.

Час відпочинку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
291 2689
Скачать документ

Час відпочинку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
327 4613
Скачать документ

Час відпочинку

Під час вивчення зазначеної теми слід звернути увагу, що право на
відпочинок згідно з Конституцією України має кожен, хто працює, воно
забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної
щорічної відпустки. Мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної
щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови
здійснення цього права визначаються законами (ст. 45). І такими законами
є Кодекс законів про працю України (322-VІІІ) та Закон України «Про
відпустки» (504/96-ВР).

Необхідно звернути увагу, що згідно з законом України «Про колективні
договори і угоди» (3356-XII) питання тривалості відпочинку регулюється
колективним договором (ст. 7), відповідно до Закону України «Про
професійні спілки, гарантії їх діяльності» (1045-XIV) виборний орган
первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або
організації разом із роботодавцем вирішує питання часу відпочинку,
погоджує графіки надання відпусток (ст. 38). Під час делегування
повноважень до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад згід- но з Законом України «Про місцеве самоврядування» (280/97-ВР)
належать установлення зручного для населення режиму роботи підприємств
комунального господарства, торгівлі та громадського харчування,
побутового обслуговування, що належать до комунальної власності
відповідних територіальних громад (ст. 30).

Основними видами часу відпочинку є перерви впродовж робочого дня
(зміни), щоденний (міжзмінний) відпочинок; вихідні дні (щотижневий
безперервний відпочинок), святкові та неробочі дні, відпустки.

Слід пам’ятати, що на законодавчому рівні закріплено основні та
додаткові перерви протягом робочого дня (зміни). Так, усім працівникам
надається перерва для відпочинку й харчування, яка не включається до
робочого часу. Одночасно з основною перервою для відпочинку та
харчування протягом робочого дня (зміни) працівникам надаються додаткові
перерви, а саме: для годування дитини (жінкам, що мають дітей віком до
півтора року); для обігрівання й відпочинку (під час роботи в холодну
пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях,
вантажникам під час вантажно-розвантажувальних робіт); для відпочинку
(під час роботи зі шкідливими умовами праці) тощо. Зазначені перерви
включаються до робочого часу. Також слід звернути увагу, що ряд
додаткових перерв надається згідно з нормативно-правовими актами Союзу
РСР.

Крім того, працівники мають право на щоденний (міжзмінний) відпочинок
(період часу з моменту закінчення роботи та до її початку наступного
робочого дня), його тривалість залежить від тривалості робочого часу та
режиму роботи. Проте, як правило, тривалість щоденного (міжзмінного)
відпочинку має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в
попередній зміні (включаючи час перерви на обід).

Працівники також мають право на щотижневий безперервний відпочинок
тривалістю не менш як 42 год. Конкретна тривалість щотижневого
відпочинку залежить від виду робочого тижня та режиму праці.

Робота у вихідні дні законодавством забороняється. Проте залучення
окремих працівників до роботи у ці дні проводиться за письмовим наказом
(розпорядженням) роботодавця та допускається з дозволу виборного органу
профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації у
виняткових випадках.

Треба знати святкові дні, якими є: 1 січня — Новий рік, 7 січня — Різдво
Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День
міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги, 28 червня —
День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України.

Крім того, робота також не проводиться у дні релігійних свят (неробочі
дні): 7 січня — Різдво Христове, один день (неділя) — Паска (Великдень),
один день (неділя) — Трійця.

Слід звернути увагу, що не в усіх випадках відпустка є видом відпочинку.
Законом України «Про відпустки» (504/96-ВР) встановлено такі види
відпусток: щорічні відпустки (основна, а також додаткові — за роботу у
шкідливих та важких умовах, за особливий характер праці); спеціальні
відпустки (додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; творча відпустка);
соціальні відпустки (відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей); без збереження
заробітної плати (ст. 4). Проте іншими законодавчими актами, а також у
колективних договорах може бути передбачено й інші види відпусток.

Варто також звернути увагу, що залежно від тривалості щорічна основна
відпустка може бути мінімальною чи подовженою. Мінімальну тривалість
відпустки встановлено Законом України «Про відпустки» (504/96-ВР) і
складає не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який
відраховується з дня укладення трудового договору (ст. 6).

Для окремих категорій працівників установлено подовжені щорічні основні
відпустки, які перевищують тривалість мінімальної. Мета таких відпусток
— гарантувати працівникам більш тривалий відпочинок із урахуванням
характеру та специфіки їхньої трудової діяльності, умов праці. Так,
право на подовжені основні щорічні відпустки мають працівники
дипломатичної служби, державні службовці, посадові особи місцевого
самоврядування — тривалістю 30 календарних днів; журналісти — тривалістю
36 календарних днів, педагогічні працівники професійно-технічних
навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти — тривалістю
не менше 42 календарних днів; народні депутати України — тривалістю 45
календарних днів. Крім того, подовжені щорічні основні відпустки
надаються з урахуванням стану здоров’я та віку, зокрема неповнолітнім —
тривалістю 31 календарний день, інвалідам 1 та 2 груп — 30 календарних
днів, а 3 групи — 26 календарних днів.

Щорічні додаткові відпустки надаються окремим категоріям працівників, їх
тривалість залежить від підстав для їх надання та складає від 10 до 35
календарних днів. Цільове призначення додаткових відпусток неоднакове.
Деякі з них покликані компенсувати та послаблювати вплив несприятливих
виробничих, професійних, природно-климатичних факторів на здоров’я
працівників у процесі праці, інші стимулюють та заохочують тривалу
роботу в певній сфері, той або інший вид діяльності тощо.

Так, щорічні додаткові відпустки надаються працівникам, зайнятим на
роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих
виробничих факторів, за роботу в шкідливих і важких умовах праці та за
особливий характер праці — тривалістю до 35 календарних днів; окремим
категоріям працівників, роботу яких пов’язано з підвищеним
нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в
особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах
підвищеного ризику для здоров’я; тривалістю до 7 календарних днів —
працівникам з ненормованим робочим днем; працівникам за стаж роботи —
тривалістю до 15 календарних днів, зокрема, за стаж роботи понад 10
років державним службовцям, суддям, працівникам дипломатичної служби,
посадовим особам органів місцевого самоврядування.

0

2

gd–:A

@тики СНІДу; а також працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах із
пестицидами та небезпечними агрохімікатами; медичним і фармацевтичним
працівникам.

Варто звернути увагу на порядок надання щорічних відпусток. Так,
працівник має право на щорічні основну та додаткові відпустки в перший
рік роботи як повної (настає після закінчення шести місяців безперервної
роботи в роботодавця), так і неповної тривалості (визначається
пропорційно до відпрацьованого часу до закінчення шестимісячного терміну
безперервної роботи за винятком деяких випадків, а саме жінкам — перед
відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також
жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або
дитину-інваліда; інвалідам; неповнолітнім; чоловікам, дружини яких
перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами; особам,
звільненим після проходження строкової військової або альтернативної
(невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби їх було прийнято
на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на
постійне місце проживання; сумісникам — одночасно з відпусткою за
основним місцем роботи; працівникам, які успішно навчаються в навчальних
закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів,
заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт,
передбачених навчальною програмою; працівникам, які не використали за
попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку
і не одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають
путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного)
лікування; батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу; в
інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим
договором).

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи може бути надано
працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються
роботодавцем за погодженням із профспілковим чи іншим уповноваженим на
представництво трудовим колективом органом, доводиться до відома всіх
працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах,
установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який
зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки
не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Законодавством передбачено коло категорій працівників, яким щорічні
відпустки за їхнім бажанням надаються в зручний для них час, зокрема
неповнолітнім, інвалідам, ветеранам праці та особам, які мають особливі
трудові заслуги перед Батьківщиною, та іншим.

Щорічні додаткові відпустки надаються понад щорічну основну відпустку за
однією підставою, обраною працівником. Проте слід звернути увагу, що
загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може
перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на
підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.

Слід запам’ятати, що Законом України «Про відпустки» (504/96-ВР)
передбачено такі випадки перенесення щорічної відпустки на інший термін:
на вимогу працівника (у разі порушення роботодавцем терміну письмового
повідомлення працівника про час надання відпустки, несвоєчасної виплати
роботодавцем заробітної плати працівникові за час щорічної відпустки) та
за ініціативою роботодавця (якщо надання щорічної відпустки в раніше
обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному перебігу
роботи підприємства та за умови, що частину відпустки тривалістю не
менше 24 календарних днів буде використано в поточному робочому році за
письмовою згодою працівника та за по- годженням із профспілковим або
іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом).

Крім того, щорічну відпустку повинно бути перенесено на інший період або
продовжено в таких випадках: тимчасової непрацездатності працівника,
засвідченої в установленому порядку; виконання працівником державних або
громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає
звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної
плати; настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання
встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Слід звернути
увагу, що за настання обставин, які зумовили перенесення щорічної
відпустки на інший період під час її використання, її невикористана
частина надається після закінчення дії обставин, які відпустку
перервали, або ж за згодою сторін переноситься на інший період.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом
двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року
неповнолітнім та працівникам, які мають право на щорічні додаткові
відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи з особливим
характером праці.

Слід запам’ятати, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути
поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна
безперервна її частина становитиме не менше 14-ти календарних днів.
Проте невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є
наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Роботодавець має право відкликати працівника із щорічної відпустки
тільки за певних умов, а саме за згодою працівника та для відвернення
стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їхніх
наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або
псування майна підприємства.

Необхідно звернути увагу, що відпустки без збереження заробітної плати
роботодавцем надаються за згодою сторін та в обов’язковому порядку. Так,
за згодою сторін надається відпустка без збереження заробітної плати за
сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою
між ними, але не більше 15-ти календарних днів на рік. А в обов’язковому
порядку надається за бажанням працівника, зокрема особам, які
одружуються — тривалістю до 10-ти календарних днів; пенсіонерам за віком
та інвалідам III групи — тривалістю до 30-ти календарних днів;
працівникам у разі смерті рідних по крові або за шлюбом: чоловіка
(дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки),
братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу,
необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних —
тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для
проїзду до місця поховання та назад; працівникам для догляду за хворим
рідним по крові або за шлюбом, який за висновком медичного закладу
потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною в
медичному висновку, але не більше 30-ти календарних днів тощо.

Література

Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР-96.

Кодекс законів про працю України, затверджений Законом № 322-VIII від 10
грудня 1971 р.

Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р.
№ 3356-XII. — Ст. 7, 8.

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР.

Старцев О. Академічні відпустки та повторне навчання // Юрид. вісник
України. — 1998. — 24—30 грудня (№ 52). — С. 6.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Час відпочинку

План

Поняття відпочинку та його види

2. Трудові відпустки

3. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням

4. Соціальні відпустки

5. Відпустки без збереження заробітної плати

6. Порядок надання відпусток

1. Поняття відпочинку та його види

Відпочинок поряд з працею є основними соціальними становищами, у яких
людина перебуває все своє життя, за винятком дитячого віку. Праця
обов’язково повинна чергуватись з відпочинком. У той же час, щоб
відпочивати, треба стомитися, працювати.

Під часом відпочинку слід розуміти час, протягом якого робітники і
службовці звільняються від виконання трудових обов’язків і можуть його
використовувати на свій розсуд. Чинним законодавством про працю
передбачені такі види відпочинку: перерви в робочому дні; щоденний
(міжзмінний) відпочинок; щотижневий безперервний відпочинок (вихідні
дні); щорічні неробочі (святкові) дні; щорічні відпустки.

Протягом робочого дня робітникам і службовцям повинна бути надана
перерва для відпочинку і харчування. Вона надається, як правило, через
чотири години після початку роботи і триває не більше двох годин.
Мінімальна межа тривалості перерви в законі не визначена. Тому правилами
внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності тривалість
перерви встановлюється від ЗО хвилин до однієї години. На безперервних
виробництвах з трьохзмінною роботою тривалість перерви може
встановлюватись до 20 хвилин.

На тих роботах, де перерву зробити неможливо, працюючим надається
можливість прийняти їжу в будь-який час протягом робочого дня. Перелік
таких робіт, порядок і місце прийому їжі встановлюється власником або
уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Перерви для відпочинку і харчування не включаються в робочий час, тому
працівники можуть використовувати їх на свій Розсуд, залишати на час
перерви місце роботи. Разом з тим існують перерви, які включаються в
робочий час. Таких перерв декілька. Відповідно до ст. 183 КЗпП, матерям,
які мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви
до відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці
перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше
тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей
тривалість перерви встановлюється не менше години кожна.

Строки і порядок надання перерв встановлюються власником підприємства
або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом і
з урахуванням бажання матері. Це означає, що перерви для годування
дитини можуть приєднуватись до обідньої або об’єднуватись з обідньою і
переноситись на початок або кінець робочого дня.

Тим робітникам і службовцям, які працюють у холодну пору року на
відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, надаються
спеціальні перерви для обігріву і відпочинку. Строк і порядок надання
цих перерв також визначаються власником або уповноваженим ним органом за
погодженням з профспілковим комітетом. На власника або уповноважений ним
орган покладається також обов’язок обладнати приміщення для обігріву і
відпочинку працівників.

Спеціальні перерви для відпочинку, крім обідньої, встановлюються
вантажникам. Порядок їх надання визначається правилами внутрішнього
трудового розпорядку.

Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку працівників, що працюють
при організації роботи вахтовим методом, з урахуванням обідніх перерв
може бути зменшена до 12 годин. Недовикористані в цих випадках години
щоденного (міжзмінного) відпочинку, а також щотижневого відпочинку,
підсумовуються і надаються у вигляді додаткових вільних від роботи днів
(дні міжвахтового відпочинку) протягом облікового періоду.

При п’ятиденному робочому тижні робітникам і службовцям надаються два
вихідні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний
день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному
робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, встановлюється
графіком роботи підприємства, погодженим з профспілковим комітетом. Як
правило, другий вихідний день має надаватись поряд із загальним вихідним
днем.

На підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний
день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини,
підприємства громадського харчування побутового обслуговування, театри,
музеї тощо), вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних
депутатів.

Якщо зупинення роботи на підприємствах неможливе з виробничо-технічних
умов або через необхідність безперервного обслуговування населення,
вихідні дні надаються в різні дні тижня кожній групі працюючих за
графіком змінності. Цей графік затверджується власником або
уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку відповідно до ст. 70
КЗпП повинна бути не менш як 42 години.

Робота у вихідні дні відповідно до ст. 71 КЗпП забороняється. Залучення
окремих робітників і службовців до роботи у ці дні допускається тільки з
дозволу профспілкового комітету підприємства і тільки у виняткових
випадках, що визначені законодавством. Такими випадками визнаються:
відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і
негайного усунення їх наслідків; відвернення нещасних випадків, загибелі
або псування державного чи громадського майна; виконання невідкладних,
наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у
дальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих
підрозділів; виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з
метою запобігання або усунення простою рухомого состава чи скупчення
вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Цей перелік виняткових випадків, коли допускається залучення окремих
робітників і службовців до роботи у вихідні дні, є вичерпним.

За наявності виняткових випадків залучення робітників і службовців до
роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом або розпорядженням
власника підприємства або уповноваженого ним органу. У ньому повинно
бути зазначено, які саме працівники залучаються до роботи у вихідний
день і який інший день їм надається для відпочинку протягом найближчих
тижнів, чи за бажанням працівників їм буде виплачена грошова
компенсація.

При застосуванні правових норм про вихідні дні слід мати “а увазі, що не
всім працівникам підприємств і організацій надаються вихідні дні у
визначені для цього виробництва дні. Для працівників, зайнятих
допоміжним обслуговуванням основного виробництва (наприклад, для тих,
хто здійснює планово профілактичний або інший ремонт устаткування),
виходячи інтересів виробництва, вихідні дні можуть надаватись в інші дні
робочого тижня, які не збігаються з днями відпочинку працівників
основного виробництва.

Для осіб, що поєднують виробничу роботу з навчанням законодавством
передбачені додаткові неробочі дні. Так, для осіб, які навчаються в
середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) і заочних школах, в період
навчального року в школах робітничої молоді надається один додатковий
вільний день а в школах сільської молоді — два вільних дні.

Робітникам і службовцям, які навчаються за вечірньою і заочною формах
навчання у вищих навчальних закладах, протягом 10 навчальних місяців
перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання
державних екзаменів надається при шестиденному робочому тижні один
вільний від роботи день на тиждень для підготовки для занять з оплатою
його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати за основним
місцем роботи, але не нижче встановленого мінімального розміру
заробітної плати.

При п’ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів
змінюється у залежності від тривалості робочої зміни при збереженні
кількості вільних від роботи годин.

Керівники підприємств мають право надавати протягом зазначених 10
місяців студентам і учням, за їх бажанням, додатково ще один-два вільних
від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Додатковий вільний день відповідно до ст. 9 Закону України від 23 червня
1995 р. «Про донорство крові та її компонентів» надається донорам за
здавання крові для лікувальних цілей. На органи охорони здоров’я,
власників і уповноважені ними органи покладається обов’язок сприяти
цьому акту високої гуманності з метою розвитку донорства. Власники
підприємств або уповноважені ними органи повинні безперешкодно
відпускати працівників до установ охорони здоров’я в дні обстеження і
здавання крові.

В день здавання крові або її компонентів, а також в день медичного
обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором,
звільняється від роботи на підприємстві, незалежно від форми власності,
із збереженням за ним середнього заробітку. Донори з числа студентів
вищих навчальних закладів учнів професійних навчально-виховних закладів
у зазначені часі звільняються від занять.

Після кожного дня здавання крові або її компонентів, в ому числі у разі
здавання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається
додатковий день відпочинку із збереженням середнього заробітку. За
бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки
або використано в інший час протягом року після дня здавання крові чи її
компонентів.

У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, командуванням
військової частини в день здавання крові донор був залучений до роботи
або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із
збереженням за ним середнього заробітку.

У разі здавання крові у період щорічної відпустки ця відпустка
подовжується за відповідну кількість днів з урахуванням надання
працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день здавання крові.

В день здавання крові або її компонентів донор забезпечується
безкоштовним сніданком та обідом за рахунок коштів закладу охорони
здоров’я, що здійснює взяття крові або її компонентів. У разі
неможливості забезпечення таким харчуванням відповідний заклад охорони
здоров’я має відшкодувати донору готівкою вартість відповідних наборів
харчування.

До щорічних неробочих (святкових) днів відносяться: 1 січня — Новий Рік;
7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день;1 і 2
травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День
Перемоги;

28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності
України;

Робота також не провадиться в дні релігійних свит: 1січня — Різдво
Христове; один день (неділя) — Пасха (Великдень);

один день (неділя) — Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних)
конфесій, зареєстрованих в Україні, власники підприємств або
уповноважені ними органи надають особам, які сповідують відповіли
релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх
великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У святкові дні дозволяється проводити лише роботи, припинення яких
неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі
підприємства), роботи, що викликаються необхідністю обслуговування
населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні
роботи.

Робота в святковий день оплачується в подвійному розмірі. За бажанням
працівника, який працював у святковий день, йому може бути наданий інший
день відпочинку (відгул). Такий відгул надається лише тим працівникам,
робота яких у святковий день не включається до місячної норми робочого
часу. Якщо ж вона проводилася у межах місячної норми, то відгул за таку
роботу не надається.

В разі надання відгулу робота у святковий день оплачується в одинарному
розмірі.

2. Трудові відпустки

Всі громадяни, зайняті суспільно-корисною працею, незалежно від форм
власності і форм господарювання, які перебувають у трудових відносинах і
підлягають державному соціальному страхуванню, мають право на одержання
щорічної оплачуваної відпустки.

Відпусткою визнається вільний від роботи час протягом встановленої
законом або угодою сторін кількості днів з виплатою заробітної плати або
без її збереження.

Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових
відносинах з підприємствами, а також працюють за трудовим договором у
фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які
працюють в Україні, мають право на відпустку нарівні з громадянами
України.

Право на відпустку належить також особам, які працюють у платному
апараті або на підприємствах чи в установах профспілкових або інших
громадських організацій, організацій споживчої кооперації,
житлово-будівельних кооперативів тощо.

Особи, які працюють за договорами підряду або іншими договорами
цивільно-правового характеру, за авторськими чи іншими договорами, не
набувають статусу робітника і тому права на відпустку не мають. Право
на відпустку надано також позаштатним працівникам.

Право на відпустку позаштатних працівників пов’язане з поширенням на них
державного соціального страхування. Таке страхування охоплює робітників
і службовців, а також деякі категорії трудящих, що прирівнюються до них,
наприклад адвокатів. Державне соціальне страхування не поширюється на
осіб, які працюють за авторськими чи видавничими договорами, за
договорами підряду, доручення, комісії та ін.

Закон України від 15 листопада 1996 р. «Про відпустки» передбачив також
право на відпустку тимчасових і сезонних працівників, які до введення
цього закону в дію правом на відпустку чи грошовою компенсацією за неї
не користувалися.

Не надається щорічна чергова відпустка засудженим до виправних робіт без
позбавлення волі за час відбування покарання.

Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки в
натурі визначеної тривалості із збереженням на її протязі місця роботи
(посади) і виплатою середньої заробітної плати. Забороняється звільнення
працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу під час
перебування їх у відпустці, за винятком випадків повної ліквідації
підприємства. Відпустка повинна забезпечити працівникам необхідний
відпочинок, тому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією,
за винятком окремих випадків.

Законом України «Про відпустки» встановлюються такі види відпусток:
щорічні відпустки; додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; творчі
відпустки; соціальні відпустки; відпустки без мереження заробітної
плати.

Законодавством, колективними договорами, угодами та трудовими договорами
можуть встановлюватися інші види відпусток.

Щорічну основну і щорічні додаткові відпустки ще називають трудовими
відпустками. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю
не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який
відлічується з дня

укладення трудового договору.

Промислово-виробничому персоналу вугільної, металургійної,
електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих
гірничих роботах, на роботах на поверху шахт, розрізів, кар’єрів і
рудників, на будівельно-монтажний роботах у шахтному будівництві, на
транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна
відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожні два
відпрацьовані роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних
днів.

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах,
кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна
основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу
роботи, а в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів — 24
календарних дні із збільшенням на чотири календарних дні при стажі
роботи на даному підприємстві два роки і більше.

Працівникам лісової промисловості і лісового господарства, державних
заповідників, національних парків, що мають лісові площі,
лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і
лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв
надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за
Списком робіт, професій і посад, затверджених Кабінетом Міністрів
України.

Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається
щорічна основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, невоєнізованим
працівникам гірничорятувальних частин — 24 календарних дні із
збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на два календарних дні, але
не більше 28 календарних днів.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та
науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до
56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України
постановою від 14 квітня 1997 р. № 346.

Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО
календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів.

Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю
31 календарний день. Сезонним і тимчасовим працівникам відпустка
надається пропорційно до відпрацьовано ними часу.

Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалостю ЗО
календарних днів, якщо законодавством не передбачено тривалої
відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення v розмірі посадового
окладу. Службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10
років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15
календарних днів.

Суддям надається щорічна відпустка тривалістю ЗО робочих днів з виплатою
додаткового посадового окладу. Суддям, які мають тривалий стаж роботи на
посаді судді, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю при
стажі роботи від 10 до 15 років — 5 календарних днів; при стажі від 15
до 20 років — 10 календарних днів; при стажі 20 років і більше — 15
календарних днів.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами
праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим
на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих
виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад з
шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку
і скорочений робочий день. Конкретна тривалість додаткової відпустки
встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від атестації
робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих
умовах.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер роботи надається
окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним
нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в
особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах
підвищеного ризику Для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за
Списком виробництв, робіт, професій і посад, працівникам з ненормованим
робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно 3 списком посад,
робіт і професій, визначених колективним Договором.

Додаткова відпустка надається також особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи на підставі Закону України «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» в редакції 19 грудня 1991 р.

Отже, тривалість додаткової відпустки особам, які постраждали від
Чорнобильської катастрофи, становить 16 календарних днів.

3. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням

Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх
загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною,
заочною формами навчання, при загальноосвітніх школах, надається
додаткова оплачувана відпустка на період складання випускних екзаменів в
основній школі — тривалістю 10 календарних днів; випускних екзаменів у
старшій школі — тривалістю 25 календарних дні; перевідних екзаменів в
основній та старших школах — від 4 до 6 календарних днів без урахування
вихідних.

Працівникам, які складають екзамени екстерном за основну або старшу
школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21
та 28 календарних днів.

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях
професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана
відпустка для підготовки та складання екзаменів загальною тривалістю 35
календарних днів протягом року.

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих
закладах освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються
додаткові оплачувані відпустки на період установчих занять, виконання
лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів: для тих, хто
навчається на першому та другому курсах у вищих закладах освіти першого
та аруого рівня акредитації з вечірньою формою навчання, — 10
календарних днів щорічно; третього та четвертого рівнів акредитації з
вечірньою формою навчання, — 20 календарних днів щорічно, незалежно від
рівня акредитації з заочною формою навчання

— ЗО календарних днів щорічно

На період установчих занять, виконання лабораторних робіт складання
заліків та екзаменів: для тих, хто навчається на третьому і наступних
курсах у вищих закладах освіти першого та другого рівнів акредитації з
вечірньою формою навчання, відпустки надаються тривалістю 20 календарних
днів щорічно; третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою
формою навчання — ЗО календарних днів щорічно; незалежно від рівня
акредитації з заочною формою навчання — тривалістю 40 днів щорічно.

На період складання державних екзаменів у вищих закладах освіти
незалежно від рівня акредитації відпустки надаються тривалістю ЗО
календарних днів.

Для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які
навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами
навчання першого та другого рівня акредитації, відпустка надається на
два місяці, а у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів
акредитації — на чотири місяці.

Працівникам, допущеним до складання вступних екзаменів в аспірантуру з
відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання
екзаменів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з
розрахунку 10 календарних днів на кожний екзамен.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та
успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова
оплачувана відпустка тривалістю ЗО календарних днів та за їх бажанням
протягом чотирьох років навчання — один вільний від роботи день на
тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати
працівника.

Для працівників, які навчаються без відриву від виробництва у вищих
закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний
процес має свої особливості: культура (народна художня творчість),
музичне мистецтво і тд. — понад відпустки, що передбачені для осіб, що
навчаються з відривом від виробництва, щорічно надаються відпустки по 10
календарних днів із збереженням заробітної плати та по 10 календарних
днів без збереження заробітної плати.

? ? u e

6

*

– x ? ? u a

????????

????????????

???

???

????????????

???????????? ????????

???

????????????

?????????????за очною формами навчання у вищих навчальних закладах
театрального мистецтва (акторське мистецтво, режисура, хореогоафія,
сценографія), кінотелемистецтва (кінорежисура, телережисура,
кінотелеоператорство), понад відпустки, що передбачені для осіб, які
навчаються з відривом від виробництва, щорічно надаються відпустки по 20
календарних днів із збереженням заробітної плати та по 10 календарних
днів без збереження заробітної плати.

Тим, хто навчається за вечірньою та заочною формами навчання філології
(мова та література), щорічно додатково надається по 10 календарних днів
відпустки без збереження заробітної плати.

Відпустки надаються відповідно на період установчих занять, виконання
лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів, державних екзаменів,
підготовки та захисту дипломного проекту (роботи).

Творчі відпустки відповідно до Умов, тривалості, порядку надання та
оплати творчих відпусток, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 19 січня 1998 р. № 45, надаються працівникам підприємств
незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для
написання підручника, а також монографії, довідника тощо.

Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук
творча відпустка надається тривалістю до трьох місяців та на здобуття
наукового ступеня доктора наук — до шести місяців. Ці відпустки
надаються за умови, що працівник успішно поєднує основну діяльність із
науковою роботою.

Творча відпустка надається на підставі заяви працівника та рекомендації
вченої ради про доцільність надання такої відпустки. Для закінчення
дисертації відпустка не надається особам, які закінчили відповідну
аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового
ступеня повторно.

Для написання підручника чи наукової праці творча відпустка тривалістю
до трьох місяців надається працівнику, який успішно виконує основну
роботу, поєднуючи її з творчою. Відпустка надається на підставі заяви
працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової
праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова
праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається
одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами
авторського колективу.

Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками і
оформляються наказом власника підприємства або уповноваженого ним
органу. На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце
роботи (посада) та заробітна плата.

4. Соціальні відпустки

Соціальні норми права враховують анатомо-фізіологічні особливості
організму жінок з метою його захисту і обумовлену цими особливостями
соціальну роль жінки по народженню дітей та догляду за малодітними
дітьми. До числа заходів, що забезпечують жінкам можливість поєднувати
материнство з виробничою працею, є надання оплачуваних відпусток та
інших пільг вагітним жінкам та матерям, які мають дітей.

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у
зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю до пологів — 70 календарних
днів, після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі
народження двох і більше Дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи
з дня пологів.

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового
будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних
днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей).

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за
бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати Жінкам частково
оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для
догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути
використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи
іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою
усиновила чи взяла дитину під опіку.

За бажанням жінки або осіб, які здійснюють догляд за дитиною, у період
перебування у відпустці вони можуть працюй вати на умовах неповного
робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на
одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або
дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана
відпустка тривалістю п’ять календарних днів без урахування вихідних.
Жінці, яка усиновила дитину, батькові, який виховує дитину без матері (в
тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному
закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка
надається на цих же умовах.

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами обчислюється
сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів у разі
народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів).

До відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами власник або уповноважений
ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку
незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
надається за заявою жінки або осіб, які фактично здійснюватимуть догляд
за дитиною, повністю або частково в межах встановленого періоду та
оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним
органу.

Особам, які фактично здійснюють догляд, відпустка для догляду за дитиною
до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця
роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу
до закінчення терміну цієї відпустки, і виплату допомоги по догляду за
дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не
надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному” утриманні.

Додаткові відпустки жінкам, які мають дітей, надаються понад щорічні
відпустки.

5. Відпустки без збереження заробітної плати

Чинним законодавством передбачено надання відпусток без збереження
заробітної плати. Водних випадках ці відпустки повинні надаватись в
обов’язковому порядку, в інших — за згодою сторін.

В обов’язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати
надаються матері або батьку, який виховує дитину без матери (в тому
числі у випадку тривалого перебування матери у лікувальній установі), що
мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда,
тривалістю до 14 календарних днів щорічно; чоловікові, жінка якого
перебуває у передпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних
днів; матері або іншим особам (батькові, бабі. діду чи іншим родичам) у
випадку, коли дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, що
визначається медичним висновком, але не більше ніж до досягнення дитиною
шестирічного віку; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги
перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється дія Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», —
тривалістю 14 календарних днів; ветеранам праці та особам, які мають
особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю 21 календарний
день щорічно; пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю
до ЗО календарних днів; працівникам у випадку смерті рідних по крові або
по шлюбу: подружжя, батьків (відчима, мачухи), дитини (пасинка,
падчерки), братів, сестер — тривалістю до семи календарних днів без
урахування часу, необхідного для проїзду до місця події і назад; інших
рідних — тривалістю до трьох календарних днів без урахування часу,
необхідного для проїзду; працівникам по догляду за хворим рідним по
крові, який за висновком медичної установи потребує постійного
стороннього догляду, —- тривалістю, що визначається медичним висновком,
але не більше ЗО календарних днів; працівникам для завершення
санаторно-курортного лікування — тривалістю, що визначається медичним
висновком;

працівникам, які допущені до вступних екзаменів у вищих установах
освіти, — тривалістю ЗО календарних днів без урахування часу,
необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад;
працівникам, допущеним до здачі вступних екзаменів в аспірантуру з
відривом або без відриву від виробництва а також працівникам, які
навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі і успішно виконують
індивідуальний підготовки, — тривалістю, що необхідна для проїзду до
місця знаходження вищої установи освіти або установи науки і зад;
сумісникам на строк до закінчення відпустки по основному місцю роботи;
ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно.

Працівникам, які використали за попереднім місцем роботи щорічну
основну і додаткову відпустки, тривалість яких становила не менше 24
календарних днів, і одержали за них грошову компенсацію, відпустка без
збереження заробітної плати надається тривалістю до 24 календарних днів
у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного
строку .безперервної роботи.

У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений
ним орган у випадку простою підприємства з не залежних від працівників
причин може надавати відпустки без збереження заробітної плати або з
частковим її збереженням.

6. Порядок надання відпусток

Щорічна основна відпустка надається всім працівникам із збереженням
місця роботи і посади та з виплатою середнього заробітку. Право
працівників на відпустку не залежить від місця роботи, виконуваної
трудової функції, форми власності, на базі яких ведеться господарська
діяльність на підприємствах, строку трудового договору. Від цих обставин
залежить тривалість відпустки, яка надається працівникові.

До стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, зараховуються: час
фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого дня)
протягом робочого року, за який надається відпустка; коли працівник
фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалося
місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому
числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним
звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли працівник
фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і
виплачувалась допомога по державному соціальному страхуванню, за
винятком частково оплачуваної відпустки догляду за дитиною до досягнення
нею трирічного року, навчання з відривом від виробництва тривалістю не
менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів
освіти; час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у
зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі з
ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства,
скорочення чисельності або штату працівників.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки,
зараховуються: час фактичної роботи із шкідливими важкими умовами або з
особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не
менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників
даного виробництва, цеху, професії або посади; час щорічної основної та
додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і
особливий характер праці; час роботи вагітних жінок, переведених на
підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають
впливу несприятливих виробничих чинників.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або
частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, то до
стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки,
зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім
місцем роботи.

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за
однією підставою, обраною працівником. Щорічні додаткові відпустки за
бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною
відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може
перевищувати 58 календарних днів, а для працівників, зайнятих на
підземних гірничих роботах, — 68 календарних днів.

Щорічні основна та додаткова відпустки надаються працівникові з таким
розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення
робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпуски повної
тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців
безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові щорічних відпусток до закінчення
шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається
пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну
безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за
бажанням працівника надаються: жінкам — перед відпусткою у зв’язку з
вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і
більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; інвалідам; особам
віком до 18 років; чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у
зв’язку з вагітністю та пологами; особам, звільненим після проходження
строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо
після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох
місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають
приєднати відпустку до часу складання екзаменів, заліків, написання
дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених
навчальною програмою; працівникам, які не використали за попереднім
місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не
одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають путівку
(курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу; в інших випадках,
передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані
працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість
надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником
або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим
уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводиться
до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси
виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх
відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток в межах, установлених
графіком, погоджується між працівником і власником або уповноваженим ним
органом, який зобов’язаний повідомити працівника про дату початку
відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток,
що надаються працівникам. ° Щорічні відпустки за бажанням працівника в
зручний для цього час надаються: особам віком до 18 років; інвалідам;
жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї
жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або
дитину-інваліда; одинокій матері (батькові), яка виховує дитину без
батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які
фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за
відсутністю батьків; дружинам (чоловікам) військовослужбовців; ветеранам
праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною,
а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; батькам-вихователям
дитячих будинків сімейного типу;

в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим
договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам,
спеціалістам закладів освіти щорічні відпустки повної тривалості у
перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул
незалежно від часу прийняття їх на роботу. Порядок надання щорічної
основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним,
педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим
працівникам визначено постановою Кабінету Міністрів України від 14
квітня 1897 р. № 346.

Працівникам, які навчаються в закладах освіти без відриву від
виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу
проведення установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання
заліків та екзаменів, часу підготовки та захисту дипломного проекту та
інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх
(змінних) школах, класах, групах з очною, заочною Формами навчання при
загальноосвітніх школах, щорічні відпуски за їх бажанням надаються з
таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в
цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам
театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у
кінці театрального сезону незалежно в часу прийняття їх на роботу.

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути це перенесена на
інший період у разі порушення власником або уповноваженим ним органом
терміну повідомлення працівника про час надання відпустки; несвоєчасної
виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати
працівникові за час щорічної відпустки.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або подовжена
в разі: тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в
установленому порядку; виконання працівником державних або громадських
обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей
час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку
відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з
відпусткою у зв’язку з навчанням.

Щорічна відпустка з ініціативи власника або уповноваженого ним органу,
як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою
згодою працівника та за погодженням з профспілковим або іншим
уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли
надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо
відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що
частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде
використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання
встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим
ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший
період, настали під час її використання, то невикористана частина
щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її
перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом
двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам
віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові
відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим
характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини
будь-якої тривалості за умови, що основи безперервна її частина
становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної
відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого
року, але не пізніщі 12 місяців після закінчення робочого року, за який
надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише
для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного
усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою,
загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках,
передбачених законодавством.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за
порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану
відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є
останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового
договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й
тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового
договору. У цьому випадку чинність трудового договору подовжується до
закінчення відпустки.

У випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за
всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової
відпустки працівникам, які мають дітей.

При переведенні працівника на роботу на інше підприємство грошова
компенсація за невикористані ним дні щорічної відпустки за його бажанням
повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов
працівник.

На бажання працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою
компенсацією. При цьому тривалість щорічної та додаткової відпусток, що
надаються працівникові, не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою
компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні
щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають
дітей, виплачується спадкоємцям.

Спори, що виникають при наданні відпусток, розглядаються У порядку,
встановленому законодавством про працю.

Література

1. Конституція України.

2. Кодекс Законів про Працю України.

3. ЗУ “Про колективні договори та угоди”.

4. ЗУ “Про підприємства”.

5. ЗУ “Про власність”.

6. ЗУ “Про охорону праці”.

7. ЗУ “Про оплату праці”.

8. ЗУ “Про державну службу”.

9. ЗУ “Про господарські товариства”.

10. ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

11. ЗУ “Про зайнятість населення”.

12. ЗУ “Про порядок розгляду колективних трудових спорів”.

13. Постанова КМУ “Про затвердження Правил відшкодування власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди,
заподіяної працівникові і ушкодженням здоров”я, пов”язаним з виконанням
трудових обов”язків”.

14. В.І. Прокопенко. Трудове право. Курс лекцій. Х.-1996.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020