Асептичні пододерматити у великої рогатої худоби (етіологія, патогенез, профілактика та лікування) (автореферат)

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХОМИН

Надія Михайлівна

УДК 619:617.571:632.2

Асептичні пододерматити у великої рогатої худоби (етіологія, патогенез,
профілактика та лікування)

16.00.05 – ветеринарна хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Біла Церква — 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській національній академії ветеринарної медицини
імені С.З.Гжицького

Науковий консультант — доктор ветеринарних наук, професор

БОРИСЕВИЧ Володимир Борисович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри хірургії

ім. проф. І.О. Поваженка

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

ПАНЬКО Іван Семенович,

Білоцерківський державний аграрний

університет, професор кафедри хірургії;

доктор ветеринарних наук, професор,

ФОМЕНКО Георгій Миколайович

Харківська державна зооветеринарна академія,

професор кафедри анатомії;

доктор ветеринарних наук, професор

РУДИК Станіслав Костянтинович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри анатомії

ім. проф. В.Г. Касьяненка.

Провідна установа – Державний агроекологічний університет,

кафедра акушерства, терапії і хірургії

м. Житомир

Захист відбудеться “_6_”_липня__2006 року о _11_ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 у Білоцерківському державному
аграрному університеті за адресою: 09117, м. Біла Церква, вул.
Ставищенська, 126; навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна
площа, 8/1.

Автореферат розісланий “_3_”__червня__ 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Чорнозуб М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У практиці ветеринарної хірургії хвороби копитець
реєструються у 55–75 % корів. Найбільш поширеною формою ураження
копитець є пододерматиті, які складають близько 51 % серед усіх
захворювань пальця у великої рогатої худоби (Островський М.С., 1981,
Варданян А.В., 1998). Збитки завдані хворобами копитець, це –
недоодержання молока, запланованого приплоду, порушення статевих циклів,
що часто призводить до безпліддя; передчасне вибракування цінних
продуктивних та племінних тварин; лікування корів із захворюваннями
копитець вимагає значних економічних витрат (Карпов Н.В., Лобанова С.А.,
1980; Борисевич В.Б., 1991).

У сучасних умовах ведення скотарства копитця нерідко зазнають впливу
різних несприятливих факторів, перш за все зумовлених похибками у
годівлі та утриманні (Полікарпов І.С., Барт І.І., 1988). Відомо, що у
країнах Європи, в умовах стійлового утримання худоби, асептичні
пододерматити виникають внаслідок гіподинамії та високобілкової
годівлі.

В Україні, серед причин, які сприяють виникненню запалення основи шкіри
копитець у великої рогатої худоби, необхідно відмітити, насамперед,
незадовільні умови утримання, зумовлені переважно невідповідністю різної
конструкції підлог морфофункціональним особливостям копитець, як
дистального органа опори та недоодержання організмом тварин поживних і
мінеральних речовин (Ткаченко С.М., 1994).

Питанню вивчення хвороб пальця велику увагу приділяли В.О Лук’яновський
(1985), М.В. Рубленко, В.Й. Іздепський (1991), В.А. Молоканов (1993),
І.С. Панько (1998), В.Б. Борисович (2000), В.Й. Іздепський зі співав.
(2000), В.І. Козій зі співав. (2000). Однак переважна більшість
науковців основну увагу у виникненні і перерізі асептичного
пододерматиту відводить роговому башмаку, залишаючи поза увагою основу
шкіри копитець, де власне і розгортаються головні етапи запалення,
дистрофії та дегенерації, які відіграють важливу роль у патогенезі
уражень копитець. Відсутні також біохімічні та біофізичні дослідження
основи шкіри і копитцевого рогу корів за різних форм перебігу
асептичного пододерматиту.

Отже, вивчення особливостей патогенезу асептичного пододерматиту у
великої рогатої худоби залежно від умов утримання, рівня годівлі та
особливостей перебігу захворювання на підставі глибоких комплексних
досліджень з урахуванням змін загального стану корів та місцевої
запальної реакції, опрацювання відповідно до цього науково обгрунтованих
заходів профілактики та методів лікування є актуальною проблемою, яка
спрямована на підвищення ефективності виробництва тваринницької
продукції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри хірургії
Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.
Гжицького “Вивчення і порівняння різних методів лікування, їх
удосконалення новими розробками при хірургічній патології кінцівок у
великої рогатої худоби” (номер держреєстрації 0104U000346) та кафедри
хірургії імені І.О. Поваженка Національного аграрного університету, яка
є частиною наукової теми «Сучасні методи діагностики, лікування та
профілактики хірургічних хвороб у ділянці голови, тулуба, черевної
порожнини та опорно-рухового апарату», що виконується за завданням
Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України
(номер держреєстрації 0103U005853).

Мета дослідження — обґрунтувати причини виникнення і особливості
розвитку асептичного пододерматиту у корів залежно від перебігу
захворювання та на підставі одержаних результатів досліджень розробити
ефективні заходи профілактики й методи лікування запалення основи шкіри
копитець.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1) вивчити деякі питання патогенезу окремих клінічних форм
асептичного пододерматиту у великої рогатої худоби та на підставі цього
розробити методи лікування; 2) виявити частоту виникнення асептичного
пододерматиту у корів та місце їх локалізації; 3) визначити
інтенсивність росту та стирання копитцевого рогу залежно від пори року;
4) на підставі змін біохімічних показників та фізико-механічних
параметрів епідермісу встановити вплив умов утримання та рівня годівлі
на стан копитцевого рогу у корів; 5) вивчити гістологічні та
гістохімічні зміни основи шкіри і копитцевого рогу залежно від
нозологічної форми та перебігу асептичного пододерматиту; 6) встановити
залежність між динамікою морфолого-біохімічних, імунологічних показників
крові та характером перебігу запалення основи шкіри копитець; 7) виявити
зміни біохімічних показників основи шкіри та епідермісу копитець за умов
гострого та хронічного перебігу асептичного пододерматиту; 8) визначити
біофізичні параметри копитцевого рогу залежно від перебігу запалення
основи шкіри копитець; 9) розробити ефективні заходи профілактики
асептичного пододерматиту; 10) розробити і обґрунтувати методи лікування
асептичного запалення основи шкіри копитець у корів.

Об’єкт дослідження: хвороби кінцівок у великої рогатої худоби.

Предмет дослідження: асептичні пододерматити у великої рогатої худоби,
обґрунтування особливостей етіології та патогенезу, розробка ефективних
заходів профілактики та методів лікування запалення основи шкіри
копитець у корів.

Методи дослідження: клінічні – огляд, пальпація, перкусія;
трипанобіопсія (щільність нативної сирої кістки, сухої знежиреної
кістки, органічного матриксу, мінеральних речовин, індекс
мінералізації); дослідження морфологічного складу крові (еритроцити,
лейкоцити, лейкограма); біохімічні (загальний білок, білкові фракції,
гемоглобін, глюкоза, кетонові тіла, лужна фосфатаза, вітаміни А і Е;
кальцій, фосфор, сірка, мідь, цинк, кобальт, волога, зола, жир, білок,
кератози, SH-групи, гістамін, амінокислоти), гістологічні, гістохімічні
(білки, протеоглікани, глікопротеїни), імунологічні (фагоцитарна
активність, бактерицидна активність, лізоцимна активність, Т-лімфоцити,
В-лімфоцити, Т-хелпери, Т-супресори, імунорегуляторний індекс, IgG, IgM)
та біофізичні дослідження копитцевого рогу (щільність, твердість, опір
до стирання, ріст, стирання).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше у вітчизняній
ветеринарній хірургії при вивченні патології копитець у великої рогатої
худоби проведені комплексні клінічні, морфологічні, гістологічні,
гістохімічні, імунологічні, біохімічні та біофізичні дослідження з
урахуванням умов утримання, рівня годівлі тварин та особливостей
розвитку захворювання у зв’язку з перебігом, що дало змогу встановити
окремі особливості етіології та патогенезу гострого і хронічного
асептичних пододерматиту, які призводять до значних економічних збитків
у скотарстві.

Вивчення окремих питань етіології та патогенезу асептичного
пододерматиту дозволяє пропонувати науково обгрунтовані заходи
профілактики та методи лікування. Вперше з цією метою було проведено
визначення амінокислотного складу основи шкіри та копитцевого рогу;
визначено вміст кератозів у копитцевому розу корів за різних форм
асептичного пододерматиту; проведено визначення вмісту вологи, золи,
жиру, білка, а також щільності, твердості, опору до стирання та росту і
стирання копитцевого рогу у корів, при гострому та хронічному перебігу
асептичного пододерматиту; розроблено методику визначення стану основи
шкіри на підставі дослідження копитцевого рогу; проведено комплексне
вивчення целюлярної, тканинної та органної патології, що є новим
напрямом у поглибленому вивченні хвороб копитець; вироблено та
обгрунтовано профілактичні заходи, які сприяють покращенню обміну
речовин в організмі корів, завдяки максимальному засвоєнню поживних
речовин корму, а також якості копитцевого рогу, внаслідок стимуляції
обмінних процесів у цій ділянці пальця у тварин; розроблено раціональний
метод лікування асептичного пододерматиту у корів за гострого перебігу з
використанням лікарських речовин, які глибоко проникають у тканини,
тривалий час звужують судини, діють протинабряково, протизапально,
сприяють розсмоктуванню ексудату, що забезпечує скорочення періоду
видужання великої рогатої худоби; розроблено лікування асептичного
пододерматиту у корів з хронічним перебігом з використанням лікарських
речовин, що знеболюють, викликають покращення циркуляції крові у ділянці
пальця, а також, глибоко проникаючи у тканини, діють протизапально та
лізуюче; цей метод дає змогу скоротити період лікування тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Доповнено та розширено ряд
питань патогенезу окремих форм пододерматитів та на підставі цього
розроблено методи їх лікування. Розкрито окремі етіологічні та
патогенетичні аспекти асептичного пододерматиту, зокрема механізми
впливу на стан копитець похибок утримання та годівлі худоби, а також
особливості розвитку асептичного запалення основи шкіри копитець залежно
від перебігу захворювання, встановлено діагностичні критерії оцінки
стану основи шкіри копитець. Розроблено заходи профілактики асептичного
пододерматиту у корів, які дають можливість покращити якість копитцевого
рогу та попередити виникнення захворювання. Удосконалено і обґрунтовано
лікування гострого асептичного пододерматиту у корів, що полягає у
скороченні лікарських речовин, які сприяють інтенсивному зменшенню
запального процесу у ділянці основи шкіри копитець. Розроблено лікування
корів при хронічному асептичному пододерматиті з використанням
протизапальної та антисклеротичної терапії, що дає можливість скоротити
період їх лікування.

На підставі аналізу отриманих експериментальних даних, апробації і
впровадження результатів дослідження у виробництво підготовлено
методичні рекомендації “Діагностика, профілактика і лікування асептичних
пододерматитів та їх ускладнень у великої рогатої худоби” (протокол № 6
від 17 грудня 2002 року) та “Асептичні пододерматити у великої рогатої
худоби: Методичні рекомендації з питань етіології, патогенезу,
діагностики, профілактики та методів хірургічного лікування” (протокол
№ 3 від 23 грудня 2005 року)”, затверджені науково-методичною радою
Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України.
Одержані результати щодо профілактики та лікування гострого і хронічного
асептичного пододерматитів у великої рогатої худоби апробовані в
господарствах Західного регіону України (Львівська, Тернопільська,
Івано-Франківська області) і рекомендовані до впровадження у
виробництво.

Результати досліджень використовуються у навчальному процесі, та у
науково-практичній роботі у Львівській національній академії
ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, Національному аграрному
університеті, Полтавській державній аграрній академії.

Особистий внесок здобувача. Авторка особисто обгрунтувала наукову
концепцію дисертації, сформулювала мету роботи, визначила науковий
напрям досліджень. Дисертантка самостійно виконала, проаналізувала і
обгрунтувала весь обсяг експериментальних досліджень. Гістологічні та
гістохімічні дослідження проводила за консультативної допомоги доктора
ветеринарних наук, професора В.Б. Борисевича. Розробила науково
обгрунтовані рекомендації щодо профілактики та лікування запалення
основи шкіри копитець у великої рогатої худоби в умовах стійлового
утримання.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження було
представлено на міжнародних науково-виробничних конференціях: у
Національному аграрному університеті (2000–2003 рр.), “Проблеми
зооінженерії та ветеринарної медицини” (м. Харків, 2001, 2002 рр.),
“Досягнення та перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м. Полтава,
2002 р.); “Проблеми неінфекційної патології тварин“ (м. Біла Церква,
2003 р.); “Біологічні основи продуктивності та здоров’я тварин” (м.
Львів, 2004 р.); на конференції “Актуальные проблемы ветеринарной
хирургии”, присвяченій 75-річчю Уральської державної академії
ветеринарної медицини (г. Троицк, Россия, 2004 р.), конференції,
присвяченій 100-річчю з дня народження доктора ветеринарних наук,
професора, заслуженого діяча науки України І.І. Магди (м. Харків, 2004
р.) та на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу і
науковців Львівської національної академії ветеринарної медицини імені
С.З. Гжицького (2002-2004 рр.).

Публікації. Результати досліджень висвітлені у збірниках матеріалів
конференцій (4), методичних рекомендаціях (2) та у 23 статтях (у тому
числі у 12 без співавторів), опублікованих у наукових журналах та
фахових збірниках наукових праць (Ветеринарна медицина України — 4;
Науковий вісник Національного аграрного університету — 3; Вісник
Білоцерківського державного аграрного університету — 6; Наукові праці
Полтавської державної аграрної академії — 2; Зб. наук. праць “Аграрний
вісник Причорномор’я” — 1; Ветеринария — 2; Вісник аграрної науки — 1;
Ветеринарна медицина – 1; Науковий вісник Львівської національної
академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького — 3. Співавтор
підручника “Загальна ветеринарно-медична хірургія”. – К., Науковий світ,
2001. – 274 с. Дисертантка написала розділи: Хвороби судин та
лімфатичних вузлів, Хвороби шкіри, Хвороби сухожилків, сухожилкових піхв
та бурс.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 270 сторінках
комп’ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 5
розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів
досліджень, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних
джерел та додатків. Вона ілюстрована 34 таблицями, 42 рисунками та 5
схемами. Список використаної літератури включає 583 джерела, у тому
числі з далекого зарубіжжя — 200.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ

ВИКОНАННЯ РОБОТИ

За темою дисертаційної роботи протягом 1997–2005 років було проведено
7 дослідів на коровах чорно-рябої породи, 3–5-ї лактацій, продуктивністю
3000–5000 кг молока у 8 господарствах Львівської, Тернопільської та
Івано-Франківської областей. Клінічно було досліджено 6502 корови.

Перший дослід полягав у проведенні диспансеризації з метою виявлення
пододерматитів. Визначали поширеність пододерматитів у великої рогатої
худоби та інтенсивність росту і стирання копитцевого рогу в корів
залежно від пори року. Дослідження проводили протягом 1997–2000 рр. у
ТзОВ ім. Б. Хмельницького та ПАФ “Маяк” Кам’янко-Бузького району
Львівської області відповідно на 2040 та 1529 коровах; 1997–1999 рр. – у
ПАФ “Злагода” Кам’янко-Бузького району Львівської області на 684;
1998–2000 рр. – у СВК “Бистриця” Тисменицького району Івано-Франківської
області на 711 та у ПАФ “Лан” Кам’янко-Бузького району Львівської
області – на 568; у 2001 році у ПАП “Озерна” Зборівського району
Тернопільської області на 593 коровах.

У другому досліді вивчення впливу умов утримання на стан копитець та
частоту виникнення пододерматиті здійснювали у зимово-стійловий період
2000–2001 рр. у ПАФ “Злагода” Кам’янко-Бузького району Львівської
області та у 2002–2003 рр. – у ТзОВ “Прометей” Зборівського району
Тернопільської області. У кожному господарстві було сформовано дві групи
корів (контрольна і дослідна) по 5 голів у кожній. Корів контрольної
групи утримували на дерев’яній підлозі, а дослідної – на залізобетонній
щілинній у чотирьохрядних типових приміщеннях. Гній прибирали скребковим
транспортером. Раціони були збалансовані згідно з нормами. Дослідження
копитцевого рогу проводили двома методами: біохімічним (визначення
вмісту вологи, золи, жиру, білка, кератозів та SH-груп) та біофізичним
(визначення щільності, твердості, опору до стирання, інтенсивності росту
та стирання). Матеріалом для досліджень слугував копитцевий ріг.

Третій дослід полягав у вивченні впливу годівлі на виникнення і перебіг
асептичного пододерматиту при дефіциті в раціоні тварин поживних та
мінеральних речовин. Дослідження проводили у 2001 році у ПАФ “Лан”
Кам’янко-Бузького району Львівської області. Для цього було сформовано
дві групи корів чорно-рябої породи (контрольна та дослідна) по 5 голів у
кожній продуктивністю 3000 – 4000 кг молока. Коровам дослідної групи
згодовували корми раціону, дефіцитні за поживними та мінеральними
речовинами, а тварини контрольної утримувались на раціоні,
збалансованому згідно з рекомендованими нормами. Визначали величини
кутів пальцевих суглобів у корів у нормі та при остеодистрофії;
багатофакторний мас-об’ємний аналіз кісткової тканини, який полягав у
визначенні щільності нативної сирої, сухої знежиреної кістки, щільності
органічного матриксу і мінеральних речовин та індексу мінералізації;
біохімічні дослідження крові щодо вмісту загального білка, глюкози,
кетонових тіл, лужної фосфатази, вітамінів А і Е та кальцію, фосфору,
міді, цинку і кобальту; біохімічні дослідження копитцевого рогу, які
включали встановлення вмісту кальцію, фосфору, сірки, міді, цинку,
кобальту, а також вологи, золи, жиру, білка, кератозів та SH-груп;
біофізичні дослідження щодо визначення щільності копитцевого рогу,
твердості, опору до стирання, інтенсивності росту та стирання.
Матеріалом для досліджень слугувала кров, кісткова тканина та копитцевий
ріг.

Четвертий дослід проведений з метою виявлення особливостей розвитку
асептичного пододерматиту залежно від перебігу захворювання. Дослідження
проводили у 2001–2002 рр. у ТзОВ “Прометей” Зборівського району
Тернопільської області у зимово-весняний період. Для цього було
сформовано три групи тварин – контрольну та дві дослідні, відповідно з
гострим і хронічним перебігом захворювання (5-4-5 голів). З метою
встановлення перебігу захворювання проводили гістологічні дослідження
основи шкіри копитець та копитцевого рогу. Для отримання чіткої
мікроморфологічної картини та змін у процесі патологічної перебудови
тканини фарбували гематоксилін-еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном,
толуїдиновим синім, аніліновим синім за методом Малорі; проводили
ПАС-реакцію та реакцію Рітера-Олесона з метиленовим синім; дослідження
крові для визначення кількості еритроцитів, лейкоцитів та виведення
лейкограми; визначення вмісту гемоглобіну, вмісту загального білка,
білкових фракцій, вітамінів А і Е, а також кальцію, фосфору, міді, цинку
та кобальту; імунобіологічні дослідження крові для визначення
фагоцитарної, бактерицидної, лізоцимної активності, кількості Т- і
В-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, величини імунорегуляторного
індексу та IgG і IgM; біохімічні дослідження основи шкіри копитець на
вміст гістаміну та амінокислот; біохімічні дослідження копитцевого рогу,
які включали визначення вмісту амінокислот, вологи, золи, жиру, білка,
кератозів, SH-груп, а також кальцію, фосфору, сірки, міді, цинку та
кобальту; біофізичні дослідження копитцевого рогу з метою визначення
щільності, твердості, опору до стирання, інтенсивності росту та
стирання. Матеріалом слугувала кров, основа шкіри копитець та копитцевий
ріг.

За результатами експериментальних досліджень було проведено п’ятий
дослід, який включав розробку заходів профілактики виникнення
асептичного пододерматиту у корів. Для проведення досліджень у ПАП
“Озерна” Зборівського району Тернопільської області у 2003 р. було
сформовано дві групи корів (контрольну і дослідну) по 6 у кожній,
підібраних за принципом аналогів щодо породи, віку та продуктивності.
Профілактику виконували протягом 2 міс. (лютий – березень). Коровам
контрольної групи з профілактичною метою проводили корегувальну
розчистку та застосовували копитцеві ванни з 10%-ним розчином міді
сульфату двічі на тиждень з тижневим інтервалом. Тварин утримували на
солом’яній підстилці. Коровам дослідної групи, крім корегувальної
розчистки та моціону, використовували підстилку соломи зі сфагновим
мохом у співвідношенні 3:1, здійснювали ультрафіолетове опромінення
лампою ПРК-2 у дозі – 250 мер/год/м2, тривалістю – 25 хв двічі на
тиждень, а один раз у тиждень – внутрішньом’язово вводили по 5 мл
тривіту (А – 10 тис. ОД, D3 – 15 тис. ОД та Е – 20 мг). На ділянку
вінчика і волярну поверхню п’ястя та пальмарну – плесни двічі на тиждень
наносили 5%-ний водний розчин йоду і на вінчик один раз у тиждень
20%-ний розчин натрію сульфату у поєднанні з 20%-ним розчином
диметилсульфоксиду. Дослідження проводили до початку профілактики на 30
і 60 доби. Поряд з клінічними дослідженнями визначали цитологічні зміни
епідермісу копитець; біохімічні показники крові на вміст цистину,
метіоніну, вітамінів А і Е, кальцію, фосфору, міді, цинку, кобальту і
копитцевого рогу – на вміст вологи, кальцію, фосфору, сірки, міді,
цинку, а також біофізичні показники (ріст та стирання). Проведено
виробничу перевірку методу у 2004 р. у ТзОВ ім. Б.Хмельницького на 186
коровах.

Шостий дослід полягав у розробці методу лікування великої рогатої худоби
з гострим перебігом асептичного пододерматиту. Для цього у 2002 р. у ПАФ
“Лан” Кам’янко-Бузького району Львівської області було сформовано дві
групи тварин (контрольну та дослідну) по 4 корови у кожній. Тварин обох
груп утримували на солом’яній підстилці. Коровам контрольної групи на
ділянку копитець застосовували водний душ (температура 15 оС, тривалість
10 хв тричі на добу), а дослідної – на ділянку вінчика аплікували
фармазолін-димексидний розчин (0,1%-ний розчин фармазоліну у поєднанні з
10%-ним водним розчином димексиду) двічі на добу тривалістю 25-30 хв. До
початку та на другу і четверту доби були проведені клінічні,
гематологічні, гістологічні та гістохімічні дослідження основи шкіри для
визначення вмісту гістаміну; гістологічні дослідження основи шкіри
копитець. У 2003–2004 ррр. у ПАФ “Лан” та ПАФ “Злагода” проведено
виробничу перевірку на 38 коровах, хворих на гострий асептичний
пододерматит.

Сьомий дослід полягав у розробці схеми лікування корів з хронічним
перебігом асептичного пододерматиту. Дослідження проводилися у 2003 р. у
ТзОВ “Прометей” Зборівського району Тернопільської області. Для цього
було сформовано дві групи корів (контрольну і дослідну) по 5 у кожній,
яких утримували на солом’яній підстилці. Тваринам контрольної групи
забезпечували активний моціон та на копитця наносили парафін у вигляді
аплікації двічі на тиждень. У дослідній групі один раз на тиждень
внутрішньом’язово вводили по 5 мл тривіту та проводили активний моціон.
Цим коровам на ділянку вінчика двічі на тиждень наносили 5%-ний
йод-димексидний розчин та через кожні три доби застосовували аплікації
20%-ого водного розчину диметилсульфоксиду з лідазою. Поряд з клінічними
дослідженнями до лікування, на 7, 14 та 21-у доби проводили дослідження
крові (визначали кількість лейкоцитів, вміст міді, цинку, вітаміну А) і
копитцевого рогу, які включали визначення вмісту вологи, кератозів,
SH-груп, сірки, міді та цинку; гістологічні дослідження основи шкіри
копитець. Кров та копитцевий ріг відбирали до початку та на 7, 14 і 21-у
доби лікування, а основу шкіри – до початку та на 14-у добу у дослідній
групі і на 21–у у контрольній. Виробничу перевірку проведено у 2004–2005
рр. У ПАФ “Маяк” та ТзОВ ім. Б.Хмельницького на 89 коровах з хронічним
асептичним пододерматитом.

Клінічні дослідження тварин включали вимірювання температури тіла,
частоти пульсу, дихання, а також встановлення наявності та типу
кульгавості. Стан кінцівок оцінювали оглядом, пальпацією та вимірюванням
кутів суглобів суглобовим кутоміром; стан кістяка – оглядом, пальпацією,
а також проводили трепанобіопсію кісткової тканини в ділянці зовнішнього
горба клубової кістки з наступним проведенням багатофакторного
мас-об’ємного аналізу отриманих трепанобіоптатів за В.Б. Борисевичем
(2000 р.).

Гістологічні та гістохімічні дослідження основи шкіри пальців і
копитцевого рогу. Для гістологічного та гістохімічного дослідження
відразу після забою тварин гострим скальпелем висікали зразки тканин
площею біля 1 см2 і товщиною 3 – 5 мм. Отриманий матеріал негайно
занурювали у фіксуючу рідину – 10% розчин забуференого формаліну,
кальцій-формол при 40С (у холодильнику), рідину Карнуа. Заморожені та
парафінові зрізи виготовляли відповідно до загальноприйнятих методик з
наступним фарбуванням гематоксилін-еозином, пікрофуксином за Ван
Гізоном, толуїдиновим синім, аніліновим синім за методом Малорі та
метиленовим синім; використовували ПАС-реакцію. Гістохімічні методи
включали виявлення білків, протеогліканів, глікопротеїнів та ферментів
(Лилли Р., 1969; Авцын А. П. и др., 1971; Киссели Д., 1972; Берман
А.Е., 1987; Odland G.E., 1991).

Морфологічні, біохімічні та імунологічні дослідження крові. Для
виявлення прихованих змін у тканинах, органах і системах організму в
лабораторних умовах визначали загальні клінічні показники крові –
кількість еритроцитів і лейкоцитів шляхом підрахунку у лічильній камері
з сіткою Горяєва (Левченко В.І. та співав., 1995). Лейкограму виводили
підрахунком клітин білої крові у мазках, пофарбованих за
Романовським-Гімзою, абсолютну кількість лімфоцитів у периферичній крові
– розрахунковим методом. Вміст гемоглобіну визначали
гемоглобін-ціанідним методом, загального білка – рефрактометрично,
білкових фракцій – нефелометричним методом (Кондрахин И.П. и др., 1985),
кальцію, міді та цинку – методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
(Львов Б.М., 1966), цистину та метіоніну – методом рідинної іонообмінної
хроматографії на аналізаторі амінокислот марки “ААА-339М” фірми
“Мікротехна – Прага”, фосфор з ванадат-молібденовим реактивом (за
Пулсом, у модифікації Коромисло ва В.Ф. та Кудрявцевої Л.А.), кобальту –
за методом Гусєвої у модифікації Титової, кетонових тіл – йодометричним
методом, глюкози – за кольоровою реакцією з орто-толуїдиновим реактивом,
вітамінів А та Е – методом мікроколонкової нормально-фазної
високоефективної рідинної хроматографії з УФ-детекцією на апараті
“Міліхром-4” (Скурихин В.Н., Шабаев С.В., 1996), активність лужної
фосфатази – за методом Боданські (Кондрахин И.П. и др., 1985).
Фагоцитарну активність лейкоцитів визначали за В.Ю. Чумаченком (1992),
бактерицидну активність сироватки крові – фотонефелометричним методом за
Мюнсеном і Греффенсоном у модіфікації О.В.Смірнової, Т.А.Кузьміної,
лізоцимну – нефелометричним методом (Маслянко Р.П. і співав., 2001).
Кількість Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій (Т-хелпери, Т-супресори)
визначали за методом M. Gondow et al. у модифікації Д. К. Новікова і
В.И.Новикової; Т – та В-лімфоцитів — за розеткоутворенням з еритроцитами
барана, а вміст імуноглобулінів класу IgG та IgM – шляхом
імуноелектрофорезу за методом дискретного осадження (метод Афонсо)
(Маслянко Р.П. і співавт., 2001).

Біохімічні дослідження основи шкіри копитець. Вміст гістаміну у зразках
копитцевої дерми, які отримували після забою корів, визначали
флюориметричним методом (Сидельников Ю.Н., Сиворакша Г.А., 1996);
концентрацію амінокислот – методом рідинної іонообмінної хроматографії
на аналізаторі амінокислот марки “ААА-339М” фірми “Мікротехна – Прага”.

Біохімічні та біофізичні дослідження копитцевого рогу. Вміст вологи
визначали стабільним висушуванням зразка до постійної маси; кількість
золи – шляхом озолення у муфельній печі при температурі 500-600оС; уміст
жиру – на апараті Соксклета, білка – на апараті Кьєльдаля (Лебедев П.Т.,
Усович А.Т., 1976). Кератози визначали за методом Корфілда у модифікації
І.А.Макара; SH-групи – за методом В.В. Калініна та А.А. Мглінєц з
використанням реактиву Елмана, вміст сірки – з реактивом
Бенедикта-Деніса (Макар И.А., 1977). Визначення концентрації кальцію,
міді, цинку та кобальту проводили на атомно-абсорбційному
спектрофотометрі “С-115 ПК” (Львов Б.М., 1966); фосфору –
фотоколори-метричним методом за А.Т.Усовичем (Лебедев П.Т., Усович А.Т.,
1976). Амінокислотний склад копитцевого рогу визначали методом рідинної
іонообмінної хроматографії на аналізаторі амінокислот марки “ААА-339М”
фірми “Мікротехна – Прага”, щільність – гідростатичним зважуванням,
твердість – за методом Бринеля, ріст і стирання – за допомогою насічок,
нанесених на зачіпну частину стінки копитець, опір до стирання –
спеціальним приладом УкрНІІКП (Панасик В.В., 1991).

Біометричну обробку отриманих даних здійснювали з використанням програм
електронних таблиць Exсel (російська версія 7,0 для Windows 2000).
Вираховували три ступені вірогідності – * р( 0,05, ** р (0,01, ***
р(0,001.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Поширеність та причини виникнення асептичного пододерматиту у великої
рогатої худоби.

За результатами хірургічної диспансеризації поголів’я великої рогатої
худоби у господарствах Західного регіону України протягом 1997–2001 рр.
встановлено, що при обстеженні 1473 корів, яких утримували на
залізобетонній щілинній підлозі, виявлено 135, хворих на асептичний
пододерматит, що складає 9,2 %, тоді як на дерев’яній – лише 6,0% від
1121-ї обстеженої тварини. Отже, асептичний пододерматит у 1,5 рази
частіше виникає у корів, яких утримують на залізобетонній щілинній
підлозі.

За диспансеризації 991-ї корови, що отримували корми раціону, за
енергетичною забезпеченістю 78–86% від норми, вмістом кормових одиниць –
82–85, перетравного протеїну – 72–80, цукру – 38–50, каротину – 66–83,
кальцію – 81–89, фосфору – 52–58, сірки – 61–70, міді – 49–60 та цинку –
51–66%, виявлено 120 тварин, хворих на асептичний пододерматит, що
становить 12,1%. При обстеженні 1414 корів, яким згодовували корми
раціонів, збалансовані згідно з норми, було виявлено лише 74 хворих
тварини, що складає 5,2 %, тобто у 2,3 рази менше.

На виникнення та поширеність асептичного пододерматиту впливають вади
постав кінцівок. Дослідженнями встановлено, що найчастіше у корів
реєструвалася Х-подібна постава, що складає 33,8%. Гострий асептичний
пододерматит у них виникав, переважно, на медіальних копитцях, а при
бочкоподібній поставі – на латеральних. За такої постави кінцівок
виникає перевантаження сухожилково-зв’язкового апарату. Зміна форми
копитець, яка при цьому відбувається, спричиняє перерозподіл ваги тіла
на підошву та може слугувати однією з причин виникнення намулювань, а її
поєднання з іншими супутніми негативними факторами – призводити до
виникнення складних захворювань не тільки сухожилків і зв’язок, але й
розвитку різних форм асептичного пододерматиту; що деякою мірою впливає
на інтенсивність та рівномірність стирання рогу підошви.

Встановлено, що інтенсивність росту і стирання копитцевого рогу мала
сезонний характер. Найбільш інтенсивно він ріс у літні місяці, коли
тварини у достатній кількості забезпечені кормами, а раціони годівлі
збалансовані за поживними та мінеральними речовинами. У цей час худоба
перебувала на стійлово-пасовищному утриманні, а тверде покриття на
вигулах буває здебільшого сухим, що сприяє кращому стиранню рогу. Ріст
копитцевого рогу на грудній кінцівці складав 9,3(0,76 мм/міс., тазовій –
9,8(0,38 мм/міс., а стирання 8,0(0,71 та 8,6(0,42 мм/міс відповідно.

Дещо повільніше відростав і стирався копитцевий ріг восени. Зимовий
період характеризувався найнижчими показниками росту та стирання
епідермісу підошви. Інтенсивність росту копитцевого рогу на грудних і
тазових кінцівках становила 7,0(0,47 та 7,1(0,52 мм/міс., що на 32,9 та
38,0% нижче, порівняно з аналогічними показниками у літній період і на
24,3 та 29,6 % — в осінній. Показник стирання у абсолютних величинах
становив 5,0(0,33 і 4,8(0,44 мм/міс (р(0,01), однак він набагато менший
від аналогічного у літньо-осінній період, що зумовлено
стійлово-прив’язним утриманням, коли активний рух тварин обмежений, а
отже, інтенсивність стирання знижена.

У весняний період стирання копитцевого рогу відбувалося дещо
інтенсивніше порівняно із зимовим, оскільки у другій половині цього
періоду худоба перебувала на пасовищі. На грудних кінцівках
інтенсивність стирання складала 5,8(0,65, тазових – 5,5(0,71 мм/міс, а
відростання рогу – 7,7(0,54 та 7,8(0,35 мм/міс (Р(0,05) відповідно.

Вплив умов утримання на стан копитець та виникнення запалення основи
шкіри.

Виявлено, що у корів, які в зимово-стійловий період перебували на
залізобетонній щілинній підлозі, на 9,1 та 8,5% знижувався показник
вологи копитцевого рогу грудних і тазових кінцівок, порівняно з
аналогічним у тварин, яких утримували на дерев’яній підлозі, і становив,
відповідно 23,8(2,32 та 23,1(1,14 %. Крім того, спостерігалася тенденція
до зниження концентрації SH-груп. Зміни співвідношення кератозів
полягали у тенденції до зменшення вмісту (-фракції та збільшення —
(-кератозів, що становило, відповідно, для грудних кінцівок
67,4:12,9:19,7 % проти 67,3:12,4:20,3 %, а для тазових – 67,0:13,5:19,5
% проти 67,8:12,1:20,1 % у контролі.

У копитцевому розі грудних і тазових кінцівок тварин дослідної групи
спостерігалося зниження опору до стирання відповідно на 16,4 та 18,3 %
при р(0,05. Інтенсивність стирання копитцевого рогу грудних і тазових
кінцівок у тварин дослідної групи була вищою відповідно на 10,9, а
тазових – на 16,7 %, порівняно з контролем, що, у свою чергу, вплинуло
на зменшення інтенсивності відростання копитцевого рогу у тварин цієї
групи, показник якої на грудних кінцівках складав 7,0 %, тоді як на
тазових – лише на 3,9 %, що в абсолютних величинах становило відповідно
7,6(0,54 проти 7,1(0,10 та 8,0(0,29 проти 7,7(0,38 мм/міс. Отже,
внаслідок зниження щільності та опору до стирання зростає інтенсивність
стирання рогу підошви у корів, які перебувають на залізобетонній
щілинній підлозі.

Вплив годівлі на виникнення і перебіг асептичного

пододерматиту

Встановлено, що у корів, які отримували корми раціону, енергомісткість
якого складала 85,4 %, забезпеченість раціону перетравним протеїном –
68,3, цукром – 39,3, каротином – 63,0, кальцієм – 86,8, фосфором – 52,0,
сіркою – 61,9 % та майже половину від норми становив уміст міді та
цинку, реєструвалася статистично вірогідна різниця майже за всіма
компонентами, що відображають стан кістяка. Так, щільність нативної
сирої кістки була нижчою на 28,0 % (р(0,05), знежиреної – на 36,6%
(р(0,001), щільність мінеральних речовин – на 53,8 % ((р(0,001)
порівняно з контрольним показником. Індекс мінералізації був на 30,3 %
нижчим – 1,40(0,090 проти 2,01(0,039 (р(0,001).

Свідченням істотного порушення обміну речовин була зміна величини
окремих біохімічних показників крові. Вміст загального білка у сироватці
крові дослідних тварин становив 69,1(1,18 г/л, що на 13,9 % (р(0,001)
нижче контрольного показника. Ці зміни свідчать про порушення
протеїнового живлення, з яким пов’язані інші види обміну речовин,
зокрема вітамінів А та Е. За умов незбалансованої годівлі у крові корів
уміст цих вітамінів нижчий відповідно на 32,1 та 22,8 % (р(0,05 та
р(0,001).

Збільшення вмісту кетонових тіл (кетонемія) не залежить від рівня
згодовування концентратів, а пояснюється наявністю в раціоні силосу
низької якості. Низький рівень глюкози у крові сприяє кетонемії.
Збільшення активності лужної фосфатази свідчить про наявність
остеодистрофічних порушень, що має важливе діагностичне значення.
Незадовільні умови годівлі позначилися на вмісті мінеральних речовин у
крові корів дослідної групи: на 13,0 % знизився вміст міді – 11,17(0,497
проти 12,84(0,312 мкмоль/л у контрольній групі. Концентрація мінеральних
речовин у крові вказує на забезпеченість ними організму тварин, у тому
числі копитцевого рогу, що й підтверджується нашими дослідженнями.

Дефіцит мінеральних речовин у кормах раціону, сприяв зниженню
концентрації кальцію на 10,4, сірки – на 5,3, міді – на 16,9 та цинку –
на 10,0 % при (р(0,05), що в абсолютних величинах складало, відповідно,
0,19 та 0,96 г/кг, 4,78 і 1,88 мг/кг. Біохімічні показники копитцевого
рогу корів дослідної групи характеризувалися вірогідним зростанням
вмісту вологи на 7,7 %, сульфогідрильних груп – на 39,8 %.
Спостерігалася тенденція до зменшення концентрації жиру та білка.
Означені вище зміни характеризують якість епідермісу копитець, що
підтвердилося характером співвідношень окремих фракцій кератозів, яке
полягало у зменшенні кількості (-кератозів на 2,5 % (р(0,01) та
збільшення, відповідно, (-фракції на 2,4 % і складало 67,8:14,6:17,6 %
проти 65,4:14,5:20,1 % у контрольній групі.

Зміни біохімічних показників копитцевого рогу позначилися на його
біофізичних параметрах. Так, на 4,1 та 5,3 % вірогідно знизилася
щільність та твердість, що в абсолютних величинах складало, відповідно,
1,148(0,0142 проти 1,197(0,0076 г/см3 та 141,2(2,83 проти 149,1(1,40 кг
сили/см2, за умови зростання опору до стирання на 22,6 % (р(0,05), тобто
21,8 обертів/мм. Такі зміни, очевидно, вплинули на інтенсивність росту і
стирання рогу підошви копитець. Так, зміни, очевидно, вплинули на
інтенсивність росту і стирання рогу підошви копитець. У тварин дослідної
групи інтенсивність росту копитцевого рогу зменшилася на 17,6 (р(0,05),
тоді як стирання – на 55,4 % (р(0,001). Отже, у тварин дослідної групи
відбулося надмірне відростання епідермісу підошви внаслідок погіршення
якості копитцевого рогу та недостатнього його стирання і більш ніж
удвічі частіше реєстрували асептичний пододерматит.

Гістологічні та гістохімічні дослідження основи

шкіри копитець.

Гострий перебіг асептичного пододерматиту в корів гістопатологічно
проявлявся дилатацією та розривом дрібних кровоносних судин,
екстравазацією глікопротеїдів плазми крові та просяканням ними основи
шкіри копитець. У продукуючому шарі епідермісу спостерігалося розширення
міжклітинних щілин, заповнених глікопротеїдним матеріалом, що надходить
з копитцевої дерми.

За підгострого перебігу асептичному пододерматиті у корів помітною була
судинна реакція, в основному, у басейні мікроциркуляторного русла основи
шкіри копитець, чітка запальна гіперемія, переповнення кров’ю вен.
Виявлено дилатація вен невеликого діаметра, помірну екстравазація
білків та глікопротеїнів плазми крові. Останні просочували матрикс та
фіброзні пучки основи шкіри, утворюючи інколи преципітати. Лімфатичні
судини розширені, переповнені вмістом світлого кольору, часто звивисті,
що є ознакою їх ємності; спостерігалась лімфорея внаслідок розриву
деяких судин.

Помірно виражений склероз дерми супроводжувався патологічними змінами
колагену. Клітинно-запальний інфільтрат представлений здебільшого
лімфоцитами, моноцитами та макрофагами, які утворювали незначні
скупчення, а також розташовувалися поодинці серед набряклих фіброзних
пучків. Макрофаги поступово резорбували білково-полісахаридні сполуки,
але внаслідок тривалого порушення опорної функції копитець виникали нові
вогнища загострення запального процесу. Основні патологічні зміни
копитцевої дерми на тлі млявого перебігу запалення проявлялися мукоїдним
набуханням матриксу та набряком і розпушенням колагенових пучків.

Хронічний перебіг асептичного пододерматиту у корів гістопатологічно
проявлявлявся постійним загостренням судинних реакцій у
сполучнотканинній основі копитець, переважно в басейні
мікроциркуляторного русла, проліферацією фібробластів, перивазальними
інфільтратами мононуклеарно-лімфоцитарних елементів. Між колагеновими
пучками виявлялася велика кількість еластичних волокон у стані
набухання, фрагментації та лізису. Патологічні зміни основи шкіри
копитець на тлі хронічного запалення спричиняли мукоїдне набухання
матриксу та змінами колагену, які за своїм характером можна
кваліфікувати як поверхневе набухання колагенових волокон.

Прогресування патології сполучнотканинної основи копитець проявлялося
фібриноїдними змінами колагену, які переходили у його фібриноїдний
некроз, що завершилося склерозуванням. Гістохімічна картина у вогнищах
фібриноїдних змін була більш плямиста і відображала порушення як
матриксу, так і колагенових волокон. Набухання, злиття, гомогенізація та
грудкуватий розпад колагенових волокон свідчать про більш глибокі зміни
останніх, ніж при поверхневому набуханні колагену, що визначається як
фібриноїд без фібрину.

Подальше прогресування захворювання сприяло тому, що вільні
полісахаридні групи дезорганізованого колагену вступали у хімічні
реакції з молекулами білка, утворювали міцні зв’язки з формуванням
нового патологічного стану тканини, що визначається як фібриноїд з
фібрином. Дезорганізація та руйнування колагенового комплексу та
матриксу значно погіршує трофічну функцію дерми щодо епідермісу.

Гістологічні та гістохімічні дослідження копитцевого рогу.

Вивчення зрізів копитцевого рогу в ділянці підошви за допомогою
мікроскопії дозволяє встановити особливості його будови, метаболізму та
патологічних змін на різних структурних рівнях. Це дає можливість
отримати важливу, раніше недоступну, клінічну інформацію як щодо
епідермісу, так і основи шкіри. Встановлено, що зниження біосинтетичної
активності, посилення клітинної смерті та дистрофії епідермоцитів
супроводжувалося зниженням продукування дефінітивних кератиноцитів та
збільшенням в епідермісі частки міжклітинного глікопротеїдного
матеріалу, що призводило до порушення процесів відторгнення
кератиноцитів. Це і викликало посилене відростання копитцевого рогу та
деформацію рогової капсули.

За таких обставин різко змінювалася структура рогу: кератиноцити
роз’єднувалися і виявлялися замурованими у масі патологічних цементуючих
субстанцій. Часто спостерігалася дистрофія самих кератиноцитів з
порушенням продукування кератину. Ріг таких копитець зазнавав
паракератозних змін і набував вигляду аморфної пухкої повстеподібної
маси, просякнутої глікопротеїдами плазми крові та білками
сполучнотканинного походження.

На підставі клініко-ортопедичних та гістологічних досліджень копитцевого
рогу виявлено, що при гострому асептичному пододерматиті (не
ускладненому дистрофією та деструкцією основи шкіри копитець)
зберігалася чітка трубчаста будова та виражено-клітинна структура
епідермісу; підгострий асептичний пододерматит проявлявся роз’єднанням
кератиноцитів, загибеллю частини з них та надмірним відкладанням
міжклітинної спайної речовини; за хронічного асептичного пододерматиту
спостерігали фібриноїдний некроз основи шкіри, виражену ексудацію,
порушення кератиногенезу та тканинно-клітинної організації копитцевого
епідермісу.

Розглядаючи сполучнотканинну основу та епідерміс копитця, як одне ціле,
приходимо до висновку щодо поєднаного і взаємно зумовленого перебігу
патологічних змін у цих двох тканинних шарах копитець. Отже,
гістологічне дослідження епідермісу копитець дає можливість оцінити не
тільки стан копитцевого рогу на тканинному та клітинному рівнях, але і
отримати об’єктивні дані стосовно змін основи шкіри у зв’язку з
перебігом пододерматиту.

Морфолого-біохімічні показники крові корів, хворих на асептичний
пододерматит.

За гострого перебігу асептичного пододерматиту встановлено збільшення
кількості лейкоцитів на 30,3 % (р(0,05), що в абсолютних величинах
складало 2,41?109/л та тенденцію до зменшення еритроцитів. Крім того,
вірогідно збільшилася кількість паличкоядерних нейтрофілів незрілих (з
5,0(0,23 до 6,4(0,52 %) та зменшилася – сегментоядерних (з 24,2(0,50 до
21,1(0,89 %). Це ознака подразнення кісткового мозку, який, компенсуючи
загибель зрілих клітин, викидає у кров’яне русло незрілі форми
лейкоцитів.

Подібні зміни спостерігали у крові корів з хронічним перебігом
асептичного пододерматиту: зменшення кількості у крові сегментоядерних
лейкоцитів на 2,7 % (21,5(1,01 проти 24,2(0,50 %; р(0,05) на тлі
збільшення паличкоядерних. Такі зміни характеризують патологічний стан
організму та вказують на наявність хронізації запального процесу.
Порівняно з гострим перебігом асептичного пододерматиту, хронічний
проявлявся дещо більшою кількістю сегментоядерних лейкоцитів і
лімфоцитів за незначного зниження усіх інших досліджуваних показників
лейкограми.

Біохімічні показники крові корів, до певної міри, підтверджують отримані
результати морфологічних досліджень. Так, за гострого перебігу
асептичного пододерматиту виявлялося незначне зменшення кількості
загального білка, в основному, за рахунок альбумінів та (-глобулінів.

У крові корів, з хронічним асептичним пододерматитом, спостерігали
зменшення вмісту альбумінів на 8,2 % (р(0,05) та тенденція до збільшення
концентрації (-глобулінів, що може бути використаним з діагностичною
метою. Крім того, знижувалася концентрація (-глобулінів на 10,9 %, що
складало 17,19(0,365 проти 19,30(0,588 г/л (р(0,05). Разом з тим,
зменшився вміст вітаміну А на 34,8 % (р(0,05) та вітаміну Е – на 28,0 %
(р(0,01), що свідчить про порушення мінерального обміну.

Виявлено зміну концентрації мінеральних речовин у крові корів залежно
від перебігу захворювання. Зокрема, за гострого перебігу асептичного
пододерматиту знизилась на 7,0 % концентрація міді (р(0,05) при
незначному зменшенні вмісту інших досліджуваних елементів, за винятком
фосфору, кількість якого мала тенденцію до збільшення. Кальцій-фосфорне
співвідношення склало 1,7 : 1, тоді як у контролі – 1,9 : 1. Хронічний
перебіг захворювання характеризувався вірогідним зменшенням концентрації
міді на 10,4 %, що становило 10,81(0,410 проти 12,07(0,206 мкмоль/л за
незначного зниження вмісту цинку та кобальту. Кальцій-фосфорне
співвідношення складало 1,6 : 1. Отже, результати досліджень показують,
що за хронічного перебігу захворювання спостерігаються більш виражені
зміни мінерального складу крові, тобто відбувається порушення
мінерального обміну в організмі тварин.

Стан показників імунної системи у корів з ураженнями основи шкіри
копитець.

Встановлено, що у тварин з гострим перебігом асептичного пододерматиту,
вірогідно на 3,4 % зменшилася кількість Т-хелперів (35,0(1,12 проти
38,4(0,82 %) та спостерігалася тенденція до зменшення Т-супресорів.

( „ t

v

?

°

o

?

?

( | U 2

t

v

oe

?????

???

?

???????$??

?????Ѓ?$??$

TH

a

??$????$??

?????Ѓ?$

???

0

2

?

?

?

?

a

?????$

?????

???????$???За хронічного перебігу асептичного пододерматиту у корів
спостерігалося вірогідне зниження фагоцитарної та бактерицидної
активності сироватки крові, відповідно, на 3,2 та 3,8 %, що складало
45,1(0,60 проти 48,3(1,05 та 39,9(1,00 проти 43,7(0,70 %. Водночас
знизився клітинний імунітет, який проявлявся зменшенням кількості
Т-лімфоцитів на 4,3 %. Зменшення кількості Т-хелперів на 4,5 та
збільшення Т-супресорів на 2,4 %, відповідно 33,9(0,88 проти 38,4(0,82
та 22,6(0,86 проти 20,2(0,56 % (р(0,05) призвело до зниження
імунорегуляторного індексу на 21,1 %, тобто з 1,90(0,08 до 1,50(0,12
(р(0,01). Вміст імуноглобулінів класу IgG дещо знизився, у той час, як
IgM – знаходився на рівні контрольного показника. Вищезгадані зміни
клітинного та гуморального імунітету сприяють розвитку цієї форми
асептичного пододерматиту.

Біохімічні показники основи шкіри копитець та копитцевого рогу корів за
асептичного пододерматиту.

Дослідження амінокислотного складу основи шкіри копитець корів з гострим
перебігом асептичного пододерматиту показали, що на тлі стабільного
вмісту дикарбонових та гідрофобних амінокислот зменшується концентрація
сірковмісних, а саме цистину та метіоніну. Натомість спостерігалося
вірогідне зростання концентрації гістидину на 0,52 %, що сприяло
збільшенню концентрації гістаміну на 19,5 %, який призводить до
розширення кровоносних судин, прискорення притоку крові та виходу рідкої
частини її поза межі судин з подальшим розвитком запального процесу.

Хронічний перебіг асептичного пододерматиту у корів проявлявся дещо
підвищеним умістом аспарагінової та кетогенних амінокислот, а також
подальшим зменшенням концентрації сірковмісних. Кількість гістидину була
незначно більшою відносно контрольного показника, але меншою від
аналогічного у корів з гострим перебігом запалення, що вказує на
зменшення ознак гострого запального процесу, оскільки гістидин бере
участь у синтезі гістаміну. У зв’язку з цим, характерною особливістю
хронічного перебігу асептичного пододерматиту було зниження вмісту
гістаміну порівняно з гострим.

Аналіз результатів досліджень стану копитцевого рогу корів, хворих на
асептичний пододерматиті з гострим перебігом, показав, що вірогідні
зміни спостерігалися стосовно гістидину, вміст якого зріс на 0,12 %.
Серед інших закономірностей слід відзначити зниження концентрації
сірковмісних амінокислот, а також незначне зростання вмісту розгалужених
амінокислот (валін та ізолейцин), які володіють кетогенними
властивостями. Співвідношення між гістидином, лізином та аргініном
становило 1:4:7.

Більш суттєві зміни амінокислотного складу копитцевого рогу
спостерігалися у тварин з хронічним перебігом асептичного пододерматиту.
Так, вірогідно нижчою була концентрація цистину та метіоніну
(відповідно на 0,86 та 0,10 %). Зменшення вмісту метіоніну — джерела
сірковмісних амінокислот – та цистину, як основної сірковмісної кислоти,
є негативним у патогенезі хвороби, оскільки вони відіграють важливу роль
у забезпеченні міцності копитцевого рогу, тобто в утворенні -S-S-
зв’язків між поліпептидними ланцюгами або в середині одного ланцюга.
Зниження концентрації проліну, як складової частини колагену і еластину,
теж негативно впливає на якість копитцевого рогу. Крім того, відбувалися
зміни основних амінокислот, а саме: на тлі незначно нижчого вмісту
аргініну зросла концентрація гістидину та вірогідно на 0,14 % знизився
вміст лізину. Співвідношення між основними амінокислотами склало 1:4:7.

Вірогідних змін стосовно досліджуваних біохімічних показників
копитцевого рогу у тварин з гострим перебігом асептичного пододерматиту
не виявлено (табл. 1).

Суттєві відмінності виявлено у копитцевому розі корів з хронічним
перебігом асептичного пододерматиту, особливо стосовно вмісту кератозів
та SH-груп. Так, спостерігався підвищений вміст (- та знижений —
(-кератозів як відносно контролю (р(0,05), так і показників у
копитцевому розі корів з гострим перебігом асептичного пододерматиту (на
3,6 та 2,6 %; р(0,01). Вміст SH-груп сягав 42,1(2,46 мкмоль/г, що на
26,8 % вірогідно вище контрольного показника. Разом з тим, у копитцевому
розі дещо знизився вміст золи, жиру та білка, а також кальцію на 15,7;
сірки – на 13,6; міді – на 21,7 та цинку – на 8,9 %.

Таблиця 1. Біохімічні показники копитцевого рогу корів за різних форм
пододерматиту, М(m.

Показники Клінічно здорові,

n=5 Гостра форма пододерматиту, n=4 Хронічна форма пододерматиту, n=5

Кератози( %:

— альфа(

— бета(

— гама(

SH-групи( мкмоль/г

Кальцій( г/кг

Фосфор( г/кг

Сірка( г/кг

Мідь( мг/кг

Цинк( мг/кг

Кобальт( мг/кг

65,8 ( 0,50

14,6 ( 0,21

19,6 ( 0,38

33,2 ( 1,97

1,85(0,072

1,19(0,020

18,28(0,335

26,92(0,595

19,38(0,285

9,17(0,142

66,0 ( 0,27

15,4 ( 0,39

18,6 ( 0,51

35,2 ( 0,58

1,69(0,074

1,25(0,066

17,20(0,419

25,94(2,276

18,74(0,589

8,85(0,085

68,9 (1,24*

15,1 ( 0,20

16,0 ( 0,70*

42,1 ( 2,46*

1,56(0,066*

1,21(0,057

15,79(0,464**

21,07(0,808***

17,66(0,588*

8,58(0,243

Примітка: * — р<0,05, ** - р<0,01, *** - р<0,001 - вірогідна різниця порівняно з показниками клінічно здорових корів. Встановлено, що біохімічні зміни, які відбуваються в основі шкіри копитець у корів, особливо за хронічного перебігу захворювання, впливають на перебіг біохімічних процесів у епідермісі копитець. Біофізичні властивості копитцевого рогу у великої рогатої худоби за асептичного пододерматиту. У копитцевому розі корів, хворих на гострий асептичний пододерматиті, не встановлено вірогідних змін основних біофізичних параметрів, однак спостерігали тенденцію до зменшення щільності, твердості та опору до стирання, що, напевно, вплинуло на величину приросту рогу підошви – 27,8 проти 19,0 % у тварин контрольної групи (табл. 2). Хронічний перебіг захворювання супроводжувався вірогідним зменшенням щільності копитцевого рогу у корів на 2,4 % та твердості – на 10,0 %, внаслідок чого дещо зменшився опір копитцевого рогу до стирання. Вищезгадані зміни біофізичних властивостей рогу копитець позначились на інтенсивності стирання рогу підошви, яка на 27,0 % була нижчою порівняно з аналогічним показником копитцевого рогу корів контрольної групи. Слід відзначити, що величина відростання рогу підошви копитець у корів за хронічного перебігу асептичного пододерматиту складала 43,5 %, тоді як у контролі цей показник становив 19,0 %. Таблиця 2. Біофізичні показники копитцевого рогу корів при різних формах пододерматиту, М(m Показники Клінічно здорові, n=5 Гостра форма пододерматиту, n=4 Хронічна форма пододерматиту, n=5 Щільність( г/см3( Твердість( кгс/см2( Опір до стирання( об/мм( Ріст( мм/міс( Стирання( мм/міс( 1,199 ( 0,005 149,7 ( 2,34 110,8 ( 4,01 7,5 ( 0,42 6,3 ( 0,19( 1,184 ( 0,010 144,0 ( 4,16 106,8 ( 7,28 6,9 ( 0,40 5,4 ( 0,36( 1,170 ( 0,010* 134,7 ( 4,40* 101,1 ( 1,49 6,6 ( 0,31 4,6 ( 0,10(* Примітка: (- р<0,05, (( - р<0, 01 - вірогідна різниця між ростом і стиранням; *- р<0,05, ** - р<0, 01 - вірогідна різниця порівняно з показниками клінічно здорових корів. Отже, зміни біохімічних показників та біофізичних параметрів копитцевого рогу зумовлюють погіршення його якості, показником якої є інтенсивність росту та стирання рогу підошви. Опрацювання методів профілактики запалення основи шкіри копитець у великої рогатої худоби. Важливим елементом профілактично-лікувальних заходів пододерматиту є корегувальна розчистка копитець, яка в аспекті проведених нами досліджень є важливим заходом впливу на копитця не тільки на органному макрорівні, але і на клітинно-тканинному мікрорівні. У копитцевому розі клінічно здорових корів на початковій стадії розвитку деформації були практично відсутні дистрофічні та дискератозні і помірно виражені апоптозні. За умови утворення початкової деформації копитець у епідермісі вірогідно збільшувалась кількість апоптозних клітин, дистрофічно змінених епідермоцитів та кератиноцитів у стані дискератозу відповідно на 1,9; 2,9 та 5,2% (абсолютних). За вираженої деформації посилювались явища апоптозу, значно збільшувалась кількість дистрофічних та дискератозних кератиноцитів, тобто дистрофія епідермоцитів посилювалась у 2, а дискератозні зміни кератиноцитів - у 4 рази. Це означає, що провідними цитопатологічними механізмами епідермальної патології є саме два останніх процеси. За умови задавненої деформації копитець апоптоз посилювався вірогідно у 8,5 разів, що зумовлено необхідністю інтенсифікації “фізіологічної” утилізації дистрофічно змінених епідермоцитів. Процес перебігав і завершувався у надрах продукуючого шару епідермісу, який втрачав ознаки клітинної будови, цитоплазматичні тіла епідермоцитів зливалися у суцільну аморфну зцементовану кератинову масу. Такий кератин на поверхні підошви копитець не відшаровувався, що сприяло надмірному відростанню копитцевого рогу (поряд з явищами епідермального глікопротеїнозу). Дистрофічні та дискератозні зміни кератиноцитів відбувалися більш інтенсивно, що проявлялося підвищенням цих показників відповідно до 16,8(1,73 проти 0,9(0,22 % та 55,9(3,58 проти 0,4(0,11 %. Таким чином, формування патологічного процесу на органному та тканинному рівнях зумовлено чіткими цитопатологічними змінами. Отже, деформація копитець є своєрідним, часто неминучим, ускладненням асептичного пододерматиту, що пов’язано з незадовільними умовами годівлі та утримання тварин. Перед початком профілактичних заходів (п’ятий дослід) загальний стан корів обох груп був задовільний за відсутності виражених змін з боку опорно-рухового апарату. Вміст мінеральних речовин у крові й копитцевому розі знаходився у нижніх межах норми (рис. 1, 2) за дещо підвищеної концентрації вологи, яка складала 33,5(0,52 проти 32,3(1,15 % у епідермісі копитець тварин контрольної групи та надмірного відростання рогу підошви. Рис. 1. Вміст сірки у копитцевому розі великої рогатої худоби, n=6. На 30-у добу від початку профілактичних заходів фізіологічні та біохімічні показники у тварин контрольної групи помітно не змінилися. У корів дослідної групи, спостерігалася тенденція до збільшення у крові вмісту усіх досліджуваних мінеральних речовин, вітамінів та сірковмісних амінокислот, причому вірогідно зростав уміст лише вітаміну Е, концентрація якого була вищою вірогідно на 6,3 % відносно контролю. Виявлено збільшення вмісту сірки, міді та цинку та вологи у копитцевому розі. Враховуючи те, що концентрація кальцію зросла вірогідно на 7,9 %, а фосфору – знизилась, кальцій-фосфорне співвідношення у дослідній групі становило 1,45 : 1, контрольній – 1,27 : 1. Швидкість росту та стирання копитцевого рогу у тварин дослідної групи складала 6,9(0,22, а стирання – 5,9(0,31 мм/міс, що сприяло кращому стиранню рогу підошви, тоді як у корів контрольної – ці показники були відповідно на 6,1 та 13,5 % (р(0,05) нижчими і становили 6,5(0,16 та 5,2(0,06 мм/міс. Результати досліджень, проведених на 60-у добу, вказують на покращення мінерального обміну в організмі тварин дослідної групи, свідченням чому було зростання у крові концентрації кальцію на 16,0 % (р(0,05), спостерігалася тенденція до зниження вмісту фосфору; співвідношення кальцію і фосфору становило у дослідній групі 1,58 : 1, у контрольній – 1,44 : 1, що характеризує рівень засвоєння цих макроелементів. Рис. 2. Вміст міді та цинку у копитцевому розі великої рогатої худоби, n=6 Підтвердженням позитивного впливу ультрафіолетового опромінення на обмінні процеси в організмі тварин, у тому числі вітамінний і частково мінеральний, було зростання у крові концентрації вітамінів А, Е та кобальту відповідно на 50,0 (р(0,01), 8,5 (р(0,05) та 9,4 % (р(0,05) і тенденція до збільшення вмісту міді та цинку. За цих умов зростала концентрація цистину і метіоніну відповідно на 6,9 та 5,6 % при (р(0,05). Краще засвоєння кальцію і фосфору організмом корів дослідної групи під впливом вітаміну D3, що проявилося підвищенням, в основному, вмісту кальцію у крові, позначилося на включенні цих мінеральних речовин до складу копитцевого рогу; концентрація кальцію у копитцевому розі зростала на 9,2 % (р(0,05), а фосфору – зменшувалась на 10,2 % порівняно з контрольним показником, що вплинуло на кальціє-фосфорне співвідношення, яке складало 1,64 : 1. Величина аналогічного показника у тварин контрольної групи становила 1,35 : 1. Зростання концентрації сірки у копитцевому розі на 5,1 (р(0,05), а за весь період профілактики - на 6,6 %, очевидно, пов’язане з кращим засвоєнням її з кормів раціону внаслідок покращення обмінних процесів в організмі тварин та, ймовірно, з використанням сульфату натрію у поєднанні з димексидом, який сприяє їх пенетрацї у тканини. Зростання концентрації міді на 6,4 % (р(0,05) і цинку – на 4,4 %, що становило відповідно 27,83(0,432 проти 26,15(0,512 г3кг та 19,50(0,425 проти 18,67(0,173 г3кг, є підтвердженням висновку щодо поліпшення процесу засвоєння організмом корів мінеральних речовин корму. За весь період профілактики в епідермісі корів дослідної групи кількість міді збільшилася на 11,7, а цинку – на 3,4 %. Вміст вологи у епідермісі копитець протягом всього періоду досліджень зменшився і на 60-у добу становив 23,0(1,15 проти 33,5(0,52 % у контролі. У результаті зазначених вище змін збільшилась інтенсивність стирання рогу підошви на 26,4 %, що сприяло оптимальному відростанню копитцевого рогу. Отже, проведення вищезгаданих профілактичних заходів на коровах дослідної групи зумовлює покращення якості копитцевого рогу, що проявляється наявністю оптимальної кількості мінеральних речовин у копитцевому розі та зменшенням вологи. Це впливає на інтенсивність його росту та стирання і попереджує утворення деформованих копитець та виникнення асептичного пододерматиту. Лікування корів за гострого асептичного пододерматиту. Дослідженнями встановлено, що до початку лікування загальний стан хворих тварин був пригнічений, вони погано опиралися на уражену кінцівку, здебільшого лежали, неохоче піднімалися. Спостерігалася кульгавість опертої кінцівки, відмічалося підвищення місцевої температури у ділянці копитець та посилення пульсації пальцевих артерій. Кількість лейкоцитів у крові тварин обох груп була у межах норми і становила 8,87(0,163 та 9,21(0,207(109/л. Це означає, що на початковій стадії розвитку захворювання відсутня реакція цілого організму, а виражена реакція лише певної ділянки ураження, тобто процес носить переважно місцевий характер. В основі шкіри копитець хворих тварин виявлено тенденцію до підвищення вмісту гістаміну, концентрація якого складала 6,7(0,25 проти 6,4(0,11 мкмоль/г у контрольній групі. Гістологічно в основі шкіри виявлені чіткі початкові ознаки запалення: дилатація кровоносних судин мікроциркуляторного русла, розширення артеріол, венул, капілярів; у них спостерігалися ознаки гіперемії, частково стазу крові. Судинні реакції проявлялися набряком основи шкіри. Просякання дерми серозним ексудатом супроводжувалося деяким розпушенням колагенових пучків, між окремими волокнами яких спостерігалося затікання запально-набрякової рідини. Одночасно виявлялася дилатація і переповнення рідиною лімфатичних судин, переважно капілярів; останні виразно звивалися, розширення міжклітинних щілин продукуючого шару. З лікувальною метою коровам контрольної групи, хворим на гострий асептичний пододерматит, на ділянку копитець застосували холод у вигляді водного душу (15оС, тривалість – 10 хв. тричі на добу), а дослідної – аплікували на ділянку вінчика фармазолін-димексидний розчин двічі на добу тривалістю 25-30 хв. Корів обох груп утримували на солом’яній підстилці. На другу добу від початку лікування загальний стан тварин дослідної групи покращився, корови почали опиралися на уражену кінцівку. Під час огляду та пальпації копитець ознак гострого запального процесу не виявлено, тоді як у тварин контрольної групи спостерігалась кульгавість та болючість копитець. В основі шкіри копитець корів дослідної групи вірогідно на 10,7 %, знизився вміст гістаміну, тоді як у тварин контрольної групи спостерігалася лише тенденція до зниження. Результати гістологічних досліджень показали, що у корів дослідної групи відбувалося згасання запальної гіперемії і серозного просочування основи шкіри копитець. Лімфатичні капіляри і дрібні лімфатичні судини втрачали ознаки звивистості, що засвідчує нормалізацію дренажно-капілярної функції лімфатичної системи. Тканинна структура сосочків дерми ущільнена, матрикс дещо згущений, кількість фібробластів збільшена. Інтенсифікація резорбтивно-евакуаторної активності капілярної складової лімфатичної системи призвела до посиленого надходження лімфи у крупні лімфатичні магістралі копитцевої дерми, частина яких чітко диференціювалася завдяки накопиченню в них згущеної лімфи, що розглядається нами як ознака виразного зменшення запального набряку і, отже, гострого запального процесу. У тварин контрольної групи ознаки запалення основи шкіри копитець зберігалися. Матрикс дерми був виразно набряклий, у ньому виявлялися окремі “озерця” серозного ексудату, який не поглинався і не зв’язувався мукополісахаридними сполуками матриксу. Викладене вище підтверджує, що використаний метод лікування корів з гострим перебігом асептичного пододерматиту сприяє видужанню їх протягом двох діб, тоді як у тварин контрольної групи подібні результати щодо клінічного стану та змін інших досліджуваних показників отримані на четверту добу лікування. Лікування корів при хронічному перебігу асептичного пододерматиту. У тварин з хронічним перебігом асептичного пододерматиту, виявлено задовільний загальний стан, наявність помірної болючості та кульгавості опираючої кінцівки. В окремих тварин у ділянці м’якуша незначно підвищена температура та болючість по всій поверхні підошви копитець, у ділянці вінчика, іноді – міжпальцевого склепіння помітна гаряча та болюча припухлість. Кількість лейкоцитів у крові знаходилася у верхніх межах норми. Встановлено низький вміст міді та цинку у крові тварин дослідної та контрольної груп, концентрація дорівнювала 13,52 і 13,77 та 17,88 і 18,08 мкмоль/л. Зміни біохімічних та біофізичних показників копитцевого рогу полягали у підвищеному вмісті вологи (33,6 – 33,8 %), кількості SH-груп, що становило 47,0(0,78 у дослідній та 47,3(0,27 мкмоль/г – контрольній групі, а співвідношення кератозів – у збільшенні концентрації (- та зменшенні – (-фракцій. Такі зміни, очевидно, сприяють погіршенню якості рогу копитець дослідних тварин. Разом з тим, у копитцевому розі корів уміст сірки та цинку знаходився на рівні нижньої межі норми і складав, відповідно, 15,27(0,320 проти 15,17(0,110 г/кг та 16,89(0,069 проти 17,12(0,148 г-3/кг. Гістологічні дослідження основи шкіри копитець показали, що у тварин обох груп ознаки запалення основи шкіри мали пролонгований характер. Виявлялися явища склерозування, дезінтеграції колагенового каркасу копитцевої дерми з ознаками гомогенізації фіброзної структури. З лікувальною метою коровам контрольної групи, крім моціону, двічі на тиждень застосовували парафінотерапію у вигляді аплікацій. Тваринам дослідної групи внутрішньом’язово вводили 5 мл тривіту один раз у тиждень, проводили моціон, наносили на ділянку вінчика двічі на тиждень 5%-ний йод-димексидний розчин та аплікували 20%-ний водний розчин димексиду з лідазою через кожні три доби. Тварин обох груп утримували на солом’яній підстилці. На 7-у добу від початку лікування у тварин дослідної групи клінічний стан був задовільний, болючість та підвищена місцева температура підошви відсутні. Тварини вільно опиралися на уражену кінцівку, на відміну від корів контрольної групи, у яких частково збереглися ознаки місцевого запального процесу. За таких обставин, у крові корів дослідної групи спостерігалася тенденція до зменшення вмісту лейкоцитів, що вказує на зменшення ознак запального процесу. Концентрація міді була вищою на 6,8 % (р(0,01), а вміст вологи, навпаки, нижчий на 3,8 % відносно контролю, що становило відповідно 28,7(0,69 проти 32,5(0,50 %. Зміни щодо співвідношення кератозів полягали у незначному зменшенні (-фракції та вірогідному зростанні на 2,0 % (-фракції, що сприяло покращенню якості копитцевого рогу. На 14-у добу від початку лікування симптомів захворювання у тварин дослідної групи не було виявлено, тоді як у корів контрольної групи спостерігалася незначно виражена кульгавість за відсутності інших клінічних ознак запалення. Кількість лейкоцитів знаходився у межах норми і складав 7,94±0,403·109/л; збільшився на 11,6 % (р(0,05) вміст міді, який становив 16,17(0,225 проти 14,49(0,199 мкмоль/л. У копитцевому розі дослідних тварин концентрація міді зросла на 3,9 % (р(0,05), що складало 25,88±0,255 проти 24,90±0,123 г-3/кг у контролі. Натомість, за 14 діб лікування вміст міді у тварин дослідної групи збільшився на 12,6 % і становив 25,88±0,255 проти 22,98±0,082 г-3/кг. Вміст сірки та цинку була майже у межах норми. Ці зміни, до певної міри, впливають на інші біохімічні показники. Так, на 3,7 % знизився вміст вологи (24,9(0,37 проти 28,6(0,32 %) та на 12,4 % - SH-груп (33,8(1,58 проти 38,6(1,54 мкмоль/г). Разом з тим, вірогідно зростала концентрація (-кератозів на 2,0, та знижувалась – (-кератозів на 2,5 %, що вказує на покращення якості копитцевого рогу. Основа шкіри копитець набула ознак гістологічної будови, характерних для норми. У епідермісі чітко диференціювалась його клітинна будова із збереженням характерних цитологічних і гістологічних показників пошарової епідермальної організації. Роговий шар складався з кератиноцитів, з’єднаних між собою тонкими прошарками міжклітинного цементу, який на рівні краю підошви і підошовної поверхні деградував, що сприяло відшаруванню зношених кератиноцитів. Отже, на основі клінічних ознак і результатів морфологічних, біохімічних та гістологічних досліджень можна стверджувати, що на 14-у добу лікування корови дослідної групи вважаються клінічно здоровими, тоді як схожі зміни у тварин контрольної групи спостерігаються лише на двадцять першу добу. ВИСНОВКИ 1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення завдання, яке полягає у вивченні патогенетичних механізмів асептичного пододерматиту залежно від умов утримання, рівня годівлі корів та за різних форм перебігу захворювання, диференціально-діагностичних критеріїв, а також у розробці заходів профілактики асептичного запалення основи шкіри копитець та методів лікування гострого і хронічного асептичного пододерматиту у великої рогатої худоби. 2. У господарствах Західного регіону України асептичний пододерматит у корів у 1,5 рази частіше виникає при утриманні їх на залізобетонній щілинній підлозі, ніж на дерев’яній, і у 2,3 рази - при згодовуванні кормів раціону, незбалансованого за поживними та мінеральними речовинами, порівняно із згодовуванням збалансованих відповідно до встановлених норм кормів. 3. Частота виникнення асептичного пододерматиту залежить від ступеня деформації. При задавненій формі деформації вона складає 47,5 %, вираженій – 30,0 %, а за відсутності деформації захворювання виникає у 7,2 % випадків. 4. Інтенсивність росту і стирання підошви копитець має сезонний характер: найбільше наростання епідермісу, за рахунок незначного його стирання, спостерігається у зимово-весняний період, а найменший – у літньо-осінній – завдяки інтенсивному стиранню. 5. У копитцевому розі грудних і тазових кінцівок тварин, яких утримували на залізобетонній щілинній підлозі, відбуваються зміни деяких біохімічних та біофізичних показників, порівняно з аналогічними у корів, які утримували на дерев’яній підлозі: зменшується кількість вологи відповідно на 8,5 та 9,1 % та збільшується до деякої міри вміст SH-груп; знижується опір до стирання епідермісу грудних і тазових кінцівок на 16,4 та 18,3 % (P<0,05); підвищується інтенсивність стирання рогу підошви на грудних і тазових кінцівках відповідно на 10,9 та 16,7 % (р<0,05); 6. Годівля корів за раціонами, дефіцитними за поживними та мінеральними речовинами, енергетична забезпеченість яких складає 82–87 % відносно норми, призводить до виникнення остеодистрофічних змін, що проявляються зменшенням величини кутів пальцевих суглобів, мінеральної насиченості кісткової тканини, вірогідним зменшенням умісту загального білка, глюкози, вітамінів А та Е, кальцію, фосфору, міді, зростанням активності лужної фосфатази й умісту кетонових тіл і сприяє: зниженню концентрації кальцію на 10,4 %, сірки – 5,3, міді – 16,9 та цинку – на 10,0%; підвищенню вмісту вологи у копитцевому розі корів на 7,7 % та концентрації SH-груп – на 39,8 %; зменшенню вмісту (-кератозів на 2,5 %, щільності – на 4,1 % та твердості – на 5,3 %; зростанню опору до стирання – на 22,6 %; зниженню інтенсивності росту копитцевого рогу на 17,6 та стирання – на 55,4 %. 7. Патогістологічні та патогістохімічні зміни в основі шкіри при асептичному пододерматиті проявляються запаленням, яке тісно пов’язане із структурно-метаболічними порушеннями у вигляді мукоїдного і фібриноїдного набряку сполучнотканинної основи копитець з вираженою дистрофією опорного фіброзно-волокнистого каркасу копитцевої дерми. Порушення метаболізму матриксу і фіброзно-опорних структур основи шкіри посилює запалення. 8. Асептичний пододерматит призводить до виражених структурно-метаболічних порушень епідермісу копитець, що проявляється збільшенням відкладання глікопротеїдних сполук і зменшенням вмісту кератиноцитів у зміненому роговому шарі копитець у корів. 9. У тварин, хворих на гострий асептичний пододерматит, виявлено наступні зміни: а/ у крові - регенеративний зрушення ядра, зменшення вмісту міді на 7,0 %; зниження кількості Т-хелперів на 3,4 %, що сприяє зменшенню величини імунорегуляторного індексу; б/ в основі шкіри - зростання концентрації гістаміну на 19,5 %. 10. Хронічний перебіг асептичного пододерматиту у корів проявляється змінами: а/ у крові диспротеїнемією (зменшення вмісту альбумінів на 8,2 %, (-глобулінів на 10,9 % і зростання концентрації (-глобулінів); зниженням концентрації міді на 10,4 %, вітамінів А і Е відповідно на 34,8 та 28,0 %, фагоцитарної та бактерицидної активності відповідно на 3,2 та 3,8%, зменшенням кількості сегментоядерних нейтрофілів на 2,7 %, Т-лімфоцитів – 4,3, Т-хелперів – 4,5 та імунорегуляторного індексу на 21,1 %; б/ у копитцевому розі зниженням вмісту сірковмісних амінокислот, кальцію на 15,7 %, сірки – 13,6, міді – 21,7, цинку – 8,9 та (-кератозів – 3,6 %; зростанням концентрації SH-груп на 26,8 та (-кератозів – на 3,1 %; зменшенням твердості копитцевого рогу на 10,0 та інтенсивності стирання епідермісу на 27,0 %, що призводить до надмірного відростання рогу підошви копитець. 11. Причиною масової апоптозної загибелі клітин є значне посилення внутрішньотканинного тиску у надмірно відрослому копитцевому розі, що може призвести до виникнення асептичного пододерматиту у корів. Це робить корекцію копитець важливим заходом у зниженні інтенсивності апоптозної загибелі епідермоцитів, що сприяє нормалізації внутрішньотканинного тиску на основу шкіри підошви копитець. 12. Проведення профілактичних заходів, які полягають у корегувальній розчистці копитець, моціоні, використанні підстилки соломи з подрібненим сфагновим мохом у співвідношенні 3:1, ультрафіолетового опромінення корів лампою ПРК-2 у дозі 250 мэр/час/м2 тривалістю 25 хв двічі на тиждень протягом двох місяців, внутрішьом’язовому введенні один раз на тиждень протягом двох місяців 5 мл тривіту, нанесенні на ділянку вінчика і волярну поверхню п’ястя та пальмарну – плесни 5%-ного водного розчину йоду двічі у тиждень два місяці підряд та нанесенні на вінчик 20%-ного розчину натрію сульфату у поєднанні з 20%-ним розчином ДМСО один раз на тиждень протягом цього ж періоду, стимулюють обмін речовин, сприяють підвищенню резистентності організму та покращенню якості копитцевого рогу. 13. Гострий перебіг асептичного пододерматиту супроводжується вираженими судинними порушеннями, втягненням у запальний процес судин мікроциркуляторного русла, особливо чутливого до дії біогенних амінів, зокрема гістаміну, що вказує на важливу роль останнього у патогенезі ураження. 14. Використання при лікуванні гострого асептичного пододерматиту у корів аплікації на ділянку вінчика фармазолін-димексидного розчину дві доби підряд двічі на добу тривалістю 25-30 хв та забезпечення солом’яною підстилкою сприяє скороченню терміну лікування на дві доби. 15. За умов хронічного перебігу асептичного пододерматиту, на тлі пролонгованого запального процесу, розвиваються явища склерозу з вираженою дезорганізацією фіброзно-волокнистого каркасу копитцевої дерми, що зумовлює використання протисклерозної терапії, зокрема димексид-лідазних розчинів. 16. При хронічному перебізі асептичному пододерматиті внутрішньом’язове введення 5 мл тривіту один раз на тиждень, забезпечення солом’яною підстилкою, проведення моціону, нанесення на ділянку вінчика 5%-ного йод-димексидного розчину двічі на тиждень та аплікації 20%-ного водного розчину ДМСО з лідазою через кожні три доби сприяють покращенню якості копитцевого рогу та скороченню періоду одужання корів на 7 діб. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ 1. Для профілактики асептичного пододерматиту у корів, яка проводиться протягом двох місяців наприкінці зимово-стійлового утримання, необхідно використовувати як підстилку солому з подрібненим сфагновим мохом у співвідношенні 3:1, проводити моціон та ультрафіолетове опромінювання тварин лампою ПРК-2 у дозі 250 мэр/час/м2 тривалістю 25 хв. двічі на тиждень, внутрішньом’язово один раз у тиждень вводити 5 мл тривіту, двічі на тиждень на ділянку вінчика та волярну поверхню п’ястя і пальмарну – плесни наносити 5%-ний водний розчин йоду та один раз на тиждень аплікувати 20%-ний розчин натрію сульфату у поєднанні з 20,0%-ним розчином диметилсульфоксидом. 2. З метою лікування корів за гострого перебігу асептичного пододерматиту необхідно забезпечити тваринам солом’яну підстилку, дві доби підряд аплікувати на ділянку вінчика фармазолін-димексидний розчин двічі на добу тривалістю 25-30 хв. 3. Лікування тварин за хронічного перебігу асептичного пододерматиту проводити з використанням підстилки соломи, один раз у тиждень внутрішньом’язово вводити 5 мл тривіту, проводити моціон, наносити на ділянку вінчика двічі на тиждень 5%-ний йод-димексидний розчин та аплікувати 20%-ний водний розчин димексиду з лідазою через кожні три доби. 4. Отримані результати досліджень щодо особливостей етіології, патогенезу, профілактики та лікування корів, хворих на асептичний пододерматит, рекомендовано використовувати у курсі загальної та спеціальної хірургії для студентів і магістрів вищих навчальних закладів за спеціальністю “Ветеринарна медицина”. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Загальна ветеринарно-медична хірургія /Борисевич Б.В., Борисевич В.Б., Петренко О.Ф., Хомин Н.М. Київ: Науковий світ, 2001.-274 с. (Дисертантка написала розділи: “Хвороби судин та лімфатичних вузлів”, “Хвороби шкіри” і “Хвороби сухожилків, сухожилкових піхв та бурс”). 2. Хомин Н.М. Поширеність асептичних пододерматитів в господарствах з різними умовами годівлі та утримання корів //Наук. вісник Націон. аграр.ун-ту. – К., 2001.– Вип.38.–С.50-54. 3. Гістамін в основі шкіри копитець у корів в нормі, при ревматичному пододерматитів та при ламініті /Хомин Н.М., Борисевич В.Б., Борисевич Б.В., Долецький С.П. //Вет. медицина: Міжвідом. темат. наук. зб. – Харків, 2001.–Вип.79(ІІ).–С.176-181. (Авторка взяла участь у розробці схеми досліджень та визначенні вмісту гістаміну в основі шкіри копитець у корів). 4. Борисевич В.Б., Борисевич Б.В., Хомин Н.М. Особенности течения ламинита у лошадей и крупного рогатого скота //Ветеринария. 2001.-№ 7.–С. 40-42. (Дисертантка розробила схему лікування та провела узагальнення результатів досліджень). 5. Борисевич В.Б., Борисевич Б.В., Хомин Н.М. Деякі особливості пододерматитів великої рогатої худоби //Вісник Білоцерків. держ. аграр.ун-ту. – Біла Церква, 2001.–Вип.16.–С.17–23. (Авторка прийняла участь у вивченні окремих питань патогенезу пододерматитів). 6. Телятніков А.В., Хомин Н.М., Борисевич В.Б. Зміни епідермісу копитець корів при хронічному асептичному пододерматиті //Аграр. вісник Причорномор’я: Зб. наук. праць. – Одеса, 2001. – Вип. 5 (16). – С. 73–77. (Авторкою проведено підбір тварин та окремі гістологічні дослідження епідермісу копитець у корів). 7. Профілактика та лікування виразково-некротичних уражень пальців у нетелей /Борисевич В.Б., Борисевич Б.В., Петренко О.Ф., Стецюка Л.Г., Хомин Н.М. //Вісник аграр. науки, 2002. – № 2.– С.27–29. (Здобувачем проведено біохімічні дослідження крові у нетелей та узагальнено результати досліджень). 8. Хомин Н., Борисевич Б. Роль остеодистрофії у виникненні пододерматиту у великої рогатої худоби //Вет. медицина України. – 2001.– № 6.– С.30–31. (Дисертантка взяла участь у розробці схеми досліду, провела біохімічні дослідження сироватки крові та аналіз отриманих результатів). 9. Хомин Н.М. Зміни копитець та особливості пододерматиту при утриманні бичків на щілинній бетонній підлозі //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2002.–Вип.21. – С.245–250. 10. Борисевич В.Б., Борисевич Б.В., Хомин Н.М. Лечение язвы Рустергольца у коров //Ветеринария.–2002. – № 8.– С.39–41. (Здобувач прийняла участь у розробці методики, схеми досліджень та проведенні лікування). 11. Борисевич Б., Хомин Н. Етіопатогенез уражень копитець у корів в умовах стійлового утримання //Вет. медицина України.– 2002. – № 12.– С. 32–34. (Дисертантка взяла участь у проведенні аналізу умов утримання та годівлі тварин, а також дослідженні стану кістяка, вимірюванні кутів суглобів у корів і формулюванні висновків). 12. Хомин Н.М., Борисевич В.Б., Когут Н.В. Деякі особливості патогенезу асептичного та гнійного підгострих дифузних пододерматитів корів //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2003.– Вип. 25, ч.1.– С.281–287. (Авторка взяла участь у розробці схеми досліду, провела морфологічні та імунологічні дослідження крові у корів з асептичним підгострим дифузним пододерматитом і узагальнила отримані результати). 13. Хомин Н.М. Ревматичне запалення копит у коней та копитець у великої рогатої худоби //Вет. медицина України. – 2004. – № 2.– С.32–34. 14. Хомин Н.М. Біохімічні та біофізичні показники копитцевого рогу корів залежно від рівня забезпеченості мінеральними речовинами //Наук. вісник Націон. аграр. ун-ту. – К., 2004.–Вип.74.– С. 318–322. 15. Хомин Н.М. Біофізичні властивості копитцевого рогу корів у нормі та при асептичному пододерматиті //Вет. медицина України.–2004.– № 4. – С. 41–42. 16. Хомин Н.М. Стан імунної системи організму корів з асептичним ураженням основи шкіри підошви копитець //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2004. - Вип. 29.–С. 150–155. 17. Хомин Н.М. Вплив типу підлог на якість копитцевого рогу у великої рогатої худоби //Вісник Львів. націон. акад. вет. медицини ім. С.З.Гжицького. – Львів, 2005. – Т.7. (№1). – Ч.2.– С. 75–79. 18. Хомин Н.М. Лікування хронічного асептичного пододерматиту у корів //Наук. праці Полтав. держ. аграр. акад. – Полтава, 2005. – № 2. – С. 64–66. 19. Хомин Н.М. Вплив типу підлог на стан епідермісу підошви та виникнення запалення основи шкіри копитець у корів //Наук. вісник Львів. націон. акад. вет. медицини ім. С.З.Гжицького. – Львів, 2005. – Т.7. (№2). – Ч.6.– С. 169–173. 20. Хомин Н.М. Лікування гострого асептичного пододерматиту у корів //Наук. вісник Львів. націон. акад. вет. медицини ім. С.З.Гжицького. – Львів, 2005.–Т.7, № 2.–Ч.1.–С. 156– 161. 21. Хомин Н.М. Профілактика асептичного пододерматиту у корів //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2005. – Вип. 34. – С. 180 –187. 22. Телятніков А.В., Хомин Н.М., Борисевич В.Б. Гістамін в крові корів при ревматичному пододерматитів та при ламініті //Аграр. вісник Причорномор’я: Зб. наук. праць (Біол., с.-г. та вет. науки). – Одеса, 2001. – Вип. 4 (14). – С. 206–210. (Здобувач взяла участь у розробці схеми досліджень та визначенні вмісту гістаміну у крові). 23. Хомин Н.М. Епідермальні зміни при асептичному пододерматиті //Наук. праці Полтав. держ. аграр. акад.: Ветеринарні науки. – 2002. – Том.2 (21).– С. 356–358. 24. Борисевич В.Б., Борисевич Б.В., Хомин Н.М. Гістологічні дослідження копитцевого рогу в нормі та при пододерматитів у великої рогатої худоби //Проблеми зооінженерії та вет. медицини. – Ветеринарні науки: Зб. наук. праць Харків. зоовет. ін-ту. – Харків, 2002.–Ч.2.–Вип.8 (32).– С.110–115. (Дисертантка взяла участь у відборі тварин для досліду, проведенні гістологічних досліджень копитцевого рогу та у формулюванні висновків). 25. Хомин Н.М. Діагностика, профілактика і лікування асептичних пододерматитів та їх ускладнень у великої рогатої худоби: Методичні рекомендації. (Рекомендовано до видання наук. – техн. радою Департаменту вет. медицини Міністерства аграрної політики України). – К., 2003. –.33 с. 26. Хомин Н.М. Асептичні пододерматити у великої рогатої худоби //Методичні рекомендації з питань етіології, патогенезу, діагностики, профілактики та методів хірургічного лікування (Рекомендовано до видання наук. – техн. радою Департаменту вет. медицини Міністерства аграрної політики України). – Львів, 2005. –.21 с. Хомин Н.М. Асептичні пододерматити у великої рогатої худоби (етіології, патогенезу, профілактики та лікування). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 – ветеринарна хірургія. Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 2006. Дисертація присвячена обґрунтуванню причин виникнення, особливостей перебігу гострого та хронічного асептичного пододерматитів у великої рогатої худоби, а також розробці заходів профілактики і методів лікування хвороби. Визначено вплив умов утримання та рівня годівлі на стан копитцевого рогу на підставі змін біохімічних показників та фізико-механічних параметрів епідермісу. Проведені дослідження показують, що у корів, яких утримували на залізобетонній щілинній підлозі знижується вміст вологи у копитцевому розі та опір до його стирання, що призводить до надмірного стирання рогу підошви. Згодовування коровам кормів, дефіцитних за поживними та мінеральними речовинами призводить до зниження вмісту мінеральних речовин у копитцевому розі, перерозподілу фракцій кератозів, що погіршує якість останнього та сприяє надмірному нашаруванні рогу у ділянці підошви. Виявлено гістологічні і гістохімічні зміни копитцевого рогу та основи шкіри залежно від перебігу асептичного пододерматиту. Обґрунтовано залежність динаміки морфолого-біохімічних, імунологічних показників крові від характеру перебігу асептичного запалення основи шкіри копитець. Встановлено характерні зміни біохімічних показників основи шкіри та копитцевого рогу за різних форм асептичного пододерматиту, а також визначено біофізичні параметри епідермісу копитець залежно від перебігу захворювання. Зокрема, виявлено, що при хронічному асептичному пододерматиті у корів знижується імунобіологічна реактивність організму, концентрація сірковмісних амінокислот у копитцевому розі та зростає вміст сульфгідрильних груп у ньому, що призводить до погіршення якості копитцевого рогу та його поганого стирання. Розроблено заходи профілактики асептичного пододерматиту у великої рогатої худоби, які дають можливість попередити розвиток захворювання та методи лікування, завдяки чому вдається скоротити період видужання тварин. Ключові слова: велика рогата худоба, асептичний пододерматит, умови утримання, рівень годівлі, кров, основа шкіри копитець, копитцевий ріг . Хомин Н.М. Асептичные пододерматиты у крупного рогатого скота (этиологии, патогенеза, профилактики и лечения). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.05 – ветеринарная хирургия. Белоцерковский государственный аграрный университет, Белая Церковь, 2006. Диссертация посвящена обоснованию причин возникновения, особенностей течения острого и хронического асептического пододерматита у крупного рогатого скота, а также разработке мер профилактики и методов лечения болезни. Установлено влияние условий содержания и уровня кормления на состояние копытцевого рога на основе изменений биохимических показателей и физико-механических параметров эпидермиса. Проведенные исследования показывают, что у коров, которых содержат на железобетонных щелевых полах, снижается содержание влаги в копытцевом роге грудных и тазовых конечностей соответственно на 16,4 и 18,3 (р<0,05), что приводит к излишнему стиранию. Скармливание коровам кормов, дефицитных на питательние и минеральние вещества, ведет к снижению содержания минеральных веществ (кальция, серы, меди и цинка) в копытцевом роге, перераспределению фракций кератозов в сторону уменьшения (-кератозов и увеличению (-фракции, что ухудшает его качество и способствует излишнему отложению рога в области подошвы (снижается интенсивность роста копытцевого рога на 17,6, а стиранея – на 55,4 %). Выявлены гистологические и гистохимические изменения копытцевого рога и основания кожи в зависимости от течения асептического пододерматита. Обосновано зависимость между динамикой морфолого-биохимических, иммунологических показателей крови и характером течения асептического воспаления основания кожи копытец. Определены характерные изменения биохимических показателей основания кожи и копытцевого рога при различных формах асептического пододерматита, а также биофизические параметры эпидермиса копытец в зависимости от течения заболевания. Установлено, что при хроническом течении асептического пододерматита у коров имеет место диспротеинемия, снижается иммунобиологическая реактивность организма, концентрация серосодержащих аминокислот, кальция на 15,7 %, серы – 13,6, меди – 21,7 и цинка – 8,9% в копытцевом роге и возрастает содержание в нем сульфогидрильных групп, что ведет к ухудшению качества копытцевого рога и плохому его стиранию. Разработаны меры профилактики, которые дают возможность предупредить возникновение асептического пододерматита у крупного рогатого скота в зимне-весенний период. С этой целью использовали ультрафиолетовое облучение лампой ПРК-2, а также внутреннее введение тривита, что способствовало улучшению обмена веществ в организме животных. Использование активного моциона, нанесение на область венчика, волярную поверхность пясти и пальмарную – плесны 5%-ного водного раствора еда, а также аппликации 20%-ного раствора натрия сульфата в сочетании с 20%-ным димексидом вызывает усиление циркуляции крови в области копытец, что, в свою очередь, обеспечивает поступление питательных и минеральных веществ. Последнее сказывается на качестве копытцевого рога: в нем увеличивается содержание серы, меди, кальция и цинка, что приводит к улучшению биофизических параметров копытец (твердости, сопротивления к стиранию, интенсивности роста и стирания). В результате этого происходит оптимальное стирание рога подошвы, что предупреждает развитие деформации и, как следствие, асептического пододерматита у крупного рогатого скота. Для лечения крупного рогатого скота с острым течением асептического пододерматита использовали фармазолин-димексидный раствор. Известные свойства диметилсульфоксида (антисептические, противовоспалительные, болеутоляющие, антигистаминные, а также пенетрирующие) в сочетании с особенностью формазолина длительное время суживать сосуды, действовать противовоспалительно, способствовать рассасыванию воспалительного экссудата дает возможность уменьшить за короткое время воспалительный процесс и, тем самым, сократить вдвое период лечения животных. Неудовлетворительные условия содержания и кормления крупного рогатого скота, а также неэффективное лечение животных с острым течением асептического пододерматита приводит к хроническому процессу. При этом имеют место склеротические изменения основы кожи копытец, что требует использования противосклеротической терапии. С этой целью применяли 20%-ный водный раствор димексида с лидазой в виде аппликаций. Для улучшения циркуляции крови был использован 5%-ный ед-димексидный раствор и активный моцион. Кроме того, внутримышечно вводили тривит. В результате использование местно – и общестимулирующих лекарственных веществ в сочетании с антисклеротической терапией удалось сократить период лечения на 7 дней. Ключевые слова: крупный рогатый скот, асептический пододерматит, условия содержания, уровень кормления, основа кожи копытец, копытцевый рог. Khomyn N.M. Aseptical pothodermatitis in live-stock (ethiology, pathogenese, prophylactics and treatment). – Manuscript. Thesis presented for the scientific degree of doctor of veterinary sciencer on specialty 16.00.05 – Veterinary surgery. –Bila Tserkva State agrarian university, Bila Tserkva, 2006. Thesis is devoted to the substantiation of canse rise, peculiarities of acute and chronical aceptic pododermatitis in live-stock, and also elaboration of prophylactie measures and methods of live-stock treatment. It was determined, that because of keeping the cows on ironconcrete floor in hoof cornev of forelegs and hindlegs the content of moisture and the intensity of sole corner erasing is increased due. Pathohistological and pathohistochemical changes are become evident in form of mucoid and fibrinoidic tumour of connective tissue basis of hoofs with definite distrophy of locomotor fibro fibre carcase of hoof derma. The violation of matrix metabolism and fibro-locomotor structures of skin basis intensify the inflammation, in connection of which the treatment of aseptic pododermatitis require timery and effective therapy. Aceptic pododermatitis leads to definite structure-metabolic violation of hoof epidermis, which is absorbed by exudate, products of matrix degradation and collagen fibres. It is increased putting away glicoproteins compounds and decreased the content of keratocytes. Histological and histochemical investigations of hoof corner give the possibility to give a diagnosis and to control the cause of inflammative and distrophic changes, which were taken place in the basis of skin, and also to characterise the main parameters of horning processes. An acute aceptic pododermatitis in cows is characterized: simple regenerative of moving nucleus close in blood of cows, decrease content of copper to 7,0 per cent and immunoregulator of indexes; increase quantity of histamine and increase concentration of histamine to 19,5 per cent at the basis of hoof’s skin. The measures of preventive maintenance aceptic pododermatitis at large horned cattle are developed which enable to warn development of disease and methods of treatment, due to which is possible to reduce the period of current of illness. Key words: cattle, aceptic pododermatitis, conditions of keeping, level of feeding, basis of the hoof skin, hoof cornet. PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *