.

Артеріальна гіпертензія у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
113 2625
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

УХАЛЬ ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 616.65-006.55]-085.217.22.63

Артеріальна гіпертензія у хворих на доброякісну гіперплазію
передміхурової залози

(ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКИ, ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ)

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Юрлов

Владислав Михайлович, Одеський
державний

медичний університет,
завідувач кафедри

госпітальної терапії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Курята Олександр Вікторович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри госпітальної терапії № 1 та профпатології

доктор медичних наук, професор Жебель Вадим Миколайович, Вінницький
національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України,
завідувач кафедри терапії медичного факультету № 2

Провідна установа: Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска

АМН України, м.Київ, відділення гіпертонічної хвороби

Захист дисертації відбудеться “17” березня 2005 р. о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології
АМН України (пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (вул. Дзержинського, 9,
м. Дніпропетровськ, 49044)

Автореферат розісланий “14” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук М.Б.Щербиніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) у чоловіків середнього
та похилого віку дуже поширена і є одним з провідних факторів, що
сприяють виникненню і розвитку таких важких захворювань, як ішемічна
хвороба серця, гострі коронарні синдроми, гострі порушення мозкового
кровообігу (Б.І. Шулутко, 1998, K. Abraham, D.T.
Lowenthal, 2000).

На цей час все більше уваги приділяється проблемам впливу різних
патологічних станів на перебіг артеріальної гіпертензії (Є.П.
Свіщенко, В.М.Коваленко, 2001). В літературі є дані про те, що деякі
ключові симптоми доброякісної гіперплазії передміхурової залози (часті
позиви до сечовипускання вночі, біль, порушення статевої функції – так
звані симптоми нижніх сечових шляхів – Lower Urinary Tract Symptoms)
призводять до розвитку стресових реакцій, прогресування ішемічної
хвороби серця, сприяють підвищенню артеріального тиску (АТ) і
прискореному старінню організму чоловіків середнього та похилого віку, а
також погіршують якість життя хворих (М.Д. Джавад-Заде та співавт.,
1980, М.А. Гончар і співавт., 1982, С.П. Пасєчніков, С.О.
Возіанов, Л.П. Павлова, 2000). Застосування традиційних методів терапії
артеріальної гіпертензії у таких хворих є недостатньо ефективним, тому
що причини хронічного стресу, зумовлені проявами гіперплазії
передміхурової залози, не усуваються (Ф. Міньон, 2000, D. Prezioso et
al., 2001).

Незважаючи на те, що доброякісна гіперплазія передміхурової залози
(ДГПЗ) у чоловіків середнього та похилого віку є одним з найбільш
поширених захворювань, тільки останнім часом з’явились дані про
позитивний вплив лікування симптомів порушення сечовиділення
селективними ?1-адреноблокаторами на перебіг артеріальної
гіпертензії (Л.Б. Лазебнік і співавт., 1999, О.Я. Івлєва,

А.В. Сивков, 2000).

Попередніми дослідниками не проводився аналіз впливу симптомів нижніх
сечових шляхів на перебіг АГ і до цього часу залишається не
визначеним, чому артеріальна гіпертензія не тільки посідає перше місце
серед усіх захворювань, супровідних доброякісній гіперплазії
передміхурової залози (D. Prezioso et al., 2001), але й виявляється у
даного контингенту пацієнтів частіше, ніж у популяції цієї вікової групи
в цілому (Л.Б. Лазебнік і співавт., 1999, Ю.Н. Букаєв і співавт., 1998,
N.M. Kaplan et al., 2000).

У сучасній літературі немає чітко визначених пропозицій стосовно
комплексного лікування АГ і ДГПЗ з позиції обтяження перебігу
артеріальної гіпертензії симптомами нижніх сечових шляхів. В літературі
відсутні дані про лікування хворих з АГ після оперативного видалення
гіперплазованих тканин передміхурової залози та з урахуванням наявного у
них гіперактивного сечового міхура.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була
виконана у рамках науково-дослідної роботи кафедри госпітальної терапії
Одеського державного медичного університету “Профілактика прогресування
ішемічної хвороби, хронічної серцевої недостатності й артеріальної
гіпертензії з позицій корекції дисфункції ендотелію та метаболічних
порушень у хворих різного віку” (номер державної реєстрації
01.03U007947).

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування чоловіків середнього
та похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію у поєднанні з
доброякісною гіперплазією передміхурової залози, до та після видалення
гіперплазованих тканин передміхурової залози.

Завдання дослідження:

Визначити питому вагу поєднання артеріальної гіпертензії з доброякісною
гіперплазією передміхурової залози у хворих середнього і похилого віку.

Вивчити клінічний перебіг АГ, наявність і виразність вегетативної
дисфункції у хворих середнього і похилого віку у поєднанні з ДГПЗ.

Дослідити ефективність лікування артеріальної гіпертензії у поєднанні з
доброякісною гіперплазією передміхурової залози без використання та з
використанням ?1-адреноблокаторів.

Вивчити ефективність використання ?1-адреноблокатора доксазозину в
комплексному відновному лікуванні хворих на АГ після видалення
гіперплазованих тканин передміхурової залози.

Визначити ефективність одночасного використання ?1- адреноблокатора
доксазозину і М-холінолітика детрузитолу у хворих з АГ і супровідними
симптомами гіперактивного сечового міхура після видалення
гіперплазованих тканин передміхурової залози.

Об’єкт дослідження: артеріальна гіпертензія у поєднанні з доброякісною
гіперплазією передміхурової залози.

Предмет дослідження: клінічні особливості артеріальної гіпертензії у
хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, особливості
діагностики поєднання цих патологічних процесів, ефективність
комплексного лікування чоловіків середнього та похилого віку, хворих на
АГ у поєднанні з ДГПЗ, до та після видалення гіперплазованих тканин
передміхурової залози.

Методи дослідження: анамнестичні, загальноклінічні, оцінка якості життя
хворих, добове моніторування артеріального тиску, ультразвукове
дослідження серця, нирок, сечового міхура, простати, урофлоуметричні
дослідження, визначення вегетативного індексу, вмісту катехоламінів у
сироватці крові, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено існування прямого
зв’язку між тяжкістю перебігу артеріальної гіпертензії та виразністю
клінічних симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Встановлено необхідність використання у хворих середнього та похилого
віку з АГ, яка перебігає на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової
залози, в комплексному лікуванні ?1-адреноблокатора доксазозину, з
позиції обтяження перебігу артеріальної гіпертензії наявною
симптоматикою ДГПЗ.

Вперше доведено, що ефективність лікування хворих на АГ з супровідною
клінікою гіперактивного сечового міхура після видалення гіперплазованих
тканин простати підвищується при застосуванні в післяопераційному
періоді разом з базовими антигіпертензивними препаратами
?1-адреноблокатора доксазозину і М-холінолітика детрузитолу.

Визначено, що АГ у чоловіків середнього та похилого віку з ДГПЗ
виявляється у 32,2 % випадків.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовано базовий рівень
діагностичних заходів у хворих на артеріальну гіпертензію, що перебігає
на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Обґрунтовано доцільність використання комплексного методу лікування
хворих на АГ, що перебігає на фоні супровідної гіперплазії
передміхурової залози, з обов’язковим включенням до терапії
?1-адреноблокатора доксазозину.

Доведено доцільність комплексного методу лікування хворих на АГ після
видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози шляхом
застосування в післяопераційному періоді разом з іншими
антигіпертензивними препаратами ?1- адреноблокатора доксазозину.

Доведено доцільність використання комплексного методу лікування хворих
на АГ з супровідним гіперактивним сечовим міхуром після видалення
гіперплазованих тканин передміхурової залози з використанням
?1-адреноблокатора доксазозину та М-холінолітика детрузитолу.

Результати дисертаційної роботи впроваджені у роботу терапевтичних і
урологічних відділень Одеської обласної клінічної лікарні, Одеської
міської клінічної лікарні №10, 411 Центрального клінічного військового
госпіталю м. Одеси.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовані дані
відносно частоти поєднання артеріальної гіпертензії і доброякісної
гіперплазії передміхурової залози з використанням матеріалів архівів
Одеської обласної клінічної лікарні за 1998-2000 роки. Самостійно
здійснене динамічне спостереження за 162 хворими на АГ і супровідну
ДГПЗ, проаналізовано їх клінічну документацію, зібрано анамнестичні
дані. Самостійно виконано дослідження добового моніторування
артеріального тиску, більшість ультразвукових досліджень. Самостійно
проведена оцінка даних клінічного обстеження пацієнтів при
консервативному лікуванні та після оперативного втручання; проведена
статистична обробка; обґрунтована доцільність включення селективного
?1-адреноблокатора доксазозину у комплексне лікування хворих на АГ і
супровідну ДГПЗ, М-холінолітика детрузитолу у хворих на артеріальну
гіпертензію і з супутніми симптомами гіперактивного сечового міхура
після видалення гіперплазованих тканин простати. Дисертантом проведено
детальний аналіз отриманих результатів та їх узагальнення, сформульовано
основні висновки і положення роботи, що виносяться на захист, написано
розділи дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися та обговорювалися на: ІІ Міжнародному медичному конгресі
студентів та молодих вчених (Тернопіль, 1998), 68-й Підсумковій
студентській науковій конференції (Одеса, 1999), ІІІ Міжнародному
медичному конгресі студентів та молодих вчених (Тернопіль, 1999),
Інтернаціональній науковій конференції студентів та молодих вчених ЛДМУ
(Львів, 1999), Ювілейній підсумковій конференції студентів і молодих
вчених “100 років ОДМУ” (Одеса, 2000), Міжнародному конгресі студентів и
молодих вчених “Клініко-морфологічні аспекти серцево-судинної системи”
(Дніпропетровськ, 2000), конференції студентів та молодих вчених
“Актуальні проблеми клінічної та теоретичної медицини” (Дніпропетровськ,
2001), науково-практичній конференції “Профілактика і лікування
артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації національної
програми” (Київ, 2002), першій і третій Міжнародних науково-практичних
конференціях молодих вчених “Вчені майбутнього” (Одеса, 2002 та 2004),
Першому з’їзді сексологів та андрологів України (Київ, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 4
статтях у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 2 патентах на
винахід, 9 тезах наукових доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 124
сторінках друкованого тексту (загальний обсяг 170 сторінок) і
складаються зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів, 3
розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів
досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел (257 джерел) та 7 додатків. Робота ілюстрована 31 таблицею, 24
рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Ретроспективне дослідження частоти і
факторів, що сприяють виникненню і прогресуванню артеріальної
гіпертензії у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози,
проведено за аналізом історій хвороб і амбулаторних карт 905 пацієнтів
Одеської обласної клінічної лікарні та Одеської міської клінічної
лікарні № 10 за період з 2000 по 2003 рр.

З урахуванням отриманих даних при підборі хворих з АГ і ДГПЗ як
конкомінантними захворюваннями для коректності дослідження особливостей
клінічного перебігу та вивчення ефективності їх комплексного лікування з
груп дослідження виключалися пацієнти з захворюваннями, які могли б
самостійно впливати на характер перебігу АГ чи бути чинниками її
виникнення (пієлонефрит; ішемічна хвороба серця, що супроводжується
стійкими порушеннями ритму і провідності серця, серцевою недостатністю
другого і третього ступеня; набуті або вроджені вади серця;
некоронарогенні захворювання серця; симптоматичні артеріальні
гіпертензії; цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність,
онкологічні захворювання; гострі запальні процеси).

Після виключення хворих із вищенаведеними захворюваннями подальші
дослідження особливостей клінічного перебігу артеріальної гіпертензії та
ефективності комплексного лікування пацієнтів з АГ і ДГПЗ без
оперативного лікування та після видалення гіперплазованих тканин
простати були проведені у 162 чоловіків у віці від 45 до 74 років
(пацієнти середнього та похилого віку згідно з класифікацією Всесвітньої
організації охорони здоров’я (K.Abraham, D.T. Lowenthal, 2000, Б.О.
Сидоренко і співавт., 2002).

Для аналізу тяжкості перебігу АГ у досліджуваних пацієнтів ми
аналізували рівень АТ згідно з класифікацією Всесвітньої організації
охорони здоров’я і Українського товариства кардіологів (Рекомендації
Українського товариства кардіологів з профілактики та лікування
артеріальної гіпертензії, 2001, Є.П. Свіщенко, В.М. Коваленко, 2001).

Усі хворі страждали на доброякісну гіперплазію передміхурової залози І
і ІІ стадії згідно із загальноприйнятою класифікацією (А.С.Переверзев,
Н.Ф.Сергієнко, 1998). Пацієнти з ІІІ стадією ДГПЗ не включалися до
груп дослідження внаслідок розвитку у них порушень видільної функції
нирок (А.С. Переверзев, Н.Ф. Сергієнко, 1998, М.І. Ухаль,
1998), що є самостійним фактором для виникнення і подальшого розвитку
симптоматичної ренальної гіпертензії.

У роботі використовувався комплекс сучасних методів дослідження
серцево-судинної та сечостатевої системи, що включав, поряд із
загальноклінічним обстеженням, оцінку якості життя хворих, добове
моніторування АТ, ультразвукове дослідження серця, нирок, сечового
міхура, простати, урофлоуметричні дослідження, визначення вегетативного
індексу, вмісту катехоламінів у сироватці крові.

Після первинного обстеження дисертантом усі хворі для дослідження
ефективності лікування були розділені на 3 групи.

В першу групу (перша контрольна група) увійшло 52 пацієнти середнього
та похилого віку з артеріальною гіпертензією у поєднанні з доброякісною
гіперплазією передміхурової залози, яким проводилося тільки
консервативне лікування артеріальної гіпертензії із застосуванням
препаратів першої лінії (діуретики – гідрохлортіазид в дозі 12,5 мг 1
раз на добу, ?-блокатори (атенолол – 50 мг 1 раз на добу), інгібітори
ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) (еналаприл 10 мг 1 раз на
добу) –як монотерапія або в різних сполученнях). При цьому лікування 18
з них відбувалося за допомогою ІАПФ (еналаприл) в поєднанні з діуретиком
(гідрохлортіазид); 18 пацієнтів приймали ?-блокатор атенолол у вигляді
монотерапії; 16 пацієнтам було призначено поєднання еналаприлу,
гідрохлортіазиду й атенололу. Хворі першої групи медикаментозних
препаратів, дія яких спрямована на гальмування росту ДГПЗ (антагоніста
5-?-редуктази Проскару, різних видів фітопрепаратів), а також
селективних ?1-адреноблокаторів не приймали.

До другої групи увійшло 50 пацієнтів середнього та похилого віку з
артеріальною гіпертензією на фоні доброякісної гіперплазії
передміхурової залози, у яких було застосовано консервативну терапію АГ
препаратами першої лінії (діуретики –гідрохлортіазид в дозі 12,5 мг 1
раз на добу, ?-блокатори (атенолол – 50 мг 1 раз на добу), ІАПФ
(еналаприл 10 мг 1 раз на добу) – як монотерапія або в різних
поєднаннях, при цьому 17 осіб приймали еналаприл разом з
гідрохлортіазидом, 16 – ?-блокатор атенолол у вигляді монотерапії, 18 –
еналаприл, гідрохлортіазид і атенолол одночасно) і використано у
комплексному лікуванні селективний ?1-адреноблокатор доксазозин
(Кардура) у дозі 2 мг на ніч після їжи.

До третьої групи увійшло 60 пацієнтів, яким було проведене оперативне
лікування ДГПЗ і у яких використовувалося консервативне лікування АГ.
Всім їм до оперативного втручання проводилася консервативна
терапія АГ з використанням гідрохлортіазиду в дозі 12,5 мг 1 раз на
добу, ?-блокатора (атенололу – 50 мг 1 раз на добу) і ІАПФ (еналаприлу
10 мг 1 раз на добу) в якості монотерапії або поєднання цих препаратів.
При цьому лікування 21 з них відбувалося за допомогою ІАПФ (еналаприл)
разом з діуретиком (гідрохлортіазид); 19 пацієнтів приймали ?-блокатор
атенолол у вигляді монотерапії; 20 пацієнтам було призначено поєднання
еналаприлу, гідрохлортіазиду і атенололу.

Відомо, що видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози не
завжди приводить до ліквідації попередньої іритативної симптоматики
(Е.Б. Лоран і співавт., 1998, А.С. Переверзев, 2003), які обтяжують
перебіг артеріальної гіпертензії. Для порівняння ефективності
антигіпертензивної терапії прооперовані хворі з АГ були розподілені на 3
підгрупи.

Хворі 3а підгрупи (друга контрольна група, 20 осіб) після оперативного
втручання продовжували приймати призначені їм традиційні
антигіпертензивні препарати, при цьому ані до, ані після оперативного
лікування селективні ?1-адреноблокатори не приймали.

Хворим 3б підгрупи (20 осіб) у післяопераційному періоді з 12-ї доби
після операції призначали селективний ?1-адреноблокатор доксазозин
(Кардура) в дозі 2 мг на ніч після їжи протягом 30 днів разом з
продовженням терапії АГ традиційними антигіпертензивними препаратами.

Видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози у більшості
хворих не ліквідує проявів гіперактивного сечового міхура
(А.С.Переверзєв, 2003), тобто нетримання сечі, прискорені позиви до
денного і нічного сечовипускання, що залишаються не тільки в ранні,
але й у віддалені терміни після операції. Тому у частини хворих з
доброякісною гіперплазією передміхурової залози і передуючим операції
розвитком гіперактивного сечового міхура (20 осіб, 3в підгрупа) до
комплексного лікування разом з доксазозином був включений блокатор
постгангліонарних парасимпатичних мускаринових холінорепторів
детрузора препарат детрузитол (призначали по 2 мг двічи на добу).

Хворі, що надійшли на планову простатектомію (3-я група) отримували
сануючу передопераційну підготовку. Всі оперативні втручання
(трансуретральна електрорезекція або відкрите черезміхурове видалення
гіперплазованих тканин простати) проводилися урологами клінік без участі
дисертанта.

Дослідження у 1-й і 2-й групах пацієнтів проводили до початку лікування,
на 10-й і 30-й день лікування. Дослідження 3-ї групи пацієнтів
проводили до оперативного лікування, на 12-ту добу після операції, на
30-ту та 60-ту добу після оперативного лікування ДГПЗ. Статистична
обробка результатів досліджень проведена з використанням програм
автоматичної обробки в складі MS Office – 97 pro і MathCAD 6.0 для
Windows 98. Матеріали оброблено відповідно до правил варіаційної
статистики з визначенням середнього арифметичного – Мср,
середньоквадратичного відхилення, середньої (стандартної) помилки,
критерію вірогідності Стьюдента. За максимальний рівень значущості, при
якому відмінності між вибірками вважалися вірогідними, прийнято
вірогідність Р=0,05.

Результати досліджень. За аналізом амбулаторних карт та історій хвороби
905 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози АГ
виявлено у 291 особи (32,2%).

Відповідно до мети і завдання дослідження, а також враховуючи найбільш
високу частоту АГ у хворих із ДГПЗ і важливу роль артеріальної
гіпертензії в прогресуванні інших кардіоваскулярних захворювань, нами
вивчено особливості перебігу АГ у хворих на ДГПЗ. Дослідження
проведено у 162 пацієнтів середнього та похилого віку з артеріальною
гіпертензією і супровідною доброякісною гіперплазією передміхурової
залози, у яких були відсутні захворювання, які могли б самостійно
впливати на характер перебігу поєднання АГ і ДГПЗ.

Вивчення клініко-анамнестичних особливостей у цих хворих дозволило
встановити клінічні відмінності артеріальної гіпертензії, а саме:
високий пульсовий тиск (у хворих з АГ 1-го ступеня в середньому –
72,0+14,4 мм рт. ст. , 2-го ступеня – 76,8+8,4 мм рт. ст., 3-го ступеня
– 78,9+9,6 мм рт. ст., з ізольованою систолічною артеріальною
гіпертензією – 85,5+11,7 мм рт. ст.), який є фактором ризику розвитку
серцево-судинних ускладнень; пряма залежність між виразністю
суб’єктивних симптомів з боку нижніх сечових шляхів (IPSS) і величиною
артеріального тиску (ступенем АГ) (рис. 1); висока частота порушень
двофазного ритму АТ у вигляді недостатнього зниження тиску під час сну і
нічної гіпертонії (пацієнтів з типом добового профілю non-dipper – 74
(46 %), night-peaker – 10 (6,2 %), при цьому велику роль відіграє
виразність фрагментації сну, що напряму залежить від виразності
симптомів з боку нижніх сечових шляхів; підвищення тонусу як
симпатичної, так і парасимпатичної нервової системи, що є
опосередкованим показником наявності хронічного стресу у обстежених
пацієнтів і супроводжується підвищенням варіабельності і збільшенням
цифр АТ.

Рис. 1. Залежність ступеня АГ і виразності суб’єктивних симптомів при
доброякісних захворюваннях простати (IPSS)

Таким чином, з’ясовано, що є прямий зв’язок між перебігом АГ і
виразністю симптомів нижніх сечових шляхів, викликаних наявною ДГПЗ. Це
дозволило припустити, що лікування разом з безпосередньо артеріальною
гіпертензією симптомів нижніх сечових шляхів дозволить більш ефективно
лікувати АГ і тим самим запобігти виникненню багатьох ускладнень,
пов’язаних з високим артеріальним тиском у хворих на ДГПЗ. Відповідно
до цього проведено порівняння ефективності лікування чоловіків
середнього та похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію і
супровідну доброякісну гіперплазію передміхурової залози при
використанні антигіпертензивної терапії із застосуванням тільки
антигіпертензивних препаратів першого ряду (1 група) і з
залученням до комплексного лікування селективного ?-адреноблокатора
доксазозину (2 група).

При порівнянні ефективності проведеного лікування у хворих 1-ї і 2-ї
груп визначено, що:

1. При застосуванні доксазозину у порівнянні з використанням препаратів
першої групи відбувається більш суттєве покращення показників денної
і нічної варіабельності систолічного артеріального тиску, нічної
варіабельності діастолічного артеріального тиску, добового індексу (рис.
2). При цьому зміни вищенаведених показників мають прямий зв’язок зі
зменшенням ступеня виразності симптомів нижніх сечових шляхів.

Рис. 2. Середні показники варіабельності і добового індексу САТ і ДАТ
на 30-ту добу лікування при різних видах консервативної терапії

V

a

gu?e?ueueueuaeuYueueuOueuYuYuYuIuIuOuIuIuAuI»OuYuYueOuYuYuYueuYueueuaueu
eue

CJ-phy

hue7!

\

I

?

O

O

Oe

@

CJ-ph

?e?e?eaaeOeIeIeA¶eA¶e¶eIaeae¬e?eOeIe?eIe¶ ¶eae™e¶A¶A¶A¶e¶eae

?????????-адреноблокатор доксазозин, статистично вірогідно (P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020