Реферат на тему:
Проект «Фобос»Значний інтерес для вивчення закономірностей утворення й
еволюції Сонячної системи становить проект «Фобос», здійснення якого
почалося в липні 1988 року. Стартом двох радянських автоматичних
міжпланетних станцій з космодрому Байконур за маршрутом «Земля — Марс —
супутник Марса Фобос» радянські вчені ніби продовжили успішно здійснений
у 1985—1986 pp. проект «Вега», який дав можливість дістати унікальні
наукові дані про комету Галлея.
Два місяці Марса — Фобос і Деймос мають порівняно невеликі розміри.
Довжина Фобоса — близько 27 км, Деймоса — близько 15 км, середній радіус
Фобоса — 15 км, середня густина речовини — близько 2 г/см3,
Поверхня Фобоса вкрита досить великою кількістю кратерів метеоритного
походження, найбільший з них «Стікні» має близько 10 км у поперечнику.
Найбільш загадкова особливість поверхні Фобоса — численні борозни
глибиною до 20 м і завширшки близько 100—200 м, які тягнуться у різних
напрямах.
Мабуть, Фобос є астероїдом, у свій час «захопленим» Марсом. Цією
обставиною значною мірою і визначається інтерес до його вивчення. Справа
в тому, що астероїди, як і ядра комет, завдяки малим масам і значній
віддаленості від Сонця могли вберегти у собі «первісну» речовину тієї
газопилової туманності, з якої сформувалися планети Сонячної системи.
Як і проект «Вега», проект «Фобос» мав міжнародний характер — у його
здійсненні беруть участь 14 країн і Європейське космічне агентство. Це
вражаючий приклад міжнародного співробітництва, об’єднаних зусиль учених
різних держав з різними соціальними системами в метою дальшого мирного
освоєння космосу, розв’язання фундаментальних наукових проблем, що
становлять першорядний інтерес для сучасного людства і його подальшого
розвитку.
Проект «Фобос», розрахований майже на півтора року, передбачав
розв’язання цілої низки завдань. На першому етапі, коли станції
здійснювали польоти до Марса, за допомогою бортової апаратури
проводились дослідження Сонця, зокрема, тих процесів, які діють у
верхніх шарах сонячної атмосфери і сонячній короні, а також сонячних
спалахів — грандіозних вибухів, що відбуваються над сонячною поверхнею,
явищ, фізична природа яких досі багато в чому залишається незрозумілою.
Вивчались і різні явища, які відбуваються в міжпланетному просторі і
пов’язані з діяльністю нашого денного світила: потоки заряджених
частинок, що летять від Сонця (так званий сонячний вітер), частинки
високих енергій, що їх викидає Сонце, ударні хвилі, що виникають у
міжпланетній плазмі. Окремі прилади мають вести спостереження і за
деякими явищами, що відбуваються за межами Сонячної системи у Всесвіті.
Другий етап проекту «Фобос» почався при наближенні станцій до Марса.
Досягнувши околиць цієї планети, автоматичні апарати вийшли на орбіти
штучних супутників Марса. Потім у результаті ряду послідовних маневрів
вони були виведені одна за одною на кругові орбіти, близькі до орбіти
Фобоса, і почали рухатися навколо Марса синхронно з ним. Це дало змогу
підвести космічні станції впритул до Фобоса і здійснити ряд унікальних
досліджень і експериментів, у тому числі посадку на поверхню Фобоса
дослідницьких приладів.
Поряд з вивченням Фобоса проводиться також дослідження самого Марса, а
також фізичних процесів, що відбуваються на околицях планети.
Обробка й аналіз даних, здобутих апаратами проекту «Фобос», становить
великий науковий інтерес.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
