абстинентного синдрому.

Моделювання зниження рівня статевих гормонів на розвиток абстинентного
синдрому.

Дослідження впливу підвищення та зниження дії статевих гормонів на
розвиток толерант-

ності до аналгетичної дії морфіну.

Визначення рівня тестостерону в плазмі крові при гострій дії морфіну та
абстинентному

синдромі, а також під впливом антагоніста опіатних рецепторів –
налоксону.

Аналіз статевих розбіжностей у розвитку наркозалежності.

Об’єкт дослідження – патогенез морфінової залежності та її
фармакотерапія.

Предмет дослідження – значення статевих гормонів у інтенсивності
формування залежності від морфіну та тяжкості перебігу абстинентного
синдрому.

Методи дослідження – для вирішення поставлених завдань використовували
фармакологічні методи формування залежності від морфіну та провокації у
залежних від наркотика тварин абстинентного синдрому; методи оцінки
знеболювального ефекту морфіну, зміни функціонального стану статевих
залоз (гіпо- та гіперфункція) і реалізації біологічного ефекту статевих
гормонів (блокада рецепторів тестостерону, інгибіція ферментів
метаболізму тестостерону); методи оцінки тяжкості перебігу абстинентного
синдрому; хірургічні і хімічні методи відтворення гіпофункції статевих
гормонів; імуноферментний метод визначення рівня тестостерону в плазмі
крові піддослідних тварин; статистичні методи оцінки значущості
виявлених розбіжностей.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше з використанням різних
методичних підходів експериментально доведено безпосереднє залучення
статевих гормонів до патогенезу опійної наркоманії. Це положення
підтверджено даними дослідів з вивчення впливу гіпо- та гіперфункції
гормонів статевих залоз на перебіг абстинентного синдрому, розвиток
залежності від морфіну, у тому числі й толерантності до його
аналгетичної дії, як експериментального еквіваленту фізичної залежності.

Вперше виявлено позитивний вплив зменшення рівня тестостерону (шляхом
застосування хімічної, хірургічної або фармакологічної кастрації) на
швидкість формування залежності від морфіну та перебіг спровокованого
абстинентного синдрому. Вперше показано здатність блокаторів рецепторів
тестостерону полегшувати перебіг морфінового абстинентного синдрому та
виявлено статеві розбіжності у ефектах цих препаратів.

Виявлено здатність тестостерону посилювати клінічні прояви абстиненції
та прискорювати формування толерантності до аналгетичної дії морфіну.
Такий негативний вплив спостерігається й при введенні тваринам
прекурсора тестостерону – прогестерону, але не дигідротестостерону, а
також фінастериду, що є інгібітором 5альфа-редуктази (фермент
перетворення тестостерону в дигідротестостерон).

Практичне значення отриманих результатов. Отримані результати дозволяють
рекомендувати використання фармакологічних блокаторів рецепторів
тестостерону за новим призначенням, а саме з метою блокування опійного
абстинентного синдрому з урахуванням статі пацієнтів – флутамід і
ципротерон для чоловіків, бікалутамід для жінок. Отримано 3 патенти на
новий спосіб лікування опійної наркоманії з використанням селективних
конкурентних антагоністів чоловічих статевих гормонів. Крім того,
результати проведених дослідів дають можливість вважати, що преморбідно
підвищенний рівень тестостерону у крові можна розглядати як прогностичну
ознаку групи ризику осіб схильних до розвитку наркоманії при вживанні
морфіну (героїну).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначена мета та задачі
дослідження, обрані методичні підходи дослідження, здійснено
патентно-інформаційний пошук, у тому числі з використанням пошукових
серверів Yandex, Rambler, Aport, а також медичної бази Medline мережі
Internet, проведено аналіз даних літератури, експериментальні
дослідженя, статистична обробка та аналіз отриманих результатів.
Формування залежності від морфіну здійснювали за участю к.м.н. В.Я.
Пішеля.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідали та
обговорювали на засіданнях: конференції молодих вчених Інституту
фармакології та токсикології АМН України “Актуальні проблеми
фармакології та токсикології” (м. Київ, 7-8 грудня 2000 р.),
Регіонального конгресу міжнародного товариства
психонейроендокринологів (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація,
2-5 червня 2001 р.), ІІ національного з’їзду фармакологів України
“Фармакологія 2001 – крок у майбутнє” (м. Дніпропетровск, 1-4 жовтня
2001 р.), І з’їзду токсикологів України (м. Київ, 11-13 жовтня 2001 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 8 робіт, серед
них 3 у акредитованих ВАК України наукових виданнях, 1 у зарубіжному
журналі та 4 тези доповідей на наукових форумах.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 134 сторінках
машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису
матеріалу та методів досліджень, 3 розділів власних досліджень,
обговорення та аналізу отриманих результатів, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел. Робота ілюстрована 34
таблицями, 12 рисунками. Перелік використаних джерел включає 211
посилань, з них 58 вітчизняних і 153 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Досліди проведено на 1115 білих
нелійнійних щурах обох статей розведення Інституту фармакології та
токсикології АМН України. Тварин утримували на стандартному
водно-харчовому раціоні при вільному доступі до води та їжі. З метою
проведення біохімічних досліджень щурів декапітували, евтаназія інших
тварин здійснювалась передозуванням ефірного наркозу (Ю.М.Кожем’якін та
співавт., 2002), згідно вимогам етичної комісії інституту, щодо
досліджень на експериментальних тваринах.

Залежність від морфіну гідрохлориду формували шляхом щоденних
дворазових (з інтервалом у 8 годин) внутрішньоочеревинних (в/о) ін’єкцій
наркотика у зростаючих дозах з 5 до 65 мг/кг маси тіла протягом 13 діб
(С.К.Судаков та співавт., 1994). Абстинентний синдром у залежних від
морфіну тварин викликали в/о введенням антагоніста опіатних рецепторів
налоксону в дозі 1 мг/кг за 30 хв до спостереження. Тяжкість абстиненції
оцінювали за 11 клінічними проявами абстиненції шляхом візуального
спостереження протягом 3 хв і виражали індексом абстиненції у балах
(С.К.Судаков та співавт., 1994).

Аналгетичну дію морфіну оцінювали за методом імерсії хвоста (K.
Ramabadran, M. Bansinath, 1990), при якому визначали латентний період
реагування тварини на занурення хвоста у гарячу воду (50 ± 0,2 °С) на
глибину 3 см. При цьому морфін вводили в/о щоденно одноразово у дозі 9
мг/кг протягом 11 діб, що призводило до виникнення толерантності до його
аналгетичної дії.

З метою з’ясування ролі статевих гормонів у патогенезі опійної
наркоманії відтворювали гіпо- та гіперфункцію статевих залоз.
Гіперфункцію моделювали шляхом введення тестостерону,
дигідротестостерону (ДГТ), прогестерону (який є попередником одночасно і
тестостерону і естрадіолу), дигітолу (ДГТ та естрадіол у співвідношенні
1:1), а також інгібіторів ферментів біотрансформації тестостерону –
ароматази ( аримідекс) та 5альфа-редуктази (фінастерид). Гіпофункцію
статевих залоз у тварин моделювали з використанням трьох методичних
підходів: хірургічної, хімічної та фармакологічної кастрації. За
допомогою хірургічної операції у нестатевозрілих (5-6 тижнів) самців
видаляли яєчки (кастрація), у самиць – матку з придатками
(гістероектомія). Досліди на цих тваринах проводили через 2,5 місяця
після кастрації. Хімічну кастрацію самців щурів здійснювали шляхом в/о
введення сульфату кадмію у дозі 2,5 мг/кг. Фармакологічну кастрацію
відтворювали введенням блокаторів рецепторів тестостерону флутаміду,
бікалутаміду та ципротерону ацетату. Дози та режими введення препаратів
та сполук наведено при викладенні результатів.

Зміну статевої диференціації головного мозку самиць відтворювали
підшкірним введенням тестостерону в дозі 1 мг/тварину на 5 добу після
народження ( О.Г.Резников, 1982; А.Т. Резников, С.В. Варга, 1988).

Рівень тестостерону у крові тварин при дії морфіну, налоксону та за умов
розвитку абстинентного синдрому визначали за допомогою імуноферментного
аналізу з використанням стандартного набору реактивів
“СтероидИФА-тестостерон” (Росія).

Отримані результати піддавали статистичній обробці загальноприйнятими
методами варіаційної статистики (О.П.Минцер и др.,1991). Достовірність
розбіжностей між досліджуваними показниками оцінювали за критерієм
Ст’юдента t. Різницю між показниками вважали статистично значущою при
р0,05).

Інший шлях метаболізму тестостерону полягає у перетворенні молекули
цього гормона у дигідротестостерон. Ця реакція каталізується ферментом
5альфа-редуктазою. З метою пригнічення активності цього ферменту
використовували фінастерид (0,2 мг/тварину, в/о, за 2 год до налоксону
або одночасно з морфіном протягом всього терміну наркотизації).
З’ясувалось, що введення фінастериду залежним від морфіну щурам не
призводило до змін у тяжкості абстиненції незалежно від статі тварин.
Сам дигідротестостерон також не впливав на індекс абстиненції у
морфінозалежних тварин.

У зв’язку з цим можна припустити, що основний шлях метаболізму
тестостерону проходить за ароматазним шляхом. Саме тому блокада
активності 5альфа-редуктази не спричиняє такого суттєвого підвищення
рівня тестостерону, на відміну від випадку пригнічення активності
ароматази.

Вплив зниження рівня статевих гормонів на морфіновий абстинентний
синдром. Зважаючи на те, що підвищений рівень тестостерону сприяє
розвитку наркотичної залежності, було виправданим проведення вивчення
впливу моделювання гіпофункції статевих залоз на перебіг абстинентного
синдрому та швидкість формування залежності від морфіну.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що хірургічна
кастрація самців та гістероектомія самиць призводить до зниження індекса
абстиненції у залежних від морфіну тварин. Однак видалення статевих
залоз у самців та самок вплинуло на формування наркотичної залежності з
різною інтенсивністю. Зокрема, у кастрованих самців індекс абстиненції
протягом всього терміну наркотизації знаходився на рівні ранніх строків
наркозалежності інтактних тварин (14,4 ? 1,2 бали на 5 добу; 16,1 ? 2,4
бали на 10 добу та 16,7 ? 2,4 бали на 14 добу морфінізації), тоді як у
несправжньо оперованих тварин спостерігали зростання цього показника (з
17,3 ? 4,3 бали на 5 добу до 31,9 ? 4,3 балів на 14 добу). Тому на 14
добу морфінізації індекс абстиненції у кастрованих самців був у 1,9 рази
нижчий (табл. 2).

Таблиця 2

Вплив хірургічної та хімічної кастрації на індекс абстиненції у залежних
від морфіну тварин

Експериментальні групи тварин

Стать

Умови досліду

Кількість тварин у групі Індекс абстиненції, бали (М ± m)

Самці Несправжньо оперовані тварини ?

морфін

(контроль) 10 31,9 ± 4,3

Самці Хірургічна кастрація ? морфін

(дослід) 12 16,7 ± 2,4*

Самиці Несправжньо оперовані тварини ?

морфін

(контроль) 6 33,3 ± 1,9

Самиці Оваріектомія ? морфін

(дослід) 7 23,5 ± 3,0*

Самці Інтактні тварини ? морфін

(контроль) 10 34,5 ± 3,9

Самці Хімічна кастрація (сульфат кадмію) ? морфін

(дослід) 10 17,5 ± 3,1*

Примітка: *- достовірні розбіжності по відношенню до контролю.

У самиць різницю в тяжкості абстиненції спостерігали на 10 добу
(зниження індекса на 29,4%, p0,05) при одноразовому застосуванні.

На відміну від цього, у самиць флутамід зменшує індекс абстиненції лише
на рівні тенденції (на 22,9%, 27,9 ? 3,2 бали проти 36,2 ? 3,7 балів,
р>0,05) навіть при багаторазовому введенні препарату. Ці дані дозволяють
дійти висновку, що флутамід як засіб лікування абстинентного синдрому
більш ефективний у самців, ніж у самиць.

Препарат бікалутамід (касодекс) також відноситься до групи оборотних
нестероїдних блокаторів рецепторів тестостерону. Цей препарат вводили
тваринам в/о у дозі 10 мг/кг одноразово за 2 год до налоксону . У самців
бікалутамід не змінює індекс абстиненції (23,2 ? 2,2 бали проти 28,2 ?
3,2 балів, р>0,05). У самиць цей препарат на відміну від самців знижує
індекс абстиненції у 3 рази (12,0 ? 2,1 бали проти 36,2 ? 3,7 балів,
р0,05). В наступній серії дослідів
визначали вплив тестостерону на індекс абстиненції у залежних від
морфіну самиць контрольної групи та у самиць зі зміненою статевою
диференціацією головного мозку. При цьому тестостерон вводили в/о в дозі
1 мг/кг на 1, 5, 10 та 14 добу наркотизації. Індекс абстиненції
визначали через 1 год після введення налоксону та через 2 год після
останнього введення тестостерону (14 доба морфінізації).

Отримані результати свідчать про те, що за таких умов проведення
досліду тестостерон зумовлює тенденцію до зниження індекса абстиненції
на 25,4% у самиць контрольної групи (17,5 ? 3,1 бали проти 23,3 ? 3,8
балів, р>0,05) та достовірне зменшення клінічних проявів абстиненції на
45,7% у самиць зі зміненою статевою диференціацією головного мозку
(13,9 ? 2,8 бали проти 25,6 ? 3,4 балів, р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020