Динаміка смислових структур осіб, залежних від психоактивних речовин, в процесі психологічної реабілітації (автореферат)

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Щербина Людмила Францівна

УДК 159.97:61

Динаміка смислових структур осіб, залежних від психоактивних речовин, в
процесі психологічної реабілітації

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Кудріна Тетяна Семенівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри психодіагностики та медичної психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Кочарян Олександр Суренович,
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри
прикладної психології(

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Манілов Ігор
Феліксович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,
лабораторія психології соціально дезадаптованих неповнолітніх.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, кафедра дитячої, соціальної і судової психіатрії, МОЗ України,
м. Київ.

Захист відбудеться “10” червня 2004 р. об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.001.26 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033 Київ, вул.
Володимирська, 60, тел.: 221 02 94

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий “7 ” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Коваленко А.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема залежності від психоактивних речовин
є однією з ключових проблем сучасної України. Вона пронизує всі рівні
функціонування суспільства, оскільки ставить під загрозу фізичне
здоров(я нації, призводить до редукції її інтелектуального потенціалу,
порушення соціальних відносин та духовного занепаду. За даними центру
медичної статистики МОЗ України, поширеність психічних та поведінкових
розладів внаслідок вживання психоактивних речовин протягом 2001-2003
років зросла майже на 7%. Ще кілька десятиріч назад В. Франкл помітив,
що на перший план у проблематиці сучасної людини виходить фрустрація
екзистенціальних потреб, глибинне відчуття втрати смислу життя. Сьогодні
людина часто недостатньо усвідомлює свої потреби й цінності, не відчуває
себе відповідальною за їх реалізацію. Цінності, які формуються сучасним
способом життя, входять у протиріччя з глибинними прагненнями людини.
Вживання наркотичних речовин та алкоголю є одним із проявів прагнення
людини відчути повноту існування, минаючи здійснення смислу.

Залежність від психоактивних речовин (надалі – ПАР) нині є соціальною
та медико-психологічною проблемою, яка потребує адекватного розв(язання.
Високий рівень захисної поведінки осіб, залежних від ПАР, є серйозним
бар(єром для усвідомлення існуючої проблеми із зловживанням, а відтак і
для появи достатнього рівня вмотивованості для того, щоб розпочати
процес змін (В.Ю. Зав’ялов, 1988, І.П. Лисенко, 1999,
Н.Ю. Максимова, 2002). Звернення за медичною допомогою осіб, залежних
від ПАР, обумовлено, як правило, бажанням позбавитися ознак стану
відміни. Мотив позбавлення явищ залежності у цілому має непостійний
характер і слабшає в міру редукції явищ абстинентного синдрому. Спроби
знайти спосіб підвищення рівня мотивації до лікування осіб, залежних від
ПАР, у вітчизняній літературі представлені незначною кількістю
публікацій (І.П. Лисенко, 2000, Т.Н. Дудко, В.А. Пузієнко,
Л.А. Котельникова, 2002, Д.С. Лебєдєв, 2002).

У зарубіжних дослідженнях розроблено цілу низку підходів,
реабілітаційних програм, спрямованих на допомогу особам, залежним від
ПАР (J.M.Satterfield, 1994, S.T.Higgins, K.Silverman, 1999, R.P.
Marlattand, J. Kristeller, 1999). Серед них – когнітивно-біхевіоральний
підхід, терапія на основі Програми 12 кроків, терапія мотиваційного
посилення, психоаналітичний підхід тощо. Однак практичне використання
існуючих доробок зарубіжних авторів в умовах нашого суспільства з
особливостями його соціальних відносин, культури, менталітету обмежене.

У нашому дослідженні продовжена традиція, закладена Московською
психологічною школою у кінці сімдесятих років минулого сторіччя і
представлена А.Г. Асмоловим, Б.С.Братусем, Б.В. Зейгарник,
В.А. Петровським, Є.Б. Субботським, А.У. Харашем, Л.С. Цвєтковою. У цій
традиції у якості психологічного об(єкта виховання, перевиховання
розглядаються смислові утворення особистості. Процес реабілітації
розглядається як особливий випадок виховання, процес трансформації
смислових утворень особистості.

Огляд вітчизняних та російських публікацій свідчить про те, що останнім
часом відзначається нова хвиля інтересу дослідників до ролі
мотиваційно-смислових утворень у розвитку різноманітних порушень
особистості (Д.О. Леонтьєв, 1992-1999, Ю.А. Васильєва, 1997, В.Ю.
Зав’ялов, 1999-2002, Л.Ф. Шестопалова, Т.А. Перевозна, 2003). Однак слід
зазначити, що вивченню процесу трансформації смислових структур на етапі
одужання, у процесі реабілітації осіб, залежних від ПАР, до цього часу
не було відведено належного місця у психологічних дослідженнях.
Залишаються нерозв(язаними питання про механізми формування
психологічних передумов мотивації до конструктивних змін, закономірності
динаміки смислових структур в одужанні при залежності від ПАР. Для
побудови психологічної моделі етіопатогенезу захворювань, які в
Міжнародній Класифікації Хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) визначено як
психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних
речовин, а також для розробки і обґрунтування ефективної програми
психологічної допомоги особам, залежним від ПАР, необхідне вивчення
смислових структур цих осіб у процесі одужання.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження проведено в рамках науково-дослідної роботи кафедри
психодіагностики та медичної психології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка “Психодіагностика особистості”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження було виявлення
мотиваційно-смислових чинників ефективності реабілітаційного процесу
осіб, залежних від ПАР.

Завдання дослідження(

1) Провести теоретичний аналіз проблеми ( проаналізувати існуючі
програми реабілітації під кутом зору адресування їх конкретним складовим
особистості залежних від ПАР( проаналізувати ієрархічну структуру
мотиваційної сфери залежних від ПАР( окреслити існуючі підходи до
мотивації до конструктивних змін( виділити структурні компоненти
особистості, на які має бути спрямована реабілітація.

2) Визначити типові смислові структури осіб, залежних від ПАР, на
початку та після проходження програми психологічної ребілітації.

3) Виявити взаємозв(язки між окремими компонентами мотивації до змін
осіб, залежних від ПАР.

4) Виявити особливості суб(єктивної семантики мотивації до змін у осіб,
залежних від ПАР(

5) Вивести залежність між рівнем мотивації до змін і особливостями
потреб осіб, залежних від ПАР.

6) Виявити динаміку мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від ПАР,
під впливом програми психологічної реабілітації та у періоді повної
ремісії.

Об(єктом дослідження є мотиваційно-смислова сфера осіб, залежних від
ПАР.

Предмет дослідження – смислові структури особистості, що впливають на
рівень і характер процесу змін в одужанні при залежності від ПАР.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети та
розв(язання зазначених вище завдань ми застосували психодіагностичні
методи та статистичні методи обробки емпіричних даних. Використано такі
методи для дослідження смислової сфери: тест смисложиттєвих орієнтацій
(Д.О. Леонтьєв, 1992), техніка репертуарних решіток (застосовано
різновид техніки, розроблений Хінклом, — решітку опору змінам)( метод
колірних виборів (модифікований колірний тест Люшера), а також методики
для дослідження мотивації до змін у осіб, залежних від ПАР: опитувальник
ситуаційної впевненості (Sobell)( шкала готовності до змін і прагнення
до лікування (W.R. Miller)( шкала балансу рішень щодо вживання чи
припинення вживання наркотичних речовин (Sobell)( опитувальник ефектів
наркотичних речовин (Collins). Тести для дослідження мотивації до змін
було попередньо адаптовано. Крім цього, використовувався метод
експертних оцінок як критерій для аналізу кореляцій шкал адаптованих
методик, а також з метою поділу вибірки на групи, що відрізняються за
рівнем мотивації до змін.

Для обробки отриманих емпіричних даних використано такі статистичні
методи: кореляційний та факторний аналізи, непараметричний метод аналізу
значущості зсуву значень – Т-критерій Вілкоксона, визначення частот
появи показників.

Наукова новизна одержаних результатів.

( набуло подальшого розвитку теоретичне уявлення щодо ролі смислових
структур особистості у процесі одужання при психічних та поведінкових
розладах внаслідок вживання ПАР і доведено їх безпосередній вплив на
динаміку синдрому залежності(

( дістало подальшого розвитку положення про особливості структурної
організації мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від ПАР:
дисоціативний характер, співіснування різних субособистостей( незрілість
структурної організації( низький рівень ієрархічності – та про
особливості її структурної динаміки в процесі психологічної
реабілітації(

( вперше доведено, що при реалізації духовно орієнтованої
реабілітаційної програми зміни у смисловій сфері осіб, залежних від ПАР,
пов(язані з появою нових факторів смислових конструктів: особистісна
свобода, самовираження, емоційна зрілість, відповідальність(

( дістало подальшого розвитку положення про необхідність для здійснення
конструктивних змін у осіб, залежних від ПАР, переживання кризи, яка
полягає у тому, що дисоціативна структура мотиваційно-смислової сфери
змінюється на асоціативну(

( вперше виявлено типові смислові конструкти осіб, залежних від ПАР, на
етапі одужання( виявлено динаміку становлення таких конструктів у
процесі психологічної реабілітації, що дозволяє конструювати методичні
засоби діагностики конструктивних змін у мотиваційно-смисловій сфері
осіб, залежних від ПАР.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і
рекомендацій. Достовірність отриманих у ході емпіричного дослідження
результатів гарантує достатня для отримання статистичної достовірності
кількість досліджуваних, що увійшли до вибірки (72 особи), застосування
адекватних методів математичної статистики. Обгрунтованість отриманих
результатів та відповідність їх загальноприйнятим науковим критеріям
забезпечувалися опорою на нові теоретичні дослідження, використанням
комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об(єкту,
предмету та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного
аналізу даних.

Теоретична значущість дослідження. В роботі показано роль смислових
структур в процесі одужання при залежності від ПАР. Виявлено структурні
особливості організації мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від
ПАР. Показано особливості конструктивної трансформації
мотиваційно-смислової сфери, пов(язаної з розвитком мотивації до змін.
Описано особливості кризового стану осіб, залежних від ПАР, такого, що
сприяє формуванню мотивації до змін і, як наслідок, — одужанню.
Проведене дисертаційне дослідження дає змогу теоретично обґрунтувати
застосування духовно орієнтованих реабілітаційних програм для осіб,
залежних від ПАР, типу реабілітаційної програми на основі 12 кроків і
простежити характер і сутність тих змін особистості, які відбуваються
під впливом таких програм.

Отримані дані роблять внесок у теорію мотиваційно-смислових утворень та
їх ролі в розвитку психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання
ПАР та в одужанні.

Практична значущість отриманих результатів полягає у тому, що адаптовано
методики, що дозволяють діагностувати рівень мотивації до змін у осіб,
залежних від ПАР( запропоновано методичні засоби діагностики
конструктивних змін у мотиваційно-смисловій сфері осіб, залежних від
ПАР( сформульовано принципи діагностики конструктивного переживання
кризового стану у осіб, залежних від ПАР, що підвищує ефективність
прогнозу результативності реабілітаційної програми для осіб, залежних
від ПАР. Результати, отримані в дослідженні, можуть бути використані у
психокорекційній та психотерапевтичній роботі з наркозалежними, для
вдосконалення існуючих та побудови нових реабілітаційних програм для
осіб, залежних від ПАР.

Отримані результати впроваджуються у роботу Київської міської
наркологічної клінічної лікарні “Соціотерапія” при складанні
індивідуальних планів лікування та реабілітації пацієнтів лікарні,
розробці та вдосконаленні індивідуальних реабілітаційних психологічних
програм( Міжнародної благодійної організації “Реабілітаційний центр
“Сходи” (м.Одеса) при визначенні терміну перебування пацієнтів в
програмі реабілітації, а також при складанні індивідуальних планів
лікування( клініки АВС (м. Київ) при розробці психокорекційних програм
для лікування наркозалежних.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження
доповідались і обговорювались на науково-практичних семінарах
“Консультування наркозалежних” (Польща, 2001), “Проблеми психологічного
консультування наркозалежних” (Одеса, 2002), “Мотивація лікування при
наркозалежності” (Київ, 2003), на Міжнародній науково-практичній
конференції молодих науковців “Психологія сучасності: наука і практика”,
Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.
Ушинського (Одеса, 2003), на засіданнях кафедри психодіагностики та
медичної психології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (2001 – 2003 р).

Публікації. Основний зміст і конкретні результати дослідження
відображені у 5 публікаціях автора у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел, п(яти додатків. Рукопис
містить 210 сторінок комп(ютерного набору (186 сторінок основного
тексту) з використанням 153 джерел літератури, у тому числі 31 –
іноземних авторів. Текст містить 11 таблиць і 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об(єкт,
предмет, мету та завдання дослідження, а також висвітлено наукову
новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, коротко
характеризуються методи дослідження.

У першому розділі “Теоретичний аналіз порушень мотиваційно-смислової
сфери осіб, залежних від психоактивних речовин, та визначення
психологічних підходів до ії корекції” розглядаються теоретичні підходи
до аналізу порушень мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від ПАР,
від початку вживання ПАР і до формування стійких мотиваційно-смислових
порушень. Аналізуються погляди на зміни у зазначеній сфері протягом
одужання, психологічні підходи до реабілітації осіб, залежних від ПАР.

На сьогоднішній день існують теоретичні моделі динаміки
мотиваційно-смислових утворень (А.А. Файзуллаєв, Д.О. Леонтьєв). У
літературі представлені й теоретичні схеми динаміки мотивації до змін
при залежностях від ПАР (J.O. Prochaska, W.F. Velicer). Однак останні
мають поверховий характер, не розкриваючи сутності процесу особистісних
змін, психологічних механізмів, які беруть у ньому участь.

Що стосується динаміки мотиваційно-смислових утворень осіб, залежних від
ПАР, особливо на етапі одужання, нині відсутні експериментальні
дослідження, які б підтверджували або спростовували існуючі теоретичні
погляди.

Психологічна реабілітація цієї категорії осіб розглядається багатьма
авторами як важлива умова переорієнтації цілісної особистості на
використання власних ефективніших, порівняно із періодом зловживання,
збережених особистісних ресурсів (К.Д. Бабов, С.В. Дворяк, В.А. Розанов,
І.П. Шмакова). Останнім часом у психологічній літературі все частіше
можна знайти посилання на високу ефективність застосування духовно
орієнтованих реабілітаційних програм типу програми 12 кроків (О.В.
Зиков, М.Г. Цетлін, С.В. Дворяк).

Проаналізовано погляди авторів, які доводять, що смислова сфера
особистості є відповідальною за процес особистісних змін (Д.О. Леонтьєв,
1999, В.Ю. Зав(ялов, 1999, 2002, Ю.А. Васильєва, Т.М. Буякас). Саме вона
є тією підструктурою особистості, яка здатна ініціювати цей процес,
направляти і підтримувати його.

Залежністю від ПАР, як своєрідною субособистістю залежної особи, можливо
керувати, знайшовши спосіб впливати на її смислову сферу. Слід
зазначити, що механізми процесу досягнення особистісної зрілості, за
умови якого можливе формування функції контролю над поведінкою,
необхідні умови для роботи цих механізмів, особливості і динаміка цього
процесу при лікуванні залежностей від ПАР вивчені дуже мало і потребують
подальших розробок.

Результатом теоретичного аналізу мотиваційно-смислової сфери осіб,
залежних від ПАР, стала наведена нижче теоретична модель.

1. Функції, які виконує ПАР (атарактичні, седативні, ейфоризуючі,
комунікативні тощо), згодом закріплюються за нею, що є механізмом
формування залежності. ПАР стає носієм тієї чи іншої функції. Потреби у
активації, релаксації, збудженні, комунікативні потреби з деякого
моменту не можуть бути задоволені інакше, як через вживання наркотичної
речовини, яка набуває смислу потреби.

2. У залежної особи на етапі вживання ПАР цінності не сформовані або
дезактуалізовані тривалим вживанням наркотичних речовин і пов(язаним із
ним способом життя. Роль системотвірного чинника мотиваційної сфери на
етапі вживання відіграє потреба у наркотичній речовині. Саме ця потреба
породжує специфічний смисл життя, який реалізується у вживанні ПАР. Тому
особа керується більшою мірою не цінностями, а власними потребами і тим,
що сприяє їх задоволенню як в актуальній поведінці, так і в плануванні
свого життя. Для того, щоб джерелом породження смислу життя стали
цінності, необхідні певні зміни в життєвому світі залежної особи, а
саме( поява нових життєвих відношень, кардинальна реконструкція старих,
криза наявних життєвих відношень тощо. Співвіднесення з новими
цінностями усвідомлених спонукань залежної особи приводить до виникнення
мотиву самозміни.

3. Існують різні стратегії здійснення реабілітації: 1)
емоційно-стресова( 2) вольова, спрямована на те, що людина має боротися
з “пороком”, на розвиток его-структур особистості( 3) духовно
орієнтована. Остання найбільшою мірою впливає на реконструкцію
мотиваційно-смислової сфери особистості, її структурні зміни, пов(язані
з асоціацією різних компонентів.

У другому розділі “Загальна методика і методи дослідження
мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від ПАР” представлено
клініко-соціальну характеристику вибірки, розглянуто основні принципи та
проблеми побудови емпіричного дослідження, обґрунтовано методи
дослідження.

Емпіричною базою дослідження був реабілітаційний центр (РЦ) “Відкриття”
для лікування осіб, залежних від наркотичних речовин, що функціонує як
реабілітаційна структура клініки АВС, яка здійснює наркологічну допомогу
вказаному контингенту осіб. РЦ знаходиться у місті Бровари Київської
області.

Клініко-соціальна характеристика вибірки. У дослідженні брали участь 72
особи віком від 21 до 28 років. З них 57 – особи чоловічої статі, 15 —
жіночої. Клінічне обстеження осіб, залежних від ПАР, проведене до
дезинтоксикації, виявило явища психологічної і фізичної залежності.
Обстежувані особи характеризувалися компульсивним потягом, наявністю
абстинентного синдрому, високою толерантністю, зміненою ієрархією
інтересів та цінностей, відсутністю ситуативного та кількісного контролю
вживання ПАР. Характерною була наявність астенічного синдрому.
Тривалість захворювання складала від 8 місяців до 12 років. Наявні
симптоми були достатніми для встановлення діагнозу “Психічні та
поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин: синдром
залежності”.

Усі досліджувані – залежні від опіоїдів, практично всі епізодично
вживали інші наркотичні речовини і алкоголь окремо або у комплексі з
різними хімічними речовинами, що змінюють психічний стан. Всі
досліджувані перебували на другій стадії захворювання і до вступу на
програму реабілітації пройшли медикаментозну дезинтоксикацію.

Із 78( досліджуваних до вступу на програму психологічної реабілітації
була проведена процедура надшвидкої дезинтоксикації із застосуванням
блокаторів опіатних рецепторів під загальною анестезією. 12( вступили на
програму реабілітації після дезинтоксикації методами специфічної,
патогенетичної фармакотерапії. Із 10( досліджуваних була проведена
дезинтоксикація із застосуванням агоністів, антагоністів опіатів:
бупренорфіну, налоксону гідрохлориду. Незважаючи на отриману медичну
допомогу, на першому етапі дослідження вони відчували більші чи менші
прояви стану відміни.

Для 34( лікування з приводу залежності від ПАР було первинним, для
10 ( — вторинним, для 56( — третім – чотирнадцятим. У більшості
досліджуваних були виявлені супутні захворювання. Гепатит В, С виявлений
у 68(, абсцеси – у 72(, трофічні язви – у 5(, сепсис – у 58(, флебіти –
у 23(. Про ВІЛ — інфікованість було відомо у 2 випадках.

Дослідження проводилося на зміщеній вибірці. Вибірку більшою мірою
складали пацієнти, які є членами батьківських родин із високим рівнем
матеріальної забезпеченості. Батьки досліджуваних виявляли виражену
зацікавленість у результатах лікування, забезпечували останнім турботу і
фінансову підтримку, водночас пом(якшуючи соціальний тиск, який є
результатом реакції соціального оточення на спосіб життя осіб, залежних
від ПАР.

Методи дослідження, які використано в роботі, відповідають її меті та
завданням.

У роботі представлені хід та процедура емпіричного дослідження
мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від ПАР.

За допомогою експертних оцінок вибірку було поділено на три групи за
критерієм рівня мотивації до змін. До першої групи (із низьким рівнем
мотивації до змін) увійшли 23 особи, до другої (із середнім рівнем) –
21, до третьої (із високим рівнем) – 28.

Дослідження проводилось у два етапи, тобто два рази за період
реабілітації (на початку і в кінці) кожного учасника було обстежено за
допомогою одних і тих самих психологічних тестів. Процедура другого
етапу була аналогічною процедурі першого. Врахувавши складність та
тривалість смислових перебудов особистості, існування можливості
зворотного напрямку цих перебудов, ми дійшли висновку про необхідність
ще одного етапу дослідження. Його метою було виявлення змін у
мотиваційно-смисловій сфері, які відбуваються у періоді повної ремісії,
тобто після 12 місяців утримання від вживання будь-яких ПАР.

У останньому етапі дослідження взяли участь 24 особи, 20 із яких під час
проходження реабілітаційної програми були віднесені за оцінками
експертів до групи осіб із високою мотивацією до змін, 4 – до групи із
середньою мотивацією до змін. Із групи із низьким рівнем мотивації до
змін жоден досліджуваний не залишався тверезим протягом року.

У третьому розділі “Особливості динаміки мотиваційно-смислових структур
осіб, залежних від ПАР, у процесі психологічної реабілітації” докладно
представлено результати емпіричного дослідження.

Застосування кореляційного аналізу (вивчались залежності між смислом
життя осіб, залежних від ПАР, та їх мотивацією до конструктивних змін)
дало змогу сформулювати такі висновки:

1. Усвідомлювана визначеність смислу життя в осіб, залежних від ПАР, на
початку реабілітації свідчить про високий рівень прояву системи
психологічного захисту і є прогностично несприятливою ознакою для оцінки
успішності очікуваних змін особистості та її життєвого світу. В такому
випадку оцінка особистістю осмисленості, цілей, результативності та
процесу життя, а також власної здатності керувати цим процесом не має
реальних підстав і не підкріплюється особистою відповідальністю.

2. Отримані дані свідчать про необхідність переживання екзистенціальної
кризи для можливості процесу особистісних змін, які відбуваються в
одужанні при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання ПАР.
Тривожно-депресивні симптоми, апатія, гіпобулія, зниження апетиту,
наявність суїцидальних думок є психічними та психосоматичними проявами,
переживання яких необхідне для появи та зростання мотивації до
конструктивних змін.

3. Усвідомлювана визначеність смислу життя наприкінці реабілітації
свідчить про розгортання процесу одужання при психічних та поведінкових
розладах внаслідок вживання ПАР, його достатню успішність і
динамічність.

?

?

?

F

?

?

?

D

F

///////iiiiiiiiiissOOE3/4

LTHL?NjQtSPUoae*AE1/21/2?1/2?ae??Y™™™™

&

$

$

яють складові смислу життя: цілі в житті, процес життя (емоційна
насиченість), результативність життя, локус контролю-я та локус
контролю-життя. Значущі зсуви значень цих показників виявлено як у
цілому за вибіркою (р(0,001), так і зокрема за групами із різним рівнем
мотивації до змін (у групах із низьким та середнім рівнем мотивації до
змін р(0,05, у групі із високим рівнем – р(0,001). Очевидно, що смисл
життя виразно трансформується в процесі особистісних змін, яким
супроводжується одужання.

Характер змін показника амбівалентності у процесі реабілітації
відображає різний характер і напрямок процесу змін, які відбулись, у
різних групах досліджуваних. Динаміка чинника амбівалентності у процесі
реабілітації свідчить про асоціювання смислових утворень, які до якогось
моменту були дисоційованими. У групі із високим рівнем мотивації до змін
таке асоціювання конфліктних смислів у єдину систему відбулось до
реабілітації, що спричинило переживання внутрішньоособистісного
конфлікту, наслідком якого й стали прояви амбівалентності. Протягом
реабілітації система асоційованих смислів стала більш зрілою, підвищився
рівень її ієрархічності, що й спричинило значну динаміку
амбівалентності. У групах із нижчим рівнем мотивації до змін асоціювання
раніше дисоційованих смислів стало можливим лише при перебуванні у
програмі реабілітації. Низькі показники амбівалентності на початку
реабілітації відображають збережену дисоційовану структуру
мотиваційно-смислової сфери. Деяке збільшення показників амбівалентності
наприкінці реабілітації свідчить про розгортання процесу асоціювання
конфліктних смислів.

При аналізі динаміки смислових конструктів, що вивчались за допомогою
решітки опору змінам, виявлено, що значущі зсуви значень характеризують
9 конструктів у групі із низьким рівнем мотивації до змін, 8 -у групі із
середнім рівнем, 3 – у групі із високим рівнем. Отримані результати дали
змогу зробити висновок про динамічніші і суттєвіші зміни смислових
конструктів у осіб із низьким рівнем мотивації до змін. Для осіб із
високим рівнем мотивації до змін психологічна реабілітація є
фасилітатором смислових перебудов, які розпочалися вже до реабілітації.
Для осіб із низьким або середнім рівнем мотивації до змін реабілітація є
ситуацією, що провокує критичні перебудови. Смислові перебудови у осіб
із низьким рівнем мотивації до змін відбуваються після подолання у
процесі психологічної реабілітації потужної системи психологічного
захисту.

Методом факторного аналізу виявлені фактори, характерні для етапів
початку і закінчення програми реабілітації. На початку реабілітації
отримано 7 факторів загальною вагою 69,566%, однак лише 5 із них
(59,396%) відносно добре інтерпретуються. При обробці даних, отриманих
наприкінці реабілітації, отримано 7 факторів загальною вагою 71,497%.
Фактори, отримані наприкінці реабілітації, складають внутрішньо
узгоджені, однорідні конструкти. Смислові конструкти утворили фактори,
які представлено у табл.1.

Таблиця 1

Фактори смислових конструктів на початковому і кінцевому етапах
реабілітації

Фактори смислових конструктів на початку реабілітації Фактори смислових
конструктів наприкінці реабілітації

Тверезе мислення

Залежні установки

Впевненість у собі

Опір змінам

Готовність до змін

Тверезе мислення

Залежні установки

Впевненість у собі

Емоційна зрілість

Відповідальність

Особистісна свобода

Самовияв

Як видно із табл.1, у процесі психологічної реабілітації з(явились нові
фактори, а саме: особистісна свобода, самовияв, емоційна зрілість,
відповідальність

За допомогою тесту колірних виборів виявлена динаміка афіліативної
потреби, яка відображає феномен переміни залежності. У досліджуваних із
середнім і високим рівнем мотивації до змін на початку реабілітації
афіліативна потреба є найбільш напруженою і окреслює характер поведінки
залежної особи. Наприкінці реабілітації у другій групі афіліативна
потреба є найбільш фрустрованою. Неважко зрозуміти, що особа пригнічує
зазначену потребу, не маючи можливості реалізувати, але відчуває у
зв(язку з цим виражений психологічний дискомфорт. У осіб третьої групи
наприкінці реабілітації ситуація є дещо сприятливішою. Афіліативна
потреба не відображає зону виражених психологічних конфліктів
особистості. Є підстави припустити, що у досліджуваних цієї групи, які
знаходяться на вищій стадії процесу змін, почалася дезактуалізація
механізмів залежної поведінки.

Для виявлення подальшої динаміки мотиваційно-смислової сфери осіб,
залежних від ПАР, у періоді повної ремісії було порівняно результати,
отримані за допомогою решітки опору змінам, тесту СЖО та тесту колірних
виборів, із результатами, які отримано наприкінці реабілітації.

Аналізуючи вищезазначені дані, ми насамперед намагалися визначити, чи
відбувається протягом періоду, після якого можна говорити про досягнення
повної ремісії, подальше формування особистісної зрілості. При цьому ми
орієнтувались на компоненти особистісної зрілості: відповідальність,
саморозвиток, терпимість і позитивне ставлення до світу (А.А. Реан,
2000).

Групу досліджуваних було поділено на підставі експертних оцінок “якості
одужання”. Експерти оцінювали “якість одужання” за такими критеріями:
частота відвідування зборів Анонімних Наркоманів, участь у програмі
підтримуючої терапії, наявність реалістичних установок стосовно роботи,
здатність конструктивно розв(язувати міжособистісні конфлікти,
активність життєвої позиції. За критерієм “якості одужання” отримано 2
підгрупи досліджуваних.

Смислові конструкти, характерні для першої підгрупи досліджуваних — із
високою “якістю одужання” (чисельність — 15 осіб), — відображають процес
формування компонентів особистісної зрілості. У другій підгрупі — із
низькою “якістю одужання” (чисельність – 9 осіб) — провідними
конструктами є ті, що відображають повернення до “залежних установок”,
пов(язаних із орієнтацією на думку інших людей, легкість (а не
конструктивність) процесу спілкування, легкість (а не ясність, чіткість)
процесу мислення. Однак в обох варіантах особа залишається тверезою
завдяки стійкості конструкта, пов(язаного з протидією захисним
механізмам, здатним спричинити самообман, найнебезпечнішим результатом
якого може стати повернення до вживання ПАР.

Конструкт “ясно мислячий – мислення підкорене миттєвим потягам” є одним
із найбільш значущих для досліджуваних першої підгрупи. Здатність ясно,
чітко мислити – це здатність мислити тверезо, тобто максимально
реалістично, без спотворень відображати дійсність. Очевидно, що
зазначений конструкт прямо пов(язаний із цінністю тверезості для
досліджуваних цієї підгрупи.

На відміну від них, досліджувані другої підгрупи не вважають тверезість
цінністю найвищого порядку. Натомість значущим виявляється легкість
процесу мислення, тобто важливішим є не результат тверезого мислення як
реалістичного відображення життєвих відносин, а суб(єктивне відчуття
легкості процесу мислення, якого як одного з ефектів наркотичної
речовини прагнуть досягти особи, що її вживають.

Найпоширенішим варіантом смисложиттєвих орієнтацій у періоді повної
ремісії є такий. Особа досить цілеспрямована, відчуває стимули із
майбутнього, які надають сенсу і сьогоденню. Вона відчуває задоволеність
процесом життя в даний час, емоційну насиченість подій, що відбуваються
нині. У неї відбулись осмислення, вбудова минулого у цілісне сприйняття
власного життя. Враховуючи, що значна частина періоду зловживання до
одужання була малоусвідомлюваною в результаті дії механізмів
психологічного захисту, а надалі (на початку лікування) осмислюваною
негативно, в особи, що одужує, відбулась значна перебудова смислових
відношень до прожитого відрізка життя. Очевидно, що їй вдалось побачити
сенс навіть у кризовому періоді власного життя. Особі властиві помірно
виражені переконання у власній можливості контролювати події свого
життя, уявлення про достатню власну свободу вибору, щоб побудувати своє
життя відповідно до своїх цілей. Їй притаманне світоглядне переконання в
тому, що людині властиво контролювати своє життя, вільно приймати
рішення і втілювати їх у життя.

Інший варіант смисложиттєвих орієнтацій — варіант “часткового одужання”
(термін введено T. Gorski). Цілеспрямованість досліджуваних цієї групи
суттєво не змінилась з моменту закінчення реабілітації (або навіть дещо
знизилась). Те ж саме стосується задоволеності життям в актуальному
періоді і оцінки прожитого відрізка життя. Смислові відношення
сьогодення і майбутнього є недостатньо узгодженими, тому характерна
пасивна особистісна позиція. Крім цього, практично не змінилась або
незначно знизилась світоглядна переконаність в принциповій можливості
керування людиною власним життям. Незмінним залишився рівень
переконаності у власній можливості керувати подіями свого життя.
Очевидно, саме усвідомлювана відповідальність за власне життя є
чинником, який утримує досліджуваних другої групи від вживання
наркотичних речовин, незважаючи на слабку усвідомлюваність життя у
цілому.

Отримані за допомогою колірного тесту Люшера дані підтверджують і
доповнюють результати дослідження за допомогою решітки опору змінам та
тесту СЖО.

Характер смислових структур та мотиваційно-особистісних тенденцій у
періоді повної ремісії відображає два варіанти їх розвитку протягом
періоду після завершення програми реабілітації: подальше формування
зрілості мотиваційно-смислової структури та ретардацію або редукцію
процесів перебудови мотиваційно-смислової структури. Характер змін прямо
пов(язаний із способом життя після проходження програми психологічної
реабілітації.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та представлено нове
розв(язання проблеми порушень мотиваційно-смислової сфери при психічних
та поведінкових розладах внаслідок вживання ПАР( визначено психологічні
підходи до корекції таких порушень. Встановлено, що важливе місце серед
внутрішньоособистісних чинників процесу одужання належить смисловим
структурам особистості. Дані, отримані в дисертаційному дослідженні,
свідчать про необхідність розробки психокорекційних програм для осіб,
залежних від ПАР, із врахуванням ролі та особливостей структурної
організації мотиваційно-смислової сфери наркозалежних.

1. Протягом психологічної реабілітації смислові структури осіб, залежних
від ПАР, суттєво змінюються, знижується рівень дисоціації
мотиваційно-смислової сфери(

( підвищується рівень її ієрархічності – смислові конструкти, які
впливають на особистісні зміни, займають більш високі рангові місця в
структурі мотиваційно-смислової сфери(

( в структурі мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від ПАР,
з(являються нові смислові утворення — фактори смислових конструктів:
особистісна свобода, самовияв, емоційна зрілість, відповідальність(

( мотиваційно-смислова структура стає більш зрілою: фактори смислових
конструктів наприкінці реабілітації утворюють більш внутрішньо
однорідні, порівняно із початком реабілітації, системи конструктів.
Мотиваційно-смислову структуру визначають смислові утворення, які
відображають формування особистісної зрілості, — з(являються такі
фактори смислових конструктів: відповідальність, емоційна зрілість(
високе рангове місце займає конструкт “готовий змінюватися”(

( відбувається процес зміни дисоціативної структури
мотиваційно-смислової сфери на асоціативну, який приводить до виникнення
нової функції мотиваційно-смислової сфери – функції контролю. Ця функція
виникає за рахунок формування внутрішньоособистісного конфлікту,
механізмом якого є асоціювання смислових утворень в єдину, однак
конфліктну, структуру. До цього часу об(єктивно конфліктні смисли не
сприймалися особами, залежними від ПАР, як конфліктні, оскільки були
дисоційованими й існували у різних сферах життя.

2. На початку реабілітації пацієнти, що мають високі показники
осмисленості життя, мають низький рівень мотивації до змін. Разом з тим,
їх мотиваційно-смислова сфера зазнає значної трансформації, але за
період реабілітації ці зміни є нестійкими, зворотними. Для таких осіб
реабілітація є ситуацією критичної перебудови, однак для досягнення
стійких конструктивних змін термін реабілітації має бути більшим.

Особи, які мають високий рівень мотивації до змін, зазнають менших змін
за рахунок того, що зміни у мотиваційно-смисловій сфері у них почались
раніше реабілітаційного процесу. Звичайний термін реабілітації у
більшості випадків для них є достатнім.

3. Смисложиттєві орієнтації осіб, залежних від ПАР, належать до
структури захисної мотивації. Особи, які мають суб(єктивно високу
“осмисленість життя”, виявляють менш виражені перебудови в структурі
смислової сфери. Захисні стратегії осіб, залежних від ПАР, підвищують
рівень толерантності до психотерапії і знижують ефективність
реабілітаційних програм. Тому перебудова мотиваційно-смислової сфери має
починатись із роботи над опором психотерапії і послабленням захисних
процесів. Цьому сприяє спрямованість реабілітації на мотиваційні
структури осіб, залежних від ПАР, через:

а) фокусування уваги залежної особи на протиріччях між реальністю її
життя та існуючими цінностями(

б) уникнення психотерапевтом, консультантом суперечок у відносинах із
пацієнтом(

в) “піддавання” опору пацієнта(

г) підтримування віри пацієнта у здатність змінити свій спосіб життя,
пов(язаний із вживанням ПАР(

д) наповнення терапевтичного простору відносинами емпатії.

4. Важливою передумовою смислових перебудов осіб, залежних від ПАР, є
кризовий стан особистості, який переживається як відчуття пустоти і
відсутності смислу життя, незадоволеність самореалізацією і процесом
життя, зневіра у своїй здатності самостійно розв(язати проблему
залежності. В ряді публікацій такий стан розглядається як деструктивний,
такий, що заважає процесу одужання. В роботі показано, що процес
конструктивних змін в мотиваційно-смисловій сфері осіб, залежних від
ПАР, неминуче починається із таких психологічних перебудов.

5. На етапі одужання в структурі ієрархії мотиваційно-смислової сфери
осіб, залежних від ПАР, із високим рівнем мотивації до змін більш високі
рангові місця належать таким смисловим конструктам: чесність перед
собою, впевненість у собі, надійність, ясне мислення, готовність
змінюватись, що відображають “тверезі” установки. Для осіб із нижчим
рівнем мотивації до змін характерне співіснування “тверезих” і
“залежних” установок. У цієї категорії осіб, незважаючи на підвищення
рангових місць конструктів, які відображають згадані “тверезі”
установки, найважливішими залишаються конструкти, що відображають
зовнішній локус оцінки — орієнтацію на реакції інших людей.

6. Для періоду повної ремісії характерними є два типи структурної
організації мотиваційно-смислової сфери, які можна розглядати як два
різні варіанти її структурної перебудови після процесу психологічної
реабілітації:

1) подальше формування зрілості мотиваційно-смислової структури: більш
високі, порівняно із періодом реабілітації, рангові місця в структурі
мотиваційно-смислової сфери займають смислові конструкти, які
відображають розгортання зазначеного процесу, – відповідальність,
терпимість, готовність змінюватись, визнання світу безпечним місцем(

2) ретардація або редукція процесів перебудови мотиваційно-смислової
сфери: більш високі, порівняно із періодом реабілітації, рангові місця у
структурі мотиваційно-смислової сфери займають смислові конструкти, які
відображають повернення до “залежних” установок, до зовнішнього локусу
оцінки, — розуміння іншими людьми, легкість спілкування, легкість
процесу мислення, впевненість у собі.

Характер структурної перебудови мотиваційно-смислової сфери прямо
пов(язаний із способом життя після проходження програми психологічної
реабілітації.

Цей висновок має значення для визначення напрямків підтримуючої
психотерапії осіб, залежних від ПАР. Фахівці, які працюють із
наркозалежними, мають орієнтуватись на необхідність для останніх
відвідування зборів Анонімних Наркоманів або інших груп самодопомоги,
індивідуальної та групової психотерапії, вироблення навичок
конструктивних відносин із соціальним оточенням, формування
відповідальної позиції щодо проблемних життєвих ситуацій, розв(язування,
а не заперечення особистісних проблем. Після проходження психологічної
реабілітації особа, залежна від ПАР, щонайменше протягом декількох
місяців має коригувати свій план одужання за допомогою психолога або
консультанта з питань залежностей від ПАР.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Щербина Л.Ф. Посилення мотивації самозміни при наркоманії //
Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – №7. – С. 17-23.

2.Щербина Л.Ф. Методичні підходи до психологічної реабілітації осіб,
залежних від наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна
робота. – 2002. — № 8. – С. 20-31.

3. Щербина Л.Ф.Вплив смислових структур особистості на процес змін при
залежності від наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна
робота. – 2003.- № 6. – С. 69-73.

4. Щербина Л.Ф. Експериментальне дослідження мотиваційно-смислової сфери
осіб, залежних від наркотичних речовин, в умовах реабілітації на основі
програми 12 кроків (початок) // Практична психологія та соціальна
робота. – 2003. — № 9. – С. 69-76.

5. Щербина Л.Ф. Експериментальне дослідження мотиваційно-смислової сфери
осіб, залежних від наркотичних речовин, в умовах реабілітації на основі
програми 12 кроків (закінчення) // Практична психологія та соціальна
робота. – 2003. — № 10. – С. 69-76.

АНОТАЦІЯ

Щербина Л.Ф. Динаміка смислових структур осіб, залежних від
психоактивних речовин, у процесі психологічної реабілітації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за
спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

У роботі проаналізовано смислові структури осіб, залежних від
психоактивних речовин, та їх динаміку в процесі психологічної
реабілітації. Виявлено роль смислових структур особистості як чинників
процесу одужання при залежності від ПАР. Доведено їх безпосередній вплив
на процес змін в одужанні. Доведено важливість переживання кризового
стану для смислових перебудов особистості в процесі одужання.

Залежність від ПАР розглядається як досить потужна підсистема
особистості, своєрідна субособистість залежної особи. Показано, що
відповідальною за досягнення особистісної зрілості є смислова сфера
осіб, залежних від ПАР. Виявлено типові смислові конструкти
наркозалежних на етапі одужання. Визначено особливості смислової
регуляції залежних осіб на етапі вживання ПАР та в одужанні.

Розглядаються варіанти подальшого розвитку смислових структур осіб,
залежних від ПАР, у періоді повної ремісії.

Ключові слова: смислові структури, смисложиттєві орієнтації, залежність
від психоактивних речовин, психологічна реабілітація, мотивація до змін.

АННОТАЦИЯ

Щербина Л.Ф. Динамика смысловых структур лиц, зависимых от психоактивных
веществ, в процессе психологической реабилитации. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук
по специальности 19.00.04 – медицинская психология. – Киевский
национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

В работе проанализированы смысловые структуры лиц, зависимых от
психоактивных веществ, в процессе психологической реабилитации. Уделено
внимание динамике этих структур под воздействием программы реабилитации.

Смысловые структуры личности рассматриваются как факторы процесса
выздоровления при зависимости от ПАВ. Выявлено их непосредственное
влияние на процесс изменений при выздоровлении. Зависимость от ПАВ
рассматривается как мощная подсистема личности, своеобразная субличность
зависимой личности. Возможность управления ею существует только в случае
достижения личностной зрелости. Доказано, что духовно ориентированные
реабилитационные программы типа программы 12 шагов способны влиять на
перестройку смысловых структур личности, достижение личностной зрелости.
Духовно ориентированные программы в наибольшей мере ориентированы на
реконструкцию мотивационно-смысловой сферы личности, структурные
изменения, связанные с ассоциацией различных компонентов
мотивационно-смысловой сферы.

В работе рассматриваются особенности смысловой регуляции лиц, зависимых
от ПАВ. На этапе употребления ПАВ у зависимых лиц ценности не
сформированы или дезактуализированы продолжительным употреблением
наркотических веществ и связанным с ним образом жизни. Роль
системообразующего фактора мотивационно-смысловой сферы на этапе
употребления ПАВ играет потребность в наркотическом веществе.

В работе доказана необходимость для осуществления смысловых перестроек
переживания зависимой личностью кризисного состояния. Ощущение пустоты и
отсутствия смысла, неудовлетворенность самореализацией и процессом
жизни, неверие в свою способность самостоятельно решить проблему
зависимости являются рычагами, которые запускают рост мотивации к
изменениям. И наоборот, отсутствие упомянутых переживаний
свидетельствует о высоком уровне защитного поведения и является
прогностически неблагоприятным признаком успешности процесса изменений.

Смысложизненные ориентации лиц, зависимых от ПАВ, входят в структуру
защитной мотивации. Лица, которые имеют субъективно высокую
“осмысленность жизни”, обнаруживают менее выраженные перестройки в
структуре смысловой сферы.

Показано, что в процессе психологической реабилитации происходит процесс
смены диссоциативной структуры мотивационно-смысловой сферы на
ассоциативную. Ассоциирование смысловых образований в единую, однако
конфликтную, структуру приводит к формированию внутриличностного
конфликта, в результате конструктивного разрешения которого появляется
новая функция мотивационно-смысловой сферы – функция контроля.

Выявлено, что более существенные и динамичные изменения смысловых
конструктов на протяжении реабилитации происходят у лиц с низким уровнем
мотивации к изменениям. В конце реабилитации эта группа лиц обнаруживает
значительные изменения значимости смысловых конструктов, в сравнении с
началом реабилитации. Реабилитация для лиц с низким уровнем мотивации к
изменениям является ситуацией критической перестройки. В то же время
группа с высоким уровнем мотивации к изменениям обнаруживает
относительно незначительные изменения смысловых конструктов на
протяжении реабилитации. Смысловые перестройки у этой группы уже начали
происходить до начала реабилитации( участие в реабилитационной программе
для зависимых, которые вошли в эту группу, способствует поддержке
смысловых перестроек, которые начались до реабилитации.

В работе представлены типичные для успешного завершения реабилитации
смысловые конструкты. Это честность перед собой, уверенность в себе,
надежность, ясное мышление, готовность к изменениям, которые отражают
“трезвые” установки. Для лиц с более низким уровнем мотивации к
изменениям характерно сосуществование “трезвых” и “зависимых” установок.
У них наиболее значимыми являются конструкты, отражающие ориентацию на
реакции других людей.

На основании исследования смысловых конструктов, смысложизненных
ориентаций и паттернов индивидуально-личностного реагирования в периоде
полной ремиссии (после 12 месяцев воздержания от употребления ПАВ)
обнаружены два основных варианта дальнейшего развития смысловых
структур: дальнейшее формирование зрелости мотивационно-смысловой
структуры и ретардация или редукция процессов перестройки
мотивационно-смысловой сферы. Характер изменений непосредственно связан
с образом жизни после прохождения реабилитационной программы.

Ключевые слова: смысловые структуры, смысложизненные ориентации,
зависимость от психоактивных веществ, психологическая реабилитация,
мотивация к изменениям.

SUMMARY

Shcherbyna L.F. Dynamics of sense structures among persons dependent on
psychoactive substances during psychological rehabilitation. –
Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of psychology sciences on speciality
19.00.04 – medical psychology. — Taras Shevchenko Kyiv National
University, Kyiv, 2004.

The dynamics of sense structures among persons dependent on psychoactive
substances during rehabilitation is analysed in the work. The role of
sense structures of personality as factors of recovery process is
revealed. Influence of sense structures on process of changes in
recovery is proved. Importance of crises state experience for sense
reconstruction of personality is revealed. Dependence on PAS as powerful
subsystem of personality, subpersonality of addict is regarded. There
is revealed that sense sphere of addicts is responsible for achievement
of personality acme. Typical sense constructs of addicts on stage of
recovery is discovered. Peculiarities of sense regulation of addicts on
period of taking and recovery are determined.

Versions of further development of sense structures of addicts on a
period of full remission is regarded.

Key words( sense structures, sense-life orientations, dependence on
psychoactive substances, psychological rehabilitation, motivation for
changes.

PAGE 19

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *