Сценарій свята
«Моя рідна школа»
Діючі особи: Шапокляк, вчителька, першокласники.
Шапокляк: Чому це ви тут усі зібралися? Та й ще такі гарні! І чому так
багато квітів? (Звертається до вчительки). Гей, громадяночко! Може ви
знаєте, що тут за свято? І хто ви така?
Вчителька: По-перше, добрий день, шановна! По-друге, я вчителька і
звати мене Ірина Іванівна. А ви, якщо я не помиляюсь, пані Шапокляк?
Шапокляк: Так, це я. А діток як ваших зовуть?
Вчителька: Зараз ми дізнаємося. Дітки по черзі піднімайтеся і називайте
своє прізвище та ім’я. (Діти по черзі піднімаються і називають свої
імена та прізвища).
Вчителька: Сьогодні у нас велике свято. Адже 1 вересня всі діти України
прийшли до школи.
Шапокляк: Всі-всі?
Вчителька: Всі-всі.
Шапокляк: А як же я?
Вчителька: Вибачте, а скільки ж вам років?
Шапокляк: Неважливо. І взагалі питати про вік у жінки нетактовно. Але
знаєте я ніколи зовсім нічому не вчилася. Ані буковки не знаю, ані
циферки. Ірино Іванівно, дорогенька, дозвольте мені вчитися у вас з
дітками.
Вчителька: Я навіть не знаю, пані. Хіба що, як виняток.
Шапокляк: Ура! Я йду до школи! Малечо, віддай портфель. (Забирає
портфель у дитини). Я готова вчитися.
Вчителька: О ні, шановна Шапокляк! Поставте портфель на місце. Я бачу,
що вам і в перший клас йти ще рано.
Шапокляк: Оце так. То пізно, то рано. Але, Ірино Іванівно, я дуже хочу
вчитися. (Плаче).
Вчителька: Не плачте. Давайте ми з вами окремо позаймаємося,
індивідуально.
Шапокляк: Окремо? Не згодна. А хто мені буде підказувати? Хто писатиме
шпаргалки? За чиї спини я ховатимусь, коли не вивчу урок? Ні, якщо
вчитися, то в колективі.
Вчителька: Я думаю, що діти захочуть вам допомогти у навчанні без
підказок і шпаргалок. Так, діти?
Діти: Так!
Шапокляк: Спасибі, малята. З чого ж почнемо? З математики? З
фізкультури?
Вчителька: З етики!
Шапокляк: З чого?
Вчителька: З вивчення правил поведінки. Слухайте і запам’ятовуйте:
Заходить вчитель – треба
встать.
Коли дозволить, тихо сядь.
Спитати хочеш – не шуми,
А тільки руку підніми.
У школі парту бережи,
&
„
AE|
¤
I
u
?????g
І на парті не лежи.
Щоб урок пройшов немарно,
Треба сісти рівно, гарно.
Не базікай на уроках,
Як папуга чи сорока.
Шапокляк: О, ці правила мені до вподоби. Я їх буду завжди виконувати.
Вчителька: Діти, ви вже знаєте, що звертаючись один до одного, виховані
люди говорять чарівні слова: спасибі, дякую тощо. Зараз пані Шапокляк
буде звертатися до вас з різними проханнями, але ви виконуйте їх лише
тоді, коли почуєте чарівне слово «будь ласка».
Шапокляк: Встаньте, будь ласка.
Поплескайте в долоні.
Поплескайте в долоні, будь ласка.
Посміхніться один одному, будь ласка.
Підніміть ліву ногу.
Пострибайте на лівій нозі, будь ласка.
Порухайте вухами. Тощо.
Вчителька: Молодці. Пані Шапокляк, я думаю, що ви готові вчитися з
нашими дітками.
Шапокляк: Ні, не готова. Мені не вистачає найголовнішого.
Вчителька: Чого найголовнішого?
Шапокляк: Здогадайтеся самі:
Новий дім несу на спині.
Що за дім, хто скаже нині?
А живуть у домі тому
Книги, ручки та альбоми.
Діти: Портфель (ранець, рюкзак).
Вчителька: А про те, що покласти в рюкзак подумали, добродійко?
Шапокляк: Що покласти? Цукерку, парасольку, криску Лариску…
Вчителька: Так… Ви схожі на Миколку-першокласника із вірша Надії
Кир’ян. А щоб краще знати, що носять у портфелі, відгадайте загадки.
(Загадує загадки про шкільні речі, організовує гру «Збери портфель»).
Шапокляк: Дякую всім за допомогу, але мені час вертатися у казку.
Обіцяю, що буду добре вчитися у своїй казковій школі. Бувайте! Бажаю
успіхів!
Вчителька і діти: До побачення, пані Шапокляк! Щасти вам!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter