Представництво в цивільному процесі
Цивільне процесуальне законодавство встановлює одне з найважливіших прав
осіб—учасників справи: право мати представника своїх інтересів у суді.
Процесуальне представництво особливо важливе у випадках захисту
інтересів недієздатних та обмежено дієздатних осіб, юридичних осіб,
юридично необізнаних осіб, які не можуть особисто брати участь у справі.
Процесуальне представництво — це правовідношення, в силу якого одна
особа (представник) здійснює в суді дії від імені та в інтересах другої
особи (довірителя) в межах наданих повноважень.
Відмінність цивільного процесуального представництва від цивільного:
тільки для процесуального представника характерні відносини із судом;
цивільний представник завжди заміняє довірителя, і довіритель взагалі не
бере участі в укладенні угоди. Процесуальне представництво не позбавляє
довірителя права діяти поряд з представником;
роль представництва визначається двома головними завданнями:
надання юридичної допомоги громадянам та організаціям під час розгляду й
вирішення цивільних справ у суді;
надання допомоги суду в установленні дійсних прав та обов’язків сторін
та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ступенем обов’язковості представництво в суді можна поділити на
обов’язкове та факультативне. За підставами виникнення процесуальне
представництво буває договірне та законне.
8
*ставники можуть виступати в суді разом.
Договірне представництво ґрунтується на добровільній згоді двох осіб
відносно його встановлення. Коло договірних представників визначається
ст. 112 ЦПК. Договірні представники від імені осіб, яких вони
представляють, можуть виконувати всі процесуальні дії, крім передачі
справи до третейського суду, повної або часткової відмови від позовних
вимог, визнання позову, зміни предмету позову, владнання мирової угоди,
передачі повноважень іншій особі, оскарження рішення суду, пред’явлення
виконавчого листа до виконання, отримання присудженого майна або грошей.
Вказані повноваження повинні окремо обумовлюватися в дорученні.
Представниками не можуть бути особи, перелічені в ст. 116 ЦПК. До осіб,
яким взагалі заборонено бути представниками в суді, належать
неповнолітні. Однак, якщо особа вступила в зареєстрований шлюб до
досягнення повноліття, вона отримує дієздатність у повному обсязі та
вправі бути представником у суді.
Документи, що підтверджують повноваження представника у суді, визначені
ст. 113 ЦПК. Законні представники, зокрема батьки й усиновителі, у
випадку необхідності стверджують свої повноваження паспортом або
свідоцтвом про народження чи всиновлення.
Цивільний процесуальний представник зобов’язаний добросовісно вести
справу, здійснювати виключно такі дії, які спрямовані на правильне
вирішення справи.
Література
1. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
— Х., 2001.
2. Шерстюк В. М. Судебное представительство по гражданским делам. — М.,
1984.
3. Штефан М. Й. Цивільний процес. — К., 2001.
4. Штефан М. Й., Дрижчана Е. Г., Гусев Е. В. Представительство граждан в
суде. — К., 1991.
5. Павлуник І. Особливості участі адвоката в цивільному процесі // Право
України. — 1999. — № 9.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
