.

Дидактичні ігри та цікаві завдання на уроках української мови в початкових класах (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
528 27457
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Дидактичні ігри та цікаві завдання на уроках української мови в
початкових класах”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття дидактичної гри

2. Структура дидактичної гри

3. Особливості застосування дидактичних ігор на уроках української мови
та літератури в початкових класах

4. Поєднання гри та навчання на уроках української мови в 1 класі
спеціальної школи

5. Перелік дидактичних ігор та цікавих завдань, які можна використати на
уроках української мови в початкових класах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кожний урок української мови – складна, цілісна, динамічна система
змісту навчального матеріалу й організації роботи з ним, яка насамперед
спрямовується на засвоєння матеріалу, зазначеного в темі уроку. Мета
уроку збігається в цілому з метою навчального процесу в цілому.

Однією з них є формування національно-мовної особистості учня. Цього
можна досягти, якщо на кожному уроці, позакласній роботі виховується
увага до слова, свідоме ставлення до мови як засобу самовираження,
спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань, ставлення до
довкілля. Розвивається мовлення, а от же й мислення, інтелект,
мовленнєва пам’ять, емоційна сфера особистості, мовне почуття,
естетичний смак, розуміння краси української мови, багатство її мовних
засобів, виражальних можливостей.

Навчання української мови ефективне, якщо на кожному уроці засвоюються
мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні, правописні та
комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень школярів
(бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується їхній
мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою, здійснюється
усвідомлення неповторності мовної особистості. Учні одержують зразки
комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно
використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також
набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.

Відбір дидактичного матеріалу та різні види роботи з ним мають допомогти
дітям усвідомити мову, як матеріал передачі думки і змісту, відчути
красу слова, виховати потребу в творчості, прагнення до точності,
виразності, образності власного мовлення, намагання додержувати норм у
використанні мовних одиниць різних рівнів мовної системи, бажання
навчитись майстерно оперувати мовою.

Навчанню мові належить особлива роль у вихованні школярів. Згадаймо, як
зазначив В.Сухомлинський: ”Від культури слова до емоційної культури, від
емоційної культури до культури моральних почуттів і моральних відносин –
такий шлях до гармонії знань і моральності.”, “Убогість слова – це
убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної,
емоційної, естетичної товстошкірості”.

Особливо актуальним є застосування на уроках української мови
дидактичних ігор. Адже саме вони, дидактичні ігри, ігрові заняття і
прийоми підвищують ефективність сприймання школярами навчального
матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї
елемент цікавості.

1. Поняття дидактичної гри

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в
знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом,
удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні учнів усіх
вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити,
уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і
побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та
інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом
навчання і виховання, за допомогою яких вчитель готує дитину правильно
сприймати об’єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні)
та самоорганізації учнів;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вчителю, який
е її організатором. Під час гри-заняття учні засвоюють доступні знання,
у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси
(сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і
вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної
уваги і запам’ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна)
та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає
учнів і бере участь у їхній грі, а учні граючись навчаються. Здатність
дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і
правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях,
які педагог ставить перед дошкільниками не прямо, як на занятті, а
пов’язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета,
прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння
пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових
дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів
змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма
вказівка вчителя чи бажання учнів чогось навчитися, а природне прагнення
до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає школярів
до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще
сприймати об’єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися,
швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати
предмети та ін.). Так у старшому дошкільному віці на основі ігрових
інтересів виникають і розвиваються інтелектуальні.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за
доступності дидактичних завдань для сприйняття школярами, наявності у
них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою
чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови
використання дошкільниками набутих знань про предмети і явища
навколишнього світу.

Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і
задовольняли інтереси учнів, вчитель повинен добирати їх відповідно до
програми кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь
складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є
передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення
варіативності ігор. Якщо у учнів згасає інтерес до гри, вчитель ініціює
спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил,
включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій,
активізацію всіх учасників гри.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток
сприймання.

Розв’язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне
виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до
чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки,
організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню
у учнів моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів
як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками
і дорослими тощо).

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний
особистісний розвиток школярів. Поєднання в них готового навчального
змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вчителя майстерного
педагогічного керівництва ними.

Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є
ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів
до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні
знань, умінь і навичок – тобто пізнавальну активність.

Нові для себе предмети та явища учні можуть пізнавати по-різному: за
допомогою слова, найближчих до дійсності засобів (моделей, картин,
малюнків, схем), а також через оригінальне сприйняття, тобто
безпосереднє ознайомлення з ними (спостерігання, перетворення предметів,
читання літературних та прослуховування музичних творів).

Урізноманітнити інсценізації, рольові, ситуативні ігри, вправи,
складання діалогів, монологів, всі ці види робіт сприяють розвитку
ланцюгової реакції: усне мовлення внутрішнє мовлення письмовий виклад.
Сутність цих завдань показує, що реалізація їх ґрунтується на
особистісній індивідуалізації, оскільки створення на уроці ситуацій як
системи учня з навчальним матеріалом можливе тільки за умови врахування
рівня знань особистості, її власного досвіду, вікових особливостей,
контексту діяльності, інтересів, світогляду почуттів.

Відчинити школяреві двері у світ мови, захопити його красою слова –
значить використати інтерес до його використання, заохотити до
осмисленої передачі звукового образу в усному і письмовому мовленні.

2. Структура дидактичної гри

Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє її від інших видів
ігрової діяльності. Основними елементами, які одночасно надають їй форми
навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії,
результат.

Кожна дидактична гра має специфічне дидактичне (навчальне) завдання, що
відрізняє її від іншої. Ці завдання обумовлені передбаченим програмою
навчальним і виховним впливом педагога на учнів і можуть бути
різноманітними (наприклад, з розвитку мовленнєвого спілкування —
розвиток мовленнєвого апарату, зв’язного мовлення, закріплення
звуковимови, уточнення і розширення словникового запасу при ознайомленні
з живою і неживою природою тощо). Наявність дидактичного завдання (або
кількох) підкреслює спрямованість навчального змісту гри на пізнавальну
діяльність учнів.

Виконуючи під час гри ігрове завдання, учні виявляють активність,
бажання і потребу розв’язати його. Як і дидактичні, ігрові завдання
можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, під час гри в лото завдання
полягає в тому, щоб першому закрити всі клітинки великої картки; у грі з
пірамідкою — зібрати її так, щоб ребро утворювало рівну лінію; у грі
«Чарівний мішечок» дитина повинна навпомацки визначити предмети і
назвати їх. Дидактичні та ігрові завдання відображають взаємозв’язок
навчання і гри.

Правила кожної дидактичної гри обумовлені її змістом та ігровим задумом,
вони визначають характер і способи ігрових дій дитини, організовують і
спрямовують її стосунки з іншими школярами, спонукають дошкільника
керувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводиться діяти всупереч
безпосередньому імпульсу.

Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти
з іншими, переборювати негативні емоції у зв’язку з невдачами тощо. У
дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки.
Вони по-різному впливають на поведінку школярів: одні учні беззаперечно
приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками;
інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних —
порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими
учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових
правил в організації і спрямуванні поведінки учнів є важливим
педагогічним завданням.

Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким учні
реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій
неможлива гра.

Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість
ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв’язання дидактичного
завдання. Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри, що
використовуються на заняттях, роблять навчання цікавішим, сприяють
розвитку довільної уваги, формуванню передумов для глибокого оволодіння
змістом передбаченого програмою матеріалу.

Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання
доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і
сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні
учасників гри від участі в ній. Для вчителя результатом гри є рівень
засвоєння школярами знань, їхній успіх у розумовій діяльності,
налагодженні гармонійних взаємин.

Ігровий задум, ігрові дії та правила тісно пов’язані між собою: задум
визначає характер ігрових дій, а дотримання правил допомагає в їх
здійсненні та розв’язанні ігрового завдання. Відсутність, ігнорування
хоча б одного з цих елементів унеможливлює гру.

3. Особливості застосування дидактичних ігор на уроках української мови
та літератури

Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких використовують
різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих
шукань.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно
думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що
навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється
доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи
урок, учитель має уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б
цікаві й зрозумілі.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання,
дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу
полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна
ф-ція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує,
розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує
особистість.

Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання
оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами
та явищами допоможе гра.

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних
рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що
відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть
якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже,
система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом
свідомості школяра.

Рольова гра. Головна мета її – розвивати здібності школярів,
прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх
виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Вікторина. Її це називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше
і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це
конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.

Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна
використати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд,
учитель має дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час
цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані
кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок
елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.

Методика гри “Мозкова атака” запозичена з телевікторини “Що? Де? Коли?”.
Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини
висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій чи
іншій ідеї, а по закінченню часу пропонують свою відповідь як єдине
рішення.

На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять
працювати динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2-3
практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє
учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як
потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє
розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи
їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним
коментуванням допущених помилок.

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування.
Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати
теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними
знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час
виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес
створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка
унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже
складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем:
за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке
місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному
вчителеві вправитися з класом учнів під час гри?

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі.
Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити
знання учня і вміння користуватися ними.

Дидактична гра “Кола на воді”. Учні вибирають довільне слово. Воно
записується на дошці стовпчиком. На ці букви добираються нові слова, до
слів – речення. На основі отриманих результатів складають оповідання,
казку,веселу історію, вірш.

С – сніжок – настав ранок, прокинулась сніжинка;

Т – танок – закружляла у веселому танку;

І – іней – іней вкрив усе навкруги;

Н – небо – небо посилало сонячне проміння;

А – акація – сніжинка сіла на акацію перепочити.

Такі вправи розвивають мовлення, допомагають в написанні яскравих
оповідань про навколишній світ, вчать фантазувати, розвивають уяву.

Педагогічний пошук учителя-практика має завжди спиратися на досягнення
сучасних навчальних технологй, спрямованих на розвиток творчих сил,
здібностей та нахилів особистості.

Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм
навчання активну творчу працю як учнів, так і вчителів, а це неможливо
зробити без розвитку логічного мислення дітей.

4. Поєднання гри та навчання на уроках української мови

в 1 класі спеціальної школи

Учні спеціальної школи мають різні розумові та психофізичні вади,
відстають у мовному розвитку, у них слабка пам’ять, бідний запас слів,
низькі або й зовсім відсутні навички аналізу та синтезу, порівняння,
визначення суттєвого і несуттєвого. Особливі труднощі ці діти відчувають
під час розповіді за картинами, сюжетними малюнками, про бачене, почуте,
за спостереженнями. Деякі з них відстають від темпу роботи інших учнів.
Ці труднощі можна частково подолати в процесі дидактичних ігор. Під час
їх проведення вчитель створює сприятливі умови для індивідуального
спілкування, має змогу глибше з’ясувати причини відставання того чи
іншого учня, визначити характер і рівень їхніх труднощів. Систематичне
коригування дітей у процесі гри сприяє їх розвитку.

Застосування на уроці ігор та ігрових моментів робить його легшим,
цікавішим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, допомагає подолати
труднощі, які виникають у них під час занять.

Використовуючи на уроках української мови ігри, слід дотримуватися таких
вимог:

ігрове завдання має за змістом збігатися з навчальним;

мовний зміст гри – відповідати дидактичній меті уроку;

зміст гри – бути посильним для кожної дитини;

правила гри – прості та чітко сформульовані;

підсумок гри – справедливий.

Велике значення мають дидактичні ігри і з пізнавальної точки зору. В
процесі розв’язання різноманітних завдань в учнів спеціальної школи
розвиваються такі процеси мислення, як порівняння, аналіз, синтез та
інші.

Під час дидактичних ігор діти систематизують і закріплюють навички,
отримані на уроці: знання про різні ознаки предметів, зв’язки між ними.

Перш ніж застосувати дидактичну гру, вчитель має продумати і підібрати
ту з них, яка найбільше відповідає навчальній меті.

Під час дидактичних ігор дітям необхідно точно визначити словами ознаку,
поняття, те чи інше співвідношення предметів тощо. Багато ігор
потребують уміння висловлювати свою думку так, щоб було зрозуміло іншим
дітям.

Наприклад, у добукварний період навчально-виховна мета уроку – розвивати
увагу, слухове сприймання, фонетичний слух, пам’ять, мовлення. Доцільно
використовувати на уроках такі ігри, які б сприяли досягненню цієї мети.

Гра «Відгадай за звуком». Учитель готує малюнки із зображенням різних
предметів, показує дітям малюнок і запитує: «Що це?» (годинник). «Як він
тікає?» (тік-так, тік-так). «Що це?» (літак). «Як він гуде» (у-у-у).

Гра «Хто як говорить?» Вчитель показує малюнки різних тварин, птахів,
комах, а учні відтворюють звуки, які вони подають: жабка – ква-ква;
комар – з-з; гуска – га-га; жук – ж-ж; курка – ко-ко; мишка – пі-пі
тощо.

Гра «Впіймай звук». Вчитель читає слова. Діти уважно слухають і
плескають у долоні, коли чують заданий звук. Визначають його
розташування.

Гра «Добери малюнок до букви». Вчитель виставляє малюнки. Діти
відшукують предмети, в назвах яких є певна буква.

Дуже важливо, щоб у добукварний період у процесі дидактичних ігор широко
використовувалося різне унаочнення: малюнки, картини, предмети. Це
підготує дітей до кращого сприймання навчального матеріалу під час
складного для них періоду навчання грамоти, збагатить активний
словниковий запас дітей, закладе підвалини для формування уявлення про
навколишній світ.

Я маю набори малюнків, карток, букв, складів для кожного учня. Це
допомагає активізувати під час дидактичних ігор весь клас.

?

?

?

?????$???????$

o

o

??????
??H?H?????4AFCOeEueI?K?KEK„M?QOeUBXZ]?^ca†d‚f2gPh?i?kznAeoeeee*Oeeeeeeee
e?AeAeAeAeAe

????ц?????????? ???????¤?¤?$??????В період навчання грамоти на уроках
використовую дидактичні ігри як один із методів подання нового матеріалу
та закріплення вивченого. Доцільно використовувати ігри, спрямовані на
формування в учнів буквено-звукового аналізу та синтезу звуків і
складів. Такі ігри використовую, ускладнюючи завдання з 1 по 4 класи на
уроках читання і письма.

Гра «Спільний звук». Під час гри відбувається ознайомлення з новим
звуком, закріплення сприйняття його на слух. Учитель називає 5 – 8 слів,
які мають спільний звук. Учні уважно слухають і називають його.
Придумують з цим звуком свої слова. Потім учитель показує, якою буквою
цей звук позначається.

Наприклад: сом, сон, суп, осика, сосна, син, сила.

Гра «І читаємо, і рахуємо». Вчитель читає слова, а учні за допомогою
карток з цифрами показують, скільки звуків і букв у цьому слові.

Гра «Ми чарівники». Учні з розрізної азбуки складають слово. Вчитель
пропонує «почаклувати» – змінити одну букву на іншу, відняти або додати
якусь букву і прочитати нове слово, пояснивши його значення.

Наприклад: сон (Н – на М); коса (С – на Р, на 3), їжа – на їжак; фарба –
на фара, кріт – на кіт тощо.

Гра «Склади слово». На дошці – малюнок добре знайомого дітям предмета.
Вчитель викликає учнів до дошки, даючи кожному картку з якоюсь буквою.
За командою вчителя діти складають слово на набірному полотні.

Гра «Будь уважний». Учням роздаються картки з малюнками добре знайомих
предметів. Діти розглядають і називають їх. Учитель показує букву, діти
називають її і знаходять малюнок, на якому зображений предмет, назва
якого починається з цієї букви.

На уроках письма під час вивчення грамоти дидактичні ігри допоможуть
вчителеві закріпити вивчені учнями букви і звуки. Такі ігри я
використовую під час закріплення знань.

Гра «Зміни слово». Діти записують слово і шляхом заміни букви,
віднімання або додавання якоїсь букви утворюють нове слово. Записують
його.

Гра «Мовчанка». Вчитель показує малюнок, а діти мовчки записують букву,
з якої починається назва зображеного предмета.

Гра «Буква сховалася». Вчитель показує картку з якоюсь буквою, наприклад
Б, але яка наполовину прикрита. Учні мають впізнати її і записати.
Назвати слова, які починаються на цю букву.

Гра «Слова-загадки». Вчитель пише на дошці першу букву, наприклад Л, і
пропонує дітям відгадати, яке слово він хоче написати. Діти називають
різні слова, які починаються з Л. Вчитель пише наступну букву – И. На
дошці – склад ЛИ. Діти знову називають слова, які мають перший склад ЛИ.
Далі вчитель пише букву П. Нарешті вчитель пише А. Діти читають і
записують слово.

Гра «Хто уважний?». Вчитель на набірному полотні викладає слово. Діти
уважно його читають, називають букви. Потім заплющують очі, а вчитель
змінює слово. Діти розплющують очі, читають слово і кажуть, що змінилося
в слові.

Наприклад: тік – кіт, сир – рис, пилка – липка.

Дидактичні ігри, використані на уроках української мови в органічному
поєднанні, розвивають не лише мовлення. Ці ігри добре допомагають
розвитку пам’яті, уваги, кмітливості, вміння класифікувати предмети,
порівнювати їх, узагальнювати, диференціювати. Ф. Блехер у праці
«Дидактична гра» визначила чотири вимоги, без урахування яких не можна
віднести ту чи іншу навчальну діяльність учнів до дидактичних ігор. На
її думку, грою можна назвати таку навчальну діяльність, в якій присутній
хоча б один із наступних елементів:

елемент очікування несподіванки – поява, зникнення, пошук і знаходження,
непередбачене повторення дії в грі тощо;

елемент загадки, що інтригує дітей, стимулює їхню творчу фантазію,
мобілізує дитячий досвід;

елемент руху;

елемент змагання.

На думку Ф. Блехер, гра є дидактичною тільки тоді, коли пізнавальний
елемент у ній нерозривно пов’язаний з елементами зацікавленості. Висока
ефективність дидактичної гри безсумнівна. І вчитель, і діти працюють з
використанням Ігрових матеріалів легше, веселіше, а головне – значно
продуктивніше. Це відбувається тому, що під час гри задіяні глибинні
психологічні механізми, які забезпечують глибоке і міцне засвоєння
навчального матеріалу.

Перший механізм – висока внутрішня мотивація діяльності. В процесі гри
діти працюють з величезним емоційним піднесенням. Другий – розкутість
пізнавальних дій учня. Кожен має право на помилку, яка не є трагедією і
не засуджується вчителем.

Органічне поєднання гри та навчання сприяє також всебічному розвиткові,
формуванню інтересу до знань.

5. Перелік дидактичних ігор та цікавих завдань, які можна використати
на уроках української мови в початкових класах

«Змійка». Кожний член групи по черзі виходить до дошки, записує по
одному словниковому слову і підкреслює орфограму в ньому. Записи можна
робити не тільки на дошці, а й на аркуші паперу. Тоді учень, який
записав слово, передає папір однокласникові.

«Така цікава буква». Школярі пригадують і записують якомога більше слів,
до складу яких входять дві однакові букви.Зразок. Загадка, парасолька,
Україна, українська. Годинник, корисний. Лелека, посередині тощо. Гру
«Буква до букви» проводять, використовуючи картки літер розрізної
абетки. Грають парами. За допомогою лічилочки вибирають учня, який буде
починати гру: класти на парту на свій розсуд картку з написаною на ній
буквою. Другий учень додає ще одну картку так, щоб вийшло слово. Настає
черга першого учня. Він може прикладати свою картку з лівої, правої
сторін або взагалі вставляти картку між картками, що вже лежать на
парті.Таким чином, гравці по черзі додають одну картку, намагаючись
скласти словникове слово. Виграє школяр, який першим побудує слово. Якщо
гра проводиться декілька разів, бали (які нараховуються за кількістю
карток у побудованому словниковому слові) записують на окремому папері.
У такому разі виграє першокласник, який набере найбільшу кількість
балів. 

«Словограй» — гра, яка має на меті розвиток орфографічної пильності
дітей. Учитель готує декілька наборів карток, які складає у конверти. На
картках написані словникові слова. Деякі слова навмисно написані
неправильно. Діти працюють у малих групах. Серед запропонованих учителем
карток, школярі вибирають тільки ті, на яких словникові слова записані
правильно. Один із членів групи називає слова, які вибрано, та пояснює
контрольні моменти в них. (1 кл., С. 32; 4 кл., С. 49).

Гру «Словограй» варто проводити фронтально. У такому разі на уроках
трудового навчання виготовляють сигнальні картки — по дві на кожного
учня: одну — чорного кольору, другу — червоного. Педагог використовує ті
ж самі картки. Тільки тепер він їх показує. Завдання дітям: помітити
наявні орфографічні помилки й піднести відповідну сигнальну картку. Якщо
слово записане правильно — чорного кольору, з помилкою — червоного.
Учень, що підніс сигнальну картку першим, має право першим відповідати.

Для самостійної роботи можна запропонувати такі варіанти гри:

1. Словникові слова записані на дошці. Школяреві треба переписати їх у
зошит правильно (без помилок) та підкреслити олівцем контрольні моменти.

2. Словникові слова надруковані на контрольному листі. Дитина повинна
виправити наявні орфографічні помилки.

Матеріал для гри: 1.  Корисний, Украйна, ґудзик, олівец, цукор.
(Корисний, Україна, ґудзик, олівець, цукор).2.  Українска, цукерка,
якор, в літку, бобуся. (Українська, цукерка, якір, влітку, бабуся).3.  .
Порасолька, папір, годиник, лилека, бджола. (Парасолька, папір,
годинник, лелека, бджола). Після вивчення теми «Склад. Наголошений
склад» корисно провести гру «Перший, другий, третій», яка вимагає від
учнів за допомогою сигнальних карток (цифри 1, 2, 3) указати наголошений
склад у прочитаному класоводом словниковому слові.

Використовуючи сюжетні малюнки, проводять гру «Хто більше?» Учитель
добирає відповідні для вивченої групи слів малюнки з журналів, альбомів
для розвитку зв’язного мовлення. Колектив дітей об’єднано у групи по 4-5
учнів у кожній. Школярі змагаються, яка група більше пригадає
словникових слів, що «заховалися» на малюнку. Дітям варто дозволяти
використовувати слова зі списку-мінімуму для першокласників. Наприклад,
тема «Школа» налічує такі слова: виразно, лінійка, олівець, папір,
посередині, українська, диктант, завдання тощо. «Ігри Діда-Буквоїда»
допоможуть не тільки розвинути у дітей увагу, орфографічну зіркість, а й
привчать працювати з орфографічним словником. Учитель готує набори
карток у конвертах.Колектив учнів класу об’єднують у малі групи по
чотири школяра у кожній. Діти намагаються відгадати слова за
приголосними, або за голосними, перевіряють правильність їхнього
написання за орфографічним словником і записують слова у зошити.Працюючи
в парах, учні самостійно можуть підготувати й провести гру «Вилучи зайву
літеру», наприклад, так. Один школяр пригадує словникові слова і записує
їх у стовпчик, використовуючи зайві літери. Другий — закреслює олівцем
літери, які він вважає зайвими, та перевіряє правильність записаних слів
за орфографічним словником.Ось варіанти таких слів:Вурлиця — вулиця,
зайєць — заєць, килдим — килим, ме-торо — метро, дознака — ознака, ясень
— ясен. (2 кл., С. 21) 

Гра «Складовий аукціон» має на меті повторити правопис словникових слів,
які діти вивчили у 1 та 2 класах. Учитель пропонує назвати слова, що
починаються, наприклад, складом «за» — загадка, завдання, заєць. Виграє
той, хто називає останнє слово.Другокласникам подобаються перетворення.

Можна провести гру «Чарівник». Педагог каже: «Зараз ви всі — чарівники.
Вам треба «оживити» предмети — утворити від іменника, який відповідає на
питання «що?» спільнокореневе слово — іменник, який відповідає на
питання «хто?».Наприклад: Банк — банкір, бібліотека — бібліотекар, Київ
— киянин, комбайн — комбайнер, космос — космонавт, навчання — учитель.
(2 кл., С. 28) 

Гра «Хто (що) заховалося?» розвиває у молодших школярів логічне
мислення. Класовод вивішує на магнітну дошку малюнки предметів зворотною
стороною до дітей. На зворотній стороні записано кілька ознак предмета,
який «заховався». Педагог читає ці ознаки. Учні намагаються назвати
предмет. Якщо вчитель відкриває малюнок, то діти із завданням впоралися.
Школярі складають речення зі словом, яке позначає названий предмет, у
зошитах. Один з учнів коментує правопис словникового слова.Під час
проведення гри «Намалюй мене» застосовують між-предметні зв’язки. Діти
за ознаками відгадують задуманий предмет, правильно вимовляють його
назву, вказують наголос і орфограму словникового слова. Після виконання
цих граматичних завдань учні малюють цей предмет.

Матеріал для ігор «Хто (що) заховалося?» і «Намалюй мене»1.Стрімкий,
залізний, точний… (годинник).2.Працьовитий, рідний, старенький…
(дідусь).3.Новий, цікавий, словниковий… (диктант).4.Хижий, маленький,
сірий, безхвостий, колючий… (їжак). 5. Легкий, дерев’яний,
кольоровий…(олівець). 6.Перший, вихований, мудрий… (учитель). 7.
Коричнева, солодка, шоколадна… (цукерка). 8.Чорні, однакові,
шкіряні… (черевики).      (2 кл., С. 34)

Ігри-змагання для учнів 3-4 класів не тільки зміцнюютьмовні знання
молодших школярів, а й збагачують їх словниковий запас, удосконалюють
усне та писемне мовлення, допомагають оволодіти навичками користування
словниками різних типів. Ось деякі з них. Під час проведення гри
«Редактор» учитель записує на дошці неправильно побудоване речення. Діти
самостійно редагують вирази, записують у зошит правильні.Слухаючи
текст-підказку, який читає вчитель, школярі на великому контрольному
листі-аркуші паперу замість крапочок вставляють пропущені букви
(працювати можна малими або великими групами). Так проводиться гра
«Туристи». В…. і, в…. д, по і, лі…. ч, щ… НИ, Н…Д, в…. у.
Орієнтовний лист-підказка Подорож туристівТуристи вирушають у путь …
(коли?) (вранці). Вони простують … (куди?) (вперед). Переходять річку
… (де?) (посередині). З вершини поглядають… (куди?) (ліворуч).

На привалі обідають … (коли?) (щогодини).Повертаються сповнені
вражень… (куди?) (назад). Згадують про подорож навіть … (коли?)
(взимку). (4 кл., С. 57)

Здобути навички користування словником іншомовних слів учні зможуть під
час проведення гри «Іншомовні слова». Кожна команда дітей отримує
словник іншомовних слів. За три хвилини школярі повинні з’ясувати
значення 5-ти слів іншомовного походження та вказати джерело їх
запозичення. (4 кл., С. 58)«Швидше й правильніше». Учні добирають до
запропонованих слів відповідне за змістом словникове слово: розумний…
(директор), новий… (комп’ютер), смачна… (кукурудза), солодка…
(черешня).Переходити (що?)…(вулицю), їхати (чим?)…(метро), малювати
(чим?)…(олівцем), пишатися (ким?)…(учителем). (З кл., С. 48) 

Висновки

Отже, використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні учнів усіх
вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити,
уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і
побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та
інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом
навчання і виховання, за допомогою яких вчитель готує дитину правильно
сприймати об’єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні)
та самоорганізації учнів;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вчителю, який
е її організатором. Під час гри-заняття учні засвоюють доступні знання,
у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси
(сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і
вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної
уваги і запам’ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна)
та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає
учнів і бере участь у їхній грі, а учні граючись навчаються. Здатність
дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і
правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за
доступності дидактичних завдань для сприйняття школярами, наявності у
них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою
чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови
використання дошкільниками набутих знань про предмети і явища
навколишнього світу.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток
сприймання.

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний
особистісний розвиток школярів. Поєднання в них готового навчального
змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вчителя майстерного
педагогічного керівництва ними.

Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є
ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів
до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні
знань, умінь і навичок – тобто пізнавальну активність.

Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким учні
реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій
неможлива гра.

Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких використовують
різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих
шукань.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно
думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що
навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес
створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка
унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже
складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Застосування на уроці ігор та ігрових моментів робить його легшим,
цікавішим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, допомагає подолати

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі.
Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити
знання учня і вміння користуватися ними.

Список використаної літератури

Артемова Л. В. Окружающий мир в дидактических играх школьников. — М.,
1992.

Артемова Л.В. Вчися граючись. – К., 2000.

Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. – М.: Педагогика, 1987. –
124 с.

Баєва, Тетяна Федорівна. Інтелектуальні ігри та розваги для молодших
школярів: Навч.-метод. посіб. Ч. 2 : Математика . –
Кам’янець-Подільський : Абетка, 2005. – 44 с.

Білий І. Сходинки. Буквар – читанка для дитячих садків та перших класів
початкової школи. – Донецьк: Отечество, 1995 – 36 с.

Богуш А.М., Котк Т.М. Методика навчання дітей української мови в
дошкільному закладі. Практикум. – К.: Вища школа, 1994. – 157 с.

Бондаренко А. К. Дидактические игры в школе. — М., 1991.

Бровченко А.В., Кузь П.В. Зошит з навчання грамоти для 1 класу. Для
учнів середніх загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і гімназій. – К.: А.С.К.,
2003. – 40 с.

Бутрім, Валентина. Предметні тижні : Сценарії заходів // Початкова
освіта (Шкільний світ). – 2007.- №9. – С.2-11.

Вавіна Л.С. Буквар. Для допоміжної школи. – Ірпінь: Перун, 1997. – 46 с.

Вашуленко Н.С., Скрипченко Н.Ф. Навчання грамоти в підготовчих класах. –
К.: Рад. Школа, 1986. – 110 с.

Вашуленко Н.С., Скрипченко Н.Ф., Прищепа О.Ю. Навчання в 1 класі
чотирирічної початкової школи. – К.: Освіта, 1997. – 112 с.

Вєтреннікова, Олена. Подорож до країни чарівної мови : Українська мова.
3-й клас // Початкова освіта (Шкільний світ). – 2007.- №17. – С.16-18.

Воспитание детей в игре / Сост. А. К. Бондаренко, А. И. Матусик. — М.,
1983.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педогогіка: теорія та історія. – К.:
Освіта, 1995. – 86 с.

Гамалій А.Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1класів. – К.:
Рад школа, 1981. – 68 с.

Гринько В. Букварик – веселик. – К.: Веселка, 1990. – 38 с.

Діденко Т.В., Качан Л.В., Манюк Л.В. Зошит-посібник з начання грамоти та
розвитк мовлення. Дзвіночок.1 клас. Частина перша. – Суми: Козацький
вал, 2002. – 76 с.

Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей школьного
возраста / Сост. Л. А. Венгер, О. М. Дьяченко. — М., 1989.

Ільяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації. // Школа. – 2004. – №7. – С.
27-28.

Каніщенко А.П. Будова слова та матеріал для проведення підготовчої
роботи в букварний період. – К.: Освіта, 1989. – 156 с.

Каніщенко А.П., Кубинський М.В., Сокирко М.В. Уроки читання в букварний
період. – К.: ВИРІЙ, 1999. – 112 с.

Методика вивченя української мови в школі / під ред. О.М. Бєляєва. – К.:
Рад. Школа, 1987. – 112 с.

Методика викладання української мови. Навчальний посібник / за ред..
С.І.Дорошенка. – К.: Вища школа, 1992. – 143 с.

Михайленко Н. Я., Короткова Н. А. Как играть с ребенком. — М., 1990.

Одинцова, Галина Степанівна. Цікаве мовознавство для молодших школярів :
Посібник для вчителя / Одинцова, Галина Степанівна, Кодлюк, Ярослава
Петрівна. – К. : Наш час, 2006. – 123 с.

Орап М.О. Комплексний підхід до розвитку мовлення першокласників у
період навчання грамоти / Автореферат дисертації. – К., 2000. – 20 с.

Петрушина, Лідія. Ігри та цікаві завдання з прислів’ями й приказками на
уроках // Початкова освіта. – 2004.- №45. – Вкл.- С.1-13.

Прищепа К.С. Навчання грамоти в 1 класі (Методичні рекомендації до
підручника “Буквар”). – К.: ФОРУМ, 2001. – 143 с.

Сапун Г.М. Пачашинська М.О. Уроки навчання грамоти. – Тернопіль:
Підручники і посібники, 1998. – 160 с.

Сурова, Тіна Іванівна. Основи розвивального навчання на уроках мови у
початкових класах / Кам’янець-Подільський дердавний університет. –
Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2004. – 132 с.

У світі казкової граматики : нестандартні дидактичні матеріали з
української мови // Початкова освіта (Шкільний світ). – 2007. – № 22. –
С. 1-24.

Урок – аукціон знань : Українська мова. 4 клас // Початкова освіта. –
2005.- №17. – С.6-7.

Філімонова, Любов. Мандрівка до королівства слів : Ігри на уроках мови
// Початкова освіта. – 2004.- №48, груд. – С.4-7.

Харченко, Наталя. Щоб діти вміли міркувати : Дидактичні ігри й
мовленнєві вправи // Палітра педагога. – 2001.- 2. – С.4-6.

Чвірова, Н. “Що? Де? Коли?” : Відкритий урок-гра з математики //
Розкажіть онуку. – 2004.- №34-35. – С.48-50.

Шаповал, О.Є. 30 найцікавіших завдань з української мови // Розкажіть
онуку. – 2006.- №1-2. – С.48-53.

Шик М.П. Тренувальні методи навчання під час вивчення української мови
// Постметодика. – 2001. – №4.

Шкільна педагогічна психологія / За ред. Д. Ф. Ніколенка. — К., 1987.

PAGE

PAGE 4

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020